Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1369 від 4 липня 2017 року про встановлення рамок для енергетичного маркування та скасування Директиви 2010/30/ЄС

6. Стосовно продуктів, щодо яких Комісія може здійснити подальшу зміну шкали етикеток згідно з параграфом 3, Комісія переглядає етикетку задля зміни її шкали, якщо Комісія оцінює, що:

(a) 30% одиниць моделей, що належить до групи продуктів, які продаються на ринку Союзу, належить до найвищого за енергоефективністю класу A, та можна очікувати подальшого технологічного прогресу; або

(b) 50% одиниць моделей, що належить до групи продуктів, які продаються на ринку Союзу, належить до двох найвищих за енергоефективністю класів A і B, та можна очікувати подальшого технологічного прогресу.

7. Якщо Комісія вважає, що умови пункту (a) або (b) параграфа 6 виконані, вона повинна провести вивчення щодо перегляду.

Якщо зазначені умови протягом восьми років з дати набуття чинності відповідним делегованим актом не були виконані щодо конкретної групи продуктів, Комісія повинна визначити перепони, якщо вони були, що не дали змогу етикетці виконати свою роль.

Щодо нових етикеток Комісія повинна провести підготовче дослідження на основі орієнтовного переліку груп продуктів, визначеного у робочому плані.

Комісія повинна завершити вивчення щодо перегляду, представити Консультаційному форуму результати та, за потреби, проект делегованого акта протягом 36 місяців з моменту оцінки Комісією, що були виконані умови, зазначені у пункті (a) або (b) параграфа 6. Консультаційний форум обговорює оцінку та вивчення щодо перегляду.

8. Коли етикетку запроваджують або змінюють її шкалу, Комісія повинна переконатися, що на момент запровадження етикетки немає продуктів, які можуть бути віднесені до класу енергоспоживання A, та що очікуваний строк, протягом якого більшість моделей буде віднесена до такого класу, становить не менше 10 років.

9. Як відступ від параграфа 8, якщо очікується швидший розвиток технологій, повинні бути встановлені вимоги, щоб на момент запровадження етикетки не було продуктів, які можуть бути віднесені до класів енергоспоживання A і B.

10. Якщо на підставі імплементаційного інструмента з екодизайну, ухваленого відповідно до Директиви 2009/125/ЄС, у певній групі продуктів більше не допускається введення в обіг або експлуатацію моделей, що належать до класу енергоспоживання E, F або G, такий клас або класи повинні бути позначені на етикетці сірим кольором, як вказано у відповідному делегованому акті. Етикетка з сірими класами застосовується тільки до нових одиниць продукту, введених в обіг або експлуатацію.

11. Якщо з технічних причин неможливо визначити сім класів енергоспоживання, що відповідають суттєвій економії енергії та витрат з точки зору споживача, як відступ від пункту (14) статті 2 етикетка може мати менше класів. У такому разі повинен зберігатися кольоровий спектр етикетки - від темно-зеленого до червоного.

12. Комісія повинна здійснювати повноваження та обов’язки, покладені на неї цією статтею, відповідно до статті 16.

13. Якщо на підставі параграфа 1 або 3 шкалу етикетки змінюють:

(a) постачальник повинен, коли вводить продукт в обіг, надати дилеру і наявну етикетку, і етикетку зі зміненою шкалою, а також інформаційні листи продукту на період, що починається за чотири місяці до дати, визначеної у відповідному делегованому акті як дата початку демонстрування етикетки зі зміненою шкалою.

Як відступ від першого підпараграфа цього пункту, якщо наявна етикетка та етикетка зі зміненою шкалою вимагають різних випробувань моделі, постачальник може не надавати наявну етикетку разом із одиницями моделей, які вводять в обіг або експлуатацію протягом чотиримісячного періоду до дати, визначеної у відповідному делегованому акті як дата початку демонстрування етикетки зі зміненою шкалою, якщо жодні одиниці такої моделі чи еквівалентних моделей не були введені в обіг або експлуатацію до початку чотиримісячного періоду. У такому разі дилер не повинен надавати такі одиниці для продажу до зазначеної дати. Постачальник повинен якнайшвидше повідомляти відповідного дилера про такі наслідки, зокрема коли він включає такі одиниці до своєї пропозиції дилерам.

(b) для продуктів, введених в обіг або експлуатацію до початку чотиримісячного періоду, постачальник повинен з початку такого періоду передавати етикетки зі зміненою шкалою на запит дилера відповідно до статті 3(2). Для таких продуктів дилер повинен отримати етикетку зі зміненою шкалою згідно зі статтею 5(2).

Як відступ від вимог першого підпараграфа цього пункту:

(i) дилеру, який не в змозі отримати етикетку зі зміненою шкалою відповідно до першого підпараграфа цього пункту для одиниць, які вже є в нього в запасі, тому що постачальник припинив свою діяльність, дозволяють продаж таких одиниць виключно з етикеткою, шкалу якої не було змінено, протягом дев’яти місяців з дати, визначеної у відповідному делегованому акті як дата початку демонстрування етикетки зі зміненою шкалою; або

(ii) якщо етикетка, шкалу якої не було змінено, та етикетка зі зміненою шкалою вимагають різних випробувань моделі, постачальника звільняють від зобов’язання надавати етикетку зі зміненою шкалою для одиниць, які вводять в обіг або експлуатацію до чотиримісячного періоду, якщо жодні одиниці такої моделі чи еквівалентних моделей не вводяться в обіг або експлуатацію після початку чотиримісячного періоду. У такому разі дилеру дозволяють продаж таких одиниць виключно з етикеткою, шкалу якої не було змінено, протягом дев’яти місяців з дати, визначеної у відповідному делегованому акті як дата початку демонстрування етикетки зі зміною шкали.

(c) дилер повинен замінити наявні етикетки на продуктах, що демонструються як у магазинах, так і при продажі через Інтернет, на етикетки зі зміненою шкалою протягом 14 робочих днів з дати, визначеної у відповідному делегованому акті як дата початку демонстрування етикетки зі зміненою шкалою. Дилер не повинен демонструвати етикетки зі зміненою шкалою до зазначеної дати.

Як відступ від пунктів (a), (b) і (c) цього параграфа, делеговані акти, зазначені в пункті (e) статті 16(3), можуть передбачати конкретні правила для етикеток енергоефективності, надрукованих на пакованні.

1. Комісія повинна створити та підтримувати базу даних продуктів, що складається з відкритої частини, частини, що стосується відповідності, та онлайнового порталу для доступу до зазначених двох частин.

База даних продуктів не замінює та не змінює обов’язки органів ринкового нагляду.

2. База даних продуктів слугує для таких цілей:

(a) сприяти органам ринкового нагляду у виконанні ними свої обов’язків відповідно до цього Регламенту та відповідних делегованих актів, включно із забезпеченням їх дотримання;

(b) надавати громадськості інформацію про введені в обіг продукти, їхні етикетки енергоефективності та інформаційні листи продукту;

(c) надавати Комісії актуальну інформацію про енергоефективність продуктів задля перегляду етикеток енергоефективності;

3. Відкрита частина бази даних та онлайновий портал повинні містити інформацію, що її визначено в пунктах 1 і 2 додатка I відповідно, яка повинна бути оприлюднена. Відкрита частина бази даних повинна відповідати критеріям із параграфа 7 цієї статті та функціональним критеріям, визначеним у пункті 4 додатка I.

4. Доступ до частини бази даних продуктів, що стосується відповідності, повинен бути тільки в органів ринкового нагляду та Комісії, і вона повинна містити інформацію, визначену в пункті 3 додатка I, включно з конкретними частинами технічної документації, що зазначені у параграфі 5 цієї статті. Частина, що стосується відповідності, повинна відповідати критеріям із параграфів 7 і 8 цієї статті та функціональним критеріям, визначеним у пункті 4 додатка I.

5. Обов’язкові конкретні частини технічної документації, які повинні бути внесені постачальником до бази даних, повинні охоплювати тільки:

(a) загальний опис моделі, достатній для однозначної та легкої ідентифікації;

(b) покликання на застосовані гармонізовані стандарти або на інші використані стандарти вимірювання;

(c) конкретні запобіжні заходи, вжиті під час збирання, встановлення, обслуговування чи випробовування моделі;

(d) виміряні технічні параметри моделі;

(e) розрахунки, здійснені щодо виміряних параметрів;

(f) умови випробувань, якщо вони не описані достатньою мірою в пункті (b).

Крім того, постачальник може добровільно вивантажувати до бази даних додаткові частини технічної документації.

6. Коли дані, інші ніж визначені у параграфі 5 або недоступні у відкритій частині бази даних, стають необхідними для органів ринкового нагляду та/або Комісії для здійснення своїх обов’язків згідно з цим Регламентом, вони мають змогу на запит отримати такі дані від постачальника.

7. База даних продуктів створюється відповідно до таких критеріїв:

(a) мінімізація адміністративного тягаря для постачальника та інших користувачів бази даних;

(b) зручність для користувача та результативність за витратами; та

(c) автоматичне уникання надмірної реєстрації.

8. Частина бази даних продуктів, що стосується відповідності, створюється відповідно до таких критеріїв:

(a) захист від нецільового використання та убезпечення конфіденційності інформації шляхом суворих заходів безпеки;

(b) права доступу на основі принципу службової необхідності;

(c) опрацювання персональних даних згідно з положеннями Регламенту (ЄС) № 45/2001 і Директиви 95/46/ЄС, у застосовних випадках;

(d) обмеження доступу до даних за обсягом для запобігання копіюванню великих наборів даних;

(e) простежуваність доступу до даних для постачальника щодо його технічної документації.

9. Дані з частини бази даних, що стосується відповідності, опрацьовують згідно з Рішенням Комісії (ЄС, Євратом) 2015/443 (- 20). Зокрема, застосовуються конкретні заходи з кібербезпеки, передбачені Рішенням Комісії (ЄС, Євратом) 2017/46 (- 21) і його імплементаційними правилами. Рівень конфіденційності повинен відображати потенційну шкоду внаслідок розкриття таких даних неуповноваженим особам.

10. Постачальник повинен мати доступ до інформації, яку він вносить до бази даних продуктів на підставі статті 4(1) і (2), і права її редагування. Запис змін, разом із відстеженням дат будь-якого редагування, зберігається для цілей ринкового нагляду.

11. Споживачі, які використовують відкриту частину бази даних продуктів, повинні мати змогу легко ідентифікувати найкращий клас енергоспоживання, заповнений для кожної групи продуктів, що даватиме їм змогу порівнювати характеристики моделей і обирати найбільш енергоефективні продукти.

12. Комісія повинна мати повноваження визначати за допомогою імплементаційних актів операційні деталі роботи бази даних продуктів. Після консультацій із Консультаційним форумом, передбаченим у статті 14, такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 18(2).

1. Після ухвалення на підставі статті 16 цього Регламенту делегованого акта, що визначає конкретні вимоги до маркування, Комісія повинна, відповідно до Регламенту (ЄС) № 1025/2012, опублікувати в Офіційному віснику Європейського Союзу покликання на гармонізовані стандарти, що відповідають належним вимогам до вимірювання та розрахунку з делегованого акта.

2. Якщо такі гармонізовані стандарти застосовуються під час оцінювання відповідності продукту, модель вважають такою, що відповідає належним вимогам до вимірювання та розрахунку з делегованого акта.

3. Гармонізовані стандарти повинні, наскільки це можливо, бути спрямовані на моделювання використання в реальних умовах, за одночасного збереження стандартних методів випробування. Методи випробування, крім того, повинні враховувати пов’язані витрати для галузі та малих і середніх підприємств (МСП).

4. Включені до гармонізованих стандартів методи вимірювання та розрахунку повинні бути надійними, точними та відтворюваними, а також узгодженими з вимогами статті 3(4) і (5).

1. У ході своєї діяльності відповідно до цього Регламенту Комісія повинна впевнитися у збалансованій участі щодо кожного делегованого акта, ухваленого на підставі статті 16, і кожного імплементаційного акта, ухваленого на підставі статті 12(12) цього Регламенту, представників держав-членів і заінтересованих сторін, що мають стосунок до відповідної групи продуктів, таких як підприємства (включно з МСП і кустарною промисловістю), профспілки, торговці, роздрібні торговці, імпортери, природоохоронні групи та організації споживачів. З цією метою, Комісія повинна створити Консультаційний форум, на якому зустрічаються такі сторони. Такий Консультаційний форум повинен бути поєднаний із Консультаційним форумом, зазначеним у статті 18 Директиви 2009/125/ЄС.

2. У відповідних випадках, при підготовці делегованих актів Комісія повинна випробовувати дизайн і перевіряти зміст етикеток для конкретних груп продуктів разом із представницькими групами споживачів у Союзі, щоб забезпечити чітке розуміння таких етикеток.

Комісія після консультацій із Консультаційним форумом, зазначеним у статті 14, повинна розробити та оприлюднити довгостроковий робочий план. Робочий план визначає орієнтовний перелік груп продуктів, які вважаються пріоритетними для ухвалення делегованих актів. Робочий план повинен також визначати плани перегляду та зміни шкали етикеток для груп продуктів згідно зі статтею 11(4) і (5), за винятком зміни шкали етикеток, які були чинними станом на 1 серпня 2017 року, для яких зміна шкали передбачена у статті 11 цього Регламенту.

Комісія періодично оновлює робочий план після консультацій із Консультаційним форумом. Такий робочий план може бути поєднаний із робочим планом, якого вимагає стаття 16 Директиви 2009/125/ЄС, і переглядається кожні три роки.

Комісія повинна щорічно інформувати Європейський Парламент і Раду щодо прогресу, досягнутого у виконанні робочого плану.

1. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 17 для доповнення цього Регламенту шляхом встановлення детальних вимог, що стосуються етикеток для конкретних груп продуктів.

2. У делегованих актах, зазначених у параграфі 1, визначаються групи продуктів, які відповідають таким критеріям:

(a) згідно з найновішою доступною статистикою та з урахуванням кількості продуктів, введених в обіг на ринку Союзу, група продуктів повинна мати значний потенціал для заощадження енергії та, у відповідних випадках, інших ресурсів;

(b) у групі продуктів моделі з еквівалентною функціональністю повинні суттєво відрізнятися за відповідними рівнями ефективності;

(c) вони не повинні справляти значний негативний вплив на цінову доступність та вартість життєвого циклу групи продуктів;

(d) запровадження вимог щодо енергетичного маркування для групи продуктів не повинно справляти значний негативний вплив на функціональність продукту під час використання;

3. Делеговані акти, що стосуються конкретних груп продуктів, повинні визначати, зокрема:

(a) означення конкретної групи продуктів, що відповідає означенню "пов’язаного з енергоспоживанням продукту", визначеному в пункті 1 статті 2, яку повинні охоплювати детальні вимоги до маркування;

(b) дизайн і зміст етикетки, включно зі шкалою A-G, що показує споживання енергії, яка, наскільки це можливо, повинна мати однакові характеристики дизайну в різних групах продуктів і бути чіткою та розбірливою в усіх випадках. Крок класифікації A-G повинен відповідати суттєвій економії енергії та витрат і, з точки зору споживача, повинен забезпечувати належну диференціацію продуктів. Також повинно визначатися, яким чином крок класифікації A-G та, якщо застосовно, споживання енергії відображається на видному місці етикетки;

(c) у відповідних випадках, використання інших ресурсів та додаткову інформацію, що стосується продукту. У такому разі, етикетка повинна наголошувати на енергоефективності продукту. Додаткова інформація повинна бути однозначною і не справляти негативного впливу на чітку зрозумілість та дієвість етикетки в цілому для споживачів. Вона повинна ґрунтуватися на даних, що стосуються фізичних характеристиках продукту, які можуть бути виміряні та перевірені органами ринкового нагляду;

(d) у відповідних випадках, включення до етикетки покликання, яке дає змогу споживачам ідентифікувати енергетично розумні продукти, тобто здатні автоматично змінювати та оптимізовувати свої моделі споживання у відповідь на зовнішні стимули (як-от сигнали від центральної системи управління енергією будинку або через неї, цінові сигнали, сигнали прямого керування, локальні вимірювання) або здатні надавати інші послуги, що підвищують енергоефективність та збільшення частки відновлюваної енергії, щоб поліпшити вплив енергоспоживання на довкілля в рамках усієї енергосистеми;

(e) місця демонстрування етикетки, як-от: прикріплена до одиниці продукту, якщо це не завдає шкоди, надрукована на пакованні, надана в електронному форматі, демонструється через Інтернет, - з урахуванням вимог статті 3(1) і наслідків для споживачів, постачальників і дилерів;

(f) у відповідних випадках, електронні засоби маркування продуктів;

(g) спосіб, у який етикетка та інформаційний лист продукту повинні надаватися у разі дистанційного продажу;

(h) зміст, що вимагається, та, у відповідних випадках, формат та інші деталі щодо інформаційного листа продукту та технічної документації, включно з можливістю внесення параметрів інформаційного листа продукту до бази даних відповідно до статті 3(1);

(i) допустимі відхилення для цілей верифікації, які держави-члени повинні використовувати при перевірці відповідності вимогам;

(j) те, яким чином клас енергоспоживання та діапазон класів ефективності, наявні на етикетці, повинні бути включені у візуальну рекламу та технічні промоційні матеріали, з урахуванням питань розбірливості та видимості;

(k) методи вимірювання та розрахунку, зазначені у статті 13, які повинні використовуватися для визначення етикетки та інформації з інформаційного листа продукту, зокрема й означення індексу енергоефективності (EEI), або еквівалентний параметр;

(l) те, чи вимагається для більших приладів вищий рівень енергоефективності задля віднесення до певного класу енергоспоживання;

(m) формат будь-яких додаткових покликань на етикетці, що дає змогу споживачам отримувати доступ за допомогою електронних засобів до детальнішої інформації про характеристики продукту, включені до інформаційного листа продукту. Формат таких покликань може мати форму адреси веб-сайту, динамічного коду швидкого відгуку (QR-коду), покликання на етикетку, доступну онлайн, або будь-яких інших орієнтованих на споживача засобів;

(n) те, яким чином класи енергоспоживання, що описують споживання енергії продуктом під час використання, повинні позначатися на інтерактивному дисплеї продукту, якщо це передбачено;

(o) дату оцінювання та можливого подальшого перегляду делегованого акта;

(p) у відповідних випадках, відмінності в енергетичних характеристиках у різних кліматичних регіонах;

(q) щодо вимоги статті 4(6) зберігати інформацію в частині бази даних продуктів, що стосується відповідності - строк зберігання інформації менший за 15 років відповідно до середнього терміну служби продукту, залежно від випадку.

4. Комісія ухвалює окремий делегований акт для кожної конкретної групи продуктів. Коли Комісія вирішує щодо термінів ухвалення делегованого акта для конкретної групи продуктів, вона повинна не відкладати таке ухвалення з причин, пов’язаних із ухваленням делегованого акта щодо іншої конкретної групи продуктів, якщо виняткові обставини не вимагають іншого.

5. Комісія повинна підтримувати в актуальному стані реєстр усіх належних делегованих актів, а також інструментів, що продовжують Директиву 2009/125/ЄС, включно з повними покликаннями на всі відповідні гармонізовані стандарти.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надають Комісії відповідно до умов, установлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 11(4) і (5), а також статті 16, покладають на Комісію на період у шість років, починаючи з 1 серпня 2017 року. Комісія складає звіт про здійснення делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення шестирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені у статті 11(4) і (5), а також статті 16, можуть у будь-який час бути відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані в такому рішенні. Воно набуває чинності у день, наступний після дня публікації рішення в Офіційному віснику Європейського Союзу, або в пізнішу дату, вказану в ньому. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом відповідно до принципів, встановлених у Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення. Консультації з експертами держав-членів проводять після консультацій на підставі статті 14.

5. Щойно Комісія ухвалює делегований акт, вона одночасно повідомляє про це Європейський Парламент і Раду.

6. Делегований акт, ухвалений на підставі статті 11(4) і (5) та статті 16, набуває чинності, лише якщо ні Європейський Парламент, ні Рада не висловили жодних заперечень протягом двох місяців із дати надання зазначеного акта Європейському Парламенту і Раді, або якщо до закінчення такого періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісію, що вони не матимуть заперечень. Такий період може бути подовжений на два місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

1. Комісії допомагає комітет, заснований відповідно до статті 19 Директиви 2009/125/ЄС. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф, застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011 .

До 2 серпня 2025 року Комісія повинна оцінити імплементацію цього Регламенту та подати Європейському Парламенту і Раді звіт. Такий звіт повинен оцінити, наскільки дієво цей Регламент та делеговані й імплементаційні акти, ухвалені на підставі нього, дали змогу споживачам обирати ефективніші продукти, з урахуванням впливу на бізнес, споживання енергії, викиди парникових газів, діяльність з ринкового нагляду, а також витрат на створення та підтримання бази даних.

1. Директиву 2010/30/ЄС скасувати з 1 серпня 2017 року.

2. Покликання на скасовану Директиву необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати згідно з кореляційною таблицею, наведеною в додатку II.

3. Для моделей, одиниці яких були введені в обіг або експлуатацію відповідно до Директиви 2010/30/ЄС до 1 серпня 2017 року, постачальник повинен протягом періоду, що закінчується через п’ять років після виготовлення останньої одиниці, зробити електронну версію технічної документації доступною для інспектування протягом 10 днів з моменту отримання запиту від органів ринкового нагляду чи від Комісії.

4. Делеговані акти, ухвалені на підставі статті 10 Директиви 2010/30/ЄС і Директиви 96/60/ЄС, залишаються чинними до їх скасування делегованим актом, ухваленим на підставі статті 16 цього Регламенту, що охоплює відповідну групу продуктів.

Щодо груп продуктів, на які поширюється дія делегованих актів, ухвалених на підставі статті 10 Директиви 2010/30/ЄС, а також Директиви 96/60/ЄС, застосовують обов’язки згідно з цим Регламентом.

5. Щодо груп продуктів, на які вже поширюється дія делегованих актів, ухвалених на підставі статті 10 Директиви 2010/30/ЄС, а також Директиви 96/60/ЄС, у разі ухвалення Комісією делегованих актів на підставі статті 16 цього Регламенту, як відступ від пункту (b) статті 16(3) цього Регламенту може продовжувати застосовуватися класифікація енергоефективності, запроваджена Директивою 2010/30/ЄС, до дати застосування делегованих актів, що запроваджують етикетки зі зміненою шкалою на підставі статті 11 цього Регламенту.

Цей Регламент набуває чинності на четвертий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 1 серпня 2017 року.

Як відступ від другого параграфа, статтю 4 про обов’язки постачальників щодо бази даних продуктів застосовують з 1 січня 2019 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.

1. Інформація, яку повинен внести до відкритої частини бази даних постачальник:

(a) найменування або торговельну марку, адресу, контактні дані та інші законні засоби ідентифікації постачальника;

(b) ідентифікатор моделі;

(c) етикетку в електронному форматі;

(d) клас (класи) енергоефективності та інші параметри з етикетки;

(e) параметри інформаційного листа продукту в електронному форматі.

2. Інформація, яку повинна внести Комісія на онлайновому порталі:

(a) контактні дані органів ринкового нагляду держави-члена;

(b) робочий план відповідно до статті 15;

(c) протоколи засідань Консультаційного форуму;

(d) реєстр делегованих та імплементаційних актів, перехідні методи вимірювання та розрахунку і застосовні гармонізовані стандарти.

3. Інформація, яку повинен внести постачальник до частини бази даних, що стосується відповідності:

(a) ідентифікатор моделі всіх уже введених в обіг еквівалентних моделей;

(b) технічну документацію, як вказано у статті 12(5).

Комісія повинна надати покликання на Інформаційно-комунікаційну систему ринкового нагляду (ICSMS), що містить результати перевірок відповідності, здійснених державами-членами, та ухвалені тимчасові інструменти.

4. Функціональні критерії до відкритої частини бази даних продуктів такі:

(a) інформація про кожну модель продукту повинна отримуватися як окремий запис;

(b) повинен створюватися єдиний, доступний для перегляду, завантаження та друку файл етикетки енергоефективності кожної моделі, а також мовні варіанти повного інформаційного листа продукту всіма офіційними мовами Союзу;

(c) інформація повинна бути придатною до машинного зчитування, сортування та пошуку, з дотриманням відкритих стандартів для використання третіми особами та безкоштовною;

(d) повинна бути створена та підтримувана онлайн-служба підтримки чи контактний пункт для постачальника, покликання на який чітко зазначене на електронному порталі.