Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/1020 від 20 червня 2019 року про ринковий нагляд та відповідність продуктів, а також про внесення змін до Директиви 2004/42/ЄС та Регламенту (ЄС) № 765/2008 і Регламенту (ЄС) № 305/2011

(21) "кінцевий користувач" означає фізичну особу, що мешкає у Союзі, або юридичну особу, що має осідок у Союзі, якій було надано продукт або як споживачу для цілей, не пов’язаних із її торговельною діяльністю, підприємницькою діяльністю, ремеслом чи професією, або як професійному кінцевому користувачу для використання у процесі здійснення промислової чи професійної діяльності;

(22) "відкликання" означає будь-який захід, спрямований на забезпечення повернення продукту, який уже було надано кінцевому користувачу;

(23) "вилучення з обігу" означає будь-який захід, спрямований на запобігання наданню на ринку продукту в ланцюгу постачання;

(24) "митні органи" означає митні органи, як означено в пункті 1 статті 5 Регламенту (ЄС) № 952/2013 ;

(25) "випуск для вільного обігу" означає процедуру, встановлену в статті 201 Регламенту (ЄС) № 952/2013 ;

(26) "продукти, що надходять на ринок Союзу" означає продукти з третіх країн, призначені для введення в обіг у Союзі або для особистого використання чи споживання на митній території Союзу та поміщені під митну процедуру "випуску для вільного обігу".

1. Незважаючи на зобов’язання, визначені у застосовному гармонізаційному законодавстві Союзу, продукт, що підпадає під дію зазначеного у параграфі 5 законодавства, може бути введений в обіг лише у разі, якщо є суб’єкт господарювання з осідком у Союзі, який стосовно такого продукту відповідає за виконання завдань, визначених у параграфі 3.

2. Для цілей цієї статті, під суб’єктом господарювання, про якого йдеться у параграфі 1, мається на увазі будь-що з такого:

(a) виробник, що має осідок у Союзі;

(b) імпортер, якщо виробник не має осідку в Союзі;

(c) уповноважений представник, який має письмове доручення від виробника, що призначив уповноваженого представника виконувати від імені виробника завдання, визначені у параграфі 3;

(d) надавач послуги фулфілменту, що має осідок у Союзі, стосовно продуктів, якими він займається, якщо жоден інший суб’єкт господарювання, згаданий у пунктах (a), (b) та (c), не має осідку в Союзі.

3. Без обмеження будь-яких обов’язків суб’єктів господарювання згідно із застосовним гармонізаційним законодавством Союзу, суб’єкт господарювання, зазначений у параграфі 1, виконує такі завдання:

(a) якщо гармонізаційне законодавство Союзу, що застосовується до продукту, передбачає декларацію про відповідність вимогам ЄС або декларацію про експлуатаційні характеристики та технічну документацію, він перевіряє, щоб декларацію про відповідність вимогам ЄС або декларацію про експлуатаційні характеристики та технічну документацію було складено, зберігає декларацію про відповідність чи декларацію про експлуатаційні характеристики, щоб вони були доступні для надання органам ринкового нагляду протягом періоду, встановленого таким законодавством, та забезпечує, щоб така документація була доступна таким органам за їхнім запитом;

(b) у відповідь на обґрунтований запит органу ринкового нагляду надає такому органу всю інформацію й документацію, що є необхідною для підтвердження відповідності продукту, мовою, яку такий орган може легко зрозуміти;

(c) за наявності причин вважати, що відповідний продукт становить ризик, інформує органи ринкового нагляду про такі причини;

(d) співпрацює з органами ринкового нагляду, зокрема, у відповідь на обґрунтований запит забезпечує, щоб було вжито необхідних негайних коригувальних дій для виправлення будь-якого випадку невідповідності вимогам, встановленим у застосовному гармонізаційному законодавстві Союзу стосовно відповідного продукту, або, якщо це неможливо, для пом’якшення ризиків, що їх становить такий продукт, якщо цього вимагають органи ринкового нагляду або за власною ініціативою, якщо суб’єкт господарювання, зазначений у параграфі 1, вважатиме чи матиме причини вважати, що відповідний продукт становить ризик.

4. Без обмеження відповідних обов’язків суб’єктів господарювання згідно із застосовним гармонізаційним законодавством Союзу, на продукті або на його паюванні, на посилці чи в супровідному документі обов’язково зазначають найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торгову марку, а також контактні дані, включно з поштовою адресою, суб’єкта господарювання, зазначеного у параграфі 1.

5. Цю статтю застосовують щодо продуктів, що підпадають під дію регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 305/2011 (- 34), (ЄС) 2016/425 (- 35) та (ЄС) 2016/426 (- 36) , а також директив Європейського Парламенту і Ради 2000/14/ЄС (- 37), 2006/42/ЄС (- 38), 2009/48/ЄС (- 39), 2009/125/ЄС (- 40), 2011/65/ЄС (- 41), 2013/29/ЄС (- 42), 2013/53/ЄС (- 43), 2014/29/ЄС (- 44), 2014/30/ЄС (- 45), 2014/31/ЄС (- 46), 2014/32/ЄС (- 47), 2014/34/ЄС (- 48), 2014/35/ЄС (- 49), 2014/53/ЄС (- 50) та2014/68/ЄС (- 51) .

1. Для цілей пункту (c) статті 4(2), виробник доручає уповноваженому представнику виконувати завдання, перелічені у статті 4(3), незважаючи на будь-які інші завдання, доручені згідно з відповідним гармонізаційним законодавством Союзу.

2. Уповноважений представник виконує завдання, визначені в дорученні. За запитом органів ринкового нагляду уповноважений представник надає копію доручення мовою Союзу, визначеною органом ринкового нагляду.

3. Уповноважені представники повинні мати належні засоби, щоб мати змогу виконувати покладені на них завдання.

Продукти, що їх пропонують до продажу онлайн або через інші засоби дистанційного продажу, вважаються наданими на ринку, якщо їх пропозиція націлена на кінцевих користувачів у Союзі. Пропозицію продажу вважають націленою на кінцевих користувачів у Союзі, якщо відповідний суб’єкт господарювання за допомогою будь-яких засобів спрямовує свою діяльність на державу-член.

1. Суб’єкти господарювання повинні співпрацювати з органами ринкового нагляду над діями з усунення або пом’якшення ризиків, що їх становлять продукти, які такі суб’єкти господарювання надають на ринку.

2. Надавачі послуг інформаційного суспільства повинні співпрацювати з органами ринкового нагляду за запитом органів ринкового нагляду та в конкретних випадках, щоб сприяти вжиттю будь-яких заходів, спрямованих на усунення або, якщо це неможливо, пом’якшення ризиків, що їх становлять продукти, які пропонуються чи були запропоновані до продажу онлайн через їхні сервіси.

1. Відповідно до Регламенту (ЄС) 2018/1724 Комісія забезпечує, щоб портал "Твоя Європа" (Your Europe) надавав користувачам легкий доступ онлайн до інформації про вимоги до продуктів та про права, обов’язки і правила, що виникли на підставі гармонізаційного законодавства Союзу

2. Держави-члени запроваджують процедури для безкоштовного надання суб’єктам господарювання на їхній запит інформації, що стосується національної транспозиції та імплементації гармонізаційного законодавства Союзу, яке застосовується до продуктів. З цією метою застосовують статті 9(1), (4) та (5) Регламенту (ЄС) 2019/515.

1. Органи ринкового нагляду можуть домовитися з іншими відповідними органами або з організаціями, що представляють суб’єктів господарювання чи кінцевих користувачів, про ведення спільної діяльності, спрямованої на просування відповідності, виявлення невідповідності, підвищення обізнаності та надання інструкцій стосовно гармонізаційного законодавства Союзу для конкретних категорій продуктів, особливо для таких категорій продуктів, щодо яких часто ставало відомо про те, що вони становлять серйозний ризик, включно з продуктами, що їх пропонують для продажу онлайн.

2. Відповідний орган ринкового нагляду та сторони, зазначені в параграфі 1, повинні забезпечити, щоб досягнута домовленість про спільну діяльність не призводила до недобросовісної конкуренції між суб’єктами господарювання та не впливала на об’єктивність, незалежність і неупередженість сторін.

3. Орган ринкового нагляду може використовувати будь-яку інформацію, отриману в результаті веденої спільної діяльності, під час будь-якого розслідування стосовно невідповідності, яке такий орган проводить.

4. Відповідний орган ринкового нагляду повинен оприлюднити інформацію про домовленість щодо спільної діяльності, включно з назвами залучених сторін, та повинен внести інформацію про таку домовленість в інформаційно-комунікаційну систему, зазначену у статті 34. На запит держави-члена, заснована згідно зі статтею 29 Мережа надає допомогу в оформленні домовленості про спільну діяльність.

1. Держави-члени організовують та здійснюють ринковий нагляд відповідно до положень цього Регламенту.

2. Для цілей параграфа 1 цієї статті, кожна держава-член призначає один чи більше органів ринкового нагляду на своїй території. Кожна держава-член повідомляє Комісію та інші держави-члени про призначені органи ринкового нагляду та про сфери компетенції кожного з таких органів із використанням інформаційно-комунікаційної системи, зазначеної у статті 34.

3. Кожна держава-член призначає єдиний контактний офіс.

4. Єдиний контактний офіс повинен відповідати щонайменше за представлення узгодженої позиції органів ринкового нагляду та органів, призначених згідно зі статтею 25(1), та за повідомлення інформації про національні стратегії, визначені у статті 13. Єдиний контактний офіс також повинен надавати допомогу при співпраці між органами ринкового нагляду в різних державах-членах, як визначено у главі VI.

5. Щоб здійснювати ринковий нагляд за продуктами, що надаються онлайн та офлайн, з однаковою дієвістю для всіх каналів розповсюдження, держави-члени повинні забезпечити, щоб у їхніх органів ринкового нагляду та єдиних контактних офісів були необхідні ресурси, включно з достатніми бюджетними та іншими ресурсами, як-от достатня кількість компетентного персоналу, експертні знання, процедури та інші засоби для належного виконання їхніх обов’язків.

6. Якщо на території держави-члена є більше ніж один орган ринкового нагляду, така держава-член повинна забезпечити, щоб відповідні обов’язки таких органів були чітко визначені та щоб були запроваджені належні комунікаційно-координаційні механізми, що давали б змогу таким органам тісно співпрацювати та результативно виконувати свої обов’язки.

1. Органи ринкового нагляду здійснюють свою діяльність для забезпечення:

(a) результативного ринкового нагляду в межах своєї території над продуктами, що надаються онлайн та офлайн, стосовно продуктів, що підпадають під дію гармонізаційного законодавства Союзу;

(b) вжиття суб’єктами господарювання належних і пропорційних коригувальних дій стосовно відповідності такому законодавству і цьому Регламенту;

(c) вжиття належних і пропорційних заходів, якщо суб’єкту господарювання не вдалося вжити коригувальних дій.

2. Органи ринкового нагляду здійснюють свої повноваження та виконують свої обов’язки незалежно, неупереджено та об’єктивно.

3. Органи ринкового нагляду в рамках своєї діяльності, визначеної в параграфі 1 цієї статті, проводять належні перевірки характеристик продуктів у відповідному обсязі шляхом проведення перевірки документів та, у відповідних випадках, фізичних і лабораторних перевірок на основі відповідних зразків, визначають пріоритетність своїх ресурсів і дій для забезпечення результативного ринкового нагляду та враховують у своїй роботі національну стратегію ринкового нагляду, зазначену у статті 13.

При вирішенні того, які перевірки виконувати, щодо яких типів продуктів та в якому обсязі, органи ринкового нагляду повинні дотримуватися ризик-орієнтованого підходу з урахуванням таких чинників:

(a) імовірної небезпеки та невідповідності, пов’язаних із продуктами, та, за наявності, їх виникнення на ринку;

(b) діяльності та операцій, що перебувають під контролем суб’єкта господарювання;

(c) попередніх даних щодо випадків невідповідності для суб’єкта господарювання;

(d) якщо доцільно, профілювання ризику, що виконується органами, призначеними згідно зі статтею 25(1);

(e) скарг споживачів та іншої інформації, отриманої від інших органів, суб’єктів господарювання, засобів масової інформації та з інших джерел, що можуть свідчити про невідповідність.

4. Комісія після проведення консультацій із Мережею може ухвалити імплементаційні акти для визначення єдиних умов для проведення перевірок, критеріїв для визначення частоти проведення перевірок та кількості зразків для перевірки стосовно певних продуктів чи категорій продуктів, щодо яких було неодноразово виявлено конкретні ризики чи серйозні порушення застосовного гармонізаційного законодавство Союзу, для забезпечення високого рівня захисту здоров’я і безпеки або інших суспільних інтересів, що їх захищає таке законодавство. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 43(2).

5. Якщо суб’єкти господарювання надають протоколи випробування або сертифікати, які засвідчують відповідність їхніх продуктів гармонізаційному законодавству Союзу, видані органом з оцінювання відповідності, акредитованим згідно з Регламентом (ЄС) № 765/2008, органи ринкового нагляду звертають належну увагу на такі протоколи або сертифікати.

6. Докази, використані органом ринкового нагляду в одній державі-члені, можуть бути використані під час розслідувань для перевірки відповідності продукту, що проводяться органами ринкового нагляду в іншій державі-члені, без будь-яких додаткових формальних вимог.

7. Органи ринкового нагляду повинні запровадити такі процедури у зв’язку з продуктами, які є предметом гармонізаційного законодавства Союзу:

(a) процедури опрацювання скарг чи повідомлень щодо питань, пов’язаних із ризиками чи невідповідністю;

(b) процедури перевірки того, що суб’єкти господарювання дійсно вжили коригувальних дій, яких вони мали вжити.

8. Для забезпечення зв’язку та координації з партнерами в інших державах-членах, органи ринкового нагляду повинні брати активну участь у роботі груп адміністративної співпраці (ADCOs), зазначених у статті 30(2).

9. Без обмеження будь-якої запобіжної процедури згідно із застосовним гармонізаційним законодавством Союзу, органи ринкового нагляду в одній державі-члені вважають продукти, визнані невідповідними на підставі рішення органу ринкового нагляду в іншій державі-члені, так само невідповідними, якщо відповідний орган ринкового нагляду на підставі власного розслідування та з урахуванням інформації, якщо така є, наданої суб’єктом господарювання, не дійшов протилежної думки.

1. Для посилення послідовності у здійсненні діяльності з ринкового нагляду у сфері застосування цього Регламенту, для органів ринкового нагляду, які бажають брати участь у виконанні партнерських перевірок, організовують можливість здійснення партнерських перевірок.

2. Мережа розробляє методику та робочий план для здійснення партнерських перевірок серед органів ринкового нагляду, що бажають брати участь у такій діяльності. При напрацюванні методики та робочого плану, Мережа бере до уваги принаймні кількість та розмір органів ринкового нагляду в державах-членах, чисельність доступного персоналу та інших ресурсів для здійснення партнерських перевірок, а також інші відповідні критерії.

3. Партнерські перевірки повинні охоплювати найкращі практики, розроблені певними органами ринкового нагляду, що можуть бути корисними для інших органів ринкового нагляду, а також інші відповідні аспекти, пов’язані з дієвістю діяльності з ринкового нагляду.

4. Результати партнерських перевірок надають Мережі.

1. Кожна держава-член складає комплексну національну стратегію ринкового нагляду принаймні кожні чотири роки. Кожна держава-член складає першу таку стратегію до 16 липня 2022 року. Національна стратегія повинна сприяти застосуванню послідовного, комплексного та інтегрованого підходу до ринкового нагляду та дотриманню гармонізаційного законодавства Союзу на території держави-члена. Під час складання національної стратегії ринкового нагляду до уваги повинні бути взяті всі сектори, охоплені гармонізаційним законодавством Союзу, та всі стадії ланцюга постачання продукту, включно з ланцюгами імпорту та цифрового постачання. Також повинні бути взяті до уваги пріоритети, визначені в робочій програмі Мережі.

2. Національна стратегія ринкового нагляду повинна включати принаймні такі елементи, якщо вони не порушують діяльність із ринкового нагляду:

(a) доступну інформацію про випадки невідповідності продуктів, зокрема, з урахуванням перевірок і контролю, зазначених у статтях 11(3) та 25(3) відповідно, та, якщо застосовно, ринкових тенденцій, що можуть вплинути на частку випадків невідповідності для категорій продуктів, а також імовірні загрози й ризики, пов’язані з новітніми технологіями;

(b) сфери, визначені державами-членами як пріоритетні для правозастосування гармонізаційного законодавства Союзу;

(c) заплановані заходи правозастосування для зменшення невідповідності в таких сферах, які було визначено як пріоритетні, включно із, за доцільності, мінімальними рівнями контролю, передбаченими для категорій продуктів, які демонструють значні рівні невідповідності;

(d) оцінювання співпраці з органами ринкового нагляду в інших державах-членах, як зазначено у статті 11(8) та главі VI.

3. Держави-члени передають Комісії та іншим державам-членам свої національні стратегії ринкового нагляду через інформаційно-комунікаційну систему, зазначену у статті 34. Кожна держава-член публікує стислий виклад своєї стратегії.

1. Держави-члени надають своїм органам ринкового нагляду повноваження здійснювати ринковий нагляд, розслідування та правозастосування, які є необхідними для застосування цього Регламенту та для застосування гармонізаційного законодавства Союзу.

2. Органи ринкового нагляду виконують повноваження, визначені в цій статті, дієво й результативно, із дотриманням принципу пропорційності, в обсязі, у якому виконання таких повноважень відповідає предмету, меті заходів та характеру, а також загальній фактичній чи потенційній шкоді внаслідок випадку невідповідності. Повноваження надають і виконують відповідно до права Союзу та національного права, включно з дотриманням Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу, а також відповідно до принципів національного права щодо свободи вияву поглядів та свободи і плюралізму засобів масової інформації із застосовними процедурними запобіжниками та відповідно до правил Союзу щодо захисту даних, зокрема Регламенту (ЄС) 2016/679 .

3. Під час надання повноважень згідно з параграфом 1 держави-члени можуть встановити, що повноваження у відповідних випадках виконують одним із таких способів:

(a) безпосередньо органами ринкового нагляду в рамках їхніх власних повноважень;

(b) шляхом залучення інших органів публічної влади відповідно до розподілу повноважень та інституційно-адміністративної організації відповідної держави-члена;

(c) за заявою до судів, уповноважених видавати необхідне рішення про затвердження наданих повноважень, зокрема, у відповідних випадках, шляхом подання апеляції, якщо заяву щодо надання необхідного рішення не було задоволено.

4. Повноваження, надані органам ринкового нагляду згідно з параграфом 1, повинні включати принаймні такі:

(a) повноваження вимагати від суб’єктів господарювання надання відповідних документів, технічних специфікацій, даних чи інформації про відповідність та технічні аспекти продукту, включно з доступом до вбудованого програмного забезпечення, якщо такий доступ є необхідним для оцінювання відповідності продукту застосовному гармонізаційному законодавству Союзу, у будь-якій формі чи форматі та незалежно від носія зберігання чи місця, де такі документи, технічні специфікації, дані чи інформація зберігаються, а також знімати чи отримувати їхні копії;

(b) повноваження вимагати від суб’єктів господарювання надання відповідної інформації про ланцюг постачання, про детальні характеристики мережі розповсюдження, про кількість продуктів на ринку та про інші моделі продукту, що мають такі самі технічні характеристики, що й відповідний продукт, якщо це важливо для встановлення відповідності застосовним вимогам згідно з гармонізаційним законодавством Союзу;

(c) повноваження вимагати від суб’єктів господарювання надання відповідної інформації, необхідної для цілей встановлення прав власності на вебсайти, на яких розміщена відповідна інформація, пов’язана з предметом розслідування;

(d) повноваження проводити виїзні інспектування та фізичні перевірки продуктів без попередження;

(e) повноваження заходити до будь-яких приміщень, на земельні ділянки чи у транспортні засоби, що їх відповідний суб’єкт господарювання використовує для цілей, пов’язаних із торговельною, діловою, кустарною чи професійною діяльністю, з метою виявлення невідповідності та отримання доказів;

(f) повноваження розпочинати розслідування за власною ініціативою органів ринкового нагляду для виявлення та припинення випадків невідповідності;

(g) повноваження вимагати від суб’єктів господарювання вжиття належних дій для припинення випадків невідповідності або для усунення ризику виникнення випадків невідповідності;

(h) повноваження вживати належних заходів, якщо суб’єкт господарювання не вживає належних коригувальний дій або якщо ситуація невідповідності чи ризику триває, включно з повноваженнями забороняти чи обмежувати надання продукту на ринку або наказувати, щоб продукт було вилучено з обігу або відкликано;

(i) повноваження застосовувати санкції відповідно до статті 41;

(j) повноваження придбавати зразки продукту, зокрема під прикриттям, для інспектування таких зразків, також і шляхом зворотної розробки, для виявлення невідповідності та отримання доказів;

(k) та якщо для усунення серйозного ризику відсутні дієві засоби, також повноваження:

(i) вимагати вилучення контенту, що стосується відповідного продукту, з онлайнового інтерфейсу, або вимагати чіткого відображення попередження для кінцевих користувачів у момент їхнього доступу до онлайнового інтерфейсу; або

(ii) якщо запит згідно з пунктом (i) не виконано, вимагати від надавачів послуги інформаційного суспільства обмежити доступ до онлайнового інтерфейсу, включно з надсиланням запиту до відповідної третьої сторони про вжиття таких заходів.

5. Органи ринкового нагляду можуть використовувати будь-яку інформацію, документи, факти, заяви чи будь-які розвідки як докази для цілей своїх розслідувань, незалежно від формату чи носія їх зберігання.

1. Держави-члени можуть дозволити своїм органам ринкового нагляду вимагати від відповідного суб’єкта господарювання покриття сукупності витрат, що виникли у них у зв’язку з випадками невідповідності.

2. Витрати, зазначені у параграфі 1 цієї статті, можуть включати витрати на проведення випробувань, витрати на вжиття заходів відповідно до статті 28(1) та (2), витрати на зберігання та витрати на дії щодо продуктів, які виявилися невідповідними та вимагали коригувальних дій до їх випуску для вільного обігу або їх введення в обіг.

1. Органи ринкового нагляду повинні вживати належних заходів, якщо за використання відповідно до його цільового призначення або на умовах, які можуть бути розумно передбачені, та за належного встановлення й обслуговування продукт, що підпадає під дію гармонізаційного законодавства Союзу:

(a) може загрожувати життю чи безпеці користувачів; або

(b) не відповідає застосовному гармонізаційному законодавству Союзу.

2. Якщо органи ринкового нагляду встановлюють факти, зазначені в пункті (a) або (b) параграфа 1, вони повинні без затримки вимагати від відповідного суб’єкта господарювання вжиття належних і пропорційних коригувальних дій, спрямованих на припинення випадку невідповідності або усунення ризику протягом періоду, який вони встановлять.

3. Для цілей параграфа 2, коригувальні дії, вжиття яких можуть вимагати від суб’єкта господарювання, можуть включати, між іншим:

(a) приведення продукту у відповідність, включно з усуненням формальної невідповідності, як визначено застосовним гармонізаційним законодавством Союзу, або шляхом забезпечення того, що продукт більше не становить ризику;

(b) запобігання введенню продукту в обіг;

(c) негайне вилучення з обігу або відкликання продукту та попередження громадськості про пов’язаний ризик;

(d) знищення продукту або приведення його у непридатний для використання стан;

(e) нанесення на продукт відповідних попереджень про ризики, які він може становити; такі попередження повинні бути чітко сформульовані та легко зрозумілі, викладені мовою чи мовами, визначеними державою-членом, у якій такий продукт вводиться в обіг;

(f) визначення попередніх умов для введення відповідного продукту в обіг;

(g) негайне попередження кінцевих користувачів про ризики в належній формі, включно з публікацією спеціальних попереджень мовою чи мовами, визначеними державою-членом, у якій такий продукт вводиться в обіг.

4. Коригувальні дії, зазначені в пунктах (e), (f) та (g) параграфа 3, можуть вимагатися лише у випадках, коли продукт здатен становити ризик лише за певних умов або лише для певних кінцевих користувачів.

5. Якщо суб’єкт господарювання не вживає коригувальних дій, зазначених у параграфі 3, або якщо невідповідність чи ризик, зазначені в параграфі 1, тривають, органи ринкового нагляду забезпечують вилучення з обігу чи відкликання продукту або заборону чи обмеження на введення його в обіг, а також інформують про це громадськість, Комісію та інші держави-члени.

6. Інформацію згідно з параграфом 5 цієї статті передають Комісії та іншим державам-членам через інформаційно-комунікаційну систему, зазначену у статті 34. Передання такої інформації також вважається виконанням вимоги подання повідомлення в рамках застосовних запобіжних процедур згідно з гармонізаційним законодавством Союзу.

7. Якщо національний захід вважається обґрунтованим відповідно до застосовної запобіжної процедури, або якщо жоден орган ринкового нагляду іншої держави-члена не дійшов висновку про протилежне, як зазначено у статті 11(9), компетентні органи ринкового нагляду в іншій державі-члені повинні вжити необхідних заходів щодо невідповідного продукту і повинні внести відповідну інформацію в інформаційно-комунікаційну систему, зазначену у статті 34.

Органи ринкового нагляду повинні вести свою діяльність із високим рівнем прозорості та повинні робити доступною для громадськості будь-яку інформацію, яку вони вважають належною для захисту інтересів кінцевих користувачів. Органи ринкового нагляду повинні поважати принципи конфіденційності та професійної і комерційної таємниці, а також повинні захищати персональні дані відповідно до положень права Союзу та національного права.

1. Будь-який захід, рішення чи наказ, вжиті чи ухвалені органами ринкового нагляду відповідно до гармонізаційного законодавства Союзу або цього Регламенту, повинні містити чіткі підстави, на яких вони ґрунтуються.

2. Будь-які такі заходи, рішення чи накази без затримки надсилають відповідним суб’єктам господарювання, яких одночасно повинні поінформувати про засоби правового захисту, доступні згідно з правом відповідної держави-члена, та про граничні строки для таких засобів.

3. Перед вжиттям заходу або ухваленням рішення чи наказу, про які йдеться у параграфі 1, суб’єкти господарювання повинні отримати можливість висловити свою позицію протягом відповідного періоду, що становить не менше ніж 10 робочих днів, окрім випадків, якщо неможливо надати суб’єкту господарювання таку можливість через невідкладність вжиття заходу або ухвалення рішення чи наказу з огляду на необхідність захисту здоров’я і безпеки або з інших підстав, пов’язаних із суспільними інтересами, що охоплені відповідним гармонізаційним законодавством Союзу.

Якщо захід вживають або рішення чи наказ ухвалюють без надання можливості суб’єкту господарювання висловити свою позицію, таку можливість надають якомога скоріше після вжиття заходу або ухвалення рішення чи наказу, а орган ринкового нагляду невідкладно після того відповідним чином переглядає такі захід, рішення чи наказ.

1. Органи ринкового нагляду забезпечують вилучення з обігу або відкликання продуктів, що становлять серйозний ризик, якщо для усунення серйозного ризику немає інших дієвих засобів, або забезпечують заборону введення їх в обіг. Органи ринкового нагляду невідкладно інформують Комісію про такі дії відповідно до статті 20.

2. Рішення про те, чи продукт становить серйозний ризик, повинно ґрунтуватися на результатах належного оцінювання ризиків, яке враховує характер небезпеки та ймовірність її виникнення. Можливість досягнення вищих рівнів безпечності та наявність інших продуктів, що становлять менший ризик, не повинні бути підставою для того, щоб вважати, що продукт становить серйозний ризик.

1. Якщо орган ринкового нагляду вживає або має намір вжити захід відповідно до статті 19 та вважає, що причини, які призвели до вжиття такого заходу, або наслідки такого заходу виходять за межі території його держави-члена, він негайно повідомляє про такий захід Комісію відповідно до параграфа 4 цієї статті. Орган ринкового нагляду також без затримки повідомляє Комісію про зміни в будь-якому такому заході або про його відкликання.

2. Якщо продукт, який становить серйозний ризик, надано на ринку, органи ринкового нагляду негайно інформують Комісію про будь-які добровільні заходи, вжиті суб’єктом господарювання й повідомлені ним органу ринкового нагляду.

3. Інформація, яку надають відповідно до параграфів 1 та 2, повинна охоплювати всі наявні дані, зокрема дані, необхідні для ідентифікації продукту, дані про походження і ланцюг постачання продукту, ризик у зв’язку з продуктом, характер ужитого національного заходу, тривалість його застосування і будь-які добровільні заходи, вжиті суб’єктами господарювання.

4. Для цілей параграфів 1, 2 і 3 цієї статті використовують Систему швидкого обміну інформацією (RAPEX), передбачену у статті 12 Директиви 2001/95/ЄС. Параграфи 2, 3 і 4 статті 12 згаданої Директиви застосовують mutatis mutandis.

5. Комісія надає та підтримує інтерфейс даних між RAPEX та інформаційно-комунікаційною системою, зазначеною у статті 34, щоб уникнути введення даних двічі.

1. Випробувальні потужності Союзу мають на меті сприяти вдосконаленню лабораторних спроможностей та забезпеченню надійності й послідовності випробувань для реалізації цілей ринкового нагляду в межах Союзу.

2. Для цілей параграфа 1 Комісія може призначити публічну випробувальну потужність держави-члена виконувати роль випробувальної потужності Союзу для певних категорій продуктів або конкретних ризиків, пов’язаних із категорією продуктів.

Комісія також може призначити одну з власних випробувальних потужностей виконувати роль випробувальної потужності Союзу для певних категорій продуктів або конкретних ризиків, пов’язаних із категорією продуктів, або ж продуктів, для яких випробувальна спроможність відсутня або не є достатньою.

3. Випробувальні потужності Союзу повинні бути акредитовані відповідно до Регламенту (СС) № 765/2008.

4. Призначення випробувальних потужностей Союзу не впливає на свободу органів ринкового нагляду, Мережі та Комісії обирати випробувальні потужності для реалізації власної діяльності.

5. Призначені випробувальні потужності Союзу надають свої послуги винятково органам ринкового нагляду, Мережі, Комісії та іншим урядовим або міжурядовим установам.

6. Випробувальні потужності Союзу в рамках сфери своєї компетенції виконують таку діяльність:

(a) проведення випробувань продуктів на запит органів ринкового нагляду, Мережі або Комісії;

(b) надання незалежних технічних або наукових консультацій за запитом Мережі;

(c) розробка нових методик і методів аналізу.

7. Діяльність, зазначена у параграфі 6 цієї статті, здійснюється за винагороду, і її може фінансувати Союз відповідно до статті 36(2).

8. Випробувальні потужності Союзу можуть отримувати фінансування від Союзу згідно зі статтею 36(2) на підвищення своєї випробувальної спроможності або на створення нової випробувальної спроможності для певних категорій продуктів або для конкретних ризиків, пов’язаних із категорією продуктів, для яких випробувальна спроможність відсутня або не є достатньою.

9. Комісія ухвалює імплементаційні акти для визначення процедур призначення випробувальних потужностей Союзу. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 43(2).

1. Між органами ринкового нагляду держав-членів та між органами ринкового нагляду і Комісією та відповідними агентствами Союзу повинні існувати ефективна співпраця та обмін інформацією.

2. Якщо орган ринкового нагляду не має змоги завершити своє розслідування через недоступність певної інформації навіть попри всі належні зусилля для отримання такої інформації, він може подати обґрунтований запит до органу ринкового нагляду іншої держави-члена, у якій доступ до такої інформації може бути забезпечено у примусовому порядку. У такому разі запитуваний орган невідкладно, але у будь-якому випадку протягом 30 днів, надає органу-заявнику будь-яку інформацію, яку запитуваний орган вважає відповідною для встановлення факту невідповідності продукту.

3. Запитуваний орган проводить належні розслідування або вживає будь-яких інших заходів, які є належними для збору запитуваної інформації. За необхідності, такі розслідування проводять із допомогою інших органів ринкового нагляду.

4. Орган-заявник залишається відповідальним за будь-яке ініційоване ним розслідування, крім випадків, якщо запитуваний орган надає згоду перебрати відповідальність на себе.

5. У належним чином обґрунтованих випадках запитуваний орган може відмовити у виконанні запиту на надання інформації згідно з параграфом 2, якщо:

(a) орган-заявник недостатньо обґрунтував, що запитувана інформація є необхідною для встановлення факту невідповідності;

(b) запитуваний орган на підставі обґрунтованих причин підтвердить, що виконання запиту суттєво порушить виконання ним своєї діяльності.

1. Якщо припинення невідповідності продукту вимагає заходів у межах юрисдикції іншої держави- члена та якщо такі заходи не є результатом виконання вимог статті 16(7), орган-заявник може подати до запитуваного органу в такій іншій державі-члені належним чином обґрунтований запит на вжиття правозастосовчих заходів.

2. Запитуваний орган повинен невідкладно вжити всіх належних і необхідних правозастосовчих заходів із використанням повноважень, наданих йому на підставі цього Регламенту, для припинення випадку невідповідності через реалізацію повноважень, встановлених у статті 14, та будь-яких додаткових повноважень, наданих йому за національним правом.

3. Запитуваний орган інформує орган, який надіслав запит, про заходи, зазначені у параграфі 2, що їх було вжито або які планується вжити.

Запитуваний орган може відмовити у виконанні запиту на вжиття правозастосовчих заходів у будь-якій з таких ситуацій:

(a) запитуваний орган дійшов висновку, що орган-заявник не надав достатньої інформації;

(b) запитуваний орган вважає, що запит суперечить гармонізаційному законодавству Союзу;

(c) запитуваний орган на підставі обґрунтованих причин підтвердить, що виконання запиту суттєво порушить виконання ним своєї діяльності.

1. Перш ніж подавати запит згідно зі статтею 22 або 23, орган-заявник докладає зусиль для проведення усіх розумно можливих розслідувань.

2. Із поданням запиту згідно зі статтею 22 чи 23 орган-заявник надає всю наявну інформацію, яка дасть змогу запитуваному органу виконати запит, включно з будь-якими необхідними доказами, що можуть бути отримані лише в державі-члені органу-заявника.

3. Запити згідно зі статтями 22 і 23 та всі повідомлення щодо них повинні надаватися з використанням електронних стандартних форм через інформаційно-комунікаційну систему, зазначену у статті 34.

4. Зв’язок повинен відбуватися безпосередньо між двома залученими органами ринкового нагляду або через єдині контактні офіси відповідних держав-членів.

5. Про робочі мови, що їх використовують для запитів згідно зі статтями 22 і 23 та для всіх пов’язаних із ними повідомлень, відповідні органи ринкового нагляду домовляються між собою.

6. Якщо відповідні органи ринкового нагляду не дійшли згоди щодо робочих мов, запити згідно зі статтями 22 і 23 подаються офіційною мовою держави-члена органу-заявника, а відповіді на такі запити надсилаються офіційною мовою держави-члена запитуваного органу. У такому разі орган-заявник та запитуваний орган самостійно організовують письмовий переклад запитів, відповідей та інших отриманих документів від іншого органу.

7. Інформаційно-комунікаційна система, зазначена у статті 34, повинна надавати залученим єдиним контактним офісам структуровану інформацію про випадки взаємної допомоги. Використовуючи таку інформацію, єдині контактні офіси надають будь-яку підтримку, що є необхідною для полегшення надання допомоги.

1. Держави-члени призначають митні органи, один чи більше органів ринкового нагляду або будь-який інший орган на своїй території як органи, відповідальні за контроль продуктів, що надходять на ринок Союзу.

Кожна держава-член повідомляє Комісію та інші держави-члени про органи, призначені згідно з першим підпараграфом, та про сфери їхньої компетенції через інформаційно-комунікаційну систему, зазначену у статті 34.

2. Органи, призначені згідно з параграфом 1, повинні мати необхідні повноваження й ресурси для належного виконання своїх завдань, як зазначено у згаданому параграфі.

3. Продукти, що підпадають під право Союзу, які планується помістити під митну процедуру "випуск для вільного обігу", повинні проходити контроль з боку органів, призначених відповідно до параграфа 1 цієї статті. Вони проводять такий контроль на основі аналізу ризиків відповідно до статей 46 та 47 Регламенту (ЄС) № 952/2013 та, у відповідних випадках, на основі ризик-орієнтованого підходу, зазначеного у другому підпараграфі статті 11(3) цього Регламенту.

4. Обмін пов’язаною з ризиками інформацією здійснюється між:

(a) органами, призначеними згідно з параграфом 1 цієї статті, відповідно до статті 47(2) Регламенту (ЄС) № 952/2013 ; та

(b) митними органами згідно зі статтею 46(5) Регламенту (ЄС) № 952/2013 .

Якщо стосовно продуктів, що підпадають під право Союзу, які або перебувають на тимчасовому зберіганні, або поміщені під іншу митну процедуру ніж "випуск для вільного обігу", у митних органів на першому пункті пропуску є причини вважати, що такі продукти не відповідають застосовному праву Союзу або що вони становлять ризик, вони повинні передати всю відповідну інформацію компетентній митниці призначення.

5. Органи ринкового нагляду повинні надати органам, призначеним згідно з параграфом 1, інформацію про категорії продуктів або про суб’єктів господарювання, якщо виявлено вищий ризик невідповідності.

6. До 31 березня кожного року держави-члени подають Комісії детальні статистичні дані, що охоплюють контроль, виконаний протягом попереднього календарного року органами, що їх було призначено згідно з параграфом 1, стосовно продуктів, які підпадають під право Союзу. Такі статистичні дані повинні охоплювати кількість втручань у сфері контролю таких продуктів у частині безпечності й відповідності продуктів.

До 30 червня кожного року Комісія складає звіт із підсумком інформації, наданої державами-членами за попередній календарний рік, а також готує аналіз поданих даних. Звіт публікують в інформаційно-комунікаційній системі, зазначеній у статті 34.

7. Якщо Комісії стає відомо про серйозний ризик, що його становлять імпортовані з третьої країни продукти, які підпадають під право Союзу, вона рекомендує відповідній державі-члену вжити належних заходів з ринкового нагляду.

8. Після консультацій з Мережею Комісія може ухвалити імплементаційні акти, що встановлюють еталонні параметри й методики для перевірки на основі загального аналізу ризиків на рівні Союзу, з метою забезпечення послідовного застосування права Союзу, посилення контролю за продуктами, що надходять на ринок Союзу, а також забезпечення дієвого та єдиного рівня такого контролю. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 43(2).

9. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких додатково визначає деталі даних, які повинні надаватися згідно з параграфом 6 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 43(2).

1. Органи, призначені згідно зі статтею 25(1), призупиняють випуск продукту для вільного обігу, якщо під час контролю згідно зі статтею 25(3) було встановлено, що:

(a) до продукту не додано документацію, яка вимагається за правом Союзу, що застосовується до такого продукту, або існують розумні сумніви в достовірності, точності або повноті такої документації;

(b) продукт не містить знаків чи марковань відповідно до права Союзу, що застосовується до такого продукту;

(c) на продукт нанесено знак СЕ або інше марковання, яке вимагається за правом Союзу, що застосовується до такого продукту, і їх було нанесено у неправильний або оманливий спосіб;

(d) назва, зареєстроване комерційне найменування або зареєстрована торгова марка та контактні дані й поштова адреса суб’єкта господарювання, на якого покладено завдання стосовно продукту, що є предметом певного гармонізаційного законодавства Союзу, не зазначені або не можуть бути ідентифіковані відповідно до статті 4(4); або

(e) з будь-якої іншої причини, якщо існує привід вважати, що продукт не відповідає праву Союзу, яке застосовується до такого продукту, або що він становить серйозний ризик для здоров’я, безпеки, довкілля або будь-яких інших суспільних інтересів, зазначених у статті 1.

2. Органи, призначені згідно зі статтею 25(1), повинні негайно повідомляти органи ринкового нагляду про будь-яке призупинення випуску, зазначене у параграфі 1 цієї статті.

3. Якщо органи ринкового нагляду мають достатні підстави вважати, що продукт не відповідає праву Союзу, яке застосовується до такого продукту, або становить серйозний ризик, вони повинні подати запит до органів, призначених згідно зі статтею 25(1), щодо призупинення процесу випуску такого продукту для вільного обігу.

4. Повідомлення згідно з параграфом 2 та запити згідно з параграфом 3 цієї статті можуть здійснюватися через інформаційно-комунікаційну систему, зазначену у статті 34, включно через використання електронних інтерфейсів між такою системою і системами, що їх використовують митні органи, якщо такі існують.

Якщо випуск продукту для вільного обігу було призупинено відповідно до статті 26, такий продукт може бути випущений для вільного обігу в разі, якщо всі інші вимоги та формальності стосовно такого випуску було виконано та якщо виконано бодай одну з таких вимог:

(a) протягом чотирьох робочих днів з моменту призупинення органи, призначені згідно зі статтею 25(1), не отримали запиту від органів ринкового нагляду про те, що призупинення необхідно продовжити;

(b) органи ринкового нагляду поінформували органи, призначені згідно зі статтею 25(1), про схвалення ними випуску для вільного обігу.

Випуск для вільного обігу не повинен розглядатися як підтвердження відповідності праву Союзу.

1. Якщо органи ринкового нагляду дійдуть висновку, що продукт становить серйозний ризик, вони вживають заходів для заборони введення такого продукту в обіг та вимагають від органів, призначених згідно зі статтею 25(1), не випускати такий продукт для вільного обігу. Також вони вимагають від таких органів включити таке попередження в систему опрацювання митних даних та, у відповідних випадках, у комерційний інвойс, що супроводжує продукт, а також у будь-який інший відповідний супровідний документ:

"Небезпечний продукт. Випуск для вільного обігу не дозволено. Регламент (ЄС) № 2019/1020".

Органи ринкового нагляду негайно вносять таку інформацію до інформаційно-комунікаційної системи, зазначеної у статті 34.

2. Якщо органи ринкового нагляду дійдуть висновку, що продукт не може бути введений в обіг, оскільки він не відповідає праву Союзу, що застосовується до такого продукту, вони вживають заходів для заборони введення такого продукту в обіг та вимагають від органів, призначених згідно зі статтею 25(1), не випускати такий продукт для вільного обігу. Також вони вимагають від таких органів включити таке попередження в систему опрацювання митних даних та, у відповідних випадках, у комерційний інвойс, що супроводжує продукт, а також у будь-який інший відповідний супровідний документ:

"Продукт не відповідає вимогам. Випуск для вільного обігу не дозволено. Регламент (ЄС) № 2019/1020".

Органи ринкового нагляду негайно вносять таку інформацію до інформаційно-комунікаційної системи, зазначеної у статті 34.

3. Якщо продукт, зазначений у параграфі 1 або 2, після цього задекларовано для митної процедури, іншої ніж випуск для вільного обігу, та за умови, що органи ринкового нагляду не заперечують, попередження, що вимагаються параграфом 1 або 2, також повинні бути додані на таких самих умовах, що вимагаються параграфом 1 або 2, до документів, які використовують у зв’язку з такою процедурою.

4. Органи, призначені згідно зі статтею 25(1), можуть знищити чи в інший спосіб привести у непридатний для використання стан продукт, що становить ризик для здоров’я і безпеки кінцевих користувачів, якщо відповідний орган вважає, що такі дії є необхідними та пропорційними. Витрати на такий захід несе фізична або юридична особа, яка задекларувала продукт для вільного обігу.

Статті 197 та 198 Регламенту (ЄС) № 952/2013 застосовують відповідно.

1. Цим засновується Мережа Союзу для відповідності продуктів вимогам ("Мережа").

2. Мережа має на меті слугувати як платформа для структурованої координації і співпраці між правозастосовчими органами держав-членів та Комісією, а також для оптимізації поширення практик ринкового нагляду по всьому Союзу, щоб досягнути кращої дієвості ринкового нагляду.