Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 178/2002 від 28 січня 2002 року про встановлення загальних принципів і вимог харчового права, створення Європейського органу з безпечності харчових продуктів та встановлення процедур у питаннях, пов’язаних із безпечністю харчових продуктів

(e) створення та організації робочих груп Наукового комітету та Наукових груп, та можливості залучення зовнішніх експертів до участі в таких робочих групах;

(f) можливості запрошувати на засідання Наукового комітету та Наукових груп спостерігачів;

(g) можливості організовувати громадські слухання.

1. Орган видає науковий висновок:

(a) на запит Комісії з будь-яких питань у межах місії, та у всіх випадках, коли законодавство Співтовариства містить положення про необхідність проконсультуватися з Органом;

(b) за його власною ініціативою з питань, що підпадають під його місію.

Європейський Парламент або держава-член можуть звернутися до Органу із запитом видати науковий висновок з питань, що підпадають під його місію.

2. Запити, вказані в параграфі 1, мають супроводжуватися пояснювальною інформацією, в якій визначається наукове питання до розгляду та інтерес Співтовариства у такому питанні.

3. Якщо законодавством Співтовариства ще не встановлено часових обмежень щодо надання наукового висновку, Орган видає наукові висновки протягом часу, визначеного у відповідному запиті на такий висновок, за винятком належним чином обґрунтованих обставин.

4. Якщо з одного питання подано кілька запитів, або якщо запит подано не відповідно до параграфа 2, або ж якщо запит сформульовано нечітко, Орган може або відмовити у видачі висновку, або запропонувати внести зміни до запиту на висновок після консультацій із відповідним органом чи державою-членом/державами-членами, які подали такий запит. Органу чи державі-члену/державам-членам, які подали запит, повідомляється обґрунтована причина відмови.

5. Якщо Орган уже видавав науковий висновок з конкретного питання, наведеного в запиті, він може відхилити запит, якщо дійде висновку, що відсутні нові наукові знання, які могли б стати причиною повторного дослідження. Органу чи державі-члену/державам-членам, які подали запит, повідомляється обґрунтована причина відмови.

6. Для застосування положень цієї статті, Комісія після консультацій з Органом ухвалює:

(a) делеговані акти відповідно до статті 57a на доповнення цього Регламенту шляхом запровадження процедури, що буде застосовуватися Органом до запитів на надання наукового висновку;

(b) імплементаційні акти для встановлення настанов стосовно організації наукового оцінювання речовин, продуктів чи процесів, на які за законодавством Союзу поширюється вимога попереднього отримання дозволу чи внесення до переліку речовин, продуктів чи процесів, дозволених до використання, зокрема, у випадках, коли законодавство Союзу передбачає або дозволяє подання заявником для цієї цілі досьє. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з процедурою, вказаною в статті 58(2).

7. Внутрішній регламент Органу визначає вимоги до формату, обґрунтування та оприлюднення наукового висновку.

1. Орган докладає зусиль, щоб своєчасно ідентифікувати будь-які потенційні джерела розбіжностей між його науковими висновками та науковими висновками, виданими іншими органами, які виконують подібні завдання.

2. Якщо Орган визначає потенційне джерело розбіжності, він звертається до відповідного органу, щоб забезпечити обмін усією відповідною науковою інформацією та з метою виявити потенційні суперечливі наукові питання.

3. Якщо були виявлені істотні розбіжності у наукових питаннях, і відповідний орган є агентством Співтовариства або одним із Наукових комітетів Комісії, Орган та дотичний суб’єкт зобов’язані співпрацювати з метою або вирішити такі розбіжності, або подати до Комісії спільний документ, у якому пояснюватимуться суперечливі наукові питання і наводитимуться відповідні невизначеності в даних. Такий документ повинен бути оприлюднений.

4. Якщо були виявлені істотні розбіжності у наукових питаннях, і відповідний орган є органом держави-члена, Орган та дотичний національний суб’єкт зобов’язані співпрацювати з метою або вирішити такі розбіжності, або підготувати спільний документ, у якому пояснюватимуться суперечливі наукові питання і наводитимуться відповідні невизначеності у даних. Такий документ повинен бути оприлюднений.

1. Комісія може звертатися до Органу із запитом надати наукову або технічну допомогу в будь-якій сфері його діяльності. Завдання з надання науково-технічної допомоги полягають у виконанні наукової чи технічної роботи, що включає застосування загальновизнаних наукових або технічних принципів, які не вимагають наукового оцінювання Науковим комітетом або Науковою групою. Такі завдання можуть включати, зокрема, надання допомоги Комісії у встановленні чи оцінюванні технічних критеріїв, а також надання допомоги Комісії у розробці технічних настанов.

2. Якщо Комісія звертається до Органу із запитом надати наукову чи технічну допомогу, вона визначає за домовленістю з Органом часовий ліміт, протягом якого таке завдання повинно бути виконане.

1. Орган замовляє проведення наукових досліджень, необхідних для виконання ним своєї місії, використовуючи найкращі доступні незалежні наукові ресурси. Замовлення таких досліджень повинно відбуватися у відкритий і прозорий спосіб. Орган докладає зусиль, щоб уникнути дублювання дослідних програм держав-членів чи Співтовариства, та сприяє співпраці через належну координацію.

2. Орган повідомляє Європейському Парламенту, Комісії й державам-членам про результати своїх наукових досліджень.

1. Орган здійснює пошук, збирання, зіставлення, аналіз і зведення відповідних наукових і технічних даних у сферах, що підпадають під його місію. Це включає, зокрема, збір даних про:

(a) споживання харчових продуктів та імовірність виникнення для фізичних осіб ризиків, пов’язаних зі споживанням харчових продуктів;

(b) виникнення і поширення біологічних ризиків;

(c) забруднюючі речовини в харчових продуктах і кормах;

(d) залишки.

2. Для цілей параграфа 1, Орган працює у тісній співпраці з усіма організаціями, що здійснюють збір даних, включаючи з організаціями із країн-кандидатів, третіх країн або міжнародних суб’єктів.

3. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб дані, які вони збирають у сферах, вказаних у параграфах 1 та 2, передавалися Органу.

4. Орган надсилає державам-членам та Комісії належні рекомендації щодо поліпшення технічної порівнюваності даних, які він отримує та аналізує, для сприяння консолідації на рівні Співтовариства.

5. Протягом року з дати набуття чинності цим Регламентом, Комісія публікує реєстр систем збору даних, що існують на рівні Співтовариства у сферах, які підпадають під місію Органу.

Звіт, який супроводжується, якщо це доречно, пропозиціями, включає, зокрема, таке:

(a) роль, яка має надаватися в кожній системі Органу, та зміни чи вдосконалення, які можуть бути потрібними, щоб Орган міг у співпраці з державами-членами виконувати свою місію;

(b) недоліки, які повинні бути усунуті, щоб Орган мав змогу збирати і зводити на рівні Співтовариства відповідні наукові й технічні дані у сферах, що підпадають під його місію.

6. Орган надсилає результати своєї роботи у сфері збору даних Європейському Парламенту, Комісії і державам-членам.

1. Орган створює процедури моніторингу для систематичного пошуку, збору, порівняння й аналізу інформації та даних з метою визначення нових ризиків у сферах, що підпадають під його місію.

2. Якщо Орган володіє інформацією, на основі якої він може підозрювати про появу нового серйозного ризику, він звертається із запитом додаткової інформації від держави-члена, інших агентств Співтовариства та Комісії. Держави-члени, дотичні агентства Співтовариства та Комісія невідкладно відповідають та надсилають будь-яку істотну інформацію, яка їм відома.

3. Орган використовує всю інформацію, отриману в рамках виконання своєї місії, з метою ідентифікації нових ризиків.

4. Орган надсилає результати оцінювання та зібрану інформацію про нові ризики Європейському Парламенту, Комісії і державам-членам.

Щоб Орган мав змогу належно та ефективно виконувати завдання з моніторингу будь-яких ризиків, пов’язаних із захистом здоров’я та безпечністю харчових продуктів, він повинен отримувати будь-які повідомлення, що передаються через систему швидкого сповіщення. Він аналізує зміст таких повідомлень з метою надання Комісії та державам-членам будь-якої інформації, потрібної для цілей аналізу ризику.

1. Орган сприяє об’єднанню в загальноєвропейську мережу організацій, які працюють у сферах діяльності Органу. Мета такого об’єднання в мережу, зокрема, полягає в тому, щоб створити рамку для наукової співпраці через координацію діяльності, обмін інформацією, розробку та реалізацію спільних проектів, обмін експертними знаннями та передовими практиками у сферах, що підпадають під місію Органу.

2. Правління за пропозицією Виконавчого директора складає перелік компетентних організацій, призначених державами-членами, які можуть допомагати Органу у виконанні ним місії як окремо, так і об’єднаними в мережі. Орган може доручати таким організаціям певні завдання, зокрема, зі здійснення підготовчої роботи для надання наукових висновків, з надання наукової й технічної допомоги, зі збору даних та ідентифікації нових ризиків. Для деяких із таких завдань може існувати право на фінансову підтримку.

3. Комісію уповноважено ухвалювати згідно зі статтею 57a делеговані акти для доповнення цього Регламенту шляхом встановлення критеріїв для включення установ до переліку компетентних організацій, що їх призначають держави-члени, встановлення механізмів для визначення гармонізованих вимог до якості та встановлення фінансових правил, що регулюють будь-яку фінансову підтримку.

Інші імплементаційні правила для застосування параграфів 1 та 2 Комісія ухвалює після консультацій з Органом відповідно до регуляторної процедури, вказаної у статті 58(2).

4. Протягом року після набуття чинності цим Регламентом, Комісія публікує реєстр систем Співтовариства, що існують у сферах місії Органу, якими передбачається, що держави-члени будуть виконувати певні завдання у сфері наукового оцінювання, зокрема, вивчення ліцензійної документації. Звіт, який супроводжується, якщо це доречно, пропозиціями, визначатиме, зокрема, зміни чи вдосконалення, які можуть бути потрібними для кожної системи, щоб Орган міг у співпраці з державами-членами виконувати свою місію.

1. Члени Правління, члени Дорадчого форуму та Виконавчий директор повинні взяти на себе зобов’язання діяти незалежно та в інтересах громадськості.

З цією метою вони повинні зробити офіційну заяву про зобов’язання та заяву про інтереси, у яких вони засвідчать або відсутність будь-яких інтересів, або заперечать існування будь-яких безпосередніх чи опосередкованих інтересів, які могли б зашкодити їхній незалежності. Такі заяви вчиняються у письмовій формі щороку.

2. Члени Наукового комітету та Наукових груп повинні взяти на себе зобов’язання діяти незалежно від будь-якого зовнішнього впливу.

З цією метою вони повинні зробити офіційну заяву про зобов’язання та заяву про інтереси, у яких вони засвідчать або відсутність будь-яких інтересів, або заперечать існування будь-яких безпосередніх чи опосередкованих інтересів, які могли б зашкодити їхній незалежності. Такі заяви вчиняються у письмовій формі щороку.

3. Члени Правління, Виконавчий директор, члени Дорадчого форуму, члени Наукового комітету та Наукових груп, а також зовнішні експерти, які беруть участь у робочих групах, повинні заявляти на кожному засіданні про будь-які інтереси щодо питань порядку денного, які могли б зашкодити їхній незалежності.

1. Орган забезпечує ведення своєї діяльності з найвищим рівнем прозорості. Він, зокрема, без зайвих зволікань оприлюднює:

(a) порядки денні та протоколи Наукового комітету та Наукових груп;

(b) висновки Наукового комітету та Наукових груп невідкладно після їх затвердження з обов’язковим включенням думок меншості;

(c) без обмеження положень статті 39 та 41, інформацію, на якій його висновки ґрунтуються;

(d) щорічні заяви про інтереси, зроблені членами Правління, Виконавчим директором, членами Дорадчого форуму та членами Наукового комітету та Наукових груп, а також заяви про інтереси, зроблені щодо питань порядку денного засідань;

(e) результати його наукових досліджень;

(f) щорічний звіт про його діяльність;

(g) запити від Європейського Парламенту, Комісії та держав-членів на надання наукових висновків, які були відхилені чи змінені, та обґрунтування відмови чи внесення змін.

2. Правління проводить засідання публічно крім випадків, коли за пропозицією Виконавчого директора воно вирішить інакше стосовно конкретних адміністративних питань з порядку денного; Правління може дозволити представникам споживачів чи іншим заінтересованим сторонам брати участь у певних видах діяльності Органу у якості спостерігачів.

3. Орган у власному внутрішньому регламенті встановлює практичні заходи для імплементації правил прозорості, вказаних у параграфах 1 та 2.

1. Як відступ від положень статті 38, Орган не розкриває третім сторонам отримувану конфіденційну інформацію, щодо якої запитано чи обґрунтовано вимогу до конфіденційного опрацювання, крім інформації, яка повинна бути оприлюднена за відповідних обставин для захисту громадського здоров’я.

2. Члени Правління, Виконавчий директор, члени Дорадчого форуму, члени Наукового комітету та Наукових груп, а також зовнішні експерти, які беруть участь у робочих групах, члени Дорадчого форуму та персонал Органу навіть після припинення посадових обов’язків повинні дотримуватися вимог до конфіденційності, передбачених статтею 287 Договору.

3. Результати наукових висновків, наданих Органом щодо передбачуваних наслідків для здоров’я, в жодному разі не можуть утримуватися конфіденційними.

4. Орган у власному внутрішньому регламенті встановлює практичні заходи для імплементації правил конфіденційності, вказаних у параграфах 1 та 2.

1. Орган за власною ініціативою повідомляє інформацію у сферах своєї місії без обмеження компетенції Комісії щодо повідомлення про рішень, що стосуються управління ризиком.

2. Орган забезпечує, щоб громадськість та будь-які заінтересовані сторони своєчасно отримували об’єктивну, достовірну і доступну інформацію, зокрема, про результати його роботи. Для досягнення цієї цілі Орган готує та поширює матеріали для широкої громадськості.

3. Орган діє у тісній співпраці з Комісією та державами-членами з метою сприяння необхідній узгодженості у процесі повідомлення про ризики.

Орган оприлюднює всі видані ним висновки відповідно до статті 38.

4. Орган забезпечує відповідну співпрацю з компетентними органами держав-членів та з іншими заінтересованими сторонами щодо публічних інформаційних кампаній.

1. На документи, з якими працює Орган, поширюється дія Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1049/2001 від 30 травня 2001 року про доступ до документів Європейського Парламенту, Ради і Комісії (-7).

2. Правління ухвалює практичні заходи з імплементації Регламенту (ЄС) № 1049/2001 протягом шести місяців з дати набуття чинності Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1642/2003 від 22 липня 2003 року про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 178/2002 про встановлення загальних принципів і вимог харчового права, створення Європейського органу з безпечності харчових продуктів та встановлення процедур у питаннях, пов’язаних із безпечністю харчових продуктів (-8).

3. Проти рішень, ухвалених Органом, відповідно до статті 8 Регламенту (ЄС) № 1049/2001 можуть подаватися скарги Омбудсмену або в Суд ЄС згідно з умовами, встановленими статтями 195 та 230 Договору про заснування ЄС відповідно.

Орган встановлює дієві контакти з представниками споживачів, представниками виробників, представниками переробної галузі та будь-якими іншими заінтересованими сторонами.

1. Доходи Органу складаються із внесків Співтовариства і будь-якої держави, з якою Співтовариство уклало угоди, вказані у статті 49, а також доходи від публікацій, від участі у конференціях, від навчальних заходів та будь-якої іншої подібної діяльності, яку організовує Орган.

2. Витрати Органу включають оплату праці, адміністративні, інфраструктурні і операційні видатки, а також витрати, що виникають унаслідок укладених із третіми сторонами контрактів чи внаслідок фінансової підтримки, згаданої у статті 36.

3. Достатньо задовго до настання дати, вказаної у параграфі 5, Виконавчий директор складає проект кошторису доходів і видатків Органу на наступний фінансовий рік, і надсилає його Правлінню разом із попереднім штатним розписом.

4. Доходи і видатки повинні бути збалансованими.

5. Кожного року Правління на основі проекту кошторису доходів і видатків складає кошторис доходів і видатків Органу на наступний фінансовий рік. Такий кошторис доходів і видатків разом із проектом штатного розпису і тимчасовими програмами роботи до 31 березня кожного року Правління надсилає до Комісії та до країн, із якими Співтовариство уклало угоди відповідно до статті 49.

6. Кошторис доходів і видатків Комісія надсилає до Європейського Парламенту і Ради (далі - бюджетний орган) разом із попереднім проектом загального бюджету Європейського Союзу.

7. На основі кошторису доходів і видатків Комісія включає у попередній проект загального бюджету Європейського Союзу суми, які вона вважає необхідними з огляду на штатний розпис та розмір субвенцій, що підлягають виділенню із загального бюджету, який вона подає на розгляд бюджетному органу згідно зі статтею 272 Договору.

8. Бюджетний орган затверджує розподіл субвенцій, передбачений для Органу.

Бюджетний орган затверджує штатний розпис Органу.

9. Бюджет затверджує Правління. Він стає остаточним після ухвалення загального бюджету Європейського Союзу. Якщо є належним, він відповідним чином коригується.

10. Правління якомога оперативніше повідомляє бюджетному органу про будь-який свій намір реалізувати будь-який проект, який може призвести до істотних фінансових витрат за рахунок бюджету, зокрема, про будь-які проекти з нерухомим майном, як, наприклад, купівля або оренда будівель. Правління інформує про це Комісію.

Якщо підрозділ бюджетного органу повідомив про намір видати висновок щодо певного проекту, він надсилає такий висновок Правлінню протягом шести тижнів з дати повідомлення про проект.

1. За виконання бюджету Органу відповідає Виконавчий директор.

2. Не пізніше 1 березня після завершення кожного фінансового року, бухгалтер Органу передає робочу фінансову звітність бухгалтеру Комісії разом зі звітом про бюджетне і фінансове управління за відповідний фінансовий рік. Бухгалтер Комісії консолідує робочу фінансову звітність установ і децентралізованих органів відповідно до статті 128 загального Фінансового Регламенту.

3. Не пізніше 31 березня після завершення кожного фінансового року бухгалтер Комісії передає робочу фінансову звітність Органу до Рахункової палати разом зі звітом про бюджетне і фінансове управління за відповідний фінансовий рік. Звіт про бюджетне і фінансове управління за відповідний фінансовий рік також направляється до Європейського Парламенту і Ради.

4. Після отримання зауважень Рахункової палати до робочої фінансової звітності Органу згідно зі статтею 129 загального Фінансового Регламенту, Виконавчий директор складає остаточну фінансову звітність під свою відповідальність і подає її на розгляд Правлінню.

5. Правління видає висновок щодо остаточної фінансової звітності Органу.

6. Не пізніше 1 липня після завершення кожного фінансового року Виконавчий директор надсилає остаточну фінансову звітність до Європейського Парламенту, Комісії і Рахункової палати разом з висновком Правління.

7. Остаточна фінансова звітність підлягає оприлюдненню.

8. Виконавчий директор надсилає Рахунковій палаті відповідь на її зауваження не пізніше 30 вересня. Він також надсилає цю відповідь Правлінню.

9. Виконавчий директор подає до Європейського Парламенту, на вимогу останнього, всю необхідну інформацію для застосування процедури звільнення від відповідальності за виконання бюджету за відповідний фінансовий рік, як встановлено у статті 146(3) загального Фінансового Регламенту.

10. Європейський Парламент за рекомендацією Ради кваліфікованою більшістю до 30 квітня року N + 2 звільняє Виконавчого директора від відповідальності за виконання бюджету за рік N.

Протягом трьох років після дати набуття чинності цим Регламентом та після проведення консультацій з Органом, державами-членами та заінтересованими сторонами Комісія публікує звіт про можливість і доцільність подання законодавчої пропозиції згідно з процедурою спільного ухвалення рішень та відповідно до положень Договору стосовно інших послуг, які можуть надаватися Органом.

1. Орган має права юридичної особи. У всіх державах-членах він користується найширшими правами, які гарантуються правом юридичним особам. Зокрема, він може набувати та відчужувати рухоме і нерухоме майно та ініціювати судове провадження.

2. До Органу застосовується Протокол щодо привілеїв та імунітетів Європейських Співтовариств.

1. Договірна відповідальність Органу визначається правом, що застосовується до відповідного договору. Суд Європейських Співтовариств має юрисдикцію виносити рішення стосовно будь-якого положення про арбітраж, яке міститься в укладеному Органом договорі.

2. У разі недоговірної відповідальності, Орган відповідно до загальних принципів права держав-членів відшкодовує будь-які збитки, завдані ним або його посадовими особами під час виконання ними своїх службових обов’язків. Суд Європейських Співтовариств має юрисдикцію вирішувати будь-який спір щодо відшкодування таких збитків.

3. Особиста відповідальність посадових осіб перед Органом визначається відповідними положеннями, що застосовуються до персоналу Органу.

1. Персонал Органу підпадає під дію правил і регламентів, що застосовуються до посадових осіб та інших членів особового складу органів Європейських Співтовариств.

2. Стосовно власного персоналу Орган здійснює повноваження, покладені на нього як на орган, що має право призначати посадових осіб і наймати працівників.

Орган є відкритим до участі країн, які уклали угоди з Європейським Співтовариством, на підставі яких вони ухвалили або застосовують законодавство Співтовариства у сфері дії цього Регламенту.

У рамках відповідних положень таких угод встановлюються правила, що визначають характер, ступінь і спосіб участі таких країн в роботі Органу, включаючи положення щодо участі в мережах, якими управляє Орган, включення до переліку компетентних організацій, яким Орган може доручати виконання певних завдань, а також положення щодо фінансових внесків і персоналу.

1. Цим положенням створюється система швидкого сповіщення як мережа для повідомлення про безпосередні чи опосередковані ризики для здоров’я людей, пов’язані з харчовими продуктами або кормами. До роботи системи залучені держави-члени, Комісія та Орган. Держави-члени, Комісія та Орган самостійно призначають контактний пункт, який буде членом мережі. За управління мережею відповідає Комісія.

2. Якщо член мережі має будь-яку інформацію щодо існування серйозного безпосереднього чи опосередкованого ризику для здоров’я людей, пов’язаного з харчовими продуктами чи кормами, ця інформація негайно повідомляється Комісії через систему швидкого сповіщення. Комісія невідкладно передає цю інформацію членам мережі.

Орган може доповнити повідомлення будь-якою науковою чи технічною інформацією, що полегшить вжиття державами-членами невідкладних і належних дій з управління ризиком.

3. Без обмеження інших положень законодавства Співтовариства, держави-члени невідкладно повідомляють Комісії через систему швидкого сповіщення про:

(a) будь-які ухвалені інструменти, спрямовані на заборону введення в обіг, примусове вилучення з обігу або відкликання харчових продуктів чи кормів з метою захисту здоров’я людей, та які вимагають швидких дій;

(b) будь-які рекомендації або домовленості з професійними операторами, які на добровільних чи примусових засадах з огляду на серйозний ризик для здоров’я людей, що вимагає швидких дій, спрямовані або на запобігання введенню в обіг певних харчових продуктів чи кормів, або на обмеження введення їх в обіг, або на встановлення особливих вимог щодо введення їх в обіг, або на встановлення вимог до імовірного використання таких харчових продуктів і кормів;

(c) будь-які випадки відхилення партії, контейнера чи вантажу харчових продуктів чи кормів компетентним органом на прикордонному пункті пропуску в межах Європейського Союзу з причини безпосереднього чи опосередкованого ризику для здоров’я людей.

Повідомлення супроводжується детальними поясненнями причин для дій, вжитих компетентними органами держави-члена, у якій таке повідомлення подане. Повідомлення має бути своєчасно доповнено інформацією, зокрема, про зміни або скасування заходів, які були предметом повідомлення.

Комісія невідкладно передає членам мережі повідомлення і додаткову інформацію, отриману згідно з першим і другим підпараграфами.

Якщо партія, контейнер або вантаж відхилені компетентним органом на прикордонному пункті пропуску в межах Європейського Союзу, Комісія невідкладно повідомляє про це всім прикордонним пунктам пропуску в межах Європейського Союзу, а також третій країні походження.

4. Якщо до третьої країни відправлено харчові продукти чи корми, що були предметом повідомлення через системи швидкого сповіщення, Комісія передає останній належну інформацію.

5. Держави-члени невідкладно інформують Комісію про дії або заходи, яких було вжито після отримання повідомлення і додаткової інформації через систему швидкого сповіщення. Комісія негайно передає таку інформацію членам мережі.

6. Участь у системі швидкого сповіщення може бути відкритою для держав-кандидатів, третіх країн або міжнародних організацій, на основі угод між Співтовариством і такими країнами або міжнародними організаціями, відповідно до процедур, визначених у таких угодах. Такі угоди повинні засновуватися на взаємності та включати заходи з дотримання конфіденційності, які є еквівалентними застосовним у Співтоваристві.

Заходи для імплементації статті 50 ухвалюються Комісією після обговорення з Органом відповідно до процедури, вказаної у статті 58(2). Такі заходи визначають, зокрема, спеціальні умови і процедури, що застосовуються для передачі повідомлень і додаткової інформації.

1. Інформація про ризики для здоров’я людей у зв’язку з харчовими продуктами і кормами, яка стає доступною для членів мережі, повинна оприлюднюватися для громадськості відповідно до принципу інформування, передбаченого статтею 10. Загалом, громадськість повинна мати доступ до інформації про ідентифікацію продуктів, характер ризику і вжиті заходи.

Проте члени мережі повинні вживати заходів для забезпечення того, щоб від їхнього персоналу вимагалося не розголошувати інформацію, отриману для потреб, що зазначені в цій секції, яка за своїм характером підпадає під вимогу збереження професійної таємниці в належним чином обґрунтованих випадках, крім інформації, яка підлягає оприлюдненню, якщо того вимагають обставини для захисту здоров’я людей.

2. Захист професійної таємниці не може стояти на заваді наданню інформації компетентним органам, необхідної для ефективного нагляду за ринком і вжиття дій із забезпечення виконання законодавства у сфері харчових продуктів і кормів. Органи, які отримують інформацію, що підпадає під вимоги збереження професійної таємниці, повинні забезпечити її захист відповідно до параграфа 1.

1. Якщо існують докази того, що харчові продукти чи корми, що походять зі Співтовариства чи імпортовані з третьої країни, можуть становити серйозний ризик для здоров’я людей, здоров’я тварин чи для довкілля, та що такий ризик не може бути безпечно виключений засобами заходів, вжитих відповідними державами-членами, Комісія, діючи відповідно до процедури, передбаченої статтею 58(2), за власною ініціативою чи за запитом держави-члена залежно від тяжкості ситуації невідкладно ухвалює один чи більше таких інструментів:

(a) у разі харчових продуктів чи кормів, що походять зі Співтовариства:

(i) про призупинення введення в обіг чи використання таких харчових продуктів;

(ii) про призупинення введення в обіг чи використання таких кормів;

(iii) про встановлення спеціальних умов для таких харчових продуктів чи кормів;

(iv) про будь-який інший доцільний тимчасовий захід;

(b) у разі харчових продуктів чи кормів, імпортованих із третьої країни:

(i) про призупинення імпорту таких харчових продуктів чи кормів з усієї чи з відповідної частини третьої країни та, у відповідних випадках, із третьої країни транзиту;

(ii) про встановлення спеціальних умов для таких харчових продуктів чи кормів з усієї чи з відповідної частини третьої країни;

(iii) про будь-який інший доцільний тимчасовий захід.

2. Проте у надзвичайних ситуаціях Комісія може тимчасово ухвалити інструменти, вказані в параграфі 1, після консультацій із відповідною державою-членом чи відповідними державами-членами та після інформування інших держав-членів.

Якомога скоріше, проте не довше як протягом 10 робочих днів ухвалені інструменти повинні бути підтверджені, змінені, відкликані чи розширені відповідно до процедури, вказаної у статті 58(2), а причини такого рішення Комісії повинні бути невідкладно оприлюднені для громадськості.

1. Якщо держава-член офіційно інформує Комісію про потребу вжити надзвичайних заходів, та якщо Комісія не вжила дій згідно зі статтею 53, держава-член може ухвалити тимчасові захисні інструменти. У такому разі вона невідкладно інформує про це інші держави-члени та Комісію.

2. Протягом 10 робочих днів Комісія виносить на розгляд Комітету, створеного відповідно до статті 58(1), відповідно до процедури, передбаченої статтею 58(2), питання про розширення, зміну чи скасування національних тимчасових захисних інструментів.

3. Держава-член може лишити в силі національні тимчасові захисні інструменти, допоки не будуть ухвалені інструменти на рівні Співтовариства.

1. Комісія у тісній співпраці з Органом та державами-членами складає загальний план управління кризовими ситуаціями у сфері безпечності харчових продуктів і кормів (далі - "загальний план").

2. Загальний план повинен визначати види ситуацій із безпосереднім чи опосередкованим ризиком для здоров’я людей, спричиненим харчовими продуктами і кормами, яким із великою вірогідністю неможливо буде запобігти та які з великою вірогідністю неможливо буде усунути чи зменшити їх наслідки до прийнятного рівня існуючими заходами, або які неможливо буде відповідним чином вирішити самим лише застосуванням статей 53 та 54.

Загальний план також визначає практичні процедури, необхідні для управління кризовими ситуаціями, включаючи принципи прозорості, які повинні застосовуватися, та комунікаційну стратегію.

1. Без обмеження ролі Комісії у забезпеченні застосування права Співтовариства, якщо Комісія визначає ситуацію з безпосереднім чи опосередкованим ризиком для здоров’я людей, спричиненим харчовими продуктами і кормами, якій неможливо запобігти та яку неможливо усунути чи зменшити її наслідки існуючими заходами, або яку неможливо відповідним чином вирішити самим лише застосуванням статей 53 та 54, вона невідкладно інформує про це держави-члени та Орган.

2. Невідкладно після цього Комісія створює підрозділ з управління кризовими ситуаціями, в якому бере участь Орган, та надає йому науково-технічну підтримку, якщо на те є необхідність.

1. Підрозділ з управління кризовими ситуаціями відповідає за збір та оцінювання всієї відповідної інформації та визначає можливі варіанти запобігання, усунення ризику для здоров’я людей чи зменшення його наслідків до прийнятного рівня настільки ефективно і швидко, наскільки це можливо.

2. Підрозділ з управління кризовими ситуаціями може звертатися за допомогою до будь-якої публічної чи приватної особи, кваліфікацію якої він вважатиме необхідною для ефективного управління кризовими ситуаціями.

3. Підрозділ з управління кризовими ситуаціями інформує громадськість про існуючі ризики та про вжиті заходи.

1. Повноваження на ухвалення делегованих актів надають Комісії відповідно до умов, установлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, вказані у статті 28(4), статті 29(6) та статті 36(3), надаються Комісії на період п’ять років, починаючи з 26 липня 2019 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше, ніж за дев’ять місяців до закінчення п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше, ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, вказані у статті 28(4), статті 29(6) та статті 36(3), можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Воно набуває чинності в день, наступний після опублікування рішення в Офіційному віснику Європейського Союзу, або в пізнішу дату, вказану в ньому. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом відповідно до принципів, викладених в Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення (-9).

5. Щойно Комісія ухвалює делегований акт, вона одночасно повідомляє про це Європейському Парламенту і Раді.

6. Делегований акт, ухвалений згідно зі статтею 28(4), статтею 29(6) та статтею 36(3), набуває чинності тільки в тому випадку, якщо ні Європейський Парламент, ні Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з дати надання зазначеного акта Європейському Парламенту і Раді, або, якщо до закінчення такого періоду і Європейський Парламент і Рада повідомили Комісії, що вони не матимуть заперечень. Такий період подовжується ще на два місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

1. Комісії надає допомогу Постійний комітет з питань рослин, тварин, харчових продуктів та кормів для тварин, далі - "Комітет". Комітет вважатиметься комітетом у розумінні Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 (-10). У складі Комітету організовуються секції з усіх відповідних питань.

Усі покликання у праві Союзу на Постійний комітет з питань харчового ланцюга та здоров’я тварин повинні тлумачитися як покликання на Комітет, вказаний у першому підпараграфі.

2. У разі покликання на цей параграф, застосовуються статті 5 та 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.

Період, встановлений у статті 5(6) Рішення 1999/468/ЄС, становить три місяці.

Комітет виконує функції, надані йому цим Регламентом та іншими відповідними положеннями Співтовариства у випадках та на умовах, передбачених такими положеннями. Він також може займатися будь-яким питанням у сфері дії таких положень як за ініціативою Голови, так і за письмовим запитом будь-якого члена.

1. Без обмеження застосування інших положень Співтовариства, якщо держава-член вважає, що вжитий іншою державою-членом захід у сфері безпечності харчових продуктів суперечить цьому Регламенту чи з великою вірогідністю вплине на функціонування внутрішнього ринку, вона звертається з таким питанням до Комісії, яка невідкладно інформує про це іншу дотичну державу-члена.

2. Обидві такі держави-члени та Комісія докладають усіх зусиль для вирішення проблеми. Якщо згоди досягнути не вдається, Комісія може звернутися за висновком щодо будь-якого відповідного суперечливого наукового питання до Органу. Умови такого запиту та часовий ліміт, протягом якого Орган має надати висновок, встановлюються за взаємною домовленістю між Комісією та Органом після консультацій із двома заінтересованими державами-членами.

1. До 1 січня 2005 року та кожні шість років після того Орган у співпраці з Комісією доручає проведення незалежного зовнішнього оцінювання його досягнень на основі технічного завдання, підготовленого Правлінням і схваленого Комісією. Таке оцінювання має на меті оцінити робочі практики і вплив Органу. Оцінювання повинно враховувати позиції заінтересованих сторін як на рівні Співтовариства, так і на національному рівні.

Правління Органу вивчає висновки оцінювання та готує для Комісії такі рекомендації, які можуть бути необхідними для внесення відповідних змін у роботу та робочі практики Органу. Оцінювання та рекомендації повинні бути оприлюднені для громадськості.

2. До 1 січня 2005 року Комісія публікує звіт про досвід, отриманий під час імплементації секцій 1 та 2 глави IV.

3. Звіти та рекомендації, вказані у параграфах 1 та 2, надсилаються до Ради і Європейського Парламенту.

1. Будь-яке покликання в законодавстві Співтовариства на Науковий комітет з питань харчових продуктів, Науковий комітет з питань відгодівлі тварин, Науковий комітет з питань ветеринарії, Науковий комітет з питань пестицидів, Науковий комітет з питань рослин та Науковий керівний комітет заміняються на покликання на Європейський орган з безпечності харчових продуктів.

2. Будь-яке покликання в законодавстві Співтовариства на Постійний комітет з питань харчових продуктів, Постійний комітет з питань кормів для тварин та Постійний комітет з питань ветеринарії заміняються на покликання на Постійний комітет з питань харчового ланцюга та здоров’я тварин.

Будь-які покликання на Постійний комітет з питань здоров’я рослин у законодавстві Співтовариства, яке базується на Директивах 76/895/ЄЕС, 86/362/ЄЕС, 86/363/ЄЕС, 90/642/ЄЕС і 91/414/ЄЕС стосовно засобів захисту рослин і встановлення максимальних рівнів залишків та включає ці директиви, заміняються на покликання на Постійний комітет з питань харчового ланцюга та здоров’я тварин.

3. Для параграфів 1 та 2 під "законодавством Співтовариства" слід розуміти усі регламенти, директиви і рішення Співтовариства.

4. Рішення 68/361/ЄЕС, 69/414/ЄЕС та 70/372/ЄЕС скасовуються.

Цей Регламент не обмежує повноважень, наданих Європейському агентству з оцінювання лікарських засобів Регламентом (ЄЕС) № 2309/93, Регламентом (ЄЕС) № 2377/90, Директивою Ради 75/319/ЄЕС (-11) та Директивою Ради 81/851/ЄЕС (-12).

Орган розпочинає діяльність з 1 січня 2002 року.

Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його публікації в Офіційному віснику Європейських Співтовариств.

Статті 11 і 12 та статті 14-20 застосовуються з 1 січня 2005 року.

Статті 29, 56, 57 і 60 та стаття 62(1) застосовуються з дати призначення членів Наукового комітету та Наукових груп, склад яких оприлюднюється через повідомлення у серії "C" Офіційного вісника.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.