Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок

Відповідно до статей 17 і 23 Земельного кодексу Української РСР Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки

1. Затвердити форми державних актів:

- на право довічного успадковуваного володіння землею;

- на право постійного володіння землею;

- на право постійного користування землею.

2. Затвердити Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок.

3. Місцевим Радам народних депутатів до 15 квітня 1991 року розглянути заяви громадян, які бажають організувати селянські (фермерські) господарства, розширити особисті підсобні господарства, зайнятися садівництвом, городництвом або одержати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби, індивідуального будівництва, а також клопотання підприємств, установ і організацій про надання земель для колективного городництва і вирішити питання про виділення земельних ділянок для зазначених потреб відповідно до Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок.

4. Встановити, що при перерозподілі земель для надання їх громадянам державне замовлення сільськогосподарським товаровиробникам змінюється пропорційно до площі угідь, що вилучається із земель, які перебувають у їх володінні або користуванні.

5. Раді Міністрів Української РСР:

- до 15 квітня ц. р. внести на розгляд Верховної Ради Української РСР пропозиції про утворення Державного комітету Української РСР по земельних ресурсах та його органів на місцях;

- внести пропозиції щодо встановлення відповідальності за порушення службовими особами порядку надання і вилучення земельних ділянок.

Відповідно до Декларації про державний суверенітет України земля є власністю її народу.

Кожен громадянин Української РСР має право на земельну ділянку.

У довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель; садівництва; дачного і гаражного будівництва; традиційних народних промислів; у разі одержання у спадщину жилого будинку або його придбання.

Землеволодільці мають право: самостійно господарювати на землі; зводити у встановленому порядку жилі та інші будівлі і споруди; власності на вироблену сільськогосподарську продукцію, на посіви і посадки сільськогосподарських культур та насаджень.

Землеволодільці зобов'язані: ефективно використовувати землю відповідно до цільового призначення, підвищувати її родючість; не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності; своєчасно вносити земельний податок; не порушувати права інших землеволодільців, землекористувачів, у тому числі орендарів.

Права землеволодільців може бути обмежено тільки у випадках, передбачених Земельним кодексом.

Відповідно до Декларації про державний суверенітет України земля є власністю її народу.

У постійне володіння земля надається колгоспам, радгоспам, іншим державним, кооперативним, громадським підприємствам, установам і організаціям, релігійним організаціям для ведення сільського та лісового господарства.

Землеволодільці мають право: самостійно господарювати на землі; власності на вироблену сільськогосподарську продукцію; використовувати у встановленому порядку для потреб господарств наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти; зводити у встановленому порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди; передавати у тимчасове користування земельну ділянку або її частину у випадках і порядку, передбачених статтями 53, 77 Земельного кодексу Української РСР.

Землеволодільці зобов'язані: ефективно використовувати землю відповідно до цільового призначення та проекту внутрігосподарського землеустрою, здійснювати систему раціонального використання земель, підвищувати її родючість; застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності; своєчасно вносити земельний податок; не порушувати права інших землеволодільців, землекористувачів, у тому числі орендарів.

Права землеволодільців може бути обмежено тільки у випадках, передбачених Земельним кодексом Української РСР.

Відповідно до Декларації про державний суверенітет України земля є власністю її народу.

Кожен громадянин Української РСР має право на земельну ділянку.

У постійне або тимчасове користування земля надається громадянам Української РСР для городництва, сінокосіння і випасання худоби; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, установам і організаціям; сільськогосподарським державним, кооперативним і громадським підприємствам, установам і організаціям для використання у несільськогосподарських цілях; релігійним організаціям; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю радянських та іноземних юридичних осіб.

Землекористувачі мають право: використовувати землю відповідно до умов її надання; зводити жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за погодженням з Радою народних депутатів, яка надала землю; власності на посіви сільськогосподарських культур і вироблену сільськогосподарську продукцію; передавати у тимчасове користування земельну ділянку або її частину у випадках і порядку, передбачених статтями 71, 77, 79 Земельного кодексу.

Землекористувачі зобов'язані: забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання; ефективно використовувати надану їм землю, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності; своєчасно вносити земельний податок або орендну плату за землю; не порушувати права інших землеволодільців, землекористувачів, у тому числі орендарів.

Права землекористувачів може бути обмежено тільки у випадках, передбачених Земельним кодексом Української РСР.

1. Це Положення відповідно до Земельного кодексу Української РСР визначає порядок надання земельних ділянок у володіння або користування та вилучення їх із земель усіх категорій незалежно від того, у чийому володінні або користуванні вони перебувають.

2. Надання земельних ділянок здійснюється в порядку відведення за проектами відведення цих ділянок.

Надання земельної ділянки що перебуває у володінні або користуванні, іншому громадянинові, підприємству, установі, організації провадиться тільки після її вилучення у землеволодільця або землекористувача.

3. Вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів провадиться в установленому порядку підприємствами, установами й організаціями, заінтересованими у їх відведенні.

4. Розміри збитків, заподіяних землеволодільцям і землекористувачам вилученням земельних ділянок, визначаються комісіями сільських, селищних, міських Рад народних депутатів щодо ділянок, які надаються цими Радами, а щодо ділянок, які надаються районними, обласними Радами народних депутатів і Верховною Радою Української РСР,- комісіями районних, міських, у адміністративному підпорядкуванні яких є райони, Рад народних депутатів.

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських і лісових угідь, обчислюються за встановленими нормативами державними та іншими землевпорядними організаціями, які розробляють проекти відведення земельних ділянок.

Розміри збитків і втрат попередньо визначаються при виборі земельних ділянок і уточнюються одночасно з розробкою проектів їх відведення.

5. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право володіння або право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.

Замовниками на виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи й організації.

Відведення земельних ділянок для потреб громадян провадиться за кошти республіканського та місцевих бюджетів на замовлення сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки.

Умови і строки розробки проектів відведення земельних ділянок і перенесення їх меж у натуру (на місцевість) визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт.

6. Проект відведення земельної ділянки розробляється на об'єкт у цілому незалежно від кількості землеволодільців і землекористувачів, у яких вилучаються земельні ділянки. При розміщенні об'єкта на території кількох місцевих Рад народних депутатів проекти розробляються окремо по території кожної Ради.

7. При розробці проектів відведення земельних ділянок для розширення об'єктів по видобуванню корисних копалин відкритим способом і торфу, проведення інших робіт, пов'язаних з порушенням грунтового покриву, перевіряється правильність використання раніше наданих земельних ділянок, стан їх рекультивації.

8. Підприємства, установи, організації та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок із земель запасу, звертаються з клопотанням (громадяни із заявами) до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обгрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші обгрунтовуючі матеріали.

Якщо земельна ділянка надається для сільськогосподарського використання, обгрунтування необхідної площі може викладатися у самому клопотанні.

У заяві громадянина про надання йому земельної ділянки мають бути вказані бажаний її розмір, місце розташування, мета використання, а також склад сім'ї і розмір ділянки, що вже є у володінні або користуванні.

9. Районна (міська) Рада народних депутатів розглядає клопотання підприємств, установ, організацій і заяви громадян в строк не більше місяця.

10. Проект відведення земельної ділянки погоджується з відповідною сільською, селищною, міською Радою народних депутатів, районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним, санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів, яка у місячний строк приймає рішення про надання ділянки.

Проект відведення земельної ділянки для організації селянського (фермерського) господарства подається до районної (міської) Ради народних депутатів сільською, селищною Радою народних депутатів.

11. Громадяни, які виявили бажання одержати земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, подають заяву до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Заяви про надання земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного будівництва, традиційних народних промислів, для городництва, сінокосіння і випасання худоби подаються громадянами до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів за місцем розташування ділянки.

У заяві про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства вказуються дані, зазначені у пункті 8 цього Положення, а також повідомляється про досвід роботи у сільському господарстві та кваліфікацію.

У заяві про надання земельних ділянок для інших потреб вказуються дані, зазначені у пункті 8 цього Положення, а про надання ділянок для сінокосіння і випасання худоби - крім цього, кількість і види тварин, що є в особистому господарстві.

12. Заяви громадян про надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння або користування розглядає сільська, селищна, міська, районна Рада народних депутатів, яка при згоді надати земельну ділянку замовляє землевпорядній організації проект її відведення.

13. Проект відведення земельної ділянки погоджується з землеволодільцем або землекористувачем, районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним, санітарним органами, органом архітектури і подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Проект відведення земельної ділянки для організації селянського (фермерського) господарства сільською, селищною Радою народних депутатів подається до районної (міської) Ради народних депутатів.

14. Попереднє погодження місць розташування об'єктів, розмірів намічуваних для вилучення земельних ділянок і умов їх відведення провадиться місцевими Радами народних депутатів, які мають право вилучати ці ділянки.

Попереднє погодження місць розташування об'єктів на землях, що вилучаються за рішенням Верховної Ради Української РСР, а також об'єктів власності інших республік, держав, міжнародних організацій та іноземних юридичних осіб провадиться Верховною Радою Української РСР.

15. Підприємства, установи й організації, заінтересовані у вилученні земельних ділянок, звертаються з клопотаннями про попереднє погодження місць розташування об'єктів до місцевої Ради народних депутатів, яка має право вилучати земельні ділянки. Клопотання щодо об'єктів, розміщення яких погоджує Верховна Рада Української РСР, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.

До клопотання додаються необхідні обгрунтовуючі матеріали та розрахунки.

16. Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання у встановлений строк і дає підприємству, установі, організації дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування об'єкта.

17. Підприємства, установи й організації погоджують найбільш доцільне місце розташування об'єкта, розміри намічуваної для вилучення земельної ділянки та умови її відведення з землеволодільцем або землекористувачем, районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним, санітарним органами, органом архітектури і подають матеріали погодження до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає їх і погоджує місце розташування того об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку.

Якщо попереднє погодження місця розташування об'єкта провадиться районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою Української РСР, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів готує свій висновок і подає матеріали на погодження до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Районна (міська) Рада народних депутатів у місячний строк розглядає ці матеріали і погоджує місце розташування того об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку, або подає свій висновок до обласної Ради народних депутатів.

Обласна Рада народних депутатів розглядає подані матеріали і погоджує місце розташування об'єкта, під який вилучення земельної ділянки провадиться цією Радою.

Матеріали попереднього погодження місця розташування об'єктів, що провадиться Верховною Радою Української РСР, подаються обласною, Київською, Севастопольською міською Радою народних депутатів із своїм висновком до Ради Міністрів УРСР, яка розглядає їх і подає свої пропозиції на розгляд Верховної Ради Української РСР.

18. Матеріали попереднього погодження місця розташування об'єкта повині включати: викопіювання з проекту районної планіровки або проекту планіровки та забудови міста, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта з зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови їх відведення з урахуванням комплексного розвитку території, який забезпечує нормальне функціонування усіх інших об'єктів, розташованих на цій ділянці та прилеглих територіях, необхідні умови проживання населення і охорону навколишнього середовища.

19. Підприємства, установи й організації, заінтересовані у вилученні земельних ділянок, звертаються з клопотаннями про їх надання до місцевої Ради народних депутатів, яка має право вилучати земельні ділянки. Клопотання про надання ділянок, які вилучаються Верховною Радою Української РСР, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.

До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обгрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші обгрунтовуючі матеріали.

20. Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання у строк не більше місяця і дає підприємству, установі, організації дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки та одночасно повідомляє про це Ради народних депутатів, на території яких розташована намічувана для вилучення земельна ділянка.

21. Проект відведення земельної ділянки погоджується з землеволодільцем або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і приймає в межах своєї компетенції рішення про вилучення і надання земель.

Якщо вилучення і надання земельної ділянки провадиться районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою Української РСР, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів свій висновок подає до районної (міської) Ради народних депутатів.

Районна (міська) Рада народних депутатів приймає рішення про вилучення і надання земельної ділянки у місячний строк, а по проекту, за яким вилучення і надання ділянки провадиться обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою Української РСР, подає свій висновок до обласної Ради народних депутатів.

Обласна, Київська, Севастопольська міська Рада народних депутатів вирішує питання про вилучення і надання земельної ділянки у місячний строк, а по проектах, за якими вилучення і надання земель провадиться Верховною Радою Української РСР, подає проектні матеріали і свої висновки до Ради Міністрів УРСР, яка розглядає ці матеріали і вносить свої пропозиції на розгляд Верховної Ради Української РСР.

22. Місцеві Ради народних депутатів повертають проекти відведення земельних ділянок із своїми рішеннями відповідним підприємствам, установам, організаціям.

23. Межі наданих земельних ділянок переносяться у натуру (на місцевість) державною або іншою землевпорядною організацією за договором із замовником - місцевою Радою народних депутатів, підприємством, установою, організацією.

Ця робота виконується за бажанням в присутності представників замовника, землеволодільця або землекористувача, із земель якого вилучається земельна ділянка, та суміжних землеволодільців і землекористувачів.

Межі відведеної ділянки закріплюються межовими знаками.

Після закінчення цієї роботи виконавцем складається акт про перенесення меж земельної ділянки у натуру (на місцевість), який підписується представниками замовника та виконавця робіт. До цього акта додається план ділянки з зазначенням її меж і розмірів.

24. Виконавцем робіт складається державний акт на право володіння або право постійного користування землею за формами, встановленими Верховною Радою Української РСР.

25. У разі надання земельних ділянок у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, сільська, селищна, міська, районна Рада народних депутатів укладає договір із землекористувачем (орендарем) за формою, встановленою Радою Міністрів Української РСР.