Директива Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС від 26 червня 2013 року про доступ до діяльності кредитних установ і пруденційний нагляд за кредитними установами та інвестиційними фірмами, про внесення змін до Директиви 2002/87/ЄС та про скасування директив 2006/48/ЄС та 2006/49/ЄС

6. Якщо орган, що здійснює консолідований нагляд, встановив, що умови, визначені у параграфі 3, не виконано або припинили виконуватися, до фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу застосовуються відповідні наглядові заходи для забезпечення або відновлення, залежно від обставин, безперервності та цілісності консолідованого нагляду, а також забезпечення дотримання вимог, встановлених у цій Директиві та в Регламенті (ЄС) № 575/2013, на консолідованій основі. У випадку фінансової холдингової компанії змішаного типу, при застосуванні наглядових заходів, зокрема, до уваги беруться наслідки для фінансового конгломерату.

Наглядові заходи, зазначені у першому підпараграфі, можуть включати:

(a) призупинення здійснення прав голосу, які надаються акціями дочірніх установ, якими володіє фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу;

(b) встановлення заборон або санкцій стосовно фінансової холдингової компанії, фінансової холдингової компанії змішаного типу або членів органу управління та керівників, відповідно до статей 65-72;

(c) надання інструкцій або вказівок фінансовій холдинговій компанії або фінансовій холдинговій компанії змішаного типу щодо переведення до складу її акціонерів учасників в її дочірніх установах;

(d) призначення на тимчасовій основі іншої фінансової холдингової компанії, фінансової холдингової компанії змішаного типу або установи в межах групи відповідальною за забезпечення дотримання вимог, встановлених у цій Директиві та в Регламенті (ЄС) № 575/2013, на консолідованій основі;

(e) обмеження або заборона розподілу виплат або виплат відсотків акціонерам;

(f) встановлення вимоги для фінансових холдингових компаній або фінансових холдингових компаній змішаного типу відмовитися або зменшити частки участі в установах або інших суб’єктах фінансового сектора;

(g) встановлення вимоги для фінансових холдингових компаній або фінансових холдингових компаній змішаного типу надати план повернення, без затримки, в режим дотримання.

7. Якщо орган, що здійснює консолідований нагляд, встановив, що умови, визначені у параграфі 4, більше не виконуються, фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу звертається за отриманням дозволу відповідно до цієї статті.

8. Для ухвалення рішень щодо надання дозволу та звільнення від отримання дозволу, як зазначено у параграфах 3 і 4, відповідно, та наглядових заходів, згаданих у параграфах 6 і 7, якщо орган, що здійснює консолідований нагляд, відрізняється від компетентного органу в державі-члені, в якій фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу має осідок, два органи повинні співпрацювати один із одним в повній консультації. Орган, що здійснює консолідований нагляд, повинен підготувати оцінку питань, згаданих у параграфах 3, 4, 6 і 7, залежно від обставин, та передає таку оцінку компетентному органу в державі-члені, в якій фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу має осідок. Ці два органи роблять все можливе в межах своїх повноважень для досягнення спільного рішення протягом двох місяців після отримання такої оцінки.

Відповідне спільне рішення належним чином документується та обґрунтовується. Орган, що здійснює консолідований нагляд, повідомляє про спільне рішення фінансовій холдинговій компанії або фінансовій холдинговій компанії змішаного типу.

У разі недосягнення згоди, орган, що здійснює консолідований нагляд, або компетентний орган у державі-члені, в якій фінансова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу має осідок, утримується від ухвалення рішення та передає відповідне питання EBA згідно зі статтею 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010. EBA ухвалює своє рішення протягом одного місяця після отримання звернення до EBA. Відповідні компетентні органи ухвалюють спільне рішення відповідно до рішення EBA. Питання не потрібно передавати EBA після закінчення двомісячного періоду або після досягнення спільного рішення.

9. У випадку фінансових холдингових компаній змішаного типу, якщо орган, що здійснює консолідований нагляд, або компетентний орган у державі-члені, в якій фінансова холдингова компанія змішаного типу має осідок, відрізняється від координатора, визначеного відповідно до статті 10 Директиви 2002/87/ЄС, вимагається узгодження координатора в цілях рішень або спільних рішень, згаданих у параграфах 3, 4, 6 і 7 цієї статті, залежно від обставин. Якщо вимагається узгодження координатора, розбіжності передаються відповідному європейському наглядовому органу, зокрема, EBA або Європейському наглядовому органу (Європейський орган зі страхування і професійних пенсій) (EIOPA), створений згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1094/2010 (-4), який ухвалює своє рішення протягом одного місяця після отримання звернення. Будь-яке рішення, ухвалене відповідно до цього параграфа, не повинне обмежувати зобов’язань згідно з Директивою 2002/87/ЄС або 2009/138/ЄС.

10. Якщо у наданні дозволу фінансовій холдинговій компанії або фінансовій холдинговій компанії змішаного типу відповідно до цієї статті відмовлено, орган, що здійснює консолідований нагляд, повідомляє заявнику про своє рішення та причини його ухвалення протягом чотирьох місяців після отримання заяви або, якщо заява є неповною, протягом чотирьох місяців після отримання повної інформації, необхідної для ухвалення рішення.

У будь-якому випадку, рішення про надання або відмову у наданні дозволу ухвалюється протягом шести місяців після отримання заяви. Разом із відмовою, за необхідності, може бути застосовано будь-які заходи, згадані у параграфі 6.

1. Дві або більше установ у Союзі, які входять до складу однієї групи третьої країни, повинні мати одну проміжну материнську компанію ЄС, що має осідок у Союзі.

2. Компетентні органи можуть дозволити установам, згаданим у параграфі 1, мати дві проміжні материнські компанії ЄС, якщо вони визначать, що створення однієї проміжної материнської компанії ЄС:

(a) буде несумісним із обов’язковою вимогою щодо розділення діяльності, встановленою правилами або наглядовими органами третьої країни, в якій кінцева материнська компанія групи третьої країни має свій головний офіс; або

(b) зробить можливість врегулювання менш ефективною, ніж у випадку двох проміжних материнських компаній ЄС, відповідно до оцінювання, проведеного компетентним органом з врегулювання проміжної материнської компанії ЄС.

3. Проміжна материнська компанія ЄС повинна бути кредитною установою, авторизованою відповідно до статті 8, або фінансовою холдинговою компанією, або фінансовою холдинговою компанією змішаного типу, якій було надано дозвіл згідно зі статтею 21a.

Як відступ від першого підпараграфа цього параграфа, якщо жодна з установ, вказаних у параграфі 1 цієї статті, не є кредитною установою, або якщо вимагається створення другої проміжної материнської компанії ЄС у зв’язку з інвестиційною діяльністю, для дотримання обов’язкової вимоги, вказаної у параграфі 2 цієї статті, проміжна материнська компанія ЄС або друга проміжна материнська компанія ЄС може бути інвестиційною фірмою, авторизованою згідно із статтею 5(1) Директиви 2014/65/ЄС, на яку поширюється Директива 2014/59/ЄС.

4. Параграфи 1, 2 і 3 не застосовуються, якщо загальна вартість активів у Союзі групи третьої країни становить менше ніж 40 мільярдів євро.

5. Для цілей цієї статті, загальна вартість активів у Союзі групи третьої країни означає суму такого:

(a) загальної вартості активів кожної установи у Союзі групи третьої країни, відповідно до її консолідованого балансу або їхнього окремого балансу, якщо баланс установи не консолідований; та

(b) загальної вартості активів кожної філії групи третьої країни, авторизованої у Союзі відповідно до цієї Директиви, Директиви 2014/65/ЄС або Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 600/2014 (-5).

6. Компетентні органи повідомляють EBA таку інформацію стосовно кожної групи третьої країни, яка веде діяльність у їхній юрисдикції:

(a) найменування та загальну вартість активів установ, які входять до складу групи третьої країни, щодо яких здійснюється нагляд;

(b) найменування та загальну вартість активів філій, авторизованих у такій державі-члені відповідно до цієї Директиви, Директиви 2014/65/ЄС або Регламенту (ЄС) № 600/2014, а також види діяльності, на ведення яких вони мають авторизацію;

(c) найменування і тип, зазначені у параграфі 3, будь-якої проміжної материнської компанії ЄС, створеної у такій державі-члені, та найменування групи третьої країни, до складу якої вона входить.

7. EBA публікує на своєму вебсайті список усіх груп третіх країн, які ведуть діяльність у Союзі, а також їхньої проміжної материнської компанії або компаній ЄС, залежно від обставин.

Компетентні органи повинні переконатися, що кожна установа в межах їхньої компетенції, яка входить до складу групи третьої країни, відповідає одній з таких умов:

(a) має проміжну материнську компанію ЄС;

(b) є проміжною материнською компанією ЄС;

(c) є єдиною установою у Союзі групи третьої країни; або

(d) входить до складу групи третьої країни із загальною вартістю активів у Союзі менше 40 мільярдів євро.

8. Як відступ від параграфа 1, групи третіх країн, які ведуть діяльність через більше, ніж одну установу в Союзі, та загальна вартість активів яких у Союзі є рівною або більшою ніж 40 мільярдів євро станом на 27 червня 2019 року, повинні мати проміжну материнську компанію ЄС або, якщо застосовується параграф 2, дві проміжні материнські компанії ЄС до 30 грудня 2023 року.

9. До 30 грудня 2026 року Комісія повинна, після консультацій з EBA, переглянути вимоги, встановлені для установ цією статтею, та подати звіт Європейському Парламенту і Раді. У звіті має бути розглянуто, зокрема, таке:

(a) наскільки вимоги, встановлені у цій статті, є застосовними, необхідними та пропорційними, а також чи були б інші заходи більш доцільними;

(b) наскільки вимоги, встановлені для установ цією статтею, має бути переглянуто для відображення найкращої міжнародної практики.

10. До 28 червня 2021 року EBA подає Європейському Парламенту, Раді та Комісії звіт про режим діяльності філій у третіх країнах згідно з національним правом держав-членів. У звіті має бути розглянуто, зокрема, таке:

(a) чи відрізняється та в якій мірі відрізняється серед держав-членів практика нагляду згідно з національним правом для філій у третіх країнах;

(b) чи може різниця у режимі діяльності філій у третіх країнах згідно з національним правом призвести до регуляторного арбітражу;

(c) чи була б необхідною та доцільною подальша гармонізація національних режимів для філій у третіх країнах, зокрема, стосовно істотних філій у третіх країнах.

Комісія, якщо застосовно, подає законодавчу пропозицію Європейському Парламенту і Раді на підставі рекомендацій EBA.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб будь-яка фізична або юридична особа або такі особи, які діють спільно ("запропонований набувач"), які вирішили або прямо чи опосередковано набути істотну частку участі у кредитній установі, або прямо або опосередковано надалі збільшити таку істотну частку участі в кредитній установі, унаслідок чого утримувана частка прав голосу або капіталу могла б досягти або перевищити 20%, 30% чи 50% або кредитна установа могла б набути статус її дочірньої компанії ("запропоноване набуття"), заздалегідь в письмовій формі повідомляють компетентні органи кредитної установи, в якій вони мають намір набути або збільшити істотну частку участі, про набуття із зазначенням розміру запланованої частки участі та відповідної інформації, як вказано відповідно до статті 23(4). Держави-члени не зобов’язані застосовувати 30% порогове значення у випадках, коли відповідно до статті 9(3)(a) Директиви 2004/109/ЄС вони застосовують порогове значення у розмірі однієї третини.

2. Компетентні органи підтверджують отримання повідомлення згідно з параграфом 1 або додаткової інформації згідно з параграфом 3 негайно, та у будь-якому випадку протягом двох робочих днів після отримання, в письмовій формі запропонованому набувачу.

Компетентні органи мають максимум 60 робочих днів із дати письмового підтвердження отримання повідомлення та всіх документів, які держава-член вимагає додавати до повідомлення на підставі переліку, наведеного у статті 23(4) ("період оцінювання"), щоб здійснити оцінювання, передбачене у статті 23(1) ("оцінювання").

Компетентні органи повідомляють запропонованому набувачу дату закінчення періоду оцінювання в момент підтвердження отримання.

3. Компетентні органи можуть протягом періоду оцінювання, за необхідності, та не пізніше, ніж на 50-ий робочий день періоду оцінювання, запитати додаткову інформацію, необхідну для завершення оцінювання. Такий запит роблять у письмові формі, та у ньому зазначається потрібна додаткова інформація.

Період оцінювання призупиняється на період між датою запиту інформації компетентними органами та отриманням відповіді на нього запропонованим набувачем. Таке призупинення не повинне перевищувати 20 робочих днів. Усі подальші запити від компетентних органів щодо заповнення або роз’яснення інформації подаються на їх розсуд, проте вони не повинні призводити до призупинення періоду оцінювання.

4. Компетентні органи можуть продовжити перебіг періоду призупинення, зазначений у другому підпараграфі параграфа 3, до 30 робочих днів, якщо запропонований набувач розташований або його діяльність регулюється у третій країні, або він є фізичною чи юридичною особою, яка не підлягає нагляду згідно з цією Директивою або згідно з Директивою 2009/65/ЄС, 2009/138/ЄС або 2004/39/ЄС.

5. Якщо компетентні органи вирішать оскаржити запропоноване набуття, вони повинні протягом двох робочих днів після завершення оцінювання та без перевищення періоду оцінювання, повідомити про це запропонованому набувачу в письмовій формі із зазначенням причин. Відповідно до національного права, належне зазначення причин для ухвалення рішення може бути доступним для громадськості за вимогою запропонованого набувача. Це не перешкоджатиме державі-члену у наданні дозволу компетентному органу публікувати таку інформацію за відсутності вимоги запропонованого набувача.

6. Якщо компетентні органи не оскаржуватимуть запропоноване набуття протягом періоду оцінювання в письмовій формі, воно вважатиметься схваленим.

7. Компетентні органи можуть встановити максимальний період для оформлення запропонованого набуття та продовжувати його, якщо доцільно.

8. Держави-члени не повинні встановлювати вимоги для повідомлення компетентних органів або схвалення ними прямого або непрямого набуття прав голосу або капіталу, що є більш обмежувальними, ніж вимоги, які викладено у цій Директиві.

9. Європейський банківський орган (EBA) повинен розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення загальних процедур, форм і шаблонів для консультаційного процесу між відповідними компетентними органами, як зазначено у статті 24.

EBA подає Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 31 грудня 2015 року.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. При оцінюванні повідомлення, передбаченого в статті 22(1), та інформації, зазначеної у статті 22(3), компетентні органи з метою забезпечення розсудливого та раціонального управління кредитною установою, в якій пропонується набуття, та з урахуванням вірогідного впливу запропонованого набувача на таку кредитну установу, оцінюють відповідність запропонованого набувача та фінансову стабільність запропонованого набуття згідно з такими критеріями:

(a) репутація запропонованого набувача;

(b) репутація, знання і досвід, як зазначено у статті 91(1), будь-якого члена органу управління, який керуватиме діяльністю кредитної установи в результаті запропонованого набуття;

(c) фінансова стабільність запропонованого набувача, зокрема, стосовно типу діяльності, що ведеться та передбачається у кредитній установі, в якій пропонується набуття;

(d) здатність кредитної установи відповідати та підтримувати відповідність пруденційним вимогам згідно з цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 575/2013, та, якщо застосовно, згідно з іншим законодавством Союзу, зокрема, директивами 2002/87/ЄС та 2009/110/ЄС, у тому числі, придатність структури групи, частиною якої вона стане, для здійснення ефективного нагляду, ефективного обміну інформацією між компетентними органами та визначення розподілу обов’язків між компетентними органами;

(e) наявність обґрунтованих підстав вважати, що у зв’язку із запропонованим набуттям здійснюється або планується спроба відмивання грошей або фінансування тероризму у розумінні статті 1 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2005/60/ЄС від 26 жовтня 2005 року про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму (-6), або що запропоноване набуття може підвищити ризик таких дій.

2. Компетентні органи можуть заперечувати проти запропонованого набуття, тільки якщо для цього існують обґрунтовані підстави з урахуванням критеріїв, визначених у параграфі 1, або якщо інформація, надана запропонованим набувачем, є неповною.

3. Держави-члени не повинні встановлювати будь-які попередні умови стосовно рівня участі, яку необхідно набути, або дозволяти їхнім компетентним органам перевіряти запропоноване набуття з точки зору економічних потреб ринку.

4. Держави-члени повинні оприлюднити перелік із зазначенням інформації, яка є необхідною для оцінювання і яка повинна бути надана компетентним органам у момент подання повідомлення, зазначеного у статті 11(1). Інформація, що вимагається, повинна бути пропорційною і адаптованою до природи запропонованого набувача та запропонованого набуття. Держави-члени не повинні вимагати інформацію, яка не є релевантною для пруденційного оцінювання.

5. Незважаючи на статтю 22(2), (3) та (4), якщо компетентний орган повідомлено про дві або більше пропозицій щодо набуття або збільшення істотної участі в одній кредитній установі, він повинен розглянути кандидатури запропонованих набувачів на недискримінаційній основі.

1. Відповідні компетентні органи забезпечують безперервність консультацій один з одним при здійсненні оцінювання, якщо запропонований набувач є однією з таких осіб:

(a) кредитна установа, страхова компанія, перестрахова компанія, інвестиційна фірма або управлінська компанія у значенні статті 2(1)(b) Директиви 2009/65/ЄС ("управлінська компанія UCITS"), авторизована в іншій державі-члені або в іншому секторі, ніж той, у якому пропонується набуття;

(b) материнська компанія кредитної установи, страхової компанії, перестрахової компанії, інвестиційної фірми або управлінської компанії UCITS, авторизованої в іншій державі-члені або в іншому секторі, ніж той, у якому пропонується набуття;

(c) фізична або юридична особа, яка контролює кредитну установу, страхову компанію, перестрахову компанію, інвестиційну фірму або управлінську компанію UCITS, авторизовану в іншій державі-члені або в іншому секторі, ніж той, у якому пропонується набуття.

2. Компетентні органи повинні без невиправданої затримки надавати один одному будь-яку інформацію, яка є істотною або релевантною для оцінювання. У зв’язку з цим компетентні органи повинні повідомляти один одному за запитом всю релевантну інформацію та повинні повідомляти з власної ініціативи всю суттєву інформацію. У рішенні компетентного органу, який авторизував кредитну установу, в якій пропонується набуття, повинно бути зазначено будь-які окремі думки або застереження, висловлені компетентним органом, відповідальним за запропонованого набувача.

Держави-члени повинні вимагати, щоб будь-яка фізична або юридична особа, яка ухвалила рішення відчужити, прямо або опосередковано, істотну участь у кредитній установі, повідомила компетентні органи в письмовій формі заздалегідь про відчуження, із зазначенням розміру відповідної частки участі. Така особа також повинна повідомити компетентні органи, якщо вона ухвалила рішення зменшити свою істотну участь так, що частка належних їй прав голосу або капіталу стане меншою за 20%, 30% або 50% або настільки, що кредитна установа перестане бути її дочірньою компанією. Держави-члени не зобов’язані застосовувати 30% порогове значення у випадках, коли відповідно до статті 9(3)(a) Директиви 2004/109/ЄС вони застосовують порогове значення у розмірі однієї третини.

1. Кредитні установи повинні, щойно їм стає відомо про будь-які набуття або відчуження часток участі у їхньому капіталі, що призводять до того, що частки участі перевищать або стануть меншими за одне з порогових значень, вказаних у статті 22(1) та статті 25, інформувати компетентні органи про такі набуття або відчуження.

Кредитні установи, допущені до торгів на регульованому ринку, повинні не рідше одного разу на рік повідомляти компетентні органи про імена акціонерів і учасників, які мають істотну участь, та розміри відповідних часток участі, наприклад, згідно з інформацією, отриманою на річних загальних зборах акціонерів і учасників, або в результаті дотримання нормативно-правових положень стосовно компаній, допущених до торгів на регульованому ринку.

2. Держави-члени повинні вимагати у випадках, коли вплив із боку осіб, зазначених у статті 22(1), ймовірно нашкодять розсудливому та раціональному управлінню установою, щоб компетентні органи вживали відповідних заходів для припинення такої ситуації. Такими заходами можуть бути приписи суду та санкції відповідно до статей 65-72 проти членів органу управління та керівників, або тимчасове зупинення реалізації прав голосу, передбачених частками, якими володіють акціонери або учасники відповідної кредитної установи.

Подібні заходи повинні застосовуватися до фізичних або юридичних осіб, які не виконують обов’язку щодо надання попередньої інформації, як установлено у статті 22(1) та відповідно до статей 65-72.

У разі набуття частки участі, незважаючи на заперечення з боку компетентних органів, держави-члени повинні, незалежно від будь-яких інших санкцій, які можуть бути ухвалені, передбачити тимчасове зупинення реалізації відповідних прав голосу, визнання недійсними відданих голосів або можливість їх анулювання.

При визначенні того, чи виконано критерії для істотних часток участі, як зазначено у статтях 22, 25 та 26, до уваги беруться права голосу, вказані у статтях 9, 10 та 11 Директиви 2004/109/ЄС, а також умови стосовно їх сукупності, визначені у статті 12(4) та (5) зазначеної Директиви.

При визначенні того, чи виконано критерії для істотної частки участі, як зазначено у статті 26, держави-члени не беруть до уваги права голосу або акції, якими установи можуть володіти в результаті надання андеррайтингу фінансових інструментів або розміщення фінансових інструментів на підставі твердого зобов’язання, відповідно до пункту 6 секції A додатка I до Директиви 2004/39/ЄС , за умови що такі права не здійснюються або іншим чином не використовуються для втручання в управління емітентом та відчужуються протягом одного року після набуття.

1. Початковий капітал інвестиційних фірм складається лише з одного або декількох елементів, зазначених у пунктах (a)-(e) статті 26(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013.

2. Усі інвестиційні фірми, крім тих, які зазначено у статті 29, повинні мати початковий капітал у розмірі 730 000 євро.

1. Інвестиційна фірма, яка не здійснює операції з жодними фінансовими інструментами за власний рахунок або не гарантує випуск фінансових інструментів на підставі твердого зобов’язання фірми, проте яка утримує гроші або цінні папери клієнта, та яка пропонує одну або більше із зазначених нижче послуг, повинна мати початковий капітал у розмірі 125 000 євро:

(a) приймання та передавання розпоряджень інвесторів щодо фінансових інструментів;

(b) виконання розпоряджень інвесторів щодо фінансових інструментів;

(c) управління індивідуальними портфелями інвестицій у фінансові інструменти.

2. Компетентні органи можуть дозволити інвестиційній фірмі, яка виконує розпорядження інвесторів щодо фінансових інструментів, утримувати такі інструменти за власний рахунок, якщо виконано такі умови:

(a) такі позиції виникають лише в результаті неспроможності точного зіставлення розпоряджень інвесторів;

(b) до загальної ринкової вартості усіх таких позицій застосовується граничне значення у розмірі 15% початкового капіталу фірми;

(c) фірма відповідає вимогам, визначеним у статтях 92-95 і частини четвертої Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(d) такі позиції є випадковими, мають тимчасовий характер та суворо обмежені часом, необхідним для здійснення відповідної операції.

3. Держави-члени можуть знизити суму, зазначену у параграфі 1, до 50 000 євро, якщо фірма не авторизована утримувати гроші або цінні папери клієнта, здійснювати операції за свій власний рахунок або гарантувати випуск на підставі твердого зобов’язання фірми.

4. Утримання фінансових інструментів, що не входять до торгового портфеля, у фінансових інструментах з метою інвестування власних коштів не вважатиметься здійсненням операцій за власний рахунок стосовно послуг, визначених у параграфі 1, або в цілях параграфа 3.

Місцеві фірми повинні мати початковий капітал у розмірі 50 000 євро, якщо вони користуються перевагами свободи підприємницької діяльності або надають послуги, визначені в статтях 31 і 32 Директиви 2004/39/ЄС.

1. Покриття для фірм, зазначених у пункті (2)(c) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, повинно мати одну з таких форм:

(a) початковий капітал у розмірі 50 000 євро;

(b) страхування професійної відповідальності, що покриває всю територію Союзу, або певна інша аналогічна гарантія від відповідальності, яка виникає внаслідок професійної недбалості, що становить принаймні 1 000 000 євро, що застосовується до кожної претензії, та в сукупності 1 500 000 євро на рік за всі претензії;

(c) поєднання початкового капіталу та страхування професійної відповідальності у формі, що в результаті становитиме рівень покриття, еквівалентний рівню, зазначеному у пунктах (a) або (b).

Комісія періодично переглядає суми, зазначені у першому підпараграфі.

2. Якщо фірма, зазначена у пункті (2)(c) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, також зареєстрована згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2002/92/ЄС від 9 грудня 2002 року про страхове посередництво (-7), то вона повинна дотримуватися статті 4(3) вказаної Директиви та повинна мати покриття в одній із таких форм:

(a) початковий капітал у розмірі 25 000 євро;

(b) страхування професійної відповідальності, що покриває всю територію Союзу, або певна інша аналогічна гарантія від відповідальності, яка виникає внаслідок професійної недбалості, що становить принаймні 500 000 євро, що застосовується до кожної претензії, та в сукупності 750 000 євро на рік за всі претензії;

(c) поєднання початкового капіталу та страхування професійної відповідальності у формі, що в результаті становитиме рівень покриття, еквівалентний рівню, зазначеному у пунктах (a) або (b).

1. Як відступ від статті 28(2), статті 29(1) і (3) та статті 30, держави-члени можуть продовжити авторизувати інвестиційні фірми та фірми, охоплені статтею 30, які існували станом на або до 31 грудня 1995 року, власні кошти яких є меншими, ніж рівні початкового капіталу, визначені для них у статті 28(2), статті 29(1) або (3) або статті 30.

Розмір власних коштів таких інвестиційних фірм або фірм не повинен опускатися нижче найвищого референтного рівня, обчисленого після 23 березня 1993 року. Такий референтний рівень повинен визначатися як середньоденний рівень власних коштів, обчислений за шестимісячний період, який передує даті обчислення. Його обчислюють кожні шість місяців стосовно відповідного попереднього періоду.

2. Якщо контроль інвестиційної фірми або фірми, охопленої параграфом 1, встановлює інша фізична або юридична особа, а не особа, яка контролювала її станом на або до 31 грудня 1995 року, власні кошти такої інвестиційної фірми або фірми повинні досягати принаймні рівня, визначеного для них у статті 28(2), статті 29(1) або (3), або статті 30, окрім випадку першої передачі у спадок, здійсненої після 31 грудня 1995 року, за умови схвалення компетентними органами, та за період не більше 10 років з дати такої передачі.

3. У випадку злиття двох або більше інвестиційних фірм або фірм, охоплених статтею 30, власні кошти фірми, отримані в результаті злиття, не обов’язково повинні досягати рівня, визначеного у статті 28(2), статті 29(1) або (3) або статті 30. Незважаючи на це, протягом будь-якого періоду, коли рівень, зазначений у статті 28(2), статті 29(1) або (3), або статті 30, не досягнуто, розмір власних коштів фірми, отриманих у результаті злиття, не повинен опускатися нижче загального розміру власних коштів об’єднаних фірм на момент злиття.

4. Власні кошти інвестиційних фірм та фірм, охоплених статтею 30, не повинні опускатися нижче розмірів, визначених у статті 28(2), статті 29(1) або (3) або статті 30, та у параграфах 1 і 3 цієї статті.

5. Якщо компетентні органи вважають, що для забезпечення платоспроможності інвестиційних фірм та фірм повинні бути виконані вимоги, встановлені у параграфі 4, положення, встановлені у параграфах 1, 2 та 3, не застосовуються.

Держави-члени повинні забезпечувати, щоб діяльність, зазначена в додатку I, могла здійснюватися в межах їхніх територій, згідно із статтею 35, статтею 36(1), (2) і (3), статтею 39(1) і (2), та статтями 40-46, або шляхом створення філії, або шляхом надання послуг будь-якою кредитною установою, яку авторизовано та яка перебуває під наглядом компетентних органів іншої держави-члена, за умови що така діяльність охоплена авторизацією.

1. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб діяльність, зазначена в додатку I, могла здійснюватися в межах їхніх територій, згідно із статтею 35, статтею 36(1), (2) і (3), статтею 39(1) і (2), та статтями 40-46, або шляхом створення філії, або шляхом надання послуг будь-якою фінансовою установою з іншої держави-члена, незалежно від того, чи це дочірня компанія кредитної установи, чи спільна дочірня компанія двох або більше кредитних установ, установчий договір і статут яких дозволяє здійснення такої діяльності, та яка виконує кожну із таких умов:

(a) материнська компанія або компанії авторизовано як кредитні установи у державі-члені згідно із законодавством, яке регулює діяльність фінансової установи;

(b) відповідна діяльність фактично здійснюється в межах території тієї самої держави-члена;

(c) материнська компанія або компанії володіють 90% або більше прав голосу, що надаються частками участі в капіталі фінансової установи;

(d) материнська компанія або компанії задовольняють вимоги компетентних органів стосовно пруденційного управління фінансовою установою та заявили, за згодою відповідних компетентних органів держави-члена розташування головного офісу, що вони спільно та солідарно гарантують зобов’язання, які бере на себе фінансова установа;

(e) фінансову установу ефективно включено, зокрема, для відповідної діяльності, до консолідованого нагляду материнської компанії, або кожної з материнських компаній, відповідно до розділу VII цієї Директиви та глави 2 розділ II частини першої Регламенту (ЄС) № 575/2013, зокрема, в цілях виконання вимог до власних коштів, визначених у статті 92 зазначеного Регламенту, для контролю великих експозицій, як передбачено в частині четвертій зазначеного Регламенту, та в цілях обмеження пакетів акцій, як передбачено у статтях 89 і 90 вказаного Регламенту.

Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повинні перевіряти відповідність умов, визначених у першому підпараграфі, та повинні надати фінансовій установі сертифікат відповідності, який є частиною повідомлення, зазначеного в статтях 35 і 39.

2. Якщо фінансова установа, зазначена у першому підпараграфі параграфа 1, припиняє виконувати будь-які встановлені умови, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повідомляють компетентні органи держави-члена ведення діяльності про це, та до діяльності, яку здійснює фінансова установа у державі-члені ведення діяльності, застосовуватиметься законодавство держави-члена ведення діяльності.

3. Параграфи 1 і 2 застосовуються відповідно до дочірніх компаній фінансової установи, як зазначено у першому підпараграфі параграфа 1.

1. Кредитна установа, яка має намір відкрити філію в межах території іншої держави-члена, повідомляє про це компетентні органи своєї держави-члена розташування головного офісу.

2. Держави-члени вимагають від кожної кредитної установи, яка має намір відкрити філію в іншій державі-члені, при здійсненні повідомлення, зазначеного в параграфі 1, надавати інформацію про таке:

(a) державу-член, у межах території якої вона планує відкрити філію;

(b) програму діяльності з визначенням, між іншим, передбачених типів діяльності та структурної організації філії;

(c) адресу в державі-члені ведення діяльності, за якою можливо отримати документи;

(d) імена осіб, відповідальних за управління філією.

3. Крім випадків, коли компетентні органи держави-члена розташування головного офісу мають причини сумніватися у відповідності адміністративної структури або фінансового стану кредитної установи, беручи до уваги передбачену діяльність, вони повинні протягом трьох місяців після отримання інформації, зазначеної в параграфі 2, повідомити таку інформацію компетентним органам держави-члена ведення діяльності та поінформувати кредитну установу відповідно.

Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу також повідомляють суму та склад власних коштів та суму вимог до власних коштів кредитної установи згідно зі статтею 92 Регламенту (ЄС) № 575/2013.

Як відступ від другого підпараграфа, у випадку, зазначеному в статті 34, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повідомляють суму та склад власних коштів фінансової установи та загальні суми ризикових експозицій, обчислені згідно зі статтею 92(3) та (4) Регламенту (ЄС) № 575/2013, кредитної установи, яка є її материнською компанією.

4. Якщо компетентні органи держави-члена походження відмовляються повідомити зазначену в параграфі 2 інформацію компетентним органам держави-члена ведення діяльності, вони повинні повідомити причини такої відмови відповідній кредитній установі протягом трьох місяців після одержання всієї такої інформації.

До такої відмови або ненадання відповіді застосовується право звернення до судів у державі-члені розташування головного офісу.

5. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення інформації, що підлягає повідомленню згідно з цією статтею.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

6. EBA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення стандартних форм, шаблонів та процедур для такого повідомлення.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

7. EBA подає Комісії проекти технічних стандартів, зазначених у параграфах 5 та 6, до 01 січня 2014 року.

1. Перед тим, як філія кредитної установи розпочне свою діяльність, компетентні органи держави-члена ведення діяльності повинні протягом двох місяців з моменту отримання інформації, зазначеної у статті 35, підготуватися до нагляду за кредитною установою відповідно до глави 4 і, в разі необхідності, повідомити про умови, відповідно до яких, в інтересах загального блага, така діяльність здійснюватиметься у державі-члені ведення діяльності.

2. Після отримання інформації від компетентних органів держави-члена ведення діяльності, або у випадку закінчення періоду, передбаченого в параграфі 1, без отримання жодної інформації від останніх, філію може бути відкрито та вона може розпочати свою діяльність.

3. У випадку зміни будь-якої інформації, переданої згідно з пунктами (b), (c) або (d) статті 35(2), кредитна установа надає письмове повідомлення про відповідну зміну компетентним органам держави-члена розташування головного офісу та держави-члена ведення діяльності, принаймні за один місяць до внесення зміни, щоб надати можливість компетентним органам держави-члена розташування головного офісу ухвалити рішення після повідомлення згідно із статтею 35, та компетентним органам держави-члена ведення діяльності ухвалити рішення із визначенням умов для зміни відповідно до параграфа 1 цієї статті.

4. Вважатиметься, що до філій, які розпочали свою діяльність відповідно до положень, чинних у їхніх державах-членах ведення діяльності, до 01 січня 1993 року, було застосовано процедури, визначені у статті 35 та у параграфах 1 і 2 цієї статті. З 01 січня 1993 року їхня діяльність регулюється параграфом 3 цієї статті та статтями 33 і 52, а також главою 4.

5. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення інформації, що підлягає повідомленню згідно з цією статтею.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

6. EBA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення стандартних форм, шаблонів та процедур для такого повідомлення.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

7. EBA подає Комісії проекти технічних стандартів, зазначених у параграфах 5 та 6, до 01 січня 2014 року.

Держави-члени повинні інформувати Комісію та EBA про кількість та тип випадків, у яких було надано відмову відповідно до статті 35 та статті 36(3).

Будь-яку кількість місць ведення господарської діяльності, утворених у тій самій державі-члені кредитною установою з головним офісом в іншій державі-члені, вважають єдиною філією.

1. Будь-яка кредитна установа, яка має намір реалізувати свободу надання послуг шляхом здійснення своєї діяльності в межах території іншої держави-члена вперше, повідомляє компетентні органи держави-члена розташування головного офісу про діяльність за переліком у додатку I, яку вона має намір здійснювати.

2. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повинні, протягом одного місяця після отримання повідомлення, передбаченого в параграфі 1, надіслати таке повідомлення компетентним органам держави-члена ведення діяльності.

3. Ця стаття не впливає на права, набуті кредитними установами, які надають послуги, до 01 січня 1993 року.

4. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення інформації, що підлягає повідомленню згідно з цією статтею.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

5. EBA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення стандартних форм, шаблонів та процедур для такого повідомлення.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

6. EBA подає Комісії проекти технічних стандартів, зазначених у параграфах 4 та 5, до 01 січня 2014 року.

Компетентні органи держав-членів ведення діяльності можуть вимагати, щоб всі кредитні установи, які мають філії в межах їхніх територій, звітували їм періодично про свою діяльність у таких державах-членах ведення діяльності.

Такі звіти вимагатимуться лише щодо інформації або в статистичних цілях, для застосування статті 51(1), або в наглядових цілях згідно із цією главою. На них поширюються вимоги збереження професійної таємниці, принаймні еквівалентні вимогам, зазначеним у статті 53(1).

Компетентні органи держав-членів ведення діяльності можуть, зокрема, вимагати надання інформації від кредитних установ, зазначених у першому підпараграфі, щоб надати змогу таким компетентним органам визначити, чи філія є істотною згідно зі статтею 51(1).

1. Якщо компетентні органи держави-члена ведення діяльності на підставі інформації, отриманої від компетентних органів держави-члена розташування головного офісу згідно зі статтею 50, з’ясовують, що кредитна установа, яка має філію або надає послуги на її території, виконує одну з наведених нижче умов стосовно діяльності, яка здійснюється у такій державі-члені ведення діяльності, вони повинні невідкладно поінформувати про це компетентні органи держави-члена розташування головного офісу:

(a) кредитна установа не дотримується національних положень, що транспонують цю Директиву, або положень Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(b) існує суттєвий ризик того, що кредитна установа не дотримуватиметься національних положень, що транспонують цю Директиву, або положень Регламенту (ЄС) № 575/2013.

Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повинні невідкладно вжити всіх належних заходів для забезпечення того, щоб відповідна кредитна установа виправила ситуацію такого недотримання або вживала заходів для усунення ризику недотримання. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повинні невідкладно повідомляти про такі заходи компетентні органи держави-члена ведення діяльності.

2. Якщо компетентні органи держави-члена ведення діяльності вважатимуть, що компетентні органи держави-члена розташування головного офісу не виконали або не виконають свої зобов’язання відповідно до другого підпараграфа параграфа 1, вони можуть передати це питання на розгляд до EBA і звернутися до нього по допомогу відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010. Якщо EBA діятиме згідно із зазначеною статтею, він повинен ухвалити будь-яке рішення відповідно до статті 19(3) зазначеного Регламенту протягом 24 годин. EBA з власної ініціативи може також допомагати компетентним органам у досягненні згоди відповідно до другого підпараграфа статті 19(1) зазначеного Регламенту.

Будь-який захід, який вжито відповідно до статті 41(1), або статті 43 чи 44, та який передбачає застосування санкцій або обмежень щодо реалізації свободи підприємницької діяльності, повинен бути належним чином обґрунтований та повідомлений відповідній кредитній установі.

1. До проведення процедури, визначеної у статті 41, компетентні органи держави-члена ведення діяльності можуть, у надзвичайних ситуаціях, поки не буде вжито заходів компетентними органами держави-члена розташування головного офісу або заходів з реструктуризації, зазначених у статті 3 Директиви 2001/24/ЄС, вжити будь-яких запобіжних заходів, необхідних для захисту від фінансової нестабільності, яка становила б серйозну загрозу колективним інтересам вкладників, інвесторів і клієнтів у державі-члені ведення діяльності.

2. Будь-які запобіжні заходи згідно з параграфом 1 повинні відповідати їхній меті захистити від фінансової нестабільності, яка суттєво загрожувала б колективним інтересам вкладників, інвесторів і клієнтів у державі-члені ведення діяльності. Такі запобіжні заходи можуть включати тимчасове зупинення виплат. Вони не повинні призводити до отримання кредиторами кредитної установи у державі-члені ведення діяльності переваги над кредиторами в інших державах-членах.

3. Будь-які запобіжні заходи згідно з параграфом 1 припиняють свою дію, коли адміністративні або судові органи держави-члена розташування головного офісу вживають заходів з реструктуризації згідно зі статтею 3 Директиви 2001/24/ЄС.

4. Компетентні органи держави-члена ведення діяльності припиняють запобіжні заходи, якщо вони вважатимуть, що такі заходи стали неактуальними згідно зі статтею 41, крім випадків, якщо вони припинять свою дію відповідно до параграфа 3 цієї статті.

5. Комісія, EBA та компетентні органи інших відповідних держав-членів повинні бути поінформовані про вжиті запобіжні заходи згідно з параграфом 1 без невиправданої затримки.

Якщо компетентні органи держави-члена розташування головного офісу або будь-якої іншої відповідної держави-члена заперечують проти заходів, вжитих компетентними органами держави-члена ведення діяльності, вони можуть передати це питання на розгляд до EBA і звернутися до нього по допомогу відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010. Якщо EBA діятиме згідно із зазначеною статтею, він повинен ухвалити будь-яке рішення відповідно до статті 19(3) зазначеного Регламенту протягом 24 годин. EBA з власної ініціативи може також допомагати компетентним органам у досягненні згоди відповідно до другого підпараграфа статті 19(1) зазначеного Регламенту.

Держави-члени ведення діяльності можуть, незважаючи на статті 40 і 41, здійснювати повноваження, надані їм згідно з цією Директивою, стосовно вжиття належних заходів із попередження або покарання за порушення, вчинені в межах їхніх територій, щодо правил, які вони ухвалили відповідно до цієї Директиви, або в інтересах загального блага. Це включає можливість запобігання ініціюванню подальших операцій кредитними установами, які вчиняють порушення, в межах їхніх територій.

У випадку відкликання авторизації, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повинні невідкладно поінформувати про це компетентні органи держави-члена ведення діяльності. Компетентні органи держави-члена ведення діяльності вживають належних заходів для запобігання ініціюванню відповідною кредитною установою подальших операцій у межах її території та захисту інтересів вкладників.

Жодне положення у цій главі не перешкоджає кредитним установам з головними офісами в інших державах-членах рекламувати їхні послуги за допомогою усіх доступних засобів комунікації в державі-члені ведення діяльності, з урахуванням будь-яких правил, що регулюють форму та зміст такої реклами, ухвалених в інтересах загального блага.

1. Держави-члени не повинні застосовувати до філій кредитних установ, головний офіс яких розташований у третій країні, під час початку або продовження здійснення їхньої діяльності, положення, які створюють більш сприятливий режим, ніж той, який застосовують до філій кредитних установ, головний офіс яких розташований у Союзі.

1a. Держава-член вимагатиме від філій кредитних установ, головний офіс яких розташований у третій країні, повідомляти не рідше одного разу на рік компетентним органам таку інформацію:

(a) загальну суму активів за видами діяльності філії, авторизованої у такій державі-члені;

(b) інформація щодо ліквідних активів, доступних для філії, зокрема, доступності ліквідних активів у валютах держави-члена;

(c) власні кошти, які є в розпорядженні філії;

(d) механізми захисту депозитів, доступні вкладникам у філії;

(e) механізми управління ризиками;

(f) механізми управління, включаючи виконавців ключових функцій щодо діяльності філії;