Рішення Спільного комітету ЄЕС-КСТ № 1/2022 про внесення змін до вимог до елементів даних транзитних декларацій та правил адміністративної допомоги у доповненнях I, IIIa та IV до Конвенції про процедуру спільного транзиту (2022/1669)

1. Запитуваний орган на запит органу-заявника та відповідно до чинних правових норм щодо сповіщення про подібні офіційні документи чи рішення у країні, в якій розташований запитуваний орган, повинен сповіщати адресата про всі офіційні документи і рішення, в тому числі судового характеру, які надходять з країни, в якій розташований орган-заявник, та які стосуються вимоги та/або стягнення за нею.

2. Запит на сповіщення повинен містити принаймні таку інформацію:

(a) ім’я/найменування, адресу та інші дані, необхідні для ідентифікації адресата;

(b) характер і предмет офіційного документа (або рішення), про які необхідно сповістити

(c) інформацію щодо вимог(и), а також характер і суму вимоги;

(d) будь-яку іншу інформацію, якщо необхідно.

2a. Орган-заявник подає запит на сповіщення, тільки коли він не може надати документи у країні, де розташований орган-заявник, згідно з правилами, які регулюють надання відповідного документа, або коли таке надання зумовить непропорційні труднощі.

3. Запитуваний орган негайно інформує орган-заявника про заходи, вжиті щодо його запиту на сповіщення, зокрема, про дату перенаправлення адресату офіційного документа або рішення.

4. Запит на сповіщення подається за формою, наведеною в додатку III до цього доповнення.

Запит на стягнення

1. На запит органу-заявника запитуваний орган здійснює стягнення за вимогами, які є предметом офіційного документа, що дозволяє їх примусове виконання відповідно до законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень, які застосовуються до стягнень за подібними вимогами, що виникають у країні, де розташований запитуваний орган.

2. Для цих цілей будь-яка вимога, щодо якої було подано запит на стягнення, розглядається як вимога країни, в якій розташований запитуваний орган, за винятком випадків, коли застосовується стаття 12.

1. Запит на стягнення за вимогою, який направляється органом-заявником запитуваному органу, повинен супроводжуватися офіційним документом, що дозволяє її примусове виконання, виданим в країні, де розташований орган-заявник, або його засвідченою копією, і, за потреби, оригіналом або засвідченою копією інших документів, необхідних для стягнення.

2. Орган-заявник може подавати запит на стягнення тільки якщо:

(a) вимогу та/або офіційний документ, що дозволяє її примусове виконання, не оскаржено в країні, в якій він розташований;

(b) у країні, де він розташований, він застосував процедуру стягнення, передбачену на підставі офіційного документа, зазначеного в параграфі 1, і вжиті заходи не призвели до сплати за вимогою в повному обсязі;

(c) вимога перевищує 1500 євро. Еквівалент у національній валюті суми, вираженої у євро, розраховується відповідно до положень статті 22 доповнення II.

3. Запит на стягнення повинен містити принаймні таку інформацію:

(a) ім’я/найменування, адресу та інші дані, необхідні для ідентифікації відповідної особи;

(b) точний характер вимог(и);

(c) суму вимог(и);

(d) будь-яку іншу інформацію, якщо необхідно.

(e) заяву органу-заявника із зазначенням дати, з якої можливе примусове виконання згідно з чинним законодавством країни, в якій розташований орган-заявник, та підтвердження виконання умов, визначених у параграфі 2.

4. Як тільки орган-заявник отримає будь-яку відповідну інформацію, що стосується справи, яка була підставою для запиту на стягнення, він невідкладно направляє її запитуваному органу.

У відповідних випадках та згідно із законодавством, чинним у країні, в якій розташований запитуваний орган, офіційний документ, що дозволяє примусове виконання вимоги, приймається, визнається, доповнюється або замінюється офіційним документом, що надає можливість примусового виконання на території такої країни.

Таке прийняття, визнання, доповнення чи заміна здійснюються якнайшвидше з моменту отримання запиту на стягнення. У цьому не може бути відмовлено, якщо офіційний документ, що дозволяє примусове виконання в країні, в якій розташований орган-заявник, складений належним чином.

Якщо виконання будь-якої з цих формальностей є підставою для перевірки чи оскарження у зв’язку з вимогою та/або офіційним документом, що дозволяє примусове виконання, виданим органом-заявником, застосовується стаття 12.

1. Стягнення за вимогами здійснюється у валюті країни, в якій розташований запитуваний орган.

2. Запитуваний орган, якщо дозволяється законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями, чинними у країні, в якій він розташований, може надати боржнику час для сплати або дозволити сплату частинами. Будь-які відсотки, які нараховуються запитуваним органом у зв’язку з таким додатковим часом для сплати, перераховують органу-заявнику.

Будь-які інші відсотки, що нараховуються за прострочення оплати відповідно до законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, чинних у країні, в якій розташований запитуваний орган, також перераховують органу-заявнику.

У країні, де розташований запитуваний орган, не надається преференційний статус вимогам, за якими здійснюється стягнення.

Запитуваний орган негайно повідомляє орган-заявника про заходи, яких він вжив щодо запиту на стягнення.

Спори

1. Якщо під час процедури стягнення вимога та/або офіційний документ, що дозволяє примусове виконання, виданий у країні, де розташований орган-заявник, оскаржується заінтересованою стороною, остання повинна подати позов до компетентного органу країни, в якій розташований орган-заявник, відповідно до чинного законодавства такої країни. Орган-заявник зобов’язаний повідомити запитуваний орган про такий позов. Відповідна сторона також може повідомити запитуваний орган про позов.

2. Відразу після отримання запитуваним органом повідомлення, зазначеного у параграфі 1, від органу-заявника або від заінтересованої сторони такий орган призупиняє процедуру примусового виконання до ухвалення компетентним органом рішення у справі.

2a Без обмеження статті 13, якщо запитуваний орган вважає за необхідне, він може вжити заходів забезпечення для гарантування стягнення, якщо закони чи підзаконні нормативно-правові акти, чинні в країні, в якій він розташований, допускають вживання таких заходів щодо подібних вимог.

3. У разі оскарження заходів примусового виконання, вжитих в країні, в якій розташований запитуваний орган, таке оскарження передають до компетентного органу такої країни відповідно до її законів та підзаконних нормативно-правових актів.

4. Якщо компетентний орган, до якого було подано позов відповідно до параграфа 1, є судом загальної юрисдикції або адміністративним судом, рішення такого суду, що ухвалене на користь органу-заявника та дозволяє стягнення за вимогою в країні, в якій розташований орган-заявник, є "офіційним документом, що дозволяє примусове виконання" у розумінні статей 6, 7 і 8, та на підставі такого рішення має здійснюватися стягнення за вимогою.

Запит на вжиття заходів забезпечення

1. На запит органу-заявника запитуваний орган застосовує заходи забезпечення, якщо вони дозволені національним правом чи відповідно до адміністративних практик, для гарантування стягнення, коли вимога або інструмент, що дозволяє примусове виконання у країні, де розташований орган, оскаржується на момент вчинення запиту, або якщо вимога ще не стала предметом офіційного документа, що дозволяє примусове виконання у країні, де розташований орган, наскільки заходи забезпечення є можливими у подібних ситуаціях відповідно до національного права та адміністративних практик цієї країни.

1a. Запит на вжиття заходів забезпечення можуть супроводжувати інші документи стосовно вимоги, видані у країні, де розташований орган.

2. Для виконання положень параграфа 1, статті 6, 7(3) і (4), 8, 11, 12 і 14 застосовують mutatis mutandis.

3. Запит про заходи забезпечення подається за формою, наведеною в додатку IV до цього доповнення.

Виключення

Запитуваний орган не зобов’язаний:

(a) надавати допомогу, передбачену в статтях 6 - 13, якщо стягнення за вимогою з огляду на становище боржника спричинило б серйозні економічні або соціальні труднощі в країні, в якій розташований такий орган, якщо такі винятки для національних вимог передбачені законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними практиками, чинними у такій країні.

(b) приймати стягнення за вимогою, якщо він вважає, що це може порушувати громадський порядок чи інші істотні інтереси країни, в якій розташований такий орган.

(c) здійснювати стягнення за вимогою, якщо орган-заявник не вичерпав усіх засобів стягнення на території країни, в якій він розташований.

(d) надавати допомогу, якщо сума за вимогою, стосовно якої подано запит про надання допомоги, є меншою ніж 1500 євро.

Запитуваний орган повідомляє орган-заявника про підстави відхилення запиту про допомогу.

1. Питання стосовно строку давності регулюються виключно законами, чинними у країні, в якій розташований орган-заявник.

2. Заходи, вжиті для стягнення за вимогами запитуваним органом на виконання запиту про допомогу, що у разі їх виконання органом-заявником мали б наслідком призупинення, переривання або продовження строку давності відповідно до законів, чинних у країні, в якій розташований орган-заявник, вважаються вжитими у останній країні з такими ж наслідками.

3. Орган-заявник та запитуваний орган повинні інформувати один одного про будь-які дії, які переривають, тимчасово зупиняють або продовжують строки давності вимоги, стосовно якої подається запит про стягнення або забезпечення виконання, або які можуть мати такі самі наслідки.

Конфіденційність

Документи та інформація, надіслані запитуваному органу відповідно до цього доповнення, можуть розголошуватися таким органом лише:

(a) особі, зазначеній у запиті про допомогу;

(b) особам та органам, відповідальним за стягнення за вимогами, і виключно для таких цілей;

(c) судовим органам, що розглядають справи щодо стягнення за вимогами.

Мови

1. Запити про допомогу та відповідні документи повинні супроводжуватися перекладом офіційною мовою або однією з офіційних мов країни, в якій розташований запитуваний орган, або мовою, прийнятною для такого органу.

2. Інформація та інші відомості, передані запитуваним органом органу-заявнику, оформлюються офіційною мовою або однією з офіційних мов країни, в якій розташований запитуваний орган, або іншою мовою, погодженою між заявником та запитуваним органом.

Витрати

1. Відповідні країни відмовляються від усіх вимог одна до одної щодо відшкодування витрат, пов’язаних із взаємною допомогою, яку вони надають одна одній відповідно до цього доповнення.

Однак якщо стягнення створює певну проблему, пов’язане з дуже великими витратами або стосується організованої злочинності, орган-заявник або запитуваний орган можуть домовитися про компенсацію відповідних заходів, які можуть бути вжиті у такому конкретному випадку.

2. Незважаючи на параграф 1, країна, в якій розташований орган-заявник, залишається відповідальною перед країною, в якій розташований запитуваний орган, за витрати, понесені внаслідок заходів, які визнано необґрунтованими з огляду на суть вимоги або дійсність офіційного документа, виданого органом-заявником.

Уповноважені органи

Країни інформують Комісію про їхні компетентні органи, уповноважені робити чи отримувати запити про допомогу, а також про будь-які подальші зміни до цього переліку.

Комісія надає країнам доступ до отриманої інформації.

Статті 20 - 22

(Це доповнення не містить статей 20 - 22)

Прикінцеві положення

Положення цього доповнення не перешкоджають досягненню більшої міри взаємної допомоги між конкретними країнами зараз або в майбутньому за будь-якими угодами чи домовленостями, у тому числі тими, що стосуються сповіщення про судові або інші правові акти.

Статті 24 - 26

(Це доповнення не містить статей 24 - 26)

ДОДАТКИ ДО ДОПОВНЕННЯ IV

1. Цей додаток встановлює детальні правила імплементації доповнення IV.

2. Цей додаток також встановлює детальні правила щодо конвертації та перерахування сум, що стягуються.

1. Орган-заявник може подати запит про допомогу стосовно однієї вимоги або декількох вимог, якщо вони підлягають стягненню з однієї і тієї ж особи.

2. Запит на інформацію, сповіщення, стягнення або заходи забезпечення може стосуватися однієї з таких осіб:

(aa) боржника або боржників;

(b) будь-якої особи, яка несе відповідальність за врегулювання вимоги відповідно до чинного законодавства у країні, в якій розташований орган-заявник.

Якщо орган-заявник знає, що третя сторона має активи, що належать одній із осіб, зазначених у попередньому підпараграфі, запит може також стосуватися такої третьої сторони.

3. Якщо запитуваний орган відмовляється опрацьовувати запит про допомогу, він повідомляє орган-заявника про причини відмови, вказуючи відповідне положення статті 4(3) доповнення IV. Таке повідомлення подається запитуваним органом відразу після ухвалення рішення, але у будь-якому разі протягом одного місяця з дати підтвердження отримання запиту.

4. Кожний запит на інформацію, сповіщення, стягнення або заходи забезпечення повинен вказувати, чи подібний запит направлявся будь-якому іншому органу.

Запит на інформацію, зазначений у статті 4 доповнення IV, складають у письмовій формі відповідно до зразка у додатку II. Зазначений запит скріплюється офіційним штампом органу-заявника та підписується посадовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.

(Цей додаток не містить статтю 3)

Запитуваний орган підтверджує отримання запиту на інформацію у письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) якнайшвидше та у будь-якому разі не пізніше ніж протягом семи днів з моменту його отримання.

Після отримання запиту запитуваний орган, у відповідному випадку, просить орган-заявника надати додаткову необхідну інформацію. Орган-заявник надає усю необхідну додаткову інформацію, до якої він зазвичай має доступ.

1. Запитуваний орган передає кожен елемент запитуваної інформації органу-заявнику відразу після його отримання.

2. Якщо вся запитувана інформація або її частина не може бути отримана протягом розумного строку, беручи до уваги конкретний випадок, запитуваний орган повідомляє про це орган-заявника з зазначенням причин.

3. У будь-якому разі, наприкінці шести місяців з дати підтвердження отримання запиту запитуваний орган повідомляє орган-заявника про результати розслідування, проведеного ним для отримання запитуваної інформації.

4. З урахуванням інформації, отриманої від запитуваного органу, орган-заявник може направити останньому запит щодо продовження його розслідування. Такий запит оформлюється в письмові формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) протягом двох місяців з моменту отримання повідомлення з результатами розслідування, проведеного запитуваним органом, і розглядається запитуваним органом відповідно до положень, які стосуються первинного запиту.

(Цей додаток не містить статтю 6)

Орган-заявник може у будь-який час відкликати запит на інформацію, який він надіслав запитуваному органу. Рішення про відкликання направляється запитуваному органу в письмовій формі (наприклад, електронною поштою або факсом).

Запит на сповіщення, зазначений у статті 5 доповнення IV, оформлюється в письмовій формі у двох примірниках за формою, наведеною у додатку III. Зазначений запит скріплюється офіційною печаткою органу-заявника та підписується посадовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.

До запиту, зазначеного у попередньому параграфі, долучаються два примірники офіційного документа або рішення, щодо яких подано запит на сповіщення.

Запит на сповіщення може стосуватися будь-якої фізичної або юридичної особи, яка відповідно до законодавства, чинного в країні, в якій розташований орган-заявник, повинна бути повідомлена про будь-який офіційний документ або рішення, що стосується такої особи.

1. Відразу після отримання запиту на сповіщення запитуваний орган вживає необхідних заходів щодо такого сповіщення відповідно до чинного законодавства країни, в якій він розташований.

У разі необхідності, без обмеження терміну сповіщення, зазначеного у запиті на сповіщення, запитуваний орган просить заявника надати додаткову інформацію.

Орган-заявник надає всю необхідну додаткову інформацію, до якої він зазвичай має доступ.

2. Запитуваний орган повинен інформувати орган-заявника про дату сповіщення відразу після його направлення шляхом повернення йому одного з примірників його запиту, із належним чином заповненим сертифікатом на зворотній стороні.

1. Запит на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення відповідно до статей 6 і 13 доповнення IV оформлюється письмово за формою, наведеною в додатку IV. Запит повинен включати заяву про виконання умов, визначених у додатку IV щодо ініціювання процедури взаємної допомоги у певній справі, скріплюватися офіційним штампом органу-заявника, та підписуватися посадовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.

2. Офіційний документ, що дозволяє примусове виконання у країні, в якій розташований запитуваний орган, що супроводжує запит, заповнюється органом-заявником або під його відповідальність на підставі первинного офіційного документа, що дозволяє примусове виконання у країні, де розташований орган-заявник.

2a. Офіційний документ може бути виданий щодо декількох вимог, якщо він стосується однієї і тієї ж особи.

Для цілей статей 12 - 19 всі вимоги, які є предметом одного і того ж самого офіційного документа, що дозволяє примусове виконання, вважаються однією вимогою.

(Цей додаток не містить статтю 12)

1. Орган-заявник зазначає суми за вимогами, що підлягають стягненню, як у валюті країни, в якій він розташований, так і у валюті країни, в якій розташований запитуваний орган.

2. Обмінний курс, що використовується для цілей параграфа 1, є останнім курсом продажу, зафіксованим на найбільш показовому валютному ринку або ринках країни, в якій розташований орган-заявник, на дату підписання запиту на стягнення.

1. Запитуваний орган підтверджує отримання запиту на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення у письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) якнайшвидше та у будь-якому разі не пізніше ніж протягом семи днів з моменту його отримання.

2. Запитуваний орган може попросити орган-заявника надати додаткову інформацію або заповнити офіційний документ, що дозволяє примусове виконання у запитуваній країні, якщо необхідно. Орган-заявник надає усю необхідну додаткову інформацію, до якої він зазвичай має доступ.

1. Якщо протягом розумного строку, з урахуванням конкретного випадку, неможливо повністю або частково здійснити стягнення за вимогами або вжити заходів забезпечення, запитуваний орган повідомляє про це орган-заявника, зазначаючи відповідні причини.

З урахуванням інформації, отриманої від запитуваного органу, орган-заявник може направити останньому запит про продовження процедури, здійсненої ним для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення. Такий запит оформлюється в письмові формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) протягом двох місяців з моменту отримання повідомлення з результатами процедури, здійсненої запитуваним органом для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення, і розглядається запитуваним органом відповідно до положень, які стосуються первинного запиту.

2. Не пізніше ніж наприкінці кожних шести місяців з дати підтвердження отримання запиту запитуваний орган повідомляє орган-заявника про статус опрацювання або результати процедури щодо стягнення або щодо вжиття заходів забезпечення.

3. Якщо закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні практики, чинні у країні, де розташований запитуваний орган, не дозволяють заходи забезпечення або заходи стягнення відповідно до статті 12(2a) доповнення IV, запитуваний орган повідомляє орган-заявника про це якомога швидше та у будь-якому випадку протягом одного місяця з моменту отримання повідомлення, зазначеного у статті 14(1).

Будь-який позов, що оскаржує вимогу або офіційний документ, який дозволяє її примусове виконання, та який подається в країні, в якій розташований орган-заявник, повинен бути повідомлений запитуваному органу в письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) органом-заявником негайно після того, як він був поінформований про такий позов.

1. Якщо запит на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення втрачає підстави у результаті сплати за вимогою, її скасування або з будь-якої іншої причини, орган-заявник негайно інформує запитуваний орган у письмовій формі (наприклад, електронною поштою або факсом), щоб останній міг припинити будь-яке розпочате провадження.

2. Якщо суму за вимогою, яка є предметом запиту на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення, з будь-якої причини змінено, орган-заявник негайно інформує запитуваний орган у письмовій формі (наприклад, електронною поштою або факсом).

Якщо зміна полягає у зменшенні суми за вимогою, запитуваний орган продовжує провадження, яке він розпочав для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення, але таке провадження обмежується несплаченою сумою. Якщо на той момент, коли запитуваний орган одержав повідомлення про зменшення суми за вимогою, початкова сума була вже стягнена ним, але процедура перерахування, зазначена у статті 18, ще не була ініційована, тоді запитуваний орган повинен повернути суму переплати особі, яка має на неї право.

Якщо зміна полягає у збільшенні суми вимоги, орган-заявник якнайшвидше направляє запитуваному органу додатковий запит на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення. Такий додатковий запит, наскільки це можливо, розглядається запитуваним органом одночасно із первинним запитом органу-заявника. Якщо, з урахуванням поточного статусу процедури, об’єднання додаткового запиту та первинного запиту неможливе, запитуваний орган зобов’язаний виконувати лише додатковий запит, якщо він стосується суми, не меншої ніж зазначена згідно зі статтею 7 доповнення IV.

3. Для конвертації зміненої суми за вимогою у валюту країни, в якій розташований запитуваний орган, орган-заявник повинен використовувати обмінний курс, який був використаний у його первинному запиті.

Будь-яка сума, стягнена запитуваним органом, включно з відсотками, нарахованими у відповідних випадках, згідно зі статтею 9(2) доповнення IV, підлягає перерахуванню органу-заявнику у валюті країни, в якій розташований запитуваний орган. Таке перерахування здійснюється протягом одного місяця з дати стягнення.

Однак, якщо заходи стягнення, що застосовуються запитуваним органом, оскаржуються з причини неналежності до компетенції країни, де розташований запитуваний орган, запитуваний орган може утриматись від перерахування будь-яких сум, що відшкодовуються за вимогами, до вирішення спору, якщо одночасно виконанні такі умови:

(a) Запитуваний орган вважає, що результат оскарження ймовірно буде на користь відповідної сторони, та

(b) Орган-заявник не заявив, що він поверне вже перераховані суми, якщо результат оскарження буде на користь відповідної сторони.

Незалежно від будь-яких сум, стягнутих запитуваним органом у формі відсотків згідно зі статтею 9(2) доповнення IV, вимога вважається стягнутою пропорційно стягненню суми, вираженої в національній валюті країни, в якій розташований запитуваний орган, за обмінним курсом згідно зі статтею 13(2).

1. Запит про допомогу може бути поданий органом-заявником стосовно однієї вимоги або декількох вимог, якщо вони підлягають стягненню з однієї і тієї ж особи.

2. Інформація, представлена у додатках II, III і IV, може оформлюватися на звичайному папері за допомогою систем опрацювання даних, за умови що роздруковані документи відповідають формату форм, представлених у додатках.

Інформація та інші відомості, передані запитуваним органом органу-заявнику, оформлюються офіційною мовою або однією з офіційних мов країни, в якій розташований запитуваний орган.