Додаток III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)

a) що ці товари придбані тільки в країнах, територію яких перетинав відповідний міжнародний потяг;

b) що належні мита та податки стосовно цих товарів сплачені в країні, де вони були придбані.

5. Стандартне правило

Припаси, які призначені для споживання та необхідні для експлуатації та технічного обслуговування морських (річкових) та повітряних суден і потягів, які знаходяться на борту цих транспортних засобів, які прибувають на митну територію, звільняються від ввізних мита та податків за умови, що вони залишаються на борту цих суден чи у потягах під час перебування цих транспортних засобів на митній території.

b) Документи

6. Стандартне правило

У випадку, коли митна служба вимагає декларацію на припаси, які знаходяться на борту морських (річкових) суден, що прибувають на митну територію, передбачувана інформація, обмежується мінімумом даних, необхідних для митного контролю.

7. Рекомендоване правило

У декларації на припаси, яка подається митній службі під прибуття морського (річкового) судна на митну територію, повинна враховуватися кількість припасів, які видаються з дозволу митної служби з припасів, що знаходяться на борту судна, при цьому подання митній службі окремої форми стосовно цих припасів не вимагається.

8. Рекомендоване правило

У будь-якій декларації на припаси, подання якої вимагає митна служба, повинна бути вказана кількість припасів, доставлених на судна під час їхнього перебування на митній території.

9. Стандартне правило

Митна служба не вимагає подання окремої декларації на припаси, які залишаються на борту повітряних суден.

c) Видача припасів для споживання

10. Стандартне правило

Митна служба дозволяє видачу припасів, які знаходяться на борту, для споживання під час перебування морського (річкового) судна на митній території в такій кількості, яка визнається митною службою обґрунтованою з погляду чисельності пасажирів та членів екіпажу, а також тривалості перебування морського (річкового) судна на митній території.

11. Рекомендоване правило

Митна служба повинна дозволити видачу припасів, що знаходяться на борту, для споживання членами екіпажу під час ремонту морського (річкового) судна у доці або на верфі за умови, що тривалість його перебування у доці або на верфі визнана обґрунтованою.

12. Стандартне правило

У випадку запланованого приземлення повітряного судна в одному чи декількох аеропортах на митній території митна служба повинна дозволити видачу припасів, які знаходяться на борту, для споживання під час стоянки повітряного судна в таких проміжних аеропортах та під час перельоту між ними.

d) Митний контроль

13. Стандартне правило

Митна служба вимагає від перевізника вжити необхідних заходів для запобігання будь-якому недозволеному використанню припасів, у тому числі в разі потреби опечатування їх.

14. Стандартне правило

Митна служба вимагає вилучення припасів з морського (річкового) чи повітряного судна або з потяга для зберігання в іншому місці під час перебування транспортних засобів на митній території тільки у випадках, коли вона вважає цей захід необхідним.

15. Стандартне правило

Морським (річковим) та повітряним суднам, що відбувають у кінцевий пункт призначення за кордоном, дозволяється приймати на борт зі звільненням від мита та податків:

a) припаси в кількості, яку митна служба вважає обґрунтованою з погляду чисельності пасажирів та членів екіпажу, тривалості рейсу або польоту, а також кількості таких припасів, що вже є на борту;

b) припаси для споживання, необхідні для забезпечення їхньої експлуатації та технічного обслуговування, у кількості, визнаній обґрунтованою, для експлуатації та технічного обслуговування під час рейсу або польоту, а також з урахуванням кількості таких припасів, що вже є на борту.

16. Стандартне правило

Поповнення припасів морськими (річковими) та повітряними суднами, які прибули на митну територію та потребують поповнення своїх припасів для відбуття у кінцевий пункт призначення на митній території, допускається зі звільненням від мита та податків.

17. Стандартне правило

Митна служба дозволяє видачу припасів для споживання, доставлених на морські (річкові) та повітряні судна під час їхнього перебування на митній території, на тих самих умовах, що застосовуються в цьому розділі до припасів для споживання, які вже знаходиться на борту морських (річкових) та повітряних суден під час їхнього прибуття.

18. Рекомендоване правило

Під час від'їзду морського (річкового) судна з митної території окрема декларація на припаси не вимагається.

19. Стандартне правило

Коли митна служба вимагає декларацію на припаси, завантажені на борт морських (річкових) або повітряних суден, що відбувають з митної території, інформація, передбачувана декларацією, обмежується мінімумом даних, необхідних для здійснення митного контролю.

20. Стандартне правило

Припаси, що знаходяться на борту морських (річкових) та повітряних суден, а також у потягах, що прибули на митну територію, дозволяється:

a) випускати для вільного обігу на митній території або розміщувати під інший митний режим, якщо дотримані умови та формальності, застосовні в кожному випадку;

b) з попереднього дозволу митної служби перевантажувати відповідно на інші морські (річкові) та повітряні судна або потяги, використовувані для міжнародних перевезень.

Для цілей цього розділу:

1. Стандартне правило

Митне оформлення вантажів з допомогою регулюється положеннями цього розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатка.

2. Стандартне правило

Митне оформлення вантажів з допомогою для вивозу, транзиту, тимчасового ввозу та ввозу повинно здійснюватися в пріоритетному порядку.

3. Стандартне правило

Стосовно вантажів з допомогою митна служба передбачає:

- подання спрощеної декларації на товари або тимчасової чи неповної декларації на товари за умови доповнення декларації протягом визначеного терміну;

- подання, реєстрацію або перевірку декларації на товари та супровідні документи до прибуття товарів та випуск їх після прибуття;

- митне оформлення у неробочий час або поза місцями перебування митних органів зі звільненням від усіх пов'язаних з цим зборів;

- огляд товарів та (або) взяття зразків (проб) тільки за виключних обставин.

4. Рекомендоване правило

Митне оформлення вантажів із допомогою повинно здійснюватися незалежно від країни походження, відправлення або призначення.

5. Рекомендоване правило

Стосовно вантажів з допомогою не повинні застосовуватися заборони або обмеження стосовно вивозу економічного характеру, а також вивізні мита чи податки, що підлягають сплаті в інших випадках.

6. Рекомендоване правило

Вантажі з допомогою, отримані в дарунок уповноваженими організаціями та призначені для використання цими організаціями чи під їхнім наглядом, або для безоплатного розповсюдження ними чи під їхнім наглядом, повинні пропускатися без ввізних мита та податків та звільнятися від заборон чи обмежень стосовно ввозу економічного характеру.

Для цілей цього розділу:

1. Стандартне правило

Правила визначення походження товарів, необхідні для здійснення заходів, які митна служба зобов'язана застосовувати під час ввозу та вивозу товарів, встановлюються відповідно до положень цього розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатка.

2. Стандартне правило

Товари, які повністю зроблені у певній країні, вважаються такими, що мають місце походження у цій країні. Тільки наведені нижче товари вважаються такими, що повністю зроблені в певній країні:

a) корисні копалини, добуті з надр цієї країни, в її територіальних водах або на її морському дні;

b) продукція рослинного походження, вирощена чи зібрана в цій країні;

c) тварини, що з'явилися на світ та вирощені у цій країні;

d) продукція тваринного походження, отримана у цій країні;

e) продукція мисливського або рибальського промислу в цій країні;

f) продукція морського рибальського промислу та інша продукція морського походження, отримана в результаті промислу судном цієї країни;

g) продукція, отримана на борту рибопереробного судна цієї країни виключно з видів продукції, яка підпадає під наведений вище пункт "f";

h) продукція, отримана з морського дна або надр за межами територіальних вод цієї країни, за умови, що зазначена країна має виключні права на освоєння такого морського дна або надр;

ij) брухт і відходи виробництва та переробки, а також використані вироби, які зібрані в цій країні та придатні лише для переробки на сировину;

k) товари, виготовлені в цій країні виключно з продукції, зазначеної в наведених вище пунктах "a" - "ij".

3. Рекомендоване правило

У випадках, коли у виробництві товарів взяли участь дві чи більше країн, походження цих товарів повинно визначатися відповідно до критерію суттєвої переробки.

4. Рекомендоване правило

Під час застосування критерію суттєвої переробки необхідно використовувати Міжнародну конвенцію про гармонізовану систему опису та кодування товарів.

5. Рекомендоване правило

У випадках, коли критерій суттєвої переробки виражається у процентному відношенні до загальної вартості товарів, значення вартості, які необхідно враховувати, містять у собі таке:

- у випадку з ввезеними матеріалами - оподатковувана митом ціна на момент ввозу, або, у випадку з матеріалами невстановленого походження, - перша документально підтверджена ціна, сплачена за них на території країни, в якій вони були виготовлені;

- у випадку з виготовленими товарами - ціна франко-завод або ціна на момент вивозу, відповідно до положень національного законодавства.

6. Рекомендоване правило

Операції, які не забезпечують одержання основних характеристик або властивостей товарів або забезпечують їх лише в незначній мірі, та, зокрема, операції, що включають у себе одну або кілька операцій з наведеного нижче переліку, не повинні розглядатись як суттєві операції з виробництва або переробки товарів:

a) операції, необхідні для забезпечення збереження товарів під час транспортування або зберігання;

b) операції стосовно поліпшення упакування або комерційної придатності товарів або їхньої підготовки до транспортування, що включають в себе дроблення сипучих вантажів, групування упакувань, сортування та класифікацію, повторне пакування;

c) найпростіші операції зі зборки;

d) змішування товарів різного походження, за умови, що характеристики отриманої продукції в основному не відрізняються від характеристик товарів, що змішуються.

7. Рекомендоване правило

Приналежності, запасні частини та приладдя, використовувані в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах, повинні вважатися такими, що мають те саме походження, що і зазначені машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби, за умови їхнього ввозу та продажу в сукупності з зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транспортними засобами та їхньої відповідності з погляду комплектації та кількості звичайно використовуваним атрибутам, запасним частинам та приладам.

8. Рекомендоване правило

Незмонтований або демонтований товарний виріб, ввезений як мінімум двома партіями вантажу через недоцільність його ввозу однією партією з причин транспортного чи виробничого характеру, за запитом імпортера повинен розглядатися як один виріб для цілей визначення його походження.

9. Рекомендоване правило

Для цілей визначення походження упакування повинні вважатися такими, що мають те саме походження, що і товари, які містяться в них, за винятком випадків, коли національне законодавство країни ввозу передбачає їх окреме декларування для тарифних цілей. У цьому випадку походження упакування повинно визначатися окремо від походження товарів.

10. Рекомендоване правило

Для цілей визначення походження товарів у випадках, коли упакування вважаються такими, що мають те ж саме походження, що і товари, необхідно враховувати лише ті упакування, в яких ці товари зазвичай реалізуються підприємствами роздрібної торгівлі, особливо у випадках, коли застосовується метод визначення процентного співвідношення.

11. Стандартне правило

Для цілей визначення походження товарів не враховується походження енергії, машин та приладдя, використовуваних для виробництва або переробки товарів.

12. Рекомендоване правило

У випадках, коли існують установлені правила прямого транспортування товарів із країни їхнього походження, дозволяється відступати від них, зокрема з географічних причин (наприклад, у випадку з країнами, оточеними з усіх боків сушею), а також у випадку з товарами, що знаходяться під Митним контролем в третіх країнах (наприклад, у випадку з товарами, які демонструються на ярмарках або на виставках чи є поміщеними на Митні склади).

13. Стандартне правило

Зміни до правил визначення походження товарів чи до порядку застосування їх набирають чинності лише після надіслання відповідного повідомлення, яке дає можливість заінтересованим особам як на експортних ринках, так і в країнах - постачальниках товарів ознайомитися з новими положеннями.

Для цілей цього розділу:

1. Стандартне правило

Порядок оформлення запитів щодо документів, які підтверджують походження товарів, складання та видачі таких документів, регулюється положеннями цього розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатка.

2. Рекомендоване правило

Представлення документів, які підтверджують походження товарів, є обов'язковим лише у випадках, коли це необхідно для застосування пільгових мита, заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх угод, або заходів, які здійснюються для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку.

3. Рекомендоване правило

Представлення документів, які підтверджують походження товарів, не є обов'язковим для таких категорій товарів:

a) товарів, що направляються дрібними партіями на адресу приватних осіб або провозяться в багажі фізичних осіб, за умови що ці ввезені товари мають некомерційний характер, а їхня сукупна вартість не перевищує суми, що становить не менше 100 доларів США;

b) партій товарів комерційного призначення, сукупна вартість яких не перевищує суми, що становить не менше 60 доларів США;

c) товарів, що є об'єктом тимчасового ввозу;

d) товарів, які провозяться у режимі Митного транзиту;

e) товарів, які супроводжуються свідоцтвом про регіональне найменування, а також певних товарів, у випадках, коли умови, яких повинні дотримуватися країни-постачальники відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх угод стосовно цих товарів, не вимагають представлення документів, що підтверджують їхнє походження.

У випадках відправлення декількох партій товарів, перерахованих у пунктах "a" чи "b", у той самий час, у той самий спосіб, тому самому товароодержувачу, тим самим відправником товару їхня сукупна вартість приймається рівною загальній вартості цих партій товарів.

4. Рекомендоване правило

У випадках, коли правила, що визначають необхідність представлення документів, які підтверджують походження товарів, були встановлені в односторонньому порядку, їх необхідно переглядати не рідше одного разу на три роки для визначення ступеня їхньої адекватності у світлі змін в умовах господарської та комерційної діяльності, в яких вони були введені.

5. Рекомендоване правило

Представлення документів, які підтверджують походження товарів, компетентними органами країни походження цих товарів є обов'язковим лише у випадках, коли митна служба країни ввозу має підстави для підозр у шахрайстві.

a) Свідоцтво про походження товарів

Форма та зміст

6. Рекомендоване правило

Під час перегляду чинних бланків або під час розробки нових бланків свідоцтв про походження товарів Договірні сторони повинні використовувати зразок, наведений у додатку I до цього розділу, відповідно до Приміток у додатку II та з урахуванням Правил у додатку III.

Договірні сторони, що оформили свої бланки свідоцтва про походження товарів відповідно до зразка, наведеного у додатку I до цього розділу, повинні повідомити про це Генерального секретаря Ради.

7. Рекомендоване правило

Бланки свідоцтва про походження товарів повинні бути надруковані мовою (мовами) країни вивозу та, у випадку, також ні англійська, ні французька мови не є мовами цієї країни, також англійською або французькою мовами.

8. Рекомендоване правило

У випадках, коли свідоцтво про походження товарів оформляється мовою, що не є мовою країни ввозу, митна служба цієї країни, як правило, не повинна вимагати перекладу даних, наведених у свідоцтві про походження товарів.

Державні організації та інші органи, уповноважені видавати свідоцтва про походження товарів

9. Стандартне правило

Договірні сторони, що зобов'язуються дотримуватися положень цього розділу, повинні зазначити державні організації або органи, уповноважені видавати свідоцтва про походження товарів, у своєму повідомленні про зобов'язання дотримуватися положень цього розділу або у подальшому.

10. Рекомендоване правило

У випадках, коли товари не є об'єктом прямого ввозу з країни їхнього походження, а переправляються через територію третьої країни, повинно бути дозволено оформлення свідоцтв про походження цих товарів державними організаціями або органами, уповноваженими видавати такі свідоцтва в зазначеній третій країні, на основі свідоцтв про походження цих товарів, раніше виданих у країні їхнього походження.

11. Рекомендоване правило

Державні організації або органи, уповноважені видавати свідоцтва про походження товарів, повинні зберігати заяви на видані ними свідоцтва про походження товарів або контрольні примірники зазначених свідоцтв протягом принаймні двох років.

(b) Документи, що підтверджують походження товарів, відмінні від свідоцтв про походження товарів

12. Рекомендоване правило

У випадках, коли представлення документів, які підтверджують походження товарів, є обов'язковим, декларація про походження товарів повинна прийматися стосовно таких категорій товарів:

a) товарів, які направляються дрібними партіями на адресу приватних осіб чи провозяться в багажі фізичних осіб, за умови, що ці ввезені товари мають некомерційний характер, а їхня сукупна вартість не перевищує суми, що становить не менше 500 доларів США;

b) партій товарів комерційного призначення, сукупна вартість яких не перевищує суми, що складає не менше 300 доларів США.

У випадках відправлення декількох партій товарів, перерахованих у пунктах "a" чи "b", у той самий час, у той самий спосіб, тому самому товароодержувачу, тим самим відправником товару їхня сукупна вартість приймається рівною загальній вартості цих партій товарів.

13. Стандартне правило

Необхідно, щоб були передбачені умови для застосування санкцій стосовно будь-якої особи, яка готує документ, що містить недостовірну інформацію, для одержання документа, який підтверджує походження товарів, або організує підготовку такого документа.

1. Свідоцтво повинно мати формат A4, установлений Міжнародною організацією стандартизації (МОС) (210 х 297 мм, 8,27 х 11,69 дюйма). Бланк повинен мати верхнє поле 10 мм та ліве поле 20 мм, яке залишається для підшивки. Інтервал між рядками повинен бути кратним 4,24 мм (1/6 дюйма), а проміжок між словами - 2,54 мм (1/10 дюйма). Виклад матеріалу повинен відповідати типовому зразку Європейської комісії для Європи (ЕКЄ), наведеному в додатку I. Незначні відхилення від стандартного розміру граф припускаються, якщо вони викликані специфічними умовами в країні, яка оформлює бланк, наприклад існуванням систем мір, відмінних від метричної системи, особливостями діючими в країні уніфікованих систем оформлення документів тощо.

2. У випадках, коли необхідно забезпечити оформлення запитів стосовно свідоцтва про походження товарів, бланк запиту та бланк свідоцтва повинні відповідати один одному для забезпечення оформлення їх за один раз.

3. Країни можуть встановлювати стандарти ваги одного квадратного метра паперу, використовуваного для виготовлення бланків, та наносити на нього спеціальний фон для запобігання підробкам.

4. Для інформування користувачів правила оформлення свідоцтв про походження товарів можуть бути надруковані на звороті свідоцтва.

5. У випадках подання запитів стосовно проведення перевірок апостеріорі відповідно до угоди про надання взаємного адміністративного сприяння на звороті свідоцтва може бути залишене місце для відповідних позначок.

6. Коментарі стосовно граф типового бланка наведено нижче:

Графа N 1: Термін "експортер" може бути замінений на термінами "відправник товару", "виробник", "постачальник" тощо.

Графа N 2: Свідоцтво про походження товарів повинно бути оформлене тільки в єдиному оригінальному примірнику, в якому поруч із заголовком документа вказується слово "Оригінал". Якщо свідоцтво про походження товарів видається замість його втраченого оригіналу, на новому свідоцтві поруч із заголовком вказується слово "Дублікат". На копіях оригіналу або дубліката свідоцтва поруч із заголовком вказується слово "копія". Ця графа також призначена для зазначення назви (логотипа, емблеми тощо) державної організації, яка видає свідоцтво, та повинна мати місце для внесення інших даних офіційного характеру.

Графа N 3: Інформація, виклад якої передбачено в цій графі, може бути замінена написом "зробити запит" і, можливо, зазначенням країни призначення.

Графа N 4: Ця графа може використовуватися для внесення додаткової інформації про транспортний засіб, маршрут тощо, яка може бути зазначена, наприклад, на розсуд державної організації, яка оформляє свідоцтво.

Графа N 5: Якщо необхідно вказати "Номер виробу", він може бути зазначений, бажано на полях графи або на початку кожного рядка графи. Стовпчик "Оцінки та нумерація" може бути відокремлений від стовпчиків "Кількість та вид упакувань" та "Опис товарів" вертикальною лінією. У разі відсутності такої лінії ці дані повинні бути розділені відповідними інтервалами. Опис товарів може бути доповнений посиланням на номер застосовного пункту Брюссельської конвенції про номенклатуру товарів, бажано у правій частині стовпчика. Дані про критерії визначення походження товарів, у разі необхідності, повинні бути зазначені в цій графі та відокремлені від іншої інформації вертикальною лінією.

Графа N 6: Зазвичай зазначення ваги брутто повинно бути достатнім для ідентифікації товарів.

Графа N 7: Ця графа не заповнюється та призначена для внесення будь-яких додаткових даних, які можуть знадобитися, наприклад габаритів, або для посилань на інші документи (наприклад, комерційні рахунки).

Графи N 6 і 7: Інші кількісні показники, які експортер може зазначити для сприяння ідентифікації товарів, наводяться в графі 6 або графі 7, залежно від обставин.

Графа N 8: Ця графа залишається для даних про посвідчення свідоцтв уповноваженим органом (засвідчувальних написів, штампів, підписів, дати та місця видачі тощо). Точні формулювання тексту тощо залишаються на розсуд державної організації, яка оформляє свідоцтво. Формулювання, використовувані в типовому бланку, наводяться лише як приклад. Ця графа також може використовуватися для письмової заяви експортера (або постачальника чи виробника).

Правила оформлення свідоцтв про походження товарів (та, у разі необхідності, запитів стосовно оформлення таких свідоцтв) установлюються на розсуд національних державних органів із відповідним врахуванням наведених вище Приміток. Однак може виникнути необхідність у забезпеченні дотримання, зокрема, таких положень:

1. Бланки можуть заповнюватися будь-яким способом, при цьому записи повинні бути розбірливими та такими, що не стираються.

2. Ні підчистки, ні виправлення у свідоцтвах (чи запитах) не допускаються. Для внесення змін необхідно спочатку викреслити неправильні дані, а потім внести необхідні доповнення. Такі зміни повинні бути затверджені особою, яка їх зробила, та засвідчені відповідною державною організацією або органом.

3. У незаповнених графах необхідно ставити прочерк для уникнення внесення до них подальших додаткових записів.

4. На додаток до оригіналу можуть бути оформлені один чи кілька примірників, якщо це зумовлено вимогами зовнішньоторговельних операцій.

Для цілей цього розділу:

1. Стандартне правило

Порядок надання адміністративного сприяння під час перевірки документів, які підтверджують походження товарів, регулюється положеннями цього розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатка.

2. Стандартне правило

Компетентна державна організація Договірної сторони, яка одержала запит стосовно проведення перевірки, не повинна його виконувати, якщо компетентна державна організація Договірної сторони, що направила цей запит, не змогла б надати відповідне сприяння, якби Договірні сторони помінялися місцями.

3. Рекомендоване правило

Митна служба Договірної сторони, яка зобов'язалася дотримуватися положень цього розділу, може звернутися з запитом до компетентної державної організації Договірної сторони, яка зобов'язалася дотримуватися положень цього розділу й на території якої був оформлений документ, що підтверджує походження товарів, на проведення перевірки цього документа в таких випадках:

a) якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності документа;

b) якщо наявні достатні підстави для того, щоб сумніватися у вірогідності даних, наведених у зазначеному документі;

c) для проведення вибіркової перевірки.

4. Стандартне правило

Запити щодо проведення вибіркових перевірок, передбачених у наведеному вище Рекомендованому правилі 3(с), повинні містити відповідні вказівки та зводитися до мінімуму, необхідного для забезпечення відповідної перевірки.

5. Стандартне правило

Запити щодо проведення перевірки повинні:

a) містити виклад причин, з яких митна служба, що направила такий запит, сумнівається в дійсності представленого документа або у вірогідності наведених у ньому даних, за винятком випадків направлення запитів стосовно проведення вибіркової перевірки;

b) містити посилання (у відповідних випадках) на правила визначення походження товарів, застосовні стосовно товарів у країні ввозу, та на будь-яку додаткову інформацію, запитувану в цій країні;

c) супроводжуватися документом, який підлягає перевірці та підтверджує походження товарів, або його ксерокопією та (у відповідних випадках) будь-якими іншими документами, такими, як рахунки, кореспонденція тощо, що можуть сприяти проведенню перевірки.

6. Стандартне правило

Будь-яка компетентна державна організація, яка одержала запит щодо проведення перевірки від Договірної сторони, що зобов'язалася дотримуватися положень цього розділу, повинна дати відповідь на цей запит після самостійного проведення необхідних перевірок або після проведення необхідних перевірок іншими державними адміністративними організаціями або органами, наділеними відповідними повноваженнями.

7. Стандартне правило

Державна організація, яка одержала запит щодо проведення перевірки, повинна дати відповіді на запитання, поставлені митною службою, що направила цей запит, та надати будь-яку іншу інформацію, яку вона може вважати такою, що стосується зазначеного запиту.

8. Стандартне правило

Відповіді на запити щодо проведення перевірки повинні бути надані протягом установленого терміну тривалістю не більше шести місяців. Якщо державна організація, яка одержала запит, не може дати на нього відповідь протягом шести місяців, то вона зобов'язана поінформувати про це митну службу, яка направила запит.

9. Стандартне правило

Запити щодо проведення перевірки повинні направлятися протягом установленого терміну, який, за винятком надзвичайних обставин, не повинен перевищувати одного року починаючи з дати представлення запитуваного документа до митного органу Договірної сторони, яка направила запит.

10. Стандартне правило

Запит щодо проведення перевірки не повинен перешкоджати випуску товарів, за умови, що вони не вважаються такими, які підпадають під заборони або обмеження на ввіз товарів, та за умови відсутності підозр у шахрайстві.

11. Стандартне правило

Будь-яка інформація, яка повідомляється відповідно до положень цього розділу, повинна розглядатися як конфіденційна та використовуватися лише для цілей митної служби.

12. Стандартне правило

Документи, які необхідні для перевірки документів, що підтверджують походження товарів, видані компетентними державними організаціями або уповноваженими органами, можуть зберігатися в них протягом відповідного терміну, який повинен становити не менше двох років починаючи з дати видачі документів, що підтверджують походження товарів.

13. Стандартне правило

Договірні сторони, які зобов'язуються дотримуватися положень цього Розділу, повинні вказати державні організації, уповноважені приймати запити стосовно проведення перевірок, та повідомити їхні адреси Генеральному секретареві Ради, який доведе цю інформацію до відома інших Договірних сторін, що зобов'язалися дотримуватися положень цього Розділу.