Про виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей

З метою забезпечення виконання положень Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Порядок виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, що додається.

3. Пункт 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 р. N 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (Офіційний вісник України, 2006 р., N 22, ст. 1655), виключити.

4. Міністерству юстиції забезпечити утримання в поточному році додаткової чисельності працівників центрального апарату в межах бюджетних призначень, установлених Міністерству в Державному бюджеті України на 2006 рік.

1. Цей Порядок визначає механізм взаємодії органів виконавчої влади у процесі вирішення відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року (далі - Конвенція) питань повернення до України або з України до іноземної держави дитини, яка незаконно вивезена (переміщена) або утримується будь-якою особою (далі - дитина), та забезпечення реалізації права доступу до дитини, якщо такі дії порушують права іншої особи на опіку (піклування) над дитиною і не містять складу злочину.

2. Функції центрального органу за Конвенцією виконує Мін'юст безпосередньо та через територіальні органи - Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції та вживає всіх заходів для забезпечення негайного повернення дитини і виконання інших положень Конвенції.

3. Фізична або юридична особа, яка має право на опіку (піклування) над дитиною (далі - заявник), може звернутися до Мін'юсту або центрального органу будь-якої іншої держави, що є Стороною Конвенції (далі - іноземний центральний орган), із заявою про сприяння поверненню дитини (незалежно від напрямку її вивезення (переміщення) - з-за кордону на територію України чи з території України за кордон) та заявою про забезпечення реалізації права доступу до дитини.

Для України Стороною Конвенції вважається тільки та держава, що визнала приєднання України до Конвенції або приєднання якої до Конвенції визнано Україною відповідно до статті 38 Конвенції.

У заяві про сприяння поверненню дитини, що складається за формою згідно з додатком 1, та заяві про забезпечення реалізації права доступу до дитини, що складається за формою згідно з додатком 2, повинна міститися вся відома заявникові інформація, яка може допомогти у встановленні місцезнаходження дитини і вирішенні питання щодо повернення її заявникові та реалізації права доступу до дитини.

До зазначених заяв додаються документи, в яких міститься інформація, що стосується порушеного питання (засвідчена копія рішення або угоди щодо встановлення опіки (піклування) чи щодо права заявника на спілкування з дитиною; витяг з нормативно-правових актів з відповідних питань та/або обґрунтоване посилання на відповідні норми; довідка про стан здоров'я дитини і характеристика заявника; довіреність заявника), та їх засвідчений переклад на офіційну мову держави, в якій імовірно перебуває дитина, або англійську чи французьку мову.

4. Мін'юст надсилає щороку Постійному бюро Гаазької конференції міжнародного приватного права дані про результати виконання Конвенції і відповідну статистичну інформацію.

5. У разі надходження заяви про сприяння поверненню дитини до України Мін'юст:

1) звертається у разі потреби до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні з метою встановлення місцезнаходження дитини;

2) перевіряє правильність заповнення заяви і документів, що до неї додаються;

3) перевіряє заяву на відповідність вимогам Конвенції і вимогам, установленим законодавством відповідної іноземної держави, та надсилає її іноземному центральному органові, сприяє у разі потреби підготовці заявником документів;

4) сприяє:

здійсненню в разі потреби перекладу заяви та необхідних документів;

одержанню на запит іноземного центрального органу додаткової інформації;

одержанню в разі потреби заявником документів, передбачених статтею 15 Конвенції;

5) повідомляє в разі винесення іноземним компетентним органом рішення про відмову в поверненні дитини заявнику про його право на оскарження рішення та строки для оскарження і сприяє в разі потреби додержанню заявником зазначених строків;

6) інформує в разі відмови заявника від вимог щодо повернення дитини іноземний центральний орган про відкликання заяви;

7) звертається в разі потреби до МЗС з метою залучення закордонної дипломатичної установи України для:

вжиття заходів до захисту прав дитини, яка є громадянином України, якщо вона перебуває на території консульського округу, до прийняття рішення про задоволення заяви про повернення дитини;

узгодження із заявником, якщо він перебуває на території консульського округу, та іноземним центральним органом організаційних питань, пов'язаних з поверненням дитини.

6. У разі надходження повідомлення про задоволення іноземним компетентним органом заяви Мін'юст з метою повернення дитини:

1) вживає за участю іноземного центрального органу заходів для безпечного повернення дитини;

2) отримує підтвердження про готовність відповідних закладів соціального захисту для дітей або охорони здоров'я прийняти дитину;

3) повідомляє іноземний центральний орган про фактичне повернення дитини;

4) забезпечує у межах компетенції виконання умов і зобов'язань, визначених рішенням іноземного компетентного органу про повернення дитини.

7. Національне центральне бюро Інтерполу в Україні на запит Мін'юсту вживає заходів для встановлення місцезнаходження дитини.

8. МЗС доручає на запит Мін'юсту закордонній дипломатичній установі України:

1) вжити заходів для захисту прав дитини, яка є громадянином України, якщо вона перебуває на території консульського округу, до прийняття рішення про задоволення заяви про повернення дитини;

2) узгодити із заявником, якщо він перебуває на території консульського округу, та іноземним центральним органом організаційні питання, пов'язані з поверненням дитини.

9. У разі надходження від заявника або від іноземного центрального органу заяви про сприяння поверненню дитини з України до іноземної держави Мін'юст:

1) реєструє заяву і надсилає підтвердження про її надходження поштовим зв'язком, телефаксом або електронною поштою;

2) перевіряє наявність довіреності заявника і відповідність заяви вимогам Конвенції;

3) повідомляє в разі потреби іноземний центральний орган та/або заявника про необхідність подання додаткової інформації;

4) інформує в разі, коли заява оформлена з порушенням вимог Конвенції чи недостатньо обґрунтована, іноземний центральний орган та/або заявника про причини відмови у прийнятті заяви;

5) повідомляє МЗС і Мінсім'ямолодьспорт про надходження заяви;

6) звертається до МВС з проханням про встановлення місцезнаходження дитини та особи, у якої імовірно перебуває дитина;

7) звертається в разі потреби до МОН з проханням установити і подати інформацію про навчальний заклад, який відвідує дитина;

8) отримує в разі потреби на підставі довіреності заявника від визначеного Адміністрацією Держприкордонслужби органу Держприкордонслужби інформацію про перетинання державного кордону дитиною;

9) повідомляє іноземний центральний орган та/або заявника про місцезнаходження дитини та заходи, вжиті для запобігання заподіянню їй шкоди;

10) інформує іноземний центральний орган та/або заявника про заходи, що вживаються в ході розгляду заяви;

11) вживає заходів для забезпечення реалізації права заявника на спілкування з дитиною, а також сприяє наданню правової допомоги і консультацій;

12) повідомляє іноземний центральний орган та/або заявника про визначені судом або компетентним органом умови реалізації права на спілкування з дитиною до вирішення судом питання щодо повернення дитини;

13) звертається безпосередньо або через свій територіальний орган на підставі довіреності заявника до суду з метою повернення дитини;

14) протягом доби надсилає Адміністрації Держприкордонслужби ухвалу суду, що набрала законної сили, про заборону виїзду дитини за межі України;

15) інформує в разі прийняття судом рішення про відмову в поверненні дитини іноземний центральний орган та/або заявника про порядок і строки оскарження рішення;

16) звертається в разі потреби до МЗС з метою залучення закордонної дипломатичної установи України для погодження із заявником, якщо він перебуває на території консульського округу, та іноземним центральним органом організаційних питань, пов'язаних з поверненням дитини.

10. Мін'юст після ухвалення судом України рішення про повернення дитини:

1) повідомляє іноземний центральний орган та/або заявника про прийняте судом рішення;

2) надсилає Адміністрації Держприкордонслужби ухвалу суду, що набрала законної сили, про скасування заборони на виїзд дитини за межі України;

3) роз'яснює заявнику порядок виконання рішення суду про повернення дитини;

4) отримує від територіального органу інформацію про хід виконавчого провадження і про заходи, що вживаються з метою виконання рішення суду про повернення дитини, та надсилає її іноземному центральному органу та/або заявнику;

5) інформує в разі потреби іноземний центральний орган про необхідність залучення відповідних компетентних органів іноземної держави для надання допомоги дитині та забезпечення захисту її прав після повернення;

6) отримує підтвердження від іноземного центрального органу та/або заявника про фактичне повернення дитини.

11. Примусове виконання рішення суду про зобов'язання боржника повернути дитину здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

12. Територіальний орган Мін'юсту за місцезнаходженням дитини в разі надходження від Міністерства заяви про сприяння її поверненню:

1) вживає заходів для одержання від особи, у якої перебуває дитина, згоди на добровільне повернення дитини, а також інформує таку особу про умови Конвенції. У разі потреби звертається до органу опіки і піклування за фактичним місцезнаходженням дитини для сприяння в одержанні від особи, у якої перебуває дитина, згоди на добровільне повернення дитини;

2) звертається:

до органу опіки і піклування за фактичним місцезнаходженням дитини для одержання висновку про умови проживання дитини;

до суду на підставі довіреності заявника з метою повернення дитини;

до суду у разі потреби на підставі висновку органу опіки і піклування за фактичним місцезнаходженням дитини про умови проживання дитини з метою визначення тимчасового місця перебування дитини до вирішення питання щодо її повернення;

до органу опіки і піклування за фактичним місцезнаходженням дитини або до суду на підставі клопотання заявника для визначення умов реалізації права на спілкування з дитиною до вирішення судом питання щодо повернення дитини;

3) інформує суд про обмеження, встановлені статтею 16 Конвенції, стосовно розгляду по суті питання щодо встановлення опіки (піклування);

4) звертається до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду в разі відмови заявника від вимог щодо повернення дитини або відкликання заяви про повернення дитини;

5) повідомляє Мін'юст про здійснення відповідних заходів, а також про рішення суду;

6) сприяє заявнику в одержанні в суді виконавчого документа в разі відмови особи, у якої перебуває дитина, добровільно виконати рішення суду;

7) забезпечує виконання рішення суду про повернення дитини;

8) надсилає Мін'юсту інформацію про хід виконавчого провадження та заходи, що вживаються з метою виконання рішення суду про повернення дитини.

13. На підставі повідомлення про надходження заяви про сприяння поверненню дитини, що надійшло від територіального органу Мін'юсту за її місцезнаходженням, відповідний орган опіки і піклування протягом 15 днів:

1) вживає заходів для одержання від особи, у якої перебуває дитина, згоди на добровільне повернення дитини, а також інформує таку особу про умови Конвенції;

2) складає та подає територіальному органові Мін'юсту висновок про умови проживання дитини в Україні та інформацію про її думку стосовно повернення з урахуванням віку і рівня розвитку дитини;

3) вживає в разі потреби заходів для запобігання заподіянню шкоди дитині або завданню збитків заінтересованим особам, зокрема шляхом тимчасового влаштування дитини за рішенням суду до закладів соціального захисту для дітей або охорони здоров'я;

4) забезпечує в разі потреби надання дитині допомоги педагога, психолога чи іншого фахівця;

5) інформує територіальний орган Мін'юсту про відмову особи, у якої перебуває дитина, добровільно її повернути;

6) визначає порядок реалізації права заявника на спілкування з дитиною до вирішення судом питання щодо повернення дитини.

14. МВС вживає заходів:

1) для встановлення місцезнаходження дитини та особи, у якої імовірно перебуває дитина;

2) у разі потреби для тимчасового влаштування дитини до закладів соціального захисту для дітей або охорони здоров'я для запобігання заподіянню шкоди інтересам і здоров'ю дитини на період до передачі її за рішенням суду заявнику або іншій уповноваженій особі чи до влаштування іншим чином в установленому порядку.

15. Орган Держприкордонслужби, визначений Адміністрацією Держприкордонслужби:

1) подає на запит Мін'юсту на підставі довіреності заявника або на запит органів внутрішніх справ інформацію про перетинання державного кордону дитиною;

2) забезпечує виконання ухвали суду, що набрала законної сили, про заборону виїзду дитини за межі України в установленому законодавством порядку.

16. МЗС доручає на запит Мін'юсту закордонній дипломатичній установі України погодити із заявником, якщо він перебуває на території консульського округу, та іноземним центральним органом організаційні питання, пов'язані з поверненням дитини.

17. МОН на запит Мін'юсту подає інформацію про навчальний заклад, який відвідує дитина.

18. У разі надходження заяви про забезпечення реалізації права доступу до дитини, яка постійно проживає за кордоном, Мін'юст:

1) вживає заходів, що передбачені підпунктами 1-4 пункту 5;

2) повідомляє заявнику в разі винесення іноземним компетентним органом рішення про порядок реалізації права доступу до дитини, яка постійно проживає за кордоном, або відмови в задоволенні вимог про його право на оскарження рішення та строки для оскарження і сприяє в разі потреби додержанню заявником зазначених строків;

3) звертається в разі потреби до МЗС з метою залучення закордонної дипломатичної установи України для надання сприяння заявнику у вирішенні організаційних питань, пов'язаних з виконанням рішення суду про порядок реалізації права доступу до дитини.

19. У разі надходження від заявника або від іноземного центрального органу заяви про сприяння забезпеченню реалізації права доступу до дитини, яка постійно проживає в Україні, Мін'юст:

1) вживає заходів, передбачених підпунктами 1-10 пункту 9;

2) звертається безпосередньо або через свій територіальний орган на підставі довіреності заявника до суду з метою визначення порядку реалізації права доступу до дитини;

3) повідомляє заявнику в разі винесення судом рішення про порядок реалізації права доступу до дитини, яка постійно проживає в Україні, або відмови в задоволенні вимог про його право на оскарження рішення та строки для оскарження і сприяє в разі потреби додержанню заявником зазначених строків;

4) надає заявнику роз'яснення з питань виконання рішення суду про порядок реалізації права доступу до дитини;

5) звертається в разі потреби до МЗС з метою залучення закордонної дипломатичної установи України для погодження організаційних питань, пов'язаних з виконанням рішення суду про порядок реалізації права доступу до дитини.

20. Територіальний орган Мін'юсту за місцезнаходженням дитини в разі надходження від Міністерства заяви про забезпечення реалізації права доступу до дитини, яка постійно проживає в Україні:

1) вживає заходів для одержання від особи, з якою проживає дитина, згоди на добровільне надання заявнику можливості реалізувати право доступу до дитини та узгодження порядку реалізації права доступу;

2) звертається:

до органу опіки і піклування за місцем проживання дитини для одержання висновку про умови проживання дитини;

до суду на підставі довіреності заявника з метою вирішення питання про порядок здійснення права доступу;

3) повідомляє Мін'юст про здійснення відповідних заходів, а також про рішення суду.

21. На підставі повідомлення, що надійшло від територіального органу Мін'юсту за місцем проживання дитини, про надходження заяви про забезпечення реалізації права доступу до дитини, яка постійно проживає в Україні, відповідний орган опіки і піклування протягом 30 днів:

1) сприяє в разі потреби одержанню від особи, з якою проживає дитина, згоди на добровільну реалізацію права доступу заявника до дитини та узгодженню порядку здійснення права доступу;

2) складає та подає територіальному органові Мін'юсту висновок про умови проживання дитини в Україні та інформацію про її думку стосовно спілкування із заявником з урахуванням віку і рівня розвитку дитини;

3) забезпечує в разі потреби надання дитині допомоги педагога, психолога чи іншого фахівця.

22. Національне центральне бюро Інтерполу в Україні на запит Мін'юсту вживає заходів для встановлення місцезнаходження дитини.

23. МВС вживає заходів для встановлення місця проживання дитини на території України та особи, з якою проживає дитина.

24. МОН на запит Мін'юсту подає інформацію про навчальний заклад, який відвідує дитина.

25. Орган Держприкордонслужби, визначений Адміністрацією Держприкордонслужби, подає на запит Мін'юсту на підставі довіреності заявника або на запит органів внутрішніх справ інформацію про перетинання державного кордону дитиною.

26. МЗС доручає на запит Мін'юсту закордонній дипломатичній установі України надати заявнику, якщо він перебуває на території консульського округу, сприяння у вирішенні організаційних питань, пов'язаних з виконанням рішення суду про порядок реалізації права доступу до дитини.