КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
| від 10 липня 2006 р. № 952 Київ |
Про виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 464 від 13.05.2009 № 795 від 02.09.2010 № 1109 від 20.10.2011 № 437 від 13.07.2016 № 889 від 22.11.2017 № 378 від 06.05.2020 № 338 від 25.03.2025 )
З метою забезпечення виконання положень Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, що додається.
( Пункт 2 втратив чинність на підставі Постанови КМ № 464 від 13.05.2009 )
3. Пункт 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 р. № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (Офіційний вісник України, 2006 р., № 22, ст. 1655), виключити.
4. Міністерству юстиції забезпечити утримання в поточному році додаткової чисельності працівників центрального апарату в межах бюджетних призначень, установлених Міністерству в Державному бюджеті України на 2006 рік.
| Прем'єр-міністр України | Ю.ЄХАНУРОВ |
| Інд. 31 | |
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 10 липня 2006 р. № 952
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України
)
ПОРЯДОК
виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей
( Див. текст )
Загальна частина
1. Цей Порядок визначає механізм взаємодії органів виконавчої влади у процесі вирішення відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року (далі - Конвенція) питань повернення в Україну або з України в іноземну державу дитини, яка незаконно вивезена (переміщена) або утримується будь-якою особою (далі - дитина), та забезпечення реалізації права доступу до дитини, якщо такі дії порушують права іншої особи на опіку (піклування) над дитиною і не містять складу злочину.
2. Мін’юст виконує функції центрального органу за Конвенцією безпосередньо та через його територіальні органи.
3. Фізична або юридична особа, яка має право на опіку (піклування) над дитиною (далі - заявник), може звернутися до Мін’юсту або центрального органу будь-якої іншої держави, що є Стороною Конвенції (далі -центральний орган іноземної держави), із заявою про сприяння поверненню дитини в державу її постійного місця проживання відповідно до статті 8 Конвенції (далі - заява про повернення дитини) (незалежно від напрямку її вивезення (переміщення) - з-за кордону на територію України чи з території України за кордон) або заявою про забезпечення реалізації права доступу до дитини відповідно до статті 21 Конвенції (далі - заява про доступ до дитини).
Для України Стороною Конвенції вважається тільки та держава, яка визнала приєднання України до Конвенції або приєднання якої до Конвенції визнано Україною відповідно до статті 38 Конвенції.
У заяві про повернення дитини, що складається за формою згідно з додатком 1, та заяві про доступ до дитини, що складається за формою згідно з додатком 2, повинна міститися вся відома заявникові інформація, яка може допомогти у встановленні місцеперебування дитини і вирішенні питання щодо повернення дитини та реалізації права доступу заявника до дитини.
До заяви про повернення дитини чи заяви про доступ до дитини заявник додає документи, в яких міститься інформація про порушене питання (копія свідоцтва про народження дитини; засвідчена копія рішення або угоди щодо встановлення опіки (піклування) чи щодо права заявника на спілкування з дитиною; документи, що підтверджують факт постійного проживання дитини в Україні/в іноземній державі; доручення заявника; витяг з нормативно-правових актів з відповідних питань) та засвідчені переклади всіх документів на офіційну мову держави, в якій імовірно перебуває дитина, або у разі неможливості перекладу на офіційну мову держави, в якій імовірно перебуває дитина, - на англійську чи французьку мову, крім випадків, коли іноземна держава заперечує проти використання однієї із зазначених мов.
Розгляд заяви про повернення дитини в Україну
4. У разі надходження заяви про повернення дитини в Україну Мін’юст:
1) перевіряє заяву про повернення дитини на відповідність вимогам Конвенції;
2) у разі відсутності в заяві про повернення дитини інформації про дату виїзду дитини з України та/або в’їзду її в Україну - звертається до Адміністрації Держприкордонслужби на підставі заяви про повернення дитини із запитом щодо надання інформації про перетинання дитиною державного кордону;
3) у разі необхідності уточнення інформації про іноземну державу, в якій перебуває дитина, або про місце проживання дитини в цій державі - звертається до Національного центрального бюро Інтерполу на підставі заяви про повернення дитини з метою встановлення місця проживання дитини за кордоном;
4) надсилає центральному органу іноземної держави заяву про повернення дитини разом з пакетом необхідних документів;
5) роз’яснює можливість добровільного вирішення порушеного питання, зокрема через участь у медіації;
6) сприяє одержанню на запит центрального органу іноземної держави додаткової інформації від заявника;
7) у разі винесення іноземним компетентним органом рішення про відмову в поверненні дитини - повідомляє про це заявнику, у разі відсутності інформації про порядок і строки оскарження винесеного рішення, а також на письмове прохання заявника - сприяє заявнику в отриманні такої інформації від центрального органу іноземної держави;
8) інформує центральний орган іноземної держави про відкликання заяви про повернення дитини у разі відмови заявника від вимог щодо повернення дитини;
9) на письмове прохання заявника звертається до МЗС з метою залучення закордонної дипломатичної установи України для:
вжиття заходів для захисту прав дитини, яка є громадянином України, якщо вона перебуває на території консульського округу, до прийняття рішення про задоволення заяви про повернення дитини;
сприяння оформленню документів для забезпечення повернення дитини в Україну.
5. У разі надходження повідомлення про задоволення іноземним компетентним органом заяви про повернення дитини Мін’юст з метою повернення дитини:
1) інформує заявника про прийняте рішення та заходи, що повинні бути вжиті заявником для забезпечення повернення дитини в Україну на підставі інформації центрального органу іноземної держави;
2) звертається на прохання заявника із запитом до центрального органу іноземної держави для отримання інформації про компетентні органи іноземної держави, які уповноважені надавати сприяння заявникові з метою забезпечення безпечного повернення дитини в Україну;
3) повідомляє на підставі інформації, наданої заявником, центральному органу іноземної держави про фактичне повернення дитини.
6. Національне центральне бюро Інтерполу на запит Мін’юсту вживає заходів для встановлення іноземної держави, в якій перебуває дитина, або місця проживання дитини в такій державі та про результати письмово інформує Мін’юст.
7. Адміністрація Держприкордонслужби надає на запит Мін’юсту інформацію про перетинання дитиною державного кордону.
8. МЗС доручає на запит Мін’юсту закордонній дипломатичній установі України:
1) вжити заходів для захисту прав дитини, яка є громадянином України, якщо вона перебуває на території консульського округу та потребує такого захисту, до прийняття рішення про задоволення заяви про повернення дитини;
2) сприяти оформленню документів, необхідних для забезпечення повернення дитини в Україну.
Розгляд заяви про повернення дитини з України в іноземну державу
9. У разі надходження від заявника або центрального органу іноземної держави заяви про повернення дитини з України в іноземну державу Мін’юст:
1) перевіряє заяву про повернення дитини на відповідність вимогам Конвенції;
2) надсилає у 15-денний строк центральному органу іноземної держави або заявнику підтвердження про надходження заяви про повернення дитини засобами поштового зв’язку або на адресу електронної пошти та інформує у разі потреби про вимоги до документів відповідно до законодавства України, про необхідність подання додаткової інформації тощо;
3) повідомляє центральному органу іноземної держави або заявнику про причини відмови у прийнятті до опрацювання заяви про повернення дитини з урахуванням положень статті 27 Конвенції;
4) у разі прийняття до опрацювання заяви про повернення дитини - надсилає територіальному органу Мін’юсту копію заяви про повернення дитини для вжиття заходів, спрямованих на забезпечення добровільного повернення дитини або досягнення мирного вирішення питання, зокрема через участь у медіації, згідно з пунктом 12 цього Порядку;
5) у разі, коли адреса місця проживання дитини в Україні не зазначена у заяві про повернення дитини, - звертається до Національної поліції з проханням встановити місце проживання дитини та особи, з якою проживає дитина на території України;
6) з метою отримання або уточнення інформації про місце проживання дитини звертається до ДМС або виконавчого органу сільської, селищної або міської ради (органу реєстрації), який для потреб декларування та реєстрації місця проживання (перебування) осіб, зокрема для обліку осіб, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, формує та веде в електронній формі реєстр територіальної громади засобами власної інформаційно-комунікаційної системи або засобами відомчої інформаційної системи ДМС із доступом через офіційний веб-сайт ДМС, із запитом про надання інформації про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини та/або особи, з якою проживає дитина на території України;
7) звертається до ДМС із запитом надати інформацію про прийняте рішення щодо визнання дитини та/або особи, з якою проживає дитина на території України, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" у разі надходження до Мін’юсту інформації про те, що особа, з якою проживає дитина на території України, звернулася до ДМС з відповідною заявою;
8) у разі, коли зазначеним у заяві про повернення дитини місцем проживання дитини є тимчасово окупована територія, - звертається до Мінсоцполітики із запитом надати відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб;
9) у разі, коли у заяві про повернення дитини відсутня інформація про дату в’їзду дитини в Україну або заявник повідомив про те, що така інформація йому невідома, або встановити місце проживання дитини в Україні не вдалося, або за результатами вжитих заходів, визначених цим пунктом, є підстави вважати, що дитина виїхала з України, - звертається до Адміністрації Держприкордонслужби на підставі доручення заявника із запитом надати інформацію про перетинання дитиною державного кордону;
10) повідомляє центральному органу іноземної держави або заявнику про місце проживання дитини та заходи, вжиті для запобігання заподіянню їй шкоди, якщо такі заходи були вжиті на прохання заявника;
11) інформує центральний орган іноземної держави або заявника про заходи, що вживаються компетентними органами України під час розгляду заяви про повернення дитини;
12) у разі, коли особа, з якою проживає дитина в Україні, виявила бажання взяти участь у медіації, - повідомляє центральному органу іноземної держави для інформування заявника або безпосередньо заявнику про медіацію в Україні;
13) інформує центральний орган іноземної держави або заявника про порядок вирішення питання щодо надання тимчасового доступу заявнику до дитини до завершення розгляду судом справи про повернення дитини;
14) звертається через свій територіальний орган до суду з метою повернення дитини та забезпечує представництво інтересів заявника в судах та інших органах державної влади України з порушених питань;
15) звертається через свій територіальний орган до суду із заявою про забезпечення позову для вирішення питання щодо надання тимчасового доступу заявнику до дитини до завершення розгляду судом справи про повернення дитини та забезпечує представництво інтересів заявника в судах України;
16) повідомляє центральному органу іноземної держави або заявнику про визначені судом або компетентним органом умови реалізації права на спілкування заявника з дитиною до вирішення судом питання щодо повернення дитини;
17) у разі прийняття судом рішення про відмову в поверненні дитини - інформує центральний орган іноземної держави або заявника про порядок і строки оскарження рішення або про відсутність правових підстав для оскарження рішення суду;
18) повідомляє центральному органу іноземної держави або заявнику про прийняте судом рішення про повернення дитини;
19) роз’яснює центральному органу іноземної держави або заявнику порядок виконання рішення суду про повернення дитини;
20) отримує від територіального органу або органу державної виконавчої служби інформацію про стан виконавчого провадження і заходи, що вживаються з метою виконання рішення суду про тимчасовий доступ до дитини та/або повернення дитини, та надсилає її центральному органу іноземної держави або заявнику;
21) інформує центральний орган іноземної держави про необхідність залучення компетентних органів іноземної держави для надання допомоги дитині та забезпечення захисту її прав після повернення на підставі запиту органу опіки та піклування або рішення суду;
22) інформує центральний орган іноземної держави або заявника про припинення опрацювання заяви про повернення дитини з підстав, передбачених пунктом 28 цього Порядку.
10. Заходи, передбачені підпунктами 14-21 пункту 9 цього Порядку, не здійснюються виходячи з принципу взаємності стосовно заявників (фізичних осіб), які проживають на території держав, які зробили відповідно до статей 26 і 42 Конвенції застереження про відмову здійснювати будь-які витрати на оплату послуг адвокатів або радників чи судові витрати, крім тих, що можуть бути відшкодовані системою надання безоплатної правничої допомоги, або які не забезпечують представництво інтересів заявників згідно з національним законодавством відповідних держав, а також у разі, коли заявник звернувся до адвоката або іншим чином призначив представника.
У разі коли заявники (фізичні особи) проживають на території держав, які не забезпечують взаємності щодо надання безоплатних радників або звільнення заявника від оплати послуг адвоката, Мін’юст на прохання заявника сприяє надісланню запиту до центру з надання безоплатної правничої допомоги для прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
11. Примусове виконання рішення суду про зобов’язання боржника повернути дитину здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами, органами державної виконавчої служби.
12. Територіальний орган Мін’юсту за місцем проживання дитини після отримання від Мін’юсту заяви про повернення дитини з України до іноземної держави:
1) вживає заходів для одержання від особи, з якою проживає дитина, згоди на добровільне повернення дитини та отримання пояснень щодо намірів особи стосовно добровільного вирішення порушеного питання та участі у медіації, роз’яснює можливість добровільного вирішення порушеного питання, зокрема через участь у медіації, а також інформує таку особу про умови Конвенції;
2) звертається у разі потреби до органу опіки та піклування за фактичним місцем проживання дитини щодо сприяння одержанню від особи, з якою проживає дитина, згоди на добровільне повернення дитини;
3) звертається:
до органу опіки та піклування за фактичним місцем проживання дитини з проханням провести обстеження умов проживання дитини або оцінку рівня безпеки дитини та надіслати відповідні акти;
до суду із заявою про повернення дитини;
до суду на підставі клопотання заявника та з урахуванням акта обстеження умов проживання дитини з метою визначення тимчасового порядку спілкування заявника з дитиною до вирішення питання щодо повернення;
4) інформує суд, який розглядає справу про визначення місця проживання дитини або визначення/встановлення способів участі у вихованні дитини одного з батьків, про положення статті 16 Конвенції стосовно розгляду по суті питання щодо встановлення опіки (піклування);
5) звертається до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду в разі відмови заявника від вимог щодо повернення дитини або відкликання заяви про повернення дитини;
6) повідомляє Мін’юсту про здійснення відповідних заходів, а також про рішення суду;
7) сприяє одержанню заявником в суді виконавчого документа у разі відмови особи, з якою проживає дитина, добровільно виконати рішення суду; роз’яснює порядок його пред’явлення до виконання в орган державної виконавчої служби; на прохання заявника пред’являє виконавчий документ в орган державної виконавчої служби; інформує Мін’юст про стан виконавчого провадження.
Зазначені заходи здійснюються у разі, коли заявник не звернувся до адвоката або іншим чином не призначив представника;
8) надсилає Мін’юсту інформацію про вжиті заходи.
13. На підставі повідомлення про надходження заяви про повернення дитини, що надійшло від територіального органу Мін’юсту за її місцем проживання, відповідний орган опіки та піклування протягом 15 днів:
1) інформує особу, з якою проживає дитина, про умови Конвенції, роз’яснює можливість добровільного вирішення порушеного питання, зокрема через участь у медіації, вживає заходів для одержання від такої особи згоди на добровільне повернення дитини або участь у медіації;
2) забезпечує проведення обстеження умов проживання дитини або оцінки рівня безпеки дитини, за результатами якого складає відповідний акт та подає його територіальному органові Мін’юсту;
3) у разі встановлення обставин, за яких неможливо залишити дитину з особою, з якою проживає дитина, виявлення факту залишення дитини без батьківського піклування вживає заходів щодо тимчасового влаштування дитини в сім’ю родичів або інших осіб, з якими у неї склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі), до закладу охорони здоров’я, до закладу соціального захисту дітей за заявою батьків, інших законних представників.
У разі виявлення фактів безпосередньої загрози для життя або здоров’я дитини постановляє рішення про негайне відібрання дитини від батьків або інших законних представників і вживає заходів щодо тимчасового влаштування дитини в сім’ю родичів або інших осіб, з якими у неї склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі), до закладу охорони здоров’я, до закладу соціального захисту дітей;
4) у разі, коли дитина потребує допомоги, забезпечує надання дитині необхідної допомоги педагога, психолога чи іншого фахівця;
5) інформує територіальний орган Мін’юсту про відмову особи, з якою проживає дитина, добровільно її повернути;
6) визначає на підставі клопотання заявника порядок реалізації права заявника на спілкування з дитиною до вирішення судом питання повернення дитини в іноземну державу.
14. Уповноважені підрозділи Національної поліції відповідно до повноважень:
1) вживають заходів щодо встановлення місця проживання дитини та особи, з якою проживає дитина на території України;
2) вживають разом з органами опіки та піклування, які діють відповідно до повноважень, заходів щодо тимчасового влаштування дитини до закладів соціального захисту для дітей або охорони здоров’я для запобігання заподіянню шкоди інтересам і здоров’ю дитини на період до передачі її за рішенням суду заявнику або іншій уповноваженій особі чи до влаштування іншим чином в установленому порядку;
3) письмово інформують Мін’юст про результати вжитих заходів.
15. Орган Держприкордонслужби, визначений Адміністрацією Держприкордонслужби, подає на запит Мін’юсту на підставі доручення заявника або на запит органів Національної поліції інформацію про перетинання дитиною державного кордону.
16. ДМС або відповідний орган реєстрації надсилає на запит Мін’юсту інформацію про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини та/або особи, з якою проживає дитина на території України.
ДМС надсилає на запит Мін’юсту інформацію про прийняте рішення щодо визнання дитини та/або особи, з якою проживає дитина на території України, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
17. Мінсоцполітики повідомляє на запит Мін’юсту відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Розгляд заяви про доступ до дитини
18. У разі надходження заяви про доступ до дитини, яка постійно проживає за кордоном, Мін’юст:
1) вживає заходів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 4 цього Порядку;
2) інформує заявника про медіацію в Україні;
3) у разі винесення іноземним компетентним органом рішення про порядок реалізації права доступу до дитини, яка постійно проживає за кордоном, або про відмову в задоволенні позивних вимог повідомляє заявнику про це і про його право на оскарження рішення та строки оскарження.
19. У разі надходження від заявника або центрального органу іноземної держави заяви про доступ до дитини, яка постійно проживає в Україні, Мін’юст:
1) вживає заходів, передбачених підпунктами 1-11 пункту 9 цього Порядку;
2) інформує центральний орган іноземної держави або заявника про медіацію в Україні, якщо особа, з якою проживає дитина на території України, виявила бажання взяти участь у медіації;
3) звертається через свій територіальний орган на підставі доручення заявника до суду з метою визначення порядку реалізації права доступу до дитини та за умови подання заявником відповідного прохання - до органу опіки та піклування за місцем проживання дитини з проханням провести обстеження умов проживання дитини або оцінку рівня безпеки дитини та надіслати відповідні акти;
4) повідомляє центральному органу іноземної держави або заявнику про винесене судом рішення про порядок реалізації права доступу до дитини, яка постійно проживає в Україні, або про відмову в задоволенні позовних вимог, а також про порядок і строки оскарження рішення суду або про відсутність правових підстав для його оскарження;
5) подає центральному органу іноземної держави або заявнику інформацію про порядок виконання рішення суду про доступ до дитини.
20. Заходи, передбачені підпунктами 3-5 пункту 19 цього Порядку, не здійснюються виходячи з принципу взаємності стосовно заявників (фізичних осіб), які проживають на території держав, які зробили відповідно до статей 26 і 42 Конвенції застереження про відмову здійснювати будь-які витрати на оплату послуг адвокатів або радників чи судові витрати, крім тих, що можуть бути відшкодовані системою надання безоплатної правничої допомоги, або які не забезпечують представництво відповідно до свого національного законодавства інтересів заявників, а також у разі, коли заявник звернувся до адвоката або іншим чином призначив представника.
21. Територіальний орган Мін’юсту за місцем проживання дитини після отримання від Мін’юсту заяви та доручення, поданих для забезпечення реалізації права доступу до дитини, яка постійно проживає в Україні:
1) вживає заходів для одержання від особи, з якою проживає дитина, згоди на добровільне вирішення порушеного питання та узгодження порядку реалізації права доступу до дитини;
2) звертається:
до органу опіки і піклування за місцем проживання дитини з проханням провести обстеження умов проживання дитини або оцінку рівня безпеки дитини та надіслати відповідні акти;
до суду на підставі доручення заявника з метою вирішення порушеного питання;
3) повідомляє Мін’юсту про здійснення відповідних заходів, а також про рішення суду.
22. На підставі повідомлення про надходження заяви про доступ до дитини, яка постійно проживає в Україні, що надійшло від територіального органу Мін’юсту за місцем проживання дитини, відповідний орган опіки та піклування протягом 30 днів:
1) сприяє в разі потреби одержанню від особи, з якою проживає дитина, згоди на добровільну реалізацію права доступу заявника до дитини та узгодженню порядку здійснення права доступу;
2) складає та подає територіальному органу Мін’юсту акт обстеження умов проживання дитини або акт проведення оцінки рівня безпеки дитини;
3) забезпечує в разі потреби надання дитині допомоги педагога, психолога чи іншого фахівця.
23. Національне центральне бюро Інтерполу на запит Мін’юсту вживає заходів для встановлення іноземної держави, в якій перебуває дитина, або місця проживання дитини в такій державі та про результати повідомляє Мін’юсту.
24. Уповноважені підрозділи Національної поліції відповідно до повноважень на запит Мін’юсту вживають заходів для встановлення місця проживання дитини на території України та про результати повідомляють Мін’юсту.
25. ДМС або відповідний орган реєстрації на запит Мін’юсту надсилає інформацію про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини та/або особи, з якою проживає дитина на території України.
ДМС на запит Мін’юсту надсилає інформацію про прийняте рішення щодо визнання дитини та/або особи, з якою проживає дитина на території України, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
26. Мінсоцполітики на запит Мін’юсту повідомляє відомості, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
27. Орган Держприкордонслужби, визначений Адміністрацією Держприкордонслужби, подає на запит Мін’юсту на підставі доручення заявника або на запит органів Національної поліції інформацію про перетинання дитиною державного кордону.
Підстави для припинення опрацювання заяви про повернення дитини або про доступ до дитини
28. Мін’юст припиняє опрацювання заяви про повернення дитини або про доступ до дитини у будь-якому з випадків, коли:
1) втрачено зв’язок із заявником (відсутність письмової відповіді на запит Мін’юсту протягом шести місяців);
2) між сторонами укладено мирову угоду щодо місця проживання дитини та з інших питань, пов’язаних з піклуванням батьків про дитину, та/або порядку доступу до дитини;
3) заявник відмовився від вжиття подальших заходів у справі;
4) дитина фактично повернулася в державу її постійного проживання на будь-якій стадії опрацювання заяви про повернення дитини;
5) набрало законної сили рішення суду, яким справу про забезпечення реалізації прав доступу до дитини вирішено по суті;
6) набрало законної сили рішення суду, яким відмовлено у задоволенні позову про повернення дитини в державу її постійного проживання;
7) відсутні правові підстави для апеляційного та/або касаційного оскарження рішення суду першої та/або апеляційної інстанції відповідно до законодавства держави, в якій винесено рішення;
8) фактично виконано рішення суду про повернення дитини в державу її постійного проживання;
9) інформація про місце проживання дитини та особи, яка її ймовірно вивезла або здійснює утримування, на території України відсутня відповідно до:
інформації, наданої Національною поліцією;
відомостей, наданих Адміністрацією Держприкордонслужби, які підтверджують, що дитина виїхала з України;
10) відсутні відомості про в’їзд дитини в Україну, крім випадку, коли місце проживання дитини на території України фактично встановлено Національною поліцією;
11) минуло шість місяців після інформування заявника про суд іноземної держави, компетентний розглядати справу на підставі Конвенції, стосовно тих держав, які зробили застереження відповідно до статей 26 і 42 Конвенції, якщо внутрішнє законодавство іноземної держави не передбачає надання подальшого сприяння заявникам у справі;
12) минуло шість місяців після інформування заявника про суд України, компетентний розглядати справу на підставі Конвенції, стосовно заявників, що проживають на території держав, які зробили застереження відповідно до статей 26 і 42 Конвенції, та у разі, коли заявник звернувся до адвоката або іншим чином призначив представника;
13) отримано від ДМС інформацію про прийняте рішення щодо визнання дитини та/або особи, з якою проживає дитина на території України, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";
14) державним виконавцем надіслано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, крім відновлення виконавчого провадження в результаті скасування судом постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження;
15) центральним органом іноземної держави поінформовано про закриття справи у зв’язку з вжиттям вичерпних заходів або неможливістю вжити заходів щодо заяви, визначених статтею 7 Конвенції, відповідно до внутрішнього законодавства такої іноземної держави.
16) на прохання Мін’юсту заявник не висловив позицію щодо передачі справи до суду та/або не надав документів, необхідних для подання справи до суду, у строки, встановлені Мін’юстом.
( Порядок в редакції Постанови КМ № 795 від 02.09.2010; із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1109 від 20.10.2011, № 437 від 13.07.2016, № 889 від 22.11.2017, № 378 від 06.05.2020; в редакції Постанови КМ № 338 від 25.03.2025 )
Додаток 1
до Порядку
ЗАЯВА
про сприяння поверненню дитини в державу її постійного місця проживання відповідно до статті 8 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей
Додаток 2
до Порядку
ЗАЯВА
про забезпечення реалізації права доступу до дитини відповідно до статті 21 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей