Водний кодекс Української РСР

Водні об'єкти відносяться до категорії лікувальних порядком включення їх до спеціального переліку.

Перелік лікувальних водних об'єктів з зазначенням запасів вод і їх лікувальних властивостей, а також кліматичних та інших умов, сприятливих для лікування і профілактики, складається Міністерством охорони здоров'я УРСР і затверджується Радою Міністрів УРСР.

Водні об'єкти, віднесені у встановленому порядку до категорії лікувальних, використовуються насамперед для лікувальних і курортних цілей.

У виняткових випадках органи по регулюванню використання і охороні вод можуть дозволяти використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, для інших цілей за погодженням з відповідними органами охорони здоров'я та управління курортами.

Охорона водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, здійснюється в порядку, встановленому для санітарної охорони курортів.

З метою охорони водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, встановлюються округи санітарної охорони курортів з особливим режимом в порядку, передбаченому статтею 75 Закону Української РСР про охорону здоров'я.

Санітарна охорона джерел централізованого водопостачання на території курортів здійснюється в порядку, передбаченому статтею 60 цього Кодексу.

Скидання стічних вод у водні об'єкти, віднесені до категорії лікувальних, забороняється.

Користування водами для відпочинку і спорту допускається в порядку загального водокористування (стаття 38). Водні об'єкти використовуються для масового відпочинку і спорту в місцях, встановлюваних виконавчими комітетами відповідних Рад народних депутатів за погодженням з органами, які здійснюють державний санітарний нагляд, охорону рибних запасів, товариствами рятування на водах, а на судноплавних і лісосплавних шляхах - з органами, що регулюють судноплавство і лісосплав.

Для забезпечення організованого масового відпочинку і розвитку спорту водні об'єкти можуть надаватися повністю або частково у відособлене користування державних і громадських організацій.

Користування водними об'єктами для відпочинку і спорту може бути заборонено або обмежено у випадках і в порядку, передбачених статтями 38 і 39 цього Кодексу.

Користування водними об'єктами для потреб сільського господарства здійснюється як в порядку загального, так і спеціального водокористування.

При спеціальному водокористуванні застосовуються зрошувальні, обводнювальні, осушувальні та інші водогосподарські споруди і пристрої, які належать державним організаціям, колгоспам, радгоспам та іншим водокористувачам.

Водокористування на зрошувальних, обводнювальних і зрошувально-обводнювальних системах та інших водогосподарських об'єктах здійснюється на підставі внутрішньогосподарських і загальносистемних планів водокористування.

Водокористування на осушувальних системах двосторонньої дії здійснюється на підставі внутрішньогосподарських і загальносистемних планів регулювання водного режиму меліорованих земель.

Внутрішньогосподарські плани водокористування складаються колгоспами, радгоспами та іншими підприємствами і організаціями-водокористувачами, а загальносистемні плани - управліннями експлуатації зрошувальних, обводнювальних і зрошувально-обводнювальних систем та інших водогосподарських об'єктів на підставі внутрішньогосподарських планів водокористування.

Відповідно до планів водокористування управління зрошувальних, обводнювальних і зрошувально-обводнювальних систем та інших водогосподарських об'єктів можуть укладати з водокористувачами договори, в яких визначаються конкретні умови водокористування та взаємні права і обов'язки сторін.

Складені колгоспами, радгоспами і іншими підприємствами та організаціями-водокористувачами внутрішньогосподарські плани водокористування підлягають погодженню з управліннями експлуатації зрошувальних, обводнювальних і зрошувально-обводнювальних систем та інших водогосподарських об'єктів і затверджуються виконавчими комітетами районних Рад народних депутатів.

Загальносистемні плани водокористування затверджуються:

1) по системах районного значення - виконавчими комітетами районних Рад народних депутатів;

2) по системах обласного значення - обласними органами меліорації і водного господарства;

3) по системах республіканського значення - Міністерством меліорації і водного господарства Української РСР.

Колгоспи, радгоспи та інші підприємства, організації, установи і громадяни, що користуються водними об'єктами для потреб сільського господарства, повинні додержувати встановлених планів, правил, норм і режиму водокористування, вживати заходів до скорочення втрат води на фільтрацію і випаровування в меліоративних системах, до запобігання нераціональному скиданню води з них, до недопущення потрапляння риби в меліоративні системи з рибогосподарських водойм, а також створювати найбільш сприятливий режим грунтової вологи.

Для потреб експлуатації і захисту магістральних і міжгосподарських каналів на зрошувальних і осушувальних системах, магістральних скидів, головних і інших гідротехнічних споруд, зрошувальних каналів, а також водоймищ і гребель на річках встановлюються в порядку і в розмірах, передбачених законодавством, смуги відводу з особливим режимом користування.

Режим користування смугами відводу визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Зрошення сільськогосподарських земель стічними водами дозволяється органами по регулюванню використання і охороні вод за погодженням з органами, які здійснюють державний санітарний і ветеринарний нагляд.

Промисловим, комунальним та іншим підприємствам забороняється подавати для зрошення води, які шкідливо впливають на родючість грунтів і якість сільськогосподарської продукції.

Колгоспи, радгоспи і інші підприємства та організації мають право влаштовувати з дозволу органів по регулюванню використання і охороні вод тимчасові водопідпірні споруди (обваловування) для регулювання сезонного поверхневого стоку, а також використовувати скидні води з водоймищ, річок, зрошувальних і обводнювальних каналів для лиманного зрошення.

Положення статей 66-72 цього Кодексу поширюються також на зрошення і осушення земель, зайнятих лісами, лісовими смугами і лісорозсадниками.

Водокористувачі, що користуються водними об'єктами для промислових цілей, повинні додержувати встановлених планів, технологічних норм і правил водокористування, а також вживати заходів до скорочення витрати води і до припинення скидання стічних вод шляхом удосконалення технології виробництва і схем водопостачання (застосування безводних технологічних процесів, повітряного охолодження, оборотного водопостачання та інших технічних прийомів).

Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у разі стихійного лиха, аварії і за інших виняткових обставин, а також при перевитраті підприємством встановленого ліміту споживання води з водопроводу мають право скорочували або забороняти споживання для промислових цілей питної води з комунальних і тимчасово обмежувати - з відомчих господарсько-питних водопроводів в інтересах першочергового задоволення питних і побутових потреб населення.

Ліміт споживання питної води для промислових цілей з комунальних і відомчих господарсько-питних водопроводів встановлюється виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів.

Підземні води (прісні, мінеральні, термальні), не віднесені до категорії питних або лікувальних вод, можуть у встановленому порядку використовуватись для технічного водопостачання, здобуття хімічних елементів, які вони містять, одержання теплової енергії та інших виробничих потреб з додержанням вимог раціонального використання і охорони вод.

Користування водними об'єктами для потреб гідроенергетики здійснюється з врахуванням інтересів інших галузей народного господарства, а також з додержанням вимог комплексного використання вод, якщо інше прямо не передбачено постановою Ради Міністрів СРСР або постановою Ради Міністрів УРСР, а у відповідних випадках - рішенням органу по регулюванню використання і охороні вод.

Водні об'єкти, що використовуються для потреб гідроенергетики, в залежності від природних і господарських умов, можуть бути використані і для потреб сільського і рибного господарства, судноплавства, водопостачання та задоволення інших потреб народного господарства і населення.

Гідроенергетичні підприємства зобов'язані додержувати встановленого правилами експлуатації водних об'єктів режиму нагромадження і спрацювання запасів води, коливань рівня води у верхньому і нижньому б'єфах та її пропуску через гідровузли, не допускати підвищених попусків води та забезпечувати безперебійний і безпечний пропуск суден, плотів, а також пропуск риби до місць нересту.

Відповідно до Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік ріки, озера, водоймища, канали, внутрішні моря та інші внутрішні морські води СРСР, а також територіальні води (територіальне море) СРСР є водними шляхами загального користування, за винятком випадків, коли їх використання для таких цілей повністю або частково заборонено або вони надані у відособлене користування.

Відповідно до Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік порядок віднесення водних шляхів до категорії судноплавних і лісосплавних, а також встановлення правил експлуатації водних шляхів визначається законодавством Союзу РСР Української РСР.

Перелік внутрішніх водних шляхів Української РСР, відкритих для судноплавства, встановлюється і оголошується Головним управлінням річкового флоту при Раді Міністрів УРСР за погодженням з органами по регулюванню використання і охороні вод.

Перелік лісосплавних шляхів Української РСР встановлюється і оголошується Міністерством лісової, целюлозно-паперової і деревообробної промисловості СРСР за погодженням з Головним управлінням річкового флоту при Раді Міністрів УРСР та органами по регулюванню використання і охороні вод.

Користування водними об'єктами для плавання на маломірних суднах (гребних і моторних човнах, катерах, парусних яхтах і ін.) дозволяється з додержанням правил користування маломірними суднами, встановлюваних обласними Радами народних депутатів.

Підприємства, організації і громадяни мають право користуватися водними об'єктами для плавання на маломірних суднах, якщо вони зареєстрували їх у встановленому порядку і нанесли бортові знаки.

Відповідно до Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік сплав лісу розсипом, а також сплав деревини в пучках і кошелях без суднової тяги забороняється:

1) на судноплавних шляхах;

2) на водних об'єктах, перелік яких затверджується Радою Міністрів СРСР або Радою Міністрів УРСР з урахуванням особливого значення цих об'єктів для рибного господарства, водопостачання або інших народногосподарських цілей.

На інших водних об'єктах зазначені види лісосплаву допускаються на підставі дозволів, що їх видають органи по регулюванню використання і охороні вод після погодження з органами, які здійснюють охорону рибних запасів.

Відповідно до законодавства Союзу РСР правило про заборону сплаву лісу розсипом, а також сплаву деревини в пучках і кошелях без суднової тяги на судноплавних шляхах не виключає права лісосплавних організацій провадити в порядку, встановлюваному Радою Міністрів СРСР, зазначені види лісосплаву на шляхах, по яких судноплавство здійснюється лише в повноводний період, і перепуски лісу розсипом, в пучках і кошелях без суднової тяги на обмежених ділянках судноплавних шляхів до заплавів (рейдів), де провадиться скріплення або вантаження деревини.

Дозволи на проведення такого сплаву видаються органами по регулюванню використання і охороні вод за погодженням з органами водного транспорту і органами, що здійснюють охорону рибних запасів.

Лісосплавні організації повинні регулярно проводити очищення сплавних шляхів від затонулої деревини. Строки проведення очисних робіт і порядок приймання водних об'єктів, очищених від затонулої деревини, встановлюються органами по регулюванню використання і охороні вод.

Відповідно до законодавства Союзу РСР на судноплавних і лісосплавних водних шляхах за межами міських поселень для проведення робіт, зв'язаних з судноплавством і лісосплавом, надаються в загальне безплатне користування берегові смуги.

Порядок користування береговими смугами встановлюється законодавством Союзу РСР та Української РСР. Користування береговою смугою для потреб риболовства в місцях, де вона використовується для потреб судноплавства, допускається за погодженням з органами Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР.

Проведення в межах берегової смуги робіт, що впливають на стан вод, дозволяється з додержанням правил статті 23 цього Кодексу.

Відповідно до Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік порядок користування водними об'єктами для стоянки, зльоту і посадки повітряних суден, а також для інших потреб повітряного транспорту встановлюється законодавством Союзу РСР.

На рибогосподарських водоймах або їх окремих ділянках, що мають особливо важливе значення для збереження і відтворення цінних видів риб та інших об'єктив водного промислу, права водокористувачів можуть бути обмежені в інтересах рибного господарства. Перелік таких водойм або їх ділянок і види обмежень водокористування визначаються органами по регулюванню використання і охороні вод за поданням органів, які здійснюють охорону рибних запасів.

Підприємства, колгоспи і інші організації, в користування яких надано рибогосподарські водойми або рибопромислові ділянки, здійснюють необхідні роботи для ведення рибного господарства, а також ведуть на цих водоймах і ділянках добування риби та інших водних тварин і рослин у відповідності з затвердженими у встановленому порядку виробничими планами.

За погодженням з органами, які здійснюють охорону рибних запасів, водокористувачі, зазначені у частині першій цієї статті, зобов'язані проводити рибоводні і меліоративно-технічні заходи, що забезпечують поліпшення стану водойм і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані берегові дільниці в місцях лову риби.

Порядок користування водними об'єктами для потреб рибного господарства встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.

При експлуатації гідротехнічних та інших споруд на рибогосподарських водоймах повинні своєчасно здійснюватись заходи, що забезпечують охорону рибних запасів і умови для їх відтворення.

Користування водними об'єктами для спортивного і любительського рибальства для особистих потреб дозволяється в усіх водоймах, за винятком водойм і ділянок водойм, що зайняті заповідниками, риборозплідниками, ставковими та іншими культурними рибними господарствами, за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування.

На річках, озерах та інших водних об'єктах, які є місцями, де живуть дикі водоплавні птахи і цінні хутрові звірі (бобер, ондатра, хохуля, нутрія та ін.), органами по регулюванню використання і охороні вод можуть бути надані переважні права водокористування підприємствам і організаціям мисливського господарства з урахуванням вимог комплексного використання вод.

Відповідно до Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік порядок користування водними об'єктами для потреб мисливського господарства встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Закріплення водних мисливських угідь за державними, кооперативними та громадськими організаціями провадиться в порядку, встановлюваному Радою Міністрів УРСР.

Зазначені організації на закріплених за ними водних мисливських угіддях ведуть мисливське господарство з урахуванням вимог комплексного використання і охорони вод.

Культивування на водоймах рослин, корисних для ведення мисливського господарства, провадиться з дозволу органів по регулюванню використання і охороні вод.

Проведення гідромеліоративних робіт у місцях, де водяться водоплавні птахи, хутрові звірі, а також вилов риби в місцях, де водяться бобри і хохулі, погоджуються, крім інших заінтересованих органів, також з органами мисливського господарства.

Водні об'єкти, що становлять особливу наукову або культурну цінність, оголошуються у встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР порядку заповідними і надаються у безстрокове відособлене користування заповідників з метою охорони природи і проведення наукових досліджень.

Водні об'єкти, що становлять особливу наукову або культурну цінність, оголошуються заповідними за поданням відповідно Державного комітету УРСР по охороні природи або Академії наук УРСР Радою Міністрів УРСР за погодженням з Держпланом СРСР.

Заповідні об'єкти заносяться Державним комітетом УРСР по охороні природи до спеціальних реєстрів і беруться під особливу охорону держави.

Порядок користування водами заповідників визначається положеннями про заповідники.

З метою охорони природного стану водних об'єктів, визнаних у встановленому порядку заповідними, навколо них за постановою Ради Міністрів УРСР можуть бути встановлені охоронні зони з особливим режимом.

Скидання стічних вод у водотоки, що живлять водні об'єкти заповідників, а також проведення на них гідромеліоративних і інших робіт, які можуть змінити природний стан водних об'єктів заповідників, допускається лише за погодженням з адміністрацією заповідників та з додержанням правил, встановлених цим Кодексом та іншими актами водного законодавства.

Вилучення водних об'єктів з користування заповідників допускається тільки у випадках особливої необхідності на підставі постанови Ради Міністрів Української РСР.

Не оголошені заповідними водні об'єкти, що мають наукову, історичну або культурну цінність, визнаються пам'ятками природи або пам'ятками історії і культури в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Рішення про визнання водних об'єктів пам'ятками природи або культури і про встановлення основних умов користування ними доводяться до відома населення і заінтересованих організацій.

Користування водними об'єктами для скидання промислових, комунально-побутових, дренажних та інших стічних вод може провадитись тільки з дозволу органів по регулюванню використання і охороні вод після погодження з органами, які здійснюють державний санітарний нагляд, охорону рибних запасів, та іншими заінтересованими органами.

Дозвіл видається в порядку, передбаченому статтею 36 цього Кодексу.

Одержання дозволу на користування водним об'єктом для скидання стічних вод обов'язкове як при введенні в дію нових або реконструйованих підприємств, так і при збільшенні потужності підприємства або зміні технології виробництва, якщо це призводить до зміни складу чи кількості стічних вод.

Скидання стічних вод допускається тільки у випадках, якщо воно не призведе до збільшення вмісту у водному об'єкті забруднюючих речовин понад встановлені норми і за умови очищення водокористувачем стічних вод до меж, встановлених органами по регулюванню використання і охороні вод.

Користування водними об'єктами для скидання стічних вод здійснюється у відповідності з вимогами і умовами, передбаченими в дозволах, що видаються у встановленому порядку.

При зміні умов використання водного об'єкта органи по регулюванню використання і охороні вод вправі зупинити дію виданого дозволу або змінити погоджені раніше вимоги до умов скидання стічних вод і визначити строк, протягом якого водокористувач повинен здійснити відповідні заходи для одержання нового дозволу чи забезпечення нових умов скидання стічних вод.

При порушенні вимог, встановлених у статті 99 цього Кодексу, скидання стічних вод повинно бути обмежене, припинене або заборонене органами по регулюванню використання і охороні вод аж до припинення діяльності окремих промислових установок, цехів, підприємств, організацій, установ. У випадках, що загрожують здоров'ю населення, органи, які здійснюють державний санітарний нагляд, мають право припиняти скидання стічних вод аж до припинення експлуатації виробничих та інших об'єктів з повідомленням про це органів по регулюванню використання і охороні вод.

Буріння поглинаючих свердловин і влаштування поглинаючих колодязів для скидання промислових, комунально-побутових, дренажних та інших стічних вод можуть допускатися тільки у виняткових випадках з дозволу Міністерства геології УРСР або виробничих геологічних об'єднань, що видається після проведення спеціальних досліджень в районі буріння цих свердловин і влаштування колодязів, при наявності висновку головного державного санітарного лікаря Української РСР та місцевих органів Державного комітету УРСР по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду.

Буріння поглинаючих свердловин і влаштування поглинаючих колодязів для вказаних цілей забороняються в усіх випадках, коли ці свердловини й колодязі можуть стати джерелами забруднення водоносного горизонту, використовуваного або придатного для питного і побутового водопостачання, а також для задоволення інших потреб населення.

Забір води для протипожежних потреб допускається з будь-яких водних об'єктів.

Забір води для протипожежних потреб здійснюється без особливого на те дозволу в кількості, необхідній для ліквідації пожежі.

Забороняється використовувати не за призначенням воду з водних об'єктів, спеціально призначених для протипожежних потреб.

Порядок користування водними об'єктами для протипожежних потреб, а також інших державних і громадських потреб встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Нагляд за додержанням порядку користування водними об'єктами для протипожежних потреб здійснюють виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів та органи протипожежної безпеки. За додержанням порядку користування водними об'єктами для інших державних і громадських потреб нагляд здійснюють виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів.

Підприємства, організації і установи, які експлуатують водопідпірні, водопропускні або водозабірні споруди на водоймищах, повинні додержувати режиму наповнення і спрацювання водоймищ, встановленого з урахуванням інтересів водокористувачів і землекористувачів, які знаходяться в зонах впливу водоймищ.

Порядок експлуатації водоймищ визначається правилами, затверджуваними органами по регулюванню використання і охороні вод для кожного водоймища, каскаду або системи водоймищ за погодженням з органами, які здійснюють державний санітарний нагляд, охорону рибних запасів, та іншими заінтересованими органами.

Організація і координація заходів, що забезпечують належний технічний стан та благоустрій водоймищ, а також контроль за додержанням правил їх експлуатації здійснюються органами по регулюванню використання і охороні вод в порядку, встановлюваному Радою Міністрів СРСР або Радою Міністрів УРСР.

Положення статей 104-106 цього Кодексу поширюються також на експлуатацію озер та інших водойм, що використовуються як водоймища.

Користування водами малих річок регулюється, крім установлених законодавством загальних правил водокористування, спеціальними правилами щодо охорони і комплексного використання малих річок та збереження їх водності. Віднесення річок до категорії малих провадиться відповідно до класифікації водних об'єктів, затверджуваної у встановленому порядку.

Використання малих річок здійснюється відповідно до басейнових схем комплексного використання і охорони вод, які розробляються на основі генеральних схем органами по регулюванню використання і охороні вод і затверджуються у встановленому порядку.

Регулювання стоку малих річок здійснюється за допомогою гідротехнічних споруд, будівництво яких провадиться відповідно до басейнових схем комплексного використання і охорони вод.

Режим роботи споруджених на малих річках водоймищ і гідротехнічних споруд розробляється відповідно до планів водогосподарського використання стоку малих річок і затверджується органами по регулюванню використання і охороні вод.

Проектування і будівництво на малих річках водопідпірних споруд, що впливають на регулювання стоку, допускається лише за погодженням з органами по регулюванню використання і охороні вод та за дозволами, що видаються виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів.

Міністерства, державні комітети, відомства, підприємства та організації яких використовують води малих річок, а також колгоспи і радгоспи, по землях яких протікають ці річки, забезпечують проведення агролісомеліоративних і гідротехнічних робіт та здійснення заходів по боротьбі з водною і вітровою ерозією і по збереженню їх водності.

Проектування і здійснення зазначених робіт і заходів провадиться за погодженням з органами по регулюванню використання і охороні вод.

Міністерство лісового господарства УРСР і Міністерство лісової і деревообробної промисловості УРСР проводять в зоні їх діяльності основні роботи по залісненню берегів малих річок і водозбірних площ та здійснюють контроль за виконанням таких заходів підприємствами і організаціями інших відомств.

Технічну експлуатацію малих річок на їх несудноплавних ділянках здійснює Міністерство меліорації і водного господарства УРСР.

