Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/751 від 29 квітня 2015 року про міжбанківські комісії за платіжні операції з використанням платіжних карток

Комісії надано делеговані повноваження для ухвалення нормативно-технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі цього параграфа, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Заборонено запровадження будь-яких правил платіжних карткових схем та правил у ліцензійних договорах або заходів рівнозначної сили, що ускладнюють або унеможливлюють здійснення емітентом кобейджингу двох або більше платіжних брендів чи платіжних застосунків в картковому платіжному інструменті.

2. Під час укладання договорів з надавачем платіжної послуги споживач може вимагати позначення на його картковому платіжному інструменті двох або більше різних платіжних брендів за умови, якщо надавач платіжної послуги пропонує таку послугу. Заздалегідь перед підписанням договору надавач платіжної послуги надає споживачу чітку та об’єктивну інформацію про всі доступні платіжні бренди та їхні характеристики, зокрема, про функціональність, вартість та систему захисту.

3. Будь-яка відмінність у поводженні з емітентами або еквайрами, передбачена у правилах схем або у правилах ліцензійних договорів, щодо кобейджингу різних платіжних брендів або платіжних застосунків в карткових платіжних інструментах повинна бути обґрунтованою та недискримінаційною.

4. Платіжні карткові схеми не повинні встановлювати вимог щодо звітування, зобов’язань щодо сплати комісії або еквівалентних за тим самим предметом і дією зобов’язань для надавачів платіжних послуг, що є емітентами або еквайрами, щодо операцій, які проводяться на будь-якому пристрої, на якому позначено їхній платіжний бренд, але без використання їхньої схеми.

5. Будь-які принципи маршрутизації або еквівалентні заходи з проведення операцій через спеціальний канал або за допомогою спеціального процесу, а також інші стандарти та вимоги до технічного забезпечення та безпеки даних щодо управління двома або більше різними платіжними брендами та платіжними застосунками в картковому платіжному інструменті повинні бути недискримінаційними та застосовуватися у недискримінаційний спосіб.

6. Платіжні карткові схеми, емітенти, еквайри, процесингові установи та інші надавачі послуг технічного обслуговування не повинні встановлювати на платіжному інструменті або на обладнанні, що використовується в пункті продажу, автоматичні механізми, програмне забезпечення або пристрої, які обмежують вибір платіжного бренду або платіжного застосунку, або їх обох, платником або отримувачем платежу під час використання кобейджингового платіжного інструменту.

У отримувачів платежів повинна залишатися можливість встановлювати на обладнанні, що використовується в пункті продажу, автоматичні механізми, що надають пріоритет вибору конкретного платіжного бренду або платіжного застосунку, але отримувачі платежів не повинні перешкоджати платнику замінити такий автоматичний вибір пріоритету, налаштований отримувачем платежу на його обладнанні, на користь категорій карток або пов’язаних платіжних інструментів, що приймаються отримувачем платежу.

1. Якщо отримувачі платежів не звернулися до еквайра з письмовою заявою щодо стягнення об’єднаних комісійних зборів торговців за обслуговування, кожний еквайр зобов’язаний пропонувати отримувачу платежу та стягувати з отримувача платежу власні комісійні збори торговців за обслуговування із зазначенням окремо для різних категорій та різних брендів платіжних карток із різними рівнями міжбанківської комісії.

2. Еквайри включають у свої договори з отримувачами платежів інформацію щодо визначених окремо сум комісійних зборів торговців за обслуговування, міжбанківських комісій та застосовних комісійних зборів схеми, застосовних до кожної категорії та бренду платіжних карток, якщо отримувач платежу згодом не подає письмову заяву із вимогою про інше.

1. Платіжні карткові схеми та надавачі платіжних послуг не повинні застосовувати будь-які правила, що зобов’язують отримувачів платежів, які приймають будь-який картковий платіжний інструмент, випущений одним емітентом, приймати також і інші карткові платіжні інструменти, випущені у рамках тієї самої платіжної карткової схеми.

2. Параграф 1 не застосовують до споживчих карткових платіжних інструментів, які належать до того самого бренду або тієї самої категорії передплачених карток, дебетових карток або кредитних карток, що підлягають застосуванню міжбанківських комісій, передбачених відповідно до глави II цього Регламенту.

3. Параграф 1 не обмежує можливість платіжних карткових схем і надавачів платіжних послуг забезпечувати недопущення відмови у прийманні карток на підставі особи емітента або власника картки.

4. Отримувачі платежів, які вирішили не приймати всі картки або інші платіжні інструменти платіжної карткової схеми, чітко та однозначно повідомляють про це споживачів та одночасно інформують споживачів про приймання інших карток або платіжних інструментів платіжної карткової схеми. Таку інформацію розміщують на добре видному місці на вході в магазин або на касі.

У разі дистанційних продажів таку інформацію необхідно зазначати на вебсайті отримувача платежу або на іншому застосовному електронному або мобільному носії. Платник повинен заздалегідь отримувати таку інформацію до моменту укладення ним договору купівлі-продажу з отримувачем платежу.

5. Емітенти забезпечують можливість електронної ідентифікації своїх платіжних інструментів, а в разі вперше випущених карткових платіжних інструментів, також і можливість візуальної ідентифікації, що дає змогу отримувачам платежів та платникам однозначно визначити бренди та категорії передплачених карток, дебетових карток, кредитних карток або корпоративних карток, обраних платником.

1. Заборонено встановлювати будь-які правила у ліцензійних договорах, у правилах схем, що застосовуються платіжними картковими схемами, та у договорах, укладених між еквайрами та отримувачами платежів, які перешкоджають тому, щоб отримувачі платежів мотивували споживачів до використання будь-якого платіжного інструменту, якому надає перевагу отримувач платежу. Ця заборона також поширюється на будь-які правила, що унеможливлюють більш або менш прихильне ставлення отримувачів платежів до карткових платіжних інструментів певної платіжної карткової схеми порівняно з іншими.

2. Заборонено встановлювати будь-які правила у ліцензійних договорах, у правилах схем, що застосовуються платіжними картковими схемами, та у договорах, укладених між еквайрами та отримувачами платежів, які перешкоджають тому, щоб отримувачі платежів інформували платників про міжбанківські комісії та комісійні збори торговців за обслуговування.

3. Параграфи 1 та 2 цієї статті не обмежують правила щодо зборів, знижок або інших механізмів мотивування, як визначено у Директиві 2007/64/ЄС і Директиві 2011/83/ЄС.

1. Після виконання окремої карткової платіжної операції надавач платіжної послуги отримувача платежу повинен надати отримувачу платежу таку інформацію:

(a) дані, що дають змогу отримувачу платежу ідентифікувати операцію з використанням платіжної картки;

(b) суму платіжної операції у валюті, в якій кошти зараховані на платіжний рахунок отримувача платежу;

(c) суму будь-яких зборів із операції з використанням платіжної картки, з окремим зазначенням комісійного збору торговців за обслуговування та суми міжбанківської комісії.

За попередньою чіткою згодою отримувача платежу інформацію, зазначену в першому підпараграфі, може бути згруповано за брендом, застосунком, категоріями платіжних інструментів та ставками міжбанківських комісій, що застосовуються до операції.

2. Договори між еквайрами та отримувачами платежів можуть містити положення про те, що інформація, зазначена в першому підпараграфі параграфа 1, або доступ до неї надається періодично, принаймні один раз на місяць, та в узгоджений спосіб, що дає змогу отримувачам платежів зберігати та відтворювати інформацію в незмінному вигляді.

1. Держави-члени призначають компетентні органи, уповноважені забезпечувати дотримання положень цього Регламенту, і забезпечують надання їм повноважень проводити розслідування та повноваження у сфері правозастосування.

2. Держави-члени можуть призначити наявні органи діяти як компетентні органи.

3. Держави-члени можуть призначати один або кілька компетентних органів.

4. Держави-члени повідомляють Комісію про такі компетентні органи до 9 червня 2016 року. Вони невідкладно повідомляють Комісію про будь-які подальші зміни, що стосуються таких органів.

5. Призначеним компетентним органам, зазначеним у параграфі 1, повинні бути надані достатні ресурси, необхідні для виконання ними своїх обов’язків.

6. Держави-члени повинні вимагати від компетентних органів проведення дієвого моніторингу дотримання відповідності цьому Регламенту, зокрема, для протидії спробам надавачів платіжних послуг ухилятися від виконання положень цього Регламенту, та вживають усіх необхідних заходів для забезпечення виконання положень цього Регламенту.

1. Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій за порушення цього Регламенту та вживають усіх необхідних заходів для забезпечення їх застосування.

2. Держави-члени повідомляють Комісію про відповідні положення до 9 червня 2016 року, а також невідкладно повідомляють про будь-які подальші зміни, що стосуються таких положень.

1. Держави-члени забезпечують та заохочують застосування відповідних і дієвих процедур позасудового врегулювання скарг і відшкодування збитків або вживають еквівалентних заходів для врегулювання спорів, що виникають на підставі положень цього Регламенту між отримувачами платежів та їхніми надавачами платіжних послуг. Для цих цілей держави-члени за необхідності призначають наявні органи або утворюють нові органи. Такі органи повинні бути незалежними від сторін спору.

2. Держави-члени повідомляють Комісію про назви таких органів до 9 червня 2017 року. Вони невідкладно повідомляють Комісію про будь-які подальші зміни, що стосуються таких органів.

1. Для цілей цього Регламенту, до внутрішньодержавних платіжних операцій, які платіжна карткова схема не ідентифікує як операції з використанням дебетових або кредитних карток, застосовують положення про дебетові картки або про операції з використанням дебетових карток.

2. Як відступ від параграфа 1, до 9 грудня 2016 року держави-члени можуть встановити частку не більше ніж 30% від внутрішньодержавних платіжних операцій, зазначених у параграфі 1 цієї статті, які вважають еквівалентними операціям з використанням кредитних карток, до яких застосовують граничну ставку міжбанківської комісії, встановлену в статті 4.

До 9 червня 2019 року Комісія подає Європейському Парламенту і Раді звіт про застосування цього Регламенту. У звіті Комісії особлива увага приділяється питанням доцільності рівнів міжбанківських комісій та механізмів стимулювання, таких як збори, з урахуванням використання та вартості різних платіжних засобів, рівня входу на ринок нових учасників, нових технологій та інноваційних бізнес-моделей на ринку. Оцінювання повинне стосуватися, зокрема, таких питань:

(a) змін у розмірі ставок комісійних зборів для платників;

(b) рівня конкуренції серед надавачів платіжних карток та платіжних карткових схем;

(c) впливу на витрати для платника та для отримувача платежу;

(d) рівнів переносу витрат торговців на споживачів у результаті зниження ставок міжбанківських комісій;

(e) технічних вимог та їх впливу для всіх залучених сторін;

(f) впливу кобейджингу на зручність використання, зокрема, для осіб похилого віку та інших уразливих користувачів;

(g) впливу на ринок внаслідок вилучення корпоративних карток з глави II шляхом порівняння ситуації в державах-членах, де додаткові комісії заборонені, із ситуацією в державах-членах, де додаткові комісії дозволені;

(h) впливу на ринок окремих положень щодо міжбанківських комісій за внутрішньодержавні операції з використанням дебетових карток;

(i) розвитку транскордонного еквайрингу та його впливу на єдиний ринок шляхом порівняння ситуації з картками з фіксованими граничними ставками комісії та ситуації з картками без фіксованих граничних ставок комісії задля забезпечення можливості з’ясування того, яка міжбанківська комісія застосовується до транскордонного еквайрингу;

(j) практичного застосування правил відокремлення платіжної карткової схеми та процесингу, а також необхідності перегляду правового аспекту розділення;

(k) залежно від впливу статті 3(1) на фактичну суму міжбанківських комісій за операції з використанням дебетових карток, що мають середню та високу вартість, можливої потреби перегляду цього параграфа за умови потреби в обмеженні граничної ставки комісії сумою 0,07 євро або 0,2% від вартості операції.

Комісія, у відповідних випадках, додає до звіту законодавчу пропозицію щодо можливих змін максимальних ставок міжбанківських комісій.

1. Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

2. Він застосовується з 8 червня 2015 року, за винятком статей 3, 4, 6 та 12, які застосовуються з 9 грудня 2015 року, та статей 7, 8, 9 і 10, які застосовуються з 9 червня 2016 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.

Вчинено у Страсбурзі 29 квітня 2015 року.