Делегований Регламент Комісії (ЄС) № 2015/2446 від 28 липня 2015 року на доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 стосовно детальних правил щодо певних положень Митного кодексу Союзу

1. Авторизований економічний оператор (AEO) підлягає меншому фізичному та документальному контролю порівняно з іншими економічними операторами.

2. Якщо AEOS подав загальну декларацію прибуття або, у випадках, зазначених у статті 130 Кодексу, митну декларацію чи декларацію тимчасового зберігання або якщо AEOS подав повідомлення і надав доступ до даних його загальної декларації прибуття в його комп’ютерній системі, як вказано у статті 127(8) Кодексу, митниця першого в’їзду, зазначена в першому підпараграфі статті 127(3) Кодексу, у випадках, коли відправлення відібрано для фізичного контролю, повинна повідомити про це AEOS. Таке повідомлення повинне бути надане до прибуття товарів на митну територію Союзу.

Таке повідомлення необхідно також надавати перевізнику, якщо він не є AEOS, зазначеним у першому підпараграфі, за умови, що перевізник є AEOS та підключений до електронних систем, що стосуються декларацій, зазначених у першому підпараграфі.

Таке повідомлення не надається, якщо це може поставити під загрозу контроль, що підлягає проведенню, або його результати.

3. Якщо AEO подає декларацію тимчасового зберігання або митну декларацію згідно зі статтею 171 Кодексу, митниця, уповноважена отримувати таку декларацію тимчасового зберігання або таку митну декларацію, у випадках, коли відправлення відібрано для фізичного контролю, повинна повідомити про це AEOS. Таке повідомлення здійснюється до пред’явлення товарів на митниці.

Таке повідомлення не надається, якщо це може поставити під загрозу проведення контролю або його результати.

4. Якщо відправлення, що їх задекларував AEO, відібрані для фізичного або документального контролю, такий контроль повинен проводитись у першочерговому порядку.

На вимогу AEO контроль може проводитись у місці, іншому ніж місце, де товари повинні бути пред’явлені на митниці.

5. Повідомлення, зазначені в параграфах 2 та 3, не стосуються митного контролю, ініційованого на підставі декларації тимчасового зберігання або митної декларації після пред’явлення товарів.

Згаданий у статті 24 сприятливіший режим не поширюється на будь-який митний контроль, пов’язаний з окремими рівнями підвищеної загрози, або на зобов’язання щодо контролю, що визначені в інших актах законодавства Союзу.

Однак митні органи повинні виконувати необхідне опрацювання, формальності та контроль щодо відправлень, що їх задекларував AEOS, у першочерговому порядку.

1. На додачу до передбачених у статті 11(1) умов прийняття заяви, щоб звернутись із заявою на отримання статусу AEO, заявник повинен подати анкету самооцінювання, що її надають митні органи разом із заявою.

2. Економічний оператор повинен подавати одну заяву на отримання статусу AEO для всіх своїх постійних комерційних представництв на митній території Союзу.

Якщо компетентний митний орган не може бути визначений відповідно до третього підпараграфа статті 22(1) Кодексу або статті 12 цього Регламенту, заява подається до митних органів держави-члена, де заявник має постійне комерційне представництво та де зберігається або доступна інформація про його загальну діяльність із логістичного управління в Союзі, як зазначено в заяві.

1. Строк для ухвалення рішення, зазначений у першому підпараграфі статті 22(3) Кодексу, може бути подовжений на період до 60 днів.

2. Якщо ведеться кримінальне провадження, що дає підстави для сумнівів у тому, чи виконує заявник умови, зазначені у статті 39(a) Кодексу, строк ухвалення рішення подовжується на час, необхідний для завершення такого провадження.

Як відступ від статті 22(4) Кодексу, дозвіл, що надає статус AEO (далі - дозвіл AEO) набуває чинності на п’ятий день після ухвалення рішення.

1. У разі призупинення дії дозволу AEO через недотримання будь-якого з критеріїв, зазначених у статті 39 Кодексу, митний орган, що ухвалив будь-яке рішення стосовно такого AEO, що ґрунтується на ліцензії АЕО в цілому або на будь-якому з конкретних критеріїв, що призвели до призупинення дії дозволу АЕО, повинен тимчасово зупинити його дію.

2. Призупинення дії ухваленого стосовно AEO рішення щодо застосування митного законодавства не призводить до автоматичного призупинення дії дозволу АЕО.

3. Якщо дію рішення стосовно особи, що є AEOS та економічним оператором, авторизованим щодо митних спрощень, як зазначено у статті 38(2)(a) Кодексу (AEOС), тимчасово зупинено відповідно до статті 16(1) у зв’язку з невиконанням умов, встановлених у статті 39(d) Кодексу, дія його дозволу АЕОС підлягає тимчасовому зупиненню, але його дозвіл AEOS залишається дійсним.

Якщо дію рішення стосовно особи, який одночасно є AEOS та AEOС, тимчасово зупинено відповідно до статті 16(1) з огляду на невиконання умов, встановлених у статті 39(e) Кодексу, дія його дозволу AEOS підлягає тимчасовому зупиненню, але його дозвіл AEOС залишається дійсним.

Зазначені нижче товари вважаються повністю отриманими в одній країні або на одній території:

(a) мінеральні продукти, видобуті в такій країни або на такій території;

(b) продукти рослинного походження, зібрані в такій країни або на такій території;

(c) живі тварини, які народилися та були вирощені в такій країни або на такій території;

(d) продукти, одержані із живих тварин, вирощених у такій країни або на такій території;

(e) продукти мисливства або рибальства, що ведуться в такій країни або на такій території;

(f) продукти морського рибальства та інші продукти, одержані морськими суднами, які зареєстровані у такій країні або на такій території та плавають під прапором такої країни або території, з моря за межами територіальних вод будь-якої країни;

(g) товари, одержані або виготовлені на борту рибопереробних суден із продуктів, зазначених у пункті (f), що походять із такої країни або території, за умови, що такі рибопереробні судна зареєстровані в такій країні або на такій території та плавають під її прапором;

(h) продукти, одержані з морського дна або надр морського дна за межами територіальних вод, за умови, що така країна або територія має виключні права на експлуатацію такого морського дна або його надр;

(i) продукти відходів та брухту, що одержані з виробничих операцій і вживаних виробів, якщо вони були зібрані в такій країни або на такій території та придатні лише для перероблення на сировину;

(j) товари, вироблені в такій країни або на такій території виключно з продуктів, указаних у пунктах (a)-(i).

Перелічені в додатку 22-01 товари вважаються такими, що були піддані своєму останньому істотному обробленню або переробленню, яке призвело до виробництва нового продукту або становить важливий етап виробництва, у країні або на території, де виконані визначені у згаданому додатку правила або яка визначена такими правилами.

Будь-яка обробна або переробна операція, проведена в іншій країні або на іншій території, не вважається економічно обґрунтованою, якщо на основі наявних фактів встановлено, що метою такої операції було ухилення від застосування заходів, зазначених у статті 59 Кодексу.

До наведених у додатку 22-01 товарів застосовуються залишкові правила глави стосовно таких товарів.

Для товарів, що не охоплюються додатком 22-01, якщо останнє оброблення або перероблення не вважається економічно обґрунтованим, товари вважаються такими, що були піддані своєму останньому істотному економічно обґрунтованому обробленню або переробленню, що призвело до вироблення нового продукту або що становить важливий етап виробництва, у країні або на території, звідки походить переважна частина матеріалів, що визначається на основі вартості матеріалів.

Указані нижче операції не вважаються істотним економічно обґрунтованим обробленням або переробленням для цілей надання походження:

(a) операції для забезпечення збереження продуктів у належному стані під час перевезення та зберігання (вентилювання, розкладання, сушіння, усунення пошкоджених частин та подібні операції) або операції, що полегшують відвантажування або перевезення;

(b) прості операції, що складаються з видалення пилу, відсіювання або просіювання, сортування, класифікування, групування, промивання, розрізання;

(c) змінювання паковання і розбирання та комплектування відправлень, просте фасування у пляшки, банки, балони, пакети, ящики, коробки, закріплення на лотках або картоні та всі інші прості пакувальні операції;

(d) складання товарів у набори або комплекти чи виставлення на продаж;

(e) нанесення марковань, етикеток або інших подібних розпізнавальних знаків на продукти або на їхнє паковання;

(f) просте складання цілого продукту з частин продуктів;

(g) розбирання або змінення використання;

(h) поєднання двох або більше операцій, зазначених у пунктах (a)-(g).

1. Аксесуари, запасні частини або інструменти постачені з будь-якими товарами, які перелічені у розділах XVI, XVII та XVIII Комбінованої номенклатури та які є частиною їх стандартного обладнання, мають таке саме походження, що й відповідні товари.

2. Основні запасні частини, які використовуються з будь-якими товарами, перерахованими в розділах XVI, XVII та XVIII Комбінованої номенклатури, що раніше були випущені для вільного обігу в Союзі, мають таке саме походження, що й відповідні товари, якщо включення основних запасних частин на етапі виробництва не змінило б їхнього походження.

3. Для цілей цієї статті основні запасні частини означають частини, які:

(a) є компонентами, без яких неможливо забезпечити належну експлуатацію обладнання, машини, апарату або транспортного засобу, що були випущені у вільний обіг або раніше вивезені; та

(b) характерні для таких товарів; та

(c) призначені для їх нормального технічного обслуговування та заміни частин того самого типу, які пошкоджені або стали непридатними для експлуатації.

1. Щоб визначити, чи товари походять із певної країни або території, не беруть до уваги походження таких елементів:

(a) енергія та паливо;

(b) устатковання та обладнання;

(c) машини та інструменти;

(d) матеріали, що не входять до кінцевого складу товарів або не призначені для цього.

2. Якщо згідно з основним правилом інтерпретації 5 до Комбінованої номенклатури, що визначене в додатку I до Регламенту Ради (ЄЕС) № 2658/87 (- 5), пакувальні матеріали та пакувальні контейнери вважаються частиною продукту для цілей класифікації, їх не враховують для цілей визначення походження, за винятком випадків, коли правило, наведене в додатку 22-01 для зазначених товарів, засноване на відсотку доданої вартості.

Для цілей цієї секції застосовують такі терміни та означення:

(1) "країна-бенефіціар" означає країну-бенефіціара генералізованої системи преференцій (ГСП), наведену в додатку II до Регламенту Європейського Парламенту і Ради № 978/2012 (- 6);

(2) "виробництво" означає будь-який вид оброблення або перероблення, у тому числі складання;

(3) "матеріал" означає будь-який інгредієнт, сировину, складову або частину тощо, що їх використовують для виробництва продукту;

(4) "продукт" означає вироблений продукт, навіть якщо він призначений для подальшого використання в іншій виробничій операції;

(5) "товари" означає як матеріали, так і продукти;

(6) "двостороння кумуляція" означає систему, що дає змогу продуктам, які походять із Союзу, вважатися матеріалами, що походять із країни-бенефіціара, за умови, що їх додатково переробляють або вбудовують у продукт в такій країні-бенефіціарі;

(7) "кумуляція з Норвегією, Швейцарією та Туреччиною" означає систему, що дає змогу продуктам, які походять з Норвегії, Швейцарії або Туреччини, вважатися матеріалами, що походять із країни-бенефіціара, якщо їх додатково переробляють або вбудовують у продукт в такій країні-бенефіціарі, після чого ввозять на територію Союзу;

(8) "регіональна кумуляція" означає систему, у якій продукти, які відповідно до цього Регламенту, походять з країни, що є членом регіональної групи, вважаються матеріалами, що походять з іншої країни тієї самої регіональної групи (або країни іншої регіональної групи, у якій можлива кумуляція між групами), якщо їх додатково переробляють чи включають у продукт, вироблений у такій країні;

(9) "розширена кумуляція" означає систему, яка залежить від задоволення Комісією запиту, поданого країною-бенефіціаром, і в рамках якої певні матеріали, що походять із країни, з якою Союз уклав угоду про вільну торгівлю відповідно до статті XXIV чинної Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), вважаються матеріалами, що походять з відповідної країни-бенефіціара, якщо їх додатково переробляють чи включають у продукт, вироблений у такій країні;

(10) "взаємозамінні матеріали" означає матеріали того самого виду та товарної якості з однаковими технічними та фізичними характеристиками, які неможливо відрізнити один від одного після включення в готовий продукт;

(11) "регіональна група" означає групу країн, між якими застосовується регіональна кумуляція;

(12) "митна вартість" означає вартість, визначену відповідно до Угоди про імплементацію статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 1994 року (Угода СОТ про митну оцінку);

(13) "вартість матеріалів" означає митну вартість на момент ввезення використаних матеріалів, що походять з відповідної країни, або, якщо вона невідома та не може бути встановлена, першу встановлену ціну, сплачену за матеріали у країні виробництва; якщо необхідно встановити вартість використаних матеріалів, що походять з відповідної країни, цей пункт застосовується mutatis mutandis;

(14) "ціна франко-завод" означає ціну, сплачену за продукт із заводу виробнику, на підприємстві якого здійснене останнє оброблення або перероблення, за умови, що така ціна враховує вартість усіх використаних матеріалів та всі інші витрати, пов’язані з його виробництвом, мінус будь-які внутрішні податки, які були або можуть бути відшкодовані в разі вивезення отриманого продукту.

Якщо фактично сплачена ціна не відображає всіх витрат, пов’язаних із виробництвом продукту, які фактично виникли у країні виробництва, ціна франко-завод означає суму всіх таких витрат мінус будь-які внутрішні податки, які були або можуть бути відшкодовані в разі вивезення отриманого продукту;

Якщо останнє оброблення або перероблення здійснене виробником на умовах субпідряду, термін "виробник", зазначений у першому підпараграфі, може стосуватися підприємства, яке залучило такого субпідрядника.

(15) "максимальний вміст матеріалів, що не походять з відповідної країни" означає максимальний вміст матеріалів, що не походять з відповідної країни, який дозволений для того, щоб виробництво вважалося обробленням або переробленням, і який є достатнім для надання статусу продукту, що походить з відповідної країни. Він може бути виражений як відсоток від ціни франко-завод продукту або як відсоток від чистої ваги таких використаних матеріалів, що підпадають під конкретну групу глав, розділів, позицій або підпозицій;

(16) "чиста вага" означає вагу власне товарів без пакувальних матеріалів і пакувальних контейнерів будь-яких видів;

(17) "групи", "позиції" та "підпозиції" означають групи, позиції та підпозиції (чотири- або шестизначні коди), що використовуються в номенклатурі, яка становить Гармонізовану систему, зі змінами відповідно до рекомендації Ради митної співпраці від 26 червня 2004 року;

(18) "класифікований" означає віднесення продукту або матеріалу до конкретної позиції або підпозиції Гармонізованої системи;

(19) "відправлення" означає продукти, які:

(a) відправлені одночасно від одного експортера до одного одержувача; або

(b) охоплені єдиним транспортним документом, що поширюється на їх перевезення від експортера до одержувача або, за відсутності такого документа, єдиним рахунком-фактурою;

(20) "експортер" означає особу, яка вивозить товари до Союзу або до країни-бенефіціара і може довести походження товарів, незалежно від того, чи вона є виробником та чи вона самостійно виконує вивізні формальності;

(21) "зареєстрований експортер" означає:

(a) експортера, що має осідок у країні-бенефіціарі та зареєстрований у компетентних органах такої країни-бенефіціара з метою вивезення продуктів за схемою до Союзу або до іншої країни-бенефіціара, з якою можлива регіональна кумуляція; або

(b) експортера, що має осідок у державі-члені та зареєстрований у митних органах такої держави-члена з метою вивезення продуктів, що походять із Союзу, до країни або території, з якою Союз має преференційну торговельну угоду; або

(c) повторного відправника товарів, який має осідок у державі-члені та зареєстрований у митних органах такої держави-члена з метою видачі дублікатів заяв про походження, щоб повторно відправити продукти з країни походження до іншого місця на митній території Союзу або, у відповідних випадках, до Норвегії або Швейцарії ("зареєстрований повторний відправник");

(22) "заява про походження" означає заяву, складену експортером або повторним відправником товарів, де зазначено, що вказані в ній продукти відповідають правилам походження схеми.

1. Заява на отримання інформаційного сертифіката INF 4 може бути подана з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних, і повинна відповідати вимогам до даних, які наведені в додатку 22-02.

2. Інформаційний сертифікат INF 4 повинен відповідати вимогам до даних, які наведені в додатку 22-02.

Заяву на отримання статусу уповноваженого експортера для цілей оформлення підтверджень преференційного походження може бути подано, а дозвіл уповноваженого експортера може бути видано з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

Дозволено використання засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних, для всіх обмінів повідомленнями та інформацією щодо заяв і рішень щодо статусу зареєстрованого експортера та щодо будь-яких подальших заяв та дій, що стосуються управління такими рішеннями.

Указані нижче продукти вважаються такими, що походять з країни-бенефіціара:

(a) продукти, повністю отримані в такій країні, у розумінні статті 44;

(b) продукти повністю отримані в такій країні, включно з матеріалами, що не були повністю там отримані, якщо такі матеріали зазнали достатнього оброблення або перероблення у розумінні статті 45.

1. Умови отримання статусу походження з відповідної країни, визначені в цій підсекції, повинні бути виконані у відповідній країні-бенефіціарі.

2. Термін "країна-бенефіціар" охоплює межі територіальних вод відповідної країни і не може виходити за такі межі в розумінні Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права (Конвенція Монтего-Бей від 10 грудня 1982 року).

3. У разі повернення продуктів, що походять з відповідної країни, які були вивезені з країни-бенефіціара до іншої країни, їх вважають продуктами, що не походять з відповідної країни, якщо тільки компетентним органам не буде доведено, що виконані такі умови:

(a) повернені продукти є такими самими, що й ті, які були вивезені, та

(b) вони не піддавалися будь-яким операціям, окрім тих, які є необхідними для збереження їх у належному стані під час перебування в такій країні або під час вивезення.

1. Продукти, задекларовані для випуску для вільного обігу в Союзі, повинні бути тими самими продуктами, що їх було вивезено з країни-бенефіціара, з якої, як вважається, вони походять. Перед декларуванням для випуску для вільного обігу, вони не повинні бути змінені, трансформовані в будь-який спосіб або піддані операціям, іншим ніж операції для збереження їх у належному стані або нанесення чи прикріплення марковань, етикеток, пломб або будь-якої іншої документації для забезпечення відповідності конкретним національним вимогам, застосовним у Союзі.

2. Продукти, ввезені до країни-бенефіціара для цілей кумуляції відповідно до статей 53, 54, 55 або 56, повинні бути тими самими продуктами, що їх було вивезено з країни, з якої, як вважається, вони походять. Перед декларуванням для відповідної митної процедури у країні імпорту вони не повинні бути змінені, трансформовані в будь-який спосіб або піддані операціям, іншим ніж операції для збереження їх у належному стані.

3. Зберігання продуктів може здійснюватись за умови, що вони залишаються під митним наглядом у країні або країнах транзиту.

4. Поділ відправлень може здійснюватися у разі, якщо його проводить експортер або якщо це здійснюється під його відповідальність, за умови що вони залишаються під митним наглядом у країні або країнах транзиту.

5. Відповідність положенням параграфів 1-4 вважається досягнутою крім випадків, коли митні органи мають підстави вважати інакше; у таких випадках митні органи можуть вимагати від декларанта надати докази досягнення відповідності, які можуть бути надані в будь-який спосіб, у тому числі у формі договірних транспортних документів, таких як коносаменти, або фактичні чи конкретні докази на основі марковання чи нумерації пакунків, або будь-які інші докази, пов’язані із самими товарами.

1. Указані нижче продукти вважаються повністю отриманими у країні-бенефіціарі:

(a) мінеральні продукти, видобуті з її надр або з її морського дна;

(b) рослини та продукти рослинного походження, вирощені або зібрані на її території;

(c) живі тварини, які народилися та були вирощені в такій країни або на такій території;

(d) продукти, отримані від живих тварин, які вирощені на її території;

(e) продукти від забитих тварин, які народжені та вирощені на її території;

(f) продукти мисливського або рибальського промислу на її території;

(g) продукти аквакультури за умови, що риба, ракоподібні та молюски розведені та вирощені на її території;

(h) продукти морського рибного промислу та інші продукти, отримані її суднами з моря за межами територіальних вод;

(i) продукти, виготовлені на борту її рибопереробних суден виключно з продуктів, зазначених у пункті (h);

(j) зібрані на її території використані вироби, які підходять лише для перероблення на сировину;

(k) відходи та брухт, які є результатом виробничих операцій, проведених на її території;

(l) продукти, видобуті з морського дна або грунту під ним за межами її територіальних вод, за умови, що вона має виключне право на використання цього дна або грунту;

(m) товари, вироблені виключно з продуктів, вказаних у пунктах (a)-(i).

2. Терміни "її судна" та "її рибопереробні судна" у параграфі 1(h) та (i) застосовуються тільки до суден та рибопереробних суден, які відповідають усім таким вимогам:

(a) вони зареєстровані у країні-бенефіціарі або державі-члені;

(b) вони плавають під прапором країни-бенефіціара або держави-члена;

(c) вони відповідають одній з таких умов:

(i) принаймні 50% перебувають у власності громадян країни-бенефіціара або держав-членів, або

(ii) перебувають у власності компаній:

- які мають головний офіс та основне місце ведення діяльності у країні-бенефіціарі або в державах-членах, та

- які принаймні на 50% перебувають у власності країни-бенефіціара, держав-членів або публічних суб’єктів чи громадян країни-бенефіціара або держав-членів.

3. Кожна з умов параграфа 2 може бути виконана в державах-членах або в різних країнах-бенефіціарах, якщо у всіх відповідних країнах-бенефіціарах застосовується регіональна кумуляція відповідно до статті 55(1) та (5). У такому випадку продукти вважаються такими, що походять з країни-бенефіціара, під прапором якої плаває судно або рибопереробне судно, згідно з пунктом (b) параграфа 2.

Перший підпараграф застосовується, тільки якщо виконані умови, встановлені у статті 55(2)(a), (c) та (d).

1. Без обмеження статей 47 та 48, продукти, які не повністю отримані у відповідній країні-бенефіціарах, у розумінні статті 44, вважають такими, що походять з неї, якщо виконані умови, встановлені у списку додатка 22-03 для відповідних товарів.

2. Якщо продукт, який отримав статус походження у країні відповідно до параграфа 1, додатково перероблений в цій країні та використаний як матеріал для виробництва іншого продукту, матеріали, що не походять з відповідної країни, які могли бути використані для його виробництва, не враховуються.

1. Виконання вимог статті 45(1) визначають для кожного продукту.

Однак, якщо відповідне правило засноване на дотриманні максимального вмісту матеріалів, що не походять з відповідної країни, для врахування коливань витрат і курсів валют, вартість матеріалів, що не походять з відповідної країни, може бути розрахована на основі середнього значення, як визначено у параграфі 2.

2. У випадку, зазначеному у другому підпараграфі параграфа 1, середня ціна франко-завод продукту та середня вартість використаних матеріалів, що не походять з відповідної країни, розраховується, відповідно, на підставі суми цін франко-завод для всіх продажів продуктів, проведених протягом попереднього фінансового року, і суми вартості всіх матеріалів, що не походять з відповідної країни, використаних для виробництва продуктів за попередній фінансовий рік, як означено у країні експорту, або, якщо недоступні значення за повний фінансовий рік, за коротший період, що не повинен бути меншим ніж три місяці.

3. Експортери, які обрали розрахунки на основі середніх значень, повинні послідовно застосовувати такий метод протягом року після базового фінансового року або, у відповідних випадках, протягом року після коротшого періоду, використаного як базовий. Вони можуть припинити застосувати такий метод, якщо протягом наданого фінансового року або коротшого репрезентативного періоду тривалістю не менше трьох місяців, вони реєструють припинення коливання витрат або курсів валют, які обґрунтовували використання такого методу.

4. Середні значення, зазначені в параграфі 2, повинні використовуватися як ціна франко-завод та вартість матеріалів, що не походять з відповідної країни, відповідно, для цілей встановлення дотримання максимального вмісту матеріалів, що не походять з відповідної країни.

1. Без обмеження параграфа 3, указані нижче операції необхідно вважати як недостатнє оброблення або перероблення для отримання статусу продуктів, що походять з відповідної країни, незалежно від того, чи виконані вимоги статті 45:

(a) операцій із забезпечення цілості, щоб гарантувати належний стан продуктів під час транспортування та збереження;

(b) розбирання та складання пакунків;

(c) прання, чищення; видалення пилу, окису, олії, фарби або інших покриттів;

(d) прасування або пресування текстильних матеріалів та текстильних виробів;

(e) операції простого фарбування та полірування;

(f) лущення, часткове або повне відбілювання, шліфування та полірування злакових і рису;

(g) операції з надання цукру кольору або смаку або формування грудкового цукру; часткове або повне подрібнення кристалічного цукру;

(h) зняття шкірки, видалення кісточок і шелушіння фруктів, овочів та горіхів;

(i) точіння, просте подрібнення або просте нарізання;

(j) просіювання, відбір, сортування, класифікування, калібрування, упорядкування (у тому числі укомплектування виробів);

(k) простий розлив і фасування у пляшки, банки, балони, пакети, ящики, коробки, фіксація на лотках або картоні та всі інші прості операції з пакування;

(l) прикріплення або нанесення марковань, етикеток, логотипів та інших подібних розмежувальних знаків на продукти або на їх паковання;

(m) просте змішування однотипних або різнотипних продуктів; додавання цукру до будь-яких матеріалів;

(n) просте додавання води, розведення, дегідратація або денатурація продуктів;

(o) просте збирання частин виробів для отримання повного виробу або демонтаж продуктів на частини;

(p) забій тварин;

(q) поєднання двох або більше операцій, вказаних у пунктах (a)-(p).

2. Для цілей параграфа 1 операції вважаються простими, якщо їх виконання не потребує спеціальних навичок або спеціального виготовлення чи встановлення машин, апаратів або інструментів для їх виконання.

3. Усі операції, виконані з відповідним продуктом у країні-бенефіціарі, необхідно враховувати при визначенні того, чи оброблення або перероблення, якому було піддано такий продукт, вважається недостатнім у розумінні параграфа 1.

1. Як відступ від статті 45 та з урахуванням параграфів 2 і 3 цієї статті, матеріали, що не походять з відповідної країни, які, згідно з умовами, визначеними у списку в додатку 22-03, не повинні використовуватися при виробництві певного продукту, усе ж можуть бути використані, за умови що їхня загальна вартість або чиста вага, оцінена для продукту, не перевищує:

(a) 15% ваги продукту для продуктів, які підпадають під глави 2 та 4-24 Гармонізованої системи, окрім перероблених продуктів рибальства у групі 16;

(b) 15% ціни франко-завод продукту для інших продуктів, за винятком продуктів, що підпадають під групи 50-63 Гармонізованої системи, для яких застосовуються відхилення, згадані у примітках 6 та 7 частини I додатка 22-03.

2. Параграф 1 не дозволяє перевищувати будь-який відсоток максимального вмісту матеріалів, що не походять з відповідної країни, як вказано у правилах, встановлених у списку додатка 22-03.

3. Параграфи 1 та 2 не застосовуються до продуктів, які повністю отримані у країні-бенефіціарі в розумінні статті 44; Однак, без обмеження статей 47 та 49(2), відхилення, передбачене в таких параграфах, усе одно повинне застосовуватись до суми всіх матеріалів, які використані для виробництва продукту і щодо яких правило, встановлене в списку в додатку 22-03 для такого продукту, вимагає, щоб такі матеріали були повністю отримані.

1. Одиницею кваліфікації для застосування положень цієї підсекції є конкретний продукт, який вважається базовою одиницею при класифікації на основі Гармонізованої системи.

2. Якщо відправлення складаються з ряду ідентичних продуктів, класифікованих за однаковою позицією Гармонізованої системи, при застосуванні положень цієї підсекції необхідно враховувати кожну окрему позицію.

3. Якщо, згідно із Основним правилом інтерпретації 5 Гармонізованої системи, паковання вважається частиною продукту для цілей класифікації, його необхідно враховувати для цілей визначення походження.

Аксесуари, запасні частини та інструменти, відправлені разом з обладнанням, машиною, апаратом або транспортним засобом, які є частиною звичайного обладнання та включені до ціни франко-завод, необхідно розглядати як одне ціле з відповідним обладнанням, машиною, апаратом або транспортним засобом.

Комплекти, як означено в Основному правилі інтерпретації 3(b) Гармонізованої системи, вважаються такими, що походять з відповідної країни, за умови, що всі їх складові є продуктами, що походять з відповідної країни.

Якщо комплект складається з продуктів, що походять і не походять з відповідної країни, такий комплект у цілому вважається таким, що походить з відповідної країни, за умови, що вартість продуктів, що не походять з відповідної країни, не перевищує 15% від ціни франко-завод комплекту.

Щоб визначити, що продукт походить з відповідної країни, не враховується походження таких продуктів, які можуть бути використані для його виробництва:

(a) енергія та паливо;

(b) устатковання та обладнання;

(c) машини та інструменти;

(d) будь-які інші товари, що не входять до кінцевого складу продукту і не призначені для цього.

Двостороння кумуляція дає змогу вважати продуктам, що походять із Союзу, матеріалами, що походять з країни-бенефіціара, якщо їх включають до продукту, виробленого в такій країні, за умови, що проведене там оброблення чи перероблення виходить за межі операцій, описаних у статті 47(1).

Статті 41-52 цього Регламенту та стаття 108 Імплементаційного регламенту (ЄС) № 2015/2447 застосовуються mutatis mutandis до товарів, що вивозяться із Союзу до країни-бенефіціара, для цілей двосторонньої кумуляції.

1. Кумуляція з Норвегією, Швейцарією або Туреччиною дає змогу вважати продукти, що походять із цих країн, матеріалами, що походять з країни-бенефіціара, за умови, що проведене там оброблення чи перероблення виходить за межі операцій, описаних у статті 47(1).

2. Кумуляція з Норвегією, Швейцарією або Туреччиною не застосовується до продуктів, що підпадають під групи 1-24 Гармонізованої системи.

1. Регіональна кумуляція застосовується до таких чотирьох окремих регіональних груп:

(a) група I: Бруней, Камбоджа, Індонезія, Лаос, Малайзія, М’янма/Бірма, Філіппіни, Таїланд, В’єтнам;

(b) група II: Болівія, Колумбія, Коста-Рика, Еквадор, Ель-Сальвадор, Гватемала, Гондурас, Нікарагуа, Панама, Перу, Венесуела;

(c) група III: Бангладеш, Бутан, Індія, Мальдіви, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка;

(d) група IV: Аргентина, Бразилія, Парагвай та Уругвай.

2. Регіональна кумуляція між країнами в межах однієї групи застосовується тільки в разі виконання таких умов:

(a) країни, які беруть участь у кумуляції, на момент вивезення продукту до Союзу, є країнами-бенефіціарами, для яких не було тимчасово зупинено дію преференційного режиму згідно з Регламентом (ЄС) № 978/2012;

(b) для регіональної кумуляції між країнами регіональної групи застосовуються правила походження, встановлені в підсекції 2;

(c) країни регіональної групи зобов’язались:

(i) виконувати або забезпечувати виконання вимог цієї підсекції, та

(ii) гарантувати адміністративну співпрацю, щоб забезпечити правильну імплементацію цієї підсекції, як щодо Союзу, так і у відносинах між ними;

(d) зобов’язання, зазначені в пункті (c), були повідомлені Комісії Секретаріатом відповідної регіональної групи або іншим компетентним спільним органом, який представляє всіх членів цієї групи.

Для цілей пункту (b), якщо кваліфікаційна операція, встановлена у частині II додатка 22-03, не однакова для всіх країн, що беруть участь у кумуляції, походження продуктів, вивезених з однієї країни в іншу країну регіональної групи, для цілей регіональної кумуляції повинне визначатися на основі правила, що діяло б, якби продукти вивозилися до Союзу.

Якщо країни у складі регіональної групи виконали пункти (c) та (d) першого підпараграфа до 1 січня 2011 року, нові зобов’язання не вимагаються.

3. Перераховані в додатку 22-04 матеріали виключаються з регіональної кумуляції, передбаченої у параграфі 2, якщо:

(a) тарифні преференції, застосовні в Союзі, різні для всіх країн, які беруть участь у кумуляції; та

(b) завдяки кумуляції до відповідних матеріалів застосовуватиметься тарифний режим, сприятливіший за тарифний режим, що застосовувався б до них у разі безпосереднього вивезення до Союзу.

4. Регіональна кумуляція між країнами-бенефіціарами однієї регіональної групи застосовується лише за умови, що оброблення чи перероблення, здійснене у країні-бенефіціарі, у рамках якого додатково переробляють або включають матеріали, виходять за межі операцій, описаних у статті 47(1) та, у випадку текстильних виробів, також виходять за межі операцій, визначених у додатку 22-05.

Якщо не виконана умова, встановлена в першому підпараграфі, країною, яку необхідно зазначати як країну походження в підтвердженні походження, виданому або складеному для цілей вивезення продуктів до Союзу, є країна регіональної групи, з якої походить найвища частка вартості матеріалів, використаних для виробництва кінцевого продукту.

5. За запитом органів країни-бенефіціара групи I або групи III Комісія може дозволити регіональну кумуляцію між країнами цих груп за умови, що Комісія переконалась у виконанні кожної з таких умов:

(a) виконані умови, встановлені в параграфі 2(a) та (b); та

(b) країни, які братимуть участь у такій регіональній кумуляції, взяли на себе зобов’язання та спільно повідомили Комісію про свої зобов’язання:

(i) виконувати або забезпечити вимог цієї підсекції, підсекції 2 та всіх інших положень стосовно імплементації правил походження; та

(ii) гарантувати адміністративну співпрацю, щоб забезпечити правильну імплементацію цієї підсекції та підсекції 2, як щодо Союзу, так і у відносинах між ними;

Запит, зазначений у першому підпараграфі, повинен бути підкріплений доказом виконання умов, встановлених у зазначеному підпараграфі. Він повинен бути адресований Комісії. Комісія ухвалює рішення щодо вимоги, враховуючи всі елементи, що стосуються кумуляції і вважаються важливими, у тому числі матеріали, що підлягають кумуляції.

6. У разі надання дозволу регіональна кумуляція між країнами-бенефіціарами групи I або групи III, дає змогу вважати матеріали, що походять з країни однієї регіональної групи матеріалами, які походять із країни іншої регіональної групи, якщо їх включають до складу продукту, виробленого в ній, за умови, що відповідне оброблення або перероблення, здійснене в останній країні-бенефіціарі, виходить за межі операцій, описаних у статті 47(1) та, у випадку текстильних виробів, також виходить за межі операцій, визначених у додатку 22-05.

Якщо не виконана умова, встановлена в першому підпараграфі, країною, яку необхідно зазначати як країну походження в підтвердженні походження для цілей вивезення продуктів до Союзу, є країна, що бере участь у кумуляції, з якої походить найбільша частка вартості матеріалів, використаних для виробництва кінцевого продукту.

7. Комісія публікує в Офіційному віснику Європейського Союзу (серія С) дату набуття чинності кумуляцією між країнами груп I та III, передбаченої параграфом 5, перелік країн, що беруть участь у такій кумуляції, і, у відповідних випадках, список матеріалів, до яких застосовується кумуляція.

8. Статті 41-52 цього Регламенту та статті 108-111 Імплементаційного регламенту (ЄС) № 2015/2447 застосовуються mutatis mutandis до товарів, що вивозяться з однієї країни-бенефіціара до іншої країни-бенефіціара, для цілей регіональної кумуляції.

1. За запитом органів будь-якої країни-бенефіціара, Комісія може дозволити кумуляцію між країною-бенефіціаром і країною, з якою Союз уклав угоду про вільну торгівлю відповідно до статті XXIV чинної Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), за умови, що виконана кожна з таких умов:

(a) країни, що беруть участь у кумуляції, взяли на себе зобов’язання дотримуватись або забезпечити дотримання вимог цієї підсекції, підсекції 2 та всіх інших положень стосовно імплементації правил походження та гарантувати адміністративну співпрацю, необхідну для забезпечення правильної імплементації цієї підсекції та підсекції 2, як щодо Союзу, так і у відносинах між собою;

(b) зобов’язання, зазначене в пункті (a), повідомлене Комісії відповідною країною-бенефіціаром.

Запит, зазначений у першому підпараграфі, повинен містити перелік матеріалів, яких стосується кумуляція, і бути підкріплений доказом виконання умов, встановлених у пунктах (a) та (b) першого підпараграфа. Він повинен бути адресований Комісії. Якщо відповідні матеріали змінюються, необхідно подавати інший запит.

Матеріали, що підпадають під групи 1-24 Гармонізованої системи, виключаються з розширеної кумуляції.

2. У випадках розширеної кумуляції, зазначеної в параграфі 1, походження використаних матеріалів та застосовне документальне підтвердження походження повинні визначатися згідно з правилами, встановленими у відповідній угоді про вільну торгівлю. Походження продуктів, що вивозяться до Союзу, повинне визначатися відповідно до правил походження, встановлених у підсекції 2.

Щоб виготовлений продукт набув статусу походження з відповідної країни, матеріали, які походять з країни, з якою Союз має угоду про вільну торгівлю, і використані у країні-бенефіціарі для виробництва продукту, що вивозиться до Союзу, необов’язково повинні бути піддані достатньому обробленню або переробленню за умови, що оброблення або перероблення, здійснене у відповідній країні-бенефіціарі, виходить за межі операцій, описаних у статті 47(1).

3. Комісія публікує в Офіційному віснику Європейського Союзу (серія С) дату набуття чинності розширеною кумуляцією, список країн, що беруть участь у такій кумуляції, і список матеріалів, до яких застосовується кумуляція.

Якщо двостороння кумуляція або кумуляція з Норвегією, Швейцарією або Туреччиною використовується у поєднанні з регіональною кумуляцією, виготовлений продукт набуває статусу походження з однієї із країн відповідної регіональної групи, визначеного відповідно до першого та другого підпараграфів статті 55(4) або, у відповідних випадках, відповідно до першого та другого підпараграфів статті 55(6).

1. Якщо під час оброблення або перероблення продукту використовуються взаємозамінні матеріали, що походять і не походять з відповідної країни, митні органи держав-членів можуть, за письмовим запитом економічного оператора, що має осідок на митній території Союзу, дозволити управління матеріалами в Союзі з використанням методу ведення окремого бухгалтерського обліку з метою подальшого вивезення до країни-бенефіціара у рамках двосторонньої кумуляції, без окремого зберігання матеріалів.