Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 178/2002 від 28 січня 2002 року про встановлення загальних принципів і вимог харчового права, створення Європейського органу з безпечності харчових продуктів та встановлення процедур у питаннях, пов’язаних із безпечністю харчових продуктів

Зі змінами, внесеними:

1. Цей Регламент містить базові положення, що дають змогу забезпечити високий рівень захисту здоров’я людей та інтересів споживачів стосовно харчових продуктів, зокрема, беручи до уваги різноманітність пропозиції харчових продуктів, включаючи традиційні продукти, та одночасно забезпечити ефективне функціонування внутрішнього ринку. Він встановлює загальні принципи й обов’язки, засоби для створення міцної наукової бази, ефективних організаційних заходів і процедур, які слугуватимуть основою при виробленні й ухваленні рішень з питань безпечності харчових продуктів і кормів.

2. З метою досягнення зазначеного в параграфі 1, цей Регламент встановлює загальні принципи, що застосовуються до харчових продуктів і кормів взагалі, та безпечності харчових продуктів і кормів зокрема, як на рівні Співтовариства, так і на національному рівні.

Цей Регламент створює Європейський орган з безпечності харчових продуктів.

Цей Регламент встановлює процедури щодо питань з безпосереднім чи опосередкованим впливом на безпечність харчових продуктів і кормів.

3. Цей Регламент застосовується до всіх стадій виробництва, перероблення і розповсюдження харчових продуктів і кормів. Його положення не застосовуються до первинного виробництва для приватного домашнього використання чи для домашнього приготування, зберігання харчових продуктів чи поводження з ними для приватного домашнього споживання.

Для цілей цього Регламенту термін "харчовий продукт" означає будь-які неперероблені, частково перероблені чи повністю перероблені речовини чи продукти, які призначені для споживання людиною або щодо яких можливо обґрунтовано припустити, що вони можуть бути спожиті людиною.

До "харчових продуктів" входять напої, жувальні гумки та будь-які речовини, в тому числі й вода, яка спеціально додається до харчових продуктів під час їх виробництва, підготовлення чи оброблення. До харчових продуктів також входить вода після пункту дотримання відповідності, як визначено статтею 6 Директиви 98/83/ЄС та без обмеження вимог Директиви 80/778/ЄЕС і Директиви 98/83/ЄС.

Термін "харчовий продукт" не включає:

(a) корми;

(b) живих тварин, якщо вони не підготовлені для введення в обіг для споживання людиною;

(c) рослини до збору врожаю;

(d) лікарські засоби в розумінні Директиви Ради 65/65/ЄЕС (-1) та Директиви Ради 92/73/ЄЕС (-2);

(e) косметичні продукти в розумінні Директиви Ради 76/768/ЄЕС (-3);

(f) тютюн і тютюнові вироби в розумінні Директиви Ради 89/622/ЄЕС (-4);

(g) наркотичні чи психотропні речовини у розумінні Єдиної конвенції Організації Об’єднаних Націй про наркотики 1961 року та Конвенції Організації Об’єднаних Націй про психотропні речовини 1971 року;

(h) залишки та забруднюючі речовини.

Для цілей цього Регламенту:

1. "харчове право" означає закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, що регулюють харчові продукти загалом і безпечність харчових продуктів зокрема, як на рівні Співтовариства, так і на національному рівні; воно охоплює будь-які етапи виробництва, перероблення і розповсюдження харчових продуктів, а також кормів, що виготовлені для продуктивних тварин або згодовані продуктивним тваринам;

2. "суб’єкт господарювання, чия діяльність пов’язана з харчовими продуктами" означає будь-яке прибуткове чи неприбуткове, державне чи приватне підприємство, яке здійснює будь-яку діяльність, що стосується будь-якого етапу виробництва, перероблення і розповсюдження харчових продуктів;

3. "оператор ринку харчових продуктів" означає фізичну чи юридичну особу, яка відповідальна за дотримання вимог харчового права в межах суб’єкта господарювання, чия діяльність пов’язана з харчовими продуктами, що перебуває під її контролем;

4. "корми" чи "кормові продукти" означає будь-які перероблені, частково перероблені чи неперероблені речовини чи продукти, включно з добавками, які призначені для годування тварин орально;

5. "суб’єкт господарювання, діяльність якого пов’язана з кормами для тварин" означає будь-яке прибуткове чи неприбуткове, державне чи приватне підприємство, яке здійснює будь-яку діяльність, що стосується виробництва, виготовлення, перероблення, зберігання, транспортування чи розповсюдження кормів, включно з будь-яким виробником, який займається виробництвом, переробленням чи зберіганням кормів для годування тварин у власному господарстві;

6. "оператор ринку кормів" означає фізичну чи юридичну особу, яка відповідальна за дотримання вимог харчового права в межах суб’єкта господарювання, діяльність якого пов’язана з кормами для тварин, що перебуває під її контролем;

7. "роздрібна торгівля" означає опрацювання та/або перероблення харчових продуктів та їх зберігання в пункті продажу чи доставлення їх кінцевому споживачу, та охоплює пункти розповсюдження, заклади громадського харчування, заводські їдальні, буфети і їдальні на підприємствах, ресторани та інші подібні заклади чи служби постачання харчових продуктів, магазини, розподільчі центри супермаркетів та бази оптової торгівлі;

8. "введення в обіг" означає володіння харчовими продуктами чи кормами з метою їх продажу, включаючи пропонування для продажу чи будь-які інші форми платної чи безоплатної передачі, а також продаж, розповсюдження та інші форми передачі як такі;

9. "ризик" означає потенційну імовірність негативного впливу на здоров’я та тяжкість такого впливу з причини існування певного небезпечного фактора;

10. "аналіз ризику" означає процес, що складається з трьох взаємопов’язаних компонентів: оцінювання ризику, управління ризиком та повідомлення про ризик;

11. "оцінювання ризику" означає науково обґрунтований процес, що складається з чотирьох кроків: ідентифікація небезпечного фактора, визначення характеристик небезпечного фактора, оцінювання впливу та визначення характеристик ризику;

12. "управління ризиком" означає відмінний від оцінювання ризику процес вибору альтернативних рішень після консультацій із заінтересованими сторонами, з урахуванням оцінювання ризику та інших обґрунтованих факторів, та, у разі необхідності, з вибором належних варіантів запобігання і контролю;

13. "повідомлення про ризик" означає інтерактивний обмін інформацією та висновками протягом усього процесу аналізу ризику щодо небезпечних факторів і ризиків, пов’язаних із ними факторів та усвідомлення ризику між спеціалістами з оцінювання ризику, особами, що здійснюють управління ризиком, споживачами, суб’єктами господарювання, чия діяльність пов’язана з харчовими продуктами і кормами, науковою спільнотою та іншими заінтересованими сторонами; такий обмін також включає тлумачення результатів оцінювання ризику та підстав для ухвалення рішень щодо управління ризиком;

14. "небезпечний фактор" означає біологічний, хімічний чи фізичний чинник у харчових продуктах чи кормах або стан харчових продуктів чи кормів, які потенційно можуть спричинити негативний вплив на здоров’я;

15. "простежуваність" означає можливість простежити і прослідкувати на всіх стадіях виробництва, перероблення і розповсюдження за харчовими продуктами, кормами, продуктивними тваринами чи речовинами, які призначені для включення або очікується, що вони будуть включені в харчові продукти чи корми;

16. "стадії виробництва, перероблення і розповсюдження" означає будь-яку стадію, включаючи імпорт, від (та включно з ним) первинного виробництва харчових продуктів до (та включно з ними) їх зберігання, транспортування, продажу чи постачання кінцевому споживачу та, у відповідних випадках, імпортування, виробництво, виготовлення, зберігання, транспортування, розповсюдження, продаж та постачання (та включно з ними) кормів;

17. "первинне виробництво" означає виробництво, розведення чи вирощування первинних продуктів, включаючи збирання врожаю, доїння та розведення тварин до моменту забою. Термін також включає мисливство і рибальство, а також збирання врожаю диких рослин;

18. "кінцевий споживач" означає безпосереднього споживача харчового продукту, який не використовує харчовий продукт для будь-якої роботи чи діяльності суб’єкта господарювання, чия діяльність пов’язана з харчовими продуктами.

1. Ця глава стосується всіх стадій виробництва, перероблення і розповсюдження харчових продуктів, а також кормів, виготовлених для продуктивних тварин або згодованих продуктивним тваринам.

2. Принципи, встановлені у статтях 5-10, становлять загальні рамки горизонтального характеру, яких слід дотримуватися у разі вжиття заходів.

3. Принципи і процедури чинного харчового права повинні бути адаптовані для приведення їх у відповідність статтям 5-10 якомога скоріше, проте не пізніше 1 січня 2007 року.

4. До того часу і як відступ від параграфа 2 чинне законодавство застосовується з урахуванням принципів, встановлених у статтях 5-10.

1. Харчове право переслідує одну чи кілька загальних цілей - високий рівень захисту життя і здоров’я людей та захисту інтересів споживачів, включаючи добросовісну торгівлю харчовими продуктами, з урахуванням, у відповідних випадках, захисту здоров’я і благополуччя тварин, захисту здоров’я рослин та охорони довкілля.

2. Харчове право має на меті досягнути вільного руху у Співтоваристві харчових продуктів та кормів, що виробляються і реалізовуються відповідно до загальних принципів і вимог цієї глави.

3. Якщо існують відповідні міжнародні стандарти або якщо їх поява очікується у найближчому майбутньому, їх повинні брати до уваги при розробці чи адаптації харчового права, крім випадків, коли такі стандарти чи відповідні їх частини становитимуть собою неефективні чи невідповідні засоби для досягнення законних цілей харчового права, або випадків існування наукового обґрунтування, або випадків, коли застосування таких положень не забезпечить досягнення такого рівня захисту, який у Співтоваристві визначений належним.

1. З метою досягнення загальної цілі - високого рівня захисту здоров’я і життя людей, - харчове право має ґрунтуватися на аналізі ризику, за винятком випадків, коли це не є належним з огляду на обставини чи характер заходу.

2. Оцінювання ризику повинно ґрунтуватися на доступних наукових доказах та здійснюватися в незалежний, об’єктивний і прозорий спосіб.

3. З метою досягнення загальних цілей харчового права, встановлених у статті 5, управління ризиком повинно враховувати результати оцінювання ризику, і зокрема висновки Органу, вказаного у статті 22, інші фактори, що мають важливе значення для питання, що розглядається, та принцип перестороги, якщо виконуються умови, встановлені статтею 7(1).

1. За певних обставин, якщо після оцінювання доступної інформації виявлено потенційну можливість негативних наслідків для здоров’я, однак лишається наукова невизначеність, можуть бути ухвалені тимчасові інструменти з управління ризиком, необхідні для забезпечення вибраного у Співтоваристві високого рівня захисту здоров’я, допоки не буде отримано додаткову наукову інформацію для комплекснішого оцінювання ризику.

2. Інструменти, ухвалені згідно з параграфом 1, повинні бути пропорційними й не повинні обмежувати торгівлю більше, ніж це є необхідним для досягнення високого рівня захисту здоров’я, обраного у Співтоваристві, з урахуванням технічної та економічної доцільності й інших факторів, що за відповідних обставин вважаються виправданими. Такі інструменти повинні переглядатися через розумний період часу залежно від характеру визначеного ризику життю і здоров’ю та типу наукової інформації, яка є необхідною для уточнення наукової невизначеності й проведення комплекснішого оцінювання ризику.

1. Метою харчового права є захист інтересів споживачів та надання споживачам базової інформації для поінформованого вибору харчових продуктів, які вони споживають. Також воно спрямоване на запобігання:

(a) шахрайським чи оманливим практикам;

(b) підробці харчових продуктів; та

(c) будь-яким іншим практикам, які можуть вводити споживача в оману.

Крім випадків, коли терміновість справи цього не дозволяє, під час підготовки, аналізу та перегляду харчового права повинні проводитися відкриті та прозорі консультації з громадськістю в безпосередній формі чи через представницькі органи.

Без обмеження застосовуваних положень права Співтовариства та національного права про доступ до документів, якщо існують обґрунтовані підстави підозрювати, що харчові продукти чи корми можуть становити ризик для здоров’я людей і тварин, то залежно від характеру, серйозності й ступеня ризику органи публічної влади повинні вжити належних дій, щоб проінформувати широку громадськість про характер ризику для здоров’я з визначенням якнайширшого діапазону харчових продуктів чи кормів або типу харчових продуктів чи кормів, які можуть становити ризик, а також про вжиті чи заплановані заходи з метою запобігти, зменшити чи усунути такий ризик.

Харчові продукти і корми, що їх імпортують до Співтовариства з метою введення в обіг у Співтоваристві, повинні виконувати або відповідні вимоги харчового права, або умови, визнані Співтовариством щонайменше еквівалентними ухваленим, або, якщо існує окрема угода між Співтовариством та країною-експортером, вимоги дотичної угоди.

1. Харчові продукти та корми, що експортуються чи реекспортуються зі Співтовариства для введення в обіг у третій країні, повинні виконувати відповідні вимоги харчового права, якщо інакше не вимагається органами влади країни-імпортера, або не встановлено законами, положеннями, стандартами, кодексами практики та іншими правовими й адміністративними процедурами, які можуть діяти в країні-імпортері.

За інших обставин, крім випадків, коли харчові продукти є шкідливими для здоров’я або корми не є безпечними, харчові продукти і корми можуть експортуватися чи реекспортуватися лише у разі, якщо компетентні органи країни призначення висловили безпосередню згоду на їх одержання після отримання всієї інформації про причини та обставини, через які відповідні харчові продукти чи корми не могли бути введені в обіг у Співтоваристві.

2. У разі застосування чинних положень двосторонніх угод між Співтовариством чи однією з держав-членів і третьою країною, харчові продукти і корми, які експортуються зі Співтовариства чи держави-члена до відповідної третьої країни, повинні відповідати згаданим положенням.

Без обмеження своїх прав та обов’язків, Співтовариство та держави-члени повинні:

(a) брати участь у розробці міжнародних технічних стандартів для харчових продуктів і кормів та санітарних і фітосанітарних стандартів;

(b) сприяти координації роботи міжнародних урядових і неурядових організацій над стандартами для харчових продуктів і кормів;

(c) брати участь, у разі потреби та у відповідних випадках, у розробці угод про визнання еквівалентності конкретних заходів, що стосуються харчових продуктів і кормів;

(d) надавати особливої уваги спеціальному розвитку, фінансовим і торговельним потребам країн, що розвиваються, для забезпечення того, щоб міжнародні стандарти не створювали зайвих перешкод для експорту з країн, що розвиваються;

(e) сприяти узгодженості харчового права і міжнародних технічних стандартів, одночасно забезпечуючи, щоб не знижувався високий рівень захисту, передбачений у Співтоваристві.

1. Харчові продукти не повинні вводитися в обіг, якщо вони є небезпечними.

2. Харчові продукти повинні вважатися небезпечними, якщо вони:

(a) завдають шкоди здоров’ю;

(b) непридатні до споживання людиною.

