Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1169/2011 від 25 жовтня 2011 року про надання споживачам інформації про харчові продукти, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1924/2006 та (ЄС) № 1925/2006 та про скасування Директиви Комісії 87/250/ЄЕС, Директиви Ради 90/496/ЄЕС, Директиви Комісії 1999/10/ЄС, Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/13/ЄС, Директиви Комісії 2002/67/ЄС, Директиви Комісії 2008/5/ЄС та Регламенту Комісії (ЄC) № 608/2004

(-9) ОВ L 93, 31.03.2006, с. 12.

1. Інструкції з використання харчових продуктів зазначають у спосіб, що забезпечує належне використання таких харчових продуктів.

2. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти з визначенням детальних правил щодо виконання положень параграфа 1 для певних харчових продуктів. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

1. Для продуктів, класифікованих за КН 2204, застосовують правила зазначення міцності за об’ємною часткою спирту, встановлені спеціальними положеннями Союзу, що застосовуються до таких продуктів.

2. Фактичну міцність за об’ємною часткою спирту напоїв, що містять більше ніж 1,2% за об’ємною часткою спирту, інших ніж зазначені в параграфі 1, зазначають відповідно до додатка XII.

1. Цю секцію не застосовують до харчових продуктів, що підпадають під дію таких актів права:

(a) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/46/ЄС від 10 червня 2002 року про наближення законів держав-членів стосовно дієтичних добавок (-10);

(b) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/54/ЄС від 18 червня 2009 року про видобування та реалізацію природних мінеральних вод (-11).

2. Цю секцію застосовують без обмеження Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/39/ЄС від 6 травня 2009 року про харчові продукти, призначені для особливих поживних цілей (-12) та спеціальних директив, зазначених у статті 4(1) вказаної Директиви.

__________

(-10) ОВ L 183, 12.07.2002, с. 51.

(-11) ОВ L 164, 26.06.2009, с. 45.

(-12) ОВ L 124, 20.05.2009, с. 21.

1. Обов’язкова інформація про поживну цінність харчових продуктів повинна включати таку інформацію про:

(a) енергетичну цінність; та

(b) вміст жирів, насичених жирів, вуглеводів, цукрів, білків та солі.

Залежно від випадку, поряд із інформацією про поживну цінність може бути вказана інформація про вміст солі, якщо наявність у продукті солі зумовлена природним вмістом натрію у продукті.

2. Зміст обов’язкової інформації про поживну цінність, зазначеної в параграфі 1, може бути доповнено зазначенням вмісту однієї або більше таких речовин:

(a) мононенасичені жири;

(b) поліненасичені жири;

(c) поліоли;

(d) крохмаль;

(e) харчові волокна;

(f) будь-які вітаміни або мінерали, перелічені в пункті 1частини A додатка XIII, та присутні у значних кількостях, як визначено в пункті 2частини A додатка XIII.

3. У разі, якщо марковання фасованих харчових продуктів містить обов’язкову інформацію про поживну цінність, зазначену в параграфі 1, допускається повторення інформації про:

(a) енергетичну цінність; або

(b) енергетичну цінність у поєднанні з вмістом жирів, насичених жирів, цукрів та солі.

4. Як відступ від статті 36(1), якщо маркування продуктів, зазначених устатті 16(4), передбачає інформацію про поживну цінність, зміст такої інформації може бути обмежено лише енергетичною цінністю.

5. Без обмеження статті 44 та шляхом відступу від статті 36(1), якщо маркування продукту, зазначене у статті 44(1), передбачає інформацію про поживну цінність, зміст такої інформації може бути обмежено лише інформацією про:

(a) енергетичну цінність; або

(b) енергетичну цінність у поєднанні з вмістом жирів, насичених жирів, цукрів та солі.

6. У контексті важливості даних, зазначених у параграфах 2-5 цієї статті, для поінформованості споживачів, Комісія може шляхом ухвалення делегованих актів відповідно до статті 51 внести зміни до переліків у параграфах 2-5 цієї статті, додавши або видаливши певні дані.

7. До 13 грудня 2014 року Комісія з урахуванням наукових даних та досвіду, здобутого державами-членами, повинна подати звіт про присутність транс-жирів у харчових продуктах та в загальному раціоні населення Союзу. Мета такого звіту полягає в наданні оцінки впливу належних заходів, що могли б дати змогу споживачам обирати більш здорові харчові продукти та загальний раціон, або щоб сприяти наданню більшої кількості варіантів здорових харчових продуктів для споживачів, зокрема, серед іншого, шляхом надання споживачам інформації про транс-жири або про обмеження з їх використання. Якщо доцільно, Комісія долучає до такого звіту відповідну законодавчу пропозицію.

1. Енергетичну цінність обчислюють з використанням коефіцієнтів перетворення, наведених у додатку XIV.

2. Шляхом ухвалення делегованих актів згідно зі статтею 51 Комісія може ухвалити коефіцієнти перетворення для вітамінів і мінералів, зазначених у пункті 1 частини А додатка XIII, для обчислення більш точного вмісту таких вітамінів і мінералів у харчових продуктах. Такі коефіцієнти перетворення повинні бути додані в додатку XIV.

3. Енергетичну цінність та кількість поживних речовин, зазначені у статті 30(1)-(5), вказують для харчових продуктів у тому стані, в якому їх продають.

Залежно від випадку, таку інформацію можуть надавати для харчових продуктів після їх приготування, за умови надання достатньо докладних інструкцій стосовно приготування та наведення інформації, яка стосується харчового продукту у стані, готовому для споживання.

4. Зазначені величини, залежно від кожного індивідуального випадку, повинні бути середніми значеннями, обчисленими на основі:

(a) аналізу харчового продукту, проведеного виробником;

(b) обчислень, виконаних із використанням добре відомих або фактичних середніх значень (величин) інгредієнтів; або

(c) обчислень, виконаних із використанням загально встановлених і прийнятих даних.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких вона визначатиме детальні правила однакової імплементації цього параграфа щодо точності значень (величин) у відповідній інформації, як-от відмінності між заявленими значеннями (величинами) та значеннями (величинами), встановленими у ході офіційних перевірок. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

1. Значення енергетичної цінності та вміст поживних речовин, зазначені у статті 30(1)-(5), виражають із використанням одиниць вимірювання, наведених у додатку XV.

2. Значення енергетичної цінності та вміст поживних речовин, зазначені у статті 30(1)-(5), виражають на 100 г або на 100 мл.

3. Якщо надається інформація про вміст вітамінів і мінералів, на додаток до способу вираження, вказаного у параграфі 2, таку інформацію виражають як відсоток до референсних величин споживання, визначених у пункті 1 частини A додатка XIII, на 100 г або на 100 мл.

4. Додатково до способу вираження, зазначеного в параграфі 2 цієї статті, інформацію про енергетичну цінність та вміст поживних речовин, зазначену у статті 30(1), (3), (4)та (5), можуть виражати у відсотках до референсних величин споживання, визначених участині Bдодатка XIII, на 100 г або 100 мл.

5. У разі надання інформації відповідно до параграфа 4, поряд із такою інформацією додатково зазначають: "Середня референсна величина добового споживання для дорослих осіб (8 400 кДж/2 000 ккал)".

1. У наведених нижче випадках значення енергетичної цінності та вмісту поживних речовин, зазначені у статті 30(1)-(5), можуть виражати на порцію та/або на одиницю споживання, якщо таке значення легко впізнаване споживачем, за умови, що порцію чи одиницю, зазначені на етикетці, та кількість порцій або одиниць, що містяться в пакованні, зазначають:

(a) додатково до форми вираження на 100 г або на 100 мл, зазначеної у статті 32(2);

(b) додатково до форми вираження на 100 г або на 100 мл, зазначеної у статті 32(3) стосовно вмісту вітамінів і мінералів;

(c) додатково до або замість форми вираження на 100 г або на 100 мл, зазначеної у статті 32(4).

2. Як відступ від статті 32(2), у випадках, зазначених у пункті (b) статті 30(3), вміст поживних речовин та/або відсоток референсних величин споживання, визначені в частині B додатка XIII, можуть бути виражені з розрахунку лише на порцію або на одиницю споживання.

У разі вираження вмісту поживних речовин лише на порцію або на одиницю споживання відповідно до першого підпараграфа, енергетичну цінність виражають на 100 г або на 100 мл та на порцію або на одиницю споживання.

3. Як відступ від статті 32(2), у випадках, зазначених у статті 30(5), енергетична цінність та вміст поживних речовин та/або відсоток референсних величин споживання, визначені в частині B додатка XIII, можуть бути виражені з розрахунку лише на порцію або на одиницю споживання.

4. Використану величину порції або одиниці споживання зазначають поряд із інформацією про поживну цінність.

5. Для забезпечення однакової імплементації вираження інформації про поживну цінність на порцію та на одиницю споживання, та щоб надати споживачам однакову основу для порівняння, Комісія повинна на основі фактичної споживчої поведінки споживачів та на основі дієтичних рекомендацій забезпечити ухвалення шляхом імплементаційних актів правил стосовно вираження значень на порцію та на одиницю споживання для певних категорій харчових продуктів. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

1. Дані, зазначені у статті 30(1) та (2), розміщують в одному полі видимості. Вони повинні бути представлені разом, у чіткому форматі та, у відповідних випадках, у порядку представлення, передбаченому в додатку XV.

2. Дані, зазначені у статті 30(1) та (2), представляють у табличному форматі з вирівняними цифрами, якщо простір дає змогу це зробити. За відсутності вільного простору, інформацію подають у рядковому форматі.

3. Дані, зазначені у статті 30(3), представляють:

(a) в основному полі видимості; та

(b) з використанням розміру шрифту відповідно до статті 13(2).

Дані, зазначені у статті 30(3), можуть бути представлені у форматі, відмінному від формату, встановленого у параграфі 2 цієї статті.

4. Дані, зазначені у статті 30(4) та (5), можуть бути представлені у форматі, відмінному від формату, встановленого в параграфі 2 цієї статті.

5. У разі якщо енергетична цінність або кількість поживних речовин у продукті є незначними, інформація про такі елементи може бути замінена твердженням "Містить незначну кількість...", та його має бути зазначено поряд із інформацією про поживну цінність, якщо така наявна.

Для забезпечення однакової імплементації цього параграфа, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти стосовно енергетичної цінності та вмісту поживних речовин, зазначених у статті 30(1)-(5), що їх можна вважати незначними. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

6. Для забезпечення однакового застосування способу представлення інформації про поживну цінність у форматах, зазначених у параграфах 1-4 цієї статті, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких вона визначатиме відповідні питання. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

1. Додатково до форм вираження, зазначених у статті 32(2) та (4) і статті 33, а також представлення, зазначеного у статті 34(2), енергетичну цінність та кількість поживних речовин, зазначені у статті 30(1)-(5), можуть зазначати в інших формах вираження та/або представлення з використанням графічних форм або символів на додаток до словесних чи цифрових, якщо вони відповідають таким вимогам:

(a) вони базуються на надійних та науково обґрунтованих дійсних дослідженнях, проведених серед споживачів, та не вводять споживачів в оману, як зазначено устатті 7;

(b) їх розроблено в результаті консультацій із широким колом груп стейкхолдерів;

(c) вони мають на меті сприяти, щоб споживачі розуміли цінність або важливість харчового продукту щодо енергетичної цінності та вмісту поживних речовин у раціоні;

(d) існують науково підтверджені докази того, що такі форми вираження чи представлення зрозумілі середньостатистичному споживачу;

(e) у разі застосування інших форм вираження, вони базуються або на гармонізованих референсних величинах споживання, визначених у додатку XIII, або, за їх відсутності, на загальновизнаних наукових рекомендаціях щодо величин споживання для відповідної харчової цінності або поживних речовин;

(f) вони є об’єктивними і недискримінаційними;

(g) їх застосування не створює перешкод для вільного руху товарів.

2. Держави-члени можуть рекомендувати операторам ринку харчових продуктів використовувати одну чи більше додаткових форм вираження чи представлення інформації про поживну цінність, які на їхню думку якнайкраще задовольняють вимоги, встановлені пунктами (a)-(g) параграфа 1. Держави-члени надають Комісії докладний опис таких додаткових форм вираження чи представлення.

3. Держави-члени забезпечують здійснення належного моніторингу використання додаткових форм вираження чи представлення інформації про поживну цінність на ринку на своїх територіях.

Для сприяння здійсненню моніторингу використання таких додаткових форм вираження чи представлення, держави-члени можуть вимагати від операторів ринку харчових продуктів, які вводять в обіг на своїх територіях харчові продукти з нанесеною на них такою інформацією, повідомляти компетентні органи про використання додаткових форм вираження чи представлення інформації з відповідними обґрунтуваннями виконання вимог, встановлених у пунктах (a)-(g) параграфа 1. У таких випадках, оператори ринку харчових продуктів також повідомляють про припинення використання таких додаткових форм вираження чи представлення.

4. Комісія надає сприяння в обміні інформацією між державами-членами, нею та заінтересованими сторонами, а також забезпечує його організацію, стосовно питань використання будь-яких додаткових форм вираження чи представлення інформації про поживну цінність.

5. До 13 грудня 2017 року у світлі здобутого досвіду Комісія повинна подати до Європейського Парламенту і Ради звіт про використання додаткових форм вираження та представлення, про їхній вплив на внутрішній ринок та про ймовірну потребу в подальшій гармонізації таких форм вираження і представлення. З цією метою держави-члени надають Комісії відповідну інформацію про використання таких додаткових форм вираження та представлення на ринку в межах своїх територій. Комісія має право долучити до такого звіту пропозиції щодо змінення відповідних положень Союзу.

6. Для забезпечення однакового застосування положень цієї статті Комісія має право ухвалювати імплементаційні акти з метою визначення детальних правил щодо імплементації параграфів 1, 3, 4 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

1. Якщо інформацію про харчові продукти, зазначену у статтях 9, 10, надають у добровільному порядку, вона повинна відповідати вимогам, встановленим у секціях 2 та3 глави IV.

2. Інформація про харчові продукти, що її надають у добровільному порядку, повинна відповідати таким вимогам:

(a) вона не повинна вводити споживачів в оману, як зазначено у статті 7;

(b) вона не повинна бути незрозумілою чи заплутаною для споживача;

(c) вона, у відповідних випадках, повинна базуватися на відповідних наукових даних.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти щодо застосування вимог, зазначених у параграфі 2 цієї статті, стосовно такої інформації, що її надають у добровільному порядку:

(a) інформації про можливу та ненавмисну присутність у харчових продуктах речовин або продуктів, що спричиняють алергічні реакції або непереносимість;

(b) інформації, пов’язаної з придатністю харчових продуктів для вживання вегетаріанцями та веганами;

(c) зазначення референсних величин споживання для конкретних груп населення на додаток до референсних величин споживання, визначених у додатку XIII; та

(d) інформації про відсутність чи зменшену присутність глютену в харчових продуктах.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

4. Для забезпечення належного інформування споживачів у випадках, коли оператори ринку харчових продуктів надають інформацію про харчові продукти в добровільному порядку, але різними способами, що може заплутувати споживачів або вводити їх в оману, Комісія може шляхом ухвалення делегованих актів відповідно до статті 51передбачити випадки надання інформації в добровільному порядку додатково до випадків, зазначених у параграфі 3 цієї статті.

Інформація, що її надають у добровільному порядку, не повинна зменшувати площу поверхні, необхідну для подання обов’язкової інформації про харчові продукти.

1. У частині питань, які конкретно гармонізує цей Регламент, держави-члени не можуть ані ухвалювати, ані зберігати національні інструменти, якщо їх прямо не дозволено правом Союзу. Такі національні інструменти не можуть створювати перешкод для вільного руху товарів, включно з дискримінацією товарів з інших держав-членів.

2. Без обмеження статті 39, держави-члени можуть ухвалювати національні інструменти стосовно питань, які конкретно не гармонізовані цим Регламентом, за умови, що такі інструменти не забороняють, не ускладнюють або не обмежують вільного руху товарів, які відповідають положенням цього Регламенту.

1. На додаток до обов’язкового набору даних, зазначеного у статті 9(1) та устатті 10, держави-члени можуть відповідно до процедури, встановленої устатті 45, ухвалити інструменти, що зобов’язують надавати додаткові обов’язкові дані для певних типів або категорій харчових продуктів, якщо це обґрунтовано принаймні одним із такого:

(a) охороною громадського здоров’я;

(b) захистом споживачів;

(c) запобіганням шахрайству;

(d) охороною промислових чи комерційних прав власності, зазначень місця походження, зареєстрованих зазначень походження та запобіганням недобросовісній конкуренції.

2. У спосіб, передбачений параграфом 1, держави-члени можуть запроваджувати інструменти стосовно обов’язкового зазначення країни походження або місця походження харчових продуктів лише у разі, якщо існує доведений зв’язок між певними якісними характеристиками харчового продукту та його походженням. Одночасно з повідомленням про такі інструменти Комісії, держави-члени надають докази того, що більшість споживачів надають такій інформації істотного значення.

Держави-члени можуть ухвалювати інструменти відступаючи від положень статті 9(1)та статті 10(1) у разі молока та молочних продуктів, представлених у скляних пляшках для повторного використання.

Вони повинні без затримки надавати Комісії тексти таких інструментів.

До ухвалення положень Союзу, зазначених у статті 16(4), держави-члени можуть зберігати національні інструменти щодо переліків інгредієнтів для напоїв, що містять більше ніж 1,2% за об’ємною часткою спирту.

За відсутності положень Союзу, зазначених у статті 23(2) стосовно вираження чистої кількості для конкретних харчових продуктів в інший спосіб, ніж передбачено статтею 23(1), держави-члени можуть зберегти національні інструменти, ухвалені до 12 грудня 2011 року.

До 13 грудня 2014 року держави-члени повинні поінформувати Комісію про такі інструменти. Комісія доводить їх до відома інших держав-членів.

До ухвалення положень Союзу, зазначених у пункті (c) статті 36(3), держави-члени можуть ухвалювати національні інструменти стосовно добровільного зазначення референсних величин споживання для конкретних груп населення.

Держави-члени повинні надавати Комісії тексти таких інструментів без затримки.

1. Якщо харчові продукти пропонують для продажу кінцевому споживачу або закладу громадського харчування у нефасованому вигляді, або якщо харчові продукти запаковують на прохання споживача за місцем продажу, або якщо їх запаковано для прямого продажу:

(a) надання даних, указаних в пункті (c) статті 9(1), є обов’язковим;

(b) надання інших даних, зазначених у статтях 9 та 10, не є обов’язковим, якщо держава-член ухвалила національні інструменти, що встановлюють вимогу надання деяких чи всіх таких даних або елементів таких даних.

2. Держави-члени можуть ухвалити національні інструменти щодо способів надання таких даних або елементів таких даних, зазначених у параграфі 1, та, у відповідних випадках, їхньої форми вираження та представлення.

3. Держави-члени повинні без затримки надавати Комісії тексти інструментів, зазначених у пункті (b) параграфа 1 та у параграфі 2.

1. У разі покликання на цю статтю, держава-член, яка вважає за необхідне ухвалити нове законодавство щодо інформації про харчові продукти, повинна заздалегідь повідомляти Комісію та інші держави-члени про інструменти, які вона має намір ухвалити, а також надавати причини, що обґрунтовують їх необхідність.

2. Комісія проводить консультації з Постійним комітетом з харчового ланцюга та здоров’я тварин, створеним згідно зі статтею 58(1) Регламенту (ЄС) № 178/2002 , якщо вона вважає, що такі консультації принесуть користь, або на запит держави-члена. У такому разі Комісія забезпечує прозорість такого процесу для всіх стейкхолдерів.

3. Держава-член, яка вважає за необхідне ухвалити нове законодавство щодо інформації про харчові продукти, може ухвалити заплановані інструменти лише через 3 місяці після повідомлення, передбаченого в параграфі 1, за умови, що від Комісії не надійшло негативного висновку.

4. Якщо Комісія надала негативний висновок, та до завершення періоду, зазначеного в параграфі 3 цієї статті, Комісія повинна ініціювати експертну процедуру, зазначену у статті 48(2), для визначення того, чи можуть заплановані інструменти бути імплементовані за умови, якщо необхідно, внесення належних змін до них.

5. Директиву Європейського Парламенту і Ради 98/34/ЄС від 22 червня 1998 року про встановлення процедури для надання інформації в сфері технічних стандартів та регламентів та про правила щодо послуг інформаційного суспільства (-13) не застосовують до інструментів, що підпадають під процедуру нотифікації, визначену в цій статті.

__________

(-13) ОВ L 204, 21.07.1998, с. 37.

Для врахування технічного прогресу, розвитку науки, змін у здоров’ї споживачів або змін у потребах споживачів у інформації, та з дотриманням положень статті 10(2)та статті 21(2) щодо внесення змін до додатків II та III, Комісія може шляхом ухвалення делегованих актів згідно зі статтею 51 вносити зміни до додатків цього Регламенту.

1. Без обмеження параграфа 2 цієї статті, під час здійснення повноважень, наданих згідно з цим Регламентом щодо ухвалення інструментів у формі імплементаційних актів відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 48(2)або у формі делегованих актів відповідно до статті 51, Комісія повинна:

(a) встановлювати належний перехідний період для застосування нових інструментів, протягом якого харчові продукти, що містять етикетки, які не відповідають новим інструментам, можуть бути введені в обіг, та після завершення якого продаж запасів таких продуктів, які були введені в обіг до завершення перехідного періоду, можна продовжувати до їх вичерпання; та

(b) забезпечувати, щоб такі інструменти починали застосовуватися з 1 квітня будь-якого календарного року.

2. Параграф 1 не застосовують у випадках, коли відповідні інструменти, зазначені у вказаному параграфі, ухвалені з причин нагального характеру у зв’язку із захистом громадського здоров’я.

1. Комісії надає допомогу Постійний комітет з харчового ланцюга та здоров’я тварин, утворений згідно зі статтею 58(1) Регламенту (ЄС) № 178/2002 . Такий Комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011 .

2. У разі покликання на цей параграф, застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011 .

Якщо Комітет не надає жодного висновку, Комісія не ухвалює проект імплементаційного акта, і застосовується третій підпараграф статті 5(4) Регламенту (ЄС) № 182/2011 .

Перший та другий параграфи статті 7 Регламенту (ЄС) № 1924/2006 викласти в такій редакції:

"Маркування поживної цінності продуктів, на яких зазначають твердження про поживну цінність та/або користь для здоров’я, є обов’язковим, за винятком реклами загального характеру. Інформація, яка має бути надана, складається з інформації, визначеної у статті 30(1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1169/2011 від 25 жовтня 2011 року про надання споживачам інформації про харчові продукти (*1). Якщо твердження про поживну цінність та/або користь для здоров’я стосується поживної речовини, зазначеної у статті 30(2) Регламенту (ЄС) № 1169/2011, кількість такої поживної речовини повинна бути вказана, як це передбаченостаттями 31-34згаданого Регламенту.

Кількість (кількості) речовини (речовин), якої (яких) стосується твердження про поживну цінність або користь для здоров’я, що не зазначена у маркованні поживної цінності, повинна бути вказана в тому самому полі видимості, що й марковання поживної цінності, і виражена, як це передбачено статтями 31, 32 та 33 Регламенту (ЄС) № 1169/2011. Одиниці вимірювання, які використовують для вираження кількості речовини, повинні бути відповідними для конкретних обумовлених речовин.

__________

Параграф 3 статті 7 Регламенту (ЄС) № 1925/2006 викласти в такій редакції:

"3. Маркування поживної цінності продуктів, до яких було додано вітаміни та мінерали та які підпадають під дію цього Регламенту, є обов’язковим. Інформація, яка має бути надана, складається з інформації, визначеної у статті 30(1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1169/2011 від 25 жовтня 2011 року про надання споживачам інформації про харчові продукти (*2), та загальної кількості присутніх вітамінів і мінералів на момент їх додавання до харчового продукту.

__________

1. Повноваження на ухвалення делегованих актів надано Комісії відповідно до умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 9(3), статті 10(2), статті 12(3), статті 13(4), статті 18(5), статті 19(2), статті 21(2), статті 23(2), статті 30(6), статті 31(2), статті 36(4) і статті 46, надано Комісії на п’ятирічний період, починаючи з 12 грудня 2011 року. Комісія складає звіт про здійснення делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше, ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені у статті 9(3), статті 10(2), статті 12(3), статті 13(4), статті 18(5), статті 19(2), статті 21(2), статті 23(2), статті 30(6), статті 31(2), статті 36(4)і статті 46, можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані в такому рішенні. Воно набуває чинності в день, наступний після публікації цього рішення в Офіційному віснику Європейського Союзу, або в пізнішу дату, вказану в самому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже введені в дію.

4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений відповідно до положень статті 9(3), статті 10(2), статті 12(3), статті 13(4), статті 18(5), статті 19(2), статті 21(2), статті 23(2), статті 30(6), статті 31(2), статті 36(4) і статті 46, набуває чинності, лише якщо з боку Європейського Парламенту чи Ради впродовж двох місяців з дати повідомлення Європейського Парламенту й Ради про цей акт, не було висловлено жодних заперечень, або якщо ще до закінчення цього періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не заперечуватимуть. Такий період подовжують на 2 місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

1. Делеговані акти, ухвалені за цією статтею, набувають чинності невідкладно і застосовуються, допоки не буде внесено жодних заперечень згідно з параграфом 2. У нотифікації Європейському Парламенту і Раді делегованого акта повинні буди вказані причини використання екстреної процедури.

2. Як Європейський Парламент, так і Рада можуть висувати заперечення щодо делегованого акта згідно з процедурою, зазначеною у статті 51(5). У такому разі Комісія скасовує акт одразу після отримання від Європейського Парламенту або Ради повідомлення про рішення щодо заперечення.

1. Директиви 87/250/ЄЕС, 90/496/ЄЕС, 1999/10/ЄС, 2000/13/ЄС, 2002/67/ЄС та 2008/5/ЄС і Регламент (ЄС) № 608/2004 скасовано з 13 грудня 2014 року.

2. Покликання на скасовані акти необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент.

1. Харчові продукти, введені в обіг або марковані до 13 грудня 2014 року, які не відповідають вимогам цього Регламенту, можуть реалізовуватися до вичерпання їхніх запасів.

Харчові продукти, введені в обіг або марковані до 13 грудня 2016 року, які не відповідають вимогам, встановленим у пункті (l) статті 9(1), можуть реалізовуватися до вичерпання їхніх запасів.

Харчові продукти, введені в обіг або марковані до 1 січня 2014 року, які не відповідають вимогам, встановленим у частині B додатка VI, можуть реалізовуватися до вичерпання їхніх запасів.

2. Якщо в період між 13 грудня 2014 року та 13 грудня 2016 року інформація про поживну цінність надається на добровільній основі, вона повинна відповідати статтям 30-35.

3. Незважаючи на положення Директиви 90/496/ЄЕС, статті 7 Регламенту (ЄС) № 1924/2006 та статті 7(3) Регламенту (ЄС) № 1925/2006, харчові продукти, марковані відповідно до статей 30-35 цього Регламенту, можуть бути введені в обіг до 13 грудня 2014 року.

Незважаючи на положення Регламенту Комісії (ЄС) № 1162/2009 від 30 листопада 2009 року про встановлення перехідних положень для імплементації регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 853/2004 , (ЄС) № 854/2004 та (ЄС) № 882/2004 (-14) харчові продукти, марковані відповідно до частини B додатка VI до цього Регламенту, можуть бути введені в обіг до 1 січня 2014 року.

__________

(-14) ОВ L 314, 01.12.2009, с. 10.

Цей Регламент набуває чинності на 20-й день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 13 грудня 2014 року, за винятком пункту (l)статті 9(1), який застосовується з 13 грудня 2016 року, та частини B додатка VI, яка застосовується з 1 січня 2014 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.

Як зазначено у статті 2(4)

1. "інформація про поживну цінність" або "маркування поживної цінності" означає інформацію про:

(a) енергетичну цінність; або

(b) енергетичну цінність та лише одну або більше з таких поживних речовин:

- жири (насичені, мононенасичені, поліненасичені),

- вуглеводи (цукри, поліоли, крохмаль),

- сіль,

- харчові волокна,

- білки,

- будь-які вітаміни або мінерали, перелічені в пункті 1частини A додатка XIII, та присутні у значних кількостях, як визначено в пункті 2 частини A додатка XIII,

2. "жири" означає загальну кількість ліпідів, включно з фосфоліпідами;

3. "насичені жири" означає жирні кислоти без подвійних зв’язків;

4. "транс-жири" означає жирні кислоти зі щонайменше одним некон’юґованим (тобто, перерваним щонайменше однією метиленовою групою) подвійним зв’язком вуглець-вуглець у транс-конфігурації;

5. "мононенасичені жири" означає жирні кислоти з одним подвійним цис-зв’язком;

6. "поліненасичені жири" означає жирні кислоти з двома або більше подвійними цис-зв’язками;

7. "вуглеводи" означає будь-які вуглеводи, які беруть участь в обміні речовин в організмі людини, включно з поліолами;

8. "цукри" означає всі моносахариди та дисахариди, що містяться в харчовому продукті, за винятком поліолів;

9. "поліоли" означає спирти, що містять більше ніж дві гідроксильні групи;

10. "білки" означає вміст білку, обчислений за формулою: білок = загальний азот за Кьєльдалем х 6,25;

11. "сіль" означає еквівалентний вміст солі, обчислений за формулою: сіль = натрій х 2,5;

12. "харчові волокна" означає вуглеводневі полімери з трьома або більше мономерними ланками, які не перетравлюються й не всмоктуються в тонкій кишці людини та належать до таких категорій:

- їстівні вуглеводневі полімери, які природно містяться у харчових продуктах, що їх споживає людина,

- їстівні вуглеводневі полімери, отримані з харчової сировини фізичними, ферментативними або хімічними засобами, і які характеризуються науково доведеною сприятливою фізіологічною дією,

- їстівні синтетичні вуглеводневі полімери, які характеризуються науково доведеною сприятливою фізіологічною дією,

13. "середнє значення" означає значення, яке якнайкраще представляє вміст поживної речовини у певному харчовому продукті і відображає сезонні коливання, динаміку споживання та інші чинники, що можуть спричинити коливання фактичного значення.

1. Злаки, що містять глютен, а саме: пшениця (такі як пшениця спельта та камут), жито, ячмінь, овес або їх гібридні види, а також продукти з них, крім:

(a) сиропів глюкози на основі пшениці, включно з декстрозою (-15);

(b) мальтодекстринів на основі пшениці (15) ;

(c) сиропів глюкози на основі ячменю;

(d) зернових, що їх використовують для виробництва спиртових дистилятів, включно з етиловим спиртом сільськогосподарського походження;

2. Ракоподібні та продукти з ракоподібних;

3. Яйця та продукти з яєць;

4. Риба та продукти з риби, крім:

(a) риб’ячого желатину, що його використовують як носій для вітамінів або каротиноїдних препаратів;

(b) риб’ячого желатину або риб’ячого клею, що його використовують як освітлювач для пива та вина;

5. Арахіс та продукти з арахісу;

6. Соєві боби та продукти з них, крім:

(a) повністю рафінованих соєвої олії та жиру (15) ;

(b) природних змішаних токоферолів (E306), природного D-альфа-токоферолу, природного D-альфа-токоферолу ацетату та природного D-альфа-токоферолу сукцинату, джерелом яких є соя;

(c) фітостеролів та ефірів фітостеролів, що походять з рослинної олії, джерелом якої є соя;

(d) рослинного естер станолу, виробленого зі стеролів рослинної олії, джерелом якої є соя;

7. Молоко та продукти з молока (включно з лактозою), крім:

(a) сироватки, що її використовують для виробництва спиртових дистилятів, включно з етиловим спиртом сільськогосподарського походження;

(b) лактитолу;

8. Горіхи, а саме: мигдаль (Amygdalus communis L.), лісовий горіх (Corylus avellana), горіх грецький (Juglans regia), кеш’ю (Anacardium occidentale), пекан (Carya illinoinensis (Wangenh.) K. Koch), бразильський горіх (Bertholletia excelsa), фісташка (Pistacia vera), макадамія або горіхи Квінсленда (Macadamia ternifolia), а також продукти з таких горіхів, крім горіхів, що їх використовують для виробництва спиртових дистилятів, включно з етиловим спиртом сільськогосподарського походження;

9. Селера та продукти з селери;

10. Гірчиця та продукти з гірчиці;

11. Насіння кунжуту та продукти з насіння кунжуту;

12. Двоокис сірки та сульфіти у концентрації понад 10 мг/кг або 10 мг/л у розрахунку на сумарний обсяг оксиду сірки (SO2), що розраховуються для продуктів, які пропонують як готові до споживання або відновлені згідно з інструкціями виробників;

13. Люпин та продукти з люпину;

14. Молюски та продукти з молюсків.

__________

(-15) Та їх продукти, якщо внаслідок процесу, якому їх піддавали, навряд чи підвищать рівень алергенності згідно з оцінюванням Органу для відповідного продукту, з якого вони походять.

1. Неперероблені продукти, що складаються з одного інгредієнта або однієї категорії інгредієнтів;