Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2019/787 від 17 квітня 2019 року про визначення, опис, представлення та маркування спиртних напоїв, використання назв спиртних напоїв у представленні та маркуванні інших харчових продуктів, охорону географічних зазначень для спиртних напоїв, використання етилового спирту та дистилятів сільськогосподарського походження в алкогольних напоях та скасування Регламенту (ЄС) № 110/2008

(b) категорія спиртного напою або термін "спиртний напій", якщо спиртний напій не відповідає вимогам, визначеним у категоріях спиртних напоїв, встановлених у додатку I;

(c) опис характеристик спиртного напою, у тому числі сировини, з якого його було виготовлено, у відповідних випадках, а також основні фізичні, хімічні або органолептичні характеристики продукту та специфічні характеристики спиртного напою порівняно з характеристиками спиртних напоїв тієї самої категорії;

(d) визначення географічного району, межі якого встановлюють, беручи до уваги зв’язок, зазначений у пункті (f);

(e) опис методу виготовлення спиртного напою та, у відповідних випадках, автентичних і незмінних місцевих методів виробництва;

(f) детальна інформація, яка встановлює зв’язок між певною якістю, репутацією чи іншою характеристикою спиртного напою та його географічним походженням;

(g) найменування та адреси компетентних органів або, за наявності, найменування та адреси органів, які верифікують відповідність положенням специфікації продукту згідно зі статтею 38, та їхні конкретні завдання;

(h) будь-які спеціальні правила маркування відповідного географічного зазначення.

Залежно від випадку специфікація продукту повинна містити вимоги стосовно паковання разом із обґрунтуванням причин того, чому пакування повинні здійснювати у визначеному географічному районі для забезпечення якості, походження чи контролю, з урахуванням законодавства Союзу, зокрема закону Союзу про вільний рух товарів та вільне надання послуг.

2. Технічні файли, надані у складі будь-якої заявки до 08 червня 2019 року згідно з Регламентом (ЄС) № 110/2008, вважаються специфікацією продукту згідно з цією статтею.

1. Заявка на реєстрацію географічного зазначення відповідно до статті 24(5) або (8) повинна містити принаймні:

(a) найменування та адресу групи-заявника та компетентних органів або, за наявності, органів, які верифікують відповідність положенням специфікації продукту;

(b) специфікацію продукту, передбачену у статті 22;

(c) єдиний документ, у якому визначено:

(i) основні елементи специфікації продукту, зокрема назву, яка підлягає охороні, категорію, до якої належить спиртний напій, або термін "спиртний напій", метод виробництва, опис характеристик спиртного напою, стисле визначення географічного району та, у відповідних випадках, спеціальні правила пакування та маркування;

(ii) опис зв’язку між спиртним напоєм та його географічним походженням, зазначеним у пункті (4) статті 3, у тому числі, у відповідних випадках, конкретні елементи опису продукту або методу виробництва, які підтверджують цей зв’язок.

Заявка, зазначена у статті 24(8), повинна також містити покликання на публікацію специфікації продукту та доказ того, що назва продукту є охоронюваною в його країні походження.

2. Досьє заявки, зазначене в статті 24(7), повинне містити:

(a) найменування та адресу групи-заявника;

(b) єдиний документ, зазначений у пункті (c) параграфа 1 цієї статті;

(c) декларацію держави-члена про те, що вона вважає заявку такою, що відповідає вимогам цього Регламенту та ухваленим відповідно до нього положенням;

(d) покликання на публікацію специфікації продукту.

1. Заявки на реєстрацію географічного зазначення згідно з цією главою можуть подавати тільки групи, які працюють зі спиртним напоєм, назву якого пропонують до реєстрації.

2. Орган, призначений державою-членом, може вважатися групою для цілей цієї глави, якщо для відповідних виробників утворювати групу недоцільно з огляду на їхню кількість, географічні розташування або організаційні характеристики. У такому випадку в досьє заявки, зазначене в статті 23(2), повинні бути зазначені такі причини.

3. Одна фізична або юридична особа може вважатися групою для цілей цієї глави, якщо дотримано обидві такі умови:

(a) зазначена особа є єдиним виробником, який бажає подати заявку; та

(b) визначений географічний район має характеристики, які суттєво відрізняються від характеристик сусідніх районів, або характеристики спиртного напою відрізняються від характеристик спиртних продуктів, вироблених у сусідніх районах, або спиртний напій має особливу якість, репутацію чи інші характеристики, які явно пов’язані з його географічним походженням.

4. У випадку географічного зазначення, яке позначає транскордонний географічний район, декілька груп із різних держав-членів або третіх країн можуть подати спільну заявку на реєстрацію.

Якщо подається спільна заявка, то її до Комісії подає відповідна держава-член або група-заявник у відповідній третій країні безпосередньо або через органи такої третьої країни після консультацій між всіма відповідними органами та групами-заявниками. Спільна заявка повинна містити декларацію, зазначену в пункті (c) статті 23(2), від усіх відповідних держав-членів. Вимоги, встановлені у статті 23, повинні бути дотримані в усіх відповідних державах-членах і третіх країнах.

У випадку спільних заявок відповідні національні процедури заперечення проводяться в усіх відповідних державах-членах.

5. Якщо заявка стосується географічного району в державі-члені, то така заявка подається до органів такої держави-члена.

Держава-член ретельно вивчає заявку належними способами, щоб перевірити її обґрунтованість і відповідність вимогам цієї глави.

6. У рамках ретельного вивчення, зазначеного в другому підпараграфі параграфа 5, держава-член ініціює національну процедуру заперечення, яка забезпечує належну публікацію заявки, зазначеної в параграфі 5, та передбачає розумний строк, упродовж якого будь-яка фізична або юридична особа, яка має законний інтерес і яка проживає чи має осідок на території цієї держави-члена, може подати заперечення щодо заявки.

Держава-член вивчає допустимість будь-якого отриманого заперечення відповідно до критеріїв, визначених у статті 28.

7. Якщо після оцінювання всіх отриманих заперечень держава-член вважає, що вимоги цієї глави дотримано, вона може ухвалити сприятливе рішення та подати Комісії досьє заявки. У такому випадку вона інформує Комісію про прийнятні заперечення, отримані від фізичної чи юридичної особи, яка законно реалізовувала відповідні продукти, постійно використовуючи відповідні назви впродовж принаймні п’яти років до дати публікації, зазначеної в параграфі 6. Держави-члени також повинні постійно інформувати Комісію про будь-які судові провадження, які можуть вплинути на процедуру реєстрації.

Держава-член забезпечує в разі ухвалення нею сприятливого рішення відповідно до першого підпараграфа оприлюднення такого рішення та можливість його оскарження для будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка має законний інтерес.

Держава-член забезпечує опублікування тієї редакції специфікації продукту, на якій базується її сприятливе рішення, та надає електронний доступ до такої специфікації продукту.

Держава-член також забезпечує належне опублікування тієї редакції специфікації продукту, на основі якої Комісія ухвалює своє рішення відповідно до статті 26(2).

8. Якщо заявка стосується географічного району в третій країні, то така заявка подається до Комісії або безпосередньо, або через органи такої третьої країни.

9. Зазначені в цій статті документи, які надсилають Комісії, складають однією з офіційних мов Союзу.

1. Держава-член може - тільки на тимчасовій основі - надати охорону назві згідно з цією главою на національному рівні, яка стає чинною з дати подання заявки до Комісії.

2. Така національна охорона припиняється або в день ухвалення рішення про реєстрацію згідно з цією главою, або в день відкликання заявки.

3. У випадках, коли назва не є зареєстрованою згідно з цією главою, наслідки такої національної охорони є одноосібною відповідальністю відповідної держави-члена.

4. Заходи, вжиті державою-членом відповідно до параграфа 1, мають наслідки тільки на національному рівні і не мають жодних наслідків для торгівлі в межах Союзу чи міжнародної торгівлі.

1. Комісія ретельно вивчає належними способами будь-яку заявку, отриману нею відповідно до статті 24, щоб перевірити її обґрунтованість, відповідність вимогам цієї глави і врахування в ній інтересів стейкхолдерів, які перебувають за межами держави-члена, з якої подано заявку. Таке ретельне вивчення ґрунтується на єдиному документі, зазначеному в пункті (c) статті 23(1), складається з перевірки на відсутність явних помилок у заявці та, як правило, триває не довше шести місяців. Утім, якщо цей строк перевищено, Комісія невідкладно повідомляє письмово заявника про причини затримки.

Не рідше ніж раз на місяць Комісія оприлюднює список назв, на реєстрацію яких їй було подано заявки, а також дати їх подання. Такий список також повинен містити назву держави-члена або третьої країни, з якої походить заявка.

2. Якщо на основі ретельної перевірки, проведеної відповідно до першого підпараграфа параграфа 1, Комісія вважає, що встановлені в цій главі вимоги дотримано, вона опубліковує в Офіційному віснику Європейського Союзу єдиний документ, зазначений у пункті (c) статті 23(1), а також покликання на публікацію специфікації продукту.

1. Упродовж трьох місяців із дати публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу органи держави-члена або третьої країни чи фізична або юридична особа, яка має законний інтерес і яка проживає або має осідок у третій країні, може подати до Комісії повідомлення про заперечення.

Будь-яка фізична або юридична особа, яка має законний інтерес і яка проживає або має осідок у державі-члені, іншій ніж держава-член, з якої було подано заявку, може подати повідомлення про заперечення до держави-члена, у якій вона проживає або має осідок, впродовж строку, в який дозволено подавати заперечення відповідно до першого підпараграфа.

Повідомлення про заперечення повинне містити декларацію про те, що заявка може порушувати вимоги цієї глави.

Повідомлення про заперечення, яке не містить такої декларації, є недійсним.

Комісія негайно передає повідомлення про заперечення органу, який подав заявку.

2. Якщо до Комісії подають повідомлення про заперечення і впродовж двох місяців після цього подають обґрунтовану заяву про заперечення, Комісія перевіряє прийнятність такої обґрунтованої заяви про заперечення.

3. Упродовж двох місяців після отримання прийнятної обґрунтованої заяви про заперечення Комісія запрошує орган чи особу, яка подала заперечення, та орган чи інший орган, який подав заявку, провести належні консультації впродовж строку, який не перевищує трьох місяців. Відлік такого строку починається з дати доставки електронними засобами запрошення зацікавленим сторонам.

Орган або особа, яка подала заперечення, та орган, який подав заявку, розпочинають зазначені належні консультації без невиправданої затримки. Вони повинні надати одне одному необхідну інформацію, щоб оцінити, чи відповідає заявка на реєстрацію вимогам цієї глави. Якщо згоди не досягнуто, таку інформацію також надають Комісії.

Коли зацікавлені сторони досягають згоди за результатами консультацій, органи держави-члена або третьої країни, з якої була подана заявка, повідомляють Комісію про всі чинники, які сприяли досягненню згоди, у тому числі позиції заявника та органів держави-члена чи третьої країни або інших фізичних і юридичних осіб, які подавали заперечення.

Незалежно від того, чи було досягнуто згоди, повідомлення повинне бути надане Комісії впродовж одного місяця з дати закінчення консультацій.

У будь-який час упродовж цих трьох місяців Комісія може на запит заявника продовжити строк проведення консультацій на щонайбільше три місяці.

4. Якщо після належних консультацій, зазначених у параграфі 3 цієї статті, до інформації, опублікованої відповідно до статті 26(2), було внесено суттєві зміни, Комісія повторює ретельне вивчення, зазначене в статті 26.

5. Повідомлення про заперечення, обґрунтовану заяву про заперечення та пов’язані документи, які надсилають Комісії відповідно до параграфів 1-4, складають однією з офіційних мов Союзу.

1. Обґрунтована заява про заперечення, зазначена в статті 27(2), є прийнятною, тільки якщо Комісія отримує її впродовж строку, встановленого у згаданій статті, та якщо вона доводить, що:

(a) пропоноване географічне зазначення не відповідає визначенню в пункті (4) статті 3 або вимогам, зазначеним у статті 22;

(b) реєстрація пропонованого географічного зазначення суперечитиме статті 34 або 35;

(c) реєстрація пропонованого географічного зазначення становитиме небезпеку для існування повністю чи частково ідентичної назви чи торговельної марки або для існування продуктів, які законно перебували на ринку впродовж принаймні п’яти років до дати публікації, передбаченої в статті 26(2); або

(d) вимоги, зазначені у статтях 31 і 32, не виконуються.

2. Підстави для заперечення оцінюють стосовно території Союзу.

1. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, які надають перехідний період до п’яти років, щоб дати можливість спиртним напоям, які походять із держави-члена або третьої країни і назва яких суперечить статті 21(2), продовжувати використовувати зазначення, під яким їх реалізовували, за умови, що в прийнятній заяві про заперечення відповідно до статті 24(6) або статті 27 доведено, що реєстрація назви становитиме небезпеку для існування:

(a) повністю ідентичної назви або складеної назви, один із термінів якої є ідентичним назві, яку реєструють; або

(b) інших назв, схожих на назву, яку реєструють, пов’язаних зі спиртними напоями, які законно перебували на ринку впродовж принаймні п’яти років до дати публікації, передбаченої у статті 26(2).

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 47(2).

2. Без обмеження статті 36 Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про подовження перехідного періоду, наданого згідно з параграфом 1, до 15 років у належним чином обґрунтованих випадках, за умови, що доведено, що:

(a) зазначення, згадане в параграфі 1, законно використовували на постійній і справедливій основі впродовж принаймні 25 років до подання до Комісії заявки на охорону;

(b) метою використання зазначення, згаданого в параграфі 1, ніколи не було отримання прибутку від репутації зареєстрованого географічного зазначення; та

(c) споживач не був і не міг бути введений в оману щодо справжнього походження продукту.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 47(2).

3. У разі використання зазначення, згаданого в параграфах 1 і 2, у маркованні чітко й помітно вказують країну походження.

1. Якщо на основі інформації, доступної для Комісії за результатами ретельного вивчення, проведеного відповідно до першого підпараграфа статті 26(1), Комісія вважає, що умови для реєстрації пропонованого географічного зазначення не виконано, вона інформує відповідну державу-члена або третю країну про причини відхилення заявки та дає їй два місяці для подання зауважень. Якщо Комісія не отримує жодних зауважень або якщо попри отримані зауваження вона все ще вважає, що умови для реєстрації не виконано, вона за допомогою імплементаційних актів відхиляє заявку, якщо таку заявку не відкликано. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 47(2).

2. Якщо Комісія не отримує жодного повідомлення про заперечення чи жодної прийнятної обґрунтованої заяви про заперечення відповідно до статті 27, вона без застосування процедури, зазначеної в статті 47(2), ухвалює імплементаційні акти про реєстрацію назви.

3. Якщо Комісія отримує прийнятну обґрунтовану заяву про заперечення, після проведення належних консультацій, зазначених у статті 27(3), і з урахуванням їхніх результатів вона повинна:

(a) якщо досягнуто згоди, зареєструвати назву за допомогою імплементаційних актів, ухвалених без застосування процедури, зазначеної в статті 47(2), та, за необхідності, внести зміни до інформації, опублікованої відповідно до статті 26(2), за умови, що такі зміни не є суттєвими; або

(b) якщо згоди не досягнуто, ухвалити імплементаційні акти про її рішення щодо реєстрації. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 47(2).

4. Акти про реєстрацію та рішення про відхилення опубліковують в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Акт про реєстрацію надає охорону, зазначену в статті 21, географічному зазначенню.

1. Будь-яка група, яка має законний інтерес, може подати заявку на затвердження зміни до специфікації продукту.

Заявки повинні містити опис та обґрунтування змін, щодо яких подано таку заявку.

2. Зміни у специфікації продукту класифікують за однією з двох категорій залежно від їхньої важливості:

(a) зміни на рівні Союзу, які вимагають проведення процедури заперечення на рівні Союзу;

(b) стандартні зміни, рішення щодо яких ухвалюють на рівні держави-члена або третьої країни.

3. Зміна вважається зміною на рівні Союзу, якщо вона:

(a) передбачає зміну назви чи будь-якої частини назви географічного зазначення, зареєстрованого згідно із цим Регламентом;

(b) полягає у зміні офіційної назви або категорії спиртного напою;

(c) створює ризик того, що певна якість, репутація чи інша характеристика спиртного напою, яка суттєво пов’язана з його географічним походженням, стане недійсною; або

(d) призводить до встановлення додаткових обмежень щодо реалізації продукту.

Усі інші зміни вважають стандартними змінами.

Стандартну зміну також вважають тимчасовою зміною, коли вона стосується тимчасової зміни у специфікації продукту в результаті запровадження органами публічної влади обов’язкових санітарних та фітосанітарних заходів або у зв’язку зі стихійними лихами чи несприятливими погодними умовами, офіційно визнаними компетентними органами.

4. Зміни на рівні Союзу затверджує Комісія. Процедура затвердження повинна відповідати процедурі, встановленій у статті 24 та статтях 26-30, mutatis mutandis. Заявки на внесення змін на рівні Союзу, подані третьою країною або виробниками третьої країни, повинні містити підтвердження того, що запитані зміни відповідають чинному законодавству такої третьої країни про охорону географічних зазначень.

5. Стандартні зміни затверджують та оприлюднюють держави-члени, на території яких знаходиться географічний регіон відповідного продукту. Що стосується третіх країн, зміни затверджують відповідно до застосовного законодавства відповідної третьої країни.

6. Ретельне вивчення заявки на внесення змін повинне зосереджуватися тільки на запропонованих змінах.

1. Комісія може з власної ініціативи або на запит фізичної або юридичної особи, яка має законний інтерес, ухвалювати імплементаційні акти про анулювання охорони географічного зазначення в будь-якому з таких випадків:

(a) якщо відповідність специфікації відповідного продукту вимогам більше не може бути забезпечено;

(b) якщо впродовж принаймні семи років поспіль не введено в обіг жодного продукту з відповідним географічним зазначенням.

Статті 24, 26, 27, 28 і 30 застосовуються до процедури анулювання mutatis mutandis.

2. Незважаючи на параграф 1, Комісія може на запит виробників спиртного напою, який реалізовують під зареєстрованим географічним зазначенням, ухвалювати імплементаційні акти про анулювання відповідної реєстрації.

3. У випадках, зазначених у параграфах 1 і 2, перед ухваленням імплементаційного акту Комісія повинна провести консультації з органами держави-члена, з органами третьої країни або, за можливості, з виробником із третьої країни, який початково подавав заявку на реєстрацію географічного зазначення, якщо запит на анулювання не поданий безпосередньо такими початковими заявниками.

4. Імплементаційні акти, зазначені в цій статті, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 47(2).

1. Комісія повинна ухвалити до 08 червня 2021 року делеговані акти відповідно до статті 46 про доповнення цього Регламенту шляхом запровадження загальнодоступного оновлюваного електронного реєстру географічних зазначень спиртних напоїв, визнаних відповідно до цієї схеми ("реєстр").

2. Назву охоронюваного географічного зазначення реєструють в її оригінальному написанні. Якщо в оригінальному написанні використано нелатинські літери, транскрипцію або транслітерацію назви латинськими літерами реєструють разом із назвою в її оригінальному написанні.

Для географічних зазначень, зареєстрованих відповідно до цієї глави, реєстр повинен забезпечувати безпосередній доступ до єдиних документів і повинен також містити покликання на публікацію специфікації продукту.

Для географічних зазначень, зареєстрованих до 08 червня 2019 року, реєстр повинен забезпечувати безпосередній доступ до основних специфікацій технічного файлу, як визначено в статті 17(4) Регламенту (ЄС) № 110/2008.

Комісія ухвалює делеговані акти відповідно до статті 46 про доповнення цього параграфа шляхом встановлення додаткових детальних правил щодо форми та змісту реєстру.

3. Як географічні зазначення до реєстру можуть бути внесені географічні зазначення спиртних напоїв, вироблених у третіх країнах, які є охоронюваними в Союзі відповідно до міжнародної угоди, договірною стороною якої є Союз.

1. Якщо назву, щодо якої була подано заявку, яка є повним чи частковим омонімом назви, вже зареєстрованої згідно з цим Регламентом, таку назву реєструють з належним урахуванням місцевого та традиційного використання, а також будь-якого ризику сплутування.

2. Омонімічна назва, яка створює у споживача оманливе враження, що продукти походять з іншої території, не може бути зареєстрована, навіть якщо така назва точно відповідає фактичній території, регіону чи місцю походження відповідних продуктів.

3. Зареєстроване омонімічне географічне зазначення використовують лише за умови, що на практиці існує достатня відмінність між омонімом, зареєстрованим пізніше, і вже наявною в реєстрі назвою, беручи до уваги необхідність однаково ставитися до відповідних виробників і необхідність уникати введення в оману споживача.

4. Охорона географічних зазначень спиртних напоїв, зазначених у статті 21 цього Регламенту, не є обмеженням для охоронюваних географічних зазначень і назв місць походження продуктів згідно з Регламентами (ЄС) № 1308/2013 і (ЄС) № 251/2014.

1. Родова назва не може бути охоронюваною як географічне зазначення.

Щоб установити, чи стала назва родовою назвою, повинні бути враховані всі відповідні фактори, зокрема:

(a) поточна ситуація в Союзі, зокрема в районах споживання;

(b) відповідне законодавство Союзу або національне законодавство.

2. Назва не може бути охоронюваною як географічне зазначення, якщо, з огляду на репутацію торговельної марки та її відомість, охорона може ввести споживача в оману щодо справжньої ідентичності спиртного напою.

3. Назва може бути охоронюваною як географічне зазначення, тільки якщо етапи виробництва, внаслідок яких спиртний напій набуває якості, репутації чи іншої характеристики, яка є суттєво пов’язаною з його географічним походженням, відбуваються у відповідному географічному районі.

1. У реєстрації торговельної марки, використання якої відповідає або мало б відповідати одній чи декільком ситуаціям, зазначеним у статті 21(2), відмовляють або визнають таку реєстрацію недійсною.

2. Торговельну марку, використання якої відповідає одній чи декільком ситуаціям, зазначеним у статті 21(2), щодо якої було подано заявку, яку було зареєстровано або, якщо таку можливість передбачено відповідним законодавством, установлено в результаті добросовісного використання на території Союзу до дати подання до Комісії заявки на охорону географічного зазначення, можна продовжувати використовувати й поновлювати, незважаючи на реєстрацію назви географічного зазначення, за умови відсутності підстав для визнання такої торговельної марки недійсною або для її відкликання відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2436 (- 10) або Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1001 (- 11).

Географічні зазначення спиртних напоїв, зареєстрованих у додатку III до Регламенту (ЄС) № 110/2008 і, таким чином, охоронюваних згідно із зазначеним Регламентом, автоматично стають охоронюваними згідно з цим Регламентом. Комісія вносить їх до реєстру, зазначеного у статті 33 цього Регламенту.

1. Держави-члени повинні скласти та періодично оновлювати список операторів, які виробляють спиртні напої з географічним зазначенням, зареєстрованим згідно з цим Регламентом.

2. Щодо охоронюваних географічних зазначень, які позначають спиртні напої, що походять із території Союзу, зареєстровані згідно з цим Регламентом, верифікацію відповідності специфікації продукту, зазначеній в статті 22, перед введенням продукту в обіг повинні здійснювати:

(a) один або декілька компетентних органів, зазначених у статті 43(1); або

(b) органи контролю у розумінні пункту 5 другого підпараграфа статті 2 Регламенту (ЄС) № 882/2004, які діють як органи сертифікації продуктів.

Якщо держава-член застосовує статтю 24(2), верифікацію відповідності специфікації продукту забезпечує орган, який не вважається групою згідно із зазначеним параграфом.

Незважаючи на національне право держав-членів, витрати на таку верифікацію відповідності специфікації продукту можуть бути покладені на операторів, на які поширюється зазначений контроль.

3. Щодо охоронюваних географічних зазначень, які позначають спиртні напої, що походять із території третьої країни, зареєстровані згідно з цим Регламентом, верифікацію відповідності специфікації продукту перед введенням продукту в обіг повинні здійснювати:

(a) публічний компетентний орган, призначений третьою країною; або

(b) орган сертифікації продуктів.

4. Держави-члени оприлюднюють найменування й адреси компетентних органів та інших органів, зазначених у параграфі 2, і періодично оновлюють таку інформацію.

Комісія оприлюднює найменування й адреси компетентних органів та інших органів, зазначених у параграфі 3, і періодично оновлює таку інформацію.

5. Органи контролю, зазначені в пункті (b) параграфа 2, та органи сертифікації продуктів, зазначені в пункті (b) параграфа 3, повинні відповідати європейському стандарту ISO/IEC 17065:2012 або будь-якій застосовній майбутній його редакції або зміненій його версії та бути акредитовані згідно з ним.

6. Компетентні органи, зазначені в параграфах 2 і 3, які верифікують відповідність географічного зазначення, охоронюваного згідно з цим Регламентом, специфікації продукту, повинні бути об’єктивними та неупередженими. Вони повинні мати у своєму розпорядженні кваліфікований персонал та ресурси, необхідні для виконання своїх завдань.

1. Держави-члени проводять перевірки на основі аналізу ризиків, з урахуванням використання на торговельному майданчику географічних зазначень, зареєстрованих згідно з цим Регламентом, і вживають усіх необхідних заходів у випадку порушення вимог цієї глави.

2. Держави-члени вживають належних адміністративних і судових заходів для запобігання незаконному використанню назв продуктів або послуг, вироблених або реалізовуваних на їхній території, на які поширюються географічні зазначення, зареєстровані згідно з цим Регламентом, або для припинення такого використання.

З цією метою держави-члени призначають органи, які є відповідальними за вжиття таких заходів відповідно до процедур, визначених кожною державою-членом окремо.

Ці органи повинні надавати відповідні гарантії об’єктивності та неупередженості, а також мати у своєму розпорядженні кваліфікований персонал і ресурси, необхідні для виконання своїх завдань.

3. Держави-члени інформують Комісію про назви та адреси компетентних органів, відповідальних за контроль щодо використання назв на торговельному майданчику та призначених відповідно до статті 43. Комісія оприлюднює найменування й адреси таких органів.

1. Процедури та вимоги, встановлені в Регламенті (ЄС) № 882/2004, застосовуються до перевірок, передбачених статтями 38 і 39 цього Регламенту, mutatis mutandis.

2. Держави-члени забезпечують, щоб діяльність із контролю за виконанням обов’язків згідно з цією главою було спеціально враховано в окремому розділі багаторічних національних планів контролю відповідно до статей 41-43 Регламенту (ЄС) № 882/2004.

3. Щорічні звіти, зазначені у статті 44(1) Регламенту (ЄС) № 882/2004, повинні мати окремий розділ із зазначеною в тому самому положенні інформацією стосовно контролю за виконанням обов’язків, установленого цим Регламентом.

1. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 46 для доповнення цього Регламенту шляхом визначення подальших умов, яких має бути дотримано, в тому числі, у випадках, коли до географічного району входить більше однієї країни, щодо такого:

(a) заявка на реєстрацію географічного зазначення, згаданого в статтях 23 і 24; та

(b) попередні національні процедури, зазначені у статті 24, ретельне вивчення Комісією, процедура заперечення та анулювання географічних зазначень.

2. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 46 для доповнення цього Регламенту шляхом встановлення умов і вимог для процедури щодо змін на рівні Союзу та стандартних змін, в тому числі тимчасових змін до специфікацій продуктів, зазначених у статті 31.

1. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, які встановлюють детальні правила щодо такого:

(a) форма специфікації продукту, зазначеної в статті 22, і заходи щодо інформації, яку має бути надано в специфікації продукту стосовно зв’язку між географічним районом і кінцевим продуктом, зазначеним у пункті (f) статті 22(1);

(b) процедури подання, форма та представлення заперечень, зазначених у статтях 27 і 28;

(c) форма та представлення заявок на внесення змін на рівні Союзу та повідомлень стосовно стандартних і тимчасових змін, зазначених у статті 31(4) і (5) відповідно;

(d) процедури та форма процесу анулювання, зазначеного в статті 32, а також представлення запитів на анулювання; та

(e) перевірки та верифікація, які повинні здійснювати держави-члени, в тому числі випробування, зазначені в статті 38.

2. Комісія повинна до 08 червня 2021 року ухвалити імплементаційні акти, які встановлюють детальні правила щодо процедур подання, форми та представлення заявок, зазначених у статтях 23 і 24, у тому числі заявок, які стосуються більше ніж однієї національної території.

3. Імплементаційні акти, зазначені в параграфах 1 і 2, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 47(2).

1. Держави-члени відповідають за перевірки спиртних напоїв. Вони повинні вживати заходів, необхідних для забезпечення відповідності цьому Регламенту, та призначати компетентні органи, відповідальні за забезпечення дотримання цього Регламенту.

2. Комісія повинна забезпечувати однакове застосування цього Регламенту та, у відповідних випадках, за допомогою імплементаційних актів ухвалювати правила щодо адміністративних і фізичних перевірок, які повинні проводити держави-члени, з урахуванням зобов’язань, які виникають у результаті застосування цього Регламенту. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 47(2).

1. Держави-члени та комісія передають одне одному інформацію, необхідну для застосування цього Регламенту.

2. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти стосовно характеру та типу обмінюваної інформації та методів обміну інформацією.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 47(2).

1. У застосуванні політики щодо якості держави-члени можуть встановлювати правила щодо виробництва, опису, представлення та маркування для спиртних напоїв, вироблених на власній території, зокрема для внесених до реєстру географічних зазначень чи для охорони нових географічних зазначень, які є суворішими, ніж у додатках I і II, якщо вони є сумісними із законодавством Союзу.

2. Незважаючи на параграф 1, держави-члени не повинні забороняти чи обмежувати імпорт, продаж або споживання спиртних напоїв, вироблених в інших державах-членах або третіх країнах, які відповідають вимогам цього Регламенту.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії відповідно до умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статтях 8 і 19, надано Комісії на семирічний період з 24 травня 2019 року. Комісія складає звіт про делегування повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення такого семирічного строку. Делеговані повноваження автоматично продовжують на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалить рішення проти такого продовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статтях 33 і 41, надано Комісії на п’ятирічний період з 24 травня 2019 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення такого п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично продовжують на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалить рішення проти такого продовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

4. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 50, надано Комісії на шестирічний період з 24 травня 2019 року.

5. Делеговані повноваження, зазначені у статтях 8, 19, 33, 41 і 50, можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані в такому рішенні. Воно набуває чинності в день, наступний після опублікування рішення в Офіційному віснику Європейського Союзу, або в пізнішу дату, вказану в ньому. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, що вже набули чинності.

6. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом, відповідно до принципів, встановлених у Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення.

7. Щойно Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

8. Делегований акт, ухвалений відповідно до статей 8, 19, 33, 41 і 50, набуває чинності лише в тому випадку, якщо ані Європейський Парламент, ані Рада не висловили жодних заперечень упродовж двомісячного періоду з дати нотифікації такого акта Європейському Парламенту і Раді, або якщо до закінчення такого періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не матимуть заперечень. Такий період подовжують на два місяці за ініціативи Європейського Парламенту або Ради.

1. Комісії допомагає Комітет зі спиртних напоїв, створений відповідно до Регламенту (ЄЕС) № 1576/89. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Як відступ від статті 3 Директиви 2007/45/ЄС і від шостого рядка секції 1 додатка до цієї Директиви, shochu одноразової дистиляції (- 12), вироблений за допомогою перегінного куба та бутильований в Японії, може бути введений в обіг у Союзі в номінальних кількостях 720 мл і 1800 мл.

1. Без обмеження статті 50 Регламент (ЄС) № 110/2008 скасовано з 25 травня 2021 року. Однак главу III у ньому скасовано з 08 червня 2019 року.

2. Як відступ від параграфа 1:

(a) стаття 17(2) Регламенту (ЄС) № 110/2008 залишається застосовною до 25 травня 2021 року;

(b) стаття 20 Регламенту (ЄС) № 110/2008 та, без обмеження застосовності інших положень Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) № 716/2013 (- 13), стаття 9 зазначеного імплементаційного регламенту залишаються застосовними до завершення процедур, передбачених статтею 9 зазначеного Імплементаційного регламенту, але в будь-якому разі не пізніше ніж до 25 травня 2021 року; та

(c) додаток III до Регламенту (ЄС) № 110/2008 залишається застосовним до створення реєстру, зазначеного в статті 33 цього Регламенту.

3. Покликання на Регламент (ЄС) № 110/2008 необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційної таблиці, що міститься в додатку IV до цього Регламенту.

1. Продукти, зазначені у статті 1(1) цього Регламенту, які не відповідають вимогам цього Регламенту, але які відповідають вимогам Регламенту (ЄС) № 110/2008 та були вироблені до 25 травня 2021 року, можуть залишатися в обігу, допоки їх запаси не буде вичерпано.

2. Незважаючи на параграф 1 цієї статті, спиртні напої, чиї описи, представлення або марковання не відповідають статтям 21 і 36 цього Регламенту, але відповідають статтям 16 і 23 Регламенту (ЄС) № 110/2008, та які були марковані до 08 червня 2019 року, можуть залишатися в обігу, допоки їх запаси не буде вичерпано.

3. До 25 травня 2025 року Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно із статтею 46 для внесення змін до статті 3(2), (3), (9), (10), (11) і (12), статті 10(6) і (7), статей 11, 12 і 13 або для доповнення цього Регламенту шляхом відступу від зазначених положень.

Делеговані акти, зазначені в першому підпараграфі, суворо обмежуються продемонстрованими потребами, зумовленими ринковими умовами.

Комісія ухвалює окремий делегований акт щодо кожного означення, технічного терміна й означення чи технічної вимоги з-поміж передбачених у положеннях, зазначених у першому підпараграфі.

4. Статті 22-26, 31 і 32 цього Регламенту не застосовуються до заявок на реєстрацію або внесення змін або до запитів на анулювання, які перебувають на розгляді станом на 08 червня 2019 року. Статті 17(4), (5) і (6), 18 і 21 Регламенту (ЄС) № 110/2008 залишаються застосовними до таких заявок і запитів на анулювання.

Положення щодо процедури заперечення, зазначеної в статтях 27, 28 і 29 цього Регламенту, не застосовуються до заявок на реєстрацію або до заявок на внесення змін, у зв’язку з якими основні специфікації технічного файлу або заявка на внесення змін, відповідно, вже були опубліковані для заперечення в Офіційному віснику Європейського Союзу станом на 08 червня 2019 року. Стаття 17(7) Регламенту (ЄС) № 110/2008 залишається застосовною до таких заявок.

Положення щодо процедури заперечення, зазначеної в статті 27, 28 і 29 цього Регламенту, не застосовуються до запиту на анулювання, який перебуває на розгляді станом на 08 червня 2019 року. Стаття 18 Регламенту (ЄС) № 110/2008 залишається застосовною до таких запитів на анулювання.

5. Для географічних зазначень, зареєстрованих згідно з главою III цього Регламенту, та стосовно яких заявка на реєстрацію перебувала на розгляді у дату застосування імплементаційних актів, які встановлюють детальні плани щодо процедур подання, форми та представлення заявок, зазначених у статті 23, передбачених у статті 42(2) цього Регламенту, реєстр може надавати безпосередній доступ до основних специфікацій технічного файлу у розумінні статті 17(4) Регламенту (ЄС) № 110/2008.

6. Щодо географічних зазначень, зареєстрованих відповідно до Регламенту (ЄС) № 110/2008, Комісія на запит держави-члена публікує єдиний документ, поданий такою державою-членом, в Офіційному віснику Європейського Союзу. Така публікація повинна супроводжуватися покликанням на специфікацію продукту, і після неї не повинно відбутися процедури заперечення.

1. Цей Регламент набуває чинності на сьомий день після дня його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 25 травня 2021 року.

2. Незважаючи на параграф 1, стаття 14(2), стаття 16, пункт (c) статті 20, статті 21, 22 і 23, стаття 24(1), (2) і (3), перший і другий підпараграфи статті 24(4), стаття 24(8) і (9), статті 25-42, статті 46 і 47, стаття 50(1), (4) і (6), пункти 39(d) і 40(d) додатка I і терміни та означення, визначені в статті 3 стосовно зазначених положень, застосовуються з 08 червня 2019 року.

3. Делеговані акти, передбачені статтями 8, 19 і 50, ухвалені відповідно до статті 46, та імплементаційні акти, передбачені статтею 8(4) і статтями 20, 43 і 44, ухвалені відповідно до статті 47, застосовуються з 25 травня 2021 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

(a) Ром - це спиртний напій, вироблений винятково методом дистиляції продукту, отриманого в результаті спиртового бродіння патоки або сиропу, отриманого у виробництві тростинного цукру, або безпосередньо соку цукрової тростини, та дистильований до менше 96% об., при чому дистилят має явні специфічні органолептичні характеристики рому.

(b) Мінімальна міцність рому за об’ємною часткою спирту повинна становити 37,5%.

(c) Спирт, розбавлений чи нерозбавлений, додаватися не повинен.

(d) Ром не повинен мати доданих смаку й аромату.

(e) Ром може містити додану карамель тільки як засіб для коригування забарвлення.

(f) Ром може бути підсолоджений для довершення його кінцевого смаку. Однак кінцевий продукт не може містити більше 20 грамів підсолоджувальних продуктів, виражених як інвертний цукор, на літр.

(g) Якщо географічні зазначення зареєстровані згідно з цим Регламентом, офіційна назва рому може доповнюватися:

(i) терміном "traditionnel" або "tradicional" за умови, що відповідний ром:

- був вироблений методом дистиляції до менше 90% об. після спиртового бродіння матеріалів для виробництва спирту, які походять винятково з відповідного місця виробництва, та

- має вміст летких речовин 225 грамів на гектолітр спирту 100% об. або більше та

- не підсолоджений;

(ii) терміном "сільськогосподарський" за умови, що відповідний ром відповідає вимогам пункту (i) і був вироблений винятково методом дистиляції після спиртового бродіння соку цукрової тростини. Термін "сільськогосподарський" може використовуватися тільки у випадку, якщо географічне зазначення - заморський департамент Франції або Мадейрський автономний регіон.

Цей пункт не обмежує використання термінів "сільськогосподарський", "traditionnel" або "tradicional" у зв’язку з будь-яким продуктом, не охопленим цією категорією, відповідно до їхніх конкретних критеріїв.

(a) Whisky або whiskey - це спиртний напій, вироблений винятково в результаті виконання всіх таких виробничих операцій:

(i) дистиляція сусла, приготованого з осолодженого зерна із додаванням чи без додавання цільного зерна неосолоджених зернових культур, яке було:

- сахаризовано діастазою солоду, яка в ньому міститься, з додаванням або без додавання інших натуральних ферментів,

- зброджене під дією дріжджів;

(ii) кожен із етапів дистиляції доведено до менше 94,8% об., причому дистилят має аромат і смак, які походять від використаної сировини;

(iii) дозрівання кінцевого дистиляту не менше трьох років в дерев’яних бочках місткістю не більше 700 літрів.

Кінцевий дистилят, до якого може бути додано тільки воду та просту карамель (для забарвлення), зберігає свій колір, аромат і смак, отримані в результаті виробничого процесу, описаного в пунктах (i), (ii) і (iii).

(b) Мінімальна міцність whisky або whiskey за об’ємною часткою спирту повинна становити 40%.

(c) Спирт, розбавлений чи нерозбавлений, додаватися не повинен.

(d) Whisky або whiskey не повинен бути підсолодженим, навіть з метою довершення смаку, чи мати додані смак та аромат або містити будь-які добавки, окрім простої карамелі (E150a) для коригування забарвлення.

(e) Офіційна назва "whisky" або "whiskey" може доповнюватися терміном "односолодовий", тільки якщо його було дистильовано винятково з осолодженого ячменю одного спиртового заводу.

(a) Зерновий спиртний напій - це спиртний напій, вироблений винятково методом дистиляції збродженого сусла з цільнозернових злаків, який має органолептичні характеристики, що походять з використаної сировини.

(b) Мінімальна міцність зернового спиртного напою, за винятком Korn, за об’ємною часткою спирту повинна становити 35%.

(c) Спирт, розбавлений чи нерозбавлений, додаватися не повинен.

(d) Зерновий спиртний напій не повинен мати доданих смаку й аромату.

(e) Зерновий спиртний напій може містити додану карамель тільки як засіб для коригування забарвлення.

(f) Зерновий спиртний напій може бути підсолоджений для довершення його кінцевого смаку. Однак кінцевий продукт не може містити більше 10 грамів підсолоджувальних продуктів, виражених як інвертний цукор, на літр.

(g) Зерновий спиртний напій може мати офіційну назву "зерновий бренді", тільки якщо він був вироблений методом дистиляції до менше 95% об. збродженого сусла з цільнозернових злаків і має органолептичні властивості, які походять від використаної сировини.

(h) В офіційній назві "зерновий спиртний напій" або "зерновий бренді" слово "зерновий" може бути замінене назвою зернових культур, використаних винятково у виробництві такого спиртного напою.

(a) Винний спиртний напій - це спиртний напій, який відповідає таким вимогам: