Рішення № 1/2023 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 16 листопада 2023 року про внесення змін до Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони

1. Продукти, що походять з однієї зі Сторін, при ввезенні до іншої Сторони підпадають під дію положень цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведено у Додатку IV до Доповнення А;

(b) у випадках, зазначених у Статті 18 (1), декларація, що надалі іменується як "декларація походження", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані продукти достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації походження, наведено у Додатку III до цього Доповнення.

2. Незважаючи на положення пункту 1 цієї Статті, продукти преференційного походження в розумінні цих Правил, у випадках, визначених Статтею 27, підпадають під положення цієї Угоди без необхідності подання будь-яких підтверджень походження, зазначених у пункті 1 цієї Статті.

3. Без обмеження для змісту пункту 1 Сторони можуть погодитись, що для преференційної торгівлі між ними підтвердження походження, перелічені у підпунктах (a) та (b) пункту 1 цієї Статті, замінюються заявами про походження, що оформлюються експортерами та реєструються в електронній базі відповідно до внутрішнього законодавства Сторін.

Використання заяв про походження, що складаються експортерами та реєструються в електронній базі, погоджене двома або більше застосовуючими Договірними Сторонами, не має перешкоджати використанню діагональної кумуляції з іншими застосовуючими Договірними Сторонами.

4. Для цілей пункту 1 Сторони можуть домовитись про створення системи, що дозволяє видавати в електронній формі та/або подавати в електронній формі підтвердження походження, перелічені в пунктах (а) та (b) пункту 1 цієї Статті.

5. З метою застосування Статті 7, у разі застосування Статті 8 (4), експортер у застосовуючій Договірній Стороні, який складає або подає заяву на отримання підтвердження походження на підставі іншого підтвердження походження, без внесеного напису відповідно до положень Статті 8 (3), вживає всіх необхідних заходів для того, щоб забезпечити виконання умов для застосування кумуляції та бути готовим представити митним органам усі відповідні документи.

1. Декларація походження, зазначена в підпункті (b) Статті 17 (1), може бути складена:

(a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 19, або

(b) експортером на будь-яку партію продуктів, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, преференційного походження, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

2. Декларація походження може бути складена, якщо продукти вважаються преференційного походження та виконуються інші вимоги цих Правил.

3. Експортер, який складає декларацію походження, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Сторони-експортера надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних продуктів, а також виконання інших умов цих Правил.

4. Складання декларації походження здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншому комерційному документі декларації, текст якої наведено у Додатку III до цього Доповнення, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і відповідно до положень національного законодавства країни експорту. Якщо декларацію складено від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами.

5. Декларації походження мають бути власноручно підписані експортером, який їх склав. Проте уповноважений експортер у розумінні Статті 19 не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам Сторони-експортера письмове зобов’язання нести повну відповідальність за будь-яку декларацію походження, у якій він зазначений, так, ніби вона підписана ним власноручно.

6. Декларація походження може бути складена експортером тоді, коли продукти, яких вона стосується, експортуються, або після експортування ("ретроспективна декларація походження") за умови подання цієї декларації в країні імпорту протягом двох років після імпортування продуктів, яких вона стосується.

Якщо розділення партії продуктів відбувається відповідно до Статті 14 (3) впродовж одного і того ж дворічного строку, ретроспективна декларація походження оформляється уповноваженим експортером Сторони-експортера продуктів.

1. Згідно з національними вимогами митні органи Сторони-експортера можуть дозволити будь-якому експортеру, заснованому у Стороні ("уповноважений експортер"), складати декларації походження незалежно від вартості відповідних продуктів.

2. Експортер, який запитує такий дозвіл, повинен надати митним органам усі гарантії, необхідні для перевірки преференційного статусу походження продуктів, а також виконання інших вимог цих Правил.

3. Митні органи повинні надати уповноваженому експортеру номер митного дозволу, який має бути зазначений на декларації походження.

4. Митні органи перевіряють правильність використання дозволу. Вони можуть відкликати дозвіл у разі неналежного його використання уповноваженим експортером та повинні робити це у разі ненадання уповноваженим експортером гарантій, зазначених у пункті 2 цієї Статті.

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами Сторони-експортера на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

2. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведено у Додатку IV до Доповнення А. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту. Якщо ці бланки заповнюються від руки, вони повинні заповнюватися ручкою друкованими літерами. Опис продуктів потрібно викласти у виділеній для цього графі, не залишаючи вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється.

3. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 повинен містити такий напис англійською мовою у графі 7: "ПЕРЕХІДНІ ПРАВИЛА".

4. Експортер, який подає заяву на видачу сертифіката EUR.1, повинен бути готовий у будь-який час на вимогу митних органів Сторони-експортера, де видано сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати усі відповідні документи, що підтверджують походження продуктів, а також виконання інших вимог цих Правил.

5. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 видається митними органами Сторони-експортера, якщо відповідний продукт має статус преференційного походження та відповідає іншим вимогам цих Правил.

6. Митні органи, що видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки преференційного статусу походження продуктів, а також для виконання інших умов цих Правил. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони, зокрема, повинні перевірити чи заповнена графа, призначена для опису продуктів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

7. Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути зазначена у графі 11 цього сертифіката.

8. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортеру відразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експорту продукту.

1. Незважаючи на положення Статті 20 (8), сертифікат з перевезення товару EUR.1 може бути виданий після експорту продуктів, яких він стосується, якщо:

(a) він не був виданий під час експорту через допущення помилок, ненавмисних похибок або внаслідок особливих обставин;

(b) митним органам було доведено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 був виданий, але не прийнятий під час імпорту з технічних причин;

(c) кінцевий пункт призначення відповідного продукту, невідомий на момент експорту, був визначений під час транспортування чи зберігання або після можливого розділення партій продуктів відповідно до Статті 14 (3);

(d) сертифікат з перевезення товару EUR.1 чи EUR. MED був виданий відповідно до правил Конвенції ПЄМ для продуктів, які також мають статус преференційного походження відповідно до цих Правил. Експортер повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення виконання умов кумуляції та бути готовим надати митним органам всю відповідну документацію, якщо продукт має статус преференційного походження відповідно до цих Правил; або

(e) сертифікат з перевезення товару EUR.1 був виданий із застосуванням Статті 8 (4), а при імпорті до іншої Договірної Сторони вимагається застосування Статті 8 (3).

2. Для застосування пункту 1 цієї Статті експортер у своїй заяві повинен зазначити місце та дату експорту продуктів, яких стосується сертифікат з перевезення товару EUR.1, і пояснити причини свого прохання.

3. Митні органи можуть видати сертифікат з перевезення EUR.1 пізніше, протягом двох років з дати експорту, та лише після підтвердження того, що інформація, надана експортером у заяві, збігається з інформацією у відповідній справі.

4. На додаток до вимог, які містять положення Статті 20 (3), сертифікати з перевезення товару EUR.1, видані пізніше, повинні мати такий напис англійською мовою: "ISSUED RETROSPECTIVELY".

5. Напис, зазначений у пункті 4 цієї Статті, має бути зазначений у графі 7 сертифіката з перевезення товару EUR.1.

1. У разі викрадення, втрати чи знищення сертифіката з перевезення товару EUR.1 експортер може подати до митних органів, що видали цей сертифікат, заяву про видачу дубліката, складеного на основі експортних документів, наявних у них.

2. На додаток до вимог, що містять положення Статті 20 (3), дублікат, виданий відповідно до пункту 1 цієї Статті, повинен мати такий напис англійською мовою: "DUPLICATE".

3. Напис, зазначений у пункті 2, має бути зазначений у графі 7 дубліката сертифіката з перевезення товару EUR.1.

4. Такий дублікат, що має містити дату видачі оригінального сертифіката з перевезення товару EUR.1, вважатиметься дійсним з цієї дати.

1. Підтвердження походження є дійсним протягом десяти місяців з дати видачі в Стороні-експортера та у зазначений період має бути подане до митних органів Сторони-імпортера.

2. Підтвердження походження, що подаються до митних органів Сторони-імпортера після строку дії, зазначеного у пункті 1, можуть бути прийняті з метою застосування преференційного режиму, якщо вони не були подані до встановленої кінцевої дати внаслідок особливих обставин.

3. В інших випадках несвоєчасного подання митні органи Сторони-імпортера можуть прийняти підтвердження походження, якщо продукти були представлені митним органам раніше зазначеної кінцевої дати.

1. Сторони повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб продукти, які є предметом торгівлі із застосуванням підтвердження походження та транспортуються через вільні зони, розташовані на їхній території, не були заміщені іншими продуктами та не піддавалися обробкам, крім звичайних операцій, призначених для запобігання їхньому псуванню.

2. Як виняток з положень, що містяться в пункті 1 цієї Статті, якщо продукти преференційного походження імпортуються у вільну зону із застосуванням підтвердження походження і піддаються обробці або переробці, нове підтвердження походження повинне бути видане, якщо обробку або переробку було здійснено відповідно до положень цих Правил.

Підтвердження походження подається митним органам Сторони-імпортера відповідно до процедур, що застосовуються у цій Стороні.

Якщо на запит імпортера за умови виконання вимог, встановлених митними органами Сторони-імпортера, розібрані чи незібрані продукти в розумінні Основного правила 2 (а) інтерпретації Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів XVI і XVII або товарних позицій 7308 та 9406, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам під час імпорту єдине підтвердження походження цих продуктів.

1. Продукти, що надсилаються малими пакунками від одних приватних осіб до інших або становлять частину особистого багажу подорожуючої особи, мають бути визнані продуктами преференційного походження без вимоги подання підтвердження походження за умови, що ці продукти не імпортовані з метою торгівлі й були задекларовані як такі, що відповідають вимогам цих Правил, і якщо достовірність такої декларації не викликає жодних сумнівів.

2. Ввезення продукту не вважається імпортом з метою торгівлі, якщо дотримані усі такі умови:

(a) ввезення є нерегулярним;

(b) ввезення складається виключно з продуктів для особистого користування отримувачів або подорожуючої особи або їх сімей;

(c) з природи та кількості продуктів очевидно, що їхнє комерційне використання не планується.

3. Сукупна вартість цих продуктів не повинна перевищувати 500 євро у разі малих пакунків і 1200 євро - у разі, якщо продукти входять до складу особистого багажу подорожуючої особи.

1. Виявлення незначних розбіжностей між відомостями, наведеними в підтвердженні походження та документах, поданих до митної служби для виконання формальностей, пов’язаних з імпортом продуктів, не спричиняє ipso facto нікчемності такого підтвердження походження, якщо належним чином встановлено, що цей документ відповідає представленим продуктам.

2. Очевидні формальні помилки у підтвердженні походження, такі як друкарська помилка, не є причиною для відхилення документів, зазначених у пункті 1 цієї Статті, якщо ці помилки не викликають сумнівів щодо правильності відомостей, наведених у цих документах.

1. Якщо сертифікат з перевезення EUR.1 або декларацію походження видано у Стороні для продуктів, що мають преференційний статус походження, у виробництві яких використано товари походженням з іншої застосовуючої Договірної Сторони та які зазнали обробки або переробки без отримання преференційного статусу походження відповідно до Статті 7 (3) чи Статті 7 (4), повинна враховуватися декларація постачальника для цих товарів відповідно до цієї Статті.

2. Декларація постачальника, зазначена в пункті 1 цієї Статті, є доказом здійснення обробки або переробки в застосовуючій Договірній Стороні відповідних товарів з метою встановлення того, що продукти, у виробництві яких використовуються ці товари, можуть розглядатися як такі, що походять зі Сторони-експортера і відповідають іншим вимогам цих Правил.

3. Окрема декларація постачальника повинна бути складена, за винятком випадків, передбачених у пункті 4, постачальником на кожну партію товарів за формою, визначеною в Додатку VI, на аркуші паперу, доданому до інвойсу, накладної або будь-якого іншого комерційного документа, що достатньо описує відповідні товари для їх ідентифікації.

4. У разі якщо постачальник регулярно поставляє визначеному замовнику товари, для яких очікується, що протягом певного періоду обробка або переробка буде здійснюватися постійно в застосовуючій Договірній Стороні, він може надати одну декларацію постачальника для подальших поставок партій цих товарів ("довгострокова декларація постачальника").

Довгострокова декларація постачальника, як правило, може бути чинною до двох років з дати її складання. Митні органи застосовуючої Договірної Сторони, де складається декларація, визначають умови, за яких строк її дії може продовжуватися.

Довгострокова декларація постачальника складається постачальником за формою, встановленою у Додатку VII, і має містити детальний опис відповідних товарів, достатній для їх ідентифікації. Вона надається відповідному замовнику перед або разом з поставкою першої партії товарів, які охоплюються цією декларацією.

Постачальник зобов’язаний негайно проінформувати свого замовника, якщо довгострокова декларація постачальника більше не застосовується до поставки товарів.

5. Декларації постачальника, зазначені у пунктах 3, 4, повинні бути надруковані з використанням однієї з мов, на яких укладено Угоду, відповідно до положень національного законодавства застосовуючої Договірної Сторони, в якій складено декларацію, і мати оригінальний підпис постачальника власноруч. Декларацію може також бути складено від руки; в такому разі вона повинна бути написана чорнилом і друкованими літерами.

6. Постачальник, який складає декларацію, повинен бути готовим надати в будь-який час, на вимогу митних органів застосовуючої Договірної Сторони, де складено декларацію, всі відповідні документи, які підтверджують, що інформація, представлена в цій декларації, є правильною.

1. Для застосування пункту (b) Статті 18 (1) та Статті 27 (3) у випадках, коли інвойс на продукти надано в іншій валюті ніж євро, кожна із зацікавлених країн повинна щорічно встановлювати суми в національних валютах Сторін, еквівалентні до наведених сум у євро.

2. Пункт (b) Статті 18 (1) або Статті 27 (3) застосовується до партії продукту з використанням валюти, яку зазначено в інвойсі на цю партію, згідно з сумою, встановленою відповідною країною.

3. Суми, що використовуються в будь-якій національній валюті, мають бути еквівалентні до відповідних сум у євро станом на перший робочий день жовтня. Ці значення повинні бути передані Європейській Комісії до 15 жовтня і застосовуються з 1 січня наступного року. Європейська Комісія повинна повідомити всі зацікавлені країни про відповідні суми.

4. Країна може округлити суми, отримані шляхом перерахунку суми в євро в її національну валюту, до більшого чи меншого цілого числа. Різниця між цим округленим значенням і результатом перерахунку не повинна перевищувати 5 %. Країна може не змінювати еквівалент суми в євро, перерахований у її національну валюту, якщо у встановлений час щорічного узгодження, передбаченого в пункті 3, перерахування цієї суми без округлення призводить до збільшення еквівалента в національній валюті менше ніж на 15 %. Еквівалент у національній валюті можна не змінювати, якщо перерахування призводить до зменшення його значення.

5. На запит Сторони Підкомітет з питань митного співробітництва має переглядати суми в євро. Під час такого перегляду Підкомітет з питань митного співробітництва має вирішити чи доцільно зберігати незмінним вплив розглядуваних обмежень. З огляду на це він може ухвалити рішення змінити суми в євро.

1. Експортер, який склав декларацію походження або подав заяву на отримання сертифіката з перевезення EUR.1, повинен зберігати паперову копію або електронну версію підтвердження походження та всіх документів, що підтверджують статус преференційного походження продукту, протягом принаймні трьох років з дати видачі сертифіката або складення декларації походження.

2. Постачальник, який складає декларацію походження, повинен зберігати протягом принаймні трьох років копії декларації та всіх інвойсів, накладних або інших комерційних документів, що стосуються декларації, а також документів, зазначених у Статті 29 (6).

Постачальник, який складає довгострокову декларацію, повинен зберігати протягом принаймні трьох років копії декларації та всіх інвойсів, накладних або інших комерційних документів щодо товарів, на які поширюється ця декларація, надіслана певному замовнику, а також документи, зазначені у статті 29 (6), протягом принаймні трьох років. Цей період починається з дати закінчення строку дії довгострокової декларації постачальника.

3. З метою виконання пункту 1 цієї Статті документи, що підтверджують статус преференційного походження, можуть, серед іншого, включати:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання продукту, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у внутрішній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній застосовуючій Договірній Стороні відповідно до національного законодавства;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у відповідній Стороні, видані чи складені у Стороні відповідно до національного законодавства;

(d) декларації походження або сертифікати з перевезення товару EUR.1, що підтверджують преференційний статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у Сторонах згідно з цими Правилами;

(e) докази про обробку або переробку, виконані за межами Сторін згідно з положеннями Статей 13, 14, які підтверджують, що вимоги цих Статей були виконані.

4. Митні органи Сторони-експортера, що видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні зберігати форму заяви, про яку йдеться у Статті 20 (2), протягом принаймні трьох років.

5. Митні органи Сторони-імпортера повинні зберігати декларації походження та видані їм сертифікати з перевезення товару EUR.1 протягом принаймні трьох років.

6. Декларації постачальника, які підтверджують здійснення обробки або переробки використаних матеріалів в застосовуючій Договірній Стороні, складені в цій застосовуючій Договірній Стороні, повинні розглядатися як документ відповідно до Статей 18 (3), 20 (4) і 29 (6), що використовується з метою підтвердження того, що продукти, яких стосується сертифікат з перевезення EUR.1 або декларація походження, можуть розглядатися як такі, що походять з такої застосовуючої Договірної Сторони і відповідають іншим вимогам цих Правил.

У разі виникнення спорів щодо процедур перевірки відповідно до Статей 34, 35 або стосовно тлумачення цього Додатка, що не можуть бути вирішені між митними органами, які вимагають перевірки, і митними органами, відповідальними за проведення цієї перевірки, вони подаються на розгляд Підкомітету з питань митного співробітництва.

У всіх випадках вирішення спорів між імпортером і митними органами Сторони-імпортера має бути здійснено відповідно до законодавства цієї країни.

1. Митні органи Сторін повинні надавати один одному зразки відбитків печаток, які використовують у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1, разом зі зразками номерів митних дозволів, наданих уповноваженим експортерам, а також адреси митних органів, що відповідають за перевірку таких сертифікатів та декларацій походження.

2. З метою належного застосування цих Правил Сторони повинні допомагати один одному через компетентні митні органи у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1, декларацій походження, декларацій постачальника та правильності інформації, що міститься в цих документах.

1. Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких продуктів, статусі преференційного походження відповідних продуктів або виконанні інших вимог цих Правил.

2. У разі запиту на подальшу перевірку митні органи Сторони-імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію походження або копії цих документів митним органам Сторони-експортера, зазначивши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки.

3. Перевірка має бути здійснена митними органами Сторони-експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними.

4. Якщо митні органи Сторони-імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для продуктів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продуктів із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

5. Митні органи, на запит яких було здійснено перевірку, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані продукти можуть бути визнані такими, що походять з однієї зі Сторін і відповідають іншим вимогам цих Правил.

6. Якщо у разі обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження продуктів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

1. Наступні перевірки декларацій постачальника або довгострокових декларацій постачальника можуть здійснюватися у довільному порядку або коли митні органи Сторони, де приймаються такі декларації для видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 або декларації походження, мають обґрунтовані сумніви в достовірності документа або правильності інформації, що міститься в цьому документі.

2. З метою виконання положень пункту 1 митні органи Сторони, зазначеної в пункті 1, повертають декларацію постачальника або довгострокову декларацію постачальника та інвойси, накладні або інші комерційні документи, що стосуються товарів, які охоплюються такою декларацією, митним органам застосовуючої Договірної Сторони, в якій було складено декларацію, зазначаючи, в разі необхідності, причини або форму запиту про перевірку.

Вони повинні подати на підтримку запиту про подальшу перевірку будь-які документи та інформацію, що були отримані, припускаючи, що інформація, представлена в декларації постачальника або довгостроковій декларації постачальника, є недостовірною.

3. Перевірка здійснюється митними органами застосовуючої Договірної Сторони, в якій складено декларацію постачальника або довгострокову декларацію постачальника. Для цього митні органи повинні мати право вимагати будь-яких доказів і проводити перевірки рахунків постачальника або будь-які інші перевірки, які вважають доцільними.

4. Митні органи, які вимагають перевірки, повинні бути якомога швидше проінформовані про її результати. Ці результати повинні чітко визначати, чи є достовірною надана в декларації постачальника або довгостроковій декларації постачальника інформація, та чи може і в якій мірі така декларація бути взятою до уваги при видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 або складенні декларації походження.

Кожна Сторона повинна забезпечити накладення кримінальних, цивільних чи адміністративних штрафів за порушення свого національного законодавства, пов’язаного з цими Правилами.

Товари походженням з Європейського економічного простору (ЄЕП) у рамках тлумачення Протоколу 4 до Угоди про Європейський економічний простір вважаються походженням з Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейна чи Норвегії (Сторони ЄЕП) при експорті, відповідно, з Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейну чи Норвегії до України за умови, що угоди про вільну торгівлю з використанням цих Правил застосовуються між Україною та Сторонами ЄЕП.

Без обмеження для змісту Статті 2 продукт походженням з Ліхтенштейну відповідно до Митного союзу, укладеного між Ліхтенштейном та Швейцарією, вважається таким, що походить зі Швейцарії.

Без обмеження для змісту Статті 2 продукт походженням з Республіки Сан-Марино відповідно до Митного союзу, укладеного між Європейським Союзом та Республікою Сан-Марино, вважається таким, що походить з Європейського Союзу.

Без обмеження для змісту Статті 2 продукт походженням з Князівства Андорри, класифікований під товарними групами 25-97 Гармонізованої системи, відповідно до Митного союзу, укладеного між Європейським Союзом та Князівством Андорра, вважається таким, що походить з Європейського Союзу.

1. Для цілей цих Правил термін "Європейський Союз" не поширюється на Сеуту та Мелілью.

2. Продукти походженням з України при імпорті до Сеути чи Мелільї повинні в усіх випадках користуватися таким самим митним режимом, як той, що застосовується до продуктів походженням з митної території Європейського Союзу за Протоколом 2 Акта про приєднання Королівства Іспанії і Португальської Республіки та поправок до Договорів-1. Для продуктів походженням з Сеути і Мелільї, імпортованих відповідно до умов цієї Угоди, Україна повинна надати такий самий митний режим, як і для продуктів, що походять та імпортовані з Європейського Союзу.

3. Для цілей пункту 2 щодо продуктів походженням з Сеути і Мелільї ці Правила мають застосовуватись mutatis mutandis з урахуванням особливих умов, наведених у Додатку V.

__________

-1 OJ EC L 302, 15.11.1985, p. 23.

У цьому переліку наведено умови, необхідні для визнання будь-яких продуктів достатньо обробленими або переробленими у розумінні Статті 4 Розділу II Доповнення А. Існує чотири типи правил, які залежать від продукту:

(a) при обробці або переробці не перевищується максимальний вміст матеріалів, що не мають преференційного статусу походження товарів;

(b) через обробку або переробку 4-значна товарна позиція Гармонізованої системи або 6-значна підпозиція Гармонізованої системи вироблених продуктів відрізняється від 4-значної товарної позиції Гармонізованої системи або 6-значної підпозиції відповідно до використаних матеріалів;

(c) проводиться специфічна операція з обробки та обробки;

(d) здійснюється обробка або переробка певних повністю отриманих матеріалів.

2.1. Перші дві колонки переліку містять опис отриманого продукту. У колонці (1) наведено номер товарної позиції чи товарної групи, що використовуються у Гармонізованій системі, у колонці (2) - опис продукту за цією позицією або групою Гармонізованої системи. Для кожного запису в перших двох колонках правило визначається у колонці (3). Коли, в окремих випадках, перед записом у першій колонці містяться слова "окремі товарні коди" ("ех"), це означає, що правило з колонки (3) застосовується лише до частини товарної позиції, зазначеної у колонці (2).

2.2. Якщо у колонці (1) об’єднано декілька номерів товарних позицій або в ній зазначено номер групи, а у колонці (2) наведено опис продуктів у загальних термінах, відповідні правила з колонки (3) застосовуються до всіх продуктів, які згідно з Гармонізованою системою віднесено до товарних позицій товарної групи або до будь-яких товарних позицій, об’єднаних у з колонки (1).

2.3. Якщо до різних продуктів, що входять до однієї позиції, застосовуються різні правила з переліку, опис кожної частини такої позиції, до якої застосовується окреме правило з колонки (3), наведено окремим абзацом поруч із відповідним правилом.

2.4. Якщо у колонці (3) наведено два альтернативних правила, розділених словом "або", експортер вільний обирати, яке саме з них використовувати.

3.1. Стаття 4 Розділу II Доповнення А стосовно продуктів, які набули преференційного статусу походження та використовуються у виробництві інших продуктів, має застосовуватися незважаючи на те, чи цей статус був набутий на підприємстві, де використовуються такі продукти, чи на іншому підприємстві Сторони.

3.2. Відповідно до Статті 6 Розділу II цього Доповнення обробка або переробка повинна перевищувати перелік операцій, зазначених у цій Статті. Якщо цього не відбувається, продукти не мають права на отримання пільгового преференційного режиму, навіть у разі дотримання наведених нижче умов.

Відповідно до Статті 6 Розділу II Доповнення А правила з переліку описують мінімальний обсяг необхідної обробки або переробки, а більш значна обробка або переробка є підґрунтям для надання преференційного статусу походження; і навпаки, менш значна обробка або переробка не забезпечує надання преференційного статусу походження.

Отже, якщо правило передбачає використання матеріалу, що не має преференційного статусу походження на певному етапі виробництва, використання такого матеріалу на більш ранньому етапі дозволяється, а на більш пізньому етапі - ні.

Якщо правило не передбачає використання матеріалу, що не має преференційного статусу походження на певному етапі виробництва, використання такого матеріалу на більш ранньому етапі дозволяється, а на більш пізньому - ні.

Приклад: коли у переліку правил товарної групи 19 передбачено, що "матеріали, що не мають преференційного статусу походження товарних позицій 1101-1108, не можуть перевищувати 20 % ваги", використання (тобто імпорт) зернових культур товарної групи 10 (матеріалів на більш ранньому етапі виробництва) не обмежується.

3.3. Без обмеження змісту Пояснення 3.2, якщо у правилі використано вираз "Виробництво з матеріалів будь-якої товарної позиції", це означає дозвіл на використання матеріалів будь-якої товарної позиції (позицій) (навіть матеріалів із таким самим описом і товарною позицією, як і сам продукт), однак з урахуванням усіх спеціальних обмежень, які також можуть бути включені в це правило.

Проте вираз "Виробництво з матеріалів будь-якої товарної позиції, зокрема інших матеріалів товарної позиції..." або "Виробництво з матеріалів будь-якої товарної позиції, зокрема інших матеріалів тієї ж товарної позиції, що й сам продукт" означає дозвіл на використання матеріалів будь-якої товарної позиції (позицій) за винятком матеріалів із таким самим описом, як і сам продукт, що наведений у колонці (2) переліку.

3.4. Якщо правило з переліку визначає, що товар може бути вироблений більше як з одного матеріалу, це означає, що у виробництві можна використовувати один чи більше матеріалів. Проте це правило не вимагає, щоб всі матеріали використовувались.

3.5. Якщо правило з переліку вказує, що товар має бути вироблений з певного матеріалу, ця умова очевидно не забороняє використання інших матеріалів, які в силу властивої їм природи не можуть відповідати цьому правилу.

3.6. Якщо в правилі з переліку наведено два значення максимально дозволеного вмісту матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, ці значення не можна складати. Інакше кажучи, максимальний вміст усіх матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, не може перевищувати найбільшого з наведених значень. Крім того, вміст кожного окремого матеріалу не повинен перевищувати наведеного для нього значення.

4.1. Сільськогосподарські товари, що належать до товарних груп 6-10, 12 та товарної позиції 2401, які вирощуються або збираються на території Сторони, розглядаються як такі, що мають походження з території цієї Сторони, навіть якщо вирощені з імпортного насіння, цибулин, підщеп, живців, щеплень, пагонів, бутонів або з інших живих частин рослин.

4.2. У разі коли вміст цукру, що не має преференційного статусу походження, в певному продукті обмежується, вага цукрів товарних позицій 1701 (сахароза) та 1702 (наприклад, фруктоза, глюкоза, лактоза, мальтоза, ізоглюкоза або інвертований цукор), використаних для виготовлення кінцевого продукту та продуктів, що не мають преференційного статусу походження, включених у кінцевий продукт, враховується для розрахунку таких обмежень.

5.1. Термін "натуральне волокно" використовується в цьому Переліку стосовно позначення волокна, іншого за штучне й синтетичне. Воно обмежено етапами, що передують прядінню, включно з відходами, і, якщо не вказано інше, включає волокна, які були піддані кардо- чи гребенечесанню або іншій підготовці, але не прядінню.

5.2. Термін "натуральні волокна" включає кінський волос товарної позиції 0511, шовк товарних позицій 5002 і 5003, а також вовняні волокна й тонкий і грубий волос тварин товарних позицій 5101-5105, бавовняні волокна товарних позицій 5201-5203 та інші рослинні волокна товарних позицій 5301-5305.

5.3. Терміни "целюлоза для штучного волокна", "хімічні матеріали" та "матеріали для паперового виробництва", вжиті в цьому Переліку для опису матеріалів, не класифікованих у товарних групах 50-63, які можуть використовуватись для виробництва штучних, синтетичних або паперових волокон і пряжі.

5.4. Термін "хімічне штапельне волокно" використовується в цьому Переліку на позначення жмутів синтетичних або штучних волокон, штапельного волокна та відходів товарних позицій 5501-5507.

5.5. Друк (у поєднанні з ткацтвом, в’язанням/в’язанням гачком, перев’язкою або фальцюванням) визначається як техніка, за допомогою якої об’єктивно оцінена функція, наприклад колір, дизайн, технічні характеристики, передається текстильній основі постійним символом за допомогою трафаретів, роликових, цифрових або інших методів передачі зображень.

5.6. Друк (як самостійна операція) визначається як техніка, за допомогою якої об’єктивно оцінена функція, така як колір, дизайн, технічні характеристики, постійно передається текстильній основі за допомогою трафаретів, роликових, цифрових або інших методів передачі зображень у поєднанні з щонайменше двома підготовчими/оздоблювальними операціями (такими як вичісування, відбілювання, мерсеризація, нагрів, підняття, календаризація, обробка для надання стійкості до усадки, незмивний апрет, декатування, просочення, чистка і штопання суров’я) за умови, що вартість усіх використовуваних матеріалів не перевищує 50 % ціни продукту франко-завод.

6.1. Якщо окремий продукт з цього Переліку має посилання на це Пояснення, умови, зазначені у колонці (3), не повинні застосовуватися до будь-яких основних текстильних матеріалів, використовуваних у виробництві цього продукту, які разом становлять не більше 15 % загальної ваги всіх використаних основних текстильних матеріалів (також див. зазначені нижче Пояснення 6.3 і 6.4).

6.2. Проте припустиме значення, зазначене в Поясненні 6.1, стосується лише продуктів зі змішаним складом, виготовлених із двох чи більшої кількості основних текстильних матеріалів.

До основних текстильних матеріалів належать:

- шовк;

- вовна;

- грубий волос тварин;

- тонкий волос тварин;

- кінський волос;

- бавовна;

- матеріали для паперового виробництва і папір;

- льон;

- справжня конопля;

- джут та інші текстильні луб’яні волокна;

- сизаль та інші текстильні волокна з рослин роду агава;

- кокосові волокна, абака (маніла), рамі та інші текстильні волокна рослинного походження;

- синтетичні комплексні нитки з поліпропілену;

- синтетичні комплексні нитки з поліестру;

- синтетичні комплексні нитки з поліаміду;

- синтетичні комплексні нитки з політетрафторетилену;

- синтетичні комплексні нитки з полі (феніленсульфіду);

- синтетичні комплексні нитки з полі (вінілхлориду);

- інші синтетичні комплексні нитки;

- штучні комплексні нитки з віскози;

- інші штучні комплексні нитки;

- струмопровідні волокна;

- синтетичні штапельні волокна з поліпропілену;

- синтетичні штапельні волокна з поліестру;

- синтетичні штапельні волокна з поліаміду;

- синтетичні штапельні волокна з поліакрилонітрилу;

- синтетичні штапельні волокна з поліаміду;

- синтетичні штапельні волокна з політетрафторетилену;

- синтетичні штапельні волокна з поліфеніленсульфіду;

- синтетичні штапельні волокна, волокно з полівінілхлориду;

- інші хімічні синтетичні штапельні волокна;

- штучні штапельні волокна з віскози;

- інші штучні штапельні волокна;

- пряжа з поліуретану, сегментованого гнучкими ділянками полімеру поліефіру, позументна або непозументна;

- продукти товарної позиції 5605 (металізована пряжа) із вмістом стрічкової нитки, що складається з серцевини з алюмінієвої фольги або пластмасової плівки, з покриттям з алюмінієвого порошку або без покриття, завтовшки не більше 5 мм, з’єднаних вздовж прозорим або кольоровим клейким прошарком між двома шарами пластмасової плівки;

- інші продукти товарної позиції 5605;

- скляне волокно;

- металеве волокно;

- мінеральне волокно.

6.3. У разі якщо продукти містять "пряжу з поліуретану, сегментовану гнучкими ділянками полімеру поліефіру, позументну або непозументну", припустимий вміст цієї пряжі становить 20 %.

6.4. У разі якщо продукти містять "стрічкову нитку, що складається з серцевини з алюмінієвої фольги або пластмасової плівки, з покриттям з алюмінієвого порошку або без покриття, завтовшки не більше 5 мм, з’єднаних вздовж прозорим або кольоровим клейким прошарком між двома шарами пластмасової плівки", припустимий вміст цієї стрічкової нитки становить 30 %.

7.1. Якщо перелік містить посилання на це Пояснення, текстильні матеріали (за винятком підкладок і додаткових підкладок), що не відповідають правилу для розглядуваного виробленого продукту, зазначеного у колонці (3) переліку, можуть бути використані лише в тому разі, якщо вони віднесені до іншої позиції, ніж сам продукт, а їхня вартість не перевищує 15 % вартості продукту на умовах франко-завод.

7.2. Без обмеження для змісту Пояснення 7.3 матеріали, не віднесені до груп 50-63, можуть бути використані у виробництві текстильних продуктів без обмежень незалежно від того, чи містять вони текстильні матеріали.

7.3. Якщо застосовується правило процентного співвідношення, при обчисленні вартості матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, має враховуватися вартість матеріалів, не віднесених до груп 50-63, що не мають преференційного статусу походження, у складі продукту.

8.1. Для окремих товарних позицій ех 2707 та 2713 "специфічні процеси" є такими:

(a) вакуумна дистиляція;

(b) вторинна перегонка за допомогою ретельної ректифікації;

(c) крекінг;

(d) риформінг;

(e) екстракція за допомогою селективних розчинників;

(f) процес, що складається з таких операцій: обробка концентрованою сірчаною кислотою, олеумом або триокисом сірки; нейтралізації лужними реагентами; знебарвлення та очищення природним ґрунтом, активованим ґрунтом, активованим деревним вугіллям чи бокситом;

(g) полімеризація;

(h) алкілування;

(i) ізомеризація.

8.2. Для товарних позицій 2710, 2711 і 2712 "специфічні процеси" є такими:

(a) вакуумна дистиляція;

(b) вторинна перегонка за допомогою ретельної ректифікації;

(c) крекінг;

(d) риформінг; обґрунтування

(e) екстракція за допомогою селективних розчинників;

(f) процес, що складається з таких операцій: обробка концентрованою сірчаною кислотою, олеумом або триокисом сірки; нейтралізації лужними реагентами; знебарвлення та очищення природним ґрунтом, активованим ґрунтом, активованим деревним вугіллям чи бокситом;

(g) полімеризація;

(h) алкілування;

(i) ізомеризація;

(j) стосовно окремих видів важких нафтопродуктів товарної позиції ех 2710 - десульфурація водню, що призводить до щонайменше 85 % зменшення вмісту сірки в оброблюваних продуктах (метод ASTM D 1266-59 T);

(k) лише для продуктів товарної позиції 2710 - застосовується депарафінування за допомогою процесу, відмінного від фільтрації;

(l) стосовно окремих видів важких нафтопродуктів товарної позиції ех 2710 - обробка воднем при тиску понад 20 бар та температурі понад 250 °C із застосуванням каталізатора, крім ефекту десульфурації, коли водень являє собою активний елемент хімічної реакції - лише щодо важких олій товарної позиції ex 2710. Подальша обробка воднем мастильних олій товарної позиції еx 2710 (наприклад, гідрофінішування або знебарвлення) з метою, зокрема, поліпшення кольору або стійкості не повинна вважатися специфічним процесом;

(m) стосовно окремих видів мазуту товарної позиції ех 2710 - атмосферна дистиляція за умови, що менше 30 % цих продуктів, включно зі втратами, дистилюються за температури 300 °C за методом ASTM D 86;

(n) стосовно окремих видів важких нафтопродуктів, окрім газойлів та мазуту, товарної позиції ех 2710 - обробка за допомогою високочастотного електричного розряду;

(o) стосовно окремих видів необроблених продуктів (крім нафтового вазеліну, озокериту, воску буровугільного (лігнітного) або воску торф’яного, парафіну, що містять за вагою менше 0,75 % нафти) товарної позиції ех 2712 - знежирення методом фракційної кристалізації.

8.3. Стосовно окремих товарних позицій ех 2707 та 2713 - прості операції, такі як очищення, декантування, знесолення, відділення води, фільтрація, забарвлення, маркування, отримання певного вмісту сірки в результаті змішування продукції з різним вмістом сірки або будь-яке поєднання цих операцій чи інші подібні операції не надають статусу походження.

9.1. Продукти групи 30, отримані у Стороні з використанням клітинних культур, вважаються такими, що походять з цієї Сторони. "Клітинна культура" означає культивування клітин людини, тварин та рослин у контрольованих умовах (таких як певні температури, середовище росту, газова суміш, рН) поза живим організмом.

9.2. Продукти групи 29 (за виключенням: 2905.43-2905.44), 30, 32, 33 (за виключенням: 3302.10, 3301) 34, 35 (за виключенням: 35.01, 3502.11-3502.19, 3502.20, 35.05), 36, 37, 38 (за виключенням: 3809.10, 38.23, 3824.60, 38.26) та 39 (за виключенням: 39.16-39.26), отримані у Стороні шляхом ферментації, вважаються такими, що походять із цієї Сторони. "Ферментація" - це біотехнологічний процес, при якому людські, тваринні, рослинні клітини, бактерії, дріжджі, грибки або ферменти використовуються для отримання продуктів груп 29-39.

9.3. Такі трансформації вважаються достатніми відповідно до пункту 1 Статті 4 для продуктів груп 28, 29 (за виключенням: 2905.43-2905.44), 30, 32, 33 (за виключенням: 3302.10, 3301) 34, 35 (за виключенням: 35.01, 3502.11-3502.19, 3502.20, 35.05), 36, 37, 38 (за виключенням: 3809.10, 38.23, 3824.60, 38.26) та 39 (за виключенням: 39.16-39.26):

- Хімічна реакція: "Хімічна реакція" - це процес (включаючи біохімічний процес), у результаті якого молекула отримує нову структуру шляхом розриву старих та утворення нових внутрішньомолекулярних зв’язків, або зміни просторового розташування атомів у молекулі. Хімічна реакція може бути виражена зміною "номера CAS".

Наступні процеси не повинні вважатися такими, що призводять до формування преференційного статусу походження: (a) розчинення у воді чи інших розчинниках; (b) видалення розчинників, включаючи воду; або (c) додавання або видалення води у процесі кристалізації. Зазначена хімічна реакція може слугувати отриманню походження.

- Різні суміші: навмисне та пропорційне контрольоване перемішування чи змішування (включаючи диспергування) матеріалів, крім додавання розріджувачів, відповідно до заздалегідь визначених специфікацій, що призводить до отримання товару, який має фізичні чи хімічні характеристики, що мають відношення до цілі або використання товару та відрізняються від вихідних матеріалів, слід вважати такими, що призводять до формування статусу походження.

- Очищення: очищення слід розглядати як операцію, що призводить до формування преференційного статусу походження, якщо очищення, яке відбувається на території однієї чи обох Сторін, призводить до виконання одного з таких критеріїв:

(a) очищення продукту призводить до виведення принаймні 80 % вмісту наявних домішок; або