Технічну експлуатацію судноплавних ділянок малих річок і проведення на них комплексів гідротехнічних робіт здійснює Головне управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР.

Відповідно до Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік регулювання користування водними об'єктами, розташованими на території двох або кількох союзних республік, у частині, яка зачіпає інтереси цих республік, здійснюється за погодженням між органами заінтересованих республік, за винятком водних об'єктів, регулювання користування якими віднесено до компетенції Союзу РСР. У разі, коли погодження між зазначеними органами не досягнуто, питання вирішується в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР.

Погодження з відповідними органами інших заінтересованих союзних республік порядку користування водними об'єктами, розташованими на території Української РСР і інших союзних республік, здійснюється Міністерством меліорації і водного господарства УРСР.

Відповідно до законодавства Союзу РСР міжреспубліканський розподіл стоку річок, встановлення режиму роботи водоймищ, води яких використовуються кількома союзними республіками, здійснюються Міністерством меліорації і водного господарства СРСР.

Відповідно до Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік водокористування на прикордонних водах СРСР здійснюється на основі міжнародних договорів.

У тій мірі, в якій водокористування в радянській частині прикордонних вод не врегульоване міжнародними договорами з участю СРСР, воно здійснюється відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Порядок водокористування на прикордонних водах СРСР встановлюється компетентним органами за погодженням з командуванням прикордонних військ.

Усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення і вичерпання, які можуть заподіяти шкоду здоров'ю населення, а також призвести до зменшення рибних запасів, погіршення умов водопостачання та інших несприятливих явищ внаслідок зміни фізичних, хімічних, біологічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод. З цією метою відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР можуть встановлюватися водоохоронні зони (смуги).

Підприємства, організації і установи, діяльність яких впливає на стан вод, повинні провадити погоджені з органами по регулюванню використання і охороні вод, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, органами, які здійснюють державний санітарний нагляд, охорону рибних запасів, та іншими заінтересованими державними органами або за розпорядженнями уповноважених на те державних органів технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи, що забезпечують охорону вод від забруднення, засмічення і вичерпання, а також поліпшення стану і режиму вод.

Заходи по охороні вод передбачаються в державних планах економічного і соціального розвитку.

Заходи по охороні вод щорічно розробляються підприємствами, організаціями і установами, діяльність яких впливає на стан вод, включаються в їх виробничо-фінансові плани і затверджуються виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів за погодженням з відповідними міністерствами, державними комітетами, відомствами або їх органами на місцях.

Скидання у водні об'єкти виробничих, побутових та інших видів відходів і покидьків забороняється. Скидання стічних вод допускається лише з додержанням вимог, передбачених статтями 97-101 цього Кодексу.

Підприємства, організації і установи зобов'язані не допускати забруднення і засмічення поверхні водозборів, льодового покриву водойм і поверхні льодовиків виробничими, побутовими та іншими відходами, покидьками і викидами, а також нафтовими і хімічними продуктами, змив яких призведе до погіршення якості поверхневих і підземних вод.

Власники засобів водного транспорту, трубопроводів, плавучих та інших споруд на водних об'єктах, лісосплавні організації, а також інші підприємства, організації та установи зобов'язані не допускати забруднення і засмічення вод внаслідок втрат мастила, деревини, хімічних, нафтових та інших продуктів.

Управління державних водогосподарських систем, колгоспи, радгоспи та інші підприємства, організації і установи зобов'язані запобігати забрудненню вод добривами та отрутохімікатами.

З метою охорони вод, використовуваних для питного і побутового водопостачання, лікувальних, курортних і оздоровчих потреб населення, встановлюються округи і зони санітарної охорони відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР. Порядок встановлення і режим зазначених округів і зон визначаються відповідно до статей 60, 63 цього Кодексу.

З метою охорони від забруднення і засмічення інших водних об'єктів, розташованих в межах населених пунктів, за рішенням виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів встановлюються охоронні санітарні зони поверхневих вод у розмірах, визначуваних Радою Міністрів УРСР. В цих зонах забороняється зводити будь-які будівлі і споруди, крім гідротехнічних та споруд, призначених для причалювання суден і вантажно-розвантажувальних робіт (без зайняття охоронної зони під склади), а також розорювати в їх межах землі або провадити інші дії, які порушують їх санітарний режим.

