Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 336/2006 від 15 лютого 2006 року про імплементацію Міжнародного кодексу з управління безпекою в межах Співтовариства та про скасування Регламенту Ради (ЄС) № 3051/95

Метою цього Регламенту є покращення управління безпекою і безпечної експлуатації суден, а також запобігання забрудненню із суден, вказаних у статті 3(1), шляхом забезпечення дотримання компаніями, які експлуатують такі судна, МКУБ шляхом:

(a) встановлення, впровадження та належного обслуговування компаніями бортових та берегових систем управління безпекою; та

(b) здійснення контролю за такими системами адміністраціями держав прапора і порту.

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) "МКУБ" означає Міжнародний кодекс з управління безпечною експлуатацією суден та запобіганням забрудненню, ухвалений Міжнародною морською організацією на підставі Резолюції Асамблеї А.741(18) від 4 листопада 1993 року зі змінами та доповненнями, внесеними Резолюцією Комітету з безпеки на морі MSC.104(73) від 5 грудня 2000 року, і викладений у додатку І до цього Регламенту в оновленій редакції;

(2) "визнана організація" означає орган, визнаний відповідно до Директиви 94/57/ЄС;

(3) "компанія" означає власника судна або будь-яку іншу організацію чи особу, таку як керівник або фрахтувальник судна без екіпажу, які перебрали на себе відповідальність за експлуатацію судна від власника судна та які, перебравши таку відповідальність, погодилися взяти на себе всі обов’язки і відповідальність, передбачені МКУБ;

(4) "пасажирське судно" означає судно, у тому числі високошвидкісне судно, що перевозить більше 12 пасажирів, або пасажирський підводний апарат;

(5) "пасажир" означає будь-яку особу, крім:

(a) капітана та членів екіпажу або інших осіб, найнятих на роботу або залучених у будь-якій ролі на борту судна у межах комерційної діяльності такого судна; та

(b) дитини віком до одного року;

(6) "високошвидкісне судно" означає високошвидкісне судно, як визначено в оновленій редакції Регламенту Х-1/2 СОЛАС. До високошвидкісного пасажирського судна застосовуються обмеження, вказані в статті 2(f) Директиви 98/18/ЄС;

(7) "вантажне судно" означає судно, у тому числі високошвидкісне судно, що не є пасажирським судном;

(8) "міжнародний рейс" означає морський рейс з порту держави-члена чи будь-якої іншої держави в порт за межами такої держави або навпаки;

(9) "внутрішній рейс" означає рейс в морських районах від порту держави-члена до того самого або іншого порту в межах такої держави-члена;

(10) "регулярне перевезення" означає серію переходів судна для обслуговування руху між тими самими двома або більше пунктами:

(a) відповідно до опублікованого розкладу; або

(b) здійснюючи настільки регулярні або часті переходи, що вони стають упізнаваною систематичною серією;

(11) "пасажирський пором типу ро-ро" означає морське пасажирське судно, як визначено в главі II-1 СОЛАС в оновленій редакції;

(12) "пасажирський підводний апарат" означає мобільне судно для перевезення пасажирів, яке головним чином експлуатується під водою і встановлюється на опорну поверхню, таку як надводне судно або берегові об’єкти, для моніторингу та для виконання однієї або більше з таких операцій:

(a) підзарядки джерела живлення;

(b) поповнення запасів повітря високого тиску;

(c) підзарядки системи життєзабезпечення;

(13) "морська пересувна бурова установка" означає судно, здатне брати участь у бурових роботах з дослідження або експлуатації ресурсів, що знаходяться під морським дном, такі як рідкі або газоподібні вуглеводні, сірка або сіль;

(14) "валова місткість" означає валову місткість судна, визначену відповідно до Міжнародної конвенції про обмірювання суден 1969 року, або, у випадку суден, що здійснюють виключно внутрішні рейси та місткість яких не виміряно згідно з вказаною Конвенцією, валова місткість судна, визначена відповідно до національних норм щодо вимірювання місткості суден.

1. Цей Регламент застосовується до таких типів суден та до компаній, що їх експлуатують:

(a) вантажні судна та пасажирські судна, які плавають під прапором держави-члена і здійснюють міжнародні рейси;

(b) вантажні судна та пасажирські судна, які здійснюють виключно внутрішні рейси, незалежно від їхнього прапора;

(c) вантажні судна та пасажирські судна, що експлуатуються для регулярних перевезень з та в порти держав-членів, незалежно від їхнього прапора;

(d) морські пересувні бурові установки, що експлуатуються під керівництвом держави-члена.

2. Цей Регламент не застосовується до таких типів суден та до компаній, що їх експлуатують:

(a) військові кораблі, судна для перевезення військ та інші судна, що належать державі-члену або експлуатуються нею та використовуються тільки для державних некомерційних цілей;

(b) несамохідні судна, дерев’яні судна примітивної конструкції, яхти і судна для прогулянок, якщо вони не укомплектовані екіпажем і не перевозять більше ніж 12 пасажирів для комерційних цілей;

(c) риболовні судна;

(d) вантажні судна або морські пересувні бурові установки з валовою місткістю менше 500 тонн;

(e) пасажирські судна, крім пасажирських поромів типу ро-ро, у морських районах класу С і D, як визначено в статті 4 Директиви 98/18/ЄС.

Держави-члени повинні забезпечити дотримання всіма компаніями, що експлуатують судна в межах сфери застосування цього Регламенту, положень цього Регламенту.

Судна, вказані в статті 3( 1), та компанії, що їх експлуатують, повинні дотримуватися вимог частини А МКУБ.

Для цілей сертифікації та верифікації держави-члени повинні дотримуватися положень частини В МКУБ.

1. Держава-член може, якщо вона вважає, що компаніям на практиці складно дотримуватися положень параграфів 6, 7, 9, 11 та 12 частини А МКУБ щодо певних суден чи категорій суден, які здійснюють виключно внутрішні рейси в такій державі-члені, відступити повністю або частково від таких положень, ухваливши інструменти, що забезпечують рівноцінне досягнення цілей Кодексу.

2. Держава-член може встановити альтернативні процедури сертифікації та верифікації для суден та компаній, для яких було ухвалено відступ на підставі параграфа 1, якщо вона вважає складним застосовування на практиці вимог, встановлених у статті 6.

3. За обставин, зазначених у параграфі 1 та, у відповідних випадках, у параграфі 2, застосовується така процедура:

(a) відповідна держава-член повідомляє Комісію про відступ і про інструменти, які вона має намір ухвалити;

(b) якщо протягом шести місяців після повідомлення ухвалено рішення відповідно до процедури, зазначеної в статті 12(2), що запропонований відступ не є виправданим або запропоновані інструменти не є достатніми, то держава-член повинна внести зміни і доповнення або відмовитися від ухвалення запропонованих положень;

(c) держава-член оприлюднює будь-які ухвалені інструменти з прямим покликанням на параграф 1 та, у відповідних випадках, на параграф 2.

4. Після відступу на підставі параграфа 1 та, у відповідних випадках, параграфа 2 відповідна держава-член видає свідоцтво згідно з другим параграфом секції 5 частини В додатка II, зазначаючи застосовні експлуатаційні обмеження.

1. Документ про відповідність залишається дійсним протягом п’яти років з дати його видачі. Свідоцтво про управління безпекою залишається дійсним протягом п’яти років з дати його видачі.

2. У випадках поновлення документа про відповідність та свідоцтва про управління безпекою застосовуються відповідні положення частини В МКУБ.

3. Держави-члени повинні прийняти документи про відповідність, тимчасові документи про відповідність, свідоцтва про управління безпекою та тимчасові свідоцтва про управління безпекою, видані адміністрацією будь-якої іншої держави-члена або від імені такої адміністрації визнаною організацією.

4. Держави-члени повинні прийняти документи про відповідність, тимчасові документи про відповідність, свідоцтва про управління безпекою та тимчасові свідоцтва про управління безпекою, видані адміністраціями третіх країн або від їх імені.

Однак для суден, які залучено до регулярних перевезень, здійснюється верифікація відповідності МКУБ документів про відповідність, тимчасових документів про відповідність, свідоцтв про управління безпекою та тимчасових свідоцтв про управління безпекою, виданих від імені адміністрацій третіх країн, за допомогою будь-яких належних засобів відповідною державою-членом (відповідними державами-членами) або від її (їх) імені, якщо такі документи не були видані адміністрацією держави-члена або визнаною організацією.

Держави-члени повинні встановити правила застосування санкцій у разі порушення положень цього Регламенту і повинні вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення виконання таких правил. Такі санкції повинні бути дієвими, пропорційними та стримувальними.

1. Держави-члени повинні надавати Комісії звіт про імплементацію цього Регламенту кожні два роки.

2. Комісія повинна відповідно до процедури, зазначеної в статті 12(2), встановити гармонізовану типову форму таких звітів.

3. Комісія повинна за допомогою Європейського агентства морської безпеки та протягом шести місяців після отримання звітів від держав-членів підготувати консолідований звіт щодо імплементації цього Регламенту з будь-якими запропонованими заходами, за необхідності. Такий звіт адресують Європейському Парламенту і Раді.

1. Зміни до МКУБ можуть бути виключені зі сфери застосування цього Регламенту відповідно до статті 5 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄЄ) № 2099/2002 від 5 листопада 2002 року про створення Комітету з безпеки морів і запобігання забрудненню із суден (КБМ) (- 1).

2. В межах сфери застосування цього Регламенту, як визначено у статті 3, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 11a для внесення змін до Додатку II до цієї Директиви, щоб адаптувати їх до розробок на міжнародному рівні та, зокрема у Міжнародній морській організації (ММО), або підвищити ефективність цього Регламенту у світлі здобутого досвіду його імплементації.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти покладають на Комісію відповідно до умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 11(2), надано Комісії на п’ятирічний період, починаючи з 26 липня 2019 року. Комісія повинна скласти звіт про делегування повноваження не пізніше ніж за дев'ять місяців до кінця такого п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені в статті 11(2), можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Таке рішення набуває чинності на наступний день після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу або з пізнішої дати, вказаної в ньому. Воно не впливає на чинність будь-яких уже введених у дію делегованих актів.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом відповідно до принципів, викладених у Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення (- 2).

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона повинна одночасно повідомити про це Європейський Парламент і Раду.

6. Делегований акт. ухвалений відповідно до статті 11(2), набуває чинності, тільки якщо ані Європейський Парламент, ані Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з моменту нотифікації такого акту Європейському Парламенту і Раді, або якщо до закінчення такого періоду Європейський Парламент і Рада повідомили Комісії про те, що вони не заперечуватимуть. Такий період подовжують ще на два місяці з ініціативи Європейського Парламенту або Ради.

1. Комісії допомагає Комітет з безпеки морів та запобігання забрудненню від суден (COSS), створений згідно зі статтею 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2099/2002 (- 3).

2. У разі покликання на цей параграф застосовуються статті 5 та 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.

Тривалість періоду, передбаченого статтею 5(6) Рішення 1999/468/ЄС, становить два місяці.

1. Регламент (ЄС) № 3051/95 скасувати з 24 березня 2006 року.

2. Тимчасові документи про відповідність, тимчасові свідоцтва про управління безпекою, документи про відповідність та свідоцтва про управління безпекою, видані до 24 березня 2006 року, залишаються дійсними до закінчення їх строку дії або до їх наступного підтвердження.

Цей Регламент набуває чинності на 20-й день після його публікації в Офіційному віснику Свропейського Союзу.

До вантажних та пасажирських суден, від яких вже не вимагають дотримання положень МКУБ, цей Регламент застосовується з 24 березня 2008 року.

Цей Регламент обов'язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

1.1. Терміни та означення

До частин А і В цього Кодексу застосовуються такі терміни та означення:

1.1.1. "Міжнародний кодекс з управління безпекою (МКУБ)" означає Міжнародний кодекс з управління безпечною експлуатацією суден та запобіганням забрудненню, ухвалений Асамблеєю, зі змінами, які можуть бути внесені організацією.

1.1.2. "Компанія" означає власника судна або будь-яку іншу організацію чи особу, таку як керівник або фрахтувальник судна без екіпажу, які перебрали на себе відповідальність за експлуатацію судна від власника судна та які, перебравши таку відповідальність, погодилися взяти на себе всі обов’язки і відповідальність, передбачені Кодексом.

1.1.3. "Адміністрація" означає уряд держави, під прапором якої має право плавати судно.

1.1.4. "Система управління безпекою" означає структуровану і документовану систему, що надає можливість персоналу компанії ефективно впроваджувати корпоративну політику безпеки та охорони довкілля.

1.1.5. "Документ про відповідність" означає документ, виданий компанії, яка відповідає вимогам цього Кодексу.

1.1.6. "Свідоцтво про управління безпекою" означає виданий судну документ, який засвідчує, що компанія та керівництво її судна працюють відповідно до затвердженої системи управління безпекою.

1.1.7. "Об’єктивні докази" означає кількісну або якісну інформацію, записи або констатацію фактів щодо безпеки або наявності та впровадження елементу системи управління безпекою, що базуються на спостереженні, вимірюванні чи випробуванні і можуть бути верифіковані.

1.1.8. "Спостереження" означає констатацію факту під час аудиту управління безпекою, обґрунтовану об’єктивними доказами.

1.1.9. "Невідповідність" означає спостережену ситуацію, за якої об’єктивні докази вказують на невиконання встановленої вимоги.

1.1.10. "Значна невідповідність" означає ідентифіковне відхилення, яке становить серйозну загрозу безпеці персоналу або судна чи серйозний ризик для довкілля, що вимагає вжиття негайних коригувальних дій та включає недостатньо ефективне та недостатньо систематичне виконання вимог цього Кодексу.

1.1.11. "Щорічна дата" означає день та місяць кожного року, які відповідають даті закінчення строку дії відповідного документа або свідоцтва.

1.1.12. "Конвенція" означає Міжнародну конвенцію з охорони людського життя на морі 1974 року із внесеними змінами.

1.2. Цілі

1.2.1. Цілями Кодексу є забезпечення безпеки на морі, запобігання травмуванню або смерті людини та уникнення завдання шкоди довкіллю, зокрема морському середовищу, і пошкодження майна.

1.2.2. Для досягнення цілей компанії щодо управління безпекою необхідно, між іншим:

1.2.2.1. забезпечити безпечні методи експлуатації судна та створення безпечного робочого середовища;

1.2.2.2. встановити запобіжні заходи для захисту від усіх ідентифікованих ризиків; та

1.2.2.3. постійно вдосконалювати навички управління безпекою берегового персоналу і персоналу на борту суден, у тому числі підготовку до аварійних ситуацій, пов’язаних як із безпекою, так і з охороною довкілля.

1.2.3. Система управління безпекою повинна забезпечувати:

1.2.3.1. дотримання обов’язкових правил і норм; та

1.2.3.2. врахування вимог застосовних кодексів, настанов та стандартів, рекомендованих організацією, адміністраціями, класифікаційними товариствами та морськими промисловими організаціями.

1.3. Застосування

Вимоги цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх суден.

1.4. Функціональні вимоги до системи управління безпекою (СУБ)

Кожна компанія повинна розробляти, впроваджувати та обслуговувати систему управління безпекою (СУБ), яка охоплює такі функціональні вимоги:

1.4.1. політика безпеки і охорони довкілля;

1.4.2. інструкції та процедури для забезпечення безпечної експлуатації суден та охорони довкілля згідно з відповідним міжнародним законодавством та законодавством держави прапора;

1.4.3. визначені рівні повноважень та способи комунікації між береговим персоналом і персоналом на борту та всередині кожної команди;

1.4.4. процедури для сповіщень про аварії та невідповідність положенням цього Кодексу;

1.4.5. процедури підготовки до аварійних ситуацій та реагування на них; та

1.4.6. процедури проведення внутрішніх аудитів та перегляду системи управління.

2.1. Компанія повинна виробити політику безпеки і охорони довкілля, у якій буде описано шляхи досягнення цілей, наведених у параграфі 1.2.

2.2. Компанія повинна забезпечити впровадження і підтримку політики на всіх рівнях організації як на борту судна, так і на березі.

3.1. Якщо особа, відповідальна за експлуатацію судна, не є його власником, то власник повинен повідомити найменування або прізвище та ім’я такої особи і докладні дані про неї адміністрації.

3.2. Компанія повинна визначити та документально оформити відповідальність, повноваження та взаємовідносини всього персоналу; який керує, виконує та верифікує роботу, що стосується безпеки і запобігання забрудненню та впливає на них.

3.3. Компанія несе відповідальність за забезпечення надання належних ресурсів та берегової підтримки, щоб уможливити виконання призначеною особою або призначеними особами їхніх функцій.

Щоб забезпечити безпечну експлуатацію кожного судна та забезпечити зв’язок між компанією і тими, хто перебуває на борту, кожна компанія, за необхідності, повинна призначити особу або осіб на березі, які мають безпосередній доступ до найвищого рівня управління. Відповідальність та повноваження призначеної особи або призначених осіб повинні охоплювати моніторинг аспектів безпеки та запобігання забрудненню під час експлуатації кожного судна, а також забезпечення надання достатніх ресурсів і берегової підтримки, за необхідності.

5.1. Компанія повинна чітко визначити та задокументувати відповідальність капітана стосовно:

5.1.1. реалізації політики безпеки і охорони довкілля компанії;

5.1.2. мотивування екіпажу для дотримання такої політики;

5.1.3. видання відповідних наказів та інструкцій у зрозумілій та простій формі;

5.1.4. верифікації дотримання встановлених вимог; та

5.1.5. перегляду СУБ та повідомлення про її недоліки береговим службам управління.

5.2. Компанія повинна забезпечити, щоб СУБ, що застосовується на борту судна, містила чітке підтвердження повноважень капітана. Компанія повинна встановити в СУБ, що капітан має основні повноваження і відповідальність ухвалювати рішення стосовно безпеки та запобігання забрудненню і звертатися до компанії з проханням про допомогу в разі необхідності.

6.1. Компанія повинна забезпечити, щоб капітан:

6.1.1. мав відповідну кваліфікацію для управління судном;

6.1.2. був повністю ознайомлений із СУБ компанії; та

6.1.3. отримував необхідну підтримку для безпечного виконання капітаном своїх обов’язків.

6.2. Компанія повинна забезпечити, щоб кожне судно було укомплектоване кваліфікованими, сертифікованими та придатними за станом здоров’я моряками відповідно до національних та міжнародних вимог.

6.3. Компанія повинна встановити процедури для забезпечення того, щоб новий персонал і персонал, переведений для виконання нових завдань, пов’язаних із безпекою та охороною довкілля, був належним чином ознайомлений зі своїми обов’язками.

Необхідно визначити, документально оформити та надати екіпажу інструкції, з якими він повинен ознайомитись перед виходом судна у плавання.

6.4. Компанія повинна забезпечити, щоб увесь персонал, залучений до СУБ компанії, мав належне розуміння відповідних правил, норм, кодексів та настанов.

6.5. Компанія повинна встановити і підтримувати процедури для визначення потреб у будь-якому навчанні, яке може бути необхідним для підтримки СУБ та забезпечити проведення такого навчання для всього відповідного персоналу.

6.6. Компанія повинна встановити процедури, за якими персонал судна отримує відповідну інформацію про СУБ робочою мовою або мовами, зрозумілими персоналу.

6.7. Компанія повинна забезпечити, щоб персонал судна міг ефективно спілкуватися під час виконання своїх обов'язків, пов'язаних із СУБ.

Компанія повинна встановити процедури підготовки планів та інструкцій, у тому числі контрольні списки, за необхідності, для проведення основних робіт на борту судна, які стосуються безпеки судна та запобігання забрудненню. Різні пов'язані з цим завдання необхідно визначити та доручити кваліфікованому персоналу.

8.1. Компанія повинна встановити процедури виявлення, описання потенційних аварійних ситуацій на борту судна та реагування на них.

8.2. Компанія повинна скласти програми навчань і навчальних тренувань для підготовки до дій в аварійних ситуаціях.

8.3. СУБ повинна передбачати заходи, які забезпечують здатність компанії реагувати в будь-який час на небезпеки, аварії та аварійні ситуації, пов’язані з її суднами.

9.1. СУБ повинна включати процедури, що забезпечують передання компанії сповіщень про невідповідності вимогам, аварії та небезпечні ситуації, їх розслідування і аналіз з метою підвищення рівня безпеки та запобігання забрудненню.

9.2. Компанія повинна встановити процедури здійснення коригувальних дій.

10.1. Компанія повинна встановити процедури, щоб забезпечити технічне обслуговування судна згідно з положеннями відповідних правил і норм та будь-якими додатковими вимогами, які можуть бути встановлені компанією.

10.2. Для виконання таких вимог компанія повинна забезпечити:

10.2.1. проведення перевірок через відповідні проміжки часу;

10.2.2. звітування про будь-яку невідповідність вимогам із зазначенням її можливої причини, якщо вона відома:

10.2.3. здійснення відповідних коригувальних дії; та

10.2.4. ведення записів про таку діяльність.

10.3. Компанія повинна встановити процедури в СУБ, щоб ідентифікувати обладнання та технічні системи, раптова експлуатаційна відмова яких може призвести до виникнення небезпечних ситуацій. СУБ повинна передбачати конкретні заходи, спрямовані на забезпечення надійності такого обладнання або систем. Такі заходи повинні включати регулярні випробування резервних пристроїв та обладнання або технічних систем, які не використовуються на постійній основі.

10.4. Перевірки, зазначені в пункті 10.2, а також заходи, зазначені в пункті 10.3, необхідно включати до поточного технічного обслуговування судна в період експлуатації.

11.1. Компанія повинна встановити та забезпечити дотримання процедур контролю всіх документів і даних, що стосуються СУБ.

11.2. Компанія повинна забезпечити, щоб:

11.2.1. дійсні документи були доступними в усіх відповідних місцях;

11.2.2. зміни до документів розглядав та затверджував уповноважений персонал; та

11.2.3. застарілі документи оперативно вилучали.

11.3. Документи, що використовуються для описування та впровадження СУБ, можуть іменуватися як "посібник з управління безпекою". Документація повинна зберігатися у формі, яку компанія вважає найефективнішою. Кожне судно повинне мати на борту всю документацію, що стосується цього судна.

12.1. Компанія повинна проводити внутрішні аудити безпеки для верифікації того, чи відповідає діяльність із забезпечення безпеки та запобігання забрудненню вимогам СУБ.

12.2. Компанія повинна періодично оцінювати ефективність та, за необхідності, переглядати СУБ згідно з процедурами, встановленими компанією.

12.3. Аудити та можливі коригувальні дії повинні здійснюватися згідно із документально оформленими процедурами.

12.4. Персонал, який проводить аудити, повинен бути незалежним від сфер діяльності, що є об’єктами проведення аудиту, якщо це дозволяє розмір та характер діяльності компанії.

12.5. Результати аудитів та перегляду необхідно доводити до відома всього персоналу, який несе відповідальність за відповідну сферу діяльності.

12.6. Керівний персонал, відповідальний за відповідну сферу діяльності, повинен своєчасно здійснювати коригувальні дії для усунення виявлених недоліків.

13.1. Судно повинна експлуатувати компанія, якій видано документ про відповідність або тимчасовий документ про відповідність, що стосується такого судна, відповідно до параграфа 14.1.

13.2. Документ про відповідність повинен видаватися адміністрацією, організацією, визнаною адміністрацією або, за запитом адміністрації, урядом іншої країни, що є договірною стороною Конвенції, будь-якій компанії, яка відповідає вимогам цього Кодексу на період, встановлений адміністрацією, що не повинен перевищувати п’ять років. Такий документ необхідно приймати як доказ того, що компанія здатна дотримуватися вимог Кодексу.

13.3. Документ про відповідність є дійсним тільки для типів суден, чітко зазначених у документі. Таке зазначення повинно базуватися на типах суден, на основі яких було проведено первинну верифікацію. Інші типи суден повинні вноситись тільки після верифікації здатності компанії дотримуватися вимог цього Кодексу, застосовних до таких типів суден. У цьому контексті типи суден - це типи, що зазначені в Регламенті IX/1 Конвенції.

13.4. Дійсність документа про відповідність повинна підлягати щорічній верифікації адміністрацією, або організацією, визнаною адміністрацією, або, за запитом адміністрації, урядом іншої країни, що є договірною стороною Конвенції, протягом трьох місяців до або після щорічної дати.

13.5. Документ про відповідність повинен бути відкликаний адміністрацією або, за її запитом, урядом країни, що є договірною стороною Конвенції, який видав документ, якщо немає запиту на проведення щорічної верифікації, передбаченої у параграфі 13.4, або якщо існує доказ про значні невідповідності вимогам цього Кодексу.

13.5.1. Усі відповідні свідоцтва про управління безпекою і/або тимчасові свідоцтва про управління безпекою повинні також бути скасовані у разі скасування документа про відповідність.

13.6. Копія документа про відповідність повинна бути на борту для того, щоб капітан судна, за наявності запиту, міг надати її для верифікації адміністрацією або організацією, визнаною адміністрацією, або для цілей контролю, вказаних в Регламенті ІХ/6.2 Конвенції. Підтвердження достовірності або засвідчення копії документа не вимагається.

13.7. Свідоцтво про управління безпекою повинне видаватися судну на період, що не перевищує п’ять років, адміністрацією, або організацією, визнаною адміністрацією, або, за запитом адміністрації, урядом іншої країни, що є договірною стороною Конвенції. Свідоцтво про управління безпекою необхідно видавати після верифікації того, що компанія та її керівництво на борту судна працюють відповідно до затвердженої системи управління безпекою. Таке свідоцтво необхідно приймати як доказ того, що судно відповідає вимогам цього Кодексу.

13.8. Дійсність свідоцтва про управління безпекою повинна підлягати принаймні одній проміжній верифікації адміністрацією, або організацією, визнаною адміністрацією, або, за запитом адміністрації, урядом іншої країни, що є договірною стороною Конвенції. Якщо необхідно провести тільки одну проміжну верифікацію, а строк дії Свідоцтва про управління безпекою становить п’ять років, то таку верифікацію необхідно проводити у період між другою та третьою щорічними датами Свідоцтва про управління безпекою.

13.9. Окрім вимог параграфа 13.5.1, свідоцтво про управління безпекою повинне бути відкликане адміністрацією або, за її запитом, урядом країни, що є договірною стороною Конвенції, який видав таке свідоцтво, якщо немає запиту на проведення проміжної верифікації, передбаченої у параграфі 13.8, або якщо існує доказ про значну невідповідність вимогам цього Кодексу.

13.10. Незважаючи на вимоги параграфів 13.2 та 13.7, якщо верифікацію для поновлення завершено протягом трьох місяців до закінчення строку дії чинного документа про відповідність або свідоцтва про управління безпекою, то новий документ про відповідність або нове свідоцтво про управління безпекою набувають чинності з дати завершення верифікації для поновлення на період, що не перевищує п’ять років з дати закінчення строку дії чинного документа про відповідність або свідоцтва про управління безпекою.

13.11. Якщо верифікацію для поновлення завершено раніше, ніж за три місяці до закінчення строку дії чинного документа про відповідність або свідоцтва про управління безпекою, то новий документ про відповідність або нове свідоцтво про управління безпекою набувають чинності з дати завершення верифікації для поновлення на період, що не перевищує п’ять років з дати завершення верифікації для поновлення.

14.1. Тимчасовий документ про відповідність може бути виданий для сприяння імплементації цього Кодексу на початковому етапі, якщо:

1. компанія є новоствореною; або

2. необхідно внести нові типи суден до чинного документа про відповідність після верифікації того, що компанія має систему управління безпекою, яка відповідає цілям параграфа 1.2.3 цього Кодексу, за умови, що компанія представить плани для впровадження системи управління безпекою, яка відповідає всім вимогам цього Кодексу, протягом періоду дії тимчасового документа про відповідність. Такий тимчасовий документ про відповідність повинен видаватися на період, що не перевищує 12 місяців, адміністрацією, або організацією, визнаною адміністрацією, або, за запитом адміністрації, урядом іншої країни, що є договірною стороною Конвенції. Копія тимчасового документа про відповідність повинна бути на борту для того, щоб капітан судна, за наявності запиту, міг надати її для верифікації адміністрацією або організацією, визнаною адміністрацією, або для цілей контролю, зазначених у Регламенті ІХ/6.2 Конвенції. Підтвердження достовірності або засвідчення копії документа не вимагається.

14.2. Тимчасове свідоцтво про управління безпекою може бути видано:

1. новим суднам на момент їх доставлення/отримання;

2. коли компанія бере на себе відповідальність за експлуатацію судна, що є новим для компанії; або

3. коли судно змінює прапор.

Таке тимчасове свідоцтво про управління безпекою повинне видаватися на період, що не перевищує шість місяців, адміністрацією, або організацією, визнаною адміністрацією, або, за запитом адміністрації, урядом іншої країни, що є договірною стороною Конвенції.

14.3. Адміністрація або, за запитом адміністрації, уряд іншої країни, що є договірною стороною Конвенції, в окремих випадках може продовжити строк дії тимчасового свідоцтва про управління безпекою на наступний період, що не перевищує шість місяців з дати закінчення строку дії.

14.4. Тимчасове свідоцтво про управління безпекою може бути видано після верифікації того, що:

1. Документ про відповідність або тимчасовий документ про відповідність стосується відповідного судна;

2. система управління безпекою, передбачена компанією для відповідного судна, включає головні елементи цього Кодексу, її було оцінено під час аудиту для видачі документа про відповідність або представлено для видачі тимчасового документа про відповідність;

3. компанія запланувала проведення аудиту судна протягом трьох місяців;

4. капітан та співробітники ознайомлені із системою управління безпекою і запланованими заходами для її впровадження;

5. інструкції, визначені як суттєві, надано до виходу судна у плавання; та

6. відповідну інформацію про систему управління безпекою було надано робочою мовою або мовами, зрозумілими персоналу судна.

15.1. Усі верифікації, передбачені положеннями цього Кодексу, необхідно проводити згідно з процедурами, прийнятними для адміністрації, беручи до уваги настанови, розроблені організацією (- 4).

16.1. Документ про відповідність, свідоцтво про управління безпекою, тимчасовий документ про відповідність і тимчасове свідоцтво про управління безпекою необхідно складати у формі, що відповідає зразкам, наведеним у доповненні до цього Кодексу. Якщо використовувана мова не є англійською або французькою, то текст повинен містити переклад однією з цих мов.

16.2. Окрім вимог параграфа 13.3. типи суден, вказані у документі про відповідність і тимчасовому документі про відповідність, можуть бути підтверджені для відображення будь-яких обмежень в експлуатації суден, описаних в системі управління безпекою.

1.1. Під час виконання завдань, пов'язаних з верифікацією і сертифікацією, передбачених положеннями МКУБ для суден, що підпадають під сферу застосування цього Регламенту, держави-члени повинні дотримуватися вимог і стандартів, викладених у частині В цього розділу.

1.2. Крім того, держави-члени повинні належним чином враховувати положення оновленої редакції Настанов щодо імплементації Міжнародного кодексу з управління безпекою адміністраціями, ухвалені ММО на підставі Резолюції А.913(22) від 29 листопада 2001 року тією мірою, якою їх не охоплює частина В цього розділу.

2. ПРОЦЕС СЕРТИФІКАЦІЇ

2.1. Процес сертифікації, що стосується видачі документа про відповідність для компанії та свідоцтва про управління безпекою для кожного судна, необхідно виконувати беручи до уваги положення, наведені нижче.

2.2. Процес сертифікації повинен зазвичай охоплювати такі кроки:

1. первинна верифікація;

2. щорічна або проміжна верифікація;

3. верифікація для поновлення; та

4. додаткова верифікація.

Такі верифікації проводяться на запит компанії до адміністрації або визнаної організації, яка діє від імені адміністрації.

2.3. Верифікації включають аудит управління безпекою.

2.4. Для проведення аудиту необхідно призначити провідного аудитора і, у разі необхідності, аудиторську команду.

2.5. Призначений провідний аудитор повинен підтримувати зв’язок з компанією і надати план аудиту.

2.6. Аудиторський звіт необхідно підготувати під керівництвом провідного аудитора, який несе відповідальність за його точність і повноту.

2.7. Аудиторський звіт повинен включати план аудиту, ідентифікацію членів аудиторської команди, дати та ідентифікаційні дані компанії, записи будь-яких спостережень та невідповідностей, а також спостереження щодо ефективності системи управління безпекою у межах досягнення зазначених цілей.

3. СТАНДАРТ УПРАВЛІННЯ

3.1. Аудитори або аудиторська команда, які керують верифікацією відповідності вимогам МКУБ, повинні бути компетентними у таких сферах:

1. забезпечення дотримання правил і норм, у тому числі сертифікації моряків для кожного типу судна, що експлуатується компанією;

2. діяльність з ухвалення, огляду та сертифікації, що стосується морських сертифікатів;

3. технічні завдання, що необхідно взяти до уваги в рамках системи управління безпекою, як передбачено МКУБ; та

4. практичний досвід з експлуатації судна.

3.2. Під час проведення верифікації відповідності положенням МКУБ необхідно забезпечити незалежність персоналу, що надає консультаційні послуги, від персоналу, залученого до процедури сертифікації.

4. СТАНДАРТИ КОМПЕТЕНЦІЇ

4.1. Базова компетенція для проведення верифікації

4.1.1. Персонал, який братиме участь у верифікації відповідності вимогам МКУБ, повинен відповідати мінімальним критеріям для інспекторів, як встановлено в секції 2 додатка VII до Директиви 95/21/ЄС.

4.1.2. Персонал повинен пройти курс навчання для отримання належної компетенції та навичок для проведення верифікації відповідності вимогам МКУБ, зокрема, стосовно:

(a) знання та розуміння МКУБ;

(b) обов'язкових правил і норм;

(c) технічних завдань, які компанії повинні взяти до уваги, як передбачено МКУБ;

(d) методів оцінювання дослідження, опитування, оцінки та звітності;

(e) технічних та експлуатаційних аспектів управління безпекою;

(f) базових знань про судноплавство і роботи на борту судна; та

(g) участі принаймні в одному аудиті системи управління у морській галузі.

4.2. Компетенція для проведення первинної верифікації та верифікації для поновлення

4.2.1. Для того, щоб повною мірою оцінити, чи компанія або кожний тип судна відповідає вимогам МКУБ, окрім базової компетенції, зазначеної вище, персонал, який повинен проводити первинні верифікації або верифікації для поновлення документа про відповідність або свідоцтва про управління безпекою, повинен бути компетентним у:

(a) визначенні, чи елементи системи управління безпекою відповідають МКУБ;

(b) визначенні ефективності СУБ компанії або СУБ кожного типу судна, щоб забезпечити дотримання правил і норм, про які свідчать записи конвенційних та класифікаційних оглядів;

(c) оцінюванні ефективності СУБ у забезпеченні дотримання інших правил і норм, які не охоплено конвенційними та класифікаційними оглядами та які уможливлюють проведення верифікації дотримання таких правил і норм; та

(d) оцінюванні, чи безпечні методи, рекомендовані ММО, адміністраціями, класифікаційними товариствами та морськими промисловими організаціями взято до уваги.

4.2.2. Цю компетенцію можуть реалізувати команди, які разом мають усі необхідні компетенції.

5. ФОРМА ДОКУМЕНТІВ ПРО ВІДПОВІДНІСТЬ ТА СВІДОЦТВ ПРО УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ

Якщо судна експлуатуються тільки в державі-члені, то держави-члени повинні використовувати форми, які додано до МКУБ, або документ про відповідність, свідоцтво про управління безпекою, тимчасовий документ про відповідність і тимчасове свідоцтво про управління безпекою, складені у формі, наведеній нижче.

У разі відступу згідно зі статтею 7(1) та, у відповідних випадках, статтею 7(2), видане свідоцтво повинне відрізнятися від свідоцтва, згаданого вище, і чітко вказувати на те, що здійснення відступу згідно зі статтею 7(1) та, у відповідних випадках, статтею 7(2) цього Регламенту, дозволено, а також охоплювати застосовні експлуатаційні обмеження.

_______________

(-1) OB L 324, 29.11.2002, с. 1. Регламент зі змінами, внесеними Регламентом Комісії (ЄС) № 415/2004 (OB L 68, 06.03.2004, с. 10).

(-2) OB L 123, 12.05.2016, с. 1.

(-3)OB L 324, 29.11.2002, с. 1.

(-4) Дивіться оновлену редакцію Настанов щодо імплементації Міжнародного кодексу з управління безпекою (МКУБ) адміністраціями, ухвалених організацією на підставі Резолюції А.913(22).