Конвенція про процедуру спільного транзиту

Замість ярлика, зазначеного у першому параграфі, можна використовувати штамп, який відтворює піктограму, наведену в додатку B11 до доповнення III.

Якщо до договору перевезення були внесені зміни, відповідно до яких:

(a) транспортна операція, яка мала б завершитися поза межами митної території Договірної сторони, завершується в її межах, або

(b) транспортна операція, яка мала б завершитися в межах митної території Договірної сторони, завершується поза її межами,

авторизовані підприємства залізничного транспорту не повинні виконувати змінений договір без попереднього узгодження з митницею відправлення.

У всіх інших випадках авторизовані підприємства залізничного транспорту можуть виконувати змінений договір. Вони повинні невідкладно повідомити митницю відправлення про внесені зміни.

1. Залізнична накладна СІМ пред’являється митниці відправлення в разі здійснення транспортної операції, до якої застосовується процедура спільного транзиту на основі паперових документів щодо товарів, які перевозяться залізничним транспортом, і яка починається і має завершитися на території Договірних сторін.

2. Митниця відправлення повинна чітко внести до графи, призначеної для митниці на аркушах 1, 2 і 3 залізничної накладної СІМ:

(a) код "T1", якщо товари переміщуються під процедурою T1;

(b) код "Т2" або "T2F", відповідно, якщо товари переміщуються під процедурою T2 і, згідно із законодавством Союзу, введення цього коду є обов’язковим.

Код "T2" або "T2F" засвідчується печаткою митниці відправлення.

3. За винятком зазначених у параграфі 2 випадків, товари, що переміщуються з одного пункту в інший у межах Союзу через територію однієї або декількох країн спільного транзиту, і товари, що переміщуються з Союзу в пункт призначення у країні спільного транзиту, поміщуються під процедуру T2 протягом усієї поїздки від станції відправлення до станції призначення без пред’явлення митниці відправлення залізничної накладної СІМ на такі товари, з урахуванням умов, які встановлюються кожною державою-членом Європейського Союзу.

Якщо товари переміщують з одного пункту в інший у межах Союзу через територію однієї або декількох країн спільного транзиту, нанесення зазначених у статті 95 ярликів є необов’язковим.

4. Якщо транспортна операція починається у країні спільного транзиту, товари вважаються такими, що переміщуються під процедурою T1. Однак якщо товари мають переміщуватися під процедурою T2 відповідно до положень статті 2(3)(b) Конвенції, митниця відправлення зазначає на аркуші 3 залізничної накладної СІМ, що товари, зазначені у накладній, переміщуються під процедурою T2. У такому разі графа, призначена для використання митницею, повинна містити коди "T2" або "T2F", відповідно, чітко засвічені печаткою митниці відправлення та підписом уповноваженої посадової особи. Якщо товари переміщуються під процедурою T1, внесення коду "T1" до документа є необов’язковим.

5. Усі аркуші залізничної накладної СІМ повертаються відповідній особі.

6. Кожна країна спільного транзиту може передбачити, щоб товари, які переміщуються під процедурою T1, переміщувалися під цією процедурою без необхідності пред’явлення залізничної накладної СІМ митниці відправлення.

7. Стосовно зазначених у параграфах 2, 3 і 5 товарів підрозділ митниці, відповідальний за станцію призначення, діє як митниця призначення. Однак якщо товари випущені для вільного обігу або поміщені під іншу процедуру на проміжній станції, підрозділ митниці, відповідальний за таку станцію, діє як митниця призначення.

Якщо митниця відправлення не вирішить інакше, то, як правило, та з урахуванням заходів ідентифікації, яких вживають авторизовані підприємства залізничного транспорту, така митниця не опломбовує транспортні засоби або окремі паковання, що містять товари.

У разі застосування процедури спільного транзиту на основі паперових документів щодо товарів, які перевозяться залізничним транспортом, виконання формальностей у митниці транзиту не вимагається.

1. Коли товари, поміщені під процедуру спільного транзиту на основі паперових документів щодо товарів, які перевозяться залізничним транспортом, надходять до митниці призначення, авторизоване підприємство залізничного транспорту повинне пред’явити цій митниці:

(a) товари;

(b) аркуші 2 і 3 залізничної накладної СІМ.

Митниця призначення повертає аркуш 2 залізничної накладної СІМ авторизованому підприємству залізничного транспорту після того, як вона поставить на ньому штамп, і залишить собі аркуш 3 залізничної накладної СІМ.

2. Підрозділ митниці, відповідальний за станцію призначення, діє як митниця призначення.

Однак якщо товари випущені для вільного обігу або поміщені під іншу митну процедуру на проміжній станції, підрозділ митниці, відповідальний за таку станцію, діє як митниця призначення.

3. У випадку, зазначеному в статті 97(3), виконання формальностей у митниці призначення не вимагається.

1. Статті 97 та 98 застосовуються до транспортної операції, яка починається на території Договірної сторони та має завершитися у третій країні.

2. Підрозділ митниці, відповідальний за прикордонну станцію, через яку товари, поміщені під процедуру спільного транзиту на основі паперових документів щодо товарів, які перевозяться залізничним транспортом, залишають територію Договірної сторони, діє як митниця призначення.

3. Виконання формальностей у такій митниці не вимагається.

1. Підрозділ митниці, відповідальний за прикордонну станцію, через яку товари, поміщені під процедуру спільного транзиту на основі паперових документів щодо товарів, які перевозяться залізничним транспортом, прибувають на територію Договірної сторони, діє як митниця відправлення для транспортної операції, яка починається у третій країні та має завершитися на території Договірної сторони.

Виконання формальностей у такій митниці не вимагається.

2. Підрозділ митниці, відповідальний за станцію призначення, діє як митниця призначення. Однак якщо товари, випущені для вільного обігу або поміщені під іншу митну процедуру на проміжній станції, підрозділ митниці, відповідальний за таку станцію, діє як митниця призначення.

У такій митниці виконуються формальності, передбачені у статті 100.

1. Як митниця відправлення та митниця призначення для транспортних операцій, які починаються і мають завершитися у третій країні, діють підрозділи митниць, зазначені в статті 101(2) та 102(1) відповідно.

2. Виконання формальностей у митниці відправлення чи призначення не вимагається.

Товари, що перевозяться відповідно до статті 102(1) або 103(1), вважаються такими, що переміщуються під процедурою T1, якщо не встановлено митний статус товарів Союзу відповідно до положень додатка II.

1. Якщо у залізничній накладній СІМ зазначено більше одного вагона чи контейнера, можуть використовуватися відвантажувальні специфікації, подані за формою, наведеною в додатку B4 до доповнення III.

Відвантажувальна специфікація повинна включати номер вагона, на який міститься покликання у залізничній накладній СІМ, або, у відповідному випадку, номер контейнера, який містить товари.

2. Якщо транспортні операції, що починаються на території Договірних сторін, включають як товари, які переміщуються під процедурою T1, так і товари, які переміщуються під процедурою T2, необхідно складати окремі відвантажувальні специфікації.

Порядкові номери відвантажувальних специфікацій, що стосуються кожного з цих двох видів товарів, вносять до графи, передбаченої для опису товарів у залізничній накладній СІМ.

3. Відвантажувальні специфікації, що додаються до залізничних накладних СІМ, становлять їх невід’ємну частину та мають таку ж юридичну силу.

4. Оригінальні примірники відвантажувальних специфікацій засвідчуються штампом станції відправлення.

1. У разі комбінованих перевезень автомобільним та залізничним транспортом положення статей 91- 105 не перешкоджають застосуванню процедур, встановлених у розділі II. Проте положення статей 92 і 95 також застосовуються.

2. У випадках, зазначених у параграфі 1, покликання на застосовану транзитну декларацію чи застосовані транзитні декларації необхідно чітко внести в графу, передбачену для відомостей про супровідні документи, під час заповнення залізничної накладної СІМ.

У такому покликанні зазначається тип транзитної декларації, митниця відправлення, дата і реєстраційний номер кожної застосованої транзитної декларації.

Крім цього, аркуш 2 залізничної накладної СІМ повинен бути засвідчений підприємством залізничного транспорту, відповідальним за останню залізничну станцію, залучену до операції спільного транзиту. Таке підприємство залізничного транспорту засвідчує залізничну накладну СІМ після того, як воно переконається, що транспортування товарів охоплюється транзитною декларацією або деклараціями, на яку або які здійснюється покликання.

3. Якщо товари, що перевозяться комбінованим автомобільним та залізничним транспортом і охоплюються однією або декількома транзитними деклараціями, складеними відповідно до процедури, визначеної у розділі II, були прийняті підприємствами залізничного транспорту на залізничній станції та завантажені на вагони, то такі підприємства залізничного транспорту беруть на себе відповідальність за сплату боргу, якщо під час перевезення залізничним транспортом вчинено неправомірні дії або порушення, та якщо в країні, де було вчинено чи вважається, що було вчинено неправомірні дії або порушення, відсутня дійсна гарантія і неможливо стягнути такі суми із суб’єкта процедури.

1. Якщо пред’явлення залізничної накладної СІМ як транзитної декларації та товарів у митниці відправлення не вимагається для товарів, що мають бути поміщені авторизованим вантажовідправником, як зазначено у статті 55(1)(c), під процедуру спільного транзиту на основі паперових документів щодо товарів, які перевозяться залізничним транспортом, митниця відправлення вживає необхідних заходів, щоб забезпечити, щоб аркуші 1, 2 і 3 залізничної накладної СІМ містили коди "T1", "T2" або "T2F" відповідно.

2. Якщо товари надходять до авторизованого вантажоодержувача відповідно до статті 55(1)(d), митні органи можуть передбачити, щоб, як відступ від статті 88, аркуші 2 і 3 залізничної накладної СІМ доставлялися до митниці призначення безпосередньо авторизованим підприємством залізничного транспорту або підприємством транспорту.

1. Авіаційна компанія може бути авторизована використовувати вантажний маніфест як транзитну декларацію, якщо він по суті відповідає формі, наведеній у доповненні 3 до додатка 9 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, вчиненої у Чикаго 7 грудня 1944 року.

2. Авторизація, зазначена у статті 55(1)(e), що стосується процедури спільного транзиту на основі паперових документів щодо товарів, які перевозяться повітряним транспортом, має визначати форму маніфесту, а також аеропорти відправлення та призначення для операцій спільного транзиту. Авіаційна компанія, авторизована відповідно до статті 55(e) на використання такої процедури, повинна надіслати засвідчену копію такої авторизації компетентним митним органам кожного з відповідних аеропортів.

3. Якщо транспортна операція охоплює товари, які переміщуються під процедурою T1, та товари, які переміщуються під процедурою T2, між спеціальною фіскальною територією та іншою частиною митної території Союзу, яка не є спеціальною фіскальною територією, такі товари вносяться до окремих маніфестів.

1. Авіаційна компанія повинна внести до маніфесту таку інформацію:

(a) код "T1", якщо товари переміщуються під процедурою T1;

(b) код "T2" або "T2F", відповідно, якщо товари переміщуються під процедурою T2 і, згідно із законодавством Союзу, внесення цього коду є обов’язковим.

(c) найменування авіаційної компанії, що транспортує товари;

(d) номер рейсу;

(e) дату рейсу;

(f) аеропорт відправлення та аеропорт призначення.

2. Додатково до інформації, що вимагається відповідно до параграфа 1, авіаційна компанія повинна внести до маніфесту щодо кожного відправлення таку інформацію:

(a) номер авіаційної накладної;

(b) кількість паковань;

(c) торговий опис товарів, у тому числі всі дані, необхідні для їх ідентифікації;

(d) масу брутто;

3. Якщо товари згруповано, їх опис у маніфесті замінюється, у відповідних випадках, на запис "Консолідація" або його скорочення. У такому разі авіаційні накладні для відправлень за маніфестом повинні містити торговий опис товарів, включаючи всі дані, необхідні для їх ідентифікації. Ці авіанакладні долучаються до маніфесту.

4. Авіаційна компанія повинна зазначити дату і підписати маніфест.

5. Принаймні два примірники маніфесту пред’являються компетентному митному органу в аеропорту відправлення, який повинен зберігати один примірник.

6. Примірник маніфесту надається компетентному митному органу в аеропорту призначення.

1. Раз на місяць компетентні митні органи кожного аеропорту призначення засвідчують переліки маніфестів, складених авіаційними компаніями, які були пред’явлені цим органам протягом попереднього місяця, і передають їх митним органам кожного аеропорту відправлення.

2. Такий перелік для кожного маніфесту повинен включати таку інформацію:

(a) номер маніфесту;

(b) код, що ідентифікує маніфест як транзитну декларацію відповідно до статті 109(1)(a) та (b);

(c) найменування авіаційної компанії, що транспортувала товари;

(d) номер рейсу; та

(e) дату рейсу.

3. Авторизація, зазначена у статті 55(1)(e), що стосується процедури спільного транзиту на основі паперових документів щодо товарів, які перевозяться повітряним транспортом, також може передбачати, що авіаційні компанії можуть самостійно передавати перелік, зазначений у параграфі 1 цієї статті, компетентним митним органам кожного аеропорту відправлення.

4. У разі виявлення порушень, пов’язаних з інформацією про наведені у переліку маніфести, компетентні митні органи аеропорту призначення повинні повідомити компетентні митні органи аеропорту відправлення та компетентний митний орган, який надав авторизацію, зокрема із зазначенням авіаційних накладних на відповідні товари.

_______

1. Після перевірки того, чи були виконані вимоги, встановлені у статті 57(4), до авторизації використання електронного перевізного документа як транзитної декларації для повітряного транспорту відповідно до статті 55(1)(h), митний орган, уповноважений надавати авторизацію, повинен провести консультації з митними органами в аеропортах відправлення та призначення.

Якщо після перевірки, передбаченої першим підпараграфом, митний орган, з яким проводяться консультації, встановить, що заявник не виконує одну або декілька умов або не відповідає критеріям для надання авторизації, він повинен передати належним чином задокументовані та обґрунтовані результати митному органу, уповноваженому надавати авторизацію.

2. Строк для консультацій становить 45 днів із моменту повідомлення митним органом, уповноваженим надавати авторизацію, умов, які повинен перевірити орган, з яким проводяться консультації.

3. Строк, встановлений для консультацій відповідно до параграфа 2, може бути подовжений митним органом, уповноваженим надавати авторизацію, у будь-якому з таких випадків:

(a) якщо у зв’язку з характером перевірок, які необхідно провести, органу, з яким проводяться консультації, необхідно більше часу;

(b) якщо заявник виправляє недоліки задля забезпечення виконання умов і критеріїв, зазначених у параграфі 1, і повідомляє про це митний орган, уповноважений надавати авторизацію, який повинен в свою чергу поінформувати митний орган, з яким проводяться консультації.

4. Якщо митний орган, з яким проводяться консультації, не надає відповідь протягом строку, встановленого для консультацій відповідно до параграфа 2, умови, щодо яких проводилися консультації, вважаються виконаними.

5. Процедура проведення консультацій, встановлена у параграфах 1 - 4, також може бути застосована для повторного оцінювання та моніторингу авторизацій.

1. Товари випускаються для процедури спільного транзиту, коли відомості електронного перевізного документа надано митниці відправлення в аеропорту у спосіб, визначений авторизацією.

2. Якщо товари мають бути поміщені під процедуру спільного транзиту, суб’єкт процедури вносить до електронного перевізного документа за кожною одиницею товарів такі коди:

(a) "T1" - щодо товарів, які не мають митного статусу товарів Союзу та поміщені під процедуру спільного транзиту;

(b) "T2" - щодо товарів, які мають митний статус товарів Союзу та поміщені під процедуру спільного транзиту;

(c) "T2F" - щодо товарів, які мають митний статус товарів Союзу та переміщуються між частиною митної території Союзу, де не діють положення Директиви Ради 2006/112/ЄС-4 або Директиви Ради 2008/118/ЄС-5, і країною спільного транзиту;

(d) C" - щодо товарів Союзу, не поміщених під процедуру транзиту;

(e) "TD" - щодо товарів, вже поміщених під процедуру транзиту;

(f) "X" - щодо товарів Союзу, для яких експорт завершився, вивезення яких підтверджене та які не поміщені під процедуру транзиту.

3. Процедура спільного транзиту завершується, коли товари пред’явлені митниці призначення в аеропорту, а відомості електронного перевізного документа надані такій митниці у спосіб, визначений авторизацією.

4. Суб’єкт процедури повинен невідкладно повідомляти митниці відправлення та митниці призначення про всі неправомірні дії та порушення.

5. Процедура спільного транзиту вважається закритою, якщо митними органами не отримано інформацію або не встановлено, що процедура не була завершена належним чином.

_______

-4 Директива Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість (OВ ЄС L 347, 11.12.2006, с. 1).

-5 Директива Ради 2008/118/ЄС від 16 грудня 2008 року про загальний режим акцизних зборів та про скасування Директиви 92/12/ЄЕС.

1. Борг у розумінні статті 3(l) виникає внаслідок:

(a) вилучення товарів з процедури спільного транзиту;

(b) невиконання будь-якої умови, яка регулює поміщення товарів під процедуру спільного транзиту або застосування процедури спільного транзиту.

2. Борг скасовується в будь-якому з таких випадків:

(a) якщо борг виник відповідно до параграфа 1(a) або (b) та якщо виконані такі умови:

(i) порушення, яке призвело до виникнення боргу, не мало суттєвого впливу на належне функціонування процедури та не було спробою введення в оману;

(ii) у подальшому були виконані всі формальності, необхідні для врегулювання ситуації з товарами;

(b) якщо вилучення товарів з процедури спільного транзиту або невиконання будь-якої умови, яка регулює поміщення товарів під процедуру спільного транзиту чи застосування процедури спільного транзиту, є наслідком повного знищення або невідновної втрати таких товарів, що спричинені характером товарів, непередбачуваними обставинами, форс-мажором або приписами митних органів.

Товари вважаються невідновно втраченими, якщо вони стають непридатними для використання будь-якою особою.

3. Борг виникає в момент:

(a) коли товари були вилучені з процедури спільного транзиту, або в момент, коли умови застосування процедури спільного транзиту не були виконані чи перестали виконуватися;

(b) коли митна декларація була прийнята для поміщення товарів під процедуру спільного транзиту, якщо у подальшому було встановлено, що будь-яка умова, що регулює поміщення товарів під таку процедуру, фактично не була виконана.

1. Боржником є будь-яка з таких осіб:

(a) особа, яка повинна була виконувати умови, що регулюють поміщення товарів під процедуру спільного транзиту або застосування процедури спільного транзиту;

(b) будь-яка особа, яка усвідомлювала або повинна була б усвідомлювати, що умова, передбачена Конвенцією, не була виконана, і яка діяла за дорученням особи, яка була зобов’язана виконати таку умову, або яка брала участь у дії, що призвела до невиконання такої умови;

(c) будь-яка особа, яка придбала відповідні товари або володіла ними і яка під час придбання або одержання товарів усвідомлювала або повинна була б усвідомлювати, що умова, передбачена Конвенцією або митним законодавством, не була виконана;

(d) суб’єкт процедури.

2. У випадку, зазначеному в параграфі статті 112(1)(b), боржником є особа, яка повинна виконувати умови, що регулюють поміщення товарів під процедуру спільного транзиту або використання товарів під процедурою спільного транзиту.

3. Якщо була оформлена митна декларація для поміщення товарів під процедуру спільного транзиту, і будь-яка інформація, передбачена митним законодавством щодо умов поміщення товарів під таку митну процедуру, яка була надана митним органам, призвела до виникнення боргу, особа, яка надала інформацію, необхідну для оформлення митної декларації, та яка знала або повинна була б знати, що така інформація є недостовірною, також є боржником.

4. Якщо декілька осіб несуть відповідальність за сплату суми, що відповідає одному боргу, вони несуть солідарну відповідальність за сплату такої суми.

1. Борг виникає:

(a) у місці, де відбуваються події, на підставі яких він виникає;

(b) якщо неможливо визначити таке місце, борг виникає у місці, де перебували товари і щодо якого митні органи дійшли висновку про ситуацію, що спричинила виникнення боргу.

2. Якщо товари поміщено під процедуру спільного транзиту, яку не було закрито, і місце виникнення боргу не може бути визначене відповідно до параграфа 1(a) та (b) цієї статті протягом таких строків:

(a) протягом семи місяців з останньої дати, коли товари повинні були бути пред’явлені митниці призначення, якщо тільки до вичерпання такого строку запит на передачу стягнення боргу відповідно до статті 50 не був відправлений органу за місцем, де за свідченнями, отриманими митним органом країни відправлення, відбулися події, в наслідок яких виник борг, і в такому разі строк подовжується не більше ніж на один місяць;

(b) одного місяця після вичерпання зазначеного в статті 49(4) строку для надання відповіді суб’єктом процедури на запит щодо інформації, необхідної для закриття процедури, якщо митний орган країни відправлення не був повідомлений про надходження товарів і суб’єкт процедури не надав жодної інформації або надана інформація була недостатньою;

борг виникає або в країні, відповідальній за останню митницю транзиту, яка повідомила митницю відправлення про перетин кордону, або, за відсутності такої, в країні, відповідальній за митницю відправлення.

