• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2016/2031 від 26 жовтня 2016 року про захисні заходи проти шкідливих організмів рослин, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 228/2013, (ЄС) № 652/2014 і (ЄС) № 1143/2014 та про скасування директив Ради 69/464/ЄЕС, 74/647/ЄЕС, 93/85/ЄЕС, 98/57/ЄС, 2000/29/ЄС, 2006/91/ЄС і 2007/33/ЄС

Європейський Союз | Регламент, Паспорт, Сертифікат, Форма типового документа, Принципи, Заходи, Критерії, Міжнародний документ від 26.10.2016 № 2016/2031
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Регламент, Паспорт, Сертифікат, Форма типового документа, Принципи, Заходи, Критерії, Міжнародний документ
  • Дата: 26.10.2016
  • Номер: 2016/2031
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Регламент, Паспорт, Сертифікат, Форма типового документа, Принципи, Заходи, Критерії, Міжнародний документ
  • Дата: 26.10.2016
  • Номер: 2016/2031
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
(b) у фітосанітарній сфері недостатньо досвіду, як-от стосовно нових видів рослин або шляхів занесення, що стосується торгівлі відповідними рослинами, рослинними продуктами або іншими предметами, що походять або відправлені з відповідних третіх країн;
(c) щодо таких рослин, рослинних продуктів або інших предметів із відповідних третіх країн не було проведено жодного оцінювання, що стосується ризиків для території Союзу, зумовлених нововиявленими шкідливими організмами.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).
2. Тимчасові інструменти, зазначені у параграфі 1, повинні бути ухвалені з урахуванням секції 2 додатка II і додатка IV.
Вони повинні передбачати один або більше з таких пунктів - мірою необхідності для конкретного випадку:
(a) систематичні й інтенсивні інспектування та відбори зразків, на місці введення, кожної з партій рослин, рослинних продуктів або інших предметів, введених на територію Союзу, а також тестування зразків;
(b) карантинний період, у межах карантинної станції або ізоляційного об’єкта, зазначених у статті 60, щоб пересвідчитися у відсутності ризику, зумовленого нововиявленим шкідливим організмом, у таких рослин, рослинних продуктів або інших предметів;
(c) заборона вводити такі рослини, рослинні продукти або інші предмети на територію Союзу.
У випадках, зазначених у пунктах (a) і (b) другого підпараграфа, в імплементаційному акті, зазначеному у параграфі 1, можуть також бути встановлені конкретні заходи, що їх належить вжити перед введенням на територію Союзу таких рослин, рослинних продуктів або інших предметів.
3. Тимчасові заходи, зазначені у параграфі 1, повинні застосовуватись протягом належного й обґрунтованого періоду часу - до визначення характеристик шкідливих організмів, що, ймовірно, пов’язані з такими рослинами, рослинними продуктами або іншими предметами з таких третіх країн і до отримання повної оцінки ризиків, що їх становлять такі шкідливі організми, згідно з секцією 1 додатка I.
4. У разі виникнення обставин невідкладної необхідності, щоб вирішити щойно виявлений серйозний ризик, зумовлений шкідливим організмом, Комісія ухвалює імплементаційні акти з невідкладним застосуванням згідно з процедурою, зазначеною у статті 107(3). Такі акти ухвалюють згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II.
5. Як відступ від інструментів, ухвалених на підставі параграфа 1 цієї статті, щодо введення на територію Союзу та переміщення в її межах рослин, рослинних продуктів або інших предметів, що використовуються для офіційного тестування, наукових чи освітніх цілей, випробувань, підбору сортів або виведення сортів, застосовується стаття 48.
6. Держави-члени подають Комісії та іншим державам-членам, до 30 квітня кожного року, звіт про застосування інструментів, зазначених у пункті (a) або (b) другого підпараграфа параграфа 2, протягом попереднього календарного року.
Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени, якщо, після застосування інструментів, зазначених у пункті (a) або (b) другого підпараграфа параграфа 2, виявлена присутність шкідливого організму, що, ймовірно, становить ризики як нововиявлений шкідливий організм.
Держави-члени сповіщають через електронну систему сповіщення, зазначену в статті 103 цього Регламенту, Комісію та інші держави-члени про будь-який випадок, коли у введенні рослин, рослинних продуктів або інших предметів на територію Союзу було відмовлено або їх переміщення в межах території Союзу заборонено, оскільки відповідна держава-член вважала, що заборону, зазначену в пункті (c) другого підпараграфа параграфа 2 цієї статті, було порушено. У застосовних випадках, таке сповіщення повинно охоплювати заходи, вжиті такою державою-членом щодо відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів на підставі статті 66(3) Регламенту (ЄС) 2017/625.
У застосовних випадках також повинна бути сповіщена третя країна, з якої рослини, рослинні продукти або інші предмети були відправлені для введення на територію Союзу.
Стаття 50. Звітування Комісії стосовно реалізації та дієвості заходів щодо імпортування на територію Союзу
До 14 грудня 2021 року Комісія повинна винести на розгляд Європейського Парламенту і Ради звіт стосовно реалізації та дієвості заходів щодо імпортування на територію Союзу, в тому числі аналіз витрат і вигід, та, у відповідних випадках, внести законодавчу пропозицію.
Стаття 51. Внесення змін до додатків III і IV
Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на внесення змін до додатків III і IV, щоб адаптувати їх до розвитку науково-технічних знань і відповідних міжнародних стандартів.
Стаття 52. Тимчасові заходи держав-членів у разі безпосередньої загрози
1. Якщо держава-член вважає, що введення на її територію або переміщення в її межах рослин, рослинних продуктів або інших предметів із деяких третіх країн або деяких інших держав-членів становить неприйнятний рівень зумовленого шкідливим організмом ризику щодо проникнення на її територію і осадження та поширення на ній карантинного у Союзі шкідливого організму або шкідливого організму, оцінка якого свідчить про його відповідність вимогам для включення в перелік карантинних у Союзі шкідливих організмів, причому заходи, зазначені у статті 17(1) і (2), статті 18(1), статті 19(1), статті 28(1) і (2), статті 29(1), статті 30(1) і (3), статті 40(2) і (3), статті 41(2) і (3), статті 42(3), статті 49(1) і статті 53, пом’якшують цей ризик недостатньо, вона письмово сповіщає Комісію та інші держави-члени про заходи Союзу, яких бажано для неї вжити, і разом із цим надає технічне або наукове обґрунтування таких заходів.
2. Якщо держава-член вважає, що заходи, зазначені в параграфі 1, не вживаються або не можуть бути вжиті протягом часу, достатньо тривалого для пом’якшення ризику, зазначеного в такому параграфі, вона може вжити тимчасових заходів, щоб захистити свою територію від безпосередньої загрози. Такі тимчасові заходи, разом із технічним обґрунтуванням таких заходів, повинні бути негайно сповіщені Комісії та іншим державам-членам.
3. Якщо Комісія отримує сповіщення, зазначене у параграфі 1, вона негайно оцінює, чи ризик, зазначений у параграфі 1, належним чином пом’якшений заходами, зазначеними у статті 17(1) і (2), статті 18(1), статті 19(1), статті 28(1) і (2), статті 29(1), статті 30(1) і (3), статті 40(2) і (3), статті 41(2) і (3), статті 42(3), статті 49(1) і статті 53, або чи є необхідність ухвалити будь-які нові інструменти на підставі цих статей.
4. Якщо на основі оцінки, зазначеної у параграфі 3, Комісія дійде висновку, що тимчасові заходи, вжиті державами-членами на підставі параграфа 2, пом’якшують ризик, зазначений у параграфі 1, недостатньо або якщо ці заходи є непропорційними чи недостатньо виправданими, вона може вирішити, за допомогою імплементаційних актів, що такі заходи повинні бути скасовані або змінені. Допоки Комісія не ухвалить такий імплементаційний акт, держава-член може продовжувати вживати заходів, яких вона вживає.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).
Секція 2
Заходи стосовно захищених зон
Стаття 53. Заборона на введення в захищені зони рослин, рослинних продуктів та інших предметів
1. Деякі рослини, рослинні продукти або інші предмети, що походять із третіх країн або з території в межах Союзу, повинні не бути введені в певні захищені зони.
2. Комісія за допомогою імплементаційних актів ухвалює перелік, до якого входять рослини, рослинні продукти та інші предмети, зазначені в параграфі 1, вводити які у певні захищені зони заборонено. Перший із таких імплементаційних актів повинен включати рослини, рослинні продукти та інші предмети, разом із їхніми відповідними захищеними зонами, а також, у відповідних випадках, країни їхнього походження з переліку в частині В додатка III до Директиви 2000/29/ЄС.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2) цього Регламенту.
У переліку, встановленому такими імплементаційними актами, рослинам, рослинним продуктам та іншим предметам повинні також бути присвоєні їхні відповідні коди СN - за наявності таких кодів. Крім того, повинні бути наведені інші коди, встановлені законодавством Союзу, якщо вони уточнюють застосовний код СN для окремої рослини, окремого рослинного продукту або іншого предмета.
3. Якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет з-поза меж захищеної зони становлять зумовлений шкідливим організмом ризик неприйнятного рівня внаслідок імовірності того, що вони є господарем карантинного для захищеної зони шкідливого організму, і такий ризик немає можливості зменшити до прийнятного рівня шляхом застосування одного або декількох із заходів, викладених у пунктах 2 і 3 секції 1 додатка II, Комісія вносить відповідні зміни до імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 2, щоб включити в нього таку рослину, такий рослинний продукт або інший предмет та відповідну захищену зону або відповідні захищені зони.
Якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет, включені в такий імплементаційний акт, не становлять зумовленого шкідливим організмом ризику неприйнятного рівня або становлять такий ризик, але такий ризик можливо зменшити до прийнятного рівня шляхом застосування одного або декількох із заходів, викладених у пунктах 2 і 3 секції 1 додатка II, Комісія вносить відповідні зміни до такого імплементаційного акта.
Такі зміни ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).
Прийнятність рівня такого зумовленого шкідливим організмом ризику повинна бути оцінена згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II.
У разі виникнення обставин невідкладної необхідності, щоб вирішити серйозний ризик, зумовлений шкідливим організмом, Комісія ухвалює імплементаційні акти з невідкладним застосуванням згідно з процедурою, зазначеною у статті 107(3).
4. Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени через електронну систему сповіщення, зазначену в статті 103, про будь-які випадки введення у відповідну захищену зону або переміщення в її межах рослин, рослинних продуктів або інших предметів із порушенням заборон, ухвалених відповідно до цієї статті.
У застосовних випадках, держави-члени або Комісія сповіщають третю країну, з якої рослини, рослинні продукти або інші предмети були введені у відповідну захищену зону.
Стаття 54. Спеціальні вимоги до рослин, рослинних продуктів та інших предметів для захищених зон
1. Деякі рослини, рослинні продукти або інші предмети можуть бути введені в певні захищені зони або переміщені в їхніх межах тільки за умови дотримання спеціальних умов для таких захищених зон.
2. Комісія за допомогою імплементаційних актів ухвалює перелік, до якого входять рослини, рослинні продукти та інші предмети, а також відповідні захищені зони і пов’язані спеціальні вимоги для захищених зон. Перший з таких імплементаційних актів повинен включати рослини, рослинні продукти та інші предмети, разом із їхніми відповідними захищеними зонами, і спеціальні вимоги для захищених зон з переліку в частині В додатка IV до Директиви 2000/29/ЄС.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2) цього Регламенту.
У переліку, встановленому такими імплементаційними актами, таким рослинам, рослинним продуктам та іншим предметам повинні також бути присвоєні їхні відповідні коди СN - за наявності таких кодів. Крім того, повинні бути наведені інші коди, встановлені законодавством Союзу, якщо вони уточнюють застосовний код СN для окремої рослини, окремого рослинного продукту або іншого предмета.
3. Якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет, що надходить з-поза меж відповідної захищеної зони, становлять зумовлений шкідливим організмом ризик неприйнятного рівня для такої захищеної зони внаслідок імовірності того, що вони є господарем карантинного для захищеної зони шкідливого організму, і такий ризик можливо зменшити до прийнятного рівня шляхом застосування одного або декількох із заходів, викладених у пунктах 2 і 3 секції 1 додатка II, Комісія вносить відповідні зміни до імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 2, щоб включити в нього таку рослину, такий рослинний продукт або інший предмет та заходи, що їх слід застосувати щодо них. Такі заходи та зазначені в параграфі 2 вимоги становлять "спеціальні вимоги для захищених зон".
Якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет, включені в такий імплементаційний акт, не становлять зумовленого шкідливим організмом ризику неприйнятного рівня для відповідної захищеної зони або становлять такий ризик, але такий ризик немає можливості зменшити до прийнятного рівня за допомогою спеціальних вимог для захищених зон, Комісія вносить відповідні зміни до такого імплементаційного акта.
Такі зміни ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).
Прийнятність рівня такого зумовленого шкідливим організмом ризику повинна бути оцінена, а інструменти зі зменшення такого ризику до прийнятного рівня - ухвалені згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II.
У разі виникнення обставин невідкладної необхідності, щоб вирішити серйозний ризик, зумовлений шкідливим організмом, Комісія ухвалює імплементаційні акти з невідкладним застосуванням згідно з процедурою, зазначеною у статті 107(3).
4. Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени через електронну систему сповіщення, зазначену в статті 103, про введення у відповідну захищену зону або переміщення в її межах рослин, рослинних продуктів або інших предметів із порушенням інструментів, ухвалених згідно з цією статтею.
У застосовних випадках, держави-члени або Комісія сповіщають третю країну, з якої рослини, рослинні продукти або інші предмети були введені на територію Союзу.
Стаття 55. Надання інформації мандрівникам і клієнтам поштових служб стосовно захищених зон
Стаття 45 застосовується mutatis mutandis щодо введення в захищені зони чи переміщення в їхніх межах рослин, рослинних продуктів та інших предметів.
Стаття 56. Звільнення від заборон і вимог для прикордонних зон, що стосується захищених зон
Стаття 46 застосовується mutatis mutandis щодо рослин, рослинних продуктів та інших предметів з переліків в імплементаційних актах, передбачених у статті 53(2) і (3) та у статті 54(2) і (3), що їх вводять із прикордонної зони третьої країни у відповідні захищені зони, що межують із такою прикордонною зоною.
Стаття 57. Вимоги до фітосанітарного транзиту, що стосується захищених зон
Стаття 47 застосовується mutatis mutandis щодо фітосанітарного транзиту рослин, рослинних продуктів та інших предметів із переліків в імплементаційних актах, передбачених у статті 53(2) і (3) і у статті 54(2) і (3), через захищені зони.
Стаття 58. Використання рослин, рослинних продуктів та інших предметів для офіційного тестування, наукових або освітніх цілей, випробувань, підбору сортів або виведення сортів, що стосується захищених зон
Як відступ від заборон і вимог, передбачених у статті 53(1) і статті 54(1), стаття 48 застосовується mutatis mutandis щодо введення в захищені зони та переміщення в їхніх межах рослин, рослинних продуктів та інших предметів із переліків в імплементаційних актах, передбачених у статті 53(2) і (3) і у статті 54(2) і (3), що їх використовують для офіційного тестування, наукових або освітніх цілей, випробувань, підбору сортів або виведення сортів.
Секція 3
Інші заходи стосовно рослин, рослинних продуктів та інших предметів
Стаття 59. Загальні вимоги для транспортних засобів, машин і пакувального матеріалу
1. Транспортні засоби, машини і пакувальний матеріал, що використовується для рослин, рослинних продуктів або інших предметів, зазначені в імплементаційних актах, ухвалених на підставі статті 28(1) і (2), статті 30(1) і (3), статті 40(2), статті 41(2) і (3), статті 42(3), статті 49(1), що їх переміщують на територію або у межах території Союзу чи через територію Союзу відповідно до статті 47, повинні бути вільні від карантинних у Союзі шкідливих організмів та шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1).
2. Параграф 1 застосовується щодо захищених зон також стосовно відповідного карантинного для захищеної зони шкідливого організму.
Стаття 60. Призначення карантинних станцій і ізоляційних об’єктів
1. Для цілей, зазначених у статтях 8, 48, 49 і 58, держави-члени вчиняють одну або більше з дій, наведених нижче, з урахуванням відповідного зумовленого шкідливим організмом ризику:
(a) призначають на своїй території карантинні станції або ізоляційні об’єкти;
(b) дозволяють використовувати призначені карантинні станції або призначені ізоляційні об’єкти в іншій державі-члені, якщо, у застосовних випадках, така інша держава-член погодила такий дозвіл;
(c) тимчасово призначають споруди професійних операторів чи інших осіб ізоляційними спорудами для рослин, рослинних продуктів або інших предметів та відповідні напрямки їх використання, наведені у статтях 8, 48 і 49.
2. Держави-члени, на запит, надають перелік призначених карантинних станцій і ізоляційних об’єктів на їхній території Комісії та іншим державам-членам.
Стаття 61. Вимоги до карантинних станцій і ізоляційних об’єктів
1. Карантинні станції і ізоляційні об’єкти, зазначені у статті 60, повинні, щоб запобігати поширенню карантинних у Союзі шкідливих організмів, відповідати таким вимогам:
(a) забезпечувати фізичну ізоляцію шкідливих організмів, рослин, рослинних продуктів та інших предметів, що підлягають утриманню на карантині або ізоляції, і забезпечувати неможливість доступу до них чи вилучення їх із таких станцій або об’єктів без згоди компетентного органу;
(b) мати системи або доступ до систем стерилізації, очищення від шкідливих організмів або знищення заражених шкідливими організмами рослин, рослинних продуктів та інших предметів, відходів і обладнання до вилучення зі станцій або об’єктів;
(c) мати інформацію, що містить визначення і опис завдань таких станцій і об’єктів, осіб, відповідальних за виконання таких завдань, та умов, за яких вони повинні здійснювати такі завдання;
(d) мати достатню кількість належно кваліфікованого, навченого і досвідченого персоналу; та
(e) мати план реагування з метою дієвого усунення будь-якої нецільової присутності карантинних у Союзі шкідливих організмів і шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), і запобігання їх поширенню.
2. Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановлювати конкретні правила, щоб забезпечити уніфіковані умови застосування вимог, викладених у параграфі 1, щодо типу рослин, рослинних продуктів та інших предметів і фактичного або потенційного ризику, в тому числі конкретних вимог до офіційного тестування, наукових чи освітніх цілей, випробувань, підбору сортів або виведення сортів.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).
Стаття 62. Діяльність карантинних станцій і ізоляційних об’єктів
1. Особа, відповідальна за карантинну станцію або ізоляційний об’єкт, повинна здійснювати моніторинг такої станції або об’єкта та їхніх найближчих околиць щодо нецільової присутності карантинних у Союзі шкідливих організмів і шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1).
2. У разі виявлення нецільової присутності шкідливого організму, зазначеного у параграфі 1, або підозри на таку присутність, особа, відповідальна за відповідну карантинну станцію або відповідний ізоляційний об’єкт, повинна вчинити належну дію на основі плану реагування, зазначеного в пункті (e) статті 61(1). Обов’язки, встановлені для професійних операторів у статті 14, застосовуються mutatis mutandis щодо особи, відповідальної за карантинну станцію або ізоляційний об’єкт.
3. Особа, відповідальна за карантинну станцію або ізоляційний об’єкт, веде облік:
(a) найманого персоналу;
(b) відвідувачів, що потрапляють на станцію або об’єкт;
(c) рослин, рослинних продуктів та інших предметів, що надходять на станцію або об’єкт і залишають їх;
(d) місця походження таких рослин, рослинних продуктів та інших предметів; та
(e) обстежень щодо присутності шкідливих організмів на таких рослинах, рослинних продуктах та інших предметах всередині карантинної станції або ізоляційного об’єкта і в їхніх найближчих околицях.
Такі записи зберігаються три роки.
Стаття 63. Нагляд за карантинними станціями і ізоляційними об’єктами та відкликання призначення
1. Компетентний орган регулярно інспектує карантинні станції і ізоляційні об’єкти з метою пересвідчитись у їх відповідності вимогам, викладеним у статті 61, та умовам діяльності, викладеним у статті 62.
Він повинен визначити частоту таких інспектувань згідно із зумовленим шкідливим організмом ризиком, що пов’язаний із діяльністю карантинних станцій або ізоляційних об’єктів.
2. На підставі інспектувань, зазначених у параграфі 1, компетентний орган може зажадати від особи, відповідальної за карантинну станцію або ізоляційний об’єкт, здійснити коригувальні дії, щоб забезпечити дотримання положень статей 61 і 62, або негайно, або протягом певного періоду часу.
Якщо компетентний орган дійде висновку, що карантинна станція або ізоляційний об’єкт чи особа, відповідальна за неї або за нього, не дотримується вимог статей 61 і 62, такий орган повинен невідкладно вжити заходів, необхідних, щоб забезпечити, що недотримання таких положень надалі тривати не буде. Такі заходи можуть включати відкликання або призупинення призначень, зазначених у статті 60(1).
3. Якщо компетентний орган вжив заходів згідно з параграфом 2 цієї статті без відкликання призначень, зазначених у статті 60(1), і недотримання положень статей 61 і 62 триває, такий орган повинен невідкладно відкликати такі призначення.
Стаття 64. Вивільнення рослин, рослинних продуктів та інших предметів з карантинних станцій і ізоляційних об’єктів
1. Рослини, рослинні продукти та інші предмети повинні залишати межі карантинних станцій або ізоляційних об’єктів, після надання дозволу компетентними органами, тільки за умови підтвердження, що вони вільні від карантинних у Союзі шкідливих організмів і шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), або, у застосовних випадках, карантинних для захищеної зони шкідливих організмів.
2. Компетентний орган може дозволити переміщення рослин, рослинних продуктів або інших предметів, заражених карантинним у Союзі шкідливим організмом або шкідливим організмом, на який спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), із карантинної станції або ізоляційнго об’єкта на іншу карантинну станцію або ізоляційний об’єкт, якщо таке переміщення є виправданим з мотивів офіційного тестування або науки і відбувається в умовах, встановлених компетентним органом.
3. Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановлювати конкретні правила щодо вивільнення рослин, рослинних продуктів та інших предметів із карантинних станцій і ізоляційних об’єктів та, у відповідних випадках, вимоги до маркування, що стосуються такого вивільнення або переміщення, зазначеного в параграфі 2.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).
ГЛАВА V
Реєстрація професійних операторів і простежуваність
Стаття 65. Офіційний реєстр професійних операторів
1. Компетентний орган веде і підтримує актуальність даних реєстру, що включає зазначених нижче професійних операторів, які провадять діяльність на території відповідної держави-члена:
(a) професійних операторів, які вводять у Союз або переміщують у його межах рослини, рослинні продукти та інші предмети, на які вимагається фітосанітарний сертифікат або паспорт рослини на основі імплементаційних актів, ухвалених відповідно до статті 72(1), статті 73, статті 74(1), статті 79(1) і статті 80(1);
(b) професійних операторів, уповноважених видавати паспорти рослин згідно зі статтею 89;
(c) професійних операторів, які звертаються до компетентного органу за виданням сертифікатів, зазначених у статтях 100, 101 і 102;
(d) професійних операторів, уповноважених наносити знаки, зазначені у статті 98, уповноважених видавати підтвердження, зазначені у статті 99, які надають інформацію згідно зі статтями 45 або 55, які вводять рослини, рослинні продукти або інші предмети в прикордонні зони згідно зі статтею 46(1) або статтею 56, або які провадять діяльність стосовно відповідних рослин на демаркованих територіях, за умови що такі оператори не належать до переліку в іншому офіційному реєстрі, до якого мають доступ компетентні органи; та
(e) професійних операторів, які не зазначені в пунктах (a)-(d) цього підпараграфа, якщо так вимагає імплементаційний акт, ухвалений на підставі статті 28(1), статті 30(1), статті 41(2), статті 49(1), статті 53(2) або статті 54(2).
Держави-члени можуть вирішити зареєструвати подальші категорії виробників або інших професійних операторів, якщо це виправдано зумовленим шкідливим організмом ризиком, що його являють собою рослини, які вони вирощують, або будь-які інші види їхньої діяльності.
2. У реєстрі компетентного органу професійний оператор може бути зареєстрований тільки один раз. У застосовних випадках, така реєстрація повинна проводитись із безпосереднім зазначенням кожної з різних споруд, зазначених у пункті (d) статті 66(2).
3. Параграф 1 цієї статті не застосується до професійного оператора, який відповідає одному або більше з таких критеріїв:
(a) він постачає виключно і безпосередньо кінцевим користувачам малої кількості рослин, рослинних продуктів та інших предметів без використання методів продажу через дистанційні договори;
(b) він постачає виключно і безпосередньо кінцевим користувачам малі кількості насіння, крім насіння, що підпадає під статтю 72;
(c) його професійна діяльність стосовно рослин, рослинних продуктів та інших предметів зводиться до транспортування їх для іншого професійного оператора;
(d) його професійна діяльність пов’язана виключно з транспортуванням предметів будь-якого характеру з використанням дерев’яного пакувального матеріалу.
Держави-члени можуть вирішити не застосовувати звільнення, зазначене в пункті (a) першого підпараграфа, щодо всіх або окремих виробників або інших професійних операторів, якщо це виправдано зумовленим шкідливим організмом ризиком, що його являють собою рослини, які вони вирощують або на які впливають будь-які інші види їхньої діяльності.
4. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 щодо одного або більше з таких питань:
(a) внесення змін до цього Регламенту шляхом додавання подальших категорій професійних операторів, які підлягають звільненню від застосування параграфа 1 цієї статті, якщо реєстрація становила б для них адміністративне навантаження, непропорційне до низького зумовленого шкідливим організмом ризику, пов’язаного з їхньою професійною діяльністю;
(b) доповнення цього Регламенту шляхом встановлення окремих вимог для реєстрації певних категорій професійних операторів з урахуванням характеру діяльності або відповідної рослини, рослинного продукту або іншого предмета;
(c) доповнення цього Регламенту шляхом встановлення максимальних показників для малих кількостей окремих рослин, рослинних продуктів або інших предметів, зазначених у пункті (a) першого підпараграфа параграфа 3. Такі показники повинні бути запроваджені, відповідно, для відповідних рослин, рослинних продуктів та інших предметів та пов’язаних зумовлених шкідливим організмом ризиків.
Стаття 66. Процедура реєстрації
1. Професійні оператори, що належать до сфери регулювання статті 65(1), подають у компетентні органи заявку на реєстрацію.
2. Заявка на реєстрацію повинна містити такі елементи:
(a) найменування, адреса в державі-члені реєстрації і контактні дані професійних операторів;
(b) заява щодо наміру професійного оператора провадити один або більше з видів діяльності, зазначених у статті 65(1), щодо рослин, рослинних продуктів та інших предметів;
(c) заява щодо наміру професійного оператора провадити, у застосовних випадках, один або більше з таких видів діяльності:
(i) видання паспортів рослин для рослин, рослинних продуктів та інших предметів відповідно до статті 84(1);
(ii) розміщення на дерев’яному пакувальному матеріалі знака, зазначеного у статті 96(1);
(iii) видання будь-якого іншого підтвердження, зазначеного у статті 99(1);
(d) адреса споруд та, у застосовних випадках, розташування земляних ділянок, що їх використовує професійний оператор у відповідній державі-члені для провадження видів діяльності, зазначених у статті 65(1), з метою реєстрації; та
(e) типи товарів, родини, роди або види рослин або рослинних продуктів та, у відповідних випадках, характер інших предметів, на яких впливають види діяльності професійних операторів, що зазначені у статті 65(1).
3. Якщо заявка на реєстрацію містить елементи, наведені в параграфі 2, компетентні органи невідкладно реєструють професійного оператора.
4. Як відступ від параграфів 1 і 2 цієї статті, компетентний орган реєструє професійного оператора без подання заявки на реєстрацію, якщо такий оператор зареєстрований згідно з третім підпараграфом статті 6(5), статті 6(6) або пункту (b) статті 13с(1) Директиви 2000/29/ЄС або національних правил щодо здоров’я рослин і якщо такий компетентний орган має доступ до всіх елементів, наведених у параграфі 2 цієї статті. Якщо це актуально, відповідний професійний оператор повинен надати інформацію про зміну таких елементів до 14 березня 2020 року.
5. Зареєстровані оператори повинні, у відповідних випадках, щорічно надавати актуальну інформацію про будь-які зміни в даних, зазначених у пунктах (d) і (e) параграфа 2, і в заявах, зазначених у пунктах (b) і (c) параграфа 2. Таке надання повинне відбуватися до 30 квітня кожного року щодо оновлення даних попереднього року.
Заявка на оновлення даних, зазначених у пункті (a) параграфа 2, повинна бути надана не пізніше ніж через 30 днів після настання зміни в таких даних.
6. Якщо компетентному органу стане відомо, що зареєстрований оператор більше не провадить види діяльності, зазначені у статті 65(1), або що елементи, включені в заявку, подану зареєстрованим оператором згідно з параграфом 2 цієї статті, більше не відповідають дійсності, він повинен вимагати в такого оператора виправити такі елементи негайно або в межах визначеного періоду часу.
Якщо зареєстрований оператор не виправить такі елементи протягом періоду часу, встановленого компетентним органом, компетентний орган, залежно від випадку, вносить зміни в умови реєстрації такого оператора або скасовує її.
Стаття 67. Зміст реєстру
Реєстр повинен включати елементи, наведені в пунктах (a), (b), (d) і (e) статті 66(2), і такі елементи:
(a) офіційний реєстраційний номер, що повинен включати дволітерний код, зазначений за нормативом ISO 3166-1-alpha-2 (- 5) для держави-члена, в який професійний оператор зареєстрований;
(b) у застосовних випадках, зазначення, на які з видів діяльності, зазначених у пункті (c) статті 66(2), професійний оператор має дозвіл, та, у застосовних випадках, конкретні відповідні рослини, рослинні продукти або інші предмети.
Стаття 68. Доступність інформації офіційних реєстрів
1. Держава-член, що веде реєстр, на обгрунтований запит надає державам-членам або Комісії у їхнє власне користування інформацію, що міститься у такому реєстрі.
2. Держава-член, що веде реєстр, на вмотивований запит надає інформацію, зазначену в пунктах (a) і (b) статті 66(2) і (b) статті 67, стосовно окремого зареєстрованого оператора будь-якому професійному оператору, що має осідок у Союзі, у його власне використання.
3. Ця стаття застосовується без обмеження національних правил і правил Союзу щодо конфіденційності, доступу до інформації і захисту приватних даних.
Стаття 69. Простежуваність
1. Професійний оператор, якому постачають рослини, рослинні продукти або інші предмети, що підпадають під вимоги або умови відповідно до пунктів (a)-(d) першого підпараграфа статті 28(1), статті 28(2) і (3), статті 30(1), (3) і (4), статті 37(2), статті 41(2) і (3), статті 46(1) і (3), статті 48(1) і (2), статті 49(1), статті 54(2) і (3), статей 56, 57 і 58 і статті 79(1), повинен вести облік, що дозволяє такому оператору ідентифікувати, для кожної торгової одиниці постачених рослин, рослинних продуктів або інших предметів, професійних операторів, що постачили її.
2. Професійний оператор, що постачає рослини, рослинні продукти або інші предмети, що підпадають під вимоги або умови відповідно до пунктів (a)-(d) першого підпараграфа статті 28(1), статті 28(2) і (3), статті 30(1), (3) і (4), статті 37(2), статті 41(2) і (3), статті 46(1) і (3), статті 47(1), статті 48(1) і (2), статті 49(1), статті 54(2) і (3), статей 56, 57 і 58 і статті 79(1), повинен вести облік, що дозволяє такому оператору ідентифікувати, для кожної торгової одиниці рослин, рослинних продуктів або інших предметів, що їх він постачив, професійних операторів, яким вона постачена.
3. У разі видання авторизованим оператором паспорта рослини відповідно до статті 84(1) та в разі видання компетентним органом паспорта рослини відповідно до статті 84(2) для зареєстрованого оператора, такий оператор повинен забезпечити, з метою забезпечення простежуваності відповідно до параграфів 1 і 2 цієї статті, що стосовно такого паспорта рослини він фіксує таку інформацію:
(a) у застосовних випадках, про професійного оператора, який постачив відповідну торгову одиницю;
(b) про професійного оператора, якому відповідну торгову одиницю було постачено; та
(c) релевантну інформацію, пов’язану з паспортом рослини.
4. Професійні оператори повинні зберігати записи, зазначені у параграфах 1, 2 і 3, принаймні три роки після дати, на яку відповідні рослини, продукти або іншого предмети були постачені їм або ними.
5. Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановити такі елементи:
(a) мінімальний період, довший чи коротший ніж зазначений у параграфі 4, що стосується окремих конкретних рослин, якщо це виправдовує тривалість періоду вирощування таких рослин; та
(b) вимоги щодо доступності записів, що їх ведуть професійні оператори, зазначені у параграфах 1 і 2.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).
6. На запит, професійні оператори, зазначені у параграфі 4, передають інформацію у записах, зазначених у параграфах 1, 2 і 3, компетентному органу.
7. Ця стаття не застосовується до професійних операторів, зазначених у пунктах (c) і (d) першого підпараграфа статті 65(3).
Стаття 70. Переміщення рослин, рослинних продуктів та інших предметів у межах споруд професійного оператора або між ними
1. У професійних операторів, яким постачають або які постачають рослини, рослинні продукти або інші предмети, зазначені у статті 69(1) і (2), повинні бути системи або процедури простежуваності, що дозволяють фіксувати переміщення таких рослин, рослинних продуктів та інших предметів у межах своїх власних споруд і між ними.
Перший підпараграф не застосовується щодо професійних операторів, зазначених у пунктах (c) і (d) першого підпараграфа статті 65(3).
2. До інформації, ідентифікованої за допомогою систем або процедур, зазначених у параграфі 1, щодо переміщення рослин, рослинних продуктів та інших предметів у межах споруд професійних операторів, зазначених у такому параграфі, або між ними повинен бути наданий доступ компетентному органу за його запитом.
ГЛАВА VI
Сертифікація рослин, рослинних продуктів та інших предметів
Секція 1
Фітосанітарні сертифікати, необхідні для введення рослин, рослинних продуктів та інших предметів на територію Союзу
Стаття 71. Фітосанітарні сертифікати на введення на територію Союзу
1. Фітосанітарний сертифікат на введення рослин, рослинних продуктів та інших предметів на територію Союзу є документом, виданим третьою країною, який відповідає умовам статті 76, має зміст, встановлений у частині А додатка V, або, у застосовних випадках, частині В додатка V, і засвідчує, що відповідні рослини, рослинні продукти та інші предмети відповідають усім таким вимогам:
(a) є вільними від карантинних у Союзі шкідливих організмів і шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1);
(b) відповідають положенням статті 37(1) щодо присутності регульованих некарантинних у Союзі шкідливих організмів на розсадних рослинах;
(c) відповідають вимогам, зазначеним у статті 41(2) і (3), або, у застосовних випадках, статті 54(2) і (3);
(d) у застосовних випадках, відповідають правилам, ухваленим згідно з положеннями, ухваленими на підставі пункту (d) першого підпараграфа статті 28(1), статті 28(2) і статті 30(1).
2. У фітосанітарному сертифікаті в пункті "Додаткова декларація" повинно бути зазначено, які конкретні вимоги виконані в усіх можливих випадках, коли пов’язаний імплементаційний акт, ухвалений на підставі статті 28(1) і (2), статті 30(1) і (3), статті 37(2), статті 41(2) і (3) і статті 54(2) і (3), дозволяє декілька різних рішень щодо таких вимог. Таке зазначення повинно містити повне формулювання відповідних вимог.
3. У застосовних випадках, у фітосанітарному сертифікаті повинно бути заявлено, що відповідні рослини, рослинні продукти або інші предмети відповідають вимогам фітосанітарних заходів, що відповідно до статті 44 визнані еквівалентними вимогам імплементаційного акта, ухваленого згідно зі статтею 41(3).
4. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на внесення змін до частин А і В додатка V, щоб адаптувати їх до розвитку відповідних міжнародних стандартів.
Стаття 72. Рослини, рослинні продукти та інші предмети, на які необхідні фітосанітарні сертифікати
1. Комісія за допомогою імплементаційного акта укладає перелік рослин, рослинних продуктів та інших предметів і відповідних країн походження або відправлення, введення яких на територію Союзу вимагає фітосанітарного сертифіката.
Такий перелік повинен включати:
(a) усі розсадні рослини, окрім насіння;
(b) рослини, рослинні продукти та інші предмети з переліку в пункті I частини В додатка V до Директиви 2000/29/ЄС;
(c) рослини, рослинні продукти та інші предмети, для яких ухвалені вимоги відповідно до пункту (d) першого підпараграфа статті 28(1) і статті 30(1) щодо введення їх на територію Союзу;
(d) насіння або, у застосовних випадках, насіннєва картопля, включені в перелік в імплементаційному акті, передбаченому у статті 37(2) цього Регламенту, і на які поширюються рішення про еквівалентність, ухвалені відповідно до директив 66/401/ЄЕС, 66/402/ЄЕС, 98/56/ЄС, 1999/105/ЄС, 2002/54/ЄС, 2002/55/ЄС, 2002/56/ЄС і 2002/57/ЄС;
(e) рослини, рослинні продукти та інші предмети з переліків у імплементаційних актах, передбачених у статті 41(2) і (3); та
(f) рослини, рослинні продукти та інші предмети, на які поширюються пункти (a) і (b) другого підпараграфа статті 49(2).
Пункти (a)-(e) першого підпараграфа не застосовуються і фітосанітарний сертифікат не вимагається, якщо імплементаційний акт, ухвалений відповідно до пункту (d) першого підпараграфа статті 28(1), статті 30(1) або статті 41(2) і (3), вимагає доказу дотримання вимог у формі офіційного знака, зазначеного у статті 96(1), чи іншого офіційного підтвердження, зазначеного у статті 99(1).
У переліку, встановленому таким імплементаційним актом, рослинам, рослинним продуктам та іншим предметам повинні також бути присвоєні їхні відповідні коди СN - за наявності таких кодів. Крім того, повинні бути наведені інші коди, встановлені законодавством Союзу, якщо вони уточнюють застосовний код СN для окремої рослини, окремого рослинного продукту або іншого предмета.
2. Комісія за допомогою імплементаційного акта вносить зміни до імплементаційного акта, зазначеного у параграфі 1, у будь-якому з таких випадків:
(a) якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет з переліку в такому акті не відповідають пунктам (c), (d) або (e) першого підпараграфа параграфа 1;
(b) якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет, що не входять до переліку в такому акті, відповідають пунктам (c), (d) або (e) першого підпараграфа параграфа 1.
3. Окрім випадків, зазначених у параграфі 2, Комісія може за допомогою імплементаційних актів вносити зміни до імплементаційного акта, зазначеного у параграфі 1, згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II, якщо існує ризик, що рослина, рослинний продукт або інший предмет, що не входить до переліку в такому акті, є господарем карантинного в Союзі шкідливого організму або шкідливого організму, на який спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), або якщо для рослини, рослинного продукту чи іншого предмета, що входить до переліку в такому акті, такого ризику більше не існує.
4. Імплементаційні акти, зазначені в параграфах 1, 2 і 3, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).
5. Як відступ від параграфів 1, 2 і 3 на рослини, рослинні продукти або інших предмети, що підпадають під статті 46, 47 і 48 і статтю 75(1), жодного фітосанітарного сертифікату не вимагається.
Стаття 73. Інші рослини, для яких фітосанітарні сертифікати вимагаються
Комісія за допомогою імплементаційних актів передбачає, щоб на рослини, що не належать до рослин, включених у перелік, зазначений у статті 72(1), для введення на територію Союзу вимагався фітосанітарний сертифікат.
Проте, такі імплементаційні акти повинні передбачати, щоб фітосанітарний сертифікат не вимагався на такі рослини, якщо оцінювання на основі фактів про зумовлені шкідливим організмом ризики та досвід у торгівлі показує, що такий сертифікат не є необхідним. У такому оцінюванні повинні бути враховані критерії, наведені в додатку VI. У відповідних випадках, таке оцінювання може стосуватися тільки рослин певної третьої країни походження або відправлення чи групи третіх країн походження або відправлення.
У переліку, встановленому такими імплементаційними актами, рослинам повинні також бути присвоєні їхні відповідні коди СN - за наявності таких кодів.
Крім того, повинні бути наведені інші коди, встановлені законодавством Союзу, якщо вони уточнюють застосовний код СN для окремої рослини, окремого рослинного продукту або іншого предмета.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2). Перший з таких актів повинен бути ухвалений до 14 грудня 2018 року.
Стаття 74. Рослини, рослинні продукти та інші предмети, введення яких у захищену зону вимагає фітосанітарних сертифікатів
1. Фітосанітарних сертифікатів вимагає, окрім випадків, зазначених у статті 72(1), (2) і (3), введення деяких рослин, рослинних продуктів та інших предметів у певні захищені зони з певних третіх країн походження або відправлення.
Комісія за допомогою імплементаційних актів укладає перелік таких рослин, рослинних продуктів та інших предметів і відповідних країн походження або відправлення, зазначених у першому підпараграфі.
Такий перелік повинен включати:
(a) у першому з таких імплементаційних актів рослини, рослинні продукти та інші предмети з переліку в пункті II частини В додатка V до Директиви 2000/29/ЄС;
(b) рослини, рослинні продукти та інші предмети з переліків у імплементаційних актах, передбачених у статті 54(2) і (3) цього Регламенту.
У переліку, встановленому такими імплементаційними актами, рослинам, рослинним продуктам та іншим предметам повинні також бути присвоєні їхні відповідні коди СN - за наявності таких кодів. Крім того, повинні бути наведені інші коди, встановлені законодавством Союзу, якщо вони уточнюють застосовний код СN для окремої рослини, окремого рослинного продукту або іншого предмета.
Фітосанітарний сертифікат не вимагається на рослини, рослинні продукти та інші предмети з такого переліку, якщо імплементаційний акт, ухвалений відповідно до статті 54(2) і (3), вимагає доказу дотримання вимог у формі офіційного знака, зазначеного у статті 96(1), чи іншого офіційного підтвердження, зазначеного у статті 99(1).
2. Комісія за допомогою імплементаційних актів вносить зміни до імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 1, у таких випадках:
(a) якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет із переліку в такому акті не відповідає пункту (b) третього підпараграфа параграфа 1;
(b) якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет, що не входять до переліку в такому акті, відповідають пункту (b) третього підпараграфа параграфа 1.
3. Окрім випадків, зазначених у параграфі 2, Комісія може за допомогою імплементаційних актів вносити зміни до імплементаційного акта, зазначеного у параграфі 1, згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II, якщо існує ризик, що рослина, рослинний продукт або інший предмет, що не входить до переліку в такому акті, є господарем відповідного карантинного для захищеної зони шкідливого організму або якщо для рослини, рослинного продукту або іншого предмета, що входить до переліку в такому акті, такого ризику більше не існує.
4. Імплементаційні акти, зазначені в параграфах 1, 2 і 3, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).
5. Як відступ від параграфів 1, 2 і 3 на рослини, рослинні продукти або інших предмети, що підпадають під статті 56, 57 і 58 і статтю 75(1), жодного фітосанітарного сертифікату не вимагається.
Стаття 75. Винятки для багажу мандрівників
1. Малі кількості певних рослин, крім розсадних рослин, і рослинних продуктів та інших предметів із третьої країни, можуть бути звільнені від вимоги щодо фітосанітарного сертифіката, встановленої згідно зі статтею 72(1), статтею 73 або статтею 74(1), якщо вони відповідають усім таким вимогам:
(a) їх вводять на територію Союзу як частину особистого багажу мандрівників;
(b) вони не будуть використовуватись для професійних або комерційних цілей;
(c) вони внесені в імплементаційний акт, передбачений у параграфі 2 цієї статті.
2. Комісія за допомогою імплементаційних актів веде переліки рослин, рослинних продуктів та інших предметів, зазначених у параграфі 1, та відповідних третіх країн, і встановлює максимальні кількості, відповідно, відповідних рослин, рослинних продуктів та інших предметів, що підпадають під звільнення від вимог такого параграфа, та, у відповідних випадках, під один або більше із заходів з управління ризиками, викладених у секції 1 додатка II.
Таке ведення переліків і таке встановлення відповідних максимальних обсягів та, у відповідних випадках, заходи з управління ризиками повинні здійснюватись на основі зумовленого шкідливим організмом ризику, що його становлять малі партії таких рослин, рослинних продуктів та інших предметів, згідно з критеріями, наведеними у секції 2 додатка II.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).
Стаття 76. Дотримання умов щодо фітосанітарного сертифіката
1. Без обмеження зобов’язань за Міжнародною конвенцією про захист рослин (IPPC) і з урахуванням відповідних міжнародних стандартів, компетентний орган приймає фітосанітарний сертифікат, що супроводжує введення рослин, рослинних продуктів або інших предметів із третьої країни, тільки якщо зміст такого сертифіката відповідає частині А додатка V Якщо рослини, рослинні продукти або інші предмети вводять із третьої країни, з якої вони не походять, компетентний орган приймає тільки фітосанітарний сертифікат, що відповідає або частині А, або частині В додатка V.
Він не приймає такий фітосанітарний сертифікат, якщо додаткова декларація, зазначена у статті 71(2), у застосовних випадках, відсутня або не відповідає дійсності, і якщо заява, зазначена у статті 71(3), у застосовних випадках, відсутня.
Він не приймає фітосанітарний сертифікат на реекспорт, якщо такий фітосанітарний сертифікат не супроводжується оригінальним фітосанітарним сертифікатом на експорт або засвідченою копією оригінального фітосанітарного сертифіката на експорт.
2. Компетентний орган приймає фітосанітарний сертифікат тільки за умови дотримання щодо нього таких вимог:
(a) він виданий принаймні однією з офіційних мов Союзу;
(b) він адресований національній організації захисту рослин держави-члена; та
(c) він виданий не більше ніж за 14 днів до дати, на яку рослини, рослинні продукти або інші предмети, що їх він охоплює, залишили межі третьої країни, в якій він був виданий.
3. У випадку третьої країни, що є договірною стороною IPPC, компетентний орган приймає тільки фітосанітарні сертифікати, видані офіційною національною організацією захисту рослин такої третьої країни або, під свою відповідальність, посадовою особою, яка має технічну кваліфікацію і належним чином уповноважена такою офіційною національною організацією захисту рослин.
4. У випадку третьої країни, що не є договірною стороною IPPC, компетентний орган приймає тільки фітосанітарні сертифікати, видані органами, що є компетентними згідно з національними правилами такої третьої країни й нотифіковані Комісії. Комісія інформує про отримані сповіщення держави-члени й операторів через електронну систему сповіщення, зазначену у статті 103, згідно з пунктом (a) статті 132 Регламенту (ЄС) 2017/625.
Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти, відповідно до статті 105, на доповнення цього Регламенту стосовно умов приймання, зазначених у першому підпараграфі цього параграфа, щоб забезпечити надійність таких сертифікатів.