Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2366 від 25 листопада 2015 року про платіжні послуги на внутрішньому ринку, про внесення змін до Директив 2002/65/ЄС, 2009/110/ЄС та 2013/36/ЄС і Регламенту (ЄС) № 1093/2010 та про скасування Директиви 2007/64/ ЄС

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб завчасно, перш ніж користувача платіжних послуг буде зобов’язано будь-яким рамковим договором або пропозицією, надавач платіжних послуг надавав користувачу платіжних послуг у паперовій формі або на іншому довговічному носії інформацію та умови, визначені в статті 52. Інформація та умови повинні бути викладені легко зрозумілими словами та в чіткій і зрозумілій формі офіційною мовою держави-члена, в якій запропоновано платіжну послугу, або будь-якою іншою мовою, погодженою сторонами.

2. Якщо рамковий договір укладено за запитом користувача платіжних послуг з використанням засобу дистанційної комунікації, який не дає змоги надавачу платіжних послуг виконати положення параграфа 1, надавач платіжних послуг повинен виконати свої обов’язки згідно з указаним параграфом одразу після укладення рамкового договору.

3. Обов’язки, встановлені в параграфі 1, можуть також бути виконані шляхом надання копії проекту рамкового договору, включно з інформацією та умовами, визначеними в статті 52.

Держави-члени повинні забезпечити надання користувачу платіжних послуг такої інформації та таких умов:

1. щодо надавача платіжних послуг:

(a) найменування надавача платіжних послуг, географічна адреса його головного офісу та, у відповідних випадках, географічна адресу його агента або філії, що має осідок у державі-члені, в якій пропоновано платіжні послуги, та будь-яка інші адреса, включно з адресою електронної пошти, використовуваної для комунікації з надавачем платіжних послуг;

(b) дані відповідних наглядових органів та реєстру, передбаченого в статті 14, або будь-якого іншого відповідного публічного реєстру дозволів надавачів платіжних послуг та реєстраційний номер або еквівалентний засіб ідентифікації в такому реєстрі;

2. щодо використання платіжної послуги:

(a) опис головних характеристик надаваної платіжної послуги;

(b) набір даних або унікальний ідентифікатор, які користувач платіжних послуг має надати для належного ініціювання та виконання платіжного доручення;

(c) форма або процедура надання згоди ініціювати платіжне доручення або виконати платіжну операцію та відкликання такої згоди відповідно до статей 64 та 80;

(d) інформація про час отримання платіжного доручення відповідно до статті 78 та час завершення операційного дня, якщо такий час установлений надавачем платіжних послуг;

(e) максимальний час виконання надаваних платіжних послуг;

(f) інформація про наявність або відсутність можливості погодити витратні ліміти для використання платіжного інструменту відповідно до статті 68(1);

(g) у випадку кобейджингових карткових платіжних інструментів права користувача платіжних послуг відповідно до статті 8 Регламенту (ЄС) 2015/751;

3. щодо плат, процентних ставок та обмінних курсів:

(a) усі плати, що підлягають сплаті користувачем платіжних послуг надавачу платіжних послуг, включно з тими, що пов’язані зі способом та частотою надання інформації відповідно до цієї Директиви або доступу до неї, та, у відповідних випадках, деталізація сум таких плат;

(b) у відповідних випадках застосовні процентні ставки та обмінні курси або, якщо повинні бути використані референтні процентні ставки та обмінні курси, метод розрахування фактичної процентної ставки та відповідні дата й індекс чи база для визначення такої референтної процентної ставки або референтного обмінного курсу;

(c) якщо погоджено, негайне застосування змін референтної процентної ставки або обмінного курсу та інформаційних вимог щодо змін відповідно до статті 54(2);

4. щодо комунікації:

(a) якщо застосовно, засоби комунікації, включно з технічними вимогами до обладнання та програмного забезпечення користувача платіжних послуг, погоджені сторонами для передавання інформації або повідомлень відповідно до цієї Директиви;

(b) спосіб та частота надання інформації відповідно до цієї Директиви або доступу до неї;

(c) мова або мови, якою або якими буде укладено рамковий договір та здійснюватиметься комунікація у відповідних договірних відносинах;

(d) право користувача платіжних послуг отримати договірні умови рамкового договору та інформацію й умови відповідно до статті 53;

5. щодо запобіжних та коригувальних заходів:

(a) у відповідних випадках опис заходів, яких повинен вжити користувач платіжних послуг для безпечного зберігання платіжного інструменту, та інформація про спосіб повідомлення надавача платіжних послуг для цілей пункту (b) статті 69(1);

(b) безпечна процедура повідомлення користувача платіжних послуг надавачем платіжних послуг у випадку шахрайства чи загроз безпеці або підозри у них;

(c) якщо погоджено, умови, на яких надавач платіжних послуг зберігає право заблокувати платіжний інструмент відповідно до статті 68;

(d) відповідальність платника відповідно до статті 74, включно з інформацією щодо відповідної суми;

(e) спосіб та строк повідомлення користувачем платіжних послуг надавача платіжних послуг про будь-яку неавторизовану або некоректно ініційовану чи виконану платіжну операцію відповідно до статті 71, а також про відповідальність надавача платіжних послуг за неавторизовані платіжні операції відповідно до статті 73;

(f) відповідальність надавача платіжних послуг за ініціювання або виконання платіжних операцій відповідно до статей 89 та 90;

(g) умови повернення коштів відповідно до статей 76 та 77;

6. щодо внесення змін до рамкового договору та його розірвання:

(a) якщо погоджено, інформація про те, що вважають, що користувач платіжних послуг прийняв зміни в умовах відповідно до статті 54, якщо користувач платіжних послуг не повідомив надавача платіжних послуг до дати або пропонованої датою набуття ними чинності про відмову їх прийняти;

(b) строк дії рамкового договору;

(c) право користувача платіжних послуг розірвати рамковий договір або будь-які інші договори стосовно розірвання рамкового договору відповідно достатті 54(1)або статті 55;

7. щодо відшкодування:

(a) будь-яке договірне положення про право, застосовне до рамкового договору, та/або компетентні суди;

(b) альтернативні способи вирішення спорів, доступні користувачу платіжних послуг відповідно до статей 99-102.

У будь-який час у період договірних відносин користувач платіжних послуг повинен мати право отримувати за запитом договірні умови рамкового договору, а також інформацію та умови, визначені в статті 52, у паперовій формі або на іншому довговічному носії.

1. Будь-які зміни до рамкового договору або до інформації та умов, визначених у статті 52, надавач платіжних послуг повинен пропонувати в спосіб, передбачений у статті 51(1), та не пізніше ніж за 2 місяці до пропонованої дати їх застосування. Користувач платіжних послуг може або прийняти, або відхилити зміни до пропонованої дати набуття ними чинності.

Якщо застосовно відповідно до пункту (6)(a)статті 52, надавач платіжних послуг повинен поінформувати користувача платіжних послуг про те, що вважатиметься, що користувач платіжних послуг прийняв зміни, якщо він не повідомить надавача платіжних послуг до пропонованої дати набуття ними чинності про те, що він їх не приймає. Надавач платіжних послуг також повинен поінформувати користувача платіжних послуг про те, що у випадку, коли користувач платіжних послуг відхиляє зміни, користувач платіжних послуг має право розірвати рамковий договір безоплатно та в будь-який час до дати, з якої зміни стали би застосовними.

2. Зміни процентних ставок або обмінних курсів можуть бути застосовані негайно та без повідомлення, за умови що таке право погоджене в рамковому договорі та зміни процентних ставок або обмінних курсів основані на референтних процентних ставках або референтних обмінних курсах, погоджених відповідно до пункту (3)(b) та(c) статті 52. Користувач платіжних послуг повинен бути поінформований про будь-яку зміну процентної ставки за першої нагоди в спосіб, передбачений у статті 51(1), якщо сторони не домовилися про конкретну частоту або спосіб надання такої інформації або доступу до неї. Однак зміни процентних ставок або обмінних курсів на сприятливіші для користувачів платіжних послуг можуть застосовувати без повідомлення.

3. Зміни процентної ставки або обмінного курсу, що використовують для платіжних операцій, повинні впроваджувати та розраховувати в нейтральний спосіб, який не дискримінує користувачів платіжних послуг.

1. Користувач платіжних послуг може розірвати рамковий договір в будь-який час, якщо сторони не погодили строк повідомлення. Такий строк не повинен перевищувати 1 місяця.

2. Розірвання рамкового договору повинне бути безоплатним для користувача платіжних послуг, крім випадків, коли договір був чинним менше 6 місяців. Штраф за розірвання рамкового договору, якщо такий передбачено, повинен бути прийнятним та відповідати розміру витрат.

3. Якщо це погоджено в рамковому договорі, надавач платіжних послуг може розірвати рамковий договір, укладений на невизначений строк, надіславши відповідне повідомлення принаймні за 2 місяці до запланованої дати розірвання в спосіб, передбачений у статті 51(1).

4. Плата за платіжні послуги, нараховувана на регулярній основі, повинна бути сплачена користувачем платіжних послуг лише в частині, пропорційній періоду до моменту розірвання договору. Якщо таку плату було внесено авансом, вона підлягає поверненню пропорційно до зазначеного вище періоду.

5. Положення цієї статті не обмежують законів та підзаконних нормативно-правових актів держав-членів, які регулюють права сторін оголошувати рамковий договір незастосовним або нікчемним.

6. Держави-члени можуть передбачати сприятливіші положення для користувачів платіжних послуг.

У випадку окремої платіжної операції згідно з рамковим договором, ініційованої платником, надавач платіжних послуг повинен за запитом платника щодо цієї конкретної платіжної операції надати чітку інформацію про все перераховане нижче:

(a) максимальний час виконання;

(b) плата, стягувана з платника;

(c) у відповідних випадках деталізація сум будь-яких плат.

1. Після списання суми окремої платіжної операції з рахунку платника або, якщо платник не використовує платіжний рахунок, після отримання платіжного доручення надавач платіжних послуг платника повинен надати платнику без невиправданої затримки та в спосіб, установлений у статті 51(1), всю таку інформацію:

(a) покликання, що дає можливість платнику ідентифікувати кожну платіжну операцію та, у відповідних випадках, інформацію стосовно отримувача платежу;

(b) суму платіжної операції у валюті, в якій дебетовано платіжний рахунок платника, або у валюті, вказаній у платіжному дорученні;

(c) суму будь-яких плат за платіжну операцію або процентів, що підлягають сплаті платником та, у відповідних випадках, деталізацію сум таких плат;

(d) у відповідних випадках обмінний курс, використаний у платіжній операції надавачем платіжних послуг платника, та суму платіжної операції після такої конвертації валюти;

(e) дату валютування списаних коштів або дату отримання платіжного доручення.

2. Рамковий договір повинен містити умову про те, що платник може вимагати, щоб йому періодично надавали інформацію, зазначену в параграфі 1, або доступ до неї, принаймні раз на місяць, безкоштовно та в погоджений спосіб, який давав би платнику змогу зберігати та відтворювати інформацію в незмінному вигляді.

3. Однак держави-члени можуть вимагати, щоб надавачі платіжних послуг безкоштовно надавали інформацію в паперовій формі або іншому довговічному носії принаймні раз на місяць.

1. Після виконання окремої платіжної операції надавач платіжних послуг отримувача платежу повинен надати отримувачу платежу без невиправданої затримки у спосіб, що встановлений у статті 51(1), всю таку інформацію:

(a) покликання, що дає можливість отримувачу платежу ідентифікувати платіжну операцію та платника, а також будь-яку інформацію, передавану у зв’язку з платіжною операцією;

(b) суму платіжної операції у валюті, в якій зараховано кошти на платіжний рахунок отримувача платежу;

(c) суму будь-яких плат за платіжну операцію або процентів, що підлягають сплаті отримувачем платежу та, у відповідних випадках, деталізацію сум таких плат;

(d) у відповідних випадках обмінний курс, використаний у платіжній операції надавачем платіжних послуг отримувача платежу, та суму платіжної операції до такої конвертації валюти;

(e) дату валютування для зарахування коштів.

2. Рамковий договір може містити умову про те, що інформацію, зазначену в параграфі 1, або доступ до неї мають періодично, принаймні раз на місяць, надавати в погоджений спосіб, що давав би можливість отримувачу платежу зберігати та відтворювати інформацію в незмінному вигляді.

3. Однак держави-члени можуть вимагати, щоб надавачі платіжних послуг безкоштовно надавали інформацію в паперовій формі або іншому довговічному носії принаймні раз на місяць.

1. Платежі повинні виконувати у погодженій сторонами валюті.

2. Якщо перед ініціюванням платіжної операції запропоновано послугу конвертації валюти та якщо таку послугу конвертації валюти запропоновано в банкоматі, пункті продажу або отримувачем платежу, сторона, яка пропонує послугу конвертації валюти платнику, повинна повідомити платника про всі плати та обмінний курс, який буде використаний для конвертування платіжної операції.

Платник на основі цього повинен погодитися на послугу конвертації валюти.

1. Якщо за використання певного платіжного інструменту отримувач платежу вимагає плати або пропонує знижку, отримувач платежу повинен поінформувати платника про це до ініціювання платіжної операції.

2. Якщо за використання певного платіжного інструменту надавач платіжних послуг або інша сторона, залучена до операції, вимагає плати, він повинен поінформувати користувача платіжних послуг про це до ініціювання платіжної операції.

3. Платник зобов’язаний сплачувати плати, зазначені в параграфах 1 та 2, лише якщо їхню повну суму було повідомлено до ініціювання платіжної операції.

1. Якщо користувач платіжних послуг не є споживачем, користувач платіжних послуг та надавач платіжних послуг можуть домовитися про те, що стаття 62(1), стаття 64(3) та статті 72, 74, 76, 77, 80, 89 та 90 не застосовні повністю або частково. Користувач платіжних послуг та надавач платіжних послуг можуть також домовитися про інші строки, ніж установлені у статті 71.

2. Держави-члени можуть передбачити, що стаття 102 не застосовна, якщо користувач платіжних послуг не є споживачем.

3. Держави-члени можуть передбачити, що положення цього розділу застосовні до мікропідприємств так само, як і до споживачів.

4. Ця Директива не обмежує Директиву 2008/48/ЄС, інші не гармонізовані цією Директивою відповідні право Союзу або національні заходи щодо умов надання кредиту споживачам, які відповідають праву Союзу.

1. Надавач платіжних послуг не повинен стягувати жодні плати з користувача платіжних послуг за виконання його інформаційних обов’язків або вжиття коригувальних чи запобіжних заходів відповідно до цього розділу, якщо у статті 79(1), статті 80(5)тастатті 88(4) не вказано інше. Такі плати повинні бути погоджені між користувачем платіжних послуг та надавачем платіжних послуг, бути прийнятними та відповідати фактичним витратам надавача платіжних послуг.

2. Якщо як надавач платіжних послуг платника, так і надавач платіжних послуг отримувача платежу розташовані в його межах або якщо єдиний надавач платіжних послуг у платіжній операції розташований в його межах, держави-члени повинні вимагати, щоб за платіжні операції, виконувані в межах Союзу, отримувач платежу сплачував плати, стягувані його надавачем платіжних послуг, а платник сплачував плати, стягувані його надавачем платіжних послуг.

3. Надавач платіжних послуг не повинен перешкоджати отримувачу платежу вимагати від платника сплати плати, пропонувати йому знижку або іншим чином спонукати його до використання певного платіжного інструменту. Будь-які застосовні плати не повинні перевищувати розміру прямих витрат, зазнаних отримувачем платежу у зв’язку з використанням конкретного платіжного інструменту.

4. У будь-якому випадку держави-члени повинні забезпечувати, щоб отримувач платежу не вимагав сплати плат за використання платіжних інструментів, стосовно яких міжбанківські комісії регулює глава II Регламенту (ЄС) 2015/751, та платіжних послуг, до яких застосовний Регламент (ЄС) № 260/2012.

5. Держави-члени можуть заборонити або обмежити право отримувача платежу вимагати сплати плат, враховуючи необхідність стимулювати конкуренцію та сприяти використанню ефективних платіжних інструментів.

1. У випадку платіжних інструментів, що згідно з рамковим договором стосуються лише окремих платіжних операцій, які або не перевищують 30 євро, або мають витратний ліміт в розмірі 150 євро, або які використовують для зберігання коштів, розмір яких у будь-який момент часу не перевищує 150 євро, надавачі платіжних послуг можуть домовитися зі своїми користувачами платіжних послуг про те, що:

(a) пункт (b)статті 69(1), пункти (c) та (d) статті 70(1) та стаття 74(3) не застосовні, якщо платіжний інструмент не передбачає можливості його блокування або якщо неможливо запобігти його подальшому використанню;

(b) статті 72 та 73 та стаття 74(1) та (3) не застосовні, якщо платіжний інструмент використовують анонімно або якщо надавач платіжних послуг не може з інших причин, зумовлених особливостями платіжного інструменту, довести, що платіжну операцію було авторизовано;

(c) як відступ від статті 79(1), надавач платіжних послуг не зобов’язаний повідомляти користувача платіжних послуг про відмову від виконання платіжного доручення, якщо невиконання є очевидним із огляду на обставини;

(d) як відступ від статті 80, платник не може відкликати платіжне доручення після передачі платіжного доручення або надання згоди на виконання платіжної операції отримувачу платежу;

(e) як відступ від статей 83 та84, застосовні інші строки виконання.

2. Для національних платіжних операцій держави-члени або їхні компетентні органи можуть скорочувати або подвоювати суми, зазначені в параграфі 1. Вони можуть підвищувати їх за наперед оплачувані платіжні інструменти до 500 євро.

3. Статті 73 та 74 цієї Директиви застосовні також до електронних грошей, означення яких міститься в пункті (2) статті 2 Директиви 2009/110/ЄС, крім випадків, коли надавач платіжних послуг платника не має змоги заморозити платіжний рахунок, на якому зберігаються електронні гроші, або заблокувати платіжний інструмент. Держави-члени можуть обмежити сферу застосування цього відступу платіжними рахунками, на яких зберігаються електронні гроші, або платіжними інструментами певної вартості.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб платіжну операцію вважали авторизованою тільки за умови, що платник надав згоду на виконання цієї платіжної операції. Платіжна операція може бути авторизована платником до або, якщо про це домовлено між платником та надавачем платіжних послуг, після виконання платіжної операції.

2. Згода на виконання платіжної операції або серії платіжних операцій повинна бути надана у формі, погодженій між платником та надавачем платіжних послуг. Згода на виконання платіжної операції може бути також надана через отримувача платежу або надавача послуги ініціювання платежу.

За відсутності згоди платіжну операцію вважають неавторизованою.

3. Платник може відкликати згоду в будь-який час, але не пізніше моменту, коли вона стає безвідкличною відповідно до статті 80. Дозвіл на виконання серії платіжних операцій також може бути відкликаний; у такому випадку будь-яку майбутню операцію вважають неавторизованою.

4. Процедура надання згоди повинна бути погоджена між платником та відповідним надавачем платіжних послуг (відповідними надавачами платіжних послуг).

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб надавач платіжних послуг, що обслуговує рахунок, за запитом надавача платіжних послуг, що випускає карткові платіжні інструменти, негайно підтверджував наявність суми, необхідної для виконання платіжної операції з використанням картки на платіжному рахунку платника за виконання всіх перерахованих нижче умов:

(a) платіжний рахунок платника доступний онлайн у момент запиту;

(b) платник надав чітку й однозначну згоду надавачу платіжної послуги, що обслуговує рахунок, на надання відповіді на запити від конкретного надавача платіжних послуг про підтвердження наявності на платіжному рахунку платника суми, яка відповідає конкретній платіжній операції з використанням картки;

(c) згоду, зазначену в пункті (b), надано до моменту подання першого такого запиту.

2. Надавач платіжних послуг може запитувати підтвердження, зазначене в параграфі 1, за виконання всіх перерахованих нижче умов:

(a) платник надав чітку й однозначну згоду надавачу платіжних послуг на подання запиту на підтвердження, зазначене в параграфі 1;

(b) платник ініціював платіжну операцію з використанням картки на відповідну суму з використанням карткового платіжного інструменту, випущеного надавачем платіжних послуг;

(c) надавач платіжних послуг проходить автентифікацію в надавача платіжних послуг, що обслуговує рахунок, перед кожним запитом на підтвердження та комунікує в безпечний спосіб з надавачем платіжних послуг, що обслуговує рахунок, відповідно до пункту (d) статті 98(1).

3. Відповідно до Директиви 95/46/ЄС підтвердження, зазначене в параграфі 1, повинне містити лише просту відповідь "так" або "ні", а не виписку про залишок на рахунку. Цю відповідь не повинні зберігати або використовувати для інших цілей, крім виконання платіжної операції з використанням картки.

4. Підтвердження, зазначене в параграфі 1, не повинне бути підставою для блокування коштів на платіжному рахунку платника надавачем платіжних послуг, що обслуговує рахунок.

5. Платник може вимагати, щоб надавач платіжних послуг, що обслуговує рахунок, повідомив платнику ідентифікаційні дані надавача платіжних послуг та надану відповідь.

6. Ця стаття не застосовна до платіжних операцій, ініційованих з використанням карткових платіжних інструментів, на яких зберігаються електронні гроші, означення яких міститься в пункті (2) статті 2 Директиви 2009/110/ЄС.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб платник мав право використовувати надавача послуги ініціювання платежу для отримання платіжних послуг, зазначених у пункті (7) додатка I. Право використовувати надавача послуги ініціювання платежу не застосовне, якщо платіжний рахунок не є доступним онлайн.

2. Якщо платник надає чітку й однозначну згоду на виконання платежу відповідно до статті 64, надавач платіжних послуг, що обслуговує рахунок, повинен виконати дії, визначені в параграфі 4 цієї статті, щоб забезпечити право платника використовувати послугу ініціювання платежу.

3. Надавач послуги ініціювання платежу:

(a) не повинен утримувати в будь-який момент часу кошти платника в зв’язку з наданням послуги ініціювання платежу;

(b) повинен забезпечити, щоб персоналізовані безпекові облікові дані користувача платіжних послуг не були доступними іншим сторонам, крім користувача персоналізованих безпекових облікових даних та особи, яка їх видала, та щоб надавач послуги ініціювання платежу передавав їх через безпечні та ефективні канали;

(c) повинен забезпечити, щоб будь-яка інша інформація про користувача платіжних послуг, отримана під час надання послуги ініціювання платежу, була надана лише отримувачу платежу та лише за умови надання чіткої та однозначної згоди на те користувачем платіжних послуг;

(d) кожного разу при ініціюванні платежу повинен ідентифікувати себе для надавача платіжних послуг платника, що обслуговує рахунок, та комунікувати з надавачем платіжних послуг, що обслуговує рахунок, платником та отримувачем платежу в безпечний спосіб відповідно до пункту (d) статті 98(1);

(e) не повинен зберігати чутливі платіжні дані користувача платіжних послуг;

(f) не повинен вимагати від користувача платіжних послуг жодних даних, крім тих, що необхідні для надання послуги ініціювання платежу;

(g) не повинен використовувати, зберігати або здійснювати доступ до жодних даних для інших цілей, крім надання послуги ініціювання платежу, запитаної платником у чіткий та однозначний спосіб;

(h) не повинен змінювати суму, отримувача платежу або будь-який інший параметр операції.

4. Надавач платіжних послуг, що обслуговує рахунок:

(a) повинен комунікувати в безпечний спосіб із надавачами послуги ініціювання платежу відповідно до пункту (d) статті 98(1);

(b) одразу після отримання платіжного доручення від надавача послуги ініціювання платежу повинен надати надавачу послуги ініціювання платежу всю інформацію про ініціювання платіжної операції та всю інформацію, доступну надавачу платіжних послуг, що обслуговує рахунок, стосовно виконання платіжної операції або доступ до неї;

(c) повинен опрацювати платіжні доручення, передані з використанням послуг надавача послуги ініціювання платежу, без жодної дискримінації, крім випадків, коли дискримінація виправдана об’єктивними причинами, зокрема з точки зору строків, пріоритетності або плат, пов’язаних із платіжними дорученнями, переданими безпосередньо платником.

5. У зв’язку з цим надання послуги ініціювання платежу не повинне залежати від існування договірних відносин між надавачами послуги ініціювання платежу та надавачами платіжних послуг, що обслуговують рахунки.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб користувач платіжних послуг мав право використовувати послуги, які уможливлюють доступ до інформації про рахунок, зазначеної в пункті (8) додатка I. Це право не застосовне, якщо платіжний рахунок не доступний онлайн.

2. Надавач послуги надання інформації про рахунки:

(a) повинен надавати послугу лише на підставі чіткої та однозначної згоди користувача платіжних послуг;

(b) повинен забезпечити, щоб персоналізовані безпекові облікові дані користувача платіжних послуг не були доступними іншим сторонам, крім користувача персоналізованих безпекових облікових даних та особи, яка їх видала, та щоб надавач послуги надання інформації про рахунки передавав їх через безпечні та ефективні канали;

(c) повинен у кожному випадку комунікації проходити ідентифікацію для надавача (надавачів) платіжних послуг, що обслуговує (обслуговують) рахунок, та комунікувати з надавачем (надавачами) платіжних послуг, що обслуговує (обслуговують) рахунок, у безпечний спосіб відповідно до пункту (d)статті 98(1);

(d) повинен здійснювати доступ лише до інформації з визначених платіжних рахунків та пов’язаних із ними платіжних операцій;

(e) не повинен вимагати чутливих платіжних даних, пов’язаних із платіжними рахунками;

(f) не повинен використовувати, зберігати або здійснювати доступ до жодних даних для інших цілей, крім надання послуги надання інформації про рахунок, запитаної користувачем платіжних послуг у чіткий та однозначний спосіб згідно з правилами захисту даних.

3. Стосовно платіжних рахунків надавач платіжних послуг, що обслуговує рахунок:

(a) повинен комунікувати в безпечний спосіб із надавачами послуги надання інформації про рахунки відповідно до пункту (d)статті 98(1); та

(b) повинен опрацьовувати запити про надання даних, передані з використанням послуг надавача послуги надання інформації про рахунки, без жодної дискримінації, крім випадків, коли дискримінація виправдана об’єктивними причинами.

4. У зв’язку з цим надання послуги надання інформації про рахунки не повинне залежати від існування договірних відносин між надавачами послуги надання інформації про рахунки та надавачами платіжних послуг, що обслуговують рахунок.

1. Якщо конкретний платіжний інструмент використовують для цілей надання згоди, платник та надавач платіжних послуг платника можуть погодити витратні ліміти на платіжні операції, виконувані з використанням такого платіжного інструменту.

2. Якщо це погоджено в рамковому договорі, надавач платіжних послуг може зберегти за собою право блокувати платіжний інструмент з об’єктивно обґрунтованих причин, пов’язаних із безпекою платіжного інструменту, підозрою у неавторизованому або шахрайському використанні платіжного інструменту або, у випадку платіжного інструменту з кредитною лінією, суттєво збільшеним ризиком того, що платник може бути неспроможним виконати своє зобов’язання зі сплати.

3. У таких випадках надавач платіжних послуг повинен інформувати платника про блокування платіжного інструменту та його причини в погоджений спосіб за можливості до блокування платіжного інструменту та щонайпізніше відразу після цього, крім випадів, коли надання такої інформації не є недоцільним із об’єктивно обґрунтованих міркувань безпеки або заборонене іншим відповідним правом Союзу або національним правом.

4. Надавач платіжних послуг повинен розблокувати платіжний інструмент або замінити його новим платіжним інструментом, коли зникнуть причини блокування.

5. Надавач платіжних послуг, що обслуговує рахунок, може відмовити надавачу послуги надання інформації про рахунки або надавачу послуги ініціювання платежу в доступі до платіжного рахунку з об’єктивно обґрунтованих причин та належним чином підтверджених причин, пов’язаних із неавторизованим або шахрайським доступом до платіжного рахунку таким надавачем послуги надання інформації про рахунки або таким надавачем послуги ініціювання платежу, включно з неавторизованим або шахрайським ініціюванням платіжної операції. У таких випадках надавач платіжних послуг, що обслуговує рахунок, повинен поінформувати платника про відмову в доступі до платіжного рахунку та про її причини в погодженій формі. Така інформація повинна за можливості бути надана платнику до відмови в доступі та щонайпізніше відразу після неї, крім випадків, коли надання такої інформації не є недоцільним з об’єктивно обґрунтованих міркувань безпеки або забороненим іншим відповідним правом Союзу або національним правом.

Надавач платіжних послуг, що обслуговує рахунок, повинен надати доступ до платіжного рахунку, щойно зникнуть причини відмови в доступі до нього.

6. У випадках, зазначених у параграфі 5, надавач платіжних послуг, що обслуговує рахунок, повинен негайно повідомити компетентному органу про інцидент, пов’язаний із надавачем послуги надання інформації про рахунки або надавачем послуги ініціювання платежу. Таке повідомлення повинне містити відповідні деталі справи та причини вчинення дій. Компетентний орган повинен оцінити справу та за необхідності вжити належних заходів.

1. Користувач платіжних послуг, який має право використовувати платіжний інструмент, повинен:

(a) використовувати платіжний інструмент відповідно до умов, які регулюють випуск та використання платіжного інструменту та які повинні бути об’єктивними, недискримінаційними та пропорційними;

(b) повідомляти надавача платіжних послуг або суб’єкта, визначеного останнім, без невиправданої затримки про втрату, викрадення, привласнення або неавторизоване використання платіжного інструменту, щойно йому стає про це відомо.

2. Для цілей пункту (a) параграфа 1 користувач платіжних послуг повинен, зокрема відразу після отримання платіжного інструменту, вживи всіх доцільних заходів для забезпечення безпечного зберігання своїх персоналізованих безпекових облікових даних.

1. Надавач платіжних послуг, що випускає платіжний інструмент, повинен:

(a) забезпечити, щоб персоналізовані безпекові облікові дані не були доступними іншим сторонам, крім користувача платіжних послуг, що має право використовувати платіжний інструмент, без обмеження обов’язків користувача платіжних послуг, визначених у статті 69;

(b) утримуватися від надсилання не запитаного платіжного інструменту, крім випадків, коли вже наданий користувачу платіжних послуг платіжний інструмент підлягає заміні;

(c) забезпечити, щоб усі належні засоби були в будь-який час доступні користувачу платіжних послуг для повідомлення відповідно до пункту (b)статті 69(1) або запиту про розблокування платіжного інструменту відповідно до статті 68(4); за запитом надавач платіжних послуг повинен надати користувачу платіжних послуг засоби, щоб протягом 18 місяців після повідомлення підтвердити надання такого повідомлення;

(d) надати користувачу платіжних послуг можливість надати повідомлення відповідно до пункту (b) статті 69(1) безкоштовно та стягнути з нього щонайбільше лише суму витрат на заміну, які безпосередньо пов’язані з платіжним інструментом;

(e) запобігти будь-якому використанню платіжного інструменту одразу після повідомлення відповідно до пункту (b) статті 69(1).

2. Надавач платіжних послуг зазнає ризику, пов’язаного з надсиланням платіжного інструменту або будь-яких пов’язаних із ним персоналізованих безпекових облікових даних користувачу платіжних послуг.

1. Надавач платіжних послуг повинен скоригувати неправильно виконану платіжну операцію для користувача платіжних послуг, лише якщо користувач платіжних послуг не пізніше ніж через 13 місяців після дати списання коштів з рахунку повідомляє надавача платіжних послуг без невиправданої затримки про те, що йому стало відомо про таку операцію, і така операція призвела до виникнення права вимоги, в тому числі відповідно достатті 89.

Строки для повідомлення, встановлені в першому підпараграфі, не застосовні, якщо надавач платіжних послуг не надав інформації про платіжну операцію або доступу до неї відповідно до розділу III.

2. Якщо було надано послугу ініціювання платежу, скоригувати операцію для користувача платіжних послуг повинен надавач платіжних послуг, що обслуговує рахунок, відповідно до параграфа 1 цієї статті, без обмеження статті 73(2) та статті 89(1).

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб у випадках, коли користувач платіжних послуг заперечує факт авторизації виконаної платіжної операції або стверджує, що платіжну операцію було виконано неправильно, на надавача платіжних був покладений тягар доказування того, що платіжну операцію було автентифіковано, точно записано, обліковано та що вона не зазнала впливу технічного збою або іншого недоліку послуги, наданої надавачем платіжних послуг.

Якщо платіжну операцію було ініційовано через надавача послуги ініціювання платежу, на надавача послуги ініціювання платежу повинен бути покладений тягар доказування того, що в межах його сфери компетенції платіжну операцію було автентифіковано, точно записано та що вона не зазнала впливу технічного збою або іншого недоліку, пов’язаного з платіжною послугою, за яку він відповідає.

2. Якщо користувач платіжних послуг заперечує факт авторизації ним виконаної платіжної операції, факт використання платіжного інструменту, зареєстрований надавачем платіжних послуг, у тому числі, у відповідних випадках, надавачем послуги ініціювання платежу, сам по собі не обов’язково є достатнім для доведення того, що платіжну операцію авторизував саме платник або що платник діяв із шахрайськими намірами або не виконав навмисно чи з грубої недбалості один або декілька обов’язків згідно зі статтею 69. Надавач платіжних послуг, у тому числі, у відповідних випадках, надавач послуги ініціювання платежу, повинен надати підтвердні докази для доведення шахрайства або грубої недбалості з боку користувача платіжних послуг.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб, без обмеження статті 71, у випадку неавторизованої платіжної операції надавач платіжних послуг платника повертав платнику суму неавторизованої платіжної операції негайно та в будь-якому випадку до кінця наступного робочого дня після того, як він виявив таку операцію або його було повідомлено про неї, крім випадків, коли надавач платіжних послуг платника має обґрунтовані підстави підозрювати шахрайство та повідомляє відповідний національний орган про ці підстави в письмовій формі. У відповідних випадках надавач платіжних послуг платника повинен відновити дебетований платіжний рахунок до стану, в якому він був би, якби неавторизована платіжна операція не відбулася. Це також повинне забезпечити, щоб дата валютування для зарахування коштів на платіжний рахунок платника була не пізнішою за дату списання відповідної суми.

2. Якщо платіжну операцію ініційовано через надавача послуги ініціювання платежу, надавач платіжних послуг, що обслуговує рахунок, повинен повернути негайно та в будь-якому випадку до кінця наступного робочого дня суму неавторизованої платіжної операції та, у відповідних випадках, відновити дебетований платіжний рахунок до стану, в якому він був би, якби неавторизована платіжна операція не відбулася.

Якщо за неавторизовану платіжну операцію несе відповідальність надавач послуги ініціювання платежу, він повинен негайно компенсувати надавачу платіжних послуг, що обслуговує рахунок, за його запитом збитки або суми, зазнані або виплачені в результаті повернення коштів платнику, включно з сумою неавторизованої платіжної операції. Відповідно до статті 72(1)на надавача послуги ініціювання платежу повинен бути покладений тягар доказування того, що в межах його сфери компетенції платіжну операцію було автентифіковано, точно записано та що вона не зазнала впливу технічного збою або іншого недоліку, пов’язаного з платіжною послугою, за яку він відповідає.

3. Подальша фінансова компенсація може бути визначена відповідно до права, застосовного до договору, укладеного між платником та надавачем платіжних послуг, або договору, укладеного між платником та надавачем послуги ініціювання платежу, залежно від випадку.

1. Як відступ від статті 73, платник може бути зобов’язаний покрити збитки в розмірі щонайбільше до 50 євро, пов’язані з будь-якими неавторизованими платіжними операціями, які відбулися в результаті використання загубленого або вкраденого платіжного інструменту або привласнення платіжного інструменту.

Перший підпараграф не застосовний, якщо:

(a) платник не міг виявити втрату, викрадення або привласнення платіжного інструменту до виконання платежу, крім випадків, коли платник діяв із шахрайськими намірами; або

(b) втрата спричинена діями або бездіяльністю працівника, агента чи філії надавача платіжних послуг або суб’єкта, якому доручено здійснювати ці види діяльності на умовах аутсорсингу.

Платник несе відповідальність за всі збитки, пов’язані з будь-якими неавторизованими платіжними операціями, якщо платник зазнав їх, діючи зі шахрайськими намірами або не виконавши навмисно або з грубої недбалості один чи декілька обов’язків, визначених у статті 69. У таких випадках максимальна сума, зазначена в першому підпараграфі, не застосовна.

Якщо платник ані діяв із шахрайськими намірами, ані навмисно знехтував виконанням своїх обов’язків згідно зі статтею 69, держави-члени можуть зменшити обсяг відповідальності, зазначений у цьому параграфі, враховуючи, зокрема, характер персоналізованих безпекових облікових даних та конкретні обставини, за яких платіжний інструмент було загублено, вкрадено або привласнено.

2. Якщо надавач платіжних послуг платника не вимагає надійної автентифікації клієнта, платник не несе відповідальності за жодні фінансові збитки, крім випадків, коли платник діє із шахрайськими намірами. Якщо отримувач платежу або надавач платіжних послуг отримувача платежу не приймає надійної автентифікації клієнта, він повинен відшкодувати фінансову шкоду, завдану надавачу платіжних послуг платника.

3. Платник не несе відповідальності за фінансові наслідки використання загубленого, вкраденого або привласненого платіжного інструменту після повідомлення відповідно до пункту (b) статті 69(1), крім випадків, коли платник діяв із шахрайськими намірами.

Якщо надавач платіжних послуг не надає належних засобів для повідомлення в будь-який час про загублений, вкрадений або привласнений платіжний інструмент згідно з вимогою в пункті (c)статті 70(1), платник не несе відповідальності за фінансові наслідки використання такого платіжного інструменту, крім випадків, коли платник діяв із шахрайськими намірами.

1. Якщо платіжну операцію ініційовано отримувачем платежу або через нього і така платіжна операція передбачає використання картки, а точна сума не відома на момент, коли платник дає згоду на виконання платіжної операції, надавач платіжних послуг платника може заблокувати кошти на платіжному рахунку платника тільки за умови, що платник дав згоду на блокування точної суми коштів.

2. Надавач платіжних послуг платника повинен розблокувати кошти, заблоковані на платіжному рахунку платника відповідно до параграфа 1, без невиправданої затримки після отримання інформації про точну суму платіжної операції та щонайпізніше відразу після отримання платіжного доручення.

1. Держави-члени повинні забезпечити платнику право на повернення надавачем платіжних послуг суми авторизованої платіжної операції, яка була ініційована отримувачем платежу або через нього та яку вже виконано, якщо виконані обидві такі умови:

(a) під час авторизації не було вказано точну суму платіжної операції в момент, коли авторизацію було виконано;

(b) сума платіжної операції перевищувала суму, на яку платник міг обґрунтовано очікувати, враховуючи структуру попередніх витрат, умови рамкового договору та відповідні обставини в цьому конкретному випадку.

За запитом надавача платіжних послуг на платника покладають тягар доказування того, що такі умови виконані.

Поверненню підлягає повна сума виконаної платіжної операції. Дата валютування для зарахування коштів на платіжний рахунок платника не повинна бути пізнішою за дату списання відповідної суми.

Без обмеження параграфа 3 цієї статті, держави-члени повинні забезпечити, щоб на додаток до права, зазначеного в першому підпараграфі цього параграфа, у випадку прямого дебету, зазначеного у статті 1 Регламенту (ЄС) № 260/2012, платник мав безумовне право на повернення йому коштів у строки, встановлені в статті 77цієї Директиви.

2. Однак для цілей пункту (b) першого підпараграфа параграфа 1 платник не повинен посилатися на валютний обмін як на підставу для повернення коштів, якщо був застосований референтний обмінний курс, погоджений зі своїм надавачем платіжних послуг відповідно допункту (d) статті 45(1) та пункту 3(b)статті 52.

3. У рамковому договорі між платником та надавачем платіжних послуг може бути погоджено, що платник не має права на повернення коштів, якщо:

(a) платник надав згоду на виконання платіжної операції безпосередньо надавачу платіжних послуг; та

(b) у відповідних випадках надавач платіжних послуг або отримувач платежу надав платнику інформацію про майбутню платіжну операцію або доступ до неї в погоджений спосіб принаймні за 4 тижні до настання дати операції.

4. Для прямого дебету у валютах, відмінних від євро, держави-члени можуть вимагати, щоб їхні надавачі платіжних послуг пропонували сприятливіші права на повернення коштів відповідно до їхніх схем прямого дебету, за умови що вони є більш вигідними для платника.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб платник міг подати запит про повернення коштів, зазначений у статті 76, за авторизовану платіжну операцію, ініційовану отримувачем платежу або через нього, протягом 8 тижнів із дати списання коштів.

2. Протягом 10 робочих днів після отримання запиту про повернення коштів надавач платіжних послуг повинен або повернути повну суму платіжної операції, або надати обґрунтування відмови у поверненні коштів та зазначити органи, до яких платник може звернутися відповідно до статей 99-102, якщо платник не згоден із наданим обґрунтуванням.

Право надавача платіжних послуг відповідно до першого підпараграфа цього параграфа відмовити у поверненні коштів не застосовне у випадку, визначеному в четвертому підпараграфі статті 76(1).

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб часом отримання був час, коли надавач платіжних послуг платника отримує платіжне доручення.

Кошти з рахунку платника не повинні бути списані до отримання платіжного доручення. Якщо час отримання припадає на неробочий день надавача платіжних послуг платника, платіжне доручення вважають отриманим наступного робочого дня. Надавач платіжних послуг може встановити час завершення операційного дня наприкінці робочого дня, пізніше якого будь-яке отримане платіжне доручення вважають отриманим наступного робочого дня.

2. Якщо користувач платіжних послуг, який ініціює платіжне доручення, та надавач платіжних послуг домовилися про те, що виконання платіжного доручення розпочинається в конкретний день, або в кінці певного періоду, або в день, коли платник надав кошти в розпорядження надавача платіжних послуг, часом отримання для цілей статті 83 вважаються погоджений день. Якщо погоджений день є неробочим днем надавача платіжних послуг, отримане платіжне доручення вважають отриманим наступного робочого дня.

1. Якщо надавач платіжних послуг відмовляється виконувати платіжне доручення або ініціювати платіжну операцію, факт відмови та, за можливості, її причини та процедура виправлення будь-яких фактологічних помилок, що призвели до відмови, повинні бути повідомлені користувачу платіжних послуг, якщо це не заборонено іншим відповідним правом Союзу або національним правом.

Надавач платіжних послуг повідомити або забезпечити повідомлення про це в погоджений спосіб за першої нагоди та в будь-якому випадку в межах періодів, визначених у статті 83.

Рамковий договір може містити умову, згідно з якою надавач платіжних послуг може стягувати розумну плату за таку відмову, якщо відмову об’єктивно обґрунтовано.

2. Якщо всі умови, визначені в рамковому договорі платника, виконані, надавач платіжних послуг платника, що обслуговує рахунок, не повинен відмовляти у виконанні авторизованого платіжного доручення, незалежно від того, чи платіжне доручення ініційоване платником, у тому числі через надавача послуги ініціювання платежу, або отримувачем платежу чи через нього, якщо це не заборонено іншим відповідним правом Союзу або національним правом.

3. Для цілей статей 83 та 89 платіжне доручення, у виконанні якого було відмовлено, вважають не отриманим.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб користувач платіжних послуг не відкликав платіжного доручення після того, як надавач платіжних послуг платника його отримає, якщо в цій статті не визначено інакше.

2. Якщо платіжну операцію ініційовано надавачем послуги ініціювання платежу або отримувачем платежу чи через нього, платник не повинен відкликати платіжного доручення після надання згоди надавачу послуги ініціювання платежу на ініціювання платіжної операції або після надання згоди отримувачу платежу на виконання платіжної операції.

3. Однак у випадку прямого дебету та без обмеження прав на повернення коштів платник може відкликати платіжне доручення щонайпізніше до кінця робочого дня, що передує дню, погодженому для списання коштів.

4. У випадку, зазначеному в статті 78(2)користувач платіжних послуг може відкликати платіжне доручення щонайпізніше до кінця робочого дня, що передує погодженому дню.