3. Митними органами, зазначеними в статті 116(1), є митні органи країни, в якій виник борг або вважається таким, що виник, відповідно до цієї статті.

1. Якщо компетентні органи, які повідомили про борг, отримали свідчення щодо місця, в якому сталася подія, внаслідок якої виник борг, такі органи призупиняють процедуру стягнення та негайно, і у будь-якому разі з дотриманням строку, направляють всі необхідні документи, у тому числі засвідчену копію доказів, компетентним органам у такому місці.

2. Компетентні органи у такому місці підтверджують отримання запиту та інформують компетентні органи, які повідомили про борг, про те, чи вони є відповідальними за стягнення. Якщо відповідь не надійшла протягом 28 днів, компетентні органи, які повідомили про борг, повинні негайно відновити ініційовану ними процедуру стягнення.

1. Компетентні митні органи ініціюють провадження щодо боргу, як тільки для них стане можливим:

(a) розрахувати суму боргу; та

(b) визначити боржника.

2. Такі органи повинні повідомити боржника про суму боргу у способи та в строки, дотримання яких є обов’язковим на території Договірних сторін.

3. Кожен борг, про який було повідомлено згідно з параграфом 2, повинен бути сплачений боржником у способи та в строки, дотримання яких є обов’язковим на території відповідних Договірних сторін.

1. З урахуванням параграфа 4, зобов’язання гаранта лишаються чинними, допоки може бути пред’явлена вимога щодо сплати боргу.

2. Якщо процедуру спільного транзиту не закрито, митні органи країни відправлення повинні протягом дев’яти місяців після завершення встановленого терміну для пред’явлення товарів у митниці призначення повідомити гаранта про те, що процедуру не було закрито.

3. Якщо процедуру спільного транзиту не закрито, митні органи, визначені відповідно до статті 114, повинні протягом трьох років із дати прийняття транзитної декларації повідомити гаранта про те, що від нього вимагається або може вимагатися сплатити борг, за який він несе відповідальність у зв’язку з відповідною операцією спільного транзиту, із зазначенням MRN та дати транзитної декларації, назви митниці відправлення, імені/найменування суб’єкта процедури та відповідної суми.

4. Гарант звільняється від своїх зобов’язань, якщо хоча б одне з повідомлень, передбачених параграфами 2 і 3, не було направлено йому до вичерпання строку.

5. Якщо хоча б одне з таких повідомлень було направлено, гарант має бути повідомлений про стягнення боргу або про закриття процедури.

Без обмеження статті 13a Конвенції та відповідно до статті 114 цього доповнення, країни повинні надавати допомогу одна одній у визначенні органів, відповідальних за стягнення.

Такі органи повинні повідомляти митницю відправлення та митницю гарантії про всі випадки, в яких виник борг за транзитними деклараціями, прийнятими митницею відправлення, та про заходи стягнення, здійснені стосовно боржника. Крім того, вони повинні повідомляти митницю відправлення про стягнення платежів та інших зборів для закриття транзитної операції такою митницею.

1. Ситуації, в яких використання загальної гарантії зі зменшеною сумою чи загальної гарантії може бути тимчасово заборонено:

1.1. Тимчасова заборона використання загальної гарантії зі зменшеною сумою

"Особливі обставини", зазначені у статті 77(a), означає ситуацію, в якій було встановлено, що у значній кількості випадків за участю більше ніж одного суб’єкта процедури ставиться під загрозу належне функціонування процедури, та, незважаючи на застосування статті 65 або статті 80, загальна гарантія або загальна гарантія зі зменшеною сумою, зазначена у статті 75(a) і (b), більше не є достатньою для забезпечення сплати протягом встановленого строку боргу, що виникне у разі вилучення певних видів товарів з процедури спільного транзиту.

1.2. Тимчасова заборона використання загальної гарантії

"Шахрайство в особливо великих розмірах", зазначене в статті 77(b), означає ситуацію, в якій було встановлено, що, незважаючи на застосування статті 65 або 80, загальна гарантія чи загальна гарантія зі зменшеною сумою, зазначена в статті 75(a) і (b), більше не є достатньою для забезпечення сплати протягом встановленого строку боргу, що виникає у разі вилучення певних видів товарів з процедури спільного транзиту. У зв’язку з цим необхідно враховувати обсяг вилучених товарів та обставини їх вилучення, особливо якщо вони є результатом міжнародної організованої злочинної діяльності.

2. Процедура формування й ухвалення рішень щодо тимчасової заборони використання загальної гарантії зі зменшеною сумою чи загальної гарантії

2.1. Процедура ухвалення рішень Спільного комітету щодо тимчасової заборони використання загальної гарантії чи загальної гарантії зі зменшеною сумою при застосуванні статті 77(a) або (b) (далі "рішення") є такою:

2.1.1. Рішення може бути ухвалене на запит однієї або декількох Договірних сторін.

2.1.2. У разі подання такого запиту Договірні сторони інформують одна одну про факти, встановлені ними, і приймають рішення відповідність обставин пунктам 1.1 чи 1.2.

2.2. Якщо Договірні сторони вважають, що обставини є відповідними, вони направляють проект рішення Спільному комітету для ухвалення шляхом письмової процедури, описаної в пункті 2.3.

2.3. Договірна сторона, яка головує в Спільному комітеті, надсилає проект рішення іншим Договірним сторонам.

Якщо Договірна сторона, яка головує в Спільному комітеті, не отримала жодних письмових заперечень від інших Договірних сторін протягом тридцяти днів із дати надіслання проекту, рішення ухвалюється. Договірна Сторона, яка головує в Спільному комітеті, інформує інші Договірні сторони про ухвалення рішення.

Якщо Договірна сторона, яка головує в Спільному комітеті, одержує будь-які заперечення від однієї або декількох Договірних сторін протягом встановленого строку, вона інформує інші Договірні сторони.

2.4. Кожна Договірна сторона забезпечує опублікування рішення.

2.5. Рішення залишається чинним протягом 12 місяців. Незважаючи на це, Спільний комітет може вирішити подовжити строк його дії чи анулювати його після перегляду Договірними сторонами.

3. Заходи щодо зменшення фінансових наслідків заборони використання загальної гарантії

Якщо використання загальної гарантії було тимчасово заборонено відповідно до статті 77, користувачі загальних гарантій можуть на вимогу використовувати індивідуальну гарантію. Однак при цьому застосовуються такі особливі умови:

- індивідуальна гарантія повинна бути складена у формі окремого гарантійного документа, що поширюється лише на зазначені у рішенні види товарів;

- цю індивідуальну гарантію можна використовувати лише в митниці відправлення, визначеній у гарантійному документі;

- її можна використовувати для забезпечення декількох одночасних або послідовних операцій, за умови що загальний розмір сум за поточними операціями, щодо яких процедура ще не була закрита, не перевищує референтну суму індивідуальної гарантії. У такому разі митниця гарантії призначає суб’єкту процедури один початковий код доступу до гарантії. Суб’єкт процедури може призначити один або декілька кодів доступу для цієї гарантії для використання ним або його представниками;

- щоразу при закритті процедури для операції спільного транзиту, забезпеченою цією індивідуальною гарантією, сума, що відповідає такій операції, повинна бути вивільнена та може бути повторно використана для покриття іншої операції в межах максимальної суми гарантії.

4. Відступ від рішення про тимчасову заборону використання загальної гарантії чи загальної гарантії зі зменшеною сумою

4.1. Суб’єкти процедури можуть бути авторизовані використовувати загальну гарантію або загальну гарантію зі зменшеною сумою для поміщення під процедуру спільного транзиту товарів, на які поширюється рішення про тимчасову заборону такого використання, якщо вони можуть довести, що борг не виникав щодо певних видів товарів під час операцій спільного транзиту, які здійснювалися ними протягом двох років, що передують рішенню, або, якщо борги виникали протягом цього періоду, за умови, що вони можуть довести, що такі борги були повністю сплачені боржником або гарантом протягом встановленого строку.

Щоб отримати авторизацію на використання тимчасово забороненої загальної гарантії, суб’єкт процедури також повинен відповідати умовам, визначеним у статті 75(2)(b).

4.2. Статті 59-72 застосовують mutatis mutandis до звернень та авторизацій на відступи, зазначені у пункті 4.1.

4.3. Якщо компетентні органи авторизують відступ, вони повинні внести до графи 8 сертифіката загальної гарантії для засвідчення такий текст:

"- ВИКОРИСТАННЯ БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ - 99209".

_______

1. Цей додаток встановлює спеціальні положення для використання процедури забезпечення безперервної роботи відповідно до статті 26(1) доповнення I для суб’єктів процедури, у тому числі авторизованих вантажовідправників, у разі тимчасової відмови:

- електронної транзитної системи,

- комп’ютеризованої системи, яка використовується суб’єктами процедури для подання декларації спільного транзиту за допомогою засобів електронного опрацювання даних; або

- електронного зв’язку між комп’ютеризованою системою, яку використовують суб’єкти процедури для подання декларації спільного транзиту за допомогою засобів електронного опрацювання даних, та електронною транзитною системою.

2. Транзитні декларації

2.1. Транзитна декларація, що використовується в процедурі забезпечення безперервної роботи, повинна бути такою, яка визнається всіма сторонами, що беруть участь у транзитній операції, задля уникнення проблем у митниці транзиту, митниці призначення та після надходження до авторизованого вантажоодержувача. З огляду на це, застосовні документи обмежуються такими:

- Єдиним адміністративним документом (ЄАД), або

- ЄАД, надрукованим на звичайному папері комп’ютеризованою системою економічного оператора, як передбачено в додатку B6 до доповнення III, або

- починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, ЄАД, надрукованим на звичайному папері комп’ютеризованою системою економічного оператора, згідно з додатком B6a до доповнення III, або

- Транзитним супровідним документом (ТСД), доповненим за необхідності Переліком товарів (ПТ),

- починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, Транзитним супровідним документом (ТСД), доповненим Переліком товарів (ПТ).

2.2. Транзитна декларація може доповнюватися одним або декількома додатковими аркушами з використанням форми, наведеної в доповненні 3 до додатка I до Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами, вчиненої в Інтерлакені 20 травня 1987 року (Конвенція SAD). Форми є невід’ємною частиною декларації. Відвантажувальні специфікації, що відповідають вимогам додатка B5 до доповнення III, за формою, наведеною в додатку B4 до доповнення III, можуть використовуватися замість додаткових аркушів як описова частина письмової транзитної декларації, невід’ємною частиною якої вони є.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, відвантажувальні специфікації, що відповідають вимогам додатка B5a до доповнення III, за формою, наведеною в додатку B4a до доповнення III, можуть використовуватися замість додаткових аркушів як описова частина письмової транзитної декларації, невід’ємною частиною якої вони є.

2.3. Для імплементації пункту 2.1 цього додатка транзитна декларація заповнюється відповідно до додатка B6 до доповнення III.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, на виконання пункту 2.1 цього додатка транзитна декларація заповнюється відповідно до додатка B6a до доповнення III.

3. Недоступність електронної транзитної системи

3.1. Застосовуються такі правила:

- транзитна декларація заповнюється та подається до митниці відправлення у складі аркушів 1, 4 і 5 ЄАД відповідно до Конвенції SAD, або у двох примірниках ТСД, доповнених, за необхідності, ПТ, відповідно до додатків A3, A4, A5 і A6 до доповнення III;

- починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, транзитна декларація заповнюється та подається до митниці відправлення у складі аркушів 1, 4 і 5 документа ЄАД відповідно до Конвенції SAD або у двох примірниках ТСД, доповнених за потреби ПТ, відповідно до додатків A3a, A4a, A5a і A6a до доповнення III;

- транзитна декларація реєструється у графі C за допомогою системи нумерації, відмінної від тієї, що використовується в електронній транзитній системі,

- процедура забезпечення безперервної роботи позначається на примірниках транзитної декларації одним із штампів за формою, наведеною в додатку B7 до доповнення III, у графі A ЄАД або замість MRN та штрихкоду на ТСД;

- авторизований вантажовідправник повинен виконувати всі зобов’язання та умови щодо записів, які вносяться до декларації, та використання спеціального штампа, у графах C і D відповідно, як вказано у пунктах 22 - 25 цього додатка;

- транзитна декларація має містити штамп митниці відправлення в разі застосування стандартної процедури або штамп авторизованого вантажовідправника в разі застосування статті 84 доповнення I.

3.2. Якщо ухвалено рішення застосувати процедуру забезпечення безперервної роботи, будь-які транзитні дані, що містять LRN або MRN, присвоєні транзитній операції, повинні бути відкликані з електронної транзитної системи на основі інформації, наданої особою, що внесла такі транзитні дані до електронної транзитної системи.

3.3. Митний орган повинен здійснювати моніторинг застосування процедури забезпечення безперервної роботи, щоб унеможливити зловживання нею.

4. Недоступність комп’ютеризованої системи, що використовується суб’єктами процедури для подання даних декларації спільного транзиту за допомогою засобів електронного опрацювання даних або електронного зв’язку між такою комп’ютеризованою системою та електронною транзитною системою

Застосовуються положення, визначені у пункті 3 цього додатка.

Суб’єкт процедури повинен повідомити митний орган, як тільки його комп’ютеризована система або електронний зв’язок між такою комп’ютеризованою системою та електронною транзитною системою знову стануть доступними.

5. Недоступність комп’ютеризованої системи авторизованого вантажовідправника або електронного зв’язку між такою комп’ютеризованою системою та електронною транзитною системою

Якщо комп’ютеризована система авторизованого вантажовідправника або електронний зв’язок між такою комп’ютеризованою системою та електронною транзитною системою недоступні, застосовується така процедура:

застосовуються положення, визначені у пункті 4 цього додатка,

- якщо авторизований вантажовідправник протягом року оформлює більше 2 % своїх декларацій відповідно до процедури забезпечення безперервної роботи, авторизація має бути переглянута для того, щоб оцінити, чи її умови все ще виконуються.

6. Збір даних митним органом

Однак у випадках, зазначених у пунктах 4 і 5 цього додатка, митний орган може авторизувати суб’єкта процедури подати транзитну декларацію в одному примірнику (з використанням ЄАД або ТСД) до митниці відправлення для її опрацювання електронною транзитною системою.

7. Надання індивідуальної гарантії гарантом

Якщо митниця гарантії не є митницею відправлення для операції транзиту, вона повинна зберігати копію зобов’язання гаранта. Суб’єкт процедури надає оригінальний примірник митниці відправлення, яка його зберігає. У разі необхідності, митниця відправлення може вимагати переклад офіційною мовою або однією з офіційних мов відповідної країни.

8. Підписання транзитної декларації та зобов’язання суб’єкта процедури

Підписуючи транзитну декларацію, суб’єкт процедури бере на себе відповідальність за:

- точність інформації, наданої в декларації,

- автентичність пред’явлених документів,

- дотримання всіх зобов’язань, пов’язаних із поміщенням товарів під процедуру транзиту.

9. Заходи ідентифікації

Якщо застосовується стаття 36(7) доповнення I, митниця відправлення вносить до транзитної декларації навпроти заголовка "накладені пломби" у графі D ("Контроль підрозділом відправлення") таку фразу:

"- Звільнення - 99201".

10. Записи у транзитній декларації та випуск товарів

- Митниця відправлення записує результати перевірки на кожному примірнику транзитної декларації.

- Якщо результати перевірки відповідають декларації, митниця відправлення здійснює випуск товарів та записує дату на примірниках транзитної декларації.

11. Товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, перевозяться на підставі аркушів 4 і 5 ЄАД або на підставі одного примірника ТСД, наданого суб’єкту процедури митницею відправлення. Аркуш 1 ЄАД та примірник ТСД зберігаються в митниці відправлення.

12. Митниця транзиту

12.1. Перевізник повинен надати сповіщення про транзит, оформлене за формою, наведеною в додатку B8 до доповнення III, кожній митниці транзиту, яка повинна його зберігати. Замість сповіщення про транзит може бути надана фотокопія аркуша 4 ЄАД або фотокопія примірника ТСД, що зберігається митницею транзиту.

12.2. Якщо товари перевозяться через митницю транзиту, відмінну від заявленої, фактична митниця транзиту повинна повідомити митницю відправлення.

13. Пред’явлення в митниці призначення

13.1. Митниця призначення реєструє примірники транзитної декларації, записує на них дату надходження та вносить дані проведеного контролю.

13.2. Транзитна операція може завершитися в митниці, відмінній від заявленої у транзитній декларації. У такому разі така митниця стає фактичною митницею призначення.

Якщо фактична митниця призначення перебуває під юрисдикцією Договірної сторони, відмінної від Договірної сторони, під юрисдикцією якої перебуває заявлена митниця, фактична митниця вносить до графи I ("Контроль митницею призначення") транзитної декларації, додатково до звичайних записів, такий запис:

"- Розбіжності: митниця, у якій товари були пред’явлені …… (референтний номер підрозділу митниці) - 99203".

13.3. Якщо застосовується другий параграф пункту 13.2 цього додатка, і якщо транзитна декларація містить наведене нижче твердження, фактична митниця призначення залишає товари під своїм контролем та не дозволяє їх вивезення, окрім як до Договірної сторони, під юрисдикцією якої перебуває митниця відправлення, якщо тільки остання не надала на це пряму авторизацію:

"- Вибуття із Союзу з урахуванням обмежень та зі сплатою зборів відповідно до Регламенту/Директиви/Рішення № … - 99204".

14. Розписка

Розписка може бути складена на зворотній стороні аркуша 5 ЄАД у передбаченому місці або за формою, наведеною в додатку B10 до доповнення III.

15. Повернення аркуша 5 ЄАД або примірника ТСД

Компетентний митний орган Договірної сторони призначення невідкладно повертає аркуш 5 ЄАД митному органу на території Договірної сторони відправлення, але не пізніше ніж протягом 8 днів після дати завершення операції. Якщо використовується ТСД, примірник наданого ТСД повертається на тих же умовах, що й аркуш 5.

16. Інформування суб’єкта процедури та альтернативне підтвердження завершення процедури

Якщо примірники, зазначені в пункті 15 цього додатка, не були повернені митному органу Договірної сторони відправлення протягом 30 днів після завершення терміну для пред’явлення товарів у митниці призначення, такий орган повинен повідомити суб’єкта процедури та запитати у нього надання підтвердження того, що процедура була завершена належним чином.

17. Процедура запиту інформації

17.1. Якщо митниця відправлення протягом 60 днів після завершення терміну пред’явлення товарів у митниці призначення не отримала підтвердження того, що процедура була завершена належним чином, митний орган Договірної сторони відправлення негайно подає запит на інформацію, необхідну для закриття процедури. Якщо під час етапів процедури запиту інформації встановлено, що процедура спільного транзиту не може бути закрита, митний орган Договірної сторони відправлення встановлює, чи виник борг.

У разі виникнення боргу митний орган Договірної сторони відправлення вживає таких заходів:

- визначає боржника;

- визначає митні органи, відповідальні за сповіщення про борг.

17.2. Якщо до вичерпання такого строку митний орган Договірної сторони відправлення отримає інформацію про те, що процедура спільного транзиту не була завершена належним чином, або він має відповідну підозру, він невідкладно надсилає запит.

17.3. Процедура запиту інформації також ініціюється, якщо в подальшому з’ясовується, що підтвердження завершення процедури спільного транзиту було підроблене та для досягнення цілей пункту 17.1 цього додатка необхідна процедура запиту інформації.

18. Гарантія - Референтна сума

18.1. Для застосування статті 74 доповнення I суб’єкт процедури повинен впевнитися, щоб сума забезпечення не перевищувала референтну суму, з урахуванням також будь-яких операцій, для яких процедура ще не завершена.

18.2. Суб’єкт процедури повинен повідомити митницю гарантії, якщо референтна сума стає меншою за рівень, достатній для забезпечення його транзитних операцій.

19. Сертифікати загальної гарантії, сертифікати звільнення від гарантії та ваучери індивідуальної гарантії

19.1. Митниці відправлення надаються:

- сертифікат загальної гарантії за формою, наведеною в додатку C5 до доповнення III;

- сертифікат звільнення від гарантії за формою, наведеною в додатку C6 до доповнення III;

- ваучер індивідуальної гарантії за формою, наведеною в додатку C3 до доповнення III.