Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/21/ЄС від 15 березня 2006 року про управління відходами видобувної промисловості та про внесення змін до Директиви 2004/35/ЄС

3. Оператор повинен, без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше ніж через 48 годин, повідомити компетентний орган про будь-які події, що ймовірно можуть вплинути на стабільність об’єкта розміщення відходів, та будь-які суттєві негативні екологічні впливи, виявлені в результаті процедур контролю та моніторингу об’єкта розміщення відходів. Оператор повинен, у відповідних випадках, реалізовувати внутрішній план дій в аварійних ситуаціях, та виконувати будь-які інші інструкції компетентного органу щодо коригувальних заходів, яких потрібно вжити.

Оператор несе витрати на заходи, яких потрібно вжити.

З періодичністю, що має бути визначена компетентним органом, але у будь-якому випадку принаймні раз на рік, оператор повинен, на основі узагальнених даних, звітувати компетентним органам всі результати моніторингу в цілях підтвердження дотримання умов дозволу та розширення знань щодо поведінки відходів та об’єкта розміщення відходів. На підставі цього звіту компетентний орган може вирішити, що необхідна валідація з боку незалежного експерта.

1. Держави-члени повинні вживати заходів, щоб забезпечити дотримання вимог параграфів 2-5.

2. Процедура закриття об’єкта розміщення відходів повинна розпочинатися, тільки у разі, якщо дотримано одну з таких умов:

(a) відповідні умови, визначені у дозволі, виконані;

(b) надано дозвіл компетентного органу, на запит оператора;

(c) компетентний орган ухвалює обґрунтоване рішення з цього питання.

3. Об’єкт розміщення відходів може вважатися остаточно закритими лише після того, як компетентний орган, без невиправданої затримки, здійснив заключну інспекційну перевірку ділянки, оцінив усі звіти, представлені оператором, засвідчив, що земля, порушена об’єктом розміщення відходів, була рекультивована, та повідомив оператора про своє схвальне рішення щодо закриття.

Це жодною мірою не зменшує обов’язки оператора, передбачені умовами дозволу або іншими нормативними актами.

4. Оператор є відповідальним за технічне обслуговування, моніторинг, контроль та коригувальні заходи у період після закриття так довго, як того може вимагати компетентний орган, беручи до уваги характер і тривалість небезпеки, якщо компетентний орган не вирішить перебрати на себе такі завдання оператора після того, як об’єкт розміщення відходів був остаточно закритий та без порушення будь- якого законодавства національного рівня чи рівня Співтовариства, що регулює відповідальність володільця відходів.

5. Після закриття об’єкта розміщення відходів, якщо компетентний орган вважає це необхідним з метою виконання відповідних вимог щодо довкілля, установлених в законодавстві Співтовариства, зокрема тих, що передбачені в директивах 76/464/ЄЕС , 80/68/ЄЕС і 2000/60/ЄС, оператор повинен, між іншим, контролювати фізичну і хімічну стабільність об’єкта та мінімізувати будь-який негативний вплив на довкілля, особливо на поверхневі та підземні води, гарантуючи, що:

(a) всі споруди, що належать до об’єкта, піддають моніторингу і консервації, а контрольно-вимірювальна апаратура завжди готова для використання;

(b) у відповідних випадках, переливні канали та водоскидні споруди утримують чистими і доступними для використання.

6. Оператор повинен, без невиправданої затримки, повідомити компетентний орган про будь-які події, що ймовірно можуть вплинути на стабільність об’єкта розміщення відходів, та будь-які суттєві негативні впливи на довкілля, виявлені в результаті процедур контролю та моніторингу об’єкта розміщення відходів. Оператор повинен, у відповідних випадках, реалізовувати внутрішній план дій в аварійних ситуаціях, та виконувати будь-які інші інструкції компетентного органу щодо коригувальних заходів, яких потрібно вжити.

Оператор несе витрати на заходи, яких потрібно вжити.

У випадках і з періодичністю, що має бути визначена компетентним органом, але у будь-якому випадку принаймні раз на рік, оператор повинен, на основі узагальнених даних, звітувати компетентним органам всі результати моніторингу в цілях підтвердження дотримання умов дозволу та розширення знань щодо поведінки відходів та об’єкта розміщення відходів.

1. Компетентний орган повинен переконатися, що оператор вжив необхідних заходів з метою дотримання екологічних стандартів Співтовариства, зокрема запобігання, відповідно до Директиви 2000/60/ЄС, погіршенню поточного стану води, між іншим, шляхом:

(a) оцінення потенціалу розміщених відходів до утворення фільтрату, включаючи вміст забрудників у фільтраті, як під час експлуатаційного періоду, так і після закриття об’єкта розміщення відходів, та визначення водного балансу об’єкта розміщення відходів;

(b) запобігання або мінімізації утворення фільтрату та забруднення поверхневих чи підземних вод і ґрунту відходами;

(c) збирання та очищення забрудненої води і фільтрату з об’єкта розміщення відходів до відповідного стандарту, що вимагається для їх відведення.

2. Компетентний орган повинен забезпечити, щоб оператор вжив належних заходів для запобігання або зменшення викидів пилу і газу.

3. Якщо, на основі оцінки ризиків для довкілля, зокрема з урахуванням положень директив 76/464/ЄЕС , 80/68/ЄЕС чи 2000/60/ЄС, відповідно, компетентний орган вирішив, що збирання та оброблення фільтрату не є необхідним, або якщо було встановлено, що об’єкт розміщення відходів не становить потенційної небезпеки для ґрунту, підземних чи поверхневих вод, вимоги, наведені у пунктах (b) і (c) параграфа 1 можуть бути відповідно зменшені або відмінені.

4. Держави-члени повинні видаляти відходи видобування - чи то в твердому, шламовому чи рідинному стані, у будь-який приймальний водний об’єкт, інший ніж той, що побудований для видалення відходів видобування за умови дотримання оператором відповідних вимог директив 76/464/ ЄЕС , 80/68/ЄЕС та 2000/60/ЄС.

5. Під час заповнення гірничих виробок відходами видобування - чи то утворених в результаті наземного чи підземного видобування, які могли би бути затоплені після закриття, оператор повинен вживати необхідних заходів для запобігання або мінімізації погіршення стану води та забруднення ґрунту, згідно з, mutatis mutandis, параграфами (1) і (3). Оператор повинен надавати компетентному органу необхідну інформацію, щоб забезпечити дотримання зобов’язань на рівні Співтовариства, зокрема тих, що встановлені в Директиві 2000/60/ЄС.

6. У випадку хвостосховища, в якому присутній ціанід, оператор повинен забезпечити, що концентрація слабкокислотного дисоційовного ціаніду в хвостосховищі зменшена до мінімально можливого рівня з використанням найкращих доступних технік та, у будь-яких випадках, що на об’єктах розміщення відходів, щодо яких було раніше надано дозвіл або які вже були в експлуатації станом на 1 травня 2008 року, концентрація слабкокислотного дисоційовного ціаніду в місці скидання хвостів з переробного підприємства у хвостосховище не перевищує 50 ppm, починаючи з 1 травня 2008 року, 25 ppm, починаючи з 1 травня 2013 року, 10 ppm, починаючи з 1 травня 2018 року та 10 ppm на об’єктах розміщення відходів, щодо яких надано дозвіл після 1 травня 2008 року.

Якщо компетентний орган цього вимагає, оператор повинен підтвердити, шляхом оцінювання ризиків, що враховує специфічні умови ділянки, що такі граничні концентрації не потрібно у подальшому знижувати.

1. Компетентний орган, перед початком будь-яких операцій, пов’язаних з накопиченням чи розміщенням відходів видобування, вимагає фінансову гарантію (наприклад, у вигляді грошового депозиту, у тому числі через спонсоровані промисловістю взаємні гарантійні фонди) або її еквівалент, відповідно до процедур, які мають бути визначені державами-членами, щоб пересвідчитися, що:

(a) усі обов’язки, передбачені дозволом, виданим згідно з цією Директивою, включаючи положення заходи після закриття, виконані;

(b) є наявні фінансові ресурси, доступні в будь-який час для рекультивації землі, порушеної об’єктом розміщення відходів, як передбачено у плані управління відходами, складеному згідно зі статтею 5, та у дозволі, що вимагається згідно зі статтею 7.

2. Розрахунок розміру гарантії, про яку йдеться у параграфі 1, здійснюється на основі:

(a) ймовірного впливу на довкілля об’єкта розміщення відходів, враховуючи, зокрема категорію об’єкта розміщення відходів, характеристики відходів та майбутнє використання рекультивованої землі;

(b) припущення, що незалежні та належним чином кваліфіковані треті сторони оцінять і здійснять всю необхідну роботу з рекультивації.

3. Розмір гарантії періодично коригується з огляду на будь-які роботи з рекультивації, що їх необхідно проводити на землі, порушеній об’єктом розміщення відходів, як передбачено у плані управління відходами, складеному згідно зі статтею 5, та у дозволі, що вимагається згідно зі статтею 7.

4. Якщо компетентний орган схвалює закриття згідно зі статтею 12(3), він повинен надати оператору письмове повідомлення про те, що звільняє його від обов’язків щодо гарантії, про яку йдеться в параграфі 1 цієї статті, за винятком зобов’язань після закриття, зазначених у статті 12(4).

Текст додатка III Директиви 2004/35/ЄС доповнити таким пунктом:

"13. Управління відходами видобування згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2006/21/ЄС від 15 березня 2006 року про управління відходами видобувної промисловості (- 23).

1. Якщо держава-член, в якій розташований об’єкт розміщення відходів, усвідомлює, що експлуатація об’єкта розміщення відходів категорії А ймовірно чинитиме істотний негативний вплив на довкілля і відповідно становитиме ризик для здоров’я людей в іншій державі-члені, або якщо держава-член, яка ймовірно зазнає такого впливу, того вимагає, держава-член, на території якої було подано заявку на дозвіл відповідно до статті 7, повинна направити інформацію, представлену згідно з тією статтею, іншій державі-члену одночасно з її оприлюдненням для своїх громадян.

Така інформація повинна слугувати основою для будь-яких консультацій, що є необхідними в рамках двосторонніх відносин між двома державами-членами на взаємній та рівноцінній основі.

2. У рамках своїх двосторонніх відносин, держави-члени повинні гарантувати, що у випадках, зазначених у параграфі 1, доступ до заявок протягом відповідного періоду часу буде також забезпечений для заінтересованої громадськості держави-члена, що ймовірно зазнає впливу, так щоб громадськість мала право надати коментарі щодо них перед тим, як компетентний орган винесе своє рішення.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у випадку аварії на об’єкті розміщення відходів, про який йдеться у параграфі 1 цієї статті, інформація, надана оператором компетентному органу згідно зі статтею 6(4), була негайно передана іншій державі-члену, щоб допомогти мінімізувати наслідки аварії для здоров’я людей та оцінити й мінімізувати ступінь фактичної чи потенційної шкоди для довкілля.

1. Перед початком операцій з розміщення і далі з регулярною періодичністю, що має бути визначена відповідною державою-членом, а також після закриття, компетентний орган проводить інспекційні перевірки кожного об’єкта розміщення відходів, охопленого статтею 7, щоб переконатися, що він відповідає всім умовам дозволу. Позитивні результати перевірок жодною мірою не зменшують відповідальність оператора згідно з умовами дозволу.

2. Держави-члени вимагають від оператора вести актуальну документацію щодо всіх операцій з управління відходами і надавати її для перевірки компетентному органу, а також забезпечити, що у випадку зміни оператора під час управління об’єктом розміщення відходів вся відповідна актуальна інформація і документація, яка стосується об’єкта, буде передана належним чином.

1. Кожні три роки держави-члени надсилають Комісії звіт про імплементацію цієї Директиви. Звіт повинен бути складений на основі опитувальника або схематичного плану, що має бути ухвалений Комісією відповідно до процедури, зазначеної в статті 23(2). Звіт повинен бути надісланий Комісії протягом дев’яти місяців після завершення трирічного періоду, який він охоплює.

Комісія повинна опублікувати звіт про імплементацію цієї Директиви протягом дев’яти місяців після отримання звітів від держав-членів.

2. Щороку держави-члени надсилають Комісії інформацію про події, повідомлені операторами відповідно до статей 11(3) і 12(6). Комісія надає державам-членам доступ до цієї інформації на їхній запит. Без порушення права Співтовариства про публічний доступ до екологічної інформації, держави-члени у свою чергу роблять цю інформацію доступною для представників заінтересованої громадськості на їхній запит.

Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій у разі порушення положень національного права, ухвалених згідно з цією Директивою, і вживають усіх заходів, необхідних для забезпечення виконання таких правил. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.

Держави-члени повинні гарантувати, що інвентаризація закритих об’єктів розміщення відходів, у тому числі залишених об’єктів розміщення відходів, розташованих на їхній території, які спричиняють серйозний негативний вплив на довкілля або можуть стати у середньостроковій чи короткостроковій перспективі серйозною загрозою для здоров’я людей чи довкілля, складений і періодично оновлюється. Така інвентаризація має бути доступною для громадськості, повинна бути проведена до 1 травня 2012 року, з урахуванням методологій, зазначених у статті 21, за наявності таких.

1. Комісія, якій допомагає Комітет, про який йдеться у статті 23, забезпечує, щоб відбувався належний обмін технічною і науковою інформацією між державами-членами з метою розробки методологій, які стосуються:

(a) імплементації статті 20;

(b) рекультивації тих закритих об’єктів розміщення відходів, що ідентифіковані згідно зі статтею 20, щоб дотримати вимог статті 4. Такі методології повинні уможливити встановлення найбільш підхожих процедур для оцінювання ризиків та коригувальних дій, беручи до уваги варіативність геологічних, гідрогеологічних і кліматологічних характеристик на території Європи.

2. Держави-члени повинні забезпечувати, що компетентний орган відслідковує або є поінформованим про розробки найкращих доступних технік.

3. Комісія організовує обмін інформацією між державами-членами та заінтересованими організаціями стосовно найкращих доступних технік, пов’язаного з ними моніторингу та їх розробками. Комісія опубліковує результати такого обміну інформацією.

1. Комісія, відповідно до регуляторної процедури, зазначеної у статті 23(2), ухвалює:

(a) положення, необхідні для гармонізації та регулярного передання інформації, зазначеної у статті 7(5) і статті 12(6);

(b) технічні настанови щодо встановлення розміру фінансової гарантії згідно з вимогами статті 14(2);

(c) технічні настанови щодо інспекційних перевірок відповідно до статті 17.

2. Комісія, надаючи пріоритет пунктам (b), (c) і (d), установлює положення, необхідні для:

(a) імплементації статті 13(6), включаючи технічні вимоги щодо визначення концентрації слабкокислотного дисоційовного ціаніду та методу її вимірювання;

(b) остаточного визначення технічних вимог до характеризації відходів, що містяться у додатку II;

(c) тлумачення означення, що міститься у пункті 3 статті 3;

(d) визначення критеріїв класифікації об’єктів розміщення відходів відповідно до додатка III;

(e) визначення гармонізованих стандартів для відбирання зразків та аналізу методів, необхідних для технічної імплементації цієї Директиви.

Такі інструменти, розроблені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви, між іншим, шляхом її доповнення, ухвалюються відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної у статті 23(3).

3. Комісія вносить необхідні зміни до додатків з метою їх адаптування до науково-технічного прогресу. Зазначені зміни вносяться для того, щоб досягти високого рівня охорони довкілля.

Такі інструменти, розроблені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 23(3).

1. Комісії допомагає комітет, створений згідно зі статтею 18 Директиви 75/442/ЄЕС, далі - "Комітет".

2. У разі покликання на цей параграф, застосовуються статті 5 і 7 Рішення 1999/468/ЄС, беручи до уваги положення його статті 8.

Період, визначений у статті 5(6) Рішення 1999/468/ЄС, повинен становити три місяці.

3. У разі покликання на цей параграф застосовується стаття 5а(1) - (4) і стаття 7 Рішення 1999/468/ЄС, беручи до уваги положення його статті 8.

1. Держави-члени забезпечують, щоб кожен об’єкт розміщення відходів, щодо якого було надано дозвіл, або який вже є в експлуатації станом на 1 травня 2008 року, дотримав положення цієї Директиви до 1 травня 2012 року, крім зазначених у статті 14(1), дотримання яких повинно бути забезпечене до 1 травня 2014 року, та зазначених у статті 13(6), дотримання яких повинно бути забезпечене згідно з установленим у ньому графіком.

2. Параграф 1 не застосовується до об’єктів розміщення відходів, закритих до 1 травня 2008 року.

3. Держави-члени забезпечують, щоб, починаючи з 1 травня 2006 року та незважаючи на закриття будь- якого об’єкта розміщення відходів після тієї дати і до 1 травня 2008 року, управління відходами видобування здійснювалось у спосіб, який не порушує виконання статті 4(1) цієї Директиви та інших застосовних екологічних вимог, установлених у законодавстві Співтовариства, включаючи Директиву 2000/60/ЄС.

4. Статті 5, 6(3)-(5), 7, 8, 12(1) і (2) та 14(1)-(3) не застосовуються до об’єктів розміщення відходів, які:

- припинили приймання відходів до 1 травня 2006 року,

- завершують процедури закриття відповідно до застосовного законодавства на рівні Співтовариства чи національному рівні або програм, затверджених компетентним органом, та

- будуть остаточно закриті до 31 грудня 2010 року.

Держави-члени повинні повідомити Комісію про такі випадки до 1 серпня 2008 року та забезпечити, щоб управління цими об’єктами здійснювалось у спосіб, який не порушує досягнення цілей цієї Директиви, зокрема цілей статті 4(1), і тих, що визначені в будь-якому іншому законодавстві Співтовариства, включаючи Директиву 2000/60/ЄС.

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, до 1 травня 2008 року. Вони негайно інформують про них Комісію.

Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени передають Комісії текст положень національного права, ухвалених ними у сфері регулювання цієї Директиви.

Ця Директива набуває чинності на 20-й день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Політика оператора із запобігання значним аваріям та система управління безпекою повинна бути пропорційною ризикам настання значних аварій на об’єкті розміщення відходів. У цілях їх імплементації повинні бути враховані такі аспекти:

(1) політика запобігання значним аваріям повинна включати загальні цілі та принципи дій оператора стосовно контролю ризиків значних аварій;

(2) система управління безпекою повинна бути частиною загальної системи управління, яка включає організаційну структуру, розподіл обов’язків, практики, процедури, процеси і ресурси для визначення та імплементації політики запобігання значним аваріям;

(3) система управління безпекою повинна охоплювати такі питання:

(a) організаційна структура і персонал - функції та обов’язки персоналу, задіяного в управлінні ризиками значних аварій на всіх рівнях організації; ідентифікація навчальних потреб такого персоналу і забезпечення потрібного навчання; залучення найманих працівників та, у відповідних випадках, субпідрядників;

(b) ідентифікація та оцінювання ризиків значних аварій - ухвалення і впровадження процедур систематичної ідентифікації ризиків значних аварій, що виникають в результаті нормальних та анормальних операцій, та оцінювання ступеню їх імовірності та тяжкості;

(c) експлуатаційний контроль - ухвалення і впровадження процедур та інструкцій з експлуатаційної безпеки, включаючи технічне обслуговування об’єкта, процеси, обладнання та тимчасові припинення експлуатації;

(d) управління змінами - ухвалення і впровадження процедур планування модифікацій об’єкта, або проектування нових об’єктів розміщення відходів;

(e) планування на випадок аварійних ситуацій - ухвалення і впровадження процедур для ідентифікації передбачуваних аварійних ситуацій шляхом систематичного аналізу, а також для розроблення, тестування і перегляду планів дій в аварійних ситуаціях з метою швидкого реагування на такі аварійні ситуації;

(f) моніторинг діяльності - ухвалення і впровадження процедур поточного оцінювання дотримання цілей, встановлених політикою оператора із запобігання значним аваріям та системою управління безпекою, а також механізмів розслідування та вжиття коригувальних дій у випадку їх недотримання. Такі процедури повинні охоплювати прийняту оператором систему оповіщення про значні аварії або потенційно небезпечні ситуації, особливо ті, що пов’язані з недостатністю заходів захисту, та їх розслідування і подальші дії на основі винесених уроків;

(g) аудит і перегляд - ухвалення і впровадження процедур періодичного систематичного оцінювання політики запобігання значним аваріям та дієвості і придатності системи управління безпекою; документований аналіз результатів політики та системи управління безпекою та їх оновлення вищим керівництвом.

(1) Найменування (ім’я) оператора та адреса об’єкта розміщення відходів.

(2) Ідентифікаційні дані, за посадою, особи, що надає інформацію.

(3) Підтвердження, що об’єкт розміщення відходів підпадає під дію нормативних актів та/або адміністративних положень, що імплементують цю Директиву, та, у відповідних випадках, що інформація, яка стосується зазначених у статті 6(2) елементів, була подана компетентному органу.

(4) Пояснення простою і зрозумілою мовою діяльності чи видів діяльності, що провадиться на ділянці об’єкта.

(5) Загальноприйняті назви або родові назви чи загальна класифікація небезпечності речовин і препаратів, використовуваних на об’єкті розміщення відходів, які могли б зумовити настання значної аварії, із зазначенням їх основних небезпечних властивостей.

(6) Загальна інформація стосовно характеру ризиків значних аварій, включаючи їх потенційний вплив на найближче населення і довкілля.

(7) Адекватна інформація про те, як заінтересоване найближче населення має бути попереджене та інформоване у випадку значної аварії.

(8) Адекватна інформація про те, як має діяти і як себе поводити заінтересоване населення у випадку значної аварії.

(9) Підтвердження, що оператор зобов’язаний вживати адекватних заходів у межах ділянки, і зокрема, взаємодіяти з аварійними службами для подолання значних аварій та мінімізації їх наслідків.

(10) Покликання на зовнішній план дій в аварійних ситуаціях, розроблений для подолання будь-яких наслідків аварії поза межами ділянки. Ця інформація повинна включати рекомендації дотримувати всіх інструкцій або вимог аварійних служб під час аварії.

(11) Дані про те, де можна отримати додаткову релевантну інформацію, з дотримання вимог конфіденційності, установлених у національному законодавстві.

Відходи, які будуть розміщенні на об’єкті, повинні бути схарактеризовані у такий спосіб, щоб гарантувати довготривалу фізичну та хімічну стабільність структури об’єкта і запобігати значним аваріям. Характеризація відходів повинна включати, у відповідних випадках та відповідно до категорії об’єкта розміщення відходів, такі аспекти:

(1) опис очікуваних фізичних та хімічних характеристик відходів, які будуть розміщені на короткий і довгий строк, з особливою увагою до їх стабільності у поверхневих атмосферних/метеорологічних умовах, враховуючи вид мінералу чи мінералів, що будуть видобуватися, і природу будь-яких розкривних та/або пустих порід, що будуть відкидатися під час видобувних робіт;

(2) класифікацію відходів згідно з відповідною позицією у Рішенні 2000/532/ЄС (- 24), особливо враховуючи їх небезпечні властивості;

(3) опис хімічних речовин, що будуть використовуватися під час оброблення мінеральних ресурсів, та їх стабільність;

(4) опис методу складування;

(5) систему транспортування відходів, що буде застосовуватися.

Об’єкт розміщення відходів повинен бути віднесений до категорії А, якщо:

- несправність або неправильна експлуатація, наприклад, обрушення відвалу чи прорив дамби, могли б призвести до значної аварії, на основі оцінювання ризиків з урахуванням таких чинників, як теперішній або майбутній розмір, розташування та вплив на довкілля об’єкта розміщення відходів; або

- він містить відходи, класифіковані як небезпечні згідно з Директивою 91/689/ЄЕС , вище певного порогового значення; або

- він містить речовини або препарати, класифіковані як небезпечні згідно з директивами 67/548/ЄЕС або 1999/45/ЄС, вище певного порогового значення.

Європейський Парламент, Рада і Комісія вітають Спільну декларацію Болгарії та Румунії щодо імплементації Директиви про управління відходами видобувної промисловості, яка невдовзі буде ухвалена.

_______________