Конвенція про процедуру спільного транзиту

У цьому доповненні:

- "орган-заявник" означає компетентний орган країни, який надсилає запит про допомогу стосовно вимоги, зазначеної у статті 3,

- "запитуваний орган" означає компетентний орган країни, до якого було надіслано запит про допомогу.

Це доповнення застосовується до:

(a) усіх вимог, що стосуються боргів, охоплених статтею 3, пункту (1) доповнення I, пов’язаних з операціями спільного транзиту, які почалися після набрання чинності цим доповненням;

(b) відсотків і витрат, пов’язаних зі стягненням за зазначеними вище вимогами.

1. На запит органу-заявника запитуваний орган надає будь-яку інформацію, яка була б корисною для органу-заявника щодо стягнення за його вимогою.

Для отримання цієї інформації запитуваний орган користується повноваженнями, передбаченими законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями, що застосовуються до стягнення за подібними вимогами, які виникають у країні, де розташований такий орган.

2. У запиті на інформацію зазначаються ім’я/найменування та адреса особи, якої стосується інформація, що повинна бути надана, а також характер та сума вимоги, щодо якої подається запит.

3. Запитуваний орган не зобов’язаний надавати інформацію:

(a) яку він не зміг би отримати для стягнення за подібними вимогами, що виникають у країні, в якій він розташований;

(b) яка розкрила б будь-яку комерційну, виробничу або професійну таємницю; або

(c) розкриття якої могло б зашкодити безпеці чи порушити громадський порядок країни.

4. Запитуваний орган повідомляє орган-заявника про причини відмови у наданні інформації.

5. Інформація, отримана відповідно до цієї статті, використовується виключно для цілей цієї Конвенції та захищається країною-отримувачем як і інформація подібного характеру відповідно до національного законодавства такої країни. Така інформація може використовуватися для інших цілей тільки за наявності письмової згоди компетентного органу, який її надав, і з урахуванням будь-яких обмежень, встановлених таким органом.

Запит на інформацію подається за формою, наведеною в додатку II до цього доповнення.

1. Запитуваний орган на запит органу-заявника та відповідно до чинних правових норм щодо сповіщення про подібні офіційні документи чи рішення у країні, в якій розташований запитуваний орган, повинен сповіщати адресата про всі офіційні документи і рішення, в тому числі судового характеру, які надходять з країни, в якій розташований орган-заявник, та які стосуються вимоги та/або стягнення за нею.

2. У запиті на сповіщення зазначається ім’я/найменування та адреса відповідного адресата, характер і предмет офіційного документа чи рішення, про які необхідно його сповістити, та, якщо необхідно, ім’я/найменування та адреса боржника і вимога, якої стосується відповідний офіційний документ або рішення, а також будь-яка інша корисна інформація.

3. Запитуваний орган негайно інформує орган-заявника про заходи, вжиті щодо його запиту на сповіщення, зокрема, про дату перенаправлення адресату офіційного документа або рішення.

Запит на сповіщення подається за формою, наведеною в додатку III до цього доповнення.

1. На запит органу-заявника запитуваний орган здійснює стягнення за вимогами, які є предметом офіційного документа, що дозволяє їх примусове виконання відповідно до законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень, які застосовуються до стягнень за подібними вимогами, що виникають у країні, де розташований запитуваний орган.

2. Для цих цілей будь-яка вимога, щодо якої було подано запит на стягнення, розглядається як вимога країни, в якій розташований запитуваний орган, за винятком випадків, коли застосовується стаття 12.

1. Запит на стягнення за вимогою, який направляється органом-заявником запитуваному органу, повинен супроводжуватися офіційним документом, що дозволяє її примусове виконання, виданим в країні, де розташований орган-заявник, або його засвідченою копією, і, за потреби, оригіналом або засвідченою копією інших документів, необхідних для стягнення.

2. Орган-заявник може подавати запит на стягнення тільки якщо:

(a) вимогу та/або офіційний документ, що дозволяє її примусове виконання, не оскаржено в країні, в якій він розташований;

(b) у країні, де він розташований, він застосував процедуру стягнення, передбачену на підставі офіційного документа, зазначеного в параграфі 1, і вжиті заходи не призвели до сплати за вимогою в повному обсязі;

(c) вимога перевищує 1500 євро. Еквівалент у національній валюті суми, вираженої у євро, розраховується відповідно до положень статті 22 доповнення II.

3. У запиті на стягнення зазначається ім’я/найменування та адреса відповідної особи, характер вимоги, основна сума боргу, відсотки, пов’язані витрати, а також будь-яка інша відповідна інформація.

4. Запит на стягнення повинен додатково містити заяву органу-заявника із зазначенням дати, з якої можливе примусове виконання згідно з чинним законодавством країни, в якій він розташований, та підтвердження виконання умов, визначених у параграфі 2.

5. Як тільки орган-заявник отримає будь-яку відповідну інформацію, що стосується справи, яка була підставою для запиту на стягнення, він невідкладно направляє її запитуваному органу.

У відповідних випадках та згідно із законодавством, чинним у країні, в якій розташований запитуваний орган, офіційний документ, що дозволяє примусове виконання вимоги, приймається, визнається, доповнюється або замінюється офіційним документом, що надає можливість примусового виконання на території такої країни.

Таке прийняття, визнання, доповнення чи заміна здійснюються якнайшвидше з моменту отримання запиту на стягнення. У цьому не може бути відмовлено, якщо офіційний документ, що дозволяє примусове виконання в країні, в якій розташований орган-заявник, складений належним чином.

Якщо виконання будь-якої з цих формальностей є підставою для перевірки чи оскарження у зв’язку з вимогою та/або офіційним документом, що дозволяє примусове виконання, виданим органом-заявником, застосовується стаття 12.

1. Стягнення за вимогами здійснюється у валюті країни, в якій розташований запитуваний орган.

2. Запитуваний орган, якщо дозволяється законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями, чинними у країні, в якій він розташований, і після консультацій з органом-заявником, може надати боржнику час для сплати або дозволити сплату частинами. Будь-які відсотки, які нараховуються запитуваним органом у зв’язку з таким додатковим часом для сплати, перераховують органу-заявнику.

Будь-які інші відсотки, що нараховуються за прострочення оплати відповідно до законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, чинних у країні, в якій розташований запитуваний орган, також перераховують органу-заявнику.

У країні, де розташований запитуваний орган, не надається преференційний статус вимогам, за якими здійснюється стягнення.

Запитуваний орган негайно повідомляє орган-заявника про заходи, яких він вжив щодо запиту на стягнення.

1. Якщо під час процедури стягнення вимога та/або офіційний документ, що дозволяє примусове виконання, виданий у країні, де розташований орган-заявник, оскаржується заінтересованою стороною, остання повинна подати позов до компетентного органу країни, в якій розташований орган-заявник, відповідно до чинного законодавства такої країни. Орган-заявник зобов’язаний повідомити запитуваний орган про такий позов. Відповідна сторона також може повідомити запитуваний орган про оскарження.

2. Відразу після отримання запитуваним органом повідомлення, зазначеного у параграфі 1, від органу-заявника або від заінтересованої сторони, такий орган призупиняє процедуру примусового виконання до ухвалення компетентним органом рішення у справі. Без обмеження статті 13, якщо запитуваний орган вважає за необхідне, він може вжити заходів забезпечення для гарантування стягнення, якщо закони чи підзаконні нормативно-правові акти, чинні в країні, в якій він розташований, допускають вживання таких заходів щодо подібних вимог.

3. У разі оскарження заходів примусового виконання, вжитих в країні, в якій розташований запитуваний орган, таке оскарження передають до компетентного органу такої країни відповідно до її законів та підзаконних нормативно-правових актів.

4. Якщо компетентний орган, до якого було подано позов відповідно до параграфа 1, є судом загальної юрисдикції або адміністративним судом, рішення такого суду, що ухвалене на користь органу-заявника та дозволяє стягнення за вимогою в країні, в якій розташований орган-заявник, є "офіційним документом, що дозволяє примусове виконання" у розумінні статей 6, 7 і 8, та на підставі такого рішення має здійснюватися стягнення за вимогою.

1. На обґрунтовану вимогу органу-заявника запитуваний орган вживає заходів забезпечення для гарантування стягнення за вимогою, якщо це дозволено чинним законодавством країни, в якій розташований запитуваний орган.

2. Для виконання положень параграфа 1, статтю 6, статтю 7(1), (3) і (5), статті 8, 11, 12 і 14 застосовують mutatis mutandis.

Запит про заходи забезпечення подається за формою, наведеною в додатку IV до цього доповнення.

Запитуваний орган не зобов’язаний:

(a) надавати допомогу, передбачену в статтях 6 - 13, якщо стягнення за вимогою з огляду на становище боржника спричинило б серйозні економічні або соціальні труднощі в країні, в якій розташований такий орган;

(b) приймати стягнення за вимогою, якщо він вважає, що це може порушувати громадський порядок чи інші істотні інтереси країни, в якій розташований такий орган.

(c) здійснювати стягнення за вимогою, якщо орган-заявник не вичерпав усіх засобів стягнення на території країни, в якій він розташований.

Запитуваний орган повідомляє орган-заявника про підстави відхилення запиту про допомогу.

1. Питання стосовно строку давності регулюються виключно законами, чинними у країні, в якій розташований орган-заявник.

2. Заходи, вжиті для стягнення за вимогами запитуваним органом на виконання запиту про допомогу, що у разі їх виконання органом-заявником мали б наслідком призупинення або переривання строку давності відповідно до законів, чинних у країні, в якій розташований орган-заявник, вважаються вжитими у останній країні з такими ж наслідками.

Документи та інформація, надіслані запитуваному органу відповідно до цього доповнення, можуть розголошуватися таким органом лише:

(a) особі, зазначеній у запиті про допомогу;

(b) особам та органам, відповідальним за стягнення за вимогами, і виключно для таких цілей;

(c) судовим органам, що розглядають справи щодо стягнення за вимогами.

Запити про допомогу та відповідні документи повинні супроводжуватися перекладом офіційною мовою або однією з офіційних мов країни, в якій розташований запитуваний орган, або мовою, прийнятною для такого органу.

Відповідні країни відмовляються від усіх вимог одна до одної щодо відшкодування витрат, пов’язаних із взаємною допомогою, яку вони надають одна одній відповідно до цього доповнення.

Однак країна, в якій розташований орган-заявник, залишається відповідальною перед країною, в якій розташований запитуваний орган, за витрати, понесені внаслідок заходів, які визнано необґрунтованими з огляду на суть вимоги або дійсність офіційного документа, виданого органом-заявником.

Уповноважені органи

Країни надають одна одній перелік органів, уповноважених робити чи отримувати запити про допомогу, а також будь-які подальші зміни до цього переліку.

Статті 20-22

(Це доповнення не містить статей 20-22.)

Положення цього доповнення не перешкоджають досягненню більшої міри взаємної допомоги між конкретними країнами зараз або в майбутньому за будь-якими угодами чи домовленостями, у тому числі тими, що стосуються інформування про судові або інші правові акти.

Статті 24-26

(Це доповнення не містить статей 24-26.)

1. Цей додаток встановлює детальні правила імплементації доповнення IV.

2. Цей додаток також встановлює детальні правила щодо конвертації та перерахування сум, що стягуються.

1. Запит на інформацію, зазначений у статті 4 доповнення IV, складають у письмовій формі відповідно до зразка у додатку II. Зазначений запит скріплюється офіційною печаткою органу-заявника та підписується посадовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.

2. Орган-заявник зазначає, у відповідних випадках, у своєму запиті на інформацію найменування будь-якого іншого запитуваного органу, якому він направив подібний запит на інформацію.

Запит на інформацію може стосуватися

(a) боржника; або

(b) будь-якої особи, яка несе відповідальність за врегулювання вимоги, відповідно до чинного законодавства у країні, в якій розташований орган-заявник.

Якщо орган-заявник знає, що третя сторона має активи, що належать одній із осіб, зазначених у попередньому параграфі, запит може також стосуватися такої третьої сторони.

Запитуваний орган підтверджує отримання запиту на інформацію у письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) якнайшвидше та у будь-якому разі не пізніше ніж протягом семи днів з моменту його отримання.

1. Запитуваний орган передає кожен елемент запитуваної інформації органу-заявнику відразу після його отримання.

2. Якщо вся запитувана інформація або її частина не може бути отримана протягом розумного строку, беручи до уваги конкретний випадок, запитуваний орган повідомляє про це орган-заявника з зазначенням причин.

У будь-якому разі, протягом шести місяців з дати підтвердження отримання запиту запитуваний орган повідомляє орган-заявника про результати розслідування, проведеного ним для отримання запитуваної інформації.

З урахуванням інформації, отриманої від запитуваного органу, орган-заявник може направити останньому запит щодо продовження його розслідування. Такий запит оформлюється в письмові формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) протягом двох місяців з моменту отримання повідомлення з результатами розслідування, проведеного запитуваним органом, і розглядається запитуваним органом відповідно до положень, які стосуються первинного запиту.

Якщо запитуваний орган вирішує не задовольняти адресований йому запит на інформацію, він письмово повідомляє орган-заявника про причини відмови, вказуючи конкретні положення статті 4 доповнення IV, на які він покликається. Це повідомлення здійснюється запитуваним органом відразу після ухвалення рішення, але у будь-якому разі протягом шести місяців з дати підтвердження отримання запиту.

Орган-заявник може у будь-який час відкликати запит на інформацію, який він надіслав запитуваному органу. Рішення про відкликання направляється запитуваному органу в письмовій формі (наприклад, електронною поштою або факсом).

Запит на сповіщення, зазначений у статті 5 доповнення IV, оформлюється в письмовій формі у двох примірниках за формою, наведеною у додатку III. Зазначений запит скріплюється офіційною печаткою органу-заявника та підписується посадовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.

До запиту, зазначеного у попередньому абзаці, долучаються два примірники офіційного документа (або рішення), щодо яких подано запит на сповіщення.

Запит на сповіщення може стосуватися будь-якої фізичної або юридичної особи, яка відповідно до законодавства, чинного в країні, в якій розташований орган-заявник, повинна бути повідомлена про будь-який офіційний документ або рішення, що стосується такої особи.

1. Відразу після отримання запиту на сповіщення запитуваний орган вживає необхідних заходів щодо такого сповіщення відповідно до чинного законодавства країни, в якій він розташований.

2. Запитуваний орган повинен інформувати орган-заявника про дату сповіщення якнайшвидше після його направлення шляхом повернення йому одного з примірників його запиту, із належним чином заповненим сертифікатом на зворотній стороні.

1. Запит на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення відповідно до статей 6 і 13 доповнення IV оформлюється письмово за формою, наведеною в додатку IV. Запит повинен включати заяву про виконання умов, визначених у додатку IV щодо ініціювання процедури взаємної допомоги у певній справі, скріплюватися офіційною печаткою органу-заявника, та підписуватися посадовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.

2. Офіційний документ, що дозволяє примусове виконання, який долучається до запиту на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення, може бути виданий щодо декількох вимог, якщо він стосується однієї і тієї ж особи.

Для цілей статей 12 - 19 всі вимоги, які є предметом одного офіційного документа, що дозволяє примусове виконання, вважаються однією вимогою.

1. Запит на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення може стосуватися

(a) боржника; або

(b) будь-якої особи, яка несе відповідальність за врегулювання вимоги відповідно до чинного законодавства у країні, в якій розташований орган-заявник.

2. Якщо необхідно, орган-заявник повинен інформувати запитуваний орган про будь-які активи осіб, зазначених у параграфі 1, якими, як йому відомо, володіє третя сторона.

1. Орган-заявник зазначає суми за вимогами, що підлягають стягненню, як у валюті країни, в якій він розташований, так і у валюті країни, в якій розташований запитуваний орган.

2. Обмінний курс, що використовується для цілей параграфа 1, є останнім курсом продажу, зафіксованим на найбільш показовому валютному ринку або ринках країни, в якій розташований орган-заявник, на дату підписання запиту на стягнення.

Запитуваний орган підтверджує отримання запиту на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення у письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) якнайшвидше та у будь-якому разі не пізніше ніж протягом семи днів з моменту його отримання.

Якщо протягом розумного строку, з урахуванням конкретного випадку, неможливо повністю або частково здійснити стягнення за вимогами або вжити заходів забезпечення, запитуваний орган повідомляє про це орган-заявника, зазначаючи відповідні причини.

У будь-якому разі, після спливу одного року з дати підтвердження отримання запиту запитуваний орган повідомляє орган-заявника про результати процедури, здійсненої ним для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення.

З урахуванням інформації, отриманої від запитуваного органу, орган-заявник може направити останньому запит про продовження процедури, здійсненої ним для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення. Такий запит оформлюється в письмові формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) протягом двох місяців з моменту отримання повідомлення з результатами процедури, здійсненої запитуваним органом для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення, і розглядається запитуваним органом відповідно до положень, які стосуються первинного запиту.

Будь-який позов, що оскаржує вимогу або офіційний документ, що дозволяє її примусове виконання, який подається в країні, в якій розташований орган-заявник, повинен бути повідомлений запитуваному органу в письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) органом-заявником негайно після того, як він був поінформований про такий позов.

1. Якщо запит на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення стає безпідставним у результаті сплати за вимогою, її скасування або з будь-якої іншої причини, орган-заявник негайно інформує запитуваний орган у письмовій формі (наприклад, електронною поштою або факсом), щоб останній міг припинити будь-яке розпочате провадження.

2. Якщо суму за вимогою, яка є предметом запиту на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення, з будь-якої причини змінено, орган-заявник негайно інформує запитуваний орган у письмовій формі (наприклад, електронною пошто або факсом).

Якщо зміна полягає у зменшенні суми за вимогою, запитуваний орган продовжує провадження, яке він розпочав для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення, але таке провадження обмежується несплаченою сумою, якщо на той момент, коли запитуваний орган одержав повідомлення про зменшення суми за вимогою, початкова сума була вже стягнена ним, але процедура перерахування, зазначена у статті 18, ще не була ініційована, тоді запитуваний орган повинен повернути суму переплати особі, яка має на неї право.

Якщо зміна полягає у збільшенні суми вимоги, орган-заявник якнайшвидше направляє запитуваному органу додатковий запит на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення. Такий додатковий запит, наскільки це можливо, розглядається запитуваним органом одночасно із первинним запитом органу-заявника. Якщо, з урахуванням поточного статусу процедури, об’єднання додаткового запиту та первинного запиту неможливе, запитуваний орган, зобов’язаний виконувати лише додатковий запит, якщо він стосується суми, не меншої ніж зазначена згідно зі статтею 7 доповнення IV.

3. Для конвертації зміненої суми за вимогою у валюту країни, в якій розташований запитуваний орган, орган-заявник повинен використовувати обмінний курс, який був використаний у його первинному запиті.

Будь-яка сума, стягнена запитуваним органом, включно з відсотками, нарахованими у відповідних випадках, згідно зі статтею 9(2) доповнення IV, підлягає перерахуванню органу-заявнику у валюті країни, в якій розташований запитуваний орган. Таке перерахування здійснюється протягом одного місяця з дати стягнення.

Незалежно від будь-яких сум, стягнутих запитуваним органом у формі відсотків згідно зі статтею 9(2) доповнення IV, вимога вважається стягнутою пропорційно стягненню суми, вираженої в національній валюті країни, в якій розташований запитуваний орган, за обмінним курсом згідно зі статтею 13(2).

1. Запит на допомогу може бути поданий органом-заявником стосовно однієї вимоги або декількох вимог, якщо вони підлягають стягненню з однієї і тієї ж особи.

2. Інформація, представлена у додатках II, III і IV, може оформлюватися на звичайному папері за допомогою систем опрацювання даних, за умови що роздруковані документи відповідають формату форм, представлених у додатках.

Інформація та інші відомості, передані запитуваним органом органу-заявнику, оформлюється офіційною мовою або однією з офіційних мов країни, в якій розташований запитуваний орган.