Конвенція про процедуру спільного транзиту

1/8. Підпис/автентифікація

Підпис або інша автентифікація підтвердження митного статусу товарів Союзу.

1/9. Всього товарних одиниць

Всього товарних одиниць задекларованих товарів у відповідному підтвердженні митного статусу товарів Союзу. Товарна одиниця визначається як товари у підтвердженні митного статусу товарів Союзу, для яких є спільними усі дані з атрибутом "Х" з таблиці вимог до даних у розділі III, главі 3, секції I цього додатка.

2/1. Спрощена декларація/попередні документи

У відповідних випадках зазначається покликання на митну декларацію, на основі якої було видане підтвердження митного статусу товарів Союзу.

Якщо надано MRN митної декларації для випуску для вільного обігу, а підтвердження митного статусу товарів Союзу не стосується всіх товарних одиниць митної декларації, зазначаються відповідні номери товарних одиниць у митній декларації.

2/2. Додаткова інформація

Зазначається відповідний код.

2/3. Оформлені документи, сертифікати та авторизації, додаткові покликання

(a) Ідентифікаційний або референтний номер документів Союзу або міжнародних документів, сертифікатів та авторизацій, оформлених на підтвердження статусу, а також додаткові покликання.

Із використанням відповідних кодів зазначаються дані, які вимагаються відповідно до будь-яких особливих застосовних правил, разом із покликанням на документи, оформлених на підтвердження статусу, а також додаткові покликання.

(b) Ідентифікаційний або референтний номер міжнародних документів, сертифікатів та авторизацій, оформлених на підтвердження декларації, а також додаткові покликання.

Якщо застосовно, зазначається номер авторизації авторизованого емітента.

2/5. LRN

Використовується місцевий референтний номер (LRN). Він визначається на національному рівні та присвоюється декларантом за погодженням із компетентними органами для ідентифікації кожного окремого підтвердження статусу.

3/1. Експортер

Зазначається повне ім’я/найменування та адреса відповідної особи.

3/2. Ідентифікаційний номер експортера

Для держав-членів Європейського Союзу - зазначається номер EORI.

Для країн спільного транзиту - зазначається номер EORI в Союзі та ідентифікаційний номер трейдера у країні спільного транзиту. Якщо номер EORI не був наданий, вказується тільки ідентифікаційний номер трейдера в країні спільного транзиту.

3/20. Ідентифікаційний номер представника

Ця інформація вимагається, якщо вона відмінна від Е.Д. 3/43 ("Особа, яка подає запит на ідентифікаційний номер підтвердження митного статусу товарів Союзу").

Для держав-членів Європейського Союзу - зазначається номер EORI.

Для країн спільного транзиту - зазначається номер EORI в Союзі й ідентифікаційний номер трейдера у країні спільного транзиту. Якщо номер EORI не був наданий, вказується тільки ідентифікаційний номер трейдера в країні спільного транзиту.

3/21. Код статусу представника

Зазначається відповідний код, що відображає статус представника.

3/43. Особа, яка подає запит на ідентифікаційний номер підтвердження митного статусу товарів Союзу

Для держав-членів Європейського Союзу - зазначається номер EORI.

Для країн спільного транзиту - зазначається номер EORI в Союзі й ідентифікаційний номер трейдера у країні спільного транзиту. Якщо номер EORI не був наданий, вказується тільки ідентифікаційний номер трейдера в країні спільного транзиту.

5/4. Дата декларації

Дата, в яку відповідне підтвердження статусу було видане та, у відповідних випадках, підписане або автентифіковане в інший спосіб.

5/5. Місце декларації

Місце, в якому відповідне підтвердження статусу було видане.

5/28. Необхідний строк дії підтвердження

Вказується запитуваний строк дії підтвердження митного статусу товарів Союзу, виражений у днях.

6/1. Маса нетто (кг)

Зазначається маса нетто, виражена в кілограмах, для кожної товарної одиниці. Маса нетто - це маса товарів без паковання.

Якщо маса нетто перевищує 1 кг та містить дробову частину одиниці виміру (кг), вона може бути округлена таким чином:

- від 0,001 до 0,499: округлюється в бік зменшення до найближчого цілого кілограма,

- від 0,5 до 0,999: округлюється в бік збільшення до найближчого цілого кілограма.

Маса нетто менша ніж 1 кг зазначається як "0", після якої вказуються до 6 десяткових знаків, відкидаючи всі "0" у кінці числа (напр., 0,123 - для паковання масою 123 грами, 0,00304 - для паковання масою 3 грами і 40 міліграмів, або 0,000654 - для паковання масою 654 міліграми).

6/5. Маса брутто (кг)

Маса брутто - це вага товарів, включаючи паковання, але не включаючи обладнання перевізника.

Якщо маса брутто перевищує 1 кг та містить дробову частину одиниці виміру (кг), вона може бути округлена таким чином:

- від 0,001 до 0,499: округлюється в бік зменшення до найближчого цілого кілограма,

- від 0,5 до 0,999: округлюється в бік збільшення до найближчого цілого кілограма.

Маса брутто менша ніж 1 кг зазначається як "0", після якої вказуються до 6 десяткових знаків, відкидаючи всі "0" у кінці числа (напр., 0,123 - для паковання масою 123 грами, 0,00304 - для паковання масою 3 грами і 40 міліграмів, або 0,000654 - для паковання масою 654 міліграми).

Якщо можливо, економічний оператор може зазначити таку масу на рівні товарних одиниць.

6/8. Опис товарів

Зазначається звичайний торговий опис. Якщо необхідно надати код товару, опис повинен бути достатньо точним, щоб дати змогу класифікувати товари.

6/9. Тип паковання

Зазначається код, який означає тип паковання.

6/10. Кількість паковань

Загальна кількість паковань на основі найменшої одиниці зовнішнього паковання. Це кількість окремих товарних одиниць, запакованих таким чином, що їх неможливо розділити без попереднього розпакування, або кількість штук, якщо товари не запаковані.

Ця інформація не надається, якщо товари є навалювальним вантажем.

6/11. Вантажні марковання

Опис у довільній формі марковань та кількості транспортних одиниць або паковань.

6/14. Код товару - код Комбінованої номенклатури

Зазначається код товару, що складається щонайменше із шести цифр Гармонізованої системи опису та кодування товарів. Код товару може бути розширений до восьми цифр для національного використання.

7/2. Контейнер

Зазначається передбачувана ситуація при перетині кордону Договірної сторони на основі інформації, наявної на момент подання запиту на підтвердження, із використанням відповідного коду.

7/10. Ідентифікаційний номер контейнера

Марковання (літери та/або цифри), які ідентифікують транспортний контейнер.

Для видів транспорту, відмінних від повітряного транспорту, контейнер - це спеціальний ящик для перевезення вантажів, зміцнений і такий, який можна штабелювати та переміщувати горизонтально або вертикально.

Для повітряного транспорту, контейнери - це спеціальні ящики для перевезення вантажів, зміцнені та які можна переміщувати горизонтально або вертикально.

У контексті цього елемента даних знімні кузови і напівпричепи, які використовуються для автомобільного та залізничного транспорту, вважаються контейнерами.

Якщо застосовно, для контейнерів, на які поширюється стандарт ISO 6346, додатково до ідентифікаційного номера контейнера вказується ідентифікатор (умовне позначення), присвоєний Міжнародним бюро контейнерів та інтермодального транспорту (BIC).

Для змінних корпусів і напівпричепів використовується код ILU (інтермодальні вантажні одиниці), запроваджений згідно з Європейським стандартом EN 13044.

Цей додаток застосовується із дати запровадження системи PoUS, зазначеної у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578.

1. Формати, коди та, у відповідних випадках, структура елементів даних, включені до цього додатка, застосовуються щодо вимог до даних у підтвердженні митного статусу товарів Союзу, визначених у розділі III додатка B2a.

2. Формати, коди та, у відповідних випадках, структура елементів даних, визначені у цьому додатку, застосовуються до підтвердження митного статусу товарів Союзу у паперовій формі.

3. Розділ II цього додатка включає формати елементів даних.

4. Коли інформація у підтвердженні митного статусу товарів Союзу, визначена в розділі III додатка B2a, набуває форми кодів, застосовується перелік кодів, передбачений у розділі III цього додатка.

5. Термін "тип/довжина" в поясненні атрибута вказує на вимоги до типу даних та довжини даних. Коди для типів даних:

a літерний

n цифровий

an літерно-цифровий

Число, що слідує за кодом, вказує на допустиму довжину даних. Застосовується таке.

Додаткові дві крапки перед індикатором довжини означають, що дані не мають фіксованої довжини, але можуть мати кількість символів не більшу, ніж вказано індикатором довжини. Кома у довжині даних означає, що атрибут може містити десяткові знаки, символ перед комою вказує на загальну довжину атрибута, а символ після коми позначає максимальну кількість знаків після коми.

Приклади довжини полів та форматів:

6. Кардинальність на рівні заголовка, включена до таблиці в розділі II цього додатка, вказує, скільки разів елемент даних може бути використаний на рівні заголовка в підтвердженні митного статусу товарів Союзу.

7. Кардинальність на рівні товарних одиниць, включена до таблиці в розділі II цього додатка, вказує, скільки разів елемент даних може бути повторно використаний щодо відповідної товарної одиниці в підтвердженні митного статусу товарів Союзу.

Цей розділ містить коди, які слід використовувати у стандартних підтвердженнях митного статусу товарів Союзу в паперовій формі.

1/3. Тип підтвердження митного статусу

Коди, які слід використовувати у контексті документів T2L

T2L Підтвердження, що встановлює митний статус товарів Союзу

T2LF Підтвердження, що встановлює митний статус товарів Союзу, які відправляються до спеціальних фіскальних територій, з таких територій або між такими територіями.

T2LSM Підтвердження, що встановлює статус товарів із місцем призначення у Сан-Марино на застосування статті 2 Рішення Комітету зі співпраці ЄЕС-Сан-Марино 4/92 від 22 грудня 1992 року.

2/1. Спрощена декларація/попередні документи

Цей елемент даних складається із літерно-цифрових кодів.

Кожен код містить три складові. Перша складова (an..3), яка складається із комбінації цифр та/або літер, слугує для ідентифікації типу документа. Друга складова (an..35) представляє дані, потрібні для визначення такого документа, це або його ідентифікаційний номер, або інше покликання, яке дозволяє його визначити. Третя складова (an..5) використовується для того, щоб ідентифікувати, на яку саме товарну одиницю з попереднього документа надається покликання.

Якщо подається митна декларація у паперовій формі, три складові розділяють рисками (-).

1. Перша складова (an..3):

Обирається скорочення для документа з "переліку скорочень для документів" нижче.

Перелік скорочень для документів

(цифрові коди, взяті з Довідників ООН 2014b для електронного обміну даними для управління, торгівлі та транспорту: Перелік кодів для елемента даних 1001, назва документа/повідомлення, кодовано.)

2. Друга складова (an..35)

Тут зазначається ідентифікаційний номер або інше покликання, яке дозволяє визначити документ.

3. Третя складова (an..5):

"Номер товарної" одиниці відповідних товарів, зазначений у Е.Д. 1/6. "Номер товарної одиниці" у попередньому документі.

2/2. Додаткова інформація

П’ятизначний цифровий код використовується, щоб закодувати додаткову інформацію митного характеру. Цей код вноситься після додаткової інформації, окрім випадків, коли законодавство Договірних сторін передбачає використання коду замість тексту.

2/3. Оформлені документи, сертифікати та авторизації, додаткові покликання

(a) Документи Договірних сторін або міжнародні документи, сертифікати та авторизації, оформлені з метою підтвердження митного статусу товарів Союзу, а також додаткові покликання повинні вноситися у формі коду, визначеного в розділі II, разом із ідентифікаційним номером або іншим покликанням, яке дозволяє визначити документ. Перелік документів, сертифікатів та авторизацій, а також додаткових покликань і їхніх відповідних кодів можна знайти у базі даних TARIC.

(b) Національні документи, сертифікати та авторизації, оформлені для підтвердження доказу митного статусу товарів Союзу, а також додаткові покликання повинні вноситися у формі коду, визначеного в розділі II, можливо, разом із ідентифікаційним номером або іншим покликанням, яке дозволяє визначити документ. Чотири знаки представляють коди на основі власної класифікації такої країни.

3/2. Код статусу представника

Вноситься один із таких кодів (n1) перед повним іменем/найменуванням та адресою для визначення статусу представника:

2. Представник - пряме представництво (митний представник діє від імені та за дорученням іншої особи)

3. Представник - непряме представництво (митний представник діє від свого імені, але за дорученням іншої особи)

Якщо цей елемент даних надрукований на паперовому документі, його вказують у квадратних дужках (Напр.: [2] або [3]).

7/2. Контейнер

0. Товари, що транспортуються не в контейнерах

1. Товари, що транспортуються в контейнерах.

Якщо не передбачено інше, цей додаток застосовується із дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578.

1. Терміни та означення

Відвантажувальна специфікація, зазначена у статті 7 доповнення III, означає документ, який має характеристики, описані у цьому додатку.

2. Форма відвантажувальної специфікації

2.1. Як відвантажувальна специфікація може використовуватися тільки лицьова сторона форми.

2.2. Особливості відвантажувальної специфікації:

(a) заголовок "відвантажувальна специфікація";

(b) графа розміром 70 на 55 міліметрів, розділена на верхню частину, розміром 70 на 15 міліметрів, і нижню - 70 на 40 міліметрів;

(c) колонки із такими заголовками у такому порядку:

- порядковий номер,

- марковання, номери, кількість і вид паковання; опис товарів,

- країна відправлення/експорту,

- маса брутто у кілограмах,

- для службових відміток.

Користувачі можуть змінювати ширину колонок відповідно до своїх потреб. Однак ширина колонки з назвою "для службових відміток" повинна завжди становити не менше 30 міліметрів. Користувачі також можуть самостійно вирішувати, як використовувати місце, окрім зазначеного у пунктах (a), (b) і (c).

2.3. Одразу після останнього запису необхідно провести горизонтальну лінію та у будь-яких невикористаних місцях необхідно поставити прочерк, щоб запобігти подальшому додаванню даних.

1. Графа

1.1. Верхня частина

Якщо відвантажувальна специфікація супроводжує транзитну декларацію, суб’єкт процедури транзиту повинен зазначити "T1", "T2" або "T2F" у верхній частині графи.

Якщо відвантажувальна специфікація супроводжує документ T2L, відповідна особа повинна зазначити "T2L" або "T2LF" у верхній частині графи.

1.2. Нижня частина

Відомості, перелічені у параграфі 4 наведеного нижче розділу III, повинні бути зазначені у цій частині графи.

2. Колонки

2.1. Порядковий номер

Кожній товарній одиниці з відвантажувальної специфікації повинен передувати порядковий номер.

2.2. Марковання, номери, кількість і вид паковання, опис товарів

Якщо відвантажувальна специфікація супроводжує транзитну декларацію, відомості повинні бути зазначені відповідно до додатків B1 і B6a до доповнення III. Специфікація повинна включати інформацію, внесену до граф 31 (Паковання та опис товарів), 44 (Додаткова інформація, оформлені документи, сертифікати і авторизації) та, у відповідних випадках, 33 (Код товару) і 38 (Маса нетто) транзитної декларації.

Якщо відвантажувальна специфікація супроводжує документ T2L, відомості повинні зазначатися відповідно до додатка B2a до доповнення III.

2.3. Країна відправлення/експорту

Зазначається назва країни, з якої товари відправляються або експортуються. Ця колонка не використовується, якщо відвантажувальна специфікація супроводжує документ T2L.

2.4. Маса брутто (кг)

Зазначаються дані, внесені до графи 35 ЄАД (див. додатки B2a і B6a до цього доповнення).

1. До транзитної декларації не можуть бути одночасно долучені відвантажувальні специфікації та додаткові аркуші (один чи більше).

2. Якщо використовується відвантажувальна специфікація, графи 15 (Країна відправлення/експорту), 32 (Номер товарної одиниці), 33 (Код товару), 35 (Маса брутто (кг)) та, у відповідних випадках, 44 (Додаткова інформація, оформлені документи, сертифікати та авторизації) форми транзитної декларації повинні містити прочерки, а графа 31 (Паковання та опис товарів) не може використовуватися для внесення марковання, номерів, кількості та виду паковання або опису товарів. Покликання на порядковий номер та символ різних відвантажувальних специфікацій зазначаються у графі 31 (Паковання та опис товарів) використовуваної форми транзитної декларації.

3. Відвантажувальна специфікація оформлюється у кількості, що відповідає кількості примірників транзитної декларації, якої вона стосується.

4. Під час реєстрації транзитної декларації відвантажувальній специфікації присвоюється такий самий реєстраційний номер, що і формі транзитної декларації, якої вона стосується. Цей номер вноситься із використанням штампу, що містить найменування митниці відправлення, або від руки. Якщо номер вноситься від руки, він засвідчується офіційною печаткою митниці відправлення.

Посадова особа митниці відправлення не зобов'язана підписувати форми.

5. Якщо до однієї форми, що використовується для цілей процедури T1 або T2, долучено декілька відвантажувальних специфікацій, такі специфікації повинні містити порядкові номери, присвоєні суб’єктом процедури транзиту, а кількість долучених відвантажувальних специфікацій необхідно зазначати в графі 4 (Відвантажувальні специфікації) вказаної форми.

6. Положення параграфів 1-5 застосовуються, у відповідних випадках, якщо відвантажувальна специфікація долучається до документа T2L.

Це доповнення встановлює правила забезпечення стягнення в кожній країні за вимогами, зазначеними у статті 3, що виникають в іншій країні. Імплементаційні положення визначені у додатку I до цього доповнення.

Терміни та означення

У цьому доповненні:

- "орган-заявник" означає компетентний орган країни, що надсилає запит про допомогу стосовно вимоги, зазначеної у статті 3;

- "запитуваний орган" означає компетентний орган країни, до якого було надіслано запит про допомогу.

Це доповнення застосовується до:

(a) усіх вимог, що стосуються боргів, охоплених статтею 3, пунктом l доповнення I, пов’язаних з операціями спільного транзиту, які почалися після набуття чинності цим доповненням;

(b) відсотків і витрат, пов’язаних зі стягненням за зазначеними вище вимогами.

1. На запит органу-заявника запитуваний орган надає будь-яку інформацію, яка була б корисною для органу-заявника щодо стягнення за його вимогою.

Для отримання цієї інформації запитуваний орган користується повноваженнями, передбаченими законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями, що застосовуються до стягнення за подібними вимогами, які виникають у країні, де розташований такий орган.

2. Запит на інформацію повинен містити принаймні таку інформацію:

(a) ім’я/найменування, адресу та інші дані, необхідні для ідентифікації особи, якої стосується інформація, що повинна бути надана;

(b) інформацію щодо вимог(и), а також характер і суму вимоги;

(c) будь-яку іншу інформацію, якщо необхідно.

3. Запитуваний орган не зобов’язаний надавати інформацію:

(a) яку він не зміг би отримати для стягнення за подібними вимогами, що виникають у країні, в якій він розташований;

(b) яка розкрила б будь-яку комерційну, виробничу або професійну таємницю; або

(c) розкриття якої могло б зашкодити безпеці чи порушити громадський порядок країни, в якій він розташований.

4. Запитуваний орган повідомляє орган-заявника про причини відмови у наданні інформації.

5. Інформація, отримана відповідно до цієї статті, використовується виключно для цілей цієї Конвенції та захищається країною-отримувачем як і інформація подібного характеру відповідно до національного законодавства такої країни. Така інформація може використовуватися для інших цілей тільки за наявності письмової згоди компетентного органу, який її надав, і з урахуванням будь-яких обмежень, встановлених таким органом.

6. Запит на інформацію подається за формою, наведеною в додатку II до цього доповнення.

1. Запитуваний орган на запит органу-заявника та відповідно до чинних правових норм щодо сповіщення про подібні офіційні документи чи рішення у країні, в якій розташований запитуваний орган, повинен сповіщати адресата про всі офіційні документи і рішення, в тому числі судового характеру, які надходять з країни, в якій розташований орган-заявник, та які стосуються вимоги та/або стягнення за нею.

2. Запит на сповіщення повинен містити принаймні таку інформацію:

(a) ім’я/найменування, адресу та інші дані, необхідні для ідентифікації адресата;

(b) характер і предмет офіційного документа (або рішення), про які необхідно сповістити;

(c) інформацію щодо вимог(и), а також характер і суму вимоги;

(d) будь-яку іншу інформацію, якщо необхідно.

2a. Орган-заявник подає запит на сповіщення, тільки коли він не може надати документи у країні, де розташований орган-заявник, згідно з правилами, які регулюють надання відповідного документа, або коли таке надання зумовить непропорційні труднощі.

3. Запитуваний орган негайно інформує орган-заявника про заходи, вжиті щодо його запиту на сповіщення, зокрема, про дату перенаправлення адресату офіційного документа або рішення.

4. Запит на сповіщення подається за формою, наведеною в додатку III до цього доповнення.

1. На запит органу-заявника запитуваний орган здійснює стягнення за вимогами, які є предметом офіційного документа, що дозволяє їх примусове виконання відповідно до законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень, які застосовуються до стягнень за подібними вимогами, що виникають у країні, де розташований запитуваний орган.

2. Для цих цілей будь-яка вимога, щодо якої було подано запит на стягнення, розглядається як вимога країни, в якій розташований запитуваний орган, за винятком випадків, коли застосовується стаття 12.

1. Запит на стягнення за вимогою, який направляється органом-заявником запитуваному органу, повинен супроводжуватися офіційним документом, що дозволяє її примусове виконання, виданим в країні, де розташований орган-заявник, або його засвідченою копією, і, за потреби, оригіналом або засвідченою копією інших документів, необхідних для стягнення.

2. Орган-заявник може подавати запит на стягнення тільки якщо:

(a) вимогу та/або офіційний документ, що дозволяє її примусове виконання, не оскаржено в країні, в якій він розташований;

(b) у країні, де він розташований, він застосував процедуру стягнення, передбачену на підставі офіційного документа, зазначеного в параграфі 1, і вжиті заходи не призвели до сплати за вимогою в повному обсязі;

(c) вимога перевищує 1500 євро. Еквівалент у національній валюті суми, вираженої у євро, розраховується відповідно до положень статті 22 доповнення II.

3. Запит на стягнення повинен містити принаймні таку інформацію:

(a) ім’я/найменування, адресу та інші дані, необхідні для ідентифікації відповідної особи;

(b) точний характер вимог(и);

(c) суму вимог(и);

(d) будь-яку іншу інформацію, якщо необхідно.

(e) заяву органу-заявника із зазначенням дати, з якої можливе примусове виконання згідно з чинним законодавством країни, в якій розташований орган-заявник, та підтвердження виконання умов, визначених у параграфі 2.

4. Як тільки орган-заявник отримає будь-яку відповідну інформацію, що стосується справи, яка була підставою для запиту на стягнення, він невідкладно направляє її запитуваному органу.

У відповідних випадках та згідно із законодавством, чинним у країні, в якій розташований запитуваний орган, офіційний документ, що дозволяє примусове виконання вимоги, приймається, визнається, доповнюється або замінюється офіційним документом, що надає можливість примусового виконання на території такої країни.

Таке прийняття, визнання, доповнення чи заміна здійснюються якнайшвидше з моменту отримання запиту на стягнення. У цьому не може бути відмовлено, якщо офіційний документ, що дозволяє примусове виконання в країні, в якій розташований орган-заявник, складений належним чином.

Якщо виконання будь-якої з цих формальностей є підставою для перевірки чи оскарження у зв’язку з вимогою та/або офіційним документом, що дозволяє примусове виконання, виданим органом-заявником, застосовується стаття 12.

1. Стягнення за вимогами здійснюється у валюті країни, в якій розташований запитуваний орган.

2. Запитуваний орган, якщо дозволяється законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями, чинними у країні, в якій він розташований, може надати боржнику час для сплати або дозволити сплату частинами. Будь-які відсотки, які нараховуються запитуваним органом у зв’язку з таким додатковим часом для сплати, перераховують органу-заявнику.

Будь-які інші відсотки, що нараховуються за прострочення оплати відповідно до законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, чинних у країні, в якій розташований запитуваний орган, також перераховують органу-заявнику.

У країні, де розташований запитуваний орган, не надається преференційний статус вимогам, за якими здійснюється стягнення.

Запитуваний орган негайно повідомляє орган-заявника про заходи, яких він вжив щодо запиту на стягнення.

1. Якщо під час процедури стягнення вимога та/або офіційний документ, що дозволяє примусове виконання, виданий у країні, де розташований орган-заявник, оскаржується заінтересованою стороною, остання повинна подати позов до компетентного органу країни, в якій розташований орган-заявник, відповідно до чинного законодавства такої країни. Орган-заявник зобов’язаний повідомити запитуваний орган про такий позов. Відповідна сторона також може повідомити запитуваний орган про оскарження.

2. Відразу після отримання запитуваним органом повідомлення, зазначеного у параграфі 1, від органу-заявника або від заінтересованої сторони, такий орган призупиняє процедуру примусового виконання до ухвалення компетентним органом рішення у справі.

2a. Без обмеження статті 13, якщо запитуваний орган вважає за необхідне, він може вжити заходів забезпечення для гарантування стягнення, якщо закони чи підзаконні нормативно-правові акти, чинні в країні, в якій він розташований, допускають вживання таких заходів щодо подібних вимог.

3. У разі оскарження заходів примусового виконання, вжитих в країні, в якій розташований запитуваний орган, таке оскарження передають до компетентного органу такої країни відповідно до її законів та підзаконних нормативно-правових актів.

4. Якщо компетентний орган, до якого було подано позов відповідно до параграфа 1, є судом загальної юрисдикції або адміністративним судом, рішення такого суду, що ухвалене на користь органу-заявника та дозволяє стягнення за вимогою в країні, в якій розташований орган-заявник, є "офіційним документом, що дозволяє примусове виконання" у розумінні статей 6, 7 і 8, та на підставі такого рішення має здійснюватися стягнення за вимогою.

1. На запит органу-заявника запитуваний орган застосовує заходи забезпечення, якщо вони дозволені національним правом чи відповідно до адміністративних практик, для гарантування стягнення, коли вимога або інструмент, що дозволяє примусове виконання у країні, де розташований орган, оскаржується на момент вчинення запиту, або якщо вимога ще не стала предметом офіційного документа, що дозволяє примусове виконання у країні, де розташований орган, наскільки заходи забезпечення є можливими у подібних ситуаціях відповідно до національного права та адміністративних практик цієї країни.

1a. Запит на вжиття заходів забезпечення можуть супроводжувати інші документи стосовно вимоги, видані у країні, де розташований орган.

2. Для виконання положень параграфа 1, статті 6, 7(3) і (4), 8, 11, 12 і 14 застосовують mutatis mutandis.

3. Запит про заходи забезпечення подається за формою, наведеною в додатку IV до цього доповнення.

Запитуваний орган не зобов’язаний:

(a) надавати допомогу, передбачену в статтях 6-13, якщо стягнення за вимогою з огляду на становище боржника спричинило б серйозні економічні або соціальні труднощі в країні, в якій розташований такий орган, якщо такі винятки для національних вимог передбачені законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними практиками, чинними у такій країні;

(b) приймати стягнення за вимогою, якщо він вважає, що це може порушувати громадський порядок чи інші істотні інтереси країни, в якій розташований такий орган.

(c) здійснювати стягнення за вимогою, якщо орган-заявник не вичерпав усіх засобів стягнення на території країни, в якій він розташований,

(d) надавати допомогу, якщо сума за вимогою, стосовно якої подано запит про надання допомоги, є меншою ніж 1500 євро.

Запитуваний орган повідомляє орган-заявника про підстави відхилення запиту про допомогу.

1. Питання стосовно строку давності регулюються виключно законами, чинними у країні, в якій розташований орган-заявник.

2. Заходи, вжиті для стягнення за вимогами запитуваним органом на виконання запиту про допомогу, що у разі їх виконання органом-заявником мали б наслідком призупинення, переривання або продовження строку давності відповідно до законів, чинних у країні, в якій розташований орган-заявник, вважаються вжитими у останній країні з такими ж наслідками.

3. Орган-заявник та запитуваний орган повинні інформувати один одного про будь-які дії, які переривають, тимчасово зупиняють або продовжують строки давності вимоги, стосовно якої подається запит про стягнення або забезпечення виконання, або які можуть мати такі самі наслідки.

Документи та інформація, надіслані запитуваному органу відповідно до цього доповнення, можуть розголошуватися таким органом лише:

(a) особі, зазначеній у запиті про допомогу;

(b) особам та органам, відповідальним за стягнення за вимогами, і виключно для таких цілей;

(c) судовим органам, що розглядають справи щодо стягнення за вимогами.

1. Запити про допомогу та відповідні документи повинні супроводжуватися перекладом офіційною мовою або однією з офіційних мов країни, в якій розташований запитуваний орган, або мовою, прийнятною для такого органу.

2. Інформація та інші відомості, передані запитуваним органом органу-заявнику, оформлюються офіційною мовою або однією з офіційних мов країни, в якій розташований запитуваний орган, або іншою мовою, погодженою між заявником та запитуваним органом.