Директива 2003/55/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу, яка скасовує Директиву 98/30/ЄС

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Враховуючи положення Угоди про створення Європейського Співтовариства та, зокрема, Статтю 47(2), Статтю 55 та Статтю 95 Угоди,

Враховуючи пропозиції Європейської Комісії,

Враховуючи висновок Європейського Комітету з економічних та соціальних питань,

Після відповідних консультацій із Комітетом Регіонів,

Діючи у відповідності до процедури, визначеної Статтею 251 Угоди, беручи до уваги, що:

(1) Директива 98/30/ЄС Європейського парламенту та Ради від 22 червня 1998 року стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу суттєво сприяла створенню внутрішнього газового ринку;

(2) досвід впровадження цієї Директиви показує переваги, які можуть бути отримані від внутрішнього газового ринку щодо підвищення ефективності, зниження цін, підвищення рівнів обслуговування та посилення конкурентної боротьби. Однак, значні недоліки та можливості поліпшення функціонування ринку залишаються, зокрема помітна необхідність у конкретних заходах для забезпечення рівних умов гри та зменшення ризиків зловживання домінуючим положенням на ринку та хижацької поведінки, забезпечення недискримінаційних транспортних та розподільчих тарифів шляхом доступу до мережі на основі тарифів, що були опубліковані до їх введення в дію, та забезпечення захисту прав невеликих та незахищених споживачів;

(3) під час засідання у Лісабоні 23 та 24 березня 2000 р. Європейська Рада закликала до швидких заходів для завершення створення внутрішнього ринку у галузях електроенергії та газу, і прискорення лібералізації в цих галузях з метою побудови повноцінного внутрішнього ринку. Європейський Парламент у своїй Резолюції від 6 липня 2000 р. стосовно другого звіту Європейської Комісії щодо стану лібералізації енергетичних ринків запропонував Європейській Комісії прийняти детальний розклад реалізації чітко визначених цілей з метою поступової, але повної лібералізації енергетичного ринку;

(4) свободи, які Угода гарантує європейським громадянам, - вільний рух товарів, свобода у наданні послуг та свобода у їх створенні - можливі тільки в умовах повністю відкритого ринку, який дає можливість всім споживачам вільно вибирати постачальників, та всім постачальникам вільно здійснювати доставки газу своїм споживачам;

(5) очікуване збільшення залежності щодо споживання природного газу, слід розглянути ініціативи та заходи для заохочення взаємних угод, що забезпечують доступ до мереж третіх країн та інтеграції ринку;

(6) головні перешкоди на шляху до створення повноцінного та конкурентного внутрішнього ринку пов'язані, серед іншого, із проблемами доступу до газової мережі, доступу до газових сховищ, проблемами тарифікації, взаємодією між системами та різними ступенями відкритості ринку серед держав-членів;

(7) для створення справжньої конкуренції доступ до газової мережі повинен бути вільним від дискримінації, прозорим та мати справедливу ціну;

(8) для завершення створення внутрішнього газового ринку надзвичайно важливим є забезпечення недискримінаційного доступу до мережі операторів газотранспортних та газорозподільчих систем. Оператор газотранспортної або газорозподільчої системи може складатися із одного або декількох підприємств;

(9) якщо газове підприємство здійснює діяльності, пов'язані із транспортуванням, розподілом, зберіганням або зрідженням природного газу (ЗПГ), та юридично відокремлене від підприємств, що здійснюють діяльності, пов'язані з видобутком та/або постачанням газу, зазначені оператори газотранспортних та газорозподільчих систем можуть бути тим самим підприємством, що є власником відповідної інфраструктури;

(10) для забезпечення недискримінаційного доступу до газової мережі необхідно, щоб газотранспортні та газорозподільчі системи знаходилися під контролем юридично незалежних суб'єктів там, де існують вертикально інтегровані підприємства. Комісія оцінює заходи, що забезпечують однаковий ефект та розроблені державами-учасниками, з метою виконання цієї вимоги і, там, де доцільно, подає пропозиції для внесення змін до цієї Директиви.

Доцільно також, щоб оператори газотранспортних та газорозподільчих систем мали ефективні права у прийнятті рішень стосовно активів, необхідних для підтримки та експлуатації і розвитку мереж, коли згадані активи знаходяться у власності та контролюються вертикально інтегрованими підприємствами.

Однак важливо розрізняти подібне юридичне відокремлення і розподіл власності. Юридичне відокремлення не передбачає зміни права власності на активи, і ніщо не заважає застосуванню подібних або ідентичних умов роботи в межах усього вертикально інтегрованого підприємства. Однак недискримінаційний процес прийняття рішень має бути забезпеченим за допомогою організаційних заходів стосовно незалежності відповідальних осіб, що приймають рішення;

(11) для запобігання накладання непропорційно важкого фінансового та адміністративного тягаря на невеликі розподільчі компанії, держави-члени повинні мати змогу, у разі необхідності, виключати такі компанії від вимог юридичного відокремлення розподільчих компаній;

(12) з метою сприяння укладанню контрактів газовим підприємством, створеним у державі-члені для постачання газу кваліфікованим споживачам в іншій державі-члені, держави-члени та, де це доцільно, національні регулюючі органи працюють над досягненням більш однорідних умов та однакового ступеня кваліфікації для всього внутрішнього ринку;

(13) існування ефективного регулювання, яке здійснюється одним або кількома національними регулюючими органами, є важливим фактором гарантування недискримінаційного доступу до мережі. Держави-члени визначають функції, компетенцію та адміністративні повноваження регулюючих органів. Важливо, що регулюючі органи у державах-членах мають однаковий мінімальний набір компетенцій. Ці органи мають право встановлювати та затверджувати тарифи або принаймні методології, що визначають розрахунок транспортних та розподільчих тарифів і тарифів доступу до потужностей зрідженого природного газу (ЗПГ). Щоб виключити можливість невизначеності та спорів, що потребують великих витрат та багато часу, ці тарифи мають бути опубліковані наперед до їх введення в дію;

(14) Комісія сповістила про свій намір створити Європейську регулятивну групу з питань електроенергії та газу, яка представлятиме прийнятний консультативний механізм для заохочення співробітництва та координації національних регулюючих органів з метою сприяння розвитку внутрішнього ринку електроенергії та газу і підтримки узгодженого застосування в усіх державах-членах положень даної Директиви та Директиви 2003/.../ЕС Європейського Парламенту і Ради... стосовно спільних правил для внутрішнього ринку електроенергії та інструкції (ЄС) N .../2003 Європейського Парламенту та Ради ... стосовно умов доступу до мережі для транскордонного обміну електричною енергією;

(15) для забезпечення ефективного доступу до ринку для всіх учасників ринку, в тому числі нових членів, необхідні недискримінаційні механізми балансування, що відображають витрати. Якщо газовий ринок стає достатньо ліквідним, цього можна досягти шляхом створення прозорих ринкових механізмів для постачання та купівлі газу, що необхідні в межах вимог до балансування. За відсутності такого ліквідного ринку, національні регулюючі органи грають активну роль для забезпечення ситуації, коли врівноважуючі тарифи є недискримінаційними та такими, що відображають витрати. В той же час, передбачаються відповідні стимули, щоб збалансувати надходження та реалізацію газу і не ставити під загрозу стабільність системи;

(16) національні регулюючі органи мають можливість встановлювати та затверджувати тарифи або методології, на яких базується розрахунок тарифів, на основі пропозиції оператора газотранспортної системи, або оператора (операторів) газорозподільчої системи, або оператора системи ЗПГ чи на основі пропозиції, погодженої між даним оператором (операторами) та користувачами цієї мережі. При виконанні таких завдань національні регулюючі органи гарантують, забезпечують, що газотранспортні та газорозподільчі тарифи є недискримінаційними та такими, що відображають витрати, і ці тарифи враховують довгострокові, граничні уникненні витрати на мережу, що пов'язані із регулюючими заходами з боку попиту;

(17) переваги, пов'язані з існуванням внутрішнього ринку, повинна якомога швидше відчути вся галузь торгівлі та промисловості Співтовариства, в тому числі малі та середні підприємства, а також усі громадяни Співтовариства, внаслідок справедливості та конкуренції, і, непрямо, це повинно привести до створення нових робочих місць, завдяки підвищенню ефективності роботи підприємств в умовах внутрішнього ринку;

(18) споживачі газу повинні мати можливість вільно обирати свого постачальника. Однак необхідно дотримуватись принципу поступовості в процесі завершення створення внутрішнього газового ринку разом із встановленням конкретного кінцевого строку, щоб дати можливість сектору промисловості пристосуватись та гарантувати, що адекватні заходи та системи будуть підготовлені для захисту інтересів споживачів, і також гарантувати, що вони отримають справжнє та ефективне право вибирати свого постачальника;

(19) поступове відкриття ринків в напрямку повної конкуренції повинно якомога швидше ліквідувати різниці між державами-членами. Прозорість та впевненість у реалізації цієї Директиви гарантуються:

(20) Директива 98/30/ЄС сприяє доступу до сховищ газу як складової газової системи. Враховуючи досвід, отриманий в процесі імплементації внутрішнього ринку, необхідно вжити додаткових заходів, щоб внести ясність у положення, що регулюють доступ до сховищ газу та допоміжні послуги;

(21) сховища газу є важливими засобами, серед іншого, для реалізації зобов'язань щодо громадського обслуговування, зокрема надійності постачання газу. Це не повинно призводити до порушення конкуренції або дискримінації щодо доступу до засобів зберігання газу;

(22) необхідно вжити додаткових заходів для забезпечення прозорих та недискримінаційних тарифів для доступу до газотранспортних засобів. Такі тарифи мають застосовуватися для всіх користувачів без будь-якої дискримінації. Якщо сховище газу, засоби "ущільнення в трубі" або допоміжні послуги функціонують в умовах достатньо конкурентного ринку, доступ може бути дозволений на основі прозорих та недискримінаційних ринкових механізмів;

(23) надійність постачання, збалансованість пропонування і попиту в окремих державах-членах необхідно контролювати, і відповідний моніторинг повинен супроводжуватися наступним звітом щодо ситуації на рівні Співтовариства з урахуванням потужності з'єднувальних трубопроводів між окремими районами.

Такий моніторинг повинен здійснюватися на достатньо ранньому стані з тим, щоб надати можливість запровадження належних заходів, якщо надійність постачання є під загрозою. Будівництво та підтримка необхідної трубопровідної інфраструктури, в тому числі потужностей з'єднувальних трубопроводів, має сприяти гарантуванню стабільного газопостачання;

(24) держави-члени гарантують, що з урахуванням необхідних вимог до якості, біогаз та газ, отриманий від біомаси, або інші види газу будуть отримувати недискримінаційний доступ до газової системи, за умови, що такий доступ буде постійно задовольняти вимоги відповідних технічних норм та стандартів безпеки. Ці норми та стандарти повинні гарантувати, що подібні гази без будь-яких технічних перешкод можуть бути безпечно введені до та транспортовані по системі природного газу; крім того, дані норми та стандарти повинні визначати хімічні характеристики подібних газів;

(25) довгострокові контракти будуть залишатися важливою складовою газопостачання держав-членів та повинні підтримуватися як можливий вибір для газопостачальних підприємств, за умови, що вони не будуть порушувати цілі цієї Директиви та не будуть суперечити умовам Угоди, в тому числі правилам конкуренції. Тому необхідно їх враховувати під час планування необхідних потужностей газопостачання та транспортування газових підприємств;

(26) для гарантування підтримки високих стандартів громадського обслуговування в Європейському Співтоваристві держави-члени, які вживають всіх заходів для досягнення цілей цієї Директиви, повинні регулярно інформувати про це Комісію. Комісія регулярно публікує звіт з аналізом заходів, вжитих на національному рівні, для реалізації цілей громадського обслуговування та порівняння ефективності цих заходів з метою підготовки рекомендацій стосовно заходів, що мають бути вжиті на національному рівні для досягнення високих стандартів громадського обслуговування.

Держави-члени забезпечують, щоб при підключенні до газової системи споживачі будуть інформовані про свої права щодо постачання їм природного газу зазначеної якості та за справедливими цінами. Заходи, які вживають держави-члени для захисту кінцевих споживачів, можуть відрізнятися в залежності від типу споживачів: побутові споживачі чи малі та середні підприємства;

(27) виконання вимог громадського обслуговування є фундаментальною вимогою цієї Директиви, і тому важливо, щоб спільні мінімальні стандарти, які виконуються усіма державами-членами, були визначені в даній Директиві, що враховує цілі захисту споживачів, надійність постачання, захист довкілля та еквівалентні рівні конкуренції в усіх державах-членах. Важливо, що вимоги громадського обслуговування можуть бути інтерпретовані на національному рівні з урахуванням національних обставин та за умови додержання законів Співтовариства;

(28) заходи, вжиті державами-членами для реалізації цілей соціальної та економічної єдності, можуть включати, зокрема, забезпечення адекватних економічних стимулів, і використання, де це доцільно, всіх національних засобів та засобів Співтовариства. Дані засоби можуть включати механізми для гарантування необхідного інвестування;

(29) залежно від того, наскільки заходи, вжиті державами-членами для виконання зобов'язань стосовно громадського обслуговування, представлять Державну допомогу згідно Статті 87(1) Угоди, дані держави-члени зобов'язані згідно Статті 88(3) Угоди повідомляти Комісію про такі заходи;

(30) оскільки мета запропонованої дії, а саме: створення повноцінного внутрішнього газового ринку, в якому переважає справедлива конкуренція, не може в достатній мірі бути реалізована окремими державами-членами і може, завдяки масштабам та наслідкам дії, краще бути реалізована на рівні Співтовариства, Співтовариство може вживати заходів у відповідності із принципом субсидіарності та відповідності, як визначено в Статті 5 Угоди. Згідно із принципом відповідності, як визначено у згаданій Статті, ця Директива не виходить поза межі того, що необхідно для реалізації даної мети;

(31) в світлі набутого досвіду під час дії Директиви Ради 91/296/ЄЕС від 31 травня 1991 р. стосовно транзиту природного газу через мережі, мають бути вжиті заходи для забезпечення однорідних та недискримінаційних режимів доступу до транспортування газу, в тому числі транскордонних потоків газу між державами-членами. Для забезпечення однорідності при вирішенні питань доступу до газових мереж, а також у випадку транзиту, цю Директиву має бути скасовано без будь-якої шкоди для безперервності контрактів, підписаних відповідно до цієї Директиви. Скасування Директиви 91/296/ЄЕС не порушує підписання довгострокових контрактів в майбутньому;

(32) враховуючи наявний зміст поправок, що вносяться до Директиви 98/30/ЄС, із міркувань ясності та логічного обгрунтування доцільно переробити згадані положення Директиви;

(33) ця Директива поважає основні права та дотримується принципів, визнаних, зокрема, у Хартії основних прав Європейського Союзу;

(34) заходи, необхідні для впровадження цієї Директиви, повинні бути прийняті у відповідності до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 р., де визначаються процедури здійснення повноважень імплементації, що покладені на Комісію,

прийняли цю Директиву:

1. Ця Директива встановлює спільні правила для транспортування, розподілу, постачання та зберігання природного газу. Вона визначає правила, що стосуються організації та функціонування галузі природного газу, виходу на ринок, критеріїв та процедур для надання дозволу на здійснення транспортування, розподілу та зберігання природного газу і роботи систем.

2. Правила, що вставлені цією Директивою для природного газу, в тому числі зрідженого природного газу (ЗПГ), розповсюджуються також на біогаз та газ, отриманий від біомаси, або інші види газу, за умови, що не має технічних перешкод для безпечного введення та транспортування подібних видів газу у системі природного газу.

Для цілей цієї Директиви:

1) "Газове підприємство" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, що здійснює хоча б один із наступних видів діяльності: видобуток, транспортування, розподіл, постачання, купівля або зберігання природного газу, в тому числі ЗПГ, яка несе відповідальність за комерційні, технічні завдання та/або технічне обслуговування у зв'язку із виконанням зазначених видів діяльності, але не є кінцевим споживачем газу;

2) "Система газовивідних трубопроводів" означає будь-який трубопровід або систему трубопроводів, що експлуатується та/або побудовано як частку проекту, пов'язаного із видобутком нафти чи газу, або використовується для подачі природного газу із одного або кількох таких проектів на газопереробний завод або термінал, або кінцевий береговий вантажний термінал;

3) "Транспортування" означає транспортування природного газу з використанням системи трубопроводів високого тиску, за винятком трубопроводів на родовищах, з метою доставки споживачам, але не включаючи постачання;

4) "Оператор газотранспортної системи" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, що здійснює функції транспортування та несе відповідальність за експлуатацію, забезпечення технічного обслуговування та, у разі необхідності, розвиток системи транспортування в даній місцевості, а також, де це доцільно, з'єднувальних трубопроводів з іншими системами і за забезпечення довготривалої спроможності системи задовольняти обгрунтовані потреби щодо транспортування газу;

5) "Розподіл" означає транспортування природного газу з використанням місцевих або регіональних газопровідних мереж з метою його доставки споживачам, але не включаючи постачання;

6) "Оператор газорозподільчої системи" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, що здійснює функції розподілу та несе відповідальність за експлуатацію, забезпечення технічного обслуговування та, у разі необхідності, розвиток розподільчої системи в даній місцевості, а також, де це доцільно, з'єднувальних трубопроводів з іншими системами та за забезпечення довготривалої спроможності системи задовольняти обгрунтовані потреби щодо розподілу газу;

7) "Постачання" означає продаж, в тому числі перепродаж, природного газу (в тому числі ЗПГ) споживачам;

8) "Постачальне підприємство" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, що здійснює функції постачання;

9) "Сховище" означає споруди, що використовуються для накопичення запасів природного газу і знаходиться у власності та/або експлуатується газовим підприємством, в тому числі частина терміналів ЗПГ, що використовується для зберігання, але за винятком частини, що використовується для виробництва ЗПГ та за винятком потужностей, які зарезервовані виключно для операторів газотранспортних систем і необхідні їм для виконання своїх функцій;

10) "Оператор системи зберігання" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, що здійснює функції зберігання та несе відповідальність за експлуатацію сховища;

11) "Термінал ЗПГ" означає термінал, що використовується для зрідження (скраплення) природного газу або ввезення, розвантаження та регазифікації ЗПГ і повинен включати допоміжні послуги та тимчасове сховище для процесу регазифікації і подальшої доставки до системи транспортування, але не повинен включати будь-яку частину терміналів ЗПГ, що використовується для зберігання ЗПГ;

12) "Оператор системи ЗПГ" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, що здійснює функції зрідження природного газу або ввезення, розвантаження та регазифікації ЗПГ і несе відповідальність за експлуатацію терміналу ЗПГ;

13) "Система" означає будь-які транспортні мережі, розподільчі мережі, термінали ЗПГ та/або сховища, що знаходяться у власності та/або експлуатуються газовим підприємством, в тому числі засоби для зберігання в трубопроводі, та підрозділи, що надають допоміжні послуги, і засоби суміжних підприємств, які необхідні для надання доступу до передачі, розподілу та ЗПГ;

14) "Допоміжні послуги" означає всі послуги, що необхідні для доступу до та експлуатації транспортних та/або розподільчих мереж та/або терміналів ЗПГ та/або сховищ, в тому числі засоби для вирівнювання навантаження та перемішування, але за винятком потужностей, які зарезервовані виключно для операторів газотранспортних систем і необхідні їм для виконання своїх функцій;

15) "Зберігання в трубопроводі" означає зберігання газу шляхом його стиснення у газотранспортних та газорозподільчих трубопровідних системах, але за винятком потужностей, які зарезервовані для операторів газотранспортних систем і необхідні їм для виконання своїх функцій;

16) "Об'єднана система" означає декілька систем, що з'єднані між собою;

17) "З'єднувальний трубопровід" означає транспортний газопровід, що перетинає або покриває кордон між державами-членами з єдиною метою об'єднати національні транспортні системи згаданих держав-членів;

18) "Прямий газопровід" означає трубопровід для транспортування природного газу, допоміжний по відношенню до об'єднаної системи;

19) "Інтегроване газове підприємство" означає вертикально або горизонтально інтегроване підприємство;

20) "Вертикально інтегроване підприємство" означає газове підприємство або група підприємств, взаємні відносини яких визначені Статтею 3(3) Положення Ради N 4064/89 від 21 грудня 1989 р. стосовно контролю концентрації підприємств, де відповідне підприємство чи група підприємств здійснює щонайменше одну із функцій транспортування, розподілу, ЗПГ або зберігання і щонайменше одну із функцій видобутку або постачання природного газу;

21) "Горизонтально інтегроване підприємство" означає підприємство, що здійснює принаймні одну із функцій видобутку, транспортування, розподілу, постачання або зберігання природного газу, і діяльність, не пов'язану із газом;

22) "Дочірні підприємства" означає дочірні підприємства відповідно до визначення Статті 41 Сьомої Директиви Ради N 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 р., яка грунтується на основі Статті 44(2)(g) (*) Угоди стосовно консолідованих звітностей та/або дочірніх підприємств в контексті змісту Статті 33(1) згаданого документа та/або підприємств, які належать тим самим акціонерам;

(*) Заголовок Директиви N 83/349/ЄЕС був змінений, щоб врахувати зміну нумерації Статей Угоди про заснування Європейської Спільноти у відповідності до Статті 12 Амстердамської Угоди; оригінальне посилання було на Статтю 54(3)(g).

23) "Користувачі системи" означає будь-які фізичні або юридичні особи, до яких здійснюють постачання або яким здійснюється постачання з боку системи;

24) "Споживачі" означає оптових та кінцевих споживачів природного газу та газові підприємства, то купують природний газ;

25) "Побутові споживачі" означає споживачів, що купують природний газ для свого власного побутового споживання;

26) "Непобутові споживачі" означає споживачів, що купують природний газ, який не призначений для своїх власних побутових потреб;

27) "Кінцеві споживачі" означає споживачів, що купують природний газ для своїх власних потреб;

28) "Кваліфіковані споживачі" означає споживачі, що мають право вільно купувати газ у постачальника, якого вони самі обирають в контексті значення Статті 23 цієї Директиви;

29) "Оптові споживачі" означає будь-яких фізичних або юридичних осіб, відмінні від операторів газотранспортних та газорозподільчих систем, що купують природний газ з метою перепродажу в межах чи поза межами системи, в якій вони створюються;

30) "Довгострокове планування" означає планування обсягів постачання та необхідних транспортних потужностей газових підприємств на довгострокову перспективу з метою задоволення попиту на природний газ в системі, диверсифікації джерел отримання та гарантування поставок газу споживачам;

31) "Новий ринок" означає державу-члена, в якій перша комерційна поставка за першим довгостроковим контрактом на постачання природного газу була здійснена не більше, ніж 10 років тому;

32) "Надійність" означає як надійність постачання природного газу, так і технічну безпеку;

33) "Нова інфраструктура" означає інфраструктуру, будівництво якої ще не завершено на момент введення в силу цієї Директиви.

1. Держави-члени забезпечують, в рамках їх інституційної організації та із дотриманням принципу субсидіарності, щоб, зберігаючи чинність положень пункту 2, регулювання діяльності газових підприємств здійснювалося у відповідності з принципами даної Директиви і мало на меті створення конкурентного, надійного та зберігаючого довкілля ринку природного газу, без дискримінації підприємств в частині їх прав або обов'язків.

2. В повній мірі беручи до уваги відповідні положення Угоди, зокрема її Статті 86, держави-члени можуть покладати на підприємства, що працюють у газовій галузі, виходячи з загальних економічних інтересів, зобов'язання громадського обслуговування, які можуть стосуватися надійності, в тому числі надійності постачання, регулярності, якості та ціни поставок газу і захисту довкілля, в тому числі енергетичної віддачі та охорони клімату. Такі зобов'язання повинні бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними, та такими, що піддаються перевірці; вони повинні гарантувати рівний доступ для всіх газових компаній Європейського Союзу (ЄС) до національних споживачів. Стосовно надійності газопостачання, енергетичної ефективності/управління попитом та з метою виконання цілей охорони довкілля, як зазначено в цьому параграфі, держави-члени можуть запроваджувати механізм довгострокового планування, враховуючи можливе бажання третіх сторін отримати доступ до системи.

3. Держави-члени вживають відповідних заходів для захисту кінцевих споживачів та забезпечення на високому рівні захист споживачів і, зокрема, гарантуватимуть адекватні запобіжні заходи для захисту уразливих споживачів, в тому числі відповідні заходи для допомоги у недопущенні їх відключення. В цьому контексті вони можуть вживати відповідні заходи для захисту споживачів у віддалених районах, які підключені до газової системи. Держави-члени можуть у виняткових випадках призначати постачальника для споживачів, які підключені до газової мережі. Вони забезпечують на високому рівні захист споживачів, зокрема, щодо прозорості стосовно загальних контрактних положень та умов, загальної інформації та механізмів врегулювання спорів. Держави-члени гарантуватимуть, що кваліфікований споживач зможе ефективно перейти до нового постачальника газу. Що стосується принаймні побутових споживачів, ці заходи включатимуть ті, що наведені у Додатку А.

4. Держави-члени запроваджують відповідні заходи для реалізації цілей соціальної та економічної єдності, захисту довкілля, яке може включати боротьбу із змінами клімату, та надійність газопостачання. Такі заходи можуть включати, зокрема, забезпечення адекватних економічних стимулів, використання, де доцільно, всіх існуючих національних засобів та засобів в межах Співтовариства для підтримки та спорудження необхідної інфраструктури мережі, в тому числі з'єднувальних потужностей.

5. Держави-члени можуть прийняти рішення не застосовувати положення Статті 4 в частині розподілу газу за умови, що застосування цих положень може перешкодити, в силу закону або фактично, виконанню зобов'язань, накладених на підприємства природного газу в загальних економічних інтересах, і за умови, що розвиток торгівлі не постраждає настільки, що це суперечитиме інтересам Співтовариства. Інтереси Співтовариства, поміж іншим, передбачають можливість конкуренції на ринку обслуговування кваліфікованих споживачів відповідно до положень цієї Директиви та Статті 86 Угоди.

6. Держави-члени після впровадження цієї Директиви інформують Комісію стосовно всіх заходів, вжитих для виконання зобов'язань громадського обслуговування, в тому числі захист споживачів та довкілля, та їх можливого впливу на національну та міжнародну конкуренцію, незалежно від того, чи вимагають такі заходи часткової відміни положень цієї Директиви. Вони надалі повідомляють Комісію раз на два роки стосовно будь-яких змін подібних заходів, незалежно від того, чи вимагають вони часткової відміни цієї Директиви.

1. У випадках, коли необхідний дозвіл (наприклад, ліцензія, погодження, концесія, згода або затвердження) для будівництва або експлуатації газових об'єктів, держави-члени або будь-який призначений ними компетентний орган надають дозволи на будівництво та/або експлуатацію подібних об'єктів, газопроводів та відповідного обладнання на їх території відповідно до пунктів 2 - 4. Держави-члени або призначені ними компетентні органи можуть також надавати дозволи на аналогічних засадах на постачання природного газу та для оптових споживачів.

2. Якщо держави-члени мають систему дозволів, вони встановлюють об'єктивні та недискримінаційні критерії, яким повинні відповідати підприємства, що подають заявку на отримання дозволу на будівництво та/або експлуатацію газових об'єктів або заявку на отримання дозволу на постачання природного газу. Недискримінаційні критерії та процедури надання дозволів необхідно довести до широкого загалу.

3. Держави-члени гарантують, що причини відмови у наданні дозволу були об'єктивними і недискримінаційними та доводилися до відома заявника. Причини відмови у наданні дозволу направляються до Комісії для ознайомлення. Держави-члени встановлюють процедуру, що дозволяє заявнику подавати апеляцію по факту відмови у наданні дозволу.

4. З метою сприяння розвитку територій, де постачання газу почалося недавно, та загального забезпечення ефективної роботи, не завдаючи шкоди положенням Статті 24, держави-члени можуть відмовити у наданні нових дозволів на будівництво та експлуатацію газорозподільчих мереж у будь-якому регіоні, якщо такі трубопровідні системи вже побудовано або їх будівництво заплановано в даному регіоні, і якщо пропускна спроможність існуючих або запланованих газопроводів повністю не вичерпана.

Держави-члени забезпечують моніторинг проблем надійності постачання. Якщо держави-члени вважають за доцільне, вони можуть делегувати це завдання регулятивним органам, про які йде мова у Статті 25(1). Цей моніторинг, зокрема, охоплює питання балансу попиту та пропозиції на національному ринку, рівень очікуваного майбутнього попиту та наявні поставки, прогнозовані додаткові потужності, що заплановані або знаходяться на стадії будівництва, і якість та рівень технічного обслуговування мереж, а також заходи, направлені на покриття пікових навантажень та компенсацію недовиконання об'ємів постачання одним або кількома постачальниками. Компетентні органи не пізніше 31 липня кожного року публікують звіт, в якому наводяться конкретні дані, отримані в результаті моніторингу згаданих питань, а також будь-які заходи, що були вжиті або заплановані для розв'язання виявлених проблем, та направляють цей звіт до Комісії.

Держави-члени забезпечують визначення технічних критеріїв безпеки, а також розробку та публікацію технічних правил, що визначають мінімальні вимоги до технічного проекту та мінімальні експлуатаційні вимоги стосовно підключення до системи терміналів ЗПГ, сховищ (об'єктів зберігання газу), інших газотранспортних або газорозподільчих систем та прямих газопроводів. Ці технічні правила забезпечують можливість взаємодії систем, є об'єктивними та недискримінаційними. Вони направляються до Комісії відповідно до Статті 8 Директиви Європейського Парламенту та Ради 98/34/ЄС від 22 червня 1998 р., що визначає процедуру надання інформації в галузі технічних стандартів та нормативів і правил стосовно "інформаційних суспільних послуг".

Держави-члени призначають одного чи кількох системних операторів або вимагають, щоб газові підприємства, які володіють засобами транспортування, зберігання або ЗПГ, зробили таке призначення на період, що має визначатися державами-членами із урахуванням ефективності та економічної збалансованості. Держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення діяльності операторів газотранспортної системи, системи зберігання та ЗПГ відповідно до Статей 8 - 10.

1. Кожний оператор газотранспортної системи, системи зберігання газу та/або ЗПГ повинен:

a) експлуатувати, підтримувати та розвивати на економічно вигідних засадах захищені, надійні та ефективні об'єкти транспортування, зберігання та/або ЗПГ з дотриманням вимог до захисту довкілля;

b) не допускати жодної дискримінації окремих користувачів системи або категорій користувачів системи, особливо на користь своїх дочірніх підприємств.

c) надавати будь-якому іншому оператору газотранспортної системи, будь-якому іншому оператору системи зберігання, будь-якому іншому оператору системи ЗПГ та/або будь-якому оператору газорозподільчої системи інформацію, достатню для забезпечення транспортування та зберігання природного газу на засадах, які узгоджуються з безпечною та ефективною експлуатацією об'єднаної системи.

2. Правила, прийняті операторами газотранспортної системи для балансування газотранспортної системи, повинні бути об'єктивними, прозорими та недискримінаційними, в тому числі правила нарахування оплати користувачам системи їх мереж за порушення енергетичного балансу. Положення та умови, в тому числі правила і тарифи, для забезпечення таких послуг операторами газотранспортних систем встановлюються відповідно до методології, яка задовольняє вимоги Статті 25(2), без дискримінації та з відображенням витрат. Ці положення та умови публікуються.

3. Держави-члени можуть вимагати від операторів газотранспортних систем дотримання мінімальних вимог щодо підтримки та розвитку газотранспортної системи, в тому числі з'єднувальних потужностей.

4. Оператори газотранспортних систем закуповують енергію, яку вони споживають для виконання своїх головних функцій, відповідно до прозорих, недискримінаційних та ринкових процедур.

1. Якщо оператор газотранспортної системи є складовою вертикально інтегрованого підприємства, він повинен бути незалежним, принаймні стосовно його юридичної форми, організації та прийняття рішень, по відношенню до інших видів діяльності інтегрованого підприємства, що не пов'язані із транспортуванням газу. Ці правила не повинні означати будь-якого зобов'язання щодо відокремлення прав власності на активи газотранспортної системи від вертикально інтегрованого підприємства.

2. Для забезпечення незалежності оператора газотранспортної системи, про якого йдеться у пункті 1, застосовуються наступні мінімальні критерії:

a) особи, відповідальні за керування оператором газотранспортної системи, не можуть займати посади в підрозділах компанії інтегрованого газового підприємства, які несуть пряму чи непряму відповідальність за поточну експлуатацію потужностей видобутку, розподілу та постачання природного газу;

b) належні заходи мають бути вжиті для урахування професіональних інтересів осіб, відповідальних за керування оператором газотранспортної системи у такий спосіб, що забезпечує їх здатність діяти незалежно;

c) оператор газотранспортної системи має ефективні права щодо прийняття рішень, незалежно від інтегрованого газового підприємства, стосовно активів, які необхідні для експлуатації, підтримки або розвитку мережі. Це не порушує існування відповідних механізмів координації для забезпечення захисту прав економічного та адміністративного контролю материнської компанії стосовно прибутку від активів, що регулюються непрямо в дочірній компанії відповідно до Статті 25(2). Зокрема, це дозволяє материнській компанії затверджувати щорічний фінансовий план або будь-який інший еквівалентний документ оператора газотранспортної системи та встановити глобальні границі для рівнів заборгованості своєї дочірньої компанії. Однак це не дозволяє материнській компанії видавати розпорядження стосовно поточних операцій, а також окремих рішень, пов'язаних із будівництвом або модернізацією транспортних газопроводів, які не перевищують умови затвердженого фінансового плану або будь-якого іншого еквівалентного документа;

d) оператор газотранспортної системи створює відповідну програму виконання, яка визначає заходи, вжиті для забезпечення неможливості дискримінаційної поведінки та забезпечення належного контролю за її дотриманням. Ця програма встановлює конкретні зобов'язання співробітників щодо виконання даної цілі. Щорічний звіт, де розкриваються вжиті заходи, подається особою або органом, який відповідає за моніторинг програми виконання, до регуляторного органу, про який йдеться в Статті 25(1), та опубліковується.

1. Не порушуючи чинності положень Статті 16 або інших передбачених законодавством зобов'язань стосовно розкриття інформації, кожний оператор газотранспортної системи, системи зберігання та/або ЗПГ зберігає конфіденційність інформації, що має комерційну цінність та отримана у зв'язку із здійсненням ним економічної діяльності, та запобігає дискримінаційному розкриттю інформації стосовно його власної діяльності, що може давати комерційні переваги.

2. Оператори газотранспортних систем не повинні, у контексті купівлі або продажу природного газу дочірніми підприємствами, зловживати інформацією, що має комерційну цінність та була отримана від третіх сторін, у зв'язку із наданням або обговоренням умов доступу до системи.

Держави-члени призначають одного чи кількох операторів газорозподільчих систем або вимагають, щоб газові підприємства, які володіють або відповідальні за газорозподільчі системи, зробили таке призначення на період, що має визначатися державами-членами із урахуванням ефективності та економічної збалансованості, та забезпечують, щоб ці оператори діяли відповідно до положень Статей 12 - 14.

1. Кожний оператор газорозподільчої системи здійснює експлуатацію, підтримку та розвиток (на економічно вигідних засадах) захищеної, надійної та ефективної системи, дотримуючись при цьому вимог захисту довкілля.

2. За жодних обставин оператор газорозподільчої системи не допускає дискримінації окремих користувачів системи або категорій користувачів системи, особливо на користь своїх дочірніх підприємств.

3. Кожний оператор газорозподільчої системи надає будь-якому іншому оператору газорозподільчої системи та/або будь-якому оператору газотранспортної системи, та/або іншому оператору системи ЗПГ та/або іншому оператору системи зберігання інформацію, достатню для забезпечення транспортування та зберігання природного газу на засадах, які узгоджуються з безпечною та ефективною експлуатацією об'єднаної системи.

4. Кожний оператор газорозподільчої системи надає користувачам системи інформацію, що необхідна їм для забезпечення ефективного доступу до системи.

5. Якщо оператори газорозподільчих систем є відповідальними за балансування газорозподільчої системи, правила, прийняті ними для досягнення цієї цілі, є об'єктивними, прозорими та недискримінаційними, в тому числі правила нарахування оплати користувачам системи за порушення енергетичного балансу. Положення та умови, в тому числі правила і тарифи, для забезпечення таких послуг системними операторами встановлюються відповідно до методології, яка задовольняє вимоги Статті 25(2), без дискримінації та із відображанням витрат. Дані положення та умови мають бути опубліковані.

1. Якщо оператор газорозподільчої системи є складовою вертикально інтегрованого підприємства, він повинен бути незалежним, принаймні стосовно його юридичної форми, організації та прийняття рішень, відносно інших видів діяльності інтегрованого підприємства, що не пов'язані із розподілом газу. Ці правила не повинні означати будь-якого зобов'язання щодо відокремлення прав власності на активи газорозподільчої системи від вертикально інтегрованого підприємства.

2. Крім вимог пункту 1, де мова йде про оператора газорозподільчої системи, що є складовою частиною вертикально інтегрованого підприємства, такий оператор повинен бути незалежним щодо його організації та прийняття рішень від інших видів діяльності, що не пов'язані з розподілом газу. Для забезпечення такої незалежності, повинні застосовуватися наступні мінімальні критерії:

a) особи, відповідальні за керування оператором газорозподільчої системи, не можуть займати посади в підрозділах компанії інтегрованого газового підприємства, які несуть пряму чи непряму відповідальність за поточну експлуатацію потужностей видобутку, транспортування та постачання природного газу;

b) належні заходи мають бути вжиті для забезпечення урахування професіональних інтересів осіб, відповідальних за керування оператором газорозподільчої системи, у такий спосіб, що забезпечує їх здатність діяти незалежно;

c) оператор газорозподільчої системи має ефективні права щодо прийняття рішень, незалежно від інтегрованого газового підприємства, стосовно активів, які необхідні для експлуатації, підтримки або розвитку мережі. Це не порушує існування відповідних механізмів координації для забезпечення захисту прав економічного та адміністративного контролю материнської компанії стосовно прибутку від активів, що регулюються непрямо в дочірній компанії відповідно до Статті 25(2). Зокрема, це дозволяє материнській компанії затверджувати щорічний фінансовий план або будь-який інший еквівалентний документ оператора газорозподільчої системи та встановлювати глобальні границі для рівнів заборгованості своєї дочірньої компанії. Це не дозволяє материнській компанії віддавати розпорядження стосовно поточних операцій, а також окремих рішень, пов'язаних із будівництвом або модернізацією розподільчих газопроводів, які не перевищують умови затвердженого фінансового плану або будь-якого іншого еквівалентного документа;

d) оператор газорозподільчої системи створює відповідну програму виконання, яка визначає заходи, вжиті для забезпечення неможливості дискримінаційної поведінки та забезпечення належного контролю за її дотриманням. Ця програма визначає конкретні зобов'язання співробітників щодо виконання даної цілі. Щорічний звіт, де розкриваються вжиті заходи, подається особою або органом, який відповідає за моніторинг програми виконання, до регуляторного органу, згаданого в Статті 25(1), та опубліковується.

Держави-члени можуть вирішити не застосовувати пункти 1 та 2 до інтегрованих газових підприємств, що обслуговують менше 100000 підключених споживачів.

1. Не порушуючи чинності положень Статті 16 або інших передбачених законодавством зобов'язань стосовно розкриття інформації, кожний оператор газорозподільчої системи зберігає конфіденційність інформації, що має комерційну цінність та отримана у зв'язку із здійсненням ним економічної діяльності, та запобігає дискримінаційному розкриттю інформації стосовно його власної діяльності, що може давати комерційні переваги.

2. Оператори газорозподільчих систем не повинні, у контексті купівлі або продажу природного газу дочірніми підприємствами, зловживати інформацією, що має комерційну цінність та була отримана від третіх сторін, у зв'язку із наданням або обговоренням умов доступу до системи.

Правила, що викладені у Статті 9(1) та Статті 13(1), не заважають роботі об'єднаного оператора газотранспортної системи, ЗПГ, систем зберігання та розподілу газу, який є незалежним (щодо його юридичної форми, організації та прийняття рішень) від інших видів діяльності, що не пов'язані із роботою систем транспортування газу, ЗПГ, зберігання та розподілу газу, та який задовольняє вимоги, визначені в пунктах (a) - (d). Ці правила не створюють будь-яких зобов'язань щодо відокремлення прав власності на активи об'єднаної системи від вертикально інтегрованого підприємства:

a) особи, що є відповідальними за керування оператором об'єднаної системи, не можуть займати посади в підрозділах компанії інтегрованого газового підприємства, які несуть пряму чи опосередковану відповідальність за поточну експлуатацію потужностей видобутку та постачання природного газу;

b) належні заходи мають бути вжиті для забезпечення урахування професіональних інтересів осіб, відповідальних за керування оператором об'єднаної системи у такий спосіб, що забезпечує їх здатність діяти незалежно;

c) оператор об'єднаної системи має ефективні права щодо прийняття рішень, незалежно від інтегрованого газового підприємства, стосовно активів, які необхідні для експлуатації, підтримки або розвитку мережі. Це не порушує існування відповідних механізмів координації для забезпечення захисту прав економічного та адміністративного контролю материнської компанії стосовно прибутку від активів, що регулюються непрямо в дочірній компаній відповідно до Статті 25(2). Зокрема, це дозволяє материнській компанії затверджувати щорічний фінансовий план або будь-який інший еквівалентний документ оператора об'єднаної системи, та встановлювати глобальні границі для рівнів заборгованості своєї дочірньої компанії. Це не дозволяє материнській компанії віддавати розпорядження щодо поточних операцій, а також окремих рішень, пов'язаних із будівництвом або модернізацією транспортних та розподільчих газопроводів, які не перевищують умови затвердженого фінансового плану або будь-якого іншого еквівалентного документа;

d) оператор об'єднаної системи створює відповідну програму виконання, яка визначає заходи, вжиті для забезпечення неможливості дискримінаційної поведінки та забезпечення належного контролю за її дотриманням. Ця програма визначає конкретні зобов'язання співробітників щодо виконання даної цілі. Щорічний звіт, де розкриваються вжиті заходи, подається особою або органом, який відповідає за моніторинг програми виконання, до регулюючого органу, зазначеного в Статті 25(1), та опубліковується.

1. Держави-члени або призначені ними компетентні органи, в тому числі регулюючі органи, про які йдеться в Статті 25(1), та органи врегулювання спорів, згадані в Статті 20(3), мають право доступу до рахунків газових підприємств відповідно до Статті 17, якщо це необхідно для здійснення їх функцій.

2. Держави-члени та призначені ними компетентні органи, в тому числі регулюючі органи, про які йдеться в Статті 25(1), та органи врегулювання спорів, зберігають конфіденційність інформації, що має комерційну цінність. За відповідних обставин, держави-члени можуть розкривати таку інформацію з метою забезпечення компетентним органам необхідних умов для виконання їх функцій.

1. Держави-члени вживають всіх необхідних заходів для забезпечення ведення газовими підприємствами обліку у відповідності із пунктами 2 - 5 даної Статті. Якщо підприємства отримують вигоди від порушення даного положення відповідно до Статті 28(2) та (4), вони принаймні повинні вести внутрішню звітність відповідно до цієї Статті.

2. Газові підприємства, незалежно від їх системи власності або юридичної форми, складають, подають для проведення аудиту та публікують свої річні звіти відповідно до положень національного законодавства, стосовно щорічних звітів товариств з обмеженою відповідальністю, прийнятих згідно з Четвертою Директивою Ради від 25 липня 1978 року на основі Статті 44(2) (g) (*) Угоди стосовно щорічних звітів певних типів компаній. Підприємства, яких чинне законодавство не зобов'язує публікувати свої річні звіти, тримають примірник річного звіту в правлінні компанії для можливості надання на ознайомлення всім бажаючим.

(*) Заголовок Директиви 78/660/ЄЕС був змінений, щоб врахувати зміну нумерації Статей Угоди про заснування Європейського Співтовариства відповідно до Статті 12 Амстердамської Угоди; оригінальне посилання було на Статтю 54(3)(g).

3. Газові підприємства ведуть свою внутрішню фінансову звітність окремо для кожного виду діяльності з транспортування, розподілу, ЗПГ та зберігання газу так само, як це вимагалось би від них, якби згадані види діяльності здійснювалися би окремими підприємствами, з метою запобігання дискримінації, підтримки підприємства, що не дає прибутку, за рахунок інших прибуткових підприємств, та спотворення конкурентної боротьби. Вони також ведуть звітність, яка може бути консолідованою, для видів діяльності, що не пов'язані із транспортуванням, розподілом, ЗПГ та зберіганням газу. До 1 липня 2007 р. вони ведуть окрему звітність для діяльності з постачання газу кваліфікованим споживачам та для діяльності з постачання газу некваліфікованим споживачам. Доходи від права власності на газотранспортну/газорозподільчу мережу зазначаються у звітності. Де це доцільно, вони ведуть консолідовану звітність для видів діяльності, що не пов'язані з газом. Пакет документів внутрішньої звітності включає балансовий звіт та звіт про доходи та видатки для кожного виду діяльності.

4. Аудит, про який йде мова у пункті 2, зокрема, засвідчує, що зобов'язання не допускати дискримінації та підтримки підприємства, що не дає прибутку, за рахунок прибуткових, згадані у пункті 3, виконується.

5. Підприємства зазначають у своїх внутрішніх документах фінансової звітності облікові принципи, що застосовувалися для розподілу активів та пасивів, видатків та доходів, а також амортизаційних відрахувань, з урахуванням вимог національних правил ведення бухгалтерського обліку, якими вони керуються при підготовці окремої звітності, про яку йшлося у пункті 3. Ці внутрішні принципи можуть бути змінені тільки у виняткових випадках. Подібні зміни повинні бути відкритими та належно обгрунтованими.

6. В примітках до документів щорічної звітності вказуються будь-які операції на певну суму, що здійснюється з дочірніми підприємствами.