Регламент (ЄС) № 347/2013 про настанови щодо трансєвропейської енергетичної інфраструктури та про скасування Рішення 1364/2006/ЄС і внесення змін до регламентів (ЄС) 713/2009, (ЄС) 714/2009 та (ЄС) 715/2009

Встановлений та адаптований Рішенням Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/МС-EnC від 16 жовтня 2015 про імплементацію Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 347/2013 про настанови щодо транс’європейської енергетичної інфраструктури.

Адаптації, внесені Рішенням Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/МС-EnC.

Оскільки:

(1) 26 березня 2010 року Європейська Рада погодилася на пропозицію Комісії запустити нову стратегію "Європа 2020". Одним з пріоритетів стратегії "Європи 2020" є стале зростання, якого необхідно досягти за допомогою заохочення більш ресурсоефективної, більш сталої та більш конкурентоспроможної економіки. Така стратегія винесла енергетичну інфраструктуру на першу позицію як частину флагманської ініціативи "Ресурсоефективна Європа", підкреслюючи потребу у невідкладному оновленні європейських мереж, які потрібно взаємоз’єднати на континентальному рівні, зокрема, щоб інтегрувати відновлювані джерела енергії.

(2) Цільові показники, погоджені у рішеннях Європейської Ради в Барселоні у березні 2002 року для держав-членів щодо рівня електричних зв’язків, що становить принаймні до 10% від їхньої встановленої генеруючої потужності, ще не були досягнуті.

(3) Повідомлення Комісії під назвою "Пріоритети енергетичної інфраструктури на 2020 рік та надалі - План інтегрованої європейської енергетичної мережі", а за ним висновки Комісії від 28 лютого 2011 року та резолюція Європейського Парламенту, закликали до нової політики щодо енергетичної інфраструктури для оптимізації розвитку мережі на європейському рівні на період до 2020 року та надалі, щоб дозволити Союзу досягнути основних цілей його енергетичної політики щодо конкурентоздатності, сталості та надійності постачання.

(4) Європейська Рада від 4 лютого 2011 року підкреслила необхідність модернізації та розширення європейської енергетичної інфраструктури та транскордонного взаємоз’єднання мереж, щоб досягнути солідарності між державами-членами, забезпечити альтернативні шляхи постачання та транзиту і джерел енергії, а також розвивати відновлювані джерела енергії на умовах конкуренції з традиційними ресурсами. Вона наполягала, щоб жодна держава-член не залишилася ізольованою від європейських газових та електричних мереж після 2015 року або не опинилася в ситуації, коли їй загрожує брак відповідних зв’язків.

(5) Рішення Європейського Парламенту і Ради № 1364/2006/ЄС встановлює настанови для транс-європейських енергетичних мереж (TEN-E). Такі настанови мають на меті підтримати завершення формування внутрішнього енергетичного ринку Союзу, підтримуючи раціональне виробництво, транспортування, розповсюдження та використання енергоресурсів, послабити ізоляцію регіонів, що знаходяться у менш сприятливих умовах, та острівних регіонів, а також забезпечити та диверсифікувати енергопостачання, джерела та шляхи енергії Союзу, зокрема завдяки співпраці з третіми країнами, та зробити внесок до сталого розвитку і захисту довкілля.

(6) Оцінювання існуючих рамок TEN-E чітко продемонструвало, що цим рамкам, які роблять позитивний внесок до обраних проектів, надаючи їм політичної видимості, не вистачає візії, фокусу та гнучкості, щоб заповнити визначені прогалини в інфраструктурі. Отже, Союз має збільшити свої зусилля для вирішення майбутніх проблем у цій сфері та слід приділити належну увагу визначенню потенційних майбутніх прогалин в енергетичному попиті та постачанні.

(7) Прискорення та оновлення існуючої енергетичної інфраструктури та розгортання нової енергетичної інфраструктури є надзвичайно важливим для досягнення цілей енергетичної та кліматичної політики Союзу, що полягають у завершенні формування внутрішнього ринку енергії, гарантуванні безпеки постачання, зокрема газу та нафти, скороченні викидів парникових газів на 20% (30% за правильних умов), збільшення частки відновлюваної енергії у кінцевому споживанні енергії до 20% та досягнення збільшення на 20% енергоефективності до 2020 року, при чому прибутки від енергоефективності можуть допомогти у скороченні потреби спорудження нової інфраструктури. Водночас Союз повинен підготувати свою інфраструктуру для подальшої декарбонізації його енергетичної системи у довгостроковій перспективі до 2050 року. Тому цей Регламент має бути спроможнім також вмістити можливі майбутні цілі енергетичної та кліматичної політики Союзу.

(8) Незважаючи на те, що Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/72/ЄС від 13 липня 2009 року щодо спільних правил функціонування внутрішнього ринку електричної енергії та Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/73/ЄС від 13 липня 2009 року щодо спільних правил функціонування внутрішнього ринку природного газу передбачають внутрішній ринок енергії, ринок залишається фрагментованим через недостатні взаємоз’єднання між національними енергетичними мережами та субоптимальне використання існуючої енергетичної інфраструктури. Однак, інтегровані мережі на рівні Союзу та розгортання розумних електросистем є надзвичайно важливими для конкурентоздатного та належно функціонуючого інтегрованого ринку, для досягнення оптимального використання енергетичної інфраструктури, для підвищення енергоефективності та інтеграції розподілених відновлюваних джерел енергії та для сприяння зростанню, зайнятості і сталому розвитку.

(9) Енергетичну інфраструктуру Союзу необхідно оновити, щоб запобігти технічному збою та підвищити її стійкість до таких збоїв, природних або техногенних катастроф, негативних наслідків зміни клімату та загроз її безпеці, зокрема щодо європейської критичної інфраструктури, як встановлено у Директиві Ради 2008/114/ЄС від 8 грудня 2008 року про ідентифікацію і визначення європейських критичних інфраструктур та оцінювання необхідності покращення їх охорони та захисту.

(10) Транспортування нафти через трубопроводи на суходолі, радше ніж по воді, може здійснити важливий внесок до зменшення ризику для довкілля, пов’язаного з транспортуванням нафти.

(11) Важливість розумних електросистем у досягненні цілей енергетичної політики Союзу була визнана у повідомленні Комісії від 12 квітня 2011 року під назвою "Розумні електросистеми: від інновацій до розгортання".

(12) Потужності енергозберігання та потужності для приймання, зберігання та регазифікації або декомпресії скрапленого природного газу (LNG) або стисненого природного газу (CNG) відіграють усе більш важливу роль в європейській енергетичній інфраструктурі. Розширення таких потужностей енергетичної інфраструктури є важливим компонентом налагодженої мережевої інфраструктури.

(13) Повідомлення Комісії від 7 вересня 2011 року під назвою: "Енергетична політика ЄС: Залучення партнерів за межами наших кордонів" підкреслило потребу Союзу включити підтримку розвитку енергетичної інфраструктури у свої зовнішні відносини з метою підтримання соціально- економічного розвитку за межами кордонів Союзу. Союз повинен сприяти інфраструктурним проектам, які з’єднують енергетичні мережі Союзу з мережами третіх країн, зокрема з сусідніми країнами та з країнами, з якими Союз налагодив окрему енергетичну співпрацю.

(14) Щоб забезпечити стабільність напруги і частоти, необхідно приділити особливу увагу стабільності європейської електричної мережі в умовах, що змінюються, спричинених зростаючими вхідними потоками енергії з відновлювальних джерел, що мають різну природу.

(15) Потреби в інвестуванні до 2020 року в інфраструктуру передачі електроенергії та транспортування газу, що мають європейське значення, склали за оцінкою приблизно 200 мільярдів євро. Суттєве зростання обсягів інвестицій у порівнянні з останніми трендами та нагальність імплементації пріоритетів енергетичної інфраструктури вимагає нового підходу до регулювання та фінансування енергетичної інфраструктури, зокрема тієї, що має транскордонний характер.

(16) Робочий документ персоналу Комісії для Ради від 10 червня 2011 року під назвою "Потреби енергетичної інфраструктури та вимоги фінансування" наголосив, що для приблизно половини від загальних інвестиції, що потребуються на десятиріччя до 2020 року, існує ризик ненадання зовсім або невчасного надання у зв’язку з перешкодами, пов’язаними з наданням дозволів, регуляторними питаннями та фінансуванням.

(17) Цей Регламент встановлює правила своєчасного розвитку та взаємодійності транс’європейських енергетичних мереж для того, щоб досягнути цілей енергетичної політики Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), для забезпечення функціонування внутрішнього енергетичного ринку та безпеки постачання в Союзі, сприяння енергоефективності та енергоощадності та розробці нових та відновлювальних форм енергії та сприяння взаємоз’єднанню енергетичних мереж. Переслідуючи такі цілі, цей Регламент робить внесок до розумного, сталого та інклюзивного зростання і приносить переваги для усього Союзу з огляду на конкурентоздатність, економічне, соціальне і територіальне згуртування.

(18) Для розвитку транс’європейських мереж та їхньої ефективної взаємодійності важливо забезпечити операційне координування між операторами систем передачі електроенергії (ОСП). Щоб забезпечити однакові умови для імплементування відповідних положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 714/2009 від 13 липня 2009 року про умови доступу до мережі для транскордонних перетоків електроенергії у зв’язку з цим, Комісії необхідно надати виконавчі повноваження. Здійснення таких повноважень повинно відповідати Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил та загальних принципів стосовно механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень. Необхідно застосовувати експертну процедуру для ухвалення настанов щодо імплементації оперативної координації між ОСП електроенергії на рівні Союзу, з огляду на те, що такі настанови загалом будуть застосовуватися до усіх ОСП.

(19) Агентству з питань співпраці регуляторних органів у сфері енергетики (далі - Агентство), заснованому відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 713/2009, були доручені важливі додаткові завдання відповідно до цього Регламенту та необхідно надати право стягувати збори за деякі з цих додаткових завдань.

(20) Після тісних стратегічних консультацій з державами-членами та стейкхолдерами Комісія визначила 12 стратегічних пріоритетів транс’європейської енергетичної інфраструктури, імплементація яких до 2020 року є важливою для досягнення цілей енергетичної та кліматичної політики Союзу. Ці пріоритети охоплюють різні географічні регіони або тематичні напрями в сфері передачі та зберігання електроенергії, передачі газу, зберігання та інфраструктури скрапленого та стисненого природного газу, розумних мереж, електричних магістралей, транспортування діоксиду вуглецю та нафтової інфраструктури.

(21) Проекти спільного інтересу повинні відповідати загальним, прозорим та об’єктивним критеріям з огляду на їхній внесок до цілей енергетичної політики. Для електроенергії та газу, для виконання критеріїв включення до другого та подальших переліків Союзу, проекти повинні бути частиною останнього доступного десятирічного плану розвитку мережі. Цей план повинен особливо враховувати висновки Європейської Ради від 4 лютого 2011 року щодо потреби інтегрувати периферійні енергетичні ринки.

(22) Необхідно створити регіональні групи з метою пропонування та перегляду проектів спільного інтересу, що призведе до створення регіональних переліків проектів спільного інтересу. Щоб забезпечити широкий консенсус, ці регіональні групи повинні забезпечити тісну співпрацю між державами-членами, національними регуляторними органами, організаторами проекту та відповідними стейкхолдерами. Ця співпраця повинна спиратися, наскільки можливо, на існуючі структури регіонального співробітництва національних регуляторних органів та ОСП, а також інші структури, створені державами-членами та Комісією. В контексті цього співробітництва національні регуляторні органи повинні, за необхідності, консультувати регіональні групи, між іншим, щодо можливостей реалізації регіональних аспектів запропонованих проектів та можливості реалізації запропонованого графіку регуляторних схвалень.

