8. Товарні ф'ючерси і термінові зобов'язання щодо купівлі або продажу окремих товарів включаються в систему вимірювання як уявні суми у стандартних одиницях вимірювання і отримують термін погашення стосовно терміну придатності. Компетентні органи можуть дозволяти, аби вимога щодо необхідного капіталу дорівнювала для укладеного на біржі ф'ючерса маржі, яка вимагається біржею, якщо вони повністю переконані, що вона надає точну міру ризику, пов'язаного з ф'ючерсом і що вона принаймні дорівнює вимозі щодо необхідного капіталу, яка б була отримана з обчислення, проведеного з використанням методу, викладеного в решті цього Додатка, або з застосуванням методу внутрішніх моделей, описаного в Додатку VIII. До 31 грудня 2006 року компетентні органи також можуть дозволяти, аби вимога щодо необхідного капіталу для позабіржового контракту про товарні похідні типу, про який говориться в цьому параграфі, оплаченому через розрахункову палату, визнану ними, дорівнювала маржі, яка вимагається розрахунковою палатою, якщо вони повністю переконані, що вона надає точну міру ризику, пов'язаного з контрактом про похідні і що вона принаймні дорівнює вимозі щодо необхідного капіталу для контракту, про який йдеться, яка отримується з обчислення, проведеного з використанням методу, викладеного в решті цього Додатка, або з застосуванням методу внутрішніх моделей, описаного в Додатку VIII.
9. Обмінні операції з товарами, де однією стороною угоди є фіксована ціна, а другою - поточна ринкова ціна, включаються в спосіб диференціації термінів погашення як серія позицій, які дорівнюють уявному розміру контракту, при цьому кожному платежеві за обмінною операцією відповідає одна позиція, та розміщуються в відповідному місці шкали термінів погашення, наведеній у параграфі 13. Позиції є зобов'язаннями за терміновими угодами при грі на підвищення, якщо установа платить фіксовану ціну і отримує плаваючу ціну, і зобов'язаннями за терміновими угодами при грі на пониження, якщо установа отримує фіксовану ціну і платить плаваючу ціну.
Обмінні операції з товарами, де сторони угоди в різних товарах, повинні показуватися в відповідній графі шкали для застосування способу диференціації термінів зобов'язань.
10. Опціони на товари або на похідні товарів розглядаються, неначе вони є позиціями, рівними за вартістю розміру покладеного в основу товару, до якого відноситься опціон, помноженого на його коефіцієнт дельта для цілей цього Додатка. Останні позиції можуть обчислюватися нетто відносно будь-яких компенсаційних позицій в ідентичному покладеному в основу товарі або похідній товару. Коефіцієнт дельта, який використовується, є коефіцієнтом дельта біржі, про яку йдеться, коефіцієнтом, обчисленим компетентними органами, або, якщо жодного з них немає в розпорядженні, або для позабіржових опціонів - коефіцієнтом, обчисленим самою установою, за умови що компетентні органи переконані, що використана установою модель відповідає їхнім вимогам.
Проте компетентні органи також можуть приписувати, аби установи обчислювали свої коефіцієнти дельта з використанням методики, визначеної компетентними органами.
Компетентні органи вимагають, аби було покриття для всіх інших ризиків, крім ризику коефіцієнта дельта, пов'язаних з товарними опціонами. Компетентні органи можуть дозволяти, аби вимога для проданого загального необхідного капіталу установи через біржу товарного опціона дорівнювала маржі, яка вимагається біржею, якщо вони повністю переконані, що вона надає точну міру ризику, пов'язаного з опціоном, і що вона принаймні дорівнює вимозі необхідного капіталу для опціона, яка отримується з обчислення, проведеного з використанням методу, викладеного в решті цього Додатка, або з застосуванням методу внутрішніх моделей, описаного в Додатку VIII. До 31 грудня 2006 року компетентні органи можуть також дозволяти, аби вимога необхідного капіталу для позабіржового товарного опціона, розрахунок за яким здійснюється визнаною ними розрахунковою палатою, дорівнював маржі, яка вимагається розрахунковою палатою, якщо вони повністю переконані, що вона надає точну міру ризику, пов'язаного з опціоном, і що вона принаймні дорівнює вимозі необхідного капіталу для позабіржового опціона, яка отримується з обчислення, проведеного з використанням методу, викладеного в решті цього Додатка або з застосуванням методу внутрішніх моделей, описаного в Додатку VIII. Крім того, вони можуть дозволяти, аби вимога щодо придбаного укладеного на біржі або позабіржового товарного опціона, була такою ж, як і для товару, покладеного в його основу, за обмеження, що отримана в результаті вимога не перевищує ринкову вартість опціона. Вимога для письмового позабіржового опціона встановлюється у відношенні до товару, покладеного в її основу.
11. Варранти, які стосуються товарів, розглядаються так само, як і товарні опціони згідно з параграфом 10.
12. Особа, яка передає товари або гарантовані права, що стосуються права власності на товари, в угоді про повторний продаж, і особа, яка передає в оренду товари в угоді про оренду товарів, включає такі товари в обчислення своєї вимоги необхідного капіталу згідно з цим Додатком.
(a) Спосіб, заснований на диференціації термінів зобов'язань
13. Установа використовує окрему графу шкали терміну зобов'язань в відповідності до наведеної нижче таблиці для кожного товару. Всі позиції у цьому товарі і всі позиції, які розглядаються як позиції в тому ж товарі згідно з параграфом 7, відносяться до відповідних діапазонів термінів зобов'язань. Фізичні запаси відносяться до першого діапазону термінів.
14. Компетентні органи можуть дозволяти, аби позиції, які є позиціями в одному самому товарі або розглядаються згідно з параграфом 7 як такі, компенсувались і відносились до відповідних діапазонів термінів на основі нетто, для:
- позицій у контрактах, термін яких закінчується в одну дату, та
- позицій у контрактах, термін яких закінчується протягом 10 днів стосовно одне одного, якщо контракти укладені на ринках, які мають щоденні дати поставки.
15. Після цього установи обчислюють суму зобов'язань за терміновими угодами при грі на підвищення і суму зобов'язань за терміновими угодами при грі на пониження в кожному діапазоні термінів зобов'язань. Сума перших (останніх), які відповідають останнім (першим) в даному діапазоні термінів, є компенсованими позиціями в тому діапазоні, у той час як залишок зобов'язань за терміновими угодами при грі на підвищення або пониження є некомпенсованою позицією для того ж діапазону.
16. Та частина некомпенсованої позиції за терміновими угодами при грі на підвищення (пониження) для даного діапазону термінів, якій відповідає некомпенсована позиція за терміновими угодами при грі на пониження (підвищення) для подальшого діапазону термінів, є компенсованою позицією між двома діапазонами термінів. Та частина некомпенсованої позиції за терміновими угодами при грі на підвищення або некомпенсованої позиції за терміновими угодами при грі на пониження, які не можуть мати таких відповідників, є некомпенсованою позицією.
17. Вимога необхідного капіталу для кожного товару обчислюється на основі відповідної градації термінів як сума такого:
(i) суми компенсованих позицій за терміновими угодами при грі на підвищення (пониження), помноженої на норму відхилення, як зазначено в другій колонці таблиці, наведеній у параграфі 13, для кожного діапазону термінів, і на ціну товару при продажу за готівку;
(ii) компенсованої позиції між двома діапазонами термінів для кожного діапазону термінів, в який переноситься некомпенсована позиція, помноженої на 0,6% (норма перенесення) та на ціну товару при продажу за готівку;
(iii) залишкових некомпенсованих позицій, помножених на 15% (норма простої угоди) та на ціну товару при продажу за готівку.
18. Загальна вимога щодо необхідного капіталу для товарного ризику обчислюється як сума вимог необхідного капіталу, обчислених для кожного товару згідно з параграфом 17.
(b) Спрощений спосіб
19. Вимога необхідного капіталу установи для кожного товару обчислюється як сума:
(i) 15% чистої позиції при грі на підвищення або пониження, помноженої на ціну товару при продажу за готівку;
(ii) 3% валової позиції при грі на підвищення плюс при грі на пониження, помноженої на ціну товару при продажу за готівку.
20. Загальна вимога необхідного капіталу для товарного ризику обчислюється для кожного товару згідно з параграфом 19.
Додаток VIII
Внутрішні моделі
(назва додатка VIII із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
1. Компетентні органи можуть в залежності від умов, встановлених у цьому Додатку, дозволяти, аби установи обчислювали свої вимоги необхідного капіталу для ризику позиції, ризику, пов'язаного з іноземною валютою, та/або ризику, пов'язаного з товарами, користуючися своїми власними моделями управління ризиками або сполучаючи їх з методами, описаними в Додатках I, III та VII. У кожному випадку вимагається чітке визнання компетентними органами використання моделей для цілей нагляду за капіталом.
2. Визнання надається, тільки якщо компетентний орган переконаний, що система управління ризиком установи є концептуально правильною і повноцінно втіленою і що, зокрема, відповідає таким нормам якості:
(i) внутрішня модель управління ризиками тісно інтегрована в щоденний процес управління ризиками і слугує основою для звітування про наражання на ризики вищому керівництву установи;
(ii) установа має підрозділ контролю ризику, який є незалежним від підрозділів виробничої діяльності, і звітує безпосередньо вищому керівництву. Підрозділ повинен відповідати за розробку і впровадження системи управління ризиками установи. Вона готує і аналізує щоденні звіти про результати моделі вимірювання ризику і про відповідні заходи до вжиття в межах виробничої діяльності;
(iii) Рада директорів і вище керівництво беруть активну участь у процесі контролю ризиків, щоденні звіти, підготовані підрозділом контролю ризиків, переглядаються рівнем керівництва з достатніми повноваженнями для здійснення як скорочення зобов'язань, взятих на себе окремими торговцями, так і загального ризику для установи;
(iv) установа має достатню кількість працівників, навчених користуванню складними моделями у сферах виробничої діяльності, управління ризиками, аудиту і забезпеченні;
(v) установа має встановлені процедури для моніторингу і забезпечення дотримання документації з внутрішніх методик і контролів стосовно функціонування в цілому системи вимірювання ризиків;
(vi) моделі установи мають підтверджені свідоцтва прийнятної точності при вимірюванні ризиків;
(vii) установа часто проводить сувору програму моделювання надзвичайних обставин, і результати цих тестів перевіряються вищим керівництвом і знаходять відбиток у методиках та межах, що ними встановлюються;
(viii) установа повинна проводити як частину свого регулярного процесу аудиту незалежний перегляд своєї системи вимірювання ризиків. Цей перегляд повинен включати як діяльність виробничих підрозділів, так і самостійного підрозділу контролю ризиків. Принаймні один раз на рік установа повинна проводити перегляд свого процесу управління ризиками в цілому. При перегляді розглядаються:
- адекватність документації системи і процесу управління ризиками та організація підрозділу контролю ризиків,
- включення заходів ринкових ризиків у щоденне управління ризиками і цілісність інформаційної системи управління,
- процес, який використовує установа для затвердження моделей ціноутворення і систем оцінки, використовуваних операторами і адміністративним персоналом,
- обсяг ринкових ризиків, охоплених моделлю вимірювання ризику, і оцінка будь-яких значних змін у процесі вимірювання ризику,
- точність і повнота даних про позиції, точність і відповідність припущень мінливості і кореляції та точність обчислень оцінки і чутливості ризику,
- процес перевірки, що його застосовує установа для оцінки узгодженості, вчасності і надійності джерел даних, застосованих до внутрішніх моделей, включаючи незалежність таких джерел даних та
процес перевірки, яким користується установа для оцінки зворотного порівняння, що проводиться для оцінки точності моделі.
3. Установа веде моніторинг точності і функціонування всієї моделі через здійснення програми зворотного порівняння. При зворотних порівняннях повинні порівнюватись обчислене на підставі власної для установи моделі одноденне значення потенціалу ризику позицій портфеля на кінець робочого дня та зміна вартості портфеля у порівнянні до вартості на кінець наступного робочого дня. Компетентні органи перевіряють здатність установи здійснювати зворотне порівнювання як за дійсними, так і гіпотетичними змінами в вартості портфеля. Зворотне порівнювання за гіпотетичними змінами в вартості портфеля грунтується на порівнянні вартості портфеля на кінець дня і, за припущення незмінності позицій, його вартості на кінець наступного дня. Компетентні органи вимагають від установ вжиття відповідних заходів для покращання їхніх програм зворотного порівняння, якщо вони вважаються недосконалими.
4. З метою обчислення необхідного капіталу для конкретного ризику, пов'язаного з реалізованими через біржу борговими зобов'язаннями і акціями, компетентні органи можуть визнавати використання внутрішньої моделі установи, якщо, крім дотримання установ решти цього Додатка, модель:
- роз'яснює коливання історичної ціни в портфелі,
- відображає концентрацію відносно обсягу і змін у складі портфеля;
- є стійкою відносно несприятливого середовища;
- підтверджується зворотним порівнянням, спрямованим на оцінку точності відображення конкретного ризику. Якщо компетентні органи дозволяють здійснення цього зворотного порівняння на основі відповідних портфелів підпорядкованих цінних паперів, вони повинні вибиратися в послідовний спосіб.
5. Для установ, що використовують внутрішні моделі, не визнані згідно з параграфом 4, обчислюється диференційована вимога необхідного капіталу для конкретного ризику згідно з Додатком I.
6. Для цілей параграфа 10 (ii) результати власного обчислення установи множаться на коефіцієнт, не менший за 3.
7. Коефіцієнт множення збільшується на коефіцієнт збільшення від 0 до 1 згідно з наведеною нижче таблицею в залежності від числа перевищень для останніх 250 робочих днів, отриманих через зворотне порівнювання установи. Компетентні органи вимагають від установ послідовного обчислення перевищень на підставі зворотного порівняння або за дійсними, або за гіпотетичними змінами в вартості портфеля. Перевищенням є одноденна зміна в вартості портфеля, яка перевищує відповідне значення потенціалу ризику, обчислене для того ж одноденного періоду через модель установи. З метою визначення коефіцієнта збільшення число перевищень оцінюється принаймні один раз на квартал.
Компетентні органи в окремих випадках і в зв'язку з винятковою ситуацією можуть відходити від вимоги збільшення коефіцієнта множення на коефіцієнт збільшення згідно з вищенаведеною таблицею, якщо установа переконливо довела компетентним органам, що таке збільшення є невиправданим і модель у своїй основі правильна.
Аби уможливити компетентним органам моніторинг доцільності коефіцієнта збільшення на постійній основі установи негайно повідомляють, в будь-якому разі не пізніше як за п'ять робочих днів, компетентні органи про перевищення, які отримані через їх програму зворотного порівняння і які обумовлюють зростання коефіцієнта збільшення.
8. Якщо модель установи визнається компетентними органами згідно з параграфом 4 для цілей обчислення вимог необхідного капіталу для конкретного ризику, установа збільшує свою вимогу необхідного капіталу, обчислену згідно з параграфами 6, 7 та 10, на поправку в розмірі або:
(i) частки конкретного ризику в значенні потенціалу ризику, яку слід відокремити згідно з вказівками щодо нагляду; або, на вибір установи,
(ii) значення потенціалу ризику портфелів підпорядкованих боргових позицій і акцій, які містять конкретний ризик.
Установи при використанні варіанта (ii) повинні заздалегідь визначити структуру своїх портфелів підпорядкованих позицій і не можуть змінювати її без згоди компетентних органів.
9. Компетентні органи можуть відходити від встановленої в параграфі 8 вимоги додаткового збільшення необхідного капіталу, якщо установа доводить, що, згідно з міжнародними нормами, її модель точно відображає також ризик події і ризик невиконання для своїх біржових боргових позицій і акцій.
10. Кожна установа повинна відповідати вимозі необхідного капіталу, яка відповідає вищому з нижченаведених значень:
(i) її значенню потенціалу ризику за попередній день, виміреному згідно з параметрами, які визначаються в цьому Додатку;
(ii) пересічному значенню щоденних вимірів потенціалу ризику на кожний з попередніх 60 робочих днів, помноженого на коефіцієнт, зазначений у параграфі 6 з поправкою на коефіцієнт, зазначений у параграфі 7.
11. Обчислення потенціалу ризику підлягає таким мінімальним нормам:
(i) принаймні щоденне обчислення потенціалу ризику;
(ii) односторонній інтервал надійності 99%;
(iii) еквівалентний 10 дням період володіння;
(iv) ефективний історичний період спостерігання протягом принаймні одного року за винятком того, коли коротший період спостерігання виправданий значним зростанням мінливості ціни;
(v) оновлення набору даних один раз на три місяці.
12. Компетентні органи вимагають, аби модель точно відображала ризики ціни опціонів або аналогічних до опціонів позицій і аби будь-які інші ризики, не відображені моделлю, адекватно покривалися власними фондами.
13. Компетентні органи вимагають, аби модель вимірювання ризику охоплювала достатню кількість факторів ризику в залежності від рівня активності установи на відповідних ринках. Як мінімум, треба зважати на такі положення:
(i) для ризику, пов'язаного з відсотковою ставкою, система вимірювання ризику включає набір факторів ризику, які відповідають відсотковим ставкам на кожну валюту, у якій установа має балансові чи позабалансові чутливі до ризику позиції. Установа моделює криві доходу з використанням одного з загальноприйнятих способів. Для великих позицій в основних валютах і ринках з ризиком, пов'язаним з відсотковою ставкою, крива доходу ділиться як мінімум на шість сегментів термінів для відображення варіацій мінливості ставок впродовж кривої доходу. Система вимірювання ризику також повинна охоплювати ризик менш, ніж досконало корельованих змін між різними кривими доходу;
(ii) для ризику іноземної валюти система вимірювання ризику включає фактори ризику, які відповідають золоту і окремим іноземним валютам, у яких деноміновані позиції установи;
(iii) для ризику, пов'язаного з акціями, система вимірювання ризику використовує окремий фактор ризику принаймні для кожного з ринків акцій, на яких установа володіє значними позиціями;
(iv) для пов'язаного з товарами ризику система вимірювання ризику використовує окремий фактор ризику принаймні для кожного з товарів, у яких установа володіє значними позиціями. Система вимірювання ризику також повинна охоплювати ризик менш ніж досконало корельованих змін між подібними, але неідентичними товарами і ризик змін у курсі за терміновими угодами, що виникають внаслідок невідповідності термінів. Вона також враховує характеристики ринку, особливо терміни поставок і межі, надані брокерам для продажу позицій.
14. Компетентні органи можуть дозволяти установам користуватися емпіричними кореляціями в межах категорій ризику і через всі категорії ризику, якщо вони переконані, що система установи для вимірювання кореляцій є правильною і впровадженою цілком.