Витрати
1. Відповідні країни відмовляються від усіх вимог одна до одної щодо відшкодування витрат, пов’язаних із взаємною допомогою, яку вони надають одна одній відповідно до цього доповнення.
Однак якщо стягнення створює певну проблему, пов’язане з дуже великими витратами або стосується організованої злочинності, орган-заявник або запитуваний орган можуть домовитися про компенсацію відповідних заходів, які можуть бути вжиті у такому конкретному випадку.
2. Незважаючи на параграф 1, країна, в якій розташований орган-заявник, залишається відповідальною перед країною, в якій розташований запитуваний орган, за витрати, понесені внаслідок заходів, які визнано необґрунтованими з огляду на суть вимоги або дійсність офіційного документа, виданого органом-заявником.
Уповноважені органи
Країни інформують Комісію про їхні компетентні органи, уповноважені робити чи отримувати запити про допомогу, а також про будь-які подальші зміни до цього переліку.
Комісія надає країнам доступ до отриманої інформації.
Статті 20-22
(Це доповнення не містить статей 20-22)
Прикінцеві положення
Положення цього доповнення не перешкоджають досягненню більшої міри взаємної допомоги між конкретними країнами зараз або в майбутньому за будь-якими угодами чи домовленостями, у тому числі тими, що стосуються сповіщення про судові або інші правові акти.
Статті 24-26
(Це доповнення не містить статей 24-26)
ДОДАТКИ ДО ДОПОВНЕННЯ IV
ДОДАТОК I
ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНІ ПОЛОЖЕННЯ
РОЗДІЛ I
Сфера застосування
1. Цей додаток встановлює детальні правила імплементації доповнення IV.
2. Цей додаток також встановлює детальні правила щодо конвертації та перерахування сум, що стягуються.
РОЗДІЛ II
Загальні положення
Стаття 1a.
1. Орган-заявник може подати запит про допомогу стосовно однієї вимоги або декількох вимог, якщо вони підлягають стягненню з однієї і тієї ж особи.
2. Запит на інформацію, сповіщення, стягнення або заходи забезпечення може стосуватися однієї з таких осіб:
(a) боржника або боржників;
(b) будь-якої особи, яка несе відповідальність за врегулювання вимоги відповідно до чинного законодавства у країні, в якій розташований орган-заявник.
Якщо орган-заявник знає, що третя сторона має активи, що належать одній із осіб, зазначених у попередньому підпараграфі, запит може також стосуватися такої третьої сторони.
3. Якщо запитуваний орган відмовляється опрацьовувати запит про допомогу, він повідомляє орган-заявника про причини відмови, вказуючи відповідне положення статті 4(3) доповнення IV. Таке повідомлення подається запитуваним органом відразу після ухвалення рішення, але у будь-якому разі протягом одного місяця з дати підтвердження отримання запиту.
4. Кожний запит на інформацію, сповіщення, стягнення або заходи забезпечення повинен вказувати, чи подібний запит направлявся будь-якому іншому органу.
РОЗДІЛ III
Запит на інформацію
Запит на інформацію, зазначений у статті 4 доповнення IV, складають у письмовій формі відповідно до зразка у додатку II. Зазначений запит скріплюється офіційним штампом органу-заявника та підписується посадовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.
(Цей додаток не містить статтю 3)
Запитуваний орган підтверджує отримання запиту на інформацію у письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) якнайшвидше та у будь-якому разі не пізніше ніж протягом семи днів з моменту його отримання.
Після отримання запиту запитуваний орган, у відповідному випадку, просить орган-заявника надати додаткову необхідну інформацію. Орган-заявник надає усю необхідну додаткову інформацію, до якої він зазвичай має доступ.
1. Запитуваний орган передає кожен елемент запитуваної інформації органу-заявнику відразу після його отримання.
2. Якщо вся запитувана інформація або її частина не може бути отримана протягом розумного строку, беручи до уваги конкретний випадок, запитуваний орган повідомляє про це орган-заявника з зазначенням причин.
3. У будь-якому разі, наприкінці шести місяців з дати підтвердження отримання запиту запитуваний орган повідомляє орган-заявника про результати розслідування, проведеного ним для отримання запитуваної інформації.
4. З урахуванням інформації, отриманої від запитуваного органу, орган-заявник може направити останньому запит щодо продовження його розслідування. Такий запит оформлюється в письмові формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) протягом двох місяців з моменту отримання повідомлення з результатами розслідування, проведеного запитуваним органом, і розглядається запитуваним органом відповідно до положень, які стосуються первинного запиту.
(Цей додаток не містить статтю 6)
Орган-заявник може у будь-який час відкликати запит на інформацію, який він надіслав запитуваному органу. Рішення про відкликання направляється запитуваному органу в письмовій формі (наприклад, електронною поштою або факсом).
РОЗДІЛ IV
Запит на сповіщення
Запит на сповіщення, зазначений у статті 5 доповнення IV, оформлюється в письмовій формі у двох примірниках за формою, наведеною у додатку III. Зазначений запит скріплюється офіційною печаткою органу-заявника та підписується посадовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.
До запиту, зазначеного у попередньому параграфі, долучаються два примірники офіційного документа або рішення, щодо яких подано запит на сповіщення.
Запит на сповіщення може стосуватися будь-якої фізичної або юридичної особи, яка відповідно до законодавства, чинного в країні, в якій розташований орган-заявник, повинна бути повідомлена про будь-який офіційний документ або рішення, що стосується такої особи.
1. Відразу після отримання запиту на сповіщення запитуваний орган вживає необхідних заходів щодо такого сповіщення відповідно до чинного законодавства країни, в якій він розташований.
У разі необхідності, без обмеження терміну сповіщення, зазначеного у запиті на сповіщення, запитуваний орган просить заявника надати додаткову інформацію.
Орган-заявник надає всю необхідну додаткову інформацію, до якої він зазвичай має доступ.
2. Запитуваний орган повинен інформувати орган-заявника про дату сповіщення якнайшвидше після його направлення шляхом повернення йому одного з примірників його запиту, із належним чином заповненим сертифікатом на зворотній стороні.
РОЗДІЛ V
Запит на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення
1. Запит на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення відповідно до статей 6 і 13 доповнення IV оформлюється письмово за формою, наведеною в додатку IV. Запит повинен включати заяву про виконання умов, визначених у додатку IV щодо ініціювання процедури взаємної допомоги у певній справі, скріплюватися офіційним штампом органу-заявника, та підписуватися посадовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.
2. Офіційний документ, що дозволяє примусове виконання у країні, в якій розташований запитуваний орган, що супроводжує запит, заповнюється органом-заявником або під його відповідальність на підставі первинного офіційного документа, що дозволяє примусове виконання у країні, де розташований орган-заявник.
2a. Офіційний документ може бути виданий щодо декількох вимог, якщо він стосується однієї і тієї ж особи.
Для цілей статей 12-19 всі вимоги, які є предметом одного і того ж самого офіційного документа, що дозволяє примусове виконання, вважаються однією вимогою.
(Цей додаток не містить статтю 12)
1. Орган-заявник зазначає суми за вимогами, що підлягають стягненню, як у валюті країни, в якій він розташований, так і у валюті країни, в якій розташований запитуваний орган.
2. Обмінний курс, що використовується для цілей параграфа 1, є останнім курсом продажу, зафіксованим на найбільш показовому валютному ринку або ринках країни, в якій розташований орган-заявник, на дату підписання запиту на стягнення.
1. Запитуваний орган підтверджує отримання запиту на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення у письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) якнайшвидше та у будь-якому разі не пізніше ніж протягом семи днів з моменту його отримання.
2. Запитуваний орган може попросити орган-заявника надати додаткову інформацію або заповнити офіційний документ, що дозволяє примусове виконання у запитуваній країні, якщо необхідно. Орган-заявник надає усю необхідну додаткову інформацію, до якої він зазвичай має доступ.
1. Якщо протягом розумного строку, з урахуванням конкретного випадку, неможливо повністю або частково здійснити стягнення за вимогами або вжити заходів забезпечення, запитуваний орган повідомляє про це орган-заявника, зазначаючи відповідні причини.
З урахуванням інформації, отриманої від запитуваного органу, орган-заявник може направити останньому запит про продовження процедури, здійсненої ним для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення. Такий запит оформлюється в письмові формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) протягом двох місяців з моменту отримання повідомлення з результатами процедури, здійсненої запитуваним органом для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення, і розглядається запитуваним органом відповідно до положень, які стосуються первинного запиту.