(23) Щоб забезпечити, щоб перелік Союзу проектів спільного інтересу ("перелік Союзу") обмежувався проектами, які забезпечують найбільший внесок для реалізації пріоритетних коридорів і напрямів стратегічної енергетичної інфраструктури, Комісії надається повноваження увалювати та переглядати перелік Союзу відповідно до статті 290 ДФЄС, поважаючи про цьому право держав-членів затверджувати проекти спільного інтересу, пов’язані з їхньою територією. Відповідно до аналізу, проведеного в оцінюванні впливу, що супроводжувало пропозицію, яка призвела до цього Регламенту, кількість таких проектів оцінюється на рівні приблизно 100 у сфері електроенергії та 50 у сфері газу. Враховуючи це оцінювання та необхідність забезпечити досягнення цілей цього Регламенту, загальна кількість проектів спільного інтересу повинна залишатися прийнятною, а відтак не повинна суттєво перевищувати 220. Під час підготовки та розроблення делегованих актів Комісія має забезпечити одночасне, своєчасне та належне передання відповідних документів Європейському Парламенту і Раді.

(24) Новий перелік Союзу необхідно створювати кожні два роки. Проекти спільного інтересу, які є завершеними, або які більше не виконують відповідні критерії та вимоги, встановлені у цьому Регламенті, не повинні наводитися у новому переліку Союзу. З цієї причини існуючі проекти спільного інтересу, які не повинні включатися до наступного переліку Союзу, повинні проходи таку саму процедуру відбору для створення регіональних переліків та для створення переліку Союзу, що й запропоновані проекти; однак, необхідно подбати про те, щоб мінімізувати адміністративне навантаження, що виникає в результаті цього, наскільки це можливо, наприклад, за допомогою використання, наскільки можливо, попередньо поданої інформації та за допомогою врахування річних звітів організаторів проекту.

(25) Проекти спільного інтересу необхідно реалізовувати якнайшвидше, ретельно моніторити і оцінувати, при цьому утримуючи адміністративне навантаження на організаторів проекту на мінімальному рівні. Комісія повинна призначити європейських координаторів для проектів, що стикаються з особливими труднощами.

(26) Процедури надання дозволу не повинні призводити до адміністративного навантаження, що є непропорційним розміру або складності проекту, або створювати бар’єри для розвитку транс’європейських мереж та доступу до ринку. Висновки Ради від 19 лютого 2009 року підкреслили необхідність визначити та усунути бар’єри для інвестування, зокрема шляхом оптимізації планування та процедур консультування. Такі висновки були підсилені висновками Європейської Ради від 4 лютого 2011 року, які знову підкреслили важливість оптимізації та покращення процедур надання дозволу, дотримуючись при цьому національних компетенцій.

(27) Планування та впровадження проектів спільного інтересу Союзу у сфері енергетичної, транспортної та телекомунікаційної інфраструктури необхідно координувати для досягнення синергії, якщо це є доречним з загальноекономічної, технічної, екологічної точки зору та з точки зору територіального планування, з належним врахування аспектів безпеки. Отже, при плануванні різних європейських мереж, можна надавати перевагу інтегруванню транспортних, комунікаційних та енергетичних мереж для забезпечення того, щоб використовувалося якомога менше землі, забезпечуючи, де можливо, щоб існуючі або не використовувані шляхи використовувалися повторно для того, щоб скоротити до мінімуму будь-який негативний економічний, екологічний та фінансовий вплив.

(28) Проектам спільного інтересу необхідно надати "пріоритетний статус" на національному рівні для того, щоб забезпечити швидке адміністративне опрацювання. Проекти спільного інтересу повинні вважатися компетентними органами такими, що становлять суспільний інтерес. Проектам, що мають негативний вплив на довкілля, необхідно надавати дозвіл, з причин переважаючого суспільного інтересу, якщо виконані усі умови відповідно до Директиви Ради 92/43/ЕЄС від 21 травня 1992 року про збереження природних оселищ та дикої фауни і флори та Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС від 23 жовтня 2000 року про встановлення рамок заходів Співтовариства у сфері водної політики.

(29) Створення компетентного органу або органів, що інтегрують або координують усі процеси надання дозволу ("система єдиного вікна") має зменшити складність, підвищити ефективність та прозорість, а також допоможе посилити співпрацю між державами-членами. Після призначення компетентні органи повинні почати функціонування якнайшвидше.

(30) Незважаючи на існування встановлених стандартів для участі громадськості в екологічних процедурах вироблення й ухвалення рішень, необхідні додаткові заходи для забезпечення найвищих можливих стандартів прозорості та громадської участі для усіх відповідних питань у процедурі надання дозволу для проектів спільного інтересу.

(31) Для правильної та скоординованої імплементації Директиви 2011/92/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 13 грудня 2011 року про оцінювання впливу деяких державних і приватних проектів на довкілля, Директиви 2001/42/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 27 червня 2001 року про оцінювання впливу на довкілля деяких планів і програм, а також, якщо застосовно, Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у виробленні й ухваленні рішень і доступ до правосуддя з питань охорони довкілля, підписаної у Орхусі 25 червня 1998 року ("Орхуська Конвеція"), та Конвенції Еспо про оцінювання екологічного впливу у транскордонному контексті ("Конвенції Еспо"), необхідно забезпечити гармонізацію основних принципів оцінювання екологічного впливу, включаючи транскордонний контекст. Держави-члени повинні координувати своє оцінювання для проектів спільного інтересу та забезпечувати спільне оцінювання, якщо можливо. Необхідно заохочувати держави-члени обмінюватися найкращою практикою та нарощенням адміністративної спроможності для процесів надання дозволів.

(32) Важливо оптимізувати та покращити процес надання дозволів, дотримуючись - наскільки це можливо, належно враховуючи принцип субсидіарності - національних компетенцій та процедур будівництва нової інфраструктури. З огляду на терміновість розвитку енергетичної інфраструктури, спрощення процедури надання дозволу необхідно супроводжувати чіткими строками для ухвалення рішення відповідними органами щодо будівництва проекту. Такі строки повинні стимулювати більш ефективні процедури визначення та опрацювання та за жодних обставин не повинні ставити під загрозу високі стандарти захисту довкілля та участі громадськості. Щодо максимальних строків, встановлених цим Регламентом, держави-члени повинні, однак, прагнути до подальшого їх скорочення, за доцільності. Компетентні органи повинні забезпечити дотримання строків, а держави-члени повинні докладати зусиль, щоб забезпечити, щоб оскарження матеріальної або процесуальної законності комплексного рішення розглядалися у найбільш ефективний спосіб.

(33) Якщо держави-члени вважать це за доцільне, вони можуть включати до комплексного рішення рішення, ухвалені в контексті: переговорів з окремими землевласниками щодо надання доступу до земельних ділянок, права власності на земельні ділянки та права на використання земельних ділянок; територіальне планування, що визначає загальне землекористування певного регіону, включає інші розробки, такі як магістралі, залізничні шляхи, будівлі і природоохоронні зони, та не реалізується для спеціальних цілей запланованого проекту; надання дозволів на здійснення діяльності. В контексті процедури надання дозволу проект спільного інтересу може включати відповідну інфраструктуру в обсязі, що є суттєвим для будівництва або функціонування проекту.

(34) Цей Регламент, зокрема положення щодо надання дозволу, участі громадськості та реалізації проектів спільного інтересу, необхідно застосовувати без обмеження міжнародного права та права Союзу, включаючи положення щодо захисту довкілля та здоров’я людини, а також положення, ухвалені відповідно до Спільної політики щодо рибальства та морської політики.

(35) Витрати на розробку, будівництво, експлуатацію та технічне обслуговування проектів спільного інтересу загалом повинні у повному обсязі покриватися користувачами інфраструктури. Проекти спільного інтересу повинні бути допустимими для транскордонного розподілу витрат, якщо оцінка ринкового попиту або очікуваних наслідків для тарифів показала, що не можна очікувати, що такі витрати будуть відшкодовуватися за рахунок тарифів, які сплачують користувачі інфраструктури.

(36) Основою для обговорення належного розподілу витрат повинен бути аналіз витрат і вигід інфраструктурного проекту на основі гармонізованої методології для аналізу усієї енергетичної системи, в рамках 10-річних планів розвитку, розроблених Європейськими мережами операторів систем передачі відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 714/2009 та Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 715/2009 від 13 липня 2009 року про умови доступу до мереж транспортування природного газу, переглянутих Агенцією. Такий аналіз може враховувати показники і відповідні референтні значення для порівняння питомих інвестиційних витрат.

(37) На внутрішньому енергетичному ринку, що стає усе більш інтегрованим, необхідні чіткі та прозорі правила транскордонного розподілу витрат, щоб пришвидшити інвестування у транскордонну інфраструктуру. Європейська Рада 4 лютого 2011 року нагадала про важливість сприяння регулятивним рамкам, привабливим для інвестування у мережі, з тарифами, встановленими на рівнях, що відповідають потребам фінансування та належному розподілу витрат для транскордонного інвестування, підсилюючи конкуренцію та конкурентоздатність і враховуючи вплив на споживачів. Ухвалюючи рішення про транскордонний розподіл витрат, національні регуляторні органи повинні забезпечити, щоб їх вплив на національні тарифи не становив непропорційного тягаря для споживачів. Національні регуляторні органи повинні також уникати ризиків подвійної підтримки проектів, враховуючи актуальні або розрахункові збори та доходи. Такі збори та доходи необхідно враховувати лише у тій мірі, у якій вони призначені для того, щоб покривати відповідні витрати та, наскільки це можливо, у зв’язку з проектами. Якщо запит на інвестування враховує вигоди за кордонами відповідних держав-членів, національні регуляторні органи повинні консультуватися з відповідними ОСП щодо аналізу витрат і вигід конкретного проекту.

(38) Існуюче право внутрішнього енергетичного ринку вимагає, щоб тарифи для доступу до газових та електричних мереж передбачали належні пільги для інвестування. Застосовуючи право внутрішнього енергетичного ринку, національні регуляторні органи повинні забезпечити стабільні та передбачувані регуляторні рамки з пільгами для проектів спільного інтересу, включаючи довгострокові пільги, які відповідають рівню конкретного ризику проекту. Це застосовується до конкретних інноваційних технологій передачі електроенергії, що дозволяють великомасштабну інтеграцію відновлювальної енергії, розподілених енергетичних ресурсів або регулювання попиту у взаємозв’язаних мережах та до інфраструктури транспортування газу, що пропонує більшу потужність або додаткову гнучкість для ринку, щоб дозволити короткострокову торгівлю або резервне постачання у випадку переривання постачання.

(39) Цей Регламент застосовується лише до надання дозволів для проектів спільного інтересу у значенні цього Регламенту, участі у них громадськості та їх регуляторного опрацювання. Однак, держави-члени можуть подавати заявки, на підставі свого національного права, на застосування таких самих або подібних правил до інших проектів, що не мають статусу проектів спільного інтересу, на які поширюється сфера застосування цього Регламенту. Що стосується регуляторних пільг, держави-члени можуть подавати заявки, на підставі свого національного права, на застосування таких самих або інших правил проектів спільного інтересу, що підпадають під категорію зберігання електроенергії.

(40) Держави-члени, які на даний момент не передбачають правовий статус найвищого національного значення (інтересу) для проектів енергетичної інфраструктури, повинні розглянути можливість запровадження такого статусу, зокрема перевіривши, чи це призведе до більш швидкої процедури надання дозволу.

(41) Європейська енергетична програма відновлення (EEPR), створена Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 663/2009, продемонструвала додаткову вартість мобілізації приватного фінансування за допомогою суттєвої фінансової допомоги Союзу, щоб дозволити впровадження проектів, що мають Європейське значення. Європейська Рада від 4 лютого 2011 року визнала, що деякі проекти енергетичної інфраструктури можуть вимагати обмеженого публічного фінансування, щоб мобілізувати приватне фінансування. В світлі економічної та фінансової кризи і бюджетних обмежень, цільову підтримку, через гранти та фінансові інструменти, необхідно розробляти у наступних багаторічних фінансових рамках, що привабить нових інвесторів до пріоритетних коридорів і напрямів стратегічної енергетичної інфраструктури, утримуючи бюджетні внески Союзу на мінімальному рівні. Відповідні заходи повинні залучати досвід, отриманий протягом пілотної фази після запровадження проектних облігацій для фінансування інфраструктурних проектів.

(42) Проекти спільного інтересу у сфері електроенергії, газу та діоксиду вуглецю повинні бути допустимими для отримання фінансової допомоги Союзу для досліджень та, за певних умов, для виконання робіт, як тільки таке фінансування стане доступним згідно з відповідним регламентом про Механізм "Connecting Europe" у формі грантів або у формі інноваційних фінансових інструментів. Це забезпечить можливість надання індивідуальної підтримки таким проектам спільного інтересу, які не є видимими за існуючих регуляторних рамок та ринкових умов. Важливо уникнути будь-якого викривлення конкуренції, зокрема між проектами, що роблять внесок до досягнення одного і того ж пріоритетного коридору Союзу. Така фінансова допомога повинна забезпечувати необхідну синергію зі Структурними фондами, які будуть фінансувати розумні мережі розподілу енергії, що мають місцеве або регіональне значення. До інвестицій у проекти спільного інтересу застосовується трьохетапний підхід. По-перше, ринок повинен бути пріоритетним для інвестування. По-друге, якщо інвестиції не здійснюються ринком, необхідно дослідити можливість регуляторних рішень, за необхідності слід узгодити регулятивні рамки та забезпечити правильне застосування відповідних регулятивних рамок. По-третє, якщо двох перших кроків недостатньо для забезпечення необхідних інвестицій у проекти спільного інтересу, можна надати фінансову допомогу Союзу, якщо проект спільного інтересу виконує застосовні критерії допустимості.

(43) Оскільки мета цього Регламенту, а саме розробка та взаємодійність транс’європейських енергетичних мереж та зв’язок з такими мережами, не може бути успішно досягнута на рівні держав-членів, проте може бути краще досягнута на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти відповідно до принципу субсидіарності, як визначено у статті 5 Договору про Європейський Союз. Згідно з принципом пропорційності, як визначено у згаданій статті, цей Регламент не виходить за межі необхідного для досягнення такої мети.

(44) Отже, до Регламентів (ЄС) № 713/2009, (ЄС) № 714/2009 та (ЄС) № 715/2009 необхідно внести відповідні зміни.

(45) Рішення № 1364/2006/ЄС необхідно скасувати.

1. Цей Регламент встановлює настанови для своєчасного розвитку та інтероперабельності (взаємодійності) проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства.

2. Зокрема, цей Регламент:

(a) стосується визначення проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, які підпадають під категорії енергетичної інфраструктури для електроенергії, газу і нафти, а також тематичного напряму "розгортання розумних мереж", як визначено у додатку I (далі - категорії та напрям енергетичної інфраструктури);

(b) сприяє своєчасній реалізації проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства шляхом оптимізації, тіснішої координації та прискорення процесів надання дозволу і шляхом розширення участі громадськості;

(c) передбачає правила та настанови щодо транскордонного розподілу витрат і пов’язаних із ризиками пільг для проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства;

(d) визначає умови допустимості проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, для цілей надання технічної та фінансової допомоги Союзу від Інструменту допомоги на етапі до приєднання (ІРА) та Інвестиційного інструменту сусідства.

Для цілей цього Регламенту, на додачу до термінів та означень, передбачених у директивах 2009/28/ЄС, 2009/72/ЄС і 2009/73/ЄС, регламентах (ЄС) № 713/2009, (ЄС) № 714/2009 та (ЄС) № 715/2009, застосовують такі терміни та означення:

1. "енергетична інфраструктура" означає будь-яке фізичне обладнання або об’єкти, в категорії енергетичної інфраструктури, які розташовані на території договірних сторін або які сполучають договірні сторони або сполучають договірні сторони з державами- членами;

2. "комплексне рішення" означає рішення або сукупність рішень, ухвалених органом або органами договірної сторони, за винятком судів або трибуналів, що визначає, чи слід надати організатору проекту дозвіл на будівництво енергетичної інфраструктури для реалізації проекту, без обмеження будь-якого рішення, ухваленого в контексті процедури адміністративного оскарження;

3. "проект" означає одну або кілька ліній, трубопроводів, об’єктів, одиниць обладнання або установок, що підпадають під категорії енергетичної інфраструктури;

4. "проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства" означає проект, який необхідний для реалізації енергетичної інфраструктури, і який входить до переліку проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, зазначеного у статті 3;

5. "вузьке місце енергетичної інфраструктури" означає обмеження фізичних потоків в енергетичній системі через недостатню пропускну спроможність, що, між іншим, включає в себе відсутність інфраструктури;

6. "організатор проекту" означає одного з таких суб’єктів:

(a) оператора системи передачі/ транспортування, оператора системи розподілу або іншого оператора чи інвестора, який розробляє проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства;

(b) за наявності кількох операторів системи передачі/ транспортування, операторів системи розподілу, інвесторів або будь-якої їх групи - суб’єкта, що є юридичною особою згідно із застосовним національним правом, який призначений за договірною домовленістю між ними і який має здатність брати на себе юридичні обов’язки та фінансові зобов’язання від імені сторін такої договірної домовленості;

7. "розумна мережа" означає енергомережу, що може інтегрувати в економічно ефективний спосіб поведінку та дії всіх приєднаних до неї користувачів, у тому числі виробників, споживачів і тих, що одночасно виробляють і споживають електроенергію, щоб забезпечити економічну ефективність і сталість мережі з низькими втратами і високим рівнем якості, безпеки постачання та безпеки;

