Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття

Напрямок діяльності 3. Покращання інформованості директивних органів і громадськості та розширення підтримки з їх боку

Існуючі проблеми: Забезпечення ефективності мобілізації зусиль громадськості шляхом покращання її інформованості з питань біологічного та ландшафтного різноманіття та його зв'язку з соціально-економічними умовами життя, і завдяки цьому підвищення значущості цих міркувань у процесах прийняття рішень та активізація ролі громадськості. Покращання розуміння і визнання того факту, що в деяких випадках економічне зростання може бути несумісним із збереженням біологічного та ландшафтного різноманіття.

Засоби та інструменти: Надання більш значної уваги необхідності посилення серед населення європейських країн почуття індивідуальної та колективної відповідальності за запобігання подальшому погіршенню біологічного та ландшафтного різноманіття і прийняття заходів для збереження та відтворення цього різноманіття. Журнал "Naturopa", Робоча група МСОП/ЮНЕСКО з питань національних стратегій у галузі екоосвіти та інформації, регіональні екологічні центри. У результаті соціально-політичних змін, які відбуваються в Європі, та все більшого визнання значення взаємодоповнення, розширюються можливості для участі населення в процесах прийняття рішень.

Головні загальноєвропейські завдання

3.1 Організація всеєвропейської кампанії з підвищення інформованості громадськості і мобілізації її підтримки в питаннях збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Для цієї мети будуть використані результати заходів, проведених у рамках Європейського року охорони природи, яким Рада Європи проголосила 1995 р. та, зокрема, буде використано досягнутий завдяки цьому прогрес у справі підвищення інформованості громадськості (1996 - 2000 рр.).

- Покращання взаємодії між фахівцями в галузі інформації і освіти, які займаються питаннями біологічного та ландшафтного різноманіття і працюють у природоохоронних районах, у межах проектів, що здійснюються на місцях, в музеях, парках, садах, зоопарках, інформаційних центрах. Вивчення питання про покращання висвітлення проблем з використанням таких каналів, як засоби масової інформації, школи, університети, учбові програми, рекламні кампанії, виставки в музеях, школах, ботанічних садах, зоопарках з використанням інформаційної технології (1998 - 2000 рр.);

- Розробка заходів, які здатні стимулювати зусилля урядів та інших суб'єктів по розробці або покращанню національних/регіональних стратегій у галузі освіти та інформації, які стосуються міжгалузевих аспектів біорізноманіття, і надання їм допомоги у цих зусиллях.

У рамках таких стратегій і з урахуванням потрібних змін у практичних методах створюватимуться ключові цільові групи і розроблятимуться відповідні програми.

3.2 Забезпечення можливості для інформування широкої громадськості про значимість територій великої природної та ландшафтної цінності.

Головні завдання в регіонах:

3.3 Створення служб для розширення можливостей інформування населення і розповсюдження інформації на регіональному рівні з наданням пріоритетної уваги:

- розробці програм для підтримки діяльності груп населення з метою активізації їх участі в зусиллях щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в країнах Центральної і Східної Європи в районах Північно-Європейської рівнини і Чорного моря (1996 - 1999 рр.);

- розробці плану дій з метою заохочення здійснення інформаційно-освітніх програм, покликаних сприяти раціональному управлінню використання біологічного та ландшафтного різноманіття у країнах, де зараз змінюються системи землеустрою (1996 - 1998 рр.);

- розробці учбово-освітньої і фінансової програми для надання підтримки групам населення з метою забезпечення їх активної участі в зусиллях щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в Середземноморському регіоні (1997 - 2000 рр.).

Напрямок діяльності 4. Збереження ландшафтів

Існуючі проблеми: Запобігання подальшому погіршенню ландшафтів і пов'язаної з ними культурної і геологічної спадщини в Європі та збереження їх мальовничості. Прийняття комплексного підходу до ландшафтів як до унікальної сукупності культурних, природних і геологічних компонентів, покращання інформованості громадськості і директивних органів, підвищення ефективності охорони цих компонентів в усій Європі.

Засоби та інструменти: Прийняття зобов'язань культурного і соціального характеру з метою підтримки місцевої і регіональної специфіки у вигляді культурної і геологічної спадщини, якими є відповідні компоненти ландшафту. існують численні можливості для відновлення багатьох з цих компонентів, таких як традиційні поля та культурні ландшафти, використовуючи існуючу політику та інші підходи. Зусилля та взаємодія з боку державних і приватних землевласників створюють безпосередні можливості для сприяння збереженню ландшафтів, культурної та геологічної спадщини. Маастрихтська угода (статі 92(3) і 128), проект рекомендації Ради Європи з питань комплексної охорони культурних районів у рамках політики щодо збереження ландшафтів, проект хартії Ради Європи про збереження ландшафтів, Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини, Середземноморська хартія про збереження ландшафтів, програма МСОП "Парки заради життя: План заходів для природоохоронних територій Європи", національні механізми планування розвитку міських і сільських районів, Діньська декларація.

Головні загальноєвропейські завдання

4.1 Складання всеохоплюючого довідкового керівництва щодо біологічного та ландшафтного різноманіття Європи з метою подальшої розробки і сприяння прийняттю критеріїв для визначення пріоритетів у збереженні геологічних та культурних компонентів ландшафтів; складання переліків ландшафтів та геологічних територій європейського значення, які знаходяться під загрозою зникнення, і визначення найбільш ефективних механізмів їх збереження; визначення традиційних методів раціонального використання сільськогосподарських та інших ландшафтів і оцінка наслідків маргіналізації земель або інтенсифікації сільськогосподарської діяльності для ландшафту (1996 - 1997 рр.).

4.2 За підсумками проведеної оцінки та аналізу - розробка принципів, які стосуються політики, програм та законодавства в сфері охорони культурної, геологічної спадщини та біологічного різноманіття, які є взаємопідсилюючими та взаємодоповнюючими, та використання усіх пов'язаних з ними можливостей для збереження ландшафтів (1996 - 2000 рр.). Особлива увага приділятиметься вивченню існуючих можливостей з метою:

- заохочення прийняття і здійснення країнами ініціатив відповідно до проекту рекомендації Ради Європи, розробленого Радою Міністрів для держав-сторін, щодо комплексної охорони культурних ландшафтних районів у межах політики по збереженню ландшафтів (CDCC-BU(95)7) (1996 - 1998 рр.);

- розробка механізмів для сприяння залученню існуючих міжнародних природоохоронних територій, включаючи об'єкти всесвітньої спадщини, біосферні заповідники, території що нагороджені Європейським дипломом, до збереження ландшафтів та геологічних компонентів (1996 - 2000 рр.).

4.3 Розробка кодексу практики з метою залучення приватних та державних землевласників до зусиль щодо підвищення інформованості про значення різноманіття ландшафтів, які користуються традиційним визнанням та зберігаються завдяки їх історичній та культурній цінності, приділяючи особливу увагу історичним лісопарковим зонам та історичним будівлям (1996 - 1998 рр.).

4.4 Розробка плану дій, який базується на використанні методів, керівних принципів і демонстраційних моделей, що покликані сприяти підвищенню інформованості для захисту геологічних компонентів ландшафтів; активне залучення землевласників, енергетичних, промислових, водогосподарських галузей до зусиль щодо збереження ландшафтів (1996 - 1998 рр.).

4.5 Вивчення взаємозв'язку між традиційними ландшафтами та регіональною економікою. Створення бази, яка сприяє прийняттю ініціатив у галузі регіонального розвитку з урахуванням необхідності збереження ландшафтного різноманіття, включаючи екотуризм і традиційні промисли. Пошук прикладів успішних цільових досліджень та організація програм з обміну спеціальним досвідом (1996 - 2000 рр.).

Напрямок діяльності 5. Приморські та морські екосистеми

Існуючі проблеми: Нанесення прямих збитків внаслідок використання приморської зони для будівництва житла, об'єктів туристичного сервісу і господарського призначення, ведення меліоративних робіт, створення дамб, будівництво гідротехнічних споруд, забруднення, знищення і надмірна експлуатація придонних систем внаслідок промислового рибальства, руйнування донних систем внаслідок видобутку корисних копалин та опріснення морської води, а також підвищення рекреаційного навантаження на довкілля.

Засоби та інструменти: Постійна дискусія з питань про загальну політику Європейського союзу в секторі рибного господарства у всеєвропейському контексті. Фінансовий інструмент щодо рибальства Європейського союзу, Конвенція ООН з морського права, Конвенції, які підписані в Осло і Парижі, Конвенція про запобігання забрудненню із суден, Конвенція про зміни клімату, Гельсінська конвенція, Барселонська конвенція, Рамсарська конвенція та Конвенція про захист Чорного моря від забруднення. До числа інших міжнародних ініціатив належать: резолюція Ради Європи про охорону приморських зон (1973 р.), Європейська хартія про охорону приморських зон (1981 р.), Рекомендація Ради Європи щодо солончакових боліт та прибережних дюн (1985 р.), Нікосійська декларація про співробітництво країн Європи і Середземномор'я в сфері охорони довкілля, Конвенція про транскордонні водотоки та озера, резолюції Європейської ради з питань довкілля про майбутню політику ЄС відносно європейських приморських зон (1992 і 1994 рр.), Декларація Міністрів про шосту тристоронню урядову конференцію з питань охорони Вадензе, Декларація Європейської конференції про охорону приморських зон, розробка в EUCC концепції "екомережі приморської зони" (1991 р.) та програма МСОП "Парки заради життя: План заходів для природоохоронних територій Європи".

Головні загальноєвропейські завдання

5.1 Формування і функціонування європейської екомережі морських і приморських територій як базового елементу Загальноєвропейської екомережі. Охорона приморських зон на базі підходу до охорони екосистем/середовищ існування в рамках мережі "Натура-2000". Цей процес забезпечить виявлення і взяття під охорону районів, які мають високу цінність з точки зору біорізноманіття, створення морських природоохоронних територій для забезпечення захисту всіх видів, що складають морське біорізноманіття, поряд з прийняттям додаткових заходів з охорони цінних видів (1996 - 2000 рр.).

5.2 Розробка комплексного підходу на основі охорони приморської зони та їх раціонального використання, регулювання і планування ресурсів суші та моря як єдиної системи з урахуванням природоохоронних аспектів, у цьому зв'язку можуть бути також враховані тривалі природні процеси (наприклад, зміни клімату і відступ прибережної смуги) (1996 - 1999 рр.).

5.3 Розробка спеціального кодексу поведінки для приморських районів з конкретними рекомендаціями щодо раціональної практики для органів, які зайняті управлінням приморських районів, їх забудовою, а також для інших груп користувачів (1996 - 1997 рр.).

Головні завдання в регіонах:

5.4 Початок здійснення пріоритетних заходів щодо охорони приморських і морських екосистем, які відіграють важливу роль у збереженні біологічного і ландшафтного різноманіття біогеографічних регіонів, з наданням особливої уваги:

- охороні прибережних верескових боліт в Північній Європі (1996 - 2000 рр.);

- охороні естуаріїв та літоральних зон у районах Атлантики, Північного і Балтійського морів (1996 - 2000 рр.);

- приморським системам дюн/солончакових боліт у районі Атлантики (у т. ч. марші) (1996 - 2000 рр.);

- системам лагун та дельт у районі Балтійського моря (1999 - 2000 рр.);

- приморським водно-болотним комплексам, системам лагун та дельт Середземномор'я (1996 - 2000 рр.);

- середземноморським острівцям та архіпелагам, які мають значну цінність з точки зору біологічного та ландшафтного різноманіття (1996 - 2000 рр.).

5.5 Зміцнення, створення і збереження пріоритетних природоохоронних територій в якості основних біотопів для розмноження тюленів-монахів та морських черепах у східних районах Середземномор'я (1996 - 2000 рр.).

5.6 Розробка плану дій з метою збереження колоній морських водоростей Posidonia в Середземному морі (1996 - 2000 рр.).

5.7 Сприяння розвитку політики в галузі туризму у приморських районах, наприклад, екотуризму, з наданням особливої уваги підвищенню якості існуючих курортних зон замість створення нових у районі Середземного та Чорного морів (1996 - 1997 рр.).

5.8 Оцінка методів зміцнення ролі і урахування багатих на біорізноманіття об'єктів у комплексних моделях з наданням уваги концентрованій та компактній забудові берегових районів замість лінійної. Організація відповідних кампаній насамперед в районі Середземного, Чорного та Балтійського морів (1996 - 1997 рр.).

5.9 Організація контролю над шкідниками та знищення шкідливих екзотичних видів у Середземному та Чорному морях.

5.10 Сприяння спільній справі збереження Каспійського моря.

Напрямок діяльності 6. Річкові та пов'язані з ними водно-болотні екосистеми

Існуючі проблеми: Регулювання річок, гідроенергетичні об'єкти, забруднення річок, урбанізація, видобуток донних пісків і глин, сільськогосподарська діяльність та порушення гідрологічного балансу в районах водозбору.

Засоби та інструменти: Політика західно-європейських країн у галузі боротьби з повенями зараз переглядається і відкриває широкі можливості в плані проведення природоохоронних або відновлювальних заходів в усьому районі водозбору. В Центральній та Східній Європі деякі річки і зараз не охоплені або лише частково охоплені діяльністю людини. Конвенція про транскордонні водотоки та озера, Угода про дельту р. Дунай, Конвенція про захист Рейну від забруднення хімічними речовинами, Програма дій щодо захисту Рейну, Програми Світового банку по дельті і річці Дунай, які здійснюються через Глобальну екологічну фундацію, Декларація Міністрів про шосту тристоронню урядову конференцію з питань охорони Вадензе, Угоди про річки Мез та Шельда, Конвенція міжнародної комісії про охорону р. Ельба.

Головні загальноєвропейські завдання

6.1 Розробка міжнародної програми по створенню і регулюванню природоохоронних територій і підготовці планів комплексного регулювання річок та їх заплав з метою розширення системи прибережних захисних насаджень та зміцнення їх функцій як "екологічного коридору" у рамках Загальноєвропейської екомережі на підставі успішних міжнародних ініціатив з спільного використання річок таких загальних річкових систем, як Дунай, Рейн (1996 - 2000 рр.).

