Директива 2003/55/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу, яка скасовує Директиву 98/30/ЄС

1. Держави-члени забезпечують впровадження системи доступу третьої сторони до газотранспортної та газорозподільчої системи та терміналів ЗПГ на основі опублікованих тарифів, що справедливі для всіх кваліфікованих споживачів, в тому числі постачальних підприємств, та застосовуються об'єктивно та без жодної дискримінації серед користувачів системи. Держави-члени забезпечують затвердження даних тарифів або методологій, на основі яких вони розраховуються, регулятивним органом, про який йдеться у Статті 25(1), раніше, ніж вони наберуть чинності, а також опублікування даних тарифів та методологій раніше, ніж вони наберуть чинності, якщо тільки згадані методології будуть затверджені.

2. Оператори газотранспортної системи, якщо це необхідно для виконання своїх функцій, в тому числі стосовно транспортування газу через кордон, мають доступ до мережі інших операторів газотранспортної системи.

3. Положення цієї Директиви не заважають підписанню довгострокових контрактів за умови їх відповідності правилам конкурентної боротьби у Співтоваристві.

1. Для організації доступу до газових сховищ та зберігання в трубопроводі, коли це з технічного та/або економічного боку необхідно для забезпечення ефективного доступу до системи з метою постачання споживачам, а також для організації доступу до допоміжних послуг, держави-члени можуть вибрати якусь одну або обидві процедури, про які йдеться в пунктах 3 та 4. Ці процедури необхідно застосовувати на основі об'єктивних, прозорих та недискримінаційних критеріїв.

2. Положення пункту 1 не дійсні для допоміжних послуг та тимчасового зберігання, які відносяться до терміналів ЗПГ та необхідні для процесу регазифікації та подальшої доставки до газотранспортної системи.

3. У випадку, якщо доступ надається на договірних умовах, держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення можливості газовим підприємствам та кваліфікованим споживачам, розташованим в межах або за межами території обслуговування єдиної системи, домовитися про умови доступу до сховищ та зберігання в трубопроводі, коли це з технічного та/або економічного боку необхідно для забезпечення ефективного доступу до системи, а також для організації доступу до інших допоміжних послуг. Сторони зобов'язуються добросовісно домовлятися про умови доступу до сховищ, зберігання в трубопроводі та інших допоміжних послуг.

Договори стосовно доступу до сховищ та зберігання в трубопроводі та інших допоміжних послуг мають обговорюватися з відповідним оператором системи зберігання або відповідними газовими підприємствами. Держави-члени вимагають від операторів систем зберігання газу та газові підприємства публікувати свої основні комерційні умови використання газових сховищ, засобів зберігання в трубопроводі та інших допоміжних послуг протягом перших шести місяців після запровадження цієї Директиви та щорічно в подальшому.

4. У випадку регульованого доступу держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення газовим підприємствам та кваліфікованим споживачам, розташованим в межах або за межами території обслуговування єдиної системи, права доступу до сховищ, засобів зберігання в трубопроводі та інших допоміжних послуг на основі опублікованих тарифів та/або інших умов та зобов'язань щодо використання згаданих сховищ та засобів зберігання в трубопроводі, коли це з технічного та/або економічного боку необхідно для забезпечення ефективного доступу до системи, а також для організації доступу до інших допоміжних послуг. Право доступу для кваліфікованих споживачів може бути надано шляхом дозволу заключати контракти на постачання газу з конкуруючими газовими підприємствами, за винятком власника та/або оператора системи чи дочірнього підприємства.

1. Держави-члени вживають всіх необхідних заходів, щоб газові підприємства та кваліфіковані споживачі, незалежно від місця їх розташування, мали можливість отримати доступ до систем газовивідних трубопроводів, в тому числі структур, що надають технічні послуги по забезпеченню такого доступу, відповідно до даної Статті, за винятком ділянок таких мереж та об'єктів, що використовуються для забезпечення операцій місцевого видобутку на родовищі, де видобування газу. Про вжиті заходи повідомляють Комісію відповідно до положень Статті 33.

2. Доступ, про який йдеться в пункті 1, забезпечується відповідно до процедури, визначеної державою-членом, із застосуванням відповідних законодавчих документів. Держави-члени застосовують принципи справедливого та відкритого доступу, досягаючи створення конкурентного ринку природного газу та уникаючи зловживань домінуючим положенням на ринку, враховуючи надійності та регулярності постачання, наявності вільних потужностей, або потужностей, які можуть бути надані у використання на прийнятних умовах, та захист довкілля. Необхідно враховувати такі аспекти:

a) необхідність відмови у наданні доступу у випадку несумісності технічних характеристик, які не можна подолати на прийнятних умовах;

b) необхідність уникнення труднощів, які не можна подолати на прийнятних умовах та які можуть зашкодити ефективному видобутку вуглеводнів в даний час або в майбутньому, в тому числі на родовищах, що мають граничну рентабельність;

c) необхідність поважати належним чином обгрунтовані потреби власника або оператора мережі газовивідних трубопроводів для транспортування та переробки газу та інтереси всіх інших користувачів мережі газовивідних трубопроводів або відповідних газопереробних структур або структур з технічного обслуговування, чиї інтереси можуть бути порушеними;

d) необхідність застосовувати національне законодавство та адміністративні процедури відповідно до законодавства Співтовариства в частині надання дозволу на видобуток або розробку газовідводу.

3. Держави-члени запроваджують процедури по врегулюванню спорів, в тому числі утворюють відповідні уповноважені органи, незалежні від зацікавлених сторін, щоб забезпечити їм доступ до всієї необхідної інформації, для якнайскорішого врегулювання спорів, пов'язаних із доступом до мереж газовивідних трубопроводів, з урахуванням критеріїв, зазначених в пункті 2, та кількості сторін, які можуть брати участь в проведенні переговорів щодо умов доступу до таких трубопроводів.

4. У випадку виникнення міжнародних спорів, слід застосовувати процедуру по врегулюванню спорів тієї держави-члена, в юрисдикції якої знаходиться мережа газовивідних трубопроводів, що відмовила у наданні доступу. У випадку, коли міжнародні спори виникають стосовно мережі, яка знаходиться в юрисдикції кількох держав-членів, відповідні держави-члени проводять консультації з метою забезпечення послідовності в застосуванні положень цієї Директиви.

1. Газові підприємства можуть відмовити заявнику у наданні доступу, якщо відсутні необхідні потужності, або якщо надання доступу до системи перешкоджатиме їм виконувати покладені на них державні зобов'язання по обслуговуванню споживачів, передбачені статтею 3(2), або з причини серйозних економічних або фінансових труднощів, пов'язаних з виконанням контрактів, що зобов'язують покупця прийняти товар або сплатити неустойку, з урахуванням критеріїв та процедур, передбачених Статтею 27, та альтернативи, вибраної державою-членом відповідно до пункту 1 зазначеної Статті. Причини такої відмови, належним чином обгрунтовані, повідомляються заявникові.

2. Держави-члени можуть вживати заходів, необхідних для забезпечення такої ситуації, коли газові підприємства, що відмовляють у наданні доступу до системи з причин відсутності вільної потужності або відсутності з'єднувального трубопроводу, здійснюватимуть необхідну модернізацію, якщо це вигідно з економічної точки зору, або якщо потенційний споживач погоджується оплатити подібні роботи. Держави-члени вживають таких заходів у випадках, якщо держави-члени застосовують Статтю 4(4).

1. Головні нові газові інфраструктури, тобто з'єднувальні трубопроводи між державами-членами, об'єкти ЗПГ та зберігання газу, можуть, на вимогу, бути звільненими від виконання положень Статей 18, 19, 20 та 25(2), (3) та (4) за наступних умов:

a) інвестиції повинні підвищувати конкурентну боротьбу у галузі газопостачання та підвищувати надійність газопостачання;

b) рівень ризику, пов'язаного із даною інвестицією, є такий, що інвестиція може бути здійснена, тільки за умови надання згаданого виключення;

c) інфраструктура має належати фізичній або юридичній особі, що відокремлена, принаймні в термінах юридичної форми, від системних операторів, в системах яких планується побудова даної інфраструктури;

d) на користувачів такої інфраструктури накладається плата;

e) згадане звільнення не зашкодить конкуренції або ефективному функціонуванню внутрішнього газового ринку або ефективному функціонуванню регульованої системи, до якої підключена дана інфраструктура.

2. Пункт 1 застосовується також до суттєвих збільшень потужності існуючих інфраструктур та змін подібних інфраструктур, що робить можливим розвиток нових джерел постачання газу.

3. a) Регулюючий орган, про який йдеться у Статті 25, може в кожному конкретному випадку прийняти рішення щодо звільнення, згадуваного у пунктах 1 та 2. Однак, держави-члени можуть передбачити, що регулюючі органи мають подавати свою точку зору стосовно вимоги про звільнення до відповідного органу у державі-члені для отримання формального рішення з цього питання. Ця точка зору має бути опублікована разом із прийнятим рішенням.

b) (1) звільнення може охоплювати всю або частини, відповідно, нової інфраструктури, існуючої інфраструктури із значно підвищеною потужністю або модифікації існуючої інфраструктури;

(2) при прийнятті рішення про згоду на звільнення, слід брати до уваги для кожного конкретного випадку необхідність накладання умов стосовно тривалості терміну звільнення та недискримінаційного доступу до з'єднувального трубопроводу;

(3) при прийнятті рішення стосовно умов в даному підпункті, необхідно, зокрема, брати до уваги термін дії контрактів, додаткові потужності, що мають бути побудовані, або зміну існуючих потужностей, крайню дату проекту та національні умови;

c) При наданні згоди на звільнення, відповідний орган влади може приймати рішення стосовно правил та механізмів управління та розподілу потужностей за умови, що це не перешкоджатиме реалізації довгострокових контрактів.

d) Рішення про звільнення, в тому числі будь-які умови, згадані в підпункті b), мають бути належним чином обгрунтовані та опубліковані.

e) У випадку з'єднувального трубопроводу, будь-яке рішення про звільнення повинно прийматися після консультацій з іншими державами-членами або відповідними регулюючими органами.

4) Рішення про звільнення має бути доведено компетентним органом до відома Комісії без затримки разом із важливою інформацією, що відноситься до прийнятого рішення. Ця інформація може бути представлена Комісії у зведеній формі, що дозволить Комісії прийняти добре обгрунтоване рішення.

Зокрема, ця інформація включає:

a) детальні причини, на основі яких регулятивний орган влади або держава-член прийняли рішення про звільнення, в тому числі фінансова інформація, яка виправдовує необхідність звільнення;

b) проведений аналіз впливу прийнятого рішення про звільнення на конкуренцію та ефективність роботи внутрішнього газового ринку;

c) причини, з яких було прийнято рішення про звільнення саме на зазначений період часу та саме певної частини повної потужності газової інфраструктури;

d) якщо звільнення відноситься до з'єднувального трубопроводу, результати консультацій із відповідними державами-членами або регулюючими органами;

e) внесок даної інфраструктури до диверсифікації постачання газу.

Протягом двох місяців після отримання повідомлення, Комісія може попросити, щоб відповідний регулюючий орган або держава-член внесли зміни або відмінили рішення про звільнення. Двомісячний період може бути продовжений ще на один місяць, якщо Комісія потребуватиме додаткову інформацію.

Якщо регулюючий орган або держава-член не виконають такої вимоги протягом чотирьох тижнів, кінцеве рішення приймається відповідно до процедури, про яку йдеться у Статті 30(2).

Комісія зберігає конфіденційність комерційно важливої інформації.

1. Держави-члени забезпечують, щоб кваліфікованими споживачами були:

a) до 1 липня 2004 р. кваліфіковані споживачі згідно з визначенням Статті 18 Директиви 98/30/ЄС. Держави-члени публікують до 31 січня кожного року критерії визначення таких кваліфікованих споживачів;

b) принаймні від 1 липня 2004 р. всі непобутові споживачі;

c) від 1 липня 2007 р. всі споживачі.

2. Для запобігання незбалансованості при відкритті газових ринків:

a) контракти на постачання газу із кваліфікованим споживачем з системи іншої держави-члена не забороняються, якщо даний споживач кваліфікований в обох системах;

b) у випадках, коли операції, описані в пункті a), були відхилені, оскільки споживач був кваліфікований тільки в одній із двох систем, Комісія з урахуванням ситуації на ринку та спільного інтересу може зобов'язати сторону, що відхилила пропозицію, здійснити необхідну поставку газу на вимогу однієї з держав-членів двох систем.

1. Держави-члени вживають всіх необхідних заходів, щоб надати можливість:

a) газовим підприємствам, створеним на їх території, постачати газ кваліфікованим споживачам по прямому газопроводу;

b) будь-якому кваліфікованому споживачу на їх території отримувати поставки газу від газових підприємств по прямому газопроводу.

2. У випадках, якщо для будівництва або експлуатації прямого газопроводу необхідний дозвіл (напр., ліцензія, погодження, концесія, згода або затвердження), держави-члени або призначені ними компетентні органи визначають критерії для надання дозволу на будівництво або експлуатацію прямих газопроводів на їх території. Ці критерії повинні бути об'єктивними, прозорими і недискримінаційними.

3. Держави-члени можуть висунути в якості умови надання дозволу на будівництво прямих газопроводів відмову у доступі до системи на засадах, визначених в Статті 17, або ж початок процедури врегулювання спорів, визначеної в Статті 25.

1. Держави-члени можуть призначати один або кілька компетентних органів, наділених функціями регулюючих органів. Ці органи повинні бути повністю незалежними від інтересів газової галузі. Завдяки застосуванню даної Статті, вони принаймні будуть відповідальними за забезпечення відсутності будь-якої дискримінації, ефективної конкуренції та ефективного функціонування ринку, здійснюючи, зокрема, наступний моніторинг:

a) правил управління та розподілу потужності з'єднувального трубопроводу разом із регулюючим органом або органами тих держав-членів, з якими існують з'єднувальні трубопроводи;

b) будь-яких механізмів для боротьби із перевантаженістю потужностей у національній газовій системі;

c) тривалості часу, необхідного операторам газотранспортної та газорозподільчої системи для здійснення з'єднань та проведення ремонтних робіт;

d) публікації належної інформації операторами газотранспортної та газорозподільчої системи стосовно з'єднувальних газопроводів, використання мережі та розподілу потужностей зацікавленим сторонам з урахуванням необхідності розглядати неповну інформацію як комерційно конфіденційну;

e) ефективного відокремлення звітності у відповідності із Статтею 17 для забезпечення відсутності підтримки підприємств, що не приносить прибутку, за рахунок прибуткових стосовно діяльності, пов'язаної із транспортуванням, розподілом, зберіганням газу, ЗПГ та постачанням газу;

f) умов доступу до сховищ, засобів зберігання в трубопроводі та інших допоміжних послуг відповідно до Статті 19;

g) ступеня виконання своїх завдань операторами газотранспортних та газорозподільчих систем відповідно до Статей 8 та 12;

h) рівня прозорості та конкурентної боротьби.

Компетентні органи, створені відповідно до положень цієї Статті, публікують щорічний звіт про результати свого моніторингу, посилання на який наведено в пунктах a) - h).

2. Регулюючі органи несуть відповідальність за визначення або затвердження до їх введення в дію принаймні методологій, що використовуються для розрахунку або встановлення положень та умов для:

a) підключення та доступу до національних мереж, в тому числі тарифів на транспортування та розподіл. Ці тарифи або методології дозволять здійснювати необхідні інвестиції в мережі таким чином, щоб вони забезпечувати життєздатність мереж;

b) забезпечення послуг балансування.

3. Незважаючи на положення пункту 2, держави-члени можуть передбачити, щоб регулюючі органи подавали до відповідних компетентних органів держави-члена тарифи для формального прийняття рішень стосовно них або принаймні методології, про які йде мова в цьому пункті, а також про відповідні зміни, про які йдеться у пункті 4. У такому випадку, відповідний орган має право затвердити або відхилити проект рішення, поданий регулюючим органом.

Ці тарифи або методології чи зміни до них публікуються разом із рішенням про формальне прийняття. Будь-яке формальне відхилення проекту рішення також опубліковується із зазначенням обгрунтування такого відхилення.

4. Регулюючі органи мають право, у разі необхідності, вимагати від операторів газотранспортної, ЗПГ та газорозподільчої системи внесення змін в положення та умови, в тому числі тарифів та методологій, згаданих в пунктах 1, 2 та 3, щоб забезпечити їх відповідність та недискримінаційне використання.

5. Будь-яка сторона, що має претензії до оператора газотранспортної, ЗПГ або газорозподільчої системи стосовно питань, про які йдеться у пунктах 1, 2 та 4 та у Статті 19, може направляти свою скаргу до регулюючого органу, який, виконуючи функції органу врегулювання спорів, виносить рішення протягом двох місяців після отримання скарги. Цей період може бути подовжений на два місяці, якщо регулюючі органи потребуватимуть додаткової інформації. Даний період може бути подовжений за погодженням із позивачем. Таке рішення матиме зобов'язуючу силу, доки та якщо не буде відмінено при розгляді апеляції.

6. Будь-яка сторона, що має відношення до справи та має право подавати скаргу стосовно рішення по методологіях, прийнятого згідно пунктів 2, 3 або 4, або якщо на регулюючий орган покладено обов'язок проводити консультації стосовно пропонованих методологій, може подати скаргу для перегляду рішення не пізніше, ніж протягом двох місяців або раніше, як передбачено державами-членами, після публікації цього рішення або пропозиції щодо рішення. Така скарга не буде мати ефекту призупинення виконання рішення.

7. Держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення спроможності регулюючих органів виконувати ефективно і швидко свої обов'язки, про які йдеться у пунктах 1 - 5.

8. Держави-члени створюють адекватні та ефективні механізми для регулювання, контролю та забезпечення прозорості з метою запобігання зловживанням монопольним становищем на ринку, зокрема, на шкоду інтересам споживачів, а також попередження грабіжницької поведінки. Ці механізми грунтуються на принципах Угоди, зокрема, положеннях її Статті 82.

9. Держави-члени забезпечують вжиття відповідних заходів, в тому числі адміністративні дії або кримінальне переслідування відповідно до національного законодавства, проти відповідальних фізичних або юридичних осіб, якщо норми конфіденційності, накладені цією Директивою, не виконуються.

10. У випадку міжнародних спорів, регулюючим органом, що приймає рішення, є той регулюючий орган, який має юрисдикцію стосовно системного оператора, що відмовляється дозволити користування або надати доступ до системи.

11. Скарги, які згадуються в пунктах 5 та 6, залишають право на апеляцію згідно законодавства Співтовариства та національного законодавства.

12. Національні регулюючі органи сприяють розвитку внутрішнього ринку та рівним умовам для всіх його учасників шляхом прозорого співробітництва один з одним і з Комісією.

1. У випадку виникнення раптової кризи на енергетичному ринку або загрози здоров'ю чи безпеці людей, безпечній роботі обладнання чи установок або цілісності системи, держава-член може вжити необхідних тимчасових запобіжних заходів.

2. Такі заходи повинні завдати якомога меншої шкоди функціонуванню внутрішнього ринку, а їх масштаб не повинен перевищувати обсягів, необхідних для подолання несподіваних труднощів, що виникли.

3. Відповідна держава-член негайно повідомляє про передбачені заходи інші держави-члени, а також Комісію, яка може вирішити, що відповідна держава-член повинна внести зміни або скасувати заплановані заходи, якщо їх застосування зашкодить конкуренції або негативно позначиться на торгівлі настільки, що суперечитиме спільним інтересам.

1. Якщо газове підприємство стикається або вважає, що може стикнутися, з серйозними економічними та фінансовими труднощами через зобов'язання "прийняти товар або сплатити неустойку", прийняті ним в рамках одного або кількох контрактів на купівлю газу, воно має право направити заявку на часткові відміни застосування положень Статті 18 на адресу відповідної держави-члена або призначеного нею компетентного органу. Заявки необхідно, на розсуд держави-члена, подавати на індивідуальній основі до або після відмови у наданні доступу до системи. Держава-член може також залишити вибір за газовим підприємством, або подавати заявку до, чи після відмови у наданні доступу до системи. Якщо газове підприємство відмовило у наданні доступу, заявку необхідно подати негайно. Заявки супроводжуються повною відповідною інформацією про суть та глибину проблеми, а також про заходи, вжиті газовим підприємством з метою розв'язання проблеми.

Якщо альтернативні рішення виявляються неприйнятними, а також з урахуванням положень пункту 3, держава-член або призначений нею уповноважений орган можуть прийняти рішення про надання права на часткову відміну.

2. Держава-член або призначений нею уповноважений орган, негайно повідомляє Комісію про прийняте нею рішення про часткову відміну, а також надає всю важливу інформацію, пов'язану з частковою відміною. Таку інформацію необхідно подавати до Комісії в узагальненій формі, щоб надати їй можливість прийняти добре обгрунтоване рішення. Протягом восьми тижнів з дня отримання зазначеного повідомлення Комісія може направити пропозицію державі-члену або відповідному призначеному нею уповноваженому органу, внести зміни або скасувати рішення про часткову відміну.

Якщо держава-член або призначений нею компетентний орган не виконає рішення Комісії протягом чотирьох тижнів, остаточне рішення буде прийняте якнайскоріше відповідно до процедури, передбаченої в Статті 30(2).

Комісія повинна забезпечувати захист конфіденційності інформації, що має комерційну цінність.

3. При винесенні рішення про часткову відміну, передбачене в пункті 1, держава-член або призначений нею компетентний орган та Комісія враховують, зокрема, такі критерії:

a) завдання по створенню конкурентного газового ринку;

b) необхідність виконання державних зобов'язань по обслуговуванню та забезпечення надійності постачання;

c) місце газового підприємства на газовому ринку та фактичний рівень розвитку конкуренції на даному ринку;

d) серйозність економічних та фінансових труднощів, з якими стикаються газові підприємства, газотранспортні підприємства або кваліфіковані споживачі;

e) дати підписання та умови контракту або контрактів, що розглядаються, в тому числі, наскільки гнучкими вони є в частині врахування змін, що відбуваються на ринку;

f) заходи, вжиті з метою пошуку шляхів вирішення проблеми;

g) наскільки підприємство могло передбачити, приймаючи на себе зобов'язання "прийняти товар або сплатити неустойку", з урахуванням положень цієї Директиви, що можуть виникнути серйозні труднощі;

h) наскільки система з'єднана з іншими системами та ступінь взаємодії між цими системами;

i) наслідки, які матиме часткова відміна на правильне застосування положень цієї Директиви в частині збалансованого функціонування внутрішнього ринку природного газу.

Рішення на вимогу щодо часткової відміни стосовно контрактів із зобов'язанням "прийняти товар або сплатити неустойку", укладених до дати введення в дію цієї Директиви, не повинне призвести до ситуації, коли знаходження економічно життєздатних альтернативних ринків стає неможливим. Можливі труднощі не можна вважати серйозними, якщо обсяги продажу природного газу не знижуються нижче мінімальних гарантованих рівнів відбору, передбачених у контрактах на купівлю газу на умовах "прийняти товар або сплатити неустойку", або якщо у відповідний контракт на купівлю газу на умовах "прийняти товар або сплатити неустойку", можна внести зміни, або газове підприємство спроможне знайти інші альтернативні ринки.

4. Газові підприємства, яким не було надано право на часткову відміну, про яку йдеться в пункті 1, не повинні відмовляти в наданні доступу до системи через свої зобов'язання "прийняти товар або сплатити неустойку", прийняті в рамках контракту на купівлю газу. Держави-члени забезпечують дотримання відповідних положень Розділу VI, а саме: Статей 18 - 25.

5. Будь-яке рішення про часткову відміну, надане відповідно до попередніх положень, повинне бути добре обгрунтованим. Комісія опубліковує рішення в "Офіційному часописі Європейського Співтовариства".

6. Протягом п'яти років після набуття чинності цією Директивою Комісія представляє звіт про набутий досвід застосування цієї Статті, щоб надати можливість Європейському Парламенту та Раді оцінити, у встановленому порядку, необхідність внесення поправок до неї.

1. Держави-члени, чиї системи безпосередньо не приєднані до об'єднаної системи будь-якої іншої держави-члена і які мають тільки одного головного зовнішнього постачальника, можуть бути звільнені від дотримання положень Статей 4, 9, 23 та/або 24 цієї Директиви. Постачальник, якому належить більше 75% ринку, вважається головним постачальником. Це відступлення від дотримання положень Директиви автоматично втрачає чинність з моменту, коли принаймні одна з цих умов більше не існує. Всі випадки відступлення від дотримання положень Директиви доводяться до відома Комісії.

2. Держава-член, що входить в групу нових (емерджентних) ринків, яка внаслідок впровадження положень цієї Директиви матиме серйозні проблеми, може бути звільнена від дотримання положень Статей 4, 7, 8(1) та (2), 9, 11, 12(5), 13, 17, 18, 23(1) та/або 24 цієї Директиви. Така часткова відміна автоматично втрачає чинність з моменту, коли держава-член більше не входить до категорії нових ринків. Про будь-які такі часткові відміни повідомляють Комісію.

3. З настанням дати закінчення дії часткової відміни, про яку йдеться у пункті 2, визначення кваліфікованих споживачів повинно призвести до відкриття ринку щонайменше на 33% від загального щорічного споживання газу на національному газовому ринку. Ще через два роки після цього, набере чинності Стаття 23(1)(b), і через три роки пізніше - Стаття 23(1)(c). Доки застосовується Стаття 23(1)(b), держава-член, про яку йдеться у пункті 2, може прийняти рішення не застосовувати Статтю 18 щодо допоміжних послуг та тимчасового зберігання газу для процесу регазифікації та його подальшої доставки до газотранспортної системи.

4. Якщо запровадження положень цієї Директиви може викликати значні проблеми на географічно обмеженій території держави-члена, зокрема, в частині розвитку газотранспортної та головної газорозподільчої інфраструктури, і з метою заохочення інвестицій, держава-член може звернутися до Комісії за дозволом про тимчасове звільнення від дотримання положень Статті 4, Статті 7, Статті 8(1) та (2), Статті 9, Статті 11, Статті 12(5), Статті 13, Статті 17, Статті 18, Статті 23(1) та/або Статті 24 цієї Директиви для забезпечення розвитку в даному регіоні.

5. Комісія може дозволити часткову відміну, як зазначено в пункті 4, беручи до уваги, зокрема, наступні критерії:

необхідність здійснення інвестицій в інфраструктуру, економічно невигідних в умовах ринкової конкуренції;

обсяги та періоди окупності необхідних інвестицій;

розміри та рівень розвитку газової системи на відповідній території;

перспективи розвитку відповідного газового ринку;

географічні розміри та особливості зазначеної території або регіону та соціально-економічні і демографічні фактори.

a) Для газової інфраструктури, відмінної від газорозподільчої інфраструктури, тимчасове звільнення може бути надано тільки за умови відсутності газової інфраструктури на даній території, або за умови функціонування системи протягом періоду, меншого 10 років. Тимчасове звільнення від запровадження положень Директиви може бути надане не більше, ніж на 10 років, з часу, коли на дану територію було здійснено першу поставку газу.

b) Для газорозподільчої інфраструктури тимчасове звільнення може бути надано на період, що не перевищує 20 років від дати, коли на дану територію було здійснено першу поставку газу через згадану систему.

6. Люксембург може отримати вигоду від тимчасового звільнення від запровадження положень Статей 8(3) та 9 на період у п'ять років, починаючи з 1 липня 2004 року. Таке тимчасове звільнення повинно бути переглянуто до закінчення п'ятирічного періоду, і будь-яке рішення стосовно поновлення даного звільнення ще на п'ять років буде здійснено у відповідності із процедурою, наведеною у Статті 30(2). Подібне тимчасове звільнення має доводитися до відома Комісії.

7. Комісія інформує держави-члени про застосування положень, передбачених в пункті 4, до прийняття рішення відповідно до пункту 5, з урахуванням вимог дотримання конфіденційності інформації. Це рішення, а також тимчасові звільнення від застосування положень Директиви, передбачені пунктами 1 і 2, підлягають опублікуванню в "Офіційному часописі Європейського Союзу".

8. Греція може частково звільнитися від додержання положень Статей 4, 11, 12, 13, 18, 23 та/або 24 цієї Директиви для географічних територій та періодів часу, зазначених у ліцензіях, виданих нею до 15 березня 2002 року та відповідно до Директиви 98/30/ЄС для розвитку та ексклюзивної експлуатації газорозподільчих мереж на деяких географічних територіях.

Якщо у звіті, передбаченому Статтею 31(3), зроблено висновок, згідно з яким, з урахуванням наявності ефективного доступу до мережі у державі-члені, що створює абсолютно ефективний недискримінаційний та безперешкодний доступ до мережі, Комісія приймає рішення про невідповідність поставленій цілі певних зобов'язань, накладених цією Директивою на підприємства (в тому числі зобов'язань, пов'язаних із юридичним відокремленням операторів газорозподільчих систем), і про можливість цієї держави-члена подавати запит до Комісії для звільнення від дотримання відповідної вимоги.

Держава-член негайно повідомляє Комісію про подібний запит та додає всю важливу інформацію з метою показати, що зроблений у звіті висновок стосовно забезпечення ефективного доступу до мережі залишатиметься в силі і надалі.

Протягом трьох місяців від дати отримання повідомлення про запит, Комісія приймає рішення стосовно даного запиту держави-члена і, якщо це доцільно, подає пропозиції до Європейського Парламенту та Ради для внесення змін до відповідних положень Директиви. Комісія у своїх пропозиціях до внесення змін до цієї Директиви може запропонувати звільнити відповідну державу-члена від дотримання конкретних вимог за умови, що ця держава-член запровадить не менш ефективні відповідні заходи.

1. Комісії допомагає Комітет.

2. У разі посилання на даний пункт, застосовуються положення Статей 3 та 7 Рішення Ради 1999/468/ЄС з урахуванням положень його Статті 8.

3. Комітет приймає свої правила процедури.

1. До кінця першого року після набуття чинності даної Директиви і надалі щорічно, Комісія здійснює моніторинг та аналіз застосування цієї Директиви і направляє загальний звіт про хід її виконання до Європейського Парламенту та Ради. Звіт щонайменше охоплює:

a) набутий досвід та прогрес, досягнутий у створенні завершеного та повноцінного внутрішнього ринку природного газу, і перешкоди, що залишаються, в тому числі аспекти домінування на ринку, концентрації ринку, хижацької або антиконкурентної поведінки;

b) звільнення, надані згідно цієї Директиви, в тому числі запровадження звільнення, обумовленого Статтею 13(2), з метою можливого перегляду мінімальних критеріїв;

c) наскільки успішними були вимоги до відокремлення та тарифікації, викладені в цій Директиві, для забезпечення справедливого та недискримінаційного доступу до газової системи Співтовариства та еквівалентних рівнів конкурентної боротьби, а також економічних та соціальних наслідків і наслідків для довкілля, внаслідок відкриття газового ринку для споживачів;

d) аналіз проблем, пов'язаних із рівнями системних потужностей та надійності постачання природного газу в Співтоваристві, та, зокрема, існуюча та прогнозована збалансованість між попитом та пропонуванням, з урахуванням фізичної потужності для обмінів поставками газу між територіями і розвитку потужностей для зберігання газу (в тому числі питання відповідності ринкового регулювання в цій галузі);

e) особливу увагу буде приділено заходам, що були вжиті державами-членами для покриття пікових навантажень та компенсації недовиконання об'ємів постачання одним або кількома постачальниками;

f) загальна оцінка прогресу, досягнутого у двосторонніх відносинах із третіми країнами, які видобувають та експортують природний газ, в тому числі прогрес у справі ринкової інтеграції, торгівлі та доступу до мереж таких третіх країн;

g) необхідність можливих вимог гармонізації, які пов'язані із положеннями цієї Директиви.

Де доцільно, даний звіт має включати рекомендації та заходи для протидії негативним наслідкам зловживання домінуючим положенням на ринку та концентрації ринку.

2. Один раз на два роки звіт, про який йдеться у пункті 1, повинен також включати аналіз вжитих заходів державами-членами для виконання державних зобов'язань по обслуговуванню споживачів разом із аналізом ефективності згаданих заходів та, зокрема, їх впливу на конкурентну боротьбу на газовому ринку. Там, де доцільно, такий звіт може включати рекомендації щодо запровадження заходів на національному рівні для досягнення високих рівнів громадського обслуговування або заходів для попередження втрати права викупу закладеного майна на ринку.

3. Не пізніше 1 січня 2006 року Комісія направляє до Європейського Парламенту та Ради детальний звіт про досягнуті успіхи на шляху створення внутрішнього газового ринку. Звіт, зокрема, включає:

існування недискримінаційного доступу до мережі;

ефективне регулювання;

розвиток з'єднувальної інфраструктури, умов транзиту та надійність стану поставок у Співтоваристві;

наскільки малі підприємства та побутові споживачі користуються всіма перевагами відкритості ринку, особливо по відношенню до стандартів громадського обслуговування;

наскільки ринки практично відкриті для ефективної конкуренції, в тому числі аспекти зловживання домінуючим положенням на ринку та концентрації ринку;

наскільки споживачі дійсно змінюють постачальників та домовляються про нові тарифи;

динаміка цін, в тому числі постачальні ціни по відношенню до ступеня відкритості ринків;

чи існує ефективний та недискримінаційний доступ третіх сторін до потужностей зберігання газу, коли не з технічних та/або економічних причин необхідно для забезпечення ефективного доступу до системи;

набутий досвід у застосуванні цієї Директиви щодо ефективної незалежності системних операторів у вертикально інтегрованих підприємствах, і чи були розроблені інші заходи, крім функціональної незалежності та відокремлення звітності, які дають ефект, еквівалентний юридичному відокремленню.

Якщо це доцільно, Комісія подає пропозиції до Європейського Парламенту та Ради, зокрема, для гарантування високих стандартів громадського обслуговування. Якщо це доцільно, Комісія подає пропозиції до Європейського Парламенту та Ради, зокрема, для забезпечення повної та ефективної незалежності операторів газорозподільчих систем до 1 липня 2007 року. За необхідності, ці пропозиції згідно до закону про конкуренцію також стосуються заходів для вирішення проблем зловживання домінуючим положенням на ринку, концентрації ринку та хижацької або антиконкурентної поведінки.

1. Директиву 91/296/ЄЕС скасовано з 1 липня 2004 року без будь-якого впливу на контракти, укладені відповідно до Статті 3(1) Директиви 91/296/ЄЕС, які будуть залишатися юридично дійсними та будуть виконуватися згідно положень згаданої Директиви.

2. Директиву 98/30/ЄС скасовано з 1 липня 2004 року без будь-якого впливу на зобов'язання держав-членів стосовно кінцевих строків перенесення та застосування згаданої Директиви. Посилання на скасовану Директиву тлумачаться як посилання на цю Директиву, і мають значення відповідно до таблиці відповідності, що наведена в Додатку Б.

1. Держави-члени вводять в дію закони, положення та адміністративні акти, що забезпечують дотримання положень цієї Директиви, не пізніше 1 липня 2004 року. Про прийняття даних актів вони інформують Комісію.

2. Держави-члени можуть відкласти запровадження Статті 13(1) до 1 липня 2007 року. Така дія ніяк не вплине на необхідність дотримання вимог, викладених у Статті 13(2).

3. Якщо держави-члени вживають таких заходів, вони повинні містити посилання на цю Директиву або ж супроводжуватися відповідним посиланням під час їх офіційної публікації. Методи здійснення такого посилання визначаються державами-членами самостійно.

Ця Директива входить в дію на двадцятий день після її публікації в "Офіційному часописі Європейського Союзу".

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено в Брюсселі,

Не порушуючи правил Співтовариства стосовно захисту прав споживача, зокрема, відповідно до Директиви 97/7/ЄС Європейського Парламенту та Ради та Директиви Ради 93/13/ЄС, заходи, передбачені у Статті 3, повинні забезпечити наступне:

a) споживачі мають право укладати контракт з компанією, що надає послуги газопостачання, де зазначаються такі дані:

особа та адреса постачальника;

послуги, що надаються, запропоновані рівні якості послуг, а також дата початкового підключення;

якщо пропонуються, можливі види технічного обслуговування;

засоби, за допомогою яких можна отримати свіжу інформацію про всі існуючі тарифи та вартість технічного обслуговування;

термін дії контракту, умови для його продовження та припинення послуг за даним контрактом, існування права виходу із договірних зобов'язань;

будь-яка компенсація та умови повернення грошей, які застосовуються тоді, коли рівень якості послуг згідно контракту не забезпечуються;

метод ініціювання процедур для врегулювання спорів відповідно до пункту (c).

Умови повинні бути справедливими та добре відомими наперед. В будь-якому випадку, ця інформація повинна бути надана до укладання або підтвердження контракту. Якщо контракти укладаються через посередників, вищезгадана інформація також має бути надана до підписання контракту;

b) споживачі будуть отримувати адекватні повідомлення про будь-які наміри змінити умови контракту та отримувати інформацію про їх право виходу із договірних зобов'язань за умови відповідного повідомлення. Компанії, що надають послуги, повинні безпосередньо доводити до відома своїх клієнтів інформацію про будь-яке підвищення в оплаті, і робити це завчасно, але не пізніше, ніж один звичайний період нарахування (розрахунків) після введення в силу згаданого підвищення. Держави-члени повинні забезпечити можливість споживачам вийти із контрактів, якщо нові умови, запропоновані компанією, що надає послуги газопостачання, стають для них неприйнятними;

c) споживачі отримуватимуть прозору інформацію про діючі ціни та тарифи і про стандартні положення та умови стосовно доступу до та використання послуг газопостачання;

d) споживачі отримуватимуть пропозиції для широкого вибору методів оплати. Будь-які розбіжності в положеннях та умовах повинні віддзеркалювати витрати постачальнику різних систем оплати. Загальні положення та умови повинні бути справедливими та прозорими. Вони повинні надаватись ясною та зрозумілою мовою. Споживачі мають бути захищеними від несправедливих методів продажу або таких, що вводять в оману;

e) споживачі не повинні щось додатково сплачувати за бажання змінити постачальника;

f) споживачі отримають вигоду від прозорих, простих та недорогих процедур для подання скарг. Подібні процедури повинні дозволити вирішувати спірні питання справедливо та швидко, із забезпеченням, де передбачена гарантія, системи відшкодування та/або компенсації. Вони повинні відповідати, де можливо, принципам, викладеним у Рекомендації Комісії 98/257/ЄС;

g) споживачі, підключені до газової системи, інформуються про їх права згідно із діючим національним законодавством на постачання природного газу зазначеної якості за справедливими цінами.