Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/2341 від 14 грудня 2016 року про діяльність установ професійного пенсійного забезпечення (УППЗ) та нагляд за ними (нова редакція)

(c) основні характеристики пенсійної схеми, що вестиметься для підприємства-спонсора.

4. Якщо компетентний орган держави-члена походження отримує повідомлення відповідно до параграфа 3 і якщо він не ухвалив обґрунтованого рішення про те, що адміністративна структура або фінансовий стан УППЗ чи репутація або професійна кваліфікація чи досвід осіб, що керують УППЗ, несумісні із запропонованою транскордонною діяльністю, такий компетентний орган повинен протягом трьох місяців з моменту отримання всієї інформації, зазначеної в параграфі 3, передати цю інформацію компетентному органу держави-члена ведення діяльності та повідомити про це УППЗ.

Обґрунтоване рішення, згадане в першому підпараграфі, повинне бути ухвалене протягом трьох місяців з моменту отримання всієї інформації, зазначеної в параграфі 3.

5. Якщо компетентний орган держави-члена походження не передає зазначену в параграфі 3 інформацію компетентному органу держави-члена ведення діяльності, він повинен повідомити відповідну УППЗ про причини цього протягом трьох місяців після одержання всієї такої інформації. Таке неповідомлення інформації може бути оскаржене в судах держави-члена походження.

6. На УППЗ, що провадять транскордонну діяльність, поширюються зазначені в розділі IV інформаційні вимоги, що встановлюються державою-членом ведення діяльності щодо потенційних членів, членів та бенефіціарів, що них стосується така транскордонна діяльність.

7. Перш ніж УППЗ почне вести транскордонну діяльність, компетентний орган держави-члена ведення діяльності протягом шести тижнів з моменту отримання інформації, зазначеної в параграфі 3, інформує компетентний орган держави-члена походження про вимоги законодавства про соціальне забезпечення і трудового законодавства, що стосуються сфери професійних пенсійних схем, згідно з якими повинна вестися пенсійна схема, спонсорована підприємством у державі-члені ведення діяльності, та про зазначені в розділі IV інформаційні вимоги держави-члена ведення діяльності, що застосовуються до транскордонної діяльності. Компетентний орган держави-члена походження передає УППЗ таку інформацію.

8. Отримавши зазначене в параграфі 7 повідомлення, або якщо повідомлення від компетентного органу держави-члена походження не надійшло після закінчення строку, передбаченого в параграфі 7, УППЗ може почати ведення транскордонної діяльності згідно з вимогами законодавства про соціальне забезпечення і трудового законодавства держави-члена ведення діяльності, що стосуються сфери професійних пенсійних схем, та з інформаційними вимогами держави-члена ведення діяльності, відповідно до параграфа 7.

9. Компетентний орган держави-члена ведення діяльності інформує компетентний орган держави-члена походження про будь-які суттєві зміни вимог законодавства про соціальне забезпечення і трудового законодавства держави-члена ведення діяльності в сфері професійних пенсійних схем, що можуть вплинути на характеристики пенсійної схеми, якщо вона стосується транскордонної діяльності, та про будь-які суттєві зміни інформаційних вимог держави-члена ведення діяльності, відповідно до параграфа 7. Компетентний орган держави-члена походження передає УППЗ таку інформацію.

10. УППЗ підлягає постійному нагляду з боку компетентного органу держави-члена ведення діяльності стосовно відповідності її діяльності вимогам законодавства про соціальне забезпечення і трудового законодавства держави-члена ведення діяльності в сфері професійних пенсійних схем та інформаційним вимогам держави-члена ведення діяльності, відповідно до параграфа 7. Якщо такий нагляд виявить порушення, компетентний орган держави-члена ведення діяльності негайно повідомляє про це компетентний орган держави-члена походження. Компетентний орган держави-члена походження за погодженням із компетентним органом держави-члена ведення діяльності вживає необхідних заходів для того, щоб УППЗ усунула виявлене порушення.

11. Якщо, незважаючи на заходи, вжиті компетентним органом держави-члена походження, або через відсутність відповідних заходів у державі-члені походження, УППЗ продовжує порушувати відповідні положення вимог законодавства про соціальне забезпечення і трудового законодавства держави-члена ведення діяльності в сфері професійних пенсійних схем або інформаційних вимог держави-члена ведення діяльності, відповідно до параграфа 7, компетентний орган держави-члена ведення діяльності може, поінформувавши компетентний орган держави-члена походження, вжити відповідних заходів для запобігання подальшим порушенням або для запровадження покарання за них, у тому числі, якщо це суворо необхідно, перешкоджання діяльності УППЗ у державі-члені ведення діяльності для підприємства-спонсора.

1. Держави-члени дозволяють УППЗ, що зареєстровані або одержали дозвіл на провадження діяльності на їхній території, передавати всі або частину зобов’язань, технічних резервів та інших зобов’язань і прав за пенсійною схемою, а також відповідні активи або їхній грошовий еквівалент до УППЗ, що приймає.

2. Держави-члени забезпечують, щоб витрати на передачу не несли члени та бенефіціари УППЗ, що передає, які залишаються, або поточні члени та бенефіціари УППЗ, що приймає.

3. Передача підлягає попередньому схваленню:

(a) більшістю відповідних членів та бенефіціарів або, у відповідних випадках, більшістю їхніх представників. Більшість визначається відповідно до національного права. УППЗ, що передає, повинна своєчасно надати інформацію про умови передачі відповідним членам і бенефіціарам та, у відповідних випадках, їхнім представникам до подання заяви, зазначеної в параграфі 4; та

(b) підприємством-спонсором, у відповідних випадках.

4. Передача всіх або частини зобов’язань, технічних резервів та інших зобов’язань і прав за пенсійною схемою, а також відповідних активів або їхнього грошового еквівалента від УППЗ, що передає, до УППЗ, що приймає, здійснюється за умови одержання дозволу компетентного органу держави-члена походження УППЗ, що приймає, після отримання попередньої згоди компетентного органу держави-члена походження УППЗ, що передає. Заяву на видачу дозволу на передачу подає УППЗ, що приймає. Компетентний орган держави-члена походження УППЗ, що приймає, видає або відмовляє у видачі дозволу та повідомляє про своє рішення УППЗ, що приймає, протягом трьох місяців після отримання заяви.

5. Зазначена в параграфі 4 заява на видачу дозволу на передачу повинна містити таку інформацію:

(a) письмову угоду між УППЗ, що передає, та УППЗ, що приймає, де викладено умови передачі;

(b) опис основних характеристик пенсійної схеми;

(c) опис зобов’язань або технічних резервів, що передаватимуться, та інших зобов’язань і прав за пенсійною схемою, а також відповідних активів або їхнього грошового еквівалента;

(d) назви та розташування головних офісів УППЗ, що передає, та УППЗ, що приймає, і держави-члени, де кожна УППЗ зареєстрована або одержала дозвіл на провадження діяльності;

(e) розташування головного офісу підприємства-спонсора та назву підприємства-спонсора;

(f) підтвердження попереднього схвалення згідно з параграфом 3;

(g) у відповідних випадках, назви держав-членів, чиє законодавство про соціальне забезпечення і трудове законодавство в сфері професійних пенсійних схем застосовне до відповідної пенсійної схеми.

6. Компетентний орган держави-члена походження УППЗ, що приймає, передає зазначену в параграфі 4 заяву компетентному органу УППЗ, що передає, невідкладно після її отримання.

7. Компетентний орган держави-члена походження УППЗ, що приймає, тільки оцінює, чи:

(a) УППЗ, що приймає, надала всю згадану в параграфі 5 інформацію;

(b) адміністративна структура, фінансовий стан УППЗ, що приймає, та репутація або професійна кваліфікація чи досвід осіб, що керують УППЗ, що приймає, сумісні із запропонованою передачею;

(c) довгострокові інтереси членів та бенефіціарів УППЗ, що приймає, та передана частина схеми належним чином захищені під час та після передачі;

(d) технічні резерви УППЗ, що приймає, повністю фінансовані на дату передачі, якщо передача призводить до транскордонної діяльності; та

(e) активи, що передаватимуться, є достатніми та відповідними для покриття зобов’язань, технічних резервів та інших зобов’язань і прав, що передаватимуться, відповідно до чинних правил у державі-члені походження УППЗ, що приймає.

8. Компетентний орган держави-члена походження УППЗ, що передає, тільки оцінює, чи:

(a) захищені належним чином довгострокові інтереси членів та бенефіціарів частини схеми, що залишається, у разі передачі частини зобов’язань, технічних резервів та інших зобов’язань і прав за пенсійною схемою, а також відповідних активів або їхнього грошового еквівалента;

(b) індивідуальні права членів та бенефіціарів принаймні однакові після передачі;

(c) активи пенсійної схеми, що передаватимуться, є достатніми та відповідними для покриття зобов’язань, технічних резервів та інших зобов’язань і прав, що передаватимуться, відповідно до чинних правил у державі-члені походження УППЗ, що передає.

9. Компетентний орган держави-члена походження УППЗ, що передає, повідомляє результати згаданого в параграфі 8 оцінювання протягом восьми тижнів з моменту отримання зазначеної в параграфі 6 заяви для того, щоб надати змогу компетентному органу держави-члена походження УППЗ, що приймає, ухвалити рішення відповідно до параграфа 4.

10. Якщо у видачі дозволу відмовлено, компетентний орган держави-члена походження УППЗ, що приймає, надає обґрунтування такої відмови протягом тримісячного строку, зазначеного в параграфі 4. Така відмова або бездіяльність компетентного органу держави-члена походження УППЗ, що приймає, може бути оскаржена в судах держави-члена походження УППЗ, що приймає.

11. Компетентний орган держави-члена походження УППЗ, що приймає, інформує компетентний орган держави-члена походження УППЗ, що передає, про зазначене в параграфі 4 рішення протягом двох тижнів після його ухвалення.

Якщо передача призводить до транскордонної діяльності, компетентний орган держави-члена походження УППЗ, що передає, також інформує компетентний орган держави-члена походження УППЗ, що приймає, про вимоги законодавства про соціальне забезпечення і трудового законодавства, що стосуються сфери професійних пенсійних схем, згідно з якими повинна вестися пенсійна схема, та про зазначені врозділі IV інформаційні вимоги держави-члена ведення діяльності, що застосовуються до транскордонної діяльності. Ця інформація надається протягом додаткових чотирьох тижнів.

Компетентний орган держави-члена походження УППЗ, що приймає, передає таку інформацію УППЗ, що приймає, протягом одного тижня після її отримання.

12. Після отримання рішення про видачу дозволу згідно з параграфом 4, або якщо від компетентного органу держави-члена походження УППЗ, що приймає, не надійшла інформація про це рішення після закінчення строку, зазначеного в третьому підпараграфі параграфа 11, УППЗ, що приймає, може розпочати ведення пенсійної схеми.

13. У разі виникнення спору щодо процедури або змісту дії чи бездіяльності компетентного органу держави-члена походження УППЗ, що передає, або УППЗ, що приймає, включаючи рішення дозволити транскордонну передачу або відмовити в дозволі на неї, EIOPA може здійснити незобов’язальне посередництво відповідно до пункту (c) другого параграфа статті 31 Регламенту (ЄС) № 1094/2010 на вимогу будь-якого з компетентних органів або з власної ініціативи.

14. Якщо УППЗ, що приймає, веде транскордонну діяльність, застосовується стаття 11(9), (10) та (11).

1. Держава-член походження забезпечує, щоб УППЗ, що ведуть професійні пенсійні схеми, завжди встановлювали щодо всієї сукупності своїх пенсійних схем належну суму зобов’язань, що відповідають фінансовим зобов’язанням, що виникають із їхнього портфеля чинних пенсійних контрактів.

2. Держава-член походження забезпечує, щоб УППЗ, що ведуть професійні пенсійні схеми, якщо вони покривають біометричні ризики або гарантують певні результати інвестування чи певний рівень виплат, формували достатні технічні резерви щодо всієї сукупності таких схем.

3. Розрахунок технічних резервів проводиться щороку. Однак держава-член походження може дозволити, щоб розрахунок проводився один раз на три роки, якщо УППЗ надає членам або компетентним органам свідоцтво або звіт про коригування за проміжні роки. Свідоцтво або звіт повинен відображати скориговану зміну технічних резервів та зміни в покритих ризиках.

4. Розрахунок технічних резервів здійснюється та засвідчується актуарієм або іншим фахівцем у цій галузі, в тому числі аудитором, якщо це дозволено національним правом, за допомогою актуарних методів, визнаних компетентними органами держави-члена походження, відповідно до таких принципів:

(a) мінімальна сума технічних резервів розраховується шляхом достатньо зваженого актуарного оцінювання з урахуванням усіх зобов’язань щодо виплат і внесків відповідно до пенсійних механізмів УППЗ. Вона повинна бути достатньою як для продовження сплати поточних пенсій та виплат бенефіціарам, так і для відображення зобов’язань, що виникають на підставі набутих членами пенсійних прав. Економічні та актуарні припущення, обрані для оцінювання зобов’язань, також повинні обиратися зважено, беручи до уваги, у відповідних випадках, відповідну маржу для несприятливих відхилень;

(b) використовувані максимальні процентні ставки обираються зважено та визначаються згідно з будь-якими відповідними правилами держави-члена походження. Такі зважені процентні ставки визначаються з урахуванням:

(i) доходності відповідних активів, що перебувають у власності УППЗ, та прогнозованої майбутньої прибутковості інвестицій;

(ii) ринкової доходності високоякісних облігацій, державних облігацій, облігацій Європейського стабілізаційного механізму, облігацій Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) чи облігацій Європейського фонду фінансової стабільності; або

(iii) пунктів (i) та (ii) разом;

(c) біометричні таблиці, що використовуються для розрахунку технічних резервів, ґрунтуються на розумних принципах з урахуванням основних характеристик групи членів та пенсійних схем, зокрема очікуваних змін відповідних ризиків;

(d) метод і основа розрахунку технічних резервів загалом залишаються незмінними в кожному фінансовому році. Однак відмінності можуть бути виправдані зміною правових, демографічних чи економічних умов, що лежать в основі припущень.

5. Держава-член походження може встановити для розрахунку технічних резервів додаткові та детальніші вимоги з метою забезпечення належного захисту інтересів членів та бенефіціарів.

1. Держава-член походження повинна вимагати, щоб кожна УППЗ завжди мала достатні та відповідні активи для покриття технічних резервів щодо всієї сукупності чинних пенсійних схем.

2. Держава-член походження може дозволити УППЗ протягом обмеженого строку мати недостатньо активів для покриття технічних резервів. У цьому випадку компетентні органи вимагають від УППЗ скласти конкретний та здійсненний план відновлення платоспроможності з графіком, щоб забезпечити дотримання вимог параграфа 1. План повинен відповідати таким умовам:

(a) УППЗ повинна скласти конкретний та здійсненний план відновлення необхідної суми активів для повного покриття технічних резервів у встановлений термін. План повинен бути наданий членам або, у відповідних випадках, їхнім представникам та/або підлягає затвердженню компетентними органами держави-члена походження;

(b) при складанні плану повинна враховуватися конкретна ситуація УППЗ, зокрема структура активів/зобов’язань, профіль ризику, план ліквідності, віковий профіль членів, що мають право на отримання пенсійних виплат, стартові схеми та схеми, статус яких змінюється з нефінансованих або частково фінансованих на повністю фінансовані;

(c) у разі припинення пенсійної схеми протягом строку, зазначеного в першому реченні цього параграфа, УППЗ інформує компетентні органи держави-члена походження. УППЗ встановлює процедуру для передачі активів та відповідних зобов’язань за цією схемою іншій УППЗ, страховій компанії чи іншому відповідному органу. Ця процедура повинна бути розкрита компетентним органам держави-члена походження, а загальний опис процедури повинен бути наданий членам або, у відповідних випадках, їхнім представникам із дотриманням принципу конфіденційності.

3. У разі транскордонної діяльності технічні резерви повинні в будь-який час бути повністю фінансовані щодо всієї сукупності чинних пенсійних схем. Якщо цю умову не виконано, компетентний орган держави-члена походження повинен негайно втрутитися та вимагати від УППЗ негайно розробити відповідні заходи та невідкладно вжити їх так, щоб члени та бенефіціари були належним чином захищені.

1. Держава-член походження забезпечує, щоб УППЗ, що ведуть пенсійні схеми, якщо сама УППЗ, а не підприємство-спонсор, бере на себе зобов’язання покрити біометричний ризик або гарантує певні результати інвестування чи певний рівень виплат, постійно володіли додатковими активами понад суму технічних резервів, які слугують буфером. Їх сума повинна враховувати тип ризику та портфель активів щодо всієї сукупності чинних схем. Такі активи повинні бути вільними від усіх передбачуваних зобов’язань і слугувати захисним капіталом для покриття розбіжностей між очікуваними та фактичними витратами і прибутками.

2. Для цілей розрахунку мінімальної суми додаткових активів застосовуються правила, викладені в статтях 16, 17 та 18.

3. Однак параграф 1 не перешкоджає державам-членам вимагати від УППЗ, розташованих на їхній території, володіти регуляторними власними коштами або встановлювати детальніші правила, за умови що вони пруденційно обґрунтовані.

1. Держави-члени вимагають від кожної зазначеної в статті 15(1) УППЗ, що зареєстрована або одержала дозвіл на провадження діяльності на їхній території, належної наявної маржі платоспроможності щодо всієї її діяльності в будь-який час, що принаймні відповідає вимогам цієї Директиви, щоб забезпечити довгострокову стійкість професійного пенсійного забезпечення.

2. Наявна маржа платоспроможності складається з активів УППЗ, що не обтяжені будь-якими передбачуваними зобов’язаннями, за вирахуванням будь-яких нематеріальних статей, у тому числі:

(a) оплаченого акціонерного капіталу або, у випадку УППЗ, що має форму взаємного підприємства, фактичного початкового фонду плюс будь-які рахунки учасників взаємного підприємства, що відповідають таким критеріям:

(i) установчий договір і статут повинні передбачати, що з цих рахунків можуть здійснюватися платежі учасникам взаємного підприємства лише в тому випадку, якщо це не призводить до зниження наявної маржі платоспроможності до рівня, нижчого за необхідний рівень, або, після припинення підприємства, якщо всі інші борги підприємства погашені;

(ii) установчий договір і статут повинні передбачати стосовно будь-яких зазначених у пункті (i) платежів, коли вони здійснюються з причин, відмінних від індивідуального припинення участі у взаємному підприємстві, що компетентні органи повинні бути повідомлені принаймні за один місяць і можуть заборонити платіж протягом такого строку; та

(iii) відповідні положення установчого договору і статуту можуть бути змінені лише після того, як компетентні органи заявлять, що не мають заперечень проти таких змін, без обмеження критеріїв, зазначених у пунктах (i) та (ii);

(b) резервів (передбачених законодавством і добровільних), що не відповідають андеррайтинговим зобов’язанням;

(c) перенесеного на майбутній період прибутку або збитку після вирахування належних до сплати дивідендів; та

(d) наскільки це дозволено національним правом, резервів за рахунком прибутків, що відображені в балансі, якщо вони можуть бути використані для покриття будь-яких збитків, що можуть виникати, і якщо вони не були надані для розподілу серед членів та бенефіціарів.

Наявна маржа платоспроможності зменшується на суму власних акцій, що перебувають у безпосередній власності УППЗ.

3. Держави-члени можуть передбачити, що наявна маржа платоспроможності також може включати:

(a) кумулятивний привілейований акціонерний капітал і субординований позиковий капітал у розмірі не більше 50% меншої з таких сум: наявної маржі платоспроможності та необхідної маржі платоспроможності, при цьому не більше 25% таких коштів можуть складатися з субординованих позик із фіксованим строком погашення або кумулятивного привілейованого акціонерного капіталу з обмеженим строком обігу, за умови існування зобов’язальних угод, згідно з якими в разі банкрутства або ліквідації УППЗ субординований позиковий капітал або привілейований акціонерний капітал має нижчу пріоритетність порівняно з вимогами всіх інших кредиторів і не підлягає погашенню до моменту погашення всіх інших боргів, що підлягають сплаті на відповідний час;

(b) цінні папери без визначеної дати погашення та інші інструменти, включаючи кумулятивні привілейовані акції, крім зазначених у пункті (a), максимум до 50% наявної маржі платоспроможності або необхідної маржі платоспроможності, залежно від того, котра з них менше, стосовно загальної суми таких цінних паперів, та субординований позиковий капітал, згаданий у пункті (a), за умови що вони відповідають таким умовам:

(i) вони не повинні погашатися з ініціативи пред’явника або без попередньої згоди компетентного органу;

(ii) договір про емісію повинен давати змогу УППЗ відкласти сплату відсотків за позикою;

(iii) усі вимоги позикодавця до УППЗ повинні мати меншу пріоритетність порівняно з вимогами всіх несубординованих кредиторів;

(iv) документи, що регламентують випуск цінних паперів, повинні передбачати здатність боргу та несплачених відсотків абсорбувати збитки, при цьому даючи змогу УППЗ продовжувати свою діяльність; та

(v) повинні враховуватися лише повністю оплачені суми.

Для цілей пункту (a) субординований позиковий капітал також повинен відповідати таким умовам:

(i) повинні враховуватися лише повністю оплачені кошти;

(ii) для позик із фіксованим строком погашення початковий строк погашення повинен становити не менше п’яти років. Не пізніше ніж за один рік до дати погашення УППЗ подає компетентним органам на затвердження план, що показує, як наявна маржа платоспроможності буде підтримуватися на необхідному рівні або приведена до необхідного рівня при настанні строку погашення, за винятком випадків, коли міра, якою позика може бути складовою наявної маржі платоспроможності, поступово знижується протягом принаймні п’яти років до дати погашення. Компетентні органи можуть надавати дозвіл на дострокове погашення таких позик, за умови що УППЗ-емітент подасть заяву та її наявна маржа платоспроможності не стане нижчою за необхідний рівень;

(iii) позики, що їхній строк погашення не є фіксованим, повинні підлягати погашенню лише за умови надання повідомлення за п’ять років, за винятком випадків, коли позики більше не розглядаються як складова наявної маржі платоспроможності або коли попередня згода компетентних органів прямо не вимагається для дострокового погашення. В останньому випадку УППЗ повідомляє компетентні органи принаймні за шість місяців до дати пропонованого погашення, вказуючи наявну маржу платоспроможності та необхідну маржу платоспроможності як до, так і після такого погашення. Компетентні органи надають дозвіл на погашення, тільки якщо наявна маржа платоспроможності УППЗ не стане нижчою за необхідний рівень;

(iv) договір позики не повинен містити будь-якого пункту, що передбачає, що за певних обставин, окрім припинення УППЗ, борг підлягатиме погашенню до настання узгодженого терміну погашення; та

(v) договір позики може бути змінений лише після того, як компетентні органи заявлять, що не мають заперечень проти таких змін.

4. За заявою УППЗ, що супроводжується відповідними доказами, поданою до компетентного органу держави-члена походження, та за згодою цього компетентного органу доступна маржа платоспроможності може також включати:

(a) якщо цильмеризація не практикується або, якщо вона практикується, вона менша за навантаження на витрати на придбання, що включені до премії, різницю між нецильмеризованим або частково цильмеризованим математичним резервом та математичним резервом, цильмеризованим за ставкою, що дорівнює навантаженню на витрати на придбання, що включені до премії;

(b) будь-які приховані чисті резерви, що виникають унаслідок оцінювання активів, якщо тільки такі приховані чисті резерви не мають виняткового характеру;

(c) половину неоплаченого акціонерного капіталу або початкового фонду, якщо оплачена частина становить 25% такого акціонерного капіталу або фонду, до 50% наявної або необхідної маржі платоспроможності, залежно від того, котра з цих сум менша.

Зазначений у пункті (a) показник не повинен перевищувати 3,5% суми різниць між відповідними капітальними сумами діяльності в сфері страхування життя та професійного пенсійного забезпечення і математичними резервами стосовно всіх полісів, що для них можлива цильмеризація. Різниця зменшується на суму будь-яких недоамортизованих витрат на придбання, що зазначені як актив.

1. Необхідна маржа платоспроможності визначається згідно з параграфами 2-6, відповідно до гарантованих зобов’язань.

2. Необхідна маржа платоспроможності повинна дорівнювати сумі таких результатів обчислень:

(a) перший результат обчислень:

4-відсоткова частка математичних резервів, що стосуються безпосереднього ведення діяльності та перестрахування, без вирахування перестрахових цесій помножується на коефіцієнт за попередній фінансовий рік, що є відношенням математичних резервів за вирахуванням перестрахових цесій до сукупного розміру математичних резервів, при цьому такий коефіцієнт не повинен бути меншим за 85%;

(b) другий результат обчислень:

стосовно полісів, що за ними капітал під ризиком не є від’ємним значенням, 0,3-відсоткова частка такого капіталу, гарантована УППЗ, помножується на коефіцієнт за попередній фінансовий рік, що є відношенням сукупного капіталу під ризиком, що обліковується як зобов’язання УППЗ після здійснення перестрахових цесій та ретроцесій, до сукупного розміру капіталу під ризиком без вирахування перестрахування, при цьому такий коефіцієнт не повинен бути меншим за 50%.

Для тимчасового страхування на випадок смерті на строк не більше трьох років така частка повинна становити 0,1%. Для такого страхування на строк від трьох до п’яти років така частка повинна становити 0,15%.

3. Стосовно додаткового страхування, зазначеного в пункті (a)(iii) статті 2(3) Директиви 2009/138/ЄС, необхідна маржа платоспроможності повинна дорівнювати необхідній маржі платоспроможності для УППЗ, що встановлена в статті 18.

4. Стосовно операцій із погашення капіталу, зазначених у пункті (b)(ii) статті 2(3) Директиви 2009/138/ЄС, необхідна маржа платоспроможності повинна дорівнювати 4-відсотковій частці математичних резервів, розрахованих відповідно до параграфа 2(a).

5. Стосовно операцій, зазначених у пункті (b)(i) статті 2(3) Директиви 2009/138/ЄС, необхідна маржа платоспроможності повинна дорівнювати 1% їхніх активів.

6. Стосовно страхування, пов’язаного з інвестиційними фондами, що на нього поширюється дія пунктів (a)(i) та (ii) статті 2(3) Директиви 2009/138/ЄС, і стосовно операцій, зазначених у пунктах (b) (iii)-(v) статті 2(3) Директиви 2009/138/ЄС, необхідна маржа платоспроможності повинна дорівнювати сумі такого:

(a) якщо УППЗ несе інвестиційний ризик, 4-відсоткова частка технічних резервів, розрахована відповідно до параграфа 2(a);

(b) якщо УППЗ не несе інвестиційного ризику, але асигнування на покриття витрат на управління зафіксовані на період, що перевищує п’ять років, 1-відсоткова частка технічних резервів, розрахована відповідно до параграфа 2(a);

(c) якщо УППЗ не несе інвестиційного ризику, та асигнування на покриття витрат на управління не зафіксовані на період, що перевищує п’ять років, сума, еквівалентна 25% чистих адміністративних витрат за попередній фінансовий рік, що стосуються такого страхування і таких операцій;

(d) якщо УППЗ покриває ризик смерті, 0,3-відсоткова частка капіталу під ризиком, розрахована відповідно до параграфа 2(b).

1. Необхідна маржа платоспроможності визначається на основі річної суми премій чи внесків або середнього тягаря вимог за останні три фінансові роки.

2. Сума необхідної маржі платоспроможності повинна дорівнювати більшому з двох результатів обчислень, зазначених у параграфах 3 та 4.

3. База премії обчислюється з використанням премій або внесків брутто, розрахованих у наведеному нижче порядку, та одержаних премій або внесків брутто, залежно від того, котра з цих сум більша.

Премії або внески (включаючи платежі, пов’язані з преміями або внесками), що підлягають сплаті в рамках безпосередньої діяльності в попередньому фінансовому році, додаються разом.

До цієї суми додається сума премій, прийнятих за все перестрахування в попередньому фінансовому році.

Далі з такої суми віднімається загальна сума премій або внесків, скасованих у попередньому фінансовому році, а також загальна сума податків і зборів, що стосуються премій або внесків, що додаються разом.

Отримана таким чином сума ділиться на дві частини, з котрих перша становить до 50000000 євро, а друга складає залишок; 18% першої частини і 16% другої додаються разом.

Отримана таким чином сума помножується на відношення, що існує щодо суми попередніх трьох фінансових років між сумою залишкових вимог, що їх повинна понести УППЗ після вирахування сум, що підлягають відшкодуванню за перестрахуванням, та сумою вимог брутто. Таке відношення не повинне бути меншим за 50%.

4. База вимог розраховується таким чином:

Суми вимог, сплачених у зв’язку з безпосередньою діяльністю (без будь-якого вирахування вимог, що їх несуть перестраховики та ретроцесіонери) в періоди, зазначені в параграфі 1, додаються разом.

До цієї суми додається сума вимог, сплачених стосовно перестрахування або ретроцесій, прийнятих протягом тих самих періодів, та сума резервів на непогашені вимоги, встановлена в кінці попереднього фінансового року як для безпосередньої діяльності, так і для прийняття перестрахування.

Із цієї суми вираховується сума відшкодувань, здійснених протягом періодів, зазначених у параграфі 1.

Із суми, що залишилася, вираховується сума резервів на непогашені вимоги, встановлена на початку другого фінансового року, що передує останньому фінансовому року, за який наявна фінансова звітність, як для безпосередньої діяльності, так і для прийняття перестрахування.

Одна третина отриманої таким чином суми ділиться на дві частини, з котрих перша становить до 35000000 євро, а друга складає залишок; 26% першої частини і 23% другої додаються разом.

Отримана таким чином сума помножується на відношення, що існує щодо суми попередніх трьох фінансових років між сумою залишкових вимог, що їх повинна понести УППЗ після вирахування сум, що підлягають відшкодуванню за перестрахуванням, та сумою вимог брутто. Таке відношення не повинне бути меншим за 50%.

5. Якщо необхідна маржа платоспроможності, розрахована згідно з параграфами 2-4, нижча за необхідну маржу платоспроможності попереднього року, необхідна маржа платоспроможності повинна принаймні дорівнювати необхідній маржі платоспроможності попереднього року, помноженій на відношення суми технічних резервів на непогашені вимоги на кінець попереднього фінансового року та суми технічних резервів на непогашені вимоги на початок попереднього фінансового року. У таких розрахунках технічні резерви розраховуються за вирахуванням перестрахування, але коефіцієнт не може бути вищим за 1.

1. Держави-члени вимагають від УППЗ, що зареєстровані або одержали дозвіл на провадження діяльності на їхній території, інвестувати відповідно до правила "розсудливої особи" та, зокрема, відповідно до таких правил:

(a) активи повинні інвестуватися в найкращих довгострокових інтересах членів та бенефіціарів у цілому. У разі можливого конфлікту інтересів УППЗ або суб’єкт, що управляє її портфелем, повинен забезпечити, щоб інвестиції здійснювалися виключно в інтересах членів та бенефіціарів;

(b) дотримуючись правила розсудливої особи, держави-члени дозволяють УППЗ враховувати потенційний довгостроковий вплив інвестиційних рішень на екологічні, соціальні та управлінські фактори;

(c) інвестування активів повинне відбуватися таким чином, щоб гарантувати безпеку, якість, ліквідність та рентабельність портфеля в цілому;

(d) активи повинні переважно інвестуватися на регульованих ринках. Інвестиції в активи, що не допущені до торгів на регульованому фінансовому ринку, в будь-якому випадку повинні здійснюватися в розумних межах;

(e) інвестиції в деривативні інструменти повинні бути можливими, якщо такі інструменти сприяють зменшенню інвестиційних ризиків або ефективному управлінню портфелем. Вони повинні оцінюватися зважено, з урахуванням базового активу, в рамках оцінювання активів УППЗ. УППЗ також повинні уникати надмірного ризику для одного контрагента і для інших деривативних операцій;

(f) активи повинні бути належним чином диверсифіковані так, щоб уникати надмірної залежності від будь-якого конкретного активу, емітента або групи підприємств та накопичення ризиків у портфелі в цілому.

Інвестиції в активи, випущені тим самим емітентом або емітентами, що належать до однієї групи, не повинні наражати УППЗ на надмірну концентрацію ризику;

(g) інвестиції в підприємство-спонсора не повинні становити більше 5% портфеля в цілому, а коли підприємство-спонсор належить до певної групи, інвестиції в підприємства, що належать до тієї ж групи, що і підприємство-спонсор, не повинні перевищувати 10% портфеля.

Якщо УППЗ спонсорується низкою підприємств, інвестиції в ці підприємства-спонсори повинні здійснюватися зважено, враховуючи необхідність належної диверсифікації.

Держави-члени можуть вирішити не застосовувати зазначені в пунктах (f) та (g) вимоги до інвестицій в державні облігації.

2. Беручи до уваги розмір, характер, масштаби та складність діяльності контрольованих УППЗ, держави-члени забезпечують, щоб компетентні органи контролювали відповідність процесів кредитного оцінювання УППЗ, оцінювали використання посилань на кредитні рейтинги, що їх видають агентства кредитної інформації, як означено в пункті (b) статті 3(1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1060/2009 (- 15), у своїй інвестиційній політиці та, у відповідних випадках, заохочували зниження впливу таких посилань для зменшення єдиної та механічної залежності від таких кредитних рейтингів.

3. Держава-член походження забороняє УППЗ брати позики або виступати гарантом від імені третіх осіб. Однак держави-члени можуть дозволити УППЗ здійснювати певні запозичення лише для цілей ліквідності і тимчасово.

4. Держави-члени не вимагають від УППЗ, що зареєстровані або одержали дозвіл на провадження діяльності на їхній території, інвестувати в певні категорії активів.

5. Без обмеження статті 30, держави-члени не вимагають, щоб інвестиційні рішення УППЗ, що зареєстрована або одержала дозвіл на провадження діяльності на їхній території, або її інвестиційний менеджер підлягали будь-якому попередньому схваленню або вимогам щодо надання систематичних повідомлень.

6. Відповідно до положень параграфів 1-5 держави-члени можуть установлювати для УППЗ, що зареєстровані або одержали дозвіл на провадження діяльності на їхній території, детальніші правила, включаючи кількісні правила, за умови що вони пруденційно обґрунтовані, з урахуванням усієї сукупності пенсійних схем, що їх ведуть такі УППЗ.

Однак держави-члени не перешкоджають УППЗ:

(a) інвестувати до 70% активів, що покривають технічні резерви, або всього портфеля щодо схем, в яких члени несуть інвестиційні ризики в акціях, оборотних цінних паперах, що розглядаються як акції, та корпоративних облігаціях, допущених до торгів на регульованих ринках або через БТМ чи ОТМ, та ухвалювати рішення про відносну вагу таких цінних паперів у їхньому інвестиційному портфелі. Однак, за умови що це пруденційно обґрунтовано, держави-члени можуть застосовувати нижчу межу, не нижче 35%, до УППЗ, що ведуть пенсійні схеми з довгостроковою гарантією процентної ставки, несуть інвестиційний ризик і самі надають гарантію;

(b) інвестувати до 30% активів, що покривають технічні резерви, в активи, виражені у валютах, відмінних від валют, що в них виражені зобов’язання;

(c) інвестувати в інструменти, що мають довгостроковий інвестиційний горизонт і не торгуються на регульованих ринках, БТМ чи ОТМ;

(d) інвестувати у випущені або гарантовані ЄІБ інструменти, надані в рамках Європейського фонду стратегічних інвестицій, Європейських довгострокових інвестиційних фондів, Європейських фондів соціального підприємництва та Європейських фондів венчурного капіталу.

7. Параграф 6 не виключає права держав-членів вимагати застосування до УППЗ, що зареєстровані або одержали дозвіл на провадження діяльності на їхній території, суворіших правил інвестування також в індивідуальному порядку, за умови що вони пруденційно обґрунтовані, зокрема з огляду на прийняті УППЗ зобов’язання.

8. Компетентний орган держави-члена ведення діяльності УППЗ, що веде транскордонну діяльність відповідно до статті 11, не встановлює інвестиційних правил на додаток до правил, наведених у параграфах 1-6 щодо частини активів, що покривають технічні резерви на транскордонну діяльність.

1. Держави-члени забезпечують, щоб орган управління або нагляду УППЗ ніс остаточну відповідальність згідно з національним правом за дотримання відповідною УППЗ законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, ухвалених згідно з цією Директивою.

2. Ця Директива не обмежує роль соціальних партнерів в управлінні УППЗ.

1. Держави-члени вимагають від усіх УППЗ створити ефективну систему управління, що забезпечує надійне та розумне управління їхньою діяльністю. Така система повинна включати належну та прозору організаційну структуру з чітким та відповідним розподілом обов’язків та ефективною системою забезпечення передачі інформації. Система управління повинна враховувати екологічні, соціальні та управлінські чинники, пов’язані з інвестиційними активами, при ухвалюванні інвестиційних рішень і підлягати періодичним внутрішнім перевіркам.

2. Система управління, згадана в параграфі 1, повинна бути пропорційною розміру, характеру, масштабу та складності діяльності УППЗ.

3. Держави-члени забезпечують, щоб УППЗ запроваджували та застосовували письмові політики щодо управління ризиками, внутрішнього аудиту та, у відповідних випадках, актуарної та переданої на аутсорсинг діяльності. Такі письмові політики підлягають попередньому затвердженню органом управління або нагляду УППЗ і повинні переглядатися щонайменше кожні три роки з урахуванням будь-яких суттєвих змін у відповідній системі чи галузі.

4. Держави-члени забезпечують, щоб УППЗ мали ефективну систему внутрішнього контролю. Така система повинна включати адміністративні та бухгалтерські процедури, механізми внутрішнього контролю та відповідні процедури звітування на всіх рівнях УППЗ.

5. Держави-члени забезпечують, щоб УППЗ вживали розумних заходів для забезпечення безперервності та регулярності у виконанні своєї діяльності, включаючи розробляння планів дій на випадок надзвичайних ситуацій. Із цією метою УППЗ повинні використовувати відповідні та пропорційні системи, ресурси та процедури.

6. Держави-члени вимагають, щоб УППЗ мали принаймні двох осіб, що фактично керують УППЗ. Держави-члени можуть дозволити, щоб фактичне управління УППЗ здійснювала тільки одна особа, за результатами обґрунтованого оцінювання, проведеного компетентними органами. Таке оцінювання повинне враховувати роль соціальних партнерів у загальному управлінні УППЗ, а також розмір, характер, масштаби та складність діяльності УППЗ.

1. Держави-члени вимагають від УППЗ забезпечувати, щоб особи, що фактично керують УППЗ, особи, що виконують ключові функції, та, у відповідних випадках, особи або організації, яким ключова функція була передана на аутсорсинг відповідно до статті 31, дотримувалися таких вимог при виконанні своїх завдань:

(a) вимога мати належну кваліфікацію:

(i) для осіб, що фактично керують УППЗ, це означає, що їхня кваліфікація, знання та досвід у сукупності достатні для того, щоб вони могли забезпечувати надійне та розумне управління УППЗ;

(ii) для осіб, що виконують актуарну функцію або функцію внутрішнього аудиту, це означає, що їхня професійна кваліфікація, знання та досвід достатні для належного виконання їхніх ключових функцій;

(iii) для осіб, що виконують інші ключові функції, це означає, що їхня кваліфікація, знання та досвід достатні для належного виконання їхніх ключових функцій; та

(b) вимога щодо порядності: вони мають добру репутацію і доброчесність.

2. Держави-члени забезпечують, щоб компетентні органи могли оцінювати, чи відповідають особи, що фактично керують УППЗ або виконують ключові функції, вимогам, передбаченим у параграфі 1.

3. Якщо держава-член походження вимагає підтвердження доброї репутації, підтвердження відсутності попереднього банкрутства чи обох таких підтверджень від осіб, зазначених у параграфі 1, така держава-член повинна прийняти як достатній доказ щодо громадян інших держав-членів витяг із судового реєстру іншої держави-члена або, за відсутності судового реєстру в іншій державі-члені, еквівалентний документ, що засвідчує виконання цих вимог, виданий компетентним судовим або адміністративним органом у державі-члені, громадянином якої є відповідна особа, або в державі-члені походження.

4. Якщо будь-який компетентний судовий чи адміністративний орган ні в державі-члені, громадянином якої є відповідна особа, ні в державі-члені походження не видасть еквівалентний документ, зазначений у параграфі 3, такій особі дозволяється зробити замість нього заяву під присягою.

Однак у державах-членах походження, де не передбачено можливості подання заяв під присягою, громадянам інших відповідних держав-членів дозволяється подати офіційну заяву, зроблену в компетентному судовому або адміністративному органі в державі-члені походження або державі-члені, громадянином якої вони є, або в присутності нотаріуса в одній із таких держав-членів. Такий орган або нотаріус видає свідоцтво, що засвідчує справжність заяви під присягою або офіційної заяви.

5. Підтвердження відсутності попереднього банкрутства, згадане в параграфі 3, може також надаватися в формі заяви, зробленої громадянином іншої відповідної держави-члена в компетентному судовому, професійному органі або органі з питань торгівлі в такій іншій державі-члені.

6. Документи, зазначені в параграфах 3, 4 та 5, повинні бути надані протягом трьох місяців із дати їх видачі.

7. Держави-члени призначають органи, компетентні видавати документи, зазначені в параграфах 3, 4 та 5, та негайно інформують про це інші держави-члени та Комісію.

Держави-члени також інформують інші держави-члени та Комісію про органи, яким повинні бути подані зазначені в параграфах 3, 4 та 5 документи на підтвердження заяви про ведення зазначеної в статті 11 діяльності на території такої держави-члена.

1. Держави-члени вимагають від УППЗ запровадити і застосовувати обґрунтовану політику винагороди для всіх осіб, що фактично керують УППЗ, виконують ключові функції, та для інших категорій персоналу, чия професійна діяльність суттєво впливає на профіль ризиків УППЗ, пропорційно їхньому розміру та внутрішній структурі, а також розміру, характеру, масштабам та складності їхньої діяльності.

2. Якщо інше не передбачене Регламентом (ЄС) 2016/679, УППЗ повинні регулярно розкривати публічно важливу інформацію стосовно своєї політики винагороди.

3. При запровадженні та застосуванні політики винагороди, зазначеної в параграфі 1, УППЗ повинні дотримуватися таких принципів:

(a) політика винагороди повинна розроблятися, впроваджуватися і вестися відповідно до діяльності, профілю ризику, цілей та довгострокових інтересів, фінансової стабільності та результатів діяльності УППЗ в цілому, а також повинна підтримувати надійне, розумне та ефективне управління УППЗ;

(b) політика винагороди повинна відповідати довгостроковим інтересам членів та бенефіціарів пенсійних схем, що їх веде УППЗ;

(c) політика винагороди повинна включати заходи, спрямовані на уникнення конфліктів інтересів;

(d) політика винагороди повинна узгоджуватися з надійним та ефективним управлінням ризиками та не повинна заохочувати до прийняття ризиків, що не відповідає профілям ризиків та правилам УППЗ;

(e) політика винагороди повинна застосовуватися до УППЗ та до постачальників послуг, зазначених у статті 31(1), за винятком випадків, коли такі постачальники послуг підпадають під дію директив, зазначених у пункті (b) статті 2(2);

(f) УППЗ повинна встановлювати загальні принципи політики винагороди, переглядати й оновлювати її принаймні щотри роки та несе відповідальність за її реалізацію;

(g) оплата праці та нагляд за нею повинні регулюватися зрозумілими, прозорими та ефективними правилами.

1. Держави-члени вимагають, щоб в УППЗ існували такі ключові функції: функція управління ризиками, функція внутрішнього аудиту та, у відповідних випадках, актуарна функція. УППЗ повинні надавати змогу особам, які виконують ключові функції, ефективно виконувати свої обов’язки на засадах об’єктивності, справедливості та незалежності.

2. УППЗ можуть дозволяти одній особі чи структурному підрозділу виконувати більше однієї ключової функції, за винятком функції внутрішнього аудиту, зазначеної в статті 26, яка повинна бути незалежною від інших ключових функцій.

3. Така одна особа чи структурний підрозділ, що виконує ключову функцію, не повинен одночасно виконувати аналогічну ключову функцію в підприємстві-спонсорі. Держави-члени можуть, беручи до уваги розмір, характер, масштаби та складність діяльності УППЗ, дозволяти УППЗ виконувати ключові функції через ту саму особу чи структурний підрозділ, що і в підприємстві-спонсорі, за умови що УППЗ пояснює, як вона запобігає будь-яким конфліктам інтересів із підприємством-спонсором або врегульовує їх.

4. Особи, які виконують ключові функції, повинні повідомляти про будь-які істотні зауваження та рекомендації в сфері своєї відповідальності адміністративному органу, органу управління або нагляду УППЗ, що повинен визначати, які дії необхідно вчинити.

5. Без обмеження права не свідчити проти себе, особа, яка виконує ключову функцію, повинна інформувати компетентний орган УППЗ, якщо адміністративний орган, орган управління чи нагляду УППЗ не вживає належних та своєчасних виправних заходів у таких випадках:

(a) якщо особа чи структурний підрозділ, що виконує ключову функцію, виявив значний ризик того, що УППЗ не буде дотримуватися істотної законодавчої вимоги і повідомив про це адміністративний орган, орган управління або нагляду УППЗ, і якщо це може мати значний вплив на інтереси членів та бенефіціарів; або

(b) якщо особа чи структурний підрозділ, що виконує ключову функцію, помітив істотне порушення законів, підзаконних нормативно-правових актів або адміністративних положень, застосовних до УППЗ та її діяльності, в контексті ключової функції такої особи чи структурного підрозділу і повідомив про це адміністративний орган, орган управління або нагляду УППЗ.

6. Держави-члени забезпечують правовий захист осіб, що інформують компетентний орган відповідно до параграфа 5.

1. Держави-члени вимагають, щоб УППЗ мали ефективну функцію управління ризиками пропорційно їхньому розміру та внутрішній структурі, а також розміру, характеру, масштабам та складності їхньої діяльності. Така функція повинна бути структурована таким чином, щоб сприяти функціонуванню системи управління ризиками, для якої УППЗ повинні ухвалювати стратегії, процеси та процедури звітування, необхідні для регулярного виявляння, оцінювання, моніторингу ризиків та їхніх взаємозв’язків, що їх зазнають або можуть зазнавати УППЗ та ведені ними пенсійні схеми, управління такими ризиками та їхніми взаємозв’язками і повідомляння про них адміністративному органу, органу управління чи нагляду УППЗ як на індивідуальному, так і на загальному рівні.

Така система управління ризиками повинна бути ефективною та добре інтегрованою в організаційну структуру та в процеси вироблення й ухвалення рішень УППЗ.

2. Система управління ризиками повинна охоплювати, пропорційно розміру та внутрішній структурі УППЗ, а також розміру, характеру, масштабам і складності їхньої діяльності, ризики, що можуть виникати в УППЗ або в підприємствах, що їм були передані на аутсорсинг завдання або діяльність УППЗ, принаймні у зазначених нижче сферах, у відповідних випадках:

(a) андеррайтинг та формування резервів;

(b) управління активами та зобов’язаннями;

(c) інвестиції, зокрема деривативи, сек’юритизації та подібні зобов’язання;

(d) управління ризиками ліквідності та концентрації;

(e) управління операційним ризиком;

(f) страхування та інші методи пом’якшення ризиків;

(g) екологічні, соціальні та управлінські ризики, пов’язані з інвестиційним портфелем, та управління ними.

3. Якщо відповідно до умов пенсійної схеми члени та бенефіціари несуть ризики, система управління ризиками також повинна враховувати такі ризики з точки зору членів та бенефіціарів.