Директива Ради 2014/107/ЄС від 9 грудня 2014 року про внесення змін до Директиви 2011/16/ЄС стосовно обовязкового автоматичного обміну інформацією у сфері оподаткування

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 115,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проекту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1),

Діючи згідно зі спеціальною законодавчою процедурою,

Оскільки:

(1) За останні роки проблеми, викликані транскордонним податковим шахрайством та ухиленням від сплати податків значно збільшилися, та їм стали приділяти пильну увагу як у межах Союзу, так і на глобальному рівні. Незареєстровані та неоподатковані прибутки значно зменшують податкові надходження до національних бюджетів. Тому існує невідкладна потреба у підвищенні ефективності та дієвості збору податків. Автоматичний обмін інформацією - це важливий інструмент у цьому зв'язку, і Комісія у своєму повідомленні від 6 грудня 2012 року, в якому міститься план дій, покликаний посилити боротьбу з податковим шахрайством та ухиленням від сплати податків, наголосила на потребі активного сприяння автоматичному обміну інформацією, який є майбутнім європейським та міжнародним стандартом прозорості та обміну інформацією у сфері оподаткування.

(2) Важливість автоматичного обміну інформацією як засобу боротьби з транскордонним податковим шахрайством та ухиленням від сплати податків була нещодавно визнана також на міжнародному рівні (Великою двадцяткою та Великою вісімкою). Після переговорів між Сполученими Штатами Америки та декількома іншими країнами, включаючи всіх держав-членів, щодо двосторонніх угод про автоматичний обмін інформацією з метою імплементації Закону США про податкову звітність за іноземними рахунками (загальновідомий як FATCA) Велика двадцятка зобов'язала Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) взяти за основу ці угоди для розробки єдиного глобального стандарту для автоматичного обміну податковою інформацією.

(3) 22 травня 2013 року Європейська Рада подала запит про розширення автоматичного обміну інформацією на рівні Союзу та на глобальному рівні з метою боротьби з податковим шахрайством, ухиленням від сплати податків та агресивним податковим плануванням. Європейська Рада також привітала зусилля, що наразі докладаються Великою двадцяткою, Великою вісімкою та ОЕСР для розробки глобального стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки у сфері оподаткування.

(4) У лютому 2014 року ОЕСР оприлюднила головні елементи глобального стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки у сфері оподаткування, а саме: Типовий договір між компетентними органами та Спільний стандарт звітування, які було згодом затверджено міністрами фінансів та головами центральних банків Великої двадцятки. У липні 2014 року Рада ОЕСР оприлюднила повний глобальний стандарт, включаючи всі інші елементи, а саме: коментарі до Типового договору між компетентними органами та Спільного стандарту звітування, а також інформаційно-технологічні механізми впровадження глобального стандарту. У вересні 2014 року міністри фінансів та голови центральних банків Великої двадцятки завізували весь пакет глобального стандарту.

(5) Директива Ради 2011/16/ЄС (-2), вже передбачає обов'язковий автоматичний обмін інформацією між державами-членами щодо певних категорій доходів та капіталу, переважно не фінансового характеру, якими володіють платники податків у державах-членах, окрім держав їх місця реєстрації. Вона також встановлює поетапний підхід до зміцнення автоматичного обміну інформацією шляхом його прогресивного розширення на нові категорії доходів і капіталу та скасування умови, що інформацією необхідно обмінюватися лише за умови її наявності. Наразі, враховуючи збільшені можливості іноземного інвестування в широкий спектр фінансових продуктів, наявні інструменти адміністративної співпраці на рівні Союзу та на міжнародному рівні у сфері оподаткування стали менш ефективними в боротьбі з транскордонним податковим шахрайством та ухиленням від сплати податків.

(6) У запиті Європейської Ради наголошено, що необхідно сприяти розширенню автоматичного обміну інформацією, яке вже передбачено статтею 8(5) Директиви 2011/16/ЄС, стосовно резидентів в інших державах-членах. Ініціатива Союзу забезпечить застосування на рівні всього Союзу узгодженого, послідовного та комплексного підходу до автоматичного обміну інформацією на внутрішньому ринку, що сприятиме економії витрат як податкових адміністрацій, так і суб'єктів господарювання.

(7) Той факт, що держави-члени уклали або близькі до укладання угод зі Сполученими Штатами Америки щодо FATCA, означає, що такі держави-члени забезпечують або забезпечать можливість ширшої співпраці у розумінні статті 19 Директиви 2011/16/ЄС та що вони взяли або візьмуть на себе зобов'язання забезпечувати таку ширшу співпрацю також з іншими державами-членами.

(8) Укладання паралельних та нескоординованих угод державами-членами за статтею 19 Директиви 2011/16/ЄС може призвести до спотворень, руйнівних для безперебійного функціонування внутрішнього ринку. Розширений автоматичний обмін інформацією на основі законодавчого інструменту на рівні Союзу усуне потребу держав-членів у застосуванні вищезгаданої статті та сприятиме укладанню двосторонніх або багатосторонніх договорів щодо того ж предмету, які можуть вважатися доречними за відсутності відповідного законодавства Союзу.

(9) Для мінімізації витрат та адміністративних навантажень як для податкових адміністрацій, так і для суб'єктів господарювання, важливо також забезпечити врахування міжнародних розробок у розширеній сфері автоматичного обміну інформацією в межах Союзу. Для досягнення цього держави-члени повинні вимагати від своїх фінансових установ впровадження правил звітування та комплексної перевірки, що повністю відповідають правилам, викладеним у Спільному стандарті звітування, розробленому ОЕСР. Крім цього, сферу застосування статті 8 Директиви 2011/16/ЄС необхідно поширити на ту саму інформацію, що охоплюється Типовим договором між компетентними органами та Спільним стандартом звітування, розробленими ОЕСР. Очікується, що кожна держава-член матиме лише один єдиний список національних фінансових установ, що не звітують, та виключених рахунків, який вона використовуватиме як у ході імплементації цієї Директиви, так і в ході застосування інших договорів про впровадження глобального стандарту.

(10) Категорії фінансових установ, що звітують, та рахунків, що підлягають звітуванню, на які поширюється дія цієї Директиви, призначені для обмеження можливостей платників податків уникати звітування шляхом переміщення активів до фінансових установ або інвестування у фінансові продукти, що виходять за межі сфери дії цієї Директиви. Однак деякі фінансові установи та рахунки, щодо яких існує низький ризик використання їх для уникнення сплати податків, необхідно виключити зі сфери дії цієї Директиви. Порогові значення загалом не повинні включатися до цієї Директиви, оскільки їх можна легко обійти шляхом розподілу рахунків між різними фінансовими установами. Фінансова інформація, що підлягає звітуванню та обміну, повинна стосуватися не лише всіх відповідних доходів (відсотків, дивідендів та подібних типів доходу), але й залишків на рахунках та виручки від реалізації фінансових активів з метою взяття під контроль ситуацій, в яких платник податків прагне сховати капітал, який сам по собі становить дохід або активи, стосовно яких він ухилився від сплати податку. Тому опрацювання інформації за цією Директивою є необхідним та пропорційним для надання можливості податковим адміністраціям держав-членів правильно та недвозначно ідентифікувати відповідних платників податків для управління та примусового застосування їхнього податкового законодавства в транскордонних ситуаціях, щоб оцінити ймовірність ухилення від сплати податків та уникнути зайвих подальших розслідувань.

(11) Фінансові установи, що звітують, можуть виконувати свої зобов'язання щодо надання інформації про окремих осіб, що підлягають звітуванню, дотримуючись детальних угод про надання інформації, включаючи вимоги щодо частоти надання, передбачені їхніми внутрішніми процедурами відповідно до національного законодавства.

(12) Фінансові установи, що звітують, а також держави-члени, що надсилають та отримують інформацію як контролери даних, повинні зберігати інформацію, яку опрацьовують відповідно до цієї Директиви, не довше, ніж це потрібно для досягнення цілей цієї Директиви. Враховуючи відмінності в законодавствах держав-членів, максимальний строк зберігання необхідно встановлювати шляхом покликання на строк позовної давності, передбачений національним податковим законодавством кожного з контролерів даних.

(13) В ході імплементації цієї Директиви держави-члени повинні користуватися коментарями до Типового договору між компетентними органами та Спільного стандарту звітування, розроблених ОЕСР, як джерелом ілюстрації або інтерпретації, а також для забезпечення послідовності їх застосування в усіх державах-членах. У своїх заходах Союз повинен і надалі приділяти особливу увагу майбутнім розробкам у цій сфері на рівні ОЕСР.

(14) Умова про те, що автоматичний обмін може здійснюватися лише за наявності інформації, що вимагається відповідно до статті 8(1) Директиви 2011/16/ЄС, не повинна застосовуватися до нових положень, що вводяться цією Директивою до Директиви 2011/16/ЄС.

(15) Покликання на порогове значення у статті 8(3) Директиви 2011/16/ЄС необхідно вилучити, оскільки таке порогове значення, як виявилося, складно контролювати на практиці.

(16) Перегляд умови про наявність інформації, який повинен відбутися в 2017 році, необхідно поширити на всі п'ять категорій, про які йдеться у статті 8(1) Директиви 2011/16/ЄС, з метою розгляду питання обміну інформацією всіма державами-членами за всіма цими категоріями.

(17) У цій Директиві не порушені фундаментальні права та дотримані принципи, визнані, зокрема, в Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу, включаючи право на захист персональних даних.

(18) Оскільки мета цієї Директиви, що, зокрема, полягає в ефективній адміністративній співпраці між державами-членами в умовах, що не суперечать належному функціонуванню внутрішнього ринку, не може бути достатньою мірою досягнута державами-членами, проте, з огляду на необхідну узгодженість та ефективність, може бути більш успішно досягнута на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти відповідно до принципу субсидіарності, встановленому в статті 5 Договору про Європейський Союз. Відповідно до принципу пропорційності, встановленому в згаданій статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення такої мети.

(19) З огляду на існуючі структурні відмінності, Австрії необхідно дозволити автоматично обмінюватися інформацією згідно з цією Директивою, починаючи з 30 вересня 2018 року, а не з 30 вересня 2017 року.

(20) Тому до Директиви 2011/16/ЄС необхідно внести відповідні зміни,

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

До Директиви 2011/16/ЄС внести такі зміни і доповнення:

(1) Текст пункту 9 статті 3 викласти в такій редакції:

"9. "автоматичний обмін" означає систематичне повідомлення попередньо визначеної інформації щодо резидентів в інших державах-членах відповідній державі-члену місця реєстрації, без попереднього запиту, через попередньо встановлені регулярні проміжки часу. У контексті статті 8 наявна інформація стосується інформації в податковій документації держави-члена, що передає інформацію, яка може бути отримана згідно з процедурами збору та опрацювання інформації в такій державі-члені. У контексті статті 8(3a), статті 8(7a), статті 21(2) і статті 25(2) та (3) будь-який термін, написаний з великої літери, має значення, наведене для нього згідно з відповідними означеннями, встановленими в додатку I.".

.

(2) До статті 8 внести такі зміни і доповнення:

(a) Текст параграфа 3 викласти в такій редакції:

"3. Компетентний орган держави-члена може вказати компетентному органу будь-якої іншої держави-члена, що він не бажає отримувати інформацію за однією або декількома категоріями доходів та капіталу, про які йдеться в параграфі 1. Він також інформує про це Комісію.

Держава-член може розглядатися як така, що не бажає отримувати інформацію відповідно до параграфа 1, якщо вона не повідомляє Комісію про жодну категорію, щодо якої вона має інформацію."

;

(b) текст доповнити параграфом такого змісту:

"3a. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів, щоб вимагати від своїх фінансових установ, що звітують, виконувати правила звітування та комплексної перевірки, наведені в додатках I та II, та забезпечувати ефективне впровадження і дотримання таких правил відповідно до секції IX додатка I.

Згідно із застосовними правилами звітування та комплексної перевірки, що містяться в додатках I та II, компетентний орган кожної держави-члена повинен, шляхом автоматичного обміну, передати в строк, встановлений в пункті (b) параграфа 6, компетентному органу будь-якої іншої держави-члена таку інформацію за податкові періоди з 1 січня 2016 року щодо рахунку, що підлягає звітуванню:

(a) ім'я, адресу, особистий номер(-и) платника податків та дату і місце народження (у випадку фізичної особи) кожної особи, що підлягає звітуванню, яка є власником рахунку, та, у випадку будь-яка суб'єкта господарювання, який є власником рахунку та який після застосування правил комплексної перевірки відповідно до додатків визначається таким, що має одну або більше контролюючих осіб, які є особами, що підлягають звітуванню, назву, адресу та особистий номер(-и) платника податків суб'єкта господарювання, а також ім'я, адресу, особистий номер(-и) платника податків та дату і місце народження кожної особи, що підлягає звітуванню;

(b) номер рахунку (або функціональний еквівалент за відсутності номера рахунку);

(c) назву та ідентифікаційний номер (якщо такий є) фінансової установи, що звітує;

(d) залишок або суму на рахунку (включаючи - у випадку договору страхування вартості готівкою або договору про ануїтет - вартість готівкою або викупну вартість) на кінець відповідного календарного року чи іншого відповідного звітного періоду або, якщо рахунок було закрито протягом такого року або періоду, на момент закриття рахунку;

(e) у випадку будь-якого депозитарного рахунку:

(i) загальну валову суму відсотків, загальну валову суму дивідендів та загальну валову суму іншого доходу, отриманого стосовно активів, що утримуються на рахунку, у кожному випадку сплачену або зараховану на рахунок (або стосовно рахунку) протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду; та

(ii) загальні валові надходження від продажу або викупу фінансових активів, сплачені або зараховані на рахунок протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду, щодо якого фінансова установа, що звітує, діяла як опікун, брокер, номінальний власник або іншим чином як агент в інтересах власника рахунку;

(f) у випадку будь-якого депозитного рахунку - загальну валову суму відсотків, сплачених або зарахованих на рахунок протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду; та

(g) у випадку будь-якого рахунку, не описаного в пункті (e) або пункті (f), - загальну валову суму, сплачену або зараховану власнику рахунку стосовно рахунку протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду, щодо якого фінансова установа, що звітує, є боржником або дебітором, включаючи сукупну суму будь-яких платежів у рамках погашення, зроблених на користь власника рахунку протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду.

Для цілей обміну інформацією згідно з цим параграфом, окрім випадків, коли інше передбачено в цьому параграфі або в додатках, суму та характеристику платежів, зроблених стосовно рахунку, що підлягає звітуванню, визначають відповідно до національного законодавства держави-члена, яка передає інформацію.

Перший та другий підпараграфи цього параграфа мають переважну силу над пунктом (c) параграфа 1 або будь-яким іншим правовим інструментом Союзу, включаючи Директиву Ради 2003/48/ЄС (-3), тією мірою, якою обмін інформацією, що розглядається, підпадає під дію пункту (c) параграфа 1 або будь-якого іншого правового інструменту Союзу, включаючи Директиву 2003/48/ЄС.

;

(c) текст параграфа 5 викласти в такій редакції:

"5. До 1 липня 2017 року Комісія повинна подати звіт з оглядом та оцінкою отриманих статистичних даних та інформації щодо таких питань, як адміністративні та інші відповідні витрати, переваги автоматичного обміну інформацією та пов'язані з ним практичні аспекти. За доцільності, Комісія повинна подати Раді пропозицію щодо категорій та умов, встановлених у параграфі 1, включаючи умову про те, що інформація щодо резидентів в інших державах-членах повинна бути наявною та/або дані, про які йдеться в параграфі 3a, повинні бути наявними.

Розглядаючи подану Комісією пропозицію, Рада оцінює подальше посилення ефективності та функціонування автоматичного обміну інформацією, а також підвищення його стандарту, з метою забезпечення того, щоб:

(a) компетентний орган кожної держави-члена передавав шляхом автоматичного обміну компетентному органу будь-якої іншої держави-члена інформацію за податковими періодами з 1 січня 2017 року щодо резидентів у такій іншій державі-члені за усіма категоріями доходів та капіталу, переліченими в параграфі 1, якими вони вважаються відповідно до національного законодавства держави-члена, що передає інформацію;

та

(b) списки категорій та даних, встановлених у параграфах 1 та 3a, були розширені з метою включення інших категорій та даних, включаючи роялті."

;

(d) текст параграфа 6 викласти в такій редакції:

"6. Передавання інформації здійснюють таким чином:

(a) для категорій, встановлених у параграфі 1: принаймні раз на рік, протягом шести місяців після закінчення податкового року держави-члена, протягом якого інформація стала доступною;

(b) для інформації, встановленої в параграфі 3a: щорічно, протягом дев'яти місяців після закінчення календарного року чи іншого відповідного звітного періоду, якого стосується інформація."

;

(e) текст доповнити параграфом такого змісту:

"7a. Для цілей підпараграфів B.1(c) та C.17(g) секції VIII додатка I, кожна держава-член повинна до 31 липня 2015 року надати Комісії список суб'єктів господарювання та рахунків, які необхідно розглядати, відповідно, як фінансові установи, що не звітують, та виключені рахунки. Кожна держава-член також повинна повідомити Комісію про будь-які зміни в цьому зв'язку. Комісія повинна опублікувати в Офіційному віснику Європейського Союзу зведений список отриманої інформації та оновлювати цей список мірою надходження нової інформації.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб такі типи фінансових установ, що не звітують, та виключених рахунків задовольняли усі вимоги, перелічені в підпараграфах B.1(c) та C.17(g) секції VIII додатка I, та, зокрема, щоб статус фінансової установи як фінансової установи, що не звітує, або статус рахунку як виключеного рахунку не заважали досягненню цілей цієї Директиви."

.

(3) Параграф 4 статті 20 викласти в такій редакції:

"4. Автоматичний обмін інформацією згідно зі статтею 8 здійснюють за допомогою стандартного комп'ютеризованого формату, покликаного полегшити такий автоматичний обмін, та на основі існуючого комп'ютеризованого формату згідно зі статтею 9 Директиви 2003/48/ЄС, який необхідно використовувати для всіх типів автоматичного обміну інформацією, ухвалених Комісією відповідно до процедури, визначеної в статті 26(2)."

.

(4) Параграф 2 статті 21 викласти в такій редакції:

"2. Комісія несе відповідальність за будь-який розвиток мережі СМЗ, необхідний для уможливлення обміну інформацією між державами-членами та забезпечення безпеки мережі СМЗ.

Держави-члени несуть відповідальність за будь-який розвиток їхніх систем, необхідний для уможливлення обміну інформацією з використанням мережі СМЗ та забезпечення безпеки їхніх систем.

Держави-члени забезпечують, щоб кожну фізичну особу, що підлягає звітуванню, було повідомлено про порушення безпеки щодо даних такої особи, коли існує ймовірність, що таке порушення матиме негативний вплив на захист персональних даних або приватності такої особи.

Держави-члени відмовляються від усіх претензій щодо відшкодування витрат, понесених у ході застосування цієї Директиви, за винятком, коли це доцільно, винагороди, виплаченої експертам."

.

(5) До статті 25 внести такі зміни і доповнення:

(a) чинний текст статті 25 стає параграфом 1;

(b) текст доповнити параграфами такого змісту:

"2. Фінансові установи, що звітують, та компетентні органи кожної держави-члена вважаються контролерами даних для цілей Директиви 95/46/ЄС .

3. Незважаючи на параграф 1, кожна держава-член забезпечує, щоб кожна фінансова установа, що звітує, в межах її юрисдикції, повідомляла кожну відповідну фізичну особу, що підлягає звітуванню, про те, що інформація стосовно неї, зазначена у статті 8(3a), збиратиметься та передаватиметься відповідно до цієї Директиви, а також забезпечує, щоб фінансова установа, що звітує, заздалегідь надавала такій фізичні особі всю інформацію, на яку вона має право відповідно до національного законодавства, що імплементує Директиву 95/46/ЄС , аби така фізична особа могла скористатися своїми правами на захист даних, але в будь-якому випадку до того, як відповідна фінансова установа, що звітує, передає інформацію, про яку йдеться у статті 8(3a), компетентному органу держави-члена її місця реєстрації.

4. Інформація, яку опрацьовують відповідно до цієї Директиви, повинна зберігатися не довше, ніж це потрібно для досягнення цілей цієї Директиви, але в будь-якому випадку відповідно до національних правил щодо строку позовної давності кожного з контролерів даних."

.

(6) Додати додатки I та II, тексти яких наведено у додатку до цієї Директиви.

1. Держави-члени ухвалюють і оприлюднюють до 31 грудня 2015 року закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиви. Вони негайно надсилають Комісії текст таких інструментів.

Вони застосовують такі інструменти з 1 січня 2016 року.

Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Держави-члени визначають, яким чином таке покликання має бути зроблено.

2. Незважаючи на пункт (b) пункту (2) статті 1 та параграф 1 цієї статті, Австрія повинна розпочати застосовувати положення цієї Директиви з 1 січня 2017 року за податкові періоди, що слідують за вказаною датою.

3. Держави-члени передають Комісії текст основних положень національного законодавства, які вони ухвалюють у сфері регулювання цієї Директиви.

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено у Брюсселі 9 грудня 2014 року.

Цей додаток встановлює правила звітування та комплексної перевірки, які підлягають застосуванню фінансовими установами, що звітують, з метою надання можливості державам-членам передавати шляхом автоматичного обміну інформацію, вказану в статті 8(3a) цієї Директиви. У цьому додатку також описано правила та адміністративні процедури, які держави-члени повинні мати в розпорядженні для забезпечення ефективного впровадження та дотримання процедур звітування та комплексної перевірки, викладених нижче.

A. Відповідно до параграфів C-E кожна фінансова установа, що звітує, зобов'язана надавати компетентному органу своєї держави-члена таку інформацію щодо кожного рахунку, що підлягає звітуванню, такої фінансової установи, що звітує:

1. ім'я, адресу, державу-члена (держав-членів) місця реєстрації, особистий номер (особисті номери) платника податків та дату і місце народження (у випадку фізичної особи) кожної особи, що підлягає звітуванню, яка є власником рахунку, та, у випадку будь-якого суб'єкта господарювання, який є власником рахунку та який після застосування процедури комплексної перевірки відповідно до секцій V, VI та VII, визначається таким, що має одну або більше контролюючих осіб, які є особами, що підлягають звітуванню, - назву, адресу, державу-члена (держав-членів) та (якщо застосовно) іншу юрисдикцію (юрисдикції) місця реєстрації та особистий номер (особисті номери) платника податків суб'єкта господарювання, а також ім'я, адресу, державу-члена (держав-членів) місця реєстрації, особистий номер (особисті номери) платника податків та дату і місце народження кожної особи, що підлягає звітуванню;

2. номер рахунку (або функціональний еквівалент за відсутності номера рахунку);

3. назву та ідентифікаційний номер (якщо такий є) фінансової установи, що звітує;

4. залишок або суму на рахунку (включаючи - у випадку договору страхування вартості готівкою або договору про ануїтет - вартість готівкою або викупну вартість) на кінець відповідного календарного року чи іншого відповідного звітного періоду або, якщо рахунок було закрито протягом такого року або періоду, на момент закриття рахунку;

5. у випадку будь-якого депозитарного рахунку:

(a) загальну валову суму відсотків, загальну валову суму дивідендів та загальну валову суму іншого доходу, отриманого стосовно активів, що утримуються на рахунку, у кожному випадку сплачену або зараховану на рахунок (або стосовно рахунку) протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду; та

(b) загальні валові надходження від продажу або викупу фінансових активів, сплачені або зараховані на рахунок протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду, щодо якого фінансова установа, що звітує, діяла як опікун, брокер, номінальний власник або іншим чином як агент в інтересах власника рахунку;

6. у випадку будь-якого депозитного рахунку - загальну валову суму відсотків, сплачених або зарахованих на рахунок протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду; та

7. у випадку будь-якого рахунку, не описаного в підпараграфі A(5) або (6), загальну валову суму, сплачену або зараховану власнику рахунку стосовно рахунку протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду, щодо якого фінансова установа, що звітує, є боржником або дебітором, включаючи сукупну суму будь-яких платежів у рамках погашення, зроблених на користь власника рахунку протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду.

B. В інформації, що надається, необхідно вказувати валюту, в якій наведено кожну суму.

C. Незважаючи на підпараграф A(1), стосовно кожного рахунку, що підлягає звітуванню, який є рахунком, що існував раніше, особистий номер (особисті номери) платника податків або дату народження не потрібно вказувати, якщо такий особистий номер (особисті номери) платника податків або дата народження не містяться в записах фінансової установи, що звітує, та в іншому порядку не підлягають збору такою фінансовою установою, що звітує, відповідно до національного законодавства або будь-якого правового інструменту Союзу. Однак від фінансової установи, що звітує, вимагається докладати розумних зусиль для отримання особистого номеру (особистих номерів) платника податків та дати народження стосовно рахунків, що існували раніше, до кінця другого календарного року, що слідує за роком, в якому рахунки, що існували раніше, було визнано рахунками, що підлягають звітуванню.

D. Незважаючи на підпараграф A(1), особистий номер платника податків не потрібно надавати, якщо особистий номер платника податків не було видано відповідною державою-членом або іншою юрисдикцією місця реєстрації.

E. Незважаючи на підпараграф A(1), місце народження не потрібно надавати за винятком таких випадків:

(1) від фінансової установи, що звітує, іншим чином вимагається отримати та надати його відповідно до національного законодавства, або від фінансової установи, що звітує, іншим чином вимагається або вимагалося отримати або надати його відповідно до будь-якого правового інструменту Союзу, який є чинним або був чинним на 5 січня 2015 року; та

(2) воно доступне в електронній базі даних з можливістю пошуку, яка ведеться фінансовою установою, що звітує.

A. Рахунок вважається рахунком, що підлягає звітуванню, починаючи з дати його визнання таким за результатами проведення процедур комплексної перевірки, встановлених у секціях II-VII, та, якщо інше не передбачено, інформацію щодо рахунку, що підлягає звітуванню, необхідно надавати щорічно в календарному році, що слідує за роком, якого стосується інформація.

B. Залишок або суму на рахунку визначають станом на останній день календарного року або іншого відповідного звітного періоду.

C. У випадках, коли необхідно визначити пороговий залишок або суму станом на останній день календарного року, відповідний залишок або суму необхідно визначати станом на останній день звітного періоду, що закінчується протягом такого календарного року або одночасно з ним.

D. Кожна держава-член може дозволити фінансовим установам, що звітують, використовувати надавачів послуг для виконання обов'язків щодо звітування та комплексної перевірки, покладених на такі фінансові установи, що звітують, як передбачено в національному законодавстві, однак відповідальність за ці зобов'язання несуть фінансові установи, що звітують.

E. Кожна держава-член може дозволити фінансовим установам, що звітують, застосовувати процедури комплексної перевірки, розроблені для нових рахунків, до рахунків, що існували раніше, та процедури комплексної перевірки, розроблені для рахунків з великим обсягом коштів, до рахунків з меншим обсягом коштів. Якщо держава-член дозволяє використовувати процедури комплексної перевірки, розроблені для нових рахунків, для рахунків, що існували раніше, тоді правила, які в іншому разі є застосовними до рахунків, що існували раніше, продовжують застосовуватися.

A. Вступ. Наведені нижче процедури застосовують для цілей визначення рахунків, що підлягають звітуванню, з-поміж особистих рахунків, що існували раніше.

B. Рахунки з меншим обсягом коштів. Наведені нижче процедури застосовують до рахунків з меншим обсягом коштів.

1. Адреса реєстрації. Якщо фінансова установа, що звітує, має у своїх записах поточну адресу реєстрації фізичної особи - власника рахунку на основі документарних доказів, фінансова установа, що звітує, може розглядати фізичну особу - власника рахунку як резидента для цілей оподаткування держави-члена або іншої юрисдикції, в якій розташована адреса, для цілей визначення того, чи є така фізична особа - власник рахунку особою, що підлягає звітуванню.

2. Пошук у базі електронних записів. Якщо фінансова установа, що звітує, не впевнена в поточній адресі реєстрації фізичної особи - власника рахунку на основі документарних доказів, як передбачено в підпараграфі B(1), фінансова установа, що звітує, повинна переглянути електронну базу даних з можливістю пошуку, що ведеться фінансовою установою, що звітує, на наявність будь-якої з таких ознак та застосувати підпараграфи B(3)-(6):

(a) ідентифікація власника рахунку як резидента держави-члена;

(b) поточна поштова адреса або адреса реєстрації (включаючи поштову скриньку) в державі-члені;

(c) один або більше телефонних номерів у державі-члені та жодного телефонного номера в державі-члені фінансової установи, що звітує;

(d) постійно діючі інструкції (крім тих, що стосуються депозитного рахунку) для переказу коштів на рахунок, що ведеться в державі-члені;

(e) чинна довіреність або повноваження на підписання, надане особі з адресою в державі-члені; або

(f) вказівка "до запитання" або адреса "на ім'я" в державі-члені, якщо фінансова установа, що звітує, не має будь-якої іншої адреси у справі власника рахунку.

3. Якщо в ході електронного пошуку не було виявлено жодної ознаки, переліченої в підпараграфі B(2), тоді проведення подальших дій не вимагається до зміни обставин, що призводить до створення однієї або більше ознак стосовно рахунку або до того, що рахунок стає рахунком з великим обсягом коштів.

4. Якщо в ході електронного пошуку було виявлено будь-яку з ознак, перелічених в підпараграфі B(2)(a)-(e), або якщо відбулася зміна обставин, що призводить до створення однієї або більше ознак стосовно рахунку, тоді фінансова установа, що звітує, повинна розглядати власника рахунку як резидента для цілей оподаткування кожної держави-члена, щодо якої було виявлено таку ознаку, окрім випадків, коли вона вирішує застосувати підпараграф B(6) та один із винятків у цьому підпараграфі застосовується до такого рахунку.

5. Якщо в ході електронного пошуку було виявлено вказівку "до запитання" або адресу "на ім'я" і жодної іншої адреси та жодної іншої ознаки, переліченої в підпараграфі B(2)(a)-(e), не виявлено щодо власника рахунку, фінансова установа, що звітує, повинна в порядку, що найбільше відповідає обставинам, застосувати пошук серед паперових записів, описаний у підпараграфі C(2), або вимагати від власника рахунку самостійної сертифікації або документарні докази для встановлення місця (місць) реєстрації для цілей оподаткування такого власника рахунку. Якщо в ході пошуку серед паперових записів не вдається встановити жодних ознак, а спроба отримати самостійну сертифікацію або документарні докази не принесла результатів, фінансова установа, що звітує, повинна повідомити про такий рахунок компетентний орган своєї держави-члена як про рахунок, не підкріплений документами.

6. Незважаючи на знаходження ознак згідно з підпараграфом B(2), фінансова установа, що звітує, може не розглядати власника рахунку як резидента держави-члена, якщо:

(a) інформація про власника рахунку містить поточну поштову адресу або адресу реєстрації в такій державі-члені, один або декілька телефонних номерів у такій державі-члені (та жодного телефонного номеру в державі-члені фінансової установи, що звітує) або постійно діючі інструкції (щодо фінансових рахунків, крім тих, що стосуються депозитного рахунку) для переказу коштів на рахунок, що ведеться в державі-члені, та фінансова установа, що звітує, отримує або попередньо розглянула та веде запис про:

(i) самостійну сертифікацію від власника рахунку держави-члена (держав-членів) чи іншої юрисдикції(-ій) реєстрації такого власника рахунку, яка не включає таку державу-члена; та

(ii) документарні докази, що встановлюють статус непідзвітності власника рахунку;

(b) інформація про власника рахунку містить чинну довіреність або повноваження на підписання, надані особі з адресою в такій державі-члені, та фінансова установа, що звітує, отримує або попередньо розглянула та веде запис про:

(i) самостійну сертифікацію від власника рахунку держави-члена (держав-членів) чи іншої юрисдикції(-ій) реєстрації такого власника рахунку, яка не включає таку державу-члена; або

(ii) документарні докази, що встановлюють статус непідзвітності власника рахунку.

C. Посилені процедури перегляду для рахунків з великим обсягом коштів. До рахунків з великим обсягом коштів застосовують такі посилені процедури перегляду.

1. Пошук у базі електронних записів. Стосовно рахунків з великим обсягом коштів фінансова установа, що звітує, повинна переглянути електронну базу даних з можливістю пошуку, що ведеться такою фінансовою установою, що звітує, на наявність будь-яких ознак, описаних у підпараграфі B(2).

2. Пошук серед паперових записів. Якщо електронні бази даних з можливістю пошуку фінансової установи, що звітує, включають поля для всієї інформації, описаної в підпараграфі C(3), та містять таку інформацію, то в подальшому пошуку серед паперових записів немає необхідності. Якщо електронні бази даних не містять усю таку інформацію, тоді стосовно рахунку з великим обсягом коштів фінансова установа, що звітує, повинна також переглянути поточний файл з основними даними про клієнта та, тією мірою, якою вони відсутні в поточному файлі з основними даними про клієнта, зазначені нижче документи, пов'язані з рахунком та отримані фінансовою установою, що звітує, протягом останніх п'яти років, на наявність будь-якої з ознак, описаних у підпараграфі B(2):

(a) найактуальніші документарні докази, зібрані щодо рахунку;

(b) найактуальніший контракт або документацію про відкриття рахунку;

(c) найактуальнішу документацію, отриману фінансовою установою, що звітує, згідно з процедурами протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта або в інших регуляторних цілях;

(d) будь-які чинні форми довіреності або повноваження на підписання; та

(e) будь-які чинні постійно діючі інструкції (окрім щодо депозитного рахунку) про переказ коштів.

3. Виняток, що застосовується тією мірою, якою бази даних містять достатню інформацію. Від фінансової установи, що звітує, не вимагається виконувати пошук серед паперових записів, описаний у підпараграфі C(2), тією мірою, якою електронна база даних з можливістю пошуку фінансової установи, що звітує, містить такі дані:

(a) статус місця реєстрації власника рахунку;

(b) адресу місця реєстрації та поштову адресу власника рахунку, що наразі містяться у файлі фінансової установи, що звітує;

(c) телефонний номер (телефонні номери) власника рахунку, що наразі містяться у файлі, якщо такий є, фінансової установи, що звітує;

(d) у випадку фінансових рахунків, крім депозитних рахунків, наявність постійно діючих інструкцій про переказ коштів з рахунку на інший рахунок (включаючи рахунок в іншій філії фінансової установи, що звітує, або в іншій фінансовій установі);

(e) чинну адресу "на ім'я" або вказівку "до запитання" для власника рахунку; та

(f) будь-яку довіреність або повноваження на підписання для рахунку.

4. Запит менеджера по роботі з клієнтами про наявність фактичних знань. На додаток до пошуку серед електронних та паперових записів, описаних у підпараграфах C(1) та (2), фінансова установа, що звітує, повинна розглядати як рахунок, що підлягає звітуванню, будь-який рахунок з великим обсягом коштів, щодо якого призначено менеджера по роботі з клієнтами (включаючи будь-які фінансові рахунки, аґреґовані з таким рахунком з великим обсягом коштів), якщо менеджер по роботі з клієнтами має фактичні знання про те, що власник рахунку є особою, що підлягає звітуванню.

5. Наслідки знаходження ознак.

(a) Якщо в ході посиленого перегляду рахунків з великим обсягом коштів, описаного в підпараграфі C, не було виявлено жодних ознак, перелічених у підпараграфі B(2), і рахунок не визнається таким, який належить особі, що підлягає звітуванню, як описано в підпараграфі C(4), тоді проведення наступних дій не вимагається до зміни обставин, що призводить до створення однієї або декількох ознак, пов'язаних з рахунком.

(b) Якщо в ході посиленого перегляду рахунків з великим обсягом коштів, описаного в підпараграфі C, було виявлено ознаки, перелічені в підпараграфах B(2)(a)-(e), або згодом відбулася зміна обставин, що призвела до створення однієї або декількох ознак, пов'язаних з рахунком, тоді фінансова установа, що звітує, повинна розглядати такий рахунок як рахунок, що підлягає звітуванню, стосовно кожної держави-члена, щодо якої було виявлено ознаку, крім випадків, коли вона вирішує застосувати підпараграф B(6) та один із винятків у такому підпараграфі застосовується до такого рахунку.

(c) Якщо в ході посиленого перегляду рахунків з великим обсягом коштів, описаного в підпараграфі C, було виявлено вказівку "до запитання" або адресу "на ім'я" і жодної іншої адреси та жодної іншої ознаки, переліченої в підпараграфах B(2)(a)-(e), не виявлено щодо власника рахунку, тоді фінансова установа, що звітує, повинна отримати від такого власника рахунку самостійну сертифікацію або документарні докази для встановлення місця (місць) реєстрації для цілей оподаткування власника рахунку. Якщо фінансова установа, що звітує, не може отримати таку самостійну сертифікацію або документарні докази, вона повинна повідомити про цей рахунок компетентний орган своєї держави-члена як про рахунок, не підкріплений документами.

6. Якщо особистий рахунок, що існував раніше, не є рахунком з великим обсягом коштів станом на 31 грудня 2015 року, однак стає рахунком з великим обсягом коштів станом на останній день наступного календарного року, тоді фінансова установа, що звітує, повинна провести посилені процедури перегляду, описані в підпараграфі C, стосовно такого рахунку протягом календарного року, що слідує за роком, в якому такий рахунок стає рахунком з великим обсягом коштів. Якщо за результатами цього перегляду такий рахунок визнається рахунком, що підлягає звітуванню, тоді фінансова установа, що звітує, повинна надати необхідну інформацію про такий рахунок за рік, в якому його було визнано рахунком, що підлягає звітуванню, та за наступні роки на щорічній основі, крім випадків, коли власник рахунку перестає бути особою, що підлягає звітуванню.

7. Після того, як фінансова установа, що звітує, застосовує посилені процедури перегляду, описані в підпараграфі C, до рахунку з великим обсягом коштів, від фінансової установи, що звітує, не вимагається повторне застосування таких процедур, окрім надсилання запиту менеджером по роботі з клієнтами, описаного в підпараграфі C(4), щодо того ж рахунку з великим обсягом коштів у будь-який наступний рік, окрім випадків, коли рахунок не підкріплюється документами і фінансова установа, що звітує, повинна повторно застосовувати вищезгадані процедури щороку, доки такий рахунок не буде підкріплено документами.

8. Якщо відбулася зміна обставин щодо рахунку з великим обсягом коштів, що призвела до створення однієї або декількох ознак, описаних у підпараграфі B(2), пов'язаних з рахунком, тоді фінансова установа, що звітує, повинна розглядати такий рахунок як рахунок, що підлягає звітуванню, стосовно кожної держави-члена, щодо якої було виявлено ознаку, окрім випадків, коли вона вирішує застосувати підпараграф B(6) і один із винятків у такому підпараграфі застосовується до такого рахунку.

9. Фінансова установа, що звітує, повинна впровадити процедури для забезпечення того, щоб менеджер по роботі з клієнтами виявляв будь-яку зміну обставин стосовно рахунку. Наприклад, якщо менеджеру по роботі з клієнтами повідомляють, що власник рахунку має нову поштову адресу в державі-члені, від фінансової установи, що звітує, вимагається розглядати таку нову адресу як зміну обставин і, якщо вона вирішує застосувати підпараграф B(6), від неї вимагається отримати належну документацію від власника рахунку.

D. Перегляд особистих рахунків з великим обсягом коштів, що існували раніше, повинен бути завершений до 31 грудня 2016 року. Перегляд особистих рахунків з меншим обсягом коштів, що існували раніше, повинен бути завершений до 31 грудня 2017 року.

E. Будь-який особистий рахунок, що існував раніше, який було визнано як рахунок, що підлягає звітуванню, згідно з цією секцією повинен розглядатися як рахунок, що підлягає звітуванню, протягом усіх наступних років, окрім випадків, коли власник рахунку перестає бути особою, що підлягає звітуванню.

Наведені нижче процедури застосовують для цілей визначення рахунків, що підлягають звітуванню, з-поміж нових особистих рахунків.

A. Стосовно нових особистих рахунків, після відкриття рахунку фінансова установа, що звітує, повинна отримати самостійну сертифікацію, яка може бути частиною документації про відкриття рахунку, що дозволяє фінансовій установі, що звітує, визначити місце (місця) реєстрації власника рахунку для цілей оподаткування та підтвердити обґрунтованість такої самостійної сертифікації на підставі інформації, отриманої фінансовою установою, що звітує, у зв'язку з відкриттям рахунку, включаючи будь-яку документацію, зібрану згідно з процедурами протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта.

B. Якщо самостійна сертифікація встановлює, що власник рахунку є резидентом для цілей оподаткування в державі-члені, тоді фінансова установа, що звітує, повинна розглядати такий рахунок як рахунок, що підлягає звітуванню, а самостійна сертифікація також повинна включати особистий номер платника податків стосовно такої держави-члена (з урахуванням параграфа D секції I) та дату народження власника рахунку.

C. Якщо відбулася зміна обставин стосовно нового особистого рахунку, в результаті якої фінансова установа, що звітує, знає або має підстави знати, що початкова самостійна сертифікація є неточною або ненадійною, тоді фінансова установа, що звітує, не може покладатися на початкову самостійну сертифікацію та повинна отримати належну самостійну сертифікацію, що встановлює місце (місця) реєстрації власника рахунку для цілей оподаткування.

Наведені нижче процедури застосовують для цілей визначення рахунків, що підлягають звітуванню, з-поміж рахунків суб'єкта господарювання, що існували раніше.

A. Рахунки суб'єкта господарювання, що не підлягають перегляду, визнанню або звітуванню. Окрім випадків, коли фінансова установа, що звітує, вирішує вчинити інакше, стосовно всіх рахунків суб'єкта господарювання, що існували раніше, або, в окремому порядку, стосовно будь-якої чітко визначеної групи таких рахунків, рахунок суб'єкта господарювання, що існував раніше, з сукупним залишком або сумою на рахунку, що не перевищує станом на 31 грудня 2015 року суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає 250000 доларів США, не підлягає перегляду, визнанню або звітуванню як рахунку, що підлягає звітуванню, доки сукупний залишок або сума на рахунку не перевищить таку суму станом на останній день будь-якого наступного календарного року.

B. Рахунки суб'єкта господарювання, що підлягають перегляду. Рахунок суб'єкта господарювання, що існував раніше, з сукупним залишком або сумою на рахунку, що перевищує станом на 31 грудня 2015 року суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що дорівнює 250000 доларів США, та рахунок суб'єкта господарювання, що існував раніше, що не перевищує станом на 31 грудня 2015 року таку суму, однак сукупний залишок або сума на рахунку якого перевищують таку суму станом на останній день будь-якого наступного календарного року, підлягають перегляду відповідно до процедур, передбачених у параграфі D.

C. Рахунки суб'єкта господарювання, щодо яких вимагається звітування. Стосовно рахунків суб'єкта господарювання, що існували раніше, описаних у параграфі B, лише рахунки, якими володіють один або декілька суб'єктів господарювання, які є особами, що підлягають звітуванню, або пасивні НСГ з однією або декількома контролюючими особами, які є особами, що підлягають звітуванню, необхідно розглядати як рахунки, що підлягають звітуванню.

D. Процедури перегляду для визначення рахунків суб'єкта господарювання, щодо яких вимагається звітування. До рахунків суб'єкта господарювання, що існували раніше, описаних у параграфі B, фінансова установа, що звітує, повинна застосовувати такі процедури перегляду з метою визначення того, чи володіє рахунком одна або декілька осіб, що підлягають звітуванню, чи пасивні НСГ з однією або декількома контролюючими особами, які є особами, що підлягають звітуванню:

1. Визначити, чи є суб'єкт господарювання особою, що підлягає звітуванню.

(a) Переглянути інформацію, яка була збережена для регуляторних цілей та для роботи з клієнтами (включаючи інформацію, зібрану згідно з процедурами протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта), для визначення того, чи вказує інформація на те, що власник рахунку є резидентом у державі-члені. Для цієї мети, інформація, що вказує на те, що власник рахунку є резидентом у державі-члені, включає місце створення чи організації або адресу в державі-члені.

(b) Якщо інформація вказує на те, що власник рахунку є резидентом у державі-члені, фінансова установа, що звітує, повинна розглядати такий рахунок як рахунок, що підлягає звітуванню, окрім випадків, коли вона отримує самостійну сертифікацію від власника рахунку або обґрунтовано визначає на основі інформації, якою вона володіє або яка перебуває у відкритому доступі, що власник рахунку не є особою, що підлягає звітуванню.

2. Визначити, чи є суб'єкт господарювання пасивним НСГ з однією або декількома контролюючими особами, які є особами, що підлягають звітуванню. Стосовно власника рахунку суб'єкта господарювання, що існував раніше (включаючи суб'єкт господарювання, який є особою, що підлягає звітуванню), фінансова установа, що звітує, повинна визначити, чи є власник рахунку пасивним НСГ з однією або декількома контролюючими особами, які є особами, що підлягають звітуванню. Якщо будь-яка з контролюючих осіб пасивного НСГ є особою, що підлягає звітуванню, тоді рахунок повинен розглядатися як рахунок, що підлягає звітуванню. У ході такого визначення фінансова установа, що звітує, повинна дотримуватися вказівок, що містяться в підпараграфах D(2)(a)-(c), у порядку, що найбільше відповідає обставинам.

(a) Визначення того, чи є власник рахунку пасивним НСГ. Для цілей визначення того, чи є власник рахунку пасивним НСГ, фінансова установа, що звітує, повинна отримати самостійну сертифікацію від власника рахунку для встановлення його статусу, окрім випадків, коли вона володіє інформацією або ж отримала інформацію з відкритих джерел, на основі якої вона може обґрунтовано визначити, що власник рахунку є активним НСГ або фінансовою установою, крім суб'єкта інвестиційної діяльності, описаного в підпараграфі A(6)(b) секції VIII, яка не є фінансовою установою залученої юрисдикції.

(b) Визначення контролюючих осіб власника рахунку. Для цілей визначення контролюючих осіб власника рахунку фінансова установа, що звітує, може покладатися на інформацію, яку було зібрано та яка зберігається згідно з процедурами протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта.

(c) Визначення того, чи є контролююча особа пасивного НСГ особою, що підлягає звітуванню. Для цілей визначення того, чи є контролююча особа пасивного НСГ особою, що підлягає звітуванню, фінансова установа, що звітує, може покладатися на: