• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Директива Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість

Європейський Союз | Директива, Список, Міжнародний документ від 28.11.2006 № 2006/112/ЄС
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Директива, Список, Міжнародний документ
  • Дата: 28.11.2006
  • Номер: 2006/112/ЄС
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Директива, Список, Міжнародний документ
  • Дата: 28.11.2006
  • Номер: 2006/112/ЄС
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
Однак використання товарів для цілей господарської діяльності як зразків або подарунків невисокої вартості не вважають постачанням товарів за винагороду.
1. Передання оподатковуваною особою товарів, що становлять частину її господарських засобів, до іншої держави-члена вважається постачанням товарів за винагороду.
"Передання до іншої держави-члена" означає пересилання або перевезення рухомого матеріального майна оподатковуваною особою або в її інтересах для цілей її господарської діяльності до місця призначення за межами території держави-члена, в якій розташоване майно, але в межах Співтовариства.
2. Переданням до іншої держави-члена не вважають пересилання або перевезення товарів для цілей будь-яких з таких операцій:
(a) постачання товарів оподатковуваною особою в межах території держави-члена, в якій завершується пересилання або перевезення, згідно з умовами, встановленими у статті 33;
(b) постачання товарів оподатковуваною особою для встановлення або монтажу постачальником або в інтересах постачальника в межах території держави-члена, в якій завершується пересилання або перевезення товарів, згідно з умовами, встановленими у статті 36;
(c) постачання товарів оподатковуваною особою на борт судна, повітряного судна чи на потяг під час здійснення операції пасажирського перевезення згідно з умовами, встановленими у статті 37;
(d) постачання газу через систему постачання природного газу, розташовану в межах території Співтовариства або через будь-яку мережу, з’єднану з такою системою, постачання електроенергії або постачання теплової енергії чи енергії для охолоджування через опалювальні або охолоджувальні мережі згідно з умовами, встановленими у статтях 38 і 39;
(e) постачання товарів оподатковуваною особою в межах території держави-члена згідно з умовами, встановленими у статтях 138, 146, 147, 148, 151 або 152;
(f) постачання послуги, яка надається оподатковуваній особі і полягає в оцінюванні відповідних товарів або виконанні робіт, пов’язаних із товарами, що фізично відбувається в межах території держави-члена, в якій завершується пересилання або перевезення товарів за умови, що товари, після їх оцінювання або виконання пов’язаних з ними робіт, повертаються цій оподатковуваній особі до держави-члена, з якої вони були вперше переслані або перевезені;
(g) тимчасове користування товарами в межах території держави-члена, в якій завершується пересилання або перевезення товарів, для цілей постачання послуг оподатковуваною особою, що має осідок у державі-члені, в якій розпочалося пересилання або перевезення товарів;
(h) тимчасове користування товарами протягом періоду, що не перевищує двадцяти чотирьох місяців, у межах території іншої держави-члена, в якій імпортування таких самих товарів із третьої країни для тимчасового користування підпадало би під режим тимчасового ввезення (імпортування) з повним звільненням від імпортних платежів.
3. Якщо одна з умов, які регулюють прийнятність згідно параграфа 2, більше не виконується, товари вважають такими, що були передані до іншої держави-члена. У таких випадках вважають, що передання відбулося в момент припинення виконання такої умови.
1. Передання оподатковуваною особою товарів, що становлять частину її господарських засобів, до іншої держави-члена у режимі складу тимчасового зберігання не розглядається як постачання товарів за винагороду.
2. Для цілей цієї статті режим складу тимчасового зберігання вважають наявним, якщо виконані такі умови:
(a) товари переслані або перевезені оподатковуваною особою або третьою особою в інтересах оподатковуваної особи, до іншої держави-члена з метою постачання там таких товарів на більш пізньому етапі або після прибуття, іншій оподатковуваній особі, яка має право на набуття права власності на такі товари відповідно до існуючої угоди між двома оподатковуваними особами;
(b) оподатковувана особа, що здійснює пересилання або перевезення товарів, ані веде господарську діяльність, ані має фіксованого осідку в державі-члені, до якої пересилають або перевозять товари;
(c) оподатковувана особа, якій призначається постачання товарів, ідентифікована для цілей ПДВ у державі-члені, до якої пересилають або перевозять товари, а її особові дані та ідентифікаційний номер платника ПДВ, присвоєний їй такою державою-членом, відомі оподатковуваній особі, зазначеній у пункті (b), на момент початку пересилання або перевезення;
(d) оподатковувана особа, яка здійснює пересилання або перевезення товарів, вносить передання товарів до реєстру, передбаченого у статті 243(3), та включає особові дані оподатковуваної особи, яка придбаває товари, та ідентифікаційний номер платника ПДВ, присвоєний їй державою-членом, до якої пересилають або перевозять товари, до зведеного звіту, передбаченого у статті 262(2).
3. Якщо виконані умови, встановлені у параграфі 2, на момент передання права розпоряджатися товарами як власник оподатковуваній особі, зазначеній у пункті (c) параграфа 2, застосовують такі правила, за умови що передання відбувається у строки, зазначені у параграфі 4:
(a) постачання товарів відповідно до статті 138(1) вважають таким, що здійснюється оподатковуваною особою, яка пересилала або перевозила товари самостійно або через третю особу в її інтересах у державі-члені, з якої пересилають або перевозять товари;
(b) придбання товарів в межах Співтовариства вважають таким, що здійснюється оподатковуваною особою, якій постачають такі товари у державі-члені, до якої пересилають або перевозять товари.
4. Якщо протягом 12 місяців після прибуття товарів у державу-член, до якої їх пересилають або перевозять, товари не були постачені оподатковуваній особі, якій вони призначені, зазначеній у пункті (c) параграфа 2 та параграфа 6, та жодна з обставин, встановлених у параграфі 7, не настала, передання у розумінні статті 17 вважається таким, що було здійснене у день, наступний після завершення дванадцятимісячного строку.
5. Передання у розумінні статті 17 не вважається здійсненим, якщо виконані такі умови:
(a) право розпорядження товарами не було передано і такі товари повернені до держави-члена, з якої вони бути переслані або перевезені у межах строку, зазначеного в параграфі 4; та
(b) оподатковувана особа, яка здійснювала пересилання або перевезення товарів, вносить їх повернення до реєстру, встановленого у статті 243(3).
6. Якщо протягом строку, зазначеного у параграфі 4, оподатковувану особу, зазначену у пункті (c) параграфа 2, замінено іншою оподатковуваною особою, передання у розумінні статті 17 не вважається здійсненим на момент заміни, за умови, що:
(a) усі застосовні умови параграфа 2 виконані; та
(b) оподатковувана особа, зазначена у статті (b) параграфа 2, внесла заміну в реєстр, передбачений у статті 243(3).
7. Якщо в межах строку, зазначеного в параграфі 4, будь-яка з умов, встановлених у параграфах 2 та 6, більше не буде виконана, передання товарів відповідно до статті 17 вважається здійсненим у момент, коли відповідна умова більше не є виконаною.
Якщо товари постачені особі, іншій ніж оподатковувана особа, зазначена у пункті (c) параграфа 2 або у параграфі 6, вважається, що умови, встановлені в параграфах 2 та 6 більше не виконуються безпосередньо перед таким постачанням.
Якщо товари переслані або перевезені до країни, іншої ніж держава-член, з якої вони були первинно переміщені, вважається, що умови, встановлені в параграфах 2 та 6, більше не виконуються безпосередньо перед початком такого пересилання або перевезення.
У випадку знищення, втрати або викрадення товарів вважається, що умови, встановлені в параграфах 2 та 6, більше не виконуються у дату, коли товари бути фактично видалені або знищені, або, якщо таку дату визначити неможливо, у дату, коли було виявлено знищення або зникнення товарів.
Держави-члени можуть вважати постачанням товарів за винагороду кожну з таких операцій:
(a) використання оподатковуваною особою для цілей своєї господарської діяльності товарів, виготовлених, збудованих, видобутих, оброблених, придбаних чи імпортованих під час такої діяльності, якщо ПДВ на такі товари не підлягав би віднесенню на зменшення податкового зобов’язання в повному обсязі в разі їх придбання в іншої оподатковуваної особи;
(b) використання товарів оподатковуваною особою для цілей здійснення неоподатковуваних видів діяльності, якщо ПДВ на такі товари підлягає повному або частковому віднесенню на зменшення податкового зобов’язання після їх придбання або використання відповідно до пункту (a);
(c) за винятком випадків, зазначених у статті 19, утримання товарів оподатковуваною особою або її правонаступниками після припинення здійснення нею оподатковуваної економічної діяльності, якщо ПДВ на такі товари підлягає повному або частковому віднесенню на зменшення податкового зобов’язання після їх придбання або використання відповідно до пункту (a).
У разі передання сукупності активів чи їхньої частини за винагороду або безоплатно, або як внеску в компанію, держави-члени можуть вважати, що постачання товарів не відбулося, а особу, якій були передані товари, необхідно розглядати як правонаступника особи, яка здійснює передання.
У випадках, коли одержувач не підлягає оподаткуванню в повному обсязі, держави-члени можуть вживати необхідних заходів для запобігання спотворенню конкуренції. Вони також можуть ухвалювати будь-які заходи, необхідні для запобігання ухиленню від оподаткування або уникненню оподаткування, використовуючи цю статтю.
ГЛАВА 2
Придбання товарів у межах Співтовариства
"Придбання товарів у межах Співтовариства" означає придбання права розпоряджатися як власник рухомим матеріальним майном, пересланим або перевезеним особі, яка придбаває товари, продавцем або в інтересах продавця, або особою, яка придбаває товари, в державі-члені, іншій ніж та, в якій розпочалося пересилання або перевезення товарів.
Якщо придбані неоподатковуваною юридичною особою товари ця сама неоподатковувана юридична особа пересилає або перевозить з третьої території або третьої країни та імпортує в державу-член, іншу ніж держава-член, у якій завершується пересилання або перевезення товарів, товари вважають такими, що були переслані або перевезені з держави-члена імпортування. Ця держава-член повинна надати імпортеру, визначеному або визнаному згідно зі статтею 201 відповідальним за сплату ПДВ, відшкодування ПДВ, сплаченого у зв’язку зі імпортуванням товарів, якщо імпортер доведе, що ПДВ було справлено з придбаних ним товарів у державі-члені, в якій завершується пересилання або перевезення товарів.
Використання оподатковуваною особою для цілей власної господарської діяльності товарів, пересланих або перевезених такою оподатковуваною особою чи в її інтересах з іншої держави-члена, в якій ці товари було виготовлено, видобуто, оброблено, закуплено або придбано в розумінні статті 2(1)(b), або до якої вони були імпортовані цією оподатковуваною особою для цілей власної господарської діяльності, вважають придбанням товарів у межах Співтовариства за винагороду.
Використання збройними силами держави-члена, що беруть участь у оборонних діях, які виконують для імплементації діяльності Союзу відповідно до спільної безпекової та оборонної політики, для власних цілей або для використання цивільним персоналом, який їх супроводжує, товарів, що не були придбані ними відповідно до загальних правил оподаткування, чинних на внутрішньому ринку держави-члена, вважають придбанням товарів у межах Співтовариства за винагороду, якщо імпортування таких товарів не підпадає під звільнення від оподаткування, передбачене у пункті (ga) статті 143(1)(h).
Використання збройними силами держави, що є стороною Північноатлантичного договору, для власних цілей або для використання цивільним персоналом, який їх супроводжує, товарів, що не були придбані ними відповідно до загальних правил оподаткування, чинних на внутрішньому ринку держави-члена, вважають придбанням товарів у межах Співтовариства за винагороду, якщо імпортування таких товарів не підпадає під звільнення від оподаткування, передбачене у статті 143(1)(h).
Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення класифікації як придбання товарів у межах Співтовариства операції, яка класифікувалася б як постачання товарів, якби вона була виконана на їхній території оподатковуваною особою, що діє як така.
ГЛАВА 3
Постачання послуг
1. "Постачання послуг" означає будь-яку операцію, що не є постачанням товарів.
2. "Телекомунікаційні послуги" означає послуги, пов’язані із передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою провідних, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем, включаючи пов’язане з ними передання або відступлення права на використання можливостей такого передання, поширення або приймання, включно з наданням доступу до глобальних інформаційних мереж.
Постачання послуг може полягати, зокрема, у здійсненні однієї з таких операцій:
(a) передання нематеріального майна, незалежно від того, чи воно регулюється правовстановчим документом;
(b) зобов’язання утримуватися від дії або допускати дію чи ситуацію;
(c) надання послуг на виконання замовлення, здійсненого органом публічної влади або від його імені, або на виконання закону.
1. Постачанням послуг за винагороду вважають кожну з таких операцій:
(a) використання оподатковуваною особою товарів, що становлять частину її бізнес-активів, для її приватних цілей або приватних цілей її персоналу, або, загалом, для цілей, інших ніж цілі її господарської діяльності, якщо ПДВ на такі товари повністю або частково підлягав віднесенню на зменшення податкового зобов’язання;
(b) постачання послуг, здійснюване безоплатно оподатковуваною особою у приватних цілях або в приватних цілях її персоналу, або, загалом, для цілей, інших ніж цілі її господарської діяльності.
2. Держави-члени можуть відступати від параграфа 1 за умови, що такий відступ не призведе до спотворення конкуренції.
Для запобігання спотворенню конкуренції та після консультацій з Комітетом із ПДВ держави-члени можуть вважати постачанням послуг за винагороду постачання оподатковуваною особою послуги для цілей її господарської діяльності за умови, що ПДВ за таку послугу не підлягав би віднесенню на зменшення податкового зобов’язання в повному обсязі в разі постачання послуги іншою оподатковуваною особою.
Якщо оподатковувана особа, що діє від власного імені, але в інтересах іншої особи, бере участь у постачанні послуг, вважають, що вона сама отримала і постачила такі послуги.
Стаття 19 аналогічним чином повинна застосовуватися до постачання послуг.
ГЛАВА 4
Імпортування товарів
"Імпортування товарів" означає ввезення до Співтовариства товарів, що не перебувають у вільному обігу в розумінні статті 24 Договору.
Окрім операції, зазначеної в першому параграфі, ввезення до Співтовариства товарів, які перебувають у вільному обігу та надходять із третьої території, що становить частину митної території Співтовариства, вважають імпортуванням товарів.
ГЛАВА 5
Спільні положення для глав 1 та 3
Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:
(1) "ваучер" означає інструмент, відповідно до якого існує зобов’язання прийняти його як винагороду або частину винагороди за постачання товарів або послуг, і відповідно до якого товари або послуги, які повинні бути постачені, або особові дані їх потенційних постачальників зазначені на самому інструменті або у пов’язаній документації, включаючи умови використання такого інструменту;
(2) "одноцільовий ваучер" означає ваучер, відповідно до якого місце постачання товарів або послуг, яких стосується цей ваучер, та ПДВ, що підлягає сплаті за такі товари або послуги, відомі у момент видачі ваучера;
(3) "багатоцільовий ваучер" означає ваучер, відмінний від одноцільового ваучера.
1. Кожне передання одноцільового ваучера, що здійснюється оподатковуваною особою, яка діє від власного імені, вважається постачанням товарів або послуг, яких стосується ваучер. Фактичне вручення товарів або фактичне надання послуг в обмін на приймання одноцільового ваучера в якості винагороди або частини винагороди постачальником не вважається незалежною операцією.
Якщо передання одноцільового ваучера здійснює оподатковувана особа, яка діє від імені іншої оподатковуваної особи, таке передання вважають постачанням товарів або послуг, яких стосується ваучер, здійсненим іншою оподатковуваною особою, від імені якої діє оподатковувана особа.
Якщо постачальник товарів або послуг не є оподатковуваною особою, яка, діючи від власного імені, видала одноцільовий ваучер, такий постачальник все одно вважається таким, що здійснив постачання товарів або послуг, пов’язаних з таким ваучером, такій оподатковуваній особі.
2. Фактичне вручення товарів або фактичне надання послуг в обмін на приймання багатоцільового ваучера в якості винагороди або частини винагороди постачальником підлягає оподаткуванню ПДВ відповідно до статті 2, якщо кожне попереднє передання такого багатоцільового ваучера не підлягає оподаткуванню ПДВ.
Якщо передання багатоцільового ваучера здійснює оподатковувана особа, інша ніж оподатковувана особа, що виконує операцію, яка підлягає оподаткуванню ПДВ відповідно до першого підпараграфа, будь-яке постачання послуг, які можна встановити, як от послуги з розповсюдження або реклами, підлягає оподаткуванню ПДВ.
РОЗДІЛ V
МІСЦЕ ОПОДАТКОВУВАНИХ ОПЕРАЦІЙ
ГЛАВА 1
Місце постачання товарів
Секція 1
Постачання товарів без перевезення
Якщо товари не пересилають або не перевозять, то місцем постачання вважають місце, в якому товари перебувають під час здійснення постачання.
Секція 2
Постачання товарів із перевезенням
Якщо товари пересилає або перевозить постачальник, або замовник, або третя особа, то місцем постачання вважають місце, в якому товари перебувають на момент початку пересилання або перевезення товарів замовникові.
Однак, якщо пересилання або перевезення товарів розпочинається на третій території або в третій країні, то як місце постачання імпортером, призначеним або визнаним державою-членом імпортування як такий, що є відповідальними за сплату ПДВ згідно зі статтею 201, так і місце будь-якого подальшого постачання вважають такими, що перебувають в межах держави-члена, до якої імпортують товари.
Як відступ від статті 32:
(a) місцем постачання для товарів, що їх постачають при здійсненні дистанційних продажів в межах Співтовариства, вважають місце, у якому такі товари розташовані на момент завершення відправлення або перевезення товарів замовникові;
(b) місцем постачання для товарів, що їх постачають при здійсненні дистанційних продажів товарів, що імпортовані з третіх територій або третіх країн до держави-члена, іншої ніж держава, в якій завершується відправлення або перевезення товарів замовникові, вважають місце, у якому такі товари розташовані на момент завершення відправлення або перевезення товарів замовникові;
(c) місцем постачання для товарів, що їх постачають при здійсненні дистанційних продажів товарів, що імпортовані з третіх територій або третіх країн до держави-члена, в якій завершується відправлення або перевезення товарів замовникові, вважають зазначену державу-член за умови, що ПДВ на такі товари декларується відповідно до спеціальної схеми, визначеної в секції 4 глави 6 розділу XII.
Статтю 33 не застосовують до постачання вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, як визначено в пунктах (1)-(4) статті 311(1), а також до постачання вживаних транспортних засобів, як визначено у статті 327(3), що підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з відповідними спеціальними положеннями.
Якщо товари, переслані або перевезені постачальником, замовником або третьою особою, встановлюють або монтують з випробувальним пробігом або запуском чи без нього, постачальником або в його інтересах, то місцем постачання вважають місце, в якому товари було встановлено або змонтовано.
Якщо встановлення або монтаж здійснюють в державі-члені, іншій ніж держава-член постачальника, то держава-член, на чиїй території здійснюють встановлення або монтаж, повинна вживати необхідних заходів для уникнення подвійного оподаткування у такій державі-члені.
1. Якщо одні й ті ж товари постачають послідовно і такі товари пересилають або транспортують з однієї держави-члена до іншої держави-члена безпосередньо від першого постачальника останньому замовнику в ланцюгу, пересилання або транспортування приписують лише постачанню, яке здійснює проміжний оператор.
2. Як відступ від параграфа 1, пересилання або транспортування приписують лише постачанню товарів проміжним оператором, якщо проміжний оператор повідомив своєму постачальнику ідентифікаційний номер платника ПДВ, наданий йому державою-членом, з якої пересилають або транспортують товари.
3. Для цілей цієї статті "проміжний оператор" означає постачальника в ланцюгу, відмінного від першого постачальника в ланцюгу, який пересилає або транспортує товари самостійно або через третю сторону, яка діє в його інтересах.
4. Ця стаття не застосовується в ситуаціях, які регулюються статтею 14a.
Якщо вважають, що оподатковувана особа отримала та постачила товари відповідно до статті 14a, відправлення або перевезення товарів приписують постачанню такою оподаткованою особою.
Секція 3
Постачання товарів на борт суден, повітряних суден або на потяги
1. Якщо постачання товарів здійснюють на борт суден, повітряних суден або на потяги на ділянці пасажирського перевезення, що його здійснюють в межах Співтовариства, місцем постачання вважають пункт відправлення пасажирського перевезення.
2. Для цілей параграфа 1 "ділянка пасажирського перевезення, яке здійснюють в межах Співтовариства" означає ділянку, на якій здійснюють таке перевезення без зупинок за межами Співтовариства, між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського перевезення.
"Пункт відправлення пасажирського перевезення" означає перший за розкладом пункт посадки пасажирів у межах Співтовариства, де це застосовно, після зупинки за межами Співтовариства.
"Пункт прибуття пасажирського перевезення" означає останній за розкладом пункт висадки у межах Співтовариства пасажирів, що здійснили посадку в Співтоваристві, де це застосовно, перед зупинкою за межами Співтовариства.
У випадку поїздки в обидва кінці зворотну частину маршруту вважають окремою операцією з перевезення.
3. Комісія повинна за першої нагоди надати Раді звіт, супроводжуючи його, за необхідності, відповідними пропозиціями, про місце оподаткування постачання товарів, призначених для споживання на борту, та постачання послуг, включно з ресторанними послугами, пасажирам на борту суден, повітряних суден або в потягах.
Перед ухваленням пропозицій, зазначених у першому підпараграфі, держави-члени можуть звільнити або продовжувати звільняти від оподаткування постачання товарів для споживання на борту, з правом на віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, для яких місце оподаткування визначається згідно з параграфом 1.
Секція 4
Постачання газу через систему постачання природного газу, постачання електроенергії та теплової енергії або енергії для охолоджування через опалювальні або охолоджувальні мережі
1. У випадку постачання газу через систему постачання природного газу, розташовану на території Співтовариства, або через будь-яку мережу, з’єднану з такою системою, постачання електроенергії або постачання теплової енергії чи енергії для охолоджування через опалювальні або охолоджувальні мережі оподатковуваному дилеру місцем постачання вважають місце, де оподатковуваний дилер веде господарську діяльність або де він має фіксований осідок, до якого здійснюють постачання товарів, або, за відсутності такого місця ведення господарської діяльності чи фіксованого осідку, - місце, де він постійно проживає чи зазвичай перебуває.
2. Для цілей параграфа 1 "оподатковуваний дилер" означає оподатковувану особу, чиїм основним видом діяльності у зв’язку із закупівлею газу, електроенергії, теплової енергії або енергії для охолоджування є перепродаж цих продуктів і чиїм власним споживанням цих продуктів можна знехтувати.
У випадку постачання газу через систему постачання природного газу, розташовану на території Співтовариства або через будь-яку мережу, з’єднану з такою системою, постачання електроенергії або постачання теплової енергії чи енергії для охолоджування через опалювальні або охолоджувальні мережі, якщо таке постачання не охоплене в статті 38, місцем постачання вважають місце фактичного використання та споживання товарів замовником.
Якщо замовник фактично не споживає газ, електроенергію, теплову енергію або енергію для охолоджування повністю або частково, ці неспожиті товари вважають такими, що їх використано і спожито в місці, де замовник веде господарську діяльність або має фіксований осідок, до якого постачають товари. За відсутності такого місця ведення господарської діяльності або фіксованого осідку вважають, що замовник використав і спожив товари у місці, де він постійно проживає чи зазвичай перебуває.
ГЛАВА 2
Місце придбання товарів у межах Співтовариства
Місцем придбання товарів у межах Співтовариства вважають місце, в якому завершується пересилання або перевезення товарів особі, що їх придбаває.
Без обмеження статті 40, місцем придбання товарів у межах Співтовариства, зазначеним у статті 2(1)(b)(i), вважають місце на території держави-члена, що видала ідентифікаційний номер платника ПДВ, під яким особа, що придбаває товари, здійснила таке придбання, за винятком випадків, коли особа, що придбаває товари, доводить, що ПДВ було справлено з такого придбання відповідно до статті 40.
Якщо ПДВ справляють із придбання згідно з першим параграфом, а потім справляють, згідно зі статтею 40, до придбання в державі-члені, в якій завершується пересилання або перевезення товарів, то базу оподаткування відповідно зменшують в тій державі-члені, що видала ідентифікаційний номер платника ПДВ, під яким особа, що придбала товари, здійснила таке придбання.
Перший параграф статті 41 не застосовують, а ПДВ вважають справленим з придбання товарів у межах Співтовариства відповідно до статті 40, якщо виконані такі умови:
(a) особа, що здійснює придбання товарів, довела, що вона здійснила придбання в межах Співтовариства для цілей подальшого постачання в межах території держави-члена, визначеної згідно зі статтею 40, у зв’язку з чим особу, якій здійснюють постачання, було визначено як особу, відповідальну за сплату ПДВ згідно зі статтею 197;
(b) особа, що здійснює придбання товарів, виконала обов’язки, встановлені у статті 265, стосовно подання зведеного звіту.
ГЛАВА 3
Місце постачання послуг
Секція 1
Терміни та означення
Для цілей застосування правил щодо місця постачання послуг:
1. оподатковувану особу, яка також провадить види діяльності або операції, що їх не вважають оподатковуваним постачанням товарів або послуг відповідно до статті 2(1), вважають оподатковуваною особою стосовно усіх наданих їй послуг;
2. неоподатковувану юридичну особу, яку ідентифікують для цілей ПДВ, вважають оподатковуваною особою.
Секція 2
Загальні правила
Місцем постачання послуг оподатковуваній особі, що діє як така, є місце, у якому така особа веде господарську діяльність. Однак, якщо такі послуги надають фіксованому осідку оподатковуваної особи, розташованому в місці, іншому ніж місце ведення нею господарської діяльності, місцем постачання таких послуг є місце, де розташований такий фіксований осідок. За відсутності такого місця осідку або фіксованого осідку місцем надання послуг вважають місце, де оподатковувана особа, що отримує такі послуги, постійного проживає чи зазвичай перебуває.
Місцем постачання послуг не оподатковуваній особі є місце, у якому постачальник веде господарську діяльність. Однак, якщо такі послуги надаються з фіксованого осідку постачальника, що розташований в місці, іншому ніж його місце ведення господарської діяльності, місцем постачання таких послуг є місце, де розташований такий фіксований осідок. За відсутності такого місця осідку або фіксованого осідку місцем постачання послуг вважають місце, де постачальник постійно проживає чи зазвичай перебуває.
Секція 3
Окремі положення
Підсекція 1
Постачання послуг посередниками
Місцем постачання послуг, які надаються неоподатковуваній особі посередником, що діє від імені та в інтересах іншої особи, є місце, у якому постачається основна операція відповідно до цієї Директиви.
Підсекція 2
Постачання послуг, пов’язаних із нерухомим майном
Місцем постачання послуг, пов’язаних з нерухомим майном, включаючи послуги експертів та агентів з нерухомості, забезпечення розміщення в готельному секторі або в секторах з подібними функціями, таких як табори відпочинку або зони відпочинку, облаштованих для використання як кемпінги, надання прав на користування нерухомим майном та послуг для підготовки та координування будівельних робіт, таких як послуги архітекторів та фірм, що здійснюють нагляд на місцях, є місце розташування нерухомого майна.
Підсекція 3
Постачання послуг із перевезення
Місцем постачання послуг із пасажирських перевезень є місце, в якому відбувається перевезення, пропорційно до подоланої відстані.
Місцем постачання послуг із перевезення товарів, інших ніж перевезення товарів в межах Співтовариства, неоподатковуваним особам є місце, в якому відбувається перевезення, пропорційно до подоланої відстані.
Місцем постачання послуг із перевезення товарів у межах Співтовариства неоподатковуваним особам є місце відправлення.
"Перевезення товарів у межах Співтовариства" означає будь-яке перевезення товарів у випадку, коли місце відправлення та місце прибуття розташоване на територіях двох різних держав-членів.
"Місце відправлення" означає місце, в якому фактично розпочинається перевезення товарів, незалежно від відстаней, подоланих для досягнення місця, в якому перебувають товари, а "місце прибуття" означає місце, в якому перевезення товарів фактично завершується.
Державам-членам не потрібно справляти ПДВ з тієї частини перевезення товарів у межах Співтовариства з неоподатковуваних осіб, яка відбувається у водах, що не є частиною території Співтовариства.
Підсекція 4
Постачання послуг у сфері культури, мистецтва, спорту, науки, освіти, розваг та подібних послуг, допоміжних послуг з перевезення, послуг з оцінювання рухомого майна та виконання пов’язаних з ним робіт
Місцем постачання послуг, пов’язаних із допуском до культурних, мистецьких, спортивних, наукових, освітніх, розважальних та подібних заходів, таких як ярмарки та виставки, а також допоміжних послуг, пов’язаних з допуском, що їх постачають оподатковуваній особі, є місце, де такі заходи фактично відбуваються.
1. Місцем постачання послуг та допоміжних послуг, пов’язаних із культурними, мистецькими, спортивними, науковими, освітніми, розважальними або подібними видами діяльності, такими як ярмарки та виставки, включно з постачання послуг організаторів таких видів діяльності, що їх постачають неоподатковуваній особі, є місце, де фактично виконують таку діяльність.
2. Місцем постачання наведених нижче послуг неоподатковуваній особі є місце, де такі послуги виконують фізично:
(a) допоміжні види діяльності, пов’язані з транспортними послугами, такі як завантаження та розвантаження, оброблення вантажу та подібні види діяльності;
(b) оцінювання рухомого матеріального майна та пов’язані з ним роботи.
Підсекція 5
Постачання ресторанних та кейтерингових послуг
Місцем постачання ресторанних та кейтерингових послуг, інших ніж ті, що їх фізично виконують на борту суден, повітряних суден або в потягах у сфері пасажирських перевезень, здійснюваних у межах Співтовариства, є місце, де такі послуги фізично виконують.
Підсекція 6
Найм транспортних засобів
1. Місцем короткострокового найму транспортного засобу є місце, де транспортний засіб фактично надають у розпорядження замовника.
2. Місцем найму, іншого ніж короткостроковий найм, транспортного засобу неоподатковуваною особою є місце, де замовник має осідок, постійно проживає чи зазвичай перебуває.
Однак місцем найму, іншого ніж короткостроковий найм, прогулянкового судна неоподатковуваною особою є місце, де прогулянкове судно фактично надають у розпорядження замовника, якщо цю послугу фактично надає постачальник з місця ведення ним господарської діяльності або фіксованого осідку, розташованого у такому місці.
3. Для цілей параграфів 1 і 2 "короткостроковий" означає безперервне володіння або використання транспортного засобу протягом періоду тривалістю не більше тридцяти днів, а у випадку водного транспорту - не більше 90 днів.
Підсекція 7
Постачання ресторанних та кейтерингових послуг, призначених для споживання на борту суден, повітряних суден або в потягах
1. Місцем постачання ресторанних та кейтерингових послуг, що їх фізично виконують на борту суден, повітряних суден або в потягах на ділянці пасажирського перевезення, яке здійснюють в межах Співтовариства, є пункт відправлення пасажирського перевезення.
2. Для цілей параграфа 1 "ділянка пасажирського перевезення, яке здійснюють в межах Співтовариства" означає ділянку, на якій здійснюють таке перевезення без зупинок за межами Співтовариства, між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського перевезення.
"Пункт відправлення пасажирського перевезення" означає перший за розкладом пункт посадки пасажирів у межах Співтовариства, де це застосовно, після зупинки за межами Співтовариства.
"Пункт прибуття пасажирського перевезення" означає останній за розкладом пункт висадки у межах Співтовариства пасажирів, що здійснили посадку в Співтоваристві, де це застосовно, перед зупинкою за межами Співтовариства.
У випадку поїздки в обидва кінці зворотну частину маршруту вважають окремою операцією з перевезення.
Підсекція 8
Постачання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення та електронних послуг неоподатковуваним особам
1. Місцем постачання наведених нижче послуг неоподатковуваній особі є місце, де така особа має осідок, постійно проживає чи зазвичай перебуває:
(a) телекомунікаційні послуги;
(b) послуги радіомовлення і телебачення;
(c) послуги, які постачають електронними засобами, зокрема послуги, зазначені в додатку II.
Якщо постачальник послуги і замовник спілкуються за допомогою електронної пошти, це саме по собі не означає, що постачена послуга є послугою, яку постачають електронними засобами.
Підсекція 9
Постачання послуг неоподатковуваним особам за межами Співтовариства
Місцем постачання наведених нижче послуг неоподатковуваній особі, що має осідок, постійно проживає чи зазвичай перебуває за межами Співтовариства, є місце, де ця особа має осідок, постійно проживає чи зазвичай перебуває:
(a) передання та відступлення авторських прав, патентів, ліцензій, торговельних марок та подібних прав;
(b) рекламні послуги;
(c) послуги консультантів, інженерів, консалтингових фірм, юристів, бухгалтерів та інші подібні послуги, а також опрацювання даних та надання інформації;
(d) зобов’язання щодо повного або часткового утримання від здійснення господарської діяльності або користування правом, зазначеним в цій статті;
(e) банківські, фінансові та страхові операції, включно з перестрахуванням, за винятком найму сейфів;
(f) надання персоналу;
(g) надання в оренду рухомого матеріального майна, за винятком всіх видів транспортних засобів;
(h) надання доступу до системи постачання природного газу, розташованої на території Співтовариства або до будь-якої мережі, з’єднаної з такою системою, до системи електропостачання або до опалювальних чи охолоджувальних мереж, або передання чи розподілення через ці системи або мережі, а також надання інших послуг, безпосередньо пов’язаних з ними.
Підсекція 10
Запобігання подвійному оподаткуванню або неоподаткуванню
Стосовно послуг, місце постачання яких визначено у статтях 44 і 45, статті 54(1), другому підпараграфі, а також статтях 56, 58 та 59, для уникнення подвійного оподаткування, неоподаткування або спотворення конкуренції, держави-члени можуть:
(a) вважати місце постачання будь-яких або всіх таких послуг, якщо воно розташоване на їхній території, таким, що розташоване за межами Співтовариства, якщо фактичне користування цими послугами та їх споживання відбувається за межами Співтовариства;
(b) вважати місце постачання будь-яких або всіх таких послуг, якщо воно розташоване за межами Співтовариства, таким, що розташоване на їхній території, якщо фактичне користування цими послугами та їх споживання відбувається на їхній території.
ГЛАВА 3a
Порогове значення для оподатковуваних осіб, що здійснюють постачання товарів, зазначених у пункті (a) статті 33, і постачання послуг, зазначених у статті 58
1. Пункт (a) статті 33 і стаття 58 не застосовують у разі виконання таких умов:
(a) постачальник має осідок або, за відсутності осідку, постійно проживає або зазвичай перебуває лише в одній державі-члені;
(b) послуги постачаються неоподатковуваним особам, що мають осідок, постійно проживають або зазвичай перебувають у будь-якій державі-члені, іншій ніж держава-член, зазначена в пункті (a), або товари відправлені чи перевезені до держави-члена, іншої ніж держава-член, зазначена в пункті (a); та
(c) загальна вартість, без урахування ПДВ, постачань, зазначених у пункті (b), не перевищує 10000 євро або еквівалент в національній валюті у поточному календарному році, і не перевищувала цього порогового значення протягом минулого календарного року.
2. Якщо протягом календарного року порогове значення, вказане в пункті (c) параграфа 1, перевищено, станом на той час застосовують пункт (a) статті 33 і статтю 58.
3. Держава-член, на території якої перебувають товари на момент початку їх відправлення або перевезення, або в якій мають осідок оподатковувані особи, які постачають телекомунікаційні послуги, послуги телебачення і радіомовлення та послуги, що їх надають електронними засобами, повинна надавати оподатковуваним особам, які здійснюють постачання, що підпадають під умови, викладені у параграфі 1, право обирати місце постачання відповідно до пункту (a) статті 33 і статті 58, яке повинно в будь-якому разі охоплювати період тривалістю два календарні роки.
4. Держави-члени повинні вживати відповідних заходів для моніторингу виконання оподаткованою особою умов, зазначених у параграфах 1, 2 і 3.
5. Відповідна вартість в національній валюті суми, зазначеної в пункті (c) параграфа 1, розраховується шляхом застосування обмінного курсу, опублікованого Європейським Центральним Банком на дату ухвалення Директиви (ЄС) 2017/2455.
ГЛАВА 4
Місце імпортування товарів
Місцем імпортування товарів є держава-член, на чиїй території товари перебувають після прибуття до Співтовариства.
Як відступ від статті 60, якщо після ввезення до Співтовариства товари, які не випущено у вільний обіг, поміщають в один із режимів чи ситуацій, зазначених у статті 156, або в режим тимчасового ввезення (імпортування) з повним звільненням від імпортних платежів, або в режим зовнішнього транзиту, то місцем імпортування таких товарів є держава-член, на території якої завершується перебування товарів у таких режимах чи ситуаціях.
Подібним чином, якщо після ввезення до Співтовариства товари, що перебувають у вільному обігу, поміщають в один із режимів чи одну із ситуацій, зазначених у статтях 276 та 277, то місцем імпортування є держава-член, на території якої завершується перебування товарів у таких режимах чи ситуаціях.
РОЗДІЛ VI
ПОДІЯ, ЩО ПРИЗВОДИТЬ ДО ВИНИКНЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ТА ВИНИКНЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ З ПДВ
ГЛАВА 1
Загальні положення
Для цілей цієї Директиви:
(1) "подія, що призводить до виникнення податкового зобов’язання" означає подію, в силу якої виконуються юридичні умови, необхідні для виникнення податкового зобов’язання з ПДВ;
(2) "податкове зобов’язання" з ПДВ виникає тоді, коли податковий орган на законних підставах отримує право у певний момент вимагати сплати податку від особи, відповідальної за його сплату, навіть якщо термін сплати може бути відстрочено.
ГЛАВА 2
Постачання товарів або послуг
Подія, що призводить до виникнення податкового зобов’язання, настає, а податкове зобов’язання з ПДВ виникає тоді, коли відбувається постачання товарів або послуг.
1. Якщо постачання товарів, інше ніж оренда товарів на певний строк чи продаж товарів у розстрочку, як зазначено в пункті (b) статті 14(2), або постачання послуг передбачають послідовні виписки з рахунку чи послідовні платежі, вони вважаються такими, що закінчуються після завершення періодів, яких стосуються такі виписки з рахунку або платежі.
2. Постійне постачання протягом періоду тривалістю більше одного календарного місяця товарів, які пересилають або транспортують до держави-члена, іншої ніж та, в якій розпочинають пересилання чи перевезення таких товарів, і постачання яких не оподатковують ПДВ або передання яких до іншої держави-члена оподатковуваною особою для цілей її господарської діяльності не оподатковують ПДВ відповідно до умов, встановлених у статті 138, вважають завершеним після закінчення кожного календарного місяця до моменту завершення постачання.
Постачання послуг, за які замовник сплачує ПДВ згідно зі статтею 196, які постійно постачають протягом періоду тривалістю більше одного року і які не передбачають виписок з рахунку або платежів протягом цього періоду, вважають завершеним після закінчення кожного календарного року до моменту закінчення постачання послуг.
Держави-члени можуть передбачати, щоб в окремих випадках, інших ніж зазначені у першому та другому підпараграфах, постійне постачання товарів або послуг протягом певного періоду вважалося завершеним щонайменше з інтервалом в один рік.
Якщо платіж повинен бути здійснений на рахунок перед постачанням товарів або послуг, податкове зобов’язання з ПДВ виникає після надходження платежу та на отриману суму.
Як відступ від статей 63, 64 та 65, держави-члени можуть передбачати, щоб податкове зобов’язання з ПДВ виникало щодо певних операцій чи певних категорій оподатковуваних осіб з настанням одного з таких моментів:
(a) не пізніше моменту виставлення рахунку-фактури;
(b) не пізніше моменту отримання платежу;
(c) якщо рахунок-фактуру не виставлено або виставлено із запізненням, у межах визначеного часу не пізніше закінчення строку виставлення рахунків-фактур, встановленого державами-членами відповідно до другого параграфа статті 222, або, якщо такий строк не встановлено державою-членом - у межах визначеного періоду з дати події, що призводить до виникнення податкового зобов’язання.
Однак відступ, передбачений у першому параграфі, не застосовують до постачання послуг, щодо яких ПДВ сплачує замовник згідно зі статтею 196, а також до постачань або передання товарів, зазначених у статті 67.
Як відступ від статей 63, 64 і 65, подія, що призводить до виникнення податкового зобов’язання щодо постачання товарів оподатковуваною особою, яка вважається такою, що отримала та постачила товари відповідно до статті 14а, та постачання товарів такій оподатковуваній особі має місце, а податкове зобов’язання з ПДВ виникає на момент акцепту платежу.
Якщо згідно з умовами, встановленими у статті 138, постачання товарів, пересланих або перевезених до держави-члена, іншої ніж та, в якій починається пересилання чи перевезення товарів, не оподатковують ПДВ або передання товарів до іншої держави-члена оподатковуваною особою для цілей її господарської діяльності не оподатковують ПДВ, то податкове зобов’язання з ПДВ виникає після виставлення рахунку-фактури або після закінчення граничного строку, зазначеного в першому параграфі статті 222, якщо до цього часу рахунок-фактуру не було виставлено.
Статтю 64(1), третій підпараграф статті 64(2) та статтю 65 не застосовують щодо постачань та передання товарів, зазначених у першому параграфі.
ГЛАВА 3
Придбання товарів у межах Співтовариства
Подія, що призводить до виникнення податкового зобов’язання, настає тоді, коли здійснюють придбання товарів у межах Співтовариства.
Придбання товарів у межах Співтовариства вважають здійсненим, якщо постачання подібних товарів вважають виконаним в межах території відповідної держави-члена.
У випадку придбання товарів у межах Співтовариства податкове зобов’язання з ПДВ виникає після виставлення рахунку-фактури або після закінчення граничного строку, зазначеного в першому параграфі статті 222, якщо до цього часу рахунок-фактуру не було виставлено.
ГЛАВА 4
Імпортування товарів