2. Не пізніше ніж наприкінці кожних шести місяців з дати підтвердження отримання запиту запитуваний орган повідомляє орган-заявника про статус опрацювання або результати процедури щодо стягнення або щодо вжиття заходів забезпечення.
3. Якщо закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні практики, чинні у країні, де розташований запитуваний орган, не дозволяють заходи забезпечення або заходи стягнення відповідно до статті 12(2a) доповнення IV, запитуваний орган повідомляє орган-заявника про це якомога швидше та у будь-якому випадку протягом одного місяця з моменту отримання повідомлення, зазначеного у статті 14(1).
Будь-який позов, що оскаржує вимогу або офіційний документ, який дозволяє її примусове виконання, та який подається в країні, в якій розташований орган-заявник, повинен бути повідомлений запитуваному органу в письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) органом-заявником негайно після того, як він був поінформований про такий позов.
1. Якщо запит на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення втрачає підстави у результаті сплати за вимогою, її скасування або з будь-якої іншої причини, орган-заявник негайно інформує запитуваний орган у письмовій формі (наприклад, електронною поштою або факсом), щоб останній міг припинити будь-яке розпочате провадження.
2. Якщо суму за вимогою, яка є предметом запиту на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення, з будь-якої причини змінено, орган-заявник негайно інформує запитуваний орган у письмовій формі (наприклад, електронною поштою або факсом).
Якщо зміна полягає у зменшенні суми за вимогою, запитуваний орган продовжує провадження, яке він розпочав для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення, але таке провадження обмежується несплаченою сумою. Якщо на той момент, коли запитуваний орган одержав повідомлення про зменшення суми за вимогою, початкова сума була вже стягнена ним, але процедура перерахування, зазначена у статті 18, ще не була ініційована, тоді запитуваний орган повинен повернути суму переплати особі, яка має на неї право.
Якщо зміна полягає у збільшенні суми вимоги, орган-заявник якнайшвидше направляє запитуваному органу додатковий запит на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення. Такий додатковий запит, наскільки це можливо, розглядається запитуваним органом одночасно із первинним запитом органу-заявника. Якщо, з урахуванням поточного статусу процедури, об’єднання додаткового запиту та первинного запиту неможливе, запитуваний орган зобов’язаний виконувати лише додатковий запит, якщо він стосується суми, не меншої ніж зазначена згідно зі статтею 7 доповнення IV.
3. Для конвертації зміненої суми за вимогою у валюту країни, в якій розташований запитуваний орган, орган-заявник повинен використовувати обмінний курс, який був використаний у його первинному запиті.
Будь-яка сума, стягнена запитуваним органом, включно з відсотками, нарахованими у відповідних випадках, згідно зі статтею 9(2) доповнення IV, підлягає перерахуванню органу-заявнику у валюті країни, в якій розташований запитуваний орган. Таке перерахування здійснюється протягом одного місяця з дати стягнення.
Однак, якщо заходи стягнення, що застосовуються запитуваним органом, оскаржуються з причини неналежності до компетенції країни, де розташований запитуваний орган, запитуваний орган може утриматись від перерахування будь-яких сум, що відшкодовуються за вимогами, до вирішення спору, якщо одночасно виконанні такі умови:
(a) Запитуваний орган вважає, що результат оскарження ймовірно буде на користь відповідної сторони, та
(b) Орган-заявник не заявив, що він поверне вже перераховані суми, якщо результат оскарження буде на користь відповідної сторони.
Незалежно від будь-яких сум, стягнутих запитуваним органом у формі відсотків згідно зі статтею 9(2) доповнення IV, вимога вважається стягнутою пропорційно стягненню суми, вираженої в національній валюті країни, в якій розташований запитуваний орган, за обмінним курсом згідно зі статтею 13(2).
РОЗДІЛ VI
Загальні та прикінцеві положення
1. Запит на допомогу може бути поданий органом-заявником стосовно однієї вимоги або декількох вимог, якщо вони підлягають стягненню з однієї і тієї ж особи.
2. Інформація, представлена у додатках II, III і IV, може оформлюватися на звичайному папері за допомогою систем опрацювання даних, за умови що роздруковані документи відповідають формату форм, представлених у додатках.
Інформація та інші відомості, передані запитуваним органом органу-заявнику, оформлюються офіційною мовою або однією з офіційних мов країни, в якій розташований запитуваний орган.
ДОДАТКИ II-IV
( Див. текст )
(-1) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних) (OB L 119, 04.05.2016, с. 1).
(-2) Імплементаційне рішення Комісії (ЄС) 2016/578 від 11 квітня 2016 року про встановлення робочої програми розроблення та розгортання електронних систем, передбачених у Митному кодексі Союзу (OB L 99, 15.04.2016, с. 06).
(-3) Рішення Спільного комітету ЄС-ЄАВТ зі спільного транзиту № 1/2008 від 16 червня 2008 року про внесення змін і доповнень до Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року (OB L 274, 15.10.2008, с. 1).
(-4) Директива Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість (OB ЄС L 347, 11.12.2006, с. 1).
(-5) Директива Ради 2008/118/ЄС від 16 грудня 2008 року про загальний режим акцизних зборів та про скасування Директиви 92/12/ЄЕС (OB ЄС L 9, 14.01.2009, с. 12).
(-6) Директива Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість (OB L 347, 11.12.2006, с. 1).
(-7) Директива Ради 2008/118/ЄС від 16 грудня 2008 року про загальний режим акцизних зборів та про скасування Директиви 92/12/ЄЕС (OB L 9, 14.01.2009, с. 12).
(-8) Прізвище та ім’я або найменування компанії.
(-9) Повна адреса.
(-10) Відповідно до Протоколу щодо Ірландії/Північної Ірландії Угоди про вихід Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії з Європейського Союзу та Європейського Співтовариства з атомної енергії, Північну Ірландію слід вважати частиною Європейського Союзу для цілей цієї гарантії. Отже, гарант, що має осідок на митній території Європейського Союзу, повинен зазначити адресу для кореспонденції або призначити агента у Північній Ірландії, якщо там може бути використана гарантія. Однак, якщо гарантія в контексті спільного транзиту є дійсною в Європейському Союзі та у Сполученому Королівстві, єдина адреса для кореспонденції або призначений агент у Сполученому Королівстві може поширюватися на усі частини Сполученого Королівства, включаючи Північну Ірландію.
(-11) Видалити назву/назви держави/держав, на території яких гарантія не може бути використана.
(-12) Покликання на Князівство Андорра та Республіку Сан-Марино застосовується виключно до операцій транзиту Союзом.
(-13) Прізвище та ім’я або назва компанії і повна адреса особи, яка надає гарантію.
(-14) Застосовно щодо інших зборів, що підлягають сплаті у зв’язку з імпортом або експортом товарів, якщо гарантія використовується для поміщення товарів під процедуру транзиту Союзом/спільного транзиту або може бути використана у більш ніж одній державі-члені.
(-15) Внести одну з таких митних операцій:
(a) тимчасове зберігання,
(b) процедура транзиту Союзом/процедура спільного транзиту,
(c) процедура митного складування,
(d) процедура тимчасового ввезення з повним звільненням від імпортних платежів,
(e) процедура переробки на митній території,
(f) процедура кінцевого використання,
(g) випуск для вільного обігу на підставі звичайної митної декларації без відстрочення платежу,
(h) випуск для вільного обігу на підставі звичайної митної декларації з відстроченням платежу,
(i) випуск для вільного обігу на підставі митної декларації, поданої відповідно до статті 166 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 від 9 жовтня 2013 року про встановлення Митного кодексу Союзу,
(j) випуск для вільного обігу на підставі митної декларації, поданої відповідно до статті 182 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 від 9 жовтня 2013 року про встановлення Митного кодексу Союзу,
(k) процедура тимчасового ввезення з частковим звільненням від імпортних платежів,
(l) якщо інше - вказати інший вид операції.
(-16) Якщо законодавство країни не передбачає адресу для кореспонденції, то гарант повинен призначити у такій країні агента, уповноваженого отримувати будь-які повідомлення, що адресовані йому; підтвердження, передбачені у другому підпараграфі, та зобов’язання, передбачені у четвертому підпараграфі пункту 4, повинні дотримуватися. Суди місць, в яких розташовані адреси для кореспонденції гаранта чи його агентів, мають юрисдикцію у спорах щодо цієї гарантії.
(-17) Особа, що підписує документ, зобов’язана, перед своїм підписом, від руки внести таке: "Гарантія на суму..." (сума написана прописом).
(-18) Заповнює орган, який помістив товари під процедуру або в якому вони перебували на тимчасовому зберіганні.
(-19) Прізвище та ім’я або найменування компанії.
(-20) Повна адреса.
(-21) Відповідно до Протоколу щодо Ірландії/Північної Ірландії Угоди про вихід Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії з Європейського Союзу та Європейського Співтовариства з атомної енергії, Північну Ірландію слід вважати частиною Європейського Союзу для цілей цієї гарантії. Отже, гарант, що має осідок на митній території Європейського Союзу, повинен зазначити адресу для кореспонденції або призначити агента у Північній Ірландії, якщо там може бути використана гарантія. Однак, якщо гарантія в контексті спільного транзиту є дійсною в Європейському Союзі та у Сполученому Королівстві, єдина адреса для кореспонденції або призначення агента у Сполученому Королівстві може поширюватися на усі частини Сполученого Королівства, включаючи Північну Ірландію.
(-22) Покликання на Князівство Андорра та Республіку Сан-Марино застосовується виключно до операцій транзиту Союзом.
(-23) Якщо законодавство країни не передбачає адресу для кореспонденції, то гарант повинен призначити у такій країні агента, уповноваженого отримувати будь-які повідомлення, що адресовані йому; підтвердження, передбачені у другому підпараграфі, та зобов’язання, передбачені у четвертому підпараграфі пункту 4, повинні дотримуватися. Суди місць, в яких розташовані адреси для кореспонденції гаранта чи його агентів, мають юрисдикцію у спорах щодо цієї гарантії.
(-24) Перед підписом від руки особи, яка підписує, повинно бути написане таке: "Дійсне як ваучер гарантії";
(-25) Прізвище та ім’я або найменування компанії.
(-26) Повна адреса.
(-27) Відповідно до Протоколу щодо Ірландії/Північної Ірландії Угоди про вихід Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії з Європейського Союзу та Європейського Співтовариства з атомної енергії, Північну Ірландію слід вважати частиною Європейського Союзу для цілей цієї гарантії. Отже, гарант, що має осідок на митній території Європейського Союзу, повинен зазначити адресу для кореспонденції або призначити агента у Північній Ірландії, якщо там може бути використана гарантія. Однак, якщо гарантія в контексті спільного транзиту є дійсною в Європейському Союзі та у Сполученому Королівстві, єдина адреса для кореспонденції або призначення агента у Сполученому Королівстві може поширюватися на усі частини Сполученого Королівства, включаючи Північну Ірландію.
(-28) Видалити назву/назви країни/країн, на території яких гарантія не може бути використана.
(-29) Покликання на Князівство Андорра та Республіку Сан-Марино застосовується виключно до операцій транзиту Союзом.
(-30) Прізвище та ім’я, або найменування компанії, і повна адреса особи, яка надає гарантію.
(-31) Застосовно щодо інших зборів, що підлягають сплаті у зв’язку з імпортом або експортом товарів, якщо гарантія використовується для поміщення товарів під процедуру транзиту Союзом/спільного транзиту або може бути використана у більш ніж одній державі-члені або одній Договірній стороні.
(-32) Видалити те, що не застосовується.
(-33) Процедури, відмінні від спільного транзиту, застосовуються виключно в Союзі.
(-34) Для сум, задекларованих у митній декларації для процедури кінцевого використання.
(-35) Якщо законодавство країни не передбачає адресу для кореспонденції, то гарант повинен призначити у такій країні агента, уповноваженого отримувати будь-які повідомлення, що адресовані йому; підтвердження у другому підпараграфі та зобов’язання у четвертому підпараграфі пункту 4 повинні дотримуватися. Суди місця, в якому розташовані адреси для кореспонденції гаранта чи його агентів, мають юрисдикцію у спорах щодо цієї гарантії.
(-36) Особа, що підписує документ, зобов’язана, перед своїм підписом, від руки внести таке: "Гарантія на суму..." (сума написана прописом).
(*1) Зайве видалити.
(-37) Зазначити точно, чи повідомлення було здійснене адресату особисто або відповідно до іншої процедури.
( Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua )( Оригінальний текст перекладу )