Регламент Комісії (ЄС) № 2016/1719 від 26 вересня 2016 року про встановлення настанов щодо форвардного розподілу пропускної спроможності

1. Цей Регламент встановлює детальні правила щодо розподілу міжзональної пропускної спроможності на форвардних ринках, встановлення спільної методології визначення довгострокової міжзональної пропускної спроможності, створення єдиної платформи розподілу на європейському рівні, що пропонує довгострокові права на передачу, а також щодо можливості повернення довгострокових прав на передачу для подальшого форвардного розподілу пропускної спроможності або передачі довгострокових прав на передачу між учасниками ринку.

2. Цей Регламент застосовується до всіх систем передачі та міждержавних перетинів у Союзі, за винятком систем передачі на островах, які не з’єднані з іншими системами передачі міждержавними перетинами.

3. У державах-членах, де існує більше одного оператора системи передачі, цей Регламент повинен застосовуватися до всіх ОСП у такій державі-члені. Якщо ОСП не має функції, що відповідає одному або більше обов’язкам за цим Регламентом, держави-члени можуть передбачити, що відповідальність за виконання таких обов’язків покладатиметься на одного або більше різних конкретних ОСП.

4. Єдина платформа розподілу може бути відкрита для операторів ринку і ОСП, які працюють у Швейцарії, за умови імплементації в її національне право основних положень законодавства Союзу про ринок електроенергії та наявності міжурядової угоди про співпрацю в секторі електроенергетики між Союзом і Швейцарією.

5. У разі дотримання умов параграфа 4 рішення про участь Швейцарії в роботі єдиної платформи розподілу ухвалюється Комісією на основі висновку, наданого Агентством. Права та обов’язки швейцарських ОСП, що приєдналися до єдиної платформи розподілу, повинні узгоджуватися з правами та обов’язками ОСП, які працюють у Союзі, щоб забезпечити оптимальне функціонування механізму розподілу довгострокових прав на передачу, впровадженого на рівні Союзу, і рівні умови для всіх стейкхолдерів.

Для цілей цього Регламенту застосовують терміни та означення статті 2 Регламенту (ЄС) № 714/2009, статті 2 Регламенту (ЄС) № 2015/1222, статті 2 Регламенту Комісії (ЄС) № 543/2013 (- 1), а також статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/72/ЄС (- 2).

Крім того, застосовуються такі терміни та означення:

(1) "форвардний розподіл пропускної спроможності" означає надання довгострокової міжзональної пропускної спроможності на аукціоні до початку часового періоду на добу наперед;

(2) "довгострокове право на передачу" означає фізичне прав на передачу або фінансове право на передачу (ФПП-опціон чи ФПП-зобов’язання), набуте в результаті форвардного розподілу пропускної спроможності;

(3) "правила розподілу" означає правила форвардного розподілу пропускної спроможності, що їх застосовує єдина платформа розподілу;

(4) "єдина платформа розподілу" означає європейську платформу, створену всіма ОСП для форвардного розподілу пропускної спроможності;

(5) "аукціон" означає процес, у рамках якого довгострокову міжзональну пропускну спроможність пропонують і розподіляють між учасниками ринку, які подають заявки;

(6) "принцип "використовуй або продай" означає принцип, згідно з яким придбана та неномінована міжзональна пропускна спроможність, що лежить в основі фізичних прав на передачу, автоматично стає доступною для розподілу пропускної спроможності на добу наперед і згідно з яким власник таких фізичних прав на передачу отримує плату від ОСП;

(7) "номінація" означає повідомлення відповідним ОСП про використання довгострокової міжзональної пропускної спроможності власником фізичних прав на передачу та його контрагентом або уповноваженою третьою особою;

(8) "правила номінації" означає правила повідомлення відповідним ОСП про використання довгострокової міжзональної пропускної спроможності власником фізичних прав на передачу та його контрагентом або уповноваженою третьою особою;

(9) "ринковий спред" означає різницю між погодинними цінами на добу наперед між двома відповідними торговими зонами для відповідного розрахункового періоду в конкретному напрямку;

(10) "правила компенсації" означає правила, згідно з якими кожен ОСП, що відповідає за кордон між торговими зонами, у рамках яких були розподілені довгострокові права на передачу, сплачує компенсацію власникам прав на передачу за обмеження довгострокових прав на передачу.

Цей Регламент спрямований на:

(a) сприяння ефективній довгостроковій міжзональній торгівлі з можливостями довгострокового міжзонального хеджування для учасників ринку;

(b) оптимізацію розрахування та розподілу довгострокової міжзональної пропускної спроможності;

(c) забезпечення недискримінаційного доступу до довгострокової міжзональної пропускної спроможності;

(d) гарантування справедливого та недискримінаційного ставлення до ОСП, Агентства, регуляторних органів і учасників ринку;

(e) врахування необхідності справедливого та організованого форвардного розподілу пропускної спроможності та організованого формування цін;

(f) забезпечення і підвищення прозорості та надійності інформації про форвардний розподіл пропускної спроможності;

(g) сприяння ефективному довгостроковому функціонуванню та розвитку системи передачі електроенергії та сектора електроенергетики в Союзі.

