Регламент Комісії (ЄС) № 312/2014 від 26 березня 2014 року, яким запроваджується мережевий кодекс балансування газу в транспортних мережах

(a) якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування за газову добу є позитивним, то вважається, що замовник послуг транспортування продав газ оператору газотранспортної системи, у обсязі, що дорівнює величині добового небалансу, і, відповідно, має право отримати позитивне нарахування до плати за добовий небаланс від оператора газотранспортної системи; та

(b) якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування придбав газ у оператора газотранспортної системи, у обсязі, що дорівнює величині добового небалансу, та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс.

1. Оператор газотранспортної системи має право впроваджувати обов'язки щодо балансування протягом доби тільки для того, щоб стимулювати замовників послуг транспортування управляти своїми балансами протягом доби з метою забезпечення цілісності газотранспортної системи та мінімізації необхідності вжиття балансуючих дій.

2. Якщо оператор газотранспортної системи зобов'язаний надавати замовникам послуг транспортування інформацію для того, щоб вони могли управляти своїми ризиками, пов'язаними із балансуванням протягом доби, така інформація має надаватися регулярно. У відповідних випадках ця інформація надається за запитом замовника послуг транспортування, що надається один раз.

Існує три види зобов'язань щодо балансування протягом доби, кожен з яких стимулює замовника послуг транспортування до досягнення певної мети, як зазначено в цій статті:

(1) Зобов'язання щодо балансування протягом доби для всієї системи покладаються для того, щоб стимулювати замовників послуг транспортування утримувати газотранспортну систему в межах її операційних можливостей, та мають визначати таке:

(a) операційні обмеження газотранспортної системи, в межах яких вона повинна залишатися;

(b) дії, які можуть вчинятися замовниками послуг транспортування для утримання газотранспортної системи в межах її операційних обмежень;

(c) вчинення оператором газотранспортної системи послідовних балансуючих дій, до яких вдається оператор газотранспортної системи, коли досягнуто операційних обмежень системи;

(d) віднесення витрат та/або доходів на замовників послуг транспортування та/або наслідки для добового балансу цих замовників послуг транспортування протягом доби, спричинені вчиненням оператором газотранспортної системи балансуючих дій;

(e) відповідну плату, що базується на індивідуальній балансовій позиції кожного замовника послуг транспортування протягом доби.

(2) Зобов'язання щодо портфоліо балансування протягом доби визначається таким чином, щоб стимулювати замовників послуг транспортування підтримувати свій індивідуальний баланс протягом газової доби у визначеному діапазоні, та визначають таке:

(a) діапазон для кожного портфоліо балансування, якого слід дотримуватися;

(b) яким чином визначається вищезазначений діапазон;

(c) наслідки для замовників послуг транспортування недотримання зазначеного діапазону та, якщо це доречно, інформацію щодо визначення відповідної плати;

(d) відповідну плату, що базується на індивідуальному балансі кожного замовника послуг транспортування протягом доби.

(3) Зобов'язання щодо балансування протягом доби між точками входу/виходу визначається таким чином, щоб стимулювати замовників послуг транспортування обмежувати потоки природного газу або відхилення таких потоків за певних умов у певних точках входу/виходу, та визначає таке:

(a) обмеження щодо потоків газу та/або відхилень таких потоків;

(b) точку входу та/або виходу чи групи точок входу та/або виходу, до яких застосовуються такі обмеження;

(c) умови, за яких застосовуються такі обмеження;

(d) наслідки недотримання цих обмежень.

Цей обов'язок є додатковими до будь-яких інших домовленостей із споживачами, що включають, окрім іншого, спеціальні локалізовані обмеження та зобов'язання щодо фізичного потоку газу.

1. Оператор газотранспортної системи може запропонувати національному регулятору встановити зобов'язання щодо балансування протягом доби або зміни до них. Такі зобов'язання можуть поєднувати характеристики різних видів, описаних у статті 25, за умови, що пропозиція відповідає критеріям, зазначеним у пункті 2. Право оператора газотранспортної системи пропонувати зобов'язання не обмежує право національного регулятора прийняти відповідне рішення за власною ініціативою.

2. Будь-яке зобов'язання щодо балансування протягом доби має відповідати таким критеріям:

(a) таке зобов'язання та відповідна плата за небаланс (за наявності) не повинні створювати жодних неналежних перешкод для транскордонної торгівлі та для доступу нових замовників послуг транспортування до відповідного ринку;

(b) таке зобов'язання застосовуються лише, якщо замовникам послуг транспортування надається належна інформація про їхню подачу та/або відбір перед застосуванням плати за небаланс та якщо замовники послуг транспортування можуть вжити розумних заходів для управління своїми ризиками;

(c) основні витрати, які будуть понесені замовниками послуг транспортування у зв'язку з їх зобов'язаннями щодо балансування, мають відноситися до їх балансу на кінець газової доби;

(d) наскільки це можливо, плата за небаланс протягом доби має відображати витрати оператора газотранспортної системи, пов'язані із вчиненням відповідних балансуючих дій;

(e) зобов'язання щодо балансування протягом доби не призведе до того, що балансова позиція замовників послуг транспортування протягом доби не буде фінансово врегульована до нульового рівня протягом газової доби;

(f) переваги впровадження зобов'язання щодо балансування протягом доби з точки зору економної та ефективної роботи газотранспортної системи перевищують негативний вплив такого обов'язку, зокрема, вплив на ліквідність віртуальної торгової точки.

3. Оператор газотранспортної системи може запропонувати різні зобов'язання щодо балансування протягом доби для різних категорій точок входу/виходу з метою забезпечення кращого стимулювання різних категорій замовників послуг транспортування та уникнення перехресного субсидіювання. Право на пропозицію оператора газотранспортної системи не впливає на право національного регулятора прийняти відповідне рішення за власною ініціативою.

4. Оператор газотранспортної системи має проводити консультації із зацікавленими особами, зокрема, національними регуляторами, зацікавленими операторами газорозподільних систем, операторами газотранспортних систем у суміжних зонах балансування, з приводу впровадження будь-яких зобов'язань щодо балансування протягом доби, зокрема, щодо методології та припущень, які використовуються для визначення відповідності критеріям пункту 2.

5. Після проведення консультацій оператор газотранспортної системи розробляє рекомендаційний документ, що містить остаточну пропозицію та аналіз щодо:

(a) необхідності впровадження зобов'язань щодо балансування протягом доби, враховуючи характеристики газотранспортних систем та механізми гнучкості, доступної оператору газотранспортної системи шляхом купівлю-продаж короткострокових стандартизованих продуктів або використання послуг балансування відповідно до Розділу III;

(b) інформації, доступної замовникам послуг транспортування для своєчасного управління своїми позиціями протягом доби;

(c) очікуваного фінансового впливу на замовників-послуг транспортування;

(d) впливу на нових замовників-послуг транспортування, що входять на відповідний ринок, включаючи аналіз негативного впливу на них;

(e) впливу на транскордонну торгівлю, зокрема, потенційного впливу на балансування суміжних зон балансування;

(f) впливу на короткостроковий оптовий газовий ринок, зокрема, на його ліквідність;

(g) недискримінаційного характеру зобов'язань щодо балансування протягом доби.

6. Оператор газотранспортної системи подає рекомендаційний документ національному регулятору на затвердження пропозиції відповідно до процедури, викладеної у статті 27. В цей же час оператор газотранспортної системи оприлюднює цей рекомендаційний документ з урахуванням будь-яких зобов'язань про конфіденційність, з якими він зв'язаний, та направляє його до ENTSOG в порядку інформування.

1. Національний регулятор має прийняти та оприлюднити мотивоване рішення протягом шести місяців з дати отримання повного рекомендаційного документу. Під час прийняття рішення про схвалення запропонованого обов'язку щодо балансування протягом доби, національний регулятор повинен переконатися, що такий обов'язок відповідає критеріям статті 26 (2).

2. Перед прийняттям мотивованого рішення національний регулятор проводить консультації з національними регуляторами сусідніх держав-членів ЄС та враховує їхні думки. Національні регулятори сусідніх держав-членів ЄС можуть звернутися за висновком до Агентства відповідно до статті 7(4) Регламенту (ЄС) № 713/2009 щодо рішення, зазначеного в пункті 1.

Якщо оператор газотранспортної системи має зобов'язання на дату набуття чинності цим Регламентом, такий оператор протягом шести місяців з цієї дати має дотримуватися процедури, зазначеної у статті 26(5)-(7) , та має подати пропозиції щодо зобов'язань протягом доби на затвердження національному регулятору відповідно до статті 27 для продовження їх дії.

1. Оператор газотранспортної системи не повинен отримувати фінансову вигоду або зазнавати фінансових втрат внаслідок стягнення та здійснення плати за добовий небаланс, плати за небаланс протягом доби, плати за вчинення балансуючих дій та інших видів плати, пов'язаних зі своєю діяльністю з балансування, якою вважаються всі дії, вжиті оператором газотранспортної системи для виконання своїх обов'язків за цим Регламентом.

2. Оператор газотранспортної системи перекладає на замовників послуг транспортування:

(a) будь-які витрати та доходи, що виникли внаслідок плати за добовий небаланс та плати за небаланс протягом доби;

(b) будь-які витрати та доходи від вчинення балансуючих дій відповідно до статті 9, якщо тільки Національний регулятор не вирішив, що ці витрати та доходи понесені неефективно відповідно до чинного законодавства. Такий висновок має базуватися на оцінці, яка:

(i) демонструє, у якій мірі оператор газотранспортної системи міг обґрунтовано зменшити витрати, понесені під час вчинення балансуючих дій;

(ii) враховує інформацію, кількість часу та засобів, доступних оператору газотранспортної системи на момент прийняття рішення про вчинення балансуючих дій;

(c) будь-які інші витрати та доходи, пов'язані із діяльністю з балансування оператора газотранспортної системи, якщо тільки національний регулятор не вирішить, що ці витрати та доходи були понесені неефективно відповідно до чинного законодавства.

3. При запровадженні механізму стимулювання ефективного вчинення балансуючих дій загальні фінансові втрати повинні бути обмежені рівнем неефективно понесених витрат та доходів оператором газотранспортної системи.

4. Оператори газотранспортної системи оприлюднюють інформацію про сумарний обсяг плати, визначеної у пункті 1, та сумарний обсяг плати за нейтральність балансування принаймні так само регулярно, як виставляються рахунки з відповідною платою замовникам послуг транспортування, але не рідше одного разу на місяць.

5. Незважаючи на положення пунктів 1 та 2, оператор газотранспортної системи під час здійснення функцій з балансування може підпадати під дію механізму стимулювання згідно зі статтею 11.

1. Плата за нейтральність балансування сплачується відповідним замовником послуг транспортування або на користь відповідного замовника послуг транспортування.

2. Національний регулятор встановлює або затверджує та оприлюднює методологію розрахунку плати за нейтральність балансування, включаючи її розподіл між замовниками послуг транспортування та правила управління кредитними ризиками.

3. Плата за нейтральність має бути пропорційною рівню використання замовником послуг транспортування відповідних точок входу/ виходу або газотранспортної системи.

4. Плата за нейтральність відображається окремо у рахунку замовника послуг транспортування, та такий рахунок супроводжується необхідною інформацією відповідно до методології, зазначеної у пункті 2.

5. Коли застосовується варіант інформаційної моделі 2 та, відповідно, плата за нейтральність балансування може визначатися згідно з прогнозованими витратами та доходами, методологія оператора газотранспортної системи для розрахунку плати за нейтральність балансування має передбачати правила для визначення окремої плати за нейтральність балансування щодо відборів, які щоденно не вимірюються.

6. Коли це доцільно, методологія оператора газотранспортної системи для розрахунку плати за нейтральність балансування може передбачати правила щодо розділення плати на компоненти балансування та подальший розподіл відповідних сум між замовниками послуг транспортування з метою зменшення перехресного субсидіювання.

1. Оператор газотранспортної системи має право вживати необхідні заходи та встановлювати відповідні договірні вимоги, зокрема, у формі гарантій фінансового забезпечення, до замовників послуг транспортування для усунення наслідків невиконання ними обов'язків щодо оплати будь-якої плати відповідно до статей 29 та 30.

2. Договірні вимоги формуються у прозорій та недискримінаційний спосіб, пропорційно до їх мети та визначаються в методології, зазначеної у статті 30(2).

3. У випадку невиконання замовником послуг транспортування обов'язку щодо оплати, оператор газотранспортної системи не зобов'язаний приймати на себе будь-які понесені фінансові втрати за умови, що заходи та вимоги, зазначені у пунктах 1 і 2, були належним чином виконані, та такі фінансові витрати мають бути відшкодовані відповідно до методології, зазначеної у статті 30(2).

Інформація, що надається оператором газотранспортної системи замовникам послуг транспортування, має стосуватися:

(1) загального стану газотранспортної системи відповідно до пункту 3.4(5) Додатку I до Регламенту (ЄС) № 715/2009;

(2) балансуючих дій оператора газотранспортної системи згідно з Розділом III;

(3) подач та відборів замовника послуг транспортування за газову добу відповідно до статей 33-42.

1. Якщо така інформація ще не надається оператором газотранспортної системи відповідно до пункту 3.1.2 Додатку I до Регламенту (ЄС) № 715/2009, оператор газотранспортної системи надає всю інформацію відповідно до статті 32 у такий спосіб:

(a) шляхом розміщення на веб-сайті оператора газотранспортної системи чи іншому ресурсі, що надає інформацію в електронному вигляді;

(b) безкоштовно всім замовникам послуг транспортування;

(c) у зручній для замовника формі;

(d) у зрозумілому, нумерованому та легко доступному вигляді;

(e) на недискримінаційній основі;

(f) із використанням єдиних одиниць вимірювання (КВт-год або КВт-год/день та КВт-год/год);

(g) офіційною мовою(ами) держави-члена ЄС та англійською мовою.

2. Коли вимірюваний обсяг не може бути виміряний на вузлі обліку, може бути використана розрахункова величина. Ця розрахункова величина використовується як альтернативний показник без будь якої подальшої гарантії оператором газотранспортної системи.

3. Надання доступу до інформації не має тлумачитися як надання будь-якої гарантії крім доступності цієї інформації у визначеному форматі та через визначений спосіб доступу (веб-сайт або веб-адреса) та можливість відповідного доступу до цієї інформації для замовників послуг транспортування за нормальних умов користування. За жодних обставин оператори газотранспортних систем не зобов'язані надавати жодних подальших гарантій, зокрема щодо IT-системи замовників послуг транспортування.

4. Національний регулятор має визначити одну інформаційну модель для кожної зони балансування. У випадку надання інформації про подачі та відбори, що вимірюються протягом доби, застосовуються одні й ті ж самі правила для усіх моделей.

5. Для зон балансування, у яких планується застосувати варіант інформаційної моделі 2 після набуття чинності цим Регламентом, попередні консультації з учасниками ринку мають бути проведені оператором газотранспортної системи або, у відповідному випадку, національним регулятором.

1. Щодо подач та відборів, що вимірюються протягом доби, із зони балансування, де алокація замовника послуг транспортування дорівнює його підтвердженому обсягу, оператор газотранспортної системи не зобов'язаний надавати додаткову інформацію, крім інформації про підтверджений обсяг.

2. Щодо подач та відборів, що вимірюються протягом доби, із зони балансування, де алокація замовника послуг транспортування не дорівнює його підтвердженому обсягу, за газову добу D оператор газотранспортної системи надає замовнику послуг транспортування як мінімум два оновлення інформації про виміряні потоки, принаймні щодо сумарних подач та відборів, що вимірюються протягом доби відповідно до одного з таких варіантів на вибір оператора газотранспортної системи:

(a) кожне оновлення охоплює потоки газу з початку цієї газової доби D; або

(b) кожне оновлення охоплює дані про зростання газових потоків по відношенню до попереднього оновлення.

3. Перше оновлення інформації стосується щонайменше чотирьох годин потоку газу під час газової доби D. Такі оновлення надаються без затримок та протягом чотирьох годин після потоку газу та не пізніше 17:00 UTC (зимовий час) або 16:00 UTC (літній час).

4. Час надання другого оновлення погоджується національним регулятором та оприлюднюється оператором газотранспортної системи.

5. Оператор газотранспортної системи може вимагати у замовників послуг транспортування зазначати, до якої інформації, зазначеної у пункті 2, вони мають доступ. На підставі отриманої відповіді оператор газотранспортної системи надає замовнику послуг транспортування доступ до частини інформації, до якої він не має доступу, згідно з пунктами 2-4.

6. Коли оператор газотранспортної системи не відповідає за розподілення обсягу газу між замовниками послуг транспортування в процесі алокації, як виняток з пункту 2, він надає інформацію хоча б щодо сумарних подач та відборів за газову добу D щонайменше два рази протягом цієї газової доби D.

1. Коли застосовується варіант інформаційної моделі 1, протягом газової доби D оператор газотранспортної системи надає замовникам послуг транспортування як мінімум два оновлення інформації про їхню частку у розподілених виміряних потоках принаймні щодо сумарних подач та відборів, що вимірюються щодобово, відповідно до одного з двох таких варіантів на вибір оператора газотранспортної системи:

(a) кожне оновлення охоплює потоки газу з початку газової доби D; або

(b) кожне оновлення охоплює дані про зростання газових потоків по відношенню до даних попереднього оновлення.

2. Кожне оновлення надається протягом двох годин після закінчення останньої години потоку газу.

1. Коли застосовується базовий випадок інформаційної моделі:

(a) протягом газової доби D-1 оператор газотранспортної системи надає замовникам послуг транспортування прогноз їхніх відборів, що не вимірюються щодобово, на газову добу D не пізніше ніж о 12:00 UTC (зимовий час) або 11:00 UTC (літній час);

(b) під час газової доби D оператор газотранспортної системи надає замовникам послуг транспортування щонайменше два оновлення прогнозу їхніх відборів, що не вимірюються щодобово.

2. Перше оновлення надається не пізніше ніж о 13:00 UTC (зимовий час) або 12:00 UTC (літній час).

3. Час надання другого оновлення інформації визначається після затвердження національним регулятором та оприлюднюється оператором газотранспортної системи. При цьому необхідно врахувати таке:

(a) доступ до короткострокових стандартизованих продуктів на торговій платформі;

(b) точність прогнозу відборів замовників послуг транспортування, що не вимірюються щодобово, порівняно з часом його надання;

(c) час, коли закінчується період подання реномінацій відповідно до статті 15(1);

(d) час першого оновлення прогнозу відборів замовників послуг транспортування, що не вимірюються щодобово.

4. Коли застосовується варіант інформаційної моделі 1, під час газової доби D оператор газотранспортної системи надає замовникам послуг транспортування як мінімум два оновлення інформації про їх частку у розподілених виміряних потоках принаймні щодо їхніх сумарних відборів, що не вимірюються щодобово, відповідно до статті 35.

5. Коли застосовується варіант інформаційної моделі 2, під час газової доби D-1 оператор газотранспортної системи надає замовникам послуг транспортування прогноз їхніх відборів, що не вимірюються щодобово, на газову добу D, як зазначено в пункті 1(а).

1. Не пізніше ніж наприкінці газової доби D+1 оператор газотранспортної системи надає кожному замовнику послуг транспортування його попередню алокацію щодо його подач та відборів за газову добу D та попередній обсяг добового небалансу.

(a) для базового випадку інформаційної моделі та варіанту інформаційної моделі 1, весь газ, доставлений до газорозподільної системи, підлягає алокації;

(b) для інформаційної моделі варіанту 2, відбори, що не вимірюються щодобово, дорівнюють прогнозу відборів замовника-послуг транспортування, що не вимірюються щодобово, наданому за добу наперед;

(c) для інформаційної моделі варіанту 1, попередня алокація та попередній обсяг добового небалансу вважається остаточною алокацією та остаточним обсягом добового небалансу.

2. Коли застосовується тимчасовий засіб згідно зі статтями 47-51, попередня алокація та попередній обсяг добового небалансу може надаватися протягом трьох газових діб після газової доби D, якщо тільки не є технічно та оперативно можливим виконати вимоги пункту 1.

3. Оператор газотранспортної системи надає замовнику послуг транспортування остаточну алокацію щодо його подач та відборів та остаточний обсяг добового небалансу протягом часу, встановленого чинним законодавством.

1. Протягом двох років після набуття чинності цього Регламенту, оператори газотранспортних систем здійснюють оцінку переваг та недоліків від:

(a) збільшення частоти надання інформації замовникам послуг транспортування;

(b) скорочення часових рамок надання інформації;

(c) покращення точності наданої інформації.

Такий аналіз повинен визначати розподіл переваг та недоліків серед категорій зацікавлених осіб.

2. Оператор газотранспортної системи проводить консультації із зацікавленими сторонами щодо такого аналізу у співпраці з операторами газорозподільних систем, якщо вони у цьому зацікавлені.

3. На основі результатів консультацій національний регулятор вирішує щодо необхідності внесення змін до порядку надання інформації.

1. Кожен оператор газорозподільної системи, що має відношення до зони балансування, та кожна прогнозуюча сторона надають оператору газотранспортної системи відповідної зони балансування інформацію, необхідну для надання інформації замовникам послуг транспортування згідно з цим Регламентом. Ця інформація включає в себе дані про подачі та відбори через газорозподільну систему незалежно від того, чи є ця система частиною зони балансування.

2. Інформація, її формат та порядок надання визначається шляхом співпраці між оператором газотранспортної системи, оператором газорозподільної системи та, у відповідному випадку, прогнозуючою стороною для забезпечення належного надання оператором газотранспортної системи інформації замовникам послуг транспортування відповідно до цього Розділу та, зокрема, виконання критеріїв статті 33(1).

3. Така інформація надається оператору газотранспортної системи в тому ж форматі, що визначено чинним національним законодавством, та має відповідати формату, у якому інформація надається оператором газотранспортної системи замовникам послуг транспортування.

4. Національний регулятор може звернутися до оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи та прогнозуючої сторони щодо пропозиції механізму стимулювання, який стосуватиметься надання точного прогнозу відборів замовниками послуг транспортування, що не вимірюються щодобово, який має відповідати критеріям статті 11(4).

5. Національний регулятор призначає прогнозуючу сторону в межах зони балансування після попередніх консультацій з операторами газотранспортних систем та відповідними операторами газорозподільних систем. Прогнозуюча сторона відповідає за прогноз відборів замовників послуг транспортування, що не вимірюються щодобово, та у відповідному випадку їх подальшу алокацію. Цією стороною може бути оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи або третя особа.

Оператор газорозподільної системи надає інформацію оператору газотранспортної системи щодо подач та відборів до/з газорозподільної системи, що вимірюються протягом доби та щодобово, відповідно до вимог статей 34(2)-(6), 35 та 37. Ця інформація надається оператору газотранспортної системи протягом часу, достатнього для її надання замовникам послуг транспортування.

1. Оператори газорозподільних систем відповідають за надання прогнозуючій стороні достатньої та актуальної інформації для застосування методології прогнозування відборів замовниками послуг транспортування, що не вимірюються щодобово, відповідно до статті 42(2). Ця інформація надається своєчасно та у межах строків, встановлених прогнозуючою стороною залежно від її потреб.

2. Пункт 1 застосовується, з урахуванням відповідних змін, до варіанту 1.

1. Прогнозуюча сторона надає оператору газотранспортної системи прогнози щодо відборів замовниками послуг транспортування, що не вимірюються щодобово, та подальші алокації відповідно до вимог статей 36 і 37. Ця інформація надається оператору газотранспортної системи у межах строків, достатніх для надання її замовникам послуг транспортування, а щодо прогнозів відборів замовниками послуг транспортування, та для прогнозів на добу наперед та протягом доби для відборів замовниками послуг транспортування що не вимірюються щодобово, - не пізніше ніж за одну годину до граничного строку, зазначеного в статті 36(1)(а) і (b), якщо тільки більш пізній час, достатній для оператора газотранспортної системи, щоб надати інформацію замовникам, не узгоджений між оператором газотранспортної системи та прогнозуючою стороною.

2. Методологія прогнозування відборів замовниками послуг транспортування, що не вимірюються щодобово, повинна базуватись на статистичній моделі попиту, коли кожний відбір, що не вимірюється щодобово, має свій профіль споживання, що складається з формули визначення зміни попиту на газ залежно від таких змінних, як температура, день тижня, тип споживача або робочий/вихідний день. Методологія підлягає обговоренню до її ухвалення.

3. Прогнозуюча сторона оприлюднює звіт про точність прогнозування відборів замовниками послуг транспортування, що не вимірюються щодобово, принаймні раз на два роки.

4. Коли це є доцільним, оператори газотранспортних систем надають дані про потоки газу у межах строків, достатніх для прогнозуючої сторони, щоб виконати своїх обов'язки за цією статтею.

5. Пункти з 2-4 застосовуються з відповідними змінами, до варіанту 1 моделі надання інформації.

1. Оператор газотранспортної системи може запропонувати замовникам послуг транспортування послугу зберігання газу в трубі після затвердження відповідних умов національним регулятором.

2. Правила та умови надання послуги зберігання газу в трубі повинні відповідати принципу, що замовники послуг транспортування несуть відповідальність за балансування своїх подач та відборів протягом газової доби.

3. Послуга зберігання газу в трубі обмежується об'ємом, доступним у газотранспортній системі, та таким, що, на думку оператора газотранспортної системи, не є необхідним для здійснення функції транспортування.

4. Газ, який подається та відбирається замовниками послуг транспортування із газотранспортної системи в рамках цієї послуги, враховується під час розрахунку величинами їхнього добового небалансу.

5. Механізм нейтральності, зазначений у Розділі VII, не застосовується до послуги зберігання газу в трубі, якщо тільки національний регулятор не прийме інше рішення.

6. Замовники послуг транспортування повідомляють оператора газотранспортної системи про використання послуги зберігання газу в трубі шляхом подання номінацій та реномінацій.

7. Оператор газотранспортної системи може не вимагати подання замовниками послуг транспортування номінацій та реномінацій відповідно до пункту 6, якщо відсутність таких повідомлень не перешкоджає розвитку короткострокового оптового газового ринку та якщо оператор газотранспортної системи володіє достатньою інформацією, щоб надати точний розподіл використання послуги зберігання газу в трубі для наступної газової доби.

1. Послуга зберігання газу в трубі надається лише тоді, коли виконуються всі такі вимоги:

(a) оператору газотранспортної системи не потрібно укладати договори з будь-яким оператором газової інфраструктури (таким, як оператор газосховища або оператором установки LNG) з метою надання послуги зберігання газу в трубі;

(b) доходи, отримані оператором газотранспортної системи від надання послуги зберігання газу в трубі, щонайменше дорівнюють понесеним витратам або витратам, що будуть понесені внаслідок надання цієї послуги;

(c) послуга зберігання газу в трубі надається на прозорій та недискримінаційній основі та може бути з використанням конкурентних механізмів;

(d) оператор газотранспортної системи прямо або опосередковано не стягує із будь-якого замовника послуг транспортування, що не є замовником послуг транспортування, витрати понесені у зв'язку з наданням послуги зберігання газу в трубі; та

(e) надання послуг зберігання газу в трубі не повинне мати шкідливого впливу на транскордонну торгівлю.

2. Оператор газотранспортної системи надає перевагу зменшенню обов'язків щодо балансування протягом доби перед наданням послуги зберігання газу в трубі.

1. За відсутності достатньої ліквідності оптового короткострокового газового ринку оператори газотранспортних систем вживають прийнятні тимчасові заходи, зазначені у статтях 47-50. Балансуючі дії, що вчиняються оператором газотранспортної системи у випадку застосування тимчасових заходів, повинні підвищувати ліквідність короткострокового газового ринку, наскільки це є можливим.

2. Впровадження одного тимчасового заходу не обмежує можливість застосування іншого або інших як альтернативного або додаткового за умови, що такі заходи спрямованні на сприяння конкуренції та ліквідності короткострокового оптового газового ринку та відповідають загальним принципам, визначеним цим Регламентом.

3. Тимчасові заходи, зазначені в пунктах 1 та 2, повинні бути розроблені та впроваджені кожним оператором газотранспортної системи відповідно до звіту, зазначеного в статті 46(1), затвердженого національним регулятором у порядку, передбаченому статтею 46.

4. Звіт повинен передбачати закінчення дії тимчасових заходів не пізніше, ніж через п'ять років з моменту набрання чинності цього Регламенту.

1. Коли оператор газотранспортної системи передбачає можливість впровадження чи продовження тимчасових заходів, він готує звіт, що містить:

(a) опис стану розвитку та ліквідності короткострокового оптового газового ринку під час підготовки звіту із зазначенням, якщо це є відомим оператору газотранспортної системи:

(i) кількості угод, укладених на віртуальній торговій точці та кількість угод загалом;

(ii) різниці між ціною купівлі/продажу та обсягів купленого/проданого природного газу;

(iii) кількості учасників, що мають доступ до короткострокового оптового газового ринку;

(iv) кількості учасників, що були активними на короткостроковому оптовому ринку у певний проміжок часу;

(b) тимчасові заходи, які пропонуються;

(c) причини застосування тимчасових заходів:

(i) пояснення, чому вони потрібні, зважаючи на стан розвитку короткострокового оптового газового ринку згідно із підпунктом (b);

(ii) оцінка того, як вони зможуть підвищити ліквідність короткострокового оптового газового ринку.

(d) визначення кроків, що будуть здійснені для закінчення тимчасових заходів, включаючи умови для здійснення цих кроків та оцінка відповідних часових рамок.

2. Оператор газотранспортної системи повинен провести консультації із зацікавленими особами щодо проекту звіту.

3. Після консультацій оператор газотранспортної системи подає звіт національному регулятору на погодження. Перший звіт подається протягом шести місяців з дати набрання чинності цим Регламентом, а подальші звіти, що надають оновлену інформацію, якщо це є необхідно, повинні надаватися щорічно.

4. Національний регулятор приймає та оприлюднює мотивоване рішення протягом шести місяців після отримання повного звіту. Це рішення доводитися до відома Агентства та Комісії. Під час ухвалення рішення щодо погодження звіту, національний регулятор оцінює його вплив на гармонізацію режимів балансування, покращення інтеграції ринку, забезпечення недискримінаційних умов, ефективної конкуренції та ефективного функціонування газового ринку.

5. Процедура, зазначена в статті 27(2), підлягає застосуванню.

1. Коли короткостроковий оптовий газовий ринок є або очікувано буде недостатньо ліквідним або коли часові продукти та локаційні продукти, необхідні оператору газотранспортної системи, не можуть бути ним придбані на цьому ринку у розумний спосіб, створюється балансуюча платформа для того, щоб оператор газотранспортної системи міг здійснювати балансування.

2. Оператори газотранспортних систем визначають, чи є доцільним впровадження спільної балансуючої платформи для суміжних зон балансування в рамках співпраці між операторами газотранспортних систем, або за наявності достатньої потужності у точці міждержавного з'єднання і коли вважається, що впровадження такої спільної балансуючої платформи є ефективним. Якщо впроваджується спільна балансуюча платформа, її експлуатація здійснюється відповідними операторами газотранспортних систем.

3. Якщо ситуація, описана в пункті 1, суттєво не змінилася за п'ять років, національний регулятор може вирішити продовжити використання балансуючої платформи на ще один період до п'яти років. Це положення не впливає на дію положення статті 45(4) та діє після подання відповідних змін до звіту.

Якщо оператор газотранспортної системи може продемонструвати, що внаслідок недостатньої потужності у точці міждержавного з'єднання між зонами балансування балансуюча платформа не зможе підвищити ліквідність короткострокового оптового газового ринку та не зможе забезпечити вчинення оператором газотранспортної системи ефективних балансуючих дій, він може використовувати альтернативні заходи такі як послуги балансування, за умови погодження національним регулятором. При використанні таких альтернативних заходів, мають бути визначені правила та умови відповідних договірних відносин, а також ціни та строки, що застосовуються.

1. Якщо необхідним є вжиття тимчасових заходів відповідно до статті 45, то визначення ціни може здійснюватися відповідно до звіту, передбаченого статтею 46, що замінить застосування методології розрахунку плати за добовий небаланс.

2. У такому випадку ціна може визначатися на підставі регульованої ціни, показнику приблизної ринкової ціни, або ціні, що склалася під час торгів на балансуючій платформі.

3. Показник приблизної ринкової ціни має відповідати вимогам статті 22(6). Підхід до визначення цієї ціни має враховувати потенційні ризики маніпуляцій на ринку.

1. Допустиме відхилення застосовується лише у випадку, коли замовники послуг транспортування не мають доступу до:

(a) короткострокового оптового газового ринку, який має достатню ліквідність;

(b) газу, необхідного для задоволення короткострокових коливань попиту або пропозиції газу; або

(c) достатньої інформації щодо їхніх подач та відборів.

2. Допустиме відхилення застосовується:

(a) відносно до обсягу добового небалансу замовника послуг транспортування;

(b) на прозорій і недискримінаційній основі;

(с) тільки в необхідному обсязі та на необхідний найкоротший строк.

3. Використання допустимого відхилення може знизити фінансові ризики замовників послуг транспортування, пов'язані із застосуванням маржинальної ціни придбання та маржинальної ціни продажу щодо всієї або частини величини добового небалансу замовника послуг транспортування за газову добу.

4. Розмір допустимого відхилення - максимальний обсяг газу, який кожен замовник послуг транспортування може купити або продати за середньозваженою ціною. Якщо в результаті виникає залишковий обсяг газу, то такий обсяг складає величину добового небалансу відповідного замовника послуг транспортування поза рівнем допустимого відхилення та він підлягає продажу або придбанню за маржинальною ціною продажу або маржинальною ціною придбання.

5. Підхід до визначення допустимого відхилення має:

(a) відображати гнучкість газотранспортної системи та потреби замовників послуг транспортування;

(b) відображати рівень ризику замовника послуг транспортування під час управління балансом своїх подач та відборів;

(c) не перешкоджати розвитку короткострокового оптового газового ринку;

(d) не призводити до надмірного зростання витрат оператора газотранспортної системи на вчинення балансуючих дій.

6. Рівень допустимого відхилення розраховується на підставі подач та відборів кожного замовника послуг транспортування, виключаючи операції на віртуальній торговій точці, за кожну газову добу. Підкатегорії визначаються відповідно до чинного законодавства.

7. Рівень допустимого відхилення, що застосовується до відбору, що не вимірюється щодобово, згідно з чинним законодавством повинен базуватися на різниці між відповідним прогнозом відборів замовника послуг транспортування, що не вимірюються щодобово, та алокацією такого відбору.

8. Рівень допустимого відхилення може включати компонент, що розраховується з урахуванням відхилення від прогнозу відборів замовника послуг транспортування, що не вимірюються щодобово, що дорівнює значенню, на яке надається такий прогноз:

(a) перевищує алокацію для відборів, що не вимірюються щодобово, якщо величина добового небалансу є позитивною;

(b) є меншим за алокація для відборів, що не вимірюються щодобово, якщо величина добового небалансу є негативною.

1. Коли довгострокові угоди на придбання механізмів гнучкості, що є чинними на дату набуття чинності цим Регламентом, надають право оператору газотранспортної системи відбирати або подавати визначені об'єми газу, оператор газотранспортної системи повинен вживати заходів для зменшення таких обсягів гнучкості.

2. При визначенні обсягу надлишкової гнучкості щодо відборів та подач за чинною довгостроковою угодою, оператор газотранспортної системи повинен врахувати використання короткострокових стандартизованих продуктів.

3. Звільнення надлишку гнучкості може здійснюватися:

(a) відповідно до умов чинної угоди, яка дозволяє зменшити передбачений обсяг газу та/або розірвати чинну угоду; або

(b) у разі відсутності таких договірних прав:

(i) угода залишається чинною, поки не буде припинена відповідно до правил та умов, що застосовуються;

(ii) договірні сторони розглядають додаткові можливості для того, щоб повернути на ринок будь-які надлишки газу, не потрібні для балансування, для забезпечення доступу інших замовників послуг транспортування до більшого обсягу гнучкості.

4. Якщо чинна угода передбачає зменшення гнучкості на обсяг, що відповідає наявному надлишку, оператор газотранспортної системи зменшує таку гнучкість, як тільки це є практично можливим з дати набуття чинності цим Регламентом, або як тільки буде встановлено існування такого надлишку.

5. Оператор газотранспортної системи проводить консультації із зацікавленими особами щодо окремих пропозицій тимчасових заходів по звільненню надлишків гнучкості за чинними довгостроковими угодами.

6. Оператор газотранспортної системи оприлюднює інформацію щодо своїх балансуючих дій вчинених відповідно до чинних довгострокових угод.

7. Національний регулятор може встановлювати цільові показники, на які має бути зменшений обсяг довгострокових угод для того, щоб збільшити ліквідність короткострокового оптового газового ринку.

1. Національний регулятор може дозволити оператору газотранспортної системи на підставі обґрунтованого запиту виконати положення цього Регламенту протягом двадцяти чотирьох місяців з 1 жовтня 2014 року за умови, що оператор газотранспортної системи не впроваджує будь-які тимчасові заходи, зазначені в Розділі X. У такому випадку, цей Регламент не застосовується в зоні балансування такого оператора газотранспортної системи в такому обсязі й протягом такого строку перехідного періоду, що визначені в рішенні національного регулятора.

2. Національний регулятор приймає та оприлюднює мотивоване рішення відповідно до пункту 1 протягом трьох місяців після отримання такого запиту. Таке рішення повинно без затримки бути доведеним до відома Агентства та Комісії.

Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Незважаючи на дію статей 28, 33(5), 38(1), 45(4), 46(3), 51 та 52 цей Регламент застосовується з 1 жовтня 2015 року.

Цей Регламент є обов'язковим та застосовується усіма державами-членами.

Вчинено в Брюсселі 26 березня 2014 року.

За Комісію Президент