Делегований Регламент Комісії (ЄС) № 2015/2446 від 28 липня 2015 року на доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 стосовно детальних правил щодо певних положень Митного кодексу Союзу

Номер MRN T2L, T2LF або митний вантажний маніфест можуть бути подані з використанням будь-якого з таких засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних:

(a) штрихкод;

(b) документ про реєстрацію статусу;

(c) інші засоби, дозволені митним органом, що отримує дані.

До дати розгортання передбаченої системи підтвердження статусу Союзу (PoUS) згідно з Митним кодексом Союзу, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, перший параграф цієї статті не застосовується.

До розгортання системи PoUS, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, і в разі використання документа "T2L" або "T2LF", застосовуються такі положення:

(a) Відповідна особа повинна вказати "T2L" або "T2LF у правій частині графи 1 бланка та "T2Lbis" або "T2LFbis" - у правій частині графи 1 будь-яких використаних додаткових аркушів.

(b) Митні органи можуть дозволяти будь-яким особам використовувати відвантажувальні специфікації, що не відповідають усім вимогам, якщо такі особи:

- мають осідок на території Союзу;

- регулярно видають підтвердження митного статусу товарів Союзу, або якщо їх митні органи знають, що вони можуть виконати юридичні зобов’язання для використання таких підтверджень;

- не вчинили будь-яких серйозних або повторних порушень митного чи податкового законодавства.

(c) Дозволи, зазначені в пункті (b), надаються, тільки якщо:

- митні органи можуть здійснювати нагляд за процедурою і контроль без адміністративних зусиль, непропорційних вимогам відповідної особи, та

- відповідна особа веде записи, що дають змогу митним органам здійснювати ефективний контроль.

(d) Документ "T2L" або "T2LF" складається в одному оригінальному примірнику.

(e) У разі затвердження митницею він повинен містити таку інформацію, що повинна, наскільки це можливо, бути вказана у графі "C. Митниця відправлення":

- у випадку документів "T2L" або "T2LF" - найменування та печатку компетентної митниці, підпис посадової особи такої митниці, дату засвідчення, а також реєстраційний номер або номер декларації відправлення, якщо це вимагається;

- у випадку додаткових аркушів або відвантажувальних специфікацій - номер, зазначений в документі "T2L" або "T2LF", що має бути вказаний з використанням штампу, який містить назву компетентного офісу, або вручну; якщо він вказується вручну, його необхідно супроводжувати офіційним штампом зазначеного офісу.

Документи необхідно повернути відповідній особі.

Мандрівник, інший ніж економічний оператор, може подати запит у паперовій формі на підтвердження митного статусу товарів Союзу.

1. Підтвердження митного статусу товарів Союзу, вартість яких не перевищує 15000 євро, може бути подане шляхом застосування будь-якого з наведених нижче засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних:

(a) рахунку-фактури, що стосується товарів;

(b) транспортного документа, що стосується товарів.

2. У рахунку-фактурі або транспортному документі, зазначених у параграфі 1, мають бути вказані принаймні повне найменування та адреса відправника або відповідної особи, якщо відправник відсутній, компетентна митниця, кількість пакунків та їх вид, марковання та референтні номери пакунків, опис товарів, маса брутто товарів (кг), вартість товарів і, за необхідності, номери контейнерів.

Відправник або, у разі відсутності відправника, відповідна особа, повинні визначити митний статус товарів Союзу шляхом зазначення коду "T2L" або "T2LF", залежно від випадку, зі своїм підписом у рахунку-фактурі або транспортному документі.

3. До дати розгортання системи PoUS, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, у випадку засвідчення митницею таке засвідчення повинне включати найменування та штамп компетентної митниці, підпис посадової особи такої митниці, дату затвердження та реєстраційний номер або номер декларації відправлення, якщо вимагається така декларація.

1. До дати розгортання системи PoUS, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, маніфест судноплавної компанії повинен містити щонайменше таку інформацію:

(a) назву та повну адресу судноплавної компанії;

(b) назву судна;

(c) місце і дату завантаження;

(d) місце розвантаження.

Для кожного відправлення маніфест також повинен включати:

(e) інформацію про коносамент або інший комерційний документ;

(f) кількість, опис, марковання та реєстраційні номери пакунків;

(g) звичайний торговий опис товарів, що містить достатні дані для їх ідентифікації;

(h) масу брутто в кілограмах;

(i) ідентифікаційні номери контейнерів, у відповідних випадках; та

(j) такі позначки щодо статусу товарів:

- літеру "C" (еквівалент "T2L") для товарів, чий митний статус товарів Союзу можна підтвердити,

- літеру "F" (еквівалент "T2LF") для товарів, чий митний статус товарів Союзу можна підтвердити, які були відправлені до митної території Союзу або частково походять із митної території Союзу, де положення Директиви 2006/112/ЄС не застосовуються,

- літеру "N" для всіх інших товарів.

2. У випадку засвідчення митницею маніфест судноплавної компанії повинен містити назву та печатку компетентної митниці, підпис посадової особи такої митниці та дату засвідчення.

Якщо товари Союзу транспортуються згідно з Конвенцією МДП, Конвенцією АТА, Стамбульською конвенцією або Угодою між сторонами Північноатлантичного договору стосовно статусу їхніх збройних сил, підписаною в Лондоні 19 червня 1951 року, підтвердження митного статусу товарів Союзу може подаватися з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

1. Будь-яка особа, що має осідок на митній території Союзу та відповідає критеріям, встановленим у статті 39(a) та (b) Кодексу, може отримати дозвіл на видачу:

(a) T2L або T2LF без подання запиту на засвідчення;

(b) митного вантажного маніфесту без подання запиту на засвідчення та реєстрацію підтвердження компетентною митницею.

2. До дати розгортання системи PoUS, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, митні органи будь-якої держави-члена можуть дозволити будь-якій особі, що має осідок на митній території Союзу і подає заяву на уповноваження на підтвердження митного статусу товарів Союзу шляхом видачі рахунку-фактури або транспортного документа стосовно товарів, які мають митний статус товарів Союзу і вартість яких перевищує 15000 євро, документа "T2L" або "T2LF" або маніфесту судноплавної компанії, використовувати такі документи без пред’явлення їх для засвідчення компетентною митницею.

3. Зазначені в параграфах 1 та 2 дозволи видає компетентна митниця за запитом відповідної особи.

4. Дозвіл, зазначений у параграфі 2, надається, тільки якщо:

(a) відповідна особа не вчинила будь-яких серйозних чи повторних порушень митного або податкового законодавства;

(b) компетентні митні органи можуть здійснювати нагляд за процедурою і контроль без адміністративних зусиль, непропорційних вимогам відповідної особи;

(c) відповідна особа веде записи, що дають змогу митним органам здійснювати ефективний контроль; та

(d) відповідна особа регулярно видає підтвердження митного статусу товарів Союзу або якщо їх компетентні митні органи знають, що вона може виконати юридичні зобов’язання для використання таких підтверджень.

5. Якщо відповідній особі було надано статус AEO згідно зі статтею 38 Кодексу, умови, перелічені в параграфі 4(a)-(c) цієї статті, вважаються виконаними.

1. До дати розгортання системи PoUS, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, уповноважений емітент повинен робити копію кожного виданого документа "T2L" або "T2LF". Митні органи повинні визначити умови, на яких така копія має бути пред’явлена та зберігатися принаймні три роки для цілей контролю.

2. У дозволі, зазначеному у статті 128(2), зокрема, має вказуватися:

(a) митний орган, який призначений відповідальним за попереднє встановлення достовірності бланків "T2L" або "T2LF", якими користувались для складання відповідних документів, для цілей статті 128b(1);

(b) спосіб, у який уповноважений емітент повинен встановлювати, що бланки використані належним чином;

(c) виключені категорії або переміщення товарів;

(d) строк, протягом якого уповноважений емітент повинен повідомити компетентну митницю, щоб надати їй змогу проводити будь-який необхідний контроль перед відправленням товарів, та спосіб, у який він повинен це зробити.

(e) що лицьовий бік відповідних комерційних документів або графа "C. Митниця відправлення" на лицьовому боці бланків, використаних для цілей складання документа "T2L" або "T2LF" та, у відповідних випадках, додаткові аркуші, повинні бути заздалегідь проштамповані печаткою митниці, зазначеної в параграфі 2(a), та підписані посадовою особою такої митниці; або

(i) заздалегідь проштамповані печаткою митниці, зазначеної в параграфі 2(a), та підписані посадовою особою такої митниці; або

(ii) проштамповані спеціальним штампом уповноваженого емітента. Штамп може бути попередньо надрукований на бланках, якщо друк доручено друкарні, затвердженій для таких цілей. Графи 1 і 2 та 4-6 спеціального штампу повинні бути заповнені такою інформацією:

- Герб або будь-які інші знаки чи літера, що позначає країну;

- Компетентна митниця;

- Дата;

- Уповноважений емітент; та

- Номер дозволу.

(f) Не пізніше ніж при відправленні товарів уповноважений емітент повинен заповнити та підписати бланк. Йому також необхідно вказати у графі "D. Контроль "митницею відправлення" документа "T2L" або "T2LF", або в чітко визначеному місці використовуваного комерційного документа, найменування компетентної митниці, дату складання документа та один із таких написів:

1. До дати розгортання системи PoUS, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, уповноваженому емітенту може бути дозволено не підписувати документи "T2L" або "T2LF" або використовувані комерційні документи, що на них стоїть спеціальний штамп, зазначений у статті 128a(2)(e)(ii), які складаються за допомогою електронної або автоматичної системи опрацювання даних. Такий дозвіл надається за умови, що уповноважений емітент раніше надавав таким органам письмове зобов’язання, згідно з яким він відповідальний за правові наслідки, що до них призводять усі видані документи "T2L" або "T2LF" або комерційні документи, на яких стоїть спеціальний штамп.

2. Документи "T2L" або "T2LF" або комерційні документи, складені відповідно до параграфа 1, повинні містити на місці підпису уповноваженого емітента один із таких написів:

До дати розгортання системи PoUS, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, митні органи держав-членів можуть дозволяти судноплавним компаніям не складати маніфест судноплавної компанії, вказаний у статті 199(2) Імплементаційного регламенту (ЄС) № 2015/2447, що слугує для підтвердження митного статусу товарів Союзу, щонайпізніше до дня, наступного після відправлення судна, та в будь-якому разі до його прибуття до порту призначення.

1. До дати розгортання системи митних рішень відповідно до Митного кодексу Союзу, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, дозвіл не складати маніфест судноплавної компанії, що слугує підтвердженням митного статусу товарів Союзу, щонайпізніше до наступного після відправлення судна дня і, в будь-якому разі, до його прибуття в порт призначення, надається тільки міжнародним судноплавним компаніям, що виконують такі умови:

(a) вони мають осідок на території Союзу;

(b) вони регулярно видають підтвердження митного статусу товарів Союзу, або якщо їх митні органи знають, що вони можуть виконати юридичні зобов’язання для використання цих підтверджень;

(c) вони не вчинили будь-яких серйозних чи повторних порушень митного чи податкового законодавства;

(d) вони використовують системи електронного обміну даними для передавання інформації між портами відправлення та призначення на митній території Союзу;

(e) вони здійснюють значну кількість рейсів між державами-членами на визнаних маршрутах.

2. Дозволи, зазначені в параграфі 1, надаються, тільки якщо:

(a) митні органи можуть здійснювати нагляд за процедурою і контроль без адміністративних зусиль, непропорційних вимогам відповідної особи, та

(b) відповідні особи ведуть записи, які дають змогу митним органам здійснювати ефективний контроль.

3. Якщо відповідна особа володіє сертифікатом АЕО, зазначеним у статті 38(2) Кодексу, вимоги, визначені в параграфах 1(c) та 2(b) цієї статті, вважаються виконаними.

4. Після отримання заяви митні органи держави-члена, у якій судноплавна компанія має осідок, повідомляють інші держави-члени, на території яких розташовані порти відправлення та призначення, про таку заяву.

Якщо протягом 60 днів з дати повідомлення не отримано жодних заперечень, митні органи дозволяють використовувати спрощену процедуру, описану у статті 128c.

Цей дозвіл дійсний у відповідних державах-членах і застосовується лише до транспортних операцій між портами, яких він стосується.

5. Спрощення здійснюється таким чином:

(a) маніфест для порту відправлення повинен бути переданий за допомогою системи електронного обміну даними до порту призначення;

(b) судноплавна компанія повинна вказати у маніфесті інформацію, зазначену у статті 126a;

(c) маніфест, переданий за допомогою електронного обміну даними (маніфест обміну даними), повинен бути наданий митним органам у порту відправлення не пізніше робочого дня, наступного після відправлення судна, і в будь-якому разі до його прибуття в порт призначення. Митні органи можуть вимагати надання роздруківки маніфесту обміну даними, коли вони не мають доступу до ухваленої митними органами інформаційної системи, що містить маніфест обміну даними;

(d) маніфест обміну даними повинен бути наданий митним органам у порту призначення. Митні органи можуть вимагати надання роздруківки маніфесту обміну даними, коли вони не мають доступу до ухваленої митними органами інформаційної системи, що містить маніфест обміну даними.

6. Надаються такі повідомлення:

(a) судноплавна компанія повідомляє митні органи про всі неправомірні діяння та порушення;

(b) митні органи в порту призначення якнайшвидше повідомляють митні органи в порту відправлення та орган, що видав дозвіл, про всі неправомірні діяння та порушення.

