Рекомендація
щодо медичної допомоги та допомоги у випадку хвороби N 134
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 4 червня 1969 року на свою п'ятдесят третю сесію,
ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо перегляду Конвенції 1927 року про страхування на випадок хвороби в промисловості та Конвенції 1927 року про страхування на випадок хвороби працівників у сільському господарстві, що є п'ятим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, яка доповнює Конвенцію 1969 року про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби,
ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот шістдесят дев'ятого року нижченаведену Рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1969 року щодо медичної допомоги та допомоги у випадку хвороби:
1. В цілях цієї Рекомендації:
a) термін "законодавство" означає закони та постанови, а також правила в галузі соціального забезпечення;
b) термін "установлений" означає визначений законодавством країни або відповідно до цього законодавства;
c) термін "проживання" означає звичайне проживання на території члена Організації, а термін "мешканець" означає особу, яка проживає на території члена Організації;
d) термін "на утриманні" стосується передбачуваного стану залежності, який існує в певних випадках;
e) термін "дружина" означає дружину, яка перебуває на утриманні свого чоловіка;
f) термін "дитина" поширюється:
i) на дитину, молодшу ніж вік закінчення обов'язкової шкільної освіти, або молодшу ніж 15 років, залежно від того, який вік є вищим;
ii) за певних умов на дитину, молодшу ніж визначений вік, але старшу ніж вік, зазначений в підпункті i) пункту f), яка проходить курс навчання або є студентом, або яка має хронічне захворювання чи є інвалідом, що не дозволяє йому займатися будь-якою діяльність, яка приносить прибуток відповідно до визначених умов;
g) термін "стаж" означає, залежно від того, як це визначено, або період, протягом якого сплачувались внески, або стаж роботи, або тривалість проживання, або поєднання цих умов;
h) термін "хвороба" означає будь-який хворобливий стан, незалежно від причини, що його викликала;
i) термін "медична допомога" включає також пов'язані з нею грошові допомоги.
2. Члени Організації повинні поширювати застосування свого законодавства щодо медичної допомоги, передбаченої в статті 8 Конвенції 1969 року про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби поетапно у разі необхідності і за відповідних умов на:
a) осіб, робота яких має випадковий характер;
b) членів сім'ї роботодавця, які проживають разом із ним, тією мірою, якою вони працюють для нього;
c) все економічно активне населення;
d) дружин і дітей осіб, зазначених у пунктах a) - c) цього параграфа;
e) всіх мешканців.
3. Медична допомога, яка передбачена статтею 8 Конвенції 1969 року про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби, повинна включати:
a) забезпечення медичним приладдям, наприклад окулярами, та
b) догляд за тими, хто одужує.
4. Право на медичну допомогу, передбачене статтею 8 Конвенції 1969 року про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби, не повинно залежати від стажу.
5. Коли одержувач перестане належати до категорії осіб, які підлягають забезпеченню, то медична допомога, передбачена статтею 8 Конвенції 1969 року про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби, повинна надаватися йому протягом всієї тривалості страхового випадку у разі хвороби, яка почалась в той момент, коли зацікавлена особа ще належала до зазначеної категорії.
6. За визначених умов грошова допомога, передбачена в розділах I та III Конвенції 1969 року про медичну допомогу та допомоги на випадок хвороби, повинна продовжувати надаватися особі, яка підлягає забезпеченню і яка тимчасово не знаходиться на території члена Організації.
7. Одержувач або, в певних випадках, його годувальник не повинні нести ніяких витрат у зв'язку із наданням їм медичної допомоги, передбаченої статтею 8 Конвенції 1969 року про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби:
a) коли його кошти не перевищують відповідного розміру;
b) у разі хвороби, яка визнана як така, що потребує тривалого лікування.
8. Особа, якій належить отримати допомогу на випадок хвороби, повинна отримувати грошову допомогу у разі невиходу на роботу, що призводить до втрати заробітної плати, яка підтверджується:
a) необхідністю надання їй медичної допомоги лікувального або профілактичного характеру;
b) необхідністю її ізоляції у зв'язку із карантином;
c) необхідністю медичного нагляду за нею з метою медичного відновлення;
d) відпусткою у зв'язку із її одужанням після хвороби.
9. Особі, яка підлягає забезпеченню і має захворювання, яке не робить її повністю нездатною до її звичайної роботи, повинна надаватись розумна можливість отримувати необхідне медичне лікування протягом звичайного робочого часу.
10. Слід передбачити надання відповідної допомоги економічно активній особі, на яку поширюється забезпечення і яка повинна доглядати за хворим, що перебуває на утриманні.
11. Члени Організації повинні поширювати законодавство про допомогу у випадку хвороби, передбачену статтею 18 Конвенції 1969 року про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби, поетапно у разі необхідності та за відповідних умов на:
a) осіб, робота яких має випадковий характер;
b) членів сім'ї роботодавця, що проживають разом із ним - відносно роботи, яку вони виконують для нього;
c) все економічно активне населення.
12. Відсоток, зазначений у параграфі 1 статті 22 та параграфі 1 статті 23 Конвенції 1969 року про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби, повинен бути збільшений, в крайньому випадку на 6 2/3 одиниці.
13. У випадку непрацездатності, що є наслідком хвороби та викликає призупинку виплати заробітної плати, грошова допомога повинна виплачуватися протягом всієї тривалості страхового випадку.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева
