Директива 93/6/ЄЕС Ради Європейського Співтовариства "Про адекватність капіталу інвестиційних фірм і кредитних установ"

2. Обчислення чистої позиції не дозволяється між конвертованою і компенсаційною позицією в зобов'язанні, на якому вона грунтується, якщо компетентні органи не приймають підхід, за якого враховується ймовірність конвертації конкретного конвертованого зобов'язання, або не ставлять вимогу необхідного капіталу для покриття будь-яких втрат внаслідок конвертації.

3. Всі чисті позиції незалежно від їх знаків повинні бути конвертовані на щоденній основі у валюту, в якій установа звітує компетентним органам, за переважним дійсним касовим курсом обміну перед їх додаванням.

4. Ф'ючерси за відсотковою ставкою, термінові угоди за курсом відсоткової ставки (FRA) і термінові зобов'язання щодо продажу або купівлі боргових зобов'язань розглядаються як комбінації зобов'язань за терміновими угодами при грі на підвищення та пониження. Таким чином, ф'ючерсні позиції за довготерміновими відсотковими ставками розглядаються як комбінація позики з терміном зобов'язання в день поставки ф'ючерсного контракту і володіння активом з датою терміну, яка дорівнює даті зобов'язання або уявної позиції, на якій грунтується відповідний ф'ючерсний контракт.

Аналогічним чином, продана термінова угода за курсом відсоткової ставки розглядається як зобов'язання за терміновою ставкою при грі на підвищення з датою терміну зобов'язання, яка дорівнює даті розрахунку плюс період контракту, і зобов'язання за терміновою ставкою при грі на пониження з терміном виконання, який дорівнює даті погашення. Позика і володіння активами включаються в колонку центрального уряду в Таблиці 1 у параграфі 14 для обчислення необхідного капіталу у відношенні конкретного ризику для ф'ючерсів за терміновою ставкою і термінових угод за курсом відсоткової ставки (FRA). Зобов'язання термінової купівлі боргового зобов'язання розглядається як комбінація позики з терміном погашення в дату поставки і (дійсної) позиції за терміновою угодою при грі на підвищення у самому борговому зобов'язанні. Отримання позики включається в колонку центрального уряду в Таблиці 1 для цілей конкретного ризику, а боргове зобов'язання у будь-якій колонці, що є придатною для цього, у тій самій таблиці.

Компетентні органи можуть дозволяти, щоб вимога щодо капіталу для укладеного на біржі ф'ючерса дорівнювала маржі, яка вимагається біржею, якщо вони повністю переконані в тому, що вони надають точне вимірювання ризику, пов'язаного з ф'ючерсом, і що він дорівнює принаймні вимозі необхідного капіталу для ф'ючерса, яка є результатом обчислення з використанням методу, викладеного в решті цього Додатка, або з застосуванням методу внутрішніх моделей, описаного в Додатку VIII. До 31 грудня 2006 року компетентні органи також можуть дозволяти, щоб необхідний капітал для позабіржових контрактів про похідні типу, зазначеного в цьому параграфі, оплаченого визнаною ними розрахунковою палатою, дорівнював маржі, що вимагається розрахунковою палатою, якщо вони повністю переконані, що вона надає точне вимірювання ризику, пов'язаного з контрактом про похідні і що вона принаймні дорівнює необхідному капіталу для відповідного контракту, який є результатом обчислення з використанням методу, викладеного в решті цього Додатка, або з застосуванням методу внутрішніх моделей, описаного в Додатку VIII.

5. Опціони на відсоткових ставках, боргових зобов'язаннях, звичайних акціях, індексах звичайних акцій, фінансових ф'ючерсах, обмінах і іноземній валюті розглядаються, наче вони є позиціями, рівними за вартістю розміру зобов'язання, на якому вони грунтуються і якого стосується опціон, помноженому на його коефіцієнт дельта для цілей цього Додатка. Останні позиції можуть бути компенсовані у відношенні до будь-яких компенсаційних позицій в ідентичних цінних паперах або похідних, на яких вони грунтуються. Використаним коефіцієнтом дельта є коефіцієнт дельта відповідної біржі, коефіцієнт дельта, обчислений компетентними органами, або, якщо такого немає, або для позабіржових опціонів, обчислений самою установою за умови переконаності компетентних органів, що використана установами модель є придатною.

Проте компетентні органи також можуть приписувати, аби установи обчислювали свої коефіцієнти дельта з використанням визначеної компетентними органами методики.

Компетентні органи вимагають, аби, крім ризику коефіцієнта дельта, були покриті інші ризики, пов'язані з опціонами. Компетентні органи можуть дозволяти, щоб вимога необхідного капіталу для проданого укладеного на біржі опціона дорівнювала маржі, яка вимагається біржею, якщо вони повністю переконані, що вона забезпечує точне вимірювання ризику, пов'язаного з опціоном, і що він принаймні дорівнює необхідному капіталу у відношенні до опціона, що випливає з обчислення, зробленого з використанням методу, викладеного в решті цього Додатка, або з застосуванням методу внутрішніх моделей, описаного в Додатку VIII. До 31 грудня 2006 року компетентні органи також можуть дозволяти, аби необхідний капітал для позабіржового опціона, оплаченого розрахунковою палатою, дорівнював маржі, яка вимагається розрахунковою палатою, якщо вони повністю переконані, що вона забезпечує точне вимірювання ризику, пов'язаного з опціоном, і що він принаймні дорівнює необхідному капіталу для позабіржового опціона, одержаного з обчислення, який здійснено з використанням методу, викладеного в решті цього Додатка, або з застосуванням методу внутрішніх моделей, описаного в Додатку VIII. Крім того, вони можуть дозволяти, аби необхідний капітал для придбаного укладеного на біржі опціона або позабіржового опціона був таким самим, що й для зобов'язання, на якому він грунтується, за обмеження, що вимога капіталу, яка з цього випливає, не перевищує ринкову вартість опціона. Вимога за проданий позабіржовий опціон ставиться у відношення до зобов'язання, на якому він грунтується.

6. Варранти, які стосуються боргових зобов'язань і звичайних акцій, розглядаються в такий самий спосіб, як і опціони за параграфом 5.

7. Обмінні свопи розглядаються для цілей ризику, пов'язаного з відсотковою ставкою, на тій же основі, як балансові зобов'язання. Так, обмінний своп за відсотковою ставкою, за яким установа одержує відсоток за плаваючою ставкою і виплачує відсоток за фіксованою ставкою, розглядається як еквівалентний позиції за терміновою угодою при грі на підвищення у зобов'язанні з терміном, еквівалентним періоду до наступної фіксації відсотка, і позиції за терміновою угодою при грі на пониження у зобов'язанні з фіксованою ставкою з таким самим терміном, як і самий обмінний своп.

8. Проте установи, які щоденно котирують свої позиції за ринком і управляють ризиком відсоткової ставки на похідні зобов'язання, охоплені у параграфах 4 - 7, на основі дисконтованого руху ліквідності, можуть використовувати моделі чутливості для обчислення згаданих вище позицій, а також можуть використовувати їх для будь-якої облігації, яка амортизується протягом залишкового строку, замість остаточного погашення основної суми боргу. Цими моделями повинні створюватись позиції, які мають таку ж чутливість до змін відсоткової ставки, як і рух ліквідності, на якому вони грунтуються. Ця чутливість має оцінюватись стосовно незалежних рухів у зразкових ставках на кривій доходу з принаймні одним пунктом чутливості в кожному з діапазонів строків, викладених у Таблиці 2 параграфа 18. Позиції включаються в обчислення необхідного капіталу згідно з положеннями, встановленими в параграфах 15 - 30.

9. Установи, які не використовують моделі за параграфом 8, можуть замість цього за схвалення компетентними органами розглядати як повністю компенсуючу будь-яку позицію в похідних зобов'язаннях, охоплених у параграфах 4 - 7, які принаймні відповідають таким умовам:

(i) позиції мають таку ж вартість і деноміновані в тій же валюті;

(ii) відсоткова ставка (для позиції з плаваючою ставкою) або купон (для позицій з фіксованою ставкою) докладно відповідають одне одному;

(iii) наступна дата фіксації відсотка або для позицій фіксованих купонів залишковий термін співвідносяться з такими межами

- менше одного місяця: той же день,

- від одного місяця до одного року: протягом семи днів,

- понад один рік: протягом 30 днів.

10. Особа, яка передає цінні папери або гарантовані права, що стосуються права на цінні папери в угоді про повторну купівлю, і кредитор цінних паперів при кредитуванні цінними паперами включають ці цінні папери в обчислення необхідного капіталу згідно з цим Додатком, за умови що такі цінні папери відповідають критеріям, викладеним у Статті 2 (6) (a).

11. Позиції, похідні від участі в підприємствах колективного інвестування, підлягають вимогам необхідного капіталу Директиви 89/647/ЄЕС, а не вимогам щодо ризику позицій згідно з цим Додатком.

12. Ризик позицій для реалізованих через біржу боргового зобов'язання або звичайної акції (або похідних від них зобов'язань) розділяється на дві компоненти для обчислення необхідного для нього капіталу. Першим є його компонент специфічного ризику - це ризик зміни ціни в зобов'язанні, про яке йдеться, внаслідок факторів, що стосуються його емітента або в разі похідного - емітента зобов'язання, на якому воно грунтується. Другим компонентом охоплюється загальний ризик - це ризик зміни ціни в зобов'язанні внаслідок (у разі біржового боргового зобов'язання або похідного боргового зобов'язання) зміни в рівні відсоткових ставок або (в разі звичайної акції або похідної акції) загального зсуву на ринку акцій, які не пов'язані з будь-якими специфічними атрибутами окремих цінних паперів.

13. Установа класифікує свої чисті позиції у відповідності до валют, в якій вони деноміновані, і обчислює необхідний капітал для загального і специфічного ризику у кожній валюті окремо.

14. Установа відносить свої чисті позиції, обчислені згідно з параграфом 1, до відповідних категорій у Таблиці 1 на підставі їх залишкових строків, а потім множить їх на наведені оцінки. Оцінені позиції (незалежно від пониження чи підвищення) сумуються для обчислення необхідного капіталу для специфічного ризику.

(a) На підставі терміну

15. Процедура обчислення необхідного капіталу для загального ризику охоплює два етапи. По-перше, всі позиції повинні бути оцінені згідно з терміном виконання (як роз'ясняється в параграфі 16) для обчислення розміру капіталу, необхідного для них. По-друге, треба зробити допущення для цієї вимоги, що вона може скоротитись, коли в одному діапазоні терміну зобов'язання одночасно знаходяться оцінені позиції з протилежними знаками. Скорочення вимог також допускається, коли протилежні оцінені позиції потрапляють в різні діапазони термінів зобов'язання, причому розмір цього скорочення залежить і від того, чи потрапляють обидві позиції в одну саму зону чи ні, і від конкретних зон, у які вони потрапляють. Всього є три зони (групи діапазонів термінів зобов'язання).

16. Установа відносить свої чисті позиції до відповідних діапазонів термінів зобов'язання у колонці 2 або 3, відповідно, Таблиці 2, наведеної в параграфі 18. Вона робить це на основі залишкового терміну для зобов'язань з фіксованою ставкою і на основі періоду до наступного встановлення відсоткової ставки в разі зобов'язань, які мають змінну відсоткову ставку, до остаточного терміну виконання. Вона має також відрізняти боргові зобов'язання з купоном 3% і більше від зобов'язань з купоном менш за 3% і відповідно розміщати їх у колонці 2 або колонці 3 у Таблиці 2. Потім вона множить кожну з них на поправку для терміну виконання, про який йдеться, у колонці 4 в Таблиці 2.

17. Після цього вона обчислює суму оцінених зобов'язань за терміновими угодами при грі на підвищення і пониження у кожному діапазоні термінів. Сума перших, які відповідають останнім в певному діапазоні, є компенсованою оціненою позицією в цьому діапазоні, а залишкове зобов'язання за терміновими угодами при грі на підвищення і пониження є некомпенсованою оціненою позицією для того ж діапазону. Потім обчислюється загальна сума компенсованих оцінених позицій у всіх діапазонах.

18. Установа обчислює загальні суми некомпенсованих позицій за терміновими угодами при грі на підвищення для діапазонів, включених в кожну з зон у Таблиці 2 для виведення некомпенсованої оціненої позиції за терміновими угодами при грі на підвищення для кожної зони. Аналогічно сума некомпенсованих позицій за терміновими угодами при грі на пониження для кожного діапазону в конкретній зоні сумуються для обчислення некомпенсованої оціненої позиції за терміновими угодами при грі на пониження для цієї зони. Та частина некомпенсованої оціненої позиції за терміновими угодами при грі на підвищення для певної зони, якій відповідає некомпенсована оцінена позиція за терміновими угодами при грі на пониження для тієї ж зони, є компенсованою оціненою позицією для цієї зони. Та частина некомпенсованої оціненої позиції за терміновими угодами при грі на підвищення або на пониження, яка не має такого відповідника, є некомпенсованою оціненою позицією для цієї зони.

19. Після цього обчислюється розмір некомпенсованої оціненої позиції при грі на підвищення або пониження в зоні один, якій відповідає некомпенсована оцінена позиція при грі на підвищення або пониження в зоні два. Про це в параграфі 23 говориться як про компенсовану оцінену позицію між зонами один і два. Таке ж обчислення після цього проводиться для тієї частини некомпенсованої оціненої позиції в зоні два, яка залишилась, і для некомпенсованої оціненої позиції в зоні три для виведення компенсованої оціненої позиції між зонами два і три.

20. Установа може за бажання змінити порядок у параграфі 19 на зворотний, щоб обчислити компенсовану оцінену позицію між зонами два і три до обчислення позиції між зонами один і два.

21. Решта некомпенсованої оціненої позиції в зоні один компенсується тим, що лишається від позиції для зони три після компенсування останньої зоною два для виведення компенсованої оціненої позиції між зонами один і три.

22. Залишкові позиції, що залишаються після відособлених компенсованих обчислень у параграфах 19, 20 та 21, сумуються.

23. Необхідний капітал установи обчислюється як сума:

(a) 10% суми компенсованих оцінених позицій у всіх діапазонах термінів;

(b) 40% компенсованої оціненої позиції в зоні один;

(c) 30% компенсованої оціненої позиції в зоні два;

(d) 30% компенсованої оціненої позиції в зоні три;

(e) 40% компенсованої оціненої позиції між зонами один та два і між зонами два та три (дивись параграф 19);

(f) 150% компенсованої оціненої позиції між зонами один та три;

(g) 100% залишкових некомпенсованих оцінених позицій.

(b) На підставі тривалості

24. Компетентні органи у Державі-члені можуть дозволяти установам взагалі або на індивідуальній основі використовувати систему для обчислення необхідного капіталу для загального ризику на боргові зобов'язання, яка відбиває тривалість, замість системи, викладеної в параграфах 15 - 23, за умови що установа робить це на відповідній основі.

25. За такої системи установа бере ринкову вартість кожного боргового зобов'язання з фіксованою ставкою і на основі цього обчислює доход, що отримується до кінця терміну, який є обліковою ставкою, що припускається для цього зобов'язання. У разі зобов'язань з плаваючою ставкою установою береться ринкова вартість кожного зобов'язання і на цій основі обчислюється її доход до кінця терміну за припущення, що сума зобов'язання належить до виплати, коли відсоткова ставка може бути змінена в наступний раз.

26. По тому установа обчислює змінену тривалість кожного боргового зобов'язання на підставі таких формул:

де:

r = доход до кінця терміну (дивися параграф 25),

Ct = платіж готівкою у час t,

m = загальний термін зобов'язання (дивися параграф 25).

27. Після цього установа поміщає боргове зобов'язання у відповідну зону в Таблиці 3. Вона робить це на основі зміненої тривалості кожного зобов'язання.

28. Після цього установа обчислює оцінену за тривалістю позицію для кожного зобов'язання, перемножуючи його ринкову ціну на його змінену тривалість і на припущену зміну відсоткової ставки для зобов'язання з цією конкретно зміненою тривалістю (дивись колонку 3 в Таблиці 3).

29. Установа обчислює свої оцінені за тривалістю позиції за терміновими угодами при грі на підвищення і пониження в кожній зоні. Сума перших, яким відповідають останні, в кожній зоні є компенсованою оціненою за тривалістю позицією для цієї зони.

По тому установа обчислює некомпенсовані оцінені за тривалістю позиції для кожної зони. Потім вона виконує процедури, встановлені для некомпенсованих оцінених позицій у параграфах 19 - 22.

30. Необхідний капітал установи обчислюється як сума:

(a) 2% компенсованої оціненої за тривалістю позиції для кожної зони;

(b) 40% компенсованих оцінених за тривалістю позицій між зонами один і два та між зонами два і три;

(c) 150% компенсованої оціненої за тривалістю позиції між зонами один і три;

(d) 100% залишкових некомпенсованих оцінених за тривалістю позицій.

31. Установа сумує всі свої чисті позиції з терміновими угодами на підвищення і всі її чисті позиції за терміновими угодами на пониження згідно з параграфом 1. Сума обох значень є сукупною валовою позицією.

32. Вона перемножує свою сукупну валову позицію на 4% для обчислення необхідного капіталу для специфічного ризику.

33. Незважаючи на параграф 32, компетентні органи можуть дозволяти, щоб необхідний капітал для специфічного ризику був 2% замість 4% для тих портфелів акцій, що тримає установа, які відповідають таким умовам:

(i) акції не відносяться до емітентів, що випустили тільки укладені на біржі боргові зобов'язання, які зараз відповідають вимозі 8% у Таблиці 1, наведеній у параграфі 14, або які відповідають нижчій вимозі тільки тому, що вони гарантовані або забезпечені;

(ii) акції повинні бути визнані компетентними органами як високоліквідні згідно з об'єктивними критеріями;

(iii) жодна окрема позиція не становить більше за 5% вартості сукупного портфеля акцій установи. Проте компетентні органи можуть дозволяти окремі позиції до 10%, за умови що загальна сума таких позицій не перевищує 50% портфеля.

34. Необхідний капітал установи для загального ризику складається з його загальної чистої позиції, помноженої на 8%.

35. Термінові угоди (ф'ючерси) з індексами акцій, оцінені за коефіцієнтом дельта еквіваленти опціонів в термінових угодах з індексами акцій і індекси акцій, які разом далі називаються "терміновими угодами (ф'ючерси) з індексами акцій", можуть розбиватися на позиції в кожній з їх складових акцій. Ці позиції можуть розглядатися як покладені в їх основу позиції в акціях, про які йдеться; тому за умови схвалення компетентними органами вони можуть бути компенсовані протилежними позиціями в самих покладених в основу акціях.

36. Компетентні органи забезпечують, аби будь-яка установа, яка свої позиції в одній або більшій кількості акцій, що становлять термінову угоду з індексами акцій, компенсувала однією або більшим числом протилежних позицій у тій самій терміновій угоді з індексами акцій, мала адекватний капітал для покриття ризику втрати з причини неповної відповідності змін вартості ф'ючерса до змін курсу акцій, що його складають; вони роблять це, коли установа тримає протилежні позиції у термінових угодах з індексами акцій, які не є ідентичними стосовно або їх терміну зобов'язання, або їх складу, або обох показників.

37. Незважаючи на параграфи 35 і 36, термінові угоди з індексами акцій, які укладаються на біржі і, на думку компетентних органів, представляють широко диверсифіковані показники, відносяться до вимоги необхідного капіталу для загального ризику в розмірі 8%, але без жодного необхідного капіталу для специфічного ризику. Такі угоди з індексами акцій включаються в обчислення загальної чистої позиції в параграфі 31, але не враховуються в обчислення сукупної валової позиції в тому ж параграфі.

38. Якщо угода з індексами акцій не розбивається на свої покладені в основу позиції, вона розглядається, начебто вона є окремою акцією. Проте специфічний ризик на цю окрему особу може ігноруватись, якщо угода з індексами акцій, про яку йдеться, є укладеною на біржі і, на думку компетентних органів, представляє широко диверсифікований індекс.

39. У разі розміщення боргових зобов'язань і акцій компетентні органи можуть дозволити установі користуватися такою процедурою при обчисленні її необхідного капіталу. По-перше, вона обчислює чисті позиції через віднімання підписних позицій, які підписані або підрозміщені третіми сторонами на підставі формальних угод; по-друге, вона скорочує чисті позиції через такі коефіцієнти:

- 0-й робочий день: 100%

- 1-й робочий день: 90%

- 2 - 3-й робочі дні: 75%

- 4-й робочий день: 50%

- 5-й робочий день: 25%

- після 5-го робочого дня: 0%.

Нульовий робочий день - це робочий день, в який установа отримує безумовне зобов'язання прийняти відому кількість цінних паперів за погоджену ціну.

По-третє, вона обчислює свій необхідний капітал, використовуючи скорочені підписні позиції. Компетентні органи забезпечують, щоб установа мала достатній капітал проти ризику втрати, який існує між часом початкового зобов'язання і 1-м робочим днем.

1. У разі операцій, у яких боргові зобов'язання, акції і товари (виключаючи угоди про повторну купівлю і зворотну повторну купівлю та позики цінними паперами і товарами) не оплачені після належних дат їх поставки, установа повинна обчислити різницю ціни, яка для неї виникла. Це різниця між погодженою ціною для погашення боргового зобов'язання, акції або товару та їх поточною ринковою ціною, коли різниця може спричинити втрату для установи. Вона повинна помножити цю різницю на відповідний коефіцієнт у колонці A Таблиці, наведеної в параграфі 2, аби обчислити свій необхідний капітал.

2. Незважаючи на параграф 1, установа може на розсуд своїх компетентних органів обчислювати свій необхідний капітал, перемножуючи погоджену розрахункову ціну кожної операції, за яку не було розрахунку між 5-м і 45-м робочими днями після належної дати, на відповідний коефіцієнт у колонці B нижченаведеної таблиці. Починаючи з 46-го робочого дня після належної дати вимога становитиме 100% від різниці ціни, яка виникла для установи, як зазначено в колонці A.

3.1. Установа повинна мати в своєму розпорядженні капітал для покриття ризику невиконання обов'язків другою стороною, якщо:

(i) вона оплатила цінні папери або товари до їх отримання або поставила цінні папери або товари до отримання плати за них та

(ii) у разі транскордонних операцій минув один день або більше після того, як вона здійснила оплату або поставку.

3.2. Необхідний капітал становить 8% вартості цінних паперів або товарів або готівки, заборгованих установі, які перемножуються на оцінку ризику, що має застосовуватися до відповідної другої сторони.

4.1. У разі угод про повторний продаж і позику цінними паперами або товарами, включеними в портфель цінних паперів, установа обчислює різницю між ринковою вартістю цінних паперів або товарів і сумою, отриманою в позику установою, або ринковою вартістю додаткового забезпечення, коли різниця є позитивною. У разі угоди про зворотний повторний продаж і отримання в позику цінних паперів установа обчислює різницю між сумою, наданою установою в позику, або ринковою вартістю додаткового забезпечення та ринковою вартістю цінних паперів, які вона отримала, коли різниця є позитивною.

Компетентні органи вживають заходів для забезпечення достатності розміру наданого надлишкового забезпечення.

Крім того, компетентні органи можуть дозволяти установам не включати розмір надлишкового забезпечення в ті обчислення, які описані в перших двох реченнях цього параграфа, якщо розмір надлишкового забезпечення гарантований в такий спосіб, що особі, яка передає, завжди забезпечено повернення надлишкового забезпечення в разі невиконання зобов'язань другою стороною.

Накопичений відсоток включається в обчислення ринкової вартості сум, наданих або отриманих у позику, та забезпечення.

4.2. Необхідний капітал становить 8% від значення, отриманого згідно з параграфом 4.1, помноженого на оцінку ризику, яка застосовується до відповідної другої сторони.

5. Пункт 5 додатка II вилучено

(згідно з Директивою 98/22/ЄС)

6. Вимоги Директиви 89/647/ЄЕС щодо необхідного капіталу застосовуються до тих виплат у формі винагород, комісійних, відсотків, дивідендів та маржі в укладених на біржі ф'ючерсних та опціонних контрактах, які не охоплені в цьому Додатку I і не відраховані з власних фондів за параграфом 2 (d) Додатка V і які прямо відносяться до позицій, включених у книгу реєстрації цінних паперів.

Оцінки ризиків, які мають застосовуватися до відповідних других сторін, визначаються в відповідності до Статті 2 (9) цієї Директиви.

1. Якщо сума загальної чистої позиції установи в іноземній валюті та її чистої позиції в золоті, обчислена згідно з процедурою, викладеною нижче, перевищує 2% від загальної суми її власних фондів, вона перемножує суму своєї чистої позиції в іноземній валюті та її чистої позиції в золоті на 8% для обчислення її необхідних власних фондів для ризику, пов'язаного з іноземною валютою.

До 31 грудня 2004 року компетентні органи можуть дозволяти установам обчислювати свої необхідні власні фонди перемноженням на 8% від значення, на яке сума чистої позиції установи в іноземній валюті та її чистої позиції в золоті перевищує 2% загальних власних фондів.

2. Використовується обчислення у два етапи.

3.1. По-перше, обчислюється чиста позиція в кожній валюті (включаючи валюту, в якій установа звітує) і в золоті. Ця позиція складається з суми таких елементів (позитивних і негативних):

- чиста позиція у готівці (тобто всі активи мінус пасиви включаючи нагромаджені відсотки в відповідній валюті або, для золота, чиста готівкова позиція в золоті),

- чиста термінова позиція (тобто всі суми до отримання мінус всі суми до виплати за терміновими валютними операціями і операціями з золотом, включаючи валютні і золоті ф'ючерси, та суми за валютними свопами, не включені в позицію у готівці),

- невідзивні гарантії (та подібні зобов'язання), що з певністю будуть вимагатись і мають імовірність бути використані,

- чисте співвідношення майбутніх доходів і видатків, термін виконання яких іще не настав, але які вже повністю забезпечені (на розсуд установи, що звітує, і за попередньої згоди компетентних органів сюди може включатися чисте співвідношення майбутніх доходів і видатків, ще не занесених в бухгалтерські книги, але вже повністю забезпечених терміновими валютними операціями). Така свобода прийняття рішень повинна здійснюватись на послідовній основі,

- чистий еквівалент коефіцієнта дельта (або заснований на ньому) всіх зареєстрованих валютних і золотих опціонів,

- ринкова вартість інших (тобто невалютних) опціонів,

- будь-які позиції, які установа взяла на себе навмисно для страхування проти несприятливого впливу обмінного курсу на питомий капітальний показник, можуть виключатися з обчислення чистих відкритих валютних позицій. Такі позиції повинні бути неопераційної або структурної природи, та їх виключення та будь-яка варіація умов їх виключення вимагає згоди компетентних органів. Такий самий режим у залежності від таких самих умов, як наведені вище, може застосовуватися до позицій установи, які відносяться до статей, вже віднятих при обчисленні власних фондів.

3.2. Компетентні органи мають право на свій розсуд дозволяти установами користування приведеною до теперішнього часу вартістю при обчисленні чистої відкритої позиції в кожній валюті і золоті.

4. По-друге, чисті позиції за терміновими угодами при грі на підвищення та пониження в кожній валюті, крім валюти, в якій установа звітує, і чисті позиції за терміновими угодами при грі на підвищення та пониження в золоті конвертуються за курсами касових угод у валюту, в якій установа звітує. Після цього вони сумуються окремо для утворення загальної суми чистих позицій за терміновими угодами при грі на пониження і загальної суми чистих позицій за терміновими угодами при грі на підвищення. Більша з цих сум є зведеною позицією в іноземній валюті.

5. Незважаючи на параграфи 1 - 4 і до подальшої координації компетентні органи можуть приписувати або дозволяти установам користування альтернативними процедурами для цілей цього Додатка.

6. По-перше, компетентні органи можуть дозволяти установам користуватись нижчими нормами необхідного капіталу стосовно позицій у тісно корельованих валютах, ніж ті, що отримуються з застосування до них параграфів 1 - 4. Компетентні органи можуть вважати пару валют тісно корельованими, тільки якщо ймовірність втрати, обчисленої на основі даних щоденного обмінного курсу за попередні три - п'ять років, яка відбувається на рівних і протилежних позиціях у таких валютах протягом наступних 10 днів і становить 4% або є менш за вартість відповідної позиції, про яку йдеться (оціненої в валюті, в якій звітують), становить принаймні 99%, коли застосовується період спостерігання три роки, або 95%, коли застосовується період спостерігання п'ять років. Норма потрібних власних фондів для некомпенсованої позиції у двох тісно корельованих валютах становить 4%, помножені на вартість компенсованої позиції. Норма потрібного капіталу для некомпенсованих позицій в тісно корельованих валютах та всіх позицій в інших валютах становить 8%, помножених на вищу з сум чистих позицій за терміновими угодами при грі на пониження або підвищення у тих валютах після віднімання компенсованих позицій у тісно корельованих валютах

7. По-друге, до 31 грудня 2004 року компетентні органи можуть дозволяти установам застосовувати альтернативний метод замість тих, що описані в параграфах 1 - 6, для цілей цього Додатка. Норма необхідного капіталу, яка одержується цим методом, повинна бути достатньою для перевищення 2% чистої відкритої позиції, як вона вимірюється в параграфі 4, і на підставі аналізу змін обмінного курсу протягом всіх послідовних періодів 10 робочих днів за попередні три роки для перевищення ймовірної втрати протягом 99% або більшого періоду часу.

Альтернативний метод, описаний в першому підпараграфі, може використовуватися тільки за таких умов:

(i) формула обчислення і коефіцієнти кореляції були встановлені компетентними органами на підставі аналізу ними змін обмінного курсу;

(ii) компетентні органи регулярно переглядають коефіцієнти кореляції в світлі розвитку на ринках валют.

8. По-третє, компетентні органи можуть дозволяти установам не враховувати позиції в будь-якій валюті, яка підлягає юридично зобов'язуючому міжурядовій угоді для обмеження її коливання стосовно інших валют, які покриті тією ж угодою, при застосуванні будь-якого з методів, описаних у параграфах 1 - 7. Установи обчислюють свої компенсовані позиції у таких валютах і підпорядковують їх нормі потрібного капіталу, не нижчій за половину максимально допустимого коливання, встановленого в міжурядовій угоді, про яку йдеться, стосовно відповідних валют. Некомпенсовані позиції в тих валютах розглядаються так само, як і інші валюти.

Незважаючи на перший параграф, компетентні органи можуть дозволяти, аби норма необхідного капіталу для компенсованих позицій у валютах Держав-членів, які беруть участь у другій стадії Європейського валютного союзу, була вище за 1,6%, помноженого на вартість таких компенсованих позицій.

9. Компетентні органи повідомляють Раду і Комісію про методи, якщо такі є, які вони приписують або дозволяють стосовно параграфів 6 - 8.

10. Комісія доповідає Раді про методи, згадані в параграфі 9, та, коли необхідно, і з належним урахуванням міжнародного розвитку, пропонує більш гармонізований режим для ризику, пов'язаного з іноземною валютою.

11. Чисті позиції у складених валютах можуть розбиватися на складові валюти, згідно з чинними квотами.

Від інвестиційних фірм вимагається наявність власних фондів, еквівалентних одній чверті їх фіксованих накладних витрат за попередній рік. Компетентні органи можуть уточнювати цю вимогу в разі матеріальної зміни в діяльності фірми після попереднього року. Коли фірма не завершила фінансовий рік, який включає день початку діяльності, вимога може становити чверть від фіксованих накладних витрат, запроектованих в її бізнес-плані, якщо власті не вимагають уточнення до цього плану.

3. Власні фонди інвестиційних фірм і кредитних установ визначаються згідно з Директивою 89/299/ЄЕС.

Для цілей цієї Директиви, однак, інвестиційні фірми, які не мають жодну з юридичних форм, згаданих у Статті 1 (1) Четвертої Директиви ради 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 року на підставі Статті 54 (3) (g) Договору про річні звіти певних типів компаній (1), незважаючи на це, вважаються такими, що охоплюються сферою дії Директиви Ради 86/635/ЄЕС від 8 грудня 1986 року про річні звіти і консолідовані рахунки банків та інших фінансових установ (2).

4. Вилучено.

Незважаючи на параграф 1, компетентні органи можуть дозволяти тим установам, які зобов'язані відповідати вимогам щодо власних фондів, встановленим у Додатках I, II, III, IV, VI, VII та VIII, користуватися альтернативним визначенням тільки при виконанні тих вимог. Жодна частина власних фондів, передбачена таким чином, не може використовуватись одночасно для виконання інших вимог щодо власних фондів. Це альтернативне визначення включає наведені нижче пункти (a), (b) та (c) без пункту (d), за виключення цього пункту залишається на розсуд компетентних органів:

(a) власні фонди за визначенням Директиви 89/299/ЄЕС за винятком тільки пунктів (12) і (13) Статті 2 (1) тієї ж Директиви для тих інвестиційних фірм, від яких вимагається віднімання пункту (d) цього параграфа з суми пунктів (a), (b) і (c) цього параграфа;

(b) чисті прибутки за портфелем цінних паперів установи після віднімання всіх передбачуваних податків або дивідендів мінус чисті втрати від її іншої діяльності, за умови що жодна з цих сум не була вже включена в пункт (a) цього параграфа згідно з пунктом 2 або 11 Статті 2 (1) Директиви 89/299/ЄЕС;

(c) підпорядкований позиковий капітал та/або позиції, про які йдеться в параграфі 5, у залежності від умов, викладених у параграфах 3 - 7;

(d) неліквідні активи згідно з визначенням у параграфі 8.

5. Підпорядкований позиковий капітал, про який йдеться в параграфі 2 (c), має початковий термін погашення не менше двох років. Він повністю виплачується і угода про позику не включає будь-якого положення, яке б передбачало, що за інших конкретних обставин, ніж ліквідація установи, борг стає належним до виплати до погодженої дати погашення, якщо погашення не схвалено компетентними органами. Ні основний борг, ні відсотки на такий підпорядкований позиковий капітал не можуть бути виплачені, якщо таке погашення означатиме, що власні фонди установи, про яку йдеться, становитимуть менше за 100% загального необхідного капіталу установи.

Крім того, установа сповіщає компетентні органи про всі погашення за таким підпорядкованим позиковим капіталом, як тільки її власні фонди опускаються нижче 120% загального необхідного капіталу установи.

4. Підпорядкований позиковий капітал, про який говориться в параграфі 2 (c), не може перевищувати максимуму 150% від вихідних власних фондів, які залишені для виконання вимог, встановлених у Додатках I, II, II, IV, VI та VIII, і може наближатися до того максимуму тільки за особливих обставин, прийнятних для компетентних органів.

5. Компетентні органи можуть дозволяти установам заміняти підпорядкований позиковий капітал, про який йдеться в параграфах 3 та 4, позиціями 3 та 5 - 8 Статті 2 (1) Д ирективи 89/299/ЄЕС.

6. Компетентні органи можуть дозволяти інвестиційним фірмам перевищувати стелю підпорядкованого позикового капіталу, приписаного в параграфі 4, якщо вони вважають це достатнім у фінансовому відношенні, за умови що загальна сума такого підпорядкованого позикового капіталу і позицій, про які йдеться в параграфі 5, не перевищує 200% вихідних власних фондів, залишених для виконання вимог, встановлених у Додатках I, II, III, IV та VI, або 250% тієї ж суми, якщо інвестиційні фірми віднімають позицію 2 (d), про яку йдеться в параграфі 2, при обчисленні власних фондів.

7. Компетентні органи можуть дозволяти кредитним установам перевищення стелі для підпорядкованого позикового капіталу, приписаної в параграфі 4, якщо вони вважають це адекватним у фінансовому відношенні і за умови, що загальна сума такого підпорядкованого позикового капіталу та позицій, про які йдеться в параграфі 5, не перевищує 250% вихідних власних фондів, які призначені для виконання вимог, встановлених у Додатках I, II, III, VI, VII та VIII.

8. Неліквідні активи включають:

- основні матеріальні фонди (за винятком того, що може дозволятися зараховування землі і будинків як забезпечення позик),

- вклади, включаючи підпорядковані вимоги на них, у кредитних або фінансових установах у власні фонди таких установ, якщо вони не були відняті за пунктами 12 та 13 Статті 2 (1) Директиви 89/299/ЄЕС або за параграфом 9 (iv) цього Додатка.

Якщо володіння акціями в кредитній або фінансовій установі є тимчасовим з метою проведення операції фінансової допомоги, розробленої для реорганізації та врятування цієї установи, компетентні органи можуть ігнорувати це положення. Вони також можуть ігнорувати його стосовно тих акцій, які включені в портфель інвестиційної фірми:

- вклади та інші інвестиції в інші підприємства, ніж кредитні установи, та інші фінансові установи, які не придатні для продажу,

- дефіцити в дочірніх компаніях,

- інші здійснені депозити, ніж наявні для погашення протягом 90 днів, за винятком також погашень у зв'язку з обмеженими ф'ючерсними і опціонними контрактами,

- позики та інші належні до виплати суми, які не підлягають погашенню протягом 90 днів,

- фізичні запаси, якщо вони не підлягають нормам необхідного капіталу, встановленим у Статті 4 (2), і за умови, що такі вимоги не менш суворі за встановлені в Статті 4 (1) (iii).

9. Інвестиційні фірми, включені до групи, яка підлягає звільненню, описаному в Статті 7 (4), обчислюють свої власні фонди згідно з параграфами 1 - 8 з такими змінами:

(i) неліквідні активи, про які йдеться в параграфі 2 (d), віднімаються;

(ii) виняток, про який йдеться в параграфі 2 (a), не охоплює тих компонентів пунктів 12 та 13 Статті 2 (1) Директиви 89/299/ЄЕС, якими володіє інвестиційна фірма стосовно підприємств, включених до сфери консолідації згідно з визначенням у Статті 7 (2) цієї Директиви;

(iii) межі, згадані в Статті 6 (1) (a) та (b) Директиви 89/299/ЄЕС, обчислюються відносно вихідних власних фондів мінус ті компоненти пунктів 12 та 13 Статті 2 (1) Директиви 89/299/ЄЕС, описані в (ii), які є елементами вихідних власних фондів підприємств, про які йдеться;

(iv) ті компоненти пунктів 12 та 13 Статті 2 (1) Директиви 89/299/ЄЕС, про які йдеться в (iii), віднімаються з вихідних власних фондів, а не з загальної суми всіх позицій, як приписано в Статті 6 (1) (c) тієї ж Директиви, для цілей, зокрема, параграфів 4 - 7 цього Додатка.

(1) Офіційний журнал, N L222, 14.08.78, с. 11. Директива з останніми змінами за Директивою 90/605/ЄЕС (Офіційний журнал, N L317, 16.11.90, с. 60).

(2) Офіційний журнал, N L372, 31.12.86, с. 1.

1. Установи, згадані в Статті 5 (2), здійснюють моніторинг і контроль своїх ризиків у зв'язку з виплатами окремим клієнтам і групам пов'язаних між собою клієнтів за визначенням Директиви 92/121/ЄЕС з такими змінами.

2. Ризики стосовно окремих клієнтів, які відносяться до портфеля цінних паперів, обчислюються як сума таких позицій (i), (ii) та (iii):

(i) надлишок - якщо він позитивний - термінових угод установи при грі на підвищення над її терміновими угодами при грі на пониження у всіх фінансових зобов'язаннях, випущених клієнтом, про якого йдеться (чиста позиція в кожному з різних зобов'язань обчислюється згідно з методами, встановленими в Додатку I);

(ii) в разі розміщення боргових зобов'язань або акцій ризиком установи є чистий ризик (який обчислюється як результат віднімання тих позицій забезпечення, які підписуються або гарантовано підрозміщуються третіми сторонами на підставі формальної угоди), скорочений на коефіцієнти, викладені в параграфі 39 Додатка I.

До подальшої координації компетентні органи вимагатимуть від установ встановлення систем моніторингу і контролю своїх ризиків за розміщенням на період від часу початкового зобов'язання до першого робочого дня в світлі характеру ризиків, що виникають на ринках, про які йдеться;

(iii) ризики, пов'язані з операціями, угодами і контрактами, згаданими в Додатку II, з клієнтом, про якого йдеться, при цьому такі ризики обчислюються в спосіб, встановлений в тому Додатку без застосування оцінок для ризику, пов'язаного з другою стороною.

3. Після цього ризики, що випливають із груп пов'язаних між собою клієнтів, за портфелем цінних паперів обчислюються як сума ризиків стосовно окремих клієнтів у групі, як обчислення в параграфі 2.

4. Сукупні ризики стосовно окремих клієнтів або груп пов'язаних між собою клієнтів обчислюється як сума ризиків, що виникають за портфелем цінних паперів, з додаванням ризиків, що виникають поза портфелем цінних паперів, враховуючи Статтю 4 (6) - (12) Директиви 92/12/ЄЕС. Для обчислення ризиків за портфелем цінних паперів установи беруть за нуль ризики, що виникають з активів, які відраховуються з їх власних фондів на підставі параграфа 2 (d) Додатка V.

5. Сукупні ризики установ стосовно окремих клієнтів і груп пов'язаних між собою клієнтів, обчислені в відповідності до параграфа 4, повідомляються згідно з Статтею 3 Директиви 92/12/ЄЕС.

6. Та сума ризиків щодо окремого клієнта або групи пов'язаних між собою клієнтів обмежується відповідно до Статті 4 Директиви 92/121/ЄЕС в залежності від перехідних положень Статті 6 тієї ж Директиви.

7. Незважаючи на параграф 6, компетентні органи можуть дозволити, щоб активи, які є вимогами та іншими ризиками стосовно інвестиційних фірм, визнаних інвестиційних фірм третьої країни і визнаних розрахункових палат і бірж у фінансових зобов'язаннях, підлягали такому ж режиму, як погоджений для вимог до кредитних установ у Статті 4 (7) (i), (9) та (10) Директиви 92/121/ЄЕС.

8. Компетентні органи можуть дозволяти перевищення меж, встановлених у Статті 4 Директиви 92/121/ЄЕС, у залежності від одночасного виконання таких умов:

1. ризик поза портфелем стосовно клієнта або групи клієнтів, про які йдеться, не перевищує межі, встановленої в Директиві 92/121/ЄЕС, обчислені стосовно власних фондів згідно з визначенням у Директиві 89/299/ЄЕС, так що перевищення припадає повністю на портфель;

2. фірма відповідає додатковій вимозі необхідного капіталу для перевищення меж, встановлених у Статті 4 (1) та (2) Директиви 92/121/ЄЕС. Для обчислення цього вибираються ті компоненти сукупних ризиків стосовно клієнта або групи клієнтів, про яких йдеться, на які припадають найвищі вимоги специфічного ризику в Додатку I та/або вимог у Додатку II, сума яких дорівнює розміру перевищення, про яке говориться в 1; якщо перевищення не зберігається довше 10 днів, додаткова вимога необхідного капіталу становить 200% від вимог, про які говориться в попередньому реченні, на ці компоненти.

По 10 днях після виникнення перевищення компоненти перевищення, вибрані в відповідності до вищенаведених критеріїв, вводяться в відповідний рядок у колонці 1 в нижченаведеній таблиці у висхідному порядку вимог у зв'язку зі специфічним ризиком у Додатку I та/або вимог у Додатку II. Тоді установа відповідає додатковій вимозі необхідного капіталу в зв'язку зі специфічним ризиком, яка дорівнює сумі вимог у зв'язку зі специфічним ризиком у Додатку I та/або вимог Додатка II на ці компоненти, помножену на відповідний коефіцієнт у колонці 2;

3. якщо по проминенні 10 або менше днів перевищення не відбувається, ризики за портфелем цінних паперів клієнту або групі пов'язаних клієнтів не повинні перевищувати 500% власних фондів установи;

4. будь-яке перевищення, що збереглося довше за 10 днів, не повинне у сукупності перевищувати 600% власних фондів установи;

5. установи повинні звітувати компетентним органам що три місяці про всі випадки, коли межі, встановлені в Статті 4 (1) та (2) Директиви 92/121/ЄЕС, були перевищені протягом попередніх трьох місяців. У кожному випадку, в якому межі були перевищені, сума перевищення і ім'я відповідного клієнта мають повідомлятись.

9. Компетентні органи встановлюють процедури, про які вони повідомляють Раду і Комісію для довільного ухиляння установ від додаткових вимог необхідного капіталу, яким вони будуть підлягати при перевищенні ризиками меж, встановлених у Статті 4 (1) та (2) Директиви 92/121/ЄЕС, як тільки ті ризики утримуються більше за 10 днів через тимчасову передачу відповідних ризиків на іншу компанію у тій же групі чи ні та/або через проведення штучних операцій для закриття ризику протягом 10 днів і створення нового ризику. Установи підтримують системи, які забезпечують, що будь-яка передача, що має такі наслідки, негайно повідомляється компетентним органам.

10. Компетентні органи можуть дозволяти тим установам, які отримали дозвіл на користування альтернативним визначенням власних фондів за параграфом 2 Додатка V, користування цим визначенням для цілей параграфів 5, 6 та 8 цього Додатка, за умови що від відповідних установ вимагається, крім того, відповідати всім зобов'язанням, викладеним у Статтях 3 та 4 Директиви 92/121/ЄЕС стосовно кредитів в обігу, які виникають поза портфелем з використанням власних фондів згідно з визначенням Директиви 89/299/ЄЕС.

(1) Офіційний журнал, N L222, 14.08.78, с. 11. Директива з останніми змінами за Директивою 90/605/ЄЕС (Офіційний журнал, N L317, 16.11.90, с. 60).

(2) Офіційний журнал, N L372, 31.12.86, с. 1.

1. Кожна позиція в товарах або заснованих на товарах похідних виражається в стандартних одиницях вимірювання. Реальна ціна кожного товару виражається в валюті, в якій установа звітує.

2. Позиції в золоті або похідних золота вважаються залежними від валютного ризику і розглядаються згідно з Додатком III або Додатком VIII, відповідно, для цілей обчислення ринкового ризику.

3. Для цілей цього Додатка позиції, які є суто фінансуванням запасів, можуть виключатися тільки з обчислення товарного ризику.

4. Ризики, пов'язані з відсотковою ставкою і іноземною валютою і не охоплені іншими положенням цього Додатка, включаються в обчислення загального ризику для укладених на біржі боргових зобов'язань і в обчислення ризику, пов'язаного з іноземною валютою.

5. Якщо термін погашення зобов'язання за терміновою угодою при грі на пониження настає раніше за зобов'язання за терміновою угодою при грі на підвищення, установи також захищаються від ризику недостатньої ліквідності, яка може існувати на деяких ринках.

6. Для цілей параграфа 19 перевищення зобов'язань установи за терміновими угодами при грі на підвищення (пониження) над зобов'язаннями за терміновими угодами при грі на пониження (підвищення) у тому ж товарі і ідентичних товарних ф'ючерсах, опціонах і варрантах є її чистою позицією в кожному товарі. Компетентні органи дозволяють розглядати позиції у похідних зобов'язаннях згідно з встановленим у параграфах 8, 9 та 10 як позиції у покладеному в основу товарі.

7. Компетентні органи можуть розглядати нижченаведені позиції як позиції в тому самому товарі:

- позиції в різних підкатегоріях товарів в разі, коли такі підкатегорії можуть поставлятись одне замість одного, та

- позиції в подібних товарах, якщо вони близькі субститути і якщо на період мінімально одного року може бути чітко встановлена мінімальна кореляція 0,9 у зміні ціни.