Для цілей підтвердження митного статусу продуктів та товарів, які перелічені у статті 119(1)(d) та (e) як товари Союзу, необхідно встановити, що ці товари перевезені прямо на митну територію Союзу одним із таких способів:

(a) риболовним судном Союзу, що виловило продукти та, у відповідних випадках, переробило їх;

(b) риболовним судном Союзу після перевантаження продуктів із судна, зазначеного в пункті (a);

(c) рибопереробним судном Союзу, що переробило продукти після їх перевантаження із судна, зазначеного в пункті (a);

(d) будь-яким іншим судном, на яке такі продукти та товари були перевантажені із суден, зазначених у пунктах (a), (b) або (c), без жодних додаткових змін;

(e) транспортним засобом, який підпадає під дію єдиного транспортного документа, складеного у країні чи на території, що не є частиною митної території Союзу, якщо продукти або товари були вивантажені із суден, зазначених у пунктах (a), (b), (c) або (d).

1. Для цілей підтвердження митного статусу, згідно зі статтею 129, риболовний журнал, декларація вивантаження, декларація перевантаження та дані системи моніторингу суден, залежно від випадку, як вимагається відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 1224/2009 (- 8), повинні містити таку інформацію:

(a) місце, у якому було виловлено продукти морського рибного промислу, що дає змогу встановити, що продукти або товари мають митний статус товарів Союзу відповідно до статті 129;

(b) продукти морського рибного промислу (назва та тип) та їх маса брутто (кг);

(c) вид товарів, отриманих із продуктів морського промислу, зазначених у пункті (b), описаний таким чином, що дає змогу класифікувати їх за Комбінованою номенклатурою та масою брутто (кг).

2. У разі перевантаження зазначених у статті 119(1)(d) та (e) продуктів і товарів на риболовне судно Союзу або рибопереробне судно Союзу (судно, що приймає вантаж) риболовний журнал або декларація перевантаження риболовного судна Союзу або рибопереробного судна Союзу, з якого перевантажуються продукти і товари, повинна містити, крім зазначеної в параграфі 1 інформації, назву, державу прапора, реєстраційний номер та повне ім’я капітана судна, що приймає вантаж, на яке були перевантажені продукти і товари.

Риболовний журнал або декларація перевантаження судна, що приймає вантаж, повинна містити, крім зазначеної в параграфі 1(b) та (c) інформації, назву, державу прапора, реєстраційний номер та повне ім’я капітана риболовного судна Союзу або рибопереробного судна Союзу, з якого були перевантажені продукти і товари.

3. Для цілей параграфів 1 і 2 митні органи повинні прийняти риболовний журнал, декларацію вивантаження або декларацію перевантаження в паперовій формі для суден, загальна довжина яких дорівнює або більша за 10 метрів, але не більша за 15 метрів.

1. У разі перевантаження зазначених у статті 119(1)(d) та (e) продуктів і товарів на судна, що приймають вантаж, інші ніж риболовні судна Союзу або рибопереробні судна Союзу, підтвердження митного статусу товарів Союзу має бути надане у формі роздрукованої декларації перевантаження судна, що приймає вантаж, що супроводжується роздрукованим риболовним журналом, декларацією перевантаження та даними системи моніторингу суден, залежно від випадку, риболовного судна Союзу або рибопереробного судна Союзу, з якого були перевантажені продукти і товари.

2. У разі багаторазових перевантажень також подається роздруківка всіх декларацій перевантаження судна.

Підтвердження митного статусу товарів Союзу для продуктів морського рибного промислу та інших продуктів, отриманих або виловлених суднами, що плавають під прапором третьої країни на митній території Союзу, може бути надане у формі роздруківки риболовного журналу.

1. Якщо продукти і товари, зазначені у статті 119(1)(d) та (e), перевантажуються та переміщуються через країну або територію, що не є частиною митної території Союзу, для цілей підтвердження митного статусу відповідно до статті 129, необхідно надати роздрукований риболовний журнал риболовного судна Союзу або рибопереробного судна Союзу, що супроводжується роздрукованою декларацією перевантаження, у відповідних випадках, де на додачу до інформації, наведеної у статті 130(1), повинна бути зазначена така інформація:

(a) засвідчення митним органом такої країни або території;

(b) дата прибуття до та відправлення продуктів та товарів з такої країни або території;

(c) транспортні засоби, використані для переадресування на митній території Союзу;

(d) адреса митного органу, зазначеного в пункті (a).

Для цілей пред’явлення митному органу країни або території, що не є частиною митної території Союзу, роздрукований риболовний журнал, зазначений у першому підпараграфі необов’язково повинен містити інформацію про місце вилову продукті морського рибного промислу, як визначено у статті 130(1)(a).

2. Якщо для цілей параграфа 1 використовуються бланки або документи, інші ніж роздрукований риболовний журнал, такі бланки або документи повинні, на додачу до інформації, що вимагається згідно з параграфом 1, містити покликання на риболовний журнал, що дає змогу ідентифікувати відповідний промисловий рейс.

1. Указані нижче положення застосовуються mutatis mutandis до торгівлі товарами Союзу, зазначеними у статті 1(3) Кодексу:

(a) глави 2, 3 та 4 розділу V Кодексу;

(b) глави 2 та 3 розділу VIII Кодексу;

(c) глави 2 та 3 розділу V цього Регламенту;

(d) глави 2 та 3 розділу VIII цього Регламенту.

2. У контексті торгівлі товарами Союзу, зазначеними у статті 1(3) Кодексу, що здійснюється в межах однієї держави-члена, митні органи такої держави-члена можуть постановити, що єдиний документ може використовуватися для декларування відправлення (далі - декларація відправлення) та введення в обіг (далі - декларація введення в обіг) товарів, відправлених до, з спеціальних фіскальних територій або між ними.

3. До дат модернізації національних систем імпорту, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, у контексті торгівлі товарами Союзу, зазначеними у статті 1(3) Кодексу, що здійснюється в межах однієї держави-члена, митний орган відповідної держави-члена може дозволити використання рахунку-фактури або транспортного документа замість декларації відправлення або введення в обіг.

1. Митна декларація для випуску для вільного обігу може бути подана в усній формі для таких товарів:

(a) товари некомерційного характеру;

(b) товари комерційного характеру, що перебувають в особистому багажі мандрівників, за умови, що їх вартість не перевищує 1000 євро або їх маса нетто не перевищує 1000 кг;

(c) продукти, отримані фермерами Союзу з ділянок, розташованих у третій країні, і продукти рибальства, рибництва та мисливства, звільнені від сплати мита відповідно до статей 35-38 Регламенту (ЄС) № 1186/2009;

(d) насіння, добрива та продукти для оброблення ґрунту та культур, ввезені сільськогосподарськими виробниками у треті країни для використання на прилеглих до цих країн ділянках, що звільнені від сплати мита відповідно до статей 39 та 40 Регламенту (ЄС) № 1186/2009.

2. Митні декларації для випуску для вільного обігу можуть бути подані в усній формі для товарів, що зазначені у статті 136(1), за умови, що товари звільнені від сплати ввізного мита як повернені товари.

1. Митна декларація для тимчасового ввезення може бути подана в усній формі для таких товарів:

(a) піддони, контейнери і транспортні засоби, а також запасні частини, аксесуари та обладнання для цих піддонів, контейнерів та транспортних засобів, як зазначено у статтях 208-216;

(b) особисті речі та товари для спортивних цілей, зазначені у статті 219;

(c) побутові речі для моряків, які використовуються на судні, що залучене до міжнародного морського рейсу, зазначеного в пункті (a) статті 220;

(d) медичне, хірургічне та лабораторне обладнання, зазначене у статті 222;

(e) тварини, зазначені у статті 223, за умови, що вони призначені для перегону, випасу, виконання робіт або перевезення;

(f) обладнання, зазначене у статті 224(a);

(g) інструменти й апарати, необхідні лікарю для надання допомоги пацієнту, що очікує трансплантації органів, які відповідають умовам, встановленим у статті 226(1);

(h) матеріали для надання допомоги при стихійних лихах, що використовується у зв’язку із вжитими заходами для боротьби з наслідками стихійних лих або подібних ситуацій, що впливають на митну територію Союзу;

(i) переносні музичні інструменти, тимчасово ввезені мандрівниками і призначені для використання як професійне обладнання;

(j) пакунки, що ввезені повними та призначені для зворотного вивезення порожніми або повними, зі стійкими, незмивними позначками, які ідентифікують особу, що має осідок за межами митної території Союзу;

(k) обладнання для виробництва та трансляції радіо- та телепрограм і транспортні засоби, спеціально пристосовані для використання для цілей виробництва та трансляції радіо- та телепрограм, разом з їх обладнанням, ввезені публічними або приватними організаціями, що мають осідок за межами митної території Союзу, і схвалені митними органами, що видають дозвіл на тимчасове ввезення такого обладнання та транспортних засобів;

(l) інші товари, якщо це дозволено митними органами.

2. Декларація зворотного вивезення може бути подана в усній формі при закритті процедури тимчасового ввезення для товарів, зазначених у параграфі 1.

1. Митна декларація для вивезення може бути подана в усній формі для таких товарів:

(a) товари некомерційного характеру;

(b) товари комерційного характеру, за умови, що їх вартість не перевищує 1000 євро або їх маса нетто не перевищує 1000 кг;

(c) транспортні засоби, зареєстровані на митній території Союзу та призначені для зворотного вивезення, а також запасні частини, аксесуари та обладнання для таких транспортних засобів;

(d) одомашнені тварини, вивезені під час перенесення сільськогосподарської діяльності із Союзу до третьої країни, що звільнені від сплати мита відповідно до статі 115 Регламенту (ЄС) № 1186/2009;

(e) продукти, отримані сільськогосподарськими виробниками, що здійснюють сільськогосподарське виробництво на ділянках, розташованих на території Союзу, що звільнені від сплати мита згідно зі статями 116, 117 та 118 Регламенту (ЄС) № 1186/2009;

(f) насіння, вивезене сільськогосподарськими виробниками для використання на розташованих у третіх країнах ділянках, що звільнене від сплати мита згідно зі статями 119 та 120 Регламенту (ЄС) № 1186/2009;

(g) фураж та корми, що супроводжують тварин під час їх вивезення та звільняються від сплати мита згідно зі статтею 121 Регламенту (ЄС) № 1186/2009.

2. Митна декларація для вивезення може бути подана в усній формі для товарів, що зазначені у статті 136(1), якщо такі товари призначені для зворотного вивезення.

Якщо не заявлено про використання інших засобів, такі товари необхідно вважати задекларованими для випуску для вільного обігу відповідно до статті 141:

(a) товари некомерційного характеру, що містяться в особистому багажі мандрівників, які звільнені від сплати ввізного мита згідно зі статтею 41 Регламенту (ЄС) № 1186/2009 або як повернені товари;

(b) товари, зазначені у статті 135(1)(c) та (d);

(c) транспортні засоби, що звільнені від сплати ввізного мита як повернені товари згідно зі статтею 203 Кодексу;

(d) переносні музичні інструменти, які зворотно ввезені мандрівниками та звільнені від сплати ввізного мита як повернені товари згідно зі статтею 203 Кодексу;

(e) кореспонденція;

(f) товари у поштовому відправленні, що звільнені від сплати ввізного мита відповідно до статей 23-27 Регламенту (ЄС) № 1186/2009.

Проте до дат модернізації національних систем імпорту для держави-члена, де товари вважаються задекларованими, як зазначено в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, застосовуються такі положення:

(a) пункт (f) першого параграфа застосовується, лише якщо відповідні товари також користуються звільненням від інших платежів, та

(b) товари, внутрішня вартість яких не перевищує 22 євро, що вважаються задекларовані для випуску для вільного обігу відповідно до статті 141.

1. Якщо вони не задекларовані з використанням інших засобів, товари зазначені в пунктах (a)-(d), пункті (h) та пункті (i) статті 136(1) необхідно вважати задекларованими для тимчасового ввезення відповідно до статті 141.

2. Якщо вони не задекларовані з використанням інших засобів, товари, зазначені в пунктах (a)-(d), пункті (h) та пункті (i) статті 136(1), вважаються задекларованими для зворотного вивезення відповідно до статті 141 із закриттям процедури тимчасового ввезення.

1. Якщо вони не задекларовані з використанням інших засобів, указані нижче товари необхідно вважати задекларованими для вивезення відповідно до статті 141:

(a) товари, зазначені у статті 137;

(b) переносні музичні інструменти мандрівників.

2. Якщо товари відправлені до Гельголанду, товари необхідно вважати задекларованими для вивезення відповідно до статті 141.

1. Щодо товарів, зазначених у статтях 138(a)-(d), 139 та 140(1), будь-яка з указаних нижче дій вважається митною декларацією:

(a) проходження через зелений канал або через канал "без декларації" на митниці, якщо працює двоканальна система;

(b) проходження через митницю, яка не працює за двоканальною системою;

(c) прикріплення наліпки "без декларації" або диска митної декларації до вітрового скла пасажирських транспортних засобів, якщо така можливість передбачена національними положеннями;

(d) сам факт перетину товарами кордону митної території Союзу в будь-якому з таких випадків:

(i) якщо звільнення від зобов’язання з перевезення товарів у належне місце застосовується відповідно до спеціальних правил, зазначених у статті 135(5) Кодексу;

(ii) якщо товари вважаються задекларованими для зворотного вивезення відповідно до статті 139(2) цього Регламенту;

(iii) якщо товари вважаються задекларованими для вивезення відповідно до статті 140(1) цього Регламенту;

2. Кореспонденцію необхідно вважати задекларованою для випуску для вільного обігу шляхом її ввезення на митну територію Союзу.

Кореспонденцію необхідно вважати задекларованою для вивезення або зворотного вивезення шляхом її вивезення з митної території Союзу.

3. Товари у поштовому відправленні, що звільнені від сплати ввізного мита відповідно до статей 23-27 Регламенту (ЄС) № 1186/2009, вважаються задекларованими для випуску для вільного обігу шляхом їх пред’явлення митниці відповідно до статті 139 Кодексу, за умови, що необхідні дані прийняті митними органами.

4. Товари у поштовому відправленні, вартість яких не перевищує 1000 євро, що з них не справляється вивізне мито, вважаються задекларованими для вивезення шляхом їх вибуття з митної території Союзу.

5. До дати, що передує даті, визначеній у четвертому підпараграфі статті 4(1) Директиви Ради (ЄС) 2017/2455 (- 9), товари, внутрішня вартість яких не перевищує 22 євро, вважаються задекларованими для випуску для вільного обігу шляхом їх пред’явлення митниці відповідно до статті 139 Кодексу, за умови, що необхідні дані прийняті митними органами.

Статті 135-140 не застосовуються до таких товарів:

(a) товари, щодо яких були виконані формальності, щоб отримати відшкодування або фінансові переваги для вивезення відповідно до спільної аграрної політики;

(b) товари, щодо яких подана заява на повернення мита або інших зборів;

(c) товари, які підпадають під дію заборон або обмежень;

(d) товари, які підпадають під будь-які інші спеціальні формальності, передбачені законодавством Союзу, що підлягають застосуванню митними органами.

Мандрівники можуть паперову митну декларацію в паперовій формі щодо товарів, які вони перевозять.

1. З дати, визначеної у четвертому підпараграфі статті 4(1) Директиви (ЄС) 2017/2455, особа може подати митну декларацію для випуску для вільного обігу, що містить спеціальний набір даних, зазначений у додатку В, щодо відправлення, на яке поширюється звільнення від сплати ввізного мита відповідно до статті 23(1) або статті 25(1) Регламенту (ЄС) № 1186/2009, за умови, що товари в такому відправленні не підпадають під дію заборон чи обмежень.

2. Як відступ від параграфа 1, спеціальний набір для відправлень низької вартості не застосовується в таких випадках:

(a) випуск для вільного обігу ввезених товарів, звільнених від сплати ПДВ згідно з пунктом (d) статті 143 (1) Директиви 2006/112/ЄС, та, у відповідних випадках, переміщених в режимі тимчасового зупинення стягнення акцизного збору відповідно до статті 17 Директиви 2008/118/ЄС;

(b) зворотне ввезення з випуском для вільного обігу товарів, звільнених від сплати ПДВ згідно з пунктом (d) статті 143 (1) Директиви 2006/112/ЄС, та, у відповідних випадках, переміщених в режимі тимчасового зупинення стягнення акцизного збору відповідно до статті 17 Директиви 2008/118/ЄС.

Поштовий оператор може подати митну декларацію для випуску для вільного обігу, що містить скорочений набір даних, зазначений у додатку В, щодо товарів у поштовому відправленні, якщо товари відповідають усім таким умовам:

(a) їхня вартість не перевищує 1000 євро;

(b) стосовно цих товарів не подано заяви про повернення або звільнення від сплати;

(c) на них не поширюються заборони або обмеження.

До дат модернізації відповідних національних систем імпорту, необхідних для подання повідомлень про пред’явлення, як зазначено в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, митна декларація для випуску для вільного обігу товарів у поштових відправленнях, зазначених у першому параграфі, вважається поданою та прийнятою по факту їх пред’явлення митниці, за умови, що товари супроводжуються декларацією CN22, декларацією CN23 або обома вказаними деклараціями.

У випадках, зазначених у першому підпараграфі статті 141, у параграфі 2 і параграфі 3 цієї статті, одержувач вважається декларантом та, якщо застосовно, боржником. У випадках, зазначених у другому підпараграфі статті 141, у параграфі 2 і параграфі 4 цієї статті, відправник вважається декларантом та, якщо застосовно, боржником. Митні органи можуть передбачити, що поштові оператори вважаються декларантом і, якщо застосовно, боржником.

1. Дозвіл регулярно поміщати товари під митну процедуру на підставі спрощеної декларації відповідно до статті 166(2) Кодексу, повинен бути наданий, якщо виконані такі умови:

(a) заявник відповідає критерію, встановленому у статті 39(a) Кодексу;

(b) якщо застосовно, заявник має задовільні процедури опрацювання ліцензій і дозволів, наданих відповідно до заходів торговельної політики або у зв’язку з торгівлею сільськогосподарськими продуктами;

(c) заявник забезпечує, щоб відповідним працівникам було надано розпорядження повідомляти митні органи щоразу при виявленні труднощів у сфері відповідності, і встановлює процедури для інформування митних органів про такі труднощі;

(d) якщо застосовно, заявник має задовільні процедури опрацювання ліцензій на імпорт і експорт, пов’язаних із заборонами або обмеженнями, у тому числі заходи для розмежування товарів, на які поширюються заборони або обмеження, з іншими товарами та забезпечення дотримання таких заборон і обмежень.

2. AEOC вважаються такими, що виконали умови, зазначені в пунктах (b), (c) та (d) параграфа 1, якщо їхня звітність є належною для цілей поміщення товарів під митну процедуру на основі спрощеної декларації.

1. Якщо митні органи повинні здійснити бухгалтерський запис на суму ввізного чи вивізного мита, що підлягає сплаті відповідно до першого підпараграфа статті 105(1) Кодексу, додаткова декларація, зазначена у першому підпараграфі статті 167(1) Кодексу, повинна бути подана протягом 10 днів після випуску товарів.

2. Якщо бухгалтерський запис здійснюється відповідно до другого підпараграфа статті 105(1) Кодексу і додаткова декларація має загальний, періодичний або підсумковий характер, період часу, охоплений додатковою декларацією, не повинен перевищувати один календарний місяць.

3. Строк подання додаткової декларації зазначеної в параграфі 2, повинен бути визначений митними органами. Він не повинен перевищувати 10 днів з моменту закінчення періоду часу, охопленого додатковою декларацією.

4. До відповідних дат розгортання AES та модернізації відповідних національних систем імпорту, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, і без обмеження статті 105(1) Кодексу, митні органи можуть дозволяти граничні терміни, інші ніж ті, що зазначені в параграфах 1 та 3 цієї статті.

1. Підтвердні документи, які були відсутні на момент подання спрощеної декларації, повинні бути ву розпорядженні декларанта протягом строку, встановленого для подання додаткової декларації згідно зі статтею 146(1) або (3).

2. "Митні органи можуть, за належним чином обґрунтованих обставин, дозволити довший строк надання підтвердних документів, ніж той, що передбачений у параграфі 1. Такий строк не повинен перевищувати 120 днів з дати випуску товарів.

3. Якщо підтвердні документи стосуються митної вартості, митні органи можуть, за належним чином обґрунтованих обставин, встановити довший строк, ніж той, що передбачений в параграфах 1 або 2, з належним врахуванням строку давності, зазначеного у статті 103(1) Кодексу.

1. Якщо встановлено, що товари були помилково задекларовані для митної процедури, у рамках якої виникає митний борг при ввезенні замість того, щоб бути задекларованими на іншу митну процедуру, митна декларація визнається недійсною після випуску товарів за обґрунтованою заявою декларанта, якщо виконано такі умови:

(a) заява подана протягом 90 днів з моменту прийняття декларації;

(b) товари не були використанні у спосіб, несумісний з митною процедурою, за якої вони були б задекларовані, якби помилка не сталася;

(c) на момент подання помилкової декларації були виконані умови для поміщення товарів під митну процедуру, за якої вони були б задекларовані, якби помилка не сталася;

(d) була подана митна декларація для митної процедури, за якої товари були б задекларовані, якби помилка не відбулася;

2. Якщо встановлено, що товари були помилково задекларовані замість інших товарів для митних процедур за яких виникає митний борг при ввезенні, митна декларація визнається недійсною після випуску товарів за обґрунтованою заявою декларанта, якщо виконано такі умови:

(a) заява подана протягом 90 днів з моменту прийняття декларації;

(b) товари, що помилково задекларовані, не використовувались іншим чином, ніж дозволено в їх початковому стані, або були відновлені до їх початкового стану;

(c) одна й та сама митниця є компетентною як щодо помилково задекларованих товарів, так і щодо товарів, які декларант мав намір задекларувати;

(d) товари мають бути задекларовані для тієї самої митної процедури, як і ті, що помилково задекларовані.

3. Якщо товари, які продані за дистанційним договором, як означено у статті 2(7) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2011/83/ЄС (- 10), були випущені для вільного обігу та повернені, митна декларація визнається недійсною після випуску товарів за обґрунтованою заявою декларанта, якщо виконано такі умови:

(a) заява подана протягом 90 днів з моменту прийняття митної декларації;

(b) товари були вивезені з метою їх повернення на адресу початкового постачальника або на іншу адресу, вказану таким постачальником.