Директива Ради 92/6/ЄЕС від 10 лютого 1992 року про встановлення і використання пристроїв обмеження швидкості для деяких категорій моторних транспортних засобів у Співтоваристві

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства, зокрема його статтю 75.

Беручи до уваги пропозицію Комісії (- 1),

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (- 2),

Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету (- 3),

Оскільки одна з цілей спільної транспортної політики полягає у встановленні спільних правил, застосовних до міжнародних перевезень у межах Співтовариства, та сприянні обігу транспортних засобів;

Оскільки через посилення інтенсивності дорожнього руху та зростання спричинених ним ризиків та незручностей перед державами-членами постають серйозні проблеми у сферах безпеки дорожнього руху та охорони довкілля;

Оскільки доступна потужність двигунів важких вантажних транспортних засобів, необхідна для руху вгору схилами, дає таким транспортним засобам можливість розвивати на рівних дорогах надмірні швидкості, несумісні зі специфікаціями інших компонентів таких транспортних засобів, таких як гальма та шини; оскільки з цієї причини та з метою охорони довкілля у деяких державах-членах для деяких категорій моторних транспортних засобів ввели обов'язкові пристрої обмеження швидкості;

Оскільки сприятливий ефект пристроїв обмеження швидкості на охорону довкілля та споживання енергії, зношення двигуна та шин транспортного засобу, а також безпеку дорожнього руху зросте, якщо такі пристрої матимуть загальне застосування;

Оскільки використання пристроїв обмеження швидкості може бути корисним лише у випадку, якщо такі пристрої матимуть достатній ступінь технічної довершеності, який надаватиме належні гарантії щодо неможливості шахрайства;

Оскільки на початковому етапі необхідно запровадити вимоги лише для найважчих категорій моторних транспортних засобів, які найбільше використовують у міжнародних перевезеннях, а далі, залежно від технічних можливостей та досвіду держав-членів, поширити такі вимоги на легші категорії моторних транспортних засобів;

Оскільки у деяких державах-членах на транспортних засобах, призначених винятково для перевезень небезпечних вантажів, обов’язково повинні бути встановлені пристрої обмеження швидкості, налаштовані на максимальну швидкість, нижчу за визначену цією Директивою; оскільки у цьому конкретному випадку такій державі-члену необхідно дозволити зберегти такі положення для транспортних засобів, зареєстрованих на її території, адже вони сприяють безпеці дорожнього руху та цивільного захисту громадськості відповідно до цілей цієї Директиви;

Оскільки встановлення пристроїв обмеження швидкості на транспортні засобі категорій М3 та N3, на які поширюється сфера застосування цієї Директиви, зареєстрованих до введення в дію цієї Директиви та призначених виключно для внутрішніх транспортних операцій, може спричинити надмірні витрати у деяких державах-членах; оскільки через це необхідно створити можливість для таких держав-членів відтермінувати застосування статей 2 та 3 цієї Директиви до відповідних транспортних засобів;

Оскільки ця Директива не впливає на привілеї держав-членів стосовно положень щодо обмеження швидкості дорожнього руху,

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Для цілей цієї Директиви "моторний транспортний засіб" означає будь-який механічний транспортний засіб, який входить до категорії М2, М3, N2 або N3, призначений для використання на дорогах та має принаймні чотири колеса та максимальну конструктивну швидкість понад 25 км/год.

Категорії М2, М3, N2 та N3 необхідно розуміти як категорії, визначені в додатку II до Директиви 70/156/ЄЕС (- 4).

Держави-члени повинні вживати усіх необхідних заходів для забезпечення можливості використання на дорогах моторних транспортних засобів категорій М2 та М3, зазначених у статті 1, лише у випадку, якщо на таких транспортних засобах встановлені пристрої обмеження швидкості, налаштовані таким чином, що їх швидкість не може перевищувати 100 кілометрів на годину.

Транспортні засоби категорії М3, зареєстровані до 01 січня 2005 року, максимальна маса яких перевищує 10 тонн, можна і далі обладнувати пристроями, налаштованими на максимальну швидкість 100 кілометрів на годину.

1. Держави-члени повинні вживати всіх необхідних заходів для забезпечення можливості використання на дорогах моторних транспортних засобів категорій N2 та N3 лише у випадку, якщо на таких транспортних засобах встановлені пристрої обмеження швидкості, налаштовані таким чином, що їх швидкість не може перевищувати 90 кілометрів на годину.

2. Держави-члени уповноважені вимагати, щоб пристрої обмеження швидкості на зареєстрованих на їхній території транспортних засобах, які використовують виключно для перевезень небезпечних вантажів, були налаштовані таким чином, щоб такі транспортні засоби не могли перевищувати максимальну швидкість, меншу ніж 90 кілометрів на годину.

1. Для моторних транспортних засобів категорії М3, максимальна маса яких перевищує 10 тонн, та автомобілів категорії N3, статті 2 та 3 необхідно застосовувати:

(a) від 01 січня 1994 року до транспортних засобів, зареєстрованих від 01 січня 1994 року;

(b) до транспортних засобів, зареєстрованих між 01 січня 1988 року та 01 січня 1994 року:

(i) від 01 січня 1995 року, у випадку транспортних засобів, які використовують як для внутрішніх, так і для міжнародних перевезень;

(ii) від 01 січня 1996 року, у випадку транспортних засобів, які використовують винятково для внутрішніх перевезень.

2. Для моторних транспортних засобів категорії М2, транспортних засобів категорії М3, максимальна маса яких більша ніж 5 тонн, але не перевищує 10 тонн, та транспортних засобів категорії N2, статті 2 та 3 необхідно застосовувати щонайпізніше:

(a) від 01 січня 2005 року до транспортних засобів, зареєстрованих від 01 січня 2005 року;

(b) до транспортних засобів, які відповідають граничним значенням, визначеним у Директиві 88/77/ЄЕС (- 5), зареєстрованих від 01 жовтня 2001 року до 01 січня 2005 року:

(i) від 01 січня 2006 року, у випадку транспортних засобів, які використовують як для внутрішніх, так і для міжнародних транспортних операцій;

(ii) від 01 січня 2007 року, у випадку транспортних засобів, які використовують виключно для внутрішніх транспортних операцій.

3. Упродовж періоду до трьох років від 01 січня 2005 року, будь-яка держава-член може не застосовувати положення статей 2 та 3 до транспортних засобів категорій М2 та N2, максимальна маса яких становить понад 3,5 тонн, але не перевищує 7,5 тонн, які зареєстровані в національному реєстрі, та які не в’їжджають на територію інших держав-членів.

1. Пристрої обмеження швидкості, згадані у статтях 2 та 3, повинні відповідати технічним вимогам, встановленим у додатку до Директиви 92/24/ЄЕС (- 6). Тим не менш, на всіх транспортних засобах, на які поширюється сфера застосування цієї Директиви, зареєстрованих до 01 січня 2005 року, можна і далі встановлювати пристрої обмеження швидкості, які відповідають технічним вимогам, встановленим компетентними національними органами.

2. Пристрої обмеження швидкості необхідно встановлювати у майстернях або органах, затверджених державами- членами.

Вимоги статей 2 та 3 не застосовуються до моторних транспортних засобів, які використовують збройні сили, служби цивільної оборони, пожежна служба та інші служби екстреної допомоги, а також органи, відповідальні за охорону громадського порядку.

Те саме стосується моторних транспортних засобів, які:

- за своєю конструкцією не можуть розвивати більшу швидкість, ніж передбачено статтями 2 та З,

- використовують для наукових випробувань на дорогах,

- використовують лише для надання публічних послуг у містах.

У межах програми дій із безпеки дорожнього руху на період від 2002 до 2010 року. Комісія повинна оцінити вплив на дорожній рух та його безпеку коригування налаштувань пристроїв обмеження швидкості транспортних засобів категорії М2 та N2, максимальна маса яких не перевищує 7,5 тонн, відповідно до швидкостей, встановлених цією Директивою.

У разі необхідності. Комісія повинна подати відповідні пропозиції.

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, до 01 жовтня 1993 року. Про це вони повинні негайно інформувати Комісію.

У випадку, коли держави-члени ухвалюють такі положення, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням на момент їх офіційної публікації. Порядок здійснення такого покликання повинні встановлювати держави-члени.

2. Держави-члени повинні передавати Комісії текст положень національного права, ухвалених ними у сфері регулювання цієї Директиви.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

(-1) OB № С 225. 30.08.1991, с. 11.

(-2) ОВ № С 13, 21.01.1992.

(-3) OB № C 40, 17.02.1992.

(-4) Директива Ради 70/156/ЄЕС від 6 лютого 1970 року про наближення законодавств держав-членів стосовно схвалення типу моторних транспортних засобів та причепів до них (OB L 42, 23.02.1970, с. 1). Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Комісії 2001/116/ ЄС (OBL 18, 21.01.2002. с. 1).

(-5) Директива Ради 88/77/ЄЕС від 3 грудня 1987 року про наближення законодавств держав-членів стосовно заходів, що їх необхідно вжити проти викидів газоподібних забрудників від дизельних двигунів, використовуваних у транспортних засобах (OB L 36, 09.02.1988, с. 33). Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Комісії 2001/27/ЄС (OB L 107, 18.04.2001, с. 10).

(-6) Директива Ради 92/24/ЄЕС від 31 березня 1992 року стосовно пристроїв обмеження швидкості та аналогічних вбудованих систем обмеження швидкості деяких категорій моторних транспортних засобів (OB L 129, 14.05.1992. с. 154).