Офіційний переклад
КОНВЕНЦІЯ ПРО ПРОЦЕДУРУ СПІЛЬНОГО ТРАНЗИТУ
РЕСПУБЛІКА АВСТРІЯ, ФІНЛЯНДСЬКА РЕСПУБЛІКА, РЕСПУБЛІКА ІСЛАНДІЯ, КОРОЛІВСТВО НОРВЕГІЯ, КОРОЛІВСТВО ШВЕЦІЯ, ШВЕЙЦАРСЬКА КОНФЕДЕРАЦІЯ,
далі - "країни ЄАВТ",
ЄВРОПЕЙСЬКЕ ЕКОНОМІЧНЕ СПІВТОВАРИСТВО,
далі - "Співтовариство",
БЕРУЧИ ДО УВАГИ Угоди про вільну торгівлю між Співтовариством і кожною з країн ЄАВТ,
БЕРУЧИ ДО УВАГИ Спільну декларацію про створення Європейського економічного простору, ухвалену міністрами країн ЄАВТ і держав-членів Співтовариства та Комісією Європейських Співтовариств у Люксембурзі 9 квітня 1984 року, зокрема щодо спрощення формальностей на кордонах і правил походження товарів,
БЕРУЧИ ДО УВАГИ Конвенцію про спрощення формальностей у торгівлі товарами, укладену між країнами ЄАВТ і Співтовариством, що запровадила єдиний адміністративний документ для використання у такій торгівлі,
БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що використання цього єдиного документа в рамках процедури спільного транзиту для переміщення товарів між Співтовариством та країнами ЄАВТ, а також безпосередньо між країнами ЄАВТ, призвело б до спрощення,
БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що найкращим способом досягнення цієї мети було б поширення процедури транзиту, що вже застосовується при перевезенні товарів у межах Співтовариства, між Співтовариством і Австрією та Швейцарією, а також між Австрією і Швейцарією, на країни ЄАВТ, що її не застосовують,
БЕРУЧИ ДО УВАГИ також Північний транзитний порядок, що застосовується між Фінляндією, Норвегією та Швецією,
ВИРІШИЛИ укласти таку Конвенцію:
Загальні положення
1. Ця Конвенція визначає заходи щодо транзитного перевезення товарів між Співтовариством і країнами ЄАВТ, а також між самими країнами спільного транзиту, в тому числі, у відповідних випадках, стосовно товарів, які перевантажують, направляють далі або складують, шляхом запровадження процедури спільного транзиту незалежно від виду і походження товарів.
2. Без обмеження положень цієї Конвенції, зокрема положень стосовно гарантій, товари, що переміщуються територією Співтовариства, вважаються поміщеними під процедуру транзиту Союзом.
3. З урахуванням положень наведених нижче статей 7 - 12, норми, що регулюють процедуру спільного транзиту, викладені у доповненнях I і II до цієї Конвенції.
4. Транзитні декларації та транзитні документи для цілей процедури спільного транзиту повинні відповідати доповненню III та оформлюватися відповідно до нього.
1. Процедура спільного транзиту надалі в тексті цієї Конвенції у відповідних випадках іменується процедурою Т1 або процедурою Т2.
2. Процедура Т1 може застосовуватись до будь-яких товарів, що перевозяться відповідно до статті 1, параграфа 1.
3. Процедура T2 застосовується до товарів, що перевозяться відповідно до статті 1, параграфа 1:
(a) у Співтоваристві:
тільки коли товари є товарами Союзу. "Товари Союзу" означає товари, що підпадають під одну з таких категорій:
- товари, що повністю отримані на митній території Співтовариства і не містять товарів, імпортованих із країн або територій, розташованих поза межами митної території Співтовариства;
- товари, ввезені на митну територію Співтовариства з країн або територій, які не є частиною такої території, та є випущеними для вільного обігу;
- товари, отримані чи вироблені на митній території Співтовариства виключно з товарів, зазначених у другому відступі, або з товарів, зазначених у першому та другому відступах.
Однак, без обмеження цієї Конвенції або інших укладених Співтовариством угод, товари, що, хоча і відповідають встановленим в одному з трьох попередніх відступах умовам, повторно ввозяться на митну територію Співтовариства після їх експорту за межі такої території, не вважаються товарами Союзу.
(b) у країні спільного транзиту:
Виключно за умови, що товари надійшли в таку країну під процедурою T2 і були направлені далі відповідно до особливих умов, встановлених у наведеній нижче статті 9.
4. Особливі умови, встановлені у цій Конвенції щодо поміщення товарів під процедуру T2, застосовуються також до видачі документів, що засвідчують митний статус товарів Союзу, і товари, на які поширюється дія такого документа, мають такий самий статус, що і товари, які перевозяться під процедурою T2, за виключенням того, що вони не повинні супроводжуватися документом, який засвідчує митний статус товарів Союзу.
1. Для цілей цієї Конвенції термін:
(a) "транзит" означає процедуру, під якою товари перевозяться під контролем компетентних органів з однієї Договірної сторони до іншої Договірної сторони або до тієї самої Договірної сторони принаймні через один кордон;
(b) "країна" означає будь-яку країну спільного транзиту, будь-яку державу-члена Співтовариства або будь-яку іншу державу, яка приєдналася до цієї Конвенції;
(c) "третя країна" означає будь-яку державу, яка не є Договірною стороною цієї Конвенції;
(d) "країна спільного транзиту" означає будь-яку відмінну від держави-члена Співтовариства країну, яка є Договірною стороною цієї Конвенції.
