Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 596/2014 від 16 квітня 2014 року про зловживання на ринку (Регламент про зловживання на ринку) і скасування Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/6/ЄС та директив Комісії 2003/124/ЄС, 2003/125/ЄС та 2004/72/ЄС

9. З метою забезпечення уніфікованих умов застосування цієї статті, ESMA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення процедур і форм обміну інформацією та надання допомоги, як зазначено у цій статті.

ESMA подає Комісії зазначені проекти імплементаційних технічних стандартів до 3 липня 2016 року.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Компетентні органи держав-членів повинні, за необхідності, укладати з наглядовими органами третіх країн домовленості про співпрацю щодо обміну інформацією та забезпечення виконання обов’язків, що виникають за цим Регламентом, у третіх країнах. Такі домовленості про співпрацю повинні забезпечувати щонайменше ефективний обмін інформацією, що дозволяє компетентним органам виконувати свої обов’язки за цим Регламентом.

Компетентний орган повинен інформувати ESMA та інші компетентні органи про свої пропозиції щодо укладення таких домовленостей.

2. ESMA, за можливості, сприяє розробці домовленостей про співпрацю між компетентними органами та відповідними наглядовими органами третіх країн і координує її.

З метою забезпечення узгодженої гармонізації цієї статті, ESMA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, що містять шаблони документів для укладання домовленостей про співпрацю, які за можливості повинні використовувати компетентні органи держав-членів.

ESMA подає Комісії зазначені проекти регуляторних технічних стандартів до 3 липня 2015 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені у другому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

ESMA також, за можливості, сприяє обміну інформацією, отриманою від наглядових органів третіх країн, яка може бути релевантною для вжиття заходів за статтями 30 і 31, між компетентними органами і координує його.

3. Компетентні органи повинні укласти домовленості про співпрацю щодо обміну інформацією з наглядовими органами третіх країн, якщо інформація, яку розкривають, підпадає під дію гарантій професійної таємниці, щонайменше еквівалентних тим, що визначені у статті 27. Зазначений обмін інформацією повинен бути призначений для виконання завдань таких компетентних органів.

1. Будь-яка конфіденційна інформація, яку отримують, передають або якою здійснюють обмін відповідно до цього Регламенту, підпадає під дію умов збереження професійної таємниці, встановлених параграфами 2 та 3.

2. Уся інформація, обмін якою здійснюють компетентні органи згідно з цим Регламентом та яка стосується господарських чи операційних умов та інших економічних чи особистих питань, вважається конфіденційною і підпадає під дію вимог щодо збереження професійної таємниці, окрім випадків, коли компетентний орган у момент повідомлення такої інформації заявляє, що вона може бути розкрита або що її розкриття є необхідним у рамках судового провадження.

3. Обов’язок зі збереження професійної таємниці застосовують до всіх осіб, які працюють чи працювали на компетентний орган або будь-який орган чи ринкового суб’єкта господарювання, яким компетентний орган делегував свої повноваження, у тому числі аудиторів та експертів, залучених компетентним органом на договірних засадах. Інформація, охоплена професійною таємницею, не може бути розкрита жодній іншій особі чи органу окрім як на підставі положень права Союзу чи національного права.

Що стосується опрацювання персональних даних у рамках цього Регламенту, компетентні органи повинні виконувати свої завдання для цілей цього Регламенту згідно з національними законами, регламентами чи адміністративними положеннями, що транспонують Директиву 95/46/ЄС. Що стосується опрацювання персональних даних ESMA у рамках цього Регламенту, ESMA повинен дотримуватися положень Регламенту (ЄС) № 45/2001.

Персональні дані зберігають протягом щонайбільше п’ятирічного строку.

1. Компетентний орган держави-члена може передавати персональні дані третій країні за умови дотримання вимог Директиви 95/46/ЄС та лише в окремих випадках. Компетентний орган повинен забезпечити, щоб така передача була необхідною для цілей цього Регламенту та щоб третя країна не передавала такі дані іншій третій країні, окрім випадків наявності в неї прямого письмового дозволу на це і дотримання нею умов, визначених компетентним органом держави-члена.

2. Компетентний орган держави-члена розкриває персональні дані, отримані від компетентного органу іншої держави-члена, наглядовому органу третьої країни, лише за умови, що компетентний орган відповідної держави-члена отримав пряму згоду компетентного органу, який передав дані, і при цьому, у застосовних випадках, дані розкривають лише для цілей, на які дав згоду зазначений компетентний орган.

3. Якщо угода про співпрацю передбачає обмін персональними даними, він повинен відповідати національним законам, регламентам чи адміністративним положенням, що транспонують Директиву 95/46/ЄС.

1. Без обмеження будь-яких кримінальних санкцій та без обмеження наглядових повноважень компетентних органів за статтею 23, держави-члени повинні, згідно з положеннями національного права, передбачити наявність у компетентних органів повноважень для застосування відповідних адміністративних санкцій та інших адміністративних заходів у відповідь на щонайменше зазначені нижче порушення:

(a) порушення статей 14 та 15, статті 16(1) та (2), статті 17(1), (2), (4) та (5), та (8), статті 18(1)-(6), статті 19(1), (2), (3), (5), (6), (7) та (11) та статті 20(1); та

(b) відмову від співпраці зі слідством чи невиконання вимог слідства, інспекції чи запиту, як вказано у статті 23(2).

Держави-члени можуть вирішити не передбачати правила щодо адміністративних санкцій, як зазначено у першому підпараграфі, якщо порушення, вказані в пункті (a) або (b) зазначеного підпараграфа, вже підпадають під кримінальні санкції згідно з положеннями їхнього національного права до 3 липня 2016 року. У разі ухвалення такого рішення, держави-члени повинні надати Комісії та ESMA детальну інформацію про відповідні частини їхнього кримінального права.

До 3 липня 2016 року держави-члени повинні надати Комісії та ESMA детальну інформацію про правила, зазначені у першому та другому підпараграфах. Вони повинні без зволікань повідомляти Комісію та ESMA про внесення будь-яких подальших змін до них.

2. Держави-члени повинні, згідно з положеннями національного права, забезпечити наявність у компетентних органів повноважень для накладення щонайменше зазначених нижче адміністративних санкцій і вжиття щонайменше зазначених нижче адміністративних заходів у випадку вчинення порушень, зазначених у пункті (a) першого підпараграфа параграфа 1:

(a) наказу, який вимагає від особи, відповідальної за вчинення порушення, припинити поведінку та утриматися від повторення такої поведінки;

(b) повернення прибутків, які було отримано, чи збитків, яких вдалося уникнути внаслідок порушення, тією мірою, якою їх можна визначити;

(c) публічного попередження із зазначенням особи, відповідальної за порушення, і характеру порушення;

(d) анулювання або призупинення авторизації інвестиційної фірми;

(e) тимчасової заборони особі, яка виконує керівні повноваження в інвестиційній фірмі, чи будь-якій іншій фізичній особі, відповідальній за вчинення порушення, здійснювати керівні функції в інвестиційних фірмах;

(f) у разі повторного порушення статті 14 або 15, постійної заборони будь-якій особі, яка виконує керівні повноваження в інвестиційній фірмі, чи будь-якій іншій фізичній особі, відповідальній за вчинення порушення, здійснювати керівні функції в інвестиційних фірмах;

(g) тимчасової заборони особі, яка виконує керівні повноваження в інвестиційній фірмі, чи іншій фізичній особі, відповідальній за вчинення порушення, укладати угоди від власного імені;

(h) максимальних адміністративних матеріальних санкцій у розмірі, який щонайменше у три рази перевищує суму прибутків, які було отримано, чи збитків, яких вдалося уникнути внаслідок порушення, якщо їх можна визначити;

(i) стосовно фізичної особи, максимальних адміністративних матеріальних санкцій у розмірі щонайменше:

(i) за порушення статей 14 та 15, 5000000 євро або, у державах-членах, національною валютою яких не є євро, відповідної суми в національній валюті станом на 2 липня 2014 року;

(ii) за порушення статей 16 та 17, 1000000 євро або, у державах-членах, національною валютою яких не є євро, відповідної суми в національній валюті станом на 2 липня 2014 року; та

(iii) за порушення статей 18, 19 та 20, 500000 євро або, у державах-членах, національною валютою яких не є євро, відповідної суми в національній валюті станом на 2 липня 2014 року; та

(j) стосовно юридичних осіб, максимальних адміністративних матеріальних санкцій у розмірі щонайменше:

(i) за порушення статей 14 та 15, 15000000 євро або 15% від загального річного обороту юридичної особи згідно з останньою доступною бухгалтерською звітністю, затвердженою органом управління або, у державах-членах, національною валютою яких не є євро, відповідної суми в національній валюті станом на 2 липня 2014 року;

(ii) за порушення статей 16 та 17, 2500 000 євро або 2% від її загального річного обороту згідно з останньою доступною бухгалтерською звітністю, затвердженою органом управління або, у державах-членах, національною валютою яких не є євро, відповідної суми в національній валюті станом на 2 липня 2014 року;

(iii) за порушення статей 18, 19 та 20, 1000000 євро або, у державах-членах, національною валютою яких не є євро, відповідної суми в національній валюті станом на 2 липня 2014 року.

Покликання на компетентний орган у цьому параграфі не обмежують здатності компетентного органу виконувати свої функції в будь-який зі способів, зазначених у статті 23(1).

Для цілей пунктів (j)(i) та (ii) першого підпараграфа, якщо юридична особа є материнською чи дочірньою компанією, яка зобов’язана готувати консолідовану фінансову звітність згідно з Директивою 2013/34/ЄС (- 11), відповідним загальним річним оборотом є загальний річний оборот чи відповідний тип доходу згідно з релевантними директивами про бухгалтерський облік - Директивою Ради 86/635/ЄЕС (- 12) для банків та Директивою Ради 91/674/Є С (- 13) для страхових компаній - згідно з останньою доступною консолідованою бухгалтерською звітністю, затвердженою органом управління кінцевої материнської компанії.

3. Держави-члени можуть передбачити наявність у компетентних органів повноважень на додачу до тих, що зазначені в параграфі 2, і встановити вищі рівні санкцій, ніж ті, що встановлені в зазначеному параграфі.

1. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб при визначенні типу та рівня адміністративних санкцій компетентні органи враховували всі релевантні обставини, у тому числі, у відповідних випадках:

(a) тяжкість і тривалість порушення;

(b) ступінь відповідальності особи, відповідальної за вчинення порушення;

(c) фінансову спроможність особи, відповідальної за вчинення порушення, яка визначається, наприклад, розміром загального обороту юридичної особи або розміром річного доходу фізичної особи;

(d) важливість прибутків, які були отримані особою, відповідальною за вчинення порушення, або збитків, яких їй удалося уникнути, тією мірою, якою їх можна визначити;

(e) рівень співпраці особи, відповідальної за вчинення порушення, з компетентним органом, без обмеження необхідності забезпечення повернення прибутків, які були отримані особою, відповідальною за вчинення порушення, або збитків, яких їй вдалося уникнути;

(f) попередні порушення, вчинені особою, відповідальною за вчинення порушення; та

(g) заходи, вжиті особою, відповідальною за вчинення порушення, для запобігання його повторенню.

2. При виконанні своїх повноважень із накладання адміністративних санкцій та вжиття інших адміністративних заходів за статтею 30 компетентні органи повинні тісно співпрацювати між собою для забезпечення дієвості та доцільності в рамках цього Регламенту наглядових та слідчих повноважень, які вони виконують, санкцій, які вони накладають, та інших адміністративних заходів, яких вони вживають. Вони повинні координувати свої дії згідно зі статтею 25 для уникнення дублювань і накладань у виконанні їхніх наглядових та слідчих повноважень, а також при накладанні адміністративних санкцій у транскордонних справах.

1. Держави-члени повинні забезпечити створення компетентними органами дієвих механізмів, що надають можливість повідомляти компетентні органи про фактичні чи потенційні порушення цього Регламенту.

2. Механізми, зазначені у параграфі 1, повинні передбачати щонайменше:

(a) спеціальні процедури для отримання повідомлень про порушення та подальші дії, у тому числі створення безпечних каналів зв'язку для передачі таких повідомлень;

(b) у рамках трудової діяльності - належний захист осіб, які працюють за трудовим контрактом і повідомляють про порушення або яких звинувачують у вчиненні порушень, щонайменше від помсти, дискримінації та інших видів несправедливого поводження; та

(c) захист персональних даних як особи, яка повідомляє про порушення, так і фізичної особи, яку звинувачують у вчиненні порушення, в тому числі захист щодо забезпечення конфіденційності їхньої особи, на всіх етапах процедури без обмеження розкриття інформації, якого вимагають положення національного права у контексті розслідувань чи подальших судових проваджень.

3. Держави-члени повинні вимагати від роботодавців, що здійснюють види діяльності, регульовані регламентами про фінансові послуги, мати у наявності відповідні внутрішні процедури для повідомлення їхніми працівниками про порушення цього Регламенту.

4. Держави-члени можуть передбачити, згідно з положеннями національного права, фінансові винагороди для осіб, які надають релевантну інформацію про потенційні порушення цього Регламенту за умови, що такі особи не мають інших законодавчих чи договірних обов’язків повідомляти таку інформацію та що така інформація є новою і призводить до накладання адміністративних чи кримінальних санкцій або вжиття інших адміністративних заходів за порушення цього Регламенту.

5. Комісія ухвалює імплементаційні акти для визначення процедур, зазначених у параграфі 1, у тому числі правил надання повідомлень та вжиття подальших дій, а також заходів для захисту осіб, що працюють за трудовим контрактом, та заходів для захисту персональних даних. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 36(2).

1. Компетентні органи повинні щорічно надавати ESMA зведену інформацію щодо всіх адміністративних санкцій та інших адміністративних заходів, застосованих компетентним органом згідно зі статтями 30, 31 та 32. ESMA публікує зазначену інформацію у щорічному звіті. Компетентні органи повинні також щорічно надавати ESMA знеособлені та зведені дані щодо всіх адміністративних розслідувань, проведених згідно із зазначеними статтями.

2. Якщо держави-члени, згідно з другим підпараграфом статті 30(1), передбачили кримінальні санкції за порушення, вказані у зазначеній статті, їхні компетентні органи повинні щорічно надавати ESMA знеособлені й зведені дані щодо всіх проведених кримінальних розслідувань та кримінальних санкцій, накладених судовими органами згідно зі статтями 30, 31 та 32. ESMA публікує дані про накладені кримінальні санкції у щорічному звіті.

3. Якщо компетентні органи публічно розкривають інформацію про адміністративні чи кримінальні санкції або інші адміністративні заходи, вони повинні одночасно повідомляти про них ESMA.

4. Якщо адміністративні чи кримінальні санкції або інші адміністративні заходи, інформація про які була опублікована, стосуються інвестиційної фірми, авторизованої згідно з Директивою 2014/65/ЄС, ESMA вносить покликання на такі санкції чи заходи у реєстр інвестиційних фірм, створений згідно зі статтею 5(3) зазначеної Директиви.

5. З метою забезпечення уніфікованих умов застосування цієї статті, ESMA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення процедур і форм обміну інформацією, як зазначено у цій статті.

ESMA подає Комісії зазначені проекти імплементаційних технічних стандартів до 3 липня 2016 року.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Відповідно до третього підпараграфа, компетентні органи повинні публікувати будь-яке рішення, яким накладають адміністративні санкції чи вживають інших адміністративних заходів за порушення цього Регламенту, на їхніх веб-сайтах негайно після інформування про таке рішення особи, щодо якої його було ухвалено. Така публікація повинна включати щонайменше інформацію про тип та характер порушення та ідентифікаційні дані особи, щодо якої ухвалено рішення.

Перший підпараграф не застосовують до рішень, які передбачають заходи слідчого характеру.

Якщо компетентний орган вважає, що опублікування ідентифікаційних даних юридичної особи, щодо якої ухвалене рішення, або персональних даних фізичної особи є диспропорційним за результатами індивідуального оцінювання пропорційності даних або якщо їх опублікування загрожує поточному розслідуванню чи стабільності фінансових ринків, компетентний орган повинен вжити одну із зазначених нижче дій:

(a) відстрочити опублікування рішення до моменту припинення існування причин для такого відстрочення;

(b) опублікувати рішення на анонімних засадах згідно з положеннями національного права, якщо таке опублікування забезпечує дієвий захист відповідних персональних даних;

(c) не опубліковувати рішення у випадках, коли компетентний орган вважає, що таке опублікування, згідно з пунктами (a) чи (b), буде недостатнім для забезпечення:

(i) відсутності загрози стабільності фінансових ринків; або

(ii) пропорційності опублікування такого рішення відносно заходів, які вважають менш значущими.

Якщо компетентний орган вирішує опублікувати рішення на анонімних засадах, як зазначено в пункті (b) третього підпараграфа, він може відкласти опублікування відповідних даних на обґрунтований період, якщо можна передбачити, що причини для опублікування рішення на анонімних засадах припинять існувати протягом такого періоду.

2. Якщо рішення підлягає оскарженню в національному судовому, адміністративному чи іншому органі, компетентні органи повинні негайно публікувати на своїх веб-сайтах також і таку інформацію та будь-яку подальшу інформацію про результати такого оскарження. Окрім цього, будь-яке рішення, що скасовує рішення, яке підлягало оскарженню, також повинне бути опубліковане.

3. Компетентні органи повинні забезпечити доступність будь-якого рішення, опублікованого згідно з цією статтею, на своїх веб-сайтах протягом щонайменше п’яти років після його опублікування. Персональні дані, що містяться в таких публікаціях, повинні зберігатися на веб-сайті компетентного органу протягом періоду, необхідного згідно із застосовними правилами захисту персональних даних.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надані Комісії на умовах, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 6(5) та (6), статті 12(5), третьому підпараграфі статті 17(2), статті 17(3), статті 19(13) та (14) та статті 38, надані Комісії на невизначений строк починаючи з 2 липня 2014 року.

3. Делегування повноважень, зазначене у статті 6(5) та (6), статті 12(5), третьому підпараграфі статті 17(2), статті 17(3), статті 19(13) та (14) та статті 38, може бути в будь-який час відкликане Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делегування повноважень, вказаних у такому рішенні. Таке рішення набуває чинності на наступний день після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу, або з пізнішої дати, вказаної у ньому. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.

4. Щойно Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений згідно зі статтею 6(5) чи (6), статтею 12(5), третім підпараграфом статті 17(2), статтею 17(3), статтею 19(13) або (14) або статтею 38, набуває чинності тільки в тому випадку, якщо ні Європейський Парламент, ні Рада не висловили жодних заперечень протягом трьох місяців з дати надання зазначеного акту Європейському Парламенту і Раді, або, якщо до завершення цього періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не матимуть заперечень. Такий період подовжують іще на три місяці за ініціативи Європейського Парламенту або Ради.

1. Комісії допомагає Європейський комітет з цінних паперів, створений відповідно до Рішення Комісії 2001/528/ЄС (- 14). Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф, застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Директива 2003/6/ЄС, директиви Комісії 2004/72/ЄС, 2003/125/ЄС (- 15) та 2003/124/ЕС (- 16) та Регламент Комісії (ЄС) № 2273/2003 (- 17) скасовують із 3 липня 2016 року. Покликання на Директиву 2003/6/ЄС тлумачать як покликання на цей Регламент і читають відповідно до кореляційної таблиці, наведеної у додатку II до цього Регламенту.

До 3 липня 2019 року Комісія подає Європейському Парламенту і Раді звіт про застосування цього Регламенту разом із законодавчою пропозицією щодо внесення змін до нього, за необхідності. У такому звіті має бути проаналізовано, між іншим:

(a) доцільність запровадження спільних правил щодо необхідності встановлення всіма державами - членами адміністративних санкцій за інсайдерські операції та маніпулювання ринком;

(b) достатність визначення інсайдерської інформації для охоплення всієї інформації, релевантної для компетентних органів для дієвої боротьби зі зловживанням на ринку;

(c) доцільність умов, за яких накладають заборону на торгівлю згідно зі статтею 19(11) з метою виявлення будь-яких додаткових обставин, за яких необхідно застосовувати таку заборону;

(d) можливість створення на рівні Союзу засад для нагляду за міжринковою книгою розпоряджень у розрізі зловживання на ринку, у тому числі рекомендацій щодо таких засад; та

(e) сфера застосування положень про бенчмарки.

Для цілей пункту (a) першого підпараграфа, ESMA здійснює заходи з картування застосування адміністративних санкцій та, якщо держави-члени вирішили, згідно з другим підпараграфом статті 30(1), передбачити кримінальні санкції, як зазначено у ній, за порушення цього Регламенту, про застосування таких кримінальних санкцій у державах-членах. Такі заходи повинні також охоплювати будь-які дані, надані згідно зі статтею 33(1) та (2).

До 3 липня 2019 року Комісія повинна, після консультацій з ESMA, подати Європейському Парламенту і Раді звіт про рівень порогових значень, визначених у статті 19(1а)(а) та (b) щодо транзакцій керівників у випадках, коли акції чи боргові інструменти емітента є часткою в установі колективного інвестування або забезпечують участь у портфелі активів, з метою оцінювання відповідності такого рівня та необхідності його коригування.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 35 для коригування порогових значень, визначених у статті 19(1а)(а) та (b), якщо у зазначеному звіті вона встановлює, що такі порогові значення потребують коригування.

1. Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.

2. Його застосовують з 3 липня 2016 року, окрім:

(a) статті 4(2) та (3), які застосовують із 3 січня 2018 року; та

(b) статті 4(4) та (5), статті 5(6), статті 6(5) та (6), статті 7(5), статті 11(9), (10) та (11), статті 12(5), статті 13(7) та (11), статті 16(5), третього підпараграфа статті 17(2), статті 17(3), (10) та (11), статті 18(9), статті 19(13), (14) та (15), статті 20(3), статті 24(3), статті 25(9), другого, третього та четвертого підпараграфів статті 26(2), статті 32(5) та статті 33(5), які застосовують із 2 липня 2014 року.

3. Держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення відповідності статтям 22, 23 та 30, статті 31(1) та статтям 32 та 34 до 3 липня 2016 року.

4. Покликання в цьому Регламенті на Директиву 2014/65/ЄС та Регламент(ЄС) № 600/2014 до 3 січня 2018 року, читають як покликання на Директиву 2004/39/ЄС згідно з кореляційною таблицею, наведеною в додатку IV до Директиви 2014/65/ЄС тією мірою, якою зазначена кореляційна таблиця містить покликання на Директиву 2004/39/ЄС.

Покликання в цьому Регламенті на ОТМ, ринки зростання МСП, дозволи на викиди та аукціонні продукти на їх основі не застосовують до ОТМ, ринків зростання МСП, дозволів на викиди та аукціонних продуктів на їх основі до 3 січня 2018 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

Для цілей застосуванняпункту (а) статті 12(1) цього Регламенту та без обмеження форм поведінки, визначених у параграфі 2 зазначеної статті, при вивченні транзакцій та розпоряджень на купівлю/продаж учасники ринку та компетентні органи повинні враховувати наведений нижче невичерпний перелік індикаторів, які самі по собі не обов’язково є маніпулюванням ринку:

(a) міра, якою надані розпорядження на купівлю/продаж чи здійснені транзакції є істотною часткою щоденного обсягу транзакцій із відповідними фінансовим інструментом, пов’язаним спотовим контрактом із реальним товаром чи аукціонним продуктом на основі дозволів на викиди, зокрема коли така діяльність призводить до істотної зміни їх цін;

(b) міра, якою розпорядження на купівлю/продаж чи транзакції, надані чи здійснені особами, що мають істотні позиції з купівлі чи продажу фінансового інструмента, пов’язаного спотового контракту із реальним товаром чи аукціонного продукту на основі дозволів на викиди, призводять істотних змін у ціні такого фінансового інструмента, пов’язаного спотового контракту із реальним товаром чи аукціонного продукту на основі дозволів на викиди;

(c) чи призводять здійснені транзакції до змін у бенефіціарному володінні фінансовим інструментом, пов’язаним спотовим контрактом із реальним товаром чи аукціонним продуктом на основі дозволів на викиди;

(d) міра, якою надані розпорядження на купівлю/продаж, здійснені транзакції або скасовані розпорядження передбачають зміну позиції протягом короткострокового періоду, є істотною часткою щоденного обсягу транзакцій із відповідним фінансовим інструментом, пов’язаним спотовим контрактом із реальним товаром чи аукціонним продуктом на основі дозволів на викиди та можуть бути пов’язані з істотними змінами ціни фінансового інструмента, пов’язаного спотового контракту із реальним товаром чи аукціонного продукту на основі дозволів на викиди;

(e) міра, якою надані розпорядження на купівлю/продаж чи здійснені транзакції сконцентровані в межах короткого проміжку торговельної сесії і призводять до зміни ціни з подальшим її рухом у зворотному напрямку;

(f) міра, якою надані й анульовані до виконання розпорядження на купівлю/продаж змінюють вигляд найкращої пропозиції щодо фінансового інструмента, пов’язаного спотового контракту з реальним товаром або аукціонного продукту на основі дозволів на викиди чи ціну його продажу або, загалом, вигляд книги розпоряджень, доступної учасникам ринку; та

(g) міра, якою момент надання розпорядження на купівлю/продаж чи здійснення транзакції збігається чи сходиться з моментом часу, коли розраховують довідкові ціни, ціни розрахунку та оцінки, та призводить до змін у цінах, які впливають на зазначені ціни й оцінки.

Для цілей застосування пункту (b) статті 12(1) цього Регламенту та без обмеження форм поведінки, визначених у параграфі 2 зазначеної статті, при вивченні транзакцій та розпоряджень на купівлю/продаж учасники ринку та компетентні органи повинні враховувати наведений нижче невичерпний перелік індикаторів, які самі по собі не обов’язково є маніпулюванням ринком:

(a) розповсюдження хибної чи оманливої інформації особами, які надають розпорядження на купівлю/продаж чи здійснюють транзакції, або особами, що пов’язані з ними, перед наданням таких розпоряджень чи здійсненням таких транзакцій або після їх надання/здійснення; та

(b) надання розпорядження на купівлю/продаж чи здійснення транзакцій особами перед розробкою чи розповсюдженням хибних, упереджених або таких, на які явно впливає матеріальний інтерес, інвестиційних рекомендацій такими особами чи особами, що пов’язані з ними, або після розробки чи розповсюдження таких рекомендацій.