1. ОСП повинні розробити умови або методології, які вимагаються цим Регламентом, і подати їх на затвердження Агентству або компетентним національним регуляторним органам у відповідні строки, визначені в цьому Регламенті. За виняткових обставин, зокрема у випадках, коли строк не може бути дотриманий у зв’язку з обставинами, що виходять за межі сфери відповідальності ОСП, строки подання умов або методологій можуть бути продовжені Агентством у рамках процедур відповідно до параграфа 6 і спільно всіма компетентними регуляторними органами в рамках процедур відповідно до параграфа 7. Якщо необхідно, щоб пропозиція щодо умов або методологій відповідно до цього Регламенту була розроблена та погоджена більш ніж одним ОСП, ОСП, які беруть у цьому участь, повинні тісно співпрацювати. ОСП із допомогою ENTSO-E повинні регулярно інформувати компетентні регуляторні органи й Агентство про хід розроблення таких умов або методологій.

2. Якщо ОСП, які ухвалюють рішення стосовно пропозицій щодо умов або методологій, визначених у параграфі 6, не можуть дійти згоди, вони повинні ухвалити таке рішення кваліфікованою більшістю голосів. Кваліфікована більшість голосів щодо пропозицій відповідно до параграфа 6 означає більшість, що включає:

(a) ОСП, які представляють принаймні 55% держав-членів; та

(b) ОСП, які представляють держав-членів, що охоплюють принаймні 65% населення Союзу.

Блокувальна меншість для рішень стосовно пропозицій щодо умов або методологій, визначених у параграфі 6, повинна включати ОСП, які представляють принаймні чотири держави-члени, якщо ця умова не виконана, кваліфікована більшість голосів вважається досягнутою.

Щодо рішень ОСП стосовно пропозицій щодо умов або методологій, визначених у параграфі 6, одна держава-член має один голос. Якщо на території держави-члена існує більш ніж один ОСП, держава-член повинна розподілити права голосу між ОСП.

3. Якщо ОСП, які ухвалюють рішення стосовно пропозицій щодо умов або методологій, визначених у параграфі 7, не можуть дійти згоди та якщо відповідні регіони складаються з більш ніж п’яти держав-членів, вони повинні ухвалити таке рішення кваліфікованою більшістю голосів. Кваліфікована більшість голосів щодо пропозицій відповідно до параграфа 7 означає більшість голосів, що включає:

(a) ОСП, які представляють принаймні 72% держав-членів; та

(b) ОСП, які представляють держав-членів, що охоплюють принаймні 65% населення відповідного регіону.

Блокувальна меншість для рішень стосовно пропозицій щодо умов або методологій, визначених у параграфі 7, повинна включати принаймні мінімальну кількість ОСП, які представляють понад 35% населення держав-членів, що беруть участь, а також ОСП, які представляють принаймні одну додаткову відповідну державу-члена, якщо ця умова невиконана, кваліфікована більшість голосів вважається досягнутою.

ОСП, які ухвалюють рішення стосовно пропозицій щодо умов або методологій, визначених у параграфі 7, які стосуються регіонів, що складаються з п’яти або менше держав-членів, повинні ухвалити таке рішення на основі консенсусу.

Щодо рішень ОСП стосовно пропозицій щодо умов або методологій, визначених у параграфі 7, одна держава-член має один голос. Якщо на території держави-члена існує більш ніж один ОСП, держава-член повинна розподілити права голосу між ОСП.

4. У разі неподання ОСП початкової або зміненої пропозиції щодо умов або методологій компетентним регуляторним органам або Агентству відповідно до параграфів 6 і 7 або 11 у строки, визначені в цьому Регламенті, вони повинні надати компетентним регуляторним органам і Агентству відповідні проекти пропозицій щодо умов або методологій і пояснити, чому не була досягнута згода. Агентство або всі компетентні регуляторні органи спільно повинні вжити належних заходів для ухвалення необхідних умов або методологій згідно з параграфами 6 або 7, відповідно, наприклад, вимагаючи внесення змін або шляхом перегляду чи доопрацювання проектів відповідно до цього параграфа, у тому числі, якщо проекти не були подані, і повинні їх затвердити.

5. Кожен регуляторний орган або, якщо застосовно, Агентство, залежно від випадку, відповідає за затвердження умов або методологій, зазначених у параграфах 6 і 7. Перш ніж затвердити умови або методології, Агентство або компетентні регуляторні органи повинні розглянути пропозиції, за необхідності, після консультацій з відповідними ОСП, щоб переконатися, що вони відповідають цьому Регламенту та сприяють ринковій інтеграції, недискримінації, ефективній конкуренції та належному функціонуванню ринку.

6. Пропозиції щодо таких умов або методологій та будь-які зміни до них підлягають затвердженню Агентством:

(a) методологія надання даних про генерацію та навантаження відповідно до статті 17;

(b) методологія створення спільної моделі мережі відповідно до статті 18;

(c) вимоги до єдиної платформи розподілу відповідно до статті 49;

(d) гармонізовані правила розподілу відповідно до статті 51;

(e) методологія розподілу доходів від управління перевантаженнями відповідно до статті 57;

(f) методологія розподілу витрат, пов’язаних зі створенням, розвитком і експлуатацією єдиної платформи розподілу, відповідно до статті 59;

(g) методологія розподілу витрат, понесених у зв’язку із забезпеченням гарантованості та оплатою довгострокових прав на передачу, відповідно до статті 61.

7. Пропозиції щодо таких умов або методологій та будь-які зміни до них підлягають затвердженню всіма регуляторними органами відповідного регіону:

(a) методологія розрахування пропускної спроможності відповідно до статті 10;

(b) методологія розбивки міжзональної пропускної спроможності відповідно до статті 16;

(c) регіональна модель довгострокових прав на передачу відповідно до статті 31;

(d) встановлення резервних процедур відповідно до статті 42;

(e) регіональні вимоги гармонізованих правил розподілу відповідно до статті 52, у тому числі регіональні правила компенсації відповідно до статті 55.

8. Пропозиції щодо умов або методологій повинні включати пропонований строк їх виконання та опис їх очікуваного впливу на цілі цього Регламенту. Пропозиції щодо умов або методологій, які підлягають затвердженню кількома або всіма регуляторними органами відповідно до параграфа 7, повинні бути подані до Агентства протягом 1 тижня з моменту їх подання до регуляторних органів. За запитом компетентних регуляторних органів Агентство повинне протягом 3 місяців надати висновок стосовно пропозицій щодо умов або методологій.

9. Якщо затвердження умов або методологій відповідно до параграфа 7 чи змін відповідно до параграфа 11 вимагає ухвалення рішення більш ніж одним регуляторним органом, компетентні регуляторні органи повинні проводити консультації, тісно співпрацювати та координувати свої дії один з одним, щоб досягти згоди. Якщо застосовно, компетентні регуляторні органи повинні враховувати висновок Агентства. Регуляторні органи або Агентство, якщо це в його компетенції, повинні ухвалити рішення стосовно поданих умов або методологій відповідно до параграфів 6 і 7 протягом 6 місяців з моменту отримання умов або методологій Агентством або, якщо застосовно, останнім відповідним регуляторним органом. Відлік цього строку починається з наступного дня за днем подання пропозиції Агентству відповідно до параграфа 6 або останньому відповідному регуляторному органу відповідно до параграфа 7.

10. Якщо регуляторні органи не змогли досягти згоди у строк, зазначений у параграфі 9, або за їх спільним запитом чи за запитом Агентства відповідно до третього підпараграфа статті 5(3) Регламенту (ЄС) № 2019/942, Агентство повинне ухвалити рішення стосовно поданих пропозицій щодо умов або методологій протягом 6 місяців згідно зі статтею 5(3) і другим підпараграфом статті 6(10) Регламенту (ЄС) № 2019/942.

11. Якщо Агентство або всі компетентні регуляторні органи спільно вимагають внесення змін для затвердження умов або методологій, поданих відповідно до параграфів 6 і 7, відповідні ОСП повинні подати на затвердження пропозицію щодо змінених умов або методологій протягом 2 місяців з дати запиту від Агентства або регуляторних органів. Агентство або компетентні регуляторні органи повинні ухвалити рішення щодо змінених умов або методологій протягом 2 місяців з моменту їх подання. У випадку, коли компетентним регуляторним органам не вдалося досягти згоди щодо умов або методологій відповідно до параграфа 7 протягом двомісячного строку, або за їх спільним запитом чи за запитом Агентства відповідно до третього підпараграфа статті 5(3) Регламенту (ЄС) № 2019/942 Агентство повинне ухвалити рішення щодо змінених умов або методологій протягом 6 місяців згідно зі статтею 5(3) і другим підпараграфом статті 6(10) Регламенту (ЄС) № 2019/942. У разі неподання відповідними ОСП пропозиції щодо змінених умов або методологій застосовується процедура, передбачена в параграфі 4.

12. Агентство або регуляторні органи спільно, якщо вони відповідають за ухвалення умов або методологій відповідно до параграфів 6 і 7, можуть, відповідно, вимагати подання пропозицій щодо внесення змін до таких умов або методологій і визначити строк їх подання. ОСП, що відповідають за розроблення пропозиції щодо умов або методологій, можуть пропонувати внесення змін регуляторним органам або Агентству.

Пропозиції щодо внесення змін до умов або методологій повинні бути подані для консультацій згідно з процедурою, визначеною у статті 6, і затверджені згідно з процедурою, визначеною в цій статті. 13.

13. ОСП, що відповідають за встановлення умов або методологій відповідно до цього Регламенту, повинні опублікувати їх у мережі Інтернет після затвердження Агентством чи компетентними регуляторними органами або, якщо таке затвердження не вимагається, після їх встановлення, за винятком випадків, коли така інформація вважається конфіденційною відповідно до статті 7.

Агентство в тісній співпраці з ENTSO-E повинні організувати залучення стейкхолдерів у зв’язку з форвардним розподілом пропускної спроможності та іншими аспектами імплементації цього Регламенту. Таке залучення повинне включати регулярні зустрічі зі стейкхолдерами з метою виявлення проблем і пропонування покращень, зокрема, пов’язаних із функціонуванням і розвитком механізму форвардного розподілу пропускної спроможності, включно з гармонізацією правил проведення аукціонів. Воно не повинне замінювати собою консультації зі стейкхолдерами відповідно до статті 6.

1. ОСП, що відповідають за подання пропозицій щодо умов або методологій чи змін до них відповідно до цього Регламенту, повинні проводити консультації зі стейкхолдерами, включно з відповідними органами кожної держави-члена, стосовно проектів пропозицій щодо умов або методологій, якщо це прямо визначено в цьому Регламенті. Такі консультації повинні тривати не менше одного місяця.

2. Пропозиції щодо умов або методологій, подані ОСП на рівні Союзу, повинні бути опубліковані та подані для консультацій на рівні Союзу. Пропозиції, подані ОСП на регіональному рівні, повинні бути подані для консультацій принаймні на регіональному рівні. Сторони, які подають пропозиції на двосторонньому або багатосторонньому рівні, повинні провести консультації принаймні з відповідними державами-членами.

3. Суб’єкти, які відповідають за пропозицію щодо умов або методологій, повинні належним чином враховувати думки стейкхолдерів, отримані в результаті консультацій, проведених відповідно до параграфа 1, до її подання на регуляторне затвердження, якщо воно вимагається відповідно до статті 4, або до публікації в усіх інших випадках. У будь-якому випадку повинне бути розроблене та своєчасно опубліковане чітке та належне обґрунтування врахування або неврахування думок, отриманих в результаті консультацій, перед або одночасно з публікацією пропозиції щодо умов або методологій.

1. Будь-яка конфіденційна інформація, яку отримують, передають або якою обмінюються відповідно до цього Регламенту, підпадає під дію умов збереження професійної таємниці, встановлених у параграфах 2, 3 і 4.

2. Обов’язок збереження професійної таємниці застосовується до будь-яких осіб, що підпадають під дію цього Регламенту.

3. Конфіденційна інформація, отримана зазначеними в параграфі 2 особами в ході виконання своїх службових обов’язків, не може розголошуватися іншим особам або органам, без обмеження випадків, передбачених національним правом, іншими положеннями цього Регламенту або іншим відповідним законодавством Союзу.

4. Без обмеження випадків, передбачених національним правом або правом Союзу, регуляторні органи, органи або особи, які отримують конфіденційну інформацію згідно з цим Регламентом, можуть використовувати її тільки для виконання своїх функцій відповідно до цього Регламенту.

Для цілей цього Регламенту в якості регіонів розрахування пропускної спроможності повинні використовуватися регіони, встановлені відповідно до статті 15 Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

Усі ОСП в кожному регіоні розрахування пропускної спроможності повинні забезпечити розрахування довгострокової міжзональної пропускної спроможності для кожного форвардного розподілу пропускної спроможності та принаймні для річних і місячних часових періодів.

1. Не пізніше ніж через шість місяців після затвердження спільної методології координованого розрахування пропускної спроможності, зазначеної у статті 9(7) Регламенту (ЄС) № 2015/1222, усі ОСП у кожному регіоні розрахування пропускної спроможності повинні подати пропозицію щодо спільної методології розрахування пропускної спроможності для довгострокових часових періодів у межах відповідного регіону. Пропозиція повинна бути предметом консультацій відповідно до статті 6.

2. У спільній методології розрахування пропускної спроможності повинен бути використаний підхід на основі координованої доступної пропускної спроможності або підхід на основі потокорозподілення.

3. Методологія розрахування пропускної спроможності повинна бути сумісною з методологією розрахування пропускної спроможності, встановленою для часових періодів на добу наперед і протягом доби відповідно до статті 21(1) Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

4. Невизначеність, пов’язана з довгостроковими часовими періодами розрахування пропускної спроможності, повинна враховуватися при застосуванні:

(a) аналізу безпеки на основі кількох сценаріїв із використанням вхідних даних для розрахування пропускної спроможності, методу розрахування пропускної спроможності, зазначеного у статті 21(1)(b), і валідації міжзональної пропускної спроможності, зазначеної у статті 21(1)(c) Регламенту (ЄС) № 2015/1222; або

(b) статистичного підходу на основі історичних даних про міжзональну пропускну спроможність для часових періодів на добу наперед і протягом доби, якщо можна довести, що цей підхід може:

(i) підвищити ефективність методології розрахування пропускної спроможності;

(ii) краще врахувати невизначеність розрахування довгострокової міжзональної пропускної спроможності, ніж аналіз безпеки відповідно до параграфа 4(a);

(iii) підвищити економічну ефективність із тим самим рівнем безпеки системи.

5. Усі ОСП в кожному регіоні розрахування пропускної спроможності можуть спільно застосовувати підхід на основі потокорозподілення для часових періодів розрахування довгострокової пропускної спроможності на таких умовах:

(a) підхід на основі потокорозподілення підвищує економічну ефективність у регіоні розрахування пропускної спроможності з тим самим рівнем безпеки системи;

(b) прозорість і точність результатів на основі потокорозподілення були підтверджені в регіоні розрахування пропускної спроможності;

(c) ОСП надають учасникам ринку шість місяців для адаптації їхніх процесів.

6. У разі застосування аналізу безпеки на основі кількох сценаріїв для розроблення методології розрахування пропускної спроможності в регіоні розрахування пропускної спроможності застосовуються вимоги щодо вхідних даних для розрахування пропускної спроможності, підходу до розрахування пропускної спроможності та валідації міжзональної пропускної спроможності, як передбачено у статті 21(1) Регламенту (ЄС) № 2015/1222, за винятком статті 21(1)(a)(iv), у відповідних випадках.

7. При розробленні методології розрахування пропускної спроможності необхідно враховувати вимоги щодо резервних процедур і вимогу, передбачену у статті 21(3) Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

Пропозиція щодо спільної методології розрахування пропускної спроможності повинна містити методологію визначення запасу надійності, що має відповідати вимогам, визначеним у статті 22 Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

Пропозиція щодо спільної методології розрахування пропускної спроможності повинна містити методології визначення меж операційної безпеки та аварійних ситуацій, що мають відповідати вимогам, визначеним у статті 23(1) та (2) Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

Пропозиція щодо спільної методології розрахування пропускної спроможності повинна містити методологію визначення ключів зсуву генерації, що має відповідати вимогам, визначеним у статті 24 Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

Якщо при розрахуванні довгострокової пропускної спроможності враховуються коригувальні дії, кожен ОСП повинен забезпечити, щоб такі коригувальні дії були технічно доступними при експлуатації в реальному часі та відповідали вимогам, визначеним у статті 25 Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

Пропозиція щодо спільної методології розрахування пропускної спроможності повинна містити методологію валідації міжзональної пропускної спроможності, що має відповідати вимогам, визначеним у статті 26 Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

1. Не пізніше подання спільної методології розрахування пропускної спроможності, зазначеної у статті 10, ОСП у кожному регіоні розрахування пропускної спроможності повинні спільно розробити пропозицію щодо методології координованої розбивки довгострокової пропускної спроможності між різними довгостроковими часовими періодами в межах відповідного регіону. Пропозиція повинна бути предметом консультацій відповідно до статті 6.

2. Методологія розбивки довгострокової міжзональної пропускної спроможності повинна відповідати таким умовам:

(a) вона повинна задовольняти потреби учасників ринку в хеджуванні;

(b) вона повинна узгоджуватися з методологією розрахування пропускної спроможності;

(c) вона не повинна призводити до обмежень конкуренції, зокрема, у сфері доступу до довгострокових прав на передачу.

1. Не пізніше ніж через шість місяців після затвердження методології надання даних про генерацію та навантаження, встановленої для часових періодів на добу наперед і протягом доби та зазначеної у статті 9(6) Регламенту (ЄС) № 2015/1222, усі ОСП повинні спільно розробити пропозицію щодо єдиної методології надання даних про генерацію та навантаження, необхідних для створення спільної моделі мережі для довгострокових часових періодів. Пропозиція повинна бути предметом консультацій відповідно до статті 6. Методологія повинна враховувати та доповнювати методологію надання даних про генерацію та навантаження відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

2. При розробленні методології надання даних про генерацію та навантаження застосовуються вимоги статті 16 Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

1. Не пізніше ніж через шість місяців після затвердження методології створення спільної моделі мережі, встановленої для часових періодів на добу наперед і протягом доби та зазначеної у статті 9(6) Регламенту Комісії (ЄС) № 2015/1222, усі ОСП повинні спільно розробити пропозицію щодо методології створення спільної моделі мережі для довгострокових часових періодів. Методологія повинна бути предметом консультацій відповідно до статті 6.

2. Методологія створення спільної моделі мережі повинна враховувати та доповнювати методологію створення спільної моделі мережі відповідно до статті 17 Регламенту (ЄС) № 2015/1222. Методологія повинна давати змогу створити спільну модель мережі для довгострокових часових періодів розрахування пропускної спроможності в регіонах розрахування пропускної спроможності, якщо застосовується аналіз безпеки на основі кількох сценаріїв відповідно до статті 10.

3. При розробленні методології створення спільної моделі мережі застосовуються вимоги статті 17 Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

1. Усі ОСП у регіонах розрахування пропускної спроможності, де застосовується аналіз безпеки на основі кількох сценаріїв відповідно до статті 10, повинні спільно розробити спільний набір сценаріїв для використання у спільній моделі мережі для кожного довгострокового часового періоду розрахування пропускної спроможності.

2. При розробленні спільного набору сценаріїв застосовуються відповідні вимоги статті 18 Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

При розробленні індивідуальної моделі мережі для довгострокового часового періоду розрахування пропускної спроможності в регіонах розрахування пропускної спроможності, якщо застосовується аналіз безпеки на основі кількох сценаріїв відповідно до статті 10, кожен ОСП повинен застосовувати вимоги, визначені у статті 19 Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

1. Процес об’єднання індивідуальних моделей мережі, встановлений відповідно до статті 27 Регламенту (ЄС) № 2015/1222, застосовується для об’єднання індивідуальних моделей мережі у спільну модель мережі для кожного довгострокового часового періоду. Не пізніше ніж через шість місяців після затвердження методології надання даних про генерацію та навантаження для довгострокових часових періодів, зазначеної у статті 17, і методології створення спільної моделі мережі для довгострокових часових періодів, зазначеної у статті 18, усі ОСП у кожному регіоні розрахування пропускної спроможності повинні спільно розробити операційні правила для довгострокових часових періодів розрахування пропускної спроможності, що доповнюють правила, визначені для операції об’єднання індивідуальних моделей мережі відповідно до статті 27 Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

2. Суб’єкти, що здійснюють координоване розрахування пропускної спроможності, встановлені у статті 27 Регламенту (ЄС) № 2015/1222, повинні розрахувати довгострокову міжзональну пропускну спроможність для свого регіону розрахування пропускної спроможності. З цією метою не пізніше ніж через шість місяців після затвердження методології розрахування пропускної спроможності для довгострокових часових періодів, зазначеної у статті 10, усі ОСП у кожному регіоні розрахування пропускної спроможності повинні спільно розробити операційні правила для довгострокових часових періодів розрахування пропускної спроможності, що доповнюють правила, визначені для діяльності суб’єктів, що здійснюють координоване розрахування пропускної спроможності, відповідно до статті 27 Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

3. Для довгострокових часових періодів розрахування пропускної спроможності застосовуються відповідні вимоги, визначені у статті 27 Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

Процес і вимоги, визначені у статті 28 Регламенту (ЄС) № 2015/1222 для створення спільної моделі мережі, застосовуються при створення спільної моделі мережі для довгострокових часових періодів розрахування пропускної спроможності в регіонах розрахування пропускної спроможності, якщо застосовується аналіз безпеки на основі кількох сценаріїв відповідно до статті 10.

1. Якщо ОСП застосовують статистичний підхід відповідно до статті 10, процес розрахування довгострокової міжзональної пропускної спроможності повинен включати принаймні:

(a) вибір історичних даних про міжзональну пропускну спроможність на добу наперед і протягом доби з одного періоду або сукупності періодів і впорядкування даних у криву тривалості;

(b) розрахування пропускної спроможності відповідно до рівня ризиків для вибраного набору даних;

(c) розрахування довгострокової міжзональної пропускної спроможності для пропонування під час форвардного розподілу пропускної спроможності з урахуванням резерву для відображення різниці між історичними значеннями міжзональної пропускної спроможності та прогнозними значеннями довгострокової міжзональної пропускної спроможності;

(d) спільні правила для врахування доступної інформації про планові відключення енергопостачання, нову інфраструктуру і графік генерації та навантаження для довгострокових часових періодів розрахування пропускної спроможності.

2. Якщо ОСП застосовують аналіз безпеки на основі кількох сценаріїв відповідно до статті 10, вимоги, визначені у статті 29 Регламенту (ЄС) № 2015/1222, за винятком статті 29(4), у відповідних випадках, застосовуються до довгострокових часових періодів розрахування пропускної спроможності в регіонах розрахування пропускної спроможності.

3. Кожен суб’єкт, що здійснює координоване розрахування пропускної спроможності, повинен розділити розраховану довгострокову міжзональну пропускну спроможність для кожного форвардного розподілу пропускної спроможності, застосовуючи методологію розбивки міжзональної пропускної спроможності відповідно до статті 16.

4. Кожен суб’єкт, що здійснює координоване розрахування пропускної спроможності, повинен подати розраховане значення довгострокової міжзональної пропускної спроможності та розбивку довгострокової міжзональної пропускної спроможності для валідації кожному ОСП у відповідному регіоні розрахування пропускної спроможності відповідно до статті 24.

1. Кожен ОСП повинен валідувати результати розрахування довгострокової міжзональної пропускної спроможності на кордонах його торгової зони або критичних елементах мережі для кожного довгострокового часового періоду розрахування пропускної спроможності відповідно до статті 15.

2. Кожен ОСП повинен валідувати результати розрахування для розбивки довгострокової міжзональної пропускної спроможності на кордонах його торгової зони або критичних елементах мережі відповідно до статті 16.

3. Кожен ОСП повинен надіслати валідоване значення пропускної спроможності та валідовану розбивку такої пропускної спроможності для кожного форвардного розподілу пропускної спроможності відповідним суб’єктам, що здійснюють координоване розрахування пропускної спроможності, а також іншим ОСП у відповідних регіонах розрахування пропускної спроможності.

4. Валідована розбивка довгострокової міжзональної пропускної спроможності повинна бути надана кожним суб’єктом, що здійснює координоване розрахування пропускної спроможності, для здійснення форвардного розподілу пропускної спроможності відповідно до статті 29.

5. ОСП повинні на вимогу надати їх регуляторним органам звіт про те, як було отримане значення довгострокової міжзональної пропускної спроможності для конкретного довгострокового періоду розрахування пропускної спроможності.

1. ОСП повинні координувати обмеження вже розподіленої довгострокової міжзональної пропускної спроможності, якщо обмеження стосуються часового періоду тривалістю більше ніж 48 годин до початку дня постачення. У разі обмеження довгострокових прав на передачу, у тому числі номінацій щодо таких прав, протягом 48 годин до початку дня постачення ОСП у кожному регіоні розрахування пропускної спроможності повинні застосовувати процес розрахування пропускної спроможності на добу наперед і протягом доби, як зазначено у статті 29 Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

2. Якщо ОСП необхідно обмежити вже розподілену довгострокову міжзональну пропускну спроможність, він повинен надіслати запит відповідному суб’єкту, що здійснює координоване розрахування пропускної спроможності, щоб розпочати координоване розрахування необхідних обмежень довгострокової міжзональної пропускної спроможності у регіоні розрахування пропускної спроможності. ОСП повинен підкріпити свій запит усією релевантною інформацією.

3. Суб’єкт, що здійснює координоване розрахування пропускної спроможності, повинен надати оновлені значення міжзональної пропускної спроможності для валідації відповідним ОСП.

4. Кожен ОСП повинен валідувати оновлені значення міжзональної пропускної спроможності на кордонах своєї торгової зони або критичних елементах мережі відповідно до статті 24.

5. Суб’єкт, що здійснює координоване розрахування пропускної спроможності, повинен надати валідовані оновлені значення міжзональної пропускної спроможності відповідним ОСП і єдиній платформі розподілу для здійснення обмеження відповідно до статті 53.

1. Не пізніше ніж через два роки після набуття чинності цим Регламентом ENTSO-E повинна підготувати звіт про розрахування та розподіл довгострокової пропускної спроможності та подати його до Агентства.

2. На вимогу Агентства кожного другого року потому ENTSO-E повинна готувати звіт про розрахування та розподіл довгострокової пропускної спроможності. Якщо застосовно, цей звіт повинен подаватися до Агентства разом із дворічним звітом про розрахування та розподіл пропускної спроможності відповідно до статті 31 Регламенту (ЄС) № 2015/1222.

3. Для кожної торгової зони, кордону торгової зони та регіону розрахування пропускної спроможності звіт про розрахування та розподіл пропускної спроможності повинен містити принаймні:

(a) використаний підхід до розрахування пропускної спроможності;

(b) статистичні показники щодо запасів надійності;

(c) статистичні показники міжзональної пропускної спроможності, у відповідних випадках, для кожного часового періоду розрахування пропускної спроможності;

(d) показники якості інформації, використаної для розрахування пропускної спроможності;

(e) у відповідних випадках, пропоновані заходи для вдосконалення розрахування пропускної спроможності;

(f) рекомендації для подальшого розвитку форвардного розподілу пропускної спроможності, включно з подальшою гармонізацією методологій, процесів і механізмів управління.

4. Після консультацій з Агентством усі ОСП повинні спільно погодити статистичні показники та показники якості для звіту. Агентство може вимагати змінення таких показників до їх погодження ОСП або протягом періоду їх застосування.

5. Агентство повинне вирішити, чи слід публікувати весь дворічний звіт або його частину.

1. Торгові зони, застосовні для торгівлі на добу наперед або протягом доби, застосовуються для форвардного розрахування та розподілу пропускної спроможності.

2. Якщо кордону торгової зони більше не існує, власники довгострокових прав на передачу на такому кордоні торгової зони мають право на отримання відшкодування від відповідних ОСП на основі початкової ціни, сплаченої за довгострокові права передачі.

Розподіл форвардної пропускної спроможності повинен здійснюватися так, щоб:

(a) використовувався принцип граничного ціноутворення для отримання результатів для кожного кордону торгової зони, напрямку використання та розрахункового періоду;

(b) розподілялося не більше пропонованого обсягу довгострокової міжзональної пропускної спроможності відповідно до статті 39;

(c) його можна було повторити.

1. Єдина платформа розподілу повинна використовувати такі вхідні дані для визначення розподілу форвардної потужності відповідно до параграфа 2:

(a) валідована розбивка довгострокової міжзональної пропускної спроможності, надана суб’єктом, що здійснює координоване розрахування пропускної спроможності, і пропускна спроможність, пов’язана з поверненими довгостроковими правами на передачу відповідно до статті 43;

(b) заявки, подані учасниками ринку.

2. Для кожного форвардного розподілу пропускної спроможності єдина платформа розподілу повинна одночасно визначати принаймні такі результати для кожного кордону торгової зони, напрямку використання та розрахункового періоду:

(a) обсяг розподілених довгострокових прав на передачу, виражений у МВт;

(b) ціну довгострокових прав на передачу відповідно до статті 40;

(c) статус виконання заявок.

3. Єдина платформа розподілу повинна забезпечити точність результатів аукціону.

4. Кожен ОСП повинен забезпечити, щоб результати аукціону узгоджувалися з вхідними даними, наданими єдиній платформі розподілу відповідно до параграфа 1.

1. ОСП на кордоні торгової зони здійснюють випуск довгострокових прав на передачу, крім випадків, коли компетентні регуляторні органи на кордоні торгової зони ухвалили координоване рішення не здійснювати випуск довгострокових прав на передачу на кордоні торгової зони. У ході ухвалення їхніх рішень компетентні регуляторні органи на кордоні торгової зони повинні проводити консультації з регуляторними органами у відповідному регіоні розрахування пропускної спроможності та враховувати їхні висновки.

2. Якщо на момент набуття чинності цим Регламентом на кордоні торгової зони відсутні довгострокові права на передачу, компетентні регуляторні органи на кордоні торгової зони повинні ухвалити координовані рішення про впровадження довгострокових прав на передачу не пізніше ніж через шість місяців після набуття чинності цим Регламентом.

3. Рішення відповідно до параграфів 1 і 2 повинні ґрунтуватися на результатах оцінювання, які мають визначати, чи форвардний ринок електроенергії надає достатні можливості хеджування у відповідних торгових зонах. Оцінювання повинне проводитися в координований спосіб компетентними регуляторними органами на кордоні торгової зони та повинне включати принаймні:

(a) консультацію з учасниками ринку щодо їхніх потреб у можливостях міжзонального хеджування ризиків на відповідних кордонах торгової зони;

(b) оцінювання.

4. Оцінювання, зазначене в параграфі 3(b), повинне досліджувати функціонування оптових ринків електроенергії та повинне ґрунтуватися на прозорих критеріях, які включають принаймні:

(a) аналіз того, чи продукти або комбінація продуктів, які пропонуються на форвардних ринках, забезпечують хеджування проти волатильності ціни на добу наперед у відповідній торговій зоні. Такий продукт або комбінація продуктів вважаються належним хеджуванням проти ризику зміни ціни на добу наперед у відповідній торговій зоні, якщо існує достатня кореляція між ціною на добу наперед у відповідній торговій зоні та базовою ціною, за якою відбуваються розрахунки за продуктом або комбінацією продуктів;

(b) аналіз того, чи продукти або комбінація продуктів, які пропонуються на форвардних ринках, є ефективними. З цією метою повинні оцінюватися принаймні такі показники:

(i) часовий горизонт торгівлі;

(ii) різниця між ціновими пропозиціями покупця і продавця;

(iii) співвідношення між обсягами торгівлі та фізичним споживанням;

(iv) відкриті позиції стосовно фізичного споживання.

5. Якщо за результатами оцінювання, зазначеного в параграфі 3, виявиться, що можливості хеджування в одній або більше торгових зон є недостатніми, компетентні регуляторні органи повинні звернутися до відповідних ОСП із таким запитом:

(a) здійснити випуск довгострокових прав на передачу; або

(b) переконатися, що наявні інші довгострокові міжзональні продукти хеджування для підтримки функціонування оптових ринків електроенергії.

6. Якщо компетентні регуляторні органи вирішують подати запит, як зазначено в параграфі 5(b), відповідні ОСП повинні розробити належні механізми та подати їх на затвердження компетентним регуляторним органам не пізніше ніж через шість місяців із дати запиту компетентних регуляторних органів. Такі необхідні механізми повинні бути впроваджені не пізніше ніж через шість місяців після затвердження компетентними регуляторними органами. Компетентні регуляторні органи можуть продовжити строк впровадження за запитом відповідних ОСП на період тривалістю не більше 6 місяців.

7. Якщо регуляторні органи вирішать, що відповідні ОСП не повинні здійснювати випуск довгострокових прав на передачу або що відповідні ОСП повинні забезпечити наявність інших довгострокових міжзональних продуктів хеджування, статті 16, 28, 29, 31-57, 59 та 61 не застосовуються до ОСП на кордонах торгової зони.

8. За спільним запитом ОСП на кордоні торгової зони або за їх власною ініціативою і принаймні кожні 4 роки компетентні регуляторні органи на кордоні торгової зони повинні проводити, у співпраці з Агентством, оцінювання відповідно до параграфів 3-5.

1. Довгострокова міжзональна пропускна спроможність повинна розподілятися платформою розподілу учасникам ринку у формі фізичних прав на передачу згідно з принципом "використовуй або продай" або у формі ФПП-опціонів чи ФПП-зобов’язань.

2. Усі ОСП, які здійснюють випуск довгострокових прав на передачу, повинні пропонувати довгострокову міжзональну пропускну спроможність через єдину платформу розподілу учасникам ринку принаймні на річні та місячні часові періоди. Усі ОСП у кожному регіоні розрахування пропускної спроможності можуть спільно пропонувати довгострокову міжзональну пропускну спроможність на додаткові часові періоди.

3. Не пізніше ніж через шість місяців після набуття чинності цим Регламентом ОСП у кожному регіоні розрахування пропускної спроможності, у якому існують довгострокові права на передачу, повинні спільно розробити пропозицію щодо регіональної моделі довгострокових прав на передачу, які мають бути випущені на кожному кордоні торгової зони в регіоні розрахування пропускної спроможності.

Не пізніше ніж через шість місяців після ухвалення координованих рішень регуляторних органів на кордоні торгової зони про впровадження довгострокових прав на передачу відповідно до статті 30(2) ОСП у відповідному регіоні розрахування пропускної спроможності повинні спільно розробити пропозицію щодо регіональної моделі довгострокових прав на передачу, які мають бути випущені на кожному кордоні торгової зони у відповідному регіоні розрахування пропускної спроможності.

Регуляторні органи держав-членів, у яких чинна регіональна модель довгострокових прав на передачу є частиною механізму транскордонної передиспетчеризації, ОСП, щоб забезпечити, що експлуатація перебуває в межах операційної безпеки, можуть вирішити зберегти фізичні довгострокові права на передачу на кордонах своєї торгової зони.

4. Пропозиції, зазначені в параграфі 3, повинні включати графік виконання та опис принаймні таких елементів, визначених у правилах розподілу:

(a) тип довгострокових прав на передачу

(b) часові періоди форвардного розподілу пропускної спроможності;

(c) форма продукту (базове навантаження, пікове навантаження, позапікове навантаження)

(d) охоплені кордони торгової зони.

5. Пропозиції повинні бути предметом консультацій відповідно до статті 6. Для пропонованих до випуску довгострокових прав на передачу кожен ОСП повинен належним чином враховувати результат консультацій.

6. Не дозволяється розподіляти фізичні права на передачу паралельно з ФПП-опціонами на тому самому кордоні торгової зони. Не дозволяється розподіляти фізичні права на передачу паралельно з ФПП-зобов’язаннями на тому самому кордоні торгової зони.

7. Перегляд довгострокових прав на передачу, пропонованих на кордоні торгової зони, може бути ініційований:

(a) усіма регуляторними органами на кордоні торгової зони за їх власною ініціативою; або

(b) усіма регуляторними органами на кордоні торгової зони на основі рекомендації Агентства або спільного запиту всіх ОСП на відповідному кордоні торгової зони.

8. Усі ОСП у кожному регіоні розрахування пропускної спроможності відповідають за здійснення перегляду, як передбачено в параграфі 9.

9. Кожен ОСП, який бере участь у перегляді довгострокових прав на передачу, повинен:

(a) оцінити пропоновані довгострокові права на передачу, враховуючи характеристики в параграфі 4;

(b) якщо це вважається необхідним, запропонувати альтернативні довгострокові права на передачу, враховуючи результат оцінювання в підпараграфі (a);

(c) провести консультацію відповідно до статті 6 щодо:

(i) результатів оцінювання пропонованих довгострокових прав на передачу;

(ii) якщо застосовно, пропозиції щодо альтернативних довгострокових прав на передачу.

10. Після консультацій, зазначених у параграфі 9(c), і протягом трьох місяців після ухвалення рішення про ініціювання перегляду ОСП у регіоні розрахування пропускної спроможності повинні спільно подати компетентним регуляторним органам пропозицію щодо збереження або змінення типу довгострокових прав на передачу.