_______
3. При застосуванні норм, викладених у цій Конвенції щодо процедури T1 або T2, країни спільного транзиту і Співтовариство та його держави-члени мають однакові права та обов’язки.
1. Ця Конвенція не обмежує застосування будь-якої іншої міжнародної угоди стосовно процедури транзиту, з урахуванням будь-яких обмежень такого застосування щодо перевезення товарів з одного пункту в Співтоваристві в інший пункт у Співтоваристві та будь-яких обмежень видачі документів, що засвідчують статус товарів Співтовариства.
2. Ця Конвенція також не обмежує:
(a) переміщення товарів під процедурою тимчасового ввезення;
та
(b) угод щодо прикордонного руху.
За відсутності угоди між Договірними сторонами та третьою країною, згідно з якою товари, що переміщуються між Договірними сторонами, можуть перевозитися територією такої третьої країни під процедурою T1 або T2, така процедура застосовується до товарів, що перевозяться територією такої третьої країни, лише якщо перевезення територією такої країни здійснюється на основі одного перевізного документа, оформленого на території Договірної сторони, а функціонування такої процедури призупиняється на території цієї третьої країни.
За умови забезпечення реалізації будь-яких заходів, застосовних до товарів, країни можуть встановлювати між собою, шляхом укладення двосторонніх або багатосторонніх угод, спрощені процедури в межах процедури T1 або T2, які відповідають критеріям доповнення I, що, за необхідності, визначаються і застосовуються до певних видів транспорту або до визначених підприємств.
Відповідні угоди надаються Комісії Європейських Співтовариств та іншим країнам.
Виконання процедури транзиту
1. З урахуванням будь-яких особливих положень цієї Конвенції, компетентні органи країн спільного транзиту уповноважені брати на себе функції митниць відправлення, митниць транзиту, митниць призначення та митниць гарантії.
2. Компетентні органи держав-членів Співтовариства уповноважені приймати декларації T1 або T2 для транзиту до митниці призначення, розташованої в країні спільного транзиту. З урахуванням будь-яких особливих положень цієї Конвенції, вони також засвідчують митний статус товарів Союзу для таких товарів.
3. Якщо декілька відправлень товарів згруповані разом, завантажені на один транспортний засіб та відправлені як консолідований вантаж одним суб’єктом процедури в рамках однієї операції T1 або T2 від однієї митниці відправлення до однієї митниці призначення для доставки одному вантажоодержувачу, Договірна сторона може вимагати, щоб такі відправлення у виняткових, належним чином обґрунтованих випадках були включені до однієї декларації T1 або T2 з відповідним переліком товарів.
4. Незважаючи на вимогу про засвідчення митного статусу товарів Союзу, у відповідних випадках, особа, яка виконує експортні формальності у прикордонній митниці Договірної сторони, не зобов’язана поміщувати відправлені товари під процедуру T1 або T2, незалежно від митної процедури, під яку товари будуть поміщені у сусідній прикордонній митниці.
5. Незважаючи на вимогу про засвідчення митного статусу товарів Союзу, у відповідних випадках, прикордонна митниця Договірної сторони, в якій виконуються експортні формальності, може відмовитися поміщувати товари під процедуру T1 або T2, якщо така процедура буде завершена в сусідній прикордонній митниці.
Не дозволяється додавання, вилучення або підміна товарів, що направляються під процедурою T1 або T2, зокрема коли відправлення подрібнюються, перевантажуються або об’єднуються.
1. Товари, що ввозяться до країни спільного транзиту під процедурою T2 та можуть бути направлені далі під такою процедурою, повинні знаходитися під постійним контролем митних органів такої країни, щоб забезпечити незмінність їх ідентичності або стану.
2. Якщо такі товари направляються далі з країни спільного транзиту після їх поміщення у такій країні спільного транзиту під митну процедуру, відмінну від процедур транзиту або складування, процедура T2 не може застосовуватися.
Однак це положення не застосовується до товарів, які тимчасово ввозяться для демонстрації на виставці, ярмарку або подібного публічного показу та які не піддавалися будь-яким операціям, окрім тих, що необхідні для їх збереження у первинному стані або для подрібнення відправлень.
3. Якщо такі товари направляються далі з країни спільного транзиту після зберігання під процедурою митного складування, процедура T2 може застосовуватися виключно за таких умов:
- товари складувалися протягом строку, що не перевищує п’ять років; однак для товарів, що підпадають під дію глав 1 - 24 Номенклатури класифікації товарів за митними тарифами ( Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 року), цей строк не повинен перевищувати шести місяців,
- товари зберігалися в спеціальних приміщеннях і не піддавалися будь-яким операціям, окрім тих, що необхідні для їх збереження у первинному стані або для подрібнення відправлень без заміни паковання,
- будь-які операції здійснювались під митним наглядом.
4. Будь-яка прийнята декларація T2 або будь-який документ, що засвідчує митний статус товарів Союзу, виданий компетентним органом країни спільного транзиту, повинен містити покликання на відповідну декларацію T2 або документ, що засвідчує митний статус товарів Союзу, відповідно до яких товари надійшли до такої країни спільного транзиту, і включати всі спеціальні записи, внесені до них.
1. Якщо у наведеному нижче параграфі 2 або у доповненнях не зазначено інше, будь-яка операція T1 або T2 забезпечується гарантією, дійсною для всіх Договірних сторін, залучених до такої операції.
2. Положення параграфа 1 не обмежують право:
(a) Договірних сторін домовитися між собою про те, що операції T1 або T2 виключно на їхніх територіях звільняються від забезпечення гарантією;
(b) Договірної сторони не вимагати гарантії щодо частини операції T1 або T2 між митницею відправлення та першою митницею транзиту.
_______
1. Як правило, ідентифікація товарів забезпечується пломбуванням.
2. Опломбовуються:
(a) простір з товарами, за умови що транспортний засіб або контейнер був допущений відповідно до інших нормативних актів або визнаний митницею відправлення придатним до пломбування;
(b) кожне окреме паковання в інших випадках.
3. Митниця відправлення визнає транспортні засоби та контейнери придатними до пломбування за таких умов:
(a) пломби можуть закріплюватися на транспортний засіб або контейнер у простий та надійний спосіб;
(b) транспортний засіб або контейнер сконструйований таким чином, що у разі вилучення або підкладання товарів таке вилучення або підкладання залишає видимі сліди, пломби ламаються чи лишаються ознаки втручання, або електронна система моніторингу реєструє вилучення або підкладання;
(c) транспортний засіб або контейнер не містить прихованих просторів, в яких можуть бути сховані товари;
(d) призначений для товарів простір є легкодоступним для огляду митними органами.
4. Митниця відправлення може не застосовувати пломбування, враховуючи інші можливі способи ідентифікації, якщо опис товарів у даних декларації або у додаткових документах дозволяє їх легко ідентифікувати.
_______
3. Суб’єкт процедури або його уповноважений представник повинен, за запитом національних установ, відповідальних за статистику щодо транзиту, надавати будь-яку інформацію, що стосується декларацій T1 або T2, необхідну для збирання статистики.
Адміністративна допомога
1. Компетентні органи відповідних країн надають один одному будь-яку наявну в їхньому розпорядженні інформацію, необхідну для перевірки належного застосування цієї Конвенції.
2. У разі необхідності компетентні органи відповідних країн надають один одному всі отримані дані, документи, звіти, протоколи та інформацію стосовно транспортних операцій, здійснених під процедурою T1 або T2, а також щодо невідповідностей або порушень, пов’язаних із такими операціями.
Крім того, за необхідності, вони надають один одному всі отримані дані про товари, щодо яких передбачена взаємодопомога та які були предметом процедури митного складування.
3. У разі підозр щодо невідповідностей або порушень, пов’язаних із товарами, які були ввезені в одну країну з іншої країни або які переміщувалися через країну або зберігалися під процедурою митного складування, компетентні органи відповідних країн надають один одному на запит всю інформацію стосовно:
(a) умов, за яких такі товари перевозилися:
- незалежно від того, яким чином вони були направлені далі, якщо вони надійшли до країни, до якої був поданий запит на підставі процедури T1 або T2 чи документа, який засвідчує митний статус товарів Союзу, або
- незалежно від того, яким чином вони надійшли, якщо вони були направлені далі з країни, до якої був поданий запит на підставі процедури T1 або T2 чи документа, який засвідчує митний статус товарів Союзу;
(b) умов будь-якого складування таких товарів, якщо вони надійшли до країни, до якої був поданий запит на підставі процедури T2 або документа, що засвідчує митний статус товарів Союзу, або якщо вони були направлені далі з такої країни на підставі процедури T2 або документа, що засвідчує митний статус товарів Союзу.
4. Будь-який запит, що подається відповідно до параграфів 1 - 3, має містити покликання на справу чи справи, яких він стосується.
5. Якщо компетентний орган країни звертається із запитом про допомогу, яку він сам не зміг би надати за запитом, він зазначає цей факт у своєму запиті. Задоволення такого запиту здійснюється на розсуд компетентного органу, який отримав такий запит.
6. Інформація, отримана відповідно до параграфів 1 - 3, використовується виключно для цілей цієї Конвенції, а країна, що її отримує, забезпечує їй такий самий захист, який надається інформації подібного характеру відповідно до національного законодавства такої країни. Така інформація може використовуватися для інших цілей тільки за наявності письмової згоди компетентного органу, який її надав, і з урахуванням будь-яких обмежень, встановлених таким органом.
Стягнення
Стаття 13 (a).
Компетентні органи відповідних країн згідно з положеннями доповнення IV надають один одному допомогу щодо стягнень за вимогами, якщо ці вимоги виникли у зв’язку з операцією T1 або T2.
Спільний комітет
1. Цим створюється Спільний комітет, в якому представлена кожна Договірна сторона цієї Конвенції.
2. Спільний комітет діє за взаємною згодою.
3. Спільний комітет збирається за необхідністю, але не рідше одного разу на рік. Будь-яка Договірна сторона може вимагати проведення засідання.
4. Спільний комітет ухвалює власний регламент, який містить, між іншим, положення про скликання засідань і призначення голови та строк його повноважень.
5. Спільний комітет може ухвалювати рішення про створення будь-якого підкомітету або робочої групи, що можуть допомагати йому у виконанні його обов’язків.
1. Спільний комітет відповідає за адміністрування цієї Конвенції та забезпечення її належного виконання. Для цих цілей Договірні сторони регулярно інформують його про досвід застосування цієї Конвенції, а Спільний комітет виробляє рекомендації та, у випадках, передбачених у параграфі 3, ухвалює рішення.
2. Зокрема, він рекомендує:
(a) зміни до цієї Конвенції, крім тих, що зазначені в параграфі 3;
(b) будь-які інші заходи, необхідні для її застосування.
3. Спільний комітет своїм рішенням ухвалює:
(a) зміни до доповнень;
_______
(c) інші зміни до цієї Конвенції, зумовлені змінами, внесеними до доповнень;
(d) перехідні заходи, необхідні в разі приєднання нових держав-членів до Співтовариства;
(e) запрошення третім країнам у розумінні статті 3 (1) (c) приєднатися до цієї Конвенції відповідно до статті 15a.
Договірні сторони виконують ухвалені відповідно до пунктів (a) - (d) рішення згідно зі своїм власним законодавством.
4. Якщо представник Договірної сторони в Спільному Комітеті погодився з рішенням із застереженням щодо виконання конституційних вимог, таке рішення набирає чинності, якщо у ньому не зазначено дату, в перший день другого місяця після повідомлення про зняття застереження.
5. Рішення Спільного комітету, зазначені в параграфі 3 (e), про запрошення третьої країни приєднатися до цієї Конвенції, надсилаються Генеральному секретаріату Ради Європейських Співтовариств, який передає рішення відповідній третій країні разом із текстом Конвенції, чинним на дату такого рішення.
6. Із дати, зазначеної в параграфі 5, відповідна третя країна може бути представлена спостерігачами у Спільному комітеті, підкомітетах і робочих групах.
Приєднання третіх країн
1. Будь-яка третя країна може стати Договірною стороною цієї Конвенції, якщо вона запрошена депозитарієм Конвенції за рішенням Спільного комітету.
2. Третя країна, запрошена стати Договірною стороною цієї Конвенції, стає Договірною стороною шляхом подання офіційного документа про приєднання до Генерального секретаріату Ради Європейських Співтовариств. Зазначений офіційний документ доповнюється перекладом Конвенції офіційною мовою (мовами) країни, що приєднується.
3. Приєднання набирає чинності в перший день другого місяця після подання офіційного документа про приєднання.
4. Депозитарій повідомляє всі Договірні сторони про дату подання офіційного документа про приєднання та дату, з якої приєднання набере чинності.
5. Рекомендації та рішення Спільного комітету, зазначені у статті 15 (2) і (3), ухвалені між датою, зазначеною у параграфі 1 цієї статті, і датою набрання чинності приєднанням, також повинні бути направлені запрошеній третій країні через Генеральний секретаріат Ради Європейських Співтовариств.
Декларація про прийняття таких актів повинна бути включена до офіційного документа про приєднання або до окремого офіційного документа, що подається до Генерального секретаріату Ради Європейських Співтовариств протягом шести місяців після повідомлення. Якщо декларація не була подана протягом цього строку, приєднання вважається недійсним.
Інші та прикінцеві положення
Кожна Договірна сторона вживає належних заходів для забезпечення дієвого та гармонійного застосування положень цієї Конвенції, беручи до уваги необхідність максимально скорочувати формальності, передбачені для операторів, та необхідність досягати взаємно задовільного вирішення будь-яких труднощів, що виникають під час реалізації цих положень.
Договірні сторони повинні інформувати одна одну про положення, які вони ухвалюють для імплементації цієї Конвенції.
Положення цієї Конвенції не виключають заборони чи обмеження щодо імпорту, експорту або транзиту товарів, що запроваджені Договірними сторонами чи державами-членами Співтовариства і є виправданими з точки зору суспільної моралі, громадського порядку або безпеки, захисту життя і здоров’я людей, тварин чи рослин, захисту національних цінностей, що мають мистецьке, історичне або археологічне значення, або захисту промислової чи комерційної власності.
Доповнення до цієї Конвенції становлять її невід’ємну частину.
1. Ця Конвенція застосовується, з одного боку, до територій, на які поширюється дія Договору про заснування Європейського економічного співтовариства, на встановлених у згаданому Договорі умовах, та, з іншого боку, до територій країн спільного транзиту.
2. Ця Конвенція також застосовується до Князівства Ліхтенштейн, до тих пір, поки згадане Князівство залишається пов’язаним із Швейцарською Конфедерацією договором про митний союз.
Будь-яка Договірна сторона може вийти з цієї Конвенції за умови, що вона за 12 місяців до виходу направить письмове повідомлення депозитарію, який повідомляє про це всі інші Договірні сторони.
1. Ця Конвенція набирає чинності 1 січня 1988 року, за умови що Договірні сторони до 1 листопада 1987 року здадуть на зберігання свої офіційні документи про приєднання Секретаріату Ради Європейських Співтовариств, який діє як депозитарій.
2. Якщо ця Конвенція не набере чинності 1 січня 1988 року, вона набере чинності в перший день другого місяця після здачі на зберігання останнього офіційного документа про приєднання.
3. Депозитарій повідомляє про дату здачі на зберігання офіційного документа про приєднання кожної Договірної сторони та про дату набрання чинності цією Конвенцією.
1. З набранням чинності цією Конвенцією Угоди від 30 листопада 1972 року та від 23 листопада 1972 року про застосування правил транзиту Співтовариства, укладені Австрією та Швейцарією відповідно зі Співтовариством, а також Угода від 12 липня 1977 року про продовження застосування правил транзиту Співтовариства, укладена цими країнами та Співтовариством, втрачають чинність.
2. Однак згадані у параграфі 1 угоди зберігають силу для операцій T1 або T2, розпочатих до набрання чинності цією Конвенцією.
3. Північний транзитний порядок, що діє між Фінляндією, Норвегією та Швецією, буде припинено з дати набрання чинності цією Конвенцією.
Ця Конвенція, що складена в одному примірнику данською, нідерландською, англійською, французькою, німецькою, грецькою, італійською, португальською, іспанською, фінською, ісландською, норвезькою та шведською мовами, при цьому всі тексти є рівноавтентичними, здається на зберігання до архівів Секретаріату Ради Європейських Співтовариств, який надсилає її засвідчену копію кожній Договірній стороні.
| Вчинено в м. Інтерлакен 20 травня 1987 року. |
ДОПОВНЕННЯ I
ПРОЦЕДУРИ СПІЛЬНОГО ТРАНЗИТУ
РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
ГЛАВА I
Предмет, сфера застосування процедури, терміни та означення
Предмет
1. Згідно зі статтею 1(3) Конвенції це доповнення визначає норми, що регулюють процедуру спільного транзиту.
2. Якщо не передбачено інше, положення цього доповнення застосовуються до операцій під процедурою спільного транзиту.
Незастосування процедури спільного транзиту до поштових відправлень
Процедура спільного транзиту не застосовується до поштових відправлень (у тому числі до поштових посилок), що перевозяться відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, коли товари перевозяться суб’єктами прав та обов’язків за такими актами або від їхнього імені.
Терміни та означення
Для цілей Конвенції застосовуються такі терміни та означення:
(a) "митні органи" означає митні адміністрації, відповідальні за застосування Конвенції, та будь-які інші органи, уповноважені відповідно до національного законодавства застосовувати Конвенцію;
(b) "особа" означає фізичну особу, юридичну особу та будь-яке об’єднання осіб, що не є юридичною особою, але визнане відповідно до законодавства Союзу, національного законодавства або законодавства країни спільного транзиту таким, що здатне здійснювати юридичні дії;
(c) "транзитна декларація" означає акт, яким особа заявляє у встановленій формі та у встановлений спосіб про бажання помістити товари під процедуру спільного транзиту;
(d) "транзитний супровідний документ" означає документ, що надрукований з використанням засобів електронного опрацювання даних для супроводження товарів і ґрунтується на відомостях транзитної декларації;
(e) "декларант" означає особу, яка подає транзитну декларацію від свого імені або особу, від імені якої подається така декларація;
(f) "суб’єкт процедури" означає особу, яка подає транзитну декларацію або від імені якої подається така декларація;
(g) "митниця відправлення" означає підрозділ митниці, де приймається транзитна декларація;
(h) "митниця транзиту" означає підрозділ митниці, відповідальний за пункт в’їзду на митну територію Договірної сторони, коли товари переміщуються під процедурою спільного транзиту, або підрозділ митниці, відповідальний за пункт виїзду з митної території Договірної сторони, коли товари залишають таку територію під час транзитної операції через кордон між такою Договірною стороною та третьою країною;
(i) "митниця призначення" означає підрозділ митниці, де товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, пред’являються для завершення такої процедури;
(j) "основний референтний номер (MRN)" означає реєстраційний номер, присвоєний компетентним митним органом транзитній декларації з використанням засобів електронного опрацювання даних;
(k) "митниця гарантії" означає підрозділ митниці, в який за рішенням митного органу кожної з країн подаються гарантії;
(l) "борг" означає зобов’язання особи сплатити суму імпортних або експортних платежів та інших зборів, що підлягають сплаті стосовно товарів, поміщених під процедуру спільного транзиту;
(m) "боржник" означає будь-яку особу, яка несе відповідальність за борг;
(n) "випуск товарів" означає акт, яким митні органи дозволяють розпоряджатися товарами для цілей, визначених процедурою спільного транзиту, під яку їх поміщено;
(o) "особа, що має осідок на митній території Договірної сторони" означає:
- стосовно фізичної особи, будь-яку особу, яка постійно проживає на митній території такої Договірної сторони;
- стосовно юридичної особи або об’єднання осіб, будь-яку особу, що має місцезнаходження, головний офіс або постійне представництво на митній території такої Договірної сторони;
(p) "засоби електронного опрацювання даних" означає електронний обмін інформацією між економічними операторами та митними органами, між митними органами, а також між митними органами та іншими залученими державними або європейськими агентствами чи інституціями, або агентствами чи інституціями країн спільного транзиту, у погодженому та визначеному форматі для автоматизованого опрацювання та зберігання даних після отримання з використанням будь-яких із таких способів:
(i) електронний обмін даними;
(ii) обмін даними між комп’ютерами;
(iii) електронна передача структурованих даних стандартними повідомленнями або службами від одного середовища електронного опрацювання до іншого без втручання людини;
(iv) введення онлайн даних у митні системи опрацювання даних для зберігання та опрацювання, що дозволяє створювати відповіді онлайн;
(q) "електронний обмін даними" ("EDI") означає електронне передавання даних, структурованих відповідно до узгоджених стандартів повідомлень, між двома комп’ютерними системами;
(r) "електронна транзитна система" означає електронну систему, що використовується для електронного обміну даними в рамках процедури спільного транзиту;
(s) "стандартне повідомлення" означає попередньо задану структуру електронного передавання даних;
(t) "персональні дані" означає будь-яку інформацію, що стосується ідентифікованої особи або особи, яку можна ідентифікувати;
(u) "стаціонарні засоби транспортування" означає технічні засоби (наприклад, трубопроводи та лінії електропередач), що використовуються для безперервного транспортування товарів;
(v) "процедура забезпечення безперервної роботи" означає процедуру, що ґрунтується на використанні паперових документів, запроваджену для подання транзитної декларації та контролю за транзитною операцією, коли відсутня можливість використовувати процедуру, що ґрунтується на засобах електронного опрацювання даних.
ГЛАВА II
Загальні положення щодо процедури спільного транзиту
Стаття 4. Електронна система, пов’язана з процедурою
1. Для виконання митних формальностей процедури спільного транзиту використовується електронна транзитна система, якщо інше не передбачено у цьому доповненні.
2. Договірні сторони за взаємною згодою ухвалюють інструменти для застосування електронної транзитної системи, що встановлюють таке:
(a) правила, що визначають і регулюють повідомлення, якими обмінюються підрозділи митниць, необхідні для застосування митного законодавства;
(b) спільний набір даних та формат інформаційних повідомлень, обмін якими здійснюється згідно з митним законодавством.
Стаття 5. Використання електронної транзитної системи
1. Компетентні органи використовують електронну транзитну систему для обміну інформацією для цілей процедури спільного транзиту, якщо інше не передбачено у цьому доповненні.
2. Договірні сторони використовують Спільну комунікаційну мережу/Спільний системний інтерфейс Європейського Союзу (CCN/CSI) для обміну інформацією, зазначеною в параграфі 1.
Фінансова участь країн спільного транзиту, доступ країн спільного транзиту до CCN/CSI та інші пов’язані з цим питання узгоджуються між Союзом та кожною країною спільного транзиту.
Стаття 6. Безпека даних
1. Договірні сторони визначають умови для виконання формальностей за допомогою засобів електронного опрацювання даних, які, між іншим, включають заходи для перевірки джерел даних та захисту від випадкового чи незаконного знищення або випадкової втрати даних, їх зміни чи несанкціонованого доступу до них.
2. Додатково до заходів, зазначених у параграфі 1, компетентні органи повинні встановити та підтримувати належні заходи безпеки для дієвого, надійного та безпечного функціонування електронної транзитної системи.
3. Внесення змін і видалення даних записуються разом із інформацією про причину внесення змін або видалення, точним часом внесення змін або видалення та ідентифікаційними даними особи, яка здійснила такі дії.
Первинні дані або будь-які опрацьовані дані зберігаються як мінімум протягом трьох календарних років після завершення року, в якому ці дані були записані, або довше, якщо це вимагається країнами.
4. Компетентні органи повинні регулярно здійснювати моніторинг безпеки даних.
5. Будь-які залучені компетентні органи повинні інформувати один одного про всі підозри щодо порушення безпеки.
Стаття 7. Захист персональних даних
1. Договірні Сторони повинні використовувати персональні дані, обмін якими здійснюється при застосуванні Конвенції, виключно для цілей процедури спільного транзиту та будь-якої митної процедури або тимчасового зберігання, що застосовуються після процедури спільного транзиту.
Це обмеження не перешкоджає використанню таких даних митними органами для аналізу ризиків та розслідувань під час процедури спільного транзиту, а також для судових процесів, пов’язаних із процедурою спільного транзиту. Якщо такі дані використовуються для зазначених цілей, необхідно негайно повідомити митні органи, які надали інформацію.
2. Договірні сторони забезпечують опрацювання персональних даних, обмін якими здійснюється під час застосування Конвенції, відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 -1.
3. Кожна Договірна сторона вживає необхідних заходів для забезпечення дотримання цієї статті.
__________________________
-1 Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних) (ОВ L 119, 04.05.2016, с. 1).
ГЛАВА III
Зобов’язання суб’єкта процедури, перевізника та одержувача товарів, що переміщуються під процедурою спільного транзиту
Стаття 8. Зобов’язання суб’єкта процедури, перевізника та одержувача товарів, що переміщуються під процедурою спільного транзиту
1. Суб’єкт процедури несе відповідальність за все із зазначеного нижче:
(a) пред’явлення митниці призначення товарів у незмінному стані та необхідної інформації до завершення встановленого терміну та у відповідності до заходів, вжитих митними органами для забезпечення їх ідентифікації;
(b) дотримання митних положень, що стосуються процедури спільного транзиту;
(c) якщо інше не передбачено Конвенцією, надання гарантії для забезпечення сплати суми боргу, який може виникнути щодо товарів.
2. Перевізник або одержувач товарів, який приймає товари та знає, що вони переміщуються під процедурою спільного транзиту, також несе відповідальність за пред’явлення митниці призначення товарів у незмінному стані до завершення встановленого терміну та у відповідності до заходів, вжитих митними органами для забезпечення їх ідентифікації.
ГЛАВА IV
Гарантії
Стаття 9. Електронна система для гарантій
Для обміну та зберігання інформації, що стосується гарантій, використовуються засоби електронного опрацювання даних.
Стаття 10. Зобов’язання надавати гарантію
1. Суб’єкт процедури повинен надати гарантію для забезпечення сплати боргу, який може виникнути щодо товарів, поміщених під процедуру спільного транзиту.
2. Гарантія надається як:
(a) індивідуальна гарантія, що покриває одну операцію; або
(b) загальна гарантія, що покриває декілька операцій у формі зобов’язання, наданого гарантом, у разі застосування спрощення, передбаченогостаттею 55(1)(a).
3. Однак митні органи можуть не приймати заявлений тип гарантії, якщо він несумісний із належним функціонуванням процедури спільного транзиту.
Стаття 11. Форми індивідуальної гарантії
1. Індивідуальна гарантія може надаватися у формі:
(a) грошової застави;
(b) зобов’язання, наданого гарантом;
(c) ваучерів.
2. У випадку, зазначеному в параграфі 1(c), індивідуальна гарантія надається як зобов’язання, надане гарантом.
Стаття 12. Гарант
1. Гарант, зазначений у статтях 10(2)(b), 11(1)(b) і 11(2), є третьою особою, яка має осідок на території Договірної сторони, де надається гарантія, та визнана митними органами, що вимагають гарантію.
Гарант зазначає у своєму зобов’язанні адресу для кореспонденції або призначає особу, уповноважену на отримання документів, у кожній країні Договірних сторін, залучених до операції спільного транзиту.
2. Гарант у письмовій формі зобов’язується сплатити забезпечену суму боргу. Зобов’язання також має покривати, в межах забезпеченої суми, суму боргу, що підлягає сплаті після перевірок a posteriori.
3. Митні органи можуть відмовити у визнанні гаранта, здатність якого забезпечити виплату суми боргу протягом встановленого строку є сумнівною.
Стаття 13. Звільнення від гарантії
1. Гарантія не вимагається у будь-якому з таких випадків:
(a) товари перевозяться повітряним транспортом, з використанням транзитної процедури, основаної на електронному перевізному документі, що використовується як транзитна декларація для перевезень повітряним транспортом;
(b) товари перевозяться по Рейну, водними шляхами Рейну, по Дунаю чи водними шляхами Дунаю;
(c) товари переміщуються стаціонарними засобами транспортування;
(d) товари перевозяться залізничним або повітряним транспортом, з використанням транзитної процедури на основі документів у паперовій формі щодо товарів, які перевозяться залізничним або повітряним транспортом.
2. У випадках, зазначених у параграфі 1(d), звільнення від гарантії діє лише щодо авторизацій на використання процедури спільного транзиту на основі паперових документів щодо товарів, які перевозяться залізничним або повітряним транспортом, наданих до 1 травня 2016 року. Таке звільнення діє до 1 травня 2019 року або, стосовно авторизацій з обмеженим строком дії - до закінчення такого строку, залежно від того, що настане раніше.
ГЛАВА V
Інші положення
Стаття 14. Правовий статус документів і відомостей
1. Видані документи та відомості, що зберігаються відповідно до правил країни, в якій вони були видані або зберігаються, незалежно від технічного формату та заходів, запроваджених або прийнятих компетентними органами однієї країни, мають таку ж юридичну силу на території інших країн, як і в країні, в якій вони були видані або зберігаються.
2. Результати оглядів, проведених компетентними органами однієї країни в рамках процедури спільного транзиту, мають таку ж силу в інших країнах, як і результати оглядів, проведених компетентними органами кожної з таких країн.
Стаття 15. Перелік підрозділів митниць, компетентних щодо операцій спільного транзиту
Кожна країна вносить до комп’ютеризованої системи, що підтримується Європейською Комісією ("Комісія"), перелік підрозділів митниць, компетентних щодо операцій спільного транзиту, із зазначенням їхніх відповідних ідентифікаційних номерів та повноважень, а також графіку роботи. Будь-які зміни також повинні вноситися до комп’ютеризованої системи.
Комісія використовує таку комп’ютеризовану систему для передачі цієї інформації іншим країнам.
Стаття 16. Центральний офіс
Якщо країна визначила центральний офіс, призначений для керування процедурою спільного транзиту та її моніторингу, отримання та передачі документів, пов’язаних із цією процедурою, вона повинна повідомити Комісію про такий офіс.
Комісія передає цю інформацію іншим країнам.
Стаття 17. Порушення та санкції
Країни вживають усіх необхідних заходів для запобігання будь-яким порушенням або неправомірним діям та накладають дієві, пропорційні і стримувальні санкції.
РОЗДІЛ II
ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРОЦЕДУРИ
ГЛАВА I
Індивідуальна гарантія
Стаття 18. Розрахунок суми індивідуальної гарантії
Індивідуальна гарантія, надана відповідно до статті 10(2)(a), повинна покривати суму боргу, який може виникнути, розраховану на основі найвищих ставок митних платежів, що застосовують до товарів такого ж типу. Для цілей такого розрахунку товари Союзу, що перевозяться відповідно до Конвенції, повинні розглядатися як товари з-поза меж Союзу.
Стаття 19. Індивідуальна гарантія у формі грошової застави
1. Індивідуальна гарантія у формі грошової застави або будь-якого іншого еквівалентного засобу платежу надається відповідно до законодавства, чинного в країні відправлення, в якій вимагається гарантія.
2. Індивідуальні гарантії у формі грошової застави, надані в одній із Договірних сторін, повинні бути дійсними у всіх Договірних сторонах. Вони повертаються після того, як процедура буде закрита.
3. Якщо гарантію надано у формі грошової застави або будь-якого іншого еквівалентного засобу платежу, жодні пов’язані з цим відсотки митними органами не сплачуються.
Стаття 20. Індивідуальна гарантія у формі зобов’язання, наданого гарантом
1. Зобов’язання, надане гарантом для цілей індивідуальної гарантії, подається за формою, наведеною в додатку C1 до доповнення III. Таке зобов’язання зберігається в митниці гарантії протягом строку його дії.
2. Якщо цього вимагають національні закони, підзаконні нормативно-правові акти чи адміністративні положення, або відповідно до загальноприйнятої практики, країна може дозволити, щоб зобов’язання, зазначене у параграфі 1, було надане в іншій формі, за умови, що воно матиме таку ж юридичну силу, як і зобов’язання, наведене у формі.
3. Щодо кожного зобов’язання митниця гарантії повідомляє суб’єкту процедури таку інформацію:
(a) референтний номер гарантії;
(b) код доступу, пов’язаний із референтним номером гарантії.
Суб’єкт процедури не повинен змінювати такий код доступу.
Стаття 21. Індивідуальна гарантія у формі ваучерів
1. Зобов’язання, надане гарантом для цілей індивідуальної гарантії у формі ваучера, подається за формою, наведеною в додатку C2 до доповнення III. Таке зобов’язання зберігається в митниці гарантії протягом строку його дії.
Статтю 20(2) застосовують mutatis mutandis.
2. Гарант оформлює ваучери за формою, наведеною в додатку C3 до доповнення III, і надає їх особам, які мають намір стати суб’єктами процедури. Такі ваучери дійсні в усіх Договірних сторонах.
Кожен ваучер покриває суму в розмірі 10000 євро, в межах якої гарант несе відповідальність. Строк дії ваучера складає один рік із дати видачі.
3. Гарант надає митниці гарантії будь-яку необхідну інформацію про ваучери індивідуальної гарантії, які він видав.
4. Щодо кожного ваучера гарант повідомляє особі, яка має намір стати суб’єктом процедури, таку інформацію:
(a) референтний номер гарантії;
(b) код доступу, пов’язаний із референтним номером гарантії.
Особа, яка має намір стати суб’єктом процедури, не повинна змінювати такий код доступу.
5. Особа, яка має намір стати суб’єктом процедури, повинна подати до митниці відправлення таку кількість ваучерів, кратну 10000 євро, що є достатньою для забезпечення загальної суми боргу, який може виникнути.
6. Якщо транзитна декларація приймається у паперовій формі відповідно до статті 26(1)(b), ваучери подаються у паперовій формі та зберігаються митницею відправлення. Така митниця повідомляє ідентифікаційний номер кожного ваучера митниці гарантії, зазначеній у ваучері.
Стаття 22. Визнання зобов’язання
Зобов’язання, надане гарантом, визнається митницею гарантії, яка повідомляє про таке визнання особу, що повинна надати гарантію.
Стаття 23. Відкликання визнання гаранта або відкликання та скасування зобов’язання
1. Митниця гарантії у будь-який час може відкликати визнання гаранта або визнання наданого гарантом зобов’язання. Митниця гарантії повідомляє про таке відкликання гаранта та особу, яка повинна надати гарантію.
Відкликання визнання гаранта чи наданого ним зобов’язання набирає чинності на шістнадцятий день з дати, коли рішення про відкликання було отримано або вважається таким, що було отримано гарантом.
2. Гарант може у будь-який час скасувати своє зобов’язання. Гарант повинен повідомити про таке скасування митницю гарантії.
Скасування зобов’язання, наданого гарантом, не відноситься до товарів, які на момент набрання чинності скасуванням були поміщені під процедуру спільного транзиту на підставі зобов’язання, що скасовується, та продовжують перебувати під нею.
Скасування зобов’язання гарантом набирає чинності на шістнадцятий день з дати, коли гарант повідомив митницю гарантії про скасування.
3. Митний орган країни, якому підпорядковується відповідна митниця гарантії, повинен внести до електронної системи, зазначеної в статті 9, інформацію про будь-яке відкликання визнання гаранта, визнання зобов’язання, наданого гарантом, або скасування зобов’язання гарантом, а також дату набрання ними чинності.
ГЛАВА II
Транспортні засоби та декларації
Стаття 24. Транзитна декларація та транспортні засоби
1. Кожна транзитна декларація має включати лише товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, які переміщуються або будуть переміщуватися від однієї митниці відправлення до однієї митниці призначення одним транспортним засобом в контейнері чи пакованні.
Однак одна транзитна декларація може включати товари, які переміщуються або будуть переміщуватися від однієї митниці відправлення до однієї митниці призначення в більш ніж одному контейнері або в більш ніж одному пакованні, якщо контейнери або паковання завантажені на один транспортний засіб.
2. Для цілей цієї статті зазначене нижче вважається одним транспортним засобом, за умови що товари, які перевозяться, відправляються разом:
(a) автомобільний транспортний засіб разом із причепом (причепами) або напівпричепом (напівпричепами);
(b) склад зчеплених разом залізничних транспортних засобів або вагонів;
(c) судна, що становлять зчалену групу.
3. Якщо для цілей процедури спільного транзиту використовують один транспортний засіб для завантаження товарів на більш ніж одній митниці відправлення та для розвантаження на більш ніж одній митниці призначення, необхідно подавати окремі транзитні декларації для кожного відправлення.
Стаття 25. Транзитні декларації за допомогою засобів електронного опрацювання даних
Відомості та структура даних транзитної декларації наведені у додатках A1,A2 і B6 до доповнення III.
Починаючи з дат запровадження модернізації Нової комп’ютеризованої транзитної системи ("NCTS"), зазначених у додатку до Імплементаційного рішення Комісії (ЄС) 2016/578-2, застосовуються відомості та структура даних транзитної декларації, наведені в додатках A1a і B6a до доповнення III.
__________________
-2 Імплементаційне рішення Комісії (ЄС) 2016/578 від 11 квітня 2016 року про встановлення робочої програми розроблення та розгортання електронних систем, передбачених у Митному кодексі Союзу (ОВ L 99, 15.04.2016, с. 06).