З метою підтримання сприятливого водного режиму річок, озер, водоймищ, підземних вод та інших водних об'єктів для запобігання водній ерозії грунтів, замуленню водойм, погіршенню умов життя водяних тварин, для зменшення коливань стоку і т. ін. встановлюються водоохоронні зони лісів, а також проводяться лісомеліоративні, протиерозійні, гідротехнічні та інші заходи в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР і Української РСР.

При погодженні питань розміщення і будівництва підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан вод, а також при видачі дозволів на спеціальне водокористування органи по регулюванню використання і охороні вод повинні керуватись схемами комплексного використання і охорони вод та водогосподарськими балансами, що враховують інтереси водокористувачів і землекористувачів.

Якщо при проведенні бурових та інших гірничих робіт, зв'язаних з розшуками, розвідкою та експлуатацією родовищ газу, нафти, вугілля та інших корисних копалин, розкрито підземні водоносні горизонти, організації, які проводять гірничі роботи, повинні негайно повідомити про це органи по регулюванню використання і охороні вод і вжити в установленому порядку заходів до охорони підземних вод.

Самовиливні і розвідувальні свердловини, а також свердловини, непридатні для експлуатації або користування якими припинено, підлягають обладнанню регулюючими пристроями, консервації або ліквідації в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Підприємства, організації і установи повинні проводити погоджені з органами по регулюванню використання і охороні вод, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів та іншими заінтересованими державними органами або за розпорядженнями уповноважених на те державних органів заходи по запобіганню і ліквідації шкідливого діяння вод:

поводей, затоплень і підтоплень;

руйнування берегів, захисних дамб та інших споруд;

заболочування і засолення земель;

ерозії грунтів, утворення ярів, зсувів, селевих потоків та інших шкідливих явищ.

Невідкладні заходи по запобіганню і ліквідації стихійного лиха, викликаного шкідливим діянням вод, здійснюються протипаводковими і іншими спеціальними комісіями, які утворюються Радою Міністрів УРСР чи виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, якщо законодавством Союзу РСР не встановлено іншого порядку здійснення зазначених заходів.

Вказівки протипаводкових і інших спеціальних комісій є обов'язковими для всіх підприємств, організацій, установ і громадян.

Заходи по запобіганню і ліквідації шкідливого діяння вод передбачаються в державних планах економічного і соціального розвитку Української РСР.

Державний облік вод і їх використання має своїм завданням встановлення кількості і якості вод, даних про використання вод для потреб населення і народного господарства.

Планування використання вод повинно забезпечувати науково обгрунтований розподіл вод між водокористувачами з врахуванням першочергового задоволення питних і побутових потреб населення, охорону вод і запобігання їх шкідливому діянню. При плануванні використання вод враховуються дані державного водного кадастру, водогосподарські баланси, схеми комплексного використання і охорони вод.

Державний водний кадастр включає дані обліку вод за кількісними і якісними показниками, реєстрації водокористувань, а також дані обліку використання вод.

Відповідно до Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік водогосподарські баланси, які оцінюють наявність і ступінь використання вод, складаються по басейнах, економічних районах, союзних республіках і Союзу РСР.

Генеральні та басейнові (територіальні) схеми комплексного використання і охорони вод визначають основні водогосподарські та інші заходи, які підлягають здійсненню для задоволення перспективних потреб у воді населення і народного господарства, а також для охорони вод і запобігання їх шкідливому діянню.

Відповідно до Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік державний облік вод і їх використання, ведення державного водного кадастру, складання водогосподарських балансів, розробка схем комплексного використання і охорони вод здійснюються за рахунок держави і за єдиними для Союзу РСР системами.

Порядок державного обліку вод і їх використання, ведення державного водного кадастру, складання водогосподарських балансів, розробки і затвердження схем комплексного використання і охорони вод встановлюється Радою Міністрів СРСР.

Спори про водокористування вирішуються Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, а також органами по регулюванню використання і охороні вод та іншими уповноваженими на те державними органами в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР, статтями 137-143 цього Кодексу та іншим законодавством Української РСР.

Спори між водокористувачами, які знаходяться на території селищних, сільських Рад народних депутатів, про користування замкнутими (непроточними) водними об'єктами, розташованими на території цих Рад, крім спорів, зазначених у статті 138 цього Кодексу, вирішуються виконавчими комітетами відповідних селищних, сільських Рад народних депутатів.

Спори між водокористувачами одного району, міста про користування водами, крім спорів, зазначених у частині першій цієї статті та у статті 138 цього Кодексу, вирішуються виконавчим комітетом відповідної районної, міської Ради народних депутатів.

Спори між водокористувачами різних районів однієї області про користування водами, крім спорів, зазначених у статті 138 цього Кодексу, вирішуються виконавчим комітетом обласної Ради народних депутатів.

Спори про право на спеціальне водокористування, дозвіл на яке видано органами по регулюванню використання і охороні вод, вирішуються цими органами.

Спори між водокористувачами різних областей республіки про користування водами вирішуються Радою Міністрів УРСР.

Рада Міністрів УРСР вправі розглядати також спори про водокористування, вирішення яких віднесено за цим Кодексом до компетенції будь-якого органу державного управління республіки.

Відповідно до Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік спори між водокористувачами Української РСР і водокористувачами інших союзних республік про користування водами розглядає комісія, що утворюється на паритетних засадах з представників Української РСР та інших заінтересованих союзних республік. У разі, якщо комісія не прийшла до погодженого рішення, спори в зазначених питаннях підлягають розглядові в порядку, який визначає Рада Міністрів СРСР.

Спори про водокористування розглядаються за заявою заінтересованої сторони.

По спорах, що розглядаються виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, для підготовки матеріалів до розгляду можуть створюватись спеціальні комісії з числа депутатів, представників органів по регулюванню використання і охороні вод, а також відповідних спеціалістів.

Спори про водокористування вирішуються не пізніше як у місячний строк з дня надходження заяви.

Спори про користування водами для зрошення вирішуються: виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів - не пізніше двотижневого, а виконавчими комітетами інших Рад народних депутатів - не пізніше тижневого строку.

По наслідках розгляду спору про водокористування органи, що вирішують спір, виносять рішення. В необхідних випадках у цих рішеннях може бути передбачено порядок їх виконання, а також заходи, які слід здійснити для поновлення порушеного права водокористування.

Спір про водокористування розглядається в присутності сторін, за винятком випадків, коли сторона ухиляється від участі або просить розглянути спір у її відсутності.

Сторони мають право знайомитися з зібраними матеріалами, давати пояснення, подавати в усній або письмовій формі свої доводи і заперечення, заявляти клопотання про відкладення розгляду спору та проведення додаткових перевірок і обслідувань, про витребування документів тощо.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися своїми правами та сприяти органу, що розглядає спір, поданням необхідних відомостей і документів, які є у їх розпорядженні.

Скарги на рішення виконавчих комітетів районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів по спорах про водокористування подаються до виконавчих комітетів вищестоящих Рад народних депутатів, а на рішення виконавчих комітетів обласних і міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів - до Ради Міністрів УРСР.

Скарги на рішення органів по регулюванню використання і охороні вод по спорах про водокористування подаються до їх вищестоящих органів.

Скарги можуть бути подані не пізніше десяти днів з дня винесення оскаржуваних рішень.

Майнові спори, зв'язані з водними відносинами, вирішуються в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Переуступка права водокористування та інші угоди, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на води, - недійсні.

Особи, винні у вчиненні угод, зазначених в статті 145 цього Кодексу, а також:

- самовільному захопленні водних об'єктів або самовільному водокористуванні;

- заборі води з порушенням планів водокористування;

- забрудненні і засміченні вод;

- введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню;

- безгосподарному використанні води (добутої або відведеної з водних об'єктів);

- порушенні водоохоронного режиму на водозборах, що викликає їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища;

- самовільному проведенні гідротехнічних робіт;

- пошкодженні водогосподарських споруд і пристроїв;

- порушенні правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв;

- порушенні режиму заповідності вод, - несуть кримінальну або адміністративну відповідальність відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік законодавством Союзу РСР і Української РСР може бути встановлено відповідальність і за інші види порушень водного законодавства.

Самовільно захоплені водні об'єкти повертаються за їх належністю без відшкодування затрат, зроблених за час незаконного користування.

Підприємства, організації, установи і громадяни повинні відшкодувати збитки, заподіяні порушенням водного законодавства, в розмірах і в порядку, встановлюваних законодавством Союзу РСР і Української РСР. Службові особи та інші працівники, з вини яких підприємства, організації, установи зробили витрати, зв'язані з відшкодуванням збитків, несуть матеріальну відповідальність у встановленому порядку.

Якщо міжнародним договором СРСР або Української РСР встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить водне законодавство Української РСР, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору.