Сорок Рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)

b) повідомити про підозрілі операції підрозділ фінансової розвідки відповідно до Рекомендації 13.

2. Рекомендація 14 забороняє фінансовим установам, їх директорам, службовцям і працівникам розголошувати факт повідомлення підрозділу фінансової розвідки про підозрілі операції чи пов'язану з цим інформацію. За таких обставин існує ризик, що клієнти можуть одержати ненавмисний натяк при виконанні фінансовими установами ПОК. Поінформованість клієнта про можливе повідомлення про підозрілі операції чи розслідування може поставити під загрозу всі зусилля щодо розслідування операції за підозрою у відмиванні грошей чи фінансуванні тероризму.

3. Отже, якщо фінансові установи підозрюють, що операції стосуються відмивання грошей чи фінансування тероризму, вони повинні враховувати ризик просочення інформації при виконанні ПОК. Якщо установа має обгрунтовані підстави вважати, що виконання правил належної обачливості щодо клієнтів може бути натяком клієнту чи потенційному клієнту, вона може не продовжувати цей процес і повідомити про підозрілу операцію. Установи повинні поінформувати своїх службовців з цих питань і забезпечити, щоб вони були обережними при виконанні ПОК.

4. При виконанні пунктів "a" і "b" ПОК щодо юридичних осіб і структур фінансові установи повинні:

a) перевірити, що будь-яка особа, яка має намір діяти від імені клієнта, має відповідні повноваження, та ідентифікувати цю особу;

b) ідентифікувати клієнта і перевірити його особу, що передбачає одержання підтвердження реєстрації чи подібних доказів правового статусу юридичної особи чи домовленості, а також інформації щодо імені клієнта, імен довірителів, юридичної адреси керівництва і договірних умов, що регулюють повноваження, покладені на юридичну особу чи структуру;

c) ідентифікувати вигодоодержувачів, включаючи одержання інформації щодо власності і структури керування, і вжити відповідних заходів для перевірки ідентифікації таких осіб, що передбачає ідентифікацію фізичних осіб з контрольним пакетом акцій та ідентифікацію фізичних осіб, які приймають рішення і здійснюють керування юридичними особами чи домовленостями. У тих випадках, коли клієнт чи власник контрольного пакета акцій є державною компанією, яка підпадає під дію регулювальних вимог щодо розголошення інформації, немає необхідності намагатися ідентифікувати і перевіряти ідентичність будь-якого акціонера такої компанії.

Відповідна інформація чи дані можуть бути одержані з державного реєстру, від клієнта чи з інших надійних джерел.

5. Заходами на виконання ПОК, викладеними в Рекомендації 5, не передбачено для фінансових установ необхідності повторної ідентифікації і перевірки ідентичності кожного клієнта щоразу, коли клієнт здійснює операцію. Установа має право покладатися на результати вжитих заходів щодо ідентифікації і перевірки, якщо не виникає сумнівів щодо вірогідності такої інформації. Прикладом ситуацій, що могли б призвести до виникнення в установи таких сумнівів, може бути підозра такого клієнта у відмиванні грошей чи істотна зміна способу використання рахунку клієнта, що не сумісно з діловим профілем клієнта.

6. Прикладами видів обставин, за яких було б припустимо закінчити перевірку після встановлення ділових відносин, оскільки важливо не переривати нормальне ведення бізнесу, є:

ведення непрямого бізнесу;

здійснення операцій з цінними паперами. В індустрії цінних паперів до компаній і посередників можуть бути застосовані вимоги виконати операції дуже швидко відповідно до ринкових умов під час контакту клієнта з ними і може виникнути необхідність здійснення операцій до закінчення перевірки ідентичності;

провадження діяльності із страхування життя. Щодо діяльності з страхування життя, то країни можуть дати дозвіл, щоб ідентифікація і перевірка одержувача за страховим полісом відбувалася після встановлення ділових відносин з власником страхового полісу. Однак в усіх таких випадках, ідентифікація і перевірка повинні відбутися до або під час виплати, або до того часу, коли одержувач за страховим полісом може скористатися правами, наданими йому згідно з полісом.

7. Фінансові установи також повинні встановити процедури для зменшення ризику щодо умов, за яких клієнт може використовувати ділові відносини до перевірки. Ці процедури повинні включати комплекс заходів з обмеження кількості, видів та/чи обсягу операцій, що можуть бути здійснені, і моніторингу великих чи складних операцій, здійснених за рамками встановлених норм для такого типу відносин. Фінансові установи повинні використовувати Базельський документ ПОК10 (розділ 2.2.6.) для одержання конкретних інструкцій щодо прикладів зменшення ризику в непрямому бізнесі.

10 Керівний документ стосовно правил обачливості щодо клієнтів для банків, виданий Базельським комітетом нагляду за банківською діяльністю у жовтні 2001 року.

8. Слід керуватися принципами, визначеними в Базельському документі ПОК щодо ідентифікації існуючих клієнтів при застосуванні заходів обачливості до клієнта, до залучених у банківську діяльність установ, а також до інших фінансових установ, якщо це необхідно.

9. Загальним правилом є те, що клієнти повинні підпадати під дію повного діапазону заходів ПОК, включаючи вимогу ідентифікувати вигодоодержувача. Незважаючи на це, можливі обставини, за яких ризик відмивання грошей або фінансування тероризму є невеликим, інформація щодо особи клієнта і вигодоодержувача клієнта є доступною для громадськості, або відповідні перевірки і контроль вже здійснюються в інших національних системах. За таких обставин було б слушним для країни дати дозвіл її фінансовим установам застосовувати спрощені чи скорочені заходи ПОК при ідентифікації і перевірці ідентичності клієнта і вигодоодержувача.

10. Типи клієнтів, до яких можуть бути застосовані спрощені чи скорочені заходи ПОК:

фінансові установи, якщо вони відповідають вимогам щодо боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, додержуються Рекомендацій FATF і за ними здійснюється відповідний нагляд;

державні компанії, що відповідають регуляторним вимогам щодо розголошення інформації;

урядові адміністрації чи підприємства.

11. Спрощені чи скорочені заходи ПОК можуть також застосовуватися до вигодоодержувачів об'єднаних рахунків, що належать визначеним нефінансовим підприємствам чи сферам діяльності, за умови, що ці підприємства чи сфери діяльності відповідають вимогам щодо боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, які узгоджуються з Рекомендаціями FATF і підпадають під ефективні системи моніторингу і забезпечення додержання ними цих вимог. Банки повинні також використовувати Базельський документ ПОК (розділ 2.2.4.), який містить конкретні вказівки щодо ситуацій, коли установа, що є власником рахунку, може покладатися на клієнта, який є професійним фінансовим посередником, для виконання щодо його клієнтів або клієнтів установи (тобто вигодоодержувачами банківського рахунку) заходів обачливості стосовно клієнтів. У разі потреби Базельським документом ПОК можна керуватися також щодо подібних рахунків, власниками яких є інші фінансові установи.

12. Спрощені чи скорочені заходи ПОК можуть також бути прийнятними для різних типів продукції чи операцій, таких як (тільки приклади):

поліси страхування життя, коли щорічна страхова премія не перевищує 1000 доларів США/євро чи разова страхова премія не перевищує 2500 доларів США/євро;

страхові поліси для програм пенсійного забезпечення, якщо немає пункту про відмову і поліс не може бути використаний як допоміжний;

пенсія, пенсія по досягненні віку чи така ж схема, що надає забезпечення працівникам після виходу на пенсію, коли внески робляться за допомогою відрахування від заробітної плати і правила схеми не дозволяють призначення часткового відсотка відповідно до схеми.

13. Країни можуть також вирішувати, чи можуть фінансові установи застосовувати ці спрощені заходи тільки до клієнтів у їх юрисдикції чи дозволяти їм робити це стосовно клієнтів з будь-якої іншої юрисдикції, стосовно якої первісна країна переконана, що та відповідає і ефективно реалізує Рекомендації FATF.

Спрощені заходи ПОК не прийнятні у разі, коли є підозра у відмиванні грошей, фінансуванні тероризму або можуть застосовуватися сценарії особливо підвищеного ризику.

Країни закликаються поширювати вимоги за Рекомендацією 6 на осіб, які займають високу державну посаду в цих країнах.

Ця Рекомендація не застосовується до аутсорсингу чи відомчих зв'язків.

Ця Рекомендація також не застосовується до відносин, рахунків чи операцій, що здійснюються між фінансовими установами для їх клієнтів. Такі відносини охоплені Рекомендаціями 5 і 7.

Щодо страхової діяльності під терміном слово "операції" розуміються ті, що стосуються самого предмета страхування, преміальної виплати та вигод.

1. Посилання на злочинну діяльність в Рекомендації 13 стосується:

a) усіх актів злочину, які можуть належати до предикативних злочинів з відмивання грошей у юрисдикції; або

b) злочинів, які можуть належати до предикативних злочинів, згідно з вимогами Рекомендації 1.

Країнам рекомендується обрати альтернативу "a". Про всі підозрілі операції, включаючи спроби здійснення операцій, необхідно повідомляти, незалежно від суми операції.

2. Під час виконання Рекомендації 13 фінансові установи повинні повідомляти про підозрілі операції незалежно від того, чи стосуються вони питань оподаткування. Країни повинні враховувати, що для того, щоб фінансові установи не надавали інформацію про підозрілі фінансові операції, особи, які займаються відмиванням грошей, намагатимуться, до речі, стверджувати, що їхні операції пов'язані з питаннями оподаткування.

Випадки, коли адвокати, нотаріуси та інші незалежні юристи-професіонали і бухгалтери, які діють як незалежні фахівці, намагаються запобігти веденню клієнтом протизаконної діяльності, не прирівнюються до попередження.

Перелік заходів, яких слід вжити щодо кожної з вимог, викладених у Рекомендації, повинен повністю відповідати ризику відмивання грошей та фінансування тероризму, а також розміру операції.

Для фінансових установ відповідні заходи з управління повинні включати призначення відповідального працівника на рівні керівника.

1. Кожна окрема юрисдикція повинна визначити, які питання, пов'язані з юридичними професійними привілеями, а які становлять професійну таємницю. Це, як правило, стосується інформації, яку адвокатам, нотаріусам або іншим незалежним професіоналам і бухгалтерам надають, чи, яку вони одержують від одного з своїх клієнтів під час визначення юридичного статусу своїх клієнтів, або під час захисту чи представлення такого клієнта, або стосовно процедур юридичного, адміністративного, арбітражного чи посередницького характеру. У випадках, коли бухгалтери підпадають під такі ж самі зобов'язання стосовно додержання таємниці чи привілеїв, від них не вимагається надання інформації про підозрілі фінансові операції.

2. Країни можуть дати дозвіл адвокатам, нотаріусам та іншим незалежним професіоналам і бухгалтерам надсилати свої повідомлення про підозрілі операції до відповідних саморегулівних організацій за умови, що існують відповідні форми взаємодії між цими організаціями та ПФР.

1. Для сприяння викриттю і проведенню моніторингу операцій з готівкою без створення перешкод вільному обігу коштів країни повинні розглянути можливість перевірки та адміністративного моніторингу стосовно відповідності вимогам декларування або реєстрації всіх закордонних грошових переказів, що перевищують встановлений поріг.

2. У разі виявлення незвичного міжнародного перевезення валюти, монетарних інструментів, дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, тощо країна повинна розглянути питання про можливість повідомлення про це, залежно від обставин, митній службі або іншим компетентним органам країни, з якої було організовано таке перевезення та/або в яку воно здійснюється, і діяти разом з цими органами з метою встановлення джерела, місця призначення та мети такого перевезення і вжиття відповідних заходів.

Рекомендацію 23 не треба вважати такою, що потребує запровадження регулярного перегляду системи ліцензування контрольного пакета акцій у фінансових установах лише з метою боротьби з відмиванням грошей, але, з точки зору FATF, нею підкреслюється бажаність такого перегляду щодо акціонерів, які володіють контрольним пакетом акцій у фінансових установах (банках та особливо інших). Отже, у разі коли є тести на відповідність акціонера (наприклад "підпадає та відповідає"), увага органу нагляду повинна бути зосереджена на тому, чи відповідають вони цілям боротьби з відмиванням грошей.

Розглядаючи питання про те, яка повинна надаватися зворотна інформація, країни повинні враховувати Інструкцію з ведення найкращої практики з надання зворотної інформації фінансовим установам та іншим особам.

У разі створення ПФР країна повинна розглянути питання про подання заяви про вступ до Егмонтської групи. Країни повинні враховувати Протокол про цілі Егмонтської групи та її Принципи обміну інформацією між підрозділами фінансової розвідки для випадків відмивання грошей. Ці документи визначають важливі принципи стосовно ролі та функцій ПФР, механізмів обміну інформацією між ПФР.

Країни повинні розглянути питання про можливість здійснення заходів, у тому числі законодавчих, на національному рівні, які б дали змогу їх компетентним органам під час розслідування справ щодо відмивання грошей відстрочити арешт підозрюваних осіб та/або накладення арешту на гроші з метою встановлення осіб, причетних до цієї діяльності, або для збирання доказів. Без цих заходів неможливе застосування таких процедур, як контрольовані поставки або таємні операції.

Країни повинні розглянути можливість:

a) створення фонду конфіскованого майна у відповідній країні, до якого передаватиметься все конфісковане майно або його частина для правоохоронних цілей, цілей охорони здоров'я, освіти тощо;

b) вжиття заходів, які можуть бути необхідними для розподілу конфіскованого майна між іншими країнами, особливо коли конфіскація безпосередньо або опосередковано є результатом скоординованих правоохоронних заходів.

1. Для цілей цієї Рекомендації:

поняття "партнери" стосується органів, які несуть аналогічну відповідальність та мають аналогічні функції;

поняття "компетентні органи" стосується всіх адміністративних та правоохоронних органів, причетних до боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, включаючи ПФР та органи нагляду.

2. Вид каналу, який використовується для обміну інформацією, залежить від типу задіяного компетентного органу, характеру і мети співпраці.

Для обміну інформацією використовуються такі механізми або канали, як двосторонні або багатосторонні угоди чи договори, меморандуми про взаєморозуміння, обмін на основі взаємності або через відповідні міжнародні або регіональні організації. Проте ця рекомендація не включає співпрацю стосовно правової взаємодопомоги або екстрадиції.

3. Посилання на непрямий обмін інформацією з іноземними структурами, іншими, ніж партнери, включає ситуацію, коли необхідна інформація проходить від іноземного органу через один або більше внутрішніх чи іноземних органів до того, як її одержить орган, який звернувся із запитом про надання інформації. Компетентний орган, який звернувся з таким запитом, повинен чітко сформулювати мету цього запиту і назвати від чийого імені він здійснюється.

4. ПФР повинні мати змогу звертатися із запитом від імені іноземних партнерів, якщо це стосується аналізу фінансової операції. Запит щонайменше повинен містити:

пошук у власних базах даних інформації, яка стосується повідомлень про підозрілі операції;

пошук в інших базах даних, до яких вона може мати прямий чи непрямий доступ, включаючи бази даних правоохоронних органів, загальнодоступні бази даних, адміністративні та комерційні бази даних.

Якщо це дозволяється, ПФР повинні підтримувати контакти з іншими компетентними органами та фінансовими установами для одержання відповідної інформації.