Структурна та регіональна політика: забезпечити взаємодію між політикою збереження біологічного та ландшафтного різноманіття і структурною та регіональною політикою, особливо в галузі сільського господарства і екстенсивного землеробства, замінивши таким чином орієнтацію на субсидований розвиток курсом на сталий розвиток.
Туризм та організація дозвілля: інтегрувати цілі охорони природи в політику, що проводиться в галузі туризму та організації дозвілля, і стимулювати їх екологічну стабільність з метою вдосконалення економічної основи застосування екологічно раціональних форм землекористування та запобігання нанесенню значних втрат біологічному та ландшафтному різноманіттю.
Транспорт: включити аспекти біологічного та ландшафтного різноманіття до транспортної політики та розвитку інфраструктури транспорту, не зачіпаючи, зокрема, районів, що мають велику природну цінність: усунути або пом'якшити негативні наслідки розвитку інфраструктури і транспортної діяльності на ландшафти і екосистеми.
Міське та сільське планування: об'єднати різні інтереси, пов'язані із сільським та міським плануванням, таким чином, щоб гарантувати збереженість природних та ландшафтних цінностей, особливо в районах, які характеризуються великою цінністю в аспекті біологічного та ландшафтного різноманіття, і - в ширшому плані - у сільській місцевості.
Водогосподарська діяльність: впровадити цілі збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в усі галузі, які мають відношення до водогосподарської діяльності, включаючи зменшення викидів стічних забруднюючих речовин.
Оборона: інтегрувати завдання біологічного та ландшафтного різноманіття в оборонну галузь з метою уникнення негативного впливу військової діяльності на території, що характеризуються великою природною цінністю і попереджувати чи зменшувати цей вплив на ландшафти, сприяти впровадженню раціональних форм землекористування.
2.4 Стратегічні принципи
Для досягнення мети збереження і збалансованого використання біологічного та ландшафтного різноманіття в основу Стратегії покладено застосування в усіх секторах (галузях), які використовують природні ресурси або мають вплив на них, таких принципів:
1. Принцип Обережного прийняття рішень: рішення, що стосуються Стратегії, приймаються на основі найповнішої і найдостовірнішої з доступних інформації про це, вибираючи, наскільки це можливо, економічно та соціально доцільні заходи, які діють як стимули щодо збереження та збалансованого використання біологічного і ландшафтного різноманіття.
2. Принцип Уникнення загроз: введення відповідних процедур, які вимагають екологічної експертизи проектів, що можуть значною мірою негативно вплинути на стан біологічного та ландшафтного різноманіття, з метою уникнення такого впливу, і, якщо необхідно, забезпечення участі громадськості в здійсненні таких процедур. Це стосуватиметься проектів впровадження у довкілля екзотичних видів та генетично змінених організмів.
3. Принцип Запобігання втратам: заходи щодо введення відповідних процедур, які дозволяють уникнути потенційно несприятливого впливу діяльності на біологічне та ландшафтне різноманіття або звести такий вплив до мінімуму, не потрібно відкладати, якщо навіть існування причинно-наслідкового зв'язку між цією діяльністю і несприятливим впливом ще не повністю підтверджено.
4. Принцип Переміщення небезпечних виробництв: види діяльності, які мають виключно шкідливий вплив на біологічне та ландшафтне різноманіття, якого не можна уникнути, переміщуються, якщо це можливо, до районів, де їх вплив буде меншим.
5. Принцип Екологічної компенсації: в районах, цінних з точки зору біологічного та ландшафтного різноманіття, шкідливі наслідки фізичних змін, яких не можна уникнути, мають урівноважуватися користувачем шляхом запровадження компенсаційних природоохоронних заходів.
6. Принцип Екологічної цілісності: необхідно підтримувати екологічні процеси, які впливають на виживання видів, а також на стан середовищ існування, від яких таке виживання залежить.
7. Принцип Відновлення та Відтворення природних ресурсів: біологічне та ландшафтне різноманіття повинне, по можливості, відновлюватися і відтворюватися, якщо з допомогою контрольних досліджень можна довести, що початковий стан є практично відновлюваним, і відповідно до цього необхідно вжити заходів, які спрямовуватимуться на відновлення і реабілітацію видів, що знаходяться під загрозою зникнення, та їх повернення до середовищ існування із дотриманням відповідних умов.
8. Принцип Найкращої існуючої технології і Найкращих екологічних методів: діє відповідно до визначень Паризької комісії, які стосуються діяльності, що завдає шкоди біологічному та ландшафтному різноманіттю. Як доступ до технології, так і її передача є суттєво важливими елементами, що сприяють досягненню цілей Стратегії; там, де це можливо, необхідно забезпечувати та/чи полегшувати доступ до технології, яка сприяє збереженню та збалансованому використанню біологічного та ландшафтного різноманіття, а також надання такої технології.
9. Принцип "Забруднювач платить": у відповідних випадках, наскільки це можливо, витрати на заходи по запобіганню, контролю та зменшенню шкоди біологічному та ландшафтному різноманіттю несе винна Сторона.
10. Принцип Участі громадськості та Доступу громадськості до інформації: забезпечення достатньо активної громадської підтримки заходів, що стосуються біологічного та ландшафтного різноманіття, через залучення з допомогою засобів масової інформації громадських та приватних землекористувачів, наукового товариства, інших осіб та громадян, які користуються землею та ресурсами моря, до процесів прийняття рішень і включення цих тем до освітніх програм.
2.5 Стратегічна і оперативна основа
Правову основу для здійснення заходів у рамках Стратегії складають широко визнані міжнародні угоди, такі, як Конвенція про охорону біологічного різноманіття, Бернська конвенція (Монакською декларацією названа головним інструментом впровадження Конвенції про охорону біологічного різноманіття в Європі), Боннська та Рамсарська конвенції, а також Директив ЄС щодо середовищ існування та щодо диких птахів.
Цілі Стратегії будуть досягнуті шляхом:
сприяння і підтримки обміну досвідом стосовно національних стратегій у сфері збереження біорізноманіття, планів дій та програм, і розробки або подальшого розвитку цих стратегій, планів, програм відповідно до положень Конвенції про охорону біологічного різноманіття, а також шляхом сприяння послідовному підходові і визначення спільних цілей в усіх європейських країнах;
використання усіх існуючих міжнародних і національних законів та політичних рішень, таких як програма ЄС "Натура-2000", секторальна політика, в тому числі у галузі сільського господарства, рибальства, транспорту, регіонального розвитку, в соціальній сфері, а також шляхом повного здійснення П'ятої програми дій ЄС у сфері охорони довкілля;
підтримки і стимулювання здійснення існуючих міжнародних угод і договорів, сприяння їх виконанню.
З метою зміни поглядів суспільства на проблему біологічного та ландшафтного різноманіття, а також практичних підходів до цього питання, під час впровадження Стратегії використовуватимуться також інші механізми, такі, як:
міжнародна і національна політика в галузі ринків і торгівлі, яка впливає на сектори, що використовують довкілля як господарську цінність, включаючи цінову підтримку;
багатосторонні та двосторонні фонди, які використовуються або безпосередньо для природоохоронних цілей, або для вжиття заходів в інших соціально-економічних секторах, пов'язаних з охороною довкілля;
податкова політика, яка може як стимулювати використання енергетичних і природних ресурсів, так і запобігати такому використанню;
фінансова політика, яка може сприяти одержанню сталих економічних прибутків у різних секторах;
ініціативи і програми, спрямовані на збереження і зміцнення регіональних культурних особливостей та традицій;
інформування та участь громадськості: освітні, агітаційні та інші кампанії, використання засобів масової інформації, партнерство між державним і приватним секторами з питань володіння землею та раціонального землекористування.
Загальноєвропейська екологічна мережа стане оперативною основою здійснення багатьох стратегічних і першочергових заходів. Вона є фізичною мережею, через яку вживатимуться заходи на збереження екосистем, середовищ існування, видів, ландшафтів та інших природних ресурсів європейського значення, та координаційним механізмом, за допомогою якого партнери по Стратегії матимуть можливість розробляти і здійснювати спільні заходи. В основу мережі покладено різні існуючі ініціативи, включаючи "Натуру-2000", Європейську мережу заповідних об'єктів, концепцію Європейської екологічної мережі (EECONET), Бернську і Боннську конвенції, інші національні і регіональні екомережі, які знаходяться зараз у процесі розробки.
2.6 Учасники здійснення Стратегії
У здійсненні Стратегії будуть задіяні такі головні учасники:
- національні органи (місцеві, регіональні та національні виконавчі державні органи);
- двосторонні донори;
- міжнародні організації і фінансові заклади;
- організації і асоціації, які діють у секторах економіки, зокрема, приватні підприємства;
- науково-дослідні заклади (інститути, університети тощо);
- інформаційно-просвітницькі організації (музеї, зоопарки, ботанічні сади тощо), а також освітні установи усіх рівнів;
- приватні і державні землевласники;
- неурядові організації (включаючи природоохоронні установи на місцевому, національному і міжнародному рівнях);
- громадськість (організації на низовому рівні, об'єднання громадян, організації споживачів, церкви і релігійні громади, спортивні асоціації і клуби);
- корінні народи і місцеве населення регіонів Європи.
2.7 Структура планів дій
Стратегія розрахована на двадцять років і для досягнення її цілей буде створена ефективна основа і розроблені керівні принципи дій. Заходи вживатимуться в рамках п'ятирічних планів дій, які будуть стимулювати природоохоронну діяльність та збалансоване використання природних ресурсів, а також гарантувати узгоджені спільні дії міжнародних та національних учасників.
Плани дій мають забезпечити основу для спільних зусиль європейських країн по здійсненню Конвенції про охорону біологічного різноманіття, і, зокрема, для прийняття національних стратегій у сфері збереження біорізноманіття.
У планах дій вказуються головні заходи, спрямовані на досягнення кожного з комплексів цілей на п'ять років. Ці заходи можуть бути повністю перетворені в проекти, які виконуватимуться міжнародними установами, урядовими органами, економічними секторами або неурядовими організаціями як окремі або самостійні види діяльності в рамках національних стратегій у сфері збереження біорізноманіття, або окремих програм роботи і дій, які можуть бути розпочаті безпосередньо у відповідь на план дій Стратегії. Завдяки такому зв'язку з існуючими ініціативами та робочими програмами можна здійснити низку чимало взаємопов'язаних проектів, що відповідають цілям Стратегії.
Проекти, які розроблятимуться в рамках планів дій, матимуть новаторський, стимулюючий і реалістичний характер та здійснюватимуться протягом 5 років і, крім того, будуть прийнятні для громадськості, розраховані на її участь. Головні елементи проектів будуть включати конкретні види діяльності, терміни виконання, механізми фінансування, витрати, учасників, засоби здійснення, включаючи стимули. Належить використати можливість розгляду існуючих джерел фінансування, з огляду на підтримку впровадження планів дій.
Черговість у планах дій встановлюватиметься на підставі таких критеріїв:
1. Необхідність вирішення термінових питань.
2. Можливість використання унікальних можливостей.
3. Спроможність забезпечення конкретних зусиль і одержання результатів протягом встановлених термінів.
4. Необхідність здійснення заходів у порядку узгодженої послідовності.
ГЛАВА 3. ПЛАН ДІЙ У СФЕРІ ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО
ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ НА 1996 - 2000 рр.
3.1 Вступ
Цей План дій є основою для здійснення Стратегії в короткотерміновій перспективі. Він визначає заходи, які мають бути здійснені протягом 1996 - 2000 рр. На кінець цього періоду буде здійснено огляд, за підсумками якого буде розроблено новий План дій на наступний п'ятирічний термін. У Плані дій використані визначені в Стратегії механізми. Заходи, які передбачає План, покликані сприяти досягненню стратегічних цілей і завдань, що розраховані на двадцятирічний термін, та застосуванню стратегічних принципів в усіх відповідних економічних і соціальних секторах.
Цілі та завдання Стратегії:
Цілі:
Суттєве зменшення загроз для біологічного та ландшафтного різноманіття Європи.
Підвищення можливостей біологічного та ландшафтного різноманіття Європи до відновлення.
Зміцнення екологічної цілісності всієї Європи.
Забезпечення всебічного залучення громадськості в зусиллях щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.
Завдання:
Збереження, зміцнення та відновлення ключових екосистем, середовищ існування, видів та елементів ландшафтів шляхом створення Загальноєвропейської екологічної мережі та ефективного управління нею.
Раціональне управління та використання позитивного потенціалу біологічного та ландшафтного різноманіття Європи шляхом забезпечення оптимального використання соціальних і економічних можливостей на національному та регіональному рівнях.
Урахування цілей у сфері збереження та збалансованого використання біологічного та ландшафтного різноманіття в усіх галузях, що використовують це різноманіття або впливають на нього.
Покращання інформованості та обізнаності населення в питаннях біологічного та ландшафтного різноманіття, а також активізація його участі в діяльності щодо збереження та збільшення цього різноманіття.
Забезпечення глибшого розуміння стану біологічного та ландшафтного різноманіття Європи і процесів, які сприяють його стабільності.
Забезпечення адекватних фінансових надходжень для впровадження Стратегії.
3.2 Основні напрямки плану дій на 1996 - 2000 рр.
Перший п'ятирічний План дій конкретно спрямований на те, щоб зупинити процес погіршення стану ключових біологічних і ландшафтних систем та зміцнити їх єдність. Протягом цього періоду особлива увага приділятиметься зусиллям, спрямованим на сприяння включенню загальноєвропейських пріоритетів у національну політику та ініціативи, що базуються на національних стратегіях, планах і програмах у сфері збереження біорізноманіття, які розроблятимуться кожним урядом для впровадження Конвенції про охорону біологічного різноманіття. План дій покликаний стимулювати створення національних екологічних мереж та Загальноєвропейської екологічної мережі протягом 10 років. Крім цього, увага зосереджуватиметься на сприянні збалансованому використанню економічних ресурсів природного середовища в усіх регіонах Європи. Максимально використовуватимуться унікальні можливості, що з'явилися зараз і обумовлені соціальними, політичними, економічними змінами в Європі на національному та міжнародному рівнях.
У рамках Плану дій на 1996 - 2000 рр. Рада Європи має створити Всеєвропейську цільову групу, яка почне здійснення Стратегії і керуватиме цим процесом. План дій включатиме 11 напрямків діяльності: чотири напрямки стосуються питань загальноєвропейського значення, шість - пріоритетних ландшафтів і екосистем, один - заходів з питань збереження видів, які знаходяться під загрозою зникнення. Пріоритетність проблем, ландшафтів, екосистем та видів у рамках Плану дій на 1996 - 2000 рр. визначено на підставі аналізу доповіді "Довкілля Європи: Добржиська оцінка".
3.2.1 Напрямки діяльності, які стосуються загальноєвропейських питань
У плані дій на 1996 - 2000 рр. визначено три групи пріоритетних питань, які потребують координації зусиль між європейськими країнами на основі завдань, передбачених Стратегією:
Напрямки діяльності:
1. Формування Загальноєвропейської екологічної мережі (завдання 1 - 5 Стратегії, див. Розділ 2.2).
2. Урахування міркувань щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в різних галузях господарства (завдання 1 - 5 Стратегії).
3. Покращання інформованості директивних органів і громадськості та розширення підтримки з їх боку (завдання 4 і 5 Стратегії).
3.2.2 Напрямки діяльності, які стосуються ландшафтів, екосистем та видів
Діяльність охоплюватиме усі регіони Європи з наданням особливої уваги ландшафтам і екосистемам, які мають європейське значення.
Ландшафти європейського значення: У межах напрямку діяльності 4 вживатимуться заходи щодо збереження ландшафтного різноманіття, яке має важливе значення в європейському контексті. Зокрема, особлива увага приділятиметься забезпеченню належної охорони компонентів культурної та геологічної спадщини, а також природних елементів.
Напрямки діяльності:
4. Збереження ландшафтів (завдання 1, 4, 5 Стратегії).
Екосистеми і види європейського значення: Діяльність, яка стосується пріоритетних екосистем і видів, базується на завданнях 1, 2, 3 Стратегії. Діяльність, яка здійснюється в рамках 5 - 11, має важливе значення для реалізації зусиль згідно з напрямками 1 - 4.
Напрямки діяльності:
5. Приморські та морські екосистеми.
6. Річкові та пов'язані з ними водно-болотні екосистеми.
7. Внутрішні водно-болотні екосистеми.
8. Лучні екосистеми.
9. Лісові екосистеми.
10. Гірські екосистеми.
11. Заходи щодо охорони видів, які знаходяться під загрозою зникнення (завдання 1, 2, 3 Стратегії).
3.3 Механізми, які використовуються в рамках Плану дій
У процесі здійснення Плану дій на 1996 - 2000 рр. використовуватимуться певні інструменти і механізми. Крім цього, в окремих випадках застосовуватимуться спеціальні механізми у відношенні певних секторів, проблем, ландшафтів, екосистем, видів:
- правові інструменти і політика: під час здійснення чотирьох планів дій у рамках Стратегії повною мірою використовуватимуться такі чотири існуючі і широко визнані міжнародні угоди як Конвенція про охорону біологічного різноманіття, Бернська конвенція, Директиви ЄС щодо диких птахів та щодо середовищ існування. Крім цього, під час реалізації Плану дій будуть використані можливості Боннської конвенції, Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини, Вашингтонської конвенції (CITEC), Рамсарської конвенції, Європейської конвенції про охорону культурної спадщини, Європейської конвенції про охорону архітектурної спадщини, Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини, Директиви щодо оцінки впливу на довкілля;
- національні і міжнародні програми і заходи, спрямовані на захист біологічного та ландшафтного різноманіття або забезпечення збалансованого використання природних ресурсів, серед яких найважливіше значення в межах Європейського союзу має Директива щодо середовищ існування. До інших відповідних механізмів і принципів належать: Європейська стратегія з природоохоронної діяльності, що прийнята Радою Європи, Резолюції Ради Європи щодо біогенетичних резерватів та нагородження природоохоронних територій Європейським дипломом, проект рекомендації Комітету Міністрів держав-сторін Ради Європи з комплексної охорони культурних ландшафтних районів у рамках політики збереження ландшафтів, проект хартії Ради Європи про збереження ландшафтів, Середземноморська хартія збереження ландшафтів, Економічна комісія ООН щодо Європи (UNECE), Європейська екологічна мережа уразливих територій (EECONET), Європейська програма та План дій Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) для природоохоронних територій, Стратегія Міжнародного союзу охорони природи та ЮНЕСКО щодо розвитку зв'язку в Європі, програма ЄС "Інформаційна система координації інформації щодо довкілля (CORINE)", програми ЮНЕСКО "Людина та біосфера" (MAB), а також купівля земель з природоохоронною метою;
- міжнародна і національна політика в галузі ринків і торгівлі: двосторонні і багатосторонні торгівельні угоди, програми скорочення заборгованості, Всесвітня торгівельна організація (WTO) та її Комітет з питань торгівлі і довкілля;
- багатосторонні або двосторонні фонди та інші форми надання допомоги: програми Організації з питань економічної організації та розвитку (OECD) щодо надання двосторонньої допомоги, Глобальна екологічна фундація (Global Environment Facility), Європейський інвестиційний банк (European Investment Bank), Європейський банк реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development), Світовий банк (World Bank), Фонд соціального розвитку Ради Європи (Council of Europe Social Development Fund), а також такі механізми ЄС як Фондовий механізм (LIFEL'), Координаційний фонд (Cohesion Fund), структурні фонди, агроекологічні правила ЄС, Четверта рамкова програма досліджень і технологічних розробок, Європейський соціальний фонд (European Social Fund) і програми, які здійснюються багатосторонніми і двосторонніми органами в галузі технічної допомоги, підготовки кадрів, обміну досвідом.
3.4 Заходи та проекти
З урахуванням завдань Стратегії, у Плані дій на 1996 - 2000 рр. визначено комплекс заходів. Ці заходи можуть включатися в національні плани дій у сфері збереження біорізноманіття або в існуючі програми роботи міжнародних організацій, державних органів, економічних галузей, неурядових організацій і тому можуть здійснюватися в межах відповідних проектів цими організаціями як окремі незалежні заходи, але при цьому вони сприятимуть реалізації Плану дій на 1996 - 2000 рр. Пріоритетність елементів Плану дій визначена, зокрема, на підставі рішень і пропозицій, викладених у доповіді "Довкілля Європи: Добржиська оцінка" та в доповіді МСОП "Парки заради життя: План заходів для природоохоронних територій Європи".
Стратегічні напрямки діяльності на 1996 - 2000 рр.
Загальноєвропейські зусилля на початку процесу здійснення Стратегії.
Формування Загальноєвропейської екологічної мережі.
Урахування міркувань щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в різних галузях господарства.
Покращання інформованості директивних органів і громадськості та розширення підтримки з їх боку.
Збереження ландшафтів.
Приморські та морські екосистеми.
Річкові та пов'язані з ними водно-болотні екосистеми.
Внутрішні водно-болотні екосистеми.
Лучні екосистеми.
Лісові екосистеми.
Гірські екосистеми.
Заходи щодо охорони видів, які знаходяться під загрозою зникнення.
3.5 ПЛАН ДІЙ НА 1996 - 2000 рр.
Напрямок діяльності 0. Загальноєвропейські зусилля на початку процесу здійснення Стратегії
З метою сприяння реалізації запланованих заходів і забезпечення подальшого прогресу на Всеєвропейську цільову групу покладаються функції щодо спрямування і координації зусиль на міжнародному рівні. В той же час у ході здійснення Стратегії, за можливістю, використовуватимуться існуючі структури, механізми, фонди.
0.1 Створення Всеєвропейської цільової групи для координації діяльності в рамках Стратегії (1996 - 1997 рр.)
Цільова група проводитиме під егідою Керівного комітету Ради Європи з питань охорони і менеджменту у сфері охорони довкілля і природних середовищ існування необхідні ініціативи на здійснення Стратегії. В неї будуть включені представники країн-членів Ради Європи, інших європейських країн, міжнародних організацій, у тому числі Європейського союзу, організацій ООН, таких як Програма ООН з питань розвитку (UNDP), Економічна комісія ООН щодо Європи (UNECE), Програма ООН з питань довкілля (UNEP), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (UNESCO), Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (FAO), Світового банку, донорів, міжнародних неурядових організацій.
0.2 Надання допомоги в прийнятті національних стратегій та планів дій у сфері збереження біорізноманіття в усіх країнах Європи до 2000 р. (1996 - 2000 рр.)
Директиви про зміст національного плану дій щодо збереження біорізноманіття ( Конвенція про охорону біологічного різноманіття).
Виконавчий підсумок - Короткий підсумок плану дій з наголосом на значення біорізноманіття, зобов'язання згідно з Конвенцією, повноваження, список учасників, багатство біоти та національний потенціал, цілі та недоліки, стратегічні рекомендації і характер діяльності (хто, що, коли, де, яким чином та за які кошти вживаються заходи).
Вступ - Описати, чому біорізноманіття важливе для країни та різних верств населення. Роз'яснити Конвенцію та національні зобов'язання щодо її положень. Описати мету національного плану дій щодо збереження біорізноманіття та його спрямованість.
Загальні підстави - Дати опис правових та політичних рамок, які визначають повноваження та орієнтири для підготовки плану дій. Надати короткий опис національних біологічних ресурсів, інституційних резервів (людські ресурси, заклади, механізми та джерела фінансування), та поточні програми. Роз'яснити інституційні правила та відповідальність під час впровадження стратегічних рекомендацій.
Цілі та завдання - Описати підхід до біорізноманіття та його місця у суспільстві із наданням особливої уваги захисту, науковому розумінню, збалансованому використанню та справедливому розподілу його вигод та затрат. Конкретні завдання щодо здійснення національних, місцевих та міжнародних завдань по захисту, оцінці, використанню та отриманню вигод від біорізноманіття та його компонентів.
Стратегія - Описати різницю між існуючою ситуацією в країні та наведеним підходом, метою та завданнями. Підсумувати стратегічні рекомендації, включаючи діяльність, політику та завдання, які вибрані для ліквідації існуючих недоліків, визначити відносну пріоритетність у ліквідації виявлених недоліків.
Партнери - Перелік державних і приватних суб'єктів, товариств та галузей, які беруть участь у процесі і погодилися взяти відповідальність за певну діяльність та капіталовкладення.
Діяльність - Описати в деталях діяльність, завдання, політику, які мають впроваджуватися. Визначити конкретних партнерів (міністерств, галузей, місцевих груп, неурядових організацій чи університетів), на яких буде покладена відповідальність щодо здійснення кожного заходу із зазначенням його місця і характеру.
Графік - Навести графік здійснення різних завдань з урахуванням визначених пріоритетів. Встановити контрольні показники, аби мати можливість відслідковувати прогрес чи затримку в процесі реалізації.
Бюджет - Опис бюджету для виконання плану дій з визначенням фінансових потреб щодо робочих витрат, інвестицій витрат, транспортних витрат та витрат на місцях. Список необхідного персоналу за кваліфікацією чи необхідним досвідом, необхідного обладнання та послуг, можливого міжнародного технічного та фінансового співробітництва.
Моніторинг та оцінка - Визначення заходів, які мають бути здійснені для контролю за результатами здійснення плану дій і для моніторингу за змінами в економіці, довкіллі та суспільстві. Перелічити використовувані показники. Вказати окремих осіб та організації, які нестимуть відповідальність та як вони обиратимуться. Відмітити, на кого мають бути розраховані звіти, а також зміст документів та графік впровадження.
На основі Директиви Програми ООН з питань довкілля про підготовку національних стратегій збереження біологічного різноманіття та Планів дій (1994 р.).
0.3 Використання досвіду здійснення Директиви ЄС щодо середовищ існування та Бернської конвенції
Сприяння тому, щоб усі країни Європи мали можливості користуватися результатами здійснення Директиви ЄС щодо середовищ існування (в основі програми "Натура-2000") і Бернської конвенції, які закладають рамкову основу для комплексного всеєвропейського підходу. Вивчення можливостей і необхідних механізмів для створення екомережі (програма "Натура-2000") в країнах Центральної і Східної Європи та інших потенційних державах-членах. У відповідних випадках підготовка керівних принципів і надання підтримки в іншій формі. Вжиття заходів на здійснення та розширення програми "Інформаційна система координації інформації щодо довкілля (CORINE)" з метою охоплення усіх європейських країн із наданням особливої уваги дослідженню біотопів і регіонів, внесених до цієї програми. Складання всеєвропейського переліку видів і середовищ існування.
Приклади національних стратегій збереження біорізноманіття в Центральній і Східній Європі (ЦСЄ) та Західній Європі
Збереження біологічного різноманіття в Болгарії: Національна стратегія збереження біорізноманіття. Ця Стратегія базується на експертній оцінці та рекомендаціях болгарських вчених, представників болгарських міністерств, комітетів, місцевих органів влади, муніципалітетів та неурядових організацій, а також спеціалістів у галузі планування природоохоронних територій, економіки природних ресурсів, природоохоронного законодавства, регіонального планування та географічних інформаційних систем.
Стратегія включає більше 150 рекомендацій за сімома напрямками і створює базу для комплексного планування природоохоронної діяльності та розробки проектів. Вона поділена на п'ять частин: Проблеми біорізноманіття, Біорізноманіття в Болгарії, Види загроз біорізноманіттю в Болгарії, Розробка комплексної програми щодо збереження біорізноманіття та пріоритетних напрямків невідкладних дій і підтримки. Додатки включають природоохоронні та інші природні території міжнародного значення в Болгарії, документи семінарів, джерела інформації та підтримки, відомості, що використовуються, карти з аналізом недоліків.
Програма підтримки біорізноманіття (BSP), яка є консорціумом Всесвітнього фонду охорони природи (WWF), Природоохоронної асоціації та інституту світових ресурсів за фінансування від Агентства США з питань міжнародного розвитку для Європи та нових незалежних країн надали технічну допомогу Уряду Болгарії у зборі інформації щодо біорізноманіття Болгарії та досягненні консенсусу на пріоритетах та рекомендаціях щодо біорізноманіття.
План дій Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії щодо збереження біорізноманіття: його головна мета полягає в збереженні та зміцненні біорізноманіття Великобританії, а також глобального біорізноманіття через відповідні механізми. У Великобританії питаннями збереження дикої природи та середовищ існування займаються чимало програм. Уряд визнає, що потрібна подальша робота для досягнення цілей збереження протягом наступних 20 років. У розділі 10 Плану дій щодо збереження біорізноманіття встановлено перелік заходів, які Уряд та його природоохоронні агентства зобов'язані виконувати, і, де доцільно, створювати задовільні умови для існування диких видів. З метою забезпечення отримання найкращих результатів Уряд створив керівну групу виконання Плану дій щодо збереження біорізноманіття за участю представників центральних та місцевих урядових агентств, закладів, які володіють великою кількістю біологічних матеріалів, добровільних та академічних організацій. До завдань цієї групи входить:
- розробка спеціально визначених завдань для ключових видів та середовищ існування на 2000 - 2010 рр.;
- в рамках робочої групи, яка була створена в червні 1993 р., сприяння доступності та координації існуючих біологічних баз даних, щоб забезпечити спільні стандарти для майбутнього реєстрування, вивчення можливості формування єдиної бази даних по біоті Великобританії;
- підготовка та проведення кампанії щодо покращання громадської обізнаності та залучення громадян до збереження біорізноманіття Великобританії;
- розробка механізму щодо огляду здійснення діяльності, визначеної в розділі 10 Плану дій щодо збереження біорізноманіття.
Напрямок діяльності 1. Формування Загальноєвропейської екологічної мережі
Існуючі проблеми: Стратегія покликана сприяти збереженню екосистем, середовищ існування, видів і їх генетичного різноманіття, а також ландшафтів європейського значення шляхом створення протягом 10 років Загальноєвропейської екологічної мережі.
Загальноєвропейська екомережа сприятиме досягненню головних цілей Стратегії через забезпечення збереження всього комплексу екосистем, середовищ існування, видового різноманіття, а також ландшафтів європейського значення; контролю за тим, аби середовища існування були достатньо просторими для збереження видів; створення можливостей для розселення і міграції видів; забезпечення відновлення пошкоджених компонентів ключових систем і захисту систем від потенційної небезпеки.
Засоби та інструменти: використання існуючих ініціатив щодо екомереж, побудованих на таких правових механізмах як "Натура-2000" в рамках Директив ЄС щодо середовищ існування та щодо диких птахів, Бернській, Боннській, Рамсарській конвенціях, Резолюціях Ради Європи щодо біогенетичних резерватів та щодо нагородження природоохоронних територій Європейським дипломом, а також на таких керівних принципах, як Європейська екомережа (EECONET); використання унікальних можливостей, що з'являються, зокрема, у зв'язку із змінами в методах землекористування при здійсненні приватизації, вжиття прийнятих Європейським союзом агроекологічних правил; використання Маастрихтської декларації "Збереження природної спадщини Європи: створення Європейської екомережі" (1993 р.) та доповіді МСОП "Парки заради життя: План заходів для природоохоронних територій Європи".
Загальноєвропейська екологічна мережа
Мережа складатиметься з наступних елементів: природні ядра або осередки (ключові райони) для збереження екосистем, середовищ існування, видів та ландшафтів європейського значення; екологічні коридори або перехідні зони з метою покращання взаємодії природних систем; відновлювальні райони, де пошкоджені елементи екосистем, середовища існування та ландшафти європейського значення мають відновлюватися, а окремі території повністю відтворюватися; буферні зони, які підтримують і захищають мережу від шкідливого зовнішнього впливу. Природні ядра включатимуть головні території та елементи, які представляють біологічне та ландшафтне різноманіття європейського значення. Часто вони включатимуть і важливі напівприродні системи, цілісність яких залежить від продовження певної людської діяльності, зокрема сільськогосподарські ландшафти екстенсивного використання.
Цілісність мережі забезпечуватиметься шляхом створення, де необхідно, безперервних екокоридорів чи перервних "перехідних зон", які сприяють розселенню чи міграції видів між природними ядрами. У багатьох випадках зв'язуючі функції коридорів чи "перехідних зон" можна погодити з окремими формами економічної діяльності на відповідній території.
З метою забезпечення розробки і впровадження Загальноєвропейської екомережі протягом 10 років заплановано три пріоритетні заходи.
1.1 Розробка програми формування Загальноєвропейської екомережі (1996 - 2000 рр.)
Програма створення Загальноєвропейської екомережі включатиме розробку фізичної мережі природних ядер, екологічних коридорів, відновлювальних районів і буферних зон. Програма включатиме такі напрямки: а) розробку критеріїв для визначення природних ядер, екологічних коридорів, відновлювальних районів і буферних зон, беручи до уваги біогеографічні зони Європи; б) відбір екосистем, типів середовищ існування, видів і ландшафтів європейського значення; в) визначення конкретних територій і коридорів, з допомогою яких забезпечуватиметься збереження, а, в окремих випадках, і покращання або відновлення відповідних екосистем, середовищ існування, видів, їх генетичного різноманіття та ландшафтів європейського значення; г) розробку керівних принципів, які забезпечують максимально послідовне і ефективне здійснення заходів для створення екомережі.
Під час здійснення цієї діяльності повною мірою використовуватимуться численні існуючі ініціативи, розпочаті європейськими країнами і такі, що сприяють розвиткові екомереж, особливо Директива ЄС щодо середовищ існування, доповіді МСОП "Парки заради життя: План заходів для природоохоронних територій Європи" та багато національних та регіональних мереж, які знаходяться в стані розробки. Багато урядових та неурядових організацій буде брати участь у розробці та впровадженні програми розвитку.
Європейська екологічна мережа Європейського союзу "Натура-2000"
Європейська екологічна мережа спеціальних природоохоронних територій запроваджується під назвою "Натура-2000" кожною країною-членом ЄС (у відповідності з Директивою ЄС щодо середовищ існування, стаття 3). Ця мережа, яка складається з природних середовищ існування та видів, що перелічені в Додатку I та II, підтримуватиме чи, де необхідно, відновлюватиме природні середовища існування відповідних типів та середовища існування відповідних видів до сприятливого статусу їх збереження.
Кожна країна-член ЄС робить внесок у створення "Натури-2000" у залежності від розмірів і характеру природоохоронних територій на її території. З цією метою кожна країна-член ЄС визначає, згідно із статтею 4, спеціальні природоохоронні території. За необхідності, країни-члени ЄС прагнутимуть покращити екологічну взаємодію у рамках мережі "Натура-2000" шляхом підтримки її стану та, у відповідних випадках, шляхом розвитку тих особливостей ландшафтів, які є найголовнішими для дикої фауни та флори.
Країни-члени ЄС там, де вони вирішать за необхідне, у своїй політиці щодо планування землекористування та розвитку також поліпшать екологічну взаємодію у рамках мережі "Натура-2000" та підтримають збалансоване використання елементів ландшафтів, які мають важливе значення для дикої фауни та флори (стаття 10).
Такими елементами ландшафтів є ті, які в зв'язку з своєю лінійною та неперервною структурою (наприклад річки з їх берегами або традиційні системи для відмітки меж полів) або їх функцією перехідних зон (для прикладу, ставки і маленькі ліси), є суттєво важливими для міграції, розселення або генетичного обміну диких видів.
1.2 Розробка першого етапу програми практичних заходів по формуванню Загальноєвропейської екологічної мережі (1996 - 2000 рр.)
