Угода про фінансування

Цілі Програми підтримки секторальної політики та їх зв’язок з програмою Уряду

З метою підтримки України на шляху всеосяжних реформ в енергетичному секторі, у 2008 році ЄС розпочав Річну програму дій на 2007 рік щодо підтримки секторальної політики в енергетичному секторі на загальну суму 87 млн євро. Зокрема, програма включала механізм бюджетної підтримки, який був вперше застосований у рамках Інструменту Європейського сусідства і партнерства для Східного регіону. Програма завершилася виплатою варіативного траншу в грудні 2012 року (28 млн євро з 42 млн євро).

Керуючись важливістю комплексних реформ в енергетичному секторі, Уряд підтвердив свою зацікавленість у розширенні бюджетної підтримки в енергетичному секторі на наступний етап з тим, щоб забезпечити подальше поглиблення і посилення стійкості реформ, розпочатих у ході першої програми підтримки секторальної політики. Європейська Комісія погодилася з цією пропозицією, але порекомендувала, щоб майбутні програми включали в себе питання соціального захисту населення у разі підвищення цін на енергоносії.

Також було визнано, що під час розроблення нової програми підтримки секторальної політики слід взяти до уваги висновки, зроблені під час реалізації першої програми, які, зокрема, стосуються таких аспектів:

- програми підтримки секторальної політики мають розроблятися в рамках поточного діалогу з розвитку секторальної політики;

- існує необхідність у розробленні постійної і чітко визначеної системи моніторингу впровадження програми підтримки секторальної політики, але ця система має узгоджуватися з урядовою системою моніторингу впровадження секторальної політики;

- індикатори програми підтримки секторальної політики мають бути однозначними, суттєвими, досяжними і повинні мати реальні терміни виконання;

- пріоритет має надаватися індикаторам, які мають найбільш значимий потенціал для економічного та соціального впливу.

Рішення Європейської Комісії щодо впровадження частини 2 Річної програми дій на 2012 рік для України було прийнято 5 грудня 2012. Це рішення, зокрема, включає Програму "Продовження підтримки реалізації Енергетичної стратегії України" на загальну суму 45 млн євро. Головною метою нової Програми підтримки секторальної політики в енергетичному секторі є забезпечення енергетичних потреб української економіки і суспільства в безпечній, ефективній і економічній формі, а також підтримка узгодження з нормами ЄС щодо енергетики і навколишнього середовища та зобов’язаннями України в рамках ДЕС, що також відображено в Порядку денному асоціації, який готує до Угоди про асоціацію / Угоди про створення зони вільної торгівлі. Програма підтримки секторальної політики має сприяти подальшій реалізації стратегії сектору, в тому числі поглибленню реформ в ключових сферах, полегшенню виконання зобов’язань України в ДЕС, зміцненню фінансової стійкості в енергетичному секторі та забезпеченню більшої прозорості й захисту навколишнього середовища в енергетичному секторі. Конкретні цілі нової Програми підтримки секторальної політики є такими:

- зменшення забруднення навколишнього середовища, що пов’язано з електроенергетичною галуззю і, зокрема, прогрес стосовно реалізації Директиви щодо великих опалювальних установок (2001/80/ЄС );

- поліпшення якості нафтопродуктів і впровадження системи контролю якості з метою прийняття стандартів Євро-4 і Євро-5;

- підвищення енергетичної безпеки шляхом створення системи запасів нафти і нафтопродуктів.

Перехресні питання (екологічна стійкість, тендерні питання, ефективне управління та права людини)

Програма матиме позитивний вплив на екологічну стійкість, адже дві з трьох її конкретних цілей (реалізація Директиви щодо великих опалювальних установок та підвищення якості нафтопродуктів) базуються на застосуванні екологічної та енергетичної політики.

У той час як програма має прямий вплив на ефективне управління, вона також має і непрямий вплив на права людини і тендерну рівність, що, зокрема, випливає з наступних причин:

- ринкові реформи, згадані у Загальних Умовах щодо здійснення виплат мають підвищити макроекономічну стабільність України. Ці реформи повинні передбачити належні механізми захисту споживачів, що сприятимуть створенню рівних можливостей всіх соціальних груп в Україні. Без таких заходів родини та пенсіонери опиняться у найбільш невигідному положенні і жінки можуть стати основною групою, що опиниться під основним тиском. Крім того, ринкові реформи, які виконуватимуться паралельно з відповідними заходами з підтримки інституційної спроможності, мають підвищити прозорість та забезпечити ефективне управління, тим самим усуваючи підстави для потенційної корупції в цьому секторі, а також мають сприяти інтегруванню екологічної політики в цей сектор, що має призвести до зміцнення прав людини та гендерної рівності;

- широке громадське обговорення необхідності зменшення викидів від великих опалювальних установок та поліпшення якості палива посилить прозорість та екологічну обізнаність, забезпечить публічну фінансову підзвітність та участь суспільства у процесі прийняття рішень;

- поліпшення в сфері формування запасів нафти допоможе підвищити енергетичну безпеку країни та зробить Україну менш вразливою до зовнішніх шоків пов'язаних з поставками нафти та цінами на неї, що є важливим передусім для найвразливіших верств суспільства;

- членство України в Ініціативі прозорості видобувних галузей (EITI) та виконання відповідних зобов’язань є питанням ефективного управління в секторі, а тому буде пильно відслідковуватись.

1.2. Очікувані результати

Очікувані результати у рамках Програми підтримки секторальної політики, які відповідають положенням Програми економічних реформ, проекту переглянутої Енергетичної стратегії України до 2030 року та міжнародним зобов’язанням України (у тому числі, проекту Угоди про асоціацію та ДЕС), є такими:

Очікуваний результат 1: Затвердження галузевої програми зі скорочення викидів деяких забруднюючих речовин в атмосферу великими опалювальними установками в електроенергетичному секторі України з метою допомоги Україні у виконанні зобов’язань в рамках ДЕС. Це має включати детальний аналіз потреб і стратегію отримання необхідних інвестицій.

У цій сфері Україна має зобов’язання щодо виконання Директиви 2001/80/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 23 жовтня 2001 року про обмеження викидів деяких забруднюючих речовин у повітря від великих опалювальних установок. Кінцевий термін - 31 грудня 2017 року.

Проект переглянутої Енергетичної стратегії посилається на зобов’язання України в рамках Директиви 2001/80/ЕС та передбачає, що Україна підготує два документи, які стануть частиною комплексної програми з охорони навколишнього середовища, а саме: державну цільову програму для досягнення вимог Директиви 2001/80/ЕС, а також план для зниження викидів діоксиду сірки, оксидів азоту та пилу. Останній повинен встановити цілі, визначити завдання, заходи і терміни виконання, вказати джерела фінансування та механізми контролю виконання.

Очікуваний результат 2: Посилення національних стандартів, які стосуються якості нафтопродуктів (бензину та дизельного палива) та зміцнення системи перевірки якості на відповідність національним стандартам якості. Система якості має бути відкритою для перевірок та подальших вдосконалень.

У цій сфері проект Угоди про Асоціацію в Додатку XXIX, розділ 6 "Навколишнє середовище", містить положення про реалізацію Директиви 98/70/ЕС стосовно якості бензину і дизельного палива із поправками до Директиви 93/12/ЕЕС, внесеними за Директивами 2000/71/ЕС, 2003/17/ЕС і 2009/30/ЕС а також Регламентом (ЄС) 1882/2003. Директиву 98/70/ЕС має бути виконано протягом 3 років з моменту набрання чинності Угодою про Асоціацію.

ПЕР передбачає введення європейських стандартів якості на нафтопродукти з паралельним створенням, до кінця 2014 року, системи контролю якості.

Проект переглянутої Енергетичної стратегії до 2030 року закликає до поступового переходу до більш жорстких стандартів якості палива, виробленого в Україні, до відповідності стандартам ЄС, а також до припинення продажу нафтопродуктів з якістю нижчою, ніж Євро-4. Крім того, в документі підкреслюється необхідність забезпечення належного рівня регулювання ринку та контролю за якістю палива, включаючи постійний контроль за якістю продукції, що продається на АЗС, і запобігання торгівлі контрафактною продукцією.

16 червня 2013 року Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (наказ № 367) було схвалено План дій щодо забезпечення якості та безпеки нафтопродуктів. У липні 2013 року було схвалено, хоча офіційно не опубліковано, Технічний регламент щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднового та котельного палив. Цей Технічний регламент зазначає кінець 2015 року як дату обов’язкової відмови від стандартів, нижчих за Євро-4. Оскільки урядовий План заходів та Технічний регламент охоплюють заходи та положення, які стосуються всіх видів палива (не тільки бензину і дизельного палива, які підпадають під положення директиви 98/70/ЕС), то індикатори, відібрані для Програми підтримки галузевої політики, є орієнтованими на ті положення вказаних документів, які можна застосувати до типів палива, що підпадають під положення Директиви 98/70/ЕС;

Очікуваний результат 3: Затвердження Україною підходу (моделі) до утримання запасів нафти для забезпечення енергетичної безпеки. Ця модель включатиме в себе створення необхідних механізмів і план поступового нарощування резервів сирої нафти і нафтопродуктів, зокрема згідно із майбутніми зобов’язаннями за ДЕС, а також кроки щодо змін у нормативно-правовій базі, що стосується нафтових запасів.

У цій сфері в 2012 році Україна долучилась до рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства про розширення нормативно-правової бази для ДЕС на виконання Директиви 2009/119/ЕС про мінімальні запаси сирої нафти та/або нафтопродуктів з кінцевою датою виконання - 1 січня 2023 року.

Проект переглянутої Енергетичної стратегії посилається на необхідність коригування законодавства відповідно до Директиви 2009/119/ЕС щодо запасів нафти та нафтопродуктів, єдиного порядку обліку, плану дій у надзвичайних обставинах, компетентного органу і міждержавних консультацій в кризових ситуаціях. Крім того, проект переглянутої Енергетичної стратегії передбачає, що план зі створення стратегічних запасів нафти і нафтопродуктів має розроблятися відповідно до положень Директиви 2009/119/ЕС (розділ 14 проекту переглянутої Енергетичної стратегії).

2.1. Метод впровадження та умови закупівель та платежів

Виплату у сумі до 45 000 000 євро буде здійснено до Державної казначейської служби України у вигляді нецільової бюджетної підтримки в умовах прямого централізованого управління.

Уряд країни-партнера має підтвердити, що було створено відповідний рахунок у Державній казначейській службі України, а також надати документальне підтвердження здійснення платежів, включаючи щодо використаного обмінного курсу.

2.2. Бюджет і календар

2.2.1. Бюджет: Бюджетна підтримка

2.2.2. Календар

Виконання програми триватиме 54 місяці з моменту набрання чинності Угоди про фінансування.

Бюджетна підтримка сплачуватиметься трьома перемінними траншами у сумі до 15 млн євро кожен. Виплату траншів буде орієнтовно здійснено в першому кварталі 2016, 2017, і 2018 років. Перемінні транші будуть сплачуватись за умови виконання Загальних і Спеціальних Умов (тобто Індикаторів та інших Спеціальних умов), які було узгоджено між сторонами до підписання Угоди про фінансування (див. нижче розділ 2.3 і Додаток 1, 2). Для виплати траншу буде необхідно забезпечити:

· виконання Загальних Умов;

· виконання Спеціальних Умов, визначених для відповідного траншу;

· у випадку виконання Загальних і Спеціальних Умов, транш може бути сплачено.

Сума траншу залежатиме від рівня виконання індикаторів.

2.3. Моніторинг виконання та критерії для здійснення виплат

Ця програма може бути предметом перегляду у випадку внесення змін до політики Комісії щодо бюджетної підтримки.

2.3.1. Опис заходів моніторингу продуктивності:

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України є головним органом центральної виконавчої влади, який несе відповідальність за опрацювання та впровадження державної політики в енергетичному секторі (а саме: в секторі електроенергетики, атомної та вугільної промисловості, секторах видобутку торфу, нафти і газу). Міністерство відповідає за впровадження Енергетичної стратегії до 2030 року і за відповідну звітність перед Кабінетом Міністрів України, а також за координацію процесу виконання ДЕС в Україні.

Впровадження політики в енергетичному секторі України знаходиться під контролем Координаційного центру з упровадження економічних реформ при Президентові України в рамках реалізації ПЕР, а також під контролем Кабінету Міністрів України в рамках реалізації Енергетичної стратегії України до 2030 року. Оскільки відповідна звітність не є публічною, важко оцінити, наскільки ці процеси моніторингу узгоджені.

Проект переглянутої Енергетичної стратегії до 2030 року передбачає, що протягом 6-ти місячного періоду після прийняття переглянутої стратегії буде опрацьовано та затверджено План дій з її впровадження. План повинен визначити індикатори, виконання яких можна буде перевірити, детальні кроки, а також строки виконання заходів. План дій з реалізації переглянутої Енергетичної стратегії, схвалення якого є однією з Спеціальних Умов для виділення першого перемінного траншу (див. Додаток 2), має поліпшити наявні в Україні інструменти моніторингу виконання політики сектору. Проект переглянутої Енергетичної стратегії також передбачає розробку та затвердження процедури моніторингу виконання Плану дій. Ця процедура повинна, зокрема, визначити розклад засідань компетентних органів, у тому числі Кабінету Міністрів, для обговорення прогресу у впровадженні стратегії.

Двосторонні документи, підписані між Україною та ЄС, мають свої власні механізми моніторингу виконання. Зокрема, реалізація Порядку денного асоціації передбачає систему регулярної звітності міністерств і державних установ перед Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, а також проведення регулярних засідань Комітету з питань співробітництва Україна - ЄС і підкомітетів, у тому числі з питань енергетики. З 2006 року Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та Європейська Комісія спільно схвалюють звіти про річний прогрес згідно з Меморандумом між Україною та Європейським Союзом про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі.

Починаючи з лютого 2011 року, механізм моніторингу в рамках членства України в ДЕС підкріплюється щорічними звітами, які готує Секретаріат Енергетичного Співтовариства.

Для цієї Програми підтримки секторальної політики буде працювати консультативний орган, що складатиметься з двох сторін - представників Уряду України та ЄС, які зустрічатимуться у Спільній Групі Моніторингу (далі - СГМ). СГМ слугуватиме форумом для контролю за впровадженням стратегії політики сектору. СГМ буде очолювати Міністерство енергетики та вугільної промисловості України принаймні на рівні заступника міністра. Передбачається, що з українського боку у СГМ будуть представлені такі органи центральної виконавчої влади (список не є вичерпним):

- Кабінет Міністрів України;

- Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (у тому числі представник відділу технічного регулювання);

- Міністерство фінансів України;

- Міністерство енергетики та вугільної промисловості України;

- Міністерство екології та природних ресурсів України;

- Міністерство соціальної політики України;

- Міністерство доходів і зборів України;

- Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики України;

- Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів;

- Державна екологічна інспекція України.

СГМ збиратиметься не рідше двох разів на рік. На рівні міністрів має проводитися щонайменше один щорічний політичний діалог високого рівня.

Уряд України має надавати Європейській Комісії щорічні звіти з таких питань:

- про досягнення Загальних Умов 2-4 (макроекономічна стабільність, управління державними фінансами, прозорість бюджету та нагляд). Проект цих звітів може обговорюватися на Спільній групі моніторингу бюджетної підтримки, створеній між ЄС і Україною за участю з української сторони: заступника Міністра фінансів, заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі, представників Кабінету Міністрів, Адміністрації Президента, Рахункової палати України та Міністерства закордонних справ;

- про досягнення Загальної Умови 1 (політика в секторі і стратегія) і Спеціальних Умов, у тому числі щодо виконання критеріїв та індикаторів. Проект цих звітів може обговорюватися на зустрічах СГМ. Європейська Комісія може використовувати зовнішню підтримку для перевірки інформації, що міститься в річних звітах про прогрес.

Результати такого обговорення можуть призводити до прийняття рішень українською владою щодо секторальної політики в процесі реалізації стратегії, а також можуть надати європейській стороні більш детальну інформацію щодо процесу реалізації секторальної стратегії. Рішення, пов’язані з виплатою траншів бюджетної підтримки, ухвалюються виключно Європейською Комісією на основі її власного аналізу щодо рівня виконання критеріїв та індикаторів.

Звіти, як зазначено вище, повинні представлятися незалежно від ступеня досягнення Загальних та Спеціальних Умов, в тому числі критеріїв та індикаторів, а також незалежно від наміру Уряду щодо запиту про виплату коштів бюджетної підтримки.

Якість, регулярність і надійність галузевих статистичних даних і заходи, вжиті для їхнього поліпшення

Що стосується статистичних даних у секторі, проект переглянутої Енергетичної стратегії України до 2030 року підкреслює необхідність вдосконалення інструментів збору та аналізу статистичних даних. У цьому контексті передбачено розробку індикаторів з енергоефективності, включаючи засоби їх моніторингу, на основі методології МЕА.

У жовтні 2012 року Україна підтримала рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства щодо реалізації Правил у сфері енергетичної статистики в Енергетичному Співтоваристві з метою забезпечення збору, узагальнення та поширення послідовних, точних і зрозумілих енергетичних даних (Інструкція (ЄС) № 1099/2008 і Директива 2008/92/ЄС). Термін впровадження законодавства щодо статистики - кінець 2013 року.

У березні 2013 року Кабінет Міністрів схвалив Стратегію розвитку державної статистики на період до 2017 року, яка, зокрема, стосується статистики в енергетичній галузі.

- Індикатори виконання, обрані для Програми підтримки секторальної політики, узгоджені із загальною схемою оцінки виконання державної секторальної програми

Критерії та індикатори, відібрані для програми, є частиною політики України в енергетичному секторі і, таким чином, вони підлягають відповідному моніторингу з боку Уряду в рамках наявних механізмів контролю, як описано вище.

- Додаткова допомога

Додаткова технічна допомога для програми бюджетної підтримки не є частиною даної програми. Таку допомогу може бути надано в рамках фінансування з інших бюджетних ліній, а тому її надання потребуватиме підписання окремої угоди між сторонами.

- Механізми координування дій уряду і партнерів

Координація дій між Урядом України та Європейською Комісією буде проводитися через механізми, передбачені у цій Угоді про фінансування і описані у розділі 2.3.1 вище. Іншим зацікавленим сторонам, таким як представники Секретаріату Енергетичного Співтовариства, представники громадськості чи галузевих асоціацій, буде запропоновано приєднатися до цих засідань на правах спостерігачів та за спільною згодою. Подальша координація з іншими донорами має здійснюватися у рамках тематичних робочих груп, переважно як частина загального координаційного процесу під керівництвом Уряду.

2.3.2. Критерії для виплат

Загальні Умови для виплати всіх траншів на підтримку бюджету з урахуванням критеріїв прийнятності:

(1) Політика і стратегія сектору: задовільний прогрес у впровадженні політики та стратегії енергетичного сектору;

(2) Макроекономічна стабільність: задовільний прогрес у підтриманні надійної та відповідної макроекономічної політики, орієнтованої на стабільність, або прогрес досягнутий на шляху відновлення основних балансів;

(3) Управління державними фінансами: задовільний прогрес у виконанні програми щодо поліпшення управління державними фінансами [стратегії та плану дій];

(4) Прозорість бюджету і нагляд: задовільний прогрес щодо доступності своєчасної, всеосяжної і зрозумілої бюджетної інформації для громадськості.

Спеціальні Умови для виділення окремих траншів, у тому числі критерії та індикатори:

Спеціальні Умови для виділення траншу застосовуються до окремих траншів на додаток до Загальних Умов, які застосовуються до всіх траншів. Детальна інформація про Загальні та Спеціальні Умови, в тому числі критерії та індикатори, наведено в додатках 1 і 2. Аналіз вибраних індикаторів в Додатку 1 говорить нам про те, що вони є належної якості, а тому можуть бути використані для виплат коштів бюджетної підтримки.

Обрані індикатори, зазначені у Додатку 1, буде застосовано протягом усього терміну програми. Однак в разі важливих обставин, Уряд України може направити запит до Європейської Комісії щодо зміни цілей і показників. Узгоджені зміни до індикаторів можуть схвалюватися шляхом обміну листами між двома сторонами.

Проведення незалежних оглядів програм і оцінок у разі необхідності буде вирішуватися Європейською Комісією та фінансуватися за рахунок технічної допомоги ЄС. Підписуючи цю Угоду про фінансування, Сторони беруть на себе зобов’язання підтримувати таку діяльність.

Аудит Європейської Комісії щодо цієї програми не передбачено, оскільки дана програма є нецільовою бюджетною підтримкою. Частина технічної допомоги ЄС може використовуватися для зміцнення відповідних місцевих потужностей аудиту.

Програма буде виконуватись відповідно до вимог Посібника з комунікації та поширення інформації щодо зовнішньої діяльності ЄС. Відповідне інформаційне забезпечення програми буде відбуватись у рамках регулярних інформаційних заходів з нагоди виконання критеріїв виплати за програмою. Заходи з комунікації та поширення інформації будуть фінансуватися з інших програм.

1 - Критерії та індикатори, що використовуються для виплат

2 - Механізм виплати та графік виплат

Критерії та індикатори сформульовано на основі документів у сфері національної політики України в енергетичному секторі та на основі енергетичних частин двосторонніх документів, підписаних між Україною та ЄС, а також зобов’язань України а рамках ДЕС. Цей перелік, зокрема, включає в себе такі документи:

- Порядок денний асоціації Україна - ЄС і проект Угоди про асоціацію / Угоди про створення поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі;

- Меморандум про порозуміння між Україною та ЄС щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаний у грудні 2005 року;

- Програма Економічних Реформ на 2010-2014 роки та щорічні плани дій з її реалізації;

- Протокол про приєднання України до ДЕС, підписаний у жовтні 2011 року, та рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства, підписане в жовтні 2012 року;

- проект переглянутої Енергетичної стратегії України до 2030 року (проект затверджений 24 липня 2013 Кабінетом Міністрів України);

- План дій щодо забезпечення якості та безпеки нафтопродуктів, затверджений Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (наказ № 387 від 19 червня 2013 року);

- проект Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднового та котельного палив [який має бути затверджено Кабінетом Міністрів у 2013 році].

Перелік індикаторів ділиться на три групи з метою відображення трьох результатів, які очікуються від Програми.

Індикатори, згруповані у розділі "Очікуваний результат 1:Затвердження галузевої програми зі скорочення викидів деяких забруднюючих речовин в атмосферу великими опалювальними установками в електроенергетичному секторі України, з метою підготовки України до виконання зобов'язань в рамках ДЕС. Ці заходи повинні включати в себе детальний аналіз потреб і стратегію для отримання необхідних інвестицій" було сформульовано на основі зобов’язань України в рамках ДЕС у сфері виконання Директиви 2001/80/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 23 жовтня 2001 про обмеження викидів деяких забруднюючих речовин в атмосферу від великих опалювальних установок до 31 грудня 2017 року, а також на основі відповідної галузевої політики України в цій сфері (тобто положень проекту переглянутої Енергетичної стратегії України до 2030 p.). Проект переглянутої стратегії передбачає, що реалізація Директиви розпочнеться із затвердження галузевої програми стосовно скорочення викидів деяких забруднюючих речовин в атмосферу від великих опалювальних установок в електроенергетичному секторі, ставши частиною більш широкої програми щодо захисту навколишнього середовища України. Слід зазначити, що на великі опалювальні установки в електроенергетичному секторі припадає майже 80% викидів від усіх великих опалювальних установок, які знаходяться у сфері дії Директиви 2001/80/ЕС.

У цьому контексті Сторони домовилися, що програма підтримки секторальної політики буде зосереджена на великих опалювальних установках в електроенергетичному секторі з метою підтримки стратегії уряду в цій галузі. Угода про фінансування містить 4 індикатори в цій сфері, а саме:

- Індикатор 1 з основним фокусом на розробці реєстру великих опалювальних установок, в тому числі реєстру викидів, в електроенергетичному секторі, який є необхідним для створення реальної бази з метою впровадження Директиви 2001/80/ЄС, і передбачає два етапи: (під-індикатор 1.1) в 2014 році Україна має скласти реєстр, який містить дані зазначені в Рекомендації Комісії від 15 січня 2003 року або в її оновленій версії стосовно принципів підготовки національного плану скорочення викидів в рамках виконання Директиви 2001/80/ЕС (2003/47/ЕС), якщо така буде; а також (під-індикатор 1.2) в 2015 і 2016 роках Україна має публікувати оновлені реєстри;

- Індикатор 2 буде підтримувати розробку та затвердження секторальної програми стосовно скорочення викидів деяких забруднюючих речовин в атмосферу від великих опалювальних установок. Ця програма має містити спеціальні положення щодо її фінансування та термінів досягнення показників зниження викидів. Даний індикатор має три етапи, пов’язані з підготовкою та затвердженням секторальної програми. Підготовчі кроки охоплюють (під-індикатор 2.1) заходи щодо поліпшення процесу координації між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та інших зацікавлених сторін (ЄС, Секретаріат Енергетичного Співтовариства, представники неурядових організацій) через створення спільної робочої групи, яка братиме участь у розробці секторальної програми, розробку якої буде розпочато після затвердження відповідного рішення на рівні Міністерства енергетики та вугільної промисловості України; і (під-індикатор 2.2) схвалення технічного завдання на розробку секторальної програми з метою визначення її наповнення та кінцевих строків підготовки (цей крок формально необхідний для будь-якої секторальної програми перед початком її розробки). Затвердження програми заплановано на початок 2015 року (під-індикатор 2.3), що залишає Україні достатньо часу для того, щоб на основі цієї програми, та у разі схвалення рішення про обрання такого підходу до виконання Директиви 2001/80/ЕС, підготувати Національний план скорочення викидів, який врахує всі великі опалювальні установки, та подати цей документ до Секретаріату Енергетичного Співтовариства до кінця 2015 року;

- Індикатор 3 підтримуватиме заходи щодо початку виконання положень затвердженої секторальної програми шляхом внесення необхідних змін до законодавства. Передбачається, що секторальна програма визначить перелік змін до законодавства, які є необхідними для виконання Директиви 2001/80/ЕС. Програма підтримки секторальної політики підтримуватиме опрацювання цілого комплексу цих поправок відповідно до переліку, визначеного в секторальній програмі;

- Індикатор 4 підтримує реалізацію інвестиційних проектів на теплових електростанціях, спрямованих на зниження викидів діоксиду сірки та оксидів азоту (три пілотні проекти, які має бути завершено у 2016 році), а також заходи щодо контролю показників щодо викидів пилу, яких було досягнуто внаслідок реалізації відповідних інвестиційних проектів (три проекти). Результати моніторингу показників викидів пилу будуть оцінюватись у 2014 році - для одного з інвестиційних проектів, і у 2015 році - для інших 2-х інвестиційних проектів.

Враховуючи дуже короткий термін щодо виконання Україною її зобов’язань в рамках ДЕС щодо Директиви 2001/80/ЕС, а також масштаби цієї проблеми для країни, зокрема з точки зору необхідних інвестицій, ця група індикаторів має найбільшу вагу в загальному бюджеті Програми підтримки секторальної політики.

Індикатори, згруповані у розділі "Очікуваний результат 2: Посилення національних стандартів, які стосуються якості нафтопродуктів (бензину та дизельного палива), та зміцнення системи управління якістю на відповідність вимогам національних стандартів на нафтопродукти, по відношенню до якої можна б було проводити перевірки", було сформульовано на основі політики України у цій сфері. Зокрема, Програма Економічних Реформ передбачає впровадження європейських стандартів щодо якості нафтопродуктів з одночасним створенням до кінця 2014 року системи контролю якості. Крім того, Україна буде зобов’язана виконувати положення Угоди про асоціацію після набуття нею чинності в сфері реалізації Директиви 98/70/ЕС, що стосується якості бензину і дизельного палива (має бути виконано протягом трьох років з моменту набрання чинності Угоди про асоціацію).

Уряд відкладає введення мінімального рівня стандарту ЄВРО-4 на якість палива на роздрібному ринку вже протягом трьох років з метою захисту місцевих нафтопереробних заводів. Важливо, аби ринок отримав відповідні сигнали, які б сприяли конкуренції палива імпортованого та вітчизняного виробництва. Зі створенням у країні належної системи перевірки системи якості нафтопродуктів у відповідності з відповідною практикою у ЄС, даний захід матиме прямий вплив на захист прав споживачів та на охорону навколишнього середовища.

Угода про фінансування містить 3 індикатори в цій сфері, а саме:

- Індикатор 5 націлений на законодавчу базу за видами палива, що підпадають під положення Директиви 98/70/ЕС (бензин та дизельне паливо), з особливою увагою до реалізації Плану дій щодо забезпечення якості та безпеки нафтопродуктів, затвердженого Міністерством енергетики та вугільної промисловості України у наказі № 387 від 19 червня 2013 року. Сюди, зокрема, входить затвердження стандартів якості палива та перевірки якості. Цей показник розглядається як відправна точка на шляху до покращення якості палива в Україні. Враховуючи, що План заходів охоплює заходи, пов’язані з усіма видами палива, моніторинг його виконання буде зосереджено тільки на тих його частинах, які пов'язані з видами палива, що підпадають під положення Директиви 98/70/ЕС;

- Індикатор 6 спрямований на те, щоб зупинити неодноразове подовження терміну використання палива (бензину та дизельного палива) з якісними параметрами, нижчими за стандарт ЄВРО-4. Реалізація цього індикатора буде контролюватися в 2015 році для забезпечення того, щоб жодні рішення, які б суперечили положенням Директиви 98/70/ЕС з правками внесеними Директивами 2000/71/ЕС, 2003/17/ЕС та 2009/30/ЕС, не приймалися б Урядом України (на будь-якому рівні) для забезпечення подальшого продовження цього терміну або з метою встановлення винятків. Це необхідно для отримання результату, згідно з яким після 31 грудня 2015 року моторне паливо з якістю, нижчою за ЄВРО-4, не буде реалізовуватися на ринку;

- Індикатор 7 спрямований на ефективний моніторинг паливного ринку, з метою забезпечення результату на 1 січня 2016 року (припинення продажу моторного палива, якість якого є нижчою за стандарт ЄВРО-4). Це повинно забезпечуватися за допомогою цільових перевірок і, у разі необхідності, санкцій, щодо роздрібних операторів ринку на предмет дотримання ними обов’язкового мінімального рівня якості ЄВРО-4, а також контроль якості на роздрібному ринку, який здійснюється відповідно до нового національного стандарту EN 14274:2003 з постійного контролю якості пального. Важливо, щоб такі заходи з моніторингу охоплювали всі регіони країни та щонайменше 70% операторів ринку.

Індикатори, згруповані у розділі "Очікуваний результат 3: Рішення про підхід (модель), який (яку) буде прийнято Україною для створення запасів нафти та нафтопродуктів. Ця модель буде включати в себе створення необхідних механізмів і план поступового нарощування запасів нафти і нафтопродуктів, зокрема згідно із зобов’язаннями в рамках ДЕС, а також кроки з апроксимації законодавства щодо запасів нафти та нафтопродуктів".

У жовтні 2012 року Україна приєдналася до Рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства з виконання Директиви 2009/119/ЕС від 14 вересня 2009 року, якою накладаються зобов’язання на держави-учасниці щодо утримання мінімальних запасів сирої нафти та/або нафтопродуктів, а також з виконання Регламенту ЄС № 1099/2008 від 22 жовтня 2008 року щодо енергетичної статистики. Термін реалізації цієї Директиви поки що далеко попереду для України (кінець 2022 року).

Проект переглянутої Енергетичної стратегії посилається на необхідність внесення правок в законодавство відповідно до Директиви 2009/119/ЕС щодо запасів нафти та нафтопродуктів, єдиного порядку обліку, плану надзвичайних ситуацій, компетентного органу і міждержавних консультацій в кризових ситуаціях.

- індикатор 8 спрямований на розв'язання проблеми зі статистичними даними у сфері нафти і нафтопродуктів, у тому числі щодо запасів. Таких даних в Україні на даний час немає. Наявність такої статистики має першорядне значення для надійності поставок в країні.

Моніторинг виконання даного індикатору здійснюватиметься протягом трьох років. Важливо, щоб у 2014 році Україна опублікувала переглянуту Заяву про Надійність Поставок, з забезпеченням належного рівня деталізації інформації щодо нафти і нафтопродуктів, в тому числі запасів, відповідно до вимог Інструкції про оновлення Заяв про Надійність Поставок (відповідно до Додатку 11 Ref.; 19 PHLG/23-03-2011-annex11/11.03.11 або будь-якої оновленої версії). Паралельно, компетентний орган має ухвалити рішення, яке дозволятиме збір статистичних даних щодо запасів нафти і нафтопродуктів на щомісячній і щорічній основі. Даний крок є необхідним з точки зору виконання положень статті 4 (а) і (б) Регламенту (ЄС) № 1099/2008 та з метою офіційного подання компетентним органом в 2015 і 2016 pp. до Секретаріату Енергетичного Співтовариства статистичних даних щодо нафти і нафтопродуктів, передбачених у статті 4 (а) і (б) Регламенту (ЄС) № 1099/2008. Ці статистичні дані повинні стати основою для подальшого прийняття рішень в цій сфері в Україні;

- Індикатор 9 повинен підштовхнути до затвердження рішення Урядом про модель запасів нафти. Це рішення, що включатиме план поступового нарощування запасів сирої нафти і нафтопродуктів, програму фінансування, відповідальний орган, а також кроки щодо апроксимації законодавства про запаси нафти, повинен стати відправною точкою для країни у процесі впровадження Директиви 2009/119/ЕС;

- Рішення про модель, описану в індикаторі 9, як зазначено вище, повинно надалі супроводжуватися кроком з апроксимації положень Директиви 2009/119/ЕС. Саме тому Індикатор 10 орієнтований на затвердження Кабінетом Міністрів України проекту закону про запаси нафти і нафтопродуктів.

Докладний перелік критеріїв і індикаторів надано у таблиці А нижче.

Всі критерії і індикатори відповідають цілям національної політики і стратегії у секторі, адже були сформульовані на основі положень документів зазначених у Додатку 1 вище.