3. При визначенні небезпечності харчових продуктів до уваги береться таке:

(a) нормальні умови використання харчових продуктів споживачем та на кожній стадії виробництва, перероблення і розповсюдження, та

(b) інформація, надана споживачу, включаючи інформацію на етикетці, або інша інформація, яка є вільно доступною для споживача, щодо уникнення конкретних негативних наслідків для здоров’я від певних харчових продуктів чи категорії харчових продуктів.

4. При визначенні шкідливості для здоров’я харчових продуктів до уваги береться таке:

(a) ймовірні безпосередні та/або короткострокові та/або довгострокові наслідки від таких харчових продуктів не лише для здоров’я особи, що їх споживає, а й для наступних поколінь також;

(b) імовірні кумулятивні токсичні впливи;

(c) імовірні прояви чутливості певної категорії споживачів, якщо харчові продукти призначені для такої категорії споживачів.

5. При визначенні непридатності харчових продуктів до споживання людиною до уваги береться неприйнятність харчових продуктів для споживання людиною відповідно до використання за призначенням із причин забруднення сторонньою речовиною чи якимсь іншим чином, або з причин гниття, псування чи розкладання.

6. Якщо будь-які небезпечні харчові продукти становлять частину партії, лоту чи вантажу харчових продуктів одного класу чи з одним описом, вважається, що всі харчові продукти у такій партії, лоті чи вантажі також є небезпечними, якщо за результатами ретельного оцінювання не буде доведено, що решта партії, лоту чи вантажу не є небезпечною.

7. Харчові продукти, що відповідають спеціальним положенням Співтовариства у сфері безпечності харчових продуктів, вважаються безпечними настільки, наскільки їх стосуються аспекти, охоплені спеціальними положеннями Співтовариства.

8. Відповідність харчового продукту спеціальним положенням, що застосовуються до такого харчового продукту, не повинна перешкоджати компетентним органам вживати відповідних заходів із встановлення обмежень стосовно введення в обіг такого харчового продукту, або вимагати вилучення його з обігу, якщо існують підстави підозрювати, що попри таку відповідність харчовий продукт є небезпечним.

9. За відсутності спеціальних положень Співтовариства, вважається, що харчові продукти є безпечними, якщо вони відповідають спеціальним положенням національного харчового права держави-члена, на території якої такі харчові продукти перебувають в обігу, за умови, що такі положення розроблено та вони застосовуються без обмеження положень Договору, зокрема його статей 28 і 30.

1. Корми не повинні вводитися в обіг чи згодовуватися будь-яким продуктивним тваринам, якщо вони є небезпечними.

2. Корми вважаються небезпечними для використання за призначенням, якщо вони:

- мають шкідливий вплив на здоров’я людей або тварин;

- роблять харчові продукти, що отримані від продуктивних тварин, небезпечними для споживання людиною.

3. Якщо будь-які корми, які було визнано невідповідними вимогам до безпечності кормів, становлять частину партії, лоту чи вантажу кормів одного класу чи з одним описом, вважається, що всі корми у такій партії, лоті чи вантажі також є небезпечними, якщо за результатами ретельного оцінювання не буде доведено, що решта партії, лоту чи вантажу відповідає вимогам до безпечності кормів.

4. Корми, що відповідають спеціальним положенням Співтовариства у сфері безпечності кормів, вважаються безпечними настільки, наскільки їх стосуються аспекти, охоплені спеціальними положеннями Співтовариства.

5. Відповідність кормів спеціальним положенням, що застосовуються до таких кормів, не повинна перешкоджати компетентним органам вживати відповідних заходів зі встановлення обмежень введення в обіг стосовно таких кормів, або вимагати вилучення їх з обігу, якщо існують підстави підозрювати, що попри таку відповідність корми є небезпечними.

6. За відсутності спеціальних положень Співтовариства, вважається, що корми є безпечними, якщо вони відповідають спеціальним положенням національного права про безпечність кормів держави-члена, на території якої такі корми перебувають в обігу, за умови, що такі положення розроблено та вони застосовуються без обмеження положень Договору, зокрема його статей 28 і 30.

Без обмеження більш детальних положень харчового права маркування, рекламування та представлення харчових продуктів чи кормів, включаючи форму, вигляд чи паковання, використані пакувальні матеріали, спосіб їх оформлення та викладки, а також інформація про них, яка стає доступною у будь-який спосіб, не повинні вводити споживачів в оману.

1. Оператори ринку харчових продуктів та кормів для тварин на всіх стадіях виробництва, перероблення і розповсюдження в межах підконтрольних їм підприємств забезпечують, щоб харчові продукти і корми відповідали вимогам харчового права, яке стосується їхньої діяльності, та перевіряють виконання таких вимог.

2. Держави-члени забезпечують дотримання харчового права, та здійснюють моніторинг і перевіряють, дотримання операторами ринку харчових продуктів і кормів відповідних вимог харчового права на всіх стадіях виробництва, перероблення і розповсюдження.

З цією метою вони забезпечують функціонування системи офіційного контролю та здійснюють іншу діяльність залежно від обставин, включаючи інформування широкої громадськості про безпечність і ризики харчових продуктів і кормів, нагляд за безпечністю харчових продуктів і кормів та іншу моніторингову діяльність, що охоплює всі стадії виробництва, перероблення і розповсюдження.

Держави-члени також встановлюють правила щодо заходів і санкцій, що застосовуються при порушенні вимог харчового і кормового права. Такі заходи і санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.

1. На всіх стадіях виробництва, перероблення і розповсюдження повинна бути запроваджена простежуваність харчових продуктів, кормів, продуктивних тварин чи будь-яких інших речовин, призначених для включення або щодо яких очікується включення в харчові продукти чи корми.

2. Оператори ринку харчових продуктів і кормів повинні бути в змозі ідентифікувати будь-яку особу, яка здійснила постачання їм харчових продуктів, кормів, продуктивних тварин чи будь-яких речовин, що призначені для включення або щодо яких очікується включення в харчові продукти чи корми.

З цією метою такі оператори повинні запровадити системи і процедури, які дають змогу, щоб ця інформація була доступною компетентним органам на їхню вимогу.

3. Оператори ринку харчових продуктів і кормів повинні запровадити системи і процедури, які дають змогу ідентифікувати підприємства, яким було постачено їхні продукти. Така інформація повинна бути доступною компетентним органам на їхню вимогу.

4. Харчові продукти і корми, введені в обіг чи які можуть бути введені в обіг у Співтоваристві, належним чином маркуються чи ідентифікуються за допомогою відповідної документації чи інформації згідно з відповідними вимогами більш детальних (спеціальних) положень з метою забезпечення їх простежуваності.

5. Положення для застосування вимог цієї статті стосовно конкретних секторів можуть ухвалюватися згідно з процедурою, встановленою у статті 58(2).

1. Якщо оператор ринку харчових продуктів вважає чи має причини припускати, що імпортовані, виготовлені, перероблені, вироблені чи розповсюджені ним харчові продукти не відповідають вимогам до безпечності харчових продуктів, він невідкладно ініціює процедури вилучення відповідних харчових продуктів з обігу, якщо такі харчові продукти вже не перебувають під безпосереднім контролем первісного оператора ринку харчових продуктів, та повідомляє про це компетентні органи. Якщо продукт міг дійти до споживача, оператор належним чином та докладно інформує споживачів про причини вилучення з обігу, та в разі необхідності заявляє про відкликання вже постачених продуктів, якщо для досягнення високого рівня захисту здоров’я інших заходів буде недостатньо.

2. Оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за діяльність із роздрібної торгівлі чи розповсюдження, яка не має впливу на паковання, марковання, безпечність чи цілісність харчових продуктів, повинен у рамках своєї діяльності ініціювати процедури вилучення з обігу продуктів, які не відповідають вимогам до безпечності харчових продуктів, та бере участь у сприянні досягненню безпечності харчових продуктів шляхом передачі відповідної інформації, необхідної для простежування харчових продуктів, та співпрацює з виробниками, переробниками, виготовлювачами та/або компетентними органами у рамках вживаних ними заходів.

3. Оператор ринку харчових продуктів невідкладно інформує компетентні органи, якщо він вважає чи має причини припускати, що харчові продукти, введені ним в обіг, можуть бути шкідливими для здоров’я людей. Оператори інформують компетентні органи про заходи, вжиті з метою запобігання ризикам для кінцевого споживача, та не перешкоджають жодній особі чи не знеохочують її від співпраці з компетентними органами відповідно до національного права і правової практики, якщо це може запобігти ризикам, пов’язаним із харчовими продуктами, або зменшити чи усунути їх.

4. Оператори ринку харчових продуктів співпрацюють із компетентними органами в рамках заходів, що вживаються з метою уникнення чи зменшення ризиків, спричинених харчовими продуктами, які вони постачають чи вже постачили.

1. Якщо оператор ринку кормів для тварин вважає чи має причини припускати, що імпортовані, виготовлені, перероблені, вироблені чи розповсюджені ним корми не виконують вимоги до безпечності кормів, він невідкладно ініціює процедури вилучення вказаних кормів з обігу та повідомляє про це компетентним органам. За таких обставин або у випадку згідно зі статтею 15(3), якщо партія, лот або вантаж не виконують вимоги до безпечності кормів, такі корми повинні бути знищені, крім випадків, коли компетентний орган погоджує інше рішення. Оператор належним чином та докладно інформує осіб, які будуть використовувати корми, про причини їх вилучення з обігу, та в разі необхідності заявляє про відкликання вже постачених продуктів, якщо для досягнення високого рівня захисту здоров’я інших заходів буде недостатньо.

2. Оператор ринку кормів для тварин, відповідальний за діяльність із роздрібної торгівлі чи розповсюдження, яка не має впливу на паковання, марковання, безпечність чи цілісність кормів, повинен у рамках своєї діяльності ініціювати процедури вилучення з обігу продуктів, які не відповідають вимогам до безпечності кормів, та бере участь у сприянні безпечності харчових продуктів шляхом передачі відповідної інформації, необхідної для простеження кормів, та співпрацює з виробниками, переробниками, виготовлювачами та/або компетентними органами у рамках вживаних ними заходів.

3. Оператор ринку кормів для тварин невідкладно інформує компетентні органи, якщо він вважає чи має причини припускати, що корми, введені ним в обіг, можуть не виконувати вимог до безпечності кормів. Він інформує компетентні органи про заходи, вжиті з метою запобігання ризику внаслідок використання кормів, та не перешкоджає жодній особі чи не знеохочує будь-яких осіб від співпраці з компетентними органами відповідно до національного права і правової практики, якщо це може запобігти, зменшити чи усунути ризики, пов’язані з кормами.

4. Оператори ринку кормів для тварин співпрацюють із компетентними органами в рамках заходів, вживаних з метою уникнення ризиків, спричинених кормами, які вони постачають чи вже постачили.

Положення цієї глави не обмежують положень Директиви Ради 85/374/ЄЕС від 25 липня 1985 року про наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів щодо відповідальності за дефектні продукти (-5).

1. Цим положенням Регламенту засновується Європейський орган з безпечності харчових продуктів, далі - "Орган".

2. Орган надає наукові консультації та науково-технічну підтримку для розробки законодавства і політик Співтовариства в усіх сферах, що мають безпосередній чи опосередкований вплив на безпечність харчових продуктів і кормів. Він надає незалежну інформацію з усіх питань у цих сферах та повідомляє про ризики.

3. Орган сприяє високому рівню захисту життя та здоров’я людей, і в цьому контексті повинен зважати на здоров’я і благополуччя тварин, здоров’я рослин та охорону довкілля в контексті функціонування внутрішнього ринку.

4. Орган збирає та аналізує дані, щоб уможливити опис і моніторинг ризиків, які мають безпосередній чи опосередкований вплив на безпечність харчових продуктів і кормів.

5. Місія Органу також включає надання:

(a) наукових консультацій, науково-технічної підтримки в питаннях харчування людей у розрізі законодавства Співтовариства та, за запитом Комісії, допомоги в оприлюдненні повідомлень з питань харчування в рамках програм Співтовариства стосовно захисту здоров’я;

(b) наукових висновків з інших питань, що стосуються здоров’я і благополуччя тварин та здоров’я рослин;

(c) наукових висновків щодо інших продуктів, крім харчових продуктів і кормів, які мають відношення до генетично модифікованих організмів, як визначено у Директиві 2001/18/ЄС, та без обмеження встановлених нею процедур.

6. Орган надає наукові висновки, які слугують як наукова основа для розробки та ухвалення інструментів Співтовариства у сферах, що підпадають під його місію.

7. Орган виконує усі свої завдання на умовах, які дають йому змогу відігравати роль орієнтира завдяки його незалежності, науково-технічній якості висновків, які він надає, та інформації, яку він розповсюджує, прозорості його процедур і методів діяльності, а також ретельності у виконанні покладених на нього завдань.

Він діє у тісній співпраці з компетентними органами держав-членів, що виконують завдання, подібні до завдань Органу.

8. Орган, Комісія та держави-члени співпрацюють з метою сприяння ефективній узгодженості між функціями оцінювання ризиків, управління ризиків та повідомлення про ризики.

9. Держави-члени співпрацюють з Органом з метою забезпечення виконання ним його місії.

Орган має такі завдання:

(a) надавати установам Співтовариства та державам-членам найкращі можливі наукові висновки у всіх випадках, передбачених законодавством Співтовариства, і з будь-яких питань у межах його місії;

(b) заохочувати і координувати розробку уніфікованих методологій оцінювання ризиків у сферах, що підпадають під його місію;

(c) надавати науково-технічну підтримку Комісії у відповідних сферах, що підпадають під його місію, і за запитом надавати науково-технічну підтримку під час тлумачення й розгляду висновків щодо оцінювання ризику;

(d) доручати проведення наукових досліджень, необхідних для виконання ним своєї місії;

(e) здійснювати пошук, збирання, зіставлення, аналіз і зведення наукових і технічних даних у сферах, що підпадають під його місію;

(f) вживати заходів з визначення та опису нових ризиків у сферах, що підпадають під його місію;

(g) створити систему мереж організацій, які діють у сферах, що підпадають під його місію, та відповідати за їх функціонування;

(h) за запитом Комісії надавати науково-технічну допомогу в рамках запроваджених Комісією процедур управління кризовими ситуаціями стосовно безпечності харчових продуктів і кормів;

(i) за запитом Комісії надавати науково-технічну допомогу у сферах своєї місії з метою вдосконалення співпраці між Співтовариством, державами-кандидатами, міжнародними організаціями і третіми країнами;

(j) забезпечувати, щоб у сферах його місії громадськість та заінтересовані сторони отримували швидку, надійну, об’єктивну і вичерпну інформацію;

(k) незалежно формулювати власні висновки і пропозиції з питань, що стосуються його місії;

(l) виконувати будь-які інші завдання у межах його місії, поставлені перед ним Комісією.

До складу Органу входять:

(a) Правління;

(b) Виконавчий директор і його персонал;

(c) Дорадчий форум;

(d) Науковий комітет та Наукові групи.

1. Правління складається з 14 членів, яких призначає Рада після консультацій із Європейським Парламентом, обираючи їх із списку, складеного Комісією, що містить значно більшу кількість кандидатів, ніж кількість членів, яких має бути призначено, плюс одного представника Комісії. Четверо з членів повинні мати досвід роботи в організаціях, що представляють споживачів та інші інтереси в рамках харчового ланцюга.

Список, складений Комісією, направляється до Європейського Парламенту з відповідною супровідною документацію. Європейський Парламент якомога скоріше, проте не пізніше як через три місяці з моменту такої комунікації, має передати свою позицію для розгляду Раді, після чого Рада призначає Правління.

Члени Правління призначаються у такий спосіб, щоб забезпечити найвищі стандарти професійної кваліфікації, широкий діапазон відповідних фахових знань та, одночасно з цим, і якомога рівномірніше представництво з різних географічних регіонів Союзу.

2. Строк повноважень членів Правління становить чотири роки і може бути подовжений один раз. Однак для половини членів перший строк повноважень становить шість років.

3. Правління ухвалює внутрішній регламент Органу за пропозицією Виконавчого директора. Такий регламент підлягає оприлюдненню.

4. Правління обирає з-поміж своїх членів Голову на дворічний період; обраний Голова може переобиратися повторно.

5. Правління ухвалює процедурний регламент Правління.

Якщо не передбачено інакше, Правління ухвалює рішення більшістю голосів своїх членів.

6. Правління проводить засідання, які скликаються Головою або на вимогу щонайменше третини членів Правління.

7. Правління забезпечує, щоб Орган виконував свою місію та покладені на нього завдання відповідно до умов, встановлених у цьому Регламенті.

8. Щороку до 31 січня Правління затверджує програму роботи Органу на наступний рік. Воно також затверджує багаторічну програму, яка може бути предметом перегляду. Правління забезпечує, щоб ці програми узгоджувалися із законодавчими та політичними пріоритетами Співтовариства у сфері безпечності харчових продуктів.

Щороку до 30 березня Правління затверджує загальний звіт про діяльність Органу за минулий рік.

9. Після проведення консультацій з Комісією, Правління ухвалює фінансовий регламент Органу. Зазначений регламент не може відступати від Регламенту Комісії (ЄС, Євратом) № 2343/2002 від 19 листопада 2002 року про рамковий фінансовий регламент для органів, визначених у статті 185 Регламенту Ради (ЄС, Євратом) № 1605/2002 про встановлення Фінансового регламенту, застосовного до загального бюджету Європейських Співтовариств (-6), окрім випадків, коли такий відступ є дійсно необхідним для ведення діяльності Органу та якщо Комісія надала згоду на такий відступ.

10. Виконавчий директор бере участь у засіданнях Правління без права голосу, та забезпечує функцію секретаріату. Правління запрошує Голову Наукового комітету брати участь у засіданнях без права голосу.

1. Виконавчого директора призначає Правління з переліку кандидатів, запропонованого Комісією після завершення відкритого відбіркового конкурсу, проведеного після запрошення до виявлення інтересу, оприлюдненого в Офіційному віснику Європейських Співтовариств та в інших засобах інформування громадськості, зі строком повноважень п’ять років. Виконавчий директор може переобиратися повторно. Перед призначенням кандидат, запропонований Правлінням, запрошується без зволікань зробити заяву перед Європейським Парламентом та відповісти на запитання членів цієї установи. Виконавчого директора звільняють з посади за рішенням більшості голосів Правління.

2. Виконавчий директор є законним представником Органу і відповідає за:

(a) щоденне управління справами Органу;

(b) підготовку проектів програм роботи Органу після консультацій із Комісією;

(c) імплементацію програм роботи та виконання рішень, ухвалених Правлінням;

(d) забезпечення надання належної наукової, технічної та адміністративної підтримки Науковому комітету та Науковим групам;

(e) забезпечення виконання завдань Органу відповідно до вимог його користувачів, зокрема, з огляду на адекватність надаваних послуг та витраченого часу;

(f) підготовку проекту кошторису доходів і видатків, та виконання бюджету;

(g) усі питання, пов’язані з персоналом;

(h) встановлення й підтримання контакту з Європейським Парламентом, та забезпечення регулярного діалогу з його відповідними комітетами.

3. Щороку Виконавчий директор подає до Правління на затвердження:

(a) проект загального звіту щодо всієї діяльності Органу за попередній рік;

(b) проекти програм роботи.

Після затвердження Правлінням, Виконавчий директор направляє програми роботи до Європейського Парламенту, Ради, Комісії та держав-членів, та забезпечує їх оприлюднення.

Після затвердження Правлінням та до 15 червня Виконавчий директор направляє загальний звіт про діяльність Органу до Європейського Парламенту, Ради, Комісії, Рахункової палати, Європейського економічно-соціального комітету та Комітету регіонів, та забезпечує його оприлюднення.

Виконавчий директор раз на рік надає бюджетному органу всю інформацію, що стосується результатів процедур оцінювання.

1. Дорадчий форум складається з представників компетентних органів держав-членів, які виконують завдання, подібні завданням Органу, з призначенням по одному представнику від кожної держави-члена. Представників можуть представляти заступники, які призначаються одночасно з представниками.

2. Члени Дорадчого форуму не можуть бути членами Правління.

3. Дорадчий форум надає консультації Виконавчому директору під час виконання ним обов’язків згідно з цим Регламентом, зокрема, щодо підготовки проекту програми роботи Органу. Виконавчий директор також може звертатися до Дорадчого форуму за консультаціями щодо визначення пріоритетності в переліку запитів на надання наукових висновків.

4. Дорадчий форум слугує механізмом для обміну інформацією про потенційні ризики та накопичення знань. Він забезпечує тісну співпрацю між Органом та компетентними органами держав-членів, зокрема, з таких питань:

(a) уникнення дублювання наукових досліджень Органу і держав-членів відповідно до статті 32;

(b) за обставин, визначених у статті 30(4), коли Орган та національний орган зобов’язані співпрацювати;

(c) підтримувати функціонування Європейської мережі організацій, які працюють у сферах діяльності Органу, згідно зі статтею 36(1);

(d) коли Органом чи державою-членом виявлено новий ризик.

5. У Дорадчому форумі головує Виконавчий директор. Він проводить засідання регулярно, скликається Головою або за вимогою щонайменше третини своїх членів, проте не рідше чотирьох разів на рік. Операційні процедури форуму повинні бути визначені у внутрішньому регламенті Органу та повинні бути оприлюднені.

6. Орган надає Дорадчому форуму необхідну технічну і логістичну підтримку та виконує функцію секретаріату для його засідань.

7. Представники департаментів Комісії можуть брати участь у роботі Дорадчого форуму. Виконавчий директор може запрошувати представників Європейського Парламенту та інших відповідних органів до участі в роботі Дорадчого форуму.

Якщо Дорадчий форум обговорює питання, вказані у статті 22(5)(b), в його роботі можуть брати участь представники компетентних органів держав-членів, які виконують завдання, подібні до завдань Дорадчого форуму, вказані у статті 22(5)(b), з призначенням по одному представнику від кожної держави-члена.

1. Науковий комітет та постійні Наукові групи відповідають за надання наукових висновків Органу, кожен у рамках сфери власної компетенції, та за потреби повинні бути спроможними організувати громадські слухання.

2. Науковий комітет відповідає за загальну координацію, необхідну для забезпечення однакового підходу під час підготовки наукових висновків, зокрема, за затвердження процедур роботи та гармонізації робочих методів. Він видає висновки з мультисекторальних питань, що підпадають під компетенцію більше ніж однієї Наукової групи, та з питань, які не підпадають під компетенцію жодної з Наукових груп.

У разі потреби та особливо у випадках, коли виникають питання, що не підпадають під компетенцію будь-якої з Наукових груп, Науковий комітет створює робочі групи. У таких випадках під час підготовки наукових висновків він спирається на фахові знання таких робочих груп.

3. Науковий комітет складається з Голів Наукових груп та шести незалежних наукових експертів, які не належать до жодної Наукової групи.

4. Наукові групи складаються з незалежних наукових експертів. На момент створення Органу в ньому створюються такі Наукові групи:

(a) Наукова група з питань харчових та смако-ароматичних добавок;

(b) Наукова група з питань добавок та продуктів чи речовин, що використовуються в кормах для тварин;

(c) Наукова група з питань засобів захисту рослин та їх залишків;

(d) Наукова група з питань генетично модифікованих організмів;

(e) Наукова група з питань харчування, новітніх харчових продуктів та харчових алергенів;

(f) Наукова група з питань біологічних небезпечних факторів;

(g) Наукова група з питань забруднюючих речовин у харчовому ланцюгу;

(h) Наукова група з питань здоров’я і благополуччя тварин;

(i) Наукова група з питань здоров’я рослин;

(j) Наукова група з питань матеріалів, що контактують із харчовими продуктами, ензимів та допоміжних матеріалів для перероблення.

Комісію уповноважено ухвалювати згідно зі статтею 57а делеговані акти для внесення змін до першого підпараграфа у частині кількості і назв Наукових груп у світлі науково-технічного розвитку, якщо на те буде запит Органу.

5. Членів Наукового комітету, які не є членами Наукових груп, та членів Наукових груп призначає Правління за пропозицією Виконавчого директора на трирічний строк із можливістю повторного призначення, після оприлюднення запрошення до виявлення інтересу в Офіційному віснику Європейських Співтовариств, в інших провідних наукових виданнях та на веб-сайті Органу.

6. Науковий комітет та Наукові групи обирають своїх голів та двох заступників голів з-поміж числа своїх членів.

7. Науковий комітет та Наукові групи ухвалюють рішення більшістю голосів своїх членів. Позицію меншості вносять до протоколу.

8. Представники департаментів Комісії мають право бути присутніми на засіданнях Наукового комітету, Наукових груп та їхніх робочих груп. Якщо їх запрошено до участі в таких засіданнях, вони можуть надавати роз’яснення чи інформацію, проте не мають права чинити вплив на перебіг обговорень.

9. Процедури функціонування та співпраці Наукового комітету та Наукових груп встановлюються внутрішнім регламентом Органу.

Такі процедури стосуються, зокрема:

(a) кількості послідовних строків, на які може обиратися член Наукового комітету чи Наукової групи;

(b) чисельності членів кожної Наукової групи;

(c) процедури відшкодування витрат членів Наукового комітету та Наукових груп;

(d) способу, в який перед Науковим комітетом та Науковими групами ставлять завдання і подають запити на підготовку наукових висновків;