Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (МСБО 1). Подання фінансової звітності

80. Суб'єкт господарювання без акціонерного капіталу (наприклад, товариство або траст) розкриває інформацію, еквівалентну тій, що вимагає параграф 79 а), відображуючи зміни протягом періоду в кожній категорії частки участі у власному капіталі, а також права, привілеї та обмеження, що відносяться до кожної категорії частки участі у власному капіталі.

80А. Якщо суб'єкт господарювання перекласифікував

а) фінансовий інструмент з правом дострокового погашення, класифікований як інструмент власного капіталу, або

б) інструмент, який накладає на суб'єкт господарювання зобов'язання надати іншій стороні пропорційну частку чистих активів цього суб'єкта господарювання лише при ліквідації і класифікований як інструмент власного капіталу

між фінансовими зобов'язаннями та власним капіталом, то він розкриває інформацію про суму, перекласифіковану у або з кожної з категорій (фінансові зобов'язання або власний капітал), а також про час та причину такої перекласифікації.

81. Суб'єкт господарювання повинен подавати усі статті доходу та витрат, визнані за період:

а) у єдиному звіті про прибутки та збитки або

б) у двох звітах: звіті, що відображає компоненти прибутку або збитку (окремий звіт про прибутки та збитки) та другому звіті, що починається з прибутку або збитку та відображає компоненти іншого сукупного прибутку (звіт про сукупні доходи).

82. Звіт про сукупні доходи має включати, як мінімум, рядки, які подають такі суми за період:

а) дохід;

аа) прибутки та збитки, що виникають внаслідок припинення визнання фінансових активів, оцінених за амортизованою собівартістю;

б) фінансові витрати;

в) частку прибутку або збитку асоційованих та спільних підприємств, що обліковуються за методом участі в капіталі;

ва) якщо фінансовий актив перекласифікований так, що він оцінюється за справедливою вартістю, будь-який прибуток або збиток, що виникає внаслідок різниці між попередньою балансовою вартістю та його справедливою вартістю на дату перекласифікації (як визначено в МСФЗ 9);

г) податкові витрати;

ґ) одна сума, що складається з підсумку

i) прибутку або збитку від припинених видів діяльності після сплати податків та

ii) прибутку або збитку після сплати податків, визнаного після оцінки до справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж або після вибуття активів чи вибуття ліквідаційної групи (груп), що становить припинену діяльність;

д) прибуток або збиток;

е) кожний компонент іншого сукупного прибутку, класифікований за своїм характером (за винятком сум в є));

є) частку іншого сукупного прибутку асоційованих та спільних підприємств, що обліковуються за методом участі в капіталі;

ж) загальний сукупний прибуток.

83. Суб'єкт господарювання повинен розкривати у звіті про сукупні доходи такі статті у вигляді їх розподілу за період:

а) прибуток або збиток за період, що відноситься до

i) неконтрольованих часток та

ii) власників материнської компанії.

б) загальний сукупний прибуток за період, що відноситься до

i) неконтрольованих часток та

ii) власників материнської компанії.

84. Суб'єкт господарювання може подавати в окремому звіті про прибутки та збитки (див. параграф 81) рядки у параграфі 82а) - д) та розкриття у параграфі 83а).

85. Суб'єкт господарювання повинен подавати додаткові рядки, заголовки та проміжні підсумки у звіті про сукупні доходи та в окремому звіті про прибутки та збитки (якщо він подається), коли таке подання є доречним для розуміння фінансових результатів діяльності суб'єкта господарювання.

86. Оскільки вплив різних напрямів діяльності, операцій та інших подій суб'єкта господарювання різниться за періодичністю, потенціалом прибутку або збитку та передбачуваністю, то розкриття інформації про компоненти фінансових результатів діяльності допомагає користувачам зрозуміти досягнуті фінансові результати діяльності та прогнозувати майбутні фінансові результати діяльності. Суб'єкт господарювання включає додаткові рядки у звіт про сукупні доходи та в окремий звіт про прибутки та збитки (якщо він подається) та змінює використані описи та порядок наведення статей, якщо це потрібно для пояснення елементів фінансових результатів діяльності. Суб'єкт господарювання бере до уваги такі чинники, як суттєвість і характер, а також функцію статей доходу та витрат. Наприклад, фінансова установа може змінити описи з метою надання інформації, яка стосується діяльності фінансової установи. Суб'єкт господарювання не згортає статті доходу та витрат, якщо не виконуються критерії, наведені в параграфі 32.

87. Суб'єкт господарювання не повинен подавати будь-які статті доходу або витрат у вигляді надзвичайних статей у звіті про сукупні доходи чи в окремому звіті про прибутки та збитки (якщо він подається) або у примітках.

88. Суб'єкт господарювання повинен визнавати всі статті доходу та витрат за період у прибутку або збитку, окрім випадків, коли МСФЗ вимагає або дозволяє інше.

89. Деякі МСФЗ визначають обставини, коли суб'єкт господарювання визнає окремі статті поза межами прибутку або збитку за поточний період. МСБО 8 визначає дві такі обставини: виправлення помилок та вплив змін в облікових політиках. Інші МСФЗ вимагають або дозволяють виключати компоненти іншого сукупного прибутку, які відповідають визначенню доходу або витрат у Концептуальній основі*, з прибутку або збитку (див. параграф 7).

90. Суб'єкт господарювання повинен розкривати суму податку на прибуток, пов'язану з кожним компонентом іншого сукупного прибутку, включаючи коригування перекласифікації, або у звіті про сукупні доходи, або у примітках.

91. Суб'єкт господарювання може подавати компоненти іншого сукупного прибутку або

а) без урахування відповідних податкових впливів, або

б) до відповідних податкових впливів, із зазначенням єдиної суми сукупного податку на прибуток стосовно цих компонентів.

92. Суб'єкт господарювання повинен розкривати коригування перекласифікації, пов'язані з компонентами іншого сукупного прибутку.

93. Інші МСФЗ визначають, чи потрібно і коли саме потрібно перекласифіковувати у прибуток або збиток суми, попередньо визнані в іншому сукупному прибутку. У цьому Стандарті такі перекласифікації називаються коригування перекласифікації. Коригування перекласифікації включається до відповідного компоненту іншого сукупного прибутку доходу в періоді, у якому таке коригування перекласифікується у прибуток або збиток. Ці суми можуть бути визнані в іншому сукупному прибутку як нереалізований дохід у поточному або попередньому періодах. Такі нереалізовані доходи необхідно вилучати з іншого сукупного прибутку у періоді, в якому ці реалізовані доходи перекласифіковують у прибуток або збиток з метою, щоб уникнути подвійного включення таких нереалізованих доходів у загальну суму сукупного прибутку.

94. Суб'єкт господарювання може подавати коригування перекласифікації у звіті про сукупні доходи або у примітках. Суб'єкт господарювання, який подає коригування перекласифікації у примітках, подає компоненти іншого сукупного прибутку після усіх відповідних коригувань перекласифікації.

95. Коригування перекласифікації виникають, наприклад, при вибутті закордонної господарської одиниці (див. МСБО 21) та коли хеджований прогнозний грошовий потік впливає на прибуток чи збиток (див. параграф 100 МСБО 39).

96. Коригування перекласифікації не виникають унаслідок змін у надлишку переоцінки, визнаних відповідно до МСБО 16 або МСБО 38, або внаслідок актуарних прибутків або збитків за програмами з визначеною виплатою, визнаних згідно з параграфом 93А МСБО 19. Ці компоненти визнаються в іншому сукупному прибутку і не перекласифікуються у прибуток чи збиток у наступні періоди. Зміни у надлишку переоцінки можуть бути переведені до нерозподіленого прибутку в наступних періодах, коли актив використовується або коли його визнання припиняється (див. МСБО 16 та МСБО 38). Актуарні прибутки та збитки відображаються у звітності у нерозподіленому прибутку в періоді, коли вони визнаються як інший сукупний прибуток (див. МСБО 19).

97. Якщо статті доходу або витрат є суттєвими, суб'єкт господарювання повинен розкривати їх характер та суму окремо.

98. Обставини, які ведуть до окремого розкриття інформації статей доходу та витрат, включають:

а) списання запасів до чистої вартості реалізації або списання основних засобів до суми відшкодування, а також сторнування таких списань;

б) реструктуризацію напрямів діяльності суб'єкта господарювання та сторнування будь-яких забезпечень на витрати на реструктуризацію;

в) вибуття об'єктів основних засобів;

г) вибуття інвестицій;

ґ) припинена діяльність;

д) урегулювання судових позовів;

є) інші сторнування забезпечень.

99. Суб'єкт господарювання повинен подавати аналіз витрат, визнаних у прибутку чи збитку, із застосуванням класифікації, яка базується на характері витрат або на їхній функції у суб'єкта господарювання, залежно від того, який аналіз забезпечує обґрунтовану та більш доречну інформацію.

100. Суб'єкти господарювання заохочуються до подання аналізу, згаданого в параграфі 99, у звіті про сукупні доходи або в окремому звіті про прибутки та збитки (якщо він подається).

101. Витрати поділяють на підкласи з метою виділення компонентів фінансових результатів діяльності, які можуть різнитися за періодичністю, потенціалом прибутку або збитку та передбачуваністю. Цей аналіз подають в одній з двох форм.

102. Перша форма аналізу - це метод "характеру витрат". Суб'єкт господарювання об'єднує витрати у прибутку або збитку згідно з їх характером (наприклад, амортизація, придбання матеріалів, транспортні витрати, виплати працівникам, витрати на рекламу) і не перерозподіляє їх за функціями в межах суб'єкта господарювання. Цей метод може бути простим у застосуванні, оскільки немає потреби розподіляти операційні витрати відповідно до класифікації функцій. Далі наведено приклад класифікації за методом характеру витрат:

103. Друга форма аналізу - це метод "функції витрат" або "собівартості реалізації", згідно з яким витрати класифікують відповідно до їх функцій як частини собівартості чи, наприклад, витрат на збут або адміністративну діяльність. Згідно з цим методом, суб'єкт господарювання розкриває, як мінімум, інформацію про собівартість реалізації окремо від інших витрат. Цей метод може надавати більш доречну інформацію користувачам, ніж класифікація витрат за характером, але розподіл витрат на функції може вимагати довільного розподілу та значного судження. Далі наведено приклад класифікації за методом функції витрат:

104. Суб'єкт господарювання, який класифікує витрати за функцією, повинен розкривати додаткову інформацію про характер витрат, у тому числі витрати на амортизацію та витрати на виплати працівникам.

105. Вибір між методом функції витрат та методом характеру витрат залежить від історичних і галузевих чинників, а також від характеру суб'єкта господарювання. Обидва методи вказують на ті витрати, які можуть змінитися (прямо чи непрямо), якщо зміниться рівень реалізації або виробництва суб'єкта господарювання. Оскільки кожен метод подання має переваги для різних типів суб'єктів господарювання, цей Стандарт вимагає від управлінського персоналу обирати подання, яке є достовірним і більш доречним. Проте, оскільки інформація про характер витрат є корисною для прогнозування майбутніх грошових потоків, розкриття додаткової інформації вимагається тоді, коли застосовується класифікація витрат за функцією. У параграфі 104 термін "виплати працівникам" має таке саме значення, як і в МСБО 19.

106. Суб'єкт господарювання повинен подавати звіт про зміни у власному капіталі, як вимагає параграф 10. Звіт про зміни у власному капіталі включає таку інформацію:

а) загальний сукупний прибуток за період, із зазначенням окремо загальних сум, що відносяться до власників материнського підприємства та до неконтрольованих часток;

б) для кожного компонента власного капіталу впливи ретроспективного застосування або ретроспективного перерахунку, визнаного відповідно до МСБО 8;

в) [видалено];

г) для кожного компонента власного капіталу, зіставлення вартості на початок та на кінець періоду, окремо розкриваючи зміни в результаті:

i) прибутку чи збитку;

ii) іншого сукупного прибутку;

iii) операцій з власниками, які діють згідно з їхніми повноваженнями власників, показуючи окремо внески власників та виплати власникам, а також зміни у частках власності у дочірніх підприємствах, які не спричинили втрату контролю.

106А. Для кожного компонента власному капіталу суб'єкт господарювання подає або у звіті про зміни у власному капіталі, або у примітках аналіз іншого сукупного прибутку за статтями (див. параграф 106г)ii)).

107. Суб'єкт господарювання повинен подавати у звіті про зміни у власному капіталі або у примітках суми дивідендів, визнаних як виплати власникам протягом цього періоду, а також відповідну суму дивідендів на акцію.

108. У параграфі 106 компоненти власного капіталу включають, наприклад, кожен клас внесеного капіталу, накопичений залишок кожного класу іншого сукупного прибутку та нерозподілений прибуток.

109. Зміни у власному капіталі суб'єкта господарювання за період між початком та кінцем звітного періоду відображає збільшення чи зменшення чистих активів протягом періоду. За винятком змін, які є наслідком операцій з власниками, що діють згідно з їхніми повноваженнями власників (таких як внески до власного капіталу, повторні придбання власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання і дивіденди), а також витрат на операції, прямо пов'язаних з такими операціями, загальна зміна у власному капіталі протягом періоду відображає загальну зміну доходу та витрат, включаючи прибутки та збитки, отримані в результаті діяльності суб'єкта господарювання протягом періоду.

110. МСБО 8 вимагає ретроспективних коригувань для відображення змін в обліковій політиці (наскільки це можливо), за винятком випадків, коли перехідні положення іншого МСФЗ вимагають інше. МСБО 8 вимагає також ретроспективного перерахунку для виправлення помилок, наскільки це можливо. Ретроспективні коригування та ретроспективні перерахунки не є змінами у власному капіталі; це коригування у залишку нерозподіленого прибутку на початок періоду, за винятком випадків, коли МСФЗ вимагає ретроспективного коригування іншого компонента власного капіталу. Параграф 106 б) вимагає розкриття в звіті про зміни у власному капіталі інформації про сукупне коригування кожного компонента власного капіталу, що є наслідком змін в обліковій політиці та, окремо, виправлення помилок. Інформацію про такі коригування розкривають за кожний попередній період та на початок періоду.

111. Інформація про рух грошових коштів надає користувачам фінансової звітності основу для оцінки спроможності суб'єкта господарювання генерувати грошові кошти та еквіваленти грошових коштів і для оцінки потреб суб'єкта господарювання у використанні цих грошових потоків. МСБО 7 встановлює вимоги до подання та розкриття інформації про рух грошових коштів.

112. У примітках слід:

а) подавати інформацію про основу складання фінансової звітності і про конкретні облікові політики, застосовані відповідно до параграфів 117 - 124;

б) розкривати інформацію, що вимагається МСФЗ і яку не подано у фінансовій звітності;

в) надавати інформацію, яку не подано у фінансовій звітності, але яка є доречною для її розуміння.

113. Суб'єкт господарювання, наскільки це можливо, повинен подавати примітки до фінансової звітності у впорядкованому вигляді. До кожної статті, поданої у звіті про фінансовий стан, звіті про сукупний дохід і прибутки та збитки, окремому звіті про прибутки та збитки (якщо він подається), звіті про зміни у власному капіталі та звіті про рух грошових коштів, суб'єкт господарювання повинен робити посилання на будь-яку пов'язану з нею інформацію у примітках.

114. Суб'єкт господарювання, як правило, подає примітки у наведеному далі порядку, щоб допомогти користувачам зрозуміти фінансову звітність та порівняти її зі звітністю інших суб'єктів господарювання:

а) зазначення відповідності МСФЗ (див. параграф 16);

б) стислий виклад суттєвих застосованих облікових політик (див. параграф 117);

в) інформація, що підтверджує статті, подані у звіті про фінансовий стан, звіті про сукупні доходи, окремому звіті про прибутки та збитки (якщо він подається), звіті про зміни у власному капіталі та звіті про рух грошових коштів, у тому порядку, в якому подано кожний звіт та кожний рядок;

г) розкриття іншої інформації, включаючи:

i) умовні зобов'язання (див. МСБО 37) та невизнані контрактні зобов'язання; та

ii) розкриття нефінансової інформації, наприклад, цілі та політики щодо управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання (див. МСФЗ 7).

115. За деяких обставин, можливо, буде необхідно або бажано змінити порядок конкретних статей у примітках. Наприклад, суб'єкт господарювання може об'єднати інформацію про зміни справедливої вартості, визнаної в прибутку або збитку з інформацією про строки погашення фінансових інструментів, хоча інформацію про перше розкривають у звіті про сукупний дохід і прибутки та збитки або в окремому звіті про прибутки та збитки (якщо він подається), а друге - у звіті про фінансовий стан. Проте суб'єкт господарювання зберігає впорядковану структура приміток, наскільки це можливо.

116. Суб'єкт господарювання може подавати примітки, що надають інформацію про основу складання фінансової звітності та конкретні облікові політики як окремий розділ фінансової звітності.

117. Суб'єкт господарювання повинен розкривати у стислому викладі суттєвих облікових політик:

а) основу (або основи) оцінки, застосовані при складанні фінансової звітності;

б) інші застосовані облікові політики, що є доречними для розуміння фінансової звітності.

118. Важливо, щоб суб'єкт господарювання інформував користувачів про основу (або основи) оцінки, застосовані у фінансовій звітності (наприклад, історична собівартість, поточна вартість, чиста вартість реалізації, справедлива вартість або сума очікуваного відшкодування), оскільки основа, за якою суб'єкт господарювання складає фінансову звітність, значно впливає на здійснюваний користувачами аналіз. Якщо суб'єкт господарювання у фінансовій звітності застосовує більше однієї основи, наприклад, якщо переоцінюються конкретні класи активів, достатнім є позначення категорій активів і зобов'язань, до яких застосовано кожну з основ оцінки.

119. Вирішуючи, чи слід розкривати інформацію про певну облікову політику, управлінський персонал ураховує, чи допоможе розкриття інформації користувачам у розумінні відображення операцій, інших подій та умов, поданих у фінансових результатах діяльності та фінансовому стані. Розкриття інформації про конкретні облікові політики є особливо корисним для користувачів, якщо ці політики вибрані з альтернатив, дозволених МСФЗ. Прикладом є розкриття інформації про те, чи визнає контролюючий учасник свою частку в спільно контрольованому суб'єкті господарювання із застосуванням пропорційної консолідації або із застосуванням методу участі в капіталі (див. МСБО 31 "Частки участі у спільних підприємствах"). Деякі МСФЗ окремо вимагають розкриття інформації про певні облікові політики, включаючи вибір, зроблений управлінським персоналом з різних дозволених ними політик. Наприклад, МСБО 16 вимагає розкриття інформації про основи оцінки, застосовані для класів основних засобів.

120. Кожний суб'єкт господарювання враховує характер операцій та політики, інформація про які, за очікуванням користувачів, розкриватиметься для суб'єкта господарювання такого типу. Наприклад, користувачі очікуватимуть, що суб'єкт господарювання, який сплачує податки на прибуток, розкриватиме інформацію про його облікові політики щодо податків на прибуток, включаючи ті, що застосовуються до відстрочених податкових зобов'язань та активів. Якщо суб'єкт господарювання має значні закордонні господарські одиниці або операції в іноземній валюті, користувачі очікуватимуть розкриття інформації про облікові політики щодо визнання прибутків та збитків від курсових різниць.

121. Облікова політика може бути суттєвою внаслідок характеру операцій суб'єкта господарювання, навіть якщо суми за поточний та попередні періоди є несуттєвими. Доречним також є розкриття інформації про кожну суттєву облікову політику, що конкретно не вимагається МСФЗ, але яку суб'єкт господарювання обирає та застосовує відповідно до МСБО 8.

122. У викладі суттєвих облікових політик або в інших примітках суб'єкт господарювання повинен розкривати інформацію про судження (окремо від тих, що пов'язані з попередніми оцінками (див. параграф 125)), що їх застосовував управлінський персонал у процесі застосування облікових політик суб'єкта господарювання та які мають найсуттєвіший вплив на суми, визнані у фінансовій звітності.

123. Застосовуючи облікові політики суб'єкта господарювання, управлінський персонал здійснює різні судження (окремо від тих, що пов'язані з попередніми оцінками), які можуть суттєво впливати на суми, які він визнає у фінансовій звітності. Наприклад, управлінський персонал застосовує судження, визначаючи:

а) [вилучено]

б) коли практично всі значні ризики та винагороди від володіння фінансовими активами та орендованими активами передаються іншим суб'єктам господарювання;

в) чи є певні продажі товарів, по суті, угодами про фінансування, а тому такими, що не ведуть до збільшення доходу;

г) чи свідчить сутність відносин між суб'єктом господарювання та іншим суб'єктом господарювання спеціального призначення, що суб'єкт господарювання контролює цей суб'єкт господарювання спеціального призначення.

124. Розкриття деякої інформації відповідно до параграфа 122 вимагається іншими МСФЗ. Наприклад, МСБО 27 вимагає від суб'єкта господарювання розкривати інформацію про причини, внаслідок яких частка власності суб'єкта господарювання не створює контролю над об'єктом інвестування, що не є дочірнім підприємством, навіть якщо йому належить більше половини його права голосу або потенційного права голосу (прямо або опосередковано через дочірні підприємства). Коли важко класифікувати нерухомість, МСБО 40 "Інвестиційна нерухомість" вимагає розкривати інформацію про критерії, розроблені суб'єктом господарювання для відокремлення інвестиційної нерухомості від нерухомості, зайнятої власником, та від нерухомості, утримуваної для продажу в ході звичайної діяльності.

125. Суб'єкт господарювання повинен розкривати інформацію про зроблені ним припущення, що стосуються майбутнього, та інші основні джерела невизначеності оцінки на кінець звітного періоду, які становлять значний ризик спричинити суттєве коригування балансової вартості активів та зобов'язань у наступному фінансовому році. Стосовно таких активів та зобов'язань примітки повинні містити докладну інформацію про:

а) їхній характер;

б) їхню балансову вартість на кінець звітного періоду.

126. Визначення балансової вартості деяких активів та зобов'язань вимагає попередньої оцінки впливу невизначених майбутніх подій на активи та зобов'язання на кінець звітного періоду. Наприклад, за відсутністю останніх спостережень ринкових цін орієнтовані на майбутнє оцінки потрібні для оцінювання сум очікуваного відшкодування класів основних засобів, впливу технологічного старіння на запаси, забезпечень, що залежать від майбутніх результатів судових процесів, та зобов'язань довгострокових виплат працівникам (таких як пенсійні зобов'язання). Ці попередні оцінки пов'язані з припущеннями щодо таких статей, як коригування грошових потоків на ризик або ставки дисконту, майбутні зміни заробітних плат та майбутні зміни цін, що впливають на інші витрати.

127. Припущення та інші джерела невизначеності оцінок, інформація про які розкривається відповідно до параграфа 125, пов'язані з попередніми оцінками, що потребують найважчих, суб'єктивних чи складних суджень управлінського персоналу. Оскільки кількість змінних величин та припущень, які впливають на можливе майбутнє вирішення невизначеностей, зростає, то такі судження стають більш суб'єктивними та складними, і, відповідно, зростає потенціал подальшого суттєвого коригування балансової вартості активів та зобов'язань.

128. Розкриття інформації згідно з параграфом 125 не вимагається для активів та зобов'язань із суттєвим ризиком того, що їхня балансова вартість може суттєво змінитися в наступному фінансовому році, якщо на кінець звітного періоду їх оцінюють за справедливою вартістю, яка базується на останніх ринкових цінах по нещодавно укладених угодах. їхня справедлива вартість може суттєво змінитися в наступному фінансовому році, але ці зміни не виникатимуть з припущень або інших джерел невизначеності оцінок на кінець звітного періоду.

129. Суб'єкт господарювання подає розкриття інформації в параграфі 125 так, що це допомагає користувачам фінансової звітності зрозуміти судження, які складає управлінський персонал щодо майбутнього та інших основних джерел невизначеності оцінок. Характер та обсяг наданої інформації змінюється залежно від характеру припущення та інших обставин. Приклади типів розкриття інформації суб'єктом господарювання:

а) характер припущень або невизначеності оцінок;

б) чутливість балансових вартостей до методів, припущення та оцінок, що лежать в основі їх обчислень, включаючи причини чутливості;

в) очікуване вирішення невизначеності та діапазон обґрунтовано можливих кінцевих результатів у наступному фінансовому році стосовно балансової вартості активів та зобов'язань, на які вони впливають; та

г) пояснення змін, внесених до минулих припущень стосовно активів та зобов'язань, якщо невизначеності залишаються невирішеними.

130. Цей Стандарт не вимагає від суб'єкта господарювання розкривати інформацію про бюджети або прогнози під час розкриття інформації згідно з параграфом 125.

131. Іноді неможливо розкрити інформацію про обсяг можливого впливу припущення або іншого джерела невизначеності оцінок на кінець звітного періоду. У таких випадках суб'єкт господарювання розкриває інформацію про те, що обґрунтовано можливо (на основі існуючих знань), що кінцеві результати в наступному фінансовому році, які відрізняються від припущення, можуть потребувати суттєвого коригування балансової вартості відповідного активу або зобов'язання. У всіх випадках суб'єкт господарювання розкриває інформацію про характер та балансову вартість конкретного активу чи зобов'язання (або класу активів чи зобов'язань), на які впливає припущення.

132. Розкриття інформації в параграфі 122 щодо певних суджень управлінського персоналу, здійснених у процесі застосування облікових політик суб'єкта господарювання, не пов'язане з розкриттям інформації про джерела невизначеності оцінок у параграфі 125.

133. Інші МСФЗ вимагають розкриття інформації про деякі припущення, що за інших обставин вимагалося б відповідно до параграфа 125. Наприклад, МСБО 37 (за певних обставин) вимагає розкриття інформації про основні припущення стосовно майбутніх подій, які впливають на класи забезпечень. МСФЗ 7 вимагає розкриття інформації про значні припущення, застосовані суб'єктом господарювання під час оцінювання справедливої вартості фінансових активів та фінансових зобов'язань, які обліковуються за справедливою вартістю. МСБО 16 вимагає розкриття інформації про значні припущення, застосовані суб'єктом господарювання при оцінюванні справедливої вартості переоцінених статей основних засобів.

134. Суб'єкт господарювання повинен розкривати інформацію, яка надає користувачам його фінансової звітності можливість оцінити цілі, політики та процеси суб'єкта господарювання стосовно управління капіталом.

135. Для виконання вимог параграфа 134 суб'єкт господарювання розкриває

а) якісну інформацію про цілі, політики та процеси суб'єкта господарювання стосовно управління капіталом, включаючи

i) опис того, що управляється як капітал;

ii) якщо на суб'єкт господарювання поширюються зовнішні вимоги щодо капіталу - характер цих вимог та як ці вимоги враховані в управлінні капіталом; та

iii) як він досягає своїх цілей з управління капіталом;

б) зведені кількісні дані про те, що управляється як капітал. Деякі суб'єкти господарювання вважають певні фінансові зобов'язання (наприклад, форми підпорядкованого боргу) частиною капіталу. Інші суб'єкти господарювання вважають, що до капіталу не входять певні компоненти власного капіталу (наприклад, компоненти, що виникають внаслідок хеджування потоків грошових коштів);

в) будь-які зміни в а) і б) порівняно з попередній періодом;

г) чи виконав він протягом періоду всі зовнішні вимоги стосовно капіталу, що поширюються на нього;

ґ) якщо суб'єкт господарювання не виконав такі зовнішні вимоги стосовно капіталу - наслідки такого невиконання.

Ці розкриття суб'єкт господарювання формулює на основі внутрішньої інформації, наданої керівному персоналу.

136. Суб'єкт господарювання може управляти капіталом різними способами і на нього можуть поширюватися різні вимоги стосовно капіталу. Наприклад, конгломерат може включати суб'єкти господарювання, які займаються страховою діяльністю та банківською діяльністю, і ці суб'єкти господарювання можуть діяти у різних юрисдикціях. Якщо зведене розкриття вимог стосовно капіталу та інформація про те, як здійснюється управління капіталом, не надають користувачеві фінансової звітності корисної інформації або викривлюють його розуміння капітальних ресурсів суб'єкта господарювання, суб'єкт господарювання розкриває окремо інформацію щодо кожної з вимог стосовно капіталу, що поширюється на цей суб'єкт господарювання.

136А. Для фінансових інструментів з правом дострокового погашення, класифікованих як інструменти власного капіталу, суб'єкт господарювання повинен розкривати (якщо ця інформація не розкрита в іншому місці):

а) узагальнені кількісні дані про суму, класифіковану як власний капітал;

б) свої цілі, політики та процеси управління своїми зобов'язаннями щодо зворотного викупу або відшкодування інструментів, коли цього вимагатимуть від нього власники інструментів, включаючи будь-які зміни за попередній період;

в) очікуваний грошовий потік при відшкодуванні чи зворотному викупі такого класу фінансових інструментів; та

г) інформацію про те, як було визначено очікуваний грошовий потік при відшкодуванні чи зворотному викупі.

137. Суб'єкт господарювання повинен розкривати у примітках:

а) суму дивідендів, запропонованих або оголошених перед затвердженням фінансової звітності до випуску, але не визнаних як виплата власникам протягом періоду, та відповідну суму на акцію;

б) суму будь-яких невизнаних кумулятивних привілейованих дивідендів.

138. Суб'єкт господарювання повинен розкривати таку інформацію, якщо її не розкрито в іншій інформації, опублікованій з фінансовою звітністю:

а) місце розташування та юридичну форму суб'єкта господарювання, країну його реєстрації та адресу зареєстрованого офісу (або основне місце ведення господарської діяльності, якщо воно не збігається з місцем зареєстрованого офісу);

б) опис характеру операцій суб'єкта господарювання та його основної діяльності;

в) назву материнського підприємства та фактичного кінцевого материнського підприємства групи; та

г) якщо це суб'єкт господарювання з обмеженим строком існування, інформацію стосовно тривалості його існування.

139. Суб'єкт господарювання застосовує цей Стандарт для річних періодів, що починаються з 1 січня 2009 р. або пізніше. Застосування до цієї дати дозволяється. Якщо суб'єкт господарювання застосовує цей Стандарт до більш раннього періоду, то цей факт слід розкривати.

139А. МСБО 27 (змінений у 2008 р.) змінив параграф 106. Суб'єкт господарювання застосовує цю зміну для річних періодів, що починаються з 1 липня 2009 р. або пізніше. Якщо суб'єкт господарювання застосовує МСБО 27 (змінений 2008 р.) до більш раннього періоду, ця зміна має застосовуватись до такого більш раннього періоду. Зміну слід застосовувати ретроспективно.

139Б Документ "Фінансові інструменти з правом дострокового погашення та зобов'язання, що виникають при ліквідації" (Зміни до МСБО 32 та МСБО 1), випущений у лютому 2008 р., змінив параграф 138 та вставив параграфи 8А, 80А та 136А. Суб'єкт господарювання повинен застосовувати ці зміни для річних періодів, які починаються 1 січня 2009 р. або пізніше. Більш раннє застосування дозволяється. Якщо суб'єкт господарювання застосовує зміни до більш раннього періоду, він повинен розкривати цей факт й одночасно застосовувати відповідні зміни до МСБО 32, МСБО 39, МСФЗ 7 та КТМФЗ 2 "Частки членів кооперативних суб'єктів господарювання та подібні інструменти".

139В Параграфи 68 і 71 були змінені "Вдосконаленнями МСФЗ", випущеними в травні 2008 р. Суб'єкт господарювання повинен застосовувати ці зміни для річних періодів, які починаються 1 січня 2009 р. або пізніше. Більш раннє застосування дозволяється. Якщо суб'єкт господарювання застосовує зміни до більш раннього періоду, він повинен розкривати цей факт.

139Г Параграф 69 був змінений Вдосконаленнями МСФЗ, виданими у квітні 2009 р. Суб'єкт господарювання повинен застосовувати цю зміну до річних періодів, які починаються 1 січня 2010 р. або пізніше. Застосування до цієї дати дозволяється. Якщо суб'єкт господарювання застосовує цю зміну до періоду до вказаної дати, він повинен розкривати цей факт.

139Ґ [Вилучено]

139Д Параграфи 106 і 107 були змінені, а параграф 106А доданий Вдосконаленнями МСФЗ, виданими у травні 2010 р. Суб'єкт господарювання повинен застосовувати ці зміни до річних періодів, які починаються 1 січня 2011 р. або пізніше. Застосування до цієї дати дозволяється.

139Е МСФЗ 9, виданий у жовтні 2010 р., змінив параграфи 7, 68, 71, 82, 93, 95 і 123 і вилучив параграф 139Ґ. Суб'єкт господарювання повинен застосовувати ці зміни, якщо він застосовує МСФЗ 9, виданий у жовтні 2010 р.

140. Цей Стандарт замінює МСБО 1 "Подання фінансової звітності", переглянутий у 2003 р. і змінений у 2005 р.