Конвенція про процедуру спільного транзиту

3. Митні органи можуть відмовити у визнанні гаранта, здатність якого забезпечити виплату суми боргу протягом встановленого строку є сумнівною.

1. Гарантія не вимагається у будь-якому з таких випадків:

(a) товари перевозяться повітряним транспортом, з використанням транзитної процедури, основаної на електронному перевізному документі, що використовується як транзитна декларація для перевезень повітряним транспортом;

(b) товари перевозяться по Рейну, водними шляхами Рейну, по Дунаю чи водними шляхами Дунаю;

(c) товари переміщуються стаціонарними засобами транспортування;

(d) товари перевозяться залізничним або повітряним транспортом, з використанням транзитної процедури на основі документів у паперовій формі щодо товарів, які перевозяться залізничним або повітряним транспортом.

2. У випадках, зазначених у параграфі 1(d), звільнення від гарантії діє лише щодо авторизацій на використання процедури спільного транзиту на основі паперових документів щодо товарів, які перевозяться залізничним або повітряним транспортом, наданих до 1 травня 2016 року. Таке звільнення діє до 1 травня 2019 року або, стосовно авторизацій з обмеженим строком дії - до закінчення такого строку, залежно від того, що настане раніше.

1. Видані документи та відомості, що зберігаються відповідно до правил країни, в якій вони були видані або зберігаються, незалежно від технічного формату та заходів, запроваджених або прийнятих компетентними органами однієї країни, мають таку ж юридичну силу на території інших країн, як і в країні, в якій вони були видані або зберігаються.

2. Результати оглядів, проведених компетентними органами однієї країни в рамках процедури спільного транзиту, мають таку ж силу в інших країнах, як і результати оглядів, проведених компетентними органами кожної з таких країн.

Кожна країна вносить до комп’ютеризованої системи, що підтримується Європейською Комісією ("Комісія"), перелік підрозділів митниць, компетентних щодо операцій спільного транзиту, із зазначенням їхніх відповідних ідентифікаційних номерів та повноважень, а також графіку роботи. Будь-які зміни також повинні вноситися до комп’ютеризованої системи.

Комісія використовує таку комп’ютеризовану систему для передачі цієї інформації іншим країнам.

Якщо країна визначила центральний офіс, призначений для керування процедурою спільного транзиту та її моніторингу, отримання та передачі документів, пов’язаних із цією процедурою, вона повинна повідомити Комісію про такий офіс.

Комісія передає цю інформацію іншим країнам.

Країни вживають усіх необхідних заходів для запобігання будь-яким порушенням або неправомірним діям та накладають дієві, пропорційні і стримувальні санкції.

Індивідуальна гарантія, надана відповідно до статті 10(2)(a), повинна покривати суму боргу, який може виникнути, розраховану на основі найвищих ставок митних платежів, що застосовують до товарів такого ж типу. Для цілей такого розрахунку товари Союзу, що перевозяться відповідно до Конвенції, повинні розглядатися як товари з-поза меж Союзу.

1. Індивідуальна гарантія у формі грошової застави або будь-якого іншого еквівалентного засобу платежу надається відповідно до законодавства, чинного в країні відправлення, в якій вимагається гарантія.

2. Індивідуальні гарантії у формі грошової застави, надані в одній із Договірних сторін, повинні бути дійсними у всіх Договірних сторонах. Вони повертаються після того, як процедура буде закрита.

3. Якщо гарантію надано у формі грошової застави або будь-якого іншого еквівалентного засобу платежу, жодні пов’язані з цим відсотки митними органами не сплачуються.

1. Зобов’язання, надане гарантом для цілей індивідуальної гарантії, подається за формою, наведеною в додатку C1 до доповнення III. Таке зобов’язання зберігається в митниці гарантії протягом строку його дії.

2. Якщо цього вимагають національні закони, підзаконні нормативно-правові акти чи адміністративні положення, або відповідно до загальноприйнятої практики, країна може дозволити, щоб зобов’язання, зазначене у параграфі 1, було надане в іншій формі, за умови, що воно матиме таку ж юридичну силу, як і зобов’язання, наведене у формі.

3. Щодо кожного зобов’язання митниця гарантії повідомляє суб’єкту процедури таку інформацію:

(a) референтний номер гарантії;

(b) код доступу, пов’язаний із референтним номером гарантії.

Суб’єкт процедури не повинен змінювати такий код доступу.

1. Зобов’язання, надане гарантом для цілей індивідуальної гарантії у формі ваучера, подається за формою, наведеною в додатку C2 до доповнення III. Таке зобов’язання зберігається в митниці гарантії протягом строку його дії.

Статтю 20(2) застосовують mutatis mutandis.

2. Гарант оформлює ваучери за формою, наведеною в додатку C3 до доповнення III, і надає їх особам, які мають намір стати суб’єктами процедури. Такі ваучери дійсні в усіх Договірних сторонах.

Кожен ваучер покриває суму в розмірі 10000 євро, в межах якої гарант несе відповідальність. Строк дії ваучера складає один рік із дати видачі.

3. Гарант надає митниці гарантії будь-яку необхідну інформацію про ваучери індивідуальної гарантії, які він видав.

4. Щодо кожного ваучера гарант повідомляє особі, яка має намір стати суб’єктом процедури, таку інформацію:

(a) референтний номер гарантії;

(b) код доступу, пов’язаний із референтним номером гарантії.

Особа, яка має намір стати суб’єктом процедури, не повинна змінювати такий код доступу.

5. Особа, яка має намір стати суб’єктом процедури, повинна подати до митниці відправлення таку кількість ваучерів, кратну 10000 євро, що є достатньою для забезпечення загальної суми боргу, який може виникнути.

6. Якщо транзитна декларація приймається у паперовій формі відповідно до статті 26(1)(b), ваучери подаються у паперовій формі та зберігаються митницею відправлення. Така митниця повідомляє ідентифікаційний номер кожного ваучера митниці гарантії, зазначеній у ваучері.

Зобов’язання, надане гарантом, визнається митницею гарантії, яка повідомляє про таке визнання особу, що повинна надати гарантію.

1. Митниця гарантії у будь-який час може відкликати визнання гаранта або визнання наданого гарантом зобов’язання. Митниця гарантії повідомляє про таке відкликання гаранта та особу, яка повинна надати гарантію.

Відкликання визнання гаранта чи наданого ним зобов’язання набирає чинності на шістнадцятий день з дати, коли рішення про відкликання було отримано або вважається таким, що було отримано гарантом.

2. Гарант може у будь-який час скасувати своє зобов’язання. Гарант повинен повідомити про таке скасування митницю гарантії.

Скасування зобов’язання, наданого гарантом, не відноситься до товарів, які на момент набрання чинності скасуванням були поміщені під процедуру спільного транзиту на підставі зобов’язання, що скасовується, та продовжують перебувати під нею.

Скасування зобов’язання гарантом набирає чинності на шістнадцятий день з дати, коли гарант повідомив митницю гарантії про скасування.

3. Митний орган країни, якому підпорядковується відповідна митниця гарантії, повинен внести до електронної системи, зазначеної в статті 9, інформацію про будь-яке відкликання визнання гаранта, визнання зобов’язання, наданого гарантом, або скасування зобов’язання гарантом, а також дату набрання ними чинності.

1. Кожна транзитна декларація має включати лише товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, які переміщуються або будуть переміщуватися від однієї митниці відправлення до однієї митниці призначення одним транспортним засобом в контейнері чи пакованні.

Однак одна транзитна декларація може включати товари, які переміщуються або будуть переміщуватися від однієї митниці відправлення до однієї митниці призначення в більш ніж одному контейнері або в більш ніж одному пакованні, якщо контейнери або паковання завантажені на один транспортний засіб.

2. Для цілей цієї статті зазначене нижче вважається одним транспортним засобом, за умови що товари, які перевозяться, відправляються разом:

(a) автомобільний транспортний засіб разом із причепом (причепами) або напівпричепом (напівпричепами);

(b) склад зчеплених разом залізничних транспортних засобів або вагонів;

(c) судна, що становлять зчалену групу.

3. Якщо для цілей процедури спільного транзиту використовують один транспортний засіб для завантаження товарів на більш ніж одній митниці відправлення та для розвантаження на більш ніж одній митниці призначення, необхідно подавати окремі транзитні декларації для кожного відправлення.

Відомості та структура даних транзитної декларації наведені у додатках A1,A2 і B6 до доповнення III.

Починаючи з дат запровадження модернізації Нової комп’ютеризованої транзитної системи ("NCTS"), зазначених у додатку до Імплементаційного рішення Комісії (ЄС) 2016/578-2, застосовуються відомості та структура даних транзитної декларації, наведені в додатках A1a і B6a до доповнення III.

__________________

-2 Імплементаційне рішення Комісії (ЄС) 2016/578 від 11 квітня 2016 року про встановлення робочої програми розроблення та розгортання електронних систем, передбачених у Митному кодексі Союзу (ОВ L 99, 15.04.2016, с. 06).

1. Митний орган приймає транзитну декларацію у паперовій формі у таких випадках:

(a) якщо товари транспортуються мандрівниками, які не мають прямого доступу до електронної транзитної системи, відповідно до способів, описаних у статті 27;

(b) якщо застосовується процедура забезпечення безперервної роботи відповідно до додатка II, у разі тимчасової відмови:

(i) електронної транзитної системи,

(ii) комп’ютеризованої системи, яку використовують суб’єкти процедури для подання декларації спільного транзиту за допомогою засобів електронного опрацювання даних;

(iii) електронного зв’язку між комп’ютеризованою системою, яку використовують суб’єкти процедури для подання декларації спільного транзиту за допомогою засобів електронного опрацювання даних, та електронною транзитною системою;

(c) якщо так вирішила країна спільного транзиту.

2. Для застосування параграфа 1(a) і (c) митні органи забезпечують внесення транзитних даних до електронної транзитної системи та обмін між митними органами за допомогою такої системи.

3. Прийняття транзитної декларації у паперовій формі відповідно до параграфа 1(b)(ii) і (iii) потребує погодження митними органами.

У випадках, зазначених у статті 26(1)(a), мандрівник заповнює транзитну декларацію у паперовій формі відповідно до статей 5 і6 та додатка B6 до доповнення III.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, у випадках, зазначених у статті 26(1)(a), мандрівник заповнює транзитну декларацію у паперовій формі відповідно до статей 5 і6 та додатка B6 до доповнення III.

Відправлення може містити як товари, які будуть поміщені під процедуру T1, так і товари, які будуть поміщені під процедуру T2, за умови що кожна товарна одиниця відповідно позначена у транзитній декларації кодами "T1", "T2" або "T2F".

1. Транзитна декларація засвідчується декларантом.

2. Подання транзитної декларації суб’єктом процедури до митних органів покладає на суб’єкта процедури відповідальність за все з переліченого:

(a) точність і повноту інформації, наданої у транзитній декларації;

(b) автентичність, точність і дійсність будь-якого документа, що супроводжує транзитну декларацію;

(c) дотримання всіх зобов’язань, пов’язаних із поміщенням товарів, зазначених у транзитній декларації, під процедуру спільного транзиту.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, транзитна декларація може бути подана митниці відправлення до очікуваного пред’явлення товарів. Якщо товари не пред’явлені протягом 30 днів з дати подання транзитної декларації, зазначена декларація вважається такою, що не була подана.

1. Транзитна декларація подається митниці відправлення.

2. Митниця відправлення приймає транзитну декларацію, якщо виконані такі умови:

(a) декларація містить усі дані, необхідні для цілей процедури спільного транзиту, згідно з додатком II до доповнення III;

(b) декларація супроводжується всіма необхідними документами;

(c) товари, зазначені у транзитній декларації, були пред’явлені митниці протягом офіційного робочого часу.

Митниця відправлення може за заявою декларанта дозволити пред’явлення товарів поза офіційним робочим часом або в будь-якому іншому місці.

3. Митні органи можуть дозволити не пред’являти митниці відправлення документи, зазначені в параграфі 1(b). У такому випадку ці документи мають перебувати у володінні декларанта та в розпорядженні митних органів.

1. Декларанту за його заявою дозволяється робити одне або кілька виправлень відомостей транзитної декларації після прийняття такої декларації митними органами. Виправлення не можуть змінювати відомості транзитної декларації, що стосуються товарів, які не були первинно заявлені.

2. Такі виправлення не дозволяються, якщо заява про їх внесення подається після будь-якої з таких подій:

(a) митні органи повідомили декларанта про те, що вони мають намір перевірити товари;

(b) митні органи встановили, що відомості митної декларації є неточними;

(c) митні органи здійснили випуск товарів.

1. Митниця відправлення за заявою декларанта визнає недійсною прийняту транзитну декларацію у будь-якому з таких випадків:

(a) якщо вона переконана, що товари будуть негайно поміщені під іншу митну процедуру;

(b) якщо вона переконана, що через особливі обставини поміщення товарів під митну процедуру, для якої вони були задекларовані, більше не є виправданим.

Однак якщо митниця відправлення повідомила декларанта про свій намір перевірити товари, заява на визнання митної декларації недійсною не приймається до завершення перевірки.

2. Після випуску товарів транзитна декларація не може бути визнана недійсною, окрім таких випадків:

(a) товари, що перебувають у вільному обігу на території Договірної сторони, були помилково задекларовані для процедури спільного транзиту, а їх митний статус як товарів, що перебувають у вільному обігу на території тієї самої Договірної сторони, був підтверджений згодом;

(b) товари були помилково задекларовані у більш ніж одній митній декларації.

1. Товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, повинні переміщуватися в митницю призначення економічно обґрунтованим маршрутом.

2. Якщо митниця відправлення або декларант вважають за необхідне, така митниця встановлює маршрут переміщення товарів під час процедури спільного транзиту з урахуванням будь-якої відповідної інформації, наданої декларантом.

При встановленні маршруту митниця вносить до електронної транзитної системи принаймні назви країн, через які відбуватиметься такий транзит.

1. Митниця відправлення встановлює термін, до настання якого товари мають бути пред’явлені митниці призначення, з урахуванням:

(a) маршруту;

(b) виду транспортного засобу;

(c) законодавства у сфері транспорту чи іншого законодавства, що може впливати на встановлення терміну;

(d) будь-якої відповідної інформації, отриманої від суб’єкта процедури.

2. У разі встановлення терміну митницею відправлення, він є обов’язковим для митних органів країн, на територію яких товари прибувають під час операції спільного транзиту, і цей термін не змінюється такими органами.

1. Митниця відправлення з метою перевірки точності відомостей, що містяться у прийнятій транзитній декларації, може:

(a) перевіряти декларацію та підтвердні документи;

(b) вимагати від декларанта надати інші документи;

(c) перевіряти товари;

(d) відбирати зразки для аналізу або детальної перевірки товарів.

2. Митниця відправлення перевіряє наявність та дійсність гарантії.

3. Перевірка товарів, передбачена параграфом 1(c), здійснюється в місцях, визначених митницею відправлення для таких цілей протягом офіційного робочого часу. Однак, за заявою декларанта, митні органи можуть проводити перевірку товарів поза офіційним робочим часом або в будь-якому іншому місці.

Митниця відправлення вносить до електронної транзитної системи кількість накладених нею пломб та індивідуальні ідентифікатори таких пломб.

Автомобільні транспортні засоби, причепи, напівпричепи та контейнери, допущені до перевезення товарів під митними пломбами відповідно до міжнародної угоди, сторонами якої є Союз та країни спільного транзиту, також вважаються придатними до опломбування.

1. Митні пломби повинні відповідати принаймні таким основним характеристикам та технічним специфікаціям:

(a) основні характеристики пломб:

(i) мають залишатися неушкодженими та надійно закріпленими за нормального використання;

(ii) мають легко перевірятися та розпізнаватися;

(iii) мають виготовлятися таким чином, що будь-яка поломка, втручання або знімання залишає сліди, видимі неозброєним оком;

(iv) мають бути розроблені для одноразового використання або, якщо передбачається багаторазове використання, мають бути розроблені таким чином, щоб відображати індивідуальну ідентифікаційну позначку при кожному повторному використанні;

(v) мають містити стійкі та легко зчитувані індивідуальні ідентифікатори пломб з унікальними номерами;

(b) технічні специфікації:

(i) форма та розміри пломб можуть відрізнятися в залежності від застосованого методу пломбування, однак розміри повинні бути такими, щоб забезпечувати легке зчитування ідентифікаційних позначок;

(ii) ідентифікаційні позначки пломб неможливо підробити та складно відтворити;

(iii) матеріал пломби має бути стійким до випадкової поломки та таким, що запобігає непомітній підробці чи повторному використанню.

2. Якщо пломби сертифіковано компетентним органом відповідно до Міжнародного стандарту ISO 17712:2013 "Freight containers - Mechanical Seals", такі пломби вважаються такими, що відповідають вимогам, встановленим у параграфі 1.

Для контейнерних перевезень якнайширше повинні використовуватися пломби з високим ступенем безпеки.

3. Митна пломба має містити такі ідентифікатори:

(a) слово "Митниця" однією з офіційних мов Союзу або країни спільного транзиту чи відповідне скорочення;

(b) код країни, у форматі ISO-alpha-2, що визначає країну, в якій була накладена пломба.

Договірні сторони можуть за взаємною згодою ухвалювати рішення про використання спільних захисних елементів і технологій.

4. Кожна країна повинна повідомити Комісію про типи митних пломб, які вона використовує. Комісія надає цю інформацію всім країнам.

5. Щоразу, коли необхідно зняти пломбу для проведення митного огляду, митний орган повинен, за потреби, здійснити повторне опломбування митною пломбою принаймні з еквівалентним ступенем безпеки та зазначити у вантажній документації відомості про таку дію, включаючи номер нової пломби.

6. Митні пломби, що відповідають додатку II до доповнення I до Конвенції зі змінами, внесеними Рішенням Спільного комітету ЄС-ЄАВТ № 1/2008-3, можуть надалі використовуватися, поки не будуть вичерпані запаси, або до 1 травня 2019 року, залежно від того, що настане раніше.

_________

-3 Рішення Спільного комітету ЄС-ЄАВТ зі спільного транзиту № 1/2008 від 16 червня 2008 року про внесення змін і доповнень до Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року (OВ L 274, 15.10.2008, с. 1).

1. Як відступ від статті 11(1) Конвенції, митниця відправлення може вирішити не опломбовувати товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, покладаючись на опис товарів у транзитній декларації чи у додаткових документах, за умови що опис є достатньо точним для легкої ідентифікації товарів та містить їх кількість, характер та будь-які особливості, такі як серійні номери товарів.

2. Як відступ від статті 11(1) Конвенції, якщо митниця відправлення не вирішить інше, ані транспортний засіб, ані окремі паковання, що містять товари, не опломбовуються, за умови що:

(a) товари перевозяться повітряним транспортом і на кожне відправлення нанесені ярлики, що містять номер супровідної авіаційної накладної, або відправлення є одиницею вантажу, на якій вказано номер супровідної авіаційної накладної;

(b) товари перевозяться залізничним транспортом із застосуванням засобів ідентифікації підприємствами залізничного транспорту.

1. Для процедури спільного транзиту випускаються тільки товари, опломбовані відповідно до статті 11(1), (2) і (3) Конвенції, або щодо яких були застосовані альтернативні засоби ідентифікації відповідно до статті 11(4) Конвенції та статті 39 цього доповнення.

2. Після випуску товарів митниця відправлення передає відомості операції спільного транзиту:

(a) заявленій митниці призначення;

(b) кожній заявленій митниці транзиту.

Такі відомості ґрунтуються на даних транзитної декларації, виправленої у разі необхідності.

3. Митниця відправлення повідомляє суб’єкта процедури про випуск товарів для процедури спільного транзиту.

1. Митниця відправлення надає декларанту транзитний супровідний документ. Транзитний супровідний документ має відповідати формі, наведеній у додатку A3 до доповнення III, і містить відомості, визначені в додатку A4 до доповнення III.

2. За необхідності до транзитного супровідного документа додається Перелік товарів, сформований за формою, наведеною в додатку A5 до доповнення III, який містить відомості, визначені в додатку A6 до доповнення III. Перелік товарів є невід’ємною частиною транзитного супровідного документа.

3. Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення Комісії (ЄС) 2016/578, митниця відправлення надає декларанту транзитний супровідний документ, доповнений Переліком товарів. Перелік товарів є невід’ємною частиною транзитного супровідного документа.

Транзитний супровідний документ має відповідати формі, наведеній у додатку A3a до доповнення III, і містить відомості, визначені в додатку A4a до доповнення III. Перелік товарів подається за формою, наведеною в додатку A5a до доповнення III, і містить відомості, визначені в додатку A6a до доповнення III.

Транзитний супровідний документ і Перелік товарів подається у друкованому вигляді.

Транзитний супровідний документ із MRN транзитної декларації та інші документи, що супроводжують товари, пред’являються на вимогу митних органів.

1. Товари разом із транзитним супровідним документом з відповідним MRN пред’являються в кожній митниці транзиту.

2. Митниця транзиту реєструє перетин кордону товарами на основі відомостей операції спільного транзиту, отриманих від митниці відправлення. Митниці транзиту повідомляють про такий перетин кордону митницю відправлення.

3. Митниці транзиту можуть здійснювати огляд товарів. Будь-який огляд товарів здійснюється головним чином на основі відомостей операції спільного транзиту, отриманих від митниці відправлення.

4. Якщо товари перевозяться через митницю транзиту, відмінну від заявленої, фактична митниця транзиту направляє запит до митниці відправлення про надання відомостей операції спільного транзиту та повідомляє митницю відправлення про перетин кордону товарами.

5. Параграфи 1, 2 і 4 не застосовуються до транспортування товарів залізничним транспортом за умови, що митниця транзиту може перевірити перетин кордону товарами в інший спосіб. Така перевірка проводиться лише у разі необхідності. Перевірка може проводитися ретроспективно.

1. Перевізник зобов’язаний внести необхідні записи до транзитного супровідного документа та невідкладно пред’явити товари після інциденту разом із таким документом найближчому митному органу країни, на території якої перебуває транспортний засіб, якщо:

(a) перевізник вимушений відхилитися від маршруту, встановленого відповідно достатті 33(2), через незалежні від нього обставини;

(b) пломби зламані або їх цілісність порушена під час транспортної операції, з незалежних від перевізника причин;

(c) товари перевантажуються з одного транспортного засобу на інший під наглядом митного органу;

(d) безпосередня небезпека вимагає негайного часткового або повного розвантаження опломбованого транспортного засобу;

(e) виник інцидент, що може вплинути на здатність суб’єкта процедури або перевізника виконувати свої зобов’язання;

(f) змінено будь-які складові, що становлять один транспортний засіб, як зазначено в статті 24(2).

Якщо митні органи, на території яких перебуває транспортний засіб, вважають, що відповідну операцію спільного транзиту можна продовжувати після того, як вони вжили усіх необхідних заходів, вони засвідчують записи, внесені перевізником до транзитного супровідного документа.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, перевізник повинен невідкладно після інциденту пред’явити товари і транзитний супровідний документ з MRN транзитної декларації найближчому митному органу країни, на території якої перебуває транспортний засіб, у ситуаціях, зазначених у пунктах (a) - (f) першого підпараграфа.

Якщо митні органи, на території яких перебуває транспортний засіб, вважають, що відповідну операцію спільного транзиту можна продовжувати, вони вживають усіх необхідних заходів і вносять відповідну інформацію про інциденти, зазначені у першому підпараграфі цього параграфа, до електронної транзитної системи, зазначеної в статті 4.

2. Перевізник не зобов’язаний пред’являти товари та транзитний супровідний документ із необхідними записами митному органу, зазначеному в параграфі 1, у разі:

(a) інцидентів, зазначених у параграфі 1(c), якщо товари перевантажують з неопломбованого транспортного засобу;

(b) інцидентів, зазначених у параграфі 1(f), коли один або декілька залізничних транспортних засобів або вагонів відкріплюють від складу зчеплених разом залізничних транспортних засобів або вагонів через технічні проблеми;

(c) інцидентів, зазначених у параграфі 1(f), коли змінюють тягач автомобільного транспортного засобу без зміни його причепів або напівпричепів.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, перевізник не зобов’язаний пред’являти товари та транзитний супровідний документ з MRN транзитної декларації митному органу, зазначеному в параграфі 1, за умови що суб’єкт процедури або перевізник від імені суб’єкта процедури надає митному органу відповідну інформацію щодо інциденту, у таких випадках:

(a) інцидентів, зазначених у параграфі 1(c), якщо товари перевантажують з неопломбованого транспортного засобу;

(b) інцидентів, зазначених у параграфі 1(f), коли один або декілька залізничних транспортних засобів або вагонів відкріплюють від складу зчеплених разом залізничних транспортних засобів або вагонів через технічні проблеми;

(c) Інцидентів, зазначених у параграфі 1(f), коли змінюють тягач дорожнього транспортного засобу без зміни його причепів або напівпричепів.

3. Відповідна інформація, наявна у супровідному транзитному документі щодо інцидентів, зазначених у параграфі 1, вноситься митними органами до електронної транзитної системи, залежно від обставин, у митниці транзиту або в митниці призначення.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, відповідна інформація про інциденти, зазначені в параграфі 1, вноситься до електронної транзитної системи найближчим митним органом країни, на території якої перебуває транспортний засіб.

_______

1. Коли товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, надходять до митниці призначення, митниці необхідно пред’явити:

(a) товари;

(b) транзитний супровідний документ;

(c) будь-яку інформацію, яку вимагає митниця призначення.

Пред’явлення відбувається протягом офіційного робочого часу. Однак, за заявою відповідної особи, митниця призначення може дозволити пред’явлення поза робочим часом або в іншому місці.

2. Якщо пред’явлення відбулося після завершення терміну, встановленого митницею відправлення відповідно до статті 34(1), суб’єкт процедури вважається таким, що дотримався терміну, якщо він або перевізник доведе належним чином митниці призначення, що затримка сталася не з його вини.

3. Митниця призначення зберігає транзитний супровідний документ.

Митниця призначення як правило здійснює митний контроль на основі відомостей декларації спільного транзиту, отриманих від митниці відправлення.

4. Якщо процедура спільного транзиту завершена, митницею призначення не виявлено жодних порушень та суб’єктом процедури пред’явлено транзитний супровідний документ, така митниця за зверненням суб’єкта процедури засвідчує зазначений документ для цілей надання альтернативного підтвердження відповідно до статті 51(1). Засвідчення складається із печатки такої митниці, підпису посадової особи, дати і такого тексту:

"- Альтернативне підтвердження - 99202".

5. Процедура спільного транзиту може бути завершена у митниці, відмінній від заявленої у транзитній декларації. Така митниця вважається митницею призначення.

1. За зверненням особи, що пред’являє товари у митниці призначення, така митниця засвідчує розписку, яка підтверджує пред’явлення товарів і транзитного супровідного документа у такій митниці.

Розписка повинна містити покликання на MRN транзитної декларації.

2. Розписка подається за формою, наведеною в додатку B10 до доповнення III, заздалегідь заповненою відповідною особою.

3. Розписку не використовують як альтернативне підтвердження завершення процедури спільного транзиту в значенні статті 51(1).

1. Митниця призначення повідомляє митницю відправлення про прибуття товарів у день, коли товари та транзитний супровідний документ пред’являються відповідно до статті 45(1).

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, митниця призначення повідомляє митницю відправлення про прибуття товарів у день, коли товари та транзитний супровідний документ із MRN транзитної декларації пред’являються відповідно до статті 45(1).

2. Якщо операція спільного транзиту завершується в митниці, відмінній від заявленої у транзитній декларації, то митниця, що вважається митницею призначення відповідно до статті 45(5), повідомляє митницю відправлення про прибуття у день, коли товари та транзитний супровідний документ пред’являються відповідно до статті 45(1).

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, якщо операція спільного транзиту завершилася у митниці, відмінній від заявленої в транзитній декларації, митниця, яка вважається митницею призначення відповідно до статті 45(5), повідомляє митницю відправлення про прибуття у день, коли товари та транзитний супровідний документ із MRN транзитної декларації пред’являються відповідно до статті 45(1).

Митниця відправлення повідомляє про прибуття товарів митницю призначення, заявлену в транзитній декларації.

3. Повідомлення про прибуття, зазначене у параграфах (1) і (2), не вважається підтвердженням того, що процедура спільного транзиту була завершена належним чином.

4. Митниця призначення повідомляє митницю відправлення про результати контролю не пізніше ніж на третій день після дня, коли товари були пред’явлені в митниці призначення або в іншому місці відповідно до статті 45(1). У виняткових випадках такий строк може бути подовжений до шести днів.

5. Як відступ від параграфа 4 цієї статті, якщо товари отримує авторизований вантажоодержувач відповідно до статті 87, митниця відправлення повинна бути повідомлена про це не пізніше ніж на шостий день після дня доставки товарів авторизованому вантажоодержувачу.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, якщо товари перевозяться залізничним транспортом і один або декілька залізничних транспортних засобів або вагонів відкріплюють від складу зчеплених разом залізничних транспортних засобів або вагонів через технічні проблеми відповідно до статті 44(2)(b), митниця відправлення повинна бути повідомлена про це не пізніше дванадцятого дня після дня, коли була пред’явлена перша частина товарів.

1. Процедура спільного транзиту завершується, а зобов’язання суб’єкта процедури вважаються виконаними, якщо товари, поміщені під процедуру, разом із необхідною інформацією наявні в митниці призначення відповідно до митного законодавства.

2. Митні органи закривають процедуру спільного транзиту, коли вони в змозі встановити на основі порівняння даних, наявних у розпорядженні митниці відправлення, з даними, наявними у митниці призначення, що процедура завершилася належним чином.

1. Якщо митниця відправлення не отримала результатів контролю протягом шести днів відповідно до статті 47(4) або статті 47(5) після отримання повідомлення про прибуття товарів, така митниця повинна невідкладно направити запит щодо результатів контролю до митниці призначення, яка надіслала повідомлення про прибуття товарів.

Митниця призначення повинна невідкладно відправити результати контролю після отримання запиту від митниці відправлення.

2. Якщо митний орган країни відправлення ще не отримав інформацію, яка дозволяє закрити процедуру спільного транзиту або стягнути борг, він направляє запит щодо відповідної інформації суб’єкту процедури або, якщо у місці призначення наявні достатні відомості, до митниці призначення у таких випадках:

(a) митниця відправлення не отримала повідомлення про надходження товарів до завершення терміну для пред’явлення товарів відповідно до статті 34;

(b) митниця відправлення не отримала результатів контролю, щодо яких подано запит відповідно до параграфа 1;

(c) митниці відправлення стало відомо, що повідомлення про прибуття товарів або результати контролю були надіслані помилково.

3. Митний орган країни відправлення надсилає запити на інформацію відповідно до параграфа 2(a) протягом семи днів після завершення відповідного терміну, та запити на інформацію відповідно до параграфа 2(b) протягом семи днів після вичерпання відповідного строку, зазначеного в параграфі 1.

Однак якщо до вичерпання таких строків митний орган країни відправлення отримує інформацію про те, що процедура спільного транзиту не була завершена належним чином, або він має підозри про таке, він повинен надіслати запит невідкладно.

4. Відповіді на запити, подані відповідно до параграфа 2, надсилаються протягом 28 днів із дати надсилання запиту.

5. Якщо після направлення запиту відповідно до параграфа 2 митниця призначення не надала достатню інформацію для закриття процедури спільного транзиту, митний орган країни відправлення направляє суб’єкту процедури запит щодо надання такої інформації не пізніше ніж через 28 днів після ініціювання процедури запиту інформації.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, якщо після направлення запиту відповідно до параграфа 2 митниця призначення не надала інформацію, достатню для закриття процедури спільного транзиту, митний орган країни відправлення направляє запит суб’єкту процедури щодо надання такої інформації не пізніше ніж через 35 днів після ініціювання процедури запиту інформації.

Суб’єкт процедури повинен надати відповідь на такий запит протягом 28 днів із дати його надсилання.

6. Якщо інформація, надана суб’єктом процедури у відповідь згідно з параграфом 5, є недостатньою для закриття процедури спільного транзиту, але митний орган країни відправлення вважає її достатньою для продовження процедури запиту інформації, такий орган повинен негайно надіслати запит на додаткову інформацію до відповідної митниці.

Така митниця надає відповідь на такий запит протягом 40 днів із дати його надсилання.

7. Якщо під час визначених у параграфах 1 - 6 етапів процедури запиту інформації встановлено, що процедура спільного транзиту була завершена належним чином, митний орган країни відправлення закриває процедуру спільного транзиту і негайно інформує про закриття такої процедури суб’єкта процедури та, у відповідних випадках, будь-який митний орган, який міг ініціювати стягнення.

8. Якщо під час визначених у параграфах 1 - 6 етапів процедури запиту інформації встановлено, що процедура спільного транзиту не може бути закрита, митний орган країни відправлення встановлює, чи виник борг.

У разі виникнення боргу митний орган країни відправлення повинен вжити таких заходів:

(a) визначити боржника;

(b) визначити митний орган, відповідальний за сповіщення про борг.

1. Якщо митний орган країни відправлення під час процедури запиту інформації і до завершення строку, зазначеного в статті 114(2), отримує докази того, що місце, де відбулися події, що спричинили виникнення боргу, розташоване в іншій країні, такий митний орган повинен негайно, і в будь-якому разі протягом такого строку, надіслати всю доступну інформацію компетентному митному органу в такому місці.

2. Компетентний митний орган у такому місці підтверджує отримання інформації та повідомляє митний орган країни відправлення про те, чи він є відповідальним за стягнення. Якщо митний орган країни відправлення не отримав такої інформації протягом 28 днів, він повинен негайно продовжити процедуру запиту інформації або розпочати стягнення.

3. Якщо митний орган країни, залученої до операції спільного транзиту, до завершення строку, зазначеного в статті 114(2)(a), отримує докази того, що місце, де відбулися події, що спричинили виникнення боргу, розташоване на його території, такий орган негайно, і в будь-якому разі протягом такого строку, надсилає належним чином обґрунтований запит митному органу країни відправлення щодо передачі відповідальності за початок стягнення до органу, що направляє запит.

4. Митний орган країни відправлення підтверджує отримання запиту, направленого відповідно до параграфа 3, та інформує митний орган, який направив запит, протягом 28 днів з дати відправлення запиту, чи він погоджується задовольнити запит та передати відповідальність за початок стягнення органу, що направив запит.

1. Процедура спільного транзиту вважається завершеною належним чином, якщо суб’єкт процедури надає митному органу країни відправлення згідно з його вимогами один із таких документів, що ідентифікують товари:

(a) документ, засвідчений митним органом країни призначення, який ідентифікує товари та встановлює, що товари були пред’явлені в митниці призначення або були доставлені авторизованому вантажоодержувачу відповідно до статті 87;

(b) документ або митні відомості, засвідчені митним органом країни, які підтверджують, що товари фізично залишили митну територію Договірної сторони;

(c) митний документ, виданий у третій країні, у якій товари поміщено під митну процедуру;

(d) документ, виданий у третій країні, скріплений печаткою або іншим чином засвідчений митним органом такої країни, який встановлює, що товари вважаються такими, що перебувають у вільному обігу в такій країні.

2. Замість зазначених у параграфі 1 документів як підтвердження можуть надаватися їх копії, вірність яких засвідчується органом, що засвідчував оригінали документів, органом відповідної третьої країни або органом країни.

1. Компетентні митні органи можуть здійснювати постмитний контроль наданої інформації та будь-яких документів, форм, авторизацій чи даних, що стосуються операції спільного транзиту, щоб перевірити автентичність таких записів, отриманої інформації та печаток. Такий контроль проводять, якщо виникають сумніви щодо точності і автентичності наданої інформації або якщо існують підозри в шахрайстві. Його також проводять на основі аналізу ризиків або шляхом вибіркової перевірки.

2. Компетентний митний орган, який отримує запит на проведення постмитного контролю, невідкладно надає відповідь.

3. Якщо компетентний митний орган країни відправлення подає запит компетентному митному органу на проведення постмитного контролю інформації, пов’язаної з операцією спільного транзиту, то умови статті 48(2) щодо закриття процедури транзиту вважаються не виконаними, поки не буде підтверджено автентичність і точність даних.

1. Якщо товари, які транспортуються за допомогою стаціонарних засобів транспортування, прибувають на митну територію однієї з Договірних сторін такими засобами, такі товари вважаються поміщеними під процедуру спільного транзиту з моменту прибуття на таку територію.

2. Якщо товари вже перебувають на митній території однієї з Договірних сторін і транспортуються стаціонарними засобами транспортування, такі товари вважаються поміщеними під процедуру спільного транзиту з моменту поміщення у стаціонарні засоби транспортування.

3. Для цілей процедури спільного транзиту, коли товари транспортуються стаціонарними засобами транспортування, суб’єктом процедури є оператор стаціонарних засобів транспортування, який має осідок на території Договірної сторони, через територію якої товари прибувають на митну територію Договірних сторін у випадку, зазначеному в параграфі 1, або оператор стаціонарних засобів транспортування на території Договірної сторони, в якій починається переміщення, у випадку, зазначеному в параграфі 2.

Суб’єкт процедури і митний орган узгоджують методи митного нагляду за товарами, які транспортуються.

4. Для цілей статті 8(2) оператор стаціонарних засобів транспортування, який має осідок у країні, через територію якої товари транспортуються за допомогою стаціонарних засобів транспортування, вважається перевізником.

5. Без обмеження положень параграфа 8, процедура спільного транзиту вважається завершеною, коли відповідний запис внесено до комерційної документації вантажоодержувача або оператора стаціонарних засобів транспортування на засвідчення того, що товари, які транспортуються стаціонарними засобами транспортування:

(a) надійшли до підприємства вантажоодержувача;

(b) були прийняті до розподільчої мережі вантажоодержувача; або

(c) залишили митну територію Договірних сторін.

6. Якщо товари, які переміщуються стаціонарними засобами транспортування між двома Договірними сторонами, вважаються поміщеними під процедуру спільного транзиту відповідно до положень параграфа 2 і під час операції перетинають територію країни спільного транзиту, де така процедура не застосовується для переміщення товарів стаціонарними засобами транспортування, зазначена процедура призупиняється на час, поки товари перетинають цю територію.

7. Якщо товари переміщуються стаціонарними засобами транспортування з країни спільного транзиту, в якій процедура спільного транзиту не застосовується для переміщення товарів стаціонарними засобами транспортування, до пункту призначення у Договірній стороні, в якій така процедура застосовується, то вважається, що така процедура починається, коли товари прибувають на територію останньої Договірної сторони.

8. Якщо товари переміщуються стаціонарними засобами транспортування з Договірної сторони, в якій процедура спільного транзиту застосовується для переміщення товарів стаціонарними засобами транспортування, до пункту призначення у країні спільного транзиту, де така процедура не застосовується, то вважається, що така процедура завершується, коли товари залишають територію Договірної сторони, в якій застосовується така процедура.

Країна спільного транзиту може вирішити не застосовувати процедуру спільного транзиту до переміщення товарів стаціонарними засобами транспортування. Про такі рішення повідомляють Комісію, яка інформує інші країни.