8. "роботи" означає придбання, постачання та розгортання складових, систем і послуг, у тому числі програмного забезпечення, а також виконання проектних, будівельних і монтажних робіт, пов’язаних із проектом, приймання установок і запуск проекту;

9. "дослідження" означає діяльність, необхідну для підготовки проекту до реалізації, як-от підготовчі, техніко-економічні, оціночні, випробувальні та валідаційні дослідження, включно з програмним забезпеченням, а також будь-які заходи технічної підтримки, у тому числі попередні заходи для визначення, розроблення проекту та ухвалення рішення про його фінансування, як-от розвідування відповідних об’єктів і підготовка фінансового пакета;

10. "національний регуляторний орган" означає національний регуляторний орган, призначений відповідно до статті 35(1) Директиви 2009/72/ЄС або статті 39(1) Директиви 2009/73/ЄС, створений та адаптований рішенням Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2011/02/МС-EnC;

11. "введення в експлуатацію" означає процес введення проекту в експлуатацію після його будівництва.

1. Цей Регламент встановлює дві групи, як визначено в додатку II.1. Членство в кожній групі повинне ґрунтуватися на категоріях, як визначено в додатку I. Повноваження щодо вироблення й ухвалення рішень у групах обмежуються сторонами Договору, які для таких цілей вважаються повноважним ухвалювати рішення органом груп.

2. Кожна група повинна ухвалити власний внутрішній регламент, беручи до уваги положення, визначені в додатку II.

3. Повноважний ухвалювати рішення орган кожної групи повинен ухвалити попередній перелік пропонованих проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, складений згідно із процесом, визначеним у додатку II.2, залежно від їх відповідності критеріям, визначеним у статті 4.

Під час складання групою свого попереднього переліку:

(a) кожна окрема пропозиція щодо проекту, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, вимагає затвердження договірними сторонами або державами-членами, території яких стосується проект; якщо договірна сторона або держава-член ухвалить рішення не затверджувати проект, вона повинна надати відповідній групі обґрунтування такого рішення;

(b) вона повинна враховувати рекомендації Секретаріату Енергетичного Співтовариства, спрямовані на забезпечення прийнятної загальної кількості проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства.

4. Рада Міністрів Енергетичного Співтовариства встановлює перелік проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства ("перелік Енергетичного Співтовариства"), шляхом ухвалення рішення відповідно до розділу III Договору.

Під час здійснення своїх повноважень Рада Міністрів Енергетичного Співтовариства повинна забезпечити, щоб перелік Енергетичного Співтовариства встановлювався кожні два роки на основі попередніх регіональних переліків, ухвалених повноважними ухвалювати рішення органами груп, як встановлено в додатку II.1(2), згідно з процедурою, визначеною в параграфі 3 цієї статті.

Наступний перелік Енергетичного Співтовариства після того, що був ухвалений Радою Міністрів Енергетичного Співтовариства 24 жовтня 2013 року, буде ухвалений до 31 грудня 2016 року.

5. Рада Міністрів Енергетичного Співтовариства повинна в ході ухвалення переліку Енергетичного Співтовариства на основі попередніх переліків:

(a) забезпечити включення тільки тих проектів, які відповідають критеріям, зазначеним у статті 4;

(b) гарантувати трансрегіональну узгодженість, враховуючи висновок Ради органів регулювання Енергетичного Співтовариства, як зазначено в додатку II.2(10);

(c) враховувати будь-які висновки договірних сторін та відповідних держав-членів, як зазначено в додатку II.2(7); та

(d) прагнути забезпечити прийнятну загальну кількість проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, в переліку Енергетичного Співтовариства.

6. Проекти, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, включені до переліку Енергетичного Співтовариства відповідно до параграфа 4 цієї статті, повинні подаватися з тим, щоб стати невід’ємною частиною відповідних регіональних інвестиційних планів згідно зі статтею 12 регламентів (ЄС) № 714/2009 і (ЄС) № 715/2009 та відповідного національного 10- річного плану розвитку мережі згідно зі статтею 22 директив 2009/72/ЄС і 2009/73/ЄС, а також інших відповідних національних планів інфраструктури, у відповідних випадках. Такі проекти повинні мати якнайвищий пріоритет у рамках таких планів.

1. Проекти, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, повинні відповідати таким загальним критеріям:

(a) проект підпадає принаймні під одну категорію енергетичної інфраструктури та напрям, описані у додатку I;

(b) потенційні загальні вигоди від проекту, оцінені на основі відповідних конкретних критеріїв у параграфі 2, переважають витрати на нього, у тому числі в довгостроковій перспективі; та

(с) проект відповідає будь-якому з таких критеріїв:

(i) передбачає залучення принаймні двох договірних сторін або договірної сторони і держави-члена внаслідок прямого перетину кордонів двох або більше договірних сторін або однієї договірної сторони і однієї або більше держав-членів;

(ii) розташований на території однієї договірної сторони і має значний транскордонний вплив, як визначено в додатку III.1;

(iii) <...>-1

-1 Не застосовно відповідно до статті 8(1)(a)(c) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC

2. До проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, які підпадають під конкретні категорії енергетичної інфраструктури, застосовуються такі конкретні критерії:

(a) для проектів передачі та зберігання електроенергії, що підпадають під категорії енергетичної інфраструктури, визначені в додатку І.1(а), (b) та (c), проект повинен робити значний внесок у принаймні один із таких конкретних критеріїв:

(i) ринкова інтеграція <...> та зменшення вузьких місць енергетичної інфраструктури; конкуренція та гнучкість системи;

(ii) сталість, між іншим, шляхом інтеграції відновлюваних джерел енергії в енергомережу та передачі електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, до основних центрів споживання та об’єктів зберігання;

(iii) безпека постачання, між іншим, завдяки інтероперабельності (взаємодійності), належним з’єднанням і безпечному та надійному функціонуванню системи;

(b) для газових проектів, що підпадають під категорії енергетичної інфраструктури, визначені в додатку I.2, проект повинен робити значний внесок у принаймні один із таких конкретних критеріїв:

(i) ринкова інтеграція <...> та зменшення вузьких місць енергетичної інфраструктури; взаємодійність та гнучкість системи;

(ii) безпека постачання, між іншим, завдяки належним з’єднанням і диверсифікації джерел постачання, контрагентів і маршрутів постачання;

(iii) конкуренція, між іншим, шляхом диверсифікації джерел постачання, контрагентів і маршрутів постачання;

(iv) сталість, між іншим, завдяки скороченню викидів, підтримці переривчастого виробництва з відновлюваних джерел енергії та розширеного розгортання відновлюваних джерел газу;

(c) для проектів розумних мереж, що підпадають під категорію енергетичної інфраструктури, визначену в додатку I.1(d), проект повинен робити значний внесок у всі визначені нижче конкретні критерії:

(i) інтеграція та залучення користувачів мережі з новими технічними вимогами щодо їх споживання та постачання електроенергії;

(ii) ефективність та інтероперабельність (взаємодійність) передачі та розподілу електроенергії при щоденній експлуатації мережі;

(iii) безпека мережі, управління системою та якість постачання;

(iv) оптимізоване планування майбутніх економічно ефективних мережевих інвестицій;

(v) функціонування ринку та обслуговування споживачів;

(vi) залучення користувачів до управління їх енергоспоживанням;

(d) для проектів транспортування нафти, що підпадають під категорії енергетичної інфраструктури, визначені в додатку I.3, проект повинен робити значний внесок у всі визначені нижче конкретні критерії:

(i) безпека постачання, що знижує залежність від одного джерела або маршруту постачання;

(ii) ефективне та стале використання ресурсів завдяки пом’якшенню екологічних ризиків;

(iii) інтероперабельність (взаємодійність);

(e) <...>-2

-2 Не застосовно відповідно до статті 8(2) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC

3. Для проектів, які підпадають під категорії енергетичної інфраструктури, визначені в додатку I.1-3, критерії, вказані у цій статті, повинні оцінюватися згідно з показниками, визначеними в додатку III.2-5.

4. Щоб полегшити оцінювання всіх проектів, які можуть вважатися допустимими як проекти, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, і які можуть бути включені до попереднього переліку, кожна група повинна прозоро та об’єктивно оцінити переваги кожного проекту. Кожна група повинна визначити свій метод оцінювання на основі сукупного внеску у критерії, зазначені в параграфі 2; результатом такого оцінювання має бути ранжування проектів для внутрішнього користування групи. Ні попередній перелік, ні перелік Енергетичного Співтовариства не повинні містити будь-яке ранжування, і воно не повинне використовуватися для будь-якої подальшої мети, за винятком тієї, що описана в додатку II.2(12).

У ході оцінювання проектів кожна група також повинна приділити належну увагу:

(a) нагальності кожного пропонованого проекту для досягнення цілей енергетичної політики Союзу: ринкової інтеграції, а також конкуренції, сталості і безпеки постачання;

(b) кількості договірних сторін та держав-членів, на які впливає кожен проект, з одночасним забезпеченням рівних можливостей для проектів, які стосуються периферійних договірних сторін та держав-членів;

(c) внеску кожного проекту в територіальне згуртування; та

(d) взаємодоповнюваності з огляду на інші пропоновані проекти.

Для проектів розумних мереж, які підпадають під категорію енергетичної інфраструктури, визначену в додатку I.1(d), необхідно здійснити ранжування проектів, що впливають на двох тих самих договірних сторін, а також необхідно звернути належну увагу на кількість користувачів, на яких впливає проект, річне енергоспоживання та частку виробництва електроенергії з ресурсів, які не підлягають диспетчерському управлінню, у районі таких користувачів.

5.-3 Якщо проект безпосередньо перетинає кордон однієї або більше договірних сторін та однієї або більше держав-членів, для того, щоб вважатися проектом, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, йому спочатку необхідно надати статус проекту спільного інтересу в межах Європейського Союзу.

-3 Відображений текст відповідає статті 8(4) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC

6.-4 Проект, який безпосередньо перетинає кордон однієї або більше сторін договору та однієї або більше держав-членів, якому не надано статус проекту спільного інтересу в межах Європейського Союзу, можна розвивати на добровільній основі як проект Взаємного інтересу.

-4 Відображений текст відповідає статті 8(4) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC

1. Організатори проекту повинні скласти план реалізації для проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, у тому числі розклад такої діяльності:

(a) техніко-економічні та проектні дослідження;

(b) затвердження національним регуляторним органом або будь-яким іншим відповідним органом;

(c) будівництво та введення в експлуатацію;

(d) графік надання дозволів, зазначений у статті 10(4)(b).

2. ОСП/ ОГТС, оператори системи розподілу/ оператори газорозподільної системи та інші оператори повинні співпрацювати, щоб сприяти розробленню проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, в їхній зоні.

3. Секретаріат Енергетичного співтовариства та відповідні групи повинні здійснювати моніторинг прогресу, досягнутого в реалізації проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, та, за необхідності, надавати рекомендації для сприяння проектам, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства. Групи можуть вимагати надання додаткової інформації відповідно до параграфів 4, 5 і 6, проводити зустрічі з відповідними сторонами та запрошувати Секретаріат Енергетичного Співтовариства до перевірки інформації, наданої на місці.

4. До 31 березня кожного року після року включення проекту, що становить інтерес для Енергетичного співтовариства, до переліку Енергетичного Співтовариства відповідно до статті 3, організатори проекту повинні подати річний звіт щодо кожного проекту, який підпадає під категорії, визначені в додатку I.1 і 2, компетентному органу, зазначеному у статті 8, і Раді органів регулювання Енергетичного Співтовариства або, для проектів, що підпадають під категорії, визначені в додатку I.3, відповідній групі. У такому звіті мають зазначатися:

(a) прогрес, досягнутий у розробленні, будівництві та введенні в експлуатацію проекту, зокрема, стосовно процедур надання дозволів і консультацій;

(b) у відповідних випадках, затримки відносно плану реалізації, причини таких затримок та інші труднощі, що виникли;

(c) у відповідних випадках, переглянутий план, спрямований на усунення затримок.

5. Упродовж трьох місяців після отримання річних звітів, зазначених у параграфі 4 цієї статті, Секретаріат Енергетичного Співтовариства повинен надати групам консолідований звіт щодо проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, які підпадають під категорії, визначені в додатку I.1 та 2, з оцінкою досягнутого прогресу, а також, у відповідних випадках, рекомендації щодо способів усунення затримок і труднощів, що виникли. <...>

6. Щороку компетентні органи, зазначені у статті 8, повинні звітувати перед відповідною групою про прогрес і, у відповідних випадках, затримки реалізації проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства, розташованих на їхній відповідній території, стосовно процесів надання дозволів, а також про причини таких затримок.

7. Якщо введення проекту, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, в експлуатацію затримується відносно плану реалізації, крім випадків, коли це пов’язано з основними причинами, що не залежать від організатора проекту:

(a) тією мірою, якою заходи, зазначені у статті 22(7)(a), (b) або (c) директив 2009/72/ЄС і 2009/73/ЄС, визначені та адаптовані рішенням Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2011/02/МС-EnC, є застосовними згідно з відповідними національними законами, національні регуляторні органи повинні забезпечити здійснення інвестицій;

(b) якщо заходи національних регуляторних органів згідно з пунктом (а) є незастосовними, організатор проекту повинен вибрати третю особу для фінансування або будівництва всього проекту або його частини. Організатор проекту повинен зробити це, перш ніж тривалість затримки відносно дати введення в експлуатацію у плані реалізації перевищить два роки;

(c) якщо третю особу не вибрано відповідно до пункту (b), договірна сторона або, якщо це передбачено договірною стороною, національний регуляторний орган може, упродовж двох місяців після спливу періоду, зазначеного в пункті (b), призначити третю особу для фінансування або будівництва проекту і організатор проекту повинен на це погодитися;

(d) <...>-5

-5Не застосовно відповідно до статті 9(3)(b) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC

(d) якщо застосовується пункт (с), системний оператор, у зоні якого розташований об’єкт інвестиції, повинен надати операторам, що реалізують проект, інвесторам або третій особі всю інформацію, необхідну для реалізації інвестиції, приєднати нові об’єкти до системи передачі/ газотранспортної системи та, у загальному, докласти всіх зусиль, щоб сприяти реалізації інвестиції, а також безпечній, надійній і ефективній експлуатації та технічному обслуговуванню проекту, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства.

8. Проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, може бути вилучений із переліку Енергетичного Співтовариства згідно з процедурою, визначеною у статті 3(4), якщо він був включений до такого переліку на основі недостовірної інформації, що була вирішальним фактором для такого включення, або якщо проект не відповідає праву Енергетичного Співтовариства.

9. Проекти, які більше не входять до переліку Енергетичного Співтовариства, втрачають усі права та обов’язки, пов’язані зі статусом проекту, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, які випливають із цього Регламенту.

Однак за проектом, який більше не входить до переліку Енергетичного Співтовариства, але матеріали заявки щодо якого прийняті до розгляду компетентним органом, зберігаються права та обов’язки, що випливають із глави III, за винятком випадків, коли проект більше не входить до переліку з причин, визначених у параграфі 8.

10. <...>-6

-6 Не застосовно відповідно до статті 9(4) Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства 2015/09/MC-EnC

1. Якщо проект, що становить інтерес для Енергетичного Співтовариства, стикається зі значними труднощами реалізації, Секретаріат Енергетичного Співтовариства може запропонувати, а Постійна група високого рівня може призначити, за погодженням з відповідними сторонами договору та державами-членами, координатора проектів, що становлять інтерес для Енергетичного Співтовариства (РЕСІ), на період до одного року, який може бути двічі поновлений.

2. Координатори PECI повинен:

(a) сприяти реалізації проектів, щодо яких він був призначений координатором PECI, і транскордонному діалогу між організаторами проекту та всіма відповідними стейкхолдерами;

(b) надавати всім сторонам необхідну допомогу в консультуванні відповідних стейкхолдерів і отриманні необхідних дозволів для проектів;

(c) за необхідності, консультувати організаторів проекту з питань фінансування проекту;

(d) забезпечити належну підтримку та стратегічне керівництво з боку відповідних договірних сторін для підготовки та реалізації проекту;

(e) подавати до Секретаріату Енергетичного Співтовариства щороку та, за необхідності, після закінчення строку дії його повноважень звіт про прогрес у реалізації проектів і про будь-які труднощі та перешкоди, які можуть суттєво відстрочити дату введення проектів в експлуатацію. Секретаріат повинен передати такий звіт до Постійної групи високого рівня і відповідних груп. Постійна група високого рівня також може надати звіт до уваги Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства.

3. Координатор PECI повинен вибиратися з огляду на його досвід виконання конкретних завдань, призначених йому стосовно відповідних проектів.

4. У рішенні про призначення координатора PECI має визначатися технічне завдання, у якому детально зазначаються строк дії повноважень, конкретні завдання та відповідні кінцеві терміни їх виконання, а також методологія, яку необхідно використовувати. Координаційні зусилля повинні бути пропорційними складності проектів і розрахунковим витратам на них.

5. Відповідні договірні сторони повинні повною мірою співпрацювати з координатором РЕСІ під час виконання ним завдань, зазначених у параграфах 2 і 4.

1. Ухвалення переліку Енергетичного Співтовариства встановлює, для цілей будь-яких рішень, ухвалених у процесі надання дозволів, необхідність таких проектів з точки зору енергетичної політики, без обмеження точного розташування, маршрутів або технології проекту.