Програма створення Загальноєвропейської екологічної мережі доповниться підготовкою програми практичних заходів. Остання включатиме заходи, яких необхідно вжити з метою створення Загальноєвропейської екомережі до 2005 р.
На першому етапі здійснення програми практичних заходів особлива увага приділятиметься пріоритетним зусиллям, які необхідно здійснити до 2000 р. Оскільки зараз в Європі вже здійснюються численні ініціативи щодо створення мережі "Натура-2000", то планування першого комплексу практичних заходів може здійснюватися паралельно з підготовкою програми створення цієї мережі. Ці заходи включатимуть відповідні демонстраційні проекти, які будуть враховувати, зокрема, зусилля у формуванні мережі "Натура-2000", а також особливі потреби країн Центральної та Східної Європи.
Розробка і реалізація програми здійснюватиметься в тісній співпраці з відповідними урядовими і неурядовими організаціями.
1.3 Стимулювання зусиль щодо формування національних екомереж і зміцнення їх зв'язків з Загальноєвропейською екологічною мережею (1996 - 2000 рр.)
У багатьох європейських країнах зараз іде процес формування екологічних мереж. Ці мережі зможуть зробити важливий внесок у розробку Загальноєвропейської екомережі і в її впровадження на національному та регіональному рівнях. Пріоритетна діяльність має полягати в проектній підтримці ініціатив, які зроблять помітний внесок у формування екологічних мереж по всій Європі, особливо там, де це сприятиме розвитку і впровадженню Загальноєвропейської екологічної мережі. Підтримка, що надається, спрямовуватиметься, зокрема, на надання технічної допомоги і на розвиток проектів співробітництва з залученням транскордонних мереж. Фінансування здійснюватиметься через національні, двосторонні і багатосторонні механізми та лінією приватного спонсорства.
1.4 Сприяння розповсюдженню інформації про Загальноєвропейську екологічну мережу
Створення можливостей для обміну спеціальним досвідом між європейськими країнами з питань розробки ефективної політики в галузі освіти та зв'язків з особливою увагою на Загальноєвропейську екомережу, національні екологічні мережі і політику щодо забезпечення урахування екологічних міркувань (1996 - 2000 рр.)
Напрямок діяльності 2. Урахування міркувань щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в різних галузях господарства
Існуючі проблеми: Максимально можливе урахування міркувань, які стосуються збереження біологічного та ландшафтного різноманіття і забезпечення його збалансованого використання в усіх економічних і соціальних галузях (секторах).
Засоби та інструменти: Вивчення необхідності перегляду чи переформулювання в окремих місцях положень галузевої політики, із зосередженням на тих, що знаходяться в стані реформування. Використання положень Конвенції про охорону біологічного різноманіття (статті 6b, 7c, 10a, b, 14), Маастрихтської угоди (статті 2, 130 R(2)), Міжурядової конференції ЄС в 1996 р., структурних фондів, координаційних фондів, Білої книги ЄС з питань росту, конкурентоспроможності, зайнятості, екологічного плану дій Економічної комісії ООН щодо Європи для Центральної і Східної Європи з метою спрямування зусиль на захист та покращання біологічного та ландшафтного різноманіття в галузях, які мають вплив на біорізноманіття або сприяють його збалансованому і невиснажливому використанню. Використання можливостей П'ятої екологічної програми дій ЄС і Фонду соціального розвитку Ради Європи з метою забезпечення кращого урахування міркувань, які стосуються біологічного та ландшафтного різноманіття, в економічній і соціальній політиці в ЄС і його діяльності в усій Європі.
Головні загальноєвропейські завдання
2.1 Звернення до кожної галузі (включаючи сільське господарство, водне господарство, лісове господарство, енергетику, промисловість, туризм, рибальство, оборону, структурно-регіональну політику, розвиток міських і сільських районів), у тих випадках, коли це можливо і доцільно, з проханням надати свій власний план збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в узгоджені терміни (1996 - 2000 рр.)
Ця робота має складатися з таких компонентів: опис діяльності, характеристика позитивного і негативного впливу на біологічне та ландшафтне різноманіття; розгляд значення біологічного та ландшафтного різноманіття для даної галузі; визначення завдань, які включають цілі Стратегії і національні цілі в сфері збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, визначені компетентними національними органами; визначення заходів, яких треба вжити, з урахуванням засобів та коштів, які є в галузі, визначення подальшої діяльності.
На регіональному рівні: вивчення наслідків для біологічного та ландшафтного різноманіття, які виникають у зв'язку з можливим впровадженням політики ЄС в країнах, що є кандидатами на вступ в ЄС, з наданням особливої уваги країнам Центральної і Східної Європи та Середземноморського регіону.
2.2 Сприяння раціональному використанню особливо екологічно цінних (добре збережених) територій у сільськогосподарських районах.
2.3 Забезпечення належного використання механізмів фінансування.
Потрібно вивчити критерії, які використовуються фондами розвитку при фінансуванні проектів, і, за необхідності, внести до них зміни, щоб ці фонди мали можливість сприяти природоохоронним цілям.
Інші цілі мають включати покращання якості оцінки екологічного впливу і вивчення нормативних вимог, встановлених у рамках структурних та координаційних фондів ЄС, програм PHARE/TACIS, Європейського банку реконструкції та розвитку, Світового банку, інших програм фінансування.
2.4 Забезпечення під час приватизаційного процесу необхідних гарантій для біологічного та ландшафтного різноманіття.
Приклад урахування екологічних міркувань у ЦСЄ та Західній Європі: Норвегія
Базовий підхід Норвегії щодо наступної діяльності в рамках виконання Конвенції про охорону біологічного різноманіття (яку вона ратифікувала у липні 1993 р.) полягав в об'єднанні двох головних зобов'язань, що випливають із статті 6, в один інтегрований процес.
У статті 6 (а) стверджується, що Договірні сторони мають розробляти національні стратегії, плани або програми збереження та збалансованого використання біологічного різноманіття. У відповідності зі статтею 6 (b) вони мають передбачати заходи щодо збереження та збалансованого використання біорізноманіття у відповідних секторальних (галузевих) та міжсекторальних планах. Тому одним з базових принципів норвезької стратегії є відповідальність секторів за збереження біорізноманіття. Іншим найважливішим аспектом цього процесу є участь громадськості. Процес розробки стратегій, координація якого здійснюється Міністерством охорони довкілля, включає наступні фази:
Описова фаза, в ході якої на базі існуючих знань вивчається сучасний стан у сфері збереження біологічного різноманіття Норвегії, діяльність, що впливає на біологічне різноманіття, та визначаються прогалини в знаннях та потреби у проведенні досліджень.
Фаза розробки стратегій дій із створенням "Національного плану дій", який виконується у три етапи:
а) Кожне міністерство, що відповідає за діяльність, яка впливає на біорізноманіття, чи за діяльність, що стосується збереження та збалансованого використання біорізноманіття, підготувало "секторальний план збереження біорізноманіття", що базується на погоджених директивах, розроблених Міністерством охорони довкілля. У рамках цього плану кожному міністерству пропонується визначити базові принципи діяльності. Для того, щоб кожне секторальне міністерство змогло визнати інтереси біорізноманіття своїми власними інтересами, в його директивах має бути такий порядок речей: якщо звичайно при складанні плану опис біорізноманіття мав би йти першим, а загроза цьому різноманіттю - другим, то до галузевих міністерств звернулися з проханням описати свою діяльність, починаючи з її впливу на біорізноманіття - як з негативної, так і позитивної сторони. Крім того, завдання та запропоновані заходи необхідно зв'язати з конкретними видами діяльності. До червня 1994 р. наступні сім міністерств завершили підготовку своїх секторальних планів: міністерства рибальства, сільського господарства (яке включає лісівництво), транспорту, енергетики та промисловості, оборони, досліджень та освіти. Міністерство охорони довкілля також розіслало свій секторальний план, де представлена міністерська діяльність, інструменти, цілі та запропоновані міністерством заходи. Кожний секторальний план включає пропозиції щодо цілей, заходів та необхідних (правових та економічних) інструментів.
б) Секторальні плани були розповсюджені для проведення консультацій за участю широкої громадськості, включаючи неурядові організації та приватний сектор.
в) На основі секторальних планів і з урахуванням результатів проведених консультацій за участю громадськості була розроблена скоординована, економічно виправдана та екологічно ефективна природоохоронна політика. Уряд має прийняти рішення і, таким чином, відповідальність за відповідний План дій. Після цього цей План дій буде запропоновано Парламенту для розгляду і схвалення.
Після завершення розробки плану дій починається етап реалізації, який передбачає періодичний перегляд і коригування дій (як секторальних планів, так і узгодженого зведеного плану). Стратегічний підхід, прийнятий норвезьким урядом, поєднує декілька цілей. Загальною ціллю є впровадження положень Конвенції про охорону біологічного різноманіття на національному рівні. Головним завданням, таким чином, є збереження та збалансоване використання біорізноманіття. У межах цих завдань, однак, можна визначити ще декілька підзавдань:
- інтеграція існуючих заходів, через які вже впроваджуються певні положення Конвенції, в рамках загальної стратегії;
- ініціювання динамічного процесу практичної реалізації замість розробки ще одного документа;
- всебічне залучення до цього процесу всіх секторів та сприяння тому, щоб усі сектори вважали ці проблеми своїми, разом з тим щоб обізнаність та можливості секторів підвищувалися за допомогою цього процесу;
- урахування аспектів біорізноманіття в усіх важливих процесах, що пов'язані з прийняттям рішень.
Приклад інтеграції ЦСЄ та Західної Європи: Польща
Політика сталого розвитку для Польщі була схвалена її парламентом у 1991 р. В 1991 р. також була схвалена стратегія охорони живих природних ресурсів. Головні цілі національної стратегії в сфері збереження біорізноманіття базуються на системному аналізі загроз біоті, альтернативних заходах, які мають бути використані у відношенні до сільськогосподарських ландшафтів, лісів, лук та пасовищ, водно-болотних угідь, гідрологічних систем, зокрема в рамках економічної діяльності. У запропонованій стратегії були враховані недавні корективи щодо екологічних принципів управління екосистемами та природними функціями ландшафтів. Також була розроблена програма впровадження стратегії, включаючи заходи щодо розширення екологічної мережі природоохоронних територій. Екологічна мережа включає 20 національних парків, 69 ландшафтних парків, більше 1000 інших, переважно невеликих за розмірами, природоохоронних територій. Недавно було розроблено дві дуже важливі нові ініціативи щодо інтеграції захисту біорізноманіття в економічну діяльність. Перша стосується так званих "Зелених легень Польщі" у північно-східній частині країни, де на території 46000 кв.км, програма щодо захисту біологічного та ландшафтного різноманіття була поєднана з "органічним" землеробством, екотуризмом, відновленням та відтворенням традиційних промислів. Міжнародне розширення цієї ініціативи було підтримано у березні 1992 р. Білоруссю, Латвією, Польщею, Росією та Україною.
Другою важливою ініціативою, яка намагається поєднати збереження біологічного та ландшафтного різноманіття з економічною діяльністю є модель агроекологічного ландшафтного парку, започаткованого у 1992 р. На території в 16000 га, розташованій у Великопольскому районі (західна Польща), аграрний ландшафт сформувався шляхом введення захисних поясів (вітрозахисних смуг) у минулому столітті. Ця природна спадщина була використана для об'єднання сільськогосподарської діяльності з охороною біологічного та ландшафтного різноманіття, а також з відповідним управлінням, шляхом об'єднання мозаїки сільськогосподарського ландшафту, що характеризується малими полями, захисними смугами, смужками лук, малими ставками серед полів і боліт з дуже високим біологічним різноманіттям (більше 800 видів рослин, багата фауна). На цій території вихід сільськогосподарської продукції продовжує бути високим, забезпечується збереження високого рівня біорізноманіття, задовільний водний режим для сільськогосподарського виробництва, а контроль дифузного забруднення підвищився.