6.2 Підвищення інформованості та збереження традиційно керованих річкових ландшафтів, а також сприяння розвитку туризму і регіональної економіки з наданням головної уваги річкам Дунай, Десау, Мозель, Луара (як зразкам для розробки керівних принципів (1996 - 2000 рр.)).

Головні завдання в регіонах:

6.3 Розробка природоохоронних програм по збереженню тих великих рік, які мало охоплені людською діяльністю і мають розвинені екологічні компоненти, та які ще існують в Європі (1996 - 2000 рр.). Вжиття в першочерговому порядку заходів щодо збереження європейських річок, які відіграють важливу роль у підтримці біологічного різноманіття біогеографічних регіонів, і, насамперед, розвиток існуючих ініціатив, наприклад:

- річкові системи на Балканському півострові;

- система річки Тиса в Центральній Європі;

- система річки Буг в Центральній Європі;

- система річки Урал в Східній Європі;

- річки Альє та Луара в районі Атлантичного регіону;

- система річки Сава в Середземномор'ї/Центральній Європі;

- система річки Сока в Альпійському регіоні/Середземномор'ї;

- система річки Вісла в Центральній та Східній Європі;

- система річки Дунай у різних регіонах Європи;

- річки, що не зачеплені людською діяльністю, в Скандінавії.

6.4 Розробка та реалізація проектів з реінтродукції видів та відновлення середовищ існування з наданням уваги річкам у районі Атлантики та Балтики (1996 - 1999 рр.).

6.5 Виявлення і охорона усіх приморських лісів та інших природних систем, які знаходяться під загрозою зникнення, в районі Атлантики в Західній Європі і сприяння розробці адекватних механізмів їх охорони (1996 - 2000 рр.).

6.6 Розробка плану дій з сприяння застосуванню альтернатив, що не завдають шкоди, методам створення великих водосховищ та будівництва дамб у Середземномор'ї, що загрожує стану ландшафтів та екосистем (1996 - 2000 рр.).

6.7 Організація пропагандистських кампаній на захист найменш зачеплених людською діяльністю великих річок у Скандінавії, Центральній та Східній Європі (1996 - 1998 рр.).

Напрямок діяльності 7. Внутрішні водно-болотні екосистеми

Існуючі проблеми: Осушення водно-болотних екосистем, які відіграють важливу роль у Східній Європі, включаючи дельти Дунаю та Волги, район Середземномор'я. Повсюдне погіршення якості середовищ існування, головним чином внаслідок каналізації русел і перекриття водотоків, осушення, видобутку торфу, евтрофікації, підкислення, забруднення (зокрема пестицидами, поліхлордифенілами, важкими металами), знищення берегових лісів, руйнування середовищ існування та аквакультури, збільшення рекреаційного навантаження, особливо пов'язаного з туризмом та полюванням.

Засоби та інструменти: Зміни політики в галузі землекористування та розвитку сільських районів і управління водними ресурсами/боротьба з повенями, Рамсарська конвенція, Конвенція про транскордонні річки та озера, Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (1979 р.) і протоколи, що були підписані в Осло (1994 р.) та Гельсінкі (1985 р.); Конвенція про оцінку впливу на довкілля у транскордонному контексті (1991 р.); Міністерська декларація про шосту тристоронню урядову конференцію з питань охорони Вадензе; програми Світового банку, що здійснюються через Глобальну екологічну фундацію; діяльність Європейського союзу щодо водно-болотних угідь, агроекологічні правила ЄС, гарантії Європейської сільськогосподарської фундації (EAGGF), постанова про ведення "органічного" фермерства (20092/91/ЄЕС).

Головні загальноєвропейські завдання

7.1 Підготовка керівних принципів на підтримку політики з відновлення та оздоровлення водно-болотних систем, які постраждали внаслідок попередньої діяльності з метою сприяння підтримці і розвитку екомереж (1996 - 2000 рр.).

7.2 Розробка кодексу поведінки, який би забезпечував включення природоохоронних завдань у політику щодо водно-болотних екосистем на основі концепції раціонального використання, яке визначено в Рамсарській конвенції як "мудре використання водно-болотних угідь на благо людства шляхом, який сумісний із збереженням природних особливостей екосистеми" (1996 - 2000 рр.). У цьому кодексі головна увага приділятиметься загальноєвропейським завданням. У ньому буде рекомендовано проведення розробки демонстраційних моделей та підготовку кадрів, а також:

- забезпечення урахування концепції раціонального використання в проведенні галузевої політики з метою розвитку та економічного зростання;

- забезпечення у межах всеохоплюючої політики дотримання головного принципу - планування водозбору. Це вкрай необхідне для того, щоб тим заходам, які вживаються з метою збереження видів та середовищ існування, не завдавалася шкода в результаті іншої діяльності або заходів в інших частинах водозбору.

7.3 Розробка програми, яка передбачає урахування принципу раціонального використання водно-болотних екосистем в європейській та національній політиці.

7.4 Вжиття заходів для сприяння підготовці національних та регіональних планів гідрологічного регулювання особливо важливих водозборів і забезпечення в межах всеохоплюючої політики погодження режиму землекористування з характерними особливостями водно-болотних екосистем (1996 - 2000 рр.).

Головні завдання в регіонах:

7.5 Розробка природоохоронних планів дій для водно-болотних екосистем, які знаходяться під загрозою зникнення та відіграють важливу роль у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття біогеографічних регіонів (1996 - 2000 рр.), зокрема:

- покривних торфовищ у Західній Європі та Скандинавії;

- північних верхових боліт (Аапа, Палса) в районах Балтики та півночі Європи;

- водно-болотних систем, які є джерелом основних річок Росії;

- водно-болотних систем, які є частиною міграційних шляхів птахів у районі Середземномор'я та вздовж узбережжя Атлантичного океану;

- тундри в Північній та Східній Європі.

7.6 Оцінка природоохоронного значення торфових боліт, особливо у зв'язку з торфодобуванням та торгівлею торфом (1996 - 2000 рр.).

Напрямок діяльності 8. Лучні екосистеми

Існування проблеми: Інтенсивне використання, осушення, іригація, розораність і застосування добрив та біоцидів; приватизація, сільськогосподарська політика, захаращення земель, інтенсифікація ведення пасовищного господарства і регіональні чинники соціально-економічного навантаження.

Засоби та інструменти: Зміни в політиці та практиці землекористування в усій Європі із зверненням особливої уваги на реформу сільськогосподарської політики, приватизацію земель та регіональну політику розвитку. В межах сільськогосподарського сектора є чимало законодавчих можливостей, які можуть надати реальну або потенційну підтримку в справі охорони пасовищних екосистем; реформа Загальної сільськогосподарської політики ЄС (1992 р.), включаючи агроекологічні правила ЄС, гарантії Європейської сільськогосподарської фундації (EAGGF), постанова про ведення "органічного" фермерства (20092/91/ЄЕС).

Головні загальноєвропейські завдання

8.1 Сприяння розробці планів дій щодо охорони природних і напівприродних лук, особливо тих, які мають європейське значення. Забезпечення того, щоб плани дій з охорони лук сприяли створенню Загальноєвропейської екологічної мережі (1996 - 2000 рр.).

8.2 Підготовка планів з організації пасовищного господарства за допомогою конкретних заходів, що базуються на юридичних та фінансових можливостях місцевого, національного та міжнародного рівнів. Перегляд схем управління використанням пасовищ та інших можливостей для забезпечення максимальної участі керівників пасовищного господарства з метою збереження і збільшення ландшафтного різноманіття. Виконання предметних досліджень, обмін досвідом (1996 - 1997 рр.).

8.3 Звернення особливої уваги на контроль за збиранням даних та урахуванню потреб агропасовищних районів у програмах роботи природоохоронних органів і науково-дослідних установ (1996 - 2000 рр.).

Головні завдання в регіонах:

8.4 Визначення ступеня пріоритетності заходів щодо збереження природних лук, які характеризуються великим біологічним та ландшафтним різноманіттям, а також у різних біогеографічних регіонах із зверненням особливої уваги на:

- райони розповсюдження дрофи в Іберії та Східній Європі;

- вологі та сухі вапнякові луки у районі Атлантики, в Центральній та Східній Європі;

- екстенсивно використовувані луки/сухі вапнякові пасовища в альпійському районі;

- степи Центральної і Східної Європи та східного Середземномор'я;

- пасовищні ландшафти в Іберійському Дегесасі;

- степи в регіонах з місцевими породами хвойних дерев.

8.5 Розробка проекту перспективної програми Європейського союзу та плану дій для напівприродних пасовищ, включаючи питання політики в галузі регіонального розвитку, сільського господарства, соціально-екологічної політики; ця перспективна програм, яка пов'язана з програмою "Натура-2000", може бути основою для майбутніх варіантів реформи Загальної сільськогосподарської політики ЄС, політики в галузі торгівлі, наприклад наступного раунду Всесвітньої торгової організації та прийняття нових членів в ЄС. Надалі виникне потреба у розробці перспективної програми землекористування в ЄС з урахуванням надлишків сільськогосподарської продукції і виробництва та змін у потребах лісовідновлювальних заходів (1996 - 2000 рр.).

8.6 Розробка конкретних заходів щодо застосування дійових механізмів організації регульованих пасовищ з використанням податкових стимулів ЄС для екологічно вразливих районів (ESA) та впровадження ініціатив по управлінню землекористуванням на великих пасовищах (1996 - 2000 рр.).

8.7 Вивчення методологій застосування принципу взаєморозрахунків у рамках реформи Загальної сільськогосподарської політики ЄС на підтримку природних районів з цінним біологічним та ландшафтним різноманіттям (1996 - 1998 рр.).

8.8 Розробка планів участі державних та приватних секторів у програмах приватизації в сільськогосподарських районах Центральної та Східної Європи, а також в основних районах, що підлягають охороні; підготовка по них предметних досліджень (1996 - 1998 рр.).

Напрямок діяльності 9. Лісові екосистеми.

Існуючі проблеми: Інтенсивне ведення лісового господарства/розведення монокультур, атмосферні опади, виснаження грунтових вод, фрагментація лісів, лісові пожежі, меліорація, надмірна експлуатація.

Засоби та інструменти: Фінансові стимули для безвідходного та вторинного використання природних лісових ресурсів. Зміна методів землекористування в усій Європі, в тому числі колишні посівні площі, садиби, захаращені райони, військові полігони; приватизація. На додаток до регіональних програм існують такі загальні інструменти, як Лісові принципи Конференції ООН з питань довкілля та розвитку (UNCED), резолюції конференції Міністрів щодо охорони лісів в Європі; Конвенція про оцінку впливу на довкілля (EIA) у транскордонному контексті (1991 р.); Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (1979 р.); Протокол про викиди азоту (1988 р.), Протокол Осло (1994 р.) та Гельсінський протокол (1985 р.), резолюція Європейського парламенту про європейські ліси, щорічні звіти про стан лісів у країнах Європи.

Головні загальноєвропейські завдання

9.1 Виділення територій, що забезпечують збереження усіх видів лісів в Європі, і встановлення конкретних пріоритетів відносно природоохоронних зусиль, спрямованих на забезпечення 100%-ї охорони пралісів, які залишилися, більшості багаторічних вторинних насаджень та залишків водоохоронних лісових коридорів з урахуванням потреб місцевого та корінного населення (1996 - 2000 рр.).

9.2 Збереження районів існування видів, що потребують великих незайманих лісових екосистем, у тому числі на основі Бернської конвенції, Директиви ЄС щодо середовищ існування та діяльності Економічної комісії ООН щодо Європи (UNECE) по відношенню видів, які знаходяться під загрозою зникнення (1996 - 2000 рр.).

9.3 Розробка і здійснення плану дій для впровадження аспектів біологічного та ландшафтного різноманіття з розбудовою екологічної мережі в лісовий менеджмент та урахуванням під час використання лісової продукції і її відновлення (Гельсінська резолюція). Сприяння розробці національної політики, де б надавалася перевага проведенню лісонасаджень з місцевих видів дерев і кущів (1996 - 1997 рр.).

9.4 Організація і проведення досліджень щодо коригування систем лісового господарства в Європі з метою оптимального пристосування до змін клімату, забезпечення лікувальної та багатьох інших функцій існуючих лісів та раціонального підходу для утримання і накопичення вуглецю, а також досліджень з інших питань, згаданих у резолюції 4-ої Гельсінської конференції Міністрів щодо захисту лісів в Європі 1993 р. (1996 - 1998 рр.).

9.5 Організація і проведення досліджень з питань зміни систем лісового господарства в Європі (1996 - 2000 рр.).

Головні завдання в регіонах:

9.6 Формування ефективної мережі природоохоронних районів з метою збереження північних бореальних лісів (тайга) (1996 - 2000 рр.).

9.7 Зміцнення збалансованого використання і охорони зрілих природних лісів південно-західної та південно-східної частин Середземномор'я для підготовки предметних досліджень і забезпечення обміну досвідом під час цього процесу (1996 - 2000 рр.).

9.8 Визначення і організація планів відновлення найцінніших фрагментованих лісів у Центральній та Східній Європі і в районах Атлантики (1997 - 2000 рр.).

9.9 Розробка програми оцінки і визначення заходів щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття з урахуванням ринкових механізмів та приватизації, які впливають на стале використання лісів у Центральній та Східній Європі (1996 - 1998 рр.).

9.10 Розробка процедур для забезпечення тіснішого співробітництва з корінним та місцевим населенням з метою ефективного сталого лісокористування в господарських цілях і для культурного та біологічного використання різноманіття в арктичних та північних районах і Центральній та Східній Європі (1996 - 2000 рр.).

Напрямок діяльності 10. Гірські екосистеми

Існуючі проблеми: Вразливість внаслідок змін у соціальних або економічних секторах (галузях), економічної конкуренції і занепаду традиційних промислів та методів землекористування в сільських районах, забруднення повітря, будівництво гідроелектростанцій і водосховищ, заходи з лісовідновлення, інтенсифікація випасу худоби в районі Середземномор'я, активізація туризму і житлового господарства, транспортний вплив.

Засоби та інструменти: Зміни моделей землекористування та збереження транскордонних районів, які прилягають до європейських гір, поза антропогенним впливом, їх роль в якості екомереж. Для нинішньої та перспективної підтримки збереження гірських пасовищних екосистем можна використати деякі законодавчі можливості, включаючи резолюцію Комітету Міністрів про екологічну хартію для гірських регіонів Європи, Конвенцію про охорону Альп, Конвенцію про зміни клімату, Загальну реформу сільськогосподарської політики ЄС, структурні фонди та Об'єднаний фонд.

Головні загальноєвропейські завдання

10.1 Розробка кодексу поведінки щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в гірських районах з наданням переваги транскордонним ділянкам Загальноєвропейської екологічної мережі (1996 - 1999 рр.).

10.2 Розробка демонстраційних планів щодо організації лісонасаджень, які базуються на засадах екологічно збалансованого розвитку, проведення оцінки впливів на довкілля та визначення конкретних завдань. Проведення досліджень для оцінки наслідків зупинення фінансових субсидій для покращання якості пасовищ у гірській місцевості, а також оцінка різних варіантів раціонального використання гірських агропасовищних районів (1996 - 2000 рр.).

10.3 Здійснення діяльності для оцінки та огляду заходів щодо зміни системи дотацій на ведення сільського господарства в гірських районах, аби забезпечити підтримку розвитку сільських районів замість досягнення більш високих темпів продуктивності сільськогосподарського виробництва (1996 - 1999 рр.).

10.4 Організація інформаційної кампанії, спрямованої на політиків та відповідальних за прийняття рішень, ознайомлення їх з питаннями, які стосуються населених пунктів у гірських районах (1996 - 1997 рр.).

10.5 Розробка системи заходів, що передбачають встановлення районів/сезонів, де/коли діє заборона сходження на гірські вершини, планеризм, з'їзд транспорту з доріг або заняття гірськолижним спортом та введення в законодавчому порядку заборон на сходження на скелі, які становлять цінність для біологічного та ландшафтного різноманіття (1996 - 1998 рр.).

Головні завдання в регіонах:

10.6 Проведення огляду з питань потенційного використання механізмів охорони районів Балкан та Кавказу, арктичних та альпійських екосистем з урахуванням досвіду Конвенції про охорону Альп, протоколів до неї та системи спостереження (1996 - 1999 рр.).

10.7 Здійснення ініціатив щодо створення нових транскордонних природоохоронних територій та зміцнення системи раціонального використання існуючих гірських районів, особливо в Центральній та Східній Європі (1996 - 1997 рр.).

10.8 Розробка директив щодо сприяння впровадженню екстенсивних методів ведення сільського господарства шляхом угод про раціональне використання в рамках агроекологічних правил ЄС (1996 - 2000 рр.).

10.9 Проведення досліджень оцінки та огляду необхідності розробки в Центральній та Східній Європі угод про раціональне використання по аналогії з екологічно вразливими районами (ESA), що здобули підтримку по лінії Глобальної екологічної фундації (GEF) (1996 - 2000 рр.).

10.10 Розробка директив щодо збереження гірських екосистем у районі Тянь-Шаню (1996 - 2000 рр.).

Напрямок діяльності 11. Заходи щодо охорони видів, які знаходяться під загрозою зникнення

Існуючі проблеми: Необхідність зупинити тенденції зменшення генетичного різноманіття диких, свійських та культурних видів, їх кількості та розподілу, сприяння спільним зусиллям країн Європи, що спрямовані на збереження видів, які недостатньо охороняються. Нелегальне мисливство та торгівля.

Засоби та інструменти: Популярність, культурне значення та промислова цінність деяких видів. Ініціативи щодо охорони видів МСОП, Ради Європи, Європейського союзу, Європейського природоохоронного агентства та міжнародних природоохоронних неурядових організацій, Рамсарська конвенція, Бернська конвенція, Боннська конвенція, CITEС, Директиви ЄС щодо середовищ існування та щодо диких птахів, програма "Інформаційна система координації інформації щодо довкілля (CORINE)" та її продовження в рамках Торгової угоди ЄС і Центральної та Східної Європи (PHARE). Регіональні ініціативи, такі як плани дій у галузі охорони видів у рамках Барселонської конвенції.

Головні загальноєвропейські завдання

11.1 Розробка планів дій для збереження всіх видів, що знаходяться під загрозою зникнення на європейському рівні, та їх генетичного різноманіття, особливо популярних видів (наприклад видра, тюлень-монах, морська черепаха, орхідеї), які викликають негативні асоціації (наприклад вовк, змії, кажани, павуки та інші безхребетні, отруйні гриби), мають культурне значення (наприклад лелеки, далматинський пелікан, бурий ведмідь, хижаки, тюльпан та його дикі предки) або промислову цінність (наприклад лосось, осетер, олень, муфлон, середземноморські водорості) (1995 - 2000 рр.).

11.2 Мобілізація спільних зусиль, включаючи працівників зоологічних та ботанічних садів в усіх країнах Європи, та використання їх досвіду здійснення програм збереження in situ та ex situ та реінтродукції і відновлення там, де такі заходи передбачені в рамках планів дій щодо збереження видів (1995 - 2000 рр.).

11.3 Складення всеєвропейського переліку видів, що знаходяться під загрозою зникнення, та видів, що охороняються, на основі огляду і оцінки переліків в існуючих угодах, конвенціях та програмах.

11.4 Організація інформаційних кампаній навколо видів-символів для покращання охорони видів, що знаходяться під загрозою зникнення.

11.5 Заохочення країн до розробки та впровадження регіональних переліків та планів дій щодо охорони видів, що знаходяться під загрозою зникнення.

Успішне впровадження Стратегії залежить від постійного огляду прогресу та стане приводом для діалогу між учасниками, що залучені до Стратегії. Процедура огляду розділена на чотири частини. Вона координуватиметься Радою Європи, яка доповідатиме щодо прогресу конференціям Міністрів "Довкілля для Європи", під чиєю егідою буде створена Всеєвропейська цільова група з питань біологічного та ландшафтного різноманіття в 1996 р.

Цільова група займатиметься пошуком представництва з боку країн, які є Сторонами Ради Європи, інших європейських сторін, міжнародних організацій, включаючи Європейський Союз, організації ООН, такі як Програма ООН з питань розвитку (UNDP), Економічна комісія ООН щодо Європи (UNECE), Програма ООН з питань довкілля (UNEP), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (UNESCO), Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (FAO), Світовий банк (World Bank), донори та міжнародні неурядові організації.

4.1 Контроль за ходом виконання завдань

План дій перетворює Всеєвропейську стратегію збереження біологічного та ландшафтного різноманіття у зримі завдання з цілями як якісного, так і кількісного характеру. Результати виконання обох типів завдань мають відповідати попередньо узгодженим показникам і таке періодичне порівняння становить суть процесу моніторингу. Уряди, що є Сторонами Стратегії, та приватні або громадські органи і організації, відповідальні за її впровадження, мають вибрати єдиний підхід у справі контролю за реальним ходом виконання. Наскільки це можливо, треба використати існуючі показники та програми моніторингу. Таким чином учасники процесу запровадження Стратегії повинні забезпечити, щоб проекти передбачали програми моніторингу, де б визначались конкретні показники, які підлягають контролю, методи та часові рамки, вихідні значення показників.

За сприяння Цільової групи країни та інші учасники будуть відповідати за забезпечення належного зв'язку та консультацій у рамках їх відповідних сфер відповідальності за конкретні заходи при здійсненні Стратегії.

4.2 Звітування

Проведення оглядів здійснюватиметься у Раді Європи, де регулярно збиратимуться представники урядів країн, що здійснюють Стратегію, і де інші учасники процесу можуть забезпечити оперативну координацію в співробітництві з відповідними секретаріатами і комітетами конвенцій та директив, насамперед орієнтуючись на Конвенцію про охорону біологічного різноманіття, Бернську конвенцію та Директиву ЄС щодо середовищ існування. Завдяки регулярним зустрічам Ради Міністрів та існуючим директоратам Ради Європи, країни, що здійснюють Стратегію, та учасники процесу, що займаються спеціальною діяльністю, зможуть звітуватися про хід роботи.

4.3 Оновлення планів дій

Проведення оглядів надасть можливість визначати наявність прогресу або труднощів, робити аналіз та уточнення Планів дій Стратегії, а також розпочинати нову діяльність. Регулярні зустрічі Комітету Міністрів країн, що беруть участь у виконанні Стратегії, а також приватних і громадських організацій сприятимуть оновленню Планів дій. Хоча принцип оновлення сприяє гнучкості заходів, за рахунок яких виконуються завдання Стратегії, і конкретній діяльності, він не повинен підміняти оцінку Стратегії, яка має регулярно надаватись для огляду цілей та перегляду завдань.

4.4 Оцінка

Оцінка ефективності Стратегії має проводитись як після закінчення відповідного періоду Планів дій, так і по закінченню терміну їх виконання, а заключні результати цього аналізу стають орієнтирами для майбутніх програм щодо підтримки і зміцнення біологічного та ландшафтного різноманіття Європи.

Конференції Міністрів охорони довкілля "Довкілля для Європи" будуть надавати можливість представляти досягнення Стратегії та кожного п'ятирічного Плану дій.