Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/17/ЄС від 4 лютого 2014 року про кредитні договори для споживачів, що стосуються житлової нерухомості, і внесення змін до Директив 2008/48/ЄС та 2013/36/ЄС та до Регламенту (ЄС) № 1093/2010

2. Без обмеження статті 34, кредитори повинні здійснювати моніторинг діяльності прив’язаних кредитних посередників, зазначених у пункті (а) пункту 7 статті 4, аби забезпечити, щоб вони продовжували відповідати положенням цієї Директиви. Зокрема, кредитор несе відповідальність за моніторинг відповідності вимогам до знань і компетентності прив’язаного кредитного посередника і його персоналу.

1. Держави-члени можуть вирішити дозволити кредитному посереднику призначати призначених представників.

Якщо призначеного представника призначає прив’язаний кредитний посередник, зазначений в пункті (а) пункту 7 статті 4, кредитор несе повну та безумовну відповідальність за будь-які дії або бездіяльність призначеного представника, який діє від імені такого прив’язаного кредитного посередника в сферах, що їх регулює ця Директива. В інших випадках кредитний посередник несе повну та безумовну відповідальність за будь-які дії або бездіяльність призначеного представника, який діє від імені кредитного посередника в сферах, що їх регулює ця Директива.

2. Кредитні посередники повинні забезпечити, щоб їхні призначені представники відповідали, принаймні, професійним вимогам, викладеним у статті 29(2). Однак, держава-член розташування головного офісу може передбачити, щоб страхування професійної відповідальності, або аналогічну гарантію міг надавати кредитний посередник, від імені якого уповноважений діяти призначений представник.

3. Без порушення статті 34, кредитні посередники здійснюють моніторинг діяльності своїх призначених представників з метою забезпечення повного дотримання положень цієї Директиви. Зокрема, кредитні посередники відповідають за моніторинг дотримання вимог до знань і компетентності призначених представників і їхнього персоналу.

4. Держави-члени, які вирішили дозволити кредитним посередникам призначати призначених представників, повинні створити публічний реєстр, який містить, принаймні, інформацію, зазначену в статті 29(4). Призначені представники повинні бути зареєстрованими в публічному реєстрі в державі-члені, в якій вони засновані. Реєстр необхідно регулярно оновлювати. Він повинен бути загальнодоступним для звіряння в Інтернеті.

1. Допуск кредитного посередника, який він отримав у компетентному органі своєї держави-члена розташування головного офісу, як встановлено в статті 29(1), діє в межах території усього Союзу, і від нього не вимагається отримувати додатковий допуск у компетентних органах держав-членів ведення діяльності для здійснення діяльності та надання послуг, що їх охоплює такий допуск, за умови, що такий допуск охоплює діяльність, яку кредитний посередник має намір здійснювати в державі-члені ведення діяльності. Проте, кредитним посередникам не дозволяється надавати свої послуги, пов’язані з кредитними договорами, що їх некредитні установи пропонують споживачам в державі-члені, в якій таким некредитним установам не дозволено працювати.

2. Призначеним представникам, які призначені в державах-членах, які користуються опцією, зазначеною в статті 31, не дозволяється здійснювати, частково або повністю, діяльність у сфері кредитного посередництва, вказану в пункті 5 статті 4, або надавати консультаційні послуги в державах-членах, в яких таким призначеним представникам не дозволено працювати.

3. Будь-який допущений кредитний посередник, який має намір здійснювати господарчу діяльність вперше в одній або декількох державах-членах відповідно до принципу свободи надання послуг, або створюючи структурний підрозділ, повинен інформувати про це компетентні органи своєї держави-члена розташування головного офісу.

Протягом одного місяця з моменту отримання такої інформації, такі компетентні органи повинні повідомити компетентні органи відповідних держав-членів ведення діяльності про такий намір кредитного посередника та водночас проінформувати відповідного кредитного посередника про це повідомлення. Вони повинні повідомити компетентні органи відповідних держав-членів ведення діяльності про кредиторів, до яких прив’язаний кредитний посередник, і чи кредитори беруть на себе повну та безумовну відповідальність за дії кредитного посередника. Держава-член ведення діяльності повинна використовувати інформацію, отриману від держави-члена розташування головного офісу, для внесення необхідної інформації до свого реєстру.

Кредитний посередник може розпочати господарчу діяльність через один місяць від дати отримання інформації від компетентних органів держави-члена розташування головного офісу про повідомлення, зазначене в другому підпараграфі.

4. Перед тим, як структурний підрозділ кредитного посередника розпочне свою діяльність, або протягом двох місяців з моменту отримання повідомлення, зазначеного в другому підпараграфі параграфа 3, компетентні органи держави-члена ведення діяльності повинні підготуватися до нагляду за кредитним посередником відповідно до статті 34 і, в разі необхідності, повідомити кредитного посередника про умови, відповідно до яких він повинен здійснювати свою діяльність у державі-члені ведення діяльності у сферах, не гармонізованих відповідно до законодавства Союзу.

1. Компетентний орган держави-члена розташування головного офісу може відкликати допуск, наданий кредитному посереднику відповідно до статті 29, якщо такий кредитний посередник:

(a) прямо відмовився від допуску, або ані не здійснював діяльність у сфері кредитного посередництва, вказану в пункті 5 статті 4, ані не надавав консультаційні послуги протягом попередніх шести місяців, якщо тільки відповідна держава-член не передбачила, що в таких випадках строк дії допуску закінчується;

(b) отримав допуск на підставі неправдивих свідчень або свідчень, що вводять в оману, або будь-якими іншими неправомірними способами;

(c) більше не відповідає вимогам, згідно з якими був наданий допуск;

(d) відповідає будь-якому з випадків, в яких національне законодавство, у питаннях, які не входять до сфери застосування цієї Директиви, передбачає відкликання;

(c) серйозно або систематично порушував положення, ухвалені відповідно до цієї Директиви, що регулюють умови діяльності кредитних посередників.

2. Якщо допуск кредитного посередника відкликано компетентним органом держави-члена розташування головного офісу, остання повинна якнайшвидше, але не пізніше, ніж через 14 днів, будь-якими належними способами повідомити компетентні органи держави-члена ведення діяльності про таке відкликання.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоби кредитні посередники, чий допуск був відкликаний, були вилучені з реєстру без невиправданої затримки.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб за поточною діяльністю кредитних посередників здійснювався нагляд з боку компетентних органів держави-члена розташування головного офісу.

Держави-члени розташування головного офісу повинні передбачити, щоб за прив’язаними кредитними посередниками здійснювали нагляд безпосередньо або як частина нагляду за кредитором, від імені якого вони діють, якщо кредитор є кредитною установою, авторизованою відповідно до Директиви 2013/36/ЄС, або іншою фінансовою установою, яка відповідно до національного законодавства підпадає під еквівалентний режим надання авторизацій і нагляду. Однак, якщо прив’язаний кредитний посередник надає послуги в державі-члені, іншій ніж держава-члена розташування головного офісу, прив’язаний кредитний посередник підлягає безпосередньому нагляду.

Держави-члени розташування головного офісу, які дозволяють кредитним посередникам призначати представників відповідно до статті 31, повинні забезпечити, щоб за такими призначеними представниками нагляд здійснювали безпосередньо, або як частина нагляду за кредитним посередником, від імені якого вони діють.

2. Компетентні органи держав-членів, в яких кредитний посередник має структурний підрозділ, несуть відповідальність за забезпечення відповідності послуг, що їх надає кредитний посередник на території відповідної держави-члена, зобов'язанням, встановленим в статті 7(1) і статтях 8, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 20, 22 і 39, а також в актах, ухвалених відповідно до них.

Якщо компетентні органи держави-члена ведення діяльності встановили, що кредитний посередник, у якого є структурний підрозділ на території такої держави-члена, порушує акти, ухвалені в такій державі-члені відповідно до статті 7(1) і статей 8, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 20, 22 і 39, такі органи повинні вимагати від відповідного кредитного посередника покласти кінець своєму нелегальному стану.

Якщо відповідний кредитний посередник не вжив необхідних заходів, компетентні органи держави-члена ведення діяльності повинні вжити всіх відповідних заходів, щоби забезпечити, щоби відповідний кредитний посередник поклав кінець своєму нелегальному стану. Характер таких заходів повинен бути доведений до відома компетентних органів держави-члена розташування головного офісу.

Якщо, незважаючи на заходи, що їх вжила держава-член ведення діяльності, кредитний посередник продовжує порушувати акти, зазначені у першому підпараграфі, які мають чинність в державі-члені ведення діяльності, така держава-член ведення діяльності може вжити відповідних заходів, повідомивши про це компетентні органи держави-члена розташування головного офісу, щоби запобігти подальшім порушенням або піддати покаранню за них і, в разі необхідності, щоби перешкодити кредитному посереднику пропонувати будь-які подальші ділові операції в межах своєї території. Про будь-які такі заходи необхідно інформувати Комісію без невиправданих затримок.

Якщо компетентний орган держави-члена розташування головного офісу не згоден з такими заходами, що їх вжила держава-член ведення діяльності, він може передати це питання на розгляд до EBA і звернутися до нього по допомогу відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010. В такому випадку, EBA може діяти відповідно до повноважень, наданих йому на підставі цієї статті.

3. Компетентні органи держав-членів, в яких розташований структурний підрозділ, повинні мати право перевіряти організаційну роботу структурних підрозділів й вимагати таких змін, які є необхідними для виконання зобов’язань відповідно до параграфа 2, а також дозволяти компетентним органам держави-члена розташування головного офісу забезпечувати виконання зобов’язань, встановлених у статті 7(2), (3) і (4), й актів, ухвалених відповідно до неї, щодо послуг, котрі надає такий підрозділ.

4. Якщо компетентний орган держави-члена ведення діяльності має чіткі та очевидні підстави щоби зробити висновок, що кредитний посередник, який здійснює діяльність на території такої держави-члена згідно з принципом свободи надання послуг, порушує зобов’язання, що випливають з актів, ухвалених згідно з цією Директивою, або що кредитний посередник, який має структурний підрозділ на території такої держави-члена, порушує зобов’язання, що випливають з актів, ухвалених згідно з цією Директивою, окрім тих, що зазначені в параграфі 2, компетентний орган держави-члена перебування повинен передати такий висновок компетентному органу держави-члена розташування головного офісу, який повинен вжити відповідних заходів.

Якщо компетентний орган держави-члена розташування головного офісу не вжив жодних заходів протягом одного місяця з моменту отримання такого висновку, або якщо, незважаючи на заходи, що їх вжив компетентний орган держави-члена місцезнаходження, кредитний посередник продовжує діяти таким чином, що явно шкодить інтересам споживачів в державі-члені ведення діяльності або упорядковане функціонування ринків, компетентний орган держави-члена ведення діяльності:

(a) поінформувавши компетентний орган держави-члена розташування головного офісу, повинен вжити всіх відповідних заходів, необхідних для захисту споживачів та забезпечення належного функціонування ринків, у тому числі не допускаючи кредитного посередника-порушника до пропонування будь-яких подальших ділових операцій на своїй території. Про такі заходи необхідно інформувати Комісію й EBA без невиправданої затримки;

(b) може передати це питання на розгляд до EBA і звернутися до нього по допомогу відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010. У такому випадку EBA може діяти відповідно до повноважень, наданих йому відповідно до зазначеної статті.

5. Держави-члени повинні передбачити, що коли кредитний посередник, допущений в іншій державі-члені, створив структурний підрозділ на своїй території, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу, проінформувавши компетентні органи держави-члена ведення діяльності, можуть проводити перевірки на місцях в такому підрозділі в рамках виконання своїх обов’язків.

6. Розподіл обов’язків між державами-членами, зазначений у цій статті, не обмежує компетенцію держав-членів стосовно сфер, які ця Директива не охоплює, відповідно до їхніх зобов’язань згідно з законодавством Союзу.

Держави-члени повинні забезпечити застосування до некредитних установ адекватних процедур надання допуску, в тому числі внесення некредитних установ до реєстру і заходи нагляду з боку компетентного органу.

1. Компетентні органи держав-членів повинні співпрацювати один з одним, коли це необхідно для виконання своїх обов’язків відповідно до цієї Директиви, використовуючи свої повноваження, незалежно від того чи встановлені вони в цій Директиві, чи в національному законодавстві.

Компетентні органи повинні надавати допомогу компетентним органам інших держав-членів. Зокрема, вони повинні обмінюватися інформацією та співпрацювати у будь-яких розслідуваннях або наглядових заходах.

Для полегшення і прискорення співпраці, зокрема, обміну інформацією, держави-члени повинні призначити єдиний компетентний орган контактним пунктом для цілей цієї Директиви. Держави-члени повинні надати Комісії та іншим державам-членам назви органів, призначених для прийому запитів на обмін інформацією або співпрацю відповідно до цього параграфа.

2. Держави-члени повинні вживати необхідних адміністративних та організаційних заходів для полегшення надання допомоги, передбаченої в параграфі 1.

3. Компетентні органи держав-членів, призначені контактними пунктами для цілей цієї Директиви відповідно до параграфа 1, повинні, без невиправданої затримки, надавати один одному інформацію, необхідну для виконання обов’язків компетентних органів, призначених відповідно до статті 5, що їх встановлено в актах, ухвалених згідно з цією Директивою.

Компетентні органи, обмінюючись інформацією з іншими компетентними органами відповідно до цієї Директиви, можуть вказувати, що передану інформацію не можна розголошувати без їхньої явної згоди, і в таких випадках нею можна обмінюватися виключно для цілей, на які такі органи дали свою згоду.

Компетентний орган, призначений контактним пунктом, може передавати отриману інформацію іншим компетентним органам, але не може передавати її іншим органам або фізичним чи юридичним особам без явної згоди компетентних органів, які розкрили таку інформацію, і виключно для цілей, на які такі органи дали свою згоду, за винятком належним чином обґрунтованих обставин, і в такому разі компетентний орган повинен негайно сповістити контактний пункт, який надав таку інформацію.

4. Компетентний орган може відмовити у виконанні запиту на співпрацю у проведенні розслідування, або здійсненні нагляду, або обміні інформацією, як передбачено в параграфі 3, лише якщо:

(a) таке розслідування, перевірка на місці, наглядова діяльність або обмін інформацією можуть негативно вплинути на суверенітет, безпеку або публічну політику держави-члена, до якої було подано запит;

(b) судове провадження щодо тих самих дій та тих самих осіб вже порушено в органах держави-члена, до якої було подано запит;

(c) остаточне рішення щодо тих самих осіб та тих самих дій вже винесено в державі-члені, до якої було подано запит.

У разі такої відмови такий компетентний орган повинен відповідним чином повідомити компетентний орган, що надіслав запит, надаючи якомога детальнішу інформацію.

Компетентні органи можуть передати таку ситуацію на розгляд до EBA, якщо запит на співпрацю, зокрема, обмін інформацією, було відхилено або його не було виконано протягом розумного періоду часу, і подати запит на допомогу EBA відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010. У таких випадках ЕВА може діяти відповідно до повноважень, наданих йому зазначеною статтею, і будь-яке зобов’язальне рішення, ухвалене EBA відповідно до зазначеної статті, повинно бути зобов’язальним для відповідних компетентних органів, незалежно від того, чи є вони членами EBA, чи ні.

1. Держави-члени повинні встановити правила щодо санкцій, застосовних у разі порушення положень національного законодавства, ухвалених на основі цієї Директиви, і повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечення їх виконання. Такі санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.

2. Держави-члени повинні забезпечити компетентного органу можливість розкривати населенню інформацію про будь-яку адміністративну санкцію, яку буде накладено за порушення актів, ухвалених при транспонуванні цієї Директиви, якщо тільки таке розкриття не піддаватиме фінансові ринки серйозній небезпеці або не спричинить непропорційної шкоди залученим сторонам.

1. Держави-члени повинні забезпечити встановлення належних та дієвих процедур розгляду скарг і вимог відшкодування для позасудового врегулювання спорів споживачів з кредиторами, кредитними посередниками й призначеними представниками у зв’язку з кредитними договорами, використовуючи існуючі органи у відповідних випадках. Держави-члени повинні забезпечити, щоб такі процедури були застосовними до кредиторів і кредитних посередників, а також охоплювали діяльність призначених представників.

2. Держави-члени повинні вимагати, щоб органи, відповідальні за позасудове врегулювання спорів споживачів, співпрацювали з метою вирішення транскордонних спорів, що стосуються кредитних договорів.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надаються Комісії з дотриманням умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в статтях 14(9) та 17(8) надаються Комісії на невизначений період, починаючи з 20 березня 2014 року.

3. Делеговані повноваження, зазначені у статтях 14(9) та 17(8), можуть бути відкликані у будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Рішення набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або на пізнішу дату, вказану в ньому. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, що вже введені в дію.

4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений відповідно до статей 14(9) та 17(8), набуває чинності тільки в тому випадку, якщо ні Європейський Парламент ні Рада не висловили жодних заперечень протягом трьох місяців з дати надання зазначеного акта Європейському Парламенту і Раді, або якщо до закінчення такого періоду і Європейський Парламент і Рада поінформували Комісію, що вони не матимуть заперечень. Такий період подовжується ще на три місяці за ініціативи Європейського Парламенту або Ради.

Держави-члени повинні переконатися в тому, що:

(a) споживачі не можуть відмовитися від прав, наданих їм національним законодавством, що транспонує цю Директиву;

(b) інструменти, які вони ухвалюють для транспонування цієї Директиви, не можна обійти таким чином, щоби це призвело до втрати захисту споживачів, який надає ця Директива, через спосіб формулювання договорів, зокрема, шляхом інтеграції кредитних договорів, що підпадають під дію цієї Директиви, у кредитні договори, характер або цілі яких дозволяють уникнути застосування таких інструментів.

1. Держави-члени повинні ухвалити та опублікувати до 21 березня 2016 року закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для виконання вимог цієї Директиви. Вони повинні негайно передати Комісії текст таких актів.

2. Держави-члени повинні застосовувати акти, зазначені у параграфі 1, починаючи з 21 березня 2016 року.

Якщо держави-члени ухвалюють такі акти, вони повинні містити покликання на цю Директиву, або їх повинно супроводжувати таке покликання у разі їх офіційної публікації. Держави-члени визначають, яким чином таке покликання має бути зроблено

3. Держави-члени повинні передати Комісії текст основних положень національного законодавства, яке вони ухвалюють, у сфері, яку охоплює ця Директива.

1. Цю Директиву не застосовують до кредитних договорів, укладених до 21 березня 2016 року.

2. Кредитні посередники, які вже здійснювали діяльність у сфері кредитного посередництва, вказану в пункті 5 статті 4, до 21 березня 2016 року, і які ще не отримали допуску згідно з умовами, викладеними в національному законодавстві держави-члена розташування головного офісу, що транспонує цю Директиву, можуть продовжувати здійснювати таку діяльність згідно з національним законодавством до 21 березня 2017 року. Якщо кредитний посередник скористався цим відступом, він може здійснювати діяльність лише в своїй державі-члені розташування головного офісу, якщо він також не відповідає необхідним юридичним вимогам держави-члена ведення діяльності.

3. Кредитори, кредитні посередники або призначені представники, які здійснюють діяльність, яку регулює ця Директива, до 20 березня 2014 року повинні відповідати вимогам національного законодавства, яке транспонує статтю 9 до 21 березня 2017 року.

Комісія повинна здійснити перегляд цієї Директиви до 21 березня 2019 року. В перегляді необхідно розглянути дієвість та доцільність положень щодо споживачів і внутрішнього ринку.

Перегляд повинен включати:

(a) оцінку використання ESIS, її розуміння споживачами і задоволеності споживачів від неї;

(b) аналіз розкриття іншої переддоговірної інформації;

(c) аналіз транскордонної господарчої діяльності кредитних посередників і кредиторів;

(d) аналіз розвитку ринку некредитних установ, що надають кредитні договори, які стосуються житлової нерухомості;

(e) оцінку необхідності подальших заходів, у тому числі запровадження паспорта некредитних установ, що надають кредитні договори, які стосуються житлової нерухомості;

(f) вивчення необхідності введення додаткових прав та обов’язків стосовно післядоговірної стадії кредитних договорів;

(g) оцінку питання, чи залишається сфера дії цієї Директиви доцільною, беручи до уваги її вплив на інші, замінні форми кредиту;

(h) оцінку питання, чи необхідні додаткові інструменти для забезпечення простежуваності кредитних договорів, забезпечених житловою нерухомістю;

(i) оцінку наявності даних про тенденції цін на житлову нерухомість та про міру порівнянності даних;

(j) оцінку питання, чи все ще доцільно застосовувати Директиву 2008/48/ЄС до незабезпечених кредитів, метою яких є ремонт житлової нерухомості, із наданням загальної суми кредиту, вищої за максимальну суму, зазначену в пункті (с) статті 2(2) згаданої Директиви ;

(k) оцінку питання, чи забезпечують правила та порядок публікування інформації про санкції, згідно зі статтею 38(2), достатню прозорість;

(l) оцінку пропорційності попереджень, зазначених у статтях 11(6) та 13(2), а також потенціалу подальшої гармонізації попереджень про ризики.

До 21 березня 2019 року Комісія повинна подати вичерпний звіт, який дасть оцінку широкого кола викликів, які стосуються надмірної заборгованості приватних осіб, що безпосередньо пов’язана з кредитною діяльністю. В ньому також буде вивчена необхідність нагляду за кредитними реєстрами і можливість розвитку гнучкіших та надійніших ринків. Такий звіт повинні супроводжувати, у застосовних випадках, законодавчі пропозиції.

Статтю 2 Директиви 2008/48/ЄС доповнити таким параграфом:

"2а. Незважаючи на пункт (с) параграфа 2, ця Директива застосовується до незабезпечених кредитних договорів, метою яких є реконструкція житлової нерухомості, на загальну суму кредиту понад 75 000 євро."

Директиву 2013/36/ЄС доповнити такою статтею:

"Стаття 54а

Статті 53 і 54 не обмежують повноваження проводити розслідування, надані Європейському Парламентові згідно зі статтею 226 ДФЄС."

Внести такі зміни до Регламенту (ЄС) № 1093/2010:

(1) Другий підпараграф статті 13(1) викласти в такій редакції:

"Якщо Комісія ухвалює нормативний технічний стандарт, такий самий, що і проект нормативного технічного стандарту, поданий Органом, період, протягом якого Європейський Парламент і Рада можуть висловити заперечення, становить 1 місяць з дати нотифікації. За ініціативою Європейського Парламенту або Ради цей термін подовжують на початковий період в 1 місяць і додатково подовжують ще на 1 місяць."

(2) Другий підпараграф статті 17(2) викласти в такій редакції:

"Без обмеження повноважень, встановлених у статті 35, компетентний орган повинен без зволікань надати Органу всю інформацію, яку Орган вважає необхідною для проведення свого розслідування, у тому числі, в питанні застосування актів, зазначених у статті 1(2), відповідно до законодавства Союзу."

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

I. Основне рівняння, що виражає еквівалентність вибирань кредитних коштів, з одного боку, та витрат на кредит - з іншого.

Основне рівняння, яке встановлює процентну ставку в річному обчисленні (APRC), встановлює рівність на щорічній основі загальної поточної вартості вибирань кредитних коштів з одного боку, та загальної поточної вартості погашень та сплати платежів — з іншого, тобто:

де:

- X це APRC

- m це номер останнього вибирання кредитних коштів

- k це номер вибирання кредитних коштів, отже 1 менше або дорівнюєkменше або дорівнюєm

- Ck це сума вибирання кредитних коштів k

- tk це інтервал, виражений в роках і дробових частинах року, між датою першого вибирання кредитних коштів і датою кожного наступного вибирання кредитних коштів, таким чином, t1 = 0

- m' це номер останнього погашення або останньої сплати платежів

- l це номер погашення або сплати платежів

- D1 це сума погашення або сплати платежів

- s1 це інтервал, виражений в роках і дробових частинах року, між датою першого вибирання кредитних коштів і датою кожного погашення або кожної сплати платежів.

Примітки:

(a) Суми, що виплачують обидві сторони в різний час, не повинні обов’язково бути рівними і їх не обов’язково виплачувати через рівні інтервали часу.

(b) Початковою датою є дата першого вибирання кредитних коштів.

(c) Інтервали між датами, використовуваними в обчисленнях, повинні бути виражені в роках або дробових частинах року. Вважається, що рік складається з 365 днів (або 366 днів у високосні роки), 52 тижнів або 12 рівних місяців. Вважається, що рівний місяць складається з 30,41666 днів (тобто 365/12) незалежно від того, чи високосний рік, чи ні.

Якщо інтервали між датами, використовувані в обчисленнях, не можна виразити цілим числом тижнів, місяців або років, такі інтервали необхідно виражати як ціле число одного з цих періодів та число днів. Якщо використовуються дні:

(i) враховується кожен день, у тому числі вихідні та святкові дні;

(ii) рівні періоди і потім дні відраховуються назад до дати першого вибирання кредитних коштів;

(iii) тривалість періоду в днях рахується без першого дня та з останнім днем і виражається в роках, шляхом ділення цього періоду на кількість днів (365 або 366 днів) повного року, відрахованого назад від останнього дня до того ж самого дня минулого року.

(d) Результат обчислення виражається з точністю, щонайменше, до одного десяткового знаку. Якщо наступна десяткова цифра більше, або дорівнює 5, то попередня десяткова цифра збільшується на один.

(e) Рівняння можна переписати з використанням єдиної суми і концепції потоків (Ak), яка може бути додатною або від’ємною, іншими словами, виплаченою або отриманою протягом відрізків часу від 1 до n, виражених в роках, тобто:

S це поточний баланс потоків. Якщо мета полягає в підтриманні еквівалентності потоків, то значення дорівнюватиме нулю.

II. Додаткові припущення для обчислення APRC

(a) Якщо за кредитним договором споживач може вільно вибирати кредитні кошти, вважається, що загальна сума кредиту була вибрана відразу в повному обсязі.

(b) Якщо кредитний договір передбачає різні способи вибирання кредитних коштів з різними витратами або ставками запозичення, то вважається, що загальна сума кредиту вибрана з найвищою платою та ставкою запозичення, застосовною до найпоширенішого для цього типу кредитного договору механізму вибирання кредитних коштів.

(c) Якщо кредитний договір в цілому дозволяє споживачеві вільно вибирати кредитні кошти, але - залежно від способу вибирання кредитних коштів - накладає обмеження щодо суми кредиту і періоду часу, вважається, що кредитні кошти були вибрані станом на першу дату, передбачену в кредитному договорі, відповідно до таких обмежень на вибирання.

(d) Якщо на обмежений період часу або для обмеженої суми запропоновані різні ставки запозичення і витрати, тоді вважаються, що найвища ставка запозичення і найвищі витрати є ставкою запозичення і витратами на увесь строк дії кредитного договору.

(e) Для кредитних договорів, в яких фіксована ставка запозичення узгоджена на початковий період, після закінчення якого визначають нову ставку запозичення і згодом періодично коригують її відповідно до узгодженого показника або внутрішньої референтної ставки, обчислення APRC повинно базуватися на припущенні, що після закінчення періоду фіксованої ставки запозичення ставка запозичення залишається такою ж, як на момент обчислення APRC на основі значення узгодженого показника або внутрішньої референтної ставки на той момент, але не нижчою за фіксовану ставку запозичення.

(f) Якщо верхня межа, застосовна до кредиту, ще не узгоджена, то за таку межу приймають 170000 євро. У випадку кредитних договорів - за винятком умовних зобов’язань або гарантій - метою яких не є придбання або збереження права на житлову нерухомість, землю, овердрафти, відтерміновані дебетові картки або кредитні картки, за таку межу приймають 1500 євро.

(g) У випадку кредитних договорів, крім овердрафтів, проміжних позик, кредитних договорів за спільної власності, умовних зобов’язань або гарантій, безстрокових кредитних договорів, як зазначено у припущеннях, викладених в пунктах (i), (j), (k), (l) та (m):

(i) якщо встановити дату або суму погашення тіла кредиту, яку споживач повинен внести, неможливо, вважається, що таке погашення здійснено на перший термін, передбачений в кредитному договорі, і на найменшу суму, передбачену в кредитному договорі;

(ii) якщо встановити інтервал часу між датою першого вибирання кредитних коштів і датою першої виплати, яку споживачу повинен здійснити, неможливо, вважається, що він найкоротший.

(h) Якщо встановити дату або суму платежу, який споживач повинен здійснити, неможливо на підставі кредитного договору або припущень, зазначених в пунктах (g), (i), (j), (k), (l) та (m), вважається, що платіж здійснено відповідно до дат та умов, яких вимагає кредитор, а, коли вони невідомі:

(i) нараховані проценти сплачують разом із погашенням основної суми;

(ii) витрати, не пов’язані з виплатою процентів, виражені єдиною сумою, сплачують в день укладення кредитного договору;

(iii) витрати, не пов’язані з виплатою процентів, виражені кількома платежами, сплачують періодично, починаючи з дати першого погашення основної суми, і якщо розмір таких платежів невідомий, вважається, що вони однакові;

(iv) остаточний платіж погашає основну суму кредиту, відсотки та інші нарахування, якщо такі є.

(i) У випадку овердрафту вважається, що загальна сума кредиту була вибрана повністю і за весь строк дії кредитного договору. Якщо строк дії овердрафту невідомий, APRC обчислюється виходячи з припущення, що строк кредиту становить три місяці.

(j) У випадку проміжної позики вважається, що загальна сума кредиту була вибрана повністю і за весь строк дії кредитного договору. Якщо строк дії кредитного договору невідомий, APRC обчислюється виходячи з припущення, що строк кредиту становить 12 місяців.

(k) У випадку безстрокового кредитного договору, окрім овердрафту і проміжної позики, вважається, що:

(i) за кредитними договорами, метою яких є придбання або збереження прав на нерухомість, кредит видається на строк у 20 років, починаючи з дати першого вибирання кредитних коштів, а остаточний платіж, який здійснив споживач, погашає основну суму, відсотки та інші нарахування, якщо такі є; за кредитними договорами, метою яких не є придбання або збереження прав на нерухомість, або за якими кредитні кошти вибирають відтермінованими дебетовими картками або кредитними картками, цей період становить один рік;

(ii) споживач погашає основну суму рівними щомісячними платежами, починаючи через один місяць після першого вибирання кредитних коштів. Однак, у тих випадках, коли основну суму необхідно погасити тільки повністю, єдиним платежем, протягом кожного періоду виплати кредиту, вважається що період, протягом якого споживач здійснює послідовні вибирання кредитних коштів та погашення всієї основної суми, становить один рік. Відсотки та інші комісії нараховуються відповідно до таких вибирань і погашень основної суми, як передбачено в кредитному договорі.

Для цілей цього пункту, безстроковий кредитний договір означає кредитний договір без фіксованого строку дії; вона включає в себе кредити, які необхідно погасити повністю протягом певного періоду або після нього, але які, після погашення, знову доступні для вибирання коштів.

(l) У випадку умовних зобов’язань або гарантій загальна сума кредиту вважається повністю вибраною єдиною сумою за настання одного з такого:

(a) дата останнього вибирання кредитних коштів, дозволеного за кредитним договором, що є потенційним джерелом умовного зобов’язання або гарантії; або

(b) у випадку поновлюваного кредитного договору - в кінці початкового періоду, перед поновленням строку договору.

(m) У випадку кредитних договорів за спільної власності:

(i) вважається, що споживачі здійснили платежі в останній день або дні, дозволені відповідно до кредитного договору;

(ii) вважається, що відсоткові збільшення вартості нерухомості, яка забезпечує кредитний договір за спільної власності, і рівень будь-якого індексу інфляції, зазначеного в договорі, є відсотком, який дорівнює поточному цільовому показнику інфляції центрального банку або рівню інфляції в державі-члені (залежно від того, який з двох вище), в якій розташована така нерухомість на момент укладення кредитного договору, або 0%, якщо ці відсотки є від’ємними.

Текст цього шаблону повинен бути відтворений як такий в ESIS. Показники у квадратних дужках необхідно замінювати на відповідну інформацію. Інструкції для кредитора або, якщо застосовно, кредитного посередника щодо заповнення ESIS надані в частині В.

В усіх випадках, коли зазначено "якщо застосовно", кредитор повинен надавати потрібну інформацію, якщо вона має значення для кредитного договору. Якщо інформація не має значення, кредитор повинен видалити таку інформацію або весь розділ (наприклад, у випадках, коли розділ не застосовується). Якщо видалено цілий розділ, необхідно відповідним чином скоригувати нумерацію розділів ESIS.

Наведена нижче інформація повинна бути представлена єдиним документом. Використовуваний шрифт повинен бути добре читабельним. Для виокремлення елементів інформації необхідно використовувати жирний шрифт, відтінення або шрифти більших розмірів. Всі застосовні попередження про ризик необхідно виокремлювати.

Заповнюючи ESIS необхідно дотримуватися, щонайменше, таких інструкцій.

Однак, держави-члени можуть доповнювати або вносити уточнення в інструкції щодо заповнення ESIS.

(1) Термін дії повинен бути належним чином виділений. Для цілей цього розділу "термін дії" означає проміжок часу, протягом якого інформація, наприклад, ставка запозичень, що міститься в ESIS, залишатиметься незмінною і застосовуватиметься, якщо кредитор вирішить надати кредит протягом цього періоду часу. Якщо визначення застосовної ставки запозичення та інших витрат залежить від результатів продажу пріоритетних облігацій, то кінцева ставка запозичення та інші витрати можуть відрізнятися від зазначених. Тільки за таких обставин необхідно обумовити, що такий термін дії не застосовується до ставки запозичення та інших витрат, додавши слова: "окрім процентної ставки та інших витрат".