Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2016/2031 від 26 жовтня 2016 року про захисні заходи проти шкідливих організмів рослин, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 228/2013, (ЄС) № 652/2014 і (ЄС) № 1143/2014 та про скасування директив Ради 69/464/ЄЕС, 74/647/ЄЕС, 93/85/ЄЕС, 98/57/ЄС, 2000/29/ЄС, 2006/91/ЄС і 2007/33/ЄС

5. Електронні фітосанітарні сертифікати приймаються тільки у разі подання через систему управління інформацією для офіційного контролю (IMSOC), зазначену у статті 131(1) Регламенту (ЄС) 2017/625 або за умови електронного обміну з такою системою.

1. Якщо фітосанітарний сертифікат виданий згідно зі статтею 71(1), (2) і (3) та відповідний компетентний орган доходить висновку про невиконання умов, зазначених у статті 76, він повинен визнати такий фітосанітарний сертифікат недійсним і забезпечити, щоб він надалі не супроводжував такі відповідні рослини, рослинні продукти або інші предмети. У такому випадку і щодо відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів, компетентний орган вживає один із заходів, викладених у статті 66(3) Регламенту (ЄС) 2017/625.

Після визнання недійсним, відповідний сертифікат повинен на видному місці своєї лицьової сторони мати трикутну печатку червоного кольору зі словами "сертифікат скасований" від відповідного компетентного органу, разом із його назвою та датою визнання недійсності. Такий напис повинен бути написаний великими літерами принаймні однією з офіційних мов Союзу.

2. Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени через електронну систему сповіщення, зазначену у статті 103, про визнання фітосанітарного сертифіката недійсним відповідно до параграфа 1 цієї статті.

Третя країна, що видала такий фітосанітарний сертифікат, також повинна бути сповіщена відповідною державою-членом.

3. Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановлювати технічні механізми щодо визнання недійсними електронних фітосанітарних сертифікатів, зазначених у статті 76(5). Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

Паспорт рослини є офіційною етикеткою для переміщення рослин, рослинних продуктів та інших предметів у межах території Союзу та, у застосовних випадках, на територію і в межах території захищених зон, що підтверджує дотримання всіх вимог, викладених у статті 85 та, для переміщення в захищені зони та в їхніх межах, статті 86, та має зміст і формат, встановлений у статті 83.

1. Переміщення деяких рослин, рослинних продуктів та інших предметів у межах території Союзу вимагає наявності паспортів рослин. Комісія за допомогою імплементаційних актів укладає перелік рослин, рослинних продуктів та інших предметів, переміщення яких у межах території Союзу вимагає наявності паспорта рослини.

Такий перелік повинен включати:

(a) усі розсадні рослини, окрім насіння;

(b) у першому з таких імплементаційних актів рослини, рослинні продукти та інші предмети з переліку у пункті (I) частини (A) додатка V до Директиви 2000/29/ЄС, за умови, що вони ще не охоплені пунктом (a) цього підпараграфа.

(c) рослини, рослинні продукти та інші предмети, для яких ухвалені вимоги відповідно до статті 28(1), (2) або (3) чи статті 30(1), (3) або (4) щодо переміщення їх у межах території Союзу;

(d) насіння з переліку в імплементаційному акті, передбаченому у статті 37(2); та

(e) рослини, рослинні продукти та інші предмети з переліків у імплементаційних актах, передбачених у статті 41(2) і (3), щодо переміщення їх у межах Союзу, за винятком розсадних рослин, рослинних продуктів та інших предметів, що вимагають інакшої специфічної етикетки чи іншого типу підтвердження відповідно до тієї статті.

2. Комісія за допомогою імплементаційних актів вносить зміни до імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 1, у таких випадках:

(a) якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет, що не входять до переліку в такому акті, відповідають пунктам (c), (d) або (e) другого підпараграфа параграфа 1; або

(b) якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет із переліку в такому акті не відповідають пунктам (c), (d) або (e) другого підпараграфа параграфа 1.

3. Окрім випадків, зазначених у параграфі 2, Комісія може за допомогою імплементаційних актів вносити зміни до імплементаційних актів, зазначених у параграфі 1, згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II, якщо існує ризик, що рослина, рослинний продукт або інший предмет, що не входить до переліку в такому акті, є господарем відповідного карантинного в Союзі шкідливого організму або якщо для рослини, рослинного продукту або іншого предмета, що входить до переліку в такому акті, такого ризику більше не існує.

4. Імплементаційні акти, зазначені в параграфах 1, 2 і 3, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

5. Як відступ від параграфів 1, 2 і 3 на рослини, рослинні продукти або інших предмети, що підпадають під статті 46, 47, 48 і 75, жодного паспорта рослини не вимагається.

6. Комісія не пізніше 14 грудня 2021 року подає до Європейського Парламенту і Ради звіт з оглядом досвіду, отриманого в результаті поширення системи паспортів рослин на всі переміщення розсадних рослин у межах території Союзу, в тому числі чіткий аналіз витрат і вигід для операторів, що супроводжується, за певних обставин, законодавчою пропозицією.

1. Введення в певні захищені зони і переміщення в їхніх межах деяких рослин, рослинних продуктів та інших предметів вимагає наявності паспортів рослин.

Комісія за допомогою імплементаційних актів укладає перелік рослин, рослинних продуктів та інших предметів, введення яких у певні захищені зони й переміщення яких у їхніх межах вимагає наявності паспорта рослини.

Такий перелік повинен включати:

(a) у першому з таких імплементаційних актів рослини, рослинні продукти та інші предмети з переліку в пункті (II) частини А додатка V до Директиви 2000/29/ЄС;

(b) інші рослини, рослинні продукти та інші предмети з переліків в імплементаційних актах, передбачених у статті 54(3) цього Регламенту.

2. Комісія може за допомогою імплементаційних актів вносити зміни до імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 1, у таких випадках:

(a) якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет, що не входять до переліку в такому акті, відповідають пункту (b) третього підпараграфа параграфа 1; або

(b) якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет із переліку в такому акті не відповідають пункту (b) третього підпараграфа параграфа 1.

3. Окрім випадків, зазначених у параграфі 2, Комісія може за допомогою імплементаційних актів вносити зміни до імплементаційних актів, зазначених у параграфі 1, і згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II, якщо існує ризик, що рослина, рослинний продукт або інший предмет, що не входить до переліку в такому акті, є господарем відповідного карантинного для захищеної зони шкідливого організму або якщо для рослини, рослинного продукту або іншого предмета, що входить до переліку в такому акті, такого ризику більше не існує.

4. Імплементаційні акти, зазначені в параграфах 1, 2 і 3, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

5. Як відступ від параграфів 1, 2 і 3 на рослини, рослинні продукти або інших предмети, що підпадають під статті 56, 57 і 58, жодного паспорта рослини не вимагається.

1. Переміщення рослин, рослинних продуктів або інших предметів безпосередньо кінцевому користувачеві, в тому числі користувачам присадибних ділянок, жодного паспорта рослини не вимагає.

Такий виняток не застосовується до:

(a) кінцевих користувачів, які отримують такі рослини, рослинні продукти або інші предмети за допомогою продажів через дистанційні договори; або

(b) кінцевих користувачів рослин, рослинних продуктів або інших предметів, на які вимагається паспорт рослини для захищених зон відповідно до статті 80.

Комісія може за допомогою імплементаційних актів зазначати, що вимоги пункту (b) другого підпараграфа застосовуються тільки для окремих шкідливих організмів, рослин, рослинних продуктів або інших предметів захищеної зони. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

2. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на доповнення цього Регламенту шляхом встановлення випадків, коли виняток за параграфом 1 цієї статті застосовується тільки щодо малих кількостей окремих рослин, рослинних продуктів або інших предметів. Такі делеговані акти повинні визначати такі кількості на період часу залежно від випадку для відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів та пов’язаних зумовлених шкідливим організмом ризиків.

Переміщення рослин, рослинних продуктів та інших предметів у межах споруд одного й того ж зареєстрованого оператора або між такими спорудами, що розташовані в безпосередній близькості одна від одної, жодного паспорта рослини не вимагає.

Держави-члени можуть деталізувати означення безпосередньої близькості на своїх відповідних територіях, а також чи потрібно видавати будь-які документи для таких переміщень замість паспорта рослини.

Якщо такі переміщення відбуваються в межах двох або декількох держав-членів, виняток із вимоги про паспорт рослини вимагає схвалення компетентними органами відповідних держав-членів.

1. Паспорт рослини повинен мати форму окремої етикетки, нанесеної на основу, придатну для друку елементів, зазначених у параграфі 2, за умови, що паспорт рослини чітко відрізняється від будь-якої інформації або етикетки, яка також може бути присутня на такій основі.

Паспорт рослини повинен бути добре помітним і розбірливим, а інформація на ньому не підлягає змінам і повинна бути стійкою до зносу.

2. Паспорт рослини для переміщення в межах території Союзу повинен містити елементи, викладені в частині А додатка VII.

Як відступ від пункту 1(e) частини А додатка VII, код відстеження не вимагається, якщо розсадні рослини відповідають усім таким вимогам:

(a) вони підготовлені таким чином, що вони готові для продажу кінцевим користувачам без жодного подальшого підготування і не існує жодного ризику щодо поширення карантинних у Союзі шкідливих організмів або шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1);

(b) вони не належать до типів або видів, внесених в імплементаційний акт, передбачений у параграфі 3 цієї статті.

3. Комісія за допомогою імплементаційних актів ідентифікує типи і види розсадних рослин, для яких не застосовується звільнення, зазначене у параграфі 2. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

4. Паспорт рослини для введення в захищену зону і переміщення в її межах повинен містити елементи, викладені в частині В додатка VII.

5. У випадку розсадних рослин, що вироблені або надані на ринку як добазовий, базовий або сертифікований матеріал або як добазове, базове або сертифіковане насіння або добазова, базова або сертифікована насіннєва картопля, відповідно зазначених у директивах 66/401/ЄЕС, 66/402/ЄЕС, 68/193/ЄЕС, 2002/54/ЄС, 2002/55/ЄС, 2002/56/ЄС, 2002/57/ЄС і 2008/90/ЄС, паспорт рослини повинен бути включений у чітко виокремленій формі в офіційну етикетку, виготовлену згідно з відповідними положеннями таких директив.

Коли застосовується цей параграф, паспорт рослини для переміщення в межах території Союзу повинен містити елементи, викладені в частині С додатка VII до цього Регламенту.

Коли застосовується цей параграф, паспорт рослини для введення в захищену зону й переміщення в її межах повинен містити елементи, викладені в частині D додатка VII до цього Регламенту.

6. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на внесення змін до частин А, В, С і D додатка VII, щоб адаптувати встановлені в них елементи, у застосовних випадках, до розвитку науково-технічних знань.

7. До 14 грудня 2017 року Комісія ухвалює за допомогою імплементаційних актів технічні вимоги до формату паспорта рослини для переміщення в межах території Союзу і паспорта рослини для введення в захищену зону і переміщення в її межах, що стосується паспортів рослин, зазначених у першому і другому підпараграфах параграфа 2 та у другому і третьому підпараграфах параграфа 5. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

Якщо цього вимагає характер окремих рослин, рослинних продуктів або інших предметів, для таких рослин, рослинних продуктів або інших предметів можуть бути встановлені конкретні технічні вимоги до розміру паспорта рослини.

8. Паспорт рослини також може бути виданий в електронній формі ("електронний паспорт рослини") за умови, що він містить усі елементи, зазначені в параграфі 2, та що через імплементаційні акти, зазначені у другому підпараграфі цього параграфа, встановлено відповідні технічні механізми.

Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановлювати технічні механізми видання електронних паспортів рослин, щоб забезпечити дотримання щодо них положень цієї статті і належний, достовірний і дієвий спосіб видання таких паспортів рослин. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

1. Паспорти рослин повинні видавати уповноважені оператори під наглядом компетентних органів.

Уповноважені оператори повинні видавати паспорти рослин тільки для рослин, рослинних продуктів або інших предметів, за які вони відповідають.

2. Як відступ від параграфа 1, паспорти рослин також можуть видавати компетентні органи.

3. Уповноважені оператори повинні видавати паспорти рослин тільки у спорудах, колективних складах та центрах відправлення, за які вони відповідають і які вони задекларували відповідно до пункту (d) статті 66(2) або, коли застосовується стаття 94(1), в іншому місці, якщо на це є дозвіл компетентного органу.

Переміщення в межах території Союзу вимагає отримання паспорта рослини для рослин, рослинних продуктів або інших предметів, що відповідають таким вимогам:

(a) є вільними від карантинних у Союзі шкідливих організмів або шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1);

(b) відповідають положенням статті 37(1) щодо присутності регульованих некарантинних у Союзі шкідливих організмів на розсадних рослинах і положенням статті 37(4) щодо вжиття заходів;

(c) відповідають вимогам щодо їх переміщення в межах Союзу, зазначеним у статті 41(2) і (3);

(d) у застосовних випадках, відповідають правилам, ухваленим згідно з відповідними інструментами, ухваленими на підставі статті 17(3), пунктів (a)-(d) першого підпараграфа статті 28(1), статті 28(2) та статті 30(1) і (3); та

(e) у застосовних випадках, відповідають інструментам, ухваленим компетентними органами для викорінення карантинних у Союзі шкідливих організмів відповідно до статті 17(1) або шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), та для викорінення шкідливих організмів, попередньо кваліфікованих як карантинні в Союзі шкідливі організми відповідно до статті 29(1).

1. Введення в захищену зону і переміщення в її межах вимагає отримання паспорта рослини для рослин, рослинних продуктів та інших предметів, що відповідають усім вимогам статті 85 та, крім того, таким вимогам:

(a) є вільними від відповідного карантинного для захищеної зони шкідливого організму; та

(b) відповідають вимогам, зазначеним у статті 54(2) і (3).

2. Коли застосовується стаття 33(2), паспорт рослини, зазначений у параграфі 1 цієї статті, повинен не бути виданий для рослин, рослинних продуктів або інших предметів, що походять із відповідної демаркованої території й можуть бути господарем відповідного шкідливого організму захищеної зони.

1. Паспорт рослини може бути виданий тільки для рослин, рослинних продуктів та інших предметів, ретельна перевірка яких згідно з параграфами 2, 3 і 4 показала, що вони відповідають вимогам статті 85 та, у застосовних випадках, статті 86.

Перевірка рослин, рослинних продуктів та інших предметів може відбуватися або індивідуально, або на репрезентативних зразках. Перевірка повинна також охоплювати пакувальний матеріал відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів.

2. Перевірку повинен проводити уповноважений оператор. Проте, перевірку повинен проводити компетентний орган у таких випадках:

(a) якщо стосовно інспектувань, відбору зразків і тестувань застосовується пункт (c) першого підпараграфа параграфа 3 цієї статті;

(b) якщо застосовується стаття 84(2); або

(c) якщо перевірка відбувається у найближчих околицях, як зазначено у пункті (b) першого підпараграфа параграфа 3 цієї статті, і уповноважений оператор не має доступу до таких найближчих околиць.

3. Перевірка повинна відповідати всім таким вимогам:

(a) вона повинна відбуватися в належні проміжки часу і з урахуванням супутніх ризиків;

(b) вона повинна проводитися у спорудах, зазначених у пункті (d) статті 66(2). Якщо так вимагають імплементаційні акти, ухвалені відповідно до статті 28(1), статті 30(1), статті 37(4), статті 41(2) або статті 54(2), в найближчих околицях місця виробництва відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів повинна також бути проведена перевірка;

(c) вона повинна бути виконана принаймні шляхом візуальної перевірки, яку доповнюють:

(i) інспектування, відбори зразків і тестування у виконанні компетентного органу у випадку підозри на присутність карантинного в Союзі шкідливого організму або шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), або у випадку підозри на присутність карантинного для захищеної зони шкідливого організму у відповідній захищеній зоні; або

(ii) відбори зразків і тестування у випадку підозри на присутність регульованого некарантинного в Союзі шкідливого організму, у застосовних випадках перевищення відповідних граничних значень;

(d) її результати записано, і вони зберігаються принаймні протягом трьох років.

Така перевірка повинна відбуватися без обмеження будь-яких конкретних вимог до перевірки або інструментів, ухвалених згідно зі статтею 28(1), (2) або (3), статтею 30(1), (3) або (4), статтею 37(4), статтею 41(2) або (3) чи статтею 54(2) або (3). Якщо такі вимоги до перевірки або такі заходи вимагають проведення компетентним органом перевірки, таку перевірку повинен проводити не уповноважений оператор, зазначений у параграфі 2 цієї статті.

4. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на доповнення цього Регламенту шляхом встановлення детальних заходів щодо візуальної перевірки, відбору зразків і тестування, а також частоти і розкладу перевірок, зазначених у параграфах 1, 2 і 3 цієї статті, стосовно певних рослин, рослинних продуктів або інших предметів на основі окремих зумовлених шкідливим організмом ризиків, що їх вони можуть становити. Такі перевірки повинні, у відповідних випадках, стосуватися певних розсадних рослин, що належать до добазового, базового або сертифікованого матеріалу, насіння або добазової, базової або сертифікованої насіннєвої картоплі, чи матеріалу або насіння стандартної якості або категорії САС (Conformitas Agraria Communitatis), відповідно зазначених у директивах 66/401/ЄЕС, 66/402/ЄЕС, 68/193/ЄЕС, 2002/54/ЄС, 2002/55/ЄС, 2002/56/ЄС, 2002/57/ЄС, 2008/72/ЄС і 2008/90/ЄС.

Якщо Комісія ухвалює такі делеговані акти для певних розсадних рослин, причому такі розсадні рослини підлягають схемам сертифікації відповідно до директив 66/401/ЄЕС, 66/402/ЄЕС, 68/193/ЄЕС, 2002/54/ЄС, 2002/55/ЄС, 2002/56/ЄС, 2002/57/ЄС і 2008/90/ЄС, Комісія повинна встановити вимоги щодо перевірок на присутність карантинних у Союзі шкідливих організмів або шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1) цього Регламенту, і регульованих некарантинних у Союзі шкідливих організмів та перевірок інших характеристик розсадних рослин відповідно до таких директив у рамках єдиної схеми сертифікації.

Під час ухвалення таких делегованих актів Комісія повинна враховувати розвиток науково-технічних знань і міжнародних стандартів.

Паспорти рослин повинні прикріпляти відповідні професійні оператори до торгової одиниці відповідних рослин, рослинних продуктів та інших предметів до їх переміщення в межах території Союзу на підставі статті 79 чи в захищену зону або в її межах на підставі статті 80. Якщо переміщення таких рослин, рослинних продуктів або інших предметів відбувається в пакованні, зв’язці або контейнері, паспорт рослини повинен бути доданий до такого паковання, зв’язки або контейнера.

1. Компетентний орган повинен надавати повноваження професійним операторам видавати паспорти рослин ("повноваження видавати паспорти рослин") для окремих родин, родів або видів і типів товарів з рослин, рослинних продуктів та інших предметів, якщо такий професійний оператор відповідає обом таким умовам:

(a) він володіє необхідними знаннями для проведення перевірок, зазначених у статті 87, стосовно карантинних у Союзі шкідливих організмів або шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), карантинних для захищеної зони шкідливих організмів і регульованих некарантинних у Союзі шкідливих організмів, що можуть впливати на відповідні рослини, рослинні продукти та інші предмети, і стосовно ознак присутності таких рослин, спричинених ними симптомів та засобів запобігання присутності і поширенню таких шкідливих організмів;

(b) у нього наявні системи і процедури, завдяки яким він має змогу виконувати свої обов’язки щодо простежуваності відповідно до статей 69 і 70.

2. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на доповнення цього Регламенту шляхом встановлення критеріїв до виконання професійними операторами з метою дотримання ними умов, викладених у пункті (a) параграфа 1 цієї статті, і процедур, щоб забезпечити відповідність таким критеріям.

1. Якщо уповноважений оператор має намір видавати паспорти рослин, він повинен здійснювати ідентифікацію і моніторинг аспектів свого виробничого процесу й аспектів, що стосуються переміщення рослин, рослинних продуктів та інших предметів, які є вкрай важливими з точки зору дотримання статті 37(1), статті 41(1), статей 85 і 87 та, у застосовних випадках, статті 33(2), статті 54(1) і статті 86, та правил, ухвалених відповідно до статті 28(1), (2) і (3), статті 30(1), (3) і (4), та, у застосовних випадках, статті 37(4).

Він повинен зберігати записи щодо ідентифікації та моніторингу таких аспектів принаймні три роки.

2. Уповноважений оператор, зазначений у параграфі 1, повинен забезпечувати проведення, якщо необхідно, належного практичного навчання для свого персоналу, залученого до проведення перевірок, зазначених у статті 87, щоб забезпечити наявність у такого персоналу необхідних знань для здійснення таких перевірок.

1. У авторизованих операторів можуть бути наявні плани управління зумовленими шкідливим організмом ризиками. Компетентний орган затверджує такі плани, якщо вони відповідають усім таким вимогам:

(a) містять заходи, які надають змогу таким операторам виконати зобов’язання, викладені у статті 90(1);

(b) відповідають вимогам, викладеним у параграфі 2 цієї статті.

Для уповноважених операторів, які реалізують ухвалений план управління зумовленими шкідливим організмом ризиками, може бути знижена частота інспектувань, зазначених у пункті (b) статті 22 (3) Регламенту (ЄС) 2017/625.

2. Плани управління зумовленими шкідливим організмом ризиками повинні охоплювати, у відповідних випадках - у формі стандартних посібників з операційних процедур, принаймні таке:

(a) інформацію, що вимагається згідно зі статтею 66(2), стосовно реєстрації уповноваженого оператора;

(b) інформацію, що вимагається згідно зі статтями 69(4) і 70(1), стосовно простежуваності рослин, рослинних продуктів та інших предметів;

(c) опис виробничих процесів авторизованого оператора та його діяльності щодо переміщення і продажів рослин, рослинних продуктів та інших предметів;

(d) аналіз критично важливих аспектів, зазначених у статті 90(1), та заходів, вжитих уповноваженим оператором, з пом’якшення зумовлених шкідливим організмом ризиків, пов’язаних із такими критично важливими аспектами;

(e) готові процедури і передбачені дії на випадок підозри на присутність або виявлення присутності карантинних шкідливих організмів, облік таких підозр або виявлених випадків, а також облік вжитих заходів;

(f) ролі та обов’язки персоналу, залученого у здійснення сповіщень, зазначених у статті 14, перевірок, зазначених у статті 87(1), видання паспортів рослин відповідно до статті 84(1), статті 93(1) і (2) та статті 94, і прикріплення паспортів рослин відповідно до статті 88; та

(g) практичні навчання, проведені для персоналу, зазначеного у пункті (i) цього параграфа.

3. Якщо компетентному органу стане відомо, що відповідний професійний оператор не застосовує заходи, зазначені у пункті (a) першого підпараграфа параграфа 1, або що план управління зумовленими шкідливим організмом ризиками більше не враховує будь-які вимоги, зазначені у пункті (b) першого підпараграфа параграфа 1, такий орган повинен невідкладно вжити заходів, необхідних для забезпечення того, що таке недотримання таких умов надалі тривати не буде. Такі заходи можуть включати рішення скасувати такий затверджений план.

Якщо компетентний орган вжив заходів згідно з першим підпараграфом без рішення скасувати затверджений план, але невідповідність зберігається, такий орган повинен невідкладно скасувати такий затверджений план.

1. Компетентний орган проводить інспектування принаймні раз на рік, а також відбори зразків і тестування за певних обставин, щоб пересвідчитись у дотриманні уповноваженими операторами статті 83(1), (2), (4) або (5), статті 87, статті 88, статті 89(1), статті 90 чи статті 93(1), (2), (3) або (5).

2. Якщо компетентному органу стане відомо, що уповноважений оператор не дотримується положень, зазначених у параграфі 1, або що рослина, рослинний продукт або інший предмет, на які професійний оператор видав паспорт рослини, не відповідає вимогам статті 85, або, у застосовних випадках, статті 86, такий орган повинен невідкладно вжити заходів, необхідних для забезпечення того, що недотримання таких положень надалі тривати не буде.

Такі заходи можуть включати відкликання повноважень видавати паспорти рослин для відповідних рослин, рослинних продуктів та інших предметів.

3. Якщо компетентний орган вжив заходів згідно з параграфом 2 без відкликання повноважень видавати паспорти рослин для відповідних рослин, рослинних продуктів та інших предметів, але невідповідність вимогам статті 85 та, у застосовних випадках, статті 86 зберігається, такий орган повинен невідкладно відкликати такі повноваження.

1. Уповноважений оператор, який отримав торгову одиницю рослин, рослинних продуктів або інших предметів, на яку виданий паспорт рослини, або компетентний орган, який діє на запит професійного оператора, може видати новий паспорт рослини для такої торгової одиниці на заміну паспорта рослини, що первинно був виданий для такої торгової одиниці, якщо при цьому дотримані умови параграфа 3.

2. Якщо торгова одиниця рослин, рослинних продуктів або інших предметів, на яку виданий паспорт рослини, розділена на дві нові торгові одиниці або більше, уповноважений оператор, який відповідає за такі нові торгові одиниці, або компетентний орган, який діє на запит професійного оператора, повинен видати паспорт рослини для кожної нової торгової одиниці, отриманої в результаті такого поділу, якщо при цьому дотримані умови параграфа 3. Такі паспорти рослин заміняють паспорт рослини, виданий на первинну торгову одиницю.

3. Паспорт рослини, передбачений у параграфах 1 і 2, може бути виданий тільки за умови дотримання таких умов:

(a) виконані вимоги до простежуваності, зазначені у статті 69(3), стосовно відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів;

(b) у застосовних випадках, відповідні рослини, рослинні продукти або інші предмети й надалі відповідають вимогам, зазначеним у статтях 85 і 86; та

(c) характеристики відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів не змінились.

4. Якщо паспорт рослини видається відповідно до параграфів 1 або 2, перевірка, зазначена у статті 87(1), не вимагається.

5. Після заміни паспорта рослини відповідно до параграфів 1 або 2, відповідний уповноважений оператор повинен зберігати замінений паспорт рослини або його вміст принаймні три роки.

Якщо заміну паспорта рослини відповідно до параграфів 1 або 2 проводить компетентний орган, професійний оператор, на запит якого він виданий, повинен зберігати замінений паспорт рослини або його вміст принаймні три роки.

Таке зберігання може відбуватися у формі зберігання інформації, яку містив паспорт рослини, в комп’ютеризованій базі даних, за умови охоплення при цьому інформації в будь-яких штрих-кодах, голограмах, чипах або інших носіях даних для цілей простежуваності, що можуть доповнювати код простежуваності, як зазначено у додатку VII.

1. Як відступ від статті 87 цього Регламенту, якщо рослину, рослинний продукт або інший предмет вводять на територію Союзу з третьої країни, яка для переміщення в межах території Союзу вимагає паспорт рослини відповідно до статті 79(1) і 80(1) цього Регламенту, паспорт повинен бути виданий, якщо перевірки згідно зі статтею 49(1) Регламенту (ЄС) 2017/625 стосовно їх введення завершилися задовільно і привели до висновку, що відповідні рослини, рослинні продукти або інші предмети відповідають засадничим вимогам для видання паспорта рослини згідно зі статтею 85 цього Регламенту та, у відповідних випадках, статті 86 цього Регламенту.

Заміна фітосанітарного сертифіката паспортом рослини може відбуватись на місці призначення відповідної рослини, рослинного продукту або іншого предмета, замість пункту пропуску, якщо перевірка на місці призначення дозволена, як зазначено в законодавстві Союзу про офіційний контроль.

2. Як відступ від першого підпараграфа параграфа 1, держави-члени можуть вирішити замінювати фітосанітарний сертифікат на пункті пропуску відповідної рослини, рослинного продукту або іншого предмета на територію Союзу засвідченою копією оригінального фітосанітарного сертифіката.

Таку засвідчену копію оригінального фітосанітарного сертифіката повинен видавати компетентний орган, і вона повинна супроводжувати переміщення відповідної рослини, рослинного продукту або іншого предмета тільки до точки, де буде виданий паспорт рослини, і тільки в межах території відповідної держави-члена.

3. Компетентний орган повинен зберігати фітосанітарний сертифікат принаймні три роки. Таке зберігання може відбуватися у формі зберігання інформації, яку містив фітосанітарний сертифікат, у комп’ютеризованій базі даних.

Коли застосовується пункт (a) статті 101(2), такий фітосанітарний сертифікат повинен бути замінений його засвідченою копією.

1. Професійний оператор, під контролем якого перебуває торгова одиниця рослин, рослинних продуктів або інших предметів, повинен визнати паспорт рослини недійсним і, за можливості, вилучити його з такої торгової одиниці, якщо йому стає відомо, що будь-які з вимог статей 83-87, 89, 90, 93 або 94 не дотримуються.

Без обмеження обов’язку щодо сповіщення, зазначеного у статті 14, такий професійний оператор повинен інформувати компетентний орган, під компетенцією якого він працює.

2. Якщо професійний оператор не відповідає вимогам параграфа 1, компетентний орган визнає паспорт рослини недійсним та, якщо можливо, вилучає його з відповідної торгової одиниці.

3. Коли застосовуються параграфи 1 і 2, відповідний професійний оператор повинен зберігати визнаний недійсним паспорт рослини або його вміст принаймні три роки.

Таке зберігання може відбуватися у формі зберігання інформації, яку містив визнаний недійсним паспорт рослини, в комп’ютеризованій базі даних, за умови охоплення при цьому інформації в будь-яких штрих-кодах, голограмах, чипах або інших носіях даних для цілей простежуваності, що можуть доповнювати код простежуваності, як зазначено в додатку VII, а також заяв щодо такого визнання недійсності.

4. Коли застосовуються параграфи 1 і 2, відповідний професійний оператор повинен інформувати, відповідно, уповноваженого оператора або компетентний орган, які видали визнаний недійсним паспорт рослини.

5. Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени через електронну систему сповіщення, зазначену в статті 103, про вилучення або визнання недійсним фітосанітарного сертифіката відповідно до параграфа 2 цієї статті.

1. Знак, що його наносять на дерев’яний пакувальний матеріал, деревину або інші предмети, щоб засвідчити, що було застосоване оброблення відповідно до додатка 1 до ISPM15, повинен відповідати вимогам, викладеним в додатку 2 до ISPM15, в усіх наведених нижче випадках:

(a) введення дерев’яного пакувального матеріалу на територію Союзу з третьої країни, як зазначено у статті 43;

(b) переміщення дерев’яного пакувального матеріалу, маркованого в межах території Союзу, поза межі території Союзу;

(c) переміщення в межах території Союзу дерев’яного пакувального матеріалу, деревини або інших предметів, якщо так вимагає імплементаційний акт, ухвалений відповідно до статті 28, 30, 41 або 54;

(d) будь-які інші дерев’яні пакувальні матеріали, деревина або інші предмети, марковані в межах території Союзу.

Знак повинен бути нанесений тільки у випадку, коли дерев’яний пакувальний матеріал, деревина або інші предмети пройшли одне або більше зі схвалених оброблень, зазначених у додатку 1 до ISPM15, без обмеження регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1005/2009 (- 6), (ЄС) № 1107/2009 (- 7) та (ЄС) № 528/2012 (- 8).

На дерев’яний пакувальний матеріал, деревину або інші предмети, марковані на території Союзу, знак повинен наносити тільки зареєстрований оператор, уповноважений згідно зі статтею 98.

Пункти (a) і (b) першого підпараграфа не застосовуються до дерев’яного пакувального матеріалу, що підлягає звільненню від вимог, передбаченому в ISPM15.

2. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на внесення змін до вимог, викладених у параграфі 1 цієї статті, щоб адаптувати їх до розвитку міжнародних стандартів, зокрема до ISPM15.

1. Лагодження дерев’яного пакувального матеріалу, маркованого знаком, зазначеним у статті 96, повинне відбуватися тільки за умови дотримання таких умов:

(a) особа, що виконує лагодження, є зареєстрованим оператором, уповноваженим згідно зі статтею 98;

(b) використовувані матеріал і методи оброблення придатні для лагодження;

(c) у відповідних випадках, знак наноситься знову.

2. Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановлювати певні механізми щодо матеріалу, оброблення та маркування, зазначених у параграфі 1. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2). У таких імплементаційних актах повинні бути враховані відповідні міжнародні стандарти, зокрема ISPM15.

3. Якщо професійний оператор повністю знищує будь-які сліди попереднього нанесення такого знака на дерев’яний пакувальний матеріал, параграфи 1 і 2 не застосовуються.

1. Компетентний орган повинен на підставці заявки надавати зареєстрованому оператору повноваження наносити знак, зазначений у статті 96, а також лагодити дерев’яний пакувальний матеріал згідно зі статтею 97, за умови дотримання зареєстрованим оператором обох таких умов:

(a) він володіє необхідними знаннями для оброблення дерев’яного пакувального матеріалу, деревини та інших предметів відповідно до вимог актів, зазначених у статтях 96 і 97;

(b) він здійснює експлуатацію належних об’єктів і обладнання для проведення такого оброблення ("об’єкти з оброблення");

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на доповнення цього Регламенту шляхом деталізації вимог щодо надання повноважень у відповідних випадках з урахуванням розвитку науково-технічних знань і міжнародних стандартів.

2. Повноваження наносити знак, зазначений у статті 96, а також лагодити дерев’яний пакувальний матеріал згідно зі статтею 97 повинен надавати компетентний орган на підставці заявки зареєстрованому оператору, який використовує деревину, оброблену на об’єкті іншого оператора, якщо він при цьому відповідає всім наведенмс нижче умовам щодо дерев’яного пакувального матеріалу, маркованого таким знаком:

(a) він використовує виключно деревину:

(i) що пройшла одне або більше зі схвалених оброблень, зазначених у додатку 1 ISPM15, і оброблена на об’єктах, експлуатацію яких здійснює зареєстрований оператор, уповноважений відповідно до параграфа 1 цієї статті; або

(ii) що пройшла одне або більше зі схвалених оброблень, зазначених у додатку 1 ISPM15, на об’єкті з оброблення у третій країні, що схвалений національною організацією захисту рослин такої третьої країни;

(b) він забезпечує, що деревину, яку використовують з такою метою, можливо простежити до таких об’єктів з оброблення на території Союзу або до відповідних об’єктів з оброблення третьої країни;

(c) якщо застосовно згідно зі статтею 28(1) і (2), статтею 30(1) і (3), статтею 41(2) і (3) і статтею 54(2) і (3), він використовує виключно деревину, зазначену в пункті (a) цього підпараграфа, на яку є паспорт рослини або інший документ, що надає гарантії виконання вимог щодо оброблення, зазначених у додатку 1 до ISPM15.

3. Компетентний орган принаймні раз на рік здійснює нагляд за зареєстрованими операторами, уповноваженими відповідно до параграфів 1 і 2, щоб пересвідчитись і забезпечити, що вони обробляють і маркують, відповідно, дерев’яний пакувальний матеріал, деревину та інші предмети згідно зі статтею 96(1) і статтею 97 та виконують умови, встановлені у параграфах 1 і 2 цієї статті відповідно.

4. Якщо компетентному органу стане відомо, що професійний оператор не дотримується вимог, зазначених у параграфах 1 і 2, такий орган повинен невідкладно вжити заходів, необхідних щоб забезпечити, що таке недотримання таких положень надалі тривати не буде.

Якщо компетентний орган вжив таких заходів без відкликання повноважень, зазначених у параграфах 1 або 2, але невідповідність зберігається, такий орган повинен невідкладно відкликати надані повноваження, зазначені у параграфах 1 або 2.

1. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на доповнення цього Регламенту шляхом встановлення елементів для включення в офіційні підтвердження, що відносяться до рослин, рослинних продуктів або інших предметів, окрім дерев’яного пакувального матеріалу, що їх вимагають застосовні міжнародні стандарти як форму підтвердження реалізації інструментів, ухвалених відповідно до статті 28(1) або (2), статті 30(1) або (3), статті 41(2) або (3), статті 44, чи статті 54(2) або (3).

2. У делегованих актах, зазначених у параграфі 1, можуть також бути встановлені вимоги щодо однієї або більше з таких дій:

(a) уповноваження професійних операторів щодо здійснення офіційних підтверджень, зазначених у параграфі 1;

(b) нагляд компетентного органу за професійними операторами, уповноваженими відповідно до пункту (a) цього параграфа;

(c) відкликання таких повноважень, зазначених у пункті (a) цього параграфа.

3. Комісія ухвалює за допомогою імплементаційних актів технічні вимоги до форматів підтверджень, зазначених у параграфі 1 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

1. Якщо для експорту рослини, рослинного продукту або іншого предмета з території Союзу в третю країну фітосанітарні вимоги щодо ввезення такої третьої країни вимагають наявності фітосанітарного сертифіката ("фітосанітарний сертифікат на експорт"), такий сертифікат повинен видавати компетентний орган на запит професійного оператора, коли дотримані всі наведені нижче умови:

(a) професійний оператор зареєстрований таким компетентним органом згідно зі статтею 65;

(b) професійний оператор тримає під контролем рослини, рослинні продукти або інші предмети, призначені для експорту;

(c) забезпечена відповідність такої рослини, такого рослинного продукту або іншого предмета фітосанітарним вимогам щодо ввезення відповідної третьої країни.

Компетентний орган повинен також видавати фітосанітарний сертифікат на експорт на запит осіб, що не є професійними операторами, якщо при цьому дотримані умови, викладені в пунктах (b) і (c) першого підпараграфа.

Для цілі цього параграфа, компетентний орган не делегує повноваження видавати фітосанітарний сертифікат на експорт будь-якій іншій особі.

2. Без обмеження зобов’язань в рамках IPPC і з урахуванням відповідних міжнародних стандартів, видання фітосанітарного сертифіката на експорт повинне відбуватися за умови наявності в компетентного органу інформації, що дозволяє йому засвідчити дотримання щодо відповідної рослини, рослинного продукту або іншого предмета фітосанітарних вимог щодо ввезення відповідної третьої країни. Така інформація може походити від одного або більше із зазначених нижче елементів, залежно від застосовного випадку:

(a) інспектування, відбору зразків і тестування відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів чи місця їх виробництва та його околиць;

(b) офіційної інформації щодо статусу шкідливого організму на ділянці виробництва, місці виробництва, на території чи у країні походження відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів;

(c) паспорта рослини, зазначеного у статті 78, що супроводжує відповідні рослини, рослинні продукти або інші предмети, якщо такий паспорт рослини підтверджує результати інспектувань, проведених компетентним органом;

(d) знака дерев’яного пакувального матеріалу, зазначеного у статті 96(1), або підтверджень, зазначених у статті 99(1);

(e) інформації, включеної у передекспортний сертифікат, зазначений у статті 102;

(f) офіційної інформації, включеної у фітосанітарний сертифікат, зазначений у статті 71, якщо відповідні рослини, рослинні продукти або інші предмети введені на територію Союзу з третьої країни.

3. Фітосанітарний сертифікат на експорт повинен відповідати опису і формі, наведеній в частині А додатка VIII.

4. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на внесення змін до елементів, зазначених у параграфі 2 цієї статті й у частині А додатка VIII, щоб адаптувати їх до розвитку відповідних міжнародних стандартів.

5. Надання електронних фітосанітарних сертифікатів на експорт повинно відбуватися через ІМ80С або за умови електронного обміну з такою системою.

1. Для реекспорту рослин, рослинних продуктів або інших предметів, що походять із третьої країни і введені на територію Союзу з такої або іншої третьої країни, замість фітосанітарного сертифіката на експорт повинен бути, якщо можливо, виданий фітосанітарний сертифікат на реекспорт із Союзу ("фітосанітарний сертифікат на реекспорт"),

Фітосанітарний сертифікат на реекспорт повинен видавати компетентний орган на запит професійного оператора, коли дотримані всі наведені нижче умови:

(a) такий професійний оператор зареєстрований таким компетентним органом згідно зі статтею 65;

(b) професійний оператор тримає під контролем рослини, рослинні продукти або інші предмети, призначені для реекспорту;

(c) забезпечена відповідність такої рослини, такого рослинного продукту або іншого предмета фітосанітарним вимогам щодо ввезення відповідної третьої країни.

Компетентний орган повинен також видавати фітосанітарний сертифікат на реекспорт на запит осіб, що не є професійними операторами, якщо при цьому дотримані умови, викладені в пунктах (b) і (c) другого підпараграфа.

Для цілей цього параграфа, компетентний орган не делегує повноваження видавати фітосанітарний сертифікат на реекспорт будь-якій іншій особі.

2. Без обмеження зобов’язань у рамках IPPC і з урахуванням відповідних міжнародних стандартів, видання фітосанітарного сертифіката на реекспорт повинне відбуватися, якщо наявна інформація дозволяє засвідчити дотримання фітосанітарних вимог щодо ввезення відповідної третьої країни і відповідність усім наведеним нижче вимогам:

(a) оригінальний фітосанітарний сертифікат, що супроводжує відповідну рослину, рослинний продукт або інший предмет із третьої країни походження, чи його засвідчена копія додається до фітосанітарного сертифіката на реекспорт;

(b) вирощування, вироблення або оброблення рослин, рослинних продуктів або інших предметів з метою змінення їхнього характеру не відбувалось із часу введення їх на територію Союзу;

(c) відповідній рослині, відповідному рослинному продукту або іншому предмету не загрожував жоден ризик зараження або засмічення карантинними шкідливими організмами або регульованими некарантинними шкідливими організмами, що внесені як такі до переліку третьою країною призначення, під час зберігання в державі-члені, з якої передбачений експорт її або його до такої третьої країни;

(d) підтримання ідентичності відповідної рослини, рослинного продукту або іншого предмета.

3. Стаття 100(2) застосовується mutatis mutandis.

4. Фітосанітарний сертифікат на реекспорт повинен відповідати опису і формі, наведеній в частині В додатка VIII.

5. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на внесення змін до частини В додатка VIII, щоб адаптувати його до розвитку відповідних міжнародних стандартів.

6. Надання електронних фітосанітарних сертифікатів на реекспорт повинно відбуватися через IMSOC або за умови електронного обміну з такою системою.

1. Компетентні органи держави-члена, з яких вивозять рослини, рослинні продукти або інші предмети, зазначені у статті 100(1), і компетентні органи держави-члена, в якій рослини, рослинні продукти або інші предмети були вирощені, вироблені, зберігались і були оброблені, повинні здійснювати обмін необхідною фітосанітарного інформацією як основою для видання фітосанітарного сертифіката на експорт.

2. Обмін інформацією, зазначений у параграфі 1, повинен відбуватися у формі гармонізованого документа ("передекспортний сертифікат"), в якому компетентні органи держави-члена, у якій рослини, рослинні продукти або інші предмети були вирощені, вироблені, зберігались і були оброблені, засвідчують дотримання щодо таких рослин, рослинних продуктів або інших предметів певних фітосанітарних вимог за одним або більше з таких критеріїв:

(a) відсутність або ж присутність нижче вказаного граничного значення окремих шкідливих організмів у відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів;

(b) походження відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів на певному полі, певній ділянці виробництва, певному місці виробництва або території;

(c) статус шкідливого організму на полі, ділянці виробництва, місці виробництва або на території походження чи у країні походження відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів;