Директива Ради 2014/107/ЄС від 9 грудня 2014 року про внесення змін до Директиви 2011/16/ЄС стосовно обовязкового автоматичного обміну інформацією у сфері оподаткування

(iv) застосовне право держави-члена або іншої юрисдикції місця реєстрації НСГ або установчі документи НСГ не дозволяють розподіл або застосування доходу або активів НСГ на користь приватної особи або неблагодійного суб'єкта господарювання, окрім випадків, коли це здійснюється в рамках благодійної діяльності НСГ або як виплата розумної компенсації за надані послуги, або як платіж, що є справедливою ринковою вартістю майна, придбаного НСГ; та

(v) застосовне право держави-члена або іншої юрисдикції місця реєстрації НСГ або установчі документи НСГ вимагають, щоб після ліквідації або припинення діяльності НСГ усі його активи було передано урядовому суб'єкту господарювання або іншій неприбутковій організації, або перейшли до уряду держави-члена чи іншої юрисдикції місця реєстрації НСГ або до їхнього політичного підрозділу.

1. Термін "власник рахунку" означає особу, яку фінансова установа, що веде рахунок, включила до списку власників фінансового рахунку або визнала як власника фінансового рахунку. Особа, окрім фінансової установи, яка володіє фінансовим рахунком на користь або від імені іншої особи як агент, опікун, довірена особа, особа з правом підпису, радник з питань інвестицій або посередник, не вважається власником рахунку для цілей цієї Директиви, а власником рахунку вважається така інша особа. У випадку договору страхування вартості готівкою або договору про ануїтет власником рахунку є будь-яка особа, що має право доступу до вартості готівкою або право на зміну бенефіціара договору. Якщо жодна особа не має доступу до вартості готівкою або не може змінити бенефіціара, власником рахунку є будь-яка особа, названа власником у договорі, а також будь-яка особа з наданим правом на отримання платежів відповідно до умов договору. Після завершення дії договору страхування вартості готівкою або договору про ануїтет кожна особа з правом на отримання платежів за договором вважається власником рахунку.

2. Термін "процедури протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта" означає процедури комплексної перевірки клієнта, які проводить фінансова установа, що звітує, згідно з вимогами щодо протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, або подібними вимогами, яких повинна дотримуватись така фінансова установа, що звітує.

3. Термін "суб'єкт господарювання" означає юридичну особу або такі правовідносини, як корпорація, партнерство, траст або фонд.

4. Суб'єкт господарювання є "спорідненим суб'єктом господарювання" іншого суб'єкта господарювання, якщо (i) суб'єкт господарювання контролює інший суб'єкт господарювання; (ii) два суб'єкти господарювання перебувають під спільним контролем; або (iii) два суб'єкти господарювання є суб'єктами інвестиційної діяльності, описаними в підпараграфі A(6)(b), та перебувають під спільним управлінням, і таке управління забезпечує виконання зобов'язань щодо комплексної перевірки таких суб'єктів інвестиційної діяльності. З цією метою контроль включає пряме або опосередковане володіння більш ніж 50 % голосів та вартості суб'єкта господарювання.

5. Термін "особистий номер платника податків" означає особистий номер платника податків (або його функціональний еквівалент за відсутності особистого номера платника податків).

6. Термін "документарні докази" включає будь-які з таких документів:

(a) довідку про місце реєстрації, видану уповноваженим урядовим органом (наприклад, урядом чи його агентством, або муніципалітетом) держави-члена або іншої юрисдикції, в якій одержувач платежу, за його словами, є резидентом;

(b) стосовно фізичної особи - будь-який дійсний документ посвідчення особи, виданий уповноваженим урядовим органом (наприклад, урядом чи його агентством, або муніципалітетом), в якому зазначено ім'я фізичної особи і який, як правило, використовується в цілях посвідчення особи;

(c) стосовно суб'єкта господарювання - будь-яку офіційну документацію, видану уповноваженим урядовим органом (наприклад, урядом чи його агентством, або муніципалітетом), в якій зазначено назву суб'єкта господарювання, а також адресу його головного офісу в державі-члені або іншій юрисдикції, в якій він, за його словами, є резидентом, або державу-члена чи іншу юрисдикцію, в якій суб'єкт господарювання було створено або організовано;

(d) будь-яку фінансову звітність, що пройшла аудиторську перевірку, звіт третьої особи про кредитну історію, заява про банкрутство або звіт органу, що здійснює моніторинг ринку цінних паперів.

Стосовно рахунку суб'єкта господарювання, що існував раніше, фінансові установи, що звітують, можуть використовувати як документарний доказ будь-яку класифікацію в записах фінансової установи, що звітує, щодо власника рахунку, яку було визначено на основі стандартизованої галузевої системи кодування та яку було створено фінансовою установою, що звітує, в рамках її звичайної діяльності в цілях дотримання процедур протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта або в інших регуляторних цілях (окрім як для цілей оподаткування), а також яку було застосовано фінансовою установою, що звітує, до дати, на яку фінансовий рахунок класифікується як рахунок, що існував раніше, за умови, що фінансова установа, що звітує, не знає або не має підстав знати, що така класифікація є неточною або ненадійною. Термін "стандартизована галузева система кодування" означає систему кодування, що використовується для класифікації установ за типом діяльності для цілей, інших ніж оподаткування.

Згідно зі статтею 8(3a) цієї Директиви, держави-члени повинні мати правила та адміністративні процедури для забезпечення дієвого впровадження та дотримання викладених вище процедур звітування та комплексної перевірки, включаючи:

(1) правила, що перешкоджають фінансовим установам, особам або посередникам використовувати практики, спрямовані на уникнення процедур звітування та комплексної перевірки;

(2) правила, що вимагають від фінансових установ, що звітують, зберігати записи щодо вжитих заходів та будь-які докази, що підтверджують виконання вищезгаданих процедур та належних заходів для отримання таких записів;

(3) адміністративні процедури для перевірки дотримання фінансовими установами, що звітують, процедур звітування та комплексної перевірки; адміністративних процедур для контролю фінансової установи, що звітує, коли вона звітує про непідкріплені документами рахунки;

(4) адміністративні процедури, покликані забезпечити, щоб суб'єкти господарювання та рахунки, визначені в національному законодавстві як фінансові установи, що не звітують, та як виключені рахунки, і надалі мали низький ризик використання для уникнення сплати податків; та

(5) положення про ефективне примусове застосування у випадку недотримання процедур.

У випадку фінансових установ, що звітують, які розташовані в Австрії, всі покликання на "2016 рік" та "2017 рік" у цьому додатку необхідно тлумачити як покликання на "2017 рік" та "2018 рік", відповідно.

У випадку рахунків, що існували раніше, якими володіють фінансові установи, що звітують, які розташовані в Австрії, всі покликання на "31 грудня 2015 року" у цьому додатку необхідно тлумачити як покликання на "31 грудня 2016 року".

"Зміна обставин" включає будь-яку зміну, що спричиняє додавання інформації про статус особи або іншим чином суперечить такому статусу особи. Крім цього, зміна обставин включає будь-яку зміну або додавання інформації до рахунку власника рахунку (включаючи додавання, заміну або іншу зміну власника рахунку) або будь-яку зміну або додавання інформації до будь-якого рахунку, пов'язаного з таким рахунком (із застосуванням правил об'єднання рахунків, описаних у підпараграфах C(1)-(3) секції VII додатка I), якщо така зміна або додавання інформації впливає на статус власника рахунку.

Якщо фінансова установа, що звітує, поклалася на адресу реєстрації, описану в підпараграфі B(1) секції III додатка I, та відбулася зміна обставин, в результаті якої фінансова установа, що звітує, знає або має підстави знати, що початкові документарні докази (або інша еквівалентна документація) є неточними або ненадійними, фінансова установа, що звітує, повинна до останнього дня відповідного календарного року чи іншого відповідного звітного періоду або протягом 90 календарних днів після отримання повідомлення про таку зміну обставин або виявлення такої зміни обставин, залежно від того, що настане пізніше, отримати самостійну сертифікацію та нові документарні докази для встановлення місця (місць) реєстрації власника рахунку для цілей оподаткування. Якщо фінансова установа, що звітує, не може отримати самостійну сертифікацію або нові документарні докази до зазначеної дати, тоді фінансова установа, що звітує, повинна застосувати процедуру пошуку серед електронних записів, описану в підпараграфах B(2)-(6) секції III додатка I.

Стосовно нових рахунків суб'єкта господарювання для визначення того, чи є контролююча особа пасивного НСГ особою, що підлягає звітуванню, фінансова установа, що звітує, може покладатися лише на самостійну сертифікацію від власника рахунку або контролюючої особи.

Фінансова установа є "резидентом" в державі-члені, якщо вона перебуває під юрисдикцією такої держави-члена (тобто держава-член може примусово вимагати звітність від фінансової установи). Як правило, у випадках, коли фінансова установа є резидентом для цілей оподаткування в державі-члені, вона перебуває під юрисдикцією такої держави-члена та, відповідно, є фінансовою установою держави-члена. У випадку трасту, який є фінансовою установою (незалежно від того, чи є він резидентом для цілей оподаткування в державі-члені), траст вважається таким, що перебуває під юрисдикцією держави-члена, якщо один або декілька його довірчих власників є резидентами в такій державі-члені, окрім випадків, коли траст надає всю інформацію, що вимагається згідно з цією Директивою, щодо рахунків, що підлягають звітуванню, які ведуться трастом в іншій державі-члені, тому що він є резидентом для цілей оподаткування в такій іншій державі-члені. Однак у випадках, коли фінансова установа (за винятком трасту) не має місця реєстрації для цілей оподаткування (наприклад, тому що вона вважається прозорою для цілей оподаткування або розташована в юрисдикції, в якій податок на дохід не накладається), вона вважається такою, що перебуває під юрисдикцією держави-члена та, відповідно, є фінансовою установою держави-члена, якщо:

(a) її зареєстровано відповідно до законодавства держави-члена;

(b) її органи управління (включаючи діючий керівний орган) розташовані державі-члені; або

(c) вона підлягає фінансовому нагляду в державі-члені.

У випадках, коли фінансова установа (за винятком трасту) є резидентом у двох або декількох державах-членах, така фінансова установа повинна виконувати обов'язки щодо звітування та комплексної перевірки держави-члена, в якій вона веде фінансовий рахунок (фінансові рахунки).

Як правило, рахунок вважається таким, що ведеться фінансовою установою, за таких умов:

(a) у випадку депозитарного рахунку - фінансовою установою, яка зберігає активи на рахунку (включаючи фінансову установу, яка тримає цінні папери на ім'я брокера власника рахунку в такій установі);

(b) у випадку депозитного рахунку - фінансовою установою, зобов'язаною здійснювати платежі за рахунком (виключаючи агента фінансової установи, незалежно від того, чи є такий агент фінансовою установою);

(c) у випадку будь-якої частки в капіталі або боргових зобов'язаннях фінансової установи, яка є фінансовим рахунком, - такою фінансовою установою;

(d) у випадку договору страхування вартості готівкою або договору про ануїтет - фінансовою установою, зобов'язаною здійснювати платежі за договором.

Суб'єкт господарювання (наприклад, партнерство, партнерство з обмеженою відповідальністю або подібні правовідносини), який не має місця реєстрації для цілей оподаткування відповідно до підпараграфа D(3) секції VIII додатка I, вважається резидентом в юрисдикції, в якій розташований його діючий керівний орган. Для цих цілей, юридична особа або правовідносини вважаються "подібними" до партнерства та партнерства з обмеженою відповідальністю у випадках, коли вони не розглядаються як об'єкт оподаткування в державі-члені відповідно до податкового законодавства такої держави-члена. Однак для уникнення дублювання звітності (враховуючи широке застосування терміна "контролюючі особи" у випадку трасту) траст, який є пасивним НСГ, не може вважатися подібними правовідносинами.

Одна з вимог, описаних у підпараграфі E(6)(c) секції VIII додатка I, полягає в тому, що стосовно суб'єкта господарювання в офіційній документації необхідно зазначати адресу головного офісу суб'єкта господарювання в державі-члені чи іншій юрисдикції, в якій він, за його словами, є резидентом, або державу-члена чи іншу юрисдикцію, в якій суб'єкт господарювання було створено або організовано. Адреса головного офісу суб'єкта господарювання - це, як правило, місце розташування його діючого керівного органу. Адреса фінансової установи, в якій суб'єкт господарювання веде рахунок, поштова скринька або адреса, що використовується виключно для отримання пошти, не є адресою головного офісу суб'єкта господарювання, окрім випадків, коли така адреса є єдиною адресою, використовуваною суб'єктом господарювання, та зазначена в установчих документах суб'єкта господарювання як його юридична адреса. Крім цього, адреса, надана відповідно до вказівок про отримання всієї пошти за такою адресою, не є адресою головного офісу суб'єкта господарювання.

".