Сорок Рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)

Методи і способи відмивання грошей змінюються відповідно до розвитку контрзаходів. Останніми роками Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)1 виявляла дедалі складніші комбінації способів, зокрема такі, як активізація використання юридичних осіб для приховання справжньої власності і контролю за доходами, одержаними злочинним шляхом, та активізація використання професіоналів для надання консультацій і сприяння у відмиванні кримінальних доходів. Ці фактори, що поєднуються з досвідом, набутим у країнах і на територіях, які не співпрацюють у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також ряд національних та міжнародних ініціатив зумовили перегляд і перевірку Сорок Рекомендацій FATF з метою посилення протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму в нових умовах. Нині FATF закликає всі країни вжити необхідних заходів для приведення їх національних систем стосовно боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму у відповідність з новими рекомендаціями FATF та ефективного їх здійснення.

FATF - міжурядовий орган, який визначає стандарти та розробляє політику з метою боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму. На сьогодні до його складу входить 33 члени: 31 країна та 1 уряд, 2 міжнародні організації, а також понад 20 спостерігачів: 5 регіональних органів FATF та більше як 15 інших міжнародних організацій або органів. Перелік усіх членів та спостерігачів можна знайти на сайті: http://www.fatf-gafi.org/members_en.htm.

Процес перегляду Сорок Рекомендацій, який проводився з метою вищезгаданої перевірки, був широким, відкритим для членів FATF, не членів цієї організації, спостерігачів, фінансового та інших секторів заінтересованих сторін. Цей консультаційний процес дав змогу накопичити великий обсяг інформації, яку було повністю враховано в процесі перегляду.

Переглянуті Сорок Рекомендацій застосовуються не тільки до відмивання грошей, а й до фінансування тероризму, і разом з Вісьмома Спеціальними Рекомендаціями з боротьби з фінансуванням тероризму створюють розширену, вичерпну і послідовну структуру заходів у боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму. FATF визнає, що країни мають різні правові та фінансові системи, а отже, не можуть вживати ідентичних заходів для досягнення спільної мети, особливо що стосується деталей. Тому Рекомендаціями встановлюється мінімум стандартів для імплементації рішення відповідно до умов країни і конституційних рамок. Рекомендаціями охоплюються усі заходи, які повинні вживатися в межах системи кримінальної юстиції і регулятивної системи, а також превентивні заходи для фінансових установ та деяких інших підприємств і сфер діяльності, а також у сфері міжнародного співробітництва.

Базові Сорок Рекомендацій FATF були розроблені у 1990 році як ініціатива щодо боротьби з протиправним використанням фінансових систем особами, які відмивають гроші, одержані від реалізації наркотиків. У 1996 році Рекомендації вперше були переглянуті з метою відображення типів відмивання грошей, які змінюються. Сорок Рекомендацій у редакції 1996 року були схвалені більш як 130 країнами і є міжнародним стандартом у сфері боротьби з відмиванням грошей.

У жовтні 2001 року FATF поширила свій мандат на питання фінансування тероризму і зробила важливий крок, підготувавши Вісім Спеціальних Рекомендацій щодо боротьби з фінансуванням тероризму. Ці Рекомендації містять комплекс заходів, метою яких є протидія фінансуванню терористичних актів та терористичних організацій, і доповнюють Сорок Рекомендацій2.

Сорок Рекомендацій та Вісім Спеціальних Рекомендацій FATF були визнані Міжнародним валютним фондом та Світовим банком як міжнародні стандарти боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму.

Основним елементом у боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму є необхідність моніторингу систем країн на предмет їх відповідності вимогам міжнародних стандартів. Взаємна оцінка, проведена FATF та відповідними регіональними організаціями стосовно розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, а також оцінки, проведені Міжнародним валютним фондом та Світовим банком, є надзвичайно необхідним механізмом забезпечення ефективної імплементації Рекомендацій FATF всіма країнами.

Зміст кримінального злочину "відмивання грошей"

1. Країни повинні встановити карне переслідування за відмивання грошей на основі Конвенції ООН проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 р. (Віденська конвенція) та Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р. (Палермська конвенція).

Країни повинні застосовувати поняття злочину "відмивання грошей" до всіх серйозних злочинів з метою охоплення якомога ширшого спектру предикативних злочинів. Предикативні злочини можуть описуватися шляхом посилання на всі злочини чи на поріг, пов'язаний з категорією серйозних злочинів або з таким видом покарання, як ув'язнення, встановлене за предикативний злочин (пороговий підхід), чи на перелік предикативних злочинів, або шляхом поєднання цих підходів.

Якщо країни застосовують пороговий підхід, предикативні злочини повинні принаймні включати в себе всі злочини, які вважаються серйозними відповідно до свого національного законодавства, або включати в себе злочини, які караються таким максимальним покаранням, як позбавлення волі строком більш як один рік, або для тих країн, які мають мінімальний поріг для злочинів, встановлений правовою системою, предикативні злочини повинні включати в себе всі злочини, що караються таким мінімальним покаранням, як позбавлення волі строком більш як на шість місяців.

Незалежно від того, який підхід застосовується до встановлення предикативних злочинів, кожна країна повинна принаймні включити до них номенклатуру злочинів у рамках кожної з визначених категорій злочинів3.

3 Див. термін "визначені категорії злочинів" у Глосарії.

Предикативними злочинами для цілей відмивання грошей вважається також діяння, яке мало місце в іншій країні, є злочином у такій країні і яке вважалося б предикативним злочином, якби воно мало місце в країні. Країни можуть передбачити, що єдиною умовою є те, що таке діяння вважалося б предикативним злочином, якби воно мало місце в країні.

Країни можуть передбачити, що поняття злочину "відмивання грошей" не застосовується до осіб, які скоїли предикативний злочин, якщо цього вимагають фундаментальні принципи їх внутрішньодержавного законодавства.

2. Країни повинні забезпечити:

a) намір і відомості, які вимагаються для доведення факту злочину "відмивання грошей", повинні відповідати стандартам, встановленим Палермською і Віденською конвенціями, включаючи концепцію, що такий психічний стан може встановлюватися за об'єктивними фактичними обставинами;

b) кримінальна відповідальність, а там, де це неможливо, цивільна та адміністративна відповідальність, повинна поширюватися на юридичних осіб. Це не повинно перешкоджати паралельному кримінальному, цивільному або адміністративному переслідуванню юридичних осіб у країнах, де існують такі форми відповідальності. До юридичних осіб можуть застосовуватися ефективні, пропорційні та переконливі санкції. Такі заходи не повинні впливати на кримінальну відповідальність фізичних осіб.

3. Країни повинні вжити заходів, аналогічних наведеним у Віденській та Палермській конвенціях, включаючи законодавчі, які можуть бути необхідними для надання компетентним органам цих країн повноваження на конфіскацію відмитої власності, доходів, одержаних у результаті злочинних дій з відмивання грошей або предикативного злочину, засобів, що використовувалися або існував намір їх використання для вчинення цих злочинів, або майна відповідної вартості, за умови, що не порушується право добровільної допомоги третіх осіб.

До таких заходів необхідно включити повноваження на:

a) установлення, виявлення та оцінку майна, яке підлягає конфіскації;

b) здійснення тимчасових заходів, таких як заморожування та арешт для запобігання будь-яким операціям з майном, його передачею або позбавленням від нього;

c) здійснення заходів, які запобігають або анулюють дії, що впливають на здатність держави одержувати власність, яка підлягає конфіскації;

d) здійснення будь-яких відповідних заходів з розслідування.

Країни можуть розглянути можливість вжиття заходів, якими дозволяється конфіскація таких доходів або засобів без кримінального засудження або якими вимагається від правопорушника підтвердити законне походження власності, що інакше підлягає конфіскації, тією мірою, наскільки це відповідає принципам їх національного законодавства.

4. Країни забезпечують, щоб закони про збереження фінансовими установами таємниці не перешкоджали виконанню рекомендацій FATF.

5. Фінансові установи не повинні відкривати анонімні рахунки або рахунки на явно фіктивні імена.

Фінансові установи повинні ставитися до клієнтів з обачливістю, включаючи ідентифікацію та перевірку особи клієнтів у разі:

встановлення ділових відносин;

проведення окремих операцій: (i) що перевищують відповідний визначений поріг, або (ii) грошових переказів за обставин, описаних у Пояснювальній записці до Спеціальної Рекомендації 7;

існування підозри у відмиванні грошей або фінансуванні тероризму або сумнівів фінансової установи у достовірності чи достатності попередньо отриманої інформації про ідентифікацію клієнта.

Правила обачливості щодо клієнтів (ПОК), яких слід додержуватися:

a) ідентифікація клієнта і перевірка особи клієнта з використанням надійних документів, даних чи інформації, одержаних з незалежних джерел4;

4 Надійні документи, дані чи інформація, одержані з незалежних джерел, далі у тексті називаються "ідентифікаційні дані". * До рекомендацій, позначених знаком "*", даються пояснювальні примітки.

b) визначення вигодоодержувача і вжиття відповідних заходів для перевірки його особи таким чином, щоб фінансова установа була переконана в тому, що вона знає, хто є вигодоодержувачем. Для юридичних осіб та організацій фінансові установи повинні вживати розумних заходів для виявлення власника та керівної структури клієнта;

c) одержання інформації про мету і передбачену природу ділових відносин;

d) вжиття постійних заходів обачливості щодо ділових відносин і спостереження за операціями, що відбуваються у процесі таких відносин з метою забезпечення відповідності операцій, що проводяться, наявній в установі інформації про клієнта, його бізнес і характер ризику, включаючи у разі потреби джерела коштів.

Фінансові установи повинні застосовувати кожен із заходів ПОК, визначених у пунктах "a" - "d", але можуть визначати, якою мірою їх застосовувати залежно від ступеня ризику, пов'язаного з типом клієнта, ділових відносин та операцій. Заходи, що застосовуються, повинні відповідати будь-яким рекомендаціям компетентних органів. До категорії операцій з високим ризиком фінансові установи застосовують жорсткіші правила обачливості. За певних обставин країни можуть вирішити, щоб фінансові установи застосовували скорочені або спрощені заходи до операцій з низьким ризиком їх використання з метою відмивання грошей.

Фінансові установи повинні перевірити особу клієнта і вигодоодержувача до або під час встановлення ділових відносин чи проведення операцій для непостійних клієнтів. Країни можуть дозволяти фінансовим установам проводити перевірку після встановлення ділових відносин тоді, коли це доречно з точки зору доцільності, у випадках, коли ризики відмивання грошей ефективно контролюються і коли це необхідно, щоб не перешкоджати нормальному веденню бізнесу.

Якщо фінансова установа не може виконувати вимоги пунктів "a" - "c", вона повинна відмовити у відкритті рахунку, започаткуванні ділових відносин чи здійсненні операції або припинити ділові відносини та розглянути питання про можливість повідомлення про сумнівну операцію стосовно такого клієнта.

Ці вимоги застосовуються до всіх нових клієнтів, хоча фінансові установи застосовують їх також до існуючих клієнтів виходячи із значущості та ризику і повинні своєчасно застосовувати правила обачливості до таких відносин.

6. Фінансові установи повинні на додаток до звичайних правил обачливості стосовно політичних діячів:

a) створити відповідну систему управління ризиками з метою визначення, яких осіб відносити до політичних діячів;

b) одержати схвалення вищого керівництва на встановлення ділових відносин з такими клієнтами;

c) вживати заходів для визначення джерел збагачення та джерел фінансування;

d) проводити постійний моніторинг ділових відносин.

7. Фінансові установи повинні стосовно закордонних кореспондентських банківських послуг та інших подібних відносин на додаток до звичайних правил обачливості:

a) збирати достатню інформацію про установу-респондента для повного розуміння характеру її діяльності та визначити за допомогою доступної для громадськості інформації репутацію установи та якість здійснення нагляду, включаючи інформацію щодо того, чи була установа предметом розслідування або акцією регулятивного органу з питань відмивання грошей або фінансування тероризму;

b) оцінювати якість контролю установи-респондента за відмиванням грошей та фінансуванням тероризму;

c) одержати схвалення вищого керівництва перед встановленням нових кореспондентських відносин;

d) документувати відповідні повноваження кожної установи;

e) стосовно "платежів за рахунками" переконатися, що банк-респондент перевірив особу та застосував правила обачливості до клієнта шляхом прямого доступу до рахунків кореспондента та здатний надати відповідну інформацію щодо ідентифікації клієнта на запит банку-кореспондента.

8. Фінансові установи повинні приділяти особливу увагу загрозі проведення операцій з відмивання грошей, яка з'являється унаслідок появи і розробки нових технологій, що можуть сприяти анонімності, і повинні у разі необхідності здійснювати заходи, спрямовані на запобігання їх використанню у схемах відмивання грошей. Зокрема, від фінансових установ необхідно вимагати здійснення процедур і політики, спрямованих на окремі ризики, пов'язані з діловими відносинами або операціями, які відбуваються не безпосередньо.

9. Країни можуть дозволити фінансовим установам доручати посередникам або іншим третім сторонам застосовувати ПОК згідно з пунктами "a" - "c" або провадити діяльність за умови, що додержуються наведені нижче критерії. Якщо таке дозволяється, остаточна відповідальність за визначення і перевірку особи клієнта лежить на фінансовій установі, яка дає такі доручення третій стороні.

Критерії, яких необхідно додержуватися:

a) фінансова установа, покладаючись на третю сторону, повинна одразу одержати необхідну інформацію щодо пунктів "a" - "c" ПОК. Фінансові установи повинні вжити відповідних заходів, щоб переконатися, що копії ідентифікаційної інформації та інша відповідна документація стосовно вимог ПОК буде надаватися третьою стороною на запит без зволікання;

b) фінансова установа повинна переконатися, що третя сторона підпадає під регулювання та нагляд і вживає заходів з метою додержання вимог ПОК відповідно до Рекомендацій 5 і 10.

Кожна країна сама визначає, в яких країнах може знаходитися третя сторона, яка задовольняє встановленим умовам, на підставі наявної інформації про країни, які не застосовують або неадекватно застосовують Рекомендації FATF.

10. Фінансові установи повинні зберігати протягом п'яти років усі необхідні облікові документи стосовно внутрішніх і міжнародних операцій, на основі яких вони матимуть змогу оперативно відповідати на запити про інформацію, що надходять від компетентних органів. Обсяг цих документів повинен бути достатнім для того, щоб простежити хід окремої операції (включаючи суми і тип валюти, якщо таке мало місце) і таким чином в разі необхідності надавати правоохоронним органам докази щодо переслідування осіб, які звинувачуються у кримінальних діях.

Від фінансових установ необхідно вимагати збереження документів, які стосуються ідентифікаційних даних, отриманих унаслідок застосування ПОК щодо клієнтів (наприклад копії ідентифікаційних документів - паспортів, посвідчень особи, прав водія або аналогічних документів), облікових документів за банківськими рахунками і ділової кореспонденції протягом не менш як п'яти років після припинення ділових відносин.

Ідентифікаційні дані та дані про операції надаються внутрішнім компетентним органам країни, які мають відповідні повноваження.

11. Фінансові установи повинні звертати особливу увагу на всі складні, надзвичайно великі операції, на всі незвичні схеми проведення операцій, де не можна простежити очевидну економічну або законну кінцеву мету. Необхідно перевіряти наскільки це можливо зміст і цілі таких операцій і отримані висновки оформлювати у письмовій формі, щоб компетентні органи та аудитори могли ними користуватися.

12. Вимоги ПОК та вимоги щодо ведення обліку, викладені у Рекомендаціях 5, 6 та 8 - 11, застосовуються до визначених нефінансових підприємств та сфер діяльності у таких випадках:

a) до казино - коли клієнти задіяні у фінансових операціях, які здійснюються на суму, що дорівнює відповідному встановленому порогу або перевищує його;

b) до агентів з питань нерухомості - коли вони задіяні у фінансових операціях своїх клієнтів стосовно купівлі або продажу нерухомості;

c) до торговців дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням - коли вони залучені до будь-якої операції з готівковою, яка здійснюється на суму, що дорівнює відповідному встановленому порогу або перевищує його;

d) до юристів, нотаріусів, інших незалежних професіоналів у правовій сфері, бухгалтерів, коли вони подають допомогу у плануванні або здійсненні операцій для свого клієнта стосовно таких дій:

купівлі - продажу нерухомості;

управління грошима, цінними паперами або іншими активами клієнта;

управління банківським, ощадним рахунком або рахунком з цінними паперами;

організації здійснення внесків для створення, діяльності або управління компаніями;

створення, діяльності або управління юридичними особами чи компаніями, а також купівлі і продажу об'єктів підприємницької діяльності;

e) до трастів і посередників, що надають послуги компаніям, коли вони здійснюють фінансові операції для клієнта стосовно видів діяльності, зазначених у Глосарії.

13. Якщо фінансова установа підозрює або має достатні підстави підозрювати, що кошти є результатом кримінальної діяльності або пов'язані з фінансуванням тероризму, необхідно встановити вимогу (безпосередньо у законодавстві або у підзаконному акті) щодо негайного повідомлення про свої підозри підрозділу фінансової розвідки (ПФР).

14. Фінансовим установам, їх керівникам, посадовим особам та працівникам необхідно:

a) надавати визначений нормативними актами юридичний захист від кримінальної або цивільної відповідальності у зв'язку з порушенням будь-яких обмежень щодо розкриття інформації, обумовлених контрактом або будь-якими законодавчими, нормативними чи адміністративними положеннями, якщо вони добросовісно доводять свої підозри до відома підрозділу фінансової розвідки, навіть за умови, що вони не знали точно, з якими саме кримінальними діями пов'язана операція, а також незалежно від того, чи такі кримінальні дії насправді мали місце;

b) заборонити згідно із законом розголошення факту повідомлення ПФР про підозрілу операцію або пов'язану з цим інформацію.

15. Фінансові установи розробляють програми протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму. Ці програми повинні передбачати:

a) формування внутрішньої політики, розроблення процедур та важелів контролю, включаючи покладання функцій щодо забезпечення такого контролю на осіб з числа керівників, а також здійснення адекватних процедур перевірки для того, щоб переконатися у повній відповідності особи, яка приймається на роботу до установи, встановленим вимогам;

b) постійну організацію програм підготовки службовців;

c) заходи аудиторського характеру з метою перевірки системи роботи установи.

16. Вимоги, визначені в Рекомендаціях 13 - 15 та 21, застосовуються до всіх визначених нефінансових підприємств та сфер діяльності у таких випадках:

a) юристи, нотаріуси, інші незалежні фахівці у правовій сфері та бухгалтери повинні повідомляти про підозрілі операції, якщо вони задіяні у фінансовій операції від імені або за дорученням клієнта, стосовно діяльності, визначеної в пункті "d" Рекомендації 12. Країнам рекомендується поширювати вимоги щодо повідомлення і на інші професійні заняття бухгалтерів, включаючи аудит;

b) торговці дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням повинні повідомляти про підозрілі операції, якщо вони здійснюють будь-які операції з готівкою з клієнтами на суму, що дорівнює або перевищує відповідний визначений поріг;

c) трасти і посередники, що надають послуги компаніям, повинні повідомляти про підозрілі операції, якщо від імені або за дорученням клієнта вони задіяні в операції стосовно діяльності, визначеної в пункті "e" Рекомендації 12.

Від юристів, нотаріусів, інших незалежних фахівців у правовій сфері та бухгалтерів, які провадять незалежну професійну діяльність, не вимагається повідомляти про свої підозри, якщо відповідна інформація була одержана за обставин, коли вони повинні забезпечувати охорону службової таємниці, або завдяки правовим професійним перевагам.

17. Країни повинні забезпечити застосування ефективних, адекватних та дієвих санкцій (кримінальні, цивільні або адміністративні) до фізичних або юридичних осіб, які не виконують вимог щодо боротьби з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму.

18. Країни не повинні дозволяти створення або продовження роботи банків-оболонок. Фінансовим установами слід відмовлятися від вступу в кореспондентські банківські відносини з банками-оболонками або від продовження таких відносин. Фінансові установи повинні також вживати запобіжних заходів, щоб уникати встановлення кореспондентських банківських відносин з іноземними фінансовими установами, які дозволяють використання своїх рахунків банками-оболонками.

19. Країни повинні розглянути можливість:

a) здійснення заходів з виявлення або відстеження перевезень готівки та обігових грошово-кредитних документів на пред'явника через кордони за умови виконання жорстких правил щодо належного використання інформації та недопущення будь-яких обмежень свободи переміщення капіталів;

b) застосування і корисності системи, на основі якої банки та інші фінансові установи і посередники повідомляли б про всі внутрішні та міжнародні валютні операції, сума яких перевищує певний фіксований поріг, національному центральному органу з комп'ютеризованою базою даних, які можуть надаватися для розслідування справ, пов'язаних з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму, у розпорядження компетентних органів за умови виконання жорстких правил щодо належного використання інформації.

20. Країни повинні розглянути можливість застосування Рекомендацій FATF до інших підприємств та сфер діяльності, які можуть бути задіяні у відмиванні грошей або фінансуванні тероризму.

Країни повинні сприяти загальному подальшому удосконаленню сучасних і надійних методів регулювання фінансових операцій, що можуть використовуватися для відмивання меншою мірою.

21. Фінансові установи повинні приділяти особливу увагу діловим стосункам і операціям з особами, в тому числі компаніями та фінансовими установами, з країн, де Рекомендації FATF не застосовуються або застосовуються недостатньою мірою. У кожному випадку, коли ці операції не мають очевидної економічної або законної мети, підстави та цілі їх проведення повинні бути максимально ретельно перевірені, одержана інформація, зафіксована у письмовій формі, надаватися для допомоги компетентним органам. Якщо така країна не застосовує або застосовує недостатньою мірою Рекомендації FATF, інші країни повинні мати можливість застосовувати відповідні контрзаходи.

22. Фінансові установи повинні забезпечити застосування вищезазначених підходів також до роботи своїх відділень і закордонних дочірніх компаній, в яких вони володіють більшістю акцій, особливо в тих країнах, де ці Рекомендації не застосовуються або застосовуються недостатньою мірою, в тих межах, у яких це можливо з огляду на місцеве законодавство і нормативні акти. У тих випадках, коли застосування цих Рекомендацій заборонено законодавством та нормативними актами такої країни, фінансові установи повинні інформувати компетентні органи тієї країни, де розташоване центральне відділення установи, про неможливість застосування Рекомендацій FATF.

23. Країни повинні забезпечити адекватне регулювання діяльності фінансових установ і нагляд за їх діяльністю, а також ефективне впровадження цими установами Рекомендацій FATF. Компетентні органи вживають необхідних правових або регулятивних заходів, щоб запобігти ситуації, коли злочинці або їх партнери стають власниками чи вигодоодержувачами значної або контрольної частини активів у фінансових установах, або коли вони беруть участь в управлінні фінансовими установами.

Щодо фінансових установ, які підпадають під дію Основних принципів, необхідно застосовувати з метою обачливості регулятивні та наглядові заходи, які також пов'язані з боротьбою з відмиванням грошей, у такому порядку, як це робиться для цілей боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму.

Інші фінансові установи повинні отримати ліцензію, або бути зареєстрованими і підпадати під відповідне регулювання, або бути об'єктом нагляду в цілях боротьби з відмиванням грошей, зважаючи на ризик відмивання грошей або фінансування тероризму у відповідному секторі. Підприємства, які надають послуги з переказування грошей чи цінностей, обміну валюти чи грошей, повинні щонайменше мати ліцензію або реєструватися та бути об'єктом ефективної системи моніторингу з метою гарантування дотримання національних вимог у сфері боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму.

24. До визначених нефінансових підприємств та сфер діяльності повинні застосовуватися регулятивні і наглядові заходи, зокрема:

a) до казино - всеосяжний регулятивний і наглядовий режим, який забезпечує ефективне впровадження ними необхідних заходів протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму, у тому числі:

казино повинні мати ліцензію;

компетентні органи повинні вживати необхідних правових або регулятивних заходів для запобігання перетворенню злочинців або їх партнерів у власників або вигодоодержувачів значної чи контрольної частки активів, взяттю участі в управлінні чи керівництві казино;

компетентні органи повинні забезпечити ефективний нагляд за казино щодо дотримання ними зобов'язань щодо боротьби з відмиванням грошей;

b) країни повинні забезпечити, щоб інші категорії визначених нефінансових підприємств і сфер діяльності були об'єктом ефективної системи моніторингу та забезпечити їх відповідність вимогам у сфері боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму. Це повинно забезпечуватися з урахуванням чутливості до ризиків і може здійснюватися виконавчою владою або відповідною саморегулівною організацією, якщо така організація може гарантувати, що її члени виконують свої зобов'язання щодо боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму.

25. Компетентні органи повинні розробити методичні рекомендації та надавати інформацію, яка допоможе фінансовим установам та визначеним нефінансовим підприємствам і сферам діяльності застосовувати національні заходи боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, зокрема щодо виявлення та повідомлення про підозрілі операції.

26. Країни повинні створити підрозділи фінансової розвідки, які є національними центрами для одержання (і, якщо це дозволено, запиту), аналізу і передачі повідомлень про підозрілі операції та іншої інформації щодо потенційного відмивання грошей або фінансування тероризму. Фінансова розвідка повинна мати доступ, безпосередній чи неопосередкований, на регулярній основі до фінансової, адміністративної та правоохоронної інформації, яка їй необхідна для належного виконання своїх функцій, включаючи аналіз повідомлень про підозрілі операції.

27. Країни повинні забезпечити відповідальність, визначених правоохоронних органів за розслідування стосовно відмивання грошей і фінансування тероризму. Країнам рекомендується підтримувати і удосконалювати наскільки це можливо спеціальні технології, придатні для розслідування відмивання грошей, такі як контрольована доставка, таємні операції тощо. Країнам також рекомендується використовувати інші ефективні механізми, такі як використання постійних або тимчасових груп, які спеціалізуються на розслідуванні активів, та спільні розслідування з відповідними компетентними органами інших країн.

28. Під час проведення розслідувань стосовно відмивання грошей і відповідних предикативних злочинів компетентні органи повинні мати можливість одержувати документи та інформацію для використання у таких розслідуваннях, судовому переслідуванні та пов'язаних з цим діях. Сюди необхідно включити повноваження на використання обов'язкових заходів для одержання документів, які знаходяться у фінансових установах та у інших осіб, на обшук осіб та приміщень та на накладення арешту і одержання доказів.

29. Органи, що здійснюють нагляд, повинні мати адекватні повноваження для проведення моніторингу відповідності фінансових установ вимогам щодо боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, включаючи проведення перевірок. Цим органам повинні бути надані повноваження вимагати від фінансових установ надання будь-якої інформації, що має відношення до моніторингу такої відповідності, та накладати адекватні адміністративні санкції за невідповідність таким вимогам.

30. Країни повинні надавати своїм компетентним органам, задіяним у боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, достатні фінансові, людські та технічні ресурси. Країни повинні встановити процедури, які гарантуватимуть сумлінне виконання обов'язків персоналом таких органів.

31. Країни повинні забезпечити наявність ефективних механізмів для співпраці органів, які визначають політику підрозділу фінансової розвідки, правоохоронних органів та органів нагляду, а також для координації у разі потреби їх діяльності в межах країни з питань протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму.

32. Країни повинні надати своїм компетентним органам можливість оцінювати ефективність їх систем боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму шляхом ведення всеохоплюючої статистики з відповідних питань, зокрема щодо отриманих та надісланих повідомлень про підозрілі операції; про розслідування, переслідування та вироки стосовно відмивання грошей і фінансування тероризму; про заморожену, арештовану і конфісковану власність; про взаємну правову допомогу або інші міжнародні запити про співробітництво.

33. Країни повинні вживати заходів для запобігання незаконному використанню юридичних осіб в цілях відмивання грошей, а також забезпечити компетентним органам своєчасне надання адекватної інформації про вигодоодержувачів та контроль щодо юридичних осіб або надання своєчасного доступу до цієї інформації. Зокрема, країни, в яких юридичні особи мають право випускати акції на пред'явника, повинні вживати відповідних заходів для гарантування того, що вони не використовуються з метою відмивання грошей, та повинні бути здатними довести достатність таких заходів. Країни можуть розглянути доцільність вжиття заходів для фінансових установ, що взяли на себе зобов'язання відповідно до Рекомендації 5, щодо полегшення виявлення вигодоодержувача та контролю.

34. Країни повинні вживати заходів для запобігання незаконному використанню трастів з метою відмивання грошей. Зокрема, країни повинні забезпечити компетентним органам своєчасне надання адекватної інформації про трасти, у тому числі про засновників, членів правління та вигодоодержувачів, або надання своєчасного доступу до цієї інформації. Країни можуть розглянути доцільність вжиття заходів для фінансових установ, що взяли на себе зобов'язання відповідно до Рекомендації 5, щодо полегшення виявлення вигодоодержувача та контролю.

35. Кожна країна повинна негайно здійснити кроки для того, щоб імплементувати Віденську конвенцію, Палермську конвенцію та Міжнародну конвенцію ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 року. Країнам також рекомендується ратифікувати та імплементувати інші відповідні міжнародні конвенції, такі як Конвенція Ради Європи стосовно відмивання, розшуку, арешту і конфіскації доходів, одержаних у результаті злочинної діяльності, 1990 року та Міжамериканську конвенцію щодо боротьби з тероризмом, 2002 року.

36. Країни повинні забезпечити надання швидкої, конструктивної і ефективної правової допомоги у ході розслідування і карного переслідування у справах з відмивання грошей і фінансування тероризму та у пов'язаних з цим розслідуваннях. Зокрема, країни повинні:

a) не забороняти або не встановлювати необгрунтовані чи надмірно обмежувальні умови надання правової взаємодопомоги;

b) забезпечити ефективність процедур виконання запитів про правову взаємодопомогу;

c) не відмовляти у виконанні запитів про правову взаємодопомогу лише на підставі того, що злочин, включає в себе також і фіскальні питання;

d) не відмовляти у виконанні запитів про правову взаємодопомогу на підставі того, що законодавство вимагає від фінансових установ зберігати таємність або конфіденційність.

Країни також повинні забезпечити, щоб до повноважень їх компетентних органів, передбачених Рекомендацією 28, належало надання відповідей на запити про правову допомогу, та, якщо це узгоджується з їх національним законодавством, відповідати на прямі запити іноземних судових або правоохоронних органів, надіслані відповідним державним органам.

Для уникнення колізій юрисдикцій необхідно передбачити можливість розроблення і застосування механізму найбільш правильного визначення місця кримінального переслідування обвинувачених виходячи з інтересів правосуддя у тих випадках, коли судове переслідування необхідно здійснювати у більш ніж одній країні.

37. Наскільки це можливо, країни повинні надавати правову взаємодопомогу незалежно від того, чи вважається скоєне злочином в обох країнах.

У разі коли для надання правової взаємодопомоги або здійснення екстрадиції необхідно, щоб скоєне вважалося злочином в обох країнах, ця умова вважатиметься задоволеною незалежно від того, чи вважають обидві країни, що злочин належить до однієї й тієї ж категорії злочинів, або від того, чи визначають вони злочин за однією й тією ж термінологією, за умови, що обидві країни вважають відповідну поведінку злочином.

38. Необхідно утворити орган для здійснення оперативних заходів у відповідь на запити інших країн щодо виявлення, заморожування, накладення арешту і конфіскації власності, доходів, отриманих внаслідок відмивання грошей, засобів, використаних або запланованих для використання з метою вчинення таких злочинів, або власності відповідної вартості. Необхідно досягти домовленості про координацію процедур накладення арешту і конфіскації, якими може передбачатися також розподіл конфіскованих цінностей.

39. Кожна країна повинна визнати відмивання грошей злочином, який передбачає екстрадицію, і здійснювати екстрадицію своїх громадян. У випадках коли країна не здійснює екстрадицію лише на підставі громадянства, така країна повинна на запит іншої країни, яка вимагає здійснення екстрадиції, без затримки передати справу своїм компетентним органам з метою переслідування злочинів, викладених у запиті. Ці органи повинні приймати рішення та проводити переслідування таким же чином, як і у разі будь-якого іншого серйозного злочину відповідно до національного законодавства такої країни. Заінтересовані країни повинні співпрацювати між собою, зокрема, стосовно процесуальних і доказових аспектів з метою забезпечення ефективності такого переслідування.

Відповідно до свого законодавства країни можуть розглянути можливість спрощення процедури екстрадиції шляхом прямої передачі запитів про екстрадицію між відповідними міністерствами та здійснення екстрадиції осіб на основі лише ордерів на арешт або вироків та/або створення можливості спрощення процедури екстрадиції осіб, які відмовляються від формального розгляду питання про екстрадицію.

40. Країни повинні забезпечити здійснення їх компетентними органами якнайширшого міжнародного співробітництва з іноземними партнерами. Необхідно визначити ефективні шляхи сприяння швидкому та конструктивному обміну інформацією безпосередньо між відповідними органами (ініціативно або на запит) щодо відмивання грошей та предикативних злочинів. Такий обмін повинен здійснюватися без надмірно обмежуючих умов, зокрема:

a) компетентні органи не повинні відмовляти у виконанні запиту про допомогу лише на підставі того, що злочин, як вважається, включає в себе також і фіскальні питання;

b) країни не повинні посилатися на законодавство, яке вимагає від фінансових установ зберігати таємність або конфіденційність як підставу для відмови у співробітництві;

c) компетентні органи повинні мати можливість з'ясовувати обставини справи, та, якщо можливо, проводити розслідування від імені відповідних іноземних органів.

Якщо отримання інформації, потрібної іноземним компетентним органом, виходить за межі компетенції цього органу, країнам рекомендується давати дозвіл своїм компетентним органам співпрацювати безпосередньо з іноземними компетентними органами, які мають інші функції, з метою сприяння швидкому та конструктивному обміну інформацією. Співробітництво з іноземними органами, які мають інші функції, може здійснюватися безпосередньо або з використанням третьої сторони. Компетентним органам спочатку необхідно визначити разом з відповідними іноземними органами, яким чином можна надати допомогу.

Країни повинні встановити контроль та вжити запобіжних заходів для того, щоб забезпечити використання інформації, одержаної в результаті обміну між компетентними органами, лише дозволеним способом, який відповідає їхнім зобов'язанням стосовно захисту приватного життя та персональних даних.

У цих Рекомендаціях вживаються такі терміни та абревіатури:

вигодоодержувач - фізична особа (особи), яка в остаточному підсумку володіє чи контролює клієнта та/або особу, від імені якої здійснюється операція, а також особа (особи), що здійснює остаточний реальний контроль над юридичними особами або правовою домовленістю;

основні принципи - вживається щодо Основних принципів для ефективного банківського нагляду, виданих Базельським комітетом з банківського нагляду, Цілей та принципів регулювання ринку цінних паперів, виданих Міжнародною організацією комісій з цінних паперів, та Принципів нагляду за страховою діяльністю, виданих Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю;

визначені категорії злочинів - це:

участь в організованій злочинній групі та рекет;

тероризм, у тому числі фінансування тероризму;

торгівля людьми та організація нелегальної міграції;

сексуальна експлуатація, в тому числі сексуальна експлуатація дітей;

незаконна торгівля наркотичними засобами та психотропними речовинами;

незаконна торгівля зброєю;

незаконна торгівля речами;

корупція і хабарництво;

шахрайство;

підробка валюти;

підробка товарів;

злочини проти навколишнього середовища;

вбивство, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень;

викрадення людей, незаконне позбавлення волі та взяття в заручники;

грабіж та крадіжка;

контрабанда;

вимагання;

використання підроблених документів;

піратство;

інсайдерні торговельні операції та ринкові маніпуляції.

Під час прийняття рішення щодо переліку злочинів, які вважаються предикативними, за кожною категорією, зазначеною вище, кожна країна відповідно до свого національного законодавства може вирішувати, як визначити такі злочини та природу будь-яких окремих елементів таких злочинів, які перетворюють їх на серйозні;

визначені нефінансові підприємства та сфери діяльності - це:

a) казино (у тому числі Internet-казино);

b) агенти з нерухомості;

c) торговці дорогоцінними металами;

d) торговці дорогоцінним камінням;

e) юристи, нотаріуси, незалежні юристи та бухгалтери - практикуючі спеціалісти, партнери чи найняті спеціалісти в рамках професійних фірм. Термін не вживається щодо "внутрішніх" спеціалістів, що є працівниками інших видів підприємств, а також щодо спеціалістів, які працюють у державних установах і можуть підпадати під дію заходів щодо боротьби з відмиванням грошей;

f) трасти та посередники, що надають послуги компаніям - усі не охоплені цими Рекомендаціями особи чи підприємства, які провадять діяльність з надання третім сторонам будь-якої із наведених нижче послуг:

із створення юридичних осіб;

з виконання обов'язків (або організації виконання обов'язків іншою особою) директора чи секретаря компанії, партнера у товаристві або обов'язків за аналогічною посадою стосовно інших юридичних осіб;

з надання зареєстрованого офісу, ділової, адміністративної чи поштової адреси або приміщення для компанії, будь-якої іншої юридичної особи чи утворення;

з виконання обов'язків (або організації виконання обов'язків іншою особою) довіреної особи трасту;

з виконання обов'язків (або організації виконання обов'язків іншою особою) призначеного акціонера для іншої особи;

визначений поріг - сума, визначена в Пояснювальній записці;

фінансова установа - будь-яка фізична чи юридична особа, яка провадить один чи декілька видів діяльності чи операцій для/або від імені клієнта, таких як:

1) прийняття від населення вкладів та інших коштів, які підлягають поверненню5;

2) надання позик6;

3) фінансовий лізинг7;

4) послуги з переказу грошей або цінностей8;

5 У тому числі приватними банками.

6 Включаючи, зокрема, споживчий кредит, іпотечний кредит, факторинг з правом або без права регресу, та фінансування комерційних операцій (включаючи неустойки).

7 Це не стосується угод про фінансовий лізинг щодо споживчих товарів.

8 Це стосується фінансової діяльності як у формальному, так і у неформальному секторі, наприклад альтернативної діяльності щодо грошових переказів. Див. Пояснювальну записку до Спеціальної Рекомендації 6. Це не стосується будь-якої фізичної або юридичної особи, яка надає фінансовим установам можливість користуватися інформаційними чи іншими системами підтримки для переказу грошей. Див. Пояснювальну записку до Спеціальної Рекомендації 7.

5) випуск платіжних засобів і управління ними (наприклад кредитні і дебетні картки, чеки, дорожні чеки, грошові поштові перекази, тратти, електронні гроші);

6) фінансові гарантії або зобов'язання;

7) торгові операції з:

a) засобами грошового ринку (чеки, векселі, депозитні сертифікати, похідні від них тощо);

b) іноземною валютою;

c) обмінними інструментами, цінними паперами за банківськими відсотками та індексами;

d) переказними цінними паперами;

e) ф'ючерсна торгівля товарами;

8) участь у випуску цінних паперів і надання фінансових послуг, пов'язаних з їх випуском;

9) індивідуальне і колективне управління портфелем цінних паперів;

10) зберігання та адміністрування готівки або ліквідних цінних паперів від імені інших осіб;

11) інші види інвестування, адміністрування або управління фондами, грошима чи коштами від імені інших осіб;

12) організація страхування життя та інших видів страхування, пов'язаних з інвестиціями9;

9 Це застосовується як до підприємств, які займаються страхуванням, так і до посередників, які займаються страхуванням (агенти та брокери).

13) обмін валюти і розмін грошей.

Якщо фінансова діяльність провадиться особою чи установою на нерегулярній або дуже обмеженій основі (зважаючи на кількісні та абсолютні критерії) і ризик відмивання грошей є невеликим, країна може вирішити, що застосування заходів щодо боротьби з відмиванням грошей є повністю або частково непотрібним.

За дуже обмежених і виправданих обставин, на підставі доведеного низького ризику відмивання грошей країна може вирішити не застосовувати деякі або всі Сорок Рекомендацій до деяких визначених вище видів фінансової діяльності;

ПФР - підрозділ фінансової розвідки;

правові домовленості - трасти або інші подібні організації, створені на аналогічній правовій основі;

юридичні особи - корпорації, фонди, анштальти, товариства, асоціації або будь-які інші подібні організації, які можуть встановлювати постійні клієнтські відносини з фінансовою установою або іншим чином володіти власністю;

рахунки, через які проводяться платежі, - кореспондентські рахунки, що безпосередньо використовуються третіми особами для здійснення ділових операцій від свого імені;

політичні діячі - особи, які виконують або виконували важливі державні функції у зарубіжній країні, наприклад глави держав або урядів, вищі урядові, судові або військові посадові особи, вищі посадові особи державних корпорацій, впливові діячі політичних партій. Ділові відносини з членами сімей та близьким оточенням політичного діяча включають ризики для репутації, подібні до тих, що існують у разі підтримання стосунків з самими політичними діячами. Визначення не поширюється на середніх та молодших посадових осіб зазначених вище категорій;

банк-оболонка - банк, зареєстрований в юрисдикції, де він фактично не знаходиться, і не пов'язаний з будь-якою регламентованою фінансовою групою;

ППО - повідомлення про підозрілі операції;

наглядові органи - визначені компетентні органи, відповідальні за забезпечення дотримання фінансовими установами вимог щодо боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму;

Рекомендації FATF - ці Рекомендації та Спеціальні Рекомендації FATF щодо боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму.

1. У цьому документі під терміном "країни" повинні також розумітися "території" чи "юрисдикції".

2. У Рекомендаціях 5 - 16 і 21 - 22 зазначається, що фінансові установи або визначені нефінансові підприємства та сфери діяльності повинні здійснювати певні заходи. Це вимагає від країн вжиття заходів, які зобов'яжуть фінансові установи, визначені нефінансові підприємства та сфери діяльності виконувати кожну Рекомендацію. Основні зобов'язання згідно з Рекомендаціями 5, 10 і 13 повинні бути визначені в законі або у регулюючому акті, тоді як більш детальні елементи цих Рекомендацій, так само як і зобов'язання за іншими Рекомендаціями, можуть визначитися законом, регулюючим актом або шляхом застосування інших примусових засобів, компетентним органом.

3. У разі посилання на фінансову установу, яка впевнена стосовно порушеного питання, така установа повинна бути здатна підтвердити свою оцінку перед компетентними органами.

4. З метою виконання Рекомендацій 12 і 16 країни можуть не видавати закони або регулюючі акти, що стосуються винятково адвокатів, нотаріусів, бухгалтерів та інших визначених нефінансових підприємств та сфер діяльності, якщо ці види підприємств або сфер діяльності включені в закони або регулюючі акти, що охоплюють основну діяльність.

5. Пояснювальні примітки, які застосовуються до фінансових установ, також застосовуються, якщо це можливо, до визначених нефінансових підприємств та сфер діяльності.

Встановлено такі пороги для операцій (відповідно до Рекомендацій 5 і 12):

для фінансових установ (для непостійних клієнтів відповідно до Рекомендації 5) - 15 тис. доларів США/євро;

для казино, включаючи Інтернет-казино (відповідно до Рекомендації 12) - 3 тис. доларів США/євро;

для дилерів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у разі здійснення будь-яких операцій готівкою (відповідно до Рекомендацій 12 і 16) - 15 тис. доларів США/євро.

Фінансові операції, що перевищують встановлений поріг, включають і такі випадки, коли здійснюється одна чи декілька операцій, стосовно яких виникає підозра в тому, що вони зв'язані між собою.

1. Якщо під час встановлення чи протягом підтримання відносин із клієнтом або під час здійснення нерегулярних операцій фінансова установа підозрює, що операції стосуються відмивання грошей чи фінансування тероризму, установа повинна:

a) у звичайному порядку намагатися ідентифікувати і перевірити особу клієнта і вигодоодержувача незалежно від того, постійний він чи непостійний, і незалежно від будь-якого звільнення або встановленого порогу, що міг би бути застосований в іншому разі;