Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 517/2014 від 16 квітня 2014 року про фторовані парникові гази та скасування Регламенту (ЄС) № 842/2006

4. Етикетка повинна бути розбірливою та незмивною, і вона повинна розміщуватися:

(a) поруч із сервісними отворами для заправляння чи відновлення фторованого парникового газу; або

(b) на тій частині продукту чи обладнання, яка містить фторований парниковий газ.

Етикетка повинна бути складена офіційними мовами держави-члена, в якій продукт чи обладнання вводять в обіг.

5. Піноматеріали та попередньо змішані поліоли, що містять фторовані парникові гази, повинні вводитися в обіг тільки за умови, що фторовані парникові гази визначені на етикетці із застосуванням прийнятого промислового найменування або, якщо таке найменування відсутнє, хімічної назви. Етикетка повинна чітко вказувати на те, що піноматеріал або попередньо змішаний поліол містить фторовані парникові гази. Для пінокартону, така інформація повинна бути чітко і незмивно зазначена на самому матеріалі.

6. Рекуперовані чи рецикльовані фторовані парникові гази повинні бути етикетовані із зазначенням, що речовина була рекуперована чи рецикльована, а також номером партії, найменуванням і адресою об’єкта рекуперації чи рециклінгу.

7. Фторовані парникові гази, які вводяться в обіг для знищення, повинні бути етикетовані із зазначенням, що вміст контейнера може бути тільки знищений.

8. Фторовані парникові гази, які вводяться в обіг для прямого експорту, повинні бути етикетовані із зазначенням, що вміст контейнера може підлягати тільки прямому експорту.

9. Фторовані парникові гази, які вводяться в обіг для використання у військовому обладнанні,повинні бути етикетовані із зазначенням, що вміст контейнера може використовуватися тільки для такого призначення.

10. Фторовані парникові гази, які вводяться в обіг для виготовлення напівпровідникових матеріалів чи очищення камер хімічного осадження з парової фази, що застосовуються в секторі виробництва напівпровідників, повинні бути етикетовані із зазначенням, що вміст контейнера може використовуватися тільки для такого призначення.

11. Фторовані парникові гази, які вводяться в обіг для використання як підготовленої сировини, повинні бути етикетовані із зазначенням, що вміст контейнера може використовуватися тільки як підготовлена сировина.

12. Фторовані парникові гази, які вводяться в обіг для виробництва дозуючих інгаляторів для доставки фармацевтичних інгредієнтів, повинні бути етикетовані із зазначенням, що вміст контейнера може використовуватися тільки для такого призначення.

13. Інформація, зазначена в параграфах 3 і 5, повинна бути включена до інструкцій з експлуатації відповідних продуктів та обладнання.

Щодо продуктів та обладнання, що містять фторовані парникові гази з потенціалом глобального потепління 150 або більше, така інформація також повинна бути включеною до описів, що використовуються для реклами.

14. Комісія може за допомогою імплементаційних актів визначати формат етикеток, зазначених у параграфі 1 і параграфах 4-12, і скасувати акти, ухвалені відповідно до статті 7(3) Регламенту (ЄС) № 842/2006. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

15. Комісія відповідно до статті 22 уповноважена ухвалювати делеговані акти, якими вносяться зміни до вимог до етикетування, визначених у параграфах 4-12, у відповідних випадках, з огляду на поточну ситуацію у сферах торгівлі та технологій.

1. Використання гексафториду сірки при литті магнію під тиском та при переробленні магнієвих сплавів, відлитих під тиском, заборонене.

Щодо установок, які використовують менше 850 кг гексафториду сірки на рік для лиття магнію під тиском та при переробленні магнієвих сплавів, відлитих під тиском, ця заборона застосовується тільки з 1 січня 2018 року.

2. Використання гексафториду сірки для накачування шин транспортних засобів заборонене.

3. З 1 січня 2020 року використання фторованих парникових газів із потенціалом глобального потепління 2500 або більше для технічного обслуговування чи ремонту холодильного обладнання, що містить 40 тонн еквівалента CO2 або більше, заборонене.

Цей параграф не застосовується до військового обладнання чи обладнання, призначеного для охолодження продуктів до температур нижчих за - 50 °C.

Заборона, зазначена у першому підпараграфі, не застосовується до 1 січня 2030 року щодо таких категорій фторованих парникових газів:

(a) рекуперовані фторовані парникові гази з потенціалом глобального потепління 2 500 або більше, які використовуються для технічного обслуговування чи ремонту наявного холодильного обладнання, за умови їх етикетування відповідно до статті 12(6);

(b) рецикльовані фторовані парникові гази з потенціалом глобального потепління 2 500 або більше, які використовуються для технічного обслуговування чи ремонту наявного холодильного обладнання, за умови, що вони були відновлені з такого обладнання. Такі рецикльовані гази можуть використовуватися тільки тим підприємством, яке здійснило їх відновлення в рамках технічного обслуговування чи ремонту, або підприємством, для якого була здійснена така рекуперація в рамках технічного обслуговування чи ремонту.

Заборона, зазначена у першому підпараграфі, не застосовується до холодильного обладнання, щодо якого було дозволено звільнення відповідно до статті 11(3).

1. З 1 січня 2017 року не дозволяється вводити в обіг холодильне обладнання, обладнання кондиціонування повітря та теплових насосів, заправлене гідрофторовуглецями, якщо гідрофторовуглеці, якими заправлене обладнання, не враховані у системі квот, зазначеній у главі IV.

2. При введенні в обіг, як зазначено у параграфі 1, попередньо заправленого обладнання, виробники та імпортери обладнання повинні забезпечити повне документування відповідності параграфу 1 та скласти декларацію про відповідність щодо цього.

З 1 січня 2018 року, якщо гідрофторовуглеці, що містяться в обладнанні, не були введені в обіг до заправлення обладнання, імпортери такого обладнання повинні забезпечити до 31 березня кожного року здійснення незалежним аудитором верифікації точності документації та декларації про відповідність за попередній календарний рік. Аудитор повинен бути:

(a) акредитованим відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС (- 21); або

(b) акредитованим верифікувати фінансові звіти відповідно до законодавства відповідної держави-члена.

Виробники та імпортери обладнання, зазначеного у параграфі 1, повинні зберігати документацію та декларацію про відповідність протягом принаймні п’яти років після введення в обіг такого обладнання. Імпортери обладнання, які вводять в обіг попередньо заправлене обладнання, якщо гідрофторовуглеці, що містяться в обладнанні, не були введені в обіг до заправлення обладнання, повинні гарантувати, що вони зареєстровані відповідно до пункту (e) статті 17(1).

3. Складаючи декларацію про відповідність, виробники та імпортери обладнання, зазначеного в параграфі 1, беруть на себе відповідальність за відповідність параграфам 1 і 2.

4. Комісія за допомогою імплементаційних актів визначає детальні умови, що стосуються декларації про відповідність і верифікації незалежним аудитором, як зазначено у другому підпараграфі параграфа 2 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

1. Комісія повинна забезпечувати, щоб кількість гідрофторовуглеців, яку виробники та імпортери мають право вводити в обіг у Союзі щороку, не перевищувала максимальної кількості для відповідного року, розрахованої відповідно до додатка V.

Виробники та імпортери повинні забезпечувати, щоб кількість гідрофторовуглеців, розрахована відповідно до додатка V, яку кожен з них вводить в обіг, не перевищувала їхніх відповідних квот, виділених відповідно до статті 16(5) або переданих відповідно до статті 18.

Ця стаття не застосовується до виробників або імпортерів гідрофторовуглеців у кількостіменшій за 100 тонн еквівалента CO2 на рік.

2. Ця стаття також не застосовується до таких категорій гідрофторовуглеців:

(a) гідрофторовуглеці, імпортовані до Союзу для знищення;

(b) гідрофторовуглеці, які використовуються виробником як підготовлена сировина чи постачаються безпосередньо виробником або імпортером підприємствам для використання як сировини;

(c) гідрофторовуглеці, які постачаються безпосередньо виробником або імпортером підприємствам для експорту за межі Союзу, за умови, що такі гідрофторовуглеці в подальшому не надаються жодній іншій стороні в межах Союзу перед експортом;

(d) гідрофторовуглеці, які постачаються безпосередньо виробником або імпортером для використання у військовому обладнанні;

(e) гідрофторовуглеці, які постачаються безпосередньо виробником або імпортером підприємству, яке використовує їх для виготовлення напівпровідникових матеріалів чи очищення камер хімічного осадження з парової фази, що застосовується в секторі виробництва напівпровідників;

(f) з 1 січня 2018 року і надалі, гідрофторовуглеці, які постачаються безпосередньо виробником або імпортером підприємству, яке виробляє дозуючі інгалятори для доставки фармацевтичних інгредієнтів.

3. Ця стаття та статті 16, 18, 19 і 25 також застосовуються до гідрофторовуглеців, які містятьсяв попередньо змішаних поліолах.

4. На обґрунтований запит компетентного органу держави-члена та з урахуванням цілей цьогоРегламенту, Комісія може, у виняткових випадках, за допомогою імплементаційних актів дозволити звільнення на строк до чотирьох років, щоб виключити з вимоги щодо квот, встановленої у параграфі 1, гідрофторовуглеці для конкретних застосувань або конкретні категорії продуктів і обладнання, якщо доведено, що:

(a) для таких конкретних застосувань, продуктів чи обладнання, альтернативи відсутні, або не можуть бути використані з технічних міркувань або з міркувань безпеки; та

(b) достатня кількість гідрофторовуглеців не може бути забезпечена без непропорційних витрат.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

1. До 31 жовтня 2014 року Комісія за допомогою імплементаційних актів повинна визначити для кожного виробника чи імпортера, що прозвітував про дані відповідно до статті 6 Регламенту (ЄС) № 842/2006, еталонне значення, що ґрунтується на середньорічній кількості гідрофторовуглеців введених в обіг у період 2009-2012 років, про які прозвітував виробник або імпортер. Еталонні значення розраховують відповідно до додатка V до цього Регламенту.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

2. Виробники та імпортери, які не прозвітували відповідно до статті 6 Регламенту (ЄС) № 842/2006 про введення в обіг гідрофторовуглеців за звітний період, зазначений у параграфі 1, можуть заявити про свій намір ввести в обіг гідрофторовуглеці у наступному році.

Таку заяву направляють Комісії із зазначенням типів гідрофторовуглеців і кількостей, які, як очікується, будуть введені в обіг.

Комісія видає повідомлення про строк подання таких заяв. Перед поданням заяви відповідно до параграфів 2 і 4 цієї статті, підприємства повинні зареєструватися у реєстрі, передбаченому статтею 17.

3. До 31 жовтня 2017 року та кожні три роки після цього Комісія повинна здійснювати повторний розрахунок еталонних значень для виробників та імпортерів, зазначених у параграфах 1 і 2 цієї статті, на основі середньорічної кількості гідрофторовуглеців законно введених в обіг з 1 січня 2015 року, як прозвітовано відповідно до статті 19 за відповідні роки.

Комісія визначає зазначені еталонні значення за допомогою імплементаційних актів.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

4. Виробники та імпортери, для яких були визначені еталонні значення, можуть заявити прододаткові заплановані кількості відповідно до процедури, визначеної у параграфі 2.

5. Комісія виділяє квоти на введення в обіг гідрофторовуглеців для кожного виробника та імпортера на кожен рік, починаючи з 2015 року, застосовуючи механізм виділення квот, встановлений у додатку VI.

Квоти виділяють тільки виробникам або імпортерам, заснованим в межах Союзу, або які уповноважили єдиного представника, заснованого в межах Союзу, для дотримання вимог цього Регламенту. Єдиним представник може бути той самий представник, що й уповноважений відповідно до статті 8 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1907/2006 (- 22).

Єдиний представник повинен виконувати усі зобов’язання виробників та імпортерів на підставі цього Регламенту.

1. До 1 січня 2015 року Комісія повинна створити та забезпечити функціонування електронного реєстру квот на введення в обіг гідрофторовуглеців ("реєстр").

Реєстрація в реєстрі є обов’язковою для:

(a) виробників та імпортерів, яким відповідно до статті 16(5) була виділена квота на введення в обіг гідрофторовуглеців;

(b) підприємств, яким квота була передана відповідно до статті 18;

(c) виробників та імпортерів, які мають намір подати заяву на підставі статті 16(2);

(d) виробників та імпортерів, які постачають, або підприємств, які отримують гідрофторовуглеці для цілей, перелічених у пунктах (a)-(f) другого підпараграфа статті 15(2);

(e) імпортерів обладнання, які вводять в обіг попередньо заправлене обладнання, якщо гідрофторовуглеці, що містяться в обладнанні, не були введені в обіг до заправлення такого обладнання відповідно до статті 14.

Реєстрація здійснюється шляхом подання заяви до Комісії відповідно до процедур, які встановлюються Комісією.

2. Комісія може, тією мірою, якою це необхідно, за допомогою імплементаційних актів забезпечувати безперебійне функціонування реєстру. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

3. Комісія повинна забезпечити, щоб зареєстровані виробники та імпортери були повідомлені через реєстр про виділену квоту та про будь-які зміни до неї протягом періоду виділення.

4. Компетентні органи держав-членів, у тому числі митні органи, повинні мати доступ до реєстру в інформаційних цілях.

1. Будь-який виробник або імпортер, для якого було визначено еталонне значення згідно зі статтею 16(1) або (3), і якому була виділена квота відповідно до статті 16(5), може через реєстр, зазначений у статті 17(1), передати таку квоту повністю чи частково іншому виробнику чи імпортеру в Союзі або іншому виробнику чи імпортеру, який представлений у Союзі єдиним представником, як зазначено у другому та третьому підпараграфі статті 16(5).

2. Будь-який виробник або імпортер, який отримав свою квоту згідно зі статтею 16(1) і (3), або якому квота була передана відповідно до параграфа 1 цієї статті, може дозволити іншому підприємству використовувати свою квоту для цілей статті 14.

Будь-який виробник або імпортер, який отримав свою квоту виключно на підставі заяви відповідно до статті 16(2), може дозволити іншому підприємству використовувати свою квоту для цілей статті 14 тільки за умови, що відповідні кількості гідрофторовуглеців були фізично постачені виробником або імпортером, який надав такий дозвіл.

Для цілей статей 15, 16 і 19(1) і (6) відповідні кількості гідрофторовуглеців вважаються введеними в обіг виробником або імпортером, який надав дозвіл, на момент надання дозволу. Комісія може вимагати від виробника чи імпортера, який надає дозвіл, докази його активної участі в постачанні гідрофторовуглеців.

1. До 31 березня 2015 року та кожного року після цього кожен виробник, імпортер та експортер, який виробив, імпортував або експортував фторовані парникові гази та гази, перелічені в додатку II, кількістю одна метрична тонна або 100 тонн як еквівалента CO2 або більше протягом попереднього календарного року, повинен прозвітувати Комісії дані, визначені в додатку VII, щодо кожної з таких речовин за такий календарний рік. Цей параграф також застосовується до підприємств, які отримали квоти на підставі статті 18(1).

2. До 31 березня 2015 року та кожного року після цього кожне підприємство, яке знищило фторовані парникові гази та гази, перелічені в додатку II, кількістю 1 метрична тонна або 1000 тонн як еквівалента CO2 або більше протягом попереднього календарного року, повинно прозвітувати Комісії дані, визначені в додатку VII, щодо кожної з таких речовин за такий календарний рік.

3. До 31 березня 2015 року та кожного року після цього кожне підприємство, яке використало як підготовлену сировину фторовані парникові гази кількістю 1 000 тонн як еквівалента CO2 або більше протягом попереднього календарного року, повинно прозвітувати Комісії дані, визначені в додатку VII, щодо кожної з таких речовин за такий календарний рік.

4. До 31 березня 2015 року та кожного року після цього кожне підприємство, яке ввело в обіг фторовані парникові гази та гази, перелічені в додатку II, що містяться в продуктах чи обладнанні, кількістю 500 тонн як еквівалента CO2 або більше протягом попереднього календарного року, повинно прозвітувати Комісії дані, визначені в додатку VII, щодо кожної з таких речовин за такий календарний рік.

5. Кожен імпортер обладнання, який вводить в обіг попередньо заправлене обладнання, якщо гідрофторовуглеці, що містяться в такому обладнанні, не були введені в обіг до заправлення обладнання, повинен подати Комісії документ про верифікацію, виданий відповідно до статті 14(2).

6. До 30 червня 2015 року та кожного року після цього кожне підприємство, яке згідно з параграфом 1 звітує про введення в обіг гідрофторовуглеців кількістю 10 000 тонн як еквівалента CO2 або більше протягом попереднього календарного року, додатково, повинен забезпечити, щоб точність даних були верифікована незалежним аудитором. Аудитор повинен бути:

(a) акредитованим відповідно до Директиви 2003/87/ЄС; або

(b) акредитованим верифікувати фінансові звіти відповідно до законодавства відповідної держави-члена.

Підприємство повинно зберігати верифікаційний звіт протягом принаймні п’яти років. Доступ до верифікаційного звіту повинен надаватися на запит компетентному органу відповідної держави-члена та Комісії.

7. Комісія може за допомогою імплементаційних актів визначити формат і засоби подання звітів, зазначених у цій статті.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

8. Комісія вживає належних заходів для захисту конфіденційності інформації, поданої їй відповідно до цієї статті.

Держави-члени повинні запровадити системи звітування для відповідних секторів, зазначених у цьому Регламенті, задля отримання, наскільки це можливо, даних про викиди.

1. Комісія відповідно до статті 22 уповноважена ухвалювати делеговані акти щодо оновлення додатків I, II і IV на основі звітів про оцінювання, ухвалених Міжурядовою групою експертів з питань зміни клімату, або нових звітів експертної групи з оцінки (SAP) в рамках Монреальського протоколу щодо потенціалу глобального потепління перелічених речовин.

2. На основі інформації про введення в обіг газів, перелічених у додатках I і II, про які прозвітовано відповідно до статті 19, і про викиди фторованих парникових газів, що надається відповідно до статті 20, та на основі будь-якої відповідної інформації, отриманої від держав-членів, Комісія здійснює моніторинг застосування та наслідків цього Регламенту.

Не пізніше 31 грудня 2020 року Комісія повинна опублікувати звіт про надання гідрофторовуглеців на ринку Союзу.

Не пізніше 31 грудня 2022 року Комісія повинна опублікувати комплексний звіт про наслідки цього Регламенту, що включає зокрема:

(a) прогноз постійного попиту на гідрофторовуглеці до 2030 року і надалі;

(b) оцінку потреби в подальших діях Союзу та його держав-членів у контексті існуючих і нових міжнародних зобов’язань щодо скорочення викидів фторованих парникових газів;

(c) огляд європейських і міжнародних стандартів, національного законодавства у сфері безпеки та будівельних кодексів у державах-членах щодо переходу на альтернативні холодоагенти;

(d) перегляд наявності технічно здійсненних та результативних за витратами альтернатив продуктам та обладнанню, що містять фторовані парникові гази, щодо продуктів і обладнання, не перелічених у додатку III, з урахуванням енергоефективності.

3. Не пізніше 1 липня 2017 року Комісія повинна опублікувати звіт, що оцінює заборону відповідно до пункту 13 додатка III, враховуючи, зокрема, наявність результативних за витратами, технічно здійсненних, енергоефективних і надійних альтернатив агрегатованим централізованим холодильним системам, зазначеним у згаданому положенні. У контексті такого звіту, Комісія повинна подати, якщо це доцільно, законодавчу пропозицію Європейському Парламенту і Раді задля внесення змін до положення пункту 13 додатка III.

4. Не пізніше 1 липня 2020 року Комісія повинна опублікувати звіт, що оцінює, чи існують результативні за витратами, технічно здійсненні, енергоефективні та надійні альтернативи, які уможливлюють заміну фторованих парникових газів у новій комутаційній апаратурі середньої напруги та у нових малих системах кондиціонування повітря з одинарною спліт-системою, і, якщо це доцільно, подати законодавчу пропозицію Європейському Парламенту і Раді задля внесення змін до списку, визначеного у додатку III.

5. Не пізніше 1 липня 2017 року Комісія повинна опублікувати звіт, що оцінює метод виділення квот, у тому числі вплив безкоштовного виділення квот, і витрати на імплементацію цього Регламенту в державах-членах та можливе укладення міжнародної угоди щодо гідрофторовуглеців, якщо застосовно. У контексті такого звіту, Комісія повинна подати, якщо це доцільно, законодавчу пропозицію Європейському Парламенту і Раді задля:

(a) внесення змін до методу виділення квот;

(b) встановлення належного методу розподілу будь-яких можливих доходів.

6. Не пізніше 1 січня 2017 року Комісія повинна опублікувати звіт, що вивчає законодавство Союзу щодо навчання фізичних осіб для безпечного поводження з альтернативними холодоагентами, щоб замінити фторовані парникові гази, або скоротити їх використання, і, якщо це доречно, подати законодавчу пропозицію Європейському Парламенту і Раді щодо внесення змін до відповідного законодавства Союзу.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії відповідно до умов, установлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статтях 12(15) і 21(1), надано Комісії на період у п’ять років, починаючи з 10 червня 2014 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжують на подальші періоди у п’ять років, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Європейський Парламент або Рада в будь-який момент може відкликати делеговані повноваження, зазначені у статтях 12(15) і 21(1). Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, зазначені в такому рішенні. Воно набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або з пізнішої дати, вказаної в такому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.

4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений згідно зі статтями 12(15) і 21(1), набуває чинності тільки в тому випадку, якщо ні Європейський Парламент, ні Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з дати надання зазначеного акта Європейському Парламенту і Раді, або, якщо до завершення цього періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не матимуть заперечень. Такий період подовжують ще на два місяці з ініціативи Європейського Парламенту або Ради.

Під час імплементації цього Регламенту Комісія повинна гарантувати збалансовану участь представників держав-членів і громадянського суспільства, у тому числі екологічних організацій, а також представників виробників, операторів і сертифікованих осіб. Для цього вона створює Консультаційний форум, щоб зазначені сторони могли зустрічатися та надавати Комісії консультації та експертні знання щодо імплементації цього Регламенту, зокрема щодо наявності альтернатив фторованим парниковим газам, включно з екологічними, технічними, економічними та безпековими аспектами їх використання. Комісія встановлює та публікує внутрішній регламент Консультаційного форуму.

1. Комісії допомагає комітет. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф, застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011. Якщо комітет не надав жодного висновку, Комісія не ухвалює проект імплементаційного акта, і застосовують третій підпараграф статті 5(4) Регламенту (ЄС) № 182/2011.

1. Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій, застосовних у разі порушень цього Регламенту, та вживають усіх необхідних заходів для забезпечення їх виконання. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.

Держави-члени повинні нотифікувати Комісію про такі положення до 1 січня 2017 року, а також без зволікання нотифікувати Комісію про будь-які подальші зміни, які впливають на них.

2. Додатково до санкцій, зазначених у параграфі 1, підприємствам, які перевищили свою квоту на введення в обіг гідрофторовуглеців, виділену відповідно до статті 16(5) або передану їм відповідно до статті 18, може бути виділена лише зменшена квота на період виділення після того, як було виявлене перевищення.

Такий обсяг зменшення квоти розраховуються як 200 % від обсягу, на який квота була перевищена. Якщо обсяг зменшення квоти є більшим за обсяг, що повинен бути виділений відповідно до статті 16(5) як квота на період виділення після того, як було виявлене перевищення, на такий період виділення не виділяють жодної квоти, а квоту на наступні періоди виділення зменшують таким же чином, допоки повний обсяг перевищення не буде вирахований.

Регламент (ЄС) № 842/2006 скасовано з 1 січня 2015 року, без шкоди для відповідності вимогам зазначеного Регламенту відповідно до графіка, визначеного в ньому.

Проте, регламенти (ЄС) № 1493/2007, (ЄС) № 1494/2007, (ЄС) № 1497/2007, (ЄС) № 1516/2007, (ЄС) № 303/2008, (ЄС) № 304/2008, (ЄС) № 305/2008, (ЄС) № 306/2008, (ЄС) № 307/2008 і (ЄС) № 308/2008 залишаються чинними і їх продовжують застосовувати, якщо і доки їх не буде скасовано делегованими чи імплементаційними актами, ухваленими Комісією згідно з цим Регламентом.

Покликання на Регламент (ЄС) № 842/2006 необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційної таблиці у додатку VIII.

Цей Регламент набуває чинності на 20-й день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 1 січня 2015 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

Вчинено у Страсбурзі 16 квітня 2014 року.

__________

(-1) На основі Четвертого звіту про оцінювання, ухваленого Міжурядовою групою експертів з питань зміни клімату